Шляхи вдосконалення антикризового управління на підприємстві ПАТ 'Родос'

Вид работы:

Курсовая работа (т)
Предмет:

Менеджмент
Язык:

Украинский
,
Формат файла:
MS Word

1,42 Мб
Опубликовано:

2015-03-08

Скачать курсовую работу Читать текст online Заказать курсовую
*Помощь в написании! Посмотреть все курсовые работы

Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.

Шляхи вдосконалення антикризового управління на підприємстві ПАТ 'Родос'

Вступ

антикризовий фінансовий управління

Незважаючи на істотні ринкові зрушення в економіці країни, позитивний вплив реформ на стан та темпи подальшого розвитку національної економіки, наявний в Україні науково-технічний та виробничий потенціал ще не реалізовано повною мірою. Теперішній стан розвитку багатьох суб'єктів господарювання та низки галузей фахівці продовжують визначати як кризовий.

Причинами кризового стану підприємств практично усіх галузей та секторів економіки України є не тільки вплив зовнішніх факторів: зниження платоспроможного попиту, втрата налагоджених господарських зв'язків, ринків закупівлі та збуту, суттєве збільшення цін на енергоносії, недосконале правове поле господарювання тощо, а й стан управління господарсько-фінансовою діяльністю суб'єктів господарювання, який не відповідає ринковим вимогам.

Кризові ситуації виникають на всіх стадіях життєвого циклу підприємства: у певні моменти воно може не давати прибуток або зазнавати збитки. Це короткострокові ситуації, але вони можуть набувати затяжного характеру і закінчуватися банкрутством підприємства. Щоб цього не сталося, необхідно вчасно зрозуміти причини, внаслідок яких підприємство опинилося в кризі, і здійснити відповідні заходи для їх усунення. Не стійка кон'юнктура ринкового середовища вимагає постійного діагностування та впровадження в менеджмент спеціальних антикризових заходів, як запоруки успішного функціонування підприємств. Тому особливої актуальності, в умовах спаду економічного зростання набув процес розробки та використання ефективних методів і форм здійснення антикризового фінансового управління підприємством.

Проблемам антикризового управління присвятили увагу багато вітчизняних і зарубіжних учених. Питання антикризового управління підприємствами, банкрутства, санації і фінансової реструктуризації та їх впливу на сучасний розвиток підприємств досліджуються у працях вітчизняних науковців та науковців з країн СНД:

І.П. Булєєва, Л.О. Лігоненка, А.М. Чернявського, П. Градова, А.Г. Грязнової, Г.П. Іванова, В.І. Кошкіна, І.О. Бланк, О.О. Терещенко, С.Я. Салига, В.А Василенко, М.Є Брюховецька, М.К. Колісник, Є. Бойко та ін.

Метою дослідження є розробка науково-методологічних основ побудови системи антикризового управління на підприємстві, розробка рекомендацій щодо вдосконалення системи антикризового менеджменту. Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання наступних завдань дослідження, які й визначають структуру роботи:

) розкрити поняття «фінансова криза» та визначити причини появи кризових ситуацій на підприємстві;

) охарактеризувати сутність, завдання, особливості та методи антикризового управління фінансовою діяльністю підприємства;

) зробити оцінку фінансового стану підприємства в контексті антикризового управління;

) провести аналіз фінансової стійкості та діагностику банкрутства підприємства;

) розглянути зарубіжний досвід антикризового управління та оцінки ризику банкрутства підприємства, провести оцінну ризику банкрутства на підприємстві;

) здійснити вдосконалення та застосування методів антикризового управління на підприємстві.

Об'єкт дослідження - система антикризового управління діяльністю ПАТ «Родос» та її базові складові елементи.

Предметом дослідження виступають відносини, які виникають на підприємстві, між підприємством з однієї сторони та кредиторами, аудиторами, державними органами - з іншою, з приводу антикризового управління підприємством.

Основою методики дослідження є системний підхід до управління підприємством. В процесі розробки поставлених у роботі завдань використовувались відповідні методи дослідження, а саме: узагальнення та порівняння, аналіз і синтез, індукція і дедукція, розрахунково-конструктивний метод для вивчення та встановлення залежностей між досліджуваними показниками, графічний метод, математичний.

Інформаційною базою дослідження склали: зібрані, опрацьовані й узагальнені автором первинні матеріали діяльності підприємства ПАТ «Родос», офіційні дані Державного комітету статистики України, законодавчі та нормативні акти Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, нормативні документи, аналітичні огляди, статистичні звіти міністерств та відомств, інших органів державного і регіонального управління.

Структура курсової роботи включає титульний аркуш, план-завдання на кваліфікаційну роботу, зміст, вступ, основну частину, яка складається з трьох розділів (теоретичного, розрахунково-аналітичного та теоретично-оптимізаційного), висновки, список використаних джерел та додатки.

1. Теоретичні аспекти антикризового фінансового управління підприємством

.1 Фінансова криза та причини появи кризових ситуацій на підприємстві

На фоні економічної, політичної, фінансової нестабільності, недосконалості ринку товарів і послуг, системи інвестування, зростання кількості банкрутств вітчизняних підприємств, характерним є зростання інтересу до проблем дослідження кризових явищ, природи їх виникнення, механізмів попередження та ліквідації наслідків.

Відношення до кризових явищ в економіці змінювалося протягом майже трьох століть. Дослідженням природи економічних криз та ґрунтовним описом кризових процесів займались такі відомі економісти, як Жан Шарль Леонар Симон де Сисмонді, Д. Рікардо, К. Маркс, Й. Шумпетер, М. Кондратяєв, С. Кузнець, К. Жюгляр тощо.

Закордонні науковці виділяють три етапи дослідження кризових явищ.

В першому, який існував в межах з початку XVIII ст. до середини 30-х рр. XX ст., переважали твердження про те, що економічні кризи або взагалі неможливі при капіталізмі (Дж.С. Мішель, Жю-Б. Сєй, Д. Рикардо), або вони мають випадковий характер (Шарль Леонар Симон де Сисмонді, Р. Робертус) [4].

З середини 30-х рр. до 60-х рр. XX ст. панівною була теорія Кейнса про те, що економічні кризи в умовах класичного капіталізму неминучі і випливають з природи притаманного йому ринку, а негативні наслідки можна згладжувати. При цьому Кейнс висував ідею про державне втручання в економіку з метою стимулювання ефективного сукупного попиту.

Третій період розпочався зі змін глобальних умов функціонування економіки в 60-70і рр., що призвело до модифікації завдань антициклічного регулювання економіки (управління підприємством).

Доцільно згадати і вагомий внесок у розвиток теорії криз, який зробив М. Туган-Барановський у роботі «Промислові кризи у сучасній Англії, їх причини і вплив на народне життя», де він дав визначення кризи як точки перелому підвищувальної та понижувальної хвилі суспільного господарювання [4].

На сучасному етапі розвитку ринкових реформ в економіці України процес реалізації антикризових заходів на підприємствах стикається з безліччю проблем, серед яких доцільно виділити: відсутність підготованих фахівців у даній сфері управління підприємством, брак теоретичних науково-обґрунтованих розробок, у тому числі неможливості точного об'єктивного визначення масштабів розвитку економічної кризи, її характеристик, напрямів та ступеня розповсюдження. Головною причиною цього є відсутність повного, і детального визначення термінологічних повнять та їх тлумачення, відповідного по стадійного та поетапного поділу процесу розвитку кризи.

Основною причиною загрози банкрутства на підприємстві є виникнення і розвиток фінансової кризи. Фінансова криза - це позаплановий процес обмеженої діяльності і обмежених можливостей впливу на фінансові відносини з непрогнозованими результатами, який загрожує подальшому розвитку і існуванню підприємства. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності і банкрутства підприємства, його діяльність у безприбутковій зоні або відсутність потенціалу для успішного функціонування [22].

З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його неспроможності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності. Фінансову кризу на підприємстві характеризують за трьома параметрами: джерелами (факторами) виникнення, видом кризи та стадією розвитку кризи. Ідентифікація вказаних ознак уможливлює правильне визначення діагнозу фінансової неспроможності підприємства та підбір найефективніших санаційних заходів.

Варто відзначити посилення акценту на конструктивних складових кризи в сучасній зарубіжній економічній науці. Російський дослідник криз Яковцев Ю. [18] виділяє три найважливіші конструктивні функції кризи.

В даному випадку, слід підкреслити, що не сама криза має конструктивний чинник (по своїй суті вона є деструктивна), однак криза стає поштовхом до конструктивних дій з боку менеджменту, які повинні перебудувати діяльність підприємства, для того подолати кризу. Для цього може потребуватися мобілізація всіх резервів підприємства, корінна перебудова його організаційно-виробничої сфери. Таким чином, криза задає необхідність певних конструктивних дій з боку менеджменту, інакше підприємство може припинити існування, що означає руйнацію його як соціально-економічної системи. Однак такі дії можуть і не здійснитися, що означає припинення існування підприємства.

Розрізняють три фази кризи [8]:

) фаза кризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим антикризового управління);

) фаза, яка загрожує дальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації;

) кризовий стан, який не сумісний з дальшим існуванням підприємства і призводить до його ліквідації.

В економічній науці виділяють широкій перелік класифікаційних ознак та різноманінті види криз, які можуть виникнути на підприємстві.

Дослідження вітчизняних наукових праць з обраної проблематики дає змогу виділити ряд особливостей управління підприємством у кризових умовах [9]:

) кризи можна передбачати, очікувати і викликати;

) кризи у визначеній мірі можна прискорювати, випереджати, відсувати;

) до кризових ситуацій необхідно готуватись;

) наслідки кризи можна пом'якшувати за рахунок своєчасного реагування на їх виникнення;

) управління в умовах кризи вимагає особливих підходів, спеціальних знань, досвіду та мистецтва;

) кризові процеси можуть бути до визначеної межі керованими;

) управління процесами виходу з кризи здатне прискорювати ці процеси і мінімізувати їх наслідки.

Фактори, які можуть зумовити фінансову кризу на підприємстві, поділяють на зовнішні, ті, що не залежать від діяльності підприємства та внутрішні, ті, що залежать від підприємства.

Зовнішні фактори в комплексі впливають на діяльність підприємства, але ступінь впливу того чи іншого фактора буде залежати від галузевого спрямування підприємства, від того, наскільки ця галузь є важливою в масштабах області або країни в цілому, від масштабів підприємства, від того, чи веде воно міжнародну діяльність тощо.

У цілому всі названі причини кризи досить тісно взаємозв’язані й створюють складний комплекс причинно-наслідкових зв’язків. Звичайно, досліджуючи те чи інше підприємство, той чи інший випадок фінансової кризи, можна виділити певні специфічні причини фінансової неспроможності, але всі вони, як правило, зводяться до вже перелічених нами.

Є шість груп можливих наслідків фінансової кризи для підприємства: фінансово-економічні, адміністративно-організаційні, виробничо-організаційні, ресурсні, ринкові та соціально-психологічні. Найчастіше ці наслідки проявляються не поодиноко, а групами, що викликає необхідність комплексного впливу на всі можливі наслідки криз на підприємстві, проводити моніторинг максимально повного переліку загроз підприємства, як внутрішніх, так і зовнішіх, та завчасно попереджати їх настання.

Життєздатність підприємства як мікроекономічної системи та господарюючого суб'єкта ринкових відносин обумовлюється дотриманням певних «параметрів життєздатності», під якими розуміються найважливіші характеристики внутрішнього стану підприємства, порушення яких призводить підприємство до економічної загибелі - самостійної або примусової ліквідації.

Таблиця 1.1. Типові наслідки впливу причин та чинників криз на фінансово-господарський стан підприємства

Фінансово-економічні	Адміністративно-організаційні	Виробничо-технологічні
1) зниження показників ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності, та рентабельності; 2) зменшення інвестиційного потенціалу; 3) загроза ліквідації підприємства; 4) зміни в процесах руху готівки, виплати дивідендів, емісії акцій;	1) централізація чи децентралізація управління; 2) зміна організаційної структури підприємства; 3) вимушене посилення контролю; 4) зниження ефективності апарату управління; 5) вимушені корективи в стратегічному плануванні; 6) необхідність приймати нестандартні управлінські рішення тощо;	1) збої у виробничому циклі; 2) вимушеність оперативних нововведень та технічного оновлення; 3) необхідність переорієнтації на іншу технологію виробництва; 4) нагальна потреба закупівлі патентів та ліцензій; 5) збільшення обсягів браку виготовленої продукції тощо;
Ресурсні	Ринкові	Соціально-психологічні
1) збої в процесах постачання та сировинно-матеріальному забезпеченні; 2) вимушена інформаційна «перевантаженість» або навпаки - нестача необхідних даних; 3) зміни у комунікаційних процесах; плинність кадрів тощо;	1) збої в процесах «постачання - збут»; 2) зменшення ринкової частки та зміна кон’юнктури ринку; 3) послаблення рівня конкурентоспроможності; 4) зміни у рекламно маркетинговій політиці; 5) зменшення кількості закордонних контрагентів тощо;	1) зміни у політиці мотивування працівників; 2) «пригнічення» або навпаки - активізація соціальної відповідальності; 3) Несистемність характеру корпоративної культури; 4) Нестабільність соціально-психологічного клімату тощо.

В якості параметрів життєздатності використовуються такі характеристики [32]:

) забезпечення беззбиткової діяльності або досягнення цільових показників господарсько-фінансової діяльності відповідно до поставлених стратегічних цілей та завдань підприємства - L1.

) забезпечення фінансової рівноваги, тобто здатності до генерування грошових надходжень в обсягах та у терміни, достатні для фінансування грошових витрат, пов'язаних з операційною, інвестиційною діяльністю підприємства - L2.

