Тема: Проблема безробіття в світовій економіці

  • Вид работы:
    Курсовая работа (т)
  • Предмет:
    Мировая экономика, МЭО
  • Язык:
    Украинский
  • Формат файла:
    MS Word
  • Размер файла:
    551,38 Кб
Проблема безробіття в світовій економіці
Проблема безробіття в світовій економіці
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Вступ

Кожний день у світі відбувається безліч речей, які впливають на долю людей, тобто людство розвивається, щось зникає, інше - появляється. Кругом відбувається боротьба за життя, і одні її виграють, інші програють, та є і такі, що в бій і не вступали, причина не втому, що не хотіли, а втому що не було з чим вступати. Люди щодня намагаються як найкраще влаштувати своє життя, як збоку фінансового, так і з інших боків, та саме фінансовий, на жаль, найбільше впливає на долю кожного і від цього нікуди не подітися. Ось тому, люди, які не мають змоги заробити, не можуть влаштувати нормально своє життя, поборотися за свій кусочок щастя, бо самого бажання не завжди достатньо, щоб мрії стали реальністю, адже скільки факторів впливають на це, що зміна одного призводить до змін іншого. А саме найважливішою умовою виживання є можливість заробити гроші, хоча б для мінімальних потреб, тому проблема безробіття є дуже важливою і актуальною майже для кожного.

Все залежить від того, як держава піклується про людей, про те чи кожний має можливість працювати і заробляти, можливість забезпечити себе і свою сімю, а для цього потрібно, щоб була відповідна кількість місць для робочого персоналу. Та самої роботи не достатньо, якщо ціни на все дуже великі, тому відповідно потрібно добре платити за зроблену працю, дати можливість реалізувати себе кожному. Для цього потрібно, щоб економіка держави була на високому рівні, звичайно, це не легко, та влада повинна зрозуміти, що в їхніх руках доля мільйонів людей. Тому насправді є безліч факторів, які впливають на безробіття, а саме яких я розглянув у своїй роботі і показав, яке становище не тільки в Україні, але й в інших країнах світу зокрема, та те, як вони з цим борються. Та спочатку почну з того, що дам визначення тому, що таке безробіття, та які різновиди його бувають.

Рівень безробіття є одним з основних показників ефективності економічної системи країни. Вивчення цієї проблеми дозволяє економістам виявити закономірності розвитку безробіття, її динаміки і структури. Базуючись на одержаних знаннях, держава будує свою політику у сфері соціального страхування і регулюванні економічних процесів.

Загальна характеристика безробіття

Безробіття - це соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці.

Безробіття в ринковій економіці - це стан ринку робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї. Безробіття має циклічний характер.

Безробітними за класифікацією Міжнародної організації праці є особи, зареєстровані на біржі праці, які активно шукають роботу. Тимчасово звільнені й ті, хто має намір приступити до роботи протягом 30 днів, вважаються безробітними, якщо вони і не виконують другої вимоги щодо активних пошуків роботи.

До незайнятого належить те населення, яке відмовляється від пропонованої йому роботи. Сукупність зайнятого і безробітного населення називається самодіяльним населенням.

У процесі класифікації економічно активного населення, віднесення його до тієї чи іншої групи найскладнішим є чітке розмежування безробітних і незайнятих. Крайні випадки розрізнити неважко. Деякі люди роблять все, аби тільки знайти роботу, водночас інших важко примусити працювати, але навіть і серед тих людей, які активно шукають роботу, є такі, що відхилять надані їм пропозиції, сподіваючись знайти щось краще. Люди, які кажуть, що не можуть знайти роботу, мають на увазі, що вони не можуть знайти місце роботи, де їм би хотілося працювати. Ті, хто говорить, що вони не хочуть працювати, мають на увазі, що вони не хочуть працювати на жодній з робіт, які можуть знайти. У деяких випадках відмінність між цими двома ситуаціями стає просто невидимою.

Західні економічні школи дотримуються різних поглядів на суть та причини безробіття.

Проте до кінця століття воно не мало масового характеру, зростало лише в період економічних криз.

Першу спробу пояснити сутність безробіття зробив англійський економіст Т.Мальтус. Він пояснив його надто швидким зростанням населення, яке випереджає збільшення кількості засобів до існування. Причину такого явища він вбачав у вічному біологічному законі, властивому всім живим істотам, - розмножуватися швидше, ніж збільшується кількість засобів до існування. Ця теорія з певними модифікаціями існує й нині. Засобами усунення безробіття Мальтус і неомальтузіанці вважають війни, епідемії, свідоме обмеження народжуваності та ін.

У середині 50-х рр. виникла технологічна теорія безробіття, згідно з якою його причиною є прогрес техніки, технічні зміни у виробництві, особливо раптові. Боротися з безробіттям на думку її авторів слід через обмеження технологічного прогресу, його сповільнення.

Найпоширенішою в наш час є кейнсіанська теорія безробіття. Згідно з якою його причиною є недостатній сукупний попит на товари. Держава, підвищуючи доходи, або знижуючи податки, може збільшити в економіці суспільний попит, що зумовить зростання попиту на робочу силу, а це, в свою чергу, знизить рівень безробіття.

Ще одна концепція безробіття (класичний підхід) не вбачає у безробітті серйозної економічної проблеми, оскільки причиною його вважає надто високу заробітну плату, а в умовах вільного ринку такий стан довго зберігатися не може. Дійовим заходом проти безробіття вважається зниження заробітної плати до рівня економічної рівноваги. Безробіття зумовлене комплексом причин:


Як бачимо, причин безробіття може бути чимало. Тому економісти нині розглядають не безробіття взагалі, а його конкретні форми чи види.

На сьогодні за даними ООН, близько 800 млн. чол., тобто практично кожний третій працездатний у світі, не має роботи взагалі або має випадковий чи сезонний заробіток. Чим нижчий рівень соціально-економічного розвитку країни, тим вищий рівень безробіття, і навпаки. На території колишнього СРСР безробіття було приховане (або внутрішньозаводське).

Приховане безробіття має місце, якщо кількість працівників на виробничих дільницях перевищує об'єктивно потрібну. Наслідками його є депрофесіоналізація, низька якість продукції, падіння дисципліни праці, зрівнялівка в оплаті праці, зниження реальної заробітної плати. Серед поширених форм прихованого безробіття - вимушені виробничі простої з технологічних причин, прогули і простої, пов'язані з недобросовісним відношенням робітників до праці.

Для суспільства небезпечним є не саме безробіття, а відсутність механізму його регулювання, надійного захисту безробітних.

Загроза безробіття в умовах України пов'язана не з кризою надвиробництва, вичерпанням місткості ринку, як у західному світі, а з сучасною кризою недовиробництва, неузгодженістю процесів вивільнення, перерозподілу та працевлаштування робітників, тобто з глибокими деформаціями, що мали місце в попередній економічній системі та наступною економічною політикою.

Розрізняють такі види безробіття:

безробіття зайнятість праця


Фрикційне безробіття виникає тоді, коли частина людей добровільно змінює місце роботи, частина шукає нову роботу через звільнення, частина тимчасово втратила сезонну роботу, а частина, особливо молодь, вперше шукає роботу. Фрикційне безробіття вважається неминучим і деякою мірою бажаним, оскільки частина працівників тимчасово втративши роботу, переходить з низькооплачуваної, малопродуктивної роботи на вище оплачувану і продуктивну. Це означає більші доходи для робітників і раціональний розподіл трудових ресурсів, а отже і більший реальний обсяг національного продукту.

Структурне безробіття є продовженням фрикційного. Воно виникає тоді, коли в результаті НТП відбуваються важливі зміни в техніці, технології та організації виробництва, які змінюють структуру попиту на робочу силу. Ці зміни призводять до того, що попит на деякі професії зменшується або взагалі зникає, а на інші професії, яких раніше не існувало, зростає. "Структурні" безробітні не можуть знайти роботу без відповідної перепідготовки, додаткового навчання, а то і місця проживання. Фрикційне безробіття має короткостроковий характер, а структурне - довгостроковий, тому і вважається більш важким.

Циклічне безробіття виникає за циклічних спадів, коли відбувається скорочення обсягів виробництва. Внаслідок цього падає сукупний попит на робочу силу і зайнятість скорочується, а безробіття зростає.

