язаний з правильним визначенням, обліком та сплатою до бюджету податку на додану вартість.
Розділ 1. Теоретико-методологічні основи обліку реалізації товарів в роздрібній торгівлі
1.1 Поняття, склад і функції роздрібної торгівлі
Роздрібна торгівля - будь-яка діяльність із продажу товарів або послуг безпосередньо кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.
Роздрібна торгівля виконує такі основні функції:
) формування асортименту товарів і послуг;
) розподіл великих і середніх партій товарів на одиничні екземпляри;
) збереження товарів, розміщення їх у торгових залах і встановлення цін;
) подання інформації споживачам про товари засобами реклами;
) консультаційні послуги;
) продаж товарів споживачам через торговельну мережу;
) здійснення заходів для стимулювання збуту і просування товарів.
Роздрібна торгівля функціонує через роздрібних торговців - фізичних або юридичних осіб, які купують товар у виробника або оптового продавця і продають його кінцевому споживачеві.
Роздрібні торговці концентрують свою діяльність виключно па споживчому, роздрібному ринку, у сфері ритейлінгового бізнесу (від фр. retaillier - відрізати, розбивати, на Заході ритейлінг є аналогом вітчизняної роздрібної торгівлі) і через сукупність різних їх видів складають, у цілому, роздрібну торгову мережу. Крім магазинів, які с основним каналом роздрібного продажу товарів, функціонує різноманітна мережа позамагазинних пунктів роздрібної торгівлі. До них належать, насамперед, дрібнороздрібна торгова мережа (кіоски, павільйони, палатки, торгові автомати, автомагазини тощо) і ринки.
З метою налагодження належної статистичної звітності щодо роздрібної торгової мережі, виконання органами влади функцій державного регулювання, розроблення прогнозів соціально-економічного розвитку країни та її регіонів, забудови території об'єктами торгівлі та для інших потреб слід мати наукову класифікацію, в якій би було чітко визначено специфіку кожного виду та різновидів об'єктів торгівлі.
Є безліч підходів щодо класифікації роздрібних торговців, що відрізняються одна від одної різним ступенем деталізації.
. За формою власності:
колективні представлені у роздрібній торгівлі магазинами і торговельними одиницями, що належать колективам власників, як правило, безпосередньо колективам працівників магазину. Різновидом колективної форми власності є кооперативна власність, що ґрунтується на пайовому володінні основними й обіговими коштами пайовиків, які об'єднують свої матеріальні й фінансові ресурси для першочергового забезпечення власних потреб у постачанні товарами;
приватні ґрунтуються па веденні торговельного обслуговування за власний кошт і па власний розсуд окремих індивідів або груп;
державні (комунальні) характеризуються повною власністю на основні та обігові кошти з боку держави і функціонують у формах окремих відомчих систем торгівлі, фірмової торгівлі державних виробничих підприємств, державно-комунальних торговельних закладів. Відомчі торговельні системи - організації та підприємства торгівлі й громадського харчування, які збереглися при державних підприємствах і об'єднаннях гірничодобувної, сталеплавильної промисловості, транспортних галузях тощо. Вони функціонують у вигляді управлінь і відділів робітничого постачання шахт, гірничо-збагачувальних фабрик, сталеплавильних комбінатів і заводів, або у вигляді відділів продовольчого постачання. Фірмова торгівля у вітчизняній торговельній практиці збереглася у частині власної торговельної мережі великих державних виробничих підприємств, які частину випущеної власної продукції самостійно реалізують у ними створених роздрібних торговельних підприємствах як за місцезнаходженням основного виробництва, так і в інших населених пунктах. Державно-комунальними або комунальними роздрібними торговцями с ті, що у процесі приватизації унаслідок різних причин не були придбані колективами працівників способом прямого викупу або через приватизаційний аукціон і залишились у власності місцевих органів влади. Комунальні органи влади як власники цих торговельних закладів, з мстою організації торговельної діяльності наймають у ці магазини керівників (менеджерів), працівників прилавка і допоміжний персонал;
змішані (державно-колективні, державно кооперативні, колективно-приватні тощо) представлені роздрібними торговцями, діяльність яких ґрунтується па об'єднанні матеріальних і фінансових ресурсів представників двох або більше основних форм власності (державної, колективної і приватної), а також підприємства, що с спільною власністю суб'єктів права різних держав, - спільні підприємства.
. За організаційно-правовою формою:
акціонерні товариства відкритого і закритого типу (роздрібні торговельні мережі міжрегіонального або міжнаціонального масштабу, фірмові мережі фінансово-промислових груп, концернів, виробничо-торговельних корпорацій, торгових домів під єдиною торговою маркою або франшизою тощо) володіють здатністю за колегіальним рішенням акціонерів на власний розсуд регулювати обсяги акціонерного капіталу способом емісії, поширення, обігу (купівлі-продажу) акцій;
товариства з повною відповідальністю (торговельні компанії, фірми) мають підвищений авторитет па ринку, адже законодавчо партнерські товариства повною мірою відповідають за своїми зобов'язаннями перед контрагентами;
товариства з додатковою відповідальністю (командитні товариства) поєднують капітал власника (власників) із внесками незалежних інвесторів, які прагнуть отримати дивіденди;
товариства з обмеженою відповідальністю (дрібні та середні суб'єкти вітчизняної роздрібної торгівлі) характеризуються обмеженням цивільної відповідальності власників (засновників) розміром внесеного ними у статутний фонд товариства відносно невеликого обсягу капіталу;
кооперативні споживчі товариства (спілки) - тип диверсифікованої виробничо-торговельної організації, заснованої на кооперативній, пайовій формі власності, основним напрямом роботи якої залишається організація роздрібного торговельного обслуговування мешканців села. З цією мстою кооперативні споживчі спілки і товариства безпосередньо або через товарно-галузеві (продовольчі, непродовольчі) торговельно-роздрібні. об'єднання організовують власну торговельну мережу переважно у сільських населених пунктах та адміністративних районах. Кооперативні крамниці, дрібнороздрібні одиниці, стаціонарні та пересувні пункти продажу по мають абсолютної самостійності, оскільки с спільною власністю членів даного кооперативу;
госпрозрахункові роздрібні торговельні підприємства - сучасні кооперативні роздрібні торговельні підприємства, що об'єднують частину торговельної мережі за кущовим, зональним принципом і функціонують за принципами самоокупності та самофінансування, беручи членську участь у розвитку місцевої кооперативної організації;
торговельно-виробничі концерни, групи, асоціації створюються незалежними роздрібними торговцями для вирішення спільних, переважно закупівельно-постачальницьких, комерційних функцій і дають можливість організовувати підпорядковані їм збутово-реалізаційні фірми включно з мережею роздрібних реалізаторів у різних країнах для реалізації власної багатопрофільної продукції;
збутово-реалізаційні приватні підприємства створюються фізичними особами для реалізації приватнопідприємницької ініціативи громадян і забезпечують їх потреби у веденні роздрібної реалізації. Малі за технологічними і продуктивними параметрами приватні підприємства збутово-реалізаційного типу найчастіше діють у межах підприємств торгівлі на ринках, у мережі дрібнороздрібних торговельних одиниць й нерідко виникають серед невеликих спеціалізованих крамниць та ін.
