Управління якістю

"Управління якістю"

Зміст

1. Економіка якості

1.1 Економічна сутність поняття якості

1.2 Еволюція поняття економіки якості

Висновок

Список використаної літератури

1. Економіка якості

Сьогодні якість є актуальним об'єктом дослідження, насамперед її економічні аспекти. Такий напрямок розвиток наукових знань як економіка якості, на нашу думку, потребує додаткових досліджень.

Необхідно зазначити, що питання підрахунку витрат на забезпечення якості, підвищення працездатності і надійності систем управління стали актуальними ще з початку 50-их років XX століття, коли реальні витрати на брак та інші витрати стали різко збільшуватися. Це призвело до значного підвищення собівартості продукції і загальна величина зазначених витрат ставала досягати витрат на оплату праці всього персоналу компаній. Багато фахівців підприємств в 50-70-і роки XX сторіччя стали досліджувати питаннями забезпечення якості. А з початку 80-х років XX сторіччя, стало явним те, що економіка якості може служити потужним економічним інструментом всієї системи управління якістю, так як допомагає, у взаємодії з іншими механізмами управління якістю, вирішувати такі основні питання, як: підвищення якості продукції; зниження собівартості продукції; мінімізація і оптимізація витрат на якість; підвищення конкурентоспроможності продукції; визначення схем (структур) найбільш ефективної організації виробництва; виявлення можливості переходу на наступний етап еволюції управління якістю.

Але хоча ця проблематика актуальна, до теперішнього часу в Україні та інших країнах немає єдиного і цілісного концептуального підходу до економіки якості. Не досить досліджений ряд теоретичних і методологічних проблем у цій галузі, що не відповідає реальним потребам сучасної науки і практики. Сучасні наукові розробки показують, що управління витратами на якість є лише одним з методів фінансового менеджменту в системі управління якісю, що дозволяє вирішити свої специфічні завдання. Однак для досягнення відчутних результатів в управління витратами на якість необхідно поєднувати з іншими методами фінансового управління в сфері якості.

1.1 Економічна сутність поняття якості

"Якість": у філософському сенсі - суттєва ознака, властивість, що відрізняє один предмет від іншого; у сучасному сенсі - ступінь, до якого сукупність власних характеристик задовольняє вимоги. Історично склалось так, що носіями якості по мірі розвитку форм і методів робіт в області управління якістю ставали різні об'єкти. Спочатку - якість продукції, потім процесів. Поліпшення та розуміння факторів і умов, що впливають на якість продукції, призвело до розгляду якості систем, в рамках яких здійснюються всі процеси діяльності підприємства, спрямовані на випуск продукції. В даний час термін "якість" використовується у відношенні самих різних категорій, таких як якість управляння, інформації, освіти, життя і т.п.

Термін "якість" має економічну основу. Тому що не може бути якісної продукції, якщо при її виробництві не були повною мірою застосовані сучасні економічно обґрунтовані засоби і методи до випуску конкретної продукції.

Варто зазначити, що економіка - це суспільна наука. Вона вивчає поведінку в сферах виробництва, споживання, розподілу та обміну. Тобто, економісти аналізують те, що відбувається в цих сферах, процесах і використовують їх наслідки для фізичних осіб, підприємств. Дослідники в області управління якістю пропонують спочатку ці наслідки зробити сприятливими, бажаними, тобто якісними.

У ринковій економіці проблема якості є найважливішим чинником підвищення рівня життя, економічної, соціальної й екологічної безпеки. Якість - комплексне поняття, що характеризує ефективність усіх сторін діяльності: розробка стратегії, організація виробництва, маркетинг і ін. Найважливішою складовою всієї системи якості є якість продукції.

У сучасній літературі і практиці існують різні трактування поняття якість. Міжнародна організація по стандартизації визначає якість (стандарт ІSO) як сукупність властивостей і характеристик продукції чи послуг, що додають їм здатність задовольняти обумовлені чи передбачувані потреби. Цей стандарт увів такі поняття, як "забезпечення якості", "керування якістю", "спіраль якості".

Німецька організація з якості дає визначення: "Якість це сукупність властивостей і ознак виробів або процесів, які обумовлюють ступінь їх придатності для використання за призначенням".