Зусилля багатьох держав, зокрема і нашої, тривалий час були спрямовані на ліквідацію безробіття, на те, щоб усі працездатні були зайняті у суспільному виробництві. Проте час показав, що таку "повну" зайнятість забезпечити неможливо, бо існує фрикційне та структурне безробіття, які є неминучими. Тому останнім часом повну зайнятість визначають як зайнятість, при якій оплачувану роботу мають менш як 100% працездатних. Тобто при повній зайнятості рівень безробіття дорівнює сумі фрикційного та структурного безробіття. Таке безробіття називається природним (нормальним).

Рівень безробіття визначають за формулою:


Отже, існування природного рівня безробіття вважається закономірним явищем і не виключає можливості повної зайнятості. Його величина, яка коливається від 4 до 6% для регіонів, де зареєстроване безробіття нижче, дорівнює або вище від загальнодержавного рівня, зменшує сферу прикладання праці.

Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з другого - великим суспільним лихом.


Різноманітність типів безробіття дуже ускладнює завдання його скорочення. Оскільки єдиних "ліків від безробіття" бути не може, то для вирішення цієї проблеми доводиться використовувати різні методи, заходи як на рівні держави, так і на рівні підприємств.

Японія. Безробіття у даній країні

Населення 10 найбільших міст Японії представлено на таблиці:

Ще близько 80 міст мають населення, що перевищує 250 000 чоловік. Середня тривалість життя (на 1998 рік): 77років-чоловіки, 82 роки-жінки. Рівень народжуваності(на 1000 чоловік) - 10, смертності - 7. Взагалі після Другої світової війни населення Японії зросло у 3 рази, країна стала першою країною в Азії, що перейшла від другого до першого типу відродження населення. Такий успіх став закономірним завдяки досягненням уряду в галузі освіти і охорони здоровя. Взагалі Японія - країна із найнижчим показником дитячої смертності у світі. Співвідношення чоловіків і жінок у країні практично дорівнює одиниці. Останні роки у країні постає проблема старіння нації, як результату зниження народжуваності і підвищення тривалості життя японців. Темпи зростання економічно активного населення(в Японії до нього відносять осіб від 15 років, зайнятих громадською працею і безробітних) скоротилися за рахунок скорочення притоку молоді, що, в свою чергу, є наслідком зменшення народжуваності і збільшенням часу, необхідного для отримання освіти. Навідміну від інших капіталістичних країн, де високі показники безробіття серед жінок і молоді, в Японії він найвищий серед чоловіків середнього і старше середнього віку. Загострення проблеми зайнятості у Японії зумовлено прискореною трансформацією промислової структури і ростом технічної оснащеності виробництва, роботизації. Японський уряд прийняв ряд заходів: за допомогою податкових пільг стимулювались приватні компанії до створення нових робочих місць, перекваліфікації своїх співробітників, залученню робітників на неповний робочий день, залученню капіталу в райони, із надлишком робочої сили. До того ж, держава виділяла кошти на те, щоб забезпечити пріоритетне створення підприємств в районах з підвищеною концентрацією робочої сили, взяла на себе витрати по переміщенню робочої сили. Така політика уряду Японії виявилась надзвичайно ефективною і попередила високі темпи зростання безробіття серед корінних мешканців, які можна спостерігати у Європі та США. Графік динаміки безробіття у Японії виглядає наступним чином(у процентах від загальної кількості населення)

Мал. 2

Особливої уваги заслуговує потяг японців до знань. У країні працює більше 40 університетів, у столиці - Академія наук, Академія мистецтв і музики, театри та бібліотеки. Із найменшого віку дітям навязується допитливість і інтерес до природи. Компанії спонсують навчання дітей своїх співробітників, піклуються про житло, відпустки і медичне обслуговування своїх службовців. Висока інтенсивність праці, де ціниться кожна хвилина, поєднується з обовязковими заняттями в групі по поліпшенню якості виробу, що виготовляється, а також з обовязковими виїздами всіх співробітників фірми на відпочинок.

На перспективу динаміка процесів відтворення та вікової структури населення складається несприятливо і вже в першій чверті ХХІ ст. національний ринок робочої сили звузиться. Водночас, зберігаються гостра проблема надконцентрації населення у великих агломераціях, великий розмах маятникових міграцій, все ще гострими залишаються проблеми збереження довкілля в урбанізованих ареалах.

Динаміка галузевої структури зайнятості Японії

Галузі господарства 19801985 1990 1995 2005 Сільське господарство Лісове господарство Рибальство 45,2 1,2 1,9 30,0 1,0 1,6 18,0 0,4 1,0 9,8 0,3 0,8 5,3 0,1 0,5 Гірнича промисловість Обробна промисловість Будівництво 1,7 15,9 4,3 1,2 21,9 6,1 0,4 26,0 7,1 0,2 23,7 9,6 0,1 21,1 10,3 Електроенерг., газ, вода Транспорт і звязок Торгівля Фінансова діяльність Обслуговування Адміністративна діяльність 0,6 4,4 11,2 1,0 9,2 3,3 0,5 5,0 15,9 1,8 12,0 3,0 0,6 6,2 19,2 2,6 14,7 3,3 0,6 6,3 22,8 3,6 8,4 3,6 0,6 6,1 22,8 4,2 24,8 3,4 Інші види зайнятості 0,10,0 0,0 0,3 0,7

Дана таблиця демонструє постійне збільшення ролі спочатку галузей господарства, не повязаних з використанням природних ресурсів, а потім, - обслуговуючих галузей, особливо фінансової діяльності. Доля зайнятих в промисловості Японії, як і в інших економічно розвинених країнах, досягнувши максимуму в 70-ті роки, в наступні роки неухильно знижувалась. В той же час в самій промисловості росло значення нових наукомістких виробництв і т.зв. „системних галузей. Закономірності, що визначають змінив в структурі використання трудових ресурсів, так чи інакше повязані із впливом інформаційно-технічної революції.

Японія досить якісно бореться з безробіттям, так вона в принципі дивує нас часто, та в кожній країні настає час, коли не все йде так гладко:

Рівень безробіття на квітень 2010 року склав 5,1%, наголошується в доповіді Міністерства загальнонаціональних справ і комунікацій країни.

Як ми бачимо стан у даній країні за останній період не на належному рівні, та все таки вони залишаються хорошим прикладом того, я к потрібно вести політику в країні так, щоб було, якомога менше безробіття.

На думку експертів, незважаючи на загальні позитивні тенденції в японській економіці, такі як збільшення споживання і зростання капіталовкладень в устаткування, внаслідок загальної нестабільності на фінансових ринках і кризи в Греції підприємства побоюються збільшувати кількість персоналу. «Ситуація, як і раніше, залишається складною. Необхідно вдосконалити заходи щодо стимулювання найму», - заявив міністр праці Акіра Нагацума.

Рівень безробіття в Японії за жовтень зріс на 5,1% порівняно з показником 5,2% в жовтні 2009 р. і 5% - у вересні 2010 р., повідомляє РБК з посиланням на Reuters. Показник виявився трохи вищим за очікування експертів, що прогнозували п'ятивідсоткове зростання.

На даний момент загальна кількість безробітних громадян у Японії складає 3,34 млн людей. При цьому кількість нових вакансій у жовтні зросла на 13,9% порівняно з аналогічним періодом роком раніше і на 3,2% - порівняно з вереснем 2010 р.

Отже, складемо загальну країну, яка склалась в Японії за 2010 рік.

2010 рік %Січень4,9Лютий4,91 - це 3,24 млн.Березень5,0Квітень5,1 - склало 3,56 млн. чоловікТравень5,2Червень5,2Липень 5,2Серпень5,1Вересень5,0- склало 3,4 млн, що на 230 тис. менше, ніж у серпні 2010 рЖовтень5,1

Отже, як ми бачимо країна має досить низький рівень безробіття.

Україна. Безробіття серед молоді

Молодіжний сегмент ринку праці - найбільш проблемна частка загальнонаціонального ринку праці. Пошуки першого робочого місця, невідповідність рівня та якості отриманої освіти професійним обов'язкам, відсутність досвіду роботи, невідповідність запитів молоді та пропозицій роботодавців посилюють напруження на ринку праці. Недостатня увага з боку держави до таких проблем, відсутність системної програми регулювання, законодавча неврегульованість можуть стати підґрунтям для соціальних та політичних потрясінь. Ці питання актуальні для багатьох країн.

Рівень економічної активності населення України протягом 1998-2008 рр.

РокиЧисельність населення у віці 15-70 років, тис.осЕкономічно активне населення у віці 15-70 років, тис.осРівень економічної активності населення, %19987954,8544246,77653,38619997946,2584238,95153,34520007925,6174229,32153,36320017914,8624216,35653,27120027906,2584208,95153,23620037897,2584198,54653,16520047858,5484178,35753,17020057826,3874156,96153,11520067803,8414136,35853,00420077783,5414103,35352,71820087757,7774011,21451,706

Мал. Вихідні дані для розрахунку рівня економічної активності населення України протягом 1998-2008 років взято з офіційного сайту Держкомстату України.

