Оцінка екологічної безпеки території Добропільського району Донецької області

№ п/п

Міські, селищні, та сільські ради

Загальна площа території (тис. км2)

Кількість населення

Селищні ради

1.

Святогорівська селищна рада

84,43

3112

Сільські ради

1.

Ганнівська сільська рада

57,14

1159

2.

Добропільська сільська рада

48,78

1548

3.

Золотоколодязька сільська рада

122,77

1549

4.

Криворізька сільська рада

132,24

2352

5.

Никанорівська сільська рада

69,25

1050

6.

Нововодянська сільська рада

65,99

965

7.

Октябрьська сільська рада

79,65

1068

8

Новоторецька сільська рада

82,86

1166

9.

Світлівська сільська рада

110,16

2751

10.

Шилівська сільська рада

96,06

1072

Усього:

949,33

17792

№з/п

Назва екологічно небезпечного об’єкту

Вид економічної діяльності

Відомча належність (форма власності)

1

2

3

4

1.

ВП ш. Добропільська, ДП Добропіллявугілля

Видобувна промисловість

Державне підприємство

2.

ВП ш. Алмазна ДП Добропіллявугілля

Видобувна промисловість

Державне підприємство

3.

ВП ВП ш. Білицька ДП Добропіллявугілля

Видобувна промисловість

Державне підприємство

4.

ВП ш. Новодонецька ДП Добропіллявугілля

Видобувна промисловість

Державне підприємство

5.

ПАТ «ДТЕК ЦЗФ «Добропільська»

Переробна промисловість

ПАТ

6.

ПАТ «ДТЕК ЦЗФ «Октябрьська»

Переробна промисловість

ПАТ

7.

ЗАТ «Глини Донбасу»

Видобувна промисловість

Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями

8.

ТОВ «Донкерампромсировина»

Видобувна промисловість

Товариство з обмеженою відповідальністю

Промислове підприємство

Клас шкідливості підприємства

Розміри СЗЗ

Підприємство по видобуванню кам’яного вугілля та глини

V

50

Комплекс галузі

Назва підприємства

Коротка характеристика

Кат. Небезп.

Видобувна промисловість

ВП ш. Добропільська, ДП Добропіллявугілля

Підприємство по видобуванню вугілля

V

Видобувна промисловість

ВП ш. Алмазна ДП Добропіллявугілля

Підприємство по видобуванню вугілля

V

Видобувна промисловість

ВП ВП ш. Білицька ДП Добропіллявугілля

Підприємство по видобуванню вугілля

V

Видобувна промисловість

ВП ш. Новодонецька ДП Добропіллявугілля

Підприємство по видобуванню вугілля

V

Переробна промисловість

ПАТ «ДТЕК ЦЗФ «Добропільська»

Підприємство по видобуванню та збагаченню вугілля

V

Переробна промисловість

ПАТ «ДТЕК ЦЗФ «Октябрьська»

Підприємство по видобуванню та збагаченню вугілля

V

Видобувна промисловість

ЗАТ «Глини Донбасу»

Добування глини та каолiну <#"819015.files/image005.gif">

Рисунок 3.1. Динаміка кількості НС, загиблих та постраждалих в НС

Таблиця 3.1

Кількість та групи надзвичайних ситуацій природного характеру

Рисунок 3.2.Розподіл кількості НС природного характеру, які виникли у 2013 році за регіонами України

3.2 Індикація факторів екологічного ризику техногенного характеру

У складі техносфери області значну частину займають потенційно небезпечні об'єкти, аварії на яких супроводжуються тяжкими соціально-економічними й екологічними наслідками.

За технічними та технологічними особливостях в області виділяється наступний комплекс потенційно небезпечних виробництв, що є джерелами надзвичайних ситуацій техногенного характеру:

ü  промислові підприємства - вугільної промисловості, чорної металургії, кольорової металургії, хімічної промисловості, машинобудування;

ü  системи життєзабезпечення населення і забезпечення функціонування господарського комплексу - енергетики, водопостачання, газопостачання, теплопостачання, транспорту (автомобільного, залізничного, повітряного, морського, трубопровідного).

Виникнення на цих структурних підрозділах економіки області надзвичайних ситуацій може призвести до створення ряду небезпек для життєдіяльності населення.

Такими небезпеками є: хімічна небезпека, радіаційна небезпека, пожежо-вибухонебезпека, гідродинамічна небезпека, екологічна небезпека.

