Теорії сукупної пропозиції і сучасна економічна практика
МІНІСТЕРСТВО
ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА
Кафедра
макроекономіки та державного управління
Реферат
на тему :
Теорії
сукупної пропозиції і сучасна економічна практика
Виконала:
студентка 2 курсу,
ОЕФ, 5-ї
групи, спеціальності 6509,
Шевчук Ганна
Перевірив:
проф. Тищенко О.П.
Київ-2015
Зміст
Вступ
Сукупна
пропозиція та фактори, що впливають на неї
Характеристика
сукупної пропозиції в довгостроковому періоді
Характеристика
короткострокової сукупної пропозиції
Теорії
короткострокової сукупної пропозиції
Економічна
політика стимулювання сукупної пропозиції
Висновок
Список
використаних джерел
Вступ
Моделі сукупного попиту і сукупної
пропозиції є базовими в макроекономіці. Взаємодія цих агрегатів має вирішальне
значення для розуміння рівня цін в економіці, національного обсягу виробництва
і його динаміки. Історичний досвід свідчить, що з розвитком суспільної
організації товарного виробництва відбуваються зміни і в системі
господарювання. Відповідно змінюються і конкретні методи економічного
регулювання сукупного попиту і пропозиції. Незмінним залишається
загальноекономічний зміст цих категорій ринкової економіки.
Національна економіка може
відреагувати на зміни в сукупному попиті як збільшенням обсягу реального
продукту, так і зміною рівня цін. Характер зв’язку між рівнем цін та обсягом
реального національного продукту залежить від тривалості періоду, впродовж
якого взаємодіють сукупний попит і сукупна пропозиція.
Сукупна пропозиція - загальний обсяг
товарів та послуг в економіці, який може бути запропонований фірмами при
певному рівні внутрішніх цін. На зміни в сукупному попиті виробництво може
відреаґувати як зміною рівня цін, так і обсягу випуску.
У макроекономіці точиться полеміка з
приводу кривої сукупної пропозиції, яку позначимо AS (від англ. aggregate
supply). Нині більшість економістів уважають, що ця форма залежить від того,
який проміжок часу аналізується - короткостроковий чи довгостроковий. Згідно з
цим поглядом, у короткостроковому періоді взаємодія між сукупним попитом і
сукупною пропозицією визначає обсяг національного продукту, рівень зайнятості,
ступінь завантаженості виробничих потужностей, а також індукує інфляційні
імпульси. У короткостроковому періоді крива AS має висхідну траекторію.
У довгостроковому періоді обсяг
виробництва товарів і послуг у національній економіці залежить від обсягу
капіталу і кількості праці та від наявної виробничої функції. Інакше кажучи, у
цьому періоді величина економічних ресурсів у національній економіці, а також
рівень технології визначатимуть обсяг національного продукту, і цей обсяг не
залежатиме від рівня цін. Тому крива сукупної пропозиції в довгостроковому
періоді є вертикальною. Відмінність між сукупною пропозицією у
короткостроковому та довгостроковому періодах дуже суттєва для
макроекономічного аналізу.
1. Сукупна пропозиція та фактори, що
впливають на неї.
Сукупна пропозиція (AS)- це обсяг
товарів та послуг, який фірми готові виробляти та продавати протягом року за
кожного рівня цін (за інших сталих умов).
Рис. 1.1. Крива сукупної пропозиції
Графічно сукупна пропозиція
відображається як залежність реального обсягу національного виробництва від
рівня цін (рис.1.1). Підвищення рівня цін створює стимули для виробництва і
продажу додаткової кількості товарів і послуг. Зниження рівня цін, навпаки,
викликає скорочення виробництва. Тому залежність між рівнем цін і обсягом
національного виробництва є прямою.
До цінових факторів, які впливають
на сукупну пропозицію відносять:
зміна процентної ставки;
зміна рівня цін.
