Облік і аудит виробничих запасів на промисловому підприємстві (за матеріалами ПАТ 'Дніпровський меткомбінат')

Облік і аудит виробничих запасів на промисловому підприємстві (за матеріалами ПАТ 'Дніпровський меткомбінат')

Зміст

Вступ

. Теоретична частина. аналіз теоретичних аспектів обліку та аудиту виробничих запасів на підприємстві

1.1    Економічна сутність та класифікація виробничих запасів підприємства

1.2 Визнання та оцінка виробничих запасів

.3 Завдання і передумови раціональної організації обліку та аудиту виробничих запасів

2. Облікова частина. організація бухгалтерського обліку та аудиту виробничих запасів на ПАТ «Дніпровський Меткомбінат»

.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

.2 Організація бухгалтерського обліку та облікова політика підприємства

.3 Організація первинного обліку надходження та вибуття виробничих запасів на підприємстві

2.4 Синтетичний та аналітичний облік виробничих запасів на підприємстві

.5 Методика аудиту виробничих запасів на ПАТ «Дніпровський меткомбінат»

. Комп'ютерна частина. Автоматизація облікових робіт на підприємстві

3.1 Інформатизація як фактор удосконалення управління

.2 Рівень інформаційного забезпечення на підприємстві

3.3 Інформаційне забезпечення обліку кредиторської заборгованості на ПАТ «Дніпровський меткомбінат»

4. Стан охорони праці в україні та на ПАТ «Дніпровський меткомбінат»

.1 Законодавча та нормативна база охорона праці в Україні

4.2 Аналіз умов праці на ПАТ «Дніпровський меткомбінат»

.3 Заходи щодо оптимізації умов праці на ПАТ «Дніпровський меткомбінат»

Висновки

Перелік посилань

Вступ

Становлення ринкової економіки в Україні, поява нових господарських структур різних форм власності, розвиток міжнародних економічних зв'язків зумовили необхідність удосконалення обліку відповідно до вимог міжнародних стандартів. Створенню інформаційної бази для забезпечення переходу до системи, орієнтованої на ринкові умови господарювання, підвищенню ефективності облікової інформації, необхідної для потреб управління і контролю на всіх рівнях, сприяло прийняття Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» [1], який є головним нормативно-правовим документом у системі регулювання обліку і закріпив перехід підприємств і організацій України на систему фінансового обліку і звітності, основану на національних Положеннях (Стандартах) бухгалтерського обліку, що відповідають вимогам міжнародних стандартів.

Перехід від планово-розподільчої до ринкової економіки вимагає перегляду методологічної основи обліку, уточнення його об'єктів, технологію збору і обробки даних. Методологічні аспекти відіграють вирішальну роль у структуризації внутрішньої будови інформаційної системи підприємства та визначають технологію облікового процесу, а тому їх розвиток в умовах ринку є об'єктивною необхідністю. Здійснення ефективних заходів щодо стабілізації економіки України і перехід до ринкових відносин потребують принципово нових підходів до управління запасами підприємства. Це зумовлює необхідність удосконалення організації та методики обліку запасів підприємства та відповідність до вимог ринкової інфраструктури. Проблеми обліку виробничих запасів в умовах реформування економіки набувають особливої актуальності в зв'язку з потребою отримати точної і достовірної інформації. Система їх обліку, яка склалася роками, не задовольняє вимоги ринку, оскільки умови функціонування значно розширюють коло операцій, що проводяться з запасами.

Теоретичне і практичне значення вирішення зазначених питань по удосконаленню обліку та контролю виробничих запасів на підприємстві і зумовили вибір теми, визначили основні завдання і цільову спрямованість дипломної роботи.

Актуальність теми полягає у тому, що добре побудований, належним чином організований облік виробничих запасів, тобто якісна проінформованість про їх наявність та рух мають суттєве значення в управлінні виробничою діяльністю кожного підприємства. Тому сьогодні об'єктивно виникли умови для перегляду існуючої практики організації обліку та контролю запасів. Вся система досліджень по даному об'єкті обліку розглянута під кутом зору вимог ринкових відносин.

Предметом дослідження визначено методологічні аспекти обліку та аналізу за запасами в умовах ринкових відносин з урахуванням галузевої специфіки.

Об'єктом дослідження є ПАТ «Дніпровський меткомбінат».

Метою дипломної роботи є виявлення передумов, теоретичне й практичне обґрунтування вдосконалення організації та методики обліку і контролю запасів в умовах переходу до ринкових відносин на основі опрацьованого законодавства та інструктивного матеріалу, літературних джерел, діючої практики організації обліку та положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Досягнення поставленої мети передбачило формування і виконання наступних наукових і практичних завдань:

1)    вивчення змісту виробничих запасів, їх склад, класифікацію;

2)    огляд законодавчих джерел з питань обліку виробничих запасів;

3)    аналіз діючої організації та методики обліку виробничих запасів;

4)      вивчення організації і методики аудиту виробничих запасів на промисловому підприємстві;

)        ознайомлення зі станом комп’ютеризації на підприємстві

)        ознайомлення зі станом охорони праці в Україні та на підприємстві.

1. Теоретична частина. аналіз теоретичних аспектів обліку та аудиту виробничих запасів на підприємстві

.1 Економічна сутність та класифікація виробничих запасів підприємства

Для здійснення господарської діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки використовуються виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності, в деяких галузях витрати матеріальних ресурсів становлять близько 60% і значно перевищують собівартості продукції.

Важливе практичне значення та виробничу спрямованість мають питання обліку запасів, оскільки це є передумовою подальшого розвитку виробництва на підприємствах. Належним чином організований облік виробничих запасів, тобто якісна поінформованість про їх наявність та рух, має суттєве значення в управлінні виробничою діяльністю кожного підприємства та в контролі за зберіганням матеріальних цінностей. У зв’язку з цим в сучасних умовах об’єктивно виникла необхідність перегляду існуючої практики організації обліку запасів.

При організації бухгалтерського обліку виробничих запасів керуються законодавчими та нормативними документами, огляд яких наведений у таблиці 1.1.

У процесі реформування вітчизняної системи бухгалтерського обліку, прийняття національних стандартів та врахування тенденції до переходу на міжнародні стандарти обліку змінюються вимоги до обліку ефективності використання виробничих запасів, а також розширюються поставлені перед ним завдання.

Таблиця 1.1 - Законодавча база з бухгалтерського обліку виробничих запасів

Однак певні питання обліку використання виробничих запасів після переходу до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку досліджені не повністю. Серед таких питань одним із головних є неоднозначність підходів до визначення суті поняття «виробничі запаси», їх класифікації з урахуванням галузевої специфіки.

Теоретичні положення і практичні аспекти обліку виробничих запасів обґрунтовані в роботах Ф.Ф. Бутинця, П.С. Безруких, С.Ф. Голова, В.І. Єфименка, А.М. Коваленко, В.М. Костюченка, М.В. Кужельного, В.М. Мурашка, М.С. Пушкаря, В.В. Сопка, Л.І. Слюсарчука, Н.М. Ткаченко та інших дослідників.

Серед зарубіжних вчених питання обліку виробничих запасів знайшли своє відображення в роботах Е. Бріттона, К. Ватерсона, І.А. Бланка, І.А. Бондарева, Г. Муса, Р. Ханшманна, Річарда Д. Інвіна, Інк., В. Дж. Стівенсона, Р.З. Чейза, Н.Дж. Еквілайна, Р.Ф. Якобса та інших дослідників.

Утім, незважаючи на значні напрацювання щодо розкриття сутності поняття «виробничі запаси», їх класифікації, оцінки, єдиної позиції у висвітленні даного поняття серед вчених не існує.

У теоретичному розумінні виробничі запаси є предметами праці, які одноразово використовуються у виробничому процесі, свою вартість повністю переносять на готову продукцію. В бухгалтерському обліку більшість предметів праці вважаються виробничими запасами. Але поняття матеріальних і виробничих запасів є дискусійним і трактується в літературних джерелах неоднозначно. В економічній літературі поняття «виробничі ресурси» з’явилося в 70-80-х роках минулого століття [10-12]. Зокрема, під «виробничими ресурсами» розуміється сума складових ресурсів основних фондів, матеріальних і трудових ресурсів. Термін «запаси» у вітчизняній літературі з’явився із затвердженням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» [13-17]. До впровадження стандартів термінологія мала різну назву, а саме товарно-матеріальні цінності, предмети праці, засоби праці, матеріальні ресурси, виробничі ресурси.

Так, В.Д. Новодворський зазначає, що «складовою виробничих ресурсів є матеріальні ресурси, які представляють комплекс речових елементів, що призначені для обробки в процесі виробництва за допомогою засобів праці» [18, с. 7]. На думку Л.В. Лібермана, об’єктом обліку матеріалів є предмети праці, призначені для виробничо-господарського використання, а також малоцінні швидкозношувані предмети [19, с. 8].

В.І. Петрова досліджує поняття «оборотних виробничих фондів, які складаються з предметів праці (сировина, матеріали і т. п.), тобто те, на що направлена дія людини в процесі праці та з чого виготовляється продукція». Особливістю їх функціонування є те, що вони цілком використовуються в одному циклі виробництва. Крім цього, науковець зазначає, що в плануванні та обліку предмети праці називають матеріалами або виробничими запасами [20, c. 46].

П.І. Багрій пропонує трактувати поняття «запаси виробничі» як засоби виробництва, що надійшли до споживачів (на підприємство, будову) і ще не використовуються у процесі виробництва, і тут же пропонує визначення поняття «запаси» як наявність матеріальних ресурсів (засобів виробництва та предметів споживання) для забезпечення безперервності розширеного відтворення, обслуговування невиробничої сфери та задоволення потреб населення [2, с. 167].

М.В. Дубініна виокремлює два види складських запасів - виробничі та товарні [21, c. 47], при цьому зазначає, що виробничі запаси - це матеріальні цінності, що знаходяться на складі підприємств виробничої сфери і призначені для подальшого використання; а товарні запаси - матеріальні цінності, які знаходяться на складі, але призначені для продажу.

Деякі автори при визначенні поняття матеріальних оборотних активів застосовують термін «цінності» [22-23]. Однак поняття «цінність» є описовою категорією, ознакою, якісним або критеріальним показником, що характеризує запаси як економічні елементи, що мають користь для їх власника і можуть принести йому економічні вигоди.

Застосування терміна «матеріально-виробничі запаси» пов’язано з певними суперечливими моментами, адже матеріальними запасами є не тільки предмети праці, але й засоби праці. Тому це поняття є ширшим, адже охоплює усі активи, що мають матеріальну форму та використовуються у виробничому процесі.

Терміни «товарно-матеріальні активи» і «товарно-матеріальні запаси» не прийнятні для застосування з причини охоплення ними активів, що мають матеріальну форму, які можуть бути як оборотними, так і необоротними. При цьому акцент робиться на можливість продажу таких активів.

Певні протиріччя пов’язані і з використанням терміна «предмети праці». Поняття предметів праці достатньою мірою відповідає сутності елементів виробництва, що підлягають обробці, але традиційно використовується не як облікова категорія, а як економічна.

Термін «товарно-виробничі запаси» найбільшою мірою відображає характерні властивості матеріальних елементів виробництва, основне призначення яких - обробка у процесі виробництва, формування основи виробів, при цьому враховується можливість перебування їх у складі резервів у вигляді виробничих запасів на складі або готових виробів (товарів), що перебувають на складах. Використання цього терміна викликає певні протиріччя, які пов’язані з тлумаченням його в довідковій літературі. Так, більшість авторів під терміном «запаси» розуміють резерв матеріальних ресурсів, які не використовуються в поточній діяльності підприємства і призначені для забезпечення безперервності процесу виробництва, зберігання на випадок необхідності. Тобто, поняття запасів є досить специфічним. Незважаючи на те, що термін «товарно-виробничі запаси» є найбільш прийнятним у застосуванні для розкриття сутності предметів праці, їх окремих характерних особливостей, з прийняттям Положення (стандарту) бухгалтерського обліку термін «запаси» увійшов до широкого вжитку. Так, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» об’єднує основні складові оборотних матеріальних активів, відповідно до п. 4 якого «запаси - активи, які:

–    утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

–       утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством».

У складі запасів виділяють значну кількість груп виробничих запасів наведених у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 - Види виробничих запасів

Згідно з міжнародним стандартом фінансової звітності МСФЗ (IAS) 2 «Запаси» [24], «запаси - це активи, як передбачені для подальшого продажу в ході звичайної діяльності; що знаходяться у процесі виробництва для такого продажу, або ті, що знаходяться у вигляді сировини та матеріалів, які будуть використовуватись у процесі виробництва або надання послуг, за винятком незавершеного виробництва, що виникає за угодами на будівництво, включаючи безпосередньо пов’язані з ними угоди на надання послуг, фінансових інструментів та біологічних активів, що належать до сільськогосподарської діяльності, та сільськогосподарська продукція в момент її збирання».

