Правова танатологія: загальнотеоретичне дослідження
Міністерство освіти і науки україни
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
ПРАВОВА ТАНАТОЛОГІЯ: загальнотеоретичне дослідження
Спеціальність 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень
Запорожченко Анастасія Олексіївна
Одеса - 2015
Анотація
Запорожченко А.О. Правова танатологія: загальнотеоретичне дослідження. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2015.
Дисертація присвячена дослідженню наукознавчих та концептуальних основ правової танатології як нового наукового напряму.
Розкрито значення концепції правової танатології та її актуальність за сучасних умов розвитку біомедицини, яка підірвала усталене визначення конструкту «життя», проявом якого у правовій площині є саме право на життя; систематизовано підходи вчених щодо розуміння біоюриспруденції і запропоновано оновлену концепцію системи біоюриспруденції; обґрунтовано, що роль та місце правової танатології у сучасній юриспруденції демонструється через теоретико-правовий аналіз танатологічних прав. Запропоновано концепцію формування нового покоління прав людини, структуру біомедичних та танатологічних прав.
Наведено пропозиції щодо удосконалення системи охорони здоров′я.
Ключові слова: загальнотеоретична юриспруденція, біоюриспруденція, правова танатологія, танатологічні права людини, соматичні права людини, пеританатологічні права людини, біоетика, біоправо.
Аннотация
Запорожченко А.А. Правовая танатология: общетеоретическое исследование. − Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Национальный университет «Одесская юридическая академия», Одесса, 2015.
Диссертация посвящена исследованию науковедческих и концептуальных основ правовой танатологии как нового научного направления. Обосновано авторское видение биоюриспруденции в системе общетеоретической юриспруденции. Раскрыты значение концепции правовой танатологии и ее актуальность в современных условиях развития биомедицины, подорвавшей устоявшееся определение конструкта «жизнь», проявлением которого в правовой плоскости является само право на жизнь; систематизированы подходы ученых к пониманию биоюриспруденции и предложена обновленная концепция системы биоюриспруденции; обосновано, что роль и место правовой танатологии в современной юриспруденции демонстрируются через теоретико-правовое исследование танатологичних прав. Предложены концепция формирования нового поколения прав человека, структура биомедицинских и танатологичних прав.
Предложена система биоюриспруденции, состоящая из трех блоков: биоеколого-правового, этико-философского и биомедико-правового. Биоеколого-правовой блок взаимодействует с биоправом и направлен на выработку концепций по охране жизни человека как высшей биосоциальной ценности, но в контексте взаимодействия человека с окружающей средой (биосом). Этико-философский блок формирует концепции, приближающиеся к идеальной модели защиты прав человека в данной области и способствующие нахождению путей решения возникших правовых проблем с точки зрения морали. Биомедико-правовой блок представлен в виде научно-исследовательского направления − правовой биомедицины, состоящий из правовой пеританатологии, правовой соматологии и правовой танатологии. Биомедико-правовой блок является самым объемным по содержанию и направленным исключительно на правовые аспекты, связанные с пеританатологическими, соматическими и танатологическими правами человека. Определен общетеоретический статус правовой танатологии и обоснована ее принадлежность к биоюриспруденции, исходя из того, что объектом биоюриспруденции является жизнь человека, которая состоит из трех этапов: начало жизни, непосредственно сама жизнь и окончание жизни. Исходя из этого, можно утверждать, что три этапа жизни − это три системы, расположение элементов которых является структурой иной системы более высокого уровня, в данном случае − биоюриспруденции. Биоюриспруденция с этой позиции выступает как реляционный субстрат правовой танатологии, правовой пеританатологии и правовой соматологии как системных образований. Биоюриспруденция рассматрена как конкретный уровень научного знания относительно общей теории права, так же, как правовая танатология - относительно биоюриспруденции.
Охарактеризованы основные теоретические положения правовой танатологии: объект, предмет, основные проблемы, функции и задачи, специфические черты правовой танатологии, раскрывающие ее как культуризованное, комплексное, междисциплинарное и интеграционное научное направление. Обосновано, что данное научное направление имеет свою нишу в системе общетеоретического знания. Концепция понимания смерти является базисной категорией правовой танатологии, имеет решающее значение в плане определения ее предмета. Исследованы основные танатолого-правовые проблемы: определение понятия, видов и критериев смерти в контексте соотношения права и танатологии; танатолого-правовая природа эвтаназии; правовое регулирование посмертного донорства человека; танатолого-правовые аспекты крионики.
Сформулированы предложения по усовершенствованию правовых норм в системе здравоохранения.
Ключевые слова: общетеоретическая юриспруденция, биоюриспруденция, правовая танатология, танатологические права человека, соматические права человека, пеританатологические права человека, биоэтика, биоправо.
Summary
A.A. Legal thanatology: general theoretical research. - Manuscript.for the achievement of candidate of law degree with specialization 12.00.01 - theory and history of law; history of political and legal studies. - National University «Odessa Law Academy», Odessa, 2015.thesis is dedicated to the research in the field of legal thanatology`s conceptual and scientific knowledge basis as a new direction.significance of legal thanatology concept and its actuality in given conditions of development is enlightened. Presented concept has blown up the established definition of lifes construct. This construct of «life» finds its reflection in the right to life itself. Also the systematization of scientific approaches to the understanding of medical jurisprudence is conducted as well as formulation of new renovated concept of medical jurisprudence system is presented. It is proved that the modern legal thanatology`s role and place is demonstrated via theoretical and legal analyzes of thanatological rights. The author proposed its own concept of new human rights generations formation, structure of biomedical rights.words: general theoretical jurisprudence, medical jurisprudence, legal thanatology, thanatological rights, somatical rights, maternal-fetal medicine, bioethics, biolaw.
1. Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. У сучасних умовах наукознавчі та концептуальні проблеми біоюриспруденції та її наукових напрямків обєктивно набувають усе більшого значення. Їх актуальність зумовлюється не тільки «тісним звязком» з найважливішими, надзвичайно дискусійними в юридичній науці проблемами, що є новими для української юридичної науки, але й істотно загострюються у звязку з необхідністю здійснення відповідної трансформації правової системи країни, в силу чого вони потребують глибокого теоретичного аналізу. Від наукового розуміння предмета біоюриспруденції та її наукових напрямків залежить правильна оцінка її пізнавального та практико-прикладного значення як науки.
Актуальність теми дослідження повязана з відсутністю у вітчизняному правознавстві монографічних праць із наукознавчих питань біоюриспруденції, що стає істотною перешкодою на шляху активізації прикладних біомедико-правових досліджень. На теперішній час є необхідність чергових кроків у напрямку розроблення теорії біоюриспруденції та правової танатології, зокрема створення, узагальнюючи попередні здобутки науковців, праці, в якій було би прослідковано цілісність фундаментальної структури сфери знань щодо єкпликації біологічних основ права у його біоцентричному вираженні, генезисі, у контексті його соціальних звязків. Таким чином, є нагальною потреба в науковому дослідженні загальнотеоретичних проблем правової танатології, насамперед її предмета, та визначенні місця в системі юридичних наук. Недостатня розробка деяких танатолого-правових проблем, або навіть іх відсутність, наявність суперечливих концептуальних підходів до їх розвязання, необхідність їх переосмислення під кутом зору нових світових та вітчизняних реалій значною мірою зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Відомо, що загальновизнаним положенням філософії науки є те, що рефлексія самої науки стосовно власних пізнавальних проблем, яка сприяє приросту та розвиткові знань, є одним з найважливіших критеріїв науковості останніх. Безумовно, біомедичне пізнання права, яке дає уявлення про еволюцію біологічної сутності людини, впливає на антропологічний вимір людини та несе на собі відбиток визначення початку, закінчення та меж такого права, як право на життя. Однак, виконання цієїпізнавальної функції значною мірою зумовлено тим, наскільки ефективно розвязується наукою завдання розробки власних епістемологічних проблем. Тому уявляється логічним розглянути теоретичні можливості виникнення нового напрямку сучасної правової науки, яка займалася б вивченням життя людини як ключової біосоціальної цінності, в якій першоосновою має стати життя людини як базова аксіологічна величина, з якої випливають, як наслідок, її права, свободи та законні інтереси. Наочним прикладом цього наукового напряму є біоюриспруденція, складовими елементами якої є правова перинатанатологія, правова соматологія та правова танатологія.
Концепція дослідження квінтесується на визначенні загальнотеоретичного та наукознавчого аспектів правової танатології як нового наукового напряму, на вирішенні більш суттєвих танатолого-правових проблем, які не можуть бути вирішеними у межах медичного, кримінального, цивільного права, біоетики та філософії права, і обґрунтуванні нової концепції структури біомедичних прав людини та визначенні місця танатологічних прав у цій структурі.
Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у відповідності до плану наукової діяльності кафедри права Європейського Союзу та порівняльного правознавства Національного університету «Одеська юридична академія» «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку української державності та права» (державний реєстраційний номер 011U006Н) на 2011-2015 роки.
Мета і задачі дослідження. Метою наукового дослідження є визначення наукознавчих та концептуальних основ правової танатології та здійснення комплексного теоретико-правового аналізу основних правових проблем танатології.
Для досягнення цієї мети було поставлено такі задачі:
визначити поняття та наукознавчий нарис біоюриспруденції: обєкт та предмет; місце біоюриспруденції у контексті міждисциплінарних звязків та в системі юриспруденції; обґрунтувати нову концепцію щодо її структури; надати класифікацію біомедичним правам людини;
визначити поняття та наукознавчий нарис правової танатології: обєкт та предмет; її зміст у контексті реалізації танатологічних прав людини; основні цілі, задачи та функції; її місце в системі біоюриспруденції та в контексті міждисциплінарних звязків; місце танатологічних прав у системі біомедичних прав; запропонувати періодизацію становлення та формування правової танатології;
довести концептуальну необхідність розвитку біоюриспруденції та правової танатології в системі загальнотеоретичної юриспруденції;
охарактеризувати стан сучасної епістемологічної ситуації в загальнотеоретичній юридичній науці для виявлення епістемологічних новацій та використання їх у збагаченні біомедико-правового пізнання;
розкрити основні правові проблеми танатології: визначити зміст поняття «смерть» у контексті загальної танатології та сформулювати уже юридизовану дифиницію - «смерть як юридичний факт»; запропонувати власну класифікацію видів смерті; дослідити сутність та особливості евтаназії у контексті правової танатології; дослідити специфічні риси посмертного донорства у контексті правової танатології; спрогнозувати правове регулювання кріоніки в Україні;
виявити прогалини та колізії в національному праві та внести пропозиції щодо удосконалення національного законодавства у сфері охорони здоров′я.
Обєктом дослідження є біоюриспруденція як напрям загальнотеоретичної юриспруденції.
Предметом дослідження є загальнотеоретична характеристика правової танатології.
Методи дослідження. Методологічний інструментарій дослідження обрано з урахуванням мети та завдань, а також предмета та обєкта наукового дослідження. Методологічною основою є система філософських, загальнонаукових, конкретно-наукових і спеціально-наукових методів.
Культурологічний підхід дав змогу проаналізувати поняття смерті та становлення людей до неї у контексті загальної культури, зокрема - правової (підрозділ 2.2). Антропологічний підхід сприяв визначенню сутності людини у контексті припинення її життя (п.п. 3.1, 3.4). Філософські методи дали змогу визначити зміст правовідносин при проведенні посмертного донорства та кріоніки (п.п. 3.3, 3.4). За допомогою діалектичного методу удосконалено поняттєвий апарат, зясовано взаємозвязок танатології та права. Застосування законів та категорій діалектики дозволило дослідити генезис та особливості правової природи танатології (п.п. 1.1, 1.3, 2.1, 2.2, 3.1). За допомогою догматичного методу здійснено аналіз сучасного стану законодавства у сфері охорони здоровя щодо закріплення та реалізації танатологічних прав (п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4). Логічний метод використано при формулюванні висновків та пропозицій з урахуванням вимог несуперечливості, визначеності, послідовності та обгрунтованності суджень.