Хімічна небезпека

Хімічна небезпека визначається наявністю в області 171 хімічно небезпечних об'єктів, у тому числі 7 - першого ступеню, 6 - другого ступеню, 104 - третього ступеню, 54 - четвертого ступеню хімічної небезпеки.

В області зосереджено 43,3 тис. тонн СДОР, у тому числі 27,8 тис.тон аміаку, 1130 тонн хлору.

Найбільші запаси СДОР зосереджені на підприємствах обласних організацій: Укрпромводчермет - 830 т., Донецькоблводоканал - 150 т., а також на підприємствах металургійного комплексу - 6,5 тис. т., хімічного комплексу - 26,2 тис. т., м'ясо-молочної промисловості - 0,6 тис. т.

Оцінка ступеня хімічної небезпеки показала, що 40 адміністративно-територіальних одиниць області є хімічно небезпечними (24 міста, 16 сільських районів).

Можлива зона хімічного зараження складає 8,3 тис. км2 (31% території області), сумарна чисельність населення - 3,5 млн. чоловік (70% населення області), у тому числі по аміакопроводу ці параметри складають 5,2 тис. км2 і 941,0 тис. чоловік.

Пожежо-вибухонебезпека

Пожежо-вибухонебезпека визначається наявністю:

ü  54 промислових підприємств із пожежо-вибухонебезпечними технологіями і наявністю 467 тис. твердих і рідких пожежо-вибухонебезпечних речовин. В основному це підприємства металургійного, паливного, енергетичного комплексу області;

ü  25 складів вибухових речовин із наявністю 4166,9 тон продукції;

ü  62 вугільних шахт із підвищеною пожежо-вибухонебезпечністю гірських виробіток; проходженням по території області продуктопроводів Луганськ - Анадоль - Мелітополь, Лисичанськ - Кременчук для транспортування нафтопродуктів, 12 магістральних газопроводів із 73 відводами до міст, населених пунктів та промислових об'єктів;

ü  13765 житлових багатоповерхових будинків, у тому числі 2449 підвищеної поверховості, 9891 - обладнані постачанням природним і зрідженим газом.

Оцінка можливих зон ураження при виникненні надзвичайних ситуацій на пожежо-вибухонебезпечних об'єктах показує, що можливі зони поразки можуть досягати площі до 60 км2 із населенням до 71 тис. чоловік.

Поширення спалахів інфекційних захворювань людей рівномірно розподіляється по всій території області. Частіше відзначаються інфекційні захворювання серед міського населення.

Таким чином, на території області є висока можливість виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру загальнодержавного і регіонального рівня.

Виникнення надзвичайних ситуацій порушує життєдіяльність області і створює великі зони повторного ураження, потребує залучення значних сил і засобів для ліквідації їх наслідків і проведення широкомасштабних заходів щодо захисту населення на більшій частині території області.

Загроза виникнення надзвичайних ситуацій створює необхідність постійної готовності до дій органів управління і сил цивільної оборони до виконання функцій із захисту населення і територій, а також виконання завдань з ліквідації надзвичайних ситуацій.

Періодом з 2009 по 2013 роки в Добропільському районі зареєстровано 11 надзвичайних ситуацій техногенного характеру, які на третину зменшились порівняно із попередніми роками (рис. 3.3).

Рисунок 3.3.Розподіл кількості НС техногенного характеру, що виникли у 2013 році за регіонами України

За видами НС техногенного характеру в Добропільському районі розподілилися на:

.        НС, пов'язаних із пожежами та вибухами - 4;

.        НС на транспорті - 4;

.        НС унаслідок аварій на системах життєзабезпечення - 2;

.        НС унаслідок раптового руйнування будівель та споруд - 1;

.        НС, пов'язані із аваріями на електроенергетичних системах - 1(табл.3.2);

В внаслідок цих HC загинуло 6 осіб та постраждало - 24 (з них 3 дитини).

Найбільшу кількість загиблих у НС техногенного характеру зареєстровано внаслідок пожеж та вибухів та аварій на транспорті.

Найбільшу кількість постраждалих зареєстровано унаслідок НС на транспорті. В середньому в кожній НС, пов'язаній із пожежами гинуло троє осіб та одна особа травмувалася, а в кожній НС унаслідок аварій на автомобільному транспорті - гинуло п'ять та травмувалось троє осіб.

