С. Пізні весняні заморозки можливі до 20 травня, а ранні осінні - з 16 вересня. Сереня кількість річних опадів становить 493 мм. На протязі вегетаційного періоду випадає 49 % опадів. Средня відносна вологість повітря становить 67 %. Вітровали і буреломи трапляються рідко. Переважно північно-західні та південно-східні вітри. Середня глибина промерзання ґрунту - 42 см. Максимальна - 108 см. Постійний сніжний покрив встановлюється з грудня. Танення снігового покриву проходить в березні. В цілому клімат району розташування сприятливий для вирощування хвойних деревних порід.
Переважаючими типами ґрунтів являються: сірі та темно-сірі опідзолені.[2]
3. Видовий склад, розміри (Нм, Дсм), відношення до родючості ґрунту, вологи, посухи, низьких температур та природні ареали хвойних, які зустрічаються:
.1 у лісових насадженнях Закревського лісництва
ЯЛИНА ЗВИЧАЙНА - Рісеа abies (L.) Karst. - дерево висотою до 60 м та до 2 м у діаметрі. Крона конусоподібна, компактна або пухка. Гілки першого порядку відходять від стовбура горизонтально, на кінцях трохи припідняті, зустрічаються форми, в яких гілки відходять під гострим або тупим кутом. Розміщення гілок першого порядку розсіяно-кільчасте. Ялина звичайна - дуже поліморфний вид. За типами розгалуження зустрічаються гребін часто-гіллясті, плоскогіллясті, щітко- подібні та інші форми.
Ялина звичайна - Picea abies (L.) Karst. Кора червонувато-коричнева чи сіра, гладенька або шпарувата з різною мірою та характером шпаруватості, особливо на деревах у старому віці. Товщина кори звичайно невелика, але зустрічаються й відносно товстокорі форми. Пагони бурі, коричневі або червонувато-жовті, голі або малоопушені. Брунька яйцеподібно-конічні, бурі, іноді з щільно прилеглими, іноді - з відстовбурченими (зібраними в розетку) лусками. Хвоя 10-25 мм завдовжки, 4-гранна, загострена, пряма або дещо вигнута, різних відтінків зеленого кольору. Мікростробіли червоного, мегастробіли - червоного та зеленого кольорів різних відтінків. В умовах України пилує в травні. Шишки 10-15 (20) см завдовжки і 3-4 см завширшки, циліндричні, насінні луски різної форми. Насіння коричневого кольору різних відтінків - від світлого до майже чорного, 4-5 мм завдовжки, з крилом до 15 (20) мм. В 1кг 100-180 тис. нас.; маса 1000 нас. 5,5-10 (12) г, схожість 70-80 %, зберігається 4-5 років. В умовах Карпат і Лісостепу плодоносить через 4-7 років. У період між урожайними роками плодоносить слабко або не плодоносить.
Вона природно поширена в Альпах і Карпатах, в північній частині Європи. У межах України ялина звичайна природно росте в Карпатах (масово верхня частина Горган, Чорногори, Чивчинські, Гринявські і Мармароські гори, частково - на Сколевських Бескидах і на північно-східних схилах Горган), а також окремими островами в передгір'ї та на рівнині в Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Волинській, Рівненській, Житомирській і Чернігівській обл. У XX ст. в результаті лісокультурної діяльності ареал ялини в Україні значно розширився. Площа ялинових лісів становить близько 10 % площі всіх лісів України.
Ялина звичайна - найшвидкоросліша серед усіх видів ялин, хоча в перші роки життя росте повільно. Надає перевагу свіжим і вологим добре дренованим ґрунтам. Їй притаманна здатність засвоювати складні сполуки азоту, що дає змогу розвиватись на ґрунтах, бідних на азот, використовуючи власний опад хвої. Іншою властивістю є значна тіневитривалість, тобто ялинова памолодь довгі роки може рости під пологом. В умовах доброго освітлення дерева ялини дають значний приріст у висоту (відповідно збільшується діаметр стовбура). Ці особливості, у поєднанні з іншими (гостроверха форма крони, розростання коренів у верхньому горизонті ґрунту, «скороспілість» і ранній початок вегетації), роблять ялину звичайну цінним компонентом для створення мішаних насаджень у Карпатах і Лісостепу. Високі декоративні якості ялини звичайної визначають її цінність як важливого компонента паркових і лісопаркових композицій, однак використання для озеленення скверів і вулиць обмежується відносно слабкою стійкістю проти шкідливих атмосферних викидів.