Системно-структурний метод сприяв систематизації елементних блоків біоюриспруденції у цілісну систему (п. 1.2), формуванню структурних елементів біомедичних прав (п. 2.4), визначенню поняття смерті як довгочасного процесу, що складається з певних етапів (п. 3.1). Структурно-функціональний метод надав можливість дослідити зв'язок та співвідношення понять «біоетика», «біоправо», «біоюриспруденція» (п. 1.1). Формально-юридичний метод використано для аналізу юридичного змісту міжнародних, європейських та національних правових актів у сфері захисту прав людини (розділ 3). Порівняльно-правовий метод використано у процесі порівняння різних підходів щодо визначення та характеристики біоюриспруденції (концептуальне порівняння); для порівняння правових актів стосовно правового регулювання танатологічних прав (нормативне порівняння) та їх шляхів вирішення (функціональне порівняння). Цей метод став методологічною основою усього дослідження.
Історико-правовий метод уможливив дослідження розвитку та динаміки танатологічних основ у праві (п. 2.1). За допомогою догматичного методу здійснено аналіз сучасного стану законодавства (розділ 3). Феноменологічний метод використано при розкритті основних рис правової танатології, які розглядалися через призму біоюриспруденції (п.п. 1.3, 2.2). Метод есенціалізму використано при аналізові дефініцій біоюриспруденції (п. 1.1). Спеціально-медичні методи використано при досліджені критеріїв смерті та передсмертних станів людини (п.п. 3.1, 3.2, 3.3). Використання зазначених методологічних підходів, методів та логічних прийомів пізнання було спрямовано на максимально обєктивне та ґрунтовне дослідження цієї проблеми.
Науково-теоретичною базою дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних фахівців з теорії держави та права, а також інших галузей права, серед яких: Л. Красавчикова, A. Майфат, А. Лисаченко, С. Алєксєєв, О. Зайчук, М. Авдєєнкова, В. Копєйчиков, В. Нерсесянц, Ю. Оборотов, П. Рабінович, С. Тимченко, Ю. Тодика, М. Цвік, С. Агієвець, В.Акопов, Н. Болотіна, О. Домбровська, С.Булеца, В.Волков, Л. Ліпачова, Г. Лопатєнков, А. Марущак, В. Лапшин, А. Волкова, Т. Мещерякова, Г. Пекліна, С. Повалій, В. Сальніков, Є. Кузнєцов, С. Пустовіт, С. Роганов, Г. Романовський, С. Максимов, С. Рязанцев, О. Салагай, Ю. Сергєєв, Н. Тюменєва, К. Чернега, Б. Юдін, Е. Садовська, О. Капінус, Д. Кобяков, Н. Крилова, І.Сенюта, В. Галай, А. Тихомиров, А. Попович, Н. Козюбра, С. Липень, М. Дамірлі та ін...Основу наукових підходів до формування концептуальних засад роботи становили роботи С. Стеценка, О. Мережка, В. Плавича, О. Старовойтової , Р. Токарчика, А. Колачко.
У дослідженнях зазначених вище авторів знайшли відображення окремі аспекти правової танатології та окремі напрямки танатолого-правових досліджень (у межах загальнотеоретичної юриспруденції), проте в науці досі не було вироблено монографічного наукознавчого підходу щодо природи біоюриспруденції, правової танатології та основних напрямків танатолого-правових досліджень. З огляду на це, дане дослідження органічно їх доповнює, а існування праць указаних авторів не позбавляє його актуальності.
Нормативною основою дослідження є Конституція України, Цивільний Кодекс України, Кримінальний Кодекс України, Закон України «Про трансплантацію органів та анатомічних матеріалів людини», Закон України «Про поховання та похоронну справу», Закон України «Основи законодавства про охорону здоров′я», Європейськаконвенціяпро права людини ібіомедицину, Міжнародний пакт про цивільні та політичні права тощо.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим монографічним дослідженням наукознавчих та концептуальних основ правової танатології та визначення її місця в системі юриспруденції. У роботі обґрунтовано ряд нових положень та висновків, а саме:
уперше:
здійснено монографічне дослідження наукознавчих та теоретичних основ біоюриспруденції та правової танатології і обґрунтовано авторське бачення щодо визначення місця біоюриспруденції в системі загальнотеоретичної юриспруденції;
розроблено та обґрунтовано новий підхід до системи біоюриспрудеції, що складається з еколого-правового, етико-філософського та біомедико-правового блоків, у межах останнього виокремлено три наукові напрями: правова танатологія, правова соматологія та правова пеританатологія;
запропоновано теоретико-правову класифікацію біомедичних прав людини;
охарактеризовано танатологічні основи у праві та надано періодизацію становлення та формування правової танатології;
сформульовано концепцію природи та класифікації видів смерті у правовому аспекті, де інформаційна смерть розглядається як новий різновид смерті в етико-правовому контексті;
охарактеризовано предметне поле біоюриспруденції та правової танатології у світлі епістемологічної ситуації у сучасній загальнотеоретичній юридичній науці та у науковий обіг введено новий підхід до бачення обєкта загальнотеоретичного пізнання права-біомедико-правовий, який використано для характеристики цього обєкта та конструювання його багатомірної моделі;
удосконалено:
підходи щодо розуміння біоюриспруденції як галузі правової науки, що квінтесується на сприйнятті життя як найвищої біосоціальної цінності, визначенні місця людини в системі живої природи та взаємодії з нею, для забезпечення і захисту правовими засобами життя людини та захисту прав тварин, у зв'язку з інтенсивним розвитком біомедицини;
систему біоюриспруденції, яка являє собою триблокову структуру: біоеколого-правовий, етико-філософський та біомедико-правовий блок і зазначено, що останній блок є спеціалізованим блоком - правовою біомедициною, яка складається з трьох напрямів: правової перинатології, правової соматології та правової танатології;
теорію біомедичних прав, яку становлять біологічний та соціальний (психологічний) блоки прав людини;
понятійний апарат правової танатології, зокрема, розуміння смерті як багатоетапного процесу, в якому правова регламентація смерті людини здійснюється на двох рівнях: перший рівень - регулювання медико-біологічної констатації смерті; другий − регламентація смерті з точки зору її правових наслідків;
набули подальшого розвитку:
теоретико-правове визначення змісту «смерть людини» та її співвідношення з життям людини;
теоретико-правові положення щодо розмежування правової танатології з біоетикою; медичним правом та правовою філософією; біоюриспруденції з біоправом та біоетикою;
сформульовано пропозиції щодо змін Закону України «Основи законодавства в сфері охорони здоров′я» та усунення колізій між Законом України «Про поховання та похоронну справу» та Законом України «Про трансплантацію органів та анатомічних матеріалів людини».