) наявність активів для забезпечення виконання зобов'язань щодо повернення позикового капіталу та забезпечення необхідного рівня ліквідності активів, які фінансуються за рахунок позикових коштів - L3.

) наявність чистих активів підприємства в обсягах, що відповідають державним вимогам та (або) цільовим параметрам діяльності - L4.

Життєздатний стан господарської системи підприємства має місце тільки в разі сумісної наявності усіх 4-х параметрів життєздатності, тобто як ситуація, що описується моделлю:

= {L4, L3, L2, L1} (1.1)

Виникнення кризи призводить спочатку до порушення параметра L1. Якщо необхідні корегуючі дії протягом певного часу не будуть прийняті, автоматично порушується параметр більш високого рівня L2, потім L3, і з рештою - найвищий - результативний параметр життєздатності L4. Зниження у діяльності підприємства чистих активів нижче критичного рівня є свідченням загибелі підприємства як господарської системи, оскільки вона втрачає матеріальну основу для продовження свого існування.

Кожен «параметр життєздатності» залежить від великої кількості показників, що створюють передумови для підтримки життєздатності, синтезує результати певної сукупності бізнес-процесів, що відбуваються на підприємстві. Наслідком порушення життєздатності підприємства, проявом чого є недотримання певних параметрів життєздатності є виникнення спочатку окремих кризових явищ, а потім (по мірі їх накопичення) кризового стану підприємства як мікроекономічної системи.

Практична реалізація антикризового менеджменту неможлива без застосування механізму, який спрямований на передбачення, запобігання та подолання кризових ситуацій. Розвиток механізму антикризового менеджменту виступає найважливішою умовою ефективності реформування і сталого розвитку підприємств як в теперішній час, так і на найближчу перспективу.

Антикризовий менеджмент - це така система управління підприємством, що має комплексний, системний характер і спрямована на запобігання чи усунення несприятливих для бізнесу явищ за допомогою використання всього потенціалу сучасного менеджменту, розробки і реалізації на підприємстві спеціальної програми, яка має стратегічний характер, що дозволяє усунути тимчасові утруднення, зберегти і примножити ринкові позиції при будь-яких обставинах, при опорі в основному на власні ресурси [31].

Зміст механізму антикризового управління підприємством полягає в його здатності в процесі наростання кризи відновлювати ефективну діяльність підприємства як мікроекономічної системи на основі самоорганізації, підтримки внутрішнього стабільного стану і динамічного зовнішнього оточення.

Використання механізму антикризового управління підприємством має ґрунтуватися на ситуаційному підході до управління.

Практичне застосування ситуаційного підходу у процесі використання механізму антикризового управління передбачає [19]:

) знання теоретичних засад та інструментів антикризового управління;

) критичну оцінку концепцій і методик, визначення сильних і слабких аспектів, позитивних і негативних наслідків його застосування;

) правильне розуміння та інтерпретацію ситуації конкретного об’єкта дослідження підприємства, яке опинилося в кризовому стані, тобто визначення найвагоміших чинників виникнення та розвитку кризи в даній унікальній соціально-економічній системі, пошук найбільш чутливих елементів системи, здатних повернути її до стабільного стану;

) розробку прийомів роботи, методів дослідження, інструментів управління з урахуванням специфіки конкретної ситуації для забезпечення досягнення цілей і завдань антикризового управління в найкоротші терміни та з найменшими втратами, тобто найбільш ефективно.

Механізм антикризового менеджменту не може існувати без ефективного і надійного інструментарію діагностики та подолання криз. Саме тому, на сьогодні значної актуальності і важливості набуває розробка, обґрунтування та використання дієвих інструментів, що забезпечують стабільний розвиток підприємства.

В загальному вигляді антикризове фінансове управління - це система прийомів та методів управління фінансами, спрямована на попередження фінансової кризи та банкрутства підприємства [6].

Основні антикризові інструменти, визначені експертним шляхом: інноваційна, інвестиційна, маркетингова та кадрова політика підприємства. Узагальнюючи розглянуте вище можливо виокремити сутнісні ознаки кризи на рівні підприємства, які зазначені нижче.

Криза віддзеркалює сутність та характер протиріч, які накопичені в межах господарської системи і потребують свого розв'язання для забезпечення подальшого функціонування або розвитку системи. Ступінь загострення наявних протиріч обумовлює стадію кризи, її тривалість, характер наслідків тощо.

Криза є об'єктивним економічним процесом, основу якого формують тенденції розвитку окремих видів діяльності підприємства, його окремих управлінських підсистем. Кризи розглядаються не тільки як об'єктивно невідворотні, але і як об'єктивно необхідні, оскільки носять не тільки руйнівний, але і оздоровчий (поновлювальний) характер, виступають імпульсом інтенсифікації розвитку підприємства.

1.2 Зміст, завдання, особливості та принципи антикризового управління фінансовою діяльністю підприємства

Антикризове управління підприємством - це такий тип управління, який спрямований на виявлення ознак кризових явищ та створення відповідних передумов для їх своєчасного запобігання, послаблення та подолання з метою забезпечення життєдіяльності суб'єкта господарювання, недопущення ситуації виникнення його

банкрутства [3].

Об'єктом антикризового управління є виникнення та поглиблення кризи розвитку підприємства, що має негативні наслідки для життєдіяльності підприємства, її усунення та запобігання.

До суб’єктів антикризового фінансового управління відносяться [10]:

) власник підприємства;

) економіст-фінансист (фінансовий директор);

) функціональний антикризовий менеджер - співнобітник підпримства;

) функціональний антикризовий менеджер - співнобітник консалтингової

установи;

) арбітнажний керуючий;

) представники кредитора та санатора;

) фахівці Агенства з питань банкрутства та інших державних органів.

Кожний з цих суб’єктів мають свій перелік функції та обов’язків, та кожний зацікавлений у антикризовому управлінні підприємством, але їхніочікування щодо цього можуть не співпадати.

Головною метою антикризового управління є забезпечення стабільного розвитку підприємства, «твердого» положення на ринку та стійкого фінансового стану при будь-яких економічних, політичних, соціальних ситуацій у країні.

Антикризовий фінансовий менеджмент у значній мірі повинен спиратися на функціональний та методологічний інструментарій контролінгу, а також враховувати вимоги Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або оголошення його банкрутом», який визначає механізм фінансової санації та банкрутства підприємств.

Мета антикризового управління підприємством залежить від фінансового стану останнього:

) при успішному, стабільному фінансовомі стані мета антикризового управління полягає у недопущенні фінансової кризи шляхом профілактичних заходів;

) при фінансовій кризі мета антикризового управління полягає у подоланні фінансової кризи шляхом фінансового оздоровлення відприємства.

Одним із факторів виникнення фінансової кризи є низький рівень менеджменту і фінансового менеджменту зокрема, елементи системи антикризового управління доцільно запроваджувати як на підприємствах, які є порівняно успішними, так і на тих, які опинилися у фінансовій кризі. У першому випадку, основне завдання системи полягає в недопущенні фінансової кризи, а в другому - подолання фінансової кризи.

Нараховується велика кількість принципів антикризового фінансового менеджменту (табл. 1.2), багато з яких притаманні й іншій фінансовій діяльності. Всі принципи є важливими та потребують чіткого дотримання.

Таблиця 1.2. Принципи антикризового фінансового управління [11]

Принцип	Визначення змісту принципу
Постійна готовність до можливого порушення фінансової рівноваги підприємства
Об’єктивності	передбачає врахування суті та механізмів виникнення та поглиблення кризових явищ
Рання діагностика кризових явищ у фінансовій діяльності підприємства з метою своєчасного використання можливостей їхньої нейтралізації
Диференціації	диференціація індикаторів кризових явищ за ступенем їхньої небезпеки для фінансового розвитку підприємства
Терміновості	терміновість реагування на окремі кризові явища в фінансовому розвитку підприємства
Достовірності	формування управлінських рішень повинно здійснюватися на підставі оперативної і достовірної початкової інформації
Пріорітетності	необхідне чітке ранжування пріоритетних рішень для ліквідації проблем через обмеженість ресурсів і часу внаслідок виниклого кризового явища
Контролю	здійснення постійного контролю за перебігом реалізації управлінських заходів з метою її постійної адаптації до умов внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства, що змінюються в часі
Ефективності	максимально можливе використання потенціалу об’єкта та суб’єкта управління для формування обгрунтованої програми антикризових дій, мінімізації часових, матеріальних та фінансових втрат, пов’язаних з кризовим станом
Принцип основної ланки	орієнтує на пошук та першочергове розв’язання основної проблеми (каталізатора кризи), посилення уваги до тієї сфери діяльності, яка обумовлює виникнення та поширення кризи або в якій подальше поглиблення кризи має найбільш негативний вплив на функціонування та життєздатність підприємства в цілому
Законності	знання та використання в інтересах підприємства - об’єкта антикризового управління правових засад, що регламентують здійснення підприємницької діяльності, впровадження та розгляду справи про банкрутство, обумовлюють можливості фінансового оздоровлення та санації підприємств
Компетентності	реалізацією антикризового управління повинні займатися компетентні фахівці з модернізованої управлінської ієрархії згідно з вимогами кризової ситуації
Кінцева орієнтація на діяльність в умовах післякризового розвитку
Використання при необхідності відповідних форм санації підприємства для запобігання його банкрутства

Завдання антикризового фінансово управління підприємством - завчасне застосування специфічних методів та прийомів управління фінансами, а також діагностика фінансового стану підприємства, що дозволяють забезпечити безперервну діяльність підприємств на основі управління зовнішніми та внутрішнім ризиками та нейтралізації кризи.

Процес антикризового управління має вісім етапів, при виконанні кожного з них потрібна кваліфіковано робота фінансового менеджера та сгрупована робота всього підприємства в цілому. На завершенні сьомого етапу важливо провести аналіз та з’ясувати чи досягаються стратегічні цілі антикризового управління та чи поцільно його продовжувати, або наразі доцільніше повернутися до певного етапу, який відбувля раніше. Такий вибір є одним з ключових, бо від оптимізує діяльність з антикризового управління, приводить її аналіз та контроль.

Фахівці з фінансового менеджменту найчастіше виокремлюються такі підсистеми антикризового фінансового управління [5]:

) антикризове операційне управління;

) антикризове фінансове управління;

) антикризовий маркетинг;

) антикризове управління персоналом;

) антикризове організаційне управління тощо.

Визначені підсистеми не функціонують ізольовано. Реалізація мети потребує узгодження та координації дій з окремих напрямів. Тільки за цих умов результат - виведення підприємства зі стану кризи, та фінансове оздоровлення буде не тільки досягнуто, але й закріплено.

Для оцінки теперішнього фінансового стану підприємства або для оцінки якості проведення антикризових заходів використовують систему індикаторів оцінки загрози банкрутства підприємства (табл. 1.3.) [13]. Система таких індикаторів формується щодо об'єкта спостереження. У процесі формування всі показники поділяються на об'ємні, тобто ті, які представлені абсолютною сумою і структурні, ті, що представлені відносними показниками. Структурні показники найчастіше мають граничні значення, вихід за межі яких свідчить про певні проблеми у функціонування підприємства, вони виступають сигналом щодо необхідності проведення заході по оздоровленню підприємства та приведення його фінансрвих показників у межу нормативних значень.

Наведена система індикаторів оцінки загрози банкрутства підприємства може бути розширена з урахуванням особливостей його фінансової діяльності і цілей діагностики.

Таблиця 1.3. Система найважливіших індикаторів оцінки загрози банкрутства підприємства у розрізі окремих об'єктів спостереження

Об'єкти спостереження	Показники - індикатори
	Об'ємні	Структурні
Чистий грошовий потік підприємства	1) сума чистого грошового потоку підприємством загалом 2) сума чистого грошового потоку по операційній діяльності підприємства	1) коефіцієнт достатності чистого грошового потоку 2) коефіцієнт ліквідності грошового потоку 3) коефіцієнт ефективності грошового потоку 4) коефіцієнт реінвестування чистого грошового потоку
Ринкова вартість підприємства	1) сума чистих активів підприємства з ринкової вартості	1) ринкова вартість підприємства з коефіцієнта капіталізації підприємства
Структура капіталу підприємства	1) сума власного капіталу підприємства 2) сума позикового капіталу підприємства	1) коефіцієнт автономії 2) коефіцієнт фінансування (коефіцієнт фінансового левериджа) 3) коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності
Склад фінансових зобов'язань підприємства	1) сума довгострокових фінансових зобов'язань 2) сума короткострокових фінансових зобов'язань	1) коефіцієнт співвідношення довгострокових та проведення короткострокових фінансових зобов'язань 2) коефіцієнт співвідношення
По терміновості погашення	3) сума фінансового кредиту 4) сумма товарного (комерційного) кредиту 5) сумма внутрішньої кредиторську заборгованість	3) коефіцієнт залученого фінансового і товарного кредиту 4) коефіцієнт невідкладних фінансових зобов'язань у спільній їх сумі 5) керіод повернення кредиторську заборгованість
Склад активів підприємства	1) сума необоротних активів 2) сума оборотних активів 3) сума дебіторську заборгованість - всього, зокрема простроченої 4) сума грошових активів	1) коефіцієнт маневреності активів 2) коефіцієнт забезпеченості високоліквідними активами 3) коефіцієнт забезпеченості готовими засобами платежу 4) коефіцієнт поточної платоспроможності 5) коефіцієнт абсолютної платоспроможності 6) коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості 7) період повернення дебіторську заборгованість 8) тривалість операційного циклу
Склад поточних витрат підприємства	1) загальна сума поточних витрат 2) сума постійних поточних витрат	1) уровень поточних витрат обсягу реалізації продукції 2) уровень змінних поточних витрат 3) коеффициент операційноголевериджа
Рівень концентрації фінансових операцій на зоні підвищений ризик	__	1) коеффициент вкладення капіталу зоні критичного ризику 2) коефіцієнт вкладення капіталу зоні катастрофічного ризику

Особливу увагу при антикризовому фінансовому управлінні слід приділяти вибору напрямків та стратегії підприємства по виходу з кризи. Адже, виходячи з суті антикризового управління видно, що саме вибір адекватного заходу подолання кризового стану гарантує відновлення «здорового» стану підприємства.

