я
На тему: Організація лікувально-профілактичного забезпечення дорослого населення
Київ
План
1. Управління Системою охорони здоров'я
. Організація лікувально-профілактичної допомоги працюючим на промислових підприємствах
1. Управління Системою охорони здоров'я
Однією з основних галузей охорони здоров'я є лікувально-профілактична справа, в якій задіяна більша частина медичних працівників. На забезпечення її функціонування виділяються значні кошти з асигнувань, передбачених на охорону здоров'я загалом.
Заклади та працівники галузі виконують провідну функцію системи, займаючись попередженням та виявленням хвороб, забезпечуючи лікування надаючи різні види медичної допомоги.
Незалежно від того, в якій галузі охорони здоров'я працюють ті чи інші лікарі та середні медичні працівники, вони мають бути добре обізнані з принципами організації лікувально-профілактичної допомоги, з напрямками її розвитку, із завданнями та функціями різних лікувально-профілактичних закладів.
Лікувально-профілактична допомога - це комплекс заходів, спрямованих на запобігання захворюванням, ранню діагностику, медичну допомогу особам з гострими та хронічними захворюваннями, на реабілітацію хворих та з метою продовження активного довголіття. До видів лікувально-профілактичної допомоги відносяться амбулаторно-поліклінічна, швидка, стаціонарна та санаторно-курортна.
Амбулаторно-поліклінічна допомога надається особам, які потребують періодичного медичного спостереження, лікування на догоспітальному етапі та проведення профілактичних заходів. отримують при звертанні безпосередньо в амбулаторно-поліклінічному закладі чи вдома.
Швидка медична допомога - це медична допомога хворим при раптових захворюваннях з тяжким перебігом і постраждалим від нещасних випадків. Вона надається закладами швидкої та екстреної медичної допомоги в максимально можливому обсязі за місцем виклику, під час транспортування та госпіталізації.
Стаціонарна допомога надається хворим, які потребують постійного медичного нагляду, застосування складних методів обстеження та інтенсивного лікування, а також оперативних втручань, що не можуть бути виконані в амбулаторних умовах.
Організація лікувально-профілактичної допомоги грунтується на таких принципах:
Цеховий дільничний терапевт працює в тісному контакті з санітарним лікарем з гігієни праці.
Його графік роботи повинен забезпечити прийом та проведення необхідної профілактичної роботи у поліклініці і на виробництві (на що виділяється 9 годин на тиждень).
При наявності в структурі МСЧ стаціонару цеховий терапевт працює за системою чередування протягом року 8-9 місяців в поліклініці і 3^4 місяці в стаціонарі.
Цеховий терапевт складає план роботи на рік і щоквартально виділяє в ньому такі основні розділи:
- Організаційна робота - аналіз та звіт про захворюваність, участь у комісіях із працевлаштування, з соціальних питань тощо.
- Лікувально-профілактична робота- амбулаторний прийом, профілактичні огляди, диспансеризація, експертиза працездатності тощо.
- Заходи щодо покращання умов праці та побуту працюючих, профілактична робота в цехах, контроль за виконанням рекомендацій тощо.
- Підвищення кваліфікації медичного персоналу.
- Впровадження передових форм і методів профілактики, діагностики та лікування.
В цехах, окрім адміністративного персоналу, який відповідає за виробничу діяльність, створюються громадські організації - комісія соціального страхування цехового комітету профспілки і комісія з охорони праці. Медичні працівники співпрацюють з ними при вирішенні питань санаторного лікування, дієтичного харчування, направлення до санаторію-профілакторію, щодо поліпшення технології виробництва, умов праці та побуту в цехах, попередження травматизму та інвалідизації працюючих.
На деяких підприємствах працюють лікарсько-інженерні бригади, які комплексно вирішують питання оздоровлення умов праці та побуту працюючих.
В них працюють лікарі основних спеціальностей медико-санітарної частини, інженери з техніки безпеки, охорони праці, лікарі-гігієністи та інші спеціалісти. Очолює бригаду головний інженер підприємства чи його заступник.
Таким бригадам під силу ставити та вирішувати різноманітні оздоровчі, в широкому розумінні, заходи на заводі у формі технічно грамотних, гігієнічно обумовлених конкретних інженерних рішень.