. За ступенем господарської самостійності:
самостійні торговельні організації і підприємства мають статус юридичної особи;
несамостійні (підпорядковані) роздрібні торговці мають статусу юридичної особи і формують внутрішню структуру роздрібного торговця у вигляді філій на внутрішньогосподарському розрахунку: підрозділів, одиниць, пунктів тощо головних організацій (підприємств). Підпорядковані структурні підрозділи роздрібних торговців можуть входити до єдиного комплексу (окремі крамниці універсального торговельного центру) або мати назовні відокремлений характер (крамниці споживчого товариства).
. За формою організації:
магазинні торгові об'єкти передбачають продаж товарів кінцевим споживачам і надання їм послуг, займають окрему капітальну споруду або розміщуються у спеціально призначеному та обладнаному для торгівлі приміщенні іншої капітальної споруди і мають торгову площу й комплекс приміщень для здійснення торгово-технологічних операцій;
позамагазинні здійснюють продаж товарів кінцевим споживачам через посилкові підприємства, за допомогою пошти, на підприємствах, де працюють потенційні покупці, у них вдома, у поїзді, літаку, на пароплаві, в перукарні, майстернях із ремонту взуття тощо, а також за допомогою мережі дрібнороздрібної торгівлі (торгові автомати, палатки тощо) і комп'ютерної та телекомунікаційної техніки (дистанційна електронна торгівля) та ін.
1.2 Огляд літературних джерел щодо ведення обліку товарів
Впровадження в Україні з 2000 року національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (ПСБО), розроблених на основі міжнародних стандартів, передбачає збереження методологічних підходів і рішень, які виправдали себе в практиці ведення бухгалтерського обліку на підприємствах і в організаціях України, та не суперечать новим нормативним документам з реформування бухгалтерського обліку.
Принципи та правила ведення бухгалтерського (фінансового) обліку в світовій практиці регулюються національними положеннями (стандартами), які розробляють професіональні організації бухгалтерів, і затверджуються національним законодавством. При цьому спираються на концептуальну основу складання та подання фінансових звітів, яка розроблена Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
За Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" пріоритетною є оцінка активів за їх історичною (фактичною) собівартістю, яка визначається на основі витрат на їх виробництво або придбання.
Основи нової системи бухгалтерського обліку закладені в Законі України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та конкретизовані в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. Методологічні засади застосування нового Плану рахунків бухгалтерського обліку та обліку окремих господарських операцій викладені у відповідних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.
Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" підприємствам надано право самостійно визначати облікову політику та розробляти систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських. Отже, держава встановила правила й процедури обробки економічної інформації та складання фінансової звітності тільки для зовнішніх користувачів.
Згідно із Законом відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку.
Новий План рахунків разом з Інструкцією про його застосування встановлюють загальний концептуальний підхід до побудови системи бухгалтерського обліку на основі міжнародних стандартів.
Крім вищезазначеної нормативної бази для правильної організації бухгалтерського та податкового обліку, проведення аналізу та здійснення контролю діяльності підприємства необхідні і інші літературні джерела та розяснення фахівців щодо окремих господарських операцій.
Питання обліку реалізації товарів є надзвичайно актуальними, оскільки дослідженням даної проблеми займаються як практики, що мають безпосереднє відношення до законотворчого процесу, так і науковці-теоретики. В їх роботах глибоко висвітлюються економіко-правові проблеми українського законодавства в тій його частині, що регулює сферу товарного обігу, надається допомога початківцям та практикуючим бухгалтерам.
Питанням організації і методики фінансового обліку, економічного аналізу та аудиту реалізації товарів в роздрібній торгівлі присвячена достатня кількість літературних джерел.
У виданні Нападовської Л.В., Алексєєвої А.В. та ін. "Облік в торговельних організаціях" дана детальна характеристика організаційних основ товарних операцій в торговельних організаціях, у повному обсязі розкрито особливості обліку в роздрібній торгівлі як системи та окремих її складових, розкрито взаємозвязок та відмінність відображення операцій з реалізації у бухгалтерському та податковому обліку, у фінансовій та у податковій звітності.
Багато наукових праць приділено також і аналізу реалізації товарів у підприємствах торгівлі. Так, в публікації "Теорія економічного аналізу" Баканова М.І., Шеремета А.Д. розкриваються загальні принципи аналізу, методика аналізу як діяльності підприємства вцілому, так і аналізу реалізації.
В праці Болюха М.А. "Економічний аналіз" викладені методики системного, глибокого факторного аналізу господарської діяльності підприємств торгівлі в умовах становлення і розвитку ринкової економіки. Задачі, інформаційне забезпечення, методики факторного аналізу, що запропоновані авторами дозволяють глибоко вивчити і оцінити діяльність підприємствах торгівлі.
У праці Барабашова Н.С. "Аналіз господарської діяльності" розглядаються актуальні питання організації та методики фінансового аналізу в системі управління торговельним підприємством, докладно висвітлюються особливості застосування сучасних інформаційних технологій, наводиться наскрізний приклад аналізу фінансових результатів та фінансового стану підприємства. Навчальний посібник містить методики формування та обробки економічної інформації з аналізу реалізації товарів, алгоритми розрахунку і критерії оцінки окремих та інтегральних фінансових показників, основні положення узагальнення результатів аналізу.
Група авторів (Чернелевський Л.М. та Редзюк Т.Ю. та ін.) у науковій праці "Податковий облік і контроль" розглядають основні засади проведення контролю в Україні, при цьому акцентується увага на актуальних проблемах податкового контролю, розкривається його сутність, зміст, місце в обліково-економічній науці та конституційні засади організації і здійснення в Україні. Окремо приділена увага питання контролю реалізації в роздрібній торгівлі.
Питання, що стосуються обліку та аналізу реалізації товарів підприємств роздрібної торгівлі висвітлюються в періодичних виданнях. В статті Горицької Н. "Облік виручки від реалізації за міжнародними стандартами фінансової звітності" розглянута методика бухгалтерського обліку доходів від реалізації товарів в підприємствах торгівлі за міжнародними стандартами фінансової звітності.
Методика первинного і синтетичного обліку реалізації товарів викладена в статті Неживої О.В. "Особливості обліку реалізації товарів на торгівельних підприємствах роздрібної та оптової торгівлі".