Основними напрямками антикризового управління на рівні господарюючого суб'єкта вважаються постійний моніторинг фінансово-економічного стану підприємства, розробка нової управлінської, фінансової й маркетингової стратегій, скорочення постійних і змінних витрат, підвищення продуктивності праці, залучення коштів засновників, посилення мотивації персоналу.

Антикризова стратегія управління підприємством передбачає [17]:

) превентивні заходи з попередження кризи;

) протидія кризовим явищам, уповільнення їх процесів;

) стабілізація ситуації за допомогою використання резервів, додаткових ресурсів на основі заздалегідь розроблених заходів антикризового управління;

) поступовий вихід з кризи;

) усунення наслідків кризи.

До головних специфічних методів контролінгу належать бенчмаркінг, вартісний аналіз, аналіз точки беззбитковості, портфельний аналіз, АВС-аналіз, СОФТ-аналіз (аналіз сильних та слабких місць).

Досить ефективним інструментом антикризового фінансового управління є бюджетування [31]. Розроблення бюджетів забезпечує періодичне планування операцій підприємства, дає можливість передбачити майбутні проблеми і визначити найкращий шлях досягнення стратегічної мети.

Таблиця 1.4. Методи антикризового управління [32]

Метод	Сутність	Застосування
Моніторинг	Дослідження, оцінка та прогноз стану навколишнього середовища у зв'язку з господарською діяльністю підприємства	Моніторинг зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства з метою раннього виявлення кризи, яка насувається, та «слабких її сигналів»
	Певна функція у системі управління підприємством, яка аналізує та координує систему виконання виробничих програм у порівнянні з плановими показниками	Впроваджують на стадії створення підприємств та на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі
Контролінг	Контролінг є постачальником інформації, необхідної для функціонування системи управління на підприємстві, її аналізу та обробки	Впровадження системи раннього попередження та реагування, що має на меті прискорити виявлення кризових явищ. Розробка санаційної концепції та плану санації, що має здійснюватися в тісному співробітництві із зовнішніми експертами. Контроль за виконанням плану санації
Диверсифікація	Розширення сфери діяльності суб'єкта господарювання в будь-якому напрямку, щоб не бути залежним від одного ринку	На початку створення підприємства При перших ознаках кризи
Реструктуризація	Здійснення організаційно-економічних, правових, виробничо-технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, його управління, форм господарювання, які можуть забезпечити підприємству фінансове оздоровлення, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва	На ранніх етапах життєвого циклу підприємства та коли вже криза неминуча, проте на цьому етапі реструктуризація проходить складніше. Переважно на подолання причин стратегічної кризи та кризи прибутковості
Санація зовнішня	Система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді	За виникнення загрози банкрутства. На відновлення ліквідності й платоспроможності та, як і при реструктуризації, на відновлення прибутковості й конкурентоспроможності
Санація внутрішня	Сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення за рахунок власних джерел	За виникнення загрози банкрутства

Як бачимо, усі методи доцільно класифікувати за фазами розгортання кризи та за універсальністю для всіх етапів підприємства в кризовому становищі. Оскільки комплексною характеристикою результатів функціонування підприємства є його фінансовий стан, то надалі досліджується саме моніторинг фінансового стану підприємства.

Специфічною підсистемою (одним з можливих варіантів здійснення) антикризового управління є арбітражне управління, в перебігу якого здійснюється комплекс арбітражних антикризових процедур, передбачених Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [1]. Арбітражне управління здійснюється в перебігу судового розгляду справи про банкрутство призначеним господарським судом арбітражним керуючим.

Ключовим інструментом антикризового управління є санація. Це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових і соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості, конкурентоспроможності та рентабельності підприємства-боржника в довгостроковому періоді. Тобто санація - це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення [31].

Щодо сучасної ситуації в Україні, то фінансовий результат великих і середніх

підприємств України в першому кварталі 2014 р. в цілому склав - 128,5 млрд. грн. (до оподаткування) проти прибутку в 1,3 млрд. грн. При цьому кількість збиткових підприємств істотно зросла. Так, за звітний період прибуток підприємств склав 101,7 млрд. грн., а збиток - 230,2 млрд. грн. При цьому кількість збиткових великих і середніх підприємств в Україні в січні-березні 2014 склала 50% від загального числа проти 45,3% за три перших місяці 2013 року [30].

З огляду на вищевикладене, антикризове управління має враховувати, по-перше, рухливість зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства, швидкість змін його окремих параметрів та інтенсивність їхнього впливу на стан підприємства; по-друге, тривалість циклу управління, тобто час від прийняття рішення до отримання його результату.

Отже, по-перше, істотним обмеженням антикризового процесу є часові обмеження, тобто наявний час для реалізації відповідних заходів; по-друге, антикризове управління має бути організоване таким чином, аби вірогідність перебування об'єкта управління в керованому стані протягом циклу управління відповідала або була вище заданого рівня, тобто протягом реалізації антикризової програми не повинно відбуватися катастрофічного погіршення ситуації. Розробка методології антикризового управління має базуватися на стратегічному підході до управління діяльністю підприємства в цілому з врахуванням особливостей та обмежень, які притаманні тільки даному напряму управлінської діяльності.

2. Аналіз фінансового стану та ефективності антикризового фінансового управління на підприємстві ПАТ «Родос»

.1 Оцінка фінансового стану підприємства в контексті антикризового управління

Аналіз структури та динаміки джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів виконується за даними балансу підприємства з використанням прийомів вертикального та горизонтального аналізу.

Вертикальний аналіз дозволяє визначити питому вагу кожної статті пасиву та активу в підсумку балансу на певний момент часу, тобто дослідити структуру джерел формування фінансових ресурсів та майна підприємства в статиці.

Горизонтальний аналіз уможливлює вивчення динаміки джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів підприємства шляхом встановлення абсолютних та відносних відхилень за статтями пасиву та активу балансу.

Аналіз джерел формування фінансових ресурсів передбачає розгляд абсолютних та відносних змін власних та позикових засобів підприємства. При виконанні даного аналізу даних за 2011 рік було визначено (табл. 2.5).

Власні кошти є основним джерелом формування фінансових ресурсів підприємства. Власний капітал на протязі рокі зростає на 198 тис. грн. у абсолютних величинах та на 0,97% у відносних. Власний капітал збільшився за рахунок збільшення нерозподіленого прибутку підприємства, що є позитивним моментом. Збільшення цього показника свідчить про зростання фінансової стійкості підприємства. Статутний капітал у абсолютних величинах не змінився, але зменшився у відносний: на 0.34% (порівняно з валютою балансу), та на 27,92% (порівняно з власним капіталом).

Додатковий капітал залишився незмінним в абсолютних показниках, але зменшився у відносний: на 0.55% (порівняно з валютою балансу), та на 1,55% (порівняно з власним капіталом). Резервний капітал на протязі року не змінився.

Поточні зобов'язання на протязі року зменшились на 42 тис. грн., або на 1,14%, довгострокові зобов'язання зросли на 16 тис. грн, або на 0,17%. Взагалі позикові кошти на протязі року зменшились, що свідчить про ефективну діяльність підприємства і про те, що воно має вільні кошти для погашення своєї заборгованості. У структурі поточних зобов'язань переважає кредиторська заборгованість (тобто ми ще не розрахувалися з нашими контрагентами за товари, роботи, послуги, цей показник має дві сторони: з однієї сторони - це є негатовним показником, бо ми фінансово залежимо від контрагентів, але з другої сторони - це є позитомним моментом, бо ми безкоштовно користуємося чужими коштами). Склад пасивів підприємства доцільно буде розмістити на круговій діаграмі (Рис. 2.8).

Рис. 2.8. Склад пасивів підприємства у 2011 році

У структурі зобов’язань перевіжаєть поточні зобов’язання, що є негативним моментом, та свідчить про зниження фінансової автономії підприємства, про збільшення залежності підприємства від кредиторів.

На діаграмі (Рис. 2.8.) зображено склад і структура пасиву балансу підприємства. Склад і структура підприємства за три досліджувані періоди 2011-2013 роки суттєво не змінилась, лише незначні відхилення.

При виконанні аналізу даних за 2012 рік було визначено (табл. 2.6). Власні кошти є основним джерелом вормування фінансових ресурсів підприємства. Власний капітал на протязі року зменшується на 245 тис. грн. у абсолютних величинах, та на 6,45%, це відбулось за рахунок зниження суми нерозподіленого прибутку. Зменшення цього показника свідчить про зниження фінансової стійкості підприємства. Статутний капітал у абсолютних величинах не змінився, але зменшився у відносних на 1,07% (порівняно з валютою балансу), та на 1,18% зріс (порівняно з власним капіталом). Додатковий капітал не змінився, але зменшився у відносний: на 1,75% (порівняно з валютою балансу), та зріс на 1,93% (порівняно з власним капіталом). Резервний капітал на протязі року не змінився.

Поточні зобов'язання на протязі року зросли на 878 тис. грн., або на 6,92%, що свідчить про зниження фінансової незалежності підприємства. довгострокові зобов'язання зменшились на 43 тис. грн, або на 0,47%. У структурі поточних зобов'язань переважає кредиторська заборгованість У структурі зобов’язань перевіжаєть поточні зобов’язання, що є негативним моментом.

При виконанні аналізу даних за 2013 рік було визначено (табл. 2.7). Власні кошти є основним джерелом формування фінансових ресурсів підприємства. Власний капітал на протязі рокі знизився на 641 тис. грн. у абсолютних величинах, та на 11,39% зменшується у відносних через збільшення валюти балансу через збільшення короткострокової заборгованості. Зниження цього показника свідчить про зменшиння фінансової стійкості підприємства. Зареєстрований капітал у абсолютних величинах не змінився, але зменшився у відносних: на 1,53% (порівняно з валютою балансу), та зріс на 3,63% (порівняно з власним капіталом).

Додатковий капітал не змінився у абсолютних величиних, але зменшився у відносних: на 2,52% (порівняно з валютою балансу), та зріс на 5,95% (порівняно з власним капіталом). Резервний капітал на протязі року не змінився.

Поточні зобов'язання на протязі року зросли на 1634 тис. грн., або на 11,39%, що свідчить про зниження фінансової незалежності підприємства, довгострокові зобов'язання відсутні. У структурі зобов’язань перевіжаєть поточні зобов’язання, що є негативним моментом.

Як можна побачити, структура джерел формування фінансових ресурсів на підприємстві не є оптимальною, бо є загроза фінансовій стійкості підприємтва, збільшенню залежності від кредиторів. Не оптимальною є питома вага довгострокових та короткострокових зобов'язання. Отже, збільшення валюти балансу відбувається за рахунок збільшення суми заборгованості, а не за рахунок збільшення нерозподіленого прибутку, що свідчить про некваліфіковану роботу відділу управління фінансами, планування та маркетингу. Динаміку пасиву підприємства за 2011-2013 роки доцільно розмістити на рис. 2.9.

Рис. 2.9. Динаміка пасиву балансу підприємства за 2011-2013 роки

Як видно з рис. 2.9 у складі та структурі пасиву балансу за 2011-2013 роки не відбулося суттєвих змін, можна спостерігати лише у 2013 році зростання поточних зобов'язань та зниження обсягу нерозподіленого прибутку підприємства.

При виконанні аналізу показників за 2011 рік було визначено (табл. 2.8).

Найбільша питома вага в структурі сукупних активів припала на оборотні активи (на початок року - 56,66%, на кінець року - 54,89%), що свідчить про формування достатньо мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності активів підприємства. Величина майна зросла на протязі року на 172 тис. грн., що свідчить про розширення його виробничо-господарської діяльності, тобто про позитивні зміни балансу. Частка необоротних активів в сукупних активах підприємства на початок року становит 43,33%, на кінець року - 45,10%, тобто підприємство має «важку» структуру активів, що свідчить про значні накладні втирати та підвищену чутливість до зміни доходу (виручки).

Довгострокові фінансові вкладення відсутні. Довгострокова дебіторська заборгованость відсутня, що є позитивним моментом, бо наші контрагенти повертають нам кошти вчасно.

Величина оборотних активів підприємства за досліджуваний період у абсолютних величинах зменшилась на 64 тис. грн., та на 1,77% відносних. Найбільший внесок у формування оборотних активів внесли така стаття, як запаси (на початок року - 85,69%, на кінець року 91%).

Підприємство протягом досліджуваного періоду мало негативне сальдо (кредиторська заборгованість перевищує дебіторську).

Частка грошових коштів в структурі оборотних активів підприємства за аналізований період зменшилась на 149 тис. грн. у абсолютних величиних, або на 1,68% (у порівнянні з валютою балансу), та на 2,92% (у порівнянні з сумою необоротних активів) у відносних величинах. Для того, щоб продемонструвати склад активів підприємства, побудуємо кругову діаграму (Рис. 2.10).

