Організація процесу планування на підприємстві

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ СТАТИСТИКИ, ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з навчальної дисципліни

Менеджмент

на тему "Організація процесу планування на підприємстві"

Студентки 3 курсу

Відділення заочного навчання

Групи ОА 14.30

Орлюк Ірини Олександрівни

Київ 2015

Зміст

Вступ

1. Підприємство, як об'єкт планування

2. Система планування на підприємстві, методи, форми

3. Стратегічне планування

4. Тактичне планування

5. Оперативно-календарне планування

6. Бізнес-планування

7. Основи прогнозування

8. Інформаційна та нормативна база планування

Висновок

Список використаних джерел

планування нормативний балансовий екстраполяція

Вступ

Метою вивчення данної теми є оволодіння знаннями й уміннями у сфері планування діяльності підприємства.

Завданням є освоєння основних принципів і методів планування виробничо-господарської діяльності підприємства, уміння виконати техніко-економічне, стратегічне планування і диспетчерування виробництва, придбання навичок розроблення бізнес-планів, вивчення основ стратегічного планування і прогнозування.

У результаті вивчення теми повинні знати: методологічні основи планування, закономірності і принципи планування; організаційні форми і структуру окремих видів планування, інформаційне і програмне забезпечення; оцінку ефективності розроблювальних планів, організацію планової роботи на підприємстві, бізнес-планування.

Функція планування в системі управління підприємством є однією з головних, центральних функцій, що визначає кінцеві результати виробничо-збутової, економічної, фінансової й інвестиційної діяльності. У процесі планування визначаються основні напрямки розвитку підприємства. На основі маркетингових досліджень підприємство визначає види й обсяги продукції, що планує випускати, потребу в ресурсах та ефективність їх використання. Планування забезпечує підприємству основу для прийняття оптимальних управлінських рішень та знижує ризик, сприяє пошуку найбільш придатних напрямів дій.

. Підприємство, як об’єкт планування

Планування - це процес визначення цілей і завдань підприємства на певну перспективу та вибір оптимального шляху їх досягнення й ресурсного забезпечення. [ 10, ст 55 ]

Результатом процесу планування є план, який завдяки використанню певних ресурсів та виконанню певних дій повинен забезпечити досягнення бажаної мети.

План - це система взаємозалежних, об’єднаних загальною метою завдань, що забезпечують реалізацію цілей виробничої системи.

Планування об’єднує структурні підрозділи підприємства спільною метою, надає всім процесам односпрямованості й скоординованості, що дозволяє найбільш повно й ефективно використовувати наявні ресурси, комплексно, якісно та своєчасно розв’язувати різноманітні завдання управління.

Планування охоплює всі види діяльності підприємства. Форми й види планування залежать від конкретних об’єктів планування. [ 18, ст 128]

Об’єктами планування на підприємстві є всі напрями його діяльності:

-        маркетингова;

-        інноваційна;

         комерційна;

         економічна;

         соціальна;

         виробнича;

         екологічна.

Предметом планування на підприємстві є його ресурси. При плануванні розглядають такі групи ресурсів:

-        персонал;

-        виробничі фонди;

         інвестиції;

         інформацію;

         час.

Основні напрямки планування персоналу на підприємстві: чисельність та структура; продуктивність праці; оплата праці; норми часу та виробітку; підготовка, перепідготовка кадрів; підвищення кваліфікації; стабільність кадрового складу; ефективність стимулювання.

Організація планово-економічної роботи багато в чому залежить від розміру й типу підприємства. На малих підприємствах не існує глибокого поділу управлінських функцій і вищі керівники самостійно визначають всі деталі планування й організації виробництва. [ 16, ст 12 ]

На великих і середніх підприємствах розроблення стратегічних, тактичних і календарних планів здійснюється з урахуванням прийнятої організаційної структури, розподілу обов’язків між колективами різних служб, підпорядкованості управлінців, контролю й координації всіх функцій організації як єдиного цілого.