Розмножують насінням (схожість до 90%), щепленням, живленням і відсадкою.
М'яку, легку, довговолокнисту деревину ялини широко використовують у целюлозно-паперовій промисловості та в будівництві для виготовлення пиломатеріалів.
За формою крони, хвої і молодих шишок та за характером розгалуження гілок в ялини звичайної виділяють до 40 форм. У садах і парках України ростуть такі форми:
'Aurea' - 'Золотиста' - ялина з золотисто-жовтою хвоєю. Особливо гарна навесні, коли відростають молоді пагони, торішня хвоя освітлених пагонів має дещо золотистий відтінок, який у подальшому зникає;
'Ваггуі' - 'Баррі' - конічна форма з потовщеними гілками і короткими пагонами; в дендропарку «Тростянець» у віці 63 роки мала 4,5 м заввишки;
'Boberskii' - 'Боберського' - карликова ширококонічна;
'Chlorocarpa' - 'Зеленошишкова' - ялина з зеленими молодими мегастробілами;
'Coerulea' - 'Сиза' - дерево з нормальною інтенсивністю росту із збіжистим стовбуром і сизуватим забарвленням хвої;
'Compacta' - 'Компактна' - дерево з напівкулястою компактною кронею, утвореною тонкими пагонами з тонкою хвоєю;
'Cupressiana' - 'Гостроколоноподібна' - дерево до 20 м заввишки, сучки прямі, гілки короткі, загнуті догори, світло-оранжеві короткоопушені. Хвоя 12-14 мм завдовжки, спочатку голубувато-зелена, пізніше - зелена;
'Depressa' - 'Розпростерта' - форма з уповільненим ростом. У віці 60 років досягає 2 м заввишки і 14 см у діаметрі;
'Deflexa' - 'Відігнутолуската' - форма нормального росту, відрізняється відігнутими до основи шишковими насінними лусками;
'Erytrocarpa' - 'Червоношишкова' - форма з червоними молодими мегастробілами;
'Finedonensis' - 'Витончена' - форма з мідно-жовтою хвоєю на молодих пагонах, пізніше з віком стає бронзовою, надалі - зеленою;
'Frohburg' - 'Повисла' - форма з більш-менш прямим стовбуром і вертикально повислими гілками; нижні гілки досягають землі і по ній стеляться. Хвоя дрібна, світло-зелена, 8-12 мм завдовжки навіть на товстих пагонах;
'Inversa' - 'Висяча' - дерево 5-10 м заввшки з вузькокеглеподібною кронею. Гілки щільно прилягають до стовбура і вертикально звисають донизу;
'Maxwellii' - 'Максвелла' - повільноросла форма. У віці 65 років досягає 3 м заввишки, з компактною кронею, утвореною дуже короткими, товстими, спрямованими догори пагонами; хвоя жорстка, світло-зелена, загострена, радіально розміщена;
'Nana' - 'Карликова' - конічна або напівкуляста форма з короткими висхідними гілками та оранжево-жовтими пагонами, часто неправильної форми; хвоя жорстка, стиснута, різко загострена. У дендропарку «Тростянець» у віці 83 років досягла 0,7 м заввишки;
'Nidiformis' - 'Гніздоподібна' - карликова форма з подушкоподібною кронею;
'Ohlendorfii' - 'Олендорфа' - невелике дерево з дуже щільною овально-пірамідальною кронею, утвореною щорічними густороз-галуженими, спрямованими догори короткими пагонами;
'Pendula' - 'Плакуча' - форма з пряморослим стовбуром і тонкими повислими гілками;
'Procumbens' - 'Розпростерта' - сланка форма з горизонтальними гілками і численними короткими світло-жовтими пагонами, вкритими тонкою жовто-зеленою хвоєю;
'Pyramidalis' - 'Пірамідальна' - дерево з досить інтенсивним ростом та пірамідальною кронею, утвореною спрямованими догори під гострим кутом гілками першого порядку;
'Reblexa' - 'Обернута' - невисоке дерево без вираженого головного стовбура з плакучою кронею, утвореною гілками першого порядку, що згинаються донизу. Приріст крони у висоту відбувається за рахунок утворення нових пагонів на верхніх частинах «дуг»;
'Remontii' - 'Ремонта' - дерево з нормальною інтенсивністю росту, збіжистим стовбуром і щільнопірамідальною кеглеподібною кронею;
'Viminalis' - 'Прутоподібна', 'Гірлянда' - дерево з нормальним стовбуром і гілками першого порядку, тонкі гілки другого і наступних порядків вільно звисають донизу;
