Виконала:
студентка 3 курсу групи ЕК ННІ економіки і права
Ключнікова Олена Олегівна
Перевірила: старший викладач
Сологуб Мирослава Петрівна
Черкаси 2015
Зміст
Вступ
1. Економічна сутність грошового обороту та його структура
2. Маса грошей, її склад та фактори зміни обсягу і структури
3. Показники маси грошей. Грошові агрегати та грошова база
4. Механізм зміни маси грошей в обороті
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Процес суспільного відтворення відбувається безперервно, тому безперервним є і рух грошей, що його обслуговує. Взятий сам по собі цей процес безперервного руху грошей між субєктами економічних відносин у суспільному відтворенні являє собою грошовий оборот.
Грошовий оборот забезпечується певною масою грошей, величина якої є важливою характеристикою стану грошового обороту та ринкової конюнктури в цілому. Зміна грошової маси безпосередньо впливає на інтенсивність обороту грошей, на формування платоспроможного попиту, на конюнктуру ринків, а значить на економічний розвиток. Тому регулювання грошової маси є ключовим напрямом державної грошово-кредитної політики. Завдяки цьому вивчення та правильне визначення маси грошей в обороті має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення.
Актуальність в тому,що процес суспільного відтворення відбувається безперервно, тому безперервним є і рух грошей, що його обслуговує. Виробничу діяльність підприємства супроводжує фінансова, яка, в свою чергу, також генерує різноманітні види ризиків. Виявлення та вирішення можливих проблем, ризиків, які виникають при грошовому обороті та фінансово-господарській діяльності зумовлює актуальність даної теми.
Метою даної роботи є розкриття поняття грошового обороту та грошової маси
1. Економічна сутність грошового обороту та його структура
Грошовий оборот - це рух грошей у процесі виробництва, розподілу і споживання національного продукту, який здійснюється шляхом готівкових та безготівкових розрахунків.
Грошовий оборот - це сукупність всіх грошових платежів і розрахунків, що відбуваються в народному господарстві. Грошовий оборот ділиться на 2 взаємопов'язані частини:
·сфера готівкового обігу;
·сфера безготівкового обігу.
Готівка, як правило використовується при виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, а також при купівлі товарів і послуг у роздрібній торгівлі, розміщення коштів у банківських внесках, тощо.
У сфері безготівкового обігу рух грошей здійснюється у вигляді перерахування сум через рахунки в банках. У безготівковій формі здійснюється більшість операцій, в тому числі і розрахунки між підприємствами.
Сфера безготівкового і готівкового обігу взаємопов'язані: постійно відбувається перетворення грошей з безготівкової форми у готівкову і навпаки. У свою чергу готівка, що оприбутковується через касу підприємства, здається в банк, зараховується поточний, розрахунковий або інші рахунки і стає відповідно безготівковими коштами.
Процес суспільного відтворення відбувається безперервно, тому безперервним є і рух грошей, що його обслуговує. Взятий сам по собі цей процес безперервного руху грошей між субєктами економічних відносин у суспільному відтворенні являє собою грошовий оборот [2, с.63].
Сукупний грошовий оборот обслуговується переважно теж за рахунок наявної в обороті грошової маси, тобто тих грошей, які є в розпорядженні окремих економічних субєктів. Грошовий ринок перетворюється у внутрішній елемент цього обороту і забезпечує перерозподіл наявної грошової маси з метою прискорення її обігу і найповнішого забезпечення потреб обороту в грошах у межах наявної їх маси.
З усього сказаного випливає висновок, що сукупний грошовий оборот не є механічною сумою оборотів грошей у межах індивідуальних капіталів, а являє собою самостійне економічне явище, безпосередньо повязане з процесом суспільного відтворення в цілому.
Субєктами грошового обороту є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні валового внутрішнього продукту. Це всі підприємства (промисловості, сільського господарства, транспорту, звязку, будівництва, торгівлі, комунального господарства тощо), усі державні, громадські, комерційні установи та організації, банки та інші фінансово-кредитні установи, все населення, що самостійно одержує та витрачає грошові кошти [2, с.64].