Виробничі запаси класифікують за ознаками, наведеними на рис. 1.1.

.2 Визнання та оцінка виробничих запасів

Однією з обов'язкових умов здійснення процесу виробництва є забезпечення його предметами праці (виробничими запасами) - сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами тощо, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво продукції. Відмітною особливістю їх є одноразове використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Тому контроль за збереженням матеріальних ресурсів, раціональним використанням їх у виробництві має велике значення.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Рисунок 1.1 - Класифікація виробничих запасів за ознаками

Запаси визнаються активом, якщо:

–    підприємству перейшли ризики й вигоди, пов'язані з правом власності або з правом повного господарського відання (оперативного управління) на придбані (отримані) запаси;

–       підприємство здійснює управління та контроль за запасами;

–       існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням;

–       вартість запасів може бути достовірно визначена.

Запаси, визнані активом у результаті минулих подій, стосовно яких існує імовірність того, що підприємство не отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, у звітному періоді активами не визнаються, а їх вартість визнається іншими витратами операційної діяльності.

Запаси, придбані за плату, оприбутковуються за первісною вартістю, яка складається з витрат, що виникли у зв'язку з придбанням підприємством запасів, зокрема:

–    ціна придбання за вирахуванням знижок відповідно до договору з постачальником (продавцем) та непрямих податків, крім випадків, якщо податки не відшкодовуються підприємству відповідно до чинного законодавства;

–       суми ввізного мита;

–       транспортно-заготівельні витрати;

–       інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях, втрати і нестачі запасів в межах норм природного убутку, виявлені при оприбуткуванні придбаних запасів, що сталися при їх транспортуванні.

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):

–    проценти за користування позиками, крім запасів, які можуть бути визнані кваліфікаційним активом згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати» [25];

–       витрати на утримання відділів постачання та інших служб підприємства з аналогічними функціями;

–       курсові різниці, які виникають у разі здійснення розрахунків з іноземними постачальниками за одержані запаси;

–       витрати, пов'язані з придбанням іноземної валюти для оплати вартості запасів;

–       понаднормові втрати і нестачі запасів;

–       витрати на збут;

–       адміністративні та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Зарахування запасів на баланс відбувається за їх первісною вартістю, визначеною відповідно до вимог П(С)БО 9, в залежності від способу їх отримання.

Запаси, які були придбані за іноземну валюту, оцінюють у валюті звітності (гривні) із застосуванням курсу на дату виконання операції (дата визнання активу). Якщо оплата запасів в іноземній валюті передує їхньому надходженню, то оцінка запасів на дату їх оприбуткування проводиться у валюті звітності (гривні) із застосуванням валютного курсу на дату перерахування іноземної валюти.

Запаси, що надійшли від постачальника і не відповідають критеріям визнання активу у зв'язку з невідповідністю стандартам, умовам угод, технічним умовам тощо, відображаються на позабалансових рахунках до узгодження ціни з постачальником за справедливою вартістю або ціною, вказаною в документах постачальника.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість. Формування виробничої собівартості таких запасів здійснюється у порядку, передбаченому Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» [26].

У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, вони можуть оцінюватися та відображатися у бухгалтерському обліку за справедливою вартістю з наступним коригуванням до собівартості.

Первісною вартістю запасів, що отримані як внесок до статутного (пайового) капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Справедлива вартість визначається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств»[27].

При визначенні справедливої вартості запасів використовують дані про:

–    останню ринкову ціну операцій з відповідними запасами (за умови відсутності суттєвих негативних змін в технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому діє підприємство);

–       ринкові ціни на подібні активи, скориговані з урахуванням індивідуальних характеристик, особливостей або ступеня незавершеного виробництва, для якого визначається справедлива вартість;

–       додаткові показники, які характеризують рівень цін на запаси.

Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.

Первісна вартість запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів (або запасів, що підлягають передачі). Якщо балансова вартість переданих запасів (або запасів, що підлягають передачі) перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість із включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первісною вартістю запасів, що придбані в обмін на неподібні запаси, визнається справедлива вартість отриманих запасів.

Запаси відображаються у фінансовій звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Чиста вартість реалізації запасів визначається як очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію. Перегляд первісної вартості запасів і коригування її до рівня чистої вартості реалізації проводиться, якщо на дату балансу відбулося зменшення величини первісно очікуваних від використання запасів економічних вигод внаслідок зниження їх ціни, зіпсування, застаріння, закінчення терміну зберігання тощо.

1.3 Завдання і передумови раціональної організації обліку та аудиту виробничих запасів

Ефективна система управління запасами дозволить керівництву отримувати якісну інформацію про їх наявність та рух. Від правильності ведення обліку запасів залежить достовірність даних про отриманий підприємством прибуток та збереження самих запасів.

Головними завданнями обліку виробничих запасів є:

контроль за виконанням плану матеріально-технічного забезпечення;

відображення витрат на закупівлю й транспортування запасів (матеріалів), результатів постачання;

виявлення відхилень від планової собівартості придбаних матеріалів;

контроль за залишками і рухом матеріалів на складах наявністю і рухом матеріалів в процесів їх заготівлі;

спостереження за станом складських запасів, за відповідністю їх нормативам, контроль за їх зберіганням;

контроль за лімітом відпуску матеріалів на виробничі потреби, витрати і списуванням їх вартості у витрати виробництва;

контроль за дотримуванням норм;

правильний розподіл матеріалів за об’єктами калькуляцій;

виявлення непотрібних матеріалів, що підлягають реалізацій.

одержання точних відомостей про залишки запасів, що знаходяться на складах і в коморах;

правильне та своєчасне виявлення запасів, які не використовуються на підприємстві та підлягають реалізації.

Необхідними передумовами належної організації обліку запасів є:

–    раціональна організація складського господарства;

–       наявність інструкції з обліку виробничих запасів;

–       розробка номенклатури запасів; правильне групування (класифікація) запасів;

–       розробка норм витрачання запасів [28].

Бухгалтерський облік забезпечує відображення господарських фактів, а аудит підтверджує їх достовірність, законність та повноту відображення. Розглядаючи завдання аудиту виробничих запасів, необхідно пам'ятати, що аудиторське дослідження виходить за межі бухгалтерського обліку.

Згідно із Законом України «Про аудиторську діяльність» [29] поняття аудиту розглядається як перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Для досягнення основної мети аудиту, а також задоволення потреб користувачів в отриманні повної, правдивої та неупередженої інформації щодо виробничих запасів аудитору необхідно виконати такі завдання:

–    перевірити правильність визнання запасів активами суб'єкта господарювання;

–       перевірити, чи відповідають чинному законодавству методи оцінки та обліку виробничих запасів в обліковій політиці підприємства, та встановити, наскільки вибір суб'єкта господарювання є оптимальним;

–       встановити, чи дотримується підприємство прийнятих методів оцінки та обліку виробничих запасів;

–       перевірити й оцінити стан внутрішнього контролю та системи обліку виробничих запасів;

–       перевірити, чи здійснюється контроль за збереженням виробничих запасів у місцях їх зберігання та на всіх етапах їх руху;

–       встановити, чи здійснюється контроль за використанням виробничих запасів у виробництві;

–       встановити, чи своєчасно виявляються залишки виробничих запасів, непотрібні для підприємства, з метою їх реалізації чи обміну;

–       перевірити, чи правильно та своєчасно здійснюється документальне відображення операцій, і чи забезпечуються достовірною інформацією користувачі інформації із заготівлі, надходження, відпускання та використання виробничих запасів;

–       перевірити, чи правильно та своєчасно здійснені господарські операції з виробничими запасами відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності;

–       встановити, чи немає на підприємстві протизаконних дій, пов'язаних із рухом виробничих запасів, суттєвих порушень і помилок у бухгалтерському обліку та звітності.

облік запас кредиторський

2. Облікова частина. організація бухгалтерського обліку та аудиту виробничих запасів на ПАТ «Дніпровський меткомбінат»

.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

ПАТ «Дніпровський меткомбінат - одне з найбільших підприємств промислового комплексу України з повним металургійним циклом з випуску 5600 тис. тонн агломерату, 4350 тис. тонн чавуну, 3850 тис. тонн сталі, 3829 тис. тонн готового прокату.

Підприємство засноване в 1889 році польсько-бельгійським «Південноросійським Дніпровським металургійним товариством». В 1984 році Дніпровський металургійний завод перетворений в металургійний комбінат. З 1997 року організаційна форма підприємства - відкрите акціонерне товариство, що засноване відповідно до наказу Фонду державного майна України від 30.01.1996 р. №90-АТ. У квітні 2011 року Загальними зборами акціонерів ухвалене рішення про перетворення комбінату в Публічне акціонерне товариство (ПАТ «Дніпровський меткомбінат») без проведення реорганізації згідно Закону України «Про акціонерні товариства» [30].

ПАТ «Дніпровський меткомбінат» входить до числа шести провідних металургійних комбінатів України за обсягами виробництва і реалізації металопродукції. Єдиний в Україні постачальник катаної осьової заготівки для залізничного транспорту, рейок контактних для метрополітену. Сталеплавильний комплекс має в своєму розпорядженні технічні засоби і технологію, що забезпечують випуск киснево-конвертерної сталі за макро і мікроструктурою: десульфурації чавуну, комплексне доведення металу, особливі конструкторські і технологічні рішення машин безперервного лиття, заготівки.

Технологія виробництва дозволяє одержувати сталь із вмістом фосфору і сірки не більше 0,025% кожного елемента, сталь з введенням додаткових елементів (молібдену, ванадію, титану), а також прокат, відповідний по хімічному складу і механічним властивостям вимогам зарубіжних стандартів DIN, EN, ASTM, API.

На комбінаті розгорнута робота по освоєнню ряду нових профілів прокату, які відповідають вимогам європейських та міжнародних стандартів, зокрема, з випуску шпунтових паль з базою 500 мм., швелерів, кутових і круглих профілів і профільних заготівок для осей рухомого залізничного складу.

ПАТ «Дніпровський меткомбінат» виробляє чавун, різні марки сталі, трубну заготовку, квадратну заготовку, прокат сортової сталі круглого перетину, фасонний прокат, прокат шпунтових паль типу Ларсен, рейки, прокат сталевий широкосмуговий універсальний, спеціальну смугу для алюмінієвих електролізерів, кулі сталеві, помольні для кульових млинів, заготівки профільні поперечно-гвинтової прокатки, сталь гарячекатану для армування залізобетонних конструкцій.

Крім того комбінат випускає аргон, криптон-ксенонову суміш, кисень в балонах і цистернах, неоно-гелієву суміш, азот рідкий і газоподібний у балонах, шлаки доменні гранульовані.

Споживачами продукції комбінату є 25 країн світу, у тому числі 7 країн СНД.

Основним орієнтиром для виробників в умовах розвитку ринкових відносин і конкуренції є підтримка рівня конкурентоспроможності підприємства. З цією метою у 2006 році розпочато реалізацію «Програми технічного переоснащення та реконструкції ПАТ «Дніпровський меткомбінат». За попередніми оцінками завершення програми планувалось на 2010 рік, проте світова фінансово-економічна криза внесла досить значні корективи в строки її виконання.

У вересні 2009 року завершено будівельно-монтажні роботи та введено до експлуатації агрегат позапічного оброблення сталі «піч-ковш» №1, продуктивністю 1 млн. тонн обробленої сталі на рік, обладнання якого було поставлено австрійською фірмою «Siemens VAI». Введення до експлуатації агрегату дозволило забезпечити задані параметри сталі за хімічним складом та температурою для розливки на МБЛЗ, підвищити якість сталі та конкурентоспроможність продукції комбінату.

Для забезпечення стабільної та продуктивної роботи агрегату «піч-ковш» завершені роботи зі спорудження фільтро-компенсуючого пристрою (ФКУ), устаткування якого поставлено фірмою Nokian «Capacitors».

Завершені будівельно-монтажні роботи з будівництва другого агрегату «піч-ковш» №2 продуктивністю 2,3 млн. тонн обробленої сталі на рік, устаткування якого поставлено австрійською фірмою «Siemens VAI».

Завершені також роботи по спорудженню допоміжних об’єктів введеної до експлуатації у кінці 2008 року сортової 7-струмкової МБЛЗ №1, що дозволить забезпечити її стабільну роботу та вихід на проектну потужність.

