|
Етапи
виконання роботи
|
Дата
виконання етапів
|
Відмитки
про виконання
|
|
Огляд
літератури
|
20.01.2014
|
|
|
Методика
виконання роботи
|
01.02.2014
|
|
|
Аналітично
- розрахункова частина
|
20.02.2014
|
|
|
Економічна
оцінка технологій
|
01.03.2014
|
|
|
Письмове
і технічне оформлення
|
05.05.2014
|
|
Керівник випускної роботи,
кандидат с.-г. наук І.Т. Барзо
Завдання прийняв до виконання М.О. Алікаєва
Дата отримання завдання "____"
"_____" 20 р.
Реферат
Дипломна робота виконана в умовах ТОВ
"Аріадна" Поліського району Київської області.
Мета випускної роботи - навчитись систематизувати
набуті в період навчання знання та практичні навички, аналізувати стан галузі
рослинництва в господарстві, оцінити фактичну технологію вирощування сої та
запровадити рекомендовані технології у виробництво, а також оволодіти методикою
господарської, економічної та екологічної оцінки технології у землеробстві.
Тема випускної роботи має назву:
"Агроекономічний аналіз системи землеробства і технології вирощування сої
в умовах ТОВ "Аріадна" Поліського району Київської області".
Робота викладена на 56 сторінках друкованого
тексту, містить 13 таблиць, 5 рисунків та 25 літературних джерел. Містить 7
розділів, а також висновки та пропозиції виробництву.
Перший розділ включає огляд стану і перспективи
виробництва, народногосподарське значення сої в Україні та у світі.
У другому розділі наведений аналіз кліматичних і
ґрунтових умов характерних для території даного господарства.
Третій розділ висвітлює аналіз посівних площ,
урожайність основних культур, економічну та господарську оцінку галузі
рослинництва.
У четвертому розділі подано та охарактеризовано
певні елементи технології вирощування, описано післязбиральну доробку і вимоги
щодо зберігання насіння сої.
У п’ятому розділі наведена технологічна карта
вирощування сої у ТОВ "Аріадна".
Шостий розділ на основі існуючої технології
вирощування сої характеризує розроблену та запропоновану технологію, а також
заходи щодо удосконалення елементів технології вирощування сої.
В сьомому розділі наведені заходи по охороні
праці та довкілля при вирощуванні основних культур у господарстві.
Робота закінчується висновками і пропозиціями для
господарства.
вирощування культура соя сортовий
Вступ
За останні 20 років посіви сої - найпоширенішої
зернобобової й олійної культури на нашій планеті, збільшилися вдвічі. Бурхливе
поширення сої обумовлене значенням цієї культури в першу чергу як джерела
високоякісного за амінокислотним складом білка, який використовується на корм і
в харчових цілях, а також цінної рослинної олії, що має харчове й технічне
значення. Соя є економічно вигідною культурою, не вимагає додаткових витрат на
збереження довкілля, а сприяє цьому, користується стійким попитом на світовому
ринку. У зв’язку з ростом населення Землі й усе більш помітним конфліктом між
станом довкілля та господарською діяльністю людини, пов'язаною з виробництвом
продовольства, дуже важливим для виживання людства є оптимізація виробництва й
використання харчових ресурсів. Соя в цьому плані є незамінною й перспективною
культурою [1,2].
Зерно сої містить у середньому 39 % (33-52 %)
білків, 20% (14-25 %) напіввисихаючої олії, 24 % вуглеводів, 5 % зольних
елементів, а також потрібні для організму людини і тварин різні ферменти,
вітаміни (А, С, D) та інші важливі органічні та неорганічні речовини.
Серед зернобобових соя відрізняється великим
вмістом білка і жиру. Білок сої збалансований за амінокислотним складом і
містить повний набір необхідних для людини і тварин амінокислот. У зеленій масі
і насінні багато вітамінів, мг: каротину (провітаміну А) - 1,2, В1 -
9,6 - 14,6, В2 - 1,5 - 5, С (аскорбінова кислота) 100-200, РР - 14 -
49, В3 - 21,1 - 23,8, Е - 600 біотину - 0,4 - 0,9, тобто значно
більше ніж в інших зернобобових культур. Загальний вміст мікроелементів у 1 кг
насіння становить 176,5 - 215,6 мг.
Насіння сої багате мінеральними речовинами вміст
калію в ньому становить 1,7 - 2,5%, кальцію 0,23 - 0,96, фосфору 0,44 - 1,9,
магнію 0,11 - 0,55, сірки 0,41 - 0,48, заліза 95 - 240 мг на 1 кг сухої
речовини. Соя теплолюбна культура. Мінімальна температура для проростання
насіння - 6 - 7 0С, сприятлива - 12 - 14 0С, оптимальна -
18 - 20 0С. Сходи витримують короткочасне зниження температури до
мінус 2 - 3 0С і навіть трохи нижче. Соя рослина короткого дня. Соя
вологолюбна культура. Транспіраційний коефіцієнт її коливається від 300 до 700.
Потреба рослини у воді залежить від фази їх росту і розвитку. Соя забезпечує
високі врожаї на чорноземах каштанових і дерново-підзолистих ґрунтах [5].
При оптимальних умовах живлення забезпеченості
водою, світлом і теплом вона може давати 60 - 70 ц/га насіння.
Соя не виснажує землі, як соняшник, а навпаки
збагачує їх азотом. Немає проблем і зі збутом. Її охоче беруть і дрібні
переробники і великі птахокомбінати. Переробка сої не потребує великих
капіталовкладень.
Насінництвом сої займається Український Науково
Дослідний Інститут олійних культур, що знаходиться в місті Запоріжжя [16].
1.
Огляд літератури
1.1
Стан та перспективи виробництва сої в світі та в Україні
Світовий ринок сої за останні 10-15 років є одним
з найдинамічніших в аграрному секторі. У середньому щорічно у світі виробляється
близько 150 млн. тонн насіння сої. Лідерами виробництва є США, Бразилія,
Аргентина і Китай, які щорічно збільшують обсяги виробництва й вирощують
близько 3/7 від загальносвітової кількості [22].
Якщо в 1960 році у світі
вироблялося 31 млн. тонн сої, в 2003 році цей показник досяг 190,6 млн. тонн, в
2006-2007 році він склав 218,2 млн. тонн, в тому числі: США - 71,5 млн. тонн;
Бразилія - 61,0; Аргентина - 47,0; Китай - 15,2; Індія - 7,9; Україна - 0,89;
Росія - 0,78 млн. тонн. Практично культура сої забезпечила динамічний розвиток
сільського господарства в тих країнах світу, де вона культивується на мільйонах
і десятках мільйонів гектарів. Відомо, що в США за рахунок введення сої в
сівозміну отримують 40 % приросту економічної ефективності сільського
господарства [17].
Якщо всебічно оцінювати
сучасну й потенційну роль сої у формуванні світових ресурсів білка, особливо у
розв’язанні проблеми харчового рослинного білка й олії, то всі інші зернобобові
й білково-олійні культури, які хоч і відіграють важливу роль в окремих країнах
(регіонах), все ж на глобальному рівні за обсягом виробництва поступаються
соєвим бобам [14,18]. Основний напрямок використання сої в промислово
розвинутих країнах - виробництво соєвої олії, макухи, шроту, білкових
концентратів, ізолятів, текстуратів, борошна, молока, сиру. Страви й вироби, в
які частково додані соєві інгредієнти, перерахувати неможливо [18].
Соєва олія відрізняється високим вмістом
поліненасичених жирних кислот (85% від загальної кількості жирних кислот).
Особливо високий вміст лінолевої кислоти, яка нормалізує вміст холестерину в
крові, рівень кров’яного тиску, стан серцево-судинної системи [14].
Актуальність збільшення виробництва рослинного
білка гостро поставлена часом і перед Україною. Аналіз ситуації в Україні
засвідчив дефіцит у раціоні більшості диференційованих за різними ознаками
верств населення повноцінних білків, у тому числі тваринних, поліненасичених
жирних кислот, вітамінів, мінеральних елементів (кальцію, заліза та інших),
харчових волокон при надлишковому споживанні тваринних жирів та рафінованих
вуглеводів [11].
В Україні розроблено та затверджено наказом
Мінагрополітики галузеву програму "Соя України" на 2008-2015 роки.
Метою програми є доведення посівних площ під сою за період 2008-2015 років до
1,0 - 1,3 млн. гектарів та виробництва щорічно сої на рівні 1,5 - 3,0 млн.
тонн. Нещодавно посівні площі сої в Україні були незначними. Але за останні
роки ситуація значно змінилася (рис.1.1).
Рис. 1.1 Динаміка посівних площ сої в
Україні, 2001-2015 рр., тис. га [faоstat, оutlооk - 2012]
Отже, на сьогодні в більшості країн світу виробляється
широкий асортимент соєвих продуктів, які суттєво відрізняються за способом
одержання та властивостями. В різних країнах світу, в тому числі і в Україні,
готують більше 300 харчових продуктів із сої, для виготовлення яких необхідно
мати високоякісне зерно даної культури та ще й в значній кількості. У зв'язку з
цим і виникає потреба збільшення обсягів виробництва сої, яке змогло б забезпечити
потреби переробних виробництв. Що і вимагає підвищення урожайності даної
культури.
1.2
Народногосподарське значення сої та її місце в економіці господарства
За посівними площами і валовими зборами зерна соя
є головною зерновою бобовою культурою світу. Вирощують її більше 40 країн на
загальній площі понад 50 млн га [5].
Соя сьогодні займає перше місце по виготовленню
рослинного жиру на світовому ринку. Соєвий жир складає біля 30% від усього, що
виробляється в світі, а в світовому виробництві насіння, що містить жир, на
долю сої в 1980 - 2000рр. приходилось 50-52 % [8].
Основним компонентом сої є білок, другим по
значенню - жир. Якщо співставити вміст білку і жиру у сої і інших культур, то
можна помітити, що мало рослин в світі можуть зрівнятись з нею по цим
показникам, 88-90% білків сої складає водорозчинна, 2-5% - солерозчинна
фракція. розчинні білки набагато краще засвоюються організмом тварин і людини.
Основною перевагою соєвого білку визнається оптимальне співвідношення
амінокислот, в першу чергу незамінних, дуже близьке до тваринного білку і,
відповідно, найбільш повно задовольняє потреби живого організму. З цієї причини
соєвий білок знайшов широке застосування як у виробництві кормів, так і
повноцінного і порівняно дешевого харчування [5,12,14].
Соєвий жир багатий вітамінами, в першу чергу
вітаміном Е. Його концентрація становить 114 і більше мг/100г. В соєвому жиру
міститься від 1.8 до 2.5% фосфоліпідів (лецитін, кефалін). Ці сполуки важливі
для функціонування клітинних мембран [14].
Із вуглеводів в сої містяться 9-12% розчинних
цукрів, 3-9% крохмалю, 3-6% клітковини. Соя використовується як сировина для
отримання вітамінів. Її насіння містить (мг/100г): 0,07-0,12 вітаміну А,
0,94-1,28 вітаміну В1, 0,21-0,23 - В2, 1,30-1,60 - В3, 0,39-0,91 - В6,
8,50-9,70 - С, 1,79-2,70 - Е, 0,15-0,24 - К, 2, 20-3,40 - РР, 95-160 - Р [16].
Найважливіші мінеральні елементи в зерні сої
розподілені наступним чином (мг/100г): калій - 1607, фосфор - 510, кальцій -
348, магній - 191, натрій - 44, залізо - 12 [20].