Джозеф Джуран вважає, що якість - це придатність до використання, що включає:) сприйняття споживачами проекту товару (запланована якість);) ступінь відповідності товару проекту (якість виконання);) доступність товару для придбання, його надійність і ремонтоздатність;) доступний сервіс.

Якість визначається послідовністю процесів, що створюють петлю якості, - це замкнута послідовність заходів. Визначаючих якість товарів або процесів на їх виробництво та експлуатацію.

Рис.1 "Петля якості"

Модель життєвого циклу продукції, або так звана петля якості, побудована на базі аналізу основних стадій формування і зміни показників якості. Основу моделі складає ланцюжок послідовних видів діяльності, якість яких відбивається на показниках якості продукції. Якість продукції планується і формується у виробничій сфері і піддається змінам в споживчій сфері.

Характеристики продукції можуть бути змінені за допомогою дії на складові петлі якості.

Петля якості - концептуальна модель взаємозалежних видів діяльності, що впливають на якість на різних стадіях: від визначення потреб до оцінки їх задоволення. Петля якості наочно показує послідовне віддзеркалення якості процесів на якості кінцевого результату. Узагальненою якістю результату є сукупність проектної, виробничої і експлуатаційної якості (таблиця 1).

Таблиця 1

Віддзеркалення якості процесів життєвого циклу на якості результату

Проектна якість відображає процеси планування якості продукції. Планування якості починається в процесі маркетингових досліджень. Якість маркетингових досліджень - це перший чинник, що визначає якість майбутнього товару. Планування якості продовжується в процесі проектування продукції і розробки процесів.

Виробнича якість відображає процеси формування якості продукції. Формування якості починається із закупівлі матеріалів і закінчується моментом здачі продукції споживачеві. Формування якості продукції не рівнозначне формуванню запланованих характеристик продукції, яке завершується одночасно із завершенням технологічного ланцюжка виробництва. Якість продукції визначається задоволеністю споживача, тому залежить не тільки від характеристик проведеної продукції, але і від якості упаковки, своєчасності доставки, якості збуту. Види діяльності, що формують якість продукції, - це закупівлі, виробництво продукції (надання послуг), перевірка готової продукції, упаковка і складування, збут і продаж, монтаж і здача в експлуатацію.

Експлуатаційна якість відображає процеси зміни якості продукції. На якість продукції, що знаходиться в експлуатації, впливає якість процесів експлуатації, сервісного обслуговування і проведених ремонтів. Досвід експлуатації необхідний для подальшого вдосконалення продукції.

Останнім етапом життєвого циклу продукції є утилізація або вторинна переробка. Якість таких процесів регламентована екологічними, санітарними і іншими нормами.

Цим завершується процес, модель якого прийнято називати петлею якості.

1.2 Еволюція поняття економіки якості

Основою створення наукових знань з економіки якості стали роботи відомих філософів, корифеїв, економістів, інших фахівців. Так, перші в історії людства дослідження економічних явища і процесів відбулись в Греції давньогрецькими філософами. Саме Аристотель встановив в товарі наявність двох таких сторін, як споживча і мінова вартість, виявив економічну сутність обміну, запропонував трактування ціни як грошового вираження вартості.

В 80-х рр. ХVІІІ ст. англійський учений, основоположник теоретичної економіки, Адам Сміт твором "Дослідження про природу і причини багатства народів" (1776 р.) змінив уявлення сучасників, а саме показав сенс поділу праці як умови підвищення її продуктивності. Він є засновником теорії трудової вартості. Його дослідження є базисом для фахівців в області якості для створення нових концепції, удосконалення систем виробництва.

В кінці ХІХ ст. значний вклад в формування теоретичної економіки внесли:

Тейлор Фрідерік Уінслоу американський інженер, творець першої прогресивної системи управління виробництвом сформував ідею поділу праці на окремі компоненти з метою поліпшення організації виробничих процесів. Тейлор запропонував замінити лінійну систему управління функціональною, а також, щоб заробітна плата працівників залежала від їх внеску у виробництво.