Мал. Трендова модель для чисельності економічно активного населення України за період 1998-2010 рр.

Так, нині в європейських країнах склалася критична ситуація на ринку праці, коли доводиться балансувати між задоволенням попиту співвітчизників на працю та економічною доцільністю залучення дешевшої робочої сили іноземних мігрантів. Для збільшення зайнятості та працевлаштування молоді вживаються заходи на кшталт закону про тимчасовий найом та закріплення за роботодавцем права без попередження звільняти молодих працівників з їхнього першого робочого місця (від якого уряд Франції змушений був відмовитися під тиском студентських протестів). Кількість молоді, яка отримує роботу у такий спосіб, справді значно зростає, однак скорочується чисельність молоді, яка має постійну роботу. Нині в Італії половина найманих працівників молодших 30 років має лише короткотерміновий (на три-чотири місяці) контракт з роботодавцем.

Також за червень місяць сталось ряд причин, що вплинули на стан працевлаштування, як і у нашій країні, так і за її межами:


Невирішені проблеми працевлаштування молоді призводять до зростання безробіття та зниження рівня життя; поширення пасивних (утриманство), нерегламентованих (тіньова зайнятість) і деструктивних (кримінал) моделей поведінки; спонукають до зовнішніх трудових міграцій; спричиняють психологічні зміни (втрату мотивації до праці, зміну структури ціннісних орієнтацій і падіння престижності легальної зайнятості).

Рівень безробіття населення України протягом 1998-2008 рр.

РокиРівень безробіття, %чоловікижінкизагальний199811,87810,78911,325199911,82211,34811,587200011,62611,63911,633200111,04010,84910,94720029,7959,4579,62920039,3798,7249,05720048,8718,2958,58820057,5176,8277,18220067,0006,6006,81020076,7006,0006,35120086,6006,1006,363

Мал. Трендова модель для рівня безробіття в Україні за період 1998-2008 рр.

Політика банку теж впливає суттєво на працевлаштування в Україні, особливо коли НБУ веде міжнаціональну політику і співпрацює з тими ж банками Європи.


Найбільш впливові фактори:


Проблематика працевлаштування та зайнятості молоді давно є предметом дослідження учених (економістів, демографів, психологів, соціологів), перебуває у фокусі уваги журналістів, представників державних установ та неурядових організацій. Водночас суспільно-економічні трансформації часів незалежності України, швидкість світових глобалізаційних тенденцій призводять до загострення ситуації на ринках праці усіх рівнів та сегментів, спонукають до динамічного аналізу ситуації та пошуків оптимальних рішень.

Соціально-економічні аспекти праці та зайнятості, зовнішніх трудових міграцій в межах національного, регіональних та локальних ринків праці досліджуються Д.Л. Богинею, В.В. Онікієнком, Е.М. Лібановою, О.А. Грішновою, С.І. Бандуром, О.М. Балакірєвою, І.В. Перегудовою, О.А. Малиновською, І.М. Прибитковою та багатьма іншими вітчизняними науковцями.

Демократизація суспільства і нові реалії ринкової економіки розширили можливості молоді у виборі сфер та видів економічної діяльності, територіальної та професійної мобільності, значно скоригували її вимоги до робочого місця та загалом трудову ментальність. Разом з тим, внаслідок відмови від напівпримусових форм зайнятості, послаблення державного контролю за працевлаштуванням, зокрема, розподілом молодих спеціалістів, скорочення соціальних програм, підвищилась незахищеність молоді на ринку праці, суттєво ускладнилась її соціальна інтеграція, загострилися проблеми молодіжного безробіття.

Таким чином, значної актуальності набуває вивчення проблем соціального характеру, які пов'язані з працевлаштуванням молоді; з'ясування передумов і чинників, що сприяють або перешкоджають інтеграції молоді у ринок праці, її адаптації до нового статусу - працівника; питання соціальних гарантій та необхідності підтримки з боку держави; потреб та мотивів, що зумовлюють міграційні орієнтації. Глибинний якісний аналіз цих питань дає змогу розробити рекомендації, спрямовані на оптимізацію державного регулювання зайнятості молоді, реалізацію нею свого трудового потенціалу та сприяння працевлаштуванню, запобігання безробіттю та масовій трудовій міграції.

Покликанням молоді є формування майбутнього української держави, її розбудови, зміцнення, виведення на передові економічні, наукові, культурні рубежі. Але зараз молоді люди потребують допомоги і підтримки, аби отримати професію і освіту, влаштуватися на роботу, створити міцну забезпечену сім'ю. 1 це повинні зрозуміти у владних структурах. Важливо, щоб молоді громадяни брали активну участь у підготовці законодавчих проектів, які безпосередньо стосуються їхнього життя. Сучасна молодь вже довела, що мас активну життєву позицію, вона не байдужа до долі держави, у якій їй жити, працювати, творити [1, С. 26]. Однак, актуальність проблеми характеризують, зокрема, такі цифри, що на сьогодні приблизно половина безробітних - молоді люди віком до 30 років, а рівень безробіття серед молоді є значно вищий, ніж серед інших вікових категорій. Соціальне значення працевлаштування молоді ставить проблему молодіжного безробіття на одне з перших місць у державній молодіжній політиці. Безробіття це неминучий атрибут ринкової економіки.


На даному графіку зображено відношення кількості місць на 100 чоловік.

Переважна більшість молодих людей, котрі виходять на ринок праці, є недавніми випускниками навчальних закладів різного рівня акредитації. Щороку навчальні заклади випускають молодих спеціалістів, переважна більшість з яких залишаються з проблемою працевлаштування віч-на-віч. Тому одним з найважливіших завдань роботи з молоддю с сприяння працевлаштуванню випускників.

Важливою проблемою на сьогоднішній день є відсутність державною прогнозування потреб економіки у спеціалістах з вищою освітою. Тому й виникають на ринку праці диспропорції попиту й пропозиції дипломованих фахівців. Зокрема, на вакансію юриста претендують дев'яті, менеджера вісім, бухгалтера шість осіб. Та знайти хорошого менеджера, який би міг успішно організувати виробничий процес, дуже непросто.

Роботодавці не хочуть брати на роботу початківців, мотивуючи це відсутністю у них досвіду. Але ж де його набути, якщо немає можливості отримати роботу? Аби збалансувати попит і пропозицію на ринку праці, слід чітко прогнозувати: скільки, для кого і де готувати кадри. Такі передбачення мають стати невід'ємною частиною макроекономічного прогнозу розвитку галузей. Для підвищення їх достовірності варто поліпшити якість статистичних даних, удосконалити методологію розрахунків. До цього процесу доцільно залучити фахівців Мінпраці, Міносвіти, служби зайнятості та науковців. Таким прогнозуванням вже більше 50 років займаються у США та у країнах Європи, долучились до нього Росія і Україна.

Професійна підготовка і навчання молоді велика проблема не лише для служб зайнятості. Нею постійно повинно опікуватися усе суспільство. Прогнозувати, які професії нині потрібні для виробництва і управління, без яких не обійтися у майбутньому необхідно на державному рівні. Лише тоді наша країна зможе посісти чільне місце серед розвинутих держав. Не можна далі миритися з ситуацією, коли випускники багатьох навчальних закладів змушені йти в центри зайнятості, бо здобута ними професія не має попиту на ринку. Так само й ті, хто зараз сидить за шкільною партою, не знають, які професії будуть престижними після отримання ними атестатів зрілості.

Нерідко не знають цього й ректори ВНЗ та директори ПТУ. Причина у відсутності державної програми профорієнтації на перспективу. Суттєво вплинути на ситуацію на основі науково-обгрунтованого прогнозу може лише одна інституція у державі - служба зайнятості, котра повсякденно спілкується з роботодавцями і виконує їхні замовлення з підготовки потрібних суспільству кадрів. Аналізуючи тенденції розвитку світової та вітчизняної економіки, вона зможе організувати випереджаючу підготовку потрібних кадрів. При цьому слід враховувати особливості регіонів, адже одні умови в Донбасі, інші у Прикарпатті чи Криму. Важливою складовою успіху молоді в пошуку роботи є ініціативність, активна позиція та наявність необхідних знань і навиків особи, котра бажає отримати роботу.