Різноманітний хімічний склад насіння сої дозволяє
використовувати її для харчових, кормових і технічних цілей. З неї виробляють
молоко, масло, маргарин, сир, борошно, ковбасні, кондитерські вироби й багато
інших продуктів. У країнах Південно-Східної Азії (Китаї, Японії й ін.) соя
здавна широко використовується в їжу, заміняючи м'ясо, молоко, рибу, будучи
основним джерелом білка. Соєві продукти широко використовуються в США, а в
останні роки й у ряді європейських країн [20].
Продукти із сої входять в перелік продуктів
лікувально-профілактичного значення. Але вони також унікальні і по достатньо
високому вмісту лецетину-фосфоліпіду особливої структури, який відіграє
надзвичайно важливу роль у функціонуванні біологічних мембран. Наявність
лецетину зменшує накопичення жирів, затримує синтез холестерину, регулює
правильний обмін речовин [25].
Внаслідок того, що натуральні продукти із сої не
містять лактозу і холестерин, їх використовують в спеціальному і дієтичному
харчуванні, особливо для дітей і людей похилого віку. Вони незамінні в дієті
людей, що страждають харчовою алергією на жирові білки, серцево-судинними
захворюваннями, являються унікальними дієтотерапевтичним засобом для хворих
діабетом і, безумовно, повинні бути в раціоні людей, що страждають ожирінням, а
також широко використовуватись в профілактиці цих поширених в сучасному
суспільстві хвороб.
Встановлено, що вживання продуктів із сої сприяє
зв’язуванню і видаленню із організму радіонуклідів і іонів важких металів.
Соєві продукти є джерелом харчової клітковини, якою також обділений раціон
сучасної людини [9].
Велика кількість соєвих бобів переробляється на
олію. Рафінована соєва олія безпосередньо використовується в їжу, йде на
отримання маргарину і майонезу.
Соєву муку використовують при виготовленні дитячого
харчування, цукерок і кондитерських виробів, сирків, дієтичної їжі, соєвого
соуса, а також додають в хліб.
Широко використовується соя для технічних цілей -
у миловарній, лакофарбовій, текстильній, хімічній й іншій галузях
промисловості. З неї виготовляють пластмасу, клейонку, лінолеум, мастила, фарбу
і лаки, клей, ущільнюючі суміші, дезинфікуючі засоби, інсектициди, мило й
багато інших товарів [12,17].
Соєва олія слабовисихаюча (йодне число 107-137).
Після рафінування воно використовується для харчових цілей. Широко
використовується для виготовлення маргарину, а також в миловарінні, в
виготовленні гліцерину, фарб, для виготовлення лінолеуму, плівки, типографної
плівки, в текстильній і багатьох інших галузях промисловості [19].
Соя - цінна кормова культура. Для кормових цілей
використовують макуху, шрот, соєве борошно, зелену масу. Соєва макуха містить
38,7% протеїну, 5,5 % жиру. Додавання соєвої макухи й борошна в комбікорми
заміняє незбиране молоко в раціоні телят. З 1 т насіння сої одержують 750 - 800
кг шроту, що містить 40% протеїну, 1,4% жиру і є найціннішим концентрованим
кормом для тварин.
Зелена маса сої охоче поїдається всіма видами
худоби як у свіжому виді, так й у силосі з іншими культурами. В 100 кг її,
зібраної у фазі цвітіння - наливу бобів, міститься до 22 кормових одиниць і до
3 кг протеїну. На 1 кормову одиницю зеленої маси сої доводиться 145 - 301г
протеїну. Згодовують її як у чистому виді, так й у суміші зі злаковими
культурами.
Вміст каротину, протеїну, кальцію в зеленій масі
сої в 2-5 разів більше, ніж у злакових. Соєве сіно по кормових властивостях не
поступається конюшиновому: в 100кг його міститься 47-54 кормові одиниці, 11-15
кг протеїну. Солома сої також є гарним кормом для тварин. У ній міститься 2-4,8
% протеїну, 1,5-2,9% жиру, в 100 кг соломи - 38,2 кормові одиниці [7].
Соєве сіно містить близько 15,4 % білку, 5,2%
жиру, 38,6 % вуглеводів, 7,2 % золи, 22,3 % клітковини: 100 кг сіна відповідає
51 корм од. соєва полова і вегетативна маса поїдаються вівцями. В сухій
вегетативній масі сої близько 5,3 % білку; в 100 кг соломи міститься 32 корм од
[19].
Цінними концентрованими кормами є соєва макуха із
вмістом до 47 % і шрот, який містить понад 45 % білка. За амінокислотним
складом вони не поступаються м’ясному й рибному борошну [5].
Вирощування сої - з агрономічної точки зору, є
важливим, оскільки її рослини як азотфіксатори, збагачують грунт азотом,
покращують його структуру. Після її збирання на 1 га накопичується 70-80 кг
засвоюваного азоту. Як просапна культура, при гарному догляді за нею, соя
залишає поле чистим від бур'янів і є цінним попередником багатьох польових
культур. Підвищення врожаю зернових, вирощених після сої, становить 3-4ц/га. Її
можна обробляти на малопотужних підзолистих ґрунтах як сидеральну культуру
[18].
В районах достатнього зволоження добре облистені
сорти сої можуть бути використані в якості зеленого добрива. Урожай зеленої
маси сої досягає 250-300 ц з 1 га [19].
Соя є стратегічною культурою для України. За
даними академіка УААН А.О. Бабича, фермери США за рахунок введення сої в
сівозміну (2000 рік - 29 млн. га) отримали 40% приросту економічної
ефективності сільського господарства [7]. Актуальність збільшення виробництва
рослинного білка гостро поставлена часом і перед Україною.
1.3
Біологічні особливості та сортовий потенціал сої в Україні
Соя відноситься до родини Бобових (Fabacеaе). В
культурі представлена одним видом - Glycіnе hіsріda Maxіm., який поділяється на
6 підвидів (по В.Б. Єнкену). Найважливіші з них є: маньчжурський (subsр.
manshurіca Еnk.), слов’янський (subsр. Slavоnіka Kоv. Еt Ріnz), китайський
(subsр. chіnеnsіs Еnk), індійський (subsр. іndіca Еnk.), корейський (subsр.
kоrajеnsіs Еnk). Більшість сортів сої, що вирощуються в країнах СНГ,
відносяться до маньчжурського підвиду [19].
Соя - однорічна трав’яниста рослина з
прямостоячим, гіллястим, невилягаючим стеблом, покритим рудими або білими
волосками, висотою від 60 до 100 см (з варіюванням від 20 до 200 см) (рис 1.2).
Рис.1.2 Посіви сої у фазу бутонізації
Коренева система стрижнева, проникає в грунт на 1,5 - 2 м,
основна маса коріння знаходиться в шарі 0 - 50 см [20]. Через 7-10 днів після
появи сходів на головному і бічних коренях, розташованих в орному шарі,
зявляются бульбочки, в яких проходить фіксація атмосферного азоту. Бульбочки
утворюются шляхом взаємодії тканин кореня із симбіозними азотфіксуючими
бактеріями роду Rhіzоbіum. Завдяки бактеріям соя отримує додаткове азотне
живлення, яке бактерії синтезують із азота повітря, а бактерії отримують від сої
вуглеводи, які вона виробляє з надлишком. Соя утворює бульбочки виключно з
бактеріями виду Rhіzоbіum jaроnіcum. В тих місцях, де соя росте в дикому
вигляді або дуже часто використовується в сівозміні, в грунті накопичується
досить багато бактерій, заселення їх на коріння відбувається природним шляхом.
Там, де сою вирощують вперше, необхідно вносити в грунт культуру цих бактерій,
тобто проводити передпосівну обробку насіння препаратами, які містять даний
штам бактерій - інокуляцію [4,13].
При проростанні рослини сої виносять на поверхню сім’ядолі.
По характеру росту всі сорти сої поділяються на три типи: з індетермінантним,
детермінантним і напівдетермінантним типом росту. Кількість вузлів головного
стебла коливається від 6 до 22, у промислових сортів нашої кліматичної зони -
11-15. Довжина міжвузлів складає від 3 до 15 см.
Листки складні, трійчасті, довгочерешкові, з великою
овальною або яйцевидною листковою пластинкою, сильно опушені. Колір від
темно-зеленого до світло - і сіро-зеленого, в залежності від сорту і умов
вирощування. При дозріванні листки обпадають [9].
Квітки маленькі, білого або фіолетового забарвлення,
зібрані по 3 - 8 в китицеподібне суцвіття, розташоване в пазухах листків (рис
1.3).
Рис.1.3 Посіви сої у фазу цвітіння
Соя - самозапильна культура, проте спостерігається і
перехресне запилення. Запилення у сої проходить ще в закритій квітці. Темпи
росту і розвитку статевих органів в квітці спочатку неоднакові: маточка
випереджає тичинки, тому пиляки знаходяться на ранніх фазах росту значно нижче
рильця, яке раніше дозріває, виділяючи особливий екстракт. Поява його на рильці
раніше, чим розтріскуються пиляки, дає можливість наносити пилок інших рослин і
затримувати доступ свого [12,17].
Середня кількість пилкових зерен в одному пиляку у різних
сортів неоднакова і дорівнює кільком тисячам, причому у сортів з великим
насінням їх більше. Біля 80-94 % пилкових зерен фертильні [7].
Плід - біб мечовидної або шаблевидної форми, опушений.
Насіння різної величини, овальні або колоподібні, злегка сплюснуті або плоскі,
жовтого, коричневого, зеленого або чорного забарвлення (рис 1.4). Маса 1000
насінин в залежності від сорту і умов вирощування варіює від 50 до 400 г, у
більшості сортів які вирощуються в Україні - від 100 до 250 г [20].
Рис. 1.4 Боби та насіння сої у період
повної стиглості культури
Вимоги до тепла. Соя - теплолюбна культура. Насіння починає
проростати при температурі грунту 8-10º С, а дружні сходи з’являються при
15-18ºС. Висока вибагливість сої до тепла спостерігається упродовж
усього періоду вегетації, особливо під час цвітіння та наливання зерна.
Сприятливою середньодобовою температурою для росту та розвитку сої протягом
вегетації є 18-22º С, а при цвітінні-наливанні насіння 22-25ºС. проте її сходи практично не
пошкоджуються заморозками мінус 2-3º С [5].
Вимоги до вологи. Соя у різні періоди вегетації
неоднаково реагує на гадходження вологи. З посиленням росту вегетативної маси,
потреби сої у волозі збільшуються, досягаючи максимуму під час цвітіння і
розвитку плодів. Транспіраційний коефіцієнт сої у середньому становить 520.
Вимоги до світла. Соя - рослина короткого дня.
Районовані в Україні сорти дозрівають за 115-140 днів.
Вимоги до грунтів. Результати наукових досліджень
показують, що найкращими грунтами для вирощування сої є чорноземні, темно-сірі
та каштанові. Грунти з легким механічним складом та не удобрені - мало
придатні, так як культура вибаглива до рівня їх родючості. Соя негативно реагує
на недостатню аерацію грунту. Засолення грунту не повинно перевищувати
концентрації 0,05 %. Кислотність грунту допускається в межах рН 5,5-7,5 але
оптимальною величиною є 6,5-7,0 [12,17].
Класифікація сортів сої за тривалістю
вегетації. Сорти
сої за тривалістю росту і розвитку можна розділити на п’ять груп:
· Ультраранні (до 85 днів);
· Ранньостиглі (86 - 105
днів);
· Середньоранні (до 95
днів);
· Середньостиглі (106-125
днів);
· Пізньостиглі (понад 135
днів).