'Virgata' - 'Змієподібна' - дерево з прямим повнодеревним стовбуром і поодинокими змієподібними гілками першого порядку, на яких дуже мало гілок другого та наступних порядків.[4]
СОСНА ЗВИЧАЙНА - Pinus sylvestris L. - дерево до 40 м заввишки і 70-90 см у діаметрі зі струнким стовбуром, вкритим грубою, темною, з тріщинами корою знизу і гладенькою золотисто-жовтою - у верхній частині. Молоді пагони зеленуваті, пізніше - жовтувато-сірі. Крона у молодих дерев конічна, у старих - широка, округла або у вигляді парасольки і моноподіальним, кільчастим гілкуванням. Хвоя зібрана в пучки по 2 шт., сіро-зелена, сиза або темно-зелена, скручена завдовжки до 7 см, по краях зазубрена, живе 2-3 роки. Сосна звичайна - Pinus sylvestris L. Рослина однодомна. Шишки поодинокі або зібрані по 2-3 шт., яйцеподібно-конусоподібні, видовжені або короткозагострені, до 7 см завдовжки і 2-3,5 см у діаметрі, дозрівають на другий рік. Запилюється у травні. При достиганні насіння луски дерев'яніють, розсуваються і воно висипається. Насіння чорнувате, плямисте або білувате, з крилом, що у 2-3 рази більше за нього.
Сосна звичайна є основною лісоутворюючою породою в Лісостепу. Поширена на Поліссі, в північній частині Лісостепу, зрідка на піщаних терасах рік північної частини Степу. Вона займає близько 35% державного лісового фонду України.
Природно поширена майже по всій Європі до 70 º північної широти та в Азії. На півдні України поширена у вигляді окремих острівців. У молодому віці росте швидко. До родючості ґрунтів не вибаглива. Може рости на сухих, вапнякових і заболочених ґрунтах, морозо-, посухо-, і вітростійка. Міські умови витримує незадовільно, оскільки чутлива до забруднення повітря димом і газами, погано переносить ущільнення ґрунту. Доживає до 300-400 років.
Практичне використання. Деревинна, смоло-, танідо- і пилконосна, жиро- і ефіроолійна, волокниста, вітамінозна, лікарська, фарбувальна, фітонцидна, декоративна і фітомеліоративна рослина.
Широке поширення, великі запаси деревини сосни свідчать про її важливе народногосподарське значення.
Деревина сосни звичайної з рожевуватим або бурувато-червоним ядром і жовтувато-білою заболонню, яка особливо різко виділяється після висихання; деревина її легка, м'яка, трохи блищить, мало сучкувата, добре розколюється, легко обробляється, смолиста, стійка проти гниття, проте швидко втрачає природний колір, буріє і часом уражується синявою.
У вигляді круглого лісу вона є основним будівельним матеріалом як у сільськогосподарському, так і в промисловому та житловому будівництві; використовується також на портові споруди, дамби, греблі, набережні, мости. Соснові пиломатеріали (дошки, бруси) широко застосовують у будівництві (ферми, балки, крокви, сходи, віконні коробки, одвірки, підлоги тощо).
Останнім часом деревина сосни все ширше використовується в целюлозно-паперовій промисловості, але в меншій мірі, ніж деревина ялини. Деревина сосни містить до 54 % целюлози (технічний вихід її становить до 39 %), вміст смоли - до 3,5 %, деревинні волокна довгі (2,6-4,4 мм).
Із сосни звичайної збирають живицю, з якої одержують скипидар і каніфоль. Скипидар використовують на виробництво лаків, фарб, духів, технічної камфори, яка необхідна для виробництва пластмас, кіно-фотоплівок, штучних тканин, вибухівки, у гумовій і фармацевтичній промисловості. Каніфоль сосни використовують для проклейки паперу, виготовлення дешевого лаку, грампластинок, сургучу, а також як домішку до бетону. Живицю, смолу, скипидар і каніфоль застосовують також у медицині.
З насіння сосни звичайної пресуванням або екстрагуванням одержують жирну висихаючу олію, яку використовують для виробництва оліфи.