Практичне значення одержаних результатів. Дисертація має теоретико-прикладний характер, а її висновки та пропозиції становлять науковий та практичний інтерес і можуть бути використаними у:
науково-дослідній діяльності - для подальших досліджень суспільних відносин та розробки теоретичних та аналізу практичних проблем, що виникли під впливом інтенсивного розвитку біомедичних технологій, нанотехнологій, генної інженерії;
правотворчості - для удосконалення правовідносин у сфері біомедичного права та створення більш ефективної реформи у сфері охорони здоровя;
правозастосуванні - для забезпечення єдності розуміння та правильного застосування правових норм, що регулюють захист танатологічних прав, а також для усунення суперечностей у чинному законодавстві для його удосконалення;
Апробація результатів дослідження. Положення та висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри права Європейського Союзу та порівняльного правознавства Національного університету «Одеська юридична академія».
Основні результати дослідження доповідалися на: міжнародних конференціях: «Міжнародні читання, присвячені памяті П.Є. Казанського» (м..Одеса, 2 - 3 листопада 2012 р.), «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку державності та права» (м. Одеса, 30 листопада 2014 р.), «Правове забезпечення ефективного виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» (м. Одеса, 20 - 21 вересня 2012 р.), «Людина, суспільство, держава: публічно-правовий аспект», «VIII Прибузькі юридичні читання» (м..Миколаїв, 11 − 12 листопада 2012 р.), а також Всеукраїнських конференціях: «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 16 - 17 травня 2013 р.), «Загальна декларація прав людини: дотримання прав людини - пріоритет держави та суспільства» (м. Ужгород, 27 - 28 грудня 2013 р.), «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 16 − 17 травня 2014 р.).
. Основний зміст роботи
У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено ступінь наукової розробки проблеми, звязок роботи з науковими програмами, планами, темами, обєкт, предмет, мету і задачі дослідження, його методологічну базу, сформульовано наукову новизну отриманих результатів, визначено їх теоретичне і практичне значення, наведено відомості про апробацію і публікації результатів дисертації.
Розділ 1. «Біоюриспруденція та правова танатологія в системі загальнотеоретичної юриспруденції» складається з трьох підрозділів і присвячений обґрунтуванню місця біоюриспруденції в системі загальнотеоретичної юриспруденції та визначенню загальнотеоретичного статусу правової танатології як наукового напряму біоюриспруденції.
У підрозділі 1.1. «Основні підходи вчених до розуміння біоюриспруденції» висвітлено характеристику основних наукознавчих та теоретичних положень біоюриспруденції. Результати розгляду наукознавчої природи біоюриспруденції дозволяють стверджувати, що вона має свою нішу в системі загальнотеоретичного знання. Для загальнотеоретичної характеристики біоюриспруденції визначено принципи, аксіологічну основу, основні проблеми біомедичного осягнення права, її обєкт та предмет. Проаналізовано основні підходи щодо розуміння поняття «біоюриспруденція» та надано його визначення як галузі правової науки, що квінтесується на сприйнятті життя як найвищої біосоціальної цінності, визначенні місця людини в системі живої природи та взаємодії з нею, для забезпечення і захисту правовими засобами життя людини та захисту прав тварин, у зв'язку з інтенсивним розвитком біомедицини. Зазначено, що біоюриспруденція являє собою біоцентричною концепцією права, оскільки її центральним елементом, який визначає загальний образ та справжній зміст права, є життя.
У підрозділі 1.2 «Сфери та напрями біоюриспруденції» розглянуто основні підходи щодо системи біоюриспруденції в критичному аспекті. Обґрунтовано недоліки кожного з підходів, що обмежують її пізнавальне та практико-прикладне значення як науки і зазначено, що біоюриспруденція потребує відновленого підходу щодо дисциплінарної системи, яка складається з трьох блоків: біоеколого-правового, етико-філософського та біомедико-правового. Біоеколого-правовий блок взаємодіє з біоправом і спрямований на вироблення концепцій щодо охорони життя людини, як найвищої біосоціальної цінності, але в контексті взаємодії людини з навколишнім середовищем (біосом). Етико-філософський блок формує концепції, що наближають до ідеальної моделі захисту прав людини у даній галузі та сприяє знаходженню шляхів вирішення виниклих правових проблем із точки зору моралі. Біомедико-правовий блок представлено у вигляді науково-дослідницького напряму − правової біомедицини, що складається з правової перинатанатології, правової соматології та правової танатології. Біомедико-правовий блок є самим об'ємним за змістом і спрямований виключно на дослідження правових аспектів, що пов'язані з перінатанатологічними, соматичними та танатологічними правами людини. В основі поділу біоюриспруденції на окремі підсистеми лежать два критерії: обєктивна заданість - різноманітність та масштабність явищ, що становлять обєкт пізнання та субєктивна заданість - різні ракурси розгляду. Згідно з першим критерієм, одним з обєктів наукового пізнання є життя людини в цілому (правова біомедицина), згідно з другим − виокремлено пеританатологічний, соматичний та танатологічний ракурси розгляду життя людини. При цьому зазначено, що характерною рисою біоюриспруденції є дуалізм обєктів - це життя людини та життя живої природи. Обґрунтовано положення щодо розгляду цих обєктів у різних підсистемах біоюриспруденції.