Для зясування механізму взаємодії грошового обороту і грошових потоків як кругообороту доходів і продуктів розроблено функціональну модель, в якій застосовано ряд припущень і узагальнень. Зокрема:
Всі субєкти грошового обороту згруповано у чотири укрупнені групи:
а) фірми - всі ті юридичні та фізичні особи, які приймають участь у створенні й реалізації ВНП;
б) сімейні господарства - усі сімейні одиниці, які отримують самостійні грошові доходи і несуть видатки з сімейного бюджету;
в) уряд - державні управлінські та інші структури, що забезпечують розподіл і перерозподіл національного доходу та національного продукту;
г) фінансові посередники - субєкти грошового ринку, які діють посередниками, акумулюючи та розміщуючи вільні грошові кошти на грошовому ринку від свого імені і за свій рахунок (банки, страхові, інвестиційні, фінансові компанії тощо) (додаток 1).
Для спрощення побудови моделі, відомої як кругооборот доходів і продуктів, в ній використано сім припущень:
маса грошовий оборот ризик
1) в економічній системі панує приватна власність, тому всі виробничі ресурси є власністю сімейних господарств, яку вони продають фірмам через ринок ресурсів;
) фірми перебувають у власності сімейних господарств, тому весь їх прибуток надходить сімейним господарствам як дивіденди за ресурси;
) всі податкові надходження уряд отримує тільки від сімейних господарств;
) уряд усі свої непокриті податками видатки забезпечує коштами позиченими на внутрішньому грошовому ринку;
) фірми свої інвестиційні потреби для розширення виробництва покривають мобілізацією коштів на внутрішньому грошовому ринку;
) у грошових потоках сімейних господарств відображено рух заощаджень і кредитів без зустрічних повернень і відсотків;
) потоки, що повязують внутрішній ринок із зовнішнім, відображають лише платежі, які опосередкують чистий експорт чи чистий імпорт [3, с.67].
Провідними грошовими потоками в даній моделі сукупного грошового обороту є:
Грошовий потік № 1. За його допомогою реалізуються грошові платежі фірм для придбання ресурсів (робоча сила, земля, будівлі й інші засоби виробництва).
Грошовий потік № 2. Відображає сукупний обсяг виробництва й реалізації національного доходу.
Грошовий потік № 3. Відображає більшу частину національного доходу, що йде на споживання сімейних господарств й реалізується на ринку продуктів.
Грошовий потік № 4. Відображає рух податкових платежів для їх використання урядом і не супроводжується зустрічним рухом реальних цінностей.
Грошовий потік № 10. Означає рух грошей для придбання споживацьких товарів на світовому ринку, тобто забезпечує імпорт товарів. Решту коштів сімейних господарств складають їхні заощадження, які розміщуються на грошовому ринку, внаслідок чого формують грошовий потік №5 [11].
Грошовий потік № 6 утворюють грошові кошти, що означають звернення фірм до грошового ринку з метою розширення капіталу за допомогою фінансових посередників.
Грошовий потік № 7 утворюється внаслідок інвестиційних витрат фірм на розширення виробництва, тобто придбання на ринку продуктів додаткових засобів виробництва.
Грошовий потік № 8 складає звернення уряду до фінансових посередників для покриття власних видатків шляхом розміщення облігацій тощо.
Грошовий потік № 9 забезпечує державні закупівлі коштом мобілізованих грошових ресурсів потоку № 8.
Грошовий потік № 11 охоплює платежі іноземних фірм за експортні поставки засобів виробництва і товарів на світовому ринку.
Грошовий потік № 12 утворюють платежі, що надходять фірмам за продані товари на ринку продуктів.
Грошовий потік № 13 становлять додаткові іноземні інвестиції, що мобілізуються на світовому ринку та спрямовуються у цінні папері і фінансові активи у внутрішньому грошовому ринку.
Грошовий потік № 14. Відображає експортні грошові кошти, які спрямовуються фінансовими посередниками у інвестиції на світовому ринку. Він характеризує процес відпливу грошового капіталу за кордон.
Грошові потоки № 15 і № 16 відображають операції центрального банку для поповнення грошового обороту додатковою масою грошей шляхом кредитування комерційних банків (потік № 15) або вилучення надлишку грошових коштів шляхом скорочення обсягів кредитування (потік №16) [3, с.78].
2. Маса грошей, її склад та фактори зміни обсягу і структури
Грошовий оборот забезпечується певною масою грошей, величина якої є важливою характеристикою стану грошового обороту та ринкової конюнктури в цілому.