Джевонс Уїльям Стенлі англійський вчений-економіст, один з авторів теорії граничної корисності, істотно розширив межі застосування математичних методів в економіці. А саме він є один із засновників гілки економічних аналізу, званого маргінальним.

Вальрас Леон швейцарський економіст, що був названий сучасниками "найвеличнішим з усіх економістів", виклав загальне визначення рівноваги в новій маржиналістичній теорії цінності, розглянувши міжринковий зв'язок.

Хочеться також відмітити вагомий вклад, на початку ХХ ст., в теорію економіки таких науковців-фахівців, як:

Вільфредо Парето, італо-швейцарський економіст і соціолог, широко відомий як фахівець в галузі управління якістю ("діаграма Парето", або інакше "принцип 20/80"), напрацювання його використовуються і сьогодні для вирішення виробничих проблем і т. п;

Гаст Олексій Капітонович видатний російський теоретик і практик наукової організації праці та управління виробництвом радянського періоду, засновник центрального інституту праці (ЦІП) його колеги по ЦІП зробили певний крок в порівнянні з Тейлором і Генрі Фордом, застосувавши принципово новий підхід до оцінки робочого не тільки в якості об'єкта вивчення, але і творення суб'єкта, що згодом було поглиблено і лягло в основу принципу Загального менеджменту якості "Залучення персоналу";

Уолтер Ендрю Шухарт у 1924 році запропонував використовувати контрольні карти для оперативного управління виробничими процесами, впровадив в практику УЯ статистичні методи;

Харрінгтон (Гаррінгтон) Емерсон, американський інженер, що займався питаннями організації праці. Поряд з У. Тейлором і Г. Фордом вважається основоположником першого етапу управління якістю - відбраковування. Вперше поставив питання про ефективність виробництва в широкому масштабі, приділяючи підвищену увагу проблемам якості. Особливу популярність Х. Емерсон отримав завдяки своїй праці "Дванадцять принципів продуктивності" (1931 р.), де вивів умови успішного функціонування, універсальність яких полягала в можливості їх застосування для будь-яких організацій і процесів.

Праці приведених вище та інших фахівців і науковців знайшли свій розвиток в принципі загального управління якістю - прийняття рішень на основі фактів.

Неоціненний внесок в науку і практику управління якістю також вніс Арманд Фейгенбаум. Перш за все, він є автором концепції комплексного УЯ, яку опублікував у 1951 р. в своїй першій книзі "Контроль якості: принципи, практика і адміністрування", де ввів термін Total Quality Control.А. Фейгенбаум одним з перших з позицій системного підходу звернув увагу на взаємозв'язок якості та ефективності виробництва. У свої вже немолоді роки у двох із братом А. Фейгенбаум. написав книгу: "Сила управлінських інновацій: 24 ключа до сталого і прискореного розвитку бізнесу і його прибутковості". В ній Фейгенбаум зумів об'єднати технічні науки і знання з області управління, щоб створити науку про управління якістю. У своїх роботах в області УЯ, що є основою теорії економіки якості, А. Фейгенбаум відобразив такі концепції та розробки, як:

"Загальний контроль якості" - ефективна система інтеграції забезпечення, підтримки і поліпшення якості, що дозволяє значно підвищити економічну ефективність виробництва;

"Приховане" виробництва - ідея порівняння діяльності щодо виправлення виробничих помилок у рамках будь-якого підприємства;

"Відповідальність за якість" - забезпечення якості за рахунок діяльності кожного співробітника, тому відповідальності кожного і активне управління з боку вищого керівництва;

"Витрати на забезпечення якості" - він розділив витрати на три категорії, крім того, склав перелік статей витрат, що входять в кожну категорію.

Крім цього, видатний консультант XX в. Едвардс Демінг, один з авторів "японського економічного дива", кинув інтелектуальний і моральний виклик стереотипам традиційного управління, продовжуючи традиції раціонального, наукового підходу, закладеного до нього Фредеріком Тейлором. Революційна теорія Демінга пропонує філософію, методи та управлінські технології, необхідні для побудови стійкого, ефективного бізнесу, що забезпечує баланс інтересів усіх зацікавлених сторін: споживачів, співробітників, власників, постачальників, суспільства в цілому.