Успішність, ефективність системи планування визначається, значною мірою, рівнем її організації, яка спрямована на планомірне поєднання основних елементів системи планування, включаючи такі компоненти:

-        плановий персонал;

-        механізм планування;

         процес обґрунтування, прийняття та реалізацію планових рішень;

         засоби, що забезпечують процес планування ( інформаційне, технічне, математико-програмне та організаційне).

Організаційна структура планування може мати такі форми:

-        з централізованими функціями планування;

-        з децентралізованими функціями планування. [4, ст 65]

Організаційно-централізоване планування на більшості великих і середніх підприємств здійснюється "зверху вниз". При такому підході планові стратегії розробляються на вищому рівні управління, де визначаються цілі, основні напрямки й головні господарські завдання розвитку підприємства й проводиться взаємоузгодження нових пропозицій і механізму їх реалізації. Наступним етапом ці цілі, завдання й показники в більш деталізованій конкретній формі включаються в плани підрозділів. Це вже технологічне планування, що встановлює пропорції й обсяги виробництва за всіма видами продукції, що випускається. Після узгодження планових завдань із конкретними виконавцями плани остаточно затверджуються вищим керівництвом підприємства. Децентралізоване планування (планування "знизу наверх") здійснюється від планів на місцях через плани підрозділів до загального плану шляхом узгодження, об’єднання і корегування. Цілі, стратегії й виробничі плани формуються підрозділами підприємств. До прерогативи планового відділу входять тільки встановлення форм планових документів і координація планової діяльності оперативних підрозділів. Однак навіть при плануванні "знизу наверх" стратегічні ідеї можуть бути висунуті керівництвом підприємства.

2. Система планування на підприємстві, методи, форми

Методи планування - це сукупність засобів, прийомів, процедур, за допомогою яких здійснюється розроблення планів підприємства. [ 4, ст 70 ]

На підприємстві використовується комплекс методів, що сприяє забезпеченню якості розроблених планів:

нормативний метод

балансовий метод

факторний

матричний метод

економіко-математичного моделювання із застосуванням ЕОМ

метод екстраполяції (приклад наведено на рис.1)

Рисунок 1 Приклад планування обсягу реалізації за допомогою методу екстраполяції джерело: [ 4, ст 71 ]

Рисунок 2 Приклад планування частки ринку за допомогою методу інтерполяції джерело: [ 4, ст 72 ]

Для досягнення 40% частки ринку до п+7 року необхідно:

1)  збільшення торгових посередників та торгових точок збуту до …до п+3 року для досягнення 25% частки ринку;

2)      збільшення обсягу реклами на … % до п+5 року для досягнення 30% частки ринку;

Характер і зміст планової діяльності на підприємстві визначають принципи планування:

1) принцип обґрунтованості цілей і завдань підприємства.

) принцип системності.

) принцип науковості.

4) принцип безперервності.

5) принцип збалансованості плану.

) принцип гнучкості. [ 16, ст 13 ]

Залежно від тривалості планового періоду розрізняють

перспективне (довгострокове й середньострокове) планування;

поточне (короткострокове) планування.

Тривалість планового періоду залежить від ступеня визначеності умов діяльності підприємства, його галузевої належності, загальної економічної ситуації в країні, достовірності первинної інформації, якості її аналітичної обробки тощо. [10, ст 55]

Залежно від змісту планових рішень розрізняють:

-    стратегічне планування;

-        тактичне планування;

         оперативне планування;

         бізнес-планування.

3. Стратегічне планування

Стратегія - це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, головні цілі та розподіл ресурсів для їхнього досягнення. [ 18, ст 135 ]

Метою розроблення стратегії розвитку підприємства є виявлення основних напрямків його ефективного функціонування на підставі максимальної реалізації існуючого науково-технічного потенціалу у взаємозв’язку із внутрішньовиробничими резервами й зовнішнім навколишнім середовищем.