Нижче наведено коротку ботанічну характеристику
ранньостиглих сортів сої, за якою можна визначити рівень продуктивності цих
сортів (табл.1.1)
Таблиця 1.1
Характеристика сортових ресурсів сої в Україні
|
Сорт
|
Рекомендована
зона вирощування
|
Коротка
характеристика групи сортів
|
|
Ультраранні
|
|
Аннушка
Легенда Діона
|
Південна
зона Полісся, Лісостеп
|
Тривалість
вегетаційного періоду - до 85 днів. Висота рослин - у середньому 80-90 см.
Висота прикріплення нижнього бобу - 8-10 см. Висока стійкість щодо знижених
температур. Рекомендована густота - 750-850 тис. шт. /га. Урожайність - 2,0 -
2,5 т/га. Вміст сирого протеїну - 37-41%, жиру - 19-21%.
|
|
Ранньостиглі
|
|
Золотиста,
Омега, Юг 30, Вінницька, Кивін, Артеміда, Анжеліка, Устя, Єлена, Версія,
Васильківська, Ворскла
|
Лісостеп,
північна частина Степу
|
Тривалість
вегетаційного періоду - 86-105 днів. Переважно детермінантний тип росту.
Висота рослин - у середньому 90-100 см. Висота прикріплення нижнього бобу -
8-12 см. Рекомендована густота - 650-750 тис. шт. /га. Урожайність - 2,02 -
2,7 т/га. Вміст сирого протеїну - 38-42%, жиру - 19-22%.
|
|
Середньоранньостиглі
|
|
Феміда,
Подільська 416, Агат, Оріана, Монада, Смолянка, Знахідка, Фея, Алмаз, Медея,
Скеля, Ятрань, Ельдорадо, Фаетон, Стратегія
|
Лісостеп,
Степ
|
Тривалість
вегетаційного періоду - до 85 днів. Висота рослин - у середньому 80-90 см.
Висота прикріплення нижнього бобу - 8-10 см. Висока стійкість щодо знижених
температур. Рекомендована густота - 750-850 тис. шт. /га. Урожайність - 2,0 -
2,5 т/га.
|
|
Продовження
таблиці 1.1
|
|
Середньостиглі
|
|
Оксана,
Подільська 1, Анатоліївка, Офелія, Особлива, Донька, Спринт, Чернівецька 9,
Протеїнка, Равніца, Полтава
|
Південна
частина Лісостепу, Степ
|
Тривалість
вегетаційного періоду - 106 - 125 днів. Висота рослин - у середньому 90 - 115
см. Висота прикріплення нижнього бобу - 10 - 14 см. Рекомендована густота -
550 - 650 тис. шт. /га. Урожайність - 2,5 - 3,2 т/га. Вміст сирого протеїну -
37-42%, жиру - 19-21%.
|
|
Середньопізньостиглі
|
|
Інна,
Таврія, Валюта
|
Степ
|
Тривалість
вегетаційного періоду - понад 135 днів. Висота рослин - у середньому 110 -
140 см. Висота прикріплення нижнього бобу - 8-10 см. Висока стійкість щодо
знижених температур. Рекомендована густота - 750-850 тис. шт. /га.
Урожайність - 2,0 - 2,5 т/га. Вміст сирого протеїну - 37-41%, жиру - 19-21%.
|
На сьогодні в Україні виведено достатній
асортимент вітчизняних високопродуктивних сортів сої, урожайність яких
коливається в межах 12-16 ц/га без зрошення та 35-38 ц/га при зрошенні в умовах
зони Степу.
2.
Місце, умови та методика виконання роботи
2.1
Грунтові умови господарства
Дерново-підзолисті грунти мають невелику глибину
гумусового горизонту, він часто дорівнює орному шару. Вміст гумусу у верхньому
шарі (0-20 см) низький і становить у середньому від 0,6 до 1,1 %. Вбирна
здатність таких грунтів невисока, реакція ґрунтового розчину кисла. Даний тип
грунту відноситься до найменш родючих ґрунтів України. Для підвищення його
родючості слід вносити вапно (не більше 2т/га), сіяти люпин на зелене добриво.
З метою запобігання вітрової ерозії не слід залишати такі ґрунти без рослинного
покриву (табл.2.1).
Таблиця 2.1.
Водно-фізичні показники дерново-підзолистого
супіщаного грунту
|
Шар
грунту, см
|
Щільність,
г/см3
|
Щільність
твердої фази, г/см3
|
Пористість
загальна, %
|
Вологоємність,
%
|
Аерація,
%
|
Максимальна
гігроскопічність, %
|
Вологість
в’янення, %
|
Продуктивна
волога, %
|
|
|
|
|
Повна
|
Найменша
|
Об’ємна
|
|
|
|
|
|
0-10
|
1,53
|
2,65
|
42,5
|
28,3
|
13,0
|
19,9
|
22,6
|
1,45
|
2,0
|
16,8
|
|
10-20
|
1,53
|
2,66
|
42,5
|
28,3
|
12,6
|
19,3
|
23,2
|
1,70
|
2,4
|
15,8
|
|
20-30
|
1,50
|
2,68
|
44,0
|
29,9
|
12,0
|
18,0
|
25,0
|
1,94
|
2,8
|
13,8
|
|
30-40
|
1,52
|
2,72
|
44,0
|
28,8
|
12,2
|
18,5
|
25,5
|
2,10
|
3,2
|
13,7
|
|
40-50
|
1,52
|
2,73
|
44,0
|
30,0
|
13,4
|
20,4
|
23,6
|
2,35
|
3,6
|
13,8
|
Характерною особливістю дерново-підзолистих
грунтів є перерозподіл за ґрунтовим профілем елементів живлення, зокрема
фосфору. Найменша кількість його знаходиться у верхніх шарах. Це потрібно
враховувати при розробці систем удобрення сільськогосподарських культур і
обробітку грунтів.
За хімічним складом ці грунти майже повністю
складаються з кремнієвої кислоти Н2SіО3 і бідні на
поживні речовини. Мінералогічний і гранулометричний склад материнських порід
визначає наявність і форми мікроелементів у них. Їх вміст, як і всіх хімічних
елементів, у материнських породах різний. За кількістю поживних речовин грунт
належить до малозабезпечених.
На цих грунтах вирощують усі районовані культури
Полісся (озиму пшеницю, льон, бобові, картоплю тощо). Тут добре ростуть
багаторічні насадження, крім місць, де на глибині менше ніж 0,5 м від поверхні
розміщуються піщані відклади.
Для вирощування сої дані грунти не є найкращими,
оскільки вони мають високу щільність грунту, низький рівень рН та недостатні
запаси гумусу. Проте вирощування та отримання сталих врожаїв на цих грунтах
можливе за внесення високих доз органічних добрив, які не лише забезпечать
культуру елементами живлення, а й сприяють покращенню фізичного стану ґрунту.
2.2
Аналіз кліматичних і погодних умов з оцінкою відповідності їх вимогам сої
Клімат в зоні розташування ТОВ
"Аріадна" помірно-континентальний, досить вологий, з тривалим
прохолодним літом та м’якою зимою.
Початок періоду з середньою добовою температурою
повітря понад 0° С вказує на кінець зими і здебільшого збігається із
звільненням полів від снігового покриву та початком розмерзання грунту. З
настанням періоду з середньою добовою температурою понад 5ºС звичайно починаються польові роботи. Тривалість періоду з
середньодобовою температурою понад 10°С може бути показником
теплозабезпеченості багатьох культур, а тривалість періоду з температурою понад
15°С - показником можливості вирощування теплолюбних культур.
Влітку темперaтурa може доcягaти 36-39°C, a
взимку мінімaльнa може доcягaти мінуc 36°C cередня темперaтурa 6,5-7°C.
Нaйтепліший літній міcяць - липень, його темперaтурa cтaновить 19-20°C, a в
cічні - 7,0°C нижче нуля 210-215 днів тривaє період з темперaтурою 5°C і
150-189 днів з темперaтурою вище 10°C. Літо прохолодне, зимa м’якa. Веcняні
приморозки припиняютьcя у ІІ-ІІІ декаді квітня, a перші - починаються приблизно
на початку жовтня. Безморозний період тривaє 170-175 днів.
Надходження вологи за рік cтaновить близько
550-700 мм, a зa вегетaцію основних польових культур - близько 300-400 мм.
Протягом літa cпоcтерігaютьcя грози й зливи,
приблизно у червні-липні їx нaйбільше. Інколи бувають і засухи.ніговий період
тривaє до 120 днів. Глибинa промерзaння ґрунту до 67 cм. Xaрaктерним для
Поліccя є те, що cумa опaдів зa рік перевищує випaровувaніcть, це зумовлює
промивний тип водного режиму, a тaкож зaболочувaння нa понижениx ділянках
(табл.2.2).
Тaблиця 2.2
Середньомісячна темперaтурa повітря тa кількіcть
опaдів, 2013 рік
|
Міcяць
|
Опaди,
мм
|
Темперaтурa
повітря,°C
|
|
Cічень
|
26
|
-6,4
|
|
Лютий
|
27
|
-5,9
|
|
Березень
|
31
|
-1,4
|
|
Квітень
|
39
|
6,5
|
|
Трaвень
|
39
|
14,5
|
|
Червень
|
89
|
17,2
|
|
Липень
|
91
|
19,1
|
|
Cерпень
|
60
|
17,8
|
|
Вереcень
|
57
|
13,0
|
|
Жовтень
|
36
|
7,0
|
|
Лиcтопaд
|
27
|
0,7
|
|
Грудень
|
30
|
-4,1
|
|
Зa рік
|
552
|
6,5
|
Отже, з усього вищезазначеного встановлено, що
погодні і клімaтичні умови 2013 року були достатньо cприятливими для
вирощувaння сої. Оскільки кількіcть опaдів та темперaтура повітря у середньому
за вегетацію та окремо по фазам розвитку була наближеною до оптимальної для
роcту і розвитку даної культури. Про це свідчить зміна даних показників
протягом року (риc.2.1).
Риc.2.1 Динаміка температури повітря та
надходження опадів протягом 2013 року.
Отже, максимальна кількість опадів приходиться на
вегетаційний період (квітень-вересень). Найбільше опадів (до 40% річної норми)
випадає в червні-липні. Мінімум опадів випадає в зимові місяці (листопад-лютий)
- біля 15% річної кількості. Аналогічна ситуація прослідковується і з
надходженням ефективних температур. Таким чином, кількість атмосферних опадів,
їх розподіл, а також температурні показники по періодах року цілком
забезпечують культуру вологою. Проте, слід пам’ятати, що соя - культура
короткого світлового дня, тому необхідно обов’язково зважати на правильний
підбір строків, сортів і норм висіву, які б відповідали погоднім умовам господарства.
2.2.1
Сонячна радіація та використання ФАР
Серед факторів, що
визначають загальну продуктивність рослин, фотосинтезу належить провідна роль,
якщо врахувати, що частка органічної маси, утвореної під час цього процесу,
становить близько 95 % маси всіх сухих речовин рослини. Тому керування
фотосинтезом посіву є одним з найефективніших шляхів управління продуктивністю
рослин, впливу на їх урожайність.
До найважливіших
факторів, що визначають рівень продуктивності посівів сільськогосподарських
культур, належать: енергія сонячного світла, яка забезпечує проходження
фотосинтезу; постачання посівів вуглекислим газом, також необхідним для
фотосинтезу; рівень мінерального живлення, умови водопостачання та тепловий
режим.
Основне завдання
землеробства - використання енергії сонячної радіації через фотосинтез для
утворення органічної речовини з найбільшим коефіцієнтом корисної дії.
