Сучасний стан та тенденції розвитку легкої промисловості в Україні

Сучасний стан та тенденції розвитку легкої промисловості в Україні

КУРСОВА РОБОТА

Сучасний стан та тенденції розвитку легкої промисловості в Україні

Зміст

Вступ

Розділ 1. Наукові основи функціонування легкої промисловості України

.1 Місце легкої промисловості в структурі промисловості та народного господарства України

.2 Техніко-економічні особливості галузі (матеріаловміскість,технічна складність,екологічна безпечність)

.3 Основні фактори розміщення галузі

Розділ 2. Сучасний стан та тенденції розвитку легкої промисловості в Україні

.1 Стан та показники легкої промисловості України

.2 Соціальні показники роботи легкої промисловості

.3 Проблеми в підгалузях легкої промисловості шляхи їх подолання

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Виробництво взуття-одна з провідних галузей легкої промисловості,на частку якої припадає близько 20% обсягу всієї її продукції. взуттєвого виробництва характеризується високою питомою вагою витрат матеріалів; частка сировини іматеріалів становить близько80% всіх витрат виробництва. Це свідчить про те, що ощадливе господарювання тадосягнення високої ефективності роботи на взуттєвих підприємствах у значніймірою визначається економією, досягнутої у витратіматеріалів, і, головним чином; шкіряних товарів.

Особливості взуттєвого виробництва та їх вплив на організацію обліку витрат

За своїм характером взуттєве виробництвоскладне і масове.На одному підприємстві одночасно у великих кількостях випускаються різні види взуття. Масовість івеликосерійному взуттєвоговиробництва, а також особливості технологічногопроцесу з'явилися об'єктивною передумовою його конвеєризації, широкого розповсюдження конвейєрно-потокової організації виробництва. Складність і масовістьвзуттєвого виробництва, потоковістьйого організації впливають па постановку обліку витрат ікалькулювання собівартості продукції.

Всявипускається взуття класифікується за різними ознаками, зокрема: за призначенням - на модельну, спортивну, домашню, спеціальну і т.д.; постатево при знаку - на чоловічу, жіночу, шкільну, дитячу, малодетскую; за видами - туфлі, сандалети,напівчеревики, чоботи; за методамикріплення - клейовому, рантові, доппельному, литтєвий, Гвоздєва і ін

В даний час для всієї взуттєвої промисловості характерно переважне застосуваннямеханічних способів виготовленнявзуття.

Взуттєва фабрика являє собою складне підприємство з технологічним процесом, який налічує до400 различ-них операцій.Технологічний процес виготовлення взуття складається з розкрою і розрубу сировини і матеріалів на деталі для верху і низу взуття, зшивання деталей верху вВ«ЗаготовкуВ» і з'єднання різнимиметодами в залежності від технології, передбаченої для даного виду (клейовим, литьевие, рантові, цвяховим та ін), в готовий виріб. Напершій стадії технологічногопроцесу здійснюється розкрій шкіряних, текстильних та інших матеріалів на деталі для верху і підкладки взуття. На другій стадії відбуваються розруб жорсткихнатуральних і штучних шкір,гуми на деталі для низу взуття і їх обробка.Ці операції здійснюються в закрійного і штампувальних цехах. Швейно-пошивні цехи призначені для механічного з'єднання розрізнених деталей верху інизу взуття та випуску готовихвиробів. Таким чином, при даній технології шляхом паралельноїобробки різних матеріалів виготовляютьокремі деталі, а потім шляхом механічного збирання отримують готовупродукцію - взуття. При існуючих способах виробництва взуття механізаціяі автоматизація окремих операцій технологічного процесу не дають помітного ефекту. Технічнийпрогрес і, зокрема, хімізаціявиробництва у взуттєвій промисловості неминуче призводять до створення нової технології, яка базуєтьсяпереважно на використанні штучнихматеріалів. Це дає можливість замінитиподетально збірку взуття цільно-штампувальнимі литьевие виробництвом методами об'єднання процесів створення штучної шкіри з полімерів і формування самого взуття, удосконалити іспростити технологію виробництва,спростити організацію обліку витрат на виробництво.