Стратегічне планування - це систематизовані та більш-менш формалізовані зусилля всього підприємства, спрямовані на розробку та організацію виконання стратегічних планів, проектів і програм. [ 10, ст 56 ]

Стратегічне планування є однією з основних функцій стратегічного управління. Воно являє собою процес прийняття управлінських рішень щодо стратегічного передбачення (формування стратегій), розподілу ресурсів, адаптації компанії до зовнішнього середовища, внутрішньої організації.

Процес стратегічного планування посідає центральне місце в системі стратегічного управління.

Основними завданнями формування стратегії підприємства є:

вибір ефективних напрямків господарської діяльності;

визначення обсягу капітальних вкладень та інших ресурсів;

оцінка результатів віддачі.

Стратегічний план підприємства складається в такій послідовності:

Формування стратегічних цілей діяльності підприємства.

Аналіз ділового навколишнього середовища та ринкових чинників (попиту, пропозиції, рівня конкуренції).

Формулювання генеральної стратегії й аналіз стратегічних альтернатив.

Оцінка підприємницького потенціалу і перспектив розвитку фірми, їх адекватності цілям діяльності.

Розроблення ресурсних і функціональних стратегій: маркетингу, НДДКР, виробництва, організаційних змін, а також фінансова, соціальна й екологічна стратегія.

Практична реалізація плану, контроль і оцінка соціально-економічних результатів.

Стратегічний план підприємства складається з таких розділів:

) цілі й напрямки діяльності;

) поточні й довгострокові завдання;

) генеральна стратегія;

) функціональні стратегії;

) опис найбільш важливих програм;

) опис зовнішніх операцій;

) обсяг капітальних вкладень і розподіл ресурсів;

) формулювання резервних стратегій.

При складанні стратегічного плану використовується така інформація: обсяг річного продажу за групами товарів; річний прибуток і збитки за структурними підрозділами; річний обсяг експорту і його питома вага до загального обсягу продажу (реалізації); частка ринку; обсяг щорічних капітальних вкладень; баланс на кінець останнього року плану; фінансовий план. [ 16, ст 18 ]

Стратегія підприємства розробляється на різні проміжки часу залежно від ступеня передбачуваності майбутнього, тривалості періоду впровадження ідеї, галузевої належності підприємства й рівня технічної оснащеності (від 3 до 10 років).

4. Тактичне планування

Складання середньо- та короткострокових планів належить до тактичного планування діяльності підприємства. Тактичні плани відрізняються від стратегічних метою розроблення, змістом, терміном, охопленням сфер впливу.

Тактичні плани підприємства складаються з таких основних розділів:

маркетингової програми;

виробничої програми;

плану розвитку науки і техніки;

плану з праці й кадрів;

плану капітального будівництва;

плану матеріально-технічного забезпечення;

планування собівартості, прибутку й рентабельності;

фінансового плану;

плану соціального розвитку колективу;

плану заходів щодо охорони природи й раціонального використання природних ресурсів. [ 10, ст 66 ]

Змістова характеристика тактичних планів також передбачає виокремлення за певними ознаками показників, за якими встановлюються планові завдання, визначається ступінь їх виконання, оцінюється діяльність підприємства взагалі.

Показники, що застосовуються у плануванні, поділяються:

за економічним змістом - на натуральні, трудові й вартісні;

за економічним призначенням - на кількісні і якісні (продуктивність праці, фондовіддача, матеріаломісткість);

за способом характеристики предмета - абсолютні (прибуток) і відносні (рентабельність). [ 16, ст 20 ]

5. Оперативно-календарне планування

Оперативне планування складається з:

календарного планування;

диспетчерського регулювання або диспетчерування.