За сучасними уявленнями,
оптимальні за структурою, рівнем забезпеченості водою, мінеральним живленням та
вуглекислим газом посіви найпродуктивніших сортів можуть використовувати ФАР
(фотосинтетично активна радіація) 4-5% на фотосинтез та нагромадження
органічних речовин. Але при середніх урожаях по країні (8-10 ц/га) зернобобові
культури витрачають не більше 0,6-0,9 % ФАР. Отже, для збільшення врожаю цих
культур існують великі резерви. Важливим для дальшого зростання його є
створення високопродуктивних сортів та гібридів, які характеризуються
підвищеною фотосинтезуючою активністю, а також розробка науково обґрунтованої
технології вирощування їх.
Одним з найважливіших
питань в агрономічній науці є визначення можливості максимального накопичення
рослинами органічної речовини в процесі високої продуктивності фотосинтезу.
Світловий режим для життя рослин
має не менше значення, ніж температура, вологість та мінеральне живлення.
Світло, або промениста енергія, у широкому розумінні цього слова, є важливим
енергетичним фактором, який бере активну участь у створенні органічної речовини
на землі. Промениста енергія сонця у більшості випадків впливає на особливості
процесів росту, форми і розміщення листя у рослин та ін. Вона бере участь не
тільки у формуванні органічної речовини, але і в її перетворенні та
відкладанні, впливає побічно та безпосередньо на процеси загартування рослин,
зміни їх зимо - та посухостійкості. Світло також впливає і на формування
органів рослин.
Важливим якісним
показником посівів, здатних з великим ККД засвоювати енергію світла та СО2
з маси повітря, є достатньо висока оптична щільність при великій сумарній
поверхні асимілюючих органів, головним чином листя.
Зміни в інтенсивності
освітлення часто тісно пов'язані зі змінами температурного режиму ґрунту, у
посівах та в самих рослинах. Вони одночасно помітно впливають на проходження
ряду мікробіологічних процесів у ґрунті, тобто не лише на характер й
інтенсивність фотосинтезу, але й на зміни ґрунтового живлення рослин. Тому
вивчення питання про вплив світла на рослини є важливим не лише як теоретично,
але й для використання цих знань у сільськогосподарській практиці. Створення оптимального
світлового режиму посіву можна досягнути нормами висіву, способами сівби,
розміщенням рослин на площі, кількістю їх у рядках та ін. Цими заходами можна
помітно збільшувати коефіцієнт корисної дії фотосинтезу, надходження сонячного
світла на землю.
2.2.2
Показники зволоження території
Основні сільськогосподарські культури оцінюють за
запасами продуктивності вологи, порівнюючи їх з найменшою вологоємкістю, яка в
метровому шарі супіщаного ґрунту на початку весни становить 140-150 мм.
Оптимальна вологість ґрунту для зернових та бобових культур становить
відповідно 65-75 % та 75-80 % вологи [4]. Суму опадів, що була в даній зоні,
представлена в нижченаведеній таблиці 2.3.
Таблиця 2.3
Сума опадів (мм) за 2013 рік за даними Поліської
метеостанції
|
Декада
|
Місяці
|
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
6
|
7
|
8
|
9
|
10
|
11
|
12
|
|
1
|
9,2
|
3,4
|
0,5
|
11,0
|
21,0
|
0,8
|
0,0
|
32,5
|
22,6
|
2,5
|
21,9
|
0,7
|
|
2
|
8,3
|
3,4
|
,17,9
|
32,1
|
10,6
|
13,0
|
84,9
|
0,0
|
1,0
|
2,8
|
3,1
|
|
3
|
19,1
|
20,5
|
0,0
|
3,7
|
16,7
|
28,0
|
2,0
|
33,6
|
87,9
|
4,9
|
0,0
|
24,6
|
|
Середньо
- місячна
|
36,6
|
27,3
|
18,4
|
46,8
|
48,3
|
92,2
|
86,9
|
66,1
|
111,3
|
10,2
|
30,0
|
28,4
|
|
Середньо
- багаторічна
|
40
|
37
|
32
|
46
|
48
|
4
|
83
|
57
|
34
|
34
|
38
|
49
|
|
Відхилення
|
3,4
|
9,7
|
13,6
|
0,8
|
0,3
|
28,2
|
3,9
|
9,1
|
77,3
|
23,8
|
8,0
|
20,6
|
У червні місяці сума опадів за липень і серпень
перевищувала середньо багаторічні на 3.9 та 9.1 мм відповідно, позитивно
впливають на формування насіння сої.
Район розміщення господарства характеризується
достатньою та надмірною зволоженістю. Середня річна сума опадів становить 470
мм. В окремі роки сума опадів значно відхиляється від наведеної величини і в
вологі роки доходить до 700-800 мм, а в найбільш сухі роки не перевищує 300-400
мм. Розподіл опадів протягом року дуже нерівномірний. Проте, незважаючи на
наявність позитивного балансу вологи, на території господарства не виключена
можливість ґрунтових посух.
3.
Агроекономічний аналіз системи землеробства та технології вирощування сої в
господарстві
3.1
Співвідношення земельних угідь та структура посівних площ
Співвідношення площ окремих угідь господарства
визначається структурою земельних угідь, що визначається спеціалізацією та
впливом організації виробництва.
Для того, щоб мати уяву та проаналізувати основні
напрямки господарювання, спеціалізацію, сильні та слабкі сторони підприємства,
перспективні кроки до поліпшення та збільшення виробництва продукції, нижче в
таблицях пропонуються основні дані по економічних, виробничих показниках
діяльності, взятих з річних звітів ТОВ "Аріадна" за останні роки
(табл.3.1).
Таблиця 3.1
Структура посівних площ господарства на 2013 рік
|
Сільськогосподарські
угіддя та назва господарських груп культур
|
Площа,
га
|
Частка,
%
|
|
|
від
усієї території
|
від с.
- г. угідь
|
від
ріллі
|
|
1. Вся
територія господарства
|
340
|
100
|
-
|
-
|
|
2.
Сільськогосподарські угіддя
|
320
|
94,1
|
100
|
-
|
|
3.
Рілля, зайнята польовими культурами
|
288
|
84,7
|
90,0
|
100
|
|
4.
Ліси, чагарники
|
4,4
|
1,3
|
-
|
-
|
|
5. Під
дорогами, водоймами, будівлями та ін.
|
3,8
|
1,1
|
-
|
-
|
|
6.
Польові сільськогосподарські культури, всього
|
288
|
84,7
|
90,0
|
100,0
|
|
З них
|
|
|
|
|
|
7.
зернові
|
115
|
33,8
|
35,9
|
39,9
|
|
8.
зернобобові
|
70
|
20,6
|
21,9
|
24,3
|
|
9.
технічні культури
|
80
|
23,5
|
25,0
|
27,8
|
|
10.
овочеві
|
23
|
6,8
|
7,2
|
8,0
|
|
Екологічна
норма частки ріллі, %
|
77,0 %
|
|
Коефіцієнт
використання ріллі
|
1
|
Дані таблиці свідчать про високу розораність
території. Рілля займає 84,7 % від загальної площі території господарства та
90,0 % від площі сільськогосподарських угідь. Відповідно, уся площа ріллі
зайнята польовими культурами. Серед сільськогосподарських культур 39,9 %
займають зернові, 24,3 - зернобобові, 27,8 - технічні та 8 % овочеві культури
від загальної площі ріллі.
За останні 3 роки загальна посівна площа у ТОВ
"Аріадна" дещо зменшилася (табл.3.2). В структурі посівних площ
господарства у 2013 році провідне місце займають зернові культури (43,4 %).
Таке насичення сівозміни культурами одного напряму використання, тобто зернових,
пояснюється необхідністю вирощувати більш рентабельні культури, а також
відсутністю тваринництва в господарстві і шляхів реалізації продукції технічних
культур, зокрема цукрових буряків.
У структурі зернових та технічних культур у 2013
році порівняно з 2011-2012 роками відсутні посіви вівса, гороху, озимого ріпаку
та картоплі. Такі зміни відбулися через досить низьку рентабельність цих
культур за останні роки. Озимий ріпак, через несприятливі умови перезимівлі
доводилось два роки поспіль пересівати ярими формами ріпаку (табл.3.2).
Таблиця 3.2
Структура посівних площ зернових та технічних
культур ТОВ "Аріадна"
|
Культура
|
2011
|
2012
|
2013
|
|
га
|
%
|
га
|
%
|
га
|
%
|
|
С. - г.
культури, всього
|
240
|
100,0
|
290
|
100,0
|
265
|
100,0
|
|
Озима
пшениця:
|
80
|
23,5
|
100
|
32,3
|
80
|
30,2
|
|
Ярий
ячмінь
|
60
|
17,6
|
40
|
12,9
|
35
|
13,2
|
|
Овес
|
40
|
11,8
|
20
|
6,5
|
-
|
-
|
|
Соя
|
-
|
-
|
20
|
6,5
|
70
|
26,4
|
|
Горох
|
30
|
8,8
|
20
|
6,5
|
-
|
-
|
|
Озимий
ріпак
|
70
|
20,6
|
50
|
16,1
|
-
|
-
|
|
Ярий
ріпак
|
-
|
-
|
-
|
-
|
30
|
11,3
|
|
Цукрові
буряки
|
40
|
11,8
|
40
|
12,9
|
50
|
18,9
|
|
Картопля
|
20
|
5,9
|
20
|
6,5
|
-
|
-
|
Тому було прийнято рішення частково замінити дані
площі ярим ріпаком. Вирощування картоплі зменшили та перевели у овочеву
сівозміну. Культури польової сівозміни (овес, горох) тимчасово зняли із
структури посівних площ збільшивши площі інших культур, зокрема сої, з метою
досягнення високої економічної ефективності виробництва сільськогосподарських
культур у господарстві.
Отже, удосконалення структури посівних площ
польової сівозміни господарства має здійснюватись у напрямі збільшення частки
зернобобових культур у загальній посівній площі зернових та технічних культур.
3.2
Спеціалізація господарства та урожайність сільськогосподарських культур за
останні 3 роки
Спеціалізація підприємства - це переважний
розвиток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції, це -
об'єктивний і закономірний процес, який розвивається на основі впровадження у
виробництво досягнень науково-технічного прогресу.
У ТОВ "Аріадна" протягом усього
існування господарства спеціалізуються на вирощуванні зернових та технічних
культур. З усього вищезазначеного видно, що посівні площі та культури за
останні три роки дещо змінювались задля отримання високих прибутків. Проте
напрямок господарства поки що залишається незмінним. Урожaйність
сільськогосподaрських культур нaведенa в тaблиці 3.3.
Таблиця 3.3
Врожайність основних
сільськогосподарських культур, т/га
|
№ п/п
|
Культура
|
Фактична,
т/га
|
Середня
за 3 роки, т/га
|
Планова
на наступний рік
|
|
|
2011
|
2012
|
2013
|
|
|
|
1.
|
Озима
пшениця
|
4,1
|
3,2
|
3,7
|
3,7
|
4,8
|
|
2.
|
Ярий
ячмінь
|
2,2
|
2,0
|
2,5
|
2,2
|
2,9
|
|
3.
|
Овес
|
3,8
|
3,0
|
-
|
3,4
|
-
|
|
4.
|
Соя
|
|
2,2
|
1,8
|
2,0
|
2,6
|
|
5.
|
Горох
|
2,0
|
1,6
|
-
|
1,8
|
2,3
|
|
6.
|
Озимий
ріпак
|
1,8
|
1,5
|
-
|
1,7
|
-
|
|
7.
|
Ярий
ріпак
|
|
|
2,0
|
2,0
|
2,6
|
|
8.
|
Цукрові
буряки
|
22,3
|
22,9
|
21,9
|
22,4
|
25,1
|
|
9.
|
Картопля
|
22,0
|
24,2
|
-
|
23,1
|
-
|
За результатами отриманої урожайності у ТОВ
"Аріадна" було встановлено, що урожайність зернових та технічних
культур протягом останніх трьох років варіювала та зменшувалась переважно у
всіх вирощуваних культур. Тому у 2013 році дещо змінили структуру розміщення
культур, в тому числі, овес, горох, озимий ріпак та картоплю взагалі не
висівали, збільшивши загальну площу сої та замінивши посіви озимого ріпаку на
ярий, через несприятливі умови перезимівлі. Таким чином з урахуванням
впровадження прогресивних технологій вирощування даних культур, наступного року
планується отримати врожайність вищу приблизно на 30 %.