У травні 2011 року завершена реконструкція МБЛЗ №3, у рамках якої виконано демонтаж устаткування та фундаментів існуючої МБЛЗ, яка відливає безперервно литі заготівки перетином 335×400 мм, та встановлення на нові фундаменти обладнання 7-струмкової сортової МБЛЗ для виробництва квадратних та, у перспективі, круглих безперервно литих заготівок січенням від 130 до 210 мм продуктивністю 1,4 млн. тонн на рік. Обладнання нової сортової МБЛЗ також поставлене австрійською фірмою «VAI Pomini».

У 2012 році прийнята Програма реконструкції і технічного переозброєння ПАТ «Дніпровський меткомбінат» на 2013-2025р.р. Підприємство на першому етапі планує стратегію розвитку ПАТ «Дніпровський меткомбінат» на 2013-2020р.р.

У найближчі роки передбачається проведення реконструктивних та будівельно-монтажних робіт з установлення нового обладнання середньосортно-арматурного стану «400/200» та арматурно-дротового стану «200» сумарною продуктивністю 1800-1950 тис. тонн сортового та фасонного прокату, арматури та катанки. Реалізація проекту здійснюється в 2 черги:

перша черга: спорудження нагрівальної печі, чорнової та проміжної групи клітей (загальної для двох станів), чистових сортової та бунтової ліній (загальна продуктивність - 1,2 млн. т) при роботі стану «350»;

друга черга: спорудження нагрівальної печі, другої чорнової та проміжної групи клітей з метою забезпечення автономної роботи двох станів - «400/200» та «200», дообладнання ад’юстажу стану «400/200» (з демонтажем обладнання стану «350»).

Виробництво прокату передбачається з безперервнолитої заготівки 160×160 мм з МБЛЗ №1. Поставка основного технологічного обладнання першої черги здійснюється компанією «Danieli» (Італія). Реконструкція дозволить досягти збільшення об’ємів виробництва прокату з 0,7 млн. тонн на рік (виробнича потужність існуючого стану «350») до 1,8-1,95 млн. тонн на рік (стани «400/200» та «200»), зниження питомих витрат металу з 1,04 до 1,03 при виробництві катанки, розширення сортаменту виробленої прокатної продукції, покращення її якості та підвищення конкурентоспроможності. Спорудження нових нагрівальних печей дозволить скоротити викиди забруднюючих речовин до 4,73 тонн на рік.

У довгостроковій перспективі планується:

продовжити розпочаті у 2008 році роботи зі спорудження нової доменної печі №4 корисним об’ємом 1640 м³ з комплексом допоміжних об’єктів на промисловому майданчику виведених з експлуатації ДП №11 та ДП №10, в т.ч. спорудження першої черги ділянки приготування та вдмухування пиловугільного палива;

розпочати перший етап робіт у рамках проекту будівництва нової аглофабрики, який передбачає модернізацію існуючого агломераційного цеху зі спорудженням кільцевого охолоджувача, систем пилопоглинання та газоочищення, що дозволить підвищити продуктивність аглофабрики та знизити викиди забруднюючих речовин.

2.2 Організація бухгалтерського обліку та облікова політика підприємства

Згідно з Наказом «Про облікову політику і організацію бухгалтерського обліку від 04.01.2010 року № 12 бухгалтерський облік на комбінаті ведеться силами бухгалтерської служби під керівництвом головного бухгалтера. Штат бухгалтерії встановлюється штатним розкладом, а обов’язки головного бухгалтера і кожного працівника бухгалтерського підрозділу регламентується відповідними посадовими інструкціями. Структура бухгалтерії ПАТ «Дніпровський меткомбінат».

Розпорядження головного бухгалтера обов'язкові для виконання всіма працівниками бухгалтерії, іншими посадовими особами згідно організаційно-управлінській структурі комбінату. Бухгалтерський облік ведеться відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативних актів, що регламентують ведення бухгалтерського обліку в Україні.

Форма ведення бухгалтерського обліку передбачає використання комп’ютерних програм, розроблених ОАСУП комбінату. Відображення інформації автоматизованого обліку всіх господарських операцій комбінату забезпечується на паперових носіях, завірених підписом виконавців.

На комбінаті використовуються уніфіковані форми первинної документації, затверджені Держкомстатом України. При оформленні фінансово-господарських операцій, по яких не передбачені уніфіковані форми, застосовуються самостійно розроблені форми первинних документів, зокрема включені в Графік документообігу, що містять обов'язкові реквізити, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Документи, складені на іноземних мовах, які є підставою для здійснення записів у бухгалтерському обліку, повинні мати впорядкований автентичний переклад на російську або українську мову.

Ведення бухгалтерського обліку здійснюється за єдиним робочим планом рахунків, розробленим з урахуванням специфіки діяльності комбінату відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30.11.1999 року № 291.

Визнання, облік та оцінка запасів здійснюються відповідно до вимог П(С)БО 9 «Запаси» та з урахуванням МСБО 2 «Запаси».

Запаси обліковуються за однорідними групами, одиницею запасів для бухгалтерського обліку є окреме їх найменування, якому присвоєно номенклатурний номер.

Зарахування запасів на баланс відбувається за їх первісною вартістю, визначеною відповідно до вимог П(С)БО 9, в залежності від способу їх отримання.

Первісна вартість запасів, виготовлених власними силами, визначається відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» і відображається в обліку за виробничою собівартістю: прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, інших прямих витрат і розподілених загальновиробничих витрат.

Облік придбаних ТМЦ, право власності на які за умовами договору перейшло від постачальника до комбінату, але на кінець звітного періоду не надійшли на комбінат, відображаються як ТМЦ в дорозі.

Транспортно-заготівельні витрати розподіляються наступним чином:

1)  послуги, надані сторонніми організаціями щодо транспортування

запасів - на їхню вартість;

)    послуги, надані сторонніми організаціями щодо транспортування інших сировини і матеріалів, які неможливо прив’язати до номенклатурного номера - на рахунок «Транспортно-заготівельні витрати на іншу сировину і матеріали»;

3)      послуги, надані транспортними цехами комбінату щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей до місця використання чи зберігання по заявкам цехів комбінату - на собівартість цеха, що отримав послугу;

)        послуги, надані транспортними цехами комбінату щодо транспортування інших сировини і матеріалів, господарського інвентарю, інструментів, запасних частин, спецодягу, які неможливо прив’язати до номенклатурного номеру - на рахунки «ТЗВ на запасні частини, інші сировину і матеріали, малоцінні швидкозношувані предмети»

Первісна вартість запасів, виготовлених власними силами, визначається відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» і відображається в обліку за виробничою собівартістю: прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, інших прямих витрат і розподілених загальновиробничих витрат.

Виробничі запаси визначаються активом у двох випадках:

1)  якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням;

2)      якщо вартість таких виробничих запасів може бути достовірно визначена.

Згідно з наказом «Про облікову політику підприємства та організацію бухгалтерського обліку» на ПАТ «Дніпровський меткомбінат» для оцінки виробничих запасів при передачі у виробництво та реалізації використовують метод середньозваженої собівартості.

Визнання, облік та оцінка виробничих запасів здійснюється у відповідності з положеннями та вимогами, вказаними в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» та Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 2 «Запаси».

При надходженні на комбінат запасів від постачальників у невідповідній кількості та якості такі запаси приймається на відповідальне зберігання на строк не більше тридцяти календарних днів. Впродовж цього терміну служба, що веде договір повинна вирішити всі спірні питання з постачальником. По закінченню терміна запаси оприбутковують за вартістю, обумовленою з постачальником.

Запаси, які були придбані за іноземну валюту, оцінюють у валюті звітності (гривні) із застосуванням курсу на дату виконання операції (дата визнання активу). Якщо оплата запасів в іноземній валюті передує їхньому надходженню, то оцінка запасів на дату їх оприбуткування проводиться у валюті звітності (гривні) із застосуванням валютного курсу на дату перерахування іноземної валюти.

Передача товарно-матеріальних цінностей у переробку цехам комбінату і стороннім організаціям відбувається у відповідності з порядком, встановленим на ПАТ «Дніпровський меткомбінат» наступними документами:

)        «Інструкція про порядок отримання і передачі товарно-матеріальних цінностей структурними підрозділами комбінату підрядним організаціям для об’єктів капітального будівництва на комбінаті» № 847 від 09.07.2003 року, з врахуванням доповнень, внесених наказом № 50 від 19.01.2009 року.

)        наказ №439 від 09.06.2008 року «Про взаєморозрахунки з підрядними організаціями, з врахуванням доповнень, внесених наказом № 532 від 10.07.2008 року.

)        розпорядження по головній бухгалтерії № 706 від 25.12.2008 року про встановлення єдиного порядку відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій, пов’язаних з виготовленням товарно-матеріальних цінностей сторонніми організаціями.

Вартість послуг цехів по переробці ТМЦ пред’являється цехам-замовникам.

Вартість послуг сторонній організації по виготовленню ТМЦ з матеріалів комбінату оформлюється актом прийому виконаних підрядних робіт по переробці ТМЦ окремо від будівничо-монтажних робіт.

Безоплатна передача стороннім юридичним або фізичним особам ТМЦ здійснюється на основі розпоряджувального документу і оформлюється актом про безоплатну передачу ТМЦ

На ПАТ «Дніпровський меткомбінат» застосовують наступні методи оцінки запасів при їх вибутті або передачі у виробництво:

)        за методом ідентифікованої собівартості обліковується готова

продукція в цехах комбінату і відбувається списання собівартості готової продукції при реалізації;

)        за методом середньозваженої собівартості оцінюють виробничі

запаси за місцями зберігання (сировина, основні матеріали, інші сировина і матеріали, напівфабрикати, незавершене виробництво, активи при відпуску їх у виробництво і на реалізацію, при інших видах вибуття);

)        за методом FIFO відображається вибуття виробів із кришталю;

)        за методом ціни продажу відображається вартість товарів і готової продукції у їдальнях і магазинах.

Аналітичний облік руху товарно-матеріальних цінностей ведеться за підрозділами наступним чином:

)        в бухгалтерії - у кількісно-сумарному вимірі;

)        на складах - у кількісному вимірі;

)        у цехах - у кількісному вимірі.

Аналітичні рахунки групують за групами матеріалів, місцями зберігання матеріально відповідальними особами, за синтетичними рахунками бухгалтерського обліку і субрахунками. Дані за аналітичними рахунками узагальнюються в оборотних відомостях.

З метою упорядкованості руху та своєчасного одержання для записів у бухгалтерському обліку первинних документів наказом підприємства встановлюється графік документообороту, в якому вказуються дата створення або одержання документів від інших підприємств та організацій, дата прийняття їх до обліку, дата передачі в обробку та до архіву.

Графік документообороту оформляється у вигляді схеми або переліку робіт із створення, перевірки та обробки документів, що виконуються кожним підрозділом підприємства, а також усіма виконавцями із зазначенням послідовності, взаємозв'язку і термінів виконання робіт.

Приймання та здавання первинних документів на підприємстві оформлюється реєстром. Реєстр складається матеріально відповідальною особою та здається разом з первинними документами та необхідними додатками до бухгалтерської служби підприємства або іншої служби, в якій здійснюється обробка первинних документів.

Працівники підприємства створюють і подають первинні документи, якими оформлюються господарські операції за їх участю, за графіком документообороту. Кожному виконавцю видається витяг із графіка, в якому наводяться перелік первинних документів, що відносяться до функціональних обов'язків виконавця, терміни їх подання та підрозділи підприємства, до яких передаються ці документи. Первинні документи поточного місяця, що пройшли обробку і внесені до відповідного облікового регістру, комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються і передаються до архіву. Документи, створені із застосуванням засобів обчислювальної техніки на електронних носіях, застосовуються у бухгалтерському обліку у порядку, визначеному «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.95 № 88. Зберігання документів про господарські операції із запасами здійснюється відповідно до Закону України «Про Національний архівний фонд і архівні установи» [31] і Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» [32].

Бухгалтерська служба перевіряє одержані первинні документи за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів, відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників та правильність арифметичних підрахунків.

2.3 Організація первинного обліку надходження та вибуття виробничих запасів на підприємстві

Для забезпечення документального відображення в бухгалтерському обліку наявності і руху виробничих запасів на ПАТ «Дніпровський меткомбінат» застосовують первинні документи форми М. Основні первинні документи, якими оформляються операції з руху виробничих запасів, наведені в табл.2.1.

Таблиця 2.1 - «Перелік форм первинних документів для обліку виробничих запасів»

Надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади, або за самостійно розробленими формами які б містили обов'язкові реквізити, передбачені законодавством та іншими нормативно-правовими актами.