Підрозділ 1.3. «Загальнотеоретичний статус правової танатології як наукового напряму біоюриспруденції» містить положення щодо визначення місця правової танатології в системі біоюриспруденції. Визначено загальнотеоретичний статус правової танатології та обґрунтовано приналежність її до біоюриспруденції, завдяки тому, що об′єктом біоюриспруденції є життя людини, яке складається з трьох етапів: початок життя, безпосередньо саме життя та закінчення життя. Три етипи життя − це три системи, розташування елементів яких завдається структурою іншої системи більш високого рівня, у цьому випадку - біоюриспруденцією. При цьому біоюриспруденція постає як реляційний субстрат правової танатології, правової перинатології та правової соматології як системних утворень. Біоюриспруденцію слід розглядати як приватний рівень наукового знання стосовно загальної теорії права, так само як правову танатологію - стосовно біоюриспруденції. Місце правової танатології в системі біоюриспруденції обумовлено взаємодією правової перинатології, правової соматології та формуванням цілісної картини щодо більш глибокого розуміння обєкта біоюриспруденції - життя людини.
Другий розділ «Ґенеза та концептуальні засади правової танатології» складається з чотирьох підрозділів і присвячений концептуальним основам правової танатології.
У підрозділі 2.1. «Ґенеза танатологічних основ у правовій сфері» для більш глибокого розуміння основних теоретико-методологічних проблем правової танатології здійснено історичний аналіз генези танатологічних основ у правовій сфері, розглянуто історію становлення та розвитку правової танатології. Досліджено ґенезу правової танатології та запропоновано власну періодизацію танатологічних основ у правовій сфері, що складається з трьох етапів: першим етапом можна вважати попередній етап, який сформував основи для загальної танатології та має тривалу історію, що розкриває відношення суспільства до процесу вмирання і смерті (до середини XIX ст.); другий етап пов'язаний з формуванням міждисциплінарного підходу до танатологічних проблем ( друга половина ХІХ − перша половина ХХ ст.); третій етап (сучасний) припадає на другу половину ХХ ст. та пов'язаний з формуванням правової танатології як наукового напряму.
У підрозділі 2.2. «Концепція правової танатології» надано характеристику основних теоретичних положень правової танатології: визначення її обєкта, предмета, основних проблем, функцій та задач; визначено специфічні риси правової танатології, що розкривають її як культуризований, комплексний, міждисциплінарний та інтеграційний науковий напрям. Показано, що цей науковий напрям має свою нішу в системі загальнотеоретичного знання. Концепція розуміння смерті є базисною категорією правової танатології, має вирішальне значення у плані визначення її предмета. Центральною теоретико-правовою ланкою в аналізові співвідношення права та танатології є визначення меж права на життя, яке має концептуальне та контекстуальне значення, що вирізняється ціннісними орієнтирами державної політики, історико-культурним і правовим контекстами формування правової системи. Предметом правової танатології є вся система наукових знань та понятійних конструкцій щодо смерті та її юридичних наслідків.
У підрозділі 2.3. «Правова танатологія у контексті міждисциплінарних зв′язків» констатовано, виходячи з обєкта та предмета правової танатології, де переплітаються соціальні, біологічні, медичні, філософські аспекти життя, наявність наук, семантично близьких до правової танатології. Такими науками у першу чергу є: правова антропологія, загальна теорія прав людини, медичне право, біоправо та біоетика. Порівняння правової танатології із вищезазначеними науками дозволило уточнити специфіку її предмета, концептуальної орієнтації і наукових пріоритетів та охарактеризувати її як теоретичну правову науку, що базується на тезах комплексності, спеціалізованості та інтегрованості. Взаємодія ж правової танатології з іншими юридичними науками, зокрема галузевими, сприяє їх взаємозбагаченню, значно розширює сам діапазон наукових досліджень.
У підрозділі2.4. «Танатологічні права в системі біомедичних прав людини» визначено, що роль та місце правової танатології у сучасній юриспруденції демонструється через теоретико-правове дослідження танатологічних прав. Розмежовано права пацієнтів (що є здобутком медичного права) та біомедичні права (що є здобутком біоюриспруденції, а саме − правової біомедицини). Запропоновано власну концепцію формування нового покоління прав людини - біомедичних, яку становлять соціальний (психологічний) і біологічний блоки прав людини. Соціальний (психологічний) блок прав людини безпосередньо пов'язаний з такими категоріями як «психологічне здоров'я людини» і «психічне здоров'я людини» і розкривається через право на збереження психологічної цілісності людини. Біологічний блок прав людини уявляється у вигляді трьох складових: перинатологічні, соматичні та танатологічні права. Досліджено саме танатологічні права, які складають дві великі групи - права помираючого (наприклад, право померти легко і гідно [реалізується шляхом процедури евтаназії]) і права померлого (наприклад, право на збереження тілесної цілісності людини після констатації смерті). У цій структурі виокремлено компонент, що знаходиться на стикові двох групп, а саме - кріоніка, як результат технічного прогресу у галузі біомедицини, яка є чинником формування нових критеріїв інформаційної смерті.
Третій розділ «Напрями танатолого-правових досліджень» складається з чотирьох підрозділів і присвячений аналізові основних танатолого-правових проблем.