3.3
Сівозміни господарства та місце сої в них
Чергування культур в сівозмінах передбачене з
урахуванням створення найкращого агрофону для вирощування культур в
господарстві. Сівозміна - це науково обґрунтоване чергування
сільськогосподарських культур і парів у часі й на території або в часі [22].
Освоєння рекомендованих сівозмін дозволить розмістити основні
сільськогосподарські культури по кращих попередниках, для отримання високих
врожаїв та підтримання поля в доброму агротехнічному стані.
Сівозміни дають
можливість раціонально використовувати заходи виробництва і землю, більш
ефективно організувати сільськогосподарські роботи. Правильне чергування
культур у сівозміні поліпшує живлення рослин зольними елементами і азотом.
Необхідність чергування культур зумовлюється їх біологічними особливостями.
Різні культури використовують поживні речовини у неоднаковому співвідношенні.
Різні сільськогосподарські культури та їх вирощування неоднаково впливають на
фізичні властивості ґрунту і стійкість його проти ерозії [17].
ТОВ "Аріадна",
яке має зерново-технічний напрямок спеціалізації виробництва
сільськогосподарської продукції на основі якого складено відповідну систему
сівозмін у господарстві. Ця система представляє основну польову п’ятипільну
сівозміну, яка включає зернові, бобові та технічні культури (табл.3.4). Існує у
господарстві окремо овочева сівозміна, яка не перевищує 30 га, призначена для
власних потреб. Чергування овочевих культур проводять з чистим паром та
однорічними травами.
Таблиця 3.4
Система сівозмін у господарстві
|
Назва
сівозміни та її площа, га
|
Перелік
вирощуваних культур у господарстві
|
№ поля
|
Фактичне
розміщення культур на полях за останні 3 роки
|
|
|
|
2011 р
|
2012 р.
|
2013 р.
|
|
Польова
265,0 га
|
1.
озима пшениця:
|
1
|
ярий
ячмінь, овес
|
озимий
ріпак
|
озима
пшениця
|
|
2. ярий
ячмінь
|
2
|
озимий
ріпак
|
озима
пшениця
|
соя
|
|
3. овес
|
|
|
|
|
|
4. соя
|
3
|
озима
пшениця
|
соя,
горох
|
цукрові
буряки
|
|
5.
горох
|
|
|
|
|
|
6.
озимий ріпак
|
4
|
горох
|
цукрові
буряки, картопля
|
ячмінь
ярий
|
|
7. ярий
ріпак
|
|
|
|
|
|
8.
цукрові буряки
|
5
|
цукрові
буряки, картопля
|
ярий
ячмінь, овес
|
ярий
ріпак
|
|
9.
картопля
|
|
|
|
|
Враховуючи погодні умови та тип ґрунтів, де
розміщене господарство, із даних таблиці, можна зазначити, що даний варіант не
є найкращим, проте враховуючи невелику площу господарства, вона є оптимально
допустимою.
За останні роки соя зайняла провідне місце у
структурі посівних площ господарства. Гунтово-кліматичні умови зони для даної
культури хоча і не є оптимальними, проте її висока рентабельність дає змогу й
надалі впроваджувати сою у виробництво задля загального підвищення економіки
господарства.
3.4
Оцінка господарської та економічної ефективності галузі рослинництва в
господарстві
Економічна ефективність - це таке співвідношення
між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники
ефективності виробництва. При цьому можливі три варіанти вказаного
співвідношення:
) ресурси і результати виражені у вартісній
формі;
) ресурси - у вартісній, а результати - у
натуральній формі;
) ресурси - у натуральній, а результати - у
вартісній формі.
Підвищення економічної ефективності
сільськогосподарського виробництва сприяє зростанню доходів господарств, що є
основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці і
поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі. Суть проблеми
підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб
на кожну одиницю витрат - матеріальних, трудових і фінансових - досягти
істотного збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної для задоволення
матеріальних і культурних потреб суспільства [11].
Сучасному стану галузі рослинництва в
господарстві притаманний екстенсивний шлях розвитку, зменшення впровадження у
виробництво досягнень науково - технічного прогресу, відсутність нормального
машино - тракторного парку, зниження урожайності основних видів культур,
безгосподарське ставлення до землі, втрати через недбалість.
За останні роки тракторний парк скоротився на
40%, зернозбиральні комбайни на 41%, картоплезбиральні на 67%, бурякозбиральні
машини на 39%. Основними машинами галузь забезпечена на 50 - 60%.
Спрацьованість машино - тракторного парку досягає 75%. Готовність тракторів до
виконання робіт становить 75%. Зношені основні засоби не забезпечують
відповідного рівня і темпів збільшення обсягів виробництва продукції, а також
підвищення продуктивності праці.
Внаслідок низького рівня забезпеченості
підприємства засобами виробництва не виконуються окремі технологічні операції.
Загальні втрати господарств становлять за недобором урожаю понад 30%, за
перевитратами пального близько 15%.
Проведення комплексного аналізу дає можливість
проаналізувати стан підприємства і виявити резерви підвищення ефективності. Це
дає змогу запобігти втратам. Ефективність галузі рослинництва наведена в
таблицях.3.5 та 3.6.
Таблиця 3.5
Господарська ефективність системи землеробства в
ТОВ "Аріадна" у 2013 році
|
№ п/п
|
Польові
культури
|
Площа,
га
|
Урожайність,
ц/га
|
Валовий
збір продукції, ц
|
Вміст в
1га кормових одиниць, ц
|
Валовий
вміст кормових одиниць в основній і побічній продукції, ц
|
|
|
|
основна
продукція
|
побічна
продукція
|
основна
продукція
|
побічна
продукція
|
основна
продукція
|
побічна
продукція
|
|
|
1
|
Озима
пшениця
|
36,8
|
75,6
|
2944
|
6048
|
24,7
|
16,5
|
3296
|
|
2
|
Соя
|
70
|
17,7
|
22,8
|
1239
|
1596
|
15,1
|
9,6
|
1729
|
|
3
|
Цукрові
буряки
|
50
|
218,9
|
117,5
|
10945
|
5875
|
54
|
25
|
3950
|
|
4
|
Ярий
ячмінь
|
35
|
25,0
|
102,4
|
875
|
3584
|
17,5
|
38,9
|
1974
|
|
5
|
Ярий
ріпак
|
30
|
20,2
|
83,5
|
606
|
2505
|
4,5
|
12,3
|
504
|
Таблиця 3.6
Економічна ефективність галузі рослинництва у ТОВ
"Аріадна" у 2013 році
|
С-г
культура
|
Площа,
га
|
Урожай-ність
основної продукції, т/га
|
Валовий
збір основної продукції, т
|
Реаліза-ційна
ціна, грн. /т
|
Вартість
валової продукції, грн. /га
|
Вартість
валового збору з усієї площі, тис. грн
|
Виробничі
витрати
|
Чистий
прибуток
|
Рівень
рентабельності, %
|
|
|
|
|
|
|
|
на 1
га, грн.
|
на всю
площу, тис. грн
|
на 1
га, грн.
|
на всю
площу, тис. грн
|
|
|
Озима
пшениця
|
80
|
3,7
|
296
|
2400
|
8880
|
710,4
|
3500
|
280
|
5380
|
430,4
|
154
|
|
Соя
|
70
|
1,8
|
126
|
5800
|
10440
|
730,8
|
2450
|
171,5
|
7990
|
559,3
|
326
|
|
Цукрові
буряки
|
50
|
22,9
|
1145
|
2800
|
64120
|
3206
|
31450
|
1572,5
|
32670
|
1633,5
|
104
|
|
Ярий
ячмінь
|
35
|
2,5
|
87,5
|
2000
|
5000
|
175
|
1715
|
60,025
|
3285
|
115
|
192
|
|
Ярий
ріпак
|
30
|
2
|
60
|
3800
|
7600
|
228
|
3536
|
106,1
|
4064
|
122
|
115
|
Найвищий рівень рентабельності, незважаючи на
відносно низьку урожайність, було отримано при вирощуванні сої - 326 %, що
обумовлено високою реалізаційною ціною - 5800 грн/т. На другому місці за даним
економічним показником продукція зерна ярого ячменю - 192 %, що на 38 % вище за
рівень рентабельності зерна озимої пшениці. Хоча реалізаційна ціна пшениці та
отримана урожайність була вища, проте затрати на вирощування її вдвічі
перевищували затрати на вирощування ячменю. Рентабельність ярого ріпаку склала
115 %, що дає можливість стверджувати про високий рівень економічної
ефективності вирощування даної культури. Найнижчий, але позитивний, рівень
рентабельності було встановлено при вирощуванні цукрового буряку - 104 %,
незважаючи на досить високу урожайність коренеплодів 22,9 т/га. Ціну реалізації
було висвітлено після перерахунків на середній показник, оскільки цукор після
переробки коренеплодів реалізували за вартістю, яка істотно відрізняється від
вартості побічної продукції (жом, меляса та ін.). Даний рівень економічної
ефективності останньої культури обумовлений високими виробничими витратами, а
тому необхідно удосконалити технологію вирощування цієї та інших культур за
рахунок введення високоінтенсивних адаптованих до даних умов сортів і гібридів.
Рівень рентабельності від вирощування вищезазначених культур складає 178 %, що
свідчить про досить високу економічну ефективність виробництва даної продукції
у господарстві.
4.
Аналіз фактичної технології вирощування культури у господарстві з оцінкою
відповідності одержаної урожайності її ресурсному забезпеченню та плановій
урожайності
Система землеробства - це сукупність
взаємопов'язаних принципів, правил, прийомів, заходів
організаційно-економічного, агротехнічного, меліоративного характеру із
використанням землі на певній території за землевпорядкуванням для виробництва
сільськогосподарської продукції, відтворення і підвищення родючості ґрунту за
наявних кліматичних умов. Система землеробства вміщує сукупність систем
організації території і здійснення виробничого процесу вирощування рослинної
продукції за такими провідними ланками, як сівозміна, система обробітку ґрунту,
система удобрення, захисту рослин, система насінництва, система машин і знарядь
та ін. Засобом поєднання різнорідних ланок систем землеробства є
агрофітотехнології. Одним із принципів упорядкування систем землеробства за місцевих
природних умов є агрокліматична класифікація систем землеробства [22].
4.1
Система основного і передпосівного обробітку ґрунту
Сучасні поняття щодо сутності системи ведення
сільського господарства зводяться до наукового обґрунтування організаційних,
економічних і технологічних принципів ведення сільськогосподарського
виробництва. Складовою основою системи ведення господарства, безперечно, є
система землеробства [6].
Раціональні сучасні системи землеробства
передбачають широке застосування досягнень науки і техніки - хімізації,
селекції, меліорації, комплексної механізації, енерго-, ресурсозберігаючих та
екологічно чистих технологій, що забезпечують отримання сталих, високих і
якісних урожаїв вирощуваних культур.
У ТОВ "Аріадна" розроблена система механічного
обробітку грунту для польової сівозміни господарства (табл.4.1).