Розділ 2. Організація бухгалтерського обліку реалізації товарів на підприємствах роздрібної торгівлі
2.1 Особливості торговельної діяльності та їх вплив на організацію обліку
Бухгалтерський облiк торговельної діяльності підприємства повинен забезпечувати:
правильність оформлення первинних документів на придбання, продаж та переміщення всередині підприємства товарів, грошових та інших документів;
правильність відображення первинних документів у реєстрах синтетичного та аналітичного обліку;
контроль за виконанням договорів поставок та інших зобов'язань, правильністю розрахунків з постачальниками і замовниками;
контроль за правильним використанням і зберіганням товарно-матеріальних цінностей і фінансових ресурсів;
формування повної та достовірної інформації про господарські процеси і результати діяльності підприємства, необхідні для оперативного керівництва та управління, а також для її використання зацікавленими особами.
Особливостями бухгалтерського обліку в торгових підприємствах є:
. Специфічна система обліку руху товарів. Бухгалтерський облік роздрібного товарообороту ведуть тільки у вартісному вираженні за цінами реалізації. Груповий облік товарів ведуть на основі бухгалтерських документів і оперативних даних розрахунковим шляхом. Кількісно-вартісний облік здійснюють з товарів, які потребують особливого контролю за їх рухом (ювелірні вироби, товари, прийняті на комісію, меблі, телевізори).
. Облік товарів здійснюють згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та установ з використанням рахунка 28 "Товари" в розрізі субрахунків:
"Товари на складі" проводять облік наявності та руху товарних запасів в основному на оптових підприємствах, морозильниках, овочесховищах;
"Товари в торгівлі" призначений для обліку наявності і руху товарів, що знаходяться на підприємствах роздрібної торгівлі, громадського харчування;
"Товари на комісії" обліковують товари передані на комісію по договорах комісії, що не передбачають перехід права власності;
"Тара під товарами" проводять облік тари під товарами порожньої, купленої, власного виробництва;
"Торгова націнка" є контрактивним рахунком до субра-хунка 281 "Товари на складі" та 282 "Товари в торгівлі",
який призначено для визначення реалізаційної (продажної) вартості товарів, знаючи їх купівельну вартість. Взагалі торгова націнка - це різниця між купівельною та продажною вартістю товарів;
"Купівельні вироби";
"Транспортно-заготівельні витрати" призначений для окремого обліку витрат з транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт, що пов'язані з доставкою товарів.
. У торгівлі спостерігаються наявні великі запаси ТМЦ, у цьому зв'язку бухгалтерський облік має забезпечити достовірний контроль за їх рухом і збереженням.
. У торгівлі існує специфічна система обліку витрат. Видатки торгових підприємств утворюють витрати обігу, які обліковують за видами, статтями і які покривають за рахунок доходів підприємства. Витрати обігу - це виражені у вартісній формі витрати торгових підприємств, пов'язані з купівлею, транспортуванням, збереженням і реалізацією товарів. В обліку витрати обігу класифікують за:
) видами діяльності (оптова торгівля, роздрібна торгівля, громадське харчування);
) економічними елементами (матеріальні витрати, витрати на оплату праці та ін.);
) статтями витрат.
Номенклатура статей витрат обігу для підприємств торгівлі класифікується на:
) витрати на транспортування;
) витрати на оплату праці;
) витрати на оренду і утримання необоротних активів;
) знос та утримання малоцінних і швидкозношуваних предметів;
) витрати на паливно-мастильні матеріали, газ, електроенергію;
) витрати на збереження, сортування, пакування матеріалів;
) витрати на рекламу;
) відсотки за кредит;
) витрати на тару;
) страхування та ін.
. Витрати обігу рекомендовано обліковувати на рахунку 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності".
У торгівлі не застосовують поняття "калькуляція, не використовують рахунки - 23 "Виробництво, 91 "Загальновиробничі витрати. На рахунку 92 "Адміністративні витрати" обліковуються всі загальногосподарські витрати підприємств торгівлі. На рахунку 93 "Витрати на збут ведуть облік витрат, повязаних із збутом товарів. До витрат на збут відносять витрати пакувальних матеріалів, транспортування, витрати на рекламу, маркетинг, витрати на оплату праці та комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту, амортизацію, витрати на ремонт та утримання основних засобів.
Важливе значення обліку - контроль застосування цін на товари, правильне визначення націнки, знижки. Ціну на товари визначають на підставі угоди між продавцем і покупцем при розрахунках між юридичними особами. На деякі види товарів держава може встановлювати певні обмеження цін. Роздрібну ціну формують з урахуванням ціни постачальника та торгової націнки.
Товари населенню продають за роздрібними цінами. Роздрібна ціна складається з ряду елементів. Собівартість продукції - витрати виробника на виготовлення даної продукції (матеріали, зарплата, амортизація тощо). Промислове підприємство в ціну товару закладає певний відсоток рентабельності, за рахунок якого формується прибуток підприємства.
Підприємства мають право на відшкодування (повернення) з бюджету сплачених постачальникам сум ПДВ. Однак при реалізації даних товарів вони зобовязані до ціни придбання (без ПДВ) і своєї націнки нарахувати і направити в бюджет 20 % ПДВ.
Деякі види вітчизняних товарів, а також більшість імпортних обкладаються акцизним збором. Акцизний збір нараховують виробники, які перераховують дані суми до бюджету, а по імпортних товарах - імпортер при розмитненні товарів.
Оптово-збутова націнка призначена для покриття витрат обігу і утворення чистого доходу підприємств оптової торгівлі. Торгову націнку використовують для покриття витрат і утворення прибутку роздрібного підприємства.
Підприємства громадського харчування реалізують товари за роздрібними цінами, до яких, крім торгової націнки, входить і націнка громадського харчування. Націнку громадського харчування використовують для покриття витрат на приготування їжі, а торгову націнку - для покриття витрат і утворення прибутку підприємств.
2.2 Документальне оформлення обліку товарів на підприємстві
При здійсненні товарних операцій використовуються і у певному порядку заповнюються окремі документи.
Угода - це основоположний документ, який є підставою для здійснення будь-якої торговельної операції.
Він визначає характер угоди (купівля-продаж, консигнація, бартерний контракт тощо), а відповідно і методологію відображення цих операцій у бухгалтерському обліку.
При отриманні запасів безпосередньо від постачальників, доставлених їхнім транспортом або транспортом сторонньої організації безпосередньо на склад підприємства, складається товарно-транспортна накладна. Товарно-транспортними накладними (ТТН) оформлюється відпуск товарів зі складу при централізованій доставці.
Обовязковим є заповнення всіх реквізитів, які містяться у цьому документі: підстава на відпуск товарів (замовлення, розпорядження тощо), номер автомашини, номер дорожнього листа, прізвище водія і вантажника, через кого відпускається товар, ким і кому відпущений товар, найменування, кількість, ціна і вартість товару. В тих випадках, коли в розділі "Відомості про вантаж" ТТН неможливо перерахувати всі назви і характеристики товарів, що перевозяться, до товарного розділу ТТН додатково складається як невідємна частина, належним чином оформлена спеціалізована форма товарної накладної (сертифікат або інша форма первинного обліку), яка застосовується підприємством для оформлення передачі товарно-матеріальних цінностей.