Філософія управління доктора Демінга заснована на всеосяжної концепції якості та розумінні природи мінливості (тісно пов'язаної зі статистичним управлінням процесами). Економічна мудрість Вільяма Демінга відобразилася у "14 пунктах успішного управління". Ці 14 принципів управління з'явилися в результаті застосування системи глибинних знань для оптимізації існуючого стилю управління. Так, у своїй книзі "Вихід з кризи: Нова парадигма управління людьми, системами і процесами" він пише: "Прибуток у бізнесі приходить від постійних покупців, споживачів, які хваляться вашим продуктом або послугою і які приводять до вас своїх друзів".

Демінг також стверджував, що конкуренція не вирішить виробничі проблеми, тому що вона деструктивна. І було б набагато краще, якби всі працювали як єдина система в ім'я перемоги кожного. Для цього потрібні співпраця і новий стиль управління. Демінг створив нову, ще більш загальну версію організаційної "моделі світу" - систему глибинних знань. Її складають наукові концепції та принципи, які умовно згруповані в чотири основні області: розуміння системних властивостей підприємства, вчення про оптимальні методи управління в умовах мінливості (варіабельності) процесів, об'єктів і середовища; елементи теорії пізнання; основи знань індивідуальної і групової психології. Демінг був переконаний, що кожен керівник, перш ніж бути допущеним до прийняття відповідальних управлінських рішень, повинен отримати певний мінімальний обсяг знань, що відносяться до зазначених чотирьох областей і зв'язків між ними.

Крім цього, хочеться звернути увагу на те, що перша теорема Демінга говорить: "Всім наплювати на прибуток!", а друга теорема - "Найбільше шкоди приносить той, хто працює з усіх сил". Саме він формулював принципи і підходи для підвищення економічної ефективності на основі використання залишених без уваги резервів.

Необхідно відзначити те, що час підтвердив один з основних пунктів вчення Демінга, - це стосуються ролі процесу самоорганізації, внутрішньої мотивації людей, обов'язкових для довгострокового виживання організацій.

Згодом японський гуру в області якості, Тагуті Генъіті вніс свій вклад в розвиток економіка якості розробивши власну систему, що поєднує інженерні та статистичні методи, яка найбільш відома як функція втрат якості за Тагуті. В її основу лягла теорія втрат суспільства від неналежної якості. Тагуті називає свою концепцію "інжиніринг якості". Методи Тагуті відносяться до статистики і операцій планування експерименту та контролю якості. Він закликав аналізувати спільно економічний фактор (вартість) та якість. Обидва ці чинники Тагуті пов'язував загальною характеристикою під назвою "функція втрат". Також він акцентував увагу на етапах, що передують розробки продукції тому, що надавав великого значення економічним факторам зниження витрат або робастності (стійкості від англ. Robust - міцний, стійкий).

В 70-х рр. ХХ ст. Канторович Леонід Віталійович, видатний радянський економіст - математик спільно з американцем голландського походження Тояллінгом Купманс за розробили теорію оптимального використання ресурсів. Саме Канторович вперше в світі здійснив постановку задачі лінійного математичного програмування.

Необхідно також відмітити, що в подальшому питаннями оптимального використання наявних на підприємстві ресурсів, ефективних систем організації виробництва займалися багато відомі фахівці в області якості.

Так один з гуру в області якості Масаакі Імаі у своїх роботах по концепції "Гемба Кайдзен" розглядає найбільш важливі аспекти діяльності підприємства, що пов'язані зі створенням доданої вартості й відносинами зі споживачами.

А також у публікаціях відомих гуру в області якості економіка і якість нерозривно пов'язані між собою в таких, як: "Збірник з контролю якості" Джозефа Джуран (1951 р.), де він провів свою знамениту аналогію між якістю і "золотою жилою"; "Менеджер з якості та ціна якості" (1957 р.) Дж. Мас сера; "Як використовувати витрати на якість" (1960 р.) Гарольда Фрімана.