Таблиця 4.1
Система обробітку ґрунту в польовій сівозміні
|
С. - г.
культури
|
Основний
обробіток
|
Передпосівний
обробіток
|
Післяпосівний
|
|
заходи
|
глибина
|
строки
|
с. - г.
машини
|
заходи
|
глибина
|
строки
|
с. - г.
машини
|
заходи
|
глибина
|
строки
|
с. - г.
машини
|
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
6
|
7
|
8
|
9
|
10
|
11
|
12
|
13
|
|
Озима
пшениця
|
лущення
стерні
|
6-8
|
після
збирання попередника
|
ЛДГ-15
|
культивація
|
4-6
|
перед
сівбою
|
КПС-4
|
коткування
|
|
вслід
за сівбою
|
ЗККШ-6
|
|
оранка
|
22-25
|
за 3-4
тижні до посіву
|
ПЛН-5-35
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Соя
|
лущення
|
6-8
|
після
збирання попередника
|
ЛДГ-15
|
вирів.
з одночасним закр. вологи
|
3-4
|
фізична
стиглість ґрунту
|
БЗТС-1,0
|
коткування
|
|
вслід
за сівбою
|
ЗККШ-6
|
|
оранка
|
20-22
|
після
відростання бур’янів
|
ПЛН-5-35
|
|
|
|
|
після сходове
боронування
|
|
з
появою сходів
|
БЗС-1,0
|
|
Цукровий
буряк
|
лущення
стерні
|
8-10
|
після
збирання попередника
|
ЛДГ-15
|
культивація
|
2-4
|
перед
сівбою
|
УСМК-5,4
|
коткування
|
|
вслід
за сівбою
|
ЗККШ-6
|
|
зяблева
оранка
|
25-27
|
після
відростання бур’янів
|
ПЛН-5-35
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Ячмінь
ярий
|
дискування
|
10-12
|
після
збирання попередника
|
БДТ-7
|
вирів.
з одночасним закр. вологи
|
3-4
|
фізична
стиглість ґрунту
|
ШБ-2,5
|
коткування
|
|
вслід
за сівбою
|
ЗККШ-6
|
|
оранка
|
20-22
|
після
відростання бур’янів
|
ПЛН-5-35
|
культивація
|
5-7
|
перед
посівом
|
КПС-4
|
|
|
|
|
|
Ярий
ріпак
|
дискування
|
10-12
|
після
збирання попередника
|
БДТ-7
|
вирів.
з одночасним закр. вологи
|
3-4
|
Фіз.
стиглість ґрунту
|
ШБ-2,5
|
коткування
|
|
вслід
за сівбою
|
ЗККШ-6
|
|
оранка
|
20-22
|
після
відростання бур’янів
|
ПЛН-5-35
|
культивація
|
5-7
|
перед
посівом
|
КПС-4
|
|
|
|
|
Система обробітку ґрунту, що розроблена і
впроваджена в господарстві для польових сівозмін дозволяє створити оптимальні
умови для росту і розвитку рослин та для формування гарних врожаїв.
Підготовка ґрунту під культури у даному
господарстві включає основний і передпосівний обробітки. Основний обробіток
проводять восени, після збирання попередника. Для знищення пожнивних решток
проводили дискування (лущення стерні). Потім, після проростання бур'янів
застосовували оранку на глибину 22-25 см. Весняний обробіток включав закриття
вологи і вирівнювання ґрунту та передпосівну культивацію.
Після сівби проводять коткування посівів. Догляд
за посівами у господарстві передбачає міжрядні механічні обробітки для
просапних культур, а також хімічний захист польових культур від шкідливих
організмів (хвороби, шкідники, бур’яни).
4.2
Система удобрення ґрунту у сівозміні господарства
Питання раціонального використання мінеральних
добрив при вирощуванні певних сільськогосподарських культур на сьогодні є
актуальним для збереження сталості навколишнього середовища. Зокрема, останнім
часом в практиці сільського господарства широко розповсюджене використання
високих доз азотних добрив. Думки вчених з приводу внесення азотних добрив
суперечливі, оскільки, відомо, що високий вміст азотних добрив у ґрунті
негативно впливає на рослини. Так, змінюється гормональний статус рослини,
утворюється багато паренхімних та мало склеренхімних клітин, знижується
проникність мембран, швидкість відтоку асимілянтів із листка. Це відбивається на
кількісному та якісному складі продуктів фотосинтезу [2-4].
Дози добрив повинні забезпечити, по-перше,
потребу культури в них для одержання запланованого врожаю, а по-друге,
підвищення вмісту необхідних елементів живлення в ґрунті до оптимального рівня.
У ТОВ "Аріадна" існує система удобрення
ґрунту у польовій сівозміні (табл.4.2).
Таблиця 4.2
Система удобрення ґрунту в польовій сівозміні
господарства
|
№ п/п
|
С. - г.
культури
|
Урожайність
ц/га
|
Строки
внесення
|
Всього
на 1 га
|
Всього
внесено NРK
|
Винесено
урожаєм
|
Баланс
+ (-)
|
|
|
|
Основне
|
Рядкове
|
Підживлення
|
Органічні
т
|
Мінеральні
NРK
|
|
|
|
|
1
|
Озима
пшениця
|
36,8
|
Р-35
K-35 10 т гною
|
-
|
N-40
|
10
|
N-40
Р-35 K-35
|
N-90
Р-60 K-95
|
N-126
Р-43 K-90
|
N-36
Р+17 K+5
|
|
2
|
Соя
|
17,7
|
Р-40
K-40
|
Р-10
N-20
|
-
|
-
|
N-20
Р-50 K-40
|
N-20 Р-50
K-40
|
N-116
Р-28 K-35
|
N-96
Р+22 K+5
|
|
3
|
Цукровий
буряк
|
218,9
|
10т
гною Р-20 K-10
|
N-10
Р-10 K-10
|
N-10
|
10
|
N-20
Р-30 K-30
|
N-70
Р-65 K-80
|
N-59
Р-21 K-89
|
N+11
Р+44 K-9
|
|
4
|
Ярий
ячмінь
|
25,2
|
Р-35
K-50
|
-
|
N-45
|
-
|
N-45
Р-35 K-50
|
N-45
Р-35 K-50
|
N-63
Р-28 K-56
|
N-18 Р+7
K-6
|
|
5
|
Ярий
ріпак
|
20,2
|
Р-35
K-35
|
-
|
N-35
|
-
|
N-35
Р-35 K-35
|
N-35
Р-35 K-35
|
N-68
Р-24 K-74
|
N-33
Р+11 K-39
|
З існуючої системи удобрення рослин в сівозміні
господарства, можна зробити висновок, що удобрення більшості культур не
відповідає їх технології вирощування і ця система не дозволяє отримати високі і
сталі врожаї. Тому необхідно збільшувати норму внесення добрив. Серед
мінеральних добрив в господарстві використовується аміачна селітра (N - 30 %),
суперфосфат (Р2О5 - 19 %), комбіновані добрива, з калійних
добрив використовується калійна сіль (К2О - 40 %). З органічних
добрив використовують гній, який отримують з молочно - тваринницької ферми із
сусіднього господарства за домоленістю. Система удобрення в господарстві
передбачає внесення на 1 га сівозміни 6 т органічних добрив. Нестачу потрібно
покрити за рахунок мінеральних добрив.
4.3
Підготовка насіння до сівби, строки, способи сівби, глибина загортання насіння
сої
Сівбу сої у господарстві розпочинають, коли грунт на
глибині загортання насіння прогріється до 12-14
С, що приходиться на першу декаду травня у даній
грунтово-кліматичній зоні.
Фенологічним показником цього строку є цвітіння яблуні. При
більш ранньому посіві в непрогрітий грунт насіння уражується хворобами і, як
правило, дає зріджені, недружні сходи. Запізнення з сівбою також призводить до
зниження польової схожості насіння через пересихання верхнього шару грунту.
Перед сівбою насіння сої протруюють фунгіцидами: проти
кореневих гнилей пероноспорозу, плісневих грибів білої та сірої гнилей -
бенлатом, 50%, або фундазолом, 50% з. п. - 3 кг/т зерна, або вітаваксом 200ФФ -
2,5 л/т.
Перед посівом (в день посіву) насіння сої обробляють
ризоторфіном (200т/га) і мікроелементами (0,5-1,0% розчином молібденовокислого
амонію) та стимуляторами росту.
Відмічено, що активний симбіоз бобових рослин з
бульбочковими бактеріями не лише підвищує рівень продуктивності культури, але і
підвищує вміст білка в насінні і зеленій масі рослин сої. Так при середньому
збільшенні врожаю за рахунок інокуляції ризоторфіном на 3,7 ц/ га та білка на
2,4% додатковий збір сирого протеїну складатиме 380 кг/ га [4,8,15]. Причому
поряд із збільшенням вмісту білка покращується його якісний склад.
Тому, безпосередньо перед сівбою у господарстві насіння сої
обробляють напіввологим способом із розрахунку 5-7л води і З л ЖКУ на 1 тонну
насіння з добавкою відповідної норми висіву гектарної порції ризоторфіну. У
господарстві проводять заходи, які запобігають попаданню прямого сонячного
проміння на інокульоване насіння сої, оскільки це зменшує відсоток виживання
бактерій перед потраплянням їх у грунт.
Соя дає своєчасні і дружні сходи при загортанні насіння на
невелику глибину (3-5 см) у вологий, добре прогрітий шар грунту. Для сівби сої
застосовують сівалки ССТ-12А. Сіють сою широкорядним способом з міжряддям 45
см.
Норма висіву сої в умовах, де розташоване господарство
(зона Полісся) становить 550-650 тис. схожих насінин на 1 га. Вагова норма
відповідно становить 80-100 кг/га. Насіння загортають на глибину 4-5 см.
Зазвичай норма висіву насіння (з обліком їхньої польової схожості й виживання
рослин до збирання) буває на 30-35 % більше оптимальної густоти стояння
дозрілих рослин сої.
4.4
Післяпосівний обробіток грунту і догляд за посівами
Системи захисту сільськогосподарських культур
мають бути спрямовані не тільки на збереження врожаю, але й на екологічні,
санітарно-гігієнічні, соціальні аспекти їх оптимізації. Тобто системи повинні
відповідати глобальній стратегії - гармонійному поєднанню інтересів людини і можливостей
природи [22].
Традиційно захист рослин від збудників хвороб,
шкідників і бур’янів забезпечувався застосуванням пестицидів, і на даний час
відмова від них вважається недоцільною, оскільки призводить до зниження
продуктивності посівів в середньому на 30 %.
В господарстві із заходів хімічного захисту
використовується протруювання насіння, а також обробка культур проти бур’янів,
шкідників та хвороб.
Сою засмічену бур’янами до сходів у фазі розеток
бур’янів обприскують розчином гербіциду Амінної солі 2,4Д (4-6 Кг/га), також
вносять Раундап (6-8 кг/га).
За якісного обробітку грунту і позитивної дії
гербіцидів, догляд за соєю у господарстві обмежується одним міжрядним
розпушуванням на глибину 5-6 см. Якщо гербіциди неефективно спрацювали або й
зовсім не подіяли, то проводиться до сходове та післясходове боронування
середніми та легкими боронами упоперек посіву та два міжрядних обробітки.
За період вегетації посіви сої у фазі 1-3
справжніх листків обприскують базаграном, 48% в. р. або базаграном новим, 48%
в. р. - 1,5-3,0 л/га; у фазі 2-4 справжніх листків сої відповідно, блазером 2с,
24% в. р. к. - 1,5-2,5 л/га при висоті бур’янів 5-8см. Проти багато - і
однорічних злакових бур’янів у фазі 4-5 справжніх листків сої застосовують
фюзілад, 25% к. е. - 4 л/га. фюзілад супер, 12,5%к. е. - 4 л/га.