Існує також ряд нецінових факторів,
що впливають на обсяг сукупної пропозиції. Йдеться про:
зміну цін на ресурси (наявність
власних ресурсів, ціни на імпортні ресурси, співвідношення на ринку
національних та імпортних ресурсів);
зміну ефективності виробництва
(продуктивності праці);
зміну економічних та правових норм
(податки з підприємств та субсидії, державне регулювання).
При зростанні цін на виробничі
ресурси, зниженні продуктивності праці, обмеженні правовими нормами виробничої
діяльності сукупна пропозиція буде зменшуватись.
Під дією нецінових факторів крива
сукупної пропозиції AS переміщується:
вліво чи вгору, коли сукупна
пропозиція скорочується в результаті зростання витрат виробництва (AS ®
AS1);
вправо вниз, коли сукупна пропозиція
зростає (AS ® AS2).
Графік. Вплив на сукупну пропозицію
нецінових факторів.
. Характеристика сукупної пропозиції
в довгостроковому періоді
Вертикальна крива довгострокової
сукупної пропозиції є виявом класичної дихотомії, згідно з якою реальні змінні
не залежать від номінальних змінних. Обсяг продукції (реальна змінна) не
залежить від рівня цін (номінальна змінна). Одразу може виникнути запитання:
чому крива пропозиції конкретних товарів і послуг є висхідною, якщо крива
довгострокової сукупної пропозиції є вертикальною? Причина в тому, що
пропозиція конкретних товарів і послуг залежить від відносних цін. Якщо
відносна ціна блага підвищується, то продуценти розширюють його випуск,
переміщуючи ресурси з виробництва інших товарів і послуг. І навпаки, загальний
обсяг виробництва товарів і послуг у національній економіці обмежений кількістю
капіталу, праці та рівнем технології. Тому коли ціни всіх товарів в економіці
зростають разом, то фірми не спроможні вилучати прибуток з більшого обсягу виробництва.
Крива довгострокової сукупної
пропозиції показує обсяг виробництва, який називають природним рівнем
виробництва. Цей рівень досягається за повної зайнятості. Тобто всі чинники,
які змінюють природний рівень виробництва, переміщуватимуть криву
довгострокової сукупної пропозиції вправо або вліво.
Природний рівень виробництва в
довгостроковому періоді залежить від кількості економічних ресурсів та
ефективності їх застосування. Збільшення пропозиції ресурсів, а також
підвищення сукупної продуктивності факторів унаслідок науково-технічного
прогресу підвищують природний рівень виробництва. І навпаки, зменшення
пропозиції економічних ресурсів знижує цей рівень.
. Характеристика короткострокової
сукупної пропозиції
Як уже зазначалося, крива
короткострокової сукупної пропозиції є висхідною (мал 2.1). Додатній нахил цієї
кривої економісти пояснюють зміною витрат на одиницю продукції, коли реальний
національний продукт збільшується. Витрати виробництва на одиницю продукції
визначають як відношення загальних витрат на використані фактори виробництва до
обсягу продукції (отримують середні витрати на цей обсяг).
Економісти, які поділяють думку про
те, що в ринковій економіці ділові цикли є регулярними, а їхні фази послідовні,
вважають що крива короткострокової сукупної пропозиції має три відрізки -
кейнсіанський, проміжний та класичний.
Кейнсіанський відрізок відбиває
ситуацію, коли економіка перебуває у стані спаду і значна частка виробничих
потужностей і робочої сили не використовується. На цьому відрізкові фактичний
обсяг виробництва менший за природний. Залучення у виробництво
невикористовуваних ресурсів - не генерує значного тиску в напрямі зростання
цін. Річ у тім, що обсяг національного продукту ще такий невеликий, що його
збільшення не супроводжується виникненням дефіциту ресурсів або слабин у
виробництві, котрі стимулюють зростання цін. Люди, які місяцями були без
роботи, не вимагають підвищення зарплати одразу після повернення на робочі
місця. Оскільки підприємці можуть отримати працю та інші вхідні ресурси за
більш-менш стабільними цінами, витрати виробництва за збільшення його обсягу не
зростають, і не має причин для підвищення цін на товари і послуги. Отже,
збільшення обсягу виробництва на кейнсіанському відрізкові не веде до помітного
зростання цін, бо витрати на одиницю продукції відчутно не змінюються.