Разом з тим, Філіпп Кросбі в книзі "Якість безкоштовна" (1979 р.) розглядав проблеми пов’язані з визначенням вартості якості відповідно процесів, об’єктів, окрім цього, як управляти якістю, щоб вона стала джерелом прибутку. В роботі "Принципи лідерства" в розділі 7 "Лідер та якість" приводить свій колосальний досвід, компетентність і доводить те, що якість - окупає себе та є самим надійним джерелом стабільного прибутку із всіх, що має підприємство.

А Джон Рейган та Джек Кампанелла (1999 р.) у своїй праці переведеній на російську мову як, "Економіка якості. Основні принципи та їх застосування" запропонували практичні рекомендації по розробці, реалізації та використання систем управління витратами щодо забезпечення якості.

В цей період часу фахівцями були запропоновані види класифікації витрат на якість, а також розроблені більшість методів їх обліку та аналізу якості, які в наш час постійно удосконалюються та доповнюються сучасними дослідниками та фахівцями.

Розглянемо етапи розвитку економіка якості (рис.1).

Рис.1. Розвиток економіки якості

На І етапі (1950-60 рр.) в період розвитку внутрішніх систем управління якістю з'явилася традиційна класифікація витрат на якість. Цей метод, орієнтований на кінцевий результат (продукцію), отримав назву PAF-модель (prevention - попередження, appraisal - оцінювання, failure - дефект).

А саме це класифікація витрат на забезпечення якості А. Фейгенбаума, тобто витрати поділяються на три групи:

група 1 - на попередження виникнення браку (превентивні витрати) - на розробку і планування програм, спрямованих на поліпшення якості, на досягнення оптимального рівня контролю та попередження ситуацій, що призводять до виникнення браку (невідповідностей);

група 2 - на оцінку якості продукції - вартість оцінки досягнення необхідної якості робіт, що виконуються на будь-якій стадії, яка визначає шлях послідовного проходження продукції від його розробки до використання або утилізації. Тобто витрати на проведення технічного контролю і досліджень на всіх етапах виробництва продукції тощо з метою встановлення відповідності показників якості виготовленої продукції тощо вимогам;

Японські фахівці протягом 2 етапу (1970-80 рр.), розвили класифікацію А. Фейгенбаум, і запропонували в основу класифікації витрат на якість покласти принцип корисності витрат, розділивши їх на дві групи:

витрати на проведення робіт із забезпечення якості;

збитки, спричинені незадовільною діяльністю в області якості.

А також запровадили цільове планування витрат - Target Costing. Тобто, якщо в традиційному підході до розробки нового продукту інженерні та технологічні роботи абсолютно не пов'язувались між собою, то в Target Costing розробка продукції і розрахунок собівартості тощо є неподільні складові інтегрованого процесу формування споживчих властивостей майбутньої продукції.

В подальшому ця модель витрат була представлена в британському стандарті BS 6143: 1992 "Керівництво по економіці якості. Частина 1. Модель витрат на процес" - 3 етап (90-і рр. ХХ ст.). Зазначений метод може застосовуватися до будь-якого процесу або продукції тощо.

У 1998 р., на базі цього методу, технічний комітет 176 ІСО випустив технічний звіт ISO/ТО 10014 "Керівні вказівки по управлінню економікою якості" - 4 етап (кінець 90-х ХХ ст. по теперішній час). А у 2009 р. було випущено вітчизняний аналог відповідно останніх змін ISO/ТО 10014 ДСТУ ISO 10014: 2008 "Управління якістю. Настанови щодо реалізації фінансових та економічних переваг (ISO 10014: 2006, IDT)", чинний з 01.01.2010р.

Висновок

Підсумовуючи варто зазначити, що економіці якості притаманні всі ознаки системи знань, тобто науки. Перш за все, в неї є мета - забезпечити процес управління, що орієнтований на постійне підвищення якості та забезпечення залучення в ці дії всього персоналу, своєчасною, повною і достовірною інформацією. Ця мета і визначає, які елементи повинні увійти в систему і взаємозв'язок між ними, для того, щоб економіка якості запускала всеохоплюючий механізм безперервного вдосконалення всіх аспектів діяльності підприємства всіма її працівниками. Тому мова йде про інтегрування в рамках економіки якості всього, що здатне забезпечити ефективне управління, зокрема, методів та методологій, зав'язаних на кінцевий результат, в рамках інноваційного мислення. Це дозволить отримати нові ефекти, не властиві кожному з них окремо. Іншими словами, у встановлені економіки якості спостерігається синергетичний ефект (самоорганізації), що є важливою властивістю будь-якої системи знань.