У підрозділі 3.1. «Визначення поняття смерті у контексті співвідношення права та танатології» основною метою є визначення смерті, видів і критеріїв смерті, юридизації смерті через право померти легко і гідно, вирішення правових проблем і наслідків констатації смерті людини як юридичного факту. Вирішення цих проблем є «мірилом» об'єму танатологічних прав. Головне, що відрізняє дослідження цієї галузі - це міждисциплінарний підхід, який дозволив розглянути ці проблеми в біомедично-правовій площині. Комплексне дослідження класифікацій смерті людини в медичній науці дало змогу визначити класифікацію, яка має значення для теорії права, а саме, біологічна (церебральна) смерть, соціальна смерть і також - клінічна смерть, яка визначає обєм прав лікаря та пацієнта щодо реанімаційних заходів. Доведено, що визначення місця смерті в системі юридичних фактів має певні складнощі. Смерть як юридична подія може характеризуватися як наявністю «вольового критерію», так і його відсутністю. В основі критерію, який дозволяє відрізнити подію від дії, лежить зв'язок між обставинами (або умовами), за яких виникають, змінюються або припиняються правовідносини, і законом, тобто мова йде про юридичний факт-дію. Але зв'язок може бути відсутнім і в цьому разі це буде подією. Аналіз основних рис смерті людини в біомедико-правовому контексті дав змогу дійти висновку про те, що смерть людини слід розглядати як процес, що складається із цілого ряду етапів вмирання людини, якщо його розглядати в медичному аспекті, а для юриспруденції - це є моментом констатації смерті людини як юридичного факту. Сам момент констатації смерті людини визначається досягненнями в біомедицині і біотехнології як чинник, що сприяє подоланню певних етапів вмирання людини. Останнім досягненням в юридичній науці було нормативне закріплення смерті мозку як юридичного факту. Але й на теперішній час, аналізуючи досягнення у сфері біотехнології, зокрема в кріоніці, смерть мозку з позиції визначення моменту констатації смерті людини як юридичного факту визначено теж не стабільним критерієм, оскільки на зміну критерію смерті мозку людини приходить інформаційна смерть (критерії майбутнього). На жаль, в України розвиток біомедицини і біотехнологій відбувається із значним запізненням, що підтверджується відставанням права у цій галузі і гальмуванням державної реформи у сфері охорона здоров'я.
Для подальшого дослідження проблеми уточнено поняття «смерть людини» у такий спосіб: смерть людини - є явищем онтологічної і гносеологічної сфери, оскільки уявляється і як реально існуючий об'єкт, органічний елемент, структурна організація власне змісту обєктивної реальності, у тому числі і правової, і як засіб пізнання і тлумачення права, що володіє абстрактно-теоретичним потенціалом дослідження.
У підрозділі 3.2. «Танатолого-правовий ракурс евтаназії» розглянуто основні риси евтаназії, специфікою якого є дослідження цього питання не тільки у правовій площені, але й з точки зору танатології та реаніматалогії, які займаються вивченням процесів вмирання та визначенням меж медичного втручання щодо продовження людського існування. Шляхом порівняння евтаназії із правом на смерть, із самогубством, із вбивством, із правом на полегшення та/або припинення болю визначено основні риси евтаназії. Визначено евтаназію як форму реалізації права померти легко і гідно, що являє собою, з одного боку, вольовий акт невиліковнохворого та інформованого пацієнта щодо розпорядження власним життям, з урахуванням його психічного стану, а з іншого - дію (бездіяльність) лікаря, спрямовану на виконання волі пацієнта, здійснену у спосіб, що не завдає хворому страждань. Обґрунтовано позицію щодо неможливості існування права на смерть в критичному аспекті. Таке танатологічне право як право померти легко і гідно може реалізуватися лише за допомогою медичної процедури − евтаназії.
У підрозділі 3.3.«Правове регулювання посмертного донорства людини» комплексно та міждисциплінарно розглянуто одну з основних проблем правової танатології і доведено, що визначення смерті людини як юридичного факту має величезне значення для обґрунтування юридичної моделі трансплантології (презумпція згоди, презумпція незгоди і спрощена презумпція), для визначення реанімаційних, медичних і правових заходів щодо здійснення посмертного донорства органів і посмертного донорства анатомічних частин тіла. Із цього випливають проблеми визначення об'єму прав і обов'язків як донора, так і реципієнта, а також медпрацівників і родичів померлого. Обґрунтовано, що визначення критеріїв смерті людини є вразливим місцем у правовому регулюванні посмертного донорства у звязку з відставанням права від біомедичних досягнень. У рамках правової танатології є перспектива вирішення безлічі таких проблем, як: встановлення чітких критеріїв смерті людини з метою удосконалення практики посмертного донорства, узаконення існуючої на теперішній час практики використання у випадках крайньої необхідності органів, вилучених посмертно у донорів, що хворіли за життя на хвороби, які являють собою небезпеку для життя і здоров'я реципієнта, зокрема гепатитом В і С (так звані «субоптимальні донори»).
У підрозділі 3.4. «Танатолого-правові аспекти кріоніки» визначено ряд проблем і питань новаторського характеру, які відкривають шлях до подальшої їх розробки у рамках теоретичних наукових дискусій. Ці питання набувають особливої актуальності для України у звязку з підписанням Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та реформуванням охорони здоров′я, зокрема, це повязано з проблемою невизначеності статусу кріопацієнтів, кріоцентрів. Зазначено, що слід ухвалити на рівні вітчизняного і міжнародного законодавства положення щодо правового статусу людини, яка побажала зберегти життя за допомогою кріонування, і при цьому знаходитися у стані кріостаза, не втрачати правоздатності. Визначено, що кріопацієнт − жива людина, яка має право на обов'язкове призначення опікуна, який реалізовуватиме дієздатність пацієнта при нагляді органів опіки, піклування і прокуратури.