Проміжний, або висхідний, відрізок
кривої сукупної пропозиції характеризується тим, що розширення виробництва
супроводжується зростанням цін. Національна економіка містить незлічену
кількість ринків продуктів і ринків ресурсів, а повна зайнятість не досягається
одночасно в різних секторах та галузях. Одні галузі можуть натрапити на нестачу
кваліфікованих працівників, тоді як в інших ще може існувати значне безробіття.
Так само в деяких галузях можуть відчуватися брак сировини або інші слабини. Із
розширенням виробництва і наближенням до повного використання своїх потужностей
деякі фірми змушені утримувати старіше й менш ефективне устаткування, а також
недостатньо кваліфікованих працівників. Унаслідок цих та інших обставин витрати
на одиницю продукції збільшуються. Щоб виробництво залишалося прибутковим,
фірми встановлюють вищі ціни на свою продукцію. На цьому відрізкові кривої AS збільшення
реального обсягу продукту супроводжується зростанням цін.
Після досягнення обсягу ВВП за
повної зайнятості подальше зростання цін упродовж деякого часу може
забезпечувати приріст реального обсягу продукту. Реальний ВВП, як відомо, може
перевищувати його природній рівень. Проте економіка досягає своєї абсолютної
максимальної потужності, і подальше зростання національного продукту є вже
неможливим. Окремі фірми можуть намагатися збільшити виробництво, переманюючи
ресурси інших фірм. Проте ці нові ресурси і приріст обсягу виробництва в одних
фірмах означатимуть відповідні втрати ресурсів і обсягів продукції іншими
фірмами. Це супроводжується зростанням цін ресурсів і витрат, і зрештою, цін
продуктів, але реальний обсяг виробництва помітно не зміниться. Короткострокова
крива AS стає дедалі крутішою, а це означає, що економіка перебуває на майже
вертикальному, або класичному, відрізкові кривої AS.
Аналіз форми кривої короткострокової
сукупної пропозиції показує, що реальний обсяг національного продукту збільшується,
коли економіка розвивається, проходячи спочатку кейнсіанський, а потім
проміжний відрізки кривої сукупної пропозиції.
. Теорії короткострокової сукупної
пропозиції
Економісти, які вважають, що
економічні коливання є нерегулярними і непрогнозваними, здебільшого зображають
криву короткострокової AS у вигляді лінії з додатнім нахилом, не виділяючи її
відрізків. Вони запропонували чотири теорії, що пояснюють додатний нахил кривої
AS. Кожна з них виходить із того, що певна конкретна вада ринку спричиняє
неоднакову поведінку сукупної пропозиції в короткостроковому та довгостроковому
періодах. Хоча ці теорії різняться між собою в деталях, вони мають спільну
основу - доводять, що величина пропозиції національного продукту відхиляється
від його рівня в довгостроковому періоді, коли фактичний рівень цін не
збігається з очікуваним. Якщо фактичний рівень цін вищий за очікуваний, то
обсяг національного продукту перевищує його природний рівень. І навпаки, коли
фактичний рівень цін нижчий за очікуваний, обсяг національного продукту є
меншим за природний. Отже, коротко про суть цих чотирьох теорій.
Теорія негнучкої заробітної плати
Багато економістів пояснюють
висхідну траекторію кривої короткострокової сукупної пропозиції негнучкістю
номінальної заробітної плати. У низці галузей національної економіки рівень
мінімальної зарплати передбачений досить тривалими, нерідко трирічними,
колективними трудовими угодами. Тому зарплата не може швидко реагувати на зміну
економічних умов. Крім того, її розмір може також залежати від соціальних норм
та уявлень про справедливість, які змінюються досить повільно. Отже, з погляду
цієї групи економістів, у короткостроковому періоді зарплата негнучка.