Діяльність у цьому напрямі повинна заохочувати людину до активнішого та кваліфікованішого пошуку роботи, не дати їй зневіритися у можливості власного працевлаштування. У більш розвинутих країнах претендент на роботу до початку трудової діяльності звертається, як правило, у 6-10 фірм. У нас же, після декількох відмов роботодавця, людина може зневіритися і повністю перейти па утримання держави.

Основним заходом зі сприяння працевлаштуванню молоді є відпрацювання порядку надання профорієнтаційних та профдіагностичних послуг як в навчальних закладах різного рівня, так і в центрах зайнятості та громадських організаціях. Актуальним залишається й проведення перенавчання, оскільки молодь є більш відкритою до освоєння нової спеціальності. Причому перенавчання повинно проводитися тільки після аналізу кон'юнктури ринку праці та професійної придатності молодої людини.

Проблеми зайнятості молоді (зокрема випускників навчальних закладів), яка становить третину загальної чисельності незайнятих громадян, що перебувають на обліку в державній службі зайнятості, регулюються відповідно до положень законів України "Про зайнятість населення" та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" шляхом: надання випускникам навчальних закладів першого робочого місця у рамках державного замовлення на підготовку кваліфікованих робітників і спеціалістів; бронювання на підприємствах, в установах та організаціях, незалежно від форми власності з чисельністю понад 20 чоловік, до 5 відсотків загальної кількості робочих місць за робітничими професіями для молоді, яка закінчила загальноосвітні, професійно-технічні навчальні заклади, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби та якій надається перше робоче місце, адресного бронювання на підприємствах робочих місць для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; створення маркетингових служб навчальних закладів з метою сприяння працевлаштуванню випускників; надання підтримки підприємницької ініціативи безробітних, у тому числі молоді, зокрема, виплати одноразової допомоги з безробіття для організації підприємницької діяльності; створення роботодавцями додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, у першу чергу випускників навчальних закладів і жінок, зареєстрованих у державній службі зайнятості, та надання роботодавцями дотацій у розмірі витрат на заробітну плату працівників, прийнятих на роботу з цієї категорії осіб; економічного стимулювання роботодавців, які приймають на роботу (або стажування) випускників навчальних закладів; залучення молодіжних центрів праці до вирішення питань працевлаштування, навчання новим професіям та підвищення кваліфікації молоді; надання підтримки підприємцям-початківцям; формування підприємницької ініціативи молоді. Необхідно у нашій державі розробити ефективніші механізми, які б стимулювали працевлаштування молоді і сприяли б розвитку молодіжних підприємницьких ініціатив. Це повинно знайти відображення у державній молодіжній політиці. Зокрема, доцільно фінансувати молодіжні програми за рахунок бюджетів усіх рівнів та проводити конкурси програм, на державному рівні прогнозувати потреби ринку у кваліфікованих спеціалістах. Важливо також розвивати співробітництво з молодіжними організаціями, удосконалювати механізм надання молодим громадянам першого робочого місця, відпрацьовувати модель забезпечення вторинної та сезонної зайнятості, сприяти формуванню ефективного діалогу між молодими підприємцями-роботодавцями та державою

Часто молоді люди, а іноді і не зовсім молоді, не переймаються проблемами власного пенсійного забезпечення у майбутньому. Тому не поспішають оформити трудові відносини з роботодавцями, а отримують заробітну плату "за домовленістю", "в конверті". Насправді ж тіньова зайнятість зменшує надходження до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів і в кінцевому підсумку обертається зубожінням тих, хто навчає і виховує наших дітей, дбає про культурний і професійний розвиток, фізичне і моральне здоров'я нації, забезпечує обороноздатність країни. За такої ситуації наша держава не може створити умови для гідного життя пенсіонерів, інвалідів, дітей-сиріт.

Серед чинників, що заважають молоді займатися підприємництвом, слід назвати відсутність соціальних гарантій, великий ризик, відсутність підтримки з боку держави, незахищеність від кримінальних структур, свавілля чиновників.

Окрім того, скорочення вакансій та несприятливі умови для розвитку підприємництва спонукають молодь реалізувати власну економічну активність у тіньовій економіці. За соціологічними даними частка молодих громадян, які залучені нині до неформальної, тобто офіційно незареєстрованої діяльності, становить близько 30%, а ще приблизно такий же відсоток молоді мають досвід такої діяльності у минулому.

Найбільш поширеними видами зайнятості молоді у неформальній економіці є виробництво, продаж і перепродаж домашньої сільськогосподарської продукції, випадкові заробітки у приватних осіб, виробництво, продаж і перепродаж промислових товарів.

Останнім часом суттєво зменшився "економічний туризм". Досить важливими джерелами доходів для молоді є також такі види незареєстрованої діяльності, як робота водієм на власному автомобілі, різні домашні ремесла, будівельні, ремонтні роботи - "шабашка".

Певна частина молоді залучена до кримінальної економіки, тобто заборонених законодавством видів діяльності, а саме: транспортування і реалізація наркотиків, секс-бізнес, рекет тощо. Проте достовірних даних про рівень зайнятості молоді у кримінальній економіці на сьогодні, на жаль, немає.

Держава поки що неспроможна вирішувати всі проблеми самотужки. Тому всім громадським об'єднанням варто працювати над цими питаннями та проблемами і шукати ефективні форми їх вирішення і лише створивши в Україні сприятливе підприємницьке середовище ми вирішимо багато важливих проблем, у тому числі і для розвитку економічної активності молоді, та реалізації свого трудового потенціалу.

Отже, основними заходами, які повинні проводилися для зменшення безробіття серед молоді, мають бути агітаційна та просвітницька роботи. Необхідно:



. Розробити та впровадити механізм фінансової та іншої підтримки підприємств, установ та організацій, які беруть участь у реалізації цієї програми.

. Проводити навчання з техніки пошуку роботи та розповсюдження матеріалів щодо проблем зайнятості, розширення інформаційного поля про стан на локальному ринку праці, потенційних роботодавців тощо з метою створення умов для самовизначення особи.

. Проводити інформативні й навчальні семінари та тренінги щодо можливостей працевлаштування, активізації власних зусиль у вирішенні проблем зайнятості та підвищенні самооцінки.

. Організовувати зустрічі з роботодавцями та з колишніми безробітними, які успішно знайшли роботу чи заснували власний бізнес. Забезпечити широке висвітлення позитивного досвіду засобами масової інформації.

. Запровадити в програмах навчальних закладів курси з техніки пошуку роботи та факультативні заняття з організації власної справи.

. Провадити координацію міжнародної діяльності: в частині обміну студентами з метою стажування, виконання волонтерських та тимчасових робіт тощо.

На 1 березня 2010 року потреба підприємств у працівниках на заміщення вакантних посад складала 65,9 тис. чоловік (на 1 січня 2010 року - 65,8 тис. чоловік). Зокрема, у лютому 2009 року потреба підприємств у працівниках збільшилася на 0,3 тис. чоловік.

За даними Держкомстату, рівень зареєстрованого безробіття у цілому по Україні на 1 березня 2010 року склав 1,9% від кількості населення працездатного віку.

Кількість безробітних, які на 1 березня п.р. отримували допомогу з безробіття, скоротилася на 0,5%, у порівнянні з аналогічним показником на 1 лютого п.р., і склала 411,1 тис. чоловік, повідомляє УНІАН. Середня сума допомоги з безробіття з початку року збільшилася на 11,04 грн. - до 666,6 грн. (на 1 січня 2010 року - 655,56 грн.).

Також оскільки часто співпрацює з Чехією, то мені хотілось би торкнутися саме порівняння цих двох країн.

Зведений порівняльний аналіз прводиться для того, щоб краще зрозуміти та охарактеризувати основні відмінності між показниками двох країн. Результати зведеного порівняльного аналізу економічно активного населення України та Чехії, а також основних статистичних показників можна зробити висновок, що чисельність економічно активного населення в Україні є вищою ніж в Чехії, а подекуди і рівною, що говорить про те, що в Чехії є більшим демографічне навантаження невиробничим населенням на економіку країни. Проте, потрібно також враховувати, що до уваги беруться люди від 15 і до 70 років, а в Чехії є широкоросповсюджена праця дітей. Розглядаючи динаміку рівня економічної активності, робимо висновок, що для України вона є позитивною (беручи до уваги період 2002-2008 роки), а що стосується Чехії, досить мінливою, проте також позитивною.