Надходження на склад запасів власного виробництва (готової продукції, напівфабрикатів, допоміжних матеріалів) оформлюються накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів. Накладна-вимога складається у двох примірниках та підписується особою, яка передає зазначені запаси, та їх отримувачем.

Облік виробничих запасів, які знаходяться на складах ведуть з допомогою картки складського обліку.

Отримання запасів від постачальників оформлюється прибутковим ордером, актом про приймання матеріалів або товарно-транспортною накладною за форма № 1-ТН.

Обмін запасів на інші подібні і неподібні запаси оформлюється прибутковим ордером, актом про приймання матеріалів, або товарно-транспортною накладною.

Запаси, які одержані безоплатно, оформлюються накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів або товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування, або актом про приймання матеріалів, або прибутковим ордером. Прибутковий ордер складається матеріально відповідальною особою у день прийняття запасів.

Приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні, оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування або прибутковим ордером.

Якщо при оприбуткуванні запасів виявлено невідповідність якості та кількості запасів даним супроводжувальних документів, то складається акт про приймання матеріалів за участю матеріально відповідальної особи та представника відправника (постачальника) або представника незацікавленої організації. Якщо такі запаси надійшли залізницею, складається комерційний акт.

Якщо запаси надійшли на підприємство без супроводжувальних документів, то складається акт про приймання матеріалів або комерційний акт (у разі, якщо такі запаси надійшли залізницею).

При прийманні запасів на відповідальне зберігання складається акт про приймання матеріалів. Такі запаси на складі зберігаються відокремлено від запасів, які визнано активами підприємства.

Надходження запасів від фізичних осіб, не зареєстрованих суб'єктами підприємницької діяльності, торговельні підприємства та заклади ресторанного господарства оформлюють закупівельним актом. В закупівельному акті фіксуються дата і місце складання; назва підприємства; одиниця виміру господарської операції; зміст та обсяг (кількісний і вартісний) господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати посадову особу підприємства, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надходження запасів для реалізації на умовах комісії оформлюється квитанцією і товарним ярликом (форми № 1-ВТ, № 3-ВТ, затверджені наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 08.07.97 № 343.

Для внутрішнього переміщення запасів, їх відпуску виробничим підрозділам та іншим структурним підрозділам підприємства, що розташовані на іншій, ніж підрозділ, що їх відпускає, території, використовується накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.

Інформація про витрачання матеріалів у виробництво, відображається у Відомості обліку матеріалів за номенклатурою. У відомості відображається інформація про кількість та суму списаних у виробництво виробничих запасів та на які цехи вони були списані.

Вибуття запасів для реалізації оформлюється товарно-транспортною накладною або накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, яку виписує уповноважена особа на основі господарського договору, дозволу керівника або іншої уповноваженої особи.

Вибуття проданих за готівку товарів відображається у товарному звіті матеріально відповідальної особи.

Вибуття запасів безоплатно оформлюється накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів або товарно-транспортною накладною.

Уцінка запасів до чистої вартості реалізації оформлюється актом уцінки.

.4 Синтетичний та аналітичний облік виробничих запасів на підприємстві

На ПАТ «Дніпровський меткомбінат» ведення бухгалтерського обліку здійснюється з використанням робочого плану рахунків, що розроблений з врахуванням специфіки діяльності підприємства, який дозволяє ще більш детально класифікувати виробничі запаси. Для обліку надходження виробничих запасів використовують аналітичні рахунки, відкриті до синтетичного рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками». Рахунки для обліку розрахунків з постачальниками наведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Синтетичні та аналітичні рахунки для обліку розрахунків з постачальниками

Узагальнення інформації про надходження виробничих запасів від постачальників та підрядників відбувається у журналі-ордері № 6, де відображаються суми кредитових оборотів рахунку 63 та дебетових оборотів інших рахунків робочого плану рахунків ПАТ «Дніпровський меткомбінат».

Для обліку наявності та руху виробничих запасів на ПАТ «Дніпровський меткомбінат» використовують аналітичні рахунки відкриті до синтетичного рахунку 20 «Виробничі запаси». Рахунки для обліку наявності та руху виробничих запасів наведені у таблиці 2.3.

Для відображення у бухгалтерському обліку інформації про надходження виробничих запасів використовують типові проведення, наведені у таблиці 2.4.

Таблиця 2.3 - Синтетичні та аналітичні рахунки для обліку наявності та руху виробничих запасів

Таблиця 2.4 - Бухгалтерські проведення, які використовують при обліку надходження виробничих запасів на ПАТ «Дніпровський меткомбінат»

Для відображення вибуття виробничих запасів у бухгалтерському обліку використовують типові бухгалтерські проведення, відображені у таблиці 2.5.

Узагальнення інформації про наявність та рух виробничих запасів відбувається у журналі-ордері № 10, де відображають суми кредитових оборотів за рахунками, що використовують для обліку виробничих запасів та дебетовими рахунками робочого плану рахунків ПАТ «Дніпровський меткомбінат».

Таблиця 2.5 - Бухгалтерські проведення, що використовуються на ПАТ «Дніпровський меткомбінат» для обліку вибуття виробничих запасів

2.5 Методика аудиту виробничих запасів на ПАТ «Дніпровський меткомбінат»

Аудит виробничих запасів - один з найбільш складних ділянок облікової роботи. На промисловому підприємстві номенклатура матеріальних цінностей обчислюється десятками тисяч найменувань, а інформація з обліку виробничих запасів становить більше 30% всієї інформації з керування виробництвом. Тому організація контролю за рухом, схоронністю й використанням матеріальних цінностей пов'язана з більшими труднощами.

Виходячи з вимог чинного законодавства, метою аудиту виробничих запасів є висловлення аудитором думки про те, чи відповідає фінансова інформація щодо руху і залишків виробничих запасів на підприємстві в усіх суттєвих аспектах нормативним документам, які регламентують порядок її підготовки і надання користувачам.

Планування аудиту виробничих запасів, включає такі розділи:

вступ;

планування роботи;

загальний план аудиторської перевірки;

зміни та уточнення у загальному плані та в програмі аудиторської перевірки.

Аудиторську перевірку на ПАТ «Дніпровський меткомбінат» проводить Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Інсайдер».

Під час аудиторської перевірки виробничих запасів використовується наступна інформація:

умови договору (терміни, звітування перед клієнтами, вартість оплати за послуги тощо);

нормативно-правові документи, які регулюють аудит виробничих запасів;

наявність аудиторських доказів;

рівень довіри до системи внутрішнього контролю;

облікова інформація підприємства;

визначений рівень ризику та суттєвості.

Приступаючи до проведення аудиту аудитори вивчають усі нормативні документи щодо порядку надходження, обліку, зберігання виробничих запасів. Виробничі запаси займають велику частку в активі балансу, тому проведення аудиту за даним напрямом дозволяє встановити достовірність первинних даних щодо наявності та руху виробничих запасів, повноти та своєчасності відображення операцій у зведених документах та облікових регістрах на ПАТ «Дніпровський меткомбінат».

Для досягнення основної мети аудиту, задоволення потреб користувачів в отриманні повної, правдивої та неупередженої інформації щодо виробничих запасів аудитори:

−    перевіряють правильність визнання запасів активами суб'єкта господарювання;

−    перевіряють, чи відповідають чинному законодавству методи оцінки та обліку виробничих запасів в обліковій політиці, та встановлюють, наскільки вибір суб'єкта господарювання є оптимальним;

−       встановлюють, чи дотримується підприємство прийнятих методів оцінки та обліку виробничих запасів;

−       перевіряють й оцінюють стан внутрішнього контролю та системи облік виробничих запасів;

−       перевіряють, чи здійснюється контроль за збереженням виробничих запасів у місцях їх зберігання та на всіх етапах їх руху;

−       встановлюють, чи здійснюється контроль за використанням виробничих запасів у виробництві;

−    встановлюють, чи своєчасно виявляються залишки виробничих запасів, непотрібні для підприємства, з метою їх реалізації чи обміну;

−       перевіряють, чи правильно та своєчасно здійснюється документальне відображення операцій, і чи забезпечуються достовірною інформацією користувачі інформації із заготівлі, надходження, відпускання та використання виробничих запасів;

−       перевіряють, чи правильно та своєчасно здійснені господарські операції з виробничими запасами відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності;

−       встановлюють, чи немає на підприємстві протизаконних дій, пов'язаних із рухом виробничих запасів, суттєвих порушень і помилок у бухгалтерському обліку та звітності.

Приступаючи до проведення аудиту виробничих запасів аудитори вивчають усі нормативні документи щодо порядку надходження, обліку, зберігання виробничих запасів. Проведення аудиту виробничих запасів дозволяє встановити достовірність первинних даних щодо наявності та руху виробничих запасів, повноти та своєчасності відображення операцій у первинних документах та облікових регістрах, правильність ведення обліку виробничих запасів.

Основними джерелами інформації аудиту матеріально-виробничих запасів є: товарно-транспортні накладні, вимоги, накладні, лімітно-забірні карти, супроводжувальні та розрахунково-платіжні документи постачальників, доручення, журнали реєстрації доручень, митні декларації, акти приймання матеріалів (якщо якість і кількість матеріалів, що надійшли на склад, не відповідає даним супроводжувальних документів або матеріали надійшли без документів), документи, що обґрунтовують купівельну ціну та первісну вартість запасів, матеріали інвентаризації (накази про проведення інвентаризації, інвентаризаційні описи, акти результатів контрольних перевірок цінностей, письмові пояснення матеріально-відповідальних осіб, протоколи засідань інвентаризаційних комісій), розрахунки природних втрат, акти псування, картки складського обліку (за кожним номенклатурним номером), матеріальні звіти, журнали-ордери, Баланс підприємства та інші форми звітності.

Згідно Міжнародного стандарту аудиту 700 «Висновок незалежного аудитора щодо повного пакету фінансових звітів загального призначення» та 701 «Модифікація висновку незалежного аудитора» [33] узагальнення результатів аудиторської перевірки здійснюється у документі «Аудиторський висновок», який складається після проведення перевірки.

Аудиторський звіт - це узагальнюючий документ, адресований курівництву підприємства, що містить детальні відомості про хід аудиторської перевірки, виявленні відхилення від встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, порушення у фінансовій звітності, а також іншу інформацію, отриману в результаті проведеного огляду документів та вивчення операцій і є підставою для складання аудиторського висновку.

У звіті аудитор вказує, які ділянки облікової роботи вивчені повністю, тобто проведено суцільний аудит, а які - вибірково. Також у ньому наводяться усі відхилення від законів, стандартів, положень та інших норм, що здійснюють чи можуть здійснити суттєвий вплив на достовірність бухгалтерської звітності, збереження майна та ефективність його використання. При цьому аудитор у звіті може наводити будь-яку інформацію, що стосується проведеного аудиту, яка на його думку є доцільною і необхідною для управлінського апарату підприємства. Аудиторський звіт складається у двох примірниках, один з яких видається клієнту для вжиття відповідних заходів і внесення виправлень до облікових записів, а другий залишається в аудиторської фірми як звітний документ про виконану роботу. У ньому слід мати розписку клієнта про отримання першого примірника звіту. Інформація, що міститься в аудиторському звіті, є конфіденційною, за її розголошення аудитори несуть відповідальність відповідно до законодавства. Тому аудиторський звіт може бути переданий тільки наступним особам:

особі, що підписала договір про надання аудиторських послуг;

особі, що прямо вказана в якості одержувача письмової інформації аудитора у договорі (листі-зобов’язанні) про надання аудиторських послуг;

посадовій особі керівництва господарюючого суб’єкта, яка має на те відповідні повноваження;

будь-якій іншій особі - у випадку письмового повідомлення про це на адресу аудиторської фірми, підписаного особою, що має на те відповідні повноваження.

3. Комп’ютерна частина. автоматизація облікових робіт на підприємстві

.1 Інформатизація як фактор удосконалення управління

Початок двадцять першого століття характеризується кардинальними змінами у різних сферах життя. Це стосується політичних та економічних перетворень, а також ряду інших, що помітно впливають на рівень життя населення у світі. Насамперед варто звернути увагу на те, що суспільство, в якому на перший план завжди виходили успіхи в промислових технологіях, стало приділяти першочергову увагу інформаційним технологіям. Слід підкреслити, що стрімкий розвиток промислових технологій тривав близько двох третин двадцятого століття, а розвиток інформаційних технологій досягнув майже за одне останнє десятиліття глобальних розмірів. Існують показники, що яскраво характеризують такий стан. Так, обсяг ринку інформаційних систем кожні п’ять років подвоюється. Темпи розвитку світового ринку інформаційних технологій і систем перевищує дванадцять відсотків на рік. Тільки інформаційні технології та системи створюють близько десяти мільйонів робочих місць та забезпечують значне збільшення внутрішнього національного продукту. На підприємстві створюється комп’ютерна інформаційна система, яка відповідає за збирання, обробку інформації, її своєчасне надання керівнику, аналіз і оцінку у прийнятті управлінських рішень.      Інформаційні технології використовуються на усіх ділянках підприємства. За допомогою комп’ютерної техніки автоматизують найрізноманітніші види діяльності всередині підприємства: від розробки економістами бізнес-плану до організації бухгалтерського обліку і розрахунків заробітної плати та здійснення економічного аналізу і прийняття управлінських рішень.