Проти павутинного кліща застосовують Бі-58 новий,
40% к. е. - 1 л/га, золон (фозалон), 35% ке. - 2-2,5 л/га, карате, 5% к. е. -
0,4 л/га, маврік 2Ф, 25% к. е. - 0,5 л/га, омайт, 30% к. е. - З л/га; омайт,
57% к. е. - 1,5 л/га; сірку молоту, порошок (20-30 кг/га).
Проти паросткової мухи у фазі сходів
рекомендується використовувати Бі-58 новий, 40% к. е. - 1 л/га. У період
формування першої - другої пари трійчастих листків проти тютюнового трипсу
посіви обприскують Бі-58 новий, 40% к. е. - 1 л/га; золоном, 35% к. е. - 2
л/га; шерпою, 25% к. е. - 0,64-0,8 л/га.
Проти листогризучих шкідників, а саме: гусінь
совок, п’ядунів, лучного метелика, жуків бульбочкових довгоносиків
застосовують: Бі-58 новий, 40% к. е. - 1 л/га; золон, 35% к. е. - 2,5л/га;
арріво, 25% к. е.0,32 л/га; шерпу, 25% к. е. - 0,31 л/га. При появі на листках
перших ознак аскохітозу, пероноспорозу, церкоспорозу, антракнозу і бактеріозу
посіви сої обприскують бордоською рідиною (4 кг га за мідним купоросом). Витрата
робочої рідини при наземних обробках - 300 - 400 л/га.
4.5
Збирання урожаю
Ознаки дозрівання сої - пожовтіння й опадання
листків, побуріння стебел і бобів. Сою на зерно і насіння збирають при
вологості не більше 16%. Насіння повинно набути властивий сорту колір,
затвердіти. Дозрілі боби сої не розтріскуються. У суху погоду збір проводять
прямим комбайнуванням "Джон Дір" з переобладнаною жниваркою для
забезпечення мінімальної висоти зрізу (7-8 см). Можна також використовувати й
комбайни інших марок: СК-5"Нива" з хедером ХПС-4,2, ХС-5-120,
ХС-1500, "Дон-1500”, "Обрій" та іншими. Для зменшення дроблення
насіння, частоту обертання барабана зменшують до 500-600 об. /хв. при вологості
насіння вище 12% і до 300 - 400 об. /хв. - при низькій вологості.
У вологу погоду й на засмічених полях іноді у
господарстві застосовують десикацію, з метою прискорення дозрівання сої. Її
проводять при побурінні нижніх і середніх бобів на рослинах. Посів обприскують
розчином хлорату магнію (20-30 кг/га) або реглона супер (2-3 л/га). При цьому
висихає і соя, і бур'яни, знижується вологість насіння, зменшуються витрати на
їхнє сушіння. Збирання проводять через 7-10 днів після десикації.
4.6
Післязбиральна доробка та зберігання продукції рослинництва
Це основний спосіб доведення бункерного зерна до
продовольчих і насінних кондицій в господарствах. Виконують на спеціальних
пунктах, що являють собою комплекси зерноочисного і зерноочисно-сушильного
обладнання в будівлях легкого типу.
Зерноочисні агрегати ЗАВ-50 і ЗАВ-25
використовують для післязбиральної обробки зерна колосових, зернобобових,
круп’яних та інших культур з доведенням до базисних кондицій (без додаткової
обробки на заготівельних пунктах). Продуктивність агрегатів становить
відповідно 50 і 25 т (по пшениці) за годину основного часу. Найбільш поширеним
в господарствах країни є зерноочисні агрегати ЗАВ-40 і ЗАВ-20. З метою
підвищення продуктивності, зменшення втрат зерна і поліпшення умов праці
персоналу ці агрегати реконструюють. Для цього використовують комплект
обладнання Р8-УЗК-50.
До комплекту обладнання Р8-УЗК-50 належить
вібровідцентровий зерновий сепаратор Р8-БЦС-50 з вентилятором,
пиловідокремлювач ЦОЛ-6, комплект зернопроводів, аспіраційна система,
електроапаратура і монтажні складові частини. Реконструйований агрегат може
працювати за чотирма технологічними схемами: очищати зерно на одній або двох
паралельних лініях, з трієрними блоками або без них в кожній лінії.
Продуктивність вдосконалених зерноочисних
агрегатів ЗАВ-40 і ЗАВ-20 зростає відповідно в 1,6 і 2,2 рази, і економія
приведених затрат також суттєва. Значно поліпшуються умови праці
механіка-оператора.
Комплекси КЗС-25Ш і КЗС-25Б відрізняються тим, що
перший містить шахтну зерносушарку типу СЗШ-16, а другий - дві барабанні
СЗСБ-8А.
Всі уніфіковані комплекси типу КЗС мають
відділення для приймання і тимчасового зберігання зерна, сушильне і очисне.
Відділення приймання і тимчасового зберігання забезпечує приймання зернового
вороху з транспортних засобів, попереднє його очищення, тимчасове зберігання
зерна в аерованих місткостях, рівномірну подачу його на сушку і очистку, а
також зберігання сухого очищеного зерна базових кондицій. Кожний
зерноочисно-сушильний комплекс обслуговують механік і працівник.
Обмолочене комбайном зерно негайно очищають від
соломистих та інших домішок і при необхідності досушують до вологості 10-14%.
Первинну очистку насіння сої проводять на
машинах ОВП-20А і ОВС - 25. Встановлюють верхні решета з круглими отворами
діаметром.7,5-8 мм, а нижні 5-6, або продовгуватими отворами шириною 4-4,5 мм.
Зберігання насіння сої вище
стандартної вологості неприпустиме, оскільки воно швидко псується і втрачає
схожість. Тому кондиційне насіння з вологістю до 14% в подальшому очищають та
сортирують на машинах вторинної очистки, СМ-4, "Петкус-Гігант”, К-531,
СВУ-5А [21].
ТОВ "Аріадна" не має спеціальних
складських приміщень для тривалого зберігання товарної продукції рослинництва,
тому одразу після збору та доочистки, всю товарну продукцію даного господарства
реалізовують.
5.
Розрахункова технологічна карта вирощування сої відповідно до ресурсного
забезпечення господарства
Технологічна карта - це документ, який
складається по кожній культурі, як правило, на умовну площу (100 га) на кілька
років вперед, а щороку коригується залежно від змін у технології, техніці,
організації праці та виробництва, вартісних показників. Карта відображає
технологію виробництва продукції, необхідну для цього техніку, робочу силу,
матеріально-грошові витрати, а також обсяги робіт, норми виробітку і розцінки
оплати праці [17].
Таблиця 5.1
Технологічна карта вирощування сої в ТОВ
"Аріадна"
|
Назва
робіт
|
Строк
|
Склад
агрегату
|
Вимоги
до якості
|
|
1
|
2
|
3
|
4
|
|
Основний
обробіток
|
|
Лущення
стерні дисковими знаряддями.
|
Одразу
після збирання попередника.
|
ЛДГ-10+
Т-150.
|
6-8 см
|
|
Лущення
лемішними знаряддями.
|
При
появі сходів бур’янів.
|
ДТ-75+ППЛ-10-25
|
10-12
см
|
|
Зяблева
оранка.
|
Через
4-5 днів.
|
Т-150+ПЛН-5-35
|
25-27
см
|
|
Весняний
обробіток грунту
|
|
Боронування
з вирівнюванням.
|
При
настанні стиглості ґрунту
|
ДТ-75+БЗСС-1.0+ШБ-2.5
|
В
2смуги.
|
|
Приготування
мін. добрив.
|
Перед
внесенням
|
МТЗ-80,
АІР-20
|
|
|
Культивація
+ внес. мін. добрив.
|
Перед
сівбою
|
МТЗ-80
+ КПС-4
|
Глибина
6-8 см, аміачна селітра
|
|
Сівба
|
|
Сівба з
внес. амофосу
|
1 -
декада травня
|
МТЗ-82
+ССТ-12Б
|
Глибина
3-5 см.
|
|
|
|
|
|
1
|
2
|
3
|
4
|
|
Догляд
за посівами
|
|
Боронування
сходів
|
При
появі сходів
|
ДТ -
75+ БЗСС-1.0
|
Впоперек
посіву глиб.2-3 см.
|
|
2
міжрядні обробітки
|
При
появі бур’янів, та ґрунтової кірки.
|
Т-70+УСМК-5.4
|
|
|
Обпр.
проти соєвої плодожерки
|
При
появі шкідників
|
ОП-2000-2-01
|
|
|
Обпр.
проти хвороб.
|
При
перших озн. можл. спалаху хвороби
|
ОП-2000-2-01
|
|
|
Збирання
врожаю
|
|
Пряме
комбайнування
|
При
пожовтінні 70-80% бобів.
|
"Нива”+ХПС-4.2
|
|
6.
Розробка заходів щодо поліпшення технології вирощування сої в господарстві на
основі аналізу фактичної технології та теоретичного її обґрунтування
Вирощування сорту Легенда передбачає вагомі
переваги в порівнянні з іншими сортами. Бажана обробка насіння препаратами
азотфіксуючих бактерій. Надранній сорт дозволяє проводити пізню сівбу травень -
червень, коли на той час масово відростуть однорічні та багаторічні буряни, і
дає можливість, використавши гербіциди суцільної дії на основі гліфосату за 3-4
дні до або через 2-3 дні після сівби для їх знищення, виключити застосування
механічної передпосівної обробки ґрунту. Сівба до кінця червня дає можливість
організаційно краще провести її - використати вивільнену техніку, опади в
травні - червні і висіяти насіння у вологий ґрунт. Оскільки культура соя є
чудовим попередником для інших культур, то травневі посіви сорту Легенда можна
використати для сівби озимого ріпаку в серпні по нульовий технології або після
мінімального поверхневого обробітку, а червневі посіви для сівби озимої
пшениці.
Підготовка ґрунту. Традиційна технологія
включає 1-2 лущення на глибину 8-10 см., внесення добрив та оранку.
Застосування мінімального обробітку ґрунту зменшує кількість механічних
обробок, ущільнення ґрунту, витрати палива і загальні витрати на одиницю
продукції. При нульовій технології сою висівають в пожнивні рештки,
застосовуючи страхові гербіциди. Ґрунтові гербіциди доцільніше вносити після
сівби із заробкою в ґрунт боронами на глибину З см, з метою підвищення
ефективності азотфіксуючих бактерій.
Застосування добрив. Соя добре використовує
післядію мінеральних і органічних добрив, в симбіозі з бульбочковими бактеріями
фіксує молекулярний азот 60-70 % від потреби. Дози і співвідношення добрив
розраховують виходячи із наявності поживних речовин в ґрунті і запланованого
урожаю. Фосфорно-калійні добрива краще вносити під основний обробіток ґрунту.
Стартові дози добрив вносять до сівби, або роздільно від насіння при сівбі.
Ризоторфіном насіння обробляється напіввологим способом у день сівби на критих
площадках, в коморах або в затінку, куди не досягають прямі сонячні промені.
Оброблене насіння висівають протягом доби.
Сівба. Сорт Легенда краще сіяти при прогріванні
верхнього шару ґрунту до температури 10-15°С. Цей сорт можна сіяти від 20
квітня до кінця червня. При виборі строку сівби враховують наявність вологи у
посівному шарі ґрунту залежно від зони вирощування. В центральних, західних і
північних регіонах перші строки сівби сорту Легенда дещо пізніші - друга декада
травня, пізні строки сівби можливі до середини червня. Для сівби можна
використати сівалки вітчизняного та закордонного виробництва, що забезпечують
відповідну норму висіву. Глибина заробки насіння 3-4 см у вологий ґрунт, при
пересиханні верхнього посівного шару ґрунту її збільшують до 5-6 см.