РокиРівень економічної активності населення, %Рівень безробіття жінок, %Рівень безробіття чоловіків, %Рівень безробіття загальний, %УкраїнаЧехіяУкраїнаЧехіяУкраїнаЧехіяУкраїнаЧехія199871,3255,510,78919,911,8785,111,3258,2199962,2954,211,34819,411,8225,111,5878,1200063,2753,611,63922,711,6265, 111,6339200162,3653,610,84922,211,0405, 810,9479,4200261,3753,99,45723,99,7956,39,62910,2200361,8853,28,72424,29,3796,59,05710,4200461,9052,58,29524,48,8716,88,58810,7200562,2152,86,82725,17,5177, 17,18211,2200662,2953,16,600247,0006,86,81010,6200762,88546,00018,66,70066,3519200863,6854,36,10019, 36,6005,96,3638,7

Стосовно рівня безробіття, то цікавим є те, що в Чехії спостерігається суттєва різниця між рівнем безробіття жінок та чоловіків, незважаючи на те, що чоловіків в країні є більше ніж жінок. Це пояснюється гендерною нерівністю та закорінілими мусульманськими традиціями стосовно того, що жінка не повинна працювати поза домом. Аналізуючи, безробіття в Україні, то тут спостерігаємо ситуацію навпаки, коли рівень безробіття чоловіків є дещо більшим ніж рівень безробіття жінок. Загало по Україні, ми бачимо тенденцію до зниження рівня безробіття, що позитивно впливає на економіку країни. Стосовно ж Чехії, то тут ситуація є досить невпевненою через несприятливість політичного чинника та постійний непередбачуваний міграційний рух, на що впливає близкість до країн, які не припиняють воювати між собою.

Проаналізувавши побудовані АОV-моделі для встановленя впливу статевої ознаки на рівень безробіття населення України і Чехії протягом 1998-2008 рр., можна зробити висновок, що в Україні рівень безробіття серед чоловіків в середньому перевищує рівень безробіття жінок на 0,51%. У Чехії навпаки рівень безробіття жінок в середньому перевищує рівень безробіття чоловіків на 14,01%.

Проблеми безробіття у США

Рецесія світової і американської економіки привела до різкого зростання рівня світового безробіття. Особливо різко виросло число безробітних в США, причому найгірше довелося молодим людям у віці до 30 років, передає Reuters.

За підрахунками аналітика Північно-східного університету в Бостоні Ендрю Сема, близько 50% з 7,7 млн робочих місць, втрачених за останні два роки, приходяться на співробітників молодше 30 років. За його словами, це може мати сумні наслідки, перш за все для роздрібних мереж, що працюють на ринках молодіжних товарів.

Це найбільше вразило підлітків від 16 до 19 років, а 62% всіх звільнених були молодими чоловіками. У жовтні-листопаді 2007р. майже 5,9 млн людей в цій віковій групі мали роботу з повною або частковою зайнятістю, відзначив Е.Сем. До жовтня поточного року їх залишилося всього 4,5 млн.

Цілком можливо, що саме таким різким зростанням безробіття серед молоді можна пояснити втрати роздрібних мереж, орієнтованих на молодь, таких як Pacific Sunwear of California Inc, American Eagle Outfitters Inc і Abercrombie & Fitch Co.

Особливо важка ситуація на ринку "синіх комірців". За оцінкою Ендрю Сема, за останні два роки число робочих місць на цьому ринку скоротилося приблизно на 17%. "Це сама нерівномірна рецесія в історії. Вона вдарила в першу чергу по молодим. Для них я б назвав поточну кризу Великою депресією", - підкреслює експерт.

При цьому аналітики додають, що молодь зазвичай швидко витрачає те, що заробляє, тому "молоде" безробіття - погана новина для роздрібної торгівлі. А в ході даної рецесії не можна сподіватися і на те, що батьки багато даватимуть своїм дітям на кишенькові витрати: гаманці старшого покоління теж схуднули.

Аналітик Brean Murray Carret Ерік Бідер вважає, що доходи підлітків скоротилися за останні два роки на 30%, що вже вплинуло на прибуток виробників комп'ютерних ігор і ресторанів фастфуда.

У секторі одягу найбільш постраждала Abercrombie & Fitch, що працювала у вищій ціновій категорії, ніж її конкуренти. Цього року мережа опублікувала одні з найнижчих цифр в своїй історії внаслідок відтоку клієнтів в менш дорогі магазини.

В той же час виросло число працюючих людей старше 55 років, відзначає Ендрю Сем. Це ще більш загострює конкуренцію за малооплачувані робочі місця, на яких зазвичай працюють підлітки і молоді люди. При цьому роздрібним мережам навряд чи варто розраховувати на помітне зростання виручки від доходів працюючих пенсіонерів, оскільки люди старших поколінь частіше економлять, чим молодь, вважають експерти.

Тенденція до збільшення природного рівня безробіття в довгостроковому періоді пов'язана з:

) збільшенням частки молоді у складі робочої сили;

) збільшенням частки жінок у складі робочої сили;

) більш приватними структурними зсувами в економіці.

Зв'язує коливання безробіття з коливаннями ВВП Закон Оукена:

(Y- Y*)/Y* = - β (u - u*), де (6)

У - фактичний об'єм виробництва;* - потенційний ВНП;- фактичний рівень безробіття;* - природний рівень безробіття;

β - емпіричний коефіцієнт чутливості ВНП до динаміки циклічного безробіття.

Термін діловий економічний цикл означає наступне: один за іншим протягом декількох років підйоми і спади ділової активності. Окремі цикли відрізняються один від одного за тривалістю і інтенсивністю. Проте всі вони проходять одні і ті ж фази:

Заминка в економічному підйомі в середині 2005р. погіршила показники безробіття, підвищивши її рівень з 5,4% робочої сили на початку року до 5,7% в II кварталі. В той же час положення на ринку праці як і раніше визначалося циклічним зростанням попиту на робочу силу. За 2004р. чисельність зайнятих в економіці збільшилася більш ніж на 2 млн. людина, забезпечивши річний приріст реальних грошових доходів населення (за вирахуванням податків), як і в попередні 2 роки на 3,5%.

Економічний підйом США, що загальмувався в 2005р., в 2006 знов набрав темп. В цілому за 2006р. приріст ВВП в цінах 2004р. склав 2,4% проти 2% в 2005р.

При тому, що в 2006р. зниження темпів зростання зайнятості при збереженні колишніх темпів зростання зайнятості економічно активного населення (0,7%) розширило масштаби безробіття в 28 країнах ОЕСР, США вдалося дещо скоротити питому вагу осіб, що не мають роботи (з 6 до 5,9%).

В 2006г. в США було створено 2,5 млн. робочих місць, в 2007р. - ще 2 млн., а всього за ці роки - більше 14 млн. Вперше з початку 90-х років зайнятість дещо збільшилася в оброблювальній промисловості, але як і раніше менше ніж у сфері послуг. Частка зайнятих в галузях матеріального виробництва скоротилася до 23,9% проти 29,3% в 2004р. (30,5% в 1980г.), тоді як в галузях нематеріального виробництва підвищилася відповідно до 73,3% проти 72,5% (65,9%).

Глобалізація світової економіки тісно переплітається з мережною інформацією суспільства і комерціалізацією всесвітнього кіберпростору, інструментальний представленого глобальною мережею Інтернет. Починаючи з серединою 2000-х років інтенсивність подібної комерціалізації різко зросла і привела до формування в розвинених країнах масового електронного ринку (e-commerce) і «нової економіки», що базується на ньому. Сьогодні вони стали найважливішими атрибутами інформаційного суспільства (постмодерна), і формують нову філософію всього господарського простору цього суспільства.

З одного боку, економіка постмодерна відображає бізнес-пріоритети епохи споживача, що прийшла на зміну епохам масового виробництва і якості, а з іншою - предстає як інноваційна економіка, товари якої створюються на перетині різних сфер наук і техніки.

За другу половину 20-го століття (з 1950 по 2008 рр.) у всіх розвинених країнах значно збільшилося середнє число (редукованих за якістю) років навчання дорослого населення, у тому числі в США:

Йдеться в цілому про істотний прогрес передових країн в справі розвитку інтелектуальних продуктивних сил, формування значного і за абсолютними і відносними розмірами речового багатства і інноваційно-інформаційної сфери, що порівняно швидко росте.

Ряд західних економістів затверджує, що в США сформувався феномен так званої «нової економіки». Він означав перехід після декількох десятиріч зростання ВВП до істотного підвищення економічної динаміки, продуктивності праці, при низьких рівнях інфляції і безробіття. Ці метаморфози пов'язують із структурними перетвореннями 90-х років, бурхливим розгортанням в країні ІР і збільшенням доходів американців.