В таблиці 4.1 наведені класи автоматизованих систем для різних функцій управлінської діяльності.

Таблиця 4.1 - Класи автоматизованих систем для різнихфункцій управлінської діяльності

З появою персональних комп’ютерів відбулась принципова модернізація ідеї АСУП: обчислювальні центри перетворились у мережі розподіленої обробки даних. Тепер замість обробки інформації одним потужним обчислювальним центром відбувалось її опрацювання одночасно багатьма менш потужними комп’ютерами, поєднаними у мережу. Такий підхід був втілений в системах підтримки прийняття рішення (СППР) і експертних системах (ЕС), які характеризували новий етап автоматизації управління підприємством - етап персоналізації АСУП.

Експертною системою називають систему штучного інтелекту, яка містить знання з певної вузької предметної області, а також і може пропонувати користувачу рішення проблем з цієї галузі і обгрунтовувати їх. Експертна система складається з бази знань, механізму логічного виводу і підсистеми обґрунтувань.

Система підтримки прийняття рішень - це система, яка на базі наявних даних забезпечує середню управлінську ланку інформацією, необхідною для тактичного планування і діяльності. З програмної точки зору вона може бути реалізована у вигляді звітів за даними баз і банків даних, а також аналізу даних за заданими правилами. СППР значною мірою спирається на аналіз даних баз даних за допомогою візуальних засобів (графіків, діаграм тощо) і математичних методів аналізу.

Основна ідея СППР - визнання того, що комп’ютер не може повністю замінити людину. Формалізації підлягають тільки рутинні, нетворчі операції. Натомість творча робота формалізована бути не може і повинна виконуватись людиною.

Власне кажучи, при використанні СППР та ЕС формується нова людино-машинна трудова одиниця з певною кваліфікацією праці, ії нормуванням і оплатою. Вона акумулює знання й уміння користувача з інтегрованими знаннями й умінням, закладеними в програмно-технічний комплекс.

Найважливіший аспект впровадження СППР і ЕС - раціоналізація повсякденної діяльності працівників. В результаті впровадження цих систем зменшується навантаження управлінців вищої ланки: частина повноважень перекладається на середню і нижню ланки управління. Це дозволяє керівництву підприємства зосередитись переважно на вирішенні стратегічних завдань.

Глибина ієрархічного заглиблення профільованих автоматизованих робочих місць залежить від рівня iєрархiї об’єкту управління. Окремі пiдрежими в системі не ізолюються один від одного, а взаємодіють між собою на рівні єдиного інформаційного середовища, використовуючи одні і ті ж дані. Взаємодія між ними може носити, як непрямий, так і прямий характер. Важливо, щоб переходи між режимами в межах одного шару могли здійснюватися лише через вищі або їх узагальнюючі шари. В рамках кожного пiдрежиму, як правило, повинні передбачатися наступні загальноприйняті допоміжні пiдрежими: звертання про допомогу; робота із словником; інформація про створення нового об’єкту; види об’єкту. Модульний принцип побудови інформаційної системи менеджменту із максимально можливим використанням серійно виготовлюваних технічних засобів та використанням проблемно-орієнтованих пакетів прикладних програм дозволяє швидко адаптувати її для конкретного використання в конкретній організації.

Система управління виробництвом може містити цілий набір вбудованих підсистем, таких, як підсистема техніко-економічного планування, підсистема оперативного планування виробництва, підсистема оперативного управління основним виробництвом, підсистема управління матеріально-технічним забезпеченням та інші. Структура цієї системи формується у відповідності з політикою та стратегією діяльності підприємства. Ефективна робота системи забезпечується за рахунок оптимізації виробничої програми, раціонального використання основних і оборотних фондів, встановлення оптимального рівня і обсягів незавершеного виробництва, зменшення невиробничих затрат, підвищення якості і оперативності управління.

При цьому в інформаційній системі обробляється великий обсяг інформації, оскільки розрахункові дані характеризують всю виробничо-господарську діяльність підприємств і їх виробничих підрозділів.

Сукупність первинної та вторинної інформації різнопланового характеру, що призначена для прийняття рішень в сфері управління підприємством, можна вважати інформаційним середовищем інформаційної системи менеджменту. Наявна інформація, що використовується для управління, має два різновиди: про стан зовнішнього середовища та про стан організації (чи наявних передумов її створення). Складність формування і використання економічної інформації полягає в тому, що не всі параметри організації легко піддаються формалізації для кількісного визначення, а це вимагає певного професійного рівня для їх систематизації і обробки. Тому у випадку укрупнених розрахунків деякі види інформації використовуються опосередковано шляхом визначення логічного впливу на доцільність підприємницького рішення. Основу інформаційного середовища інформаційних систем менеджменту становлять тематично орієнтовані розподілені бази даних, кожна з яких тісно пов’язана з відповідною функціональною підсистемою. Фізична організація зберігання інформації базуватиметься на концепції розподілених баз даних. Об’єднання таких баз даних буде створювати первинне інформаційне середовище, яке зможе забезпечувати узгодженою інформацією систему управління на всіх рівнях. В свою чергу, тематичний розподіл баз даних дозволить закріпити ведення заданих баз даних за певними функціональними відділами та підвищити відповідальність за внесення, збереження та обробку оригінальної інформації. В той же час, завдання правил користування через зовнішнього для кожної підсистеми адміністратора забезпечить використання бази даних в інтересах всього підприємства. Доступ до інформаційних баз даних відбуватиметься через комп’ютерну мережу і регламентуватиметься правилами та нормативами даної організації. Розробники інформаційних систем пропонують ряд загальних бізнес - правил формування бази даних інформаційної системи менеджменту.

.2 Рівень інформаційного забезпечення на підприємстві

На ПАТ «Дніпровський меткомбінат» для розв’язання задач управління розроблені і постійно удосконалюються локальні обчислювальні мережі, які інтегровані в єдину обчислювальну мережу комбінату. Основна серверна група складається із серверів OlivettsSystema SNX460, які працюють під управлінням операційної системи Novell.

В якості робочих станцій використовуються IBM-сумісні комп’ютери різних модифікацій. Усі розробки виконуються спеціалістами комбінату. Ці роботи координує відділ АСУП (автоматизовані системи управління підприємством). В роботі АСУП можна виділити два основних напрямки:

- розробки й впровадження автоматизованих систем управління виробництвом з охопленням організаційно-технічної, економічної й кадрової роботи;

- розробки й впровадження автоматизованих систем управління конкретними технологічними процесами на всіх металургійних переділах.

Відділ автоматизованої системи управління є самостійним структурним підрозділом металургійного комбінату й підлягає безпосередньо заступникові головного інженера комбінату з нової техніки.

Основним завданням відділу АСУП є вирішення завдань управління виробництвом і технологічними процесами на основі сукупності економіко-математичних, а також оpганизаційно-адміністpативних методів з використанням електронно-обчислювальної, організаційної техніки й засобів зв’язку.

Діяльність відділу АСУП сприяє удосконаленню методів і засобів управління, найкращого використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, збільшення випуску металопродукції, поліпшення її якості й підвищення ефективності виробництва. Робота відділу АСУП здійснюється на підставі плану автоматизації й механізації комбінату. На відділ АСУП покладено виконання наступних функцій:

- технічне обслуговування й ремонт засобів і систем з використанням обчислювальної техніки, впровадження нових засобів і систем управління з використанням обчислювальної техніки;

- систематичне виявлення й облік процесів, що підлягає автоматизації з використання засобів обчислювальної техніки;

- залучення спеціалізованих науково-дослідних, пpоектно-констpук-тоpських, монтажно-налагоджувальних організацій для розробки й впровадження засобів і систем автоматизації з використанням обчислювальної техніки, надання допомоги у виконанні робіт, які вони проводять;

- розробка й виготовлення засобів і систем, специфічних для комбінату, розробку яких недоцільно передавати спеціалізованим організаціям;

- огляд проектних завдань, технічних й робочих проектів на нових будівельних об’єктах в частині автоматизації й механізації;

- складання заявок на одержання обладнання й матеріалів, необхідних для здійснення робіт по автоматизації з використанням обчислювальної й організаційної техніки;

- нагляд за станом, експлуатацією й своєчасним ремонтом засобів і систем з використанням обчислювальної й організаційної техніки;

- облік і звітність по роботам в області автоматизації з використанням обчислювальної техніки;

- надання допомоги експлуатаційному персоналу цехів і служб комбінату в освоєнні нових засобів і систем автоматизації з використанням обчислювальної техніки;

- участь в роботі комісій зі здачі й прийому засобів і систем управління з використанням цифрових автоматів.

Відповідно до оснащення обчислювальною технікою частка автоматизованих процесів по функціям управління комбінату становить (рисунок 4.1).

Рисунок 4.1 - Частка автоматизованих процесів по функціям управління комбінату

У складі АСУ виробництвом ПАТ «Дніпровський меткомбінат»діють підсистеми, які наведені на рисунку 4.2.

Рисунок 4.2 - Підсистеми ускладі АСУ виробництвом ПАТ «Дніпровський меткомбінат»

Система „Управління виробництвом” автоматизує щоденний, тижневий і місячний аналіз роботи цеху, містить у собі:

АІС «Аналіз роботи агломераційного цеху»;

АІС «Аналіз роботи цеху підготовки шихти»;

АІС «Аналіз роботи доменного цеху».

Система „Залишки по сталеплавильному виробництву” забезпечує щоденний облік залишків на підставі даних з відділу постачання.

АІС «Аналіз витрати сировини й матеріалів на основне виробництво» дозволяє робити аналіз сировини в розрізі місячної й річної звітності по аглодоменному й сталеплавильному переділах.

АІС «Облік й усереднення залізорудної сировини на рудному дворі» автоматизує управління розвантаження сировини й процесу усереднення залізорудної сировини.

АІС «Облік експлуатаційних показників АТЦ» автоматизує техніко-економічні показники роботи автотранспортного цеху.

АІС «Облік надходження лома на комбінат» забезпечує облік даних із пунктів прийому лому та формування і видачу документів.

АІС «Облік витрати металу на виробництво прокату» автоматизує розрахунки фактичних норм витрат металу на виробництво прокату.

АІС «Бухгалтерія» дозволяє автоматизувати облік фінансових операцій комбінату, видачу звітних документів, формування журналів ордерів, аналіз фінансової діяльності. Система включає: АРМ «Каса», АРМ «Розрахунковий рахунок», АРМ «Взаємозалік», АРМ «Розрахунки з підрядниками», АРМ «Розрахунки з підзвітними особам», АРМ «Головна книга», АРМ «Баланс виробництва», АРМ «Облік основних засобів».

АІС «Управління збутом і реалізацією металопродукції» виконує управління збутом і реалізацією металопродукці, що дозволяє на основі оперативних даних формувати відвантажувальні й банківські документи, а також документи для податкової служби (включає 8 комплексів завдань).

АІС «Облік іншої продукції й послуг» включає 2 комплекси завдань:

1)   Формування й видача платіжних документів (АРМ економіста відділу АСУП).

2)   Облік іншої продукції й послуг промислового характеру (АРМ економіста відділу АСУП, економіста фінансового відділу).

АІС «Облік розрахунків з постачальниками, підрядниками, бюджетними організаціями» дозволяє автоматизувати облік фінансових операцій комбінату й включає 2 комплекси завдань:

1)   Облік платіжних документів, що надійшли;

2)   облік виданих векселів.

АІС «Праця й зарплата» автоматизує щомісячний розрахунок оплати праці, доплат і премій з формуванням звітної документації. Складається з 9 комплексів завдань:

1)   Облік особового складу

2)   Формування даних для оплати праці

3)   Розрахунок заробітної плати за відпрацьований час

4)   Міжзвітні розрахунки

5)   Перерахування заробітної плати по постійних видах утримань

6)   Остаточні розрахунки заробітної плати

7)   Зарплата відряджених трудящих

8)   Ведення баз дані системи

9)   Звітність по праці й заробітній платі.

АІС «Нормативний фонд робочого часу» призначена для формування інформаційного середовища, що містить нормативний фонд робочого часу по 16 видам графіків роботи працюючих.