Негнучкість номінальної зарплати
означає, що зростання рівня цін в економіці знижує реальну зарплату, а це
здешевлює працю. Нижча реальна зарплата стимулює ділові підприємства до
наймання більшої кулькості працівників, які виробляють більший обсяг продукції.
Ця пряма заледність між рівнем цін і обсягом виробництва приводить до того, що
з перебігом часу за незмінної номінальної зарплати крива AS підніматиметься
вгору.
Теорія неправильних уявлень
працівників
Прихильники цієї концепції вважають,
що кількість праці, пропонованої найманими працівниками, залежить від реальної
зарплати, на яку вони сподіваються. Працівникам відома їхня номінальна
зарплата, але невідомий майбутній загальний рівень цін. Щоразу, коли рівень цін
зростає, реакція національної економіки залежить від того, чи правильно
працівники передбачили цю зміну. Якщо їхнє передбачення правильне, то не
відбувається жодних змін ні в попиті на працю, ні в її пропозиції, і зайнятість
залишиться на попередньому рівні.
Однак якщо в національній економіці
відбулося непередбачене зростання цін, то рівень реальної зарплати знижується.
Оскільки фірми володіють ширшою і точнішою інформацією, ніж працівники, то,
виявивши зниження реальної зарплати, вони наймають більше працівників і
виробляють ширший обсяг продукції. Працівники ж вважають, що рівень цін нижчий,
а реальна зарплата вища, хоча це насправді не так. Подібне неправильне уявлення
спонукає їх пропонувати більше праці, тому обсяг національного продукту
збільшується.
Загалом із теорії неправильних
уявлень працівників випливає, що відхилення цін від очікуваного рівня змушує їх
змінити пропозицію своєї праці. Відтак ця зміна впливає на обсяг продукції,
який виробляють фірми. Ось чому, згідно з цим поглядом, крива короткострокової
сукупної пропозиції має додатній нахил.
Теорія недосконалої інформації
Ця теорія виходить із того, що кожен
виробник продукує одне благо, а споживає багато благ. Оскільки кількість
товарів і послуг у розвинутій економіці дуже значна, виробники не спроможні
пильнувати всі ціни одночасно. Вони уважно стежать за цінами на ті блага, які
виробляють, і менш пильно - на ті, які споживають. Унаслідок недостатньої
інформації вони можуть плутати зміни загального рівня цін зі змінами відносних
цін. Ці помилки впливають на їхні уявлення про величину пропозиції благ і
ведуть до виникнення в короткостроковому періоді прямої залежності між рівнем
цін і обсягом національного продукту.
У ринковій економіці, як відомо,
виробники ухвалюють рішення щодо виробництва конкретного блага на підставі його
ціни порівняно з іншими благами. Якщо відносна ціна блага висока, то у
продуцентів є добрі стимули до виробництва більшої його кількості. Якщо
відносна ціна блага низька, виробники працюватимуть менше, віддаючи перевагу,
наприклад, дозвіллю. Для прикладу візьмімо фермерів, які вирощують цукрові
буряки. Коли фермери ухвалюють виробничі рішення, вони ще не знають відносної
ціни свого продукту. Припустімо, що наші фермери зауважили зниження ціни на
свою продукцію до того, як усвідомили, що водночас відбулося зниження цін на
низку інших виробів, котрі вони купують як споживачі. Продуценти цукрового
буряка можуть дійти висновку, що виробництво цього продукту є тепер невигідним,
і скоротять посіви під ним.
Інший випадок - відбулося зростання
загального рівня цін, якого фермери не очікували. Тому, спостерігаючи
підвищення цін на цукрові буряки, вони не впевнені, чи підвищилися ціни на інші
товари. Фермери можуть вирішити, що зростання номінальної ціни цукрового буряка
свідчить і про певне підвищення його відносної ціни. Тому вони збільшать обсяги
виробництва своєї культури. За несподіваного зростання цін так поводяться всі
виробники, котрі раціонально, але помилково вважають, що відносні ціни благ,
які вони виробляють зросли. Тому вони працюють наполегливіше й виробляють інший
обсяг продукції. Звідси можна зробити висновок про те, що короткострокова крива
AS має додатний нахил.