Догляд за посівами. Технологія вирощування
ультрараннього сорту Легенда передбачає знищення бур’янів в посівах при потребі
за допомогою страхових гербіцидів проти дводольних та злакових бур’янів.
Збирання проводиться у фазу
повної стиглості при вологості 14-16%, щоб запобігти травмуванню насіння. Сою
збирають прямим комбайнуванням. Вихід подрібненої соломи в сорту Легенда
невеликий, тому під час лущення стерні поживні рештки добре заробляються в
ґрунт. Після збирання сої можна сіяти озимі культури, застосувавши мінімальну
або нульову технології.
7.
Заходи з охорони праці і навколишнього середовища у господарстві
Перед вченими і практиками виникає низка
актуальних завдань щодо санітарної охорони грунту. Основні з них такі:
) охорона грунту від забруднення побутовими
викидами та відходами, які є шкідливими для здоров'я людини через вміст у них
патогенних мікроорганізмів, яєць гельмінтів, комах - переносників інфекційних
хвороб;
) гігієнічна оцінка методів збирання, вивезення,
знешкодження та утилізації промислових, сільськогосподарських і побутових
викидів та відходів;
) розробка й уніфікація методів дослідження з
нормування та гігієнічної оцінки вмісту шкідливих речовин у грунті та деякі
інші [11].
Розв'язати завдання можна на основі аналізу
результатів наукових досліджень у цій галузі та розроблення якісно нових
принципів і методів оцінки ступеня забруднення та самоочищення грунту й
організації проведення санітарного нагляду. Вирішуючи такі
санітарно-епідеміологічні питання, як вибір території для будівництва населених
пунктів, полів зрошення, розміщення санаторно-курортних, лікувальних, дитячих
та інших установ, враховують характеристику грунтового покриття, оскільки грунт
прямо та опосередковано впливає на умови життя і здоров'я населення. Тому,
незважаючи на те, що грунт є предметом вивчення фахівців медичного профілю,
останні враховують і беруть на озброєння досягнення спеціалістів-грунтознавців.
У вивченні процесів забруднення та самоочищення грунту важливе значення має
склад і властивості грунту [11].
Таким чином, інтенсивна урбанізація, її шкідливий
техногенний вплив на агроекосистеми, підсилений згубною дією ЧАЕС,
антиекологічний розвиток АПК (комплекс перелічених вище чинників) поставили на
межу екологічної катастрофи не тільки агросферу (складову довкілля, яку
визначають культурні рослини, свійські тварини і пов'язані з ними групи різних
організмів, а також оброблений під сільськогосподарські рослини грунт), а й усе
природне середовище України, що тотожно економічному і соціальному розвалу. Це
зумовлено суто технократичною концепцією розвитку вітчизняного АПК,
екстенсивною, енерго - та ресурсомісткою моделлю ведення аграрного виробництва,
яка не забезпечує конкурентоспроможного функціонування, раціонального
агропри-родокористування, сталого розвитку агроландшафтів і культурних
екосистем. Одним із основних шляхів подолання екологічної кризи, що склалася в
АПК країни, є інтеграція інтересів екології та економіки в усіх сферах
сільськогосподарського виробництва.
Тому і в теорії, і на практиці неправомірно
окремо підходити до розв'язання екологічних та економічних проблем, розриваючи
зв'язок процесів їх виникнення. Адже науково доведено тісну взаємозалежність
досягнутого рівня раціоналізації агроприродокористування, стану навколишнього
природного середовища та агроресурсного потенціалу країни.
У ТОВ "Аріадна" заходам охорони праці
приділяють особливу увагу. Відповідно до існуючого законодавства про працю
жоден працівник в господарстві не допускається до роботи, якщо він не пройшов
інструктаж з техніки безпеки та охорони праці.
Своєчасність підготовки контролює інженер з
охорони праці. Теоретичне навчання здійснюють за програмою "Охорона
праці" об’ємом 10 годин. До роботи з пестицидами у господарстві не
допускаються підлітки, чоловіки старше 55 років, вагітні жінки і матері, що
годують. При роботі з пестицидами працівники забезпечуються засобами індивідуального
захисту. Відповідно до існуючих вимог усі приводи, передачі, рухомі деталі,
робочі органи обладнані захисними огородженнями, які надійно захищають від
виходу з небезпечної зони стружки металів, викиду частини зруйнованого робочого
органа. Усі трактори і машини, що працюють у сезон по 24 години на добу
обов’язково обладнуються іскрогасниками, вогнегасниками і лопатою та
заземлюючими пристроями. Всі автомобілі і трактори в господарстві обов’язково
забезпечуються аптечками швидкої допомоги.
На кожному виробничому підрозділі існує куточок
по техніці безпеки, де знаходиться відповідна література, а також документація
по оперативному контролю.
Щомісячно спеціалісти та керівники підрозділів
звітуються про стан охорони праці у своїх підрозділах.
Щорічно з працівниками проводиться курсове
навчання за відповідними програмами по охороні праці.
Режими технологічних процесів обробітку ґрунту і
сівби забезпечують узгодження роботи машинно-тракторних агрегатів, виключаючи
виникнення небезпечних і шкідливих виробничих факторів.
При хімічному обробітку рослин і дезактивації
технічних засобів та будівель, також при роботі з пестицидами працівників
забезпечують спецодягом з засобами індивідуального захисту.
Режим виробничих процесів забезпечує узгодженість
роботи машин, виключаючи виникнення небезпечних і шкідливих виробничих факторів
завантаження машин, відповідаючи їх продуктивності.
Висновки
і пропозиції виробництву
На основі проведеного агроекономічного аналізу
системи землеробства та технологій вирощування сільськогосподарських культур
можна зробити наступні висновки:
Ґрунтово-кліматичні умови господарства
недостатньо сприятливі для отримання найбільш наближеної до потенційно-можливої
урожайності сої. Проте виробництво сої у даному господарстві є економічно
рентабельним та економічно доцільним. Розміри прибутку при вирощуванні сої
навіть за класичною технологією дозволяють отримати рівень рентабельності
значно вищий порівняно з іншими культурами господарства: 326 % порівняно із
вирощуванням ярого ячменю - 192; озимої пшениці - 154; ярого ріпаку - 115 та
цукрових буряків - 104 % рентабельності.
Таким чином, проаналізувавши перспективи
подальшого виробництва сої у ТОВ "Аріадна" ми пропонуємо ряд заходів
направлених на отримання максимально наближеної до потенційної урожайності сої
та підвищення її значення з агротехнічної, екологічної та економічної точки
зору:
. В умовах достатнього та надмірного зволоження,
де розміщене господарство, з метою отримання стабільних врожаїв сої з високими
показниками товарної та насіннєвої якості необхідно висівати ультра - та
середньоранні сорти сої, такі як Аннушка,. Легенда та Діона.
. Необхідно розробити систему удобрення культур з
урахуванням ступеня забезпечення поживних речовин у ґрунті та біологічних
особливостей.
. Для підвищення рівня врожайності сої потрібно
покращувати родючість ґрунтів за рахунок добрив, а також переглянути існуючу та
запровадити у виробництво нову науково - обґрунтовану сівозміну.
. Збільшити частку площ під бобовими культурами у
загальній структурі посівів. Оскільки вони збагачують ґрунти азотом і
поліпшують структуру сівозміни, тому є гарними попередниками майже під усі
сільськогосподарські культури, мають агротехнічне значення для господарства, а
також відіграють важливу роль у збереженні навколишнього середовища.
Список
використаної літератури
1. Агробиологические особенности возделывания сои в Украине /
[Ф.Ф. Адамень, В.А. Вергунов, П.Н. Лазер, И.Н. Вергунова] - К.: Аграрна наука,
2006. - 456 с.
. Адамень Ф.Ф. Минеральное питание и урожайность семян сои / Адамень
Ф.Ф., Саенко Н. П, Сусский А. Н // Сел. хоз. в Южной степи: Научн. Тр.
Крымского НПО "Элита". - К.: Аграр. наука, 1994. - С.106 - 108.
. Адамень Ф.Ф. Теоретическое обоснование минерального питания
растений сои в условиях юга Украины / Ф.Ф. Адамень. - Симферополь: Таврида,
1995. - 140 с.
. Адамень Ф.Ф. Эффективность инокуляции сои / Ф.Ф. Адамень. -
Симферополь: Таврида, 1995. - 42с.
. Алімов Д.М., Білоножко М.А., Бобро М.А. та ін. Рослинництво.К.
Урожай. 2001
. Алімов Д.М., Шелестов Ю.В. Технологія виробництва продукції
рослинництва.К. 1995
. Бабич А.А. Соя на корм. 1974
. Баранов В.Ф. Соя для умеренного климата. Краснодар. 2001
. Буланов Ю.Б. Соя подарок бога человечеству. 2002
. Гриник І.В., Бардаков А.Г., Бакун Ю.О. та ін. Наукові основи
агропромислового виробництва чернігівської області. Чернігів 2004
. Дегодюк Е.Г. за ред, Вирощування екологічно чистої продукції
рослинництва, К. "Урожай” 1992
. Зінченко О.І., Салатенко В.Н., Білоножко Н.А. Рослинництво, К.
2001
. Крутило Д.В. Поширення та екологічні особливості бульбочкових
бактерій сої в різних регіонах України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня
канд. біологічних наук: спец.03.00.16 "Екологія, біологічні науки"/
Д.В. Крутило. - Київ, 2006. - 22 с.
. Лебідь Є.М. Технічні та олійні культури / Є.М. Лебідь, А.В.
Черенков, О.В. Ільєнко та ін. // Наукові основи агропромислового виробництва в
зоні Степу України. - К.: Аграр. Наука, 2004. - С.306-308.
. Левандовський Л.І. Соя і проблема кормового білка / Л.І.
Левандовський // Пропозиція. - 2000. - № 6. - С.43-47.
. Лещенко А.К. Селекция, семеноведение и семеноводство сои / А.К.
Лещенко. - К.: Урожай, 1985. - 118 с.
17. Лихочвор В.В. Рослинництво. Технології вирощування
сільськогосподарських культур: Навч. посіб. / В.В. Лихочвор. - 2-ге вид. випр.
- К.: Центр. навч. літ., 2004. - 808 с.
. ЛещенкоА.К. Культура сої. 1978
. Коренев Г.В., Подгорный П.И., Щербак С.Н. Растениеводство с
основами селекции и семеноводства, М. Колос 1973
. Пенчуков В.М., Медянников Н.В., Каппушев А.У. Культура больших
возможностей. 1984
. Подпрятов Г.І., Скалецька Л.Ф., Сеньков А.М., Хилевич В.С.
Зберігання і переробка продукції рослинництва.К. 2002
. Стецишин П.О., Пандус В.В., Краснянська В.О. та ін. Посібник
технолога сільськогосподарських підприємств.К. 2002
. Січкар В.І. Фізіологічна реакція сортів сої на посуху і
підвищену температуру / Січкар В.І., Ляшок А.К., Мусич В.М. // Физиология и
биохимия культур. растений. - 2001. - № 6. - С.497-503.
. Січкар В.І. Холодостійкість різних генотипів сої на ранніх фазах
росту / В.І. Січкар, В.М. Мусич, В.Ф. Мар'юшкін // Физиология и биохимия культ.
растений. - 2000. - № 1. - С.55-59.
. Соя - универсальная культура / [Под ред.В.Г. Михайлова]. - К.:
Урожай, 1981. - 89 с.
Размещено на Allbеst.ru