АІС «Аналітичний і синтетичний облік заробітної плати» реалізує функції формування показників по заробітній платі для місячної й річної звітності по цехах і комбінату в цілому.

АІС «Облік доходів трудящих» виконує функцію обліку виплачених доходів для даних у податкову інспекцію.

АІС «Персоніфікований облік» виконує функцію обліку кадрового складу, одержуваної заробітної плати й утримань для формування даних у пенсійний фонд.

АІС «Кадри» (АРМ працівника відділу керування персоналом) дозволяє автоматизувати:

- облік кадрового складу, починаючи від прийому на роботу;

- переміщення в плині трудової діяльності й звільнення;

- аналіз складу кадрів, розміщення й плинності кадрів;

- надання керівництву й відділам комбінату своєчасних і достовірних даних по кадрам.

АІС «Облік працюючих пенсіонерів й інвалідів» автоматизує роботу відділу соціального захисту комбінату.

Система «Матеріальна бухгалтерія» включає: АІС «Облік руху матеріалів»; АІС «Облік руху спецодягу»; АІС «Облік руху запчастин»; АІС «Облік заготівлі палива».

АІС «Здоров’я» реалізує функції обліку та аналізу хвороб працівників комбінату, робить звіти за усіма звітними періодами, зв’язана із АІС по заробітній платі.

АІС «Залізничний транспорт». Забезпечує оперативний облік руху вагонів, облік та аналіз вагонів та коштів за перевезення.

АІС «Військовий облік» автоматизує облік від початку становлення на облік при прийнятті на роботу до звільнення.

АІС «Акціонерна приватизація комбінату» автоматизує облік громадян при купівлі акцій, формує картотеку акціонерів в залежності від місця роботи.

3.3 Інформаційне забезпечення обліку кредиторської заборгованості на ПАТ «Дніпровський меткомбінат»

Слід відзначити, що не всі ланки виробництва на ПАТ «Дніпровський меткомбінат»автоматизовані в рівній мірі. Деякі відділи для розрахунків та аналізу використовують засоби Microsoft Office, зокрема електронні таблиці Microsoft Excel.

Найбільш популярною і поширеною залишається на сьогодні електронна таблиця Microsoft Excel, яка інтегрована до пакету Microsoft Office для Windows. Microsoft Excel має потужний апарат математичної статистики, який дозволяє займатись статистичним моделюванням. ЇЇ застосовують при вирішенні найрізноманітніших завдань, пов’язаних з обробкою табличної інформації. Вона дозволяє отримати рішення із значно меншими витратами у порівнянні із спеціалізованими програмами, не вимагаючи при цьому від користувача особливих знань у програмуванні.

Основою електронних таблиць Microsoft Excel є два модулі: калькуляційний та графічний. Калькуляційний модуль призначений для проведення обчислень різного рівня складності: арифметичні обчислення, обчислення за формулами, використання вбудованих функцій в середовище Microsoft Excel для обчислень. Бібліотека вбудованих функцій нараховує більше 300 функцій, які розбиті на категорії: математичні, статистичні, логічні, інженерні, фінансові та інші. Використання функцій дозволяє розв’язувати задачі по опрацюванню замовлень, по плануванню виробництва, по обліку кадрів та витрат, по нарахуванням заробітної плати та податків, по проведенню аналізу фінансової та господарської діяльності підприємства. Документ Microsoft Excel складається з окремих частин, які називають листами. Кожний лист може мати своє ім’я. Інформація розміщується в клітини листа та має свою адресу (ім’я стовпця та номер рядка). Такий принцип побудови документу дозволяє у формулах використовувати посилання на інформацію в клітині за її адресою. В таких посиланнях дозволяється використовувати посилання на клітину із іншого листа та із іншого документу за правилом: [ім’я документу] ім’я листа! адреса клітини.

Посилання можуть бути абсолютними (наприклад $B$4)та відносними (B4). Застосування абсолютних посилань дозволяє зберегти адресу клітини незмінною.

Для рішення задач з обліку кредиторської заборгованості з використанням АРМ бухгалтера необхідна наступна інформація: дані первинного обліку, дані єдиної бази бухгалтерських записів, нормативно-довідникова інформація.

АРМ бухгалтера з обліку кредиторської заборгованості має забезпечувати облік та контроль фінансових операцій, що відображують щоденний стан підприємства, та виконання необхідних операцій з аналізу його фінансового стану з метою виявлення резервів прискорення оборотності грошових коштів. Користувач повинен мати можливість в режимі активного діалогу проаналізувати стан розрахунків.

На комбінаті використовується значна кількість програмних продуктів для автоматизації бухгалтерського обліку. Для обліку кредиторської заборгованості використовують задачу «Баланс дебіторської (кредиторської) заборгованості». При вході в задачу виводиться вікно реєстрації користувача.

В цьому вікні необхідно ввести ім’я користувача - прізвище користувача на російській мові великими літерами та пароль - табельний номер, що повинні бути зареєстровані в довіднику. Подальший вхід в програму можливий лише після правильного набору імені та пароля користувача.

Головне меню задачі містить наступні пункти:

) «ВВОД»;

) «ПРОСМОТР»;

) «ОТЧЁТЫ»;

) «СПРАВОЧНИКИ».

Пункт меню «ВВОД» з підпунктом «Кредиторська заборгованість» призначений для введення кредиторської заборгованості, введення інформації з претензійної роботи (підпункт - «Вводинформации по претензіям» - вводить юридичний відділ), завантаження інформації по розробленим, діючим задачам (підпункт «Загрузка информации» - виконує бухгалтер, що відповідальний за кредиторську заборгованість).

Дата звіту вводиться у форматі «мм.гггг».

Далі потрібно ввести номер основного рахунку, що містить не більше 6 знаків. Номер рахунку необхідно вказати обов’язково без роздільних знаків. Якщо в довіднику рахунків вказаний рахунок відсутній, то виводиться повідомлення «Включите номер основного счёта в справочниксчетов». Якщо рахунок вказаний вірно та він включений у список рахунків, підсвічується поле «№ строки балансу», до якої відноситься вказаний рахунок та курсор переходить на введення номера договору.

В полі «№ договора» вказується шестизначний номер договору без роздільних знаків. Після введення номера договору, обирається запис по договорам та, якщо номер договору вказаний вірно, обирається значення коду ОКПО, найменування та адреса підприємства. В разі помилкового значення номера договору виводиться повідомлення «Включите номер договора». Номер договору можна не вказувати. Якщо номер договору, що вводиться зареєстрований в бюро договорів, а в даній задачі видається повідомлення.

В полі «ОКПО» вказується код ОКПО, що містить не більше 10 знаків. Код ОКПО повинен бути обов’язково більше 4 знаків. Після введення коду ОКПО обирається запис із довідника підприємств.

Якщо код підприємства введений вірно підсвічується поле “Наименованиепредприятия” та «Адрес предприятия». В протилежному випадку виводиться повідомлення «Проверьте код ОКПО». Код ОКПО вводити не обов’язково, але якщо ОКПО не введений, то потрібно обов’язково вибрати із списку найменування підприємства.

Обов’язково потрібно обрати тип документу із списку, що з’являється. Потім в таблицю ввести номер документа, його дату в форматі «ггггммдд» та суми господарських операцій по цьому документу. Номер документа вказувати не обов’язково, а дату виникнення заборгованості - обов’язково. Сума сальдо на кінець місяця розраховується автоматично після збереження інформації. Після закінчення вводу натиснути на кнопку «Сохранить» (галочка на смузі з кнопками).

Натискання на кнопку «Следующий» призводить до очищення полів вводу та курсор встановлюється на введення номер договору.

Вийти з форми вводу кредиторської заборгованості можна натиснувши кнопку «Выход» або на хрестик у куті форми.

В пункті «Загрузка информации» потрібно вказати місяць звіту, за який буде включатися інформація та обрати із списку, що з’являється вид заборгованості та номер рахунку. До формування вихідних форм по балансу обов’язково треба виконати завантаження по діючим комплексам. Завантаженню належить інформація по рахункам кредиторської заборгованості.

Пункт меню «Отчёты» містить в собі:

1)    формування балансу;

2)      формування зведеної заборгованості;

3)    підготовка до звіту.

В підпункті «Формированиебаланса» формується звіт по балансу кредиторської заборгованості у форматі .xls. Можна сформувати звіт по балансу кредиторської заборгованості як за один місяць, так і за період. В разі видачі форми за один місяць -треба вказати два рази один і той самий місяць звіту. Далі обрати вид заборгованості - дебіторська чи кредиторська та критерій формування:

1)    по рахунку;

2)      по рядку балансу;

При видачі звіту по рахунку в умови вибору записів додається пароль користувача (для тих випадків, коли один рахунок ведуть декілька користувачів) та обирається інформація тільки по вказаному рахунку та яку ввів конкретний користувач.

При видачі звіту по рядку балансу, номер рядка обирається із списку, що з’являється та обирається інформація по рахунках, що відносяться до вказаного рядка балансу.

При видачі зведеного балансу по ПАТ «Дніпровський меткомбінат» обирається інформація по кредиторській заборгованості.

При формування підпункту «Формирование сводной задолженности» формується документ в Excel по загальній заборгованості по комбінату (дебіторської та кредиторської), враховуючи інформацію по претензійній роботі, що вводиться юридичним відділом.

Пункт меню «Справочники» містить роботу з довідниками:

) рахунків - G:\ZADOL\SSCHET.DBF;

) видів платежів - G:\ZADOL\SVPLAT.DBF.

При додаванні записів до довідника потрібно вказати номер рядка балансу та номер нового рахунку.

При додаванні записів до довідника платежів вказується код платежу, що є порядковим номером та виявляється шляхом збільшення на одиницю останнього коду платежу, а також найменування підприємства та платежу.

Документи, виготовленні машинним способом, для надання їм юридичної сили повинні відповідати вимогам стандартів і бути закодовані відповідно до затвердженої системи кодифікації. Підписи осіб, відповідальних за достовірність інформації, повинні виконуватися у вигляді пароля або іншим способом автоматизації, що дає змогу одночасно ідентифікувати особу, що відобразила господарську операцію, і виключити можливість користування чужими кодами.

Отже, система обліку, що ґрунтується на використанні сучасної обчислювальної техніки, є особливою формою бухгалтерського обліку, що відповідає сучасним вимогам управління і забезпечує: інтеграцію всіх видів господарського обліку - оперативного, податкового, статистичного та бухгалтерського; своєчасне надання інформації, необхідної для прийняття економічно обґрунтованих управлінських рішень та контролю; суміщення документування та реєстрації облікової інформації, зниження трудомісткості обліку з одночасним підвищенням достовірності та оперативності інформації.

4. Частина охорони праці. стан охорони праці в україні та на ПАТ «Дніпровський Меткомбінат»

.1 Законодавча та нормативна база охорона праці в Україні

В Україні діють закони, які визначають права і обов'язки її мешканців, а також організаційну структуру органів влади і промисловості. Конституція - основний закон держави - була прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року. Вона декларує рівні права і свободи всім жителям держави: на вільний вибір праці, що відповідає безпечним і здоровим умовам, на відпочинок, на соціальний захист у разі втрати працездатності та у старості й деякі інші. Всі закони і нормативні документи повинні узгоджуватися, базуватися і відповідати статтям Конституції.

Законодавча база охорони праці України налічує ряд законів, основними з яких є Закон України «Про охорону праці» [34] та Кодекс законів про працю (КЗпП). [35]. До законодавчої бази також належать Закони України: «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про охорону здоров'я», «Про пожежну безпеку», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку», «Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», їх доповнюють державні міжгалузеві й галузеві нормативні акти - це стандарти, інструкції, правила, норми, положення, статути та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання усіма установами і працівниками України. Закон «Про охорону праці», прийнятий Верховною Радою України 14 жовтня 1992 p., був переглянутий і затверджений Президентом України в новій редакції 21 листопада 2002 р. Він складається з преамбули та 9 розділів.

У розділі І «Загальні положення» (стаття 1) наводяться визначення понять: «охорона праці», «роботодавець», «працівник», та окреслюється дія цього Закону (стаття 2), який поширюється на всіх фізичних та юридичних осіб. У статті 3 йдеться про те, що при укладанні міжнародних договорів, на обов'язковість яких надала згоду Верховна Рада України, в яких встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору. Основними принципами державної політики в галузі охорони праці (стаття 4) є пріоритет життя та здоров'я людини перед будь-якими результатами виробничої діяльності, її соціальний захист та відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, навчання з питань охорони праці, повної відповідальності роботодавця за створення безпечних і здорових умов праці шляхом суцільного контролю та ін.