На організацію обліку витрат виробництва певний вплив роблять структура підприємства татехнологія виробництва.

У взуттєвій промисловості виробництвоохоплює весь технологічнийпроцес, починаючи від розкрою і розрубу матеріалів і закінчуючи складанням і обробкою взуття. Це зумовилоцехову структуру взуттєвих підприємств, причому цеховаструктура характерна як длявеликих, так і для дрібних взуттєвих фабрик. Кожен цех основного виробництва виконує лишевизначено-ную частинапроцесу виробництва взуття. Крім цехів основного виробництва взуттєві підприємства маютьдопоміжні цехи: ремонтно-механічний,хімічний (вироблення клею), енергоцех та ін Наявність різних видів виробництв вимагаєорганізації уче-тавитрат окремо по основному та допоміжному виробництвам, а цехова структура управління робитьнеобхідної ор-ганізаціїобліку витрат в цеховому розрізі.

Зі створенням у взуттєвій промисловості виробничих об'єднань з'явилася можливість розвиткуподетальної форми спеціалізації навідокремлених спеціалізованих підприємствахз виготовлення деталей взуття.

Поряд з подетальної здійснена предметнаспеціалізація: випускається взуття, що характеризується яким-небудь певнимознакою (застосовуваними матеріалами для верху і низу взуття, призначенням, родом, методомкріплення).

Такимчином, організаційно-технічні особливості взуттєвої галузі та своєрідність продукції, що випускається відкривають можливість для розвитку різних формспеціалізації та перетворення взуттєвихпідприємств в складальні.

Спеціалізація взуттєвого виробництва тісно пов'язана з кооперуваннямшкіряного та взуттєвого виробництва. Раціональне кооперування підприємств шкіряної і взуттєвоїпромисловості повинно забезпечити задоволення запитів кожного взуттєвого підприємства в потрібних йому шкурах певногоасортименту при мінімальному обсязіперевезень і найменшому числі постачальниківшкір одного виду. Основним напрямком подальшого поглиблення спеціалізації взуттєвого виробництва до 2000 року є розвиток міжгалузевоїподетальної спеціалізації.

Обєкти обліку витрат і калькулювання

Облік витрат на виробництво в даній галузіорганізують виходячи, з одногобоку, з вимоги достовірного обчислення собівартості продукції, зінший - організації внутрішньогосподарського госпрозрахунку.

На взуттєвих підприємствах, що випускають взуття великого асортименту, витрати на її виробництвопідрозділяються по кожномувиду взуття. Такий угрупованні, як правило, піддаються лише прямі витрати, непрямі ж витративраховуються в ос-новнихтільки за місцями їх виникнення з подальшим умовним розподілом між окремими видамивзуття.

Для організації внутрішньогосподарського розрахунку,його поглиблення і розширеннянеобхідно враховувати витрати на виробництво по кожному структурномупідрозділу (розкрійні, кравецькі та іншим цехам), а всередині них-по окремимдільницям, бригадам, робочиммісцям. Ці витрати узагальнюються потім по цехах і підприємству в цілому.

Об'єктом обліку витрат є артикул взуття, виготовленої з конкретних видів матеріалів. Вибіроб'єкта калькулюваннязалежить від характеру виробництва та його спеціалізації.

На підприємствах з повним циклом виробництва, а також на спеціалізованих фабриках, що випускають взуттяпевного методу кріплення,взуття чоловічий та жіночий, об'єктом калькулювання є модельготової взуття певного артикулу,пошита з конкретного матеріалу. Наприклад,напівчеревики чоловічі, артикул 140134 ЧЛ(Чорний лицьовій хром), модель 6734. Доцього артикулу відносяться напівчеревики різних розмірів (від 24,0 до 27,0). Іншими словами, калькулюється середній розмір взуття даного артикулу й моделі. Така практика обгрунтовується тим, що оптова ціна на всірозміри цих полуботінок однакова.