Грошова маса - це сукупність купівельних, платіжних та накопичу вальних засобів, яка обслуговує економічні зв'язки, належить фізичним та юридичним особам, а також державі [4,47].
Зміна грошової маси безпосередньо впливає на інтенсивність обороту грошей, на формування платоспроможного попиту, на конюнктуру ринків, а значить на економічний розвиток.
Виходячи з викладеного вище розуміння сутності грошей та грошового обороту, під грошовою масою слід розуміти всю сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні субєктів грошового обороту в певний момент. Такими субєктами є приватні особи, підприємства, громадські організації, господарські обєднання, державні установи тощо, які мають у своєму розпорядженні готівкові гроші чи вклади на різних рахунках у комерційних банках.
У структурному відношенні грошову масу можна розділити за кількома критеріями:
за ступенем "готовності окремих елементів до оборотності, тобто за ступенем їх ліквідності;
за формою грошових засобів (готівкові, депозитні);
за розміщенням у субєктів грошового обороту;
за територіальним розміщенням та ін.
Найбільшу складність має структуризація грошової маси за першим критерієм, оскільки немає однозначного розуміння ступеня ліквідності кожного її елемента, як і немає чіткого розмежування між власне грошима і високоліквідними фінансовими активами, що вже не є грошима.
На грошову масу впливають два фактори: кількість грошей та швидкість їх обертання [8, с.92].
Кількість грошової маси визначається державою - емітентом грошей, а саме: його законодавчою владою. Збільшення емісії обумовлене потребами товарного обороту і держави.
Інший фактор, який впливає на грошову масу, - швидкість обігу грошей, тобто їх інтенсивний рух при виконанні ними функцій обігу і платежу. Для розрахунку цього показника використовують непрямі методи, серед яких:
швидкість руху грошей в кругообігу вартості суспільного продукту або кругообігу прибутків визначається як відношення:
Валовий національний продукт або національний прибуток / Грошова маса (агрегати МІ, або М2)
цей показник свідчить про зв'язок між грошовим обігом і процесами економічного розвитку;
Але так як швидкість обігу грошей обернено пропорційна кількості грошей в обігу, прискорення їх оборотності означає збільшення грошової маси. Збільшена грошова маса при тому ж обсязі товарів і послуг на ринку призводить до знецінення грошей, тобто в кінцевому підсумку є одним з факторів інфляційного процесу [4, с.94].
3. Показники маси грошей. Грошові агрегати та грошова база
Грошова маса - це сукупність купівельних, платіжних та накопичу вальних засобів, яка обслуговує економічні зв'язки, належить фізичним та юридичним особам, а також державі. Це важливий кількісний показник руху грошей.
З розвитком форм товарного обміну та платіжно-розрахункових відносин склад та структура грошової маси зазнали значних змін. Вилучення золотих грошей спочатку з внутрішнього обігу, а надалі із зовнішнього внесло якісні зміни в структуру грошової маси [5, с.95].
Для аналізу зміни руху грошей на певну дату і за певний період у фінансовій статистиці спочатку в економічно розвинутих країнах, а надалі і в нашій країні, стали використовувати грошові агрегати МО, М1, М2, МЗ, М4.
Агрегат МО включає готівкові кошти в обігу: банкноти, металеві монети, казначейські білети (в деяких країнах). Металеві монети, що складають незначну частину готівки (в розвинутих країнах 2-3%), дають можливість особам здійснювати дрібні розрахунки. Ці монети карбуються з дешевих металів. Реальна вартість монети значно нижча за номінальну, щоб не допустити їх переплавку з метою прибуткового продажу у формі зливків.
Казначейські білети - паперові гроші, емісія яких здійснюється казначейством. Паперові гроші в даний час функціонують в слаборозвинутих країнах. Переважна роль належить банкнотам, які за своєю сутністю близькі в сучасних умовах до казначейських білетів.
Агрегат М1 складається з агрегату МО і засобів на поточних рахунках банків. Кошти на рахунках можуть використовуватися для платежів в безготівковій формі, через трансформацію в готівкові кошти і без переведення на інші рахунки. Для розрахунків власники рахунків виписують платіжні доручення (переважна форма розрахунків в українській економіці) або чеки та акредитиви. Саме агрегат М1 обслуговує операції по реалізації валового внутрішнього продукту (ВВП), розподілу та перерозподілу національного доходу, накопиченню та споживанню.