При незаповненні реквізитів розділів "Навантажувально-розвантажувальні операції", "Транспортні послуги" ТТН підприємства не ма-ють права віднести до складу валових витрат витрати з перевезення, навантаження і розвантаження товару.
Накладна підписується матеріально відповідальною особою, що відпустила товар, агентом або іншим працівником, що прийняв товар до перевезення, а також матеріально відповідальною особою підприємства-отримувача, що прийняла товар (тут же ставиться штамп підприємства-отримувача).
Важливе значення в організації обліку надходження товарів має правильне документальне оформлення приймання товарів із зазначенням їх кількості. Порядок оформлення приймання залежить від місця приймання товарів (склад постачальника чи торговельне підприємство), виду постачання (у тарі або без тари), способу доставки та інших факторів.
Для одержання товарів безпосередньо на складі постачальника чи станції (пристані) призначення представнику торговельного підприємства видається доручення типової форми, підписане керівником, головним бухгалтером і завірене печаткою.
При постійних звязках торговельного підприємства з постачальником виписується довготермінове доручення, але не більше ніж на 3 місяці із зазначенням посадових осіб, яким надано право на одержання товарів.
Доручення реєструються в спеціальному журналі, в якому виділяються графи для розписки про одержання доручення та позначки про його використання на підставі наданих документів.
Затарені товари на складі постачальника приймаються за кількістю місць без перевірки і підрахунка кількості вмістимого. При цьому ретельно перевіряються кількість місць, вага, стан упаковки, цілісність тари.
Матеріально відповідальна особа ставить підпис на товарно-транспортній накладній, чим засвідчує приймання товарів у постачальника і відповідає за збереженість товару.
Відвантаження (відпуск) товарів зі складів оптових баз проводиться матеріально відповідальними особами. Торговий відділ бази повинен виписувати рахунок-фактуру із зазначенням найменування та кількості товарів, що підлягають відпуску, а також фактично відпущеної кількості товарів. Таким чином, рахунок-фактура є нарядом на відпуск товарів і документом, що підтверджує їх фактичний відпуск за кількістю.
Рахунок-фактура як платіжний документ є підставою платежу та його розміру, виписується у випадку передоплати за товар або за фактично відпущений товар на підставі документів на відпуск, відвантаження або доставку товарів. Рахунок-фактура додається до платіжного доручення або платіжної вимоги-доручення на оплату товару. При відвантаженні товару залізничним або водним транспортом до рахунка-фактури додається також вантажна квитанція, яка підтверджує приймання вантажу на станції (пристані) відправлення для доставки на адресу вантажоодержувача.
Право на податковий кредит виникає у платника податку тільки за наявності податкової накладної, що виписана відповідно до діючого законодавства. Податкова накладна є як обліковим, так і звітним документом. На підставі податкової накладної заповнюється книга обліку придбання товарів підприємствами - платниками ПДВ.
Право на податковий кредит по імпортованих товарах виникає у платника податку на момент сплати ПДВ митним органам, а запис до книги обліку придбання товарів здійснюється на підставі вантажної митної декларації (ВМД).
Супровідними документами є пакувальні ярлики, карти, специфікації, відвіси, а на окремі товари - сертифікати якості, довідки лабораторних аналізів, що характеризують якісний стан товару. Пакувальний ярлик складається на кожне окреме місце (ящик, тюк і т.д.).
Один примірник його вкладається в ящик (тюк), а інший - із зазначенням ваги кожного місця, повинен додаватись до рахунка-фактури. Специфікація застосовується у тих випадках, коли відвантажена партія товару упаковується в ящики, бочки тощо, в ній перераховується кожне окреме місце, вага-брутто товару і окремо вага тари.
При прийманні товарів від постачальників можуть бути виявлені розбіжності в кількості або якості товару, зазначених у супровідних документах і тих, що фактично надійшли. У цьому випадку особливу увагу необхідно приділяти правилам приймання товару і документального оформлення виявлених розбіжностей, які забезпечують можливість відшкодування матеріальної шкоди - нестачі товару, що виникла з вини постачальника або залізниці.
Правила приймання товару залежать від місця їх одержання (на складі одержувача, на залізничній станції або на складі постачальника) та упаковки товару (без упаковки або в упаковці).
Основними принципами приймання товару є:
а) приймання товару на складі постачальника; товар в упаковці приймається одержувачем за кількістю місць або за вагою-брутто, перевірка за кількістю одиниць або вагою повинна бути проведена протягом строків, установлених держстандартами, технічними умовами, особливими поставки та іншими нормативними документами, а незатарений товар приймається за кількістю натуральних одиниць або вагою-нетто;
б) приймання товару на складі одержувача проводиться за кількістю натуральних одиниць або вагою;
в) приймання товару на залізничній станції проводиться згідно із залізничною накладною і вантажною квитанцією. При цьому, необхідно перевірити цілісність вагона або контейнера, наявність пломб і чіткість відтисків на них. Якщо органи транспортної організації видають вантаж без перевірки ваги, про це повинен бути зроблений запис в залізничній накладній.
Приймання товару, незатареного в тару, проводиться з обовязковим переважуванням товару, із складанням спеціального документа - відвісу.
У разі надходження на підприємство товарів без супровідних документів (невідфактуровані поставки) також складають акт про прийняття товарів. Один примірник цього акту передають постачальникові.
Товари, що надійшли, оприбутковуються чистою масою та реєструються у Журналі обліку вантажів, що надійшли, типової форми № М-1. Записи до журналу робляться в міру надходження матеріальних цінностей на склад підприємства на підставі товарно-транспортних документів, прибуткових документів, актів приймання матеріальних цінностей тощо.
2.3 Облік надходження товарів в роздрібній торгівлі
Товари в роздрібну торговельну мережу надходять на підставі договорів (замовлень), що укладаються з оптовими підприємствами.
На відпущені товари постачальники подають до сплати розрахункові документи, до яких додають рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, сертифікати тощо. За цими документами роздрібні підприємства приймають товари й тару, а також перевіряють правильність цін, торгових знижок, націнок і тарифів на перевезення. За товарами, яких не вистачає, оформляють відповідні акти (комерційні, приймальні).
На підставі останніх висувають претензії винному в нестачі (постачальникам, транспортним організаціям і т. ін.).
Одержують товари, як правило, матеріально відповідальні особи.
Ваговий товар, що надійшов, приймають за чистою масою (маса нетто), тобто без обліку маси тари. Тому в товарних документах окремо фіксується маса тари. Облік товарів провадять за місцями їх зберігання та матеріально відповідальними особами лише у вартісному вираженні, без розбиття за окремими товарами. Натурально-вартісний облік товарів провадять, як правило, з товарами, щодо яких потрібний особливий контроль.