Число об'єктів калькулювання залежить від кількості випущених артикулів і моделей взуття і видів матеріалів, які використовуються для виробництва взуття даного артикулу.На фабриці може виготовлятисявзуття 20-25 артикулів, а на кожен з них йде 10-15 видів матеріалів.Отже, число об'єктів калькулювання може коливатися від 200 до 400 найменуванні. На підприємствах, що спеціалізуються на виробництві дета лей взуття (підошви, устілки та ін), об'єктом калькулювання є напівфабрикати, яківикористовуються на підприємствахсвого об'єднання або реалізуються на сторону в порядку кооперації. На таких підприємствах виробляютьнапівфабрикати до 200 різних фасонів, причому кожен фасон може включати 5-6 деталей (устілки, задники і т. д.).Таким чином, числооб'єктів калькулювання на цих підприємствах може налічувати до 1000 1000 ібільше.

Важливим питанням калькулювання собівартостівзуття є правильнийвибір калькуляційної одиниці. На відміну від об'єкта калькулювання, що представляє собоюпевний вид продукції підприємства,калькуляційна одиниця - вимірювач цієїпродукції.

Калькуляційною одиницею на підприємствах взуттєвої промисловості з повним циклом виробництва є 100 пар гото- виттявзуття, па спеціалізованих - 100пар деталей взуття оп ределенногофасону.

Облік витрат з статей

На відміну від типової номенклатури калькуляційних статей витрат на виробництво, передбаченоїОсновними положеннями попланування, обліку і калькулювання собівартості продукції на промислових підприємствах, у взуттєвій промисловості додатково виділена статтяВ«Вспомогательниe матеріали натехнологічні цілі В». Це пов'язано з тим, що допоміжніматеріали в даній галузі, з одного боку, мають досить високу питому вагу вматеріальних витратах (6-10%), з іншогобоку, викликано необхідністю забезпечити суворий контроль за їх користуванням. За цією статтею відбивають витрати на фурнітуру, клен, нитки,оздоблювальні матеріали (хімікати,фарби, віск), шн8, коробки для упаковки і ін

У зведеному обліку витрат номенклатура статейкалькуляції значнодеталізована. Так, у статті В«Сировина і основні матеріалиВ» виділяються підрозділи і субстатьі. Наприклад,підрозділ В«Крій для деталей верхуВ» включаєнаступні субстатьі: шкіра наосновний крій, текстиль для крою верху взуття, шкірозамінник для крою верху взуття, шкіра на приклад, шкірозамінник на приклад. Підрозділ В«Крій деталейнизу взуття В»включає шістьсубстатей.

У статті «Заробітна плата основних виробничих робітників » виділяються наступні субстатьі: за відрядними розцінками, по погодинними ставками,основна і додаткова заробітна плата. Відповідно <#"justify">Розділ 2. Сучасний стан та тенденції розвитку легкої промисловості в Україні

.1 Стан та показники легкої промисловості України

Сьогодні економіка країни досить щільно інтегрована у світову, тому проблеми глобалізації вже з осені 2008 р. проявляються і в Україні. Кризові явища дестабілізували роботу промислових підприємств, в останні місяці минулого року та в І кварталі 2009 р. скоротилися обсяги виробництва у всіх галузях промисловості України, в тому числі й легкої.

Водночас, з лютого 2009 p., спостерігаються позитивні зрушення до пожвавлення підприємницької діяльності та нарощування виробництва порівняно з попередніми місяцями, що свідчить про започаткування стабілізаційних процесів у економіці країни (рис. 2.1).

За даними Держкомстату України, за січень-березень 2009 р. індекс обсягів виробництва промислової продукції легкої промисловості до відповідного періоду попереднього року становив 62,5%, в тому числі за основними видами економічної діяльності: в текстильній промисловості - 54,9%, виробництві одягу, хутра та виробів з хутра - 61,3%, у виробництві шкіри та взуття - 79% (див. рис. 2.2).

Скорочення виробництва призвело до зменшення обсягу реалізації продукції галузі й за січень-лютий поточного року (він скоротився на 19,7% до відповідного періоду 2008 р. і становив 722,2 млн.грн.).