Матеріальні збитки внаслідок НС техногенного характеру протягом п’яти останіх років становили близько 9 млн. гривень.

Головними причинами виникнення НС техногенного характеру, які виникли у 2009-2013 роках, були:

порушення правил дорожнього руху;

недотримання правил пожежної безпеки;

порушення вимог технологічних процесів;

застарілість та фізична зношеність обладнання, комунікацій тощо.

Таблиця 3.2

Надзвичайні ситуації техногенного характеру

За результатами аналізу виникнення надзвичайних ситуацій різних типів визначаємо питому вагу надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру різних груп та видів (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Питома вага НС, %

Зберігаються високими ризики виникнення НС природного (особливо гідрометеорологічних, геологічних та медико-біологічних НС) та техногенного (особливо пожеж ,вибухів), аварій на транспорті та в системах життєзабезпечення) характеру, що потребує зосередження діяльності єдиної державної системи цивільного захисту на заходах із запобігання виникненню НС (Рис. 3.4).

Отже, протягом 2013 року в Донецькій області збереглась тенденція до зменшення загальної кількості надзвичайних ситуацій.

Збільшення кількості постраждалих в НС сталося через інфекційні захворювання та отруєння неякісними продуктами харчування.

Визначивши питому вагу надзвичайних ситуацій на території Добропільського району Донецької області ми встановили, що питома вага надзвичайних ситуацій природного характеру є меншою (26,67%), ніж надзвичайних ситуацій техногенного характеру (73,33%).

РОЗДІЛ VІ. ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ВИРОБНИЦТВА НА ОСНОВІ АНАЛІЗУ БАЛАНСУ КИСНЮ

Проблема дослідження балансу відновлення та споживання атмосферного кисню тісно пов’язана з екологічно. безпекою території локального та регіонального рівнів. ЇЇ важливість і складність обумовлена, як зміною структури промисловості, так і підвищенням ролі екологічного фактора в господарюванні.

Загальна методика розрахунку відновлення - споживання атмосферного кисню запропонована в роботах В. Владімірова (1982, 1990). Згідно цієї методи, для розрахунку балансу відновлення - споживання атмосферного кисню необхідно визначити:

. Загальний об’єм відновлення кисню на території, виходячи з характеристик природних і штучних біогеоценозів (екосистема).

. Загальний об’єм споживання атмосферного кисню при викиді забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами.

. Об’єм оптимального споживання кисню.

Об’єм відновлення атмосферного кисню на території визначають, виходячи з об’єму щорічного відтворення і-тимм рослинним угрупуванням.

Загальний об’єм відтвореного кисню визначається, як сума відтвореного кисню в ценозах за формулою:

ПВ = Ʃ Sбгц і*Y, т/рік, (4.1)

де ПВ- регіональне відтворення кисню;

Sбгц і- площа і-го біогеоценозу, км2;

Y - щорічне виробництво кисню і-тим рослинним угрупуванням, т/км2.

Таблиця 4.1

Виробництво кисню рослинним угрупуванням

Загальний об’єм відтвореного кисню коригується на коефіцієнт, який визначає ту частину відтвореного кисню, яку можна забрати на потреби промисловості.

Відомо, що 60 % всього відтвореного кисню рослинні угрупування використовують на забезпечення своїх біологічних потреб. Цей коректуючий коефіцієнт дорівнює 0,04, що характеризує 4 % використання промисловістю відтвореного кисню.

Фактичне споживання кисню розраховують виходячи з об’ємів викидів забруднюючих речовин, які поступають від стаціонарних та пересувних джерел забруднення, при чому визначають об’єми тих забруднювачів, які зв’язують атмосферний кисень. Основними з них є оксид вуглецю, оксид азоту та сірчистий ангідрид.

Перехід від об’ємів забруднювачів до об’ємів спожитого кисню здійснюється за формулами, які залежать від молярних мас забруднювачів речовин. Так, для оксидів вуглецю (СО) такий перехідний коефіцієнт рівний 0,571, для оксиду азоту (NО2) - 0,696, а для сірчистого ангідриду (SO2) - 0,5.

Об’єм спожитого кисню можна розрахувати за допомогою формули:

ПС = 0,571*V(СО) + 0,696 V(NО2) + 0,5 V(SO2), т/рік (4.2)

де: V(СО), V(NО2), V(SO2) - сумарні об’єми викидів оксидів вуглецю, оксиду азоту та сірчаного ангідриду від пересувних та стаціонарних джерел забруднення, т/рік.