Агрегат М2 містить агрегат МІ, термінові та заощаджу-вальні депозити в комерційних банках, а також короткострокові державні цінні папери. Останні не функціонують як засоби обігу, але можуть перетворюватись на готівкові кошти або чекові рахунки. Заощаджувальні депозити в комерційних банках знімаються в будь-який час і перетворюються на готівку. Термінові депозити доступні вкладнику лише при закінченні певного ороку, у них менша ліквідність, ніж у заощаджувальних депозитах [5, с.62].
Агрегат МЗ містить агрегат М2, заощаджувальні вклади в спеціалізованих кредитних закладах, а також цінні папери, які обертаються на грошовому ринку, в тому числі комерційні векселі, які виписуються підприємствами. Ця частина коштів, яка вкладена в цінні папери, створюється не банківською системою, але знаходиться під її контролем, оскільки перетворення векселя в засіб платежу потребує, як правило, акцепту банку, тобто гарантії його сплати банком у випадку неплатоспроможності емітента. Агрегат М4 дорівнює агрегату МЗ плюс різні форми депозитів в кредитних закладах.
Між агрегатами необхідна рівновага, в іншому випадку відбувається порушення грошового обігу. Практика показує, що рівновага буде, коли М2 > МІ (вона закріплюється при М2 + МЗ >М1).
В цьому випадку грошовий капітал переходить з готівкового обігу в безготівковий. При порушенні цього співвідношення між агрегатами в грошовому обігу починаються ускладнення: недостатність грошових знаків, зростання цін тощо [5, с.63].
Для визначення грошової маси держави використовують різну кількість агрегатів. В Україні для розрахунку сукупної грошової маси використовують агрегати МО, МІ, М2 і МЗ. Дані грошові агрегати включають:
МО - готівкові гроші в обігу;
МІ, крім МО - кошти підприємств на розрахункових, поточних спеціальних рахунках в банках, депозити населення в ощадних банках до запитання, коштів страхових компаній;
М2 дорівнює МІ плюс термінові депозити населення в ощадних банках, в тому числі компенсація;
МЗ, складається з М2 і сертифікатів та облігацій державної позики.
Близько третини грошової маси в Україні припадає на готівкові гроші, причому має місце тенденція зростання цього грошового агрегату (МО).
Показник грошової бази не є ще одним агрегатом грошової маси. Це якісно інший показник, що характеризує масу грошей з боку прояву її на балансі центрального банку. Тому цей показник інколи називають ще грошима центрального банку, який їх безпосередньо контролює і регулює, впливаючи в кінцевому підсумку і на загальну масу грошей.
Грошова база включає запаси всієї готівки, яка перебуває в обороті поза банківською системою та в касах банків, а також суму резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у центральному банку.
Величину грошової бази Гб можна визначити за формулою:
Гб = Мо + Мк + Мрез, (1.1)
де Мо - сума готівки, що перебуває поза банками;
Мк сума готівки в касах банків;
Мрез - сума грошових коштів (резервів), які перебувають на кореспондентських рахунках банків у центральному банку [20, с.83].
Готівковий елемент (Мо + Мк) грошової бази відрізняється кількісно від готівкового агрегату М0 більший на суму готівки в касах банків. Безготівковий елемент (Мрез) грошової бази відрізняється і якісно, і кількісно від безготівкового елемента грошових агрегатів М1, М2, М3. Він являє собою суму зобовязань центрального банку перед комерційними.
Збільшення кількості готівкових грошей, які обслуговують населення, а в сучасних умовах до них часто звертаються юридичні особи, викликає нестачу грошей у держави. Перехід грошей з безготівкового обігу в готівковий - результат жорсткої фінансової політики, який призведе до розширення ухилень від сплати податків.
4. Механізм зміни маси грошей в обороті
Оскільки зміна маси грошей в обороті відчутно впливає на основні економічні процеси, важливо усвідомити сам механізм такої зміни збільшення її чи зменшення.