біоюриспруденція танатологія евтаназія смерть
Висновки
У дослідженні вирішено актуальне наукове завдання щодо дослідження наукознавчих та теоретичних аспектів біоюриспруденції та правової танатології.
. Розширено уявлення про межі предметного поля загальнотеоретичної юриспруденції та запропоновано здійснити модернізацію предмета загальнотеоретичної юриспруденції у посткласичній школі права шляхом діалектики співвідношення загального та приватнонаукового рівнів знань як процесу конкретизації наукового знання, що являє собою діалектичну едність складових її приватнонаукових теорій стосовно загальної теорії, як знання більш високого рівня узагальнення.
2. Головним у предметній специфіці біоюриспруденції є те, що до її предмета входить біоцентричне пізнання сутності права, що обумовлюється визначенням меж права людини на життя як статичним її елементом, що утворює змістовне незмінне ядро цього суб'єктивного права, а саме конструкт «життя людини», який ґрунтуються на принципах визнання унікальності, антропної гідності та невід'ємності. Біоюриспруденцію визначено як галузь правової науки, що квінтесується на сприйнятті життя як найвищої біосоціальної цінності, визначенні місця людини в системі живої природи та взаємодії з нею, для забезпечення і захисту правовими засобами життя людини та захисту прав тварин, у зв'язку з інтенсивним розвитком біомедицини.
. Характерною рисою біоюриспруденції є дуалізм обєктів - це життя людини (цей обєкт предметно розгортається у блоці біоюриспруденції «біомедико-правова орієнтація») та життя живої природи (цей обєкт предметно розгортається у блоці біоюриспруденції «еколого-правова орієнтація»). Запропоновано дисциплінарну систему біоюриспруденції, що складається з трьох блоків: біоеколого-правового, етико-філософського та біомедико-правового. Біоеколого-правовий блок спрямовано на вироблення концепцій щодо охорони життя людини, але в контексті взаємодії людини з навколишнім середовищем (біосом). Етико-філософський блок формує концепції, що наближають до ідеальної моделі захисту прав людини у цій галузі. Біомедико-правовий компонент представлено у вигляді науково-дослідницького напряму − правової біомедицини, що складається з правової перинатології, правової соматології та правової танатології. Біомедико-правовий блок спрямовано виключно на дослідження правових аспектів, що пов'язані з перітанатологічними, соматичними та танатологічними правами людини.
4. Біоюриспруденція є реляційним субстратом правової танатології, правової перинатології та правової соматології як системних утворень, при цьому є приватним рівнем наукового знання щодо загальної теорії права.
5. Правова танатологія історично зародилася і сформувалася в рамках правової науки і практики. У боротьбі з концепціями юридичного позитивізму виникла і розвивається біоцентрична концепція права, зорієнтована на вивчення права насамперед як самодостатнього динамічного соціально-юридичного феномену обєктивного світу, який знаходиться у взаємозвязку та коригується досягненнями у сфері біомедицини та танатології.
. Порівняння правової танатології із загальною теорією прав людини, філософією права, правовою антропологією та медичним правом дозволено охарактеризувати її як теоретичну правову науку. Наукознавчий нарис предмета правової танатології являє собою формування нової біоцентричної теорії права, яка ґрунтується на наукових досягненнях у сфері біомедицини, дослідженнях середовища виникнення й дії права як емпіричної дійсності (правового життя, а не тільки позитивного права).
. Об'єкт правової танатології являє собою суспільні процеси і відносини, що охоплюють смерть як різнофакторне явище, яке має нормативний, природньоправовий та надприродній простір; предметом правової танатології є теоретико-правові проблеми танатології, пов'язані з розвитком біомедицини, їхні шляхи дозволу в законодавстві України через нормативно-правове закріплення танатологічних прав, з урахуванням історичного та зарубіжного досвіду. Роль та місце правової танатології у сучасній юриспруденції демонструється через теоретико-правове дослідження танатологічних прав. Специфічні риси правової танатології розкривають її як культуризований, комплексний, міждисциплінарний та інтеграційний науковий напрям.
. Розгляд правової танатології здійснено через призму правової культури та визначено як культурний феномен, що відображає уявлення про смерть та її юридичні наслідки, сформовані на певному етапі розвитку суспільства.
. Запропоновано концепцію формування нового покоління прав людини - біомедичних, яку становлять соціальний (право на збереження психологічної цілісності людини) і біологічний (перинатологічні, соматичні, танатологічні права) блоки прав людини.
. Фундаментальною проблемою в рамках правової танатології є визначення моменту смерті та її констатація як юридичного факту. Доведено, що для правової танатології має значення та класифікація видів смерті, яка зачіпає танатологічні права людини, у першу чергу - це біологічна (церебральна) смерть і соціальна смерть, та клінічна смерть, яка визначає обєм прав лікаря щодо реанімаційних заходів. Визначення місця смерті в системі юридичних фактів має певні складнощі, що обумовлюється її двоякою природою.
. Смерть людини − процес, що складається із цілого ряду етапів вмирання людини, якщо його розглядати в медичному аспекті, а для юриспруденції - це є моментом констатації смерті людини як юридичного факту. Сам момент констатації смерті людини визначається досягненнями в біомедицині і біотехнологій як чинник, що сприяє подоланню певних етапів вмирання людини. Останнім досягненням в юридичній науці було нормативне закріплення смерті мозку як юридичного факту. Але й на теперішній час, з урахуванням досягнень у сфері біотехнологій, зокрема в кріоніці, смерть мозку можна визначати з позиції визначення моменту констатації смерті людини як юридичного факту також не стабільних критеріїв, оскільки на зміну соціальній смерті (критерії смерті мозку) людини приходить інформаційна смерть (критерії майбутнього).
. Евтаназія являє собою полісемантичне, комплексне поняття, що містить у собі біомедичний, правовий, філософський, релігійний, морально-етнічний аспекти. Евтаназія у правовому аспекті реалізується тільки через право померти легко та гідно.