Рис. 2.10. Склад і структура активу баланса підприємства за 2011 рік

З представленої діаграми (Рис. 2.10) видно, що у активі балансу підприємства переважають оборотні активи, а саме запаси. За 2011-2013 роки дана структура та склад активу суттєво не змінився, лише на декілька відсотків. Тобто зберігається відносно стала структура активу.

При виконанні аналізу показників за 2012 рік було визначено (табл. 2.9).

Найбільша питома вага в структурі сукупних активів припала на оборотні активи (на початок року - 54,89%, на кінець року - 60,54%), що свідчить про формування достатньо мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності активів підприємства. Величина майна зросла на протязі року на 590 тис. грн., що свідчить про розширення його виробничо-господарської діяльності, тобто про позитивні зміни балансу.

Частка необоротних активів в сукупних активах підприємства на початок року становит 45,10%, на кінець року - 39,45%, тобто підприємство має «важку» структуру активів, що свідчить про значні накладні втирати та підвищену чутливість до зміни доходу (виручки).

Величина оборотних активів підприємства за досліджуваний період у абсолютних величинах зросла на 872 тис. грн., та на 5,64% відносних. Найбільший внесок у формування оборотних активів внесли така стаття, як запаси (на початок року - 91%, на кінець року 87,91%). Підприємство протягом досліджуваного періоду мало негативне сальдо (кредиторська заборгованість перевищує дебіторську). Частка грошових коштів в структурі оборотних активів підприємства за аналізований період зросла на 276 тис. грн. у абсолютних величиних, або на 2,80% (у порівнянні з валютою балансу), та на 4,51% (у порівнянні з сумою необоротних активів) у відносних величинах.

При виконанні аналізу показників за 2013 рік було визначено (табл. 2.10):

Найбільша питома вага в структурі сукупних активів припала на оборотні активи (на початок року - 60,55%, на кінець року - 68,32%), що свідчить про формування достатньо мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності активів підприємства. Величина майна зросла на протязі року на 993 тис. грн., що свідчить про розширення його виробничо-господарської діяльності, тобто про позитивні зміни балансу. Частка необоротних активів в сукупних активах підприємства на початок року становит 39,45%, на кінець року - 31,68%.

Величина оборотних активів підприємства за досліджуваний період у абсолютних величинах зросла на 1434 тис. грн., та на 7,78% відносних. Найбільший внесок у формування оборотних активів внесли така стаття, як запаси (на початок року - 87,90%, на кінець року 88,76%).

Частка грошових коштів в структурі оборотних активів підприємства за аналізований період зросла на 101 тис. грн. у абсолютних величиних, або на 0,62% (у порівнянні з валютою балансу), та на 0,25% (у порівнянні з сумою необоротних активів) у відносних величинах. Динаміка активів підприємства за 2011-2013 роки зображена на рис. 2.11.

Рис. 2.11. Динаміка активу балансу підприємства за 2011-2013 рік

З діаграми (Рис. 2.11) видно, що структура та склад активу суттєво не змінився за три досліджувані періоди 2011-2013 роки. У 2013 році зросла сума оборотних активів підприємства, а саме запаси, зросла сума грошових коштів, зменшилась кредиторська заборгованість, зменшилась сума необоротних активів, що викликано зносом устаткування.

Різні напрями операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства дістають своє остаточне відображення у фінансових результатах. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства здійснюється за даними форми №2 «Звіт про фінансові результати» («Звіт про сукупний дохід» з 2013 року) з використанням абсолютних та відносних показників. До абсолютних відносять виручку (сукупну та чисту), валовий прибуток (збиток), фінансовий результат від операційної діяльності, від звичайної діяльності до оподаткування та чистий прибуток (збиток). До відносних - темпи приросту цих показників.

Виконання експрес-аналізу фінансових результатів діяльності підприємства передбачає заповнення табл. 2.11.

Таблиця 2.11. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства у 2011-2013 роках

Показник	Джерело інформації, форма №2	2011 рік	2012 рік	Темп приросту, %	Джерело інформації, форма №2	2013 рік	Темп приросту, %
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	р. 010	19 264	15 857	-17.69	р. 2000	16 526	4.22
Чистий дохід	р. 035	19 264	15 857	-17.69	р. 2000	16 526	4.22
Валовий прибуток (збиток)	р. 050 (055)	1087	894	-17.76	р. 2090 (2095)	1 514	69.35
Фінансовий результат від операційної діяльності	р. 100 (105)	-191	-604	216.23	р. 2190 (2195)	293	-148.51
Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування	р. 170 (175)	-191	-604	216.23	р. 2290 (2295)	293	-148.51
Чистий прибуток	р. 220 (225)	-245	-641	-161.63	р. 2350 (2355)	198	130.89

Аналіз та висновки відносно фінансових результатів діяльності підприємства повинні містити детальні відповіді на наступні питання.

Чистий дохід підприємства протягом 2011-2012 років зменшився і мав темпи прирості у - 17,69%, що є негативним явищем, бо свідчить про зменшення темпів реалізації товарів, а протятом 2012-2013 років чистий дохід збільшився і мав темп приросту 4,22%, що в свою чергу є позитивним явищем.

Для того, щоб продемонструвати динаміку чистого прибутку підприємства побудуємо діаграму (Рис. 2.12) за три досліджувані періоди 2011-2013 роки. Можна побачити позитивні зміни у стані чистого прибутку підприємства, його зростання.

Рис. 2.12. Динаміка чистого прибутку підприємства у 2011-2013 роках

Чистий прибуток підприємства протягом 2011-2012 років мав негативне значення з темпом приросту у - 161,63%, що є негативним моментом, а протятом 2012-2013 років чистий прибуток став мати додатнє значення і темп приросту збільшився і став дорівнювати 130,89%, на це вплинуло збільшення чистого доходу від реалізації продукції у цьому періоді.

У 2011-2012 роках темп приросту чистого прибутку перевищує темп приросту чистого доходу. Така тенденція є позитивною і може мати місце внаслідок зростання віддачі від впровадження новітніх технологій або використання більш дешевої сировини, матеріалів, енергії, що дозволяє зменшити собівартість продукції (товарів, робіт, послуг).

Основна діяльність, здійснення якої є основною метою підприємства, у 2011 та 2012 роках була збитковою, а 2013 році стала приносити прибуток.

На стан підприємства, його конкурентоспроможність впливають його основні фонди, їх якість, знос та придатність. У таблиці 2.12 наведено розрахунки зносу та придатності устаткування підприємства.

Таблиця 2.12. Аналіз зносу та придатності основних фондів на підприємстві

Показник	Формула	Роки
		2011	2012	Формума для 2013 року	2013
Коефіцієнт зносу	0.670.67ф. 1, р. 1012 / ф. 1, р. 10110.69
Коефіцієнт придатності	0.330.33ф. 1, р. 1010 / ф. 1, р. 10110.31

Для забезпечення кращої роботи підприємства, якості продукції коефіцієнт придатності основних фондів має бути більшим за коефіцієнт зносу. У даному випадку спостерігається протилежно ситуація, знос устаткування зростає, а нові устаткування не вводяться на підприємстві.

Ліквідність підприємства відзначається його здатністю своєчасно та в повному обсязі розраховуватися своїми активами за довгостроковими та поточними зобов’язаннями. Інформаційним забезпеченням аналізу ліквідності підприємства є форма №1 «Баланс».

Через зміну статей балансу (звіт про фінансовий стан) та звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) формули розрахунку подаються у таблиці 2.13.

Таблиця 2.13. Спосіб розрахунку показників ліквідності балансу

Стаття активу	Джерело інформації, форма №1	Джерело інформації, форма №1 для 2013 року	Стаття пасиву	Джерело інформації, форма №1
1. Найбільш ліквідні активи, А1	р. (220 +… + 250)	р. (1160 + 1165 + 1190)	1. Найбільш термінові зобов'язання, П1	р. (520 +… + 610)	р. (1615 + 1620 + 1621 + 1625 + 1630 + 1635 + 1660 + 1690)
2. Активи, що швидко реалізуються, А2	р. (150 +… + 210)^*	р. (1125 + 1130 + 1135 + 1155)	2. Короткострокові пасиви, П2	р. (500 + 510)	р. (1600 + 1610)
3. Активи, що повільно реалізуються, А3	р. (100 +… + 140)	р. 1100	3. Довгострокові пасиви, П3	р. 480	р. 1595
4. Активи, що важко реалізуються А4	р. (080 + 270)	р. (1095 + 1170)	4. Постійні пасиви, П4	р. (380 + 430 + 630)	р. (1495 + 1665)

Як можна побачити, суттєво в балансі та звіті про фінансові результати нічого не змінилося, тільки скоротили кількість рдків.

У данному випадку перша умова не виконується у всех періодах, що досліджуються, що свідчить про те, що у підприємства поточна заборгованість переважає над грошовими коштами та короткостроковими фінансовими вкладами.

Виконання аналізу ліквідності підприємства починається із заповнення табл. 2.14, за даними якої визначається ліквідність балансу.

Таблиця 2.14. Розрахунок показників оцінки абсолютної ліквідності балансу

Стаття активу	2011 рік	2012 рік	2013 рік	Нерівність			Стаття пасиву	2011 рік	2012 рік	2013 рік
				2011 рік	2012 рік	2013 рік
1. Найбільш ліквідні активи, А1	143	207	399	<	<	<	1. Найбільш термінові зобов'язання, П1	3202	3620	4876
2. Активи, що швидко реалізуються, А2	445	373	367	>	>	>	2. Короткострокові пасиви, П2	0	0	0
3. Активи, що повільно реалізуються, А3	4452	4864	5832	>	>	>	3. Довгострокові пасиви, П3	35	13.5	0
4. Активи, що важко реалізуються А4	3998	3975	3613	<	<	<	4. Постійні пасиви, П4	5802	5778	5335

Баланс вважають абсолютно ліквідним, якщо виконуються такі умови: А1≥П1, А2≥П2, А3≥П3, А4≤П4.

Отже, можна зробити висновок, що баланс підприємства не є абсолютно ліквідним так як не виконується перша умова нерівності, тобто найбільш ліквідні активи менше найбільш термінових зобов'язань. Це означаю, що підприємство у короткостоковому періоді, при необхідності, не зможе розрахуватися зі своїми найбільш терміновими зобов'язаннями. Показники ліквідності балансу зображено на рис. 2.13, з якого видно, що перша умова нерівності не виконується - найбільш термінові зобов'язання переважають найбільш ліквідні активи.

Рис. 2.13. Показники ліквідності балансу підприємства за 2013 рік

Узагальнюючим показником ліквідності є коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття), який визначається співвідношенням всіх поточних активів з поточними зобов’язаннями і характеризує достатність оборотних активів підприємства для погашення своїх боргів. Він показує, скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов’язань. Теоретичне значення даного показника - від 1,5 до 2. Розрахунок показників ліквідності представлен у табл. 2.15.

Коефіцієнт поточної ліквідності у данному випадку у всіх аналізованих періодах перевищує своє нормативне значення, що говорить про достатність оборотних активів підприємства для погашення своїх поточних боргів. Також цей показник показує, скільки грошовох одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю поточних зобов’язань.

Коефіцієнт швидкої (проміжної) ліквідності розраховують за більш вузьким колом оборотних активів, коли з їх загальної величини віднімають найменш ліквідну їх частину - запаси. Орієнтовне значення показника - від 0,5 до 1.

Коефіцієнт швидкої ліквідності нище за своє нормативне значення і показує, що підприємство не може розрахуватися за своїми поточними боргами за рахунок своїх ліквідних активів.

Найбільш жорстким критерієм ліквідності виступає коефіцієнт абсолютної ліквідності, який визначається відношенням найбільш ліквідних активів до поточних зобов’язань. Він показує, яка частина короткострокової заборгованості може бути у випадку необхідності погашена негайно за рахунок найбільш ліквідних активів. Теоретично достатнім вважається, якщо коефіцієнт абсолютної ліквідності знаходиться в межах 0,2 - 0,35.

Таблиця 2.15. Показники ліквідності підприємства у 2011-2013 роках

Показник	Джерело інформації, форма №1	Джерело інформації, форма №1	Нормати-вне значення	На кінець 2011	На кінець 2012	На кінець 2013
Коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл)	р. 1195 / р. 16951,5-21.571.451.29
Коефіцієнт швидкої ліквідності(Кшл)	р. (1195-1100) / 16950,7-0,80.140.180.16
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал)	р. (1165 + 1160) / 16950,2-0,350.020.080.08
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами (Квок)	р. (1495-1095) / 1195немає0.360.310.22
Власні оборотні кошти (ВОК)	ф. 1, р. 380 - ф. 1, р. 080	р. (1495-1095)	немає	1786.00	1823.00	1623.00
Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними оборотними коштами (Кзвок)	р. (1495-1095) / 1100не нижче 0,50.390.350.25
Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів (Кман_вок)	р. 1165 / (1495-1095)	зростання	0.03	0.19	0.27
Коефіцієнт покриття запасів (Кпокр.зап)	р. (1495-1095 + 1600 + 1615) / 1100більше 10.600.690.69

Коефіцієнт абсолютної ліквідності не відповідіє своєму нормативному значенню та показує, що підприємство негайно за рахунок своїх грошових коштів може покрити 7%, 2% і 8% відповідно своїх боргів.

Динаміка коефіцієнтів ліквідності та їх співвідношення з нормативними значаннями показані на рис. 2.14.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотним коштами показує, яка частина оборотних активів фінансується за рахунок власних коштів підприємства. Чим вище цей показник, тим вище платоспроможність і кредитоспроможність підприємства.