На кожну матеріально відповідальну особу відкривають особистий рахунок, в якому роблять записи з оприбуткування та витрачання товарів і виводять залишки на звітну дату. Кожна матеріально відповідальна особа складає у встановлені строки товарний звіт, який з доданими до нього прибутково-видатковими документами (рахунки-фактури, накладні тощо) є підставою для запису за рахунками синтетичного і аналітичного обліку.
Облік наявності і руху товарів провадять за продажними (роздрібними) цінами на рахунку "Товари", субрахунок "Товари у роздрібній торгівлі". Оприбуткування одержаних товарів відображається записом у залежності від того, за якими цінами - регульованими чи нерегульованими вони одержані.
При цьому роздрібне торговельне підприємство одержує у своє розпорядження торговельну знижку в повному розмірі в тому разі, коли воно придбає товари безпосередньо в постачальників - виробників товару.
А якщо товар у роздрібну мережу надходить через посередницьку ланку, тобто від торговельних баз і складів, то роздрібне підприємство одержує торговельну знижку не в повному розмірі, а деяку її частку, що відповідає плановим витратам і нагромадженням у даній ланці. Інша частина торговельної знижки утримується на користь торговельних баз і складів. Отже, рентабельність роздрібних підприємств певною мірою залежить від ланок товаро-виробничої мережі. Торгові підприємства зацікавлені у встановленні прямих договірних зв'язків з підприємствами-виробниками.
Одержані товари мають бути зареєстровані у журналі реєстрації надходження товарів відповідно до загальноприйнятого порядку.
Облік тари на роздрібних підприємствах має деякі особливості. Тару, що вивільнилася з-під товару, роздрібні підприємства мають повертати постачальникам або здавати тароприймальним чи тароремонтним підприємствам для повторного використання.
2.4 Облік реалізації товарів в роздрібній торгівлі
Бухгалтерський облік товарів за продажними (роздрібними) цінами ведеться на підприємствах роздрібної торгівлі та громадського харчування. Облік товарів на оптових складах за продажними цінами доцільно вести в тих торговельних організаціях і на підприємствах, які переважну більшість товарів відпускають зі складів своїм (на одному балансі) підприємствам торгівлі і громадського харчування.
При відображенні в обліку реалізації товарів на підприємствах роздрібної торгівлі необхідно враховувати наступне:
. Дохід від реалізації товарів населенню за готівку та покупцям за безготівковим розрахунком відображається за кредитом субрахунку 702 "Дохід від реалізації товарів" відповідно в продажних або відпускних з податком на додану вартість цінах. Сума ПДВ з роздрібного продажу товарів визначається в установленому порядку й відображається за дебетом цього ж субрахунку. Таким чином, кредитове сальдо субрахунку 702 "Дохід від реалізації товарів" показує суму доходу підприємства від реалізації товарів наростаючим підсумком з початку року.
. Реалізовані товари списуються із підзвіту матеріально відповідальних осіб за обліковими продажними цінами й відносяться на дебет субрахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів" як при реалізації товарів населенню за готівкові грошові кошти, так і при реалізації товарів покупцям за безготівковим розрахунком за відпускними цінами, включаючи ПДВ.
. При наявності на підприємстві операцій з дрібнооптового і оптового відпуску товарів покупцям облік доходу від реалізації товарів за безготівковим розрахунком повинен вестись на окремому аналітичному рахунку до субрахунку 702 "Дохід від реалізації товарів" з урахуванням методології обліку доходів та визначення і відображення на цьому рахунку податку на додану вартість згідно з виписаними товарними документами та податковими накладними.
. Фінансовий результат від продажу товарів в роздріб за готівку та здійснення дрібнооптових і оптових операцій визначається на субрахунку 791 "Результат основної діяльності" за звітний рік і відображається в обліку заключними записами за рік шляхом списання на субрахунок 791 кінцевих сальдо із субрахунків 702 "Дохід від реалізації товарів" і 902 "Собівартість реалізованих товарів" та сальдуванням цих записів (Дт 702 - Кт 791 і Дт 791 - Кт 902).
. Порядок обліку продажу товарів за готівку після введення в дію Закону про податок на додану вартість суттєво змінився, але Інструкцією регламентується тільки порядок обліку ПДВ, повязаного з реалізацією товарів. Організувати і вести бухгалтерський облік реалізації товарів повинні самі головні бухгалтери підприємств, враховуючи положення нормативних документів і специфіку роботи підприємств.
Зазначимо, що сталися зміни в обліку не тільки податку на додану вартість, а й реалізації товарів та повязаних з нею доходів і витрат.
Якщо продаж товарів здійснюється за готівку, то записи на одержання доходу (виручки) та списання із підзвіту матеріально відповідальних осіб реалізованих товарів за продажними цінами роздрібної торгівлі будуть наступними:
за даними касових звітів або витягів з поточних рахунків підприємства в банку:
Дт 30 "Каса" - при надходженні виручки безпосередньо в касу підприємства або
Дт 31 "Рахунки в банках" - при здачі виручки безпосередньо на поточні рахунки в банках
Кт 702 "Дохід від реалізації товарів" - на суму зданої виручки від продажу товарів
за даними товарно-грошових звітів підприємств роздрібної торгівлі (крамниць, кіосків і ін.):
Дт 902 "Собівартість реалізованих товарів"
Кт 282 "Товари в роздрібній торгівлі" - на облікову продажну вартість реалізованих товарів
Суттєва зміна сталася відповідно до пункту 5 Інструкції та нового Плану рахунків бухгалтерського обліку у визначенні та відображенні в обліку податку на додану вартість і валового та чистого доходу торгівлі від продажу товарів в роздріб.
2.5 Облік вибуття товарів у роздрібній торгівлі
Відповідно до Інструкції № 291 і додатка 3 до Методичних рекомендацій № 2 у бухгалтерському обліку підприємств роздрібної торгівлі операції з вибуття товару при реалізації відображаємо в табл. 2.1
Таблиця 2.1 Відображення господарських операцій з вибуття товару при його реалізації
№ п/пЗміст господарської операціїДтКт11Надходження виторгу від реалізації товарів30170222Відображено податкові зобов'язання з ПДВ, що виникли при реалізації товару70264133Здано виторг у касу підприємства30130144Здано виторг у банк через інкасаторську службу33330155Зараховано виторг на поточний рахунок підприємства31133366Відображено собівартість реалізованих товарів90228277Відображено торгову націнку на реалізовані товари28528288Відображено суму доходу від реалізації70279199Віднесено собівартість реалізованих товарів на фінансовий результат791902
З 01.04.2011 р. порядок оподаткування прибутку регулюється нормами Податкового кодексу. Відповідно до пп.138.1.1 п.138.1, п.138.4, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 цього Кодексу до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподатковування, включається собівартість реалізованих товарів виходячи із ціни їх придбання і в тому періоді, у якому відображаються доходи від їх реалізації. Згідно із п.138.6 ст.138 зазначеного Кодексу собівартість придбаних і реалізованих товарів формується відповідно до ціни придбання з урахуванням ввізного мита й витрат на доставку й доведення до стану, придатного для продажу. Відповідно до п.140.4 ст.140 Податкового кодексу оцінка вибуття запасів здійснюється за методами, встановленими відповідним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
Для всіх одиниць запасів, що мають однакові призначення й умови використання, застосовується тільки один із дозволених методів оцінки їх вибуття. Відповідно до п.16 ПБО 9 при вибутті запасів їх оцінка здійснюється одним з таких методів:
ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
-середньозваженої собівартості;
собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
нормативних затрат;
ціни продажу.
Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакові призначення й умови використання, застосовується тільки один з дозволених методів оцінки вибуття.
Відповідно до пп.135.4.1 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу до складу доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, включається дохід від реалізації товарів, який згідно з п.137.1 ст.137 цього Кодексу визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Правило першої події, передбачене Законом про прибуток, з 1 квітня 2011 р. не діє.
З 01.01.2011 р. порядок нарахування та сплати ПДВ також регулюється нормами Податкового кодексу. При реалізації товарів у роздрібній торгівлі база оподаткування визначається відповідно до п.188.1 ст.188 зазначеного Кодексу виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Згідно з п.187.1 ст.187 Податкового кодексу датою виникнення податкових зобов'язань є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування оплати товарів (послуг), отриманої від покупця на банківський рахунок, а у випадку розрахунків за готівку - дата оприбуткування коштів у касі, а в разі її відсутності - дата інкасації готівки у банківській установі;
або дата відвантаження товарів.
Відповідно до Інструкції № 291 бухгалтерський облік товарів у роздрібній торгівлі, як і всіх видів запасів, ведеться в аналітичному розрізі з урахуванням вимог щодо забезпечення кількісно-сумовою і якісною інформацією (марка, розмір, сорт тощо) про рух і наявність товарів. Також за умови застосування методу оцінки за ціною продажу підприємства роздрібної торгівлі можуть вести аналітичний облік товарів тільки в сумовому вираженні. Аналітичний облік запасів ведеться в розрізі видів запасів, місць зберігання, матеріально відповідальних осіб (п.5.3 Методичних рекомендацій № 2).
Узагальнюючим первинним документом є товарний звіт, що складається матеріально відповідальними особами. Залежно від обсягу господарських операцій це може бути звіт за день або інший період (тиждень, квартал), періодичність і строки подання звітів установлюються наказом по підприємству.
Перед складанням товарного звіту всі прибуткові й видаткові документи сортуються за видами операцій (надходження і вибуття), ретельно перевіряються.
Прибуткова частина товарного звіту заповнюється матеріально відповідальною особою на підставі даних первинних документів, що фіксують надходження товарів:
-товарно-транспортних накладних на відпускання товару від постачальників;
актів закупівлі товару у фізичних осіб;
касових і товарних чеків при придбанні товару за готівку.
Крім того, оскільки в товарному звіті підлягають відображенню всі операції, пов'язані з рухом товару, то крім перелічених вище документів у товарному звіті також відображаються суми актів уцінок (дооцінок), актів повернення товарів, актів про нестачу (надлишки) і інших первинних документів.
У титульній частині товарного звіту зазначаються:
найменування й ідентифікаційний код підприємства;
-посада, прізвище й ініціали матеріально відповідальної особи;
порядковий номер звіту та звітний період.
Звіти нумеруються в хронологічному порядку з початку року.
Далі записуються суми залишків товару і тари на початок дня, ці залишки повинні відповідати залишкам, наведеним на кінець звітного періоду в попередньому товарному звіті.
Потім заповнюються дані про надходження і вибуття товару і тари за день - у прибутковій і видатковій частинах товарного звіту в хронологічному порядку фіксуються дані первинних документів (із зазначенням у відповідних графах їх дати та номера), на підставі яких здійснено операції з надходження і відпускання товару і тари. Кожний документ записується в хронологічному порядку окремим рядком.
Спеціальної форми бланка товарного звіту для підприємства торгівлі немає, тому підприємство має право самостійно розробити форму такого звіту, наприклад, орієнтуючись на бланк товарного звіту, наведений у додатку 6 до Методичних рекомендацій № 157.
2.6 Облік тари в роздрібній торгівлі
За загальним правилом, продавець зобовязаний передати покупцеві товар у тарі і (або) упакуванні (п.1 ст.685 ЦК). Обовязок щодо затарювання і (або) упакування товару встановлюється за згодою сторін договору купівлі-продажу. Проте він може випливати і зі суті зобовязання продавця. У таких випадках необхідність затарювання (пакування) може встановлюватися законодавством.
У тій же ст.685 ЦК є загальна вказівка, що обовязок передачі товару в тарі і (або) упакуванні не поширюється на товари, які за своїм характером не потребують застосування тари і (або) упакування. Застосовуючи це правило, слід памятати, що стосовно багатьох товарів не так просто визначити, потребують вони затарювання (пакування) чи ні. Утім, сучасному підприємству-покупцю тут особливо напружуватися не доводиться, оскільки сьогодні тара й упакування товару є ще й рекламоносіями, у звязку з чим виробники товарів просто схибнуті на "вбранні" своєї продукції.
Питання про те, є умова про тару й упакування істотною умовою договору купівлі-продажу чи ні, залишається відкритим. Висловлюється думка, що воно неістотне, отже, його порушення продавцем не дає покупцеві права вимагати розірвання договору. На боці покупця принаймні ст.686 ГК. У ній передбачено, що при передачі покупцеві товару без належної тари й упакування (або взагалі без них) покупець має право вимагати від продавця виконання свого зобовязання щодо затарювання (пакування) товару.
Тара й упакування товару - це промислові вироби, призначені для захисту товарів від дії навколишнього середовища (а іноді й захисту її самої від тих чи інших властивостей товару) і полегшення їх перевезення, зберігання та продажу. Залежно від вибору класифікаційної ознаки тара поділяється на такі пари категорій:
а) власна тара підприємства і тара, що підлягає поверненню постачальникам (поворотна тара);
б) багатооборотна тара (тобто використовувана багато разів) і одноразова тара (упакування);
в) дорога тара і малоцінна;
г) тара під товаром і порожня;
д) тара тверда (пластмасова, деревяна) і мяка (картонна, паперова, тканинна);
е) тара власного виготовлення і купована.
Усі ці ознаки можуть, так чи інакше, переплітатися в конкретному обєкті тари або упакування.
Смисловий акцент у понятті багатооборотна тара треба ставити саме на її багатократному використанні для затарювання товарів, а не на тому, що така тара часто може бути й поворотною. Річ у тім, що підприємства торгівлі можуть мати і власну багатооборотну тару.
Власну багатооборотну тару підприємства (дорогу і малоцінну, крім тари під товарами) називають інвентарною (інвентар - опис майна підприємства). Що в цьому відношенні недоцільно, то це визначення інвентарної тари, що трапляється у літературі, як тари спеціальної конструкції. Адже кожен вид твердої тари має спеціальну конструкцію, зумовлену функціональним призначенням такої тари.