Важливе місце в роботі цехового дільничного лікаря займає аналіз захворюваності з тимчасовою втратою працездатності працюючих з метою оздоровлення та запобігання економічним збиткам.
Методика вивчення цього виду захворюваності наведена в 4 розділі підручника.
Використання основної звітної форми (№ 23-ТН) не дозволяє провести детальний аналіз захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, оскільки в ній відсутні дані щодо розподілу працюючих за професією, стажем, робочим місцем, віком, статтю та іншими ознаками, які суттєво впливають на здоров'я. Тому доцільно загальний аналіз доповнити поглибленим, використовуючи "Карту особистого обліку захворюваності", яка заводиться на кожного працюючого і позбавлена зазначених вад.
Систематичного та ретельного аналізу потребують виробничий травматизм, професійні захворювання та отруєння. На підприємстві повинен вестись облік. Кожен з таких випадків має бути своєчасно та кваліфіковано розглянутий комісією з техніки безпеки та інспектором з охорони праці профспілкової організації разом із медичними працівниками з наступним обов'язковим проведенням в оперативному порядку необхідних заходів із усунення причин, що призвели
Травматизм повинен бути всебічно вивчений з метою розробки заходів щодо своєчасного його попередження.
Необхідно також проводити вивчення показників побутового і травматизму по дорозі на роботу та з роботи, виявити його причини і намітити конкретні заходи з усунення.
З метою профілактики професійних захворювань лікарі медико-санітарної частини, кожний за своїм фахом, на основі глибокого вивчення технологічного процесу та виробничих умов, розробляють заходи щодо оздоровлення умов праці.
Одним з найважливіших розділів роботи медико-санітарних частин, поліклінік, пунктів охорони здоров'я є організація та проведення профілактичних медичних оглядів із розробкою подальших оздоровчих заходів.
За характером і змістом профілактичні медичні огляди умовно можна розподілити на попередні, періодичні та цільові.
Попередні - проводяться перед початком навчання і трудової діяльності.
Профогляди проводяться з метою:
- встановлення фізичної та психофізіологічної придатності осіб до роботи за конкретно визначеною професією, спеціальністю, посадою;
- запобігання загостренню загально-соматичних захворювань і виникненню нещасних випадків під впливом професійних факторів;
- виявлення захворювань (в т.ч. інфекційних та інших), що становлять загрозу працівникам і продукції;
- допуску до роботи осіб до 21 року.
- Періодичні - проводяться з визначеною періодичністю чи кратністю у процесі роботи з метою:
- забезпечення динамічного спостереження за станом здоров'я працюючого;
- виявлення ранніх ознак впливу виробничих умов і професійних шкідливостей на здоров'я;
- раннього виявлення загально соматичних хвороб, що виникли після проведення попереднього огляду і не дають змоги продовжити роботу за даною професією;
- попередження поширення інфекційних і паразитарних захворювань, виникнення нещасних випадків.
- Виявлені при періодичних оглядах випадки професійної інтоксикації чи захворювань мають бути сигналом для проведення термінових і дійових заходів щодо поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці, деколи зміни технологічного процесу.
- Кратність, склад лікарів-спеціалістів, перелік лабораторних і тальних досліджень визначаються відповідними наказами Міністерства охорони здоров'я за участю галузевих профспілок.
- Цільові - проводяться з метою:
- виявлення ранніх форм захворювань (туберкульозу, новоутворень, цукрового діабету, дерматовенеричних захворювань та інші);
- виявлення порушень або відхилень у стані здоров'я, що можуть призвести до аварійних ситуацій (передрейсові огляди водіїв транспорту - повітряного, залізничного, автомобільного, річкового, морського);
- медичного обстеження контингентів здорового, неорганізованого населення (дошкільнята, абітурієнти, фізкультурники тощо).
- З усіх видів оглядів у практиці медико-санітарних частин найчастіше використовуються періодичні. Вони дозволяють систематично слідкувати за станом здоров'я, оперативно запобігати зменшенню впливу шкідливих виробничих умов, проводити заходи з оздоровлення виявлених хворих.