Цей показник немає чіткого нормативу. У даному випадку можна побачити, що цей показник не є достатнім бо за рахунок власних коштів підприємства фінансується у 2011 році - 36%, у 2012 році - 31%, у 2013 році - 22% оборотних активів підприємства.

Рис. 2.14. Коефіцієти ліквідності та їх співвідношення з нормативами

Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними оборотними коштами визначає, яка частина матеріальних запасів фінансується за рахунок власних коштів підприємства. Його значення рекомендується не нижче 0,5. Можна побачити, що цей показник є нижчим свого нормативного значення і тому є не достатнім.

Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів характеризує частку власних оборотних коштів, яка знаходиться у формі абсолютно ліквідних активів - грошових коштів. Його зростання в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Цей показник у даному випадку зростає в динаміці і це свідчить про те, на підприємстві підвищуються абсолютно ліквідні активи.

Коефіцієнт покриття запасів показує співвідношення величини «нормальних» джерел покриття запасів до величини запасів. До таких джерел відносяться власні оборотні кошти, короткострокові банківські кредити та кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги. Якщо значення показника менше за 1, то поточний фінансовий стан підприємства вважається нестійким. У нашому випадку цей показник менше 1, і говорить про те, що поточний фінансовий стан підприємства є не стійким.

2.3 Аналіз рентабельності та фінансової стійкості підприємства

Інформаційним забезпеченням аналізу рентабельності підприємства є форма №1 «Баланс» та форма №2 «Звіт про фінансові результати». Виконання аналізу рентабельності передбачає заповнення табл. 2.16.

Таблиця 2.16. Розрахунок коефіцієнтів рентабельності

Показник	Джерело інформації	2011 рік	2012 рік	Джерело інформації для 2013 року	2013 рік
Коефіцієнт рентабельності капіталу	-0.03-0.07ф. 2, р. 2350 (2055) * *2 / ф. 1, р. (1900п + +1900к)0.0194
Коефіцієнт рентабельності операційної діяльності (Кр ОД)	0.010.04ф. 2, р. 2190 (2195) / ф. 2, р. (2050 + 2150)0.019
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (Кр ВК)	-0.04-0.11ф. 2, р. 2350 (2355) * 2 / ф. 1, р. (1495п + 1495к + 1665 п + 1665к)0.0346
Коефіцієнт рентабельності оборотних активів (Кр оа)	-0.05-0.12ф. 2, р. 2350 (2355) * 2 / ф. 1, р. (1195п + 1195к)0.03
Коефіцієнт рентабельності позикового капіталу (Кр ПК)	-0.08-0.18ф. 2, р. 2350 (2355) * 2 / ф. 1, р. (1595 п + 1595к + 1695п + 1695к)0.041
Коефіцієнт рентабельності необоротних активів (Кр ноа)	-0.06-0.16ф. 2, р. 2350 (2355) * 2 / ф. 1, р. (1095п + 1095к)0.0548
Коефіцієнт рентабельності продаж	0.060.06ф. 2, р. 2090 (2095) / ф. 2, р. 20000.091

Рентабельність демонструє ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства та показує скільки гривень прибутку (валового, операційного, до оподаткування, чистого) приходиться на 1 грн. реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) - активів, власного капіталу тощо. Показники рентабельності підприємства зображені на рис. 2.15.

Рис. 2.15. Динаміка показників рентабельності підприємства за 2011-2013 роки

Коефіцієнт рентабельності продаж та операційної діяльності мають додатнє значення, але знаходяться на низькому рівні, це викликано зниженням рівня валового прибутку. Рентабельність капіталу та активів мають від’мне значення у 2011-2012 роках, бо підприємство не отримувало прибутку і було збитковим, але у 2013 році чистий прибуток підприємства зріс, що викликало зростання коефіцієнтів рентабельності підприємства, що у свою чергу є позитивним моментом для підприємства. Як можна побачити, дане підприємство не є рентабельним через дуже малий прибуток, порівнюючи з собівартістю товарів. Ця ситуація є доволі загрозливою для фінансової діяльності підприємства.

Фінансова стійкість підприємства характеризується ступенем його фінансової незалежності від зовнішніх кредиторів та інвесторів. Інформаційним забезпеченням аналізу фінансової стійкості підприємства є форма №1 «Баланс».

Виконання аналізу фінансової стійкості підприємства передбачає розрахунок абсолютних та відносних показників. В табл. 2.17 представлено абсолютні показники фінансової стійкості підприємства.

Таблиця 2.17. Абсолютні показники фінансової стійкості

Показник	Джерело інформації (ф. №1) або формула для розрахунку	На кінець 2011	На кінець 2012	Джерело інформації (ф. №1) або формула для розрахунку	На кінець 2013
Постійні пасиви (ПП)	р. (380+430+630)	5901	5656	р. (1495 + 1660)	5015
Активи, що важно реалізуються (А_вр)	р. (080+270)	4116	3834	р. (1095 + 1170)	3392
Власні обігові кошти (ВОК)	ПП - Авг	1785	1822	ПП - Авг	1623
Довгострокові зобов’язання (ДЗ)	р. 480	43	0	р. 1595	0
Наявність постійних та довгострокових пасивів для фінансування запасів	ВОК - ДЗ	1742	1822	ВОК - ДЗ	1623
Короткострокові кредити банків (КК)	р. (500 + 510)	0	0	р. (1600 + 1610)	0
Загальна сума основних джерел фінансування запасів	ВОК + Д З+ КК	1742	1822	ВОК + ДЗ + КК	1623
Запаси (З)	р. (100 + … + 140)	4558	5170	р. 1100	6494
Надлишок (нестача) власних обігових коштів	ВОК - З	-2773	-3348	ВОК - З	-4871
Надлишок (нестача) власних обігових коштів та довгострокових зобов’язань	ВОК + ДЗ - З	-2730	-3348	ВОК + ДЗ - З	-4871
Надлишок (нестача) основних джерел фінансування запасів	ВОК + ДЗ + КК - З	-2730	-3348	ВОК + ДЗ + КК - З	-4871

Як можна побачити, на підприємстві є нестача власних обігових коштів, довгострокових зобов’язаннь та основних джерел фінансування запасів. У табл. 2.18 представлені варіанти оцінки фінансової стійкості підприємства виходячи із приведених вище розрахунків. З огляду на це можна зробити висновок, що підприємство має кризовий фінансовий стан.

Таблиця 2.18. Дані для аналізу фінансового стану підприємства

Абсолютна фінансова стійкість	Нормальна фінансова стійкість	Нестійкий фінансовий стан	Кризовий фінансовий стан
ВОК - З ≥ 0	ВОК - З ‹ 0	ВОК - З ‹ 0	ВОК - З ‹ 0
ВОК + ДЗ - З ≥ 0	ВОК + ДЗ - З ≥ 0	ВОК + ДЗ - З ‹ 0	ВОК + ДЗ - З ‹ 0
ВОК + ДЗ + КК - З ≥ 0	ВОК + ДЗ + КК - З ≥ 0	ВОК + ДЗ + КК - З ≥ 0	ВОК + ДЗ + КК - З ‹ 0
{1,1,1}	{0,1,1}	{0,0,1}	{0,0,0}

Абсолютна фінансова стійкість характеризується тим, що підприємство своєчасно виконує всі розрахунки, водночас у нього залишаються грошові кошти для закупівлі сировини, матеріалів, напівфабрикатів тощо, тобто для забезпечення наступного виробничого процесу матеріальними ресурсами.

В табл. 2.19 представлено відносні показники фінансової стійкості підприємства.

Таблиця 2.19. Розрахунок відносних показників фінансової стійкості

Показник	Джерело інформації, ф. №1	Рекомен-доване значення	кінець 2011 року	кінець 2012 року	Джерело інформації, ф. №1 для 2013 р.	кінець 2013 року
Коефіцієнт автономії	р. 380 / 640	0,5, збільш.	0.65	0.58	р. 1495 / 1900	0.47
Коефіцієнт фінансової залежності	р. 640 / 380	2, зменш.	1.55	1.72	р. 1900 / 1495	2.14
Коефіцієнт фінансового ризику	р. (640 - 380) / 380	0,5, крит. 1	0.55	0.72	р. (1900-1495) / 380	1.14
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	р. (380 - 080) / 380	0, збільш.	0.30	0.32	р. (1495-1095) / 1495	0.32
Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень	р. 480 / 080	-	0.01	0.00	р. 1595 / 1095	0.00
Коефіцієнт довгострокового залучення коштів	р. 480 / (380 + 480)	0.4	0.007	0.000	р. 1595 / (1495 + 1595)	0.00
Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел	р. 380 / (380 + 480)	0.6	0.993	1.00	р. 1495 / (1495 + 1595)	1.00

Коефіцієнт автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку власних коштів підприємства (власного капіталу) у загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійким, стабільним і більш незалежним від зовнішніх кредиторів є підприємство. Вважається, що в підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори швидше вкладають кошти, оскільки воно має можливість погасити борги за рахунок власних коштів. Практика свідчить, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто джерела фінансування підприємства повинні бути хоча б наполовину сформовані за рахунок власних коштів. Таким чином., критичне значення коефіцієнта автономії повинне складати 0,5.

Коефіцієнт автономії у данного підприємства у динаміці зменшується. У 2010-1012 роках показник перевищував нормативне значення, але у 2013 році коефіцієнт автономії знизився, що означає не високу стійкість та залежність цього підприємства від інших субєктів господарювання.

Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до попереднього коефіцієнта. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансування підприємства, тобто втрату фінансової незалежності. Цей показник у даному випадку зростає, але у 2010-2012 показник є меншим за граничне значення, а у 2013 році він перевищує гранично допустиме значення і свідчить про втрату фінансової незалежності підприємства.

Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. За цим коефіцієнтом здійснюють найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він показує, скільки одиниць залучених коштів припадає на одиницю власних. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів та кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості і навпаки. Оптимальне значення 0,5, критичне значення 1.

Коефіцієнт фінансового ризику у динаміці зростає, зростає відсоток позикових коштів у вартості майна підприємства. Можна побачити, що у 2010 році на 1 грн. власних коштів припадає 0.24 грн. залучених, у 2011 році - 0.55 грн., у 2012 році - 0.72 грн., а у 2013 році - вже 1,14 грн.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу знаходиться у обігу, тобто в тій формі, яка діє можливість вільно маневрувати цими коштами, а яка - капіталізована. Для забезпечення гнучкості у використання власних коштів необхідно, щоб коефіцієнт маневреності був достатньо високим. Позитивним буде незначне зростання даного коефіцієнту в динаміці. Для визначення його оптимального значення необхідно даний показник по конкретному підприємству порівняти з його середнім значенням по галузі або у конкурентів. Точно сказати щодо цього коефіцієнта наразі неможливо, бо немає середнього показника по галузі. Показник у динаміці змінюється, але не суттєво.

Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень показує, яка частина необоротних активів підприємства профінансована зовнішніми інвесторами. Зростання цього показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів.

Динаміка показників фінансової стійкості зображено на рис. 2.16.

Рис. 2.16. Динаміка показників фінансової стійкості за 2011-2013 роки

Коефіцієнт структури покриття у даному випадку зменшується у динаміці, а у 2012-2013 роках цей показник дорівнює нулю. Це свідчить про відсутність залежності підприємства від зовнішніх інвесторів.

Коефіцієнт довгострокового залучення коштів та коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих вкладень у сумі дають 1 і характеризують структуру довгострокових пасивів підприємства, що складаються з власного капіталу та довгострокових зобов’язань. Зростання коефіцієнту довгострокового залучення коштів в динаміці є негативною тенденцією і означає, що з позиції довгострокової перспективи підприємство все у більшій мірі залежить від зовнішніх факторів.

З проведеного аналізу видно, що підприємство є не стійким та залежить від зовнішніх кредиторів. Але підприємство не має запозичень довгострокового характеру, що свідчить про те, що підприємство не використовує зовнішні інвестиції для розвитку своєї діяльності.

Отже, при проведенні фінансового аналізу результатів господарської діяльності підприємства за три досліджувані періоди 2011-2013 року було встановлено, но на підприємстві не розвинутий фінансовий менеджмент. Це підтверджується недостатнім управлінням забаогованість підприємства, зростанням кредиторської заборгованості, переважанням поточних зобов’язань над довгостроковими, що знижують фінансову стійкість, фінансову незалежність підприємства.

Застаріле, зношене обладнання наносить додаткові фінансові витрати через потреби в частому ремонті, зростанні собівартості виготовленої продукції та не можливість її зменшення, не знижуючи якості продукції, знижує конкурентоспроможність продукції підприємства, а також є небезпечною для життя та здоров’я працівників, та підвищує ризик виникнення надзвичайних обставин на виробництві.

Коефіцієнти рентабельності, фінансової стійкості, фінансового ризику не відповідають своїм нормативним значенням, що доводить кризовий стан підприємства. Воно не є ліквідним, та баланс не є абсолютно ліквідним. Показники рентабельності є не великими, але мають тенденцію до злільшення, через появи чистого прибутку.

Отже, необхідно застосовувати методи антикризового управління.

3. Шляхи вдосконалення антикризового управління на підприємстві ПАТ «РОДОС»

.1 Оцінки ризику банкрутства підприємства

Практика більшості країн показує, що однією з ключових елементів сучасної системи банкрутства служить наявність спеціальної урядової установи. Воно здатне контролювати дії відповідного законодавства і надавати рекомендації стосовно дій уряду у цій галузі. Зазвичай, компетенція і функції державні органи з питань банкрутства встановлено законом, а у багатьох країнах вони теж мають специфічні особливості. Так, державні органи країн Європейського Союзу мають повноваження подавати до Суду запити щодо постанов про тлумачення положень Європейської конвенції з питань банкрутства.