Календарне планування - це деталізація поточного плану підприємства й донесення завдань до кожного цеху, відділу, ділянки, бригади, робітника. Плани й графіки при цьому складаються на місяць, декаду, добу, зміну, а іноді й щогодини. Календарне планування поділяється на міжцехове й внутрішньоцехове планування.

Диспетчерування виробництва забезпечує оперативне регулювання процесу виробництва шляхом систематичного обліку і контролю за виконанням виробничих завдань, поточної підготовки виробництва, оперативного усунення неполадок і відхилень, які виникають. [16, ст 31 ]

Система оперативно-календарного планування - це сукупність методів та засобів розрахунку основних планових показників для регулювання процесу виробництва, ефективного використання робочого часу та інших ресурсів підприємства.

Найпоширеніші системи оперативно-календарного планування:

подетальна;

позамовна;

покомплектна;

за тактом випуску;

за запасами;

за випередженням;

на склад або ринок. [ 7, ст 39 ]

В оперативному плануванні виробництва залежно від розроблювальних показників застосовуються такі методи:

об’ємний;

календарний;

об’ємно-календарний;

об’ємно-динамічний.

6. Бізнес-планування

Бізнес-планування - це специфічна сфера ділових технологій, що є невід’ємною частиною будь-якого бізнесу, засіб залучення зовнішнього капіталу й підвищення ефективності бізнесу.

Бізнес-план - це комплексний плановий документ підприємницької діяльності, в якому передбачені заходи, спрямовані на реалізацію підприємницької ідеї, для одержання прибутку.

Значення бізнес-плану:

дає можливість визначити життєздатність проекту в умовах конкуренції;

містить орієнтир, що вказує, як повинен розвиватися проект (підприємство);

є важливим інструментом одержання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів;

дозволяє осмислити місце підприємства на ринку;

допомагає проаналізувати перспективи розвитку галузі, ринку, товару;

допомагає одержати досвід планування, розвиває перспективний погляд на організацію та її середовище. [ 16, ст 36 ]

Мета бізнес-плану - спланувати й оптимізувати на певний період господарсько-виробничу діяльність підприємства і виконати фінансово-економічну оцінку її результатів.

Бізнес-план може бути розроблений як для нового, так і для вже існуючих економічних організацій на черговому етапі їх розвитку.

Бізнес-план розробляється з метою:

охарактеризувати перспективи розвитку підприємства;

залучення зовнішніх інвесторів, у тому числі іноземних;

приватизації підприємства. [ 7, ст 42 ]

До складу бізнес-плану інвестиційного проекту, як правило, входять такі пункти:

Загальні передумови й історія проекту;

Загальний аналіз ринку й концепція маркетингу;

Сировина й постачальники;

Місце розміщення й навколишнє середовище;

Проектування й технологія;

Управління й накладні витрати;

Трудові ресурси;

Схема реалізації проекту;

Фінансовий аналіз і оцінка інвестицій;

Висновки.

Ефективність бізнес-планування проявляється тільки після реалізації проекту в реальних виробничих або ринкових умовах. Це означає як необхідність підвищення якості планованих показників, так і можливість одержання високих реалізаційних результатів. Бізнес-план дає кожному підприємцеві чіткі орієнтири на період дії проекту. Порівнюючи одержувані результати із запланованими показниками, підприємець або менеджер може робити висновок про те, як "йде" його бізнес, а за необхідності прийняти організаційно-управлінські рішення для поліпшення своїх справ.

Етап реалізації бізнес-плану охоплює період від ухвалення рішення про інвестування проекту до початку комерційної діяльності фірми. Реалізація плану означає виконання проектних пропозицій і досягнення позитивних економічних результатів. Це передбачає використання лінійних і мережевих моделей, що з’єднують у єдину систему різні види й етапи виконуваних робіт, які мають певну тривалість і вартість.

У процесі реалізації бізнес-проекту розробляється план-графік виконання основних етапів робіт і складається уточнений кошторис витрат.