Економіка якості є інформаційним фундаментом, опорою лідерського стилю управління підприємством, її неприродно представляти поза системою управління якістю і управління взагалі. На нашу думку подальший розвиток системи управління якістю буде безпосередньо пов'язаний з економікою якості, з їх структуруванням і злиттям в єдину, якісно нову, управлінську концепцію.

Отже, можна зробити висновок, що "економіка якості" - це напрям наукових знань, що має свою історію, дозволяє застосовувати наукові теорії економістів стосовно практики, удосконалювати виробництво та "вести господарство" таким чином, щоб отримувати продукцію, відмінну від інших, якісну і конкурентоспроможну, що важливо в умовах ринку. Безпосередньою метою економіки якості як науки є опис, пояснення і пророкування закономірностей впливу якості на процеси і явища суспільного життя.

2. Задача на визначення економічної ефективності підвищення якості

На підприємстві випускається стальний лист, що використовується для виробництва труб і турбін. Планується в наступному періоді покращити якісні характеристики продукції за рахунок використання нової якісної сировини. При цьому зменшується товщина листа та зростає його вартість. Необхідно прийняти рішення про ефективність такого впровадження, розрахував індекси затрат з урахуванням зміни рівня якості та вартості матеріалу. Вихідні дані для розрахунку подані в таблиці.

Вихідні дані для розрахунків

Розв’язок:

1) Визначимо загальну зміну рівня витрат на закупівлю стального листа та його розходу у плановому періоді:

(48+52+51+52+52) / (44+46+43+46+48) *100-100=12,3% - збільшення рівня витрат;

(3,05+2,53+2,28+2,02+1,84) / (4,42+4,84+4,02+3,91+3,35) *100-100=-42,9% - зменшення розходу стального листа.

управління якість економіка витрата

2) Розрахуємо загальний індекс витрат з урахуванням зміни рівня якості і оцінимо за допомогою відповідних індексів ступінь впливу на нього двох факторів: величини розходу сталі (І_я) та вартості сталі (І_з).

Ів= (3,05*48+2,53*52+2,28*51+2,02*52+1,84*52) / (4,42*44+4,84*46+4,02*43+3,91*46+3,35*48) *100=594,96/930,64*100=63,9%, тобто загальний рівень витрат з врахуванням підвищення рівня якості знизиться на 36,1 %;

Ія= (44*3,05+46*2,53+43*2,28+46*2,02+48*1,84) /930,64*100= 529,86/930,64*100=56,9%, тобто розход сталі знизиться на 43,1%, що виступає в даному контексті як якісна ознака даного заходу, що характеризує підвищення рівня якості кінцевих виробів;

Із=594,96/529,86*100=112,3%_, тобто затрати на купівлю сталі збільшаться на 12,3%.

Висновок. Результати розрахунків свідчать про доцільність впровадження даного заходу враховуючи те, що сукупне зниження витрат складе 36,1%.

Список використаної літератури

1.      Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник / Наук. Ред.В. - Львів: Бак, 2001. - 624 с.

2.      Грещак М.Г. та ін. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навчальний посібник / К.: КНЕУ, 2001. - 228 с.

.        Гэлловэй Л. Операционный менеджмент. Принципы и практика. - СП.: Питер, 2000. - 320 с.

.        Злобина Н.В. Экономика качества: Учебное пособие. - Тамбов: ТГТУ, 2009. - 77 с.

.        Тимошенко В.М. Конспект лекцій з дисципліни "Економіка якості" (для студентів 5 курсу денної та заочної форм навчання за напрямом підготовки 0501 - "Економіка і підприємництво", спеціальності 7.050107 - "Економіка підприємства") / В.М. Тимошенко; Харьк. нац. акад. міськ. госп-ва. - Х: ХНАМГ, 2010. - 90 с.