У Великобританії цю роль виконує Служба неспроможності, що входить у систему Міністерства торгівлі і промисловості, і яка налічує одну тисячу вісімсот постійних співробітників. Функції цієї Служба такі [21]:

) ліцензування фахівців із банкрутства, контролю над процесом видачі цих ліцензій і поза діяльністю арбітражних і конкурсних керуючих;

) здійснення функцій конкурсного керуючих у разі нестачі активів у підприємства-банкрута на оплату конкурсного керуючих у складі незалежних професіоналів;

) виявлення ймовірних причин банкрутства боржника і понесених їм збитків;

) виявлення причини заявления про його банкрутство директорами боржника;

) перевірка документації будь-якої компанії у разі надходження скарг від клієнтів, партнерів, чи громадськості;

) розпорядження неблагополучним компаніям пройти процедуру аудиторської перевірки та призначення певних аудиторів з допомогою компанії;

) домагатися ліквідації будь-якої компанії, у разі, якщо Служба неспроможності доходить висновку, що це відповідає інтересам суспільства (до таких випадків припадає приблизно 1% всіх банкрутств у Великобританії - кілька сотень випадків на рік);

) порушувати у суді справи по судовому переслідуванні боржників.

Багаторічний має досвід державного регулювання банкрутств існує у Сполучені Штатах Америки. З 1934 року роль державного органу з неспроможності почала виконувати Комісія з бірж і цінних паперів (КБЦП) Уряду США. Функції КБЦП [21]:

) контролювати та забезпечувати адекватність заяви підприємства-боржника про свой фінансовий стан і наявность активів;

) виступати проти затвердження судом плану реорганізації за мотивами зловживань з боку боржника.

) аналізувати фінансове становище підприємств, які піддаються процедурам неспроможності;

) забезпечувати адекватність інформації про боржника;

) робити висновки про рівень відповідальності директорів боржника за доведенням підприємства до банкрутства;

) звільнити винних директорів самостійно, або клопотати про таке звільнення.

У цілому нині, добровільне позасудове врегулювання проблем між боржником і кредиторами використовується повсюдно, хоча це лише заохочується, але й не нав'язується.

В Україні функціонує Державний орган з питань банкрутства [27], який є підрозділом Міністерства Юстицій Україні. Він вконує такі завдання [1]:

1) сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, у тому числі процедур банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п’ятдесят відсотків;

2) організовує систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);

3) установлює вимоги для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

4) формує Єдиний реєстр арбітражних керуючих (розпорядників майном, керуючих санацією, ліквідаторів) України;

5) здійснює ведення Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, встановлює форму подання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) інформації, необхідної для ведення зазначеної бази даних;

6) установлює порядок проведення аналізу фінансово-господарського стану суб’єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства і організовує проведення такого аналізу при порушенні проваджень у справах про банкрутство державних підприємств і підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п’ятдесят відсотків;

7) установлює типові форми плану санації і мирової угоди, перелік майна, яке включається до ліквідаційної маси у справах про банкрутство;

8) готує на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства;

9) готує та затверджує типові документи щодо проведення процедур банкрутства, методичні рекомендації.

Порівнюючи досвід провідних країн світу та України, можна сказати, що в

Україні, так само, як і в інших приведених вище країнах, утворений спеціальний орган, яких веде реєстри, організовує роботу щодо підприємства-боржника у сфері антикризового управління, але можна побачити, що комперенція даного органу в Україні є меншою, на нього покадені лише базові функції управління, а контретні функції по окремому підприємству залишається поза його компетенції, такі, як можливість подавати позови до суду щодо підприємства-боржника, він е контролює порядок проведення оцінки фінансового стану проблемних підприємств, не контролює виконання заходів щодо певного підприємства тощо. Ці відмінності, які полягають у відосолення органу з питань банкрутства від реального стану конкретніх підприємств викликає проблему неадекватних заходів, які пропонуються та недосконалою законодавчою базою з цих питань.

Можна зробити пропозицію, та запропонувати розширити повноваження Державного органу з питань банкрутства та його територіальних органів і додати ще такі функції та повноваження:

) право законодавчої ініціативи;

) право надавати підприємству іншого аудитора або арбітражного керуючого;

) вимагати від проблемного підприємства його фінансової звітності та можливість надавати певні рекомендації та контролювати іх запровадження;

) домовлятися з кредиторами про реструкруризацію боргу, зміну умов кредитування тощо;

) вдосконалити та зробити більш серйозною відповідальність за навмисне, фіктивне банкрутство.

Існує багато способів оцінки якості фінансового стану підприємства та ймовірності ризику банкрутства. Для України іноді важко застосувати зарубіжні методи оцінки або іх результат буде не адекватний та не показувати реального становища підприємства. Такі незбіги відбуваються через різне становище в країні, різні методи управління підприємством та вимоги до його функціонування.

Можна навести зарубіжний (російський) спосіб оцінки загрозливості фінансового стану підприємства за допомогою оцінки його платостроможності. Він є досить прийнятним для українського підприємства через подібність системи функціонування підприємства.

Методика прогнозування банкрутства Федеральної служби по фінансовому оздоровленню та банкрутству Росії була прийнята ще у 1994 році. Ця методика має певні недолікі, по-перше, нормативні значення коефіцієнтів, по яким робиться висновок щодо платоспроможності підприємства, завищені, та не відпоідають сучаснії ситуації, по-друге, нормативне значення коефіцієнта поточної ліквідності єдине для всих підприємств, а це означає, що не врахованігалузеві особливості суб’єктів господарювання.

Платоспроможність підприємства виявляється наступним способом [15]:

1) визначення коефіцієнта поточної ліквідності на початок та на кінець року (К_пл.пта К_пл.к. відповідно).

2) визначення коефіцієнка забезпеченості оборотними коштами (К_вок).

) Якщо один або обидва коефіцієнта не відповідають нормі (К_пл ≥ 2; К_вок ≥ 0,1), баланс визнається незадовільним та розраховується коефіцієнт можливого повернення платоспроможності на протязі 6 місяців:

К_відн. = [К_пл.к.+ 6 / 12 * (К_пл.к- К_пл.п.)] / 2 ≥ 1, (3.2)

де К_відн - коефіцієнт відновлення платоспроможності.

4) якщо структура баланса визнана задовільною (коефіцієнти відповідають нормативним значенням), проводиться розрахунок коефіцієнта втрати платоспроможності на протязі 3 місяців:

К_втр. = [К_пл.к.+ 3 / 12 * (К_пл.к- К_пл.п.)] / 2 ≥ 1, (3.3)

де К_втр. - коефіцієнт втрати платоспроможності

Розрахунок виявлення платоспроможності підприємства.

Коефіцієнт поточної ліквідності на початок 2013 року дорівнював 1,45, а на кінець 2013 року - 1,29. Тобто, поточна ліквідність підприємства знижується і цей показник не відповідає нормативному значенню, який знаходиться у рамках 1,5-2. Отже, будемо розраховувати коефіцієнт можливого повернення платоспроможності.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами у 2013 році дорівнював 0,22, і це значення відповідає нормативу цього показника.

Коефіцієнт можливого повернення платоспроможності:

К_відн. = [1,29 + 6 / 12 * (1,29 - 1,45)] / 2 = 0,605

У данному випадку коефіцієнт втрати платоспроможності має значення менше за одиницю, що свідчить про наявність тенденції втрати платоспроможності протягом наступних шести місяців.

При проведенні цього розрахунку можна сказати, що це підприємство має ризик втрати платоспроможності.

Для розрахунку рівня ризику банкрутства використовуємо зарубіжну п'ятифакторну модель Альтмана. Формула розрахунку має вигляд:

=1,2*X₁+1,4*X₂+3,3*X₃+0,6*X₄+0,999*X₅ (3.4)

В моделі Альтмана фактор X₁ характеризує певною мірою ліквідність балансу; Х₂, Х₃, - рентабельність активів; X₄ - структуру капіталу; Х₅ - оборотність активів.

Значення Z-показника: якщо він дорівнює 1,80 і менше, то є дуже висока ймовірність банкрутства, якщо від 1,81 до 2,70, то висока, якщо від 2,71 до 2,90, існує ймовірність банкротства, якщо 2,91 і вище, то є дуже низька ймовірність банкротства. Розрахунок п'ятифакторної моделі Альтмана представлено у таблиці 3.20.

Таблиця 2.20. Розрахунок ймовірності банкрутства

Показник та джерело	2011 рік	2012 рік	Показник та джерело для 2013 року	2013 рік
X₁= (ф. 1, р. 260 - р. 620) / ф. 1, р. 280	0.203	0.194	X₁= (ф. 1, р. 1195 - р. 1695) / ф. 1, р. 1300	0.169
Х₂= ф. 2, р. 220 / ф. 1, р. 280	-0.027	-0.068	Х₂= ф. 2, р. 2350 (2355) / ф. 1, р. 1300	0.021
Х₃ = ф. 2, р. 170 / ф. 1, р. 280	-0.021	-0.064	Х₃ = ф. 2, р. 2290 (2295) / ф. 1, р. 1300	0.029
Х₄ = ф. 1, р. 380 / (ф. 1, р. 480 +р. 620)	1.792	1.590	Х₄ = ф. 1, р. 1495 / (ф. 1, р. 1595 + р. 1695)	1.094
Х₅ = ф. 2, р. 035 / ф. 1, р. 280	2.130	1.680	Х₅ = ф. 2, р. 2000 / ф. 1, р. 1300	1.620
Z=1,2X₁+1,4X₂+3,3X₃+0,6X₄+0,999*X₅	3.34	2.56	Z=1,2X₁+1,4X₂+3,3X₃+0,6X₄+0,999*X₅	2.60

З проведеного аналізу видно, що ліквідність балансу підприємства, рентабельність та оборотність його активів знаходяться на низькому рівні, та зменщуються, що в свою чергу спричинило те, що у 2011 році було дуже низька ймовірність банкротства, а вже у 2012-2013 роках ця ймовірність зроста і стала високою. Тобто є загроза втрати незалежності, платоспроможності підприємства, що в майбутньому може спричинити його банкрутство.

Точність моделі становить 95% для прогнозування банкрутства за один рік і 83% для прогнозування за два роки, яка знижується зі зростанням горизинту прогнозування. Для пояснення цієї моделі доцільно побудувати прогноз рівня рентабельності на наступні за поточним три роки (Рис. 3.17).

Для того, щоб оцінити перспективу діяльності підприємства, будуємо прогноз рівня ймовірності банкрутства за допомогою лінії тренда. Хоча такий прогноз є недосконалим та не враховує багато факторів, що впливають на діяльність підприємства, його можна використовувати як сигнал до того, що треба щось змінювати, впроваджувати нове устаткування, технології, або йти з ринку.

Рис. 3.17. Прогноз рівня ймовірності банкрутства підприємства

Як можна побачити, ймовірність банкрутства з роками тільки зростає і у 2015-2016 роках цій показник може опинитисяна критичному рівні. Зростання фінансової залежності та фінансового ризику спричинило те, що підприємство не повертає свою кредиторську заборговоність за товари, роботи та послуги, що в свою чергу знижує фінансову стійкість підприємства.

Дослідження фахівців зводяться до того, що модель Альтмана не може у повній мірі продемонструвати фінансовий стан та рівень ймовірності банкрутства на відчизняних підприємствах, ця модель є не адаптованою для українських підприємств. Модель Альтмана може використовуватись для простеженні майбутньої можливої динаміки рівня ймовірності банкротства, але не може бути використана для оцінки данного показника. Для цього доцільно використовувати й інші моделі, які є більш адаптовані до українсоких підприємств і точніше ілюструют ситуацію, яка виникла, або може виникнути на підприємстві.

З огляду на це доцільно буде застосувати моделі Терещенка та Зайцевої для того, щоб нащі майбутні висновки мали реальне та обгрунтоване визначення.

Для оцінки ризики банкрутства скористаємося моделлю вітчизняного економіста Терещенко. Це є універсальна дискримінантна функція, яка є найбільш оптимальною для діагностики ризику банкрутств українських підприємств, оскільки вона враховує всі складові фінансового стану: ліквідність, прибутковість, оборотність, структуру майна, капіталу тощо. Вірогідність банкрутства підприємства моделі оцінюється такими значенням Z_Тnn: менше 0 - напівбанкрут, від 0 до 1 - загрожує банкрутство, якщо не здійснити санацію, від 1 до 2 - фінансова стійкість порушилась, але за умови переходу на антикризове управління банкрутство не загрожує, більше 2 - вважається фінансово стійким, банкрутство не загрожує. Розрахунок моделі Терещенка представлено у таблиці 3.21.