Коректується бізнес-план на основі отриманих контрольних показників. Коректування бізнес-плану дає можливість, не змінюючи загальної стратегічної мети бізнес-проекту, забезпечити в нових умовах оперативне планування й управління виробництвом і досягнення запланованих кінцевих результатів.

7. Основи прогнозування

Прогнозування - це передбачення перспектив розвитку й стану певного явища, об’єкта, системи, процесу в майбутньому , що базується на наукових методах та інтуїції. [ 4, ст 68 ]

Прогнозування розвитку (стану) підприємства або організації - це наукове обґрунтування ймовірних кількісних та якісних змін його стану у майбутньому, а також альтернативних способів і строків досягнення очікуваного стану.

Прогнозування, з одного боку, передує плануванню, а з іншого - є його складовою частиною, оскільки використовується на різних стадіях планової роботи, а саме на стадії аналізу середовища й визначення передумов для формування стратегій на стадії реалізації планів.

Процес прогнозування базується на принципах, з яких головними є:

цілеспрямованість;

системність;

наукова обґрунтованість;

інформаційна єдність;

адекватність об’єктивним закономірностям розвитку;

комплексність;

альтернативність.

За об’єктами прогнозування розрізняють:

науково-технічне;

економічне;

соціально-політичне.[ 16, ст 21]

Типи прогнозування:

. прогнозування з використанням інтуїції;

. пошукове прогнозування:

традиційне

альтернативне

. нормативне або нормативно-цільове прогнозування.

Основними об’єктами прогнозування є:

потреба в продукції підприємства,

потреба підприємства у виробничих ресурсах.

Безпосередньо самі прогнози можна класифікувати за такими ознаками:

)        за ступенем вірогідності:

-    гіпотетичні прогнози (гіпотеза - судження, що характеризує наукове передбачення на рівні загальної теорії) - здійснюються без послідовних розрахунків, без урахування обмежень та можливості впливати на розвиток подій;

-        аналітико-розрахункові прогнози - здійснюються на основі попередніх розрахунків без можливості істотно впливати на події;

         директивно-розрахункові прогнози - здійснюються на основі послідовних розрахунків і з можливістю впливати на розвиток подій;

)        за часом попередження:

-    довгострокові - понад 15 років;

-        середньострокові - 5-15 років;

         короткострокові - до 5 років;

)        за масштабом:

-    глобальні;

-        для країни;

         для галузі;

         для підприємства.

Методи прогнозування наведено на рис.3. [ 6, ст 205]

Рисунок 3 Методи прогнозування

. Інформаційна та нормативна база планування

Інформаційна база планування - це сукупність систематизованих за певними ознаками даних, які використовуються для розроблення планів на різних рівнях управління підприємством ( ліміти, економічні нормативи).

Інформація, яка використовується у процесі планування, поділяється:

внутрішню;

зовнішню. [ 8, ст 253]

Зовнішня інформація поділяється:

вторинну (інформація, що була вже зібрана раніше, опублікована іншими);

первинну (спеціально зібрана інформація вперше).

Також інформація поділяється:

вихідну;

проміжну;

результативну. [ 16, ст 26 ]

Нормативна база підприємства складається із системи норм та нормативів, які регламентують різні сторони виробничого процесу.

Норма - це гранично допустима абсолютна величина витрат певного ресурсу на виготовлення одиниці продукції встановленої якості в умовах виробництва у плановому періоді.

Норматив - це відносна величина ступеня використання засобів виробництва та предметів праці за сучасної технології, прогресивної організації праці й високої кваліфікації персоналу.

Норми і нормативи класифікуються:

. за методом розроблення :

розрахунково-аналітичні;

дослідні;

дослідно-статистичні;

. за тривалістю планового періоду :

оперативні;

поточні;

перспективні.

Нормативна база підприємства складається з таких основних груп норм та нормативів:

. Норми та нормативи витрат праці. Для регламентації витрат живої праці на підприємствах використовують норми витрат часу, обслуговування та чисельності.