Теорія негнучких цін
Окремі економісти пропонують ще одну
версію пояснення висхідної траєкторії кривої короткострокової сукупної
пропозиції - негнучкість цін. Згідно цієї версії, фірми не одразу змінюють ціни
на свої товари і послуги у відповідь на зміну попиту. Іноді ціни визначаються
довгостроковими угодами між фірмами і споживачами. Нерідко навіть без
формальних угод фірми не змінюють цін на свою продукцію, щоб не відштовхнути
покупців. Таке явище зумовлене почасти й тим, що зміна цін пов’язана з так
званими витратами меню - витратами на підготовку, передрук каталогів і т. ін.
Унаслідок цього ціни можуть бути негнучкими в короткостроковому періоді.
Для з’ясування впливу негнучких цін
на сукупну пропозицію припустімо, що фірми заздалегідь повідомили про свої ціни
виходячи з наявних економічних умов. Відтак у національній економіці відбулося
несподіване зменшення пропозиції грошей, що знижуватиме загальний рівень ціну
довгостроковому періоді. У відповідь на зміну економічних умов одні фірми
одразу знизять ціни на свої товари і послуги. Інші фірми, щоб уникнути
додаткових збитків, пов’язаних із витратами меню, відкладають зниження цін.
Проте обсяг продажу цих фірм скорочується, бо їхні ціни надто високі. У
результаті ці фірми зменшують обсяг виробництва і зайнятість. Інакше кажучи,
негнучкість частини цін у національній економіці веде до того, що в
короткостроковому періоді існує пряма залежність між рівнем цін і обсягом
виробництва.
Економічна політика стимулювання
сукупної пропозиції
Однієї з теоретичних основ подолання
високої інфляції і супутнього їй безробіття (поєднання, особливо характерне для
країн із перехідною економікою) є концепція “економіки пропозиції”.
Прихильники цієї концепції вважають,
що економічна політика, спрямована на стимулювання сукупного попиту,
неефективна. Вона не змогла справитися зі стагфляцією, що уразила розвинуті країни,
а тому повинна бути замінена більш ефективною економічною політикою. “Активною
силою”, що впливає на рівень безробіття й інфляції, є, на їхню думку, зміни в
сукупній пропозиції (зсуви довгострокової кривої AS). Економічна політика, що
стимулює пропозицію, може включати програми підтримки зайнятості,
перепідготовки робітників, стимулювання конкуренції, податкові реформи і т.п.
Одним із діючих чинників збільшення
сукупної пропозиції прихильники даної концепції вважають зниження податків. При
цьому вони спираються на криву Лаффера.
Зниження податкових ставок, на думку
Лаффера і його прихильників, може створити додаткові стимули до праці,
інвестицій, заощаджень, розширення виробництва і, відповідно, податкової бази.
Скоротиться і ухилення від сплати податків. Все це сприятливо відіб'ється на
стані бюджету: ріст зайнятості знизить виплати по безробіттю, а ріст прибутку
збільшить сумарні податкові надходження в бюджет навіть при більш низькій
податковій ставці. сукупна
пропозиція неціновий
Критики даного підходу вказують на
той факт, що податкові стимули зможуть привести до зростання виробництва лише в
довгостроковому періоді. Багато в чому це залежить від чутливості економіки до
зміни податкових ставок. Не можна, наприклад, однозначно стверджувати, що при зниженні
подоходних податків люди стануть працювати більше, а не віддадуть перевагу
відпочинку, якщо тепер той же дохід після виплати податків (використовуваний
дохід) можна буде одержати, витрачаючи менше праці.
Віддача від додаткових інвестицій
буде отримана не відразу, а збільшення споживання при зниженні податків
розширить сукупний попит. Ріст попиту випередить збільшення пропозиції, що може
призвести до інфляції і бюджетного дефіциту.