Як декоративна рослина, сосна звичайна рекомендується для поодиноких і групових насаджень, а також масивів у парках і лісопарках. Вона має декоративні різновидності (пірамідальну, плакучу тощо).[1]
СОСНА КРИМСЬКА - Pinus pallasiana D.Don. - дерево заввишки до 30 м із пірамідальною у молодих і розлогою або зонтикоподібною кроною у старих рослин. Гілки товсті, спрямовані в боки. Кора стовбура темно-бура внизу з глибокими тріщинами, у верхній частині червонувато-жовта. Хвоя зібрана в пучки по 2-3 шт., завдовжки до 15 (18) см, темно-зелена, густо вкриває пагони, жорстка, гострокінцева. Шишки поодинокі або зібрані по 2-4 шт. на коротких черешках, до 10 см завдовжки і до 5 см у діаметрі, Сосна кримська - Pinus pallasiana D.Don. світло-жовті, досить декоративні.
Деревина смоло-, танідо-, і пилконосна, жиро- і ефіроолійна, волокниста, вітамінозна, лікаська, фарбувальна, фітонцидна, декоративна і фітомеліоративна рослина.
Декоративні форми: за будовою крони - аутська - зі струнким стовбуром і швидким ростом та нікітська - із низьким сучкуватим стовбуром і зонтикоподібною кроною.[1]
3.2 у озелененні тереторії Закревського лісництва
ТУЯ ЗАХІДНА - Thuja occidentalis L. - дерево заввишки до 30 м з короткими гілками та пірамідальною кроною. Кора стовбура червонувата або сіро-коричнева, відокремлюється поздовжніми смужками, пагони сплющені, горизонтально розміщені, хвоя лускоподібна, оберненояйцеподібна, близько 4 мм завдовжки і 2 мм завширшки.
Туя західна - Thuja occidentalis L. ний запах ефірних масел, на деревах зберігається 2-4 роки. Шишки видовжені, завдовжки 10-12 мм, на коротких черешках, дозрівають в один рік. Насіння крилате, овальної форми.
Природно поширена в приатлантичній частині Північної Америки. Широко культивується в Україні, росте повільно, досить морозо-, посухостійка, до родючості ґрунтів не вибаглива, витримує надмірне зволоження ґрунту. Досить стійка проти шкідливих атмосферних викидів - кіптяви, диму, газів. Виділяє фітонциди. Живе 100 років і більше.
Декоративні форми: юнацькі форми з м'якою хвоєю - вересо- або кущоподібна (Ельвангера), золотисто-жовта (Ельвангера золотиста); форми дорослих рослин з лускатою хвоєю; форми з колоноподібною, повислою кроною; форми за характером гілкування - складчаста, скручена, папоротеподібна; форми з сріблястою, сріблясто-пістрявою, жовтою, жовто-пістрявою та іншою хвоєю.
Рекомендується використовувати велику різноманітність форм туї західної у різних районах країни для створення багатих ландшафтних композицій, регулярних посадок, вічнозелених живих огорож, бордюрів, узлісь, як солітерів, елементів партнерів і квітників, улаштування підліска в лісопарках. Низькорослі форми можна використовувати для внутрішнього озеленення приміщень різного призначення.[1]
ЯЛІВЕЦЬ КОЗАЦЬКИЙ - Juniperus sabina L. - низькорослий сланкий кущ з шаблеподібними червонувато-сірими стеблами заввишки 1,5-2 м. Хвоя в молодих рослин голчаста, у дорослих - переважно лускоподібна, після розтирання має різкий неприємний запах. Шишки округлі, діаметром 5-6 мм, темно-сині із сизим нальотом.
Природно поширений у Західній Європі, Криму, Сибіру, Середній Азії та па Кавказі. Росте повільно, до родючості ґрунту не вибагливий, може рости на кам'янистих, вапнякових ґрунтах, заселяє прирічкові сипкі та вологі піски. Світлолюбний, морозо-, засухо- і газостійкий.
Всі форми чудово виглядають як в одиночній, так і в груповій посадці. Слід мати на увазі, що кращого розвитку ялівці досягають в місцях, де з південного боку їх крону прикриває легка тінь від інших дерев.[1]
ЯЛИНА КОЛЮЧА - Picea pungens Engelm. - дерево до 20-45 м висоти, зі стовбуром 70-120 см у діаметрі, із щільною, симетричною конусоподібною кроною, утвореної горизонтально поставленими матовими гілками, у молодому віці опускающимися до землі. З віком (20-25 років) нижні гілки відмирають навіть при вільному стоянні. Доживає до 400-600 років. Хвоя тверда, колюча, до 3 см довжиною, чотиригранна, світло або сірувато-зелена.