Таблиця 3.21. Прогнозування ймовірності банкрутства по моделі Терещенка

Джерело інформації	Джерело інформації для 2013 року	2011 рік	2012 рік	2013 рік
A = р. 010 (ф. 2) / р. 620 (ф. 1)	A = р. 2000 (ф. 2) / р. 1695 (ф. 1)	0.602	0.438	0.339
B = р. 640 (ф. 1) / р. 620 (ф. 1)	B = р. 1900 (ф. 1) / р. 1695 (ф. 1)	2.823	2.602	2.393
C = р. 220 (ф. 2) / р. 640 (ф. 1)	C = р. 2350 (ф. 2) / р. 1900 (ф. 1)	-0.027	-0.068	0.019
D = р. 220 (ф. 2) / р. 010 (ф. 2)	D = р. 2350 (ф. 2) / р. 2000 (ф. 2)	-0.013	-0.040	0.012
E = р. 100 (ф. 1) / р. 010 (ф. 2)	E = р. 1100 (ф. 1) / р. 2000 (ф. 2)	0.106	0.134	0.353
F = р. 010 (ф. 2) / р. 640 (ф. 1)	F = р. 2000 (ф. 2) / р. 1900 (ф. 1)	2.131	1.683	1.618
Ztnn = 1.5A + 0.08B + 10C + 5D + 0.3E + 0.1F		1.038	0.191	1.221

При проведенні розрахунків було встановлено, що є ймовірність банкрутства для даного підприємства, тобто порушена фінансова стійкість. Відсутність прибутку на підприємстві у 2011-2012 роках робить його фінансовий стан досить загрозливим, у 2013 році з’являється прибуток, але його недостатньо для того, щоб вважати фінансовий стан стійким. За проведеними розрахунками доцільно побудувати рисунок-діаграму для точнішого та нагляднішого представлення даних (Рис. 3.18). Для того, щоб подивитись майбутню можливу динаміку рівня ризику банкротства на даному підприємстві будуємо лінію тренду, яка показує, що у підприємства є високий ризик банкротства у майбутні два роки, якщо воно не застосує методи антикризового управління.

Рис. 3.18. Показник ймовірності банкрутства Терещенка та його трендовий прогноз

Розрахуємо також модель прогнозування ймовірності настання банкрутства О.П. Зайцевої. За допомогою кореляційного та багатовимірного факторного аналізу було встановлено, що найбільшу роль у зміні фінансового стану виробничих підприємств відіграють показники, які використані в шестифакторній математичній моделі О.П. Зайцевої. Розрахунок моделі Зайцевої представлено у таблиці 3.22.

Таблиця 3.22. Прогнозування ймовірності банкрутства по моделі О.П. Зайцевої

Джерело інформації	Джерело інформації для 2013 року	2011 рік	2012 рік	2013 рік
Х₁ = р. 225 (ф. 2)/р. 380 (ф. 1)	Х₁ = р. 2355 (ф. 2)/р. 1495 (ф. 1)	-0.042	-0.111	0.000
Х₂ = р. (530 +…600) (ф. 1) // р. (170+…210) (ф. 1)	Х₂ = р. (1610+…1635) (ф. 1) / р. (1130+…1155) (ф. 1)	6.823	5.138	7.390
Х₃ = р. 620 (ф. 1) / р. (220+…240) (ф. 1)	Х₃ = р. 1695 (ф. 1) // р. (1160+1165) (ф. 1)	51.306	12.009	12.551
Х₄ = р. 225 (ф. 2) / р. 010 (ф. 2)	Х₄ = р. 2355 (ф. 2) /р. 2000 (ф. 2)	-0.013	-0.040	0.000
Х₅ = р. (480+620) (ф. 1) /р. 380 (ф. 1)	Х₅ = р. (1595+1695) (ф. 1) / р. 1495 (ф. 1)	0.558	0.629	0.406
Х₆ = р. 640 (ф. 1) / р. 010 (ф. 2)	Х₆ = р. 1900 (ф. 1) /р. 2000 (ф. 2)	0.469	0.594	0.618
К_факт = 0,25Х₁ + 0,1Х₂ + 0,2Х₃ + 0,25Х₄ + 0,1Х₅ ++ 0,1Х₆		0.742	0.584	0.841
К_норма= 0,25Х₁ + 0,1Х₂ + 0,2Х₃ + 0,25Х₄ ++ 0,1* Х₅ + 0,1*Х ₆ (минулого періоду)		0.736	0.572	0.839

Якщо розрахований фактичний комплексний коефіцієнт більше нормативного К_факт > К_норма, то ймовірність банкрутства велика, а якщо менше-то ймовірність банкрутства мала.

З розрахунку видно, що дана нерівність показує, що фактичний комплексний коефіцієнт більше нормативного, що і є ознакою того, що є великий ризик настання банкрутства на даному підприємстві. Для того, щоб продемонструвати динаміку та прогноз фактичного та нормативного комплексних коефіцієнтів побудуємо графік з лінією тренда (Рис. 3.19).

Рис. 3.19. Прогноз динаміки фактичного та нормативного комплексних коефіцієнтів моделі Зайцевої

З даного прогнозу видно, що у 2014 році ймовірність банкротства знижується, бо нормативний показник перевищить фактичний, а вже у 2015-2016 роках очікується зростання ризику виникнення банкротства підприємства.

Отже з проведених у розділі розрахунків та аналізу видно, підприємство має загрозливий фінансовий стан. Показники ліквідності та платоспроможності не відповідають своїм нормативним значенням, рентабельність або взагалі відсутня, або знаходиться на дуже низькому рівні. Коефіцієнти фінансової залежності та фінансового ризику не відповідають нормативам, та мають негативну тенденцію. При проведенні аналізу фінансової стійкості встановлено, що підприємство має кризовий фінансовий стан.

З огляду на це можно сказати, що підприємству необхідно приймати запобіжні заходи для покращення ситуації підприємства, підвищення рентабельності діяльності, ліквідності активів та відвищення фінансової стійкості підприємства. Підприємство потребує швидкого реагування та впроваждення методів антикризового менеджменту.

3.3 Вдосконалення та застовування методів антикризового управління на підприємстві

Проведений аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства підтвердив те, що підприємство знаходиться в кризовому становищі і якщо в найближчий час не буде змінене традиційне управління на антикризове, підприємство в найближчі роки може збанкрутувати. З метою запобігання цих наслідків ми пропонуємо впровадити на підприємстві заходи антикризового управління.

З метою ефективного впровадження антикризових заходів необхідно визначити суб’єктів відповідальності.

Ефективність реалізації стратегії антикризового управління можна підвищити шляхом розробки комплексної антикризової програми. Її розробка та реалізація має спиратися на власні сили та можливості або залучати стороннього інвестора (санатора), здійснювати контроль над процесом її реалізації; розробляти та впроваджувати систему запобігання кризовим явищам у майбутньому.

Антикризова програма діяльності підприємства - це система комплексних заходів по виходу підприємства з кризи, яка передбачає пом'якшення, попередження чи подолання негативних тенденцій розвитку підприємства [33]. Для ефективного вирішення поставлених завдань програма антикризового управління повинна складатися з заходів, розроблених в рамках наступних напрямків: маркетингова політика, управління персоналом, фінансове управління, інвестиційна політика та організаційне управління і операційний менеджмент. Реалізація антикризової програми потребує узгодження та координації дій всіх перерахованих вище напрямів. Ефективне і одночасне впровадження заходів в рамках таких напрямків як маркетингова політика, управління персоналом, фінансове управління, інвестиційна політика та організаційне управління і операційний менеджмент дозволить вивести підприємство зі стану кризи та забезпечить його фінансове оздоровлення.

Аналізуючи дане підприємство видно, що воно відчуває нестачу коштів та потребує додаткових інвестицій у діяльність для можливості виходу із кризового становища. Для даного підприємства було обрано такий захід антикризового реагування як інвестиційне кредитування.

Під час передінвестиційних досліджень перед суб’єктами господарювання виникає проблема визначення обсягу та структури інвестицій для фінансування проекту, а саме [16]:

) яким має бути співвідношення постійних та змінних витрат на виробництво;

) яким чином у перспективі буде формуватися основний та обіговий капітал;

) яким має бути співвідношення власного, акціонерного та позичкового капіталу;

) при якому співвідношенні фінансових ресурсів, що спрямовуються на фінансування інвестиційного проекту доходи від його реалізації будуть найбільшими.

Найчастіше для вирішення цих проблем використовують ефект фінансового важеля (левереджу). Структура інвестиційного капіталу пов’язана із співвідношенням боргу та власного капіталу. Чим більшу заборгованість порівняно до власного капіталу має підприємство, тим вищий її фінансовий левередж. Крім того, у тих випадках, коли ставка щорічних фінансових вигод від інвестицій, що здійснюються із залученням позичкових коштів, перевищує процент за кредит, левередж є позитивним. Якщо доходність з інвестицій не перевищує процент за позичковим коштам, левередж є негативним. У випадках коли інвестиції приносять доход, рівний проценту за кредит, левередж є нейтральним.

Іншими словами, беручи в борг, інвестор отримує вищі доходи, поки віддача від позичених коштів більша за процент, який треба сплатити за ці кошти. Такий ріст чистих доходів на акцію називається фінансовим леверіджом. Властивість фінансового левереджу (важелю) заключается у тому, що виникає можливість використовувати капітал, взятий у борг під фіксований відсоток, для інвестицій, які приносять прибуток більший за відсоток за кредит.

Ідею фінансового важелю формально можна представити за такими формулами, використавши такі економічні компоненти:

Пr - чистий прибуток;

Е - власний капітал;

В-довгострокова заборгованість;

і - відсотки з довгострокової заборгованості (візьмемо відсоткову ставку Укрсіббанка для довгострокового кредиту; і = 16,9%);- ставка доходности власного капіталу;- ставка доходності інвестованого капіталу: власний капітал + довгостроково заборгованість (візьмемо для розрахунку умовну дохідність r = 20%).

Далі визначимо ставку доходності власного капіталу:

= Пr/ E (3.5)

= 198 / 5015 = 0,039 - ставка доходності власного капіталу при умові того, що підприємство не узяло кредит.

Чистий прибуток представимо через його складові:

Пr = (E + B) * r - B * і, (3.6)

де (E + B) * r - прибуток на всю суму інвестованого капіталу;

(B * i) - процентні платежі за непогашені частки довгострокового боргу з урахуванням податку.

Пr = (5015 + 350) * 0,2 - 350 * 0,169 = 1013,85 (тис. грн) - чистий прибуток підприємства після інвестування позичених коштів в виробництво.

тис. грн. - сума кредиту, який необхідний та можливий (з огляду на фінансовий стан) для підприємства= 1013,85 / 5015 = 0,2 - ставка доходності власного капіталу при умові того, що підприємство узяло кредит.

Відповідно формулу ставки доходності власного капіталу представимо у такому вигляді:

= [(E + B) * R − B * i] / E = r + (B / E) * (R − i) (3.7)

= [(5015 + 0) * 0,039 − 0 * 0,169] / 5015 = 0,2 + (0 / 5015) * (0,039 - 0,169)

,039 = 0,039 < 0,07

При умові, що підприємство не має довгострокової заборгованості, ефект фінансового левереджу не виконується, тобто в результаті цього виразу ми отримаємо нерівність. Фінансовий левередж при умові того, що підприємство узяло кредит:= [(5015 + 350) * 0,2 - 350 * 0,169] / 5015 = 0,2 + (350 / 5015) * (0,2 - 0,169)

,2 = 0,2 = 0,2

У даному випадку ефект фінансового важеля виконується. Тобто, при умові отримання кредиту доходність власного капіталу буде зростати. Вираз показує ефект важеля, який представлений позитивною величиною - другим доданком, тобто відношенням позичкового капіталу та власного капіталу помноженого на різницю між прибутком від чистих активів і вартістю оплачених процентів по кредитам з урахуванням податку. Таким чином, завдяки залученим коштам (В) доходність власного капіталу швидко росте при умові, що r > i.

Якщо частка боргу у структурі капіталу збільшується, то ставка доходності власного капіталу росте, бо в кожному випадку доходність інвестицій перевищує вартість сплачених банку відсотків. Враховуючи інтереси власників компанії, підприємствам необхідно мати реальну можливість оптимізації структури капіталу інвестиційного проекту за рахунок вибору такого її варіанта, при якому досягається максимальний рівень ефективності використання власних коштів та мінімізується фінансовий ризик.

У розрахунках застосовується безрискова ставка рентабельності на фінансовому ринку - це номінальна відсоткова ставка за короткостроковими державними цінними бумагами, котра у свою чергу є сумою двох складників - реальної відсоткової ставки та поправки на інфляцію (індекс інфляції).

За даними Національного Банку України [28] реальна відсоткова ставка в Україні дорівнює 6,5%, згідно з дaними Міністерства фінансів [26], індекс інфляції дорівнює 0,6. Отже, безризикова стака рентабельності дорівнює 7,1%.

Таблиця 3.23. Оцінка оптимальної структури капіталу інвестиційного проекту

Показники	Структура капіталу, % (ЗК/ВК)
	0/100	20/80	40/60	50/50	60/40	80/20	100/0
1) Потреба в капіталі з усіх джерел фінансування, тис. грн.	350	350	350	350	350	350	350
2) Величина власного капіталу, направленого на фінансування інвестицій, тис. грн.	350	280	210	175	140	70	-
3) Величина позичкового капіталу, направленого на фінансування інвестицій. тис. грн	-	70	140	175	210	280	350
4) Безрискова ставка рентабельності на фінансовому ринку, коеф.	0.071	0.071	0.071	0.071	0.071	0.071	0.071
5) Середня ставка відсотку за позичкові кошти фінансування, коеф.	0.169	0.169	0.169	0.169	0.169	0.169	0.169
6) Річна величина проектного прибутку до оподаткування і виплати відсотків, тис. грн.	293	293	293	293	293	293	293
7) Ставки податку і інших відрахувань з прибутку, коеф.	0.19	0.19	0.19	0.19	0.19	0.19	0.19
Аналітичні показники
8) Рентабельність власного капіталу ([стр. 6 - стр. 5 х стр. 3] х [1 - стр. 7]/стр. 2), коеф.	0.837	1.011	1.303	1.536	1.885	3.63	-
9) Рівень фінансового ризику (стр. 5 - стр. 4) х стрЗ/стр. 1), коеф.	-	0.0196	0.0392	0.049	0.0588	0.0784	0.098
10) Показник співвідношення «рентабельність-фінансовий ризик» (стр. 8 / стр. 9), коеф.	-	51.58	33.24	31.35	32.058	46.30	-
11) Швидкість повернення інвестованого капіталу (термін окупності) (стр. 1/ ((стр. 6 - стр. 5 х стр. З) х (1 - стр. 7)), років	1.457	1.518	1.585	1.62	1.658	1.737	1.825

У ході оцінки оптимальної структури капіталу інвестиційного проекту необхідно дотримуватися наступних етапів аналізу:

1) оцінюється загальна потреба в капіталі незалежно від можливих джерел фінансування (у даному завданні 350 тис. грн.).