Змінювати масу грошей в обороті в Україні може тільки банківська система. Збільшення чи зменшення її досягається емісійною діяльністю центрального та комерційних банків. На суму готівкової та безготівкової емісії збільшується відповідно готівковий та безготівковий компоненти грошової маси і загальний її обсяг. При цьому центральний банк емітує готівкові та безготівкові гроші, а комерційний банк тільки безготівкові [7, с.91].
Емісія готівки є монопольним правом НБУ, хоч випускати готівку в оборот можуть і НБУ, і комерційні банки. Але якщо комерційний банк не покриває випуску готівки надходженнями її у свої каси від клієнтів, то покрити дефіцит він може не емісією, а купівлею готівки у центрального банку. Випуск готівки НБУ здійснюється через продаж її комерційним банкам. Значна частина цього випуску здійснюється за рахунок купівлі НБУ готівки у комерційних банків. Якщо цих надходжень від купівлі не достатньо, то НБУ ніде взяти потрібну суму готівки, крім емісії. На суму готівкової емісії зросте обсяг грошової бази і значною мірою показники грошової маси в усіх її агрегатах.
Випуск центральним банком безготівкових грошей здійснюється такими способами:
наданням позичок комерційним банкам шляхом їх рефінансування;
через купівлю у комерційних банків цінних паперів;
через купівлю у комерційних банків та їх клієнтів іноземної валюти для поповнення золотовалютного резерву [8, с.87].
У всіх цих випадках збільшуються запаси коштів на коррахунках комерційних банків у НБУ, що й є проявом випуску останнім безготівкових грошей. Одночасно комерційні банки по тих же каналах погашають свої зобовязання перед НБУ, що означає вилучення безготівкових грошей з обороту.
Перевищення випуску над вилученням означає емісію безготівкових грошей центральним банком, на суму якої зростає загальна маса грошей в обороті.
Комерційні банки, як зазначалося вище, беруть участь у створенні тільки безготівкових грошей, а тому впливають безпосередньо на безготівковий компонент грошової маси, а через нього на весь обсяг маси грошей в обороті. Механізм створення грошей комерційними банками дещо складніший, ніж механізм емісії НБУ, і полягає у грошово-кредитній мультиплікації їх вільних резервів та депозитних вкладів [9, с.224].
Висновки
Грошовий оборот - це рух грошей у процесі виробництва, розподілу і споживання національного продукту, який здійснюється шляхом готівкових та безготівкових розрахунків. У розвинутому ринковому господарстві грошовий оборот бере участь у діяльності банків. Грошовий оборот ділиться на 2 взаємопов'язані частини:
·сфера готівкового обігу;
·сфера безготівкового обігу.
Грошовий оборот забезпечується певною масою грошей, величина якої є важливою характеристикою стану грошового обороту та ринкової конюнктури в цілому.
Зміна грошової маси безпосередньо впливає на інтенсивність обороту грошей, на формування платоспроможного попиту, на конюнктуру ринків, а значить на економічний розвиток.
Для аналізу зміни руху грошей на певну дату і за певний період у фінансовій статистиці спочатку в економічно розвинутих країнах, а надалі і в нашій країні, стали використовувати грошові агрегати МО, М1, М2, МЗ, М4.
Змінювати масу грошей в обороті в Україні може тільки банківська система. Збільшення чи зменшення її досягається емісійною діяльністю центрального та комерційних банків.
Список використаної літератури
1.Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. - К.: Эльга, Ника-Центр, 2004. - 656 с.
2.Вербицька Г.Л. Оцінка економічного ризику // Актуальні проблеми економіки, 2004, № 4. - с.129-136
.Вітлінський В.В. Концептуальні засади ризикології у фінансовій діяльності / В.В. Вітлінський // Фінанси України. - 2009. - № 3. - 141с.
.Внукова Н.М., Смоляк В.А. Базова методика оцінки економічного ризику підприємств // Фінанси України, 2002, № 10. - 125 с.
.Гроші та кредит. / За ред. Б.С. Івасіва. - Тернопіль: Карт-бланш, 2000. - 510.
.Гроші і кредит: Підручник. Затверджено МОН / Колодізєв О.М., Колесніченко В.Ф.К., 2010.615 с.
.Демківський А. Гроші та кредит: Навчальний посібник/ Анатолій Демківський,. - К.: Дакор, 2007: ВИРА-Р. - 527 с.
.Донець Л.І. Економічні ризики та методи їх вимірювання: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 312 с.