Поширена в західній частині Північної Америки в лісовому поясі Скелястих гір на висоті від 2000 до 3300 м поодиноко або невеликими групами, а також разом з іншими Ялинa колюча - Picea pungens Engelm. видами дерев. Віддає перевагу північним схилам уздовж рік. До ґрунту невибаглива, добре росте як на кам'янистих зволожених, так і піщаних сухих ґрунтах. Засухо- і морозостійка. Успішно культивується на найрізноманітніших ґрунтах - чорноземах, підзолистих, заболочених. Ялина колюча й особливо її сизі й блакитні форми стійкі до задимлення повітря в місті.
Ялину колючу типову і її форми розмножують насінням, живцюванням і щепленням. Характеризується пізнім початком вегетації й проходженням наступних фенофаз. Насіння дозрівають до осені; зрілі шишки овально-циліндричні, пухкі, 5-8 см довжиною й близько 3 см. товщиною, світло-коричнево-сірі. Покриті луски м'які, шкірясті, сильно зморшкуваті, по краях хвилясті. Шишки розкриваються восени, коли відбувається й висипання насіння, переноситься вітром. При насінному розмноженні фарбування хвої материнської рослини потомству повністю не передається, тому в практиці озеленення декоративні форми цієї ялини звичайно розмножують вегетативно - щепленням або живцюванням.[5]
Доживає до 300-600 років. До клімату та ґрунтових умов не вибаглива, морозо- і вітростійка, не сніговальна, витримує сухість повітря та дію високих температур, міські умови, стійка проти забруднення повітря димом і газами. Один із найдекоративніших видів ялини.[1]
4. Найкращі (найпродуктивніші) хвойні лісові насадження:
.1 місцевих видів
На території Закревського лісництва природно ростуть сосна звичайна- Pinus silvestris L., ялина звичайна - Рісеа abies (L.) Karst.
Таблиця 1. Поділ вкритих лісовою рослинністю земель за класами бонітету
Переважаюча породаКласи бонітетуРазом%Iб і вищеIаIIIIIIIVVСосна звичайна53,110164501104,11633,234,4Ялина звичайна0,73,30,74,70,1
Таблиця 2. Поділ вкритих лісовою рослинністю земель за повнотами, га
Переважаюча породаПовнотаРазом%0,30,40,50,60,70,80,91,0Сосна звичайна10,592,1267,5994,4207,960,81633,234,4Ялина звичайна2,61,40,74,70,1
Таблиця 3. Динаміка поділу площ та запасів насаджень переважаючих порід за класами віку
Переважаюча порода - Сосна звичайнаКласи віку1234567891011121314РазомПлоща, га16,84,2135,4245,6202,9156,692,969,0199,3452,751,01,85,01633,2Загальний запас, дес. м3301414554694432541852771247078401873720735916048813%1,020,258,2915,0312,429,585,684,2212,2027,783,120,110,30100,00Переважаюча порода - Ялина звичайнаКласи віку1234567891011121314РазомПлоща, га0,70,70,61,40,90,44,7Загальний запас, дес. м321824774320184%14,8914,8912,7629,8119,148,51100,00
4.2 інтродукованих видів
На території Закревського лісництва інтродукована сосна кримська - Pinus pallasiana D. Don.
Таблиця 4. Поділ вкритих лісовою рослинністю земель за класами бонітету
Вереважаюча породаКласи бонітетуРазом%Iб і вищеIаIIIIIIIVVСосна кримська1,72,74,40,1
Таблиця 5. Поділ вкритих лісовою рослинністю земель за повнотами, га
Переважаюча породаПовнотаРазом%0,30,40,50,60,70,80,91,0Сосна кримська1,01,02,44,40,1
Таблиця 6. Динаміка поділу площ та запасів насаджень переважаючих порід за класами віку
Переважаюча порода - Сосна кримськаКласи віку1234567891011121314РазомПлоща, га2,71,74,4Загальний запас, дес. м39471165%61,3738,63100,00
5. Видовий склад та обґрунтування перспективності для лісових насаджень нових хвойних рослин
Використання інтродукованих видів на території України має досить давню історію. Ще в період Київської Русі у монастирські сади інтродукували горіх волоський, виноград, деякі плодові породи. Але масова інтродукція почалася у XVII ст., коли польські магнати почали створювати декоративні сади і парки. Наприклад, дендрологічний парк «Софіївка».