За січень-березень 2009 р. в розрізі підгалузей легкої промисловості, порівняно з аналогічним періодом 2008 p., найбільший спад виробництва (на 45,1 %) спостерігався у текстильному виробництві, що пов'язано із зупинкою виробництва у січні, лютому найбільших виробників бавовняних тканин та скороченням обсягів виробництва на інших підприємствах галузі. За три місяці з початку року вироблено 1,4 тис. т пряжі бавовняної та 14,8 млн.м тканин, що відповідно становило 47 і 53,3% до аналогічного періоду минулого року (див. табл. 2.2).

Проте, слід зазначити, що у березні порівняно з лютим 2009 p., виробництво даних видів продукції збільшилося: пряжі бавовняної - на 84,7%, а тканин - на 62%.

З негативною динамікою виробництва щодо аналогічного періоду попереднього року в І кварталі спрацювали підгалузі, що виробляють одяг, взуття, вироби зі шкіри та хутра.

Зокрема, трикотажною промисловістю виготовлено 12,7 млн.пар панчішно-шкарпеткових виробів (83,8% до І кварталу 2009 p.), 261 тис.шт. светрів, джемперів, пуловерів (46% відповідно), 667 тис.шт. одягу верхнього трикотажного (64,6% відповідно), 3,8 млн.шт. трикотажу спіднього (70,7% відповідно). У березні до лютого виробництво трикотажних виробів зросло за всіма позиціями.

Швейна промисловість за січень-березень 2009 p., порівняно з відповідним періодом попереднього року, зменшила обсяги виробництва майже всіх основних видів одягу. Було виготовлено 56,2 тис.шт. пальт, плащів курток чоловічих і 157 тис.шт. жіночих (82 і 59,1% відповідно, порівняно з відповідним періодом минулого року), 181 тис.шт. костюмів чоловічих (63% відповідно), 324 тис.шт. суконь жіночих (101,4% відповідно), 1,3 тис.шт. пальт, шуб з натурального хутра (70,5% відповідно).

Індекс обсягу виробництва шкіри, виробів зі шкіри та взуття скоротився за І квартал поточного року на 21 % до відповідного періоду 2008 р. У натуральному вираженні за цей період вироблено 4,7 млн.пар взуття, що на 14,5% менше проти січня-березня минулого року.

Стабільність роботи підприємств трикотажної, швейної та взуттєвої підгалузей, що на 80-90 % працюють за толінговою схемою, значною мірою залежить від наявності замовлень на виготовлення продукції, а також економічної ситуації в Україні та країнах замовників.

Крім того, важливим чинником негативного впливу на показники роботи підприємств легкої промисловості, що виготовляють продукцію на внутрішній ринок, має застосування спрощеної системи оподаткування, яка створила нерівні умови конкуренції на ринку країни і спричиняє розукрупнення великих підприємств та зростання частки тіньового виробництва.

Одним із варіантів виправлення даної ситуації є відновлення дії постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2008 р. №1118 щодо скасування можливості суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб бути одночасно платником єдиного податку та податку на додану вартість.

Частка прибуткових підприємств за січень-лютий 2009 р. в легкій промисловості становила 54,4%. Ними отримано прибуток 63,1 млн.грн., однак фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування по галузі -17,6 млн.грн. Це пов'язано з тим, що решта підприємств (45,6%) мали збитки у розмірі 80,7 млн.грн., в тому числі у текстильному виробництву, виробництві одягу, хутра та виробів з хутра - 60,9 млн.грн., виробництві шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів - 19,8 млн.грн.

За експертною оцінкою, за січень-березень 2009 р. реалізовано продукції галузі на 16 % менше, порівняно з аналогічним періодом 2008 р.

За І квартал поточного року легка промисловість забезпечила майже 43,5 млн.грн. бюджетних надходжень (78,6% щодо І кварталу 2008 р.), в тому числі за березень -12 млн.грн. (70,1% щодо березня минулого року).