- Початкові медичного огляду передує наказ, в якому відповідальність за його якісне проведення покладається на медико-санітарну частину, а за своєчасну та організовану явку працюючих - на керівництво.
- Медико-санітарні частини використовують дві форми проведення періодичних оглядів - одномоментну та поточну. Форма проводиться комісією, в чітко визначені наказом терміни, з повним або частковим відривом лікарів від інших видів роботи. Проводиться вона в кілька етапів:
- Перший - підготовчий, під час якого визначають склад лікарів для проведення огляду, календарні терміни проведення, складають списки працюючих, роблять розрахунок і підготовку необхідних матеріалів, інвентарю, обладнання.
- Другий - власне робота лікувальної комісії (огляд працюючих, контроль за якістю лабораторних ідосліджень, обстеження санітарно-гігієнічного стану місць роботи.
- Третій - підсумки та аналіз результатів оглядів.
- Четвертий - розробка плану лікувально-оздоровчих заходів спільно з адміністрацією цехів і профспілковою організацією.
- П'ятий - здійснення постійного контролю за виконанням наміченого плану оздоровчих заходів.
- Одномоментна форма - проводиться відносно швидко, однак має ряд суттєвих недоліків - порушує звичайний виробничий ритм роботи та викликає напруження в роботі МСЧ на всіх етапах медичних оглядів, відволікає лікарів від роботи в поліклініці, викликаючи незадоволення хворих тощо.
- З огляду на це більш раціональною вважають поточну форму.
- Паралельно з виконанням інших обов'язків. Здійснюються вони на цехових дільницях протягом всього року - кожний лікар викликає на обстеження по 5-15 чоловік на день. При цьому створюється можливість регулювати кількість осіб, відповідно до щоденних навантаженнь на прийомі.
- Крім того, поточний огляд дозволяє оперативно та ефективно проводити лікувально-оздоровчі заходи в процесі виявлення хворих із професійними та загальними захворюваннями. Він поширюється також і на диспансерних осіб, які активно відвідують лікаря і на тих, що звертаються або вже знаходяться на амбулаторному чи стаціонарному лікуванні.
- Якою б не була форма плану проведення медичного огляду, він повинен забезпечити виконання таких обов'язкових положень:
- участь в огляді цехового лікаря як головного організатора;
- проведення комплексного та повного обстеження з метою подальшого виключення додаткових цільових оглядів;
- проведення огляду працюючого у вільний для нього від роботи час;
- наближення огляду до місця роботи;
- динамічний аналіз захворюваності повинен проводитись з одночасним обстеженням санітарно-гігієнічних умов праці, при обов'язковій участі адміністрації підприємства, профспілкової організації та санітарного лікаря СЕС з гігієни праці тощо.
За останні роки брак недостатнього фінансування охорони здоров'я руйнує відпрацьовану десятиріччями систему медичного забезпечення робітників промислових підприємств. Але, незважаючи на тяжкі умови господарювання, з'являються нові методичні підходи щодо вирішення деяких проблем. Наприклад, у місті Києві з метою удосконалення медичного забезпечення працюючих у шкідливих і небезпечних умовах, для поліпшення ранньої діагностики, попередження ускладнень загально соматичної патології та своєчасної профілактики професійних захворювань, створюється система постійного нагляду за працюючими в цих умовах.
Література
1.Голяченко О.М., Сердюк A.M., Приходський О.О. Соціальна медицина, організація та економіка охорони здоров'я. Тернопіль-Київ-Вінниця 1997 328
2.Новікова О. Концепція соціальної політики України: проблеми і шляхи розв'язання // Соціальна політика і соціальна робота. - 1998. - № 1-2,- С. 5-14.
.Рудень В.В. Страхова медицина: медичне страхування. - Львів. Облкниждрук, 1999 -304 с.
.Соціальна робота в Україні: перші кроки / Під ред. В.Полтавця.: К. Видавничий дім "KM Академія", 2000. - 236 с.
.Соціальна медицина та організація охорони здоров'я / Під заг. ред. Ю.В. Вороненка., В. Ф. Москаленка. - Тернопіль: Укрмедкнига. 2000. - 680 с.