При створені штучних насаджень ми тепер використовуємо понад 50 видів деревних порід районного походження. В першу чергу екзотичні рослини використовують у приміських лісах, які призначені для відпочинку населення.
У ліси експлуатаційного призначення екзоти доцільно вводити, якщо вони мають суттєві переваги над аборигенними породами у підвищенні продуктивності, чи дають деревину вищої якості. Породи-екзоти можуть бути як головними, так і супутніми породами, чи породами-домішками у лісостані.
При введені екзотів у культури, їх потрібно розміщувати на площі так, щоб вони залишалися до віку стиглості в умовах, які сприяють росту, цвітінню та плодоношенню. Цвітіння та плодоношення це показники стійкості даного виду в лісостані. Якщо ж цвітіння та плодоношення не відбувається, введення даної породи не досягло поставленої мети.
В Україні є достатньо лісорослинних умов для використання у хвойних насадженнях модрини європейської, сибірської, польської, Сукачова, японської, дугласії, горіха чорного, деяких інших порід. Перелічені породи у відповідних їх біології лісорослинних умов дають значно вищі запаси деревини порівняно з аборигенними породами. Типами, що найбільше відповідають вищевказаним породам, є С2, С3, Д2.
Для перспективності лісових насаджень Закревського лісництва я рекомендую вводити модрину європейську - Larix deciduas Mill. Вона природно поширена в Альпах і Карпатах. Це довговічна порода (живе 500 і більше років). Росте швидко, не вибаглива до родючості ґрунтів. Солевитривала, світлолю- бива, достатньо зимостійка, досить стійка проти забруднення повітря димом і газами.
Деревина модрини євро- пейської - дуже цінний будівельний і виробний матеріал. Її використовують у судно- будуванні, вагонобудуванні (замінник дуба), у гідротехнічних спорудах (виготовлення водо- Модрина європейська - Larix deciduas Mill. спусків, труб, паль тощо), на телеграфні і телефонні стовпи, будівництво будинків (підвалини), шахтні стояки, балки в льохах, на виробництво паркету, дощатої підлоги тощо. З неї виготовляють акумуляторні ящики, рами, двері, ліжка, меблі; квасні, винні діжки, великі чани спеціального призначення, а також гонт і облицювальну фанеру. Незважаючи на високий вміст смоли в деревині, її використовують для одержання целюлози (промисловий вихід якої становить 33 %). Високо ціниться також деревина інших видів модрини.
У типах лісорослинних умов С2, С3, Д2, Д3, що є найбільш характерними для насаджень Закревського лісництва, модрина дасть значно вищі запаси деревини порівняно з ялиною і сосною.
Висновок
На території Закревського лісництва природно ростуть: Сосна звичайна Pinus sylvestris L., Ялина європейська - Рісеа abies (L.) Karst., інтродуковані Сосна кримська - Pinus pallasiana D. Don.
Покращення лісонасіневої справи, селекція деревних порід, введення швидкоростучих цінних порід, впровадження новітніх досягнень агротехніки, ефективні методи боротьби із шкідниками лісу, вірне проведення рубок догляду - все це відіграє важливу роль в справі підвищення продуктивності і господарської цінності лісів.
Інтродукція дерев і кущів в Україні сприяє значному поширенню культури деревних рослин для декоративного садівництва, лісового господарства.
Я пропоную збагатити насадження Закревського лісництва модриною європейською - Larix deciduas Mill. Вона дасть значно вищі запаси деревини порівняно з ялиною і сосною.
Використана література
1.Калініченко О.А. Декоративна дендрологія. К.: Вища шк., 2003.
2.Таксаційна характеристика Закревського лісництва ДП «Черкаського лісового господарства».
.Щепотьев Ф.Л. Дендрология. - К.: Выща шк., 1990.
.Дендрофлора України. Дикорослі та культивовані дерева і кущі. Голонасінні: Довідник / За ред. М. А. Кохно, С. І. Кузнецова. - К.: Вища шк., 2001.
5.Булыгин Н.Е. Дендрология: Учебное пособие для вузов. - М.: Агропромиздат., 1985.- 280 с.