Економіка постмодерна несе з собою ризики, пов'язані із зміною миру праці - потрібні працівники, що володіють багатофункціональними здібностями і гнучким кваліфікаційним потенціалом. Ці вимоги, з одного боку, формують економіку», що «навчається, а з іншою - збільшують армію безробітних традиційної кваліфікації. постмодерн з його глобалізацією - не просто новий економічний феномен, змінюється весь контекст соціального досвіду. Породжуються нові конфлікти і нова стратифікація суспільства на основі інтелектуальних здібностей.

Вельми серйозні зміни відбуваються в професійно-кваліфікаційній структурі і в структурі доходів. Вплив інформаційних технологій на сферу праці США можна назвати справді революційним.

США випереджає всі розвинені країни по витратах на виробництво інформаційних технологій і дослідження в цій області. Скажімо, в 2008 році американці витратили на ці цілі 4,5% ВВП.

Про швидкість розповсюдження інформаційних технологій свідчить, зокрема, динаміка кількості користувачів Інтернетом в країні (млн. чоловік).


Об'єм продажів через «глобальну павутину» перевищив 300 млрд. доларів (такий же об'єм продажів всієї автомобільної промисловості США)

Ці процеси тісно пов'язані із змінами як в масштабах зайнятості в різних професіях і появою принципово нових видів діяльності, так і в характері праці, рівні необхідної кваліфікації. Власне, інформація - серйозний виклик всій сфері праці, перевірка її на здатність адаптуватися до нових умов, визначуваним науково-технічним прогресом.

Для ринку праці одним з результатів розповсюдження ІТ став брак висококваліфікованих кадрів. За оцінками, в 2004 році попит на висококваліфікованих фахівців на 20% перевищував їх пропозиція. В США цей попит задовольнявся головним чином за рахунок іноземних учених і інженерів. З 1985р. по 2006р. 75% захистили докторські дисертації в природних і точних науках були іноземцями, і більшість з них вважала за краще залишитися в США.

Змінилися і принципи організації праці. Колишня прихильність до робочого місця стала необов'язковою, рівно як і жорсткий часовий режим праці. На зміну їм прийшли робота вдома, графіки гнучкого робочого часу.

Розглянемо більш детально зміни, що відбулися в 2005 році в структурі зайнятості.

Якщо всього працюючих на декількох роботах в 1970 році було 5,2% від загального числа найманих працівників, то в 2005 році їх стало 6,2%. Число зайнятих неповний робочий час (від 1 до 30 годин в тиждень) склало в четвертому кварталі 2005 року 4,4 млн. людей. Дуже показова динаміка зміни структури неповної зайнятості, вираженої у відсотках від числа всіх працюючих.

Період1968-1969 рр.1978-1979 рр.1988-1989 рр.2005рВсі наймані працівники15,217,618,319,0Добровільно12,713,913,815,3Вимушено2,63,74,53,7У віці 16-19 років51,754,464,168,1Добровільно45,745,754,261,2Вимушено6,08,79,96,9Чоловіки старше 19 років5,46,98,58,8Добровільно3,84,55,15,7Вимушено1,72,43,43,1Жінки старше 19 років23,524,723,823,9Добровільно20,220,118,719,9Вимушено3,24,55,14,0

Як видно, загальні дані можуть приховувати різноспрямовану динаміку різних соціально-демографічних груп по відношенню до добровільної і недобровільної неповної зайнятості. Стійкою тенденцією значного зростання добровільної неповної зайнятості протягом майже 13-річного періоду характеризується лише молодь, у якої незалежно від статусу (що вчаться різних форм навчання, представники сімей з низьким або високим доходом) неповна зайнятість - засіб економічної самостійності.

Утворення великого числа робочих місць, що припускають неповну зайнятість, свідчить про «перегрів» ринку праці.

При скороченні робочого часу до 3 - 5 робітників годинника в день відповідно скорочується розмір заробітної платні при підвищенні загального числа тих, хто її одержує.

Як правило, перехід на такий режим - результат кризового скорочення робочого часу. Цей режим дозволяє підприємствам зберегти кваліфікаційний досвід персоналу і не допустити той, що масового вивільняється працівників. В документах МАРНОТРАТНИК ці випадки розглядаються як часткове безробіття.

Отже, на формування ринку праці США в ці роки зробили вплив такі процеси як глобалізація і масове упровадження ІТ. Це викликало з одного боку сплеск структурного безробіття, з другого - зростання числа зайнятих у сфері обслуговування. В цілому ж сформувався «перегрів» ринку праці, викликаний активною державною політикою, направленою на скорочення числа незайнятих громадян.

Під час першої адміністрації Буша проблеми в області зайнятості і трудових відносин не були такими актуальними, як питання зовнішньої політики. В місці з тим, державне регулювання сфери праці і зайнятості служило основоположним напрямом внутрішньої політики США.

В цілому, на початку XXI століття в США наголошувалися досить високі показники зайнятості. Так, в 2006р. жовтні. рівень безробіття досяг рекорд низької відмітки за останні шість років і склав 4,4% або 6,7млн. людей. Фактично можна говорити про досягнення повної зайнятості. Це поняття припускає якийсь «природний» рівень безробіття, який визначає економічну доцільність використовування трудових ресурсів.

Протягом 70 - 80-х рр. ХХ століття природний рівень безробіття розглядався в межах 6 - 7%, а в періоди циклічних спадів він був значно вище. Під час економічної кризи в 2005р. американська економіка втратила 2,9 млн. робочих місць (з них 2,3 млн. - в оброблювальній промисловості), а рівень безробіття в 2005р. в червні. підскочив до рекордних (за останні 10 років) 6,4%. Проте вже в кінці 2005 - початку 2006рр. було створено більше 400 тис. нових робочих місць, ситуація в економіці поступово стала поліпшуватися і безробіття до початку 2005р. опустилося до 5,2%. Всього ж в 2004 - 2006рр. було створено більше 6,6 млн. робочих місць.

Криза 2005 - 2005рр. показала, що на порядку денному стоїть питання про доповнення технологічного лідерства США зростанням ефективності їх економіки, що має на увазі зниження витрат, або, іншими словами, скорочення надмірних робочих місць. Разом з тим, перенасиченість американського ринку праці не викликає сьогодні ніякого сумніву.

Під час II адміністрації Буша проблемам зайнятості і безробіття надавалася значна увага. Частково це було викликано тим, що згідно даним Бюро перепису населення США, 12,6% американців в 2005р. знаходилися нижче офіційне риси бідності. Не дивлячись на те, що загальна кількість бідних в 2005р. не змінилося в порівнянні з попереднім роком, кількість людей, що живуть в глибокій бідності, збільшилася.

Під глибокою бідністю мається на увазі рівень доходу, який на 50% менше прожиткового мінімуму. Річний дохід, що відповідав прожитковому мінімуму в 2005р. складав 19 971 доларів для сім'ї з 4-х чоловік, 15 575 доларів - для сім'ї з трьох чоловік, 12 755 доларів - для сім'ї з двох чоловік і 9 973 долари для однієї людини. Також за останній час виріс інший важливий показник бідності - число американців, що не мають медичної страховки.

Взагалі кажучи, почало XXI століття ознаменувалося різким зростанням безробіття, рівень якої в 2004р. досяг 5,8%, а в 2005 - 6% (порівняно з 4,9% в 2005р вересні.). Але і в ці роки рівень безробіття в США був значно нижче, ніж в Німеччині (9,3%), Франції (9,6%), Італії (8,5%).

В перші роки XXI століття продовжився процес виводу за територію США деяких галузей оброблювальної промисловості, що почався ще в кінці попереднього сторіччя, - автомобільної, електронної, хімічної і ін. Протягом 2000 - 2005рр. на 500 найбільших компаніях, розташованих на території США, щорічно втрачали робочі місця близько 500 тис. людина. Проте, про ефективність американського ринку праці говорить той факт, що в перші роки нового тисячоліття, в порівнянні з попередніми періодами, більш високий відсоток втратили роботу незабаром працевлаштувався.

Таким чином, сучасна ситуація, що склалася на американському ринку робочої сили, дозволила переглянути деякі теоретичні уявлення про природний рівень безробіття, або про безробіття при повній зайнятості. Тепер такий рівень безробіття визначається як що не «викликає прискорення інфляції» і розглядається в межах 5%.

Безробіття у Німеччині

У 2010 році безробіття в Німеччині, за прогнозами експертів, зросте не на багато і в середньому досягне рівня 3,7 млн осіб. Про це заявила Міністр праці та соціальних справ ФРН Урсула фон дер Ляйен.