Баланс відтворення кисню П (т/рік) визначають за формулою:

П = 0,04*ПВ - ПС, т/рік, (4.3)

де 0,04 - коефіцієнт, який визначає ту частину відтвореного кисню, яку можна використати для потреб промисловості без нанесення певної шкоди екосистемам регіону або області;

ПВ - об’єм відтвореного кисню, т/рік;

ПС - об’єм спожитого кисню, т/рік.

Якщо П≤0 - екологічна рівновага не збережена, якщо П>0 - екологічна безпека збережена.

Таблиця 4.2

Вихідні дані

Розрахунок:

Загальний об’єм відтвореного кисню:

Пв=(4*100)+(67*500)+(0,034*400)=36634 т/рік;

Об’єм спожитого кисню для стаціонарних джерел:

Псс=(0,571*5)+(4900*0,696)+(0,5*87000)=46913,3 т/рік;

Об’єм спожитого кисню для пересувних джерел:

Псс=(0,571*36700)+(0,696*56000)+(0,5*34000)=76931,7 т/рік;

Загальний об’єм спожитого кисню:

Пс=46913,3+76931,7=123845 т/рік.

Баланс відтворення кисню:

П=0,04*36634-123843=-122379,6

Отже, баланс відтвореного кисню Пс=-122379,6 т/рік, тбто П≤0 - це означає що екологічна рівновага не збережена,негативний екологічний баланс, територія небезпечна.

РОЗДІЛ 5. ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА НА ЛОКАЛЬНОМУ РІВНІ

Оцінку екологічної безпеки промислового об’єкта здійснюють за основними напрямками:

.1 Оцінка потенційної небезпеки промислового об’єкта в умовах нормальної експлуатації

Для характеристики цього напряму використовують коефіцієнт нормативної екологічної небезпеки Кн , що характеризує ступінь потенційної екологічної небезпеки підприємства в умовах нормальної експлуатації при дотриманні всіх екологічних нормативів. Даний коефіцієнт вимірюється в балах і залежить від класу небезпечності підприємства. Для підприємств 1-го класу небезпеки він рівний 400, 2-го - 100, 3-го - 36, 4-го - 4, 5-го - 1.

.2 Оцінка ступеня перевищення рівня шкідливої дії підприємства над нормативними показниками

Для характеристики цього напрямку використовують:

Показник перевищення нормативної зони забруднення S. Цей коефіцієнт характеризує ступінь перевищення нормативів забруднення атмосфери. Фактичні викиди підприємства не повинні призводити до перевищення ГДК забруднюючої речовини в приземному шарі атмосфери.

S=π(Rсзз+V*Sпідп/π)2+Sзабр/π(Rсзз+V*Sпідп/π)2 (5.1)

де: Rсзз - радіус санітарно-захисної зони, м;

V - об’єм викиду забрудненої речовини в атмосферу, м3/с;

Sпідп - площа підприємства, м2;

Sзабр - площа зони забруднення підприємства, м2.

Sсзз=π*R2 (5.2);

S=(15…25%)Sсзз (5.3);

S=(5…10%)Sсзз+Sсзз (5.4).

Показник перевищення нормативу об’єму викидів шкідливих речовин в атмосферу.

Vа - безрозмірний коефіцієнт, що характеризує ступінь перевищення реальних викидів шкідливих речовин в атмосферу над нормативними рівнями гранично допустимих викидів.

Va=Mсум / Mгдв (5.5);

Mсум=∑(Mі / Cгдв і)bі (5.6);

Mгдв=∑(Mгдв і / Cгдв і)bі (5.7).

де, Mі - кількість і-тої шкідливої речовини фактично викинутої в атмосферу від всіх джерел викиду підприємства, т/рік;

Mгдв і - гранично-допустимий викид і-тої шкідливої речовини, т/рік;

bі - коефіцієнт відносної небезпеки і-тої забруднюючої речовини, який залежить від класу небезпечності речовини. Для речовини 1-го класу небезпечності рівний 1,7, 2-го - 1,2, 3-го - 1,0, 4-го - 0,9.

Показник перевищення нормативного об’єму скидів шкідливих речовин у водойми.

Vв - безрозмірний коефіцієнт який характеризує ступінь перевищення реальних скидів шкідливих речовин