У розділі II «Гарантії прав громадян на охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов'язаний інформувати працівника про умови праці; виплачувати компенсацію за шкідливі умови праці або в разі смерті; забезпечувати соціальне страхування від нещасних випадків і профзахворювань (оплата з Фонду соціального страхування від нещасних випадків); відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові на виробництві; письмово, не пізніше як за 2 місяці, інформувати працівника про зміни виробничих умов або пільг; забезпечувати спецодягом та засобами індивідуального захисту згідно з чинними нормативами та умовами колективного договору; зафіксовано право працівника відмовитись від виконання робіт, якщо це загрожує його здоров'ю та життю, та ін.

У розділі III «Організація охорони праці» йдеться про те, що роботодавець обов'язково створює систему управління охороною праці на підприємстві і забезпечує її функціонування для досягнення встановлених нормативів і підвищення існуючого рівня охорони праці. В розділі наведені обов'язки працівників: дбати про здоров'я і безпеку як особисту, так і оточуючих; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці; проходити встановлені законодавством медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

У статті 15 йдеться про створення на підприємстві служби охорони праці при кількості працюючих - 50 і більше осіб, при меншій чисельності - очолює службу охорони праці сумісник або сторонній спеціаліст на договірних засадах (відповідно до Типового положення про службу охорони праці). Служба охорони праці підпорядковується роботодавцю, а її керівники та спеціалісти за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб. Працівники служби мають право видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи, зупиняти роботу виробництва, дільниці, машини або устаткування в разі порушень правил безпеки, що створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих та ін. Ліквідація служби охорони праці можлива тільки у разі ліквідації підприємства. Для допомоги службі охорони праці на підприємстві, згідно з Типовим положенням, може бути створена комісія з питань охорони праці. Рішення комісії мають рекомендаційний характер.Усі працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці та правил надання першої медичної допомоги потерпілим і правил поведінки у разі виникнення аварії (стаття 18). Навчання та перевірка знань повинна здійснюватись один раз на рік для працівників, зайнятих на роботах із підвищеною небезпекою, і один раз на 3 роки для всіх посадових осіб (відповідно до типового положення, затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом нагляду за охороною праці).

У статті 19 говориться, що фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем. Для підприємств, незалежно від форми власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять 0,5% від суми реалізованої продукції. Для підприємств, що фінансуються з державного або місцевого бюджетів, на охорону праці передбачається витрачати не менше 0,2% від фонду оплати праці. Фінансування загальнодержавних, галузевих, регіональних програм та профілактичних заходів з охорони праці здійснюється з державних і місцевих бюджетів та інших джерел фінансування, визначених законодавством. Законом передбачено вносити в колективний договір, угоду соціальні гарантії для працівників підприємства з питань охорони праці (стаття 20) з визначенням їх фінансування. Будівлі, споруди, устаткування, машини, механізми, транспортні засоби повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці і, перед введенням у дію, повинні пройти експертизу (стаття 21). Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій організовує роботодавець (стаття 22) відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

У статті 23 передбачається надання інформації роботодавцем Фонду соціального страхування від нещасних випадків про стан охорони праці. Ця інформація повинна доводитись до всіх працівників підприємства, а також направлятися до органів державного управління і державного нагляду. Відповідно до Закону (стаття 24), можуть створюватися добровільні об'єднання (асоціації, товариства) громадян, працівників і спеціалістів з метою поліпшення охорони праці.

У розділі IV -«Стимулювання охорони праці» йдеться про економічне стимулювання працівників (стаття 25) за активну участь та ініціативу у запровадженні заходів щодо підвищення рівня безпеки праці, яке здійснюється згідно з колективним договором, угодою та законодавством. Відшкодування збитків (стаття 26) за порушення правил охорони праці - державі, юридичним і фізичним особам - згідно з діючим законодавством. Витрати на рятування потерпілих під час аварії та ліквідацію її наслідків, на розслідування її причин, а також інші витрати, передбачені законодавством, відшкодовує роботодавець.

Розділ V -«Нормативно-правові акти з охорони праці». До них належать правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання. Вони переглядаються за необхідністю, але не рідше одного разу на 10 років. Стандарти, технічні умови та інші документи на засоби праці і технологічні процеси повинні містити вимоги щодо охорони праці і погоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці. Дія нормативно-правових актів з охорони праці поширюється на сферу трудового й професійного навчання.

Розділ VI -«Державне управління охороною праці» (стаття 32) - визначає органи державного управління охороною праці та їх компетенцію - Кабінет Міністрів (забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці); спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади; Рада міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. З метою координації діяльності органів державного управління охороною праці створюється Національна рада з питань безпеки життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади проводять єдину науково-технічну політику з питань охорони праці, розробляють і реалізують галузеві програми, здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі, здійснюють відомчий контроль за станом охорони праці, укладають із галузевими профспілками угоди з питань охорони праці та ін. (стаття 33). Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці здійснює контроль та комплексне управління охороною праці на державному рівні, займається нормотворчою діяльністю та ін. Рішення, прийняті спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання всіма міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами.

Статті 34, 35, 36 містять положення про повноваження Ради міністрів АР Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування. Наукові дослідження з проблем охорони праці (стаття 37) проводяться науково-дослідними інститутами, проектно-конструкторськими установами та організаціями в межах загальнодержавної та інших програм із цих питань - науково-дослідними інститутами, проектно-конструкторськими установами та організаціями, вищими навчальними закладами та фахівцями.

Розділ VII -«Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці». Державний нагляд (стаття 38) здійснюють: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці - Держнаглядохоронпраці: спеціально уповноважений державний орган із питань радіаційної безпеки - Державний комітет України із ядерної та радіаційної безпеки; спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки - Управління пожежної охорони МНС України; спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці - Санітарно-епідеміологічна служба МОЗ України.

В статтях 39 і 40 визначаються права і відповідальність, а також соціальний захист посадових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці.Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці (стаття 41) здійснюють профспілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників. У разі відсутності профспілки громадський контроль здійснює уповноважена найманими працівниками особа, яка наділена правом перевіряти стан охорони праці (стаття 42) і діє відповідно до типового положення.

Розділ VIII -«Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці». За порушення законодавства про охорону праці передбачено штраф (стаття 43), максимальний розмір якого становить 5% місячного фонду заробітної плати юридичної чи фізичної особи, яка використовує найману працю. Кошти від штрафів зараховуються до Державного бюджету.Відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці (стаття 44) передбачається дисциплінарна, адміністративна, матеріальна та кримінальна.

Розділ IX. «Прикінцеві положення». Закон набирає чинності з дня його опублікування, а частина четверта статті 19 - з 1 січня 2003 р.

Для практичної реалізації Закону «Про охорону праці» був прийнятий 15 грудня 1993 року Закон України «Про внесення змін і доповнень, що стосуються охорони праці, до Кодексу законів про працю України», а також Закон України «Про внесення змін і доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення і Кримінального кодексу України» від 15 січня 1995 року і ряд підзаконних актів, затверджених постановою Кабінету Міністрів: Положення про створення Національної Ради з питань безпеки життєдіяльності населення, Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях, Правила відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, Положення про порядок накладання штрафів на підприємства, установи і організації за порушення нормативних актів про охорону праці та ін. Держнаглядохоронпраці розробив ще цілий ряд положень, спрямованих на практичну реалізацію Закону України «Про охорону праці».

Одним із головних документів, який забезпечує чітке виконання службових обов'язків працівниками, є Кодекс законів про працю України (КЗпП).

Кодекс законів про працю України трактує вимоги до трудової діяльності громадян в Україні і регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зро0станню продуктивності праці і поліпшенню її якості. Кодекс законів спрямований на охорону трудових прав працюючих.

В Україні затверджено положення про створення державних нормативних актів з охорони праці - ДНАОП[36]. Це норми, інструкції, вказівки та інші види державних нормативних актів з охорони праці, обов'язкові для виконання і дотримання підприємствами і установами, на які розповсюджується сфера дії цих актів.ДНАОП можуть бути міжгалузевими і галузевими. Розробляються під керівництвом і за участі фахівців Держнаглядохоронпраці різними установами і організаціями (за дорученням). Методичне керівництво і координацію виконання цієї роботи здійснює Національний науково-дослідний інститут охорони праці. Затверджені державні нормативні акти вносяться до Державного Реєстру, який видає Держнаглядохоронпраці.Реєстр нормативних актів, що діють в Україні, виданий Держ-наглядохоронпраці в 1997 роді і постійно поповнюється.

В Україні розробляються державні стандарти України (ДСТУ). В галузі охорони праці вже діють такі стандарти: ДСТУ 2293-99 «Охорона праці. Терміни та визначення основних понять»; ДСТУ 2272-93 «Пожежна безпека. Терміни та визначення»; ДСТУ 3038-95 «Гігієна. Терміни та визначення основних понять» та деякі інші, що поступово замінюють ще частково діючі міждержавні стандарти «Системыстандартовбезопасности труда (ССБТ)», які розроблені ще за часів СРСР. Вони містять вимоги, норми і правила, спрямовані на забезпечення безпеки, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

.2 Аналіз умов праці на ПАТ «Дніпровський меткомбінат»

Будівля заводоуправління ПАТ « Д МКД» розташована в санітарно-захисній зоні міста Дніпродзержинська. Будівля виконана з цегли та має ІІІ ступінь вогнестійкості. В цій будівлі передбачено протипожежне, господарсько-питне та гаряче водопостачання, а також каналізацію та внутрішній водостік відповідно до СНіП 2.04.01-85. В будівлі також передбачено опалення відповідно до СНіП 2.04.05-86, в якості нагрівачів використовуються радіатори МС-140. Приміщення та будівлі господарського призначення мають вентиляційні системи з природним спонуканням повітря. Робочі кімнати з постійним перебуванням людей мають природне бокове освітлення. Крім цього, відповідно до СНіП ІІ-4-79, передбачене загальне рівномірно-робоче освітлення. В якості штучних освітлювачів використовують лампи денного світла. Електропостачання будинку відповідає СНіП 1.02.01-85.Карту умов праці на ПАТ «Дніпровський меткомбінат» наведено у таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 - Карта умов праці на робочому місці користувача ВДТ (категорія важкості робіт І-б)

Познач., одиниці виміру

Значення

Нормат (оптим.)

Фактичні

Мікроклімат (теплий період року):

Температура повітря

t, °С

22...24

22

Відносна вологість

W, %

40...60

55,0

Швидкість руху

V, м/c

до 0,2

0,2

Мікроклімат (холодний період року):

Температура повітря

t, °С

21...23

22-24

Відносна вологість

W, %

40...60

55,0

Швидкість руху

V, м/c

до 0,1

0,2

Шум

Рівень звуку

L, дБА

50

55

Освітлення

Природне (бічне)

е, %

1,5

1,5

Штучне (загальне)

Лк

3...5

400

Яскравість знаків

К, кд/м2

35...120

75-80

Забрудненість середовища

Пил

Неорганічний

q1, мг/м3

4,0

Випромінювання

Рентгенівське

мкР/год

100

9 - 12

Ультрафіолетове

УФС ( 220...280 нм)

Вт/м2

0,001

0

УФВ ( 280...320 нм)

Вт/м2

0,01

0 -0,01

УФА ( 320...400 нм)

Вт/м2

10,0

0,1 - 0,2

.3 Заходи щодо оптимізації умов праці

За результатами аналізу умов праці на робочому місці можна зробити висновок, що всі значення санітарно-гігієнічних факторів знаходяться у межах встановлених нормативних значень, окрім рівня шуму. для зменшення шкідливого впливу виробничого шуму на працівників шумних виробництв, послаблення передавання його в сусідні приміщення застосовують звуко- і віброізоляцію, звуко- і вібропоглинання та глушники шуму.

Виникнення пожеж у будинках та спорудженнях, особливості розповсюдження вогню в них залежать від того, з яких конструкцій та матеріалів вони виконані. Будівля заводоуправління виконана: стіни з цегли силікатної, перекриття з залізобетонних конструкцій, двері та вікна дерев’яні. Будинок належить до ІІІ категорії вогнестійкості. Збільшення вогнестійкості здобувають шляхом будівельних конструкцій керамічною плиткою. Дерев’яні елементи, що використовують у конструкції будівлі, обробляють антипіренами та в найбільш небезпечних місцях покривають ваг незахисними фарбами.

Головні причини, що викликають пожежі: порушення технічного режиму, несправність електрообладнання, неналежне зберігання документів, неналежна експлуатація виробничих та побутових електроприладів, конструктивні недоліки.

У приміщеннях заводоуправління, які відповідають вимогам СНіП 2.09.02-85, використовується електротехніка різного ступеня складності, виконується обробка документів (папір).