.2 Соціальні показники роботи легкої промисловості

Кількість працівників, зайнятих у галузі, скорочується. Так, середньооблікова кількість штатних працівників легкої промисловості на початок 2009 р. становила 97,9 тис.осіб, що на 14% менше, порівняно з відповідним періодом попереднього року. За два місяці поточного року чисельність штатних працівників скоротилася ще на 1,9 тис.осіб. Зменшення кількості працюючих пов'язано, в основному, з низьким рівнем заробітної плати у галузі, важкими умовами праці та кризовими явищами, що супроводжуються скороченням виробництва.

За січень-лютий 2009 р. штатним працівникам легкої промисловості у середньому нараховано заробітну плату в обсязі 891,29 грн., що на 2,8 % менше, ніж за відповідний період минулого року. В тому числі середньомісячна заробітна плата у текстильній промисловості, виробництві одягу, хутра та виробів з хутра становила 876 грн. (96,3% до січня-лютого 2008 р.), а у виробництві шкіри та взуття - 948 грн. (99,8% відповідно). Зменшення заробітної плати пов'язано із значним скороченням обсягів виробництва та реалізації продукції галузі.

Слід зазначити, що кризові процеси наприкінці 2008 p., неритмічна робота підприємств легкої промисловості призвели до появи працівників, які перебувають в умовах вимушеної неповної зайнятості. Так у січні 2009 р. таких працівників в легкій промисловості було майже 40 % , а в лютому - 33,5 % (32,2 тис.осіб).

За два місяці поточного року заборгованість з виплати заробітної плати по підприємствах легкої промисловості недержавної форми власності зросла на 484 тис.грн. і становила на 1 березня 2009 р. близько 15 млн.грн. (1,6% від обсягу заборгованості по промисловості).

Аналізуючи структуру заборгованості з виплати зарплати по підприємствах легкої промисловості за січень-лютий 2009 p., слід відмітити, що сума невиплаченої заробітної плати на економічно активних підприємствах становила 3,6 млн.грн. (24% до загальної суми заборгованості по галузі), а найбільша частка (70%) невиплат припадає на підприємства-банкрути і досягла 10,5 млн.грн.

Соціальні проблеми галузі через нестабільну роботу підприємств безпосередньо пов'язані із загальноекономічними кризовими процесами в Україні, що призвело до падіння обсягів виробництва та зменшення обсягів реалізації продукції галузі на внутрішньому ринку через скорочення виробництва у суміжних галузях промисловості та різке зниження платоспроможного попиту населення.

Розв'язання соціально-економічних проблем можливе лише завдяки оздоровленню реального сектору економіки, стабілізації та нарощуванню обсягів виробництва.

.3 Проблеми в підгалузях легкої промисловості шляхи їх подолання

Зростання імпорту товарів легкої промисловості, переважно з Китаю та Туреччини, частка імпорту їх до України в 2008 р. становила 35,7 і 11,2% відповідно. Імпорт продукції легкої промисловості у кількісному вираженні за 2008 р. перевищив її вітчизняне виробництво: тканин -у 6 раз, панчішно-шкарпеткових виробів -у 7,8 та взуття - в 7,5 разу.

Продовження ввезення в країну товарів із заниженою митною вартістю, товарів «секонд-хенд» та контрабандних. Таким чином, частка продукції вітчизняної легкої промисловості становить усього 20-30% від загального обсягу, що реалізується на внутрішньому ринку.

Відсутність власної сировинної бази для виготовлення товарів легкої промисловості унеможливлює здешевлення готової продукції, здатної конкурувати на внутрішньому ринку з дешевшою китайською і турецькою продукцією. Зростання попиту населення на вітчизняну продукцію на фоні суттєвого девальваційного здорожчання імпортних товарів легкої промисловості можливе лише за умови суттєвого обмеження (припинення) ввезення в країну товарів із заниженою митною вартістю, товарів «секонд-хенд» та контрабандних, з якими вітчизняна продукція за ціновим фактором не витримує жодної конкуренції.

Нерівні умови роботи та реалізації продукції для великих промислових виробників щодо малого підприємництва, де практично відсутні облік та офіційний звіт про виробництво та реалізацію товарів широкого вжитку та сплачується мізерний єдиний податок.