При цьому Урсула фон дер Ляйен зазначила, що в країні наслідки кризи все ще відчуваються, кількість безробітних дещо зросте, проте "великої катастрофи" вдалося запобігти. У наступні місяці можуть виникнути труднощі, "ми можемо впритул наблизитися до позначки чотири мільйони", Міністр також зазначила, що завдяки соціальній ринковій економіці, негативні наслідки кризи позначилися на ринку праці в Німеччині не так сильно, як у деяких сусідніх з нею країнах. Позитивну роль відіграло те, що багато німецьких фірм не звільняли співробітників, а переводили їх на роботу за скороченим графіком. "Німецьку традицію - допомагати один одному і не допускати, щоб будь-хто опинився в злиднях, раніше не раз критикували і вважали, що вона є гальмом на шляху розвитку. Однак сьогодні, в умовах кризи, багато хто нам заздрить", - підкреслила Урсула фон дер Ляйен.

Рівень безробіття в ЄС у березні цього року склав 8,3 відсотка, це на дві десятих більше, ніж показник за попередній місяць. Як повідомила «Німецька хвиля», відповідні статистичні дані оприлюднило у Люксембурзі Європейське статистичне відомство «Євростат». Таким чином, загальна кількість громадян з усіх 27 країн-членів ЄС, котрі не мають роботи, сягнула 20, 2 мільйонів людей. З них - понад 14 мільйонів живуть у країнах, котрі входять до єврозони. Найменше безробітних у Нідерландах - лише 2, 8 відсотка. Найбільше тих, хто втратив робоче місце, в Іспанії - 17, 4 відсотка.

Не набагато кращою є ситуація в Латвії - тут цей показник становить 16 відсотків. У Литві кількість тих, хто не має роботи, сягнула 15-ти з половиною відсотків. Показник Німеччини знаходиться нижче середнього рівня безробіття по ЄС - лише 7,6 відсотка. Але експерти прогнозують, що економічна криза призведе до зростання безробіття в Німеччині цього і наступного року.

Цій біді мала б зарадити професійна орієнтація населення, але, не зважаючи на оптимістичні звіти високопосадовців, профорієнтація ще не дійшла до "простих" українців, а в питаннях професійної консультації населення нам ще далеко навіть до Німеччини, яка потерпає від перенасичення іноземною робочою силою. Народну мудрість "Добре там, де нас немає" пам'ятають не всі, і щороку тисячі наших співвітчизників виїжджають до Італії та Німеччини з надією покращити фінансовий стан своїх родин, справедливо вважаючи, що там, куди вони їдуть, безробіття не буде. Звичайно, рівень безробіття у тій же Німеччині набагато нижчий за український, незважаючи на те, що кожен третій українець їде на заробітки або в Німеччину, або в Італію. Як же організовується взаємодія ринку та системи освіти у так званому "заробітчанському раю"?

У Німеччині існує досить оригінальна модель взаємодії ринку праці та системи освіти. Справа в тому, що важливою особливістю німецького ринку праці є високий рівень трудової міграції - ще в часи "німецького економічного дива" найдешевшою робочою силою були італійці. Згодом до них приєдналися турки та югослави. Саме в Німеччині виник термін "гастарбайтери" для позначення найбільш низькооплачуваних і малокваліфікованих робітників. Трудова міграція усіляко заохочувалася, адже в такий нехитрий спосіб держава вирішувала проблему повоєнного дефіциту кадрів.

Проте трудова міграція породила хвилю безробіття, адже діти "гастарбайтерів" не хотіли працювати як їхні батьки: вони отримували освіту і намагалися влаштуватися на більш престижні місця. Крім того, велика кількість іноземної робочої сили збільшує конкуренцію на ринку праці - в останнє десятиліття у ФРН зберігається досить високий рівень безробіття, рівень якого, за офіційним даними, перевищує сьогодні 10%. У таких умовах проблема професійної освіти в Німеччині носить соціальний характер.

В Німеччині існує кілька способів вирішення цієї проблеми. Один такий спосіб походить від історичної традиції, коли для проникнення в цехову корпорацію претендент зобов'язаний був тривалий час виконувати функції помічника майстра, опановуючи секрети професійної майстерності, тобто проходив своєрідний курс практичного навчання. І зараз багато молодих людей починають виробничу діяльність як підмайстри на різних малих підприємствах. Державі така схема дуже вигідна, адже вона майже нічого не витрачає на виробниче навчання. Крім того, вона дозволяє відносно рівномірно розподілити робочу силу у країні, створює умови для розвитку невеликих населених пунктів і провінцій, зменшує міграцію працездатної молоді в мегаполіси.

Разом з тим, система навчання підмайстрів має певні недоліки - вузька спеціалізація, що створює перешкоди для професійної й територіальної мобільності робочої сили - спеціаліст, припустимо, з пошиву хутряних виробів, може не знайти собі роботи в іншому місті, де немає подібних підприємств. До того ж, в умовах несприятливої економічної кон'юнктури керівники малих підприємств не хочуть наймати некваліфіковану молодь.

Ще одним варіантом первинної професіоналізації молодих людей у ФРН є модель "трудового року". Після одержання загальної середньої освіти випускник може подати заявку в земельні органи соціального забезпечення або благодійні організації (найчастіше церковні) про своє бажання відпрацювати рік у рамках соціальних проектів. Як правило, це екологічні, освітні, культурні заходи. Пройшовши конкурсний відбір, молоді люди протягом року виконують відповідну діяльність за символічну плату. Держава або церковні фонди оплачують наймання житла, харчування й надають незначну суму готівкою. Передбачається, що в ході "трудового року" людина має визначитися з майбутньою спеціальністю, одночасно здобувши навички трудової діяльності й загальні для будь-якої професії професійні компетенції.

У ФРН існують і центри професійної освіти, аналогічні нашим професійним училищам. Вони готують кваліфікованих кадрів для підприємств індустрії, сервісу й аграрного сектора. Процес навчання займає три роки, при цьому протягом першого року учень знайомиться з усіма професіями, за якими здійснюється підготовка в даному освітньому центрі, пробує свої сили. Спеціалізоване навчання починається із другого року перебування в навчальному центрі. Таке "наближення" освіти до запитів ринку праці повинне зменшити число помилок при виборі професій, коли люди приймають рішення на основі стереотипів або неповної інформації, а після більш близького знайомства з майбутньою спеціальністю розчаровуються у своєму професійному виборі. Крім того, можливість познайомитися з азами професійної діяльності максимальної кількості професій і спеціальностей створює більш сприятливі можливості для наступного перенавчання.

Ще однією істотною відмінністю німецької системи професійного навчання є концентрація й інтеграція освітніх ресурсів. Замість того, щоб створювати кілька десятків професійних училищ в різних містах і розпорошувати кошти на забезпечення їхньої матеріально-технічної бази, у нових землях ФРН формуються окружні й земельні центри початкової і середньої професійної освіти, де ведеться навчання найрізноманітнішим професіям і спеціальностям. У результаті скорочуються витрати на адміністративний апарат, концентруються фінанси для оплати відповідних комунальних платежів, з'являються ресурси для підтримки матеріально-технічної частини в належному стані.

Тож молодій людині у Німеччині безробіття не загрожує, якщо у неї є бажання працювати. І зовсім інша ситуація у тих, хто працювати не хоче…

Міжнародний валютний фонд (МВФ) найближчим часом представить доповідь, згідно з якою в економіці Німеччини очікується стабільне зростання, яке в 2010 р. складе 3,3%, а в 2011 г.- 2%. У липні директор-розпорядник МВФ Домінік Стросс-Кан передбачав збільшення ВВП Німеччини в 2010 р. на рівні 1,4%. У своїх прогнозах економісти МВФ ґрунтуються на тому, що інвестиції підприємств і зростання споживчої активності зроблять економічне зростання в Німеччині стійкішим. Тепер МВФ відносить Німеччину до групи найбільш стабільних економік світу.

В уряді країни також говорять про стійкість німецької економіки. Канцлер Ангела Меркель в ході дебатів з питання федерального бюджету на 2011 р. заявила, що країна добре здолала кризу і знову перебуває у фазі зростання. Кажучи про відновлення німецької економіки після рецесії, Меркель заявила, що важливу роль в цьому процесі зіграла єдина європейська валюта - євро. За її словами, коли б не євро, то Німеччина, як крупний експортер, першою б постраждала від коливання курсів валют.