Різновидом дорогої інвентарної тари є так звана тара-обладнання. За цим терміном стоять дорогі і тривалий час використовувані обєкти з ознаками як тари, так і обладнання. Наприклад, малогабаритні холодильні контейнери, що використовуються для транспортування швидкопсувних продуктів, - це одночасно і тара для перевезення продуктів, і холодильне обладнання.
Поворотна тара - це, як правило, тверда тара під товаром і тара-обладнання, що є власністю постачальників торгових підприємств. Поворотну тару (під товаром і порожню) прийнято називати заставною тарою. Звучить цей термін двозначно, тому його значення слід уточнити.
Слід підкреслити, що заставна тара не має нічого спільного із заставою як видом забезпечення виконання зобовязань. Для того щоб тара, отримана від постачальника, вважалася заставою, треба, як мінімум, виконати дві умови:
) дати цьому постачальникові гроші у борг з оформленням відповідного договору позики;
) підписати на доповнення до цього договору договір застави, де як предмет застави буде зазначено тару. Але нічого подібного у випадку заставної тари не відбувається.
Заставну тару покупці отримують від постачальників під зобовязання повернути її, а не в обмін на кошти.
Тож торгові підприємства заставну тару не купують. Її просто отримують під відповідальність, сума якої вимірюється за допомогою заставної ціни на таку тару, що зазначається у супровідних документах постачальника. А далі ця тара "обертається" між покупцем і тим же самим постачальником (лише тим же самим), як кулі у барабані револьвера. І лише за умови, що який-небудь із тих самих заставних ящиків буде з вини покупця безнадійно зіпсований, його слід буде оплатити за заставною ціною на користь постачальника, який позбувся, таким чином, одного ящика.
Заставний (поворотний) характер тари у багатьох випадках обумовлений і специфікою відпускання товарної продукції, коли торгове підприємство приймає товар не інакше як у тарі постачальника.
Уся власна тара підприємства - це його активи, адже, згідно з п.4 П (С) БО 2 "Баланс", активами вважаються ресурси, що контролюються підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, спричинить отримання економічних вигод у майбутньому. При цьому інвентарна тара відноситься до необоротних активів, а вся інша власна тара (упакування) входить до складу запасів.
Уся власна багатооборотна тара підприємства (крім тари, що перебуває безпосередньо під товарами або тимчасово вільна від них) обліковується, незалежно від її первісної вартості, на субрахунку 115 "Інвентарна тара" (рахунок 11 "Інші необоротні матеріальні активи").
З цього приводу в літературі висловлюється "рацпропозиція" розподіляти інвентарну тару на тару-обладнання та іншу з обліком тари-обладнання на спеціальному субрахунку другого порядку до субрахунку 104 "Машини й устаткування".
Проте чи варто так розосереджувати в обліку інвентарну тару, коли для неї Інструкцією №291 ("Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку") призначено субрахунок 115.
Що ж до субрахунка 104, то на ньому торгові підприємства обліковують усе стаціонарне холодильне обладнання (закритого типу, розташоване на складах, і відкритого типу (або з прозорими дверцятами, кришками), розташоване у торгових залах магазинів). Знос інвентарної тари підприємства торгівлі нараховують проведенням Д-т 93 К-т 132, тому що використання такої тари сприяє збуту товарів.
Тара - обладнання, що підлягає поверненню постачальникам, не потребує спеціального (балансового або забалансового) обліку, оскільки на торгових підприємствах вона, як правило, не затримується і відразу, після розвантаження поставленого товару, повертається постачальникам.
Упакування і пакувальні матеріали одноразового використання (рулони обгортувального целофану (харчової плівки, стрейч-плівки) для передпродажної підготовки товарів; пластмасове упакування для харчових продуктів, приготованих кухнями супермаркетів; поліетиленові пакети, що використовуються при самообслуговуванні клієнтів тощо) не є ні тарою, ні тарними матеріалами. Тому їх обліковують за дебетом рахунка 22 "Малоцінні і швидкозношувані предмети". У міру передачі їх в експлуатацію вони списуються (за балансовою вартістю) проведенням Д-т 93 К-т 22, адже тут маємо витрати обігу, що відносяться у торгових організаціях до складу витрат на збут.
Скляний посуд (пляшки з-під алкогольних та безалкогольних напоїв, банки тощо) обліковують у підсумковому виразі разом із товарами на одному субрахунку (281 або 282). З цього субрахунка її списують разом з реалізованими товарами у Д-т 902.
Таким же чином відображають в обліку, наприклад, і картонні ящики під апаратурою та побутовими приладами, оскільки вони теж "ідуть" разом із товаром до споживача.
Для обліку наявності та руху тари під товарами і порожньої тари (за винятком скляного посуду) призначений субрахунок 284 "Тара під товарами" (рахунок 28 "Товарів").
Тут обліковують пластмасові ящики під напоями у склопосуді, картонні ящики, що містять пакети (упакування) харчових продуктів, мішки (тканинні і паперові) та бочки під харчовими продуктами тощо.
Торгові підприємства можуть вести облік тари за середніми обліковими цінами, що їх встановлює керівництво підприємства за видами (групами) тари і цінами на тару. Різниця між цінами придбання та середніми обліковими цінами на тару відноситься на субрахунок 285 "Торгова націнка".
Що стосується заставної тари (під товаром і порожньої), то хоча вона і не відповідає вищенаведеному визначенню активу (оскільки не є власністю торгового підприємства), проте на практиці існує давня традиція обліковувати таку тару на балансі торгового підприємства (нині - на субрахунку 284 "Тара під товарами"). І це правильно, адже облік постійного руху цієї тари (оприбуткування за однією накладною та передача назад постачальникові - за іншою) може бути адекватним тільки із застосуванням подвійного запису (якщо ж її обліковувати за балансом, то дуже швидко виникне плутанина через велику кількість операцій).
Облік заставної тари аналогічний до обліку активів, отриманих за договорами позики, оскільки різниця між заставною тарою і позиковими грошима або матеріалами лише у тому, що підприємство торгівлі не має права розпорядження такою тарою, а тільки - правомочність володіння і користування.
Розділ 3. Практична частина
Задача 1
Гастроном "Незабудка" придбав у постачальника партію фруктового соку: 200 паперових пакетів соку (за ціною 3 грн за од., включаючи ПДВ) у 20 картонних ящиках (за ціною 2,40 грн за 1 ящик, включаючи ПДВ). Транспортні витрати постачальника, що відшкодовуються покупцем, становлять 300 грн (у т. ч. ПДВ). Після продажу товару картонні ящики розрізали на частини і здали спеціалізованій організації за ціною макулатури (умовно кажучи, по 0,60 грн за 1 "розрізаний" ящик, включаючи ПДВ).