. Нормування використання засобів праці. Передбачає розроблення норм та нормативів з використання машин, механізмів, будівель та споруд, режиму їх роботи, обслуговування та ремонту, освоєння виробничих потужностей. До цієї групи належать: нормативи режимів роботи, засобів праці, ремонтно-експлуатаційні норми й нормативи, норми обслуговування обладнання.

. Нормування матеріальних витрат. Ця група містить норми та нормативи витрат основних матеріалів, запасних частин, агрегатів, вузлів і деталей; норми та нормативи витрат допоміжних матеріалів, нормативи й норми витрат паливно-енергетичних ресурсів.

4. Норми та нормативи організації виробничого процесу. Передбачають встановлення тривалості виробничого циклу, розміру оптимальних партій виробів, незавершеного виробництва та ін.

5. Фінансові нормативи регламентують взаємовідносини підприємства з бюджетом, банками та іншими підприємствами й організаціями. Взаємовідносини з бюджетом формуються на основі законодавчо-встановлених податків, зборів, відрахувань; з банками - відповідно до відсотка за кредит чи депозитний вклад.

Висновки

Кожне підприємство, незалежно від масштабів і виду діяльності, кожна підприємницька структура в умовах ринкового господарювання займається плануванням. Відсутність планів супроводжується помилковими маневрами, несвоєчасною зміною орієнтації, що призводить до втрати позицій на ринку, нестійкого фінансового стану, банкрутства підприємства. Практика господарювання свідчить про те, що ефективне планування на підприємстві неможливе без створення його системи, з своїми цілями, завданнями та принципами, які мають підтримувати цілі самого підприємства. На сучасному етапі стоїть завдання подальшого удосконалення системи планування та системи показників планів, підсилення їх впливу на підвищення; науково-технічного рівня виробництва і якості продукції, прискорення темпів зростання продуктивності праці, економне використання матеріальних та фінансових ресурсів. Головними перевагами планування є:

- зв'язок поточних рішень з майбутніми результатами, організоване осмислення рішень з прогнозуванням їхніх наслідків;

- орієнтація на пошук альтернативних варіантів досягнення цілей, тобто допустимих цілей у межах визначених цілей та наявних обмежень;

визначення можливостей і загроз, сильних та слабких сторін діяльності підприємства, врахування їх при встановленні цілей і формулюванні стратегій для забезпечення впливу на ці аспекти вже сьогодні;

свідома підготовка майбутнього і до майбутнього;

розподіл відповідальності не лише між напрямками діяльності, а й між поточною та майбутньою діяльністю.

Переваги планування не реалізуються самі по собі. Як кожне явище, планування має характеристики, які в разі їх невдалого використання можуть зашкодити розробці та впровадженню планів.

"Пастками" планування є:

- підміна змісту стратегічної діяльності формою, забюрократизованість процедур розробки стратегій і планів;

- надвитрати часу для розробки стратегічних планів, що проявляється в запізненні реакцій на зміни в середовищі;

розрив між стратегічною та поточною діяльністю, сподівання, що наявність стратегії вже забезпечує її здійснення;

завищення очікувань, розробка нереалістичних планів, які не враховують специфіки об'єкта планування та можливостей (у тому числі - швидкості) здійснення змін;

сподівання на знаходження "панацеї" від негараздів і спрямування на неї всіх сил, і ресурсів, а не застосування системного підходу для реалізації стратегічної діяльності.

Навіть якщо підприємство обійшло всі "пастки", воно може не досягти очікуваних результатів, що пояснюється помилками в організації планової діяльності.