) визначається максимально можлива частка власного капіталу в загальній величині коштів, направлених на фінансування довгострокових інвестицій.

) розраховується показник «рентабельність - фінансовий ризик» для всіх варіантів структури інвестованого капіталу.

) розраховується швидкість повернення інвестованого капіталу.

) у межах між найбільшою часткою власного капіталу і його нульовим рівнем у загальному об’ємі коштів фінансування з використанням критеріїв максиму показника рентабельності та мінімуму фінансового ризику визначається оптимальна комбінація коштів, що надходять на фінансування довгострокових інвестицій з різних джерел.

Таким чином, із таблиці видно, що найкраща структура джерел фінансування інвестиційного проекту 20% - боргового капіталу та 80% власного капіталу. При такій структурі рівень фінансового ризику (0.0196) та строк окупності (1 рік та 6 місяців) найменший, а отже, показник «рентабельність-фінансовий ризик» має найбільше значення - 51,58.

Але при дослідженні фінансового стану підприємства у другому розділі було встановлено, що підприємство не має такої суми власних коштів для фінансування інвестиційної діяльності. Через це, у данному випадку найоптимальнішим співвідношенням буде 80% - боргового капіталу та 20% власного капіталу. При такій структурі рівень фінансового ризику (0.0784) та строк окупності (1 рік та 9 місяців) є прийнятним, а показник «рентабельність-фінансовий ризик» має значення - 46,3.

Тобто, при проведенні дахих разрахунків видно, що підприємство має здатність узяти кредит для інвестиційного кредитування на три роки. Цих коштів не буде достатньо для здійснення всих необхідних операцій з метою антикризового та посткризового управління підприємством, але для початнового етапу антикризових заходів для надання можливості для розвитку буде достатньо.

Висновки

На основі проведеного дослідження можна сформулювати такі висновки. Криза є об'єктивною передумовою розвитку будь-якої мікро - та макроекономічної системи. Закономірності виникнення та протікання криз відображають як власні ритми розвитку кожного підприємства, так і загальні ритми розвитку країни та світу. Спроможність адекватно реагувати на зміни у просторі і у часі характеризує ступінь зрілості підприємства. Особлива небезпека кризи як явища в процесі розвитку підприємства полягає в тому, що криза може абсолютно несподівано виявитися і під час гармонійного розвитку організації і носити характер непереборної катастрофи. Але, навіть, якщо криза виникає відповідно до припущень і розрахунків, її наслідки можуть бути непередбачувані.

Антикризове фінансове управління являє собою систему принципів та методів управління фінансами підприємства, спрямована на проведення діагностики загрози банкрутства, в разі настання виведення підприємства з кризи та її подолання з метою забезпечення безперервної діяльності підприємства на всіх стадіях його розвитку. Суть антикризового фінансового управління підприємством полягає в тому, що заходи щодо запобігання кризовій ситуації повинні бути вжиті ще задовго до настання такої ситуації.

Аналіз теорії та практики процесу антикризового управління дозволив зробити висновок, що воно за своєю суттю є стратегічним і повинне будуватися на основі збалансованих та обґрунтованих стратегій, що дозволяє підприємству більш виважено

визначати стратегічні орієнтири із зазначенням ключових показників діяльності підприємства та ураховувати організаційну та фінансову структури суб’єкта господарювання. Що в свою чергу забезпечить ефективне функціонування системи раннього попередження та реагування.

Аналіз фінансово-економічних показників діяльності досліджуваного підприємства показав, що без пошуку нових інвесторів і замовників, реорганізації системи управління воно може взагалі припинити свою діяльність. Аналіз показників фінансово-економічного стану проводився з точки зору його короткострокової і довгострокової перспективи. У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства була його ліквідність і платоспроможність, тобто здатність вчасно і в повному обсязі розраховуватись із своїми зобов'язаннями. А в довгостроковій перспективі оцінка фінансового стану проводилася на основі фінансової стійкості (стабільності) підприємства. Показник поточної ліквідності підприємство знаходиться у межах від 1,29 до 1,57, тоді як норматине значення є від 0,5 до 1. Показник поточної ліквідності знаходиться у межах від 0,14 до 0,18, а має бути від 0,7 до 0,8. Показник абсолютної ліквідності склав від 0,02 до 0,08, тоді як норматине значення дорівнює 0,2-0,35. З огляду на це робимо визновок, що підприємство не є ліквідном і про нагалній потребі віно не зможе розрахуватися зі своїми поточними зобов’язаннями. Рентабельність продаж знаходиться у межах від 0,06 до 0,091 тобто продукція підприємства не є рентабільною та конкурентоспроможною, причиною цього може бути застаріле більш як на 70% обладнання, яке потрібно оновлювати.

Отже, динаміка практично всіх показників фінансово-економічного стану підприємства заслуговує не досить позитивної оцінки - значення практично всіх коефіцієнтів є незадовільними.

У роботі було розглянуто особливості антикризового управління в інших країнає та встановлено, що українська система кризис-менеджменту поступово розвивається у напрямку розвинених країн світу. На основі аналізу особливостей державного менеджменту у інших країнах було наведено пропозиції щодо покращення системи антикризового управління на рівні країни, які доцільно було б застосовувати в Україні.

Моделі прогнозування ймовірності банкрустсва, які були використані для розрахунку підтвердили ризиковий снин підприємства. За моделлю Терещенка Z-показник знаходиться у межах від 1 до 1,22, що свідчить про порушення фінансової стійкості. За моделлю Зайцевої підприємство має великий ризик банкрутства. При розразунку моделі Альтмана зрозуміло, що підприємство має великий ризик настання банкротства, про що й свідчить його Z-показник у 2013 році, який дорівнює 2,6. Трендовий прогноз за цими моделями звідчить, що при умові не проведення антикризових заходів підприємство на протязі трьох років стане банкрутом.

З огляду на це було розроблено оптимальну стратегію залученні додаткових ресурсів, а саме кредитних коштів, для проведенні інвестиційної діяльності з метою покращення фінансового стану підприємства, збільшення його ліквідності та платоспроможності, а отже і виведення підприємства із кризового стану.

Розрахунок фінансового левереджу показав, що оптимальною буде така структура джерел фінансування, яка буде складатися з 80% позикового капіталу та 20% власного капіталу. При такій умові коефіцієнт фінансового ризику складатиме 0,0784, а строк окупності таких інвестицій дорівнюватиме одному року та дев’яти місяцям. За допомогою фінансового левереджу було прораховано та обрано оптимальну структуру для процесу інвестування діяльності підприємства.

Розробка і реалізація заходів щодо усунення підприємством негативних наслідків фінансової кризи на кожному підприємстві носить індивідуальний характер і спрямована на подальшу стабілізацію якісних структурних перетворень його фінансової діялності.

Для формування стратегій розвитку підприємства необхідно цілком зусередитися на розробці таких організаційно-економічних заходів:

) удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази щодо підтримки державою виходу підприємств з кризових ситуацій;

) розширення асортименту пропонованої продукції, її диверсифікація та пошук нових ринків збуту, активне впровадження методів менеджменту та маркетингу на підприємсті.

Тобто повинна бути розроблена та впроваджена злагоджена робота держави та підприємства у сфері антикризового менеджменту, яка б не суперечила одна одній.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, №31, ст. 440) - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/2343-12

. Наказ Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»» - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http:// 195.78.68.18/minfin/control/uk/publish/article/main? art_id=366860&cat_id=285157

. Возний С.В., Тюріна Н.М. Сутнісна характеристика кризи підприємств та причини їх виникнення // Наука й економіка. - 2007. - №3 (7). - С. 66-69.

. Давиденко Н.М. Фінансовий менеджмент: Підручник. - К.: ТОВ «Задруга», 2012. - 516 с.

. Данильчук І.В. Сутність фінансового стану підприємства та пошук управлінських рішень щодо забезпечення його ефективності/ І.В. Данильчук // Економічний вісник університету: Збірник наукових праць. - 2011. - №17/2

. Доронина М.С. Практикум финансового менеджера по курсу «Финансовый анализ деятельности предприятия» / М.С. Доронина, И.Н. Чмутова, Е.В. Авраменко. - Харьков: РИО ХГЭУ, 2009. - 88 с.

. Калінеску Т.В. Фінансовий менеджмент: навчальний посібник/ Т.В. Калінеску, В.С. Альошкін, - Луганськ: вид-во СНУ ім. В. Даля, 2010. - 372 с.

. Карпенко Г.В. Шляхи удосконалення фінансового стану підприємства/ Г.В. Карпенко // Економіка держави. - 2010. - №1. - С. 61-62.

. Колісник М.К., Ільчук П.Г., Віблий П.І. Фінансова санація і антикризове

. управління підприємством: Навч. посіб. - К.: Кондор, 2007. - 504 с.

. Коротков Э.М. Антикризисное управление: [учебник] / Коротков Э.М.,

. Беляев А.А., 2-е изд. - М.: 2011. - 311 с

. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: навч. посіб. / Л.О. Лігоненко, М.В. Тарасюк. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. - 377 с.

. Телін С.В Антикризове управління - превентивний захід попередження банкрутства / С.В. Телін // Економіка пром-сті. - 2010. - №2. - С. 72-76

. Чернявський А.Д. Антикризове управління підприємством: навч. посібник. / А.Д. Чернявський. - К.: МАУП, 2006. - 256 с.

. Шершньова З.Є. Антикризове управління підприємством: навч. посібн. / З.Є. Шершньової, В.М. Багацького, Н.Д. Гетманцева // - К, 2007. - 680 с.

. Шпак Н.О., Романишин М.І. Економічна стабільність підприємства: сутність та її складові // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України: Збірн. наук.-техн. пр. - Львів: РВВ НЛТУ України. - 2009. - C. 248-253.

. 17. Штангерт А.М. Антикризове управління підприємством: Підручник. - Львів: Українська академія друкарства, 2008. - 396 с.

. 18. Яковцев Ю.В. Циклы. Кризисы. Прогнозы. - М.: Наука, 2006. - 448 с

. 19. Айвазян З. Антикризисное управление: принятие решения на краю пропасти [Электронный ресурс] / Институт проблем предпринимательства. - 2009-2010. - Режим доступа: www.ippnou.ru/article.php? idarticle=005295.

. Антикризове управління підприємством - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://library.if.ua/books/6.html

. Головін Р.Г., Особливості реалізації заходів державного антикризового управління в провідних країнах світу - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.academy.gov.ua/ej/ej17/PDF/8.pdf

. Дубинська О.С. Дослідження причин виникнення кризових явищ у

. виробничо-організаційній системі підприємства, 2009 рік - [Электронный ресурс]. -

. Режим доступа: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/39624/15-Dubinska.pdf? sequence=1

. Король В.А. Фінанси підприємств: навчальний посібник [Електронний ресурс] / В.А. Король. - Режим доступа: http://pulib.if.ua/book/55

. Ляшенко Н.В. Причини виникнення, функції та вплив кризових явищ на управління підприємством Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка» - [Электронный ресурс].

. Мараховська Т.М., Слободянюк А.В. Фінансова криза на підприємстві: симтоми та фактори, що її спричиняють - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.rusnauka.com/11_EISN_2010/ Economics/64239.doc.htm

. Міністерство фінансів України (офіційний сайт) - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.minfin.gov.ua/

. Міністерство юстицій України (Офіційний сайт) - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.minjust.gov.ua/section/366

. Національний банк України (офіційний сайт) - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.bank.gov.ua/control/uk/index

. Нечесанов М.Ю., Ільчук О.О. Особливості антикризового управління стратегічним потенціалом підприємства // Проблеми інноваційного розвитку економіки України: збірник наукових праць з актуальних проблем економічних наук / Наукова організація «Перспектива». У 2-х частинах. - Дніпропетровськ: Видавничий дім «Гельветика», 2014. ч. 2. - 312 с. - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://perspektyva.dp.ua/files/articles/09.01.2014-2.pdf

. Державного комітету статистики України (офіційний сайт) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

. Распопов Р.С. Заходи антикризового управління виробничим підприємством, 2012 рік - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.sworld.com.ua/konfer29/490.pdf

. Романишин М.І. Фінансові кризи та кризові явища як загроза економічній

. стабільності підприємств, 2010 рік - [Электронный ресурс]. - Режим доступа:

. http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream /ntb/7943/1/19.pdf

. Тупкало В.М., Бурбело Н.О. Системний підхід до антикризового управління // Збірник наукових праць V Всеукраїнської науково - практичної конференції з міжнародною участю. - К.: НТУУ «КПІ», 2014. - С. 499 - 503 - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.dut.edu.ua/uploads/l_ 636_79798229.pdf

. Шевцова О.Й., Основи антикризового фінансового управління підприємством, 2013 рік - [Электронный ресурс]. - Режим доступа:

. http://www.economy.nayka.com.ua/? op=1&z=1773

Шляхи вдосконалення антикризового управління на підприємстві ПАТ 'Родос'

Шляхи вдосконалення антикризового управління на підприємстві ПАТ 'Родос'

Похожие работы на - Шляхи вдосконалення антикризового управління на підприємстві ПАТ 'Родос'