Проблема ліквідації “податкового
клинця” стала в останні роки особливо актуальною для України. Одним із чинників
спаду в економіці стало поєднання високої ресурсомісткості виробництва і росту
цін на ресурси, причому головним чином за рахунок збільшення їх податкової
складової. Зменшення податкового пресу дозволить знизити ціни на ресурси,
скоротити витрати виробництва в багатьох галузях і в такий спосіб не тільки
послабити інфляцію, але і створити умови для зростання виробництва і зниження
дефіциту бюджету.
Серед заходів економічної політики,
спрямованих на стимулювання сукупної пропозиції, нерідко виділяють:
) заходи для стимулювання поточного
обсягу виробництва;
До першої групи звичайно відносять
заходи для підвищення ефективності використання чинників виробництва,
підвищення ефективності розподілу ресурсів між конкуруючими сферами їхнього
застосування через реформу фінансової системи, державного сектора, ринку праці
і т.д., заходи для скорочення “податкового клинця” через реформу податкової
системи, скорочення дотацій, зняття торгових обмежень і інші заходи, що
сприяють розвитку конкуренції і т.д. До другої групи відносять стимулювання
заощаджень і інвестицій, а також удосконалювання механізму переведення перших у
другі; стимулювання нововведень в області освіти і створення нових технологій;
стимулювання притоку іноземних інвестицій і інші структурні перетворення.
Висновок
Отже, в макроекономіці існує чотири
теорії, які пояснюють висхідну траекторію кривої короткострокової сукупної
пропозиції. Всі вони виходять із того, що обсяг національного виробництва
відхиляється від його природного рівня, коли рівень цін відхиляється від очікуваного.
Однак додатний нахил кривої AS спостерігається не завжди, бо економічні агенти
коригують свої неправильні уявлення, ціни стають гнучкими, інформація - повною,
номінальна зарплата змінюється, і тому крива довгострокової сукупної пропозиції
є вертикальною.
Згідно теорії неправильних уявлень
працівників, несподіване зниження загального рівня цін постачальники можуть
помилково сприйняти як зниження відносних цін, що спонукає їх зменшити
виробництво. Згідно теорії негнучкої заробітної плати, таке несподіване
зниження цін тимчасово підвищує реальну заробітну плату, що змушує фірми
скоротити кількість зайнятих та обсяги виробництва. Згідно теорії негнучких
цін, в умовах несподіваного зниження цін окремі фірми можуть тимчасово залишати
свої ціни надто високими, що скорочує обсяг їхнього продажу і веде до зменшення
обсягів виробництва. Згідно теорії недосконалої інформації, учасники ринкового
процесу можуть плутати зміни загального рівня цін зі змінами відносних цін, що
веде до додатного нахилу кривої AS.
Список використаних джерел
Макконелл
К.Р., Брю С.Л. Экономикс. - М.: Республика, 2003
Основи
економічної теорії [Текст] : навч. посіб. / О. В. Отрошко. - 2-ге вид.,
переробл. та доповн. - К. : Знання, 2013
Аналітична
економія: макроекономіка і мікроекономіка [Текст] : підручник : у 2 кн. / [С.
М. Панчишин, П. І. Островерх, В. Б. Буняк та ін.]. - К. : Знання, 2013
Ціноутворення
в умовах ринку [Текст] : навч. посібник / Ю. І. Литвинов, Л. А. Останкова, Т.
М. Литвинова [та ін.]. - К. : Центр учбової літератури, 2010
Макроекономіка
[Текст] : практикум : навч. посіб. / О. В. Калініченко, О. Д. Плотник. - К. :
Центр учбової літератури, 2010.
Степан
Панчишин, Макроекономіка: Навч. посібник. Вид. 3-тє, стереотипне. - К.: Либідь,
2005. - 616с
Базилевич
В.Д., Базилевич К.С., Баластрик., Макроекономіка: Підр./ За ред. В.Д.
Базилевича. - 3-тє вид., випр. - К.: Знання, 2006. - 623с
Історія
економічних вчень. Під ред. В.С. Автономова. - М.: ИНФРА-М, 2007