Головні недоліки практичного застосування системи планування:

- відсутність необхідної інформації для прийняття стратегічних рішень та розробки стратегічних планів; як наслідок, спостерігається низький рівень обґрунтованості планових документів;

- відсутність альтернативних планів:

недостатнє використання науково-методичного арсеналу планування: сценаріїв і методів ситуаційного

догматична гіперболізація значення цифрових показників;

недосконала система стимулювання працівників, які беруть участь у розробці та виконанні стратегічних заходів;

недостатній рівень організаційного, соціально-психологічного та фінансового забезпечення стратегічного планування.

Дослідження переваг і недоліків стратегічного планування є основою для подальшого його вдосконалення. Останніми роками цей процес було спрямовано на виявлення так званих "бар'єрів" стратегічного планування та формулювання найпоширеніших заходів щодо Їх усунення.

Список використаних джерел

1.  Болховитинова И.С. Планирование на предприятии: Учеб. пособ./ И.С. Болховитинова, С.Н. Каруна, Л.В. Щупак. - Воронеж: Воронеж. гос. техн. ун-т, 2002. - 153 с.

2.      Бухалков М.И. Внутрифирменное планирование: Учебник. - М.: ИНФРА - М, 2003. - 400 с.

3.Віноградський М.Д, Віноградська А.М., Шканова О.М, Управління персоналом. 2-е видання: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 502 с.

. Віноградська О.М., Н. С. Віноградська, В. С. Шевченко, Менеджмент: Навчальний посібник для студентів усіх форм навчання спеціальності 0501 - "Економіка і підприємництво" - Харків: ХНАМГ, 2008

. Герасимчук В.Т. Стратегічне управління підприємством. - К., 2000.

. Дикань Н. В. Менеджмент / Н. В. Дикань, I. I.Борисенко. - К.: Знання, 2008.

. Зінь Е.А. Турченук М.О. Планування діяльності підпри-ємства: Підручник. - К.: Професіонал, 2004. -320 с.

8. Ільїн А.І. Планування <http://ua-referat.com/%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F> на підприємстві. Підручник <http://ua-referat.com/%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%80%D1%83%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BA>. - Мн.: Нове знання <http://ua-referat.com/%D0%97%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F>, 2004.

. Нємцов В.Д., Довгань Л.Є., Сініок Г.Ф. Менеджмент організації. - К., 2000.

. Основи менеджменту: Навчальний посібник.-Одеса: Атлант, 2012 р. - 211 с.

. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства: Підручник.- К.: Скарби, 2002. - 336 с.

.Пасічник В.Г, Акіліна О.В.Планування діяльності підпри-ємства: Навч.посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 256 с.

. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. / В. Є. Москалюка. - К. КНЕУ, 2005. - 384 с.

. Планирование на предприятии : практ. пособ. / Под ред. Лапыгина. - М.:

Изд-во "Омега-Л", 2007. - 304 с.

. Планування та прогнозування в умовах ринку. - Навч. посіб./ За ред.

В.Г. Воронкової. - К.: ВД "Професіонал", 2006. - 608 с.

. Планування діяльності підприємства: Конспект лекцій / Укладач О.Ю.

Древаль. - Суми: Вид-во СумДУ, 2008. - 146 с.

. Пилипенко А.А. І.П. Отенко. Менеджмент: підручник,- Х.: Видавничий Дім "ІНЖЕК", 2005. - 456 с.

. Рульєв В.А., Гуткевич С.О. "Менеджмент" Навчальний посібник - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 312 с.

. Свіницька О.М. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004. - 232 с.

. Смирнов Н.Н. Стратегический менеджмент. - СПб., 2002.

. Тарасюк Г.М., Шваб Л.I. Планування діяльності підпри-ємства: Навч. пociб. - К.: Каравела, 2003. - 432 с.

. Тренев Н.Н. Стратегическое управление.− М., 2000.

. Швайка Л.А. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. - Л.: Магнолія Плюс, 2004. - 268 с.

Інформаційні ресурси

1.      <http://www.management.com.ua/>.

2.      <http://www.cfin.ru/consulting/>.

. <http://nbuviap.gov.ua/>