Список опублікованих автором праць за темою дисертації
Статті у наукових фахових виданнях:
.Запорожченко А.А. Эвтаназия и близкие к ней формы ухода из жизни: сравнительный аспект // Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія : «Юридичні науки». - 2013. - № 2. - Т. 26 (65). −
С. 98 - 108.
.Запорожченко А.А. Соответствие законодательства Украины стандартам Совета Европы в сфере биомедицины // Митна справа. - 2014. - № 1(91). − Ч. 2, кн. 1.-
С.10 −15.
.А.А.Запорожченко Правовая танатология как новое научное направление / А.А.Запорожченко // Актуальні питання держави та права. Серія «Юридичні науки». - 2014. - № 71. - С. 146-162.
.Запорожченко А.О. «Право померти легко», «евтаназія»: поняття та їх співвідношення / А.О. Запорожченко // Прикарпатський юридичний вісник : зб. наук. праць. - Івано-Франківськ. - Вип. 3 (6). - 2014. - С. 26-36.
5.Запорожченко А.О. Танатолого-правовий зріз інституту трансплантології / А.О. Запорожченко // «Legea si Viata». - № 8. - 2014. - С. 9-14.
6.Запорожченко А.А. Загальнотеоретична характеристика правової танатології / А.О. Запорожченко // Юридичний вісник. - 2014. № 4. - С. 35-40.
7.Запорожченко А.А. «Танатологічні права в контексті прав людини» / А.А. Запорожченко // Електронне наукове фахове видання «Форум права». - 2014. - № 3. - С. 119 - 122 [Електронний ресурс]. - Режим Доступу:Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки.. і/j-pdf/FPindex. htm_2014_2_22.pdf
.Запорожченко А.А. Правовая танатология в системе общетеоретической юриспруденции / А.А. Запорожченко // Jurnalul Juridic National: teories I practica.- 2014. - № 4. - С. 27-30.
Опубліковані праці апробаційного характеру:
.Запорожченко А.А. Легализация пассивной эвтаназии в актах Всемирной медицинской ассоциации / А.А.Запорожченко // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку : зб. наук. праць / за ред. С.В. Ківалова, Ю.С. Шемшученка; упор. Х.Н. Бехруз, О.В. Кресін, Ю.Ю. Акіменко; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Національний університет «Одеська юридична академія». - О. : Фенікс, 2013. - С. 172-174.
10.Запорожченко А.А. Концептуальная необходимость развития правовой танатологии / А.А. Запорожченко // «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку державності та права» : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 30 листопада 2012 р.) / відп. за вип. д.ю.н., проф. В.М. Дрьомін; Націон. ун-т «Одеська юридична академія». - О. : Фенікс, 2012. − Т. 1 - С. 162-164.
.Запорожченко А.А. Особенности развития частного медицинского бизнеса в Украине / А.А.Запорожченко // Правові проблеми взаємодії держави і бізнесу: наук.-практ. інтернет-конф., (м. Луганськ, 2013 р. ). - Луганськ : Вид-во Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля, 2013. - С. 120-122.
.Запорожченко А.А. Соответствие законодательства Украины стандартам Совета Европы в сфере биомедицины / А.А. Запорожченко // Правові проблеми цивілізаційного вибору України : матеріали круглого столу, присвяч. 10-річчю кафедри права ЄС та порівняльного правознавства (м. Одеса, 28 листопада 2014 р.) / за ред. д.ю.н. акад. С.В. Ківалова; Націон. ун-т «Одеська юридична академія». - О. : Фенікс, 2014. - С. 181-186.
.Запорожченко А.А. Право на легкую и достойную смерть в контексте норм Европейской конвенции о защите прав человека и основоположных свобод / А.А. Запорожченко // Людина, суспільство, держава: публічно-правовий аспект : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. «VIII Прибузькі юридичні читання» ( м. Миколаїв, 11 - 12 листопада 2012 р.) - Миколаїв : Іліон, 2012. - С. 247-249.
.Запорожченко А.О. Авторські роздуми щодо підготовки проекту Закону «Провнесення змін доЗакону України «Протрансплантацію органів таінших анатомічних матеріалів людині» / А.А. Запорожченко // Правове життя сучасної України : матеріали Міжнар. наук-практ. конф. (м. Одеса, 16 − 17 травня 2014 р.). Т. 1 / відп. за вип. д.ю.н., проф. В.М. Дрьомін; Націон. ун-т «Одеська юридична академія». - О. : Фенікс, 2013. - С. 313-316.
.Запорожченко А.А. Усовершенствование украинской практики обращения за защитой прав пациентов в Европейский суд по правам человека / А.А.Запорожченко // Міжнародні читання з міжнародного права памяті проф. П.Є. Казанського : матеріали третьої Міжнар. наук. конф. / відп. за вип. к.ю.н., доц. М.І. Пашковській; Націон. ун-т «Одеська юридична академія». - О. : Фенікс, 2012. - С. 591-594.
.Запорожченко А. О. Право и танатология / А. О. Запорожченко // Правове життя сучасної України : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 16 − 17 травня 2013 р.). - 2013. - Т. 1. - С. 421- 423.
.Запорожченко А.А. Специфика и юрисдикция первого специализированного третейского суда по медицинским делам в Украине / А.А. Запорожченко // Загальна декларація прав людини: дотримання прав людини - пріоритет держави та суспільства :Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Ужгород 27 - 28 грудня 2013 р.), 2013 - С.42-46.
.Запорожченко А.А. Развитие правовой танатологии как нового научного направления / А.А. Запорожченко // Правове життя сучасної України : матеріали Міжнарної наук.-практ. конф. (м. Одеса, 16 − 17 травня 2013 р.). − відп. за вип. д.ю.н., проф. В.М. Дрьомін; Націон. ун-т «Одеська юридична академія». - О. : Фенікс, 2012. − Т. 1. - С. 411-414.