Німецька влада вважає своєю заслугою зниження безробіття до найнижчого рівня за останні 18 років. З врахуванням сезонного чинника число безробітних скоротилося до 3,146 млн., що складає 7,5% працездатного населення Німеччини. За найавторитетнішою серед німецьких економістів методикою, що не враховує сезонність, рівень безробіття відкотився до 7,2%. У свою чергу, Ангела Меркель заявила, що рівень безробіття в Німеччині опустився нижче позначки в 3 млн. осіб, наблизившись до докризового. Німецькі компанії, натхненні збільшенням експорту, відновили наймання персоналу. При цьому частка тимчасових контрактів на ринку праці країни знижується.

Жителі купують все більше товарів, і відновлення попиту споживачів також сприяє зростанню німецької економіки. Аналітики GFK в Нюрнбергу відзначають, що різкий стрибок індексу споживчої активності GFK - з 4,3 пункту на вересень до 4,9 пункту на жовтень - став для більшості спостерігачів приємною несподіванкою. У GFK вважають, що основні причини помітного поліпшення настроїв споживачів - віра в подальше стабільне зростання німецької економіки, викликана цим підйомом позитивна динаміка на ринку праці, а також дуже низькі показники інфляції.

У зв'язку з поліпшенням ситуації в економіці GFK підвищило свій прогноз індивідуального споживання на 2010 р. Досі експерти GFK передбачали нульове зростання, тепер вони чекають збільшення приблизно на 0,5%. За їхніми оцінками, це ще не рівень споживчого буму, але, щонайменше, вихід з багатолітньої стагнації. Аналітики GFK відзначають, що жителі Німеччини вважають досить реалістичною перспективою зростання зарплат в умовах зниження кількості безробітних і збільшення реальних доходів на тлі стабільних цін. Так, індекс макроекономічних чекань піднявся на найвищий рівень за три роки, а індекс очікуваних доходів злетів до максимуму майже за десять років.

Готовність жителів Німеччини витрачати гроші на товари тривалого користування, яка останнім часом знижувалася або стагнувала, зараз знов стала зростати. Очікується, що збільшення споживчої активності серед німців зробить розвиток німецької економіки стійкішим. Якщо зараз вона успішно відновлюється завдяки збільшенню експорту, то розширення споживання усередині Німеччини знизить її залежність від коливань попиту на світовому ринку.

Деякі німецькі економісти вважають, що в найближчі 10-15 років в країні спостерігатиметься потужний економічний підйом, а темпи зростання ВВП будуть в середньому вищими, ніж за останні 15 років. Президент мюнхенського Інституту економічних досліджень Ifo Ханс-Вернер Зінн вважає, що німецькі компанії, які дуже довго експортували свій капітал, віднині посилено вкладатимуть гроші усередині країни. "Тепер німецькі банки стали значно чутливішими до ризиків і вже не будуть більше так легковажно відправляти за кордон довірені їм гроші, а запропонують їх надійнішим інвесторам на внутрішньому ринку", - говорить Зінн. За його словами, прибутковість капіталовкладень в Німеччині доволі скромна, проте той прибуток, який обіцяли емітенти американських структурованих продуктів, виявився високим лише на папері. Тепер же, після втрат за кордоном, банки Німеччини задовольнятимуться малим.

Ханс-Вернер Зінн вважає, що назрілий будівельний бум дасть імпульс внутрішньому ринку Німеччини. Професор вважає, що гроші, що залишаються в країні, підуть головним чином в будівництво, а також на придбання нового обладнання. "Будівництва у всіх країнах завжди абсорбують основну масу грошей. А підйом в будівельній галузі дає потім імпульс всій економіці. Загалом, я допускаю, що ми стоїмо в Німеччині на порозі буму у сфері нерухомості", - говорить він. При цьому економіст відзначає, що йдеться не стільки про житлову і офісну нерухомість, скільки про спорудження нових і модернізацію існуючих виробничих будівель. "У нас на внутрішньому ринку була слабка економічна кон'юнктура не тому, що люди мало споживали, а тому, що підприємства дуже мало інвестували у виробничі фонди. Тепер ситуація зміниться на краще", - вважає президент Ifo.

Та навіть найбільші оптимісти попереджають, що стрімкому зростанню економіки Німеччини може завадити демографічна проблема - зростання витрат на соціальне забезпечення старіючого населення країни, а також можливі витрати на підтримку слабких країн Європи. "Я говорю про найближчі 10-15 років. Потім, після 2025 р., демографічна проблема почне різко загострюватися!" - говорить професор Зінн. На його думку, Німеччина має всі шанси прожити дуже непоганий період, якщо лише їй не доведеться знов і знов відволікати мільярди євро і витрачати їх на стабілізацію фінансових систем проблемних країн зони євро, як це було у випадку з Грецією.

Перейняття Україною досвіду в інших держав

Ознайомившись, з політикою таких держав стосовно безробіття, як: США, Японія, Німеччина можна зробити наступні висновки:

Їй варто перейняти наполегливість від Японії, оскільки особливої уваги заслуговує потяг японців до знань, в країні працює 40 університетів. З маленького віку дітям навязується допитливість до всього. Висока інтенсивність праці де ціниться кожна хвилина, де навіть кожний відпочинок є певною роботою.

Від США можна перейняти, те що дітей з дитинства заставляють займатися, крім загального вивчення, власного саморозвитку, ходити на різні гуртки, брати участь у масових засобах, виплачують за хороші винаходи пристойні суми. Також, хоч країна не завжди має своїх вчених, вони за допомогою того, що пропонують їм високу заробітну плату переманили на свій бік чимало молодих спеціалістів, нашій Україні варто хоча б берегти те, що ми маємо створювати відповідні умови для кожного.

Німеччина показує всім, як правильно вміло використовувати потрібно природні ресурси і навіть тоді коли, вони стають обмеженими, країна вміло переходить на інший рівень, займається туризмом чи іншими послугами в сфері обслуговування. Просто до всього потрібно ставитись з відповідальністю.

Висновок

На підставі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки:

.Рівень безробіття є дуже важливим показником ефективного функціонування економіки. Зокрема, він робить вплив на зростання продуктивності праці і, як наслідок, зростання ВВП. Проте ні в одній економічній системі не може існувати повна зайнятість (як нульовий рівень безробіття). Безробіття впливає на всі сфери життя суспільства і є одним з основних критеріїв його добробуту.

.Самим оптимальним для країни є природний рівень безробіття, оскільки перенасичення ринку праці (як видно на прикладі США) породжує нові проблеми. Такі, як скорочення часу робочого дня, скорочення робочого тижня, збільшення розриву в доходах різних соціальних груп.

.Сильний вплив на функціонування ринку надали такі процеси як інформаційна революція і глобалізація ринку праці. Активне упровадження в роботу підприємств досягнень НТП викликало хвилю структурного безробіття. У зв'язку з чим, відбулося «вливання» великої кількості робочої сили ряди малокваліфіковані галузі і сферу обслуговування.

.Проте, така «структурна перебудова» кадрів мала і позитивні результати. Перш за все, це зародження якісне нової (мобільнішої) робочої сили. Викликало підвищення якості освіти в країні.

.На початку ХХI століття почалося «розвантаження» ринку праці, що викликало різкий сплеск безробіття. Ми вважаємо, що цей процес багато в чому пов'язаний з концентрацією уваги уряду на розвитку технологічної першості країни і посилення її впливу в світі. У зв'язку з цим, рівень безробіття скорочувався «штучно», всупереч економічним законам.

Література

1.Випускники ВНЗ у реальному бізнесі: яких знань і навичок їм бракує? // Вісник Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні. - 2004. - Лютий. - С. 2-3.

.Інтеграція молоді в сучасні економічні відносини: Щорічна доповідь Президента України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2000 року). - К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2001. - 166 с.

.Косенко Олена. Я б в робітники пішов, хай мене навчать // Соціальний захист - 2004. - № 12.

.Кравченко В.Л. Сучасні тенденції розвитку молодіжного сегменту ринку праці України // Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки. - К., 200-. - Т.2. - С. 732-429.

.Лесин Володимир. Працевлаштуванню молоді особливу увагу // Соціальний захист - 2003. - № 2.

.Морозова О.А. Проблеми молодіжного сектора ринку праці України // Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки. - К., 2000. - Т. 1. - С. 510-521.

.Никифоренко В.Г. Про сучасні підходи до працевлаштування фахівців з вищою економічною освітою // Вісник СНУ ім. В. Даля. - № 1 (71). Частина 1. 2004. - С. 167-170.


Похожие работы

 

Не нашел материала для курсовой или диплома?
Пишем качественные работы
Без плагиата!