Важливе значення має забезпечення пожежної безпеки виробничих будівель та споруджень. Велику роль у попереджені пожеж відіграє пожежна профілактика.

Після скінчення робочого дня, перед закриттям приміщень, особи, відповідальні за протипожежний стан, уважно обдивляються все приміщення для виявлення можливих осередків займання, ліквідують порушення правил пожежної безпеки, які були виявлені, вимикають електроенергію за виключенням чергового освітлення.

Автоматичні засоби виявлення пожежі слід постійно підтримувати в робочому стані. Система автоматичної сигналізації відповідає СНіП 2.04.09-84.

Захист від блискавок відповідає вимогам СН 305-85.

Для зовнішнього пожежегасіння на території заводоуправління встановлені пожежні гідранти, які підключені до місцевої мережі пожежного водопостачання, та забезпечують подачу води з розрахунку не менше 10л/с, відповідно до СНіП 2.04.02-84.

В будинку пожежні крани розташовані на висоті 1,35м від підлоги в найбільш доступних місцях. Кожний пожежний кран обладнаний рукавом діаметром 50мм та довжиною 20м. Для внутрішнього пожежегасіння подача води здійснюється від об’єднаного господарсько-питного водопроводу. У відповідності з нормами витрати води на внутрішнє пожежегасіння складає 0,0025 м/с.

Внутрішні пожежні крани знаходяться у спеціально опломбованих та пронумерованих шафах та не рідше одного разу у півроку перевіряються пуском води.

Застосування води у приміщеннях з ПЕОМ через небезпеку пошкодження або повного виходу з ладу електронного обладнання, можливо у виключних випадках, коли пожежа загрожує прийняти велику розміри. При цьому, кількість води, що подається на гасіння, повинна бути мінімальною, а прилади ПЕОМ необхідно захищати від потраплянні води, вкриваючи їх брезентом чи полотнищем.

Евакуаційні шляхи повинні забезпечувати евакуацію через евакуаційні виходи всіх людей. Що знаходяться в приміщенні будинку та споруджень на протязі необхідного часу евакуації.

Висновки

1)    Для здійснення господарської діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки використовуються виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства.

2)      Належним чином організований облік виробничих запасів, тобто якісна поінформованість про їх наявність та рух, має суттєве значення в управлінні виробничою діяльністю кожного підприємства та в контролі за зберіганням матеріальних цінностей.

3)    У процесі реформування вітчизняної системи бухгалтерського обліку, прийняття національних стандартів та врахування тенденції до переходу на міжнародні стандарти обліку змінюються вимоги до обліку ефективності використання виробничих запасів, а також розширюються поставлені перед ним завдання.

4)      Теоретичні положення і практичні аспекти обліку виробничих запасів обґрунтовані в роботах Ф.Ф. Бутинця, П.С. Безруких, С.Ф. Голова, В.І. Єфименка, А.М. Коваленко, В.М. Костюченка, М.В. Кужельного, В.М. Мурашка, М.С. Пушкаря, В.В. Сопка, Л.І. Слюсарчука, Н.М. Ткаченко та інших дослідників. Серед зарубіжних вчених питання обліку виробничих запасів знайшли своє відображення в роботах Е. Бріттона, К. Ватерсона, І.А. Бланка, І.А. Бондарева, Г. Муса, Р. Ханшманна, Річарда Д. Інвіна, Інк., В. Дж. Стівенсона, Р.З. Чейза, Н.Дж. Еквілайна, Р.Ф. Якобса та інших дослідників.

)        Згідно з міжнародним стандартом фінансової звітності МСФЗ (IAS) 2 «Запаси», «запаси - це активи, як передбачені для подальшого продажу в ході звичайної діяльності; що знаходяться у процесі виробництва для такого продажу, або ті, що знаходяться у вигляді сировини та матеріалів, які будуть використовуватись у процесі виробництва або надання послуг, за винятком незавершеного виробництва, що виникає за угодами на будівництво, включаючи безпосередньо пов’язані з ними угоди на надання послуг, фінансових інструментів та біологічних активів, що належать до сільськогосподарської діяльності, та сільськогосподарська продукція в момент її збирання».

6)    Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

7)      ПАТ «Дніпровський меткомбінат - одне з найбільших підприємств промислового комплексу України з повним металургійним циклом з випуску 5600 тис. тонн агломерату, 4350 тис. тонн чавуну, 3850 тис. тонн сталі, 3829 тис. тонн готового прокату.

)        Згідно з Наказом «Про облікову політику і організацію бухгалтерського обліку від 04.01.2010 року № 12 бухгалтерський облік на комбінаті ведеться силами бухгалтерської служби під керівництвом головного бухгалтера. Штат бухгалтерії встановлюється штатним розкладом, а обов’язки головного бухгалтера і кожного працівника бухгалтерського підрозділу регламентується відповідними посадовими інструкціями.

)        Ведення бухгалтерського обліку здійснюється за єдиним робочим планом рахунків, розробленим з урахуванням специфіки діяльності комбінату відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30.11.1999 року № 291.

)        Визнання, облік та оцінка запасів здійснюються відповідно до вимог П(С)БО 9 «Запаси» та з урахуванням МСБО 2 «Запаси». Запаси обліковуються за однорідними групами, одиницею запасів для бухгалтерського обліку є окреме їх найменування, якому присвоєно номенклатурний номер. Зарахування запасів на баланс відбувається за їх первісною вартістю, визначеною відповідно до вимог П(С)БО 9, в залежності від способу їх отримання. Первісна вартість запасів, виготовлених власними силами, визначається відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» і відображається в обліку за виробничою собівартістю: прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, інших прямих витрат і розподілених загальновиробничих витрат.

)        Для обліку надходження виробничих запасів використовують аналітичні рахунки, відкриті до синтетичного рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» Узагальнення інформації про надходження виробничих запасів від постачальників та підрядників відбувається у журналі-ордері № 6, де відображаються суми кредитових оборотів рахунку 63 та дебетових оборотів інших рахунків робочого плану рахунків».

)        Для обліку наявності та руху виробничих запасів на ПАТ «Дніпровський меткомбінат» використовують аналітичні рахунки відкриті до синтетичного рахунку 20 «Виробничі запаси». Узагальнення інформації про наявність та рух виробничих запасів відбувається у журналі-ордері № 10, де відображають суми кредитових оборотів за рахунками, що використовують для обліку виробничих запасів та дебетовими рахунками робочого плану рахунків.

)        На ПАТ «Дніпровський меткомбінат» для розв’язання задач управління розроблені і постійно удосконалюються локальні обчислювальні мережі, які інтегровані в єдину обчислювальну мережу комбінату. Основна серверна група складається із серверів OlivettsSystema SNX460, які працюють під управлінням операційної системи Novell. В якості робочих станцій використовуються IBM-сумісні комп’ютери різних модифікацій. Усі розробки виконуються спеціалістами комбінату. Ці роботи координує відділ АСУП (автоматизовані системи управління підприємством). Проте не всі ланки виробництва на ПАТ «Дніпровський меткомбінат»автоматизовані в рівній мірі. Деякі відділи для розрахунків та аналізу використовують засоби Microsoft Office, зокрема електронні таблиці Microsoft Excel.

)        В Україні діють закони, які визначають права і обов'язки її мешканців, а також організаційну структуру органів влади і промисловості. Конституція - основний закон держави. Вона декларує рівні права і свободи всім жителям держави: на вільний вибір праці, що відповідає безпечним і здоровим умовам, на відпочинок, на соціальний захист у разі втрати працездатності та у старості й деякі інші. Всі закони і нормативні документи повинні узгоджуватися, базуватися і відповідати статтям Конституції.

)        Законодавча база охорони праці України налічує ряд законів, основними з яких є Закон України «Про охорону праці» та Кодекс законів про працю (КЗпП). До законодавчої бази також належать Закони України: «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про охорону здоров'я», «Про пожежну безпеку», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку», «Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Перелік посилань

1)   Закон України № 996-XIV від 16.07.99 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XI

)     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Затв. наказом МФУ від 20.10.1999 р. № 246.

3)      Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30.11.1999 року

4)   Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків, затвердженої наказом МФУ від 11.08.1994 № 69

5)   Наказ «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на одержання цінностей №99 від 16.05.96 р.

6)      Порядок проведення дооцінки залишків товарно-матеріальних цінностей №37-20/248/07-104 від 31.05.93 р.

)        Наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових первинних документів з обліку сировини і матеріалів» від 21 червня1969 р.

)        Методичні рекомендації про застосування регістрів бухгалтерського обліку від 29 грудня 2000 року №356

)        Наказ Міністерства Фінансів України «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів» від 10 січня 2007 року № 2

10) Багрій П.І. Економічний словник / П.І. Багрій, С.І. Дорогунцов- Гол. ред. Укр. Радянська енциклопедія Академії наук УРСР, 1973. - 621 с.

)     Бородкин А.С. Учет в объединении и предприятии / А.С. Бородкин, М.А. Шевчук. - К.: Техника, 1978. - 174 с.

12)    Бухгалтерский учет / [Безруких П.С., Кашаев А.И., Рогулин Д.А. и др.]; под ред. П.С. Безруких. - [2-е изд.]. - М.: Финансы и статистика, 1983. - 375 с.

)        Макаров В.Г. Теория бухгалтерского учета / Макаров В.Г. - [2-е изд.]. - М.: Финансы, 1975. - 295 с.

)        Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: підруч. [для студ. вищ. навчальних закладів] / Бутинець Ф.Ф. - [3-тє вид.]. - Житомир: ПП «Рута», 2003. - 444 с.

)        Грабова Н.М. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках: навчальний посібник [для студ. вищ. навчальних закладів] / Н.М. Грабова, Ю.Г. Кривоносов. - К.: АСК, 2006. - 416 с.

)        Кужельний М.В. Теорія бухгалтерського обліку: підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / М.В. Кужельний, В.Г. Лінник. - К.: КНЕУ, 2001. - 576 с.

)        Сопко В.В. Бухгалтерський облік в управлінні підприємством: [навчальний посібник] / Сопко В.В. - К.: КНЕУ, 2006. - 526 с.

)        Новодворский В.Д. Бухгалтерский учет производственных ресурсов (Вопросы теории и практики) / Новодворский В.Д. - М.: Финансы и статистика, 1989. - 284 с.

)        Либерман Л.В. Учет материальных ценностей / Либерман Л.В. - М.: Финансы и статистика, 1989. - 107 с.

)        Петрова В.И. Бухгалтерский учет на машиностроительном предприятии / В.И. Петрова. - М.: Машиностроение, 1981. - 384 с. Випуск 177. Том 189

)        Дубініна М.В. Сутність виробничих запасів як складової частини процесу виробництва / М.В. Дубініна // Тенденції та закономірності розвитку обліково-аналітичного забезпечення в Україні: Тези доповідей на вузівської науково-практичної конференції. -Миколаїв: НУК, 2007. - 156 с.

)        Залевська О. Контроль і ревізія збереження і використання матеріальних цінностей / О. Залевська // Бухгалтерський облік і аудит, 1996, № 8. С. 13-14; № 9. С. 10-12.

)        Колосок А.М. Проблемні питання обліку і списання матеріальних цінностей / А.М. Колосок // Актуальні проблеми економіки. 2011, № 10. С. 229-233

)        МСФЗ 2. Запаси (IAS 2. Inventories) 

25) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати». Затв. наказом МФУ від 28.04.2006 р. № 415.

26)    Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Затв. наказом МФУ від 31.12.1999 р. № 318.

)        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств»

28) А. Харитонова. Запаси: обліковуємо правильно / А. Харитонова // Баланс. - 2007. - № 45. - С. 4-5.

29)    Закон України «Про аудиторську діяльність від 22.04.1993 р.№3125-ХІІ.

)        Закон України «Про акціонерні товариства» № 514-VI, від 17.09.2008

31) Закон України «Про Національний архівний фонд і архівні установи» № 3814-XII, від 24.12.1993

32)    Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» № 851-IV від 22.05.2003

)        Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики: Видання 2006 року / Пер. З англ.. мови О.В. Селезньов, О.Л. Ольховікова, О.В. Гик, Т.Ц. Шарашидзе, Л.Й. Юрковська, С.О. Куліков. - К.: ТОВ «ІАМЦ АУ «СТАТУС», 2006. - 1152 с.

)        Закон України «Про охорону праці» №2695-ХІІ від 14.10.92 р.

)        Кодекс законів про працю України № 322-VIII від 10.12.71 р.

)        Наказ «Про затвердження Положення про Державний реєстр нормативно-правових актів з питань охорони праці № 151від 08.06.2004 р.