Відобразити господарські операції операції на рахунках бухгалтерського обліку.
Розвязок
Таблиця 3.1 - Відображення господарських операцій
№Зміст господарської операціїДтКтСума1. Оприбутковано 200 пакетів соку, без ПДВ2826315002. Податковий кредит з ПДВ від загальної вартості отриманого товару641.16311003. Оприбутковано 20 картонних ящиків (без ПДВ) 284631404. Податковий кредит з ПДВ від загальної вартості придбаних ящиків641.163185. Частка транспортних витрат, що включається до собівартості товару2816312316. Частка транспортних витрат, що включається до собівартості картонної тари 28463119Продовження табл.3.1123457. Податковий кредит з ПДВ від загальної суми транспортних витрат641.1631508. Оплата рахунка-фактури постачальника6313119489. Реалізація картонних ящиків (макулатури) 3777121210. Податкове зобовязання з ПДВ712641.1211. Собівартість реалізованих ящиків9432845912. Отримання оплати за макулатуру31137712
Задача 2
Залишок товарів на початок місяця на підприємстві роздрібної торгівлі становить 720 грн, сума торгової націнки - 144 грн. За місяць підприємством придбано товарів на суму 36600 грн (ПДВ - 6100 грн). На придбані товари нарахована торгова націнка на суму 9760 грн. За звітний період реалізовано товар на суму 39600 грн (ПДВ - 6600 грн).
Відобразити господарські операції, якщо підприємство використовує (списує) товари за методом ціни продажу.
Розвязок
Таблиця 3.2 - Разрахунок середнього відсотка торговельної націнки
№ п/п Назва показникаПродажна (роздрібна) вартість товаруСума торговельної націнкиСобівартість товару (гр.3-гр.4) 1Залишок на початок місяця, грн. 720144576 2Надійшло у звітному місяці, грн. 402609760305003Разом (ряд.1 + ряд.2), грн. 40980 9904310764Реалізовано протягом періоду, грн. 396009504300965Разом фактична реалізація, грн. 396009504300966Залишок на кінець звітного періоду, грн. 1380400980
Таблиця 3.3 - Кореспонденція рахунків на підприємствах роздрібної торгівлі
№ п/пЗміст господарської операціїСума, грн. ДтКт1Оприбуткований товар за купівельною вартістю281631305002Відображена сума податкового кредиту з ПДВ64163161003Оплачений отриманий товар631311366004Встановлено торговельну націнку28228597605Продані товари за готівкові кошти301702396006Відображені податкові зобов'язання з ПДВ70264166007Списана собівартість товарів902282300968Списана торговельна націнка на реалізовані товари28528295049Списана на фінансовий результат сума доходів від реалізації товарів7027913300010Списана на фінансовий результат собівартість реалізованого товару7919023009611Нарахований податок на прибуток981641871, 2012Списані витрати за податком на прибуток на фінансовий результат791981871, 2013Відображено нерозподілений прибуток7914412032,80
Задача 3
Торговельне підприємство має на балансі власний вантажний автомобіль, який було відправлено за партією товару. Вартість товару 10000 грн (без урахування ПДВ). Транспортні витрати, пов'язані з доставкою партії товару, становили:
вартість використаних ПММ (без урахування ПДВ) - 250 грн;
витрати на відрядження водія (без урахування ПДВ) - 54 грн.
Відобразити господарські операції операції на рахунках бухгалтерського обліку.
Розвязок
Первісна вартість придбаної партії товару складе:
Таблиця 3.4 - Бухгалтерське проведення при підрахунку транспортних витрат
№ п/пЗміст господарської операціїДтКтСума1У підзвіт грошові кошти на відрядження3723014002Видано у підзвіт водію ПММ3722031003Отримано товар за вартістю постачальника281631100004Відображено витрати, пов'язані з доставкою товару: 1) згідно з авансовим звітом у частині витрат на відрядження28937254 2) згідно з подорожніми листами списано ПММ: - видані у підзвіт289372100 - придбані водієм у дорозі відповідно до первинних документів2893721505Повернено до каси грошові кошти, видані в підзвіт301372196
Висновок
Реалізація товарів є основною ланкою руху товарів на підприємствах роздрібної торгівлі, етапом, на якому відбувається одержання доходів та формування прибутку, тому всі зусилля працівників мають бути спрямовані на збільшення обсягів реалізації та забезпечення рівномірності її здійснення.
Протягом останніх років Верховною Радою та урядом розроблено величезну кількість законодавчих та нормативно-правових документів з приводу державного регулювання відносин у сфері товарного обігу. Проте переважна більшість прийнятих документів мають другорядний характер, є підзаконними актами і тому вимагають прийняття основного документа, який би регулював правовідносини у сфері товарного обігу. Тим більше, що наш законодавство достатньо часто зазнає певних змін та не є стабільним, що також ускладнює регулювання господарської діяльності в сфері роздрібної торівлі.
В першому розділі "Теоретико-методологічні основи обліку, реалізації товарів в роздрібній торгівлі" вивчена економічна сутність та значення товарів та їх реалізації в діяльності підприємств роздрібної торгівлі, проведений економіко-правовий аналіз та огляд нормативної бази і спеціальної літератури, досліджена система документального оформлення реалізації товарів.
В другому розділі "Організація бухгалтерського обліку реалізації товарів на підприємствах роздрібної торгівлі" вивчена методика бухгалтерського обліку реалізації товарів, розглянуто управління реалізації товарів, наведено організацію обліку товарів на підприємствах роздрібної торгівлі на основі використання інформаційних технологій.
На розвиток роздрібної торгівлі впливає багато факторів. Серед них: демографічна ситуація, стиль життя, конкуренція, витрати, науково-технічний прогрес.
Список використаної літератури
1.Господарський кодекс України, затверджений постановою Верховної Ради від 16.01.03 №436-IV
2.Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.99р. № 996.
.Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 24.12.02. № 349-IV - ВР (зі змінами та доповненнями від 15.01.2009 р.)
.Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник. - Житомир: ЖІТІ 2007. - 582 с.
.Грабова Н.М., Добровський В.М. Бухгалтерський облік у торгівлі: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / М.В. Кужельний (ред. ). - К.: А.С.К., 2010.
.Горицька Н.М., Облік виручки від реалізації за міжнародними стандартами фінансової звітності. - 2009.
.Коблянська О.І. Фінансовий облік: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів. - К.: Знання, 2011.
.Нападовська О.В., Облік в торговельних організаціях // Держава та регіони - 2010.
.Організація бухгалтерського обліку: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів/Авт. колектив: О.Ю. Акименко, О.І. Волот, В.В. Гливенко, І.М. Гончаренко. За ред. В.С. Леня. - К.: Центр навч. літератури, 2009.
.Партова С.І. Особливості обліку товарних операцій на підприємствах роздрібної торгівлі за новим планом рахунків // Бухгалтерський облік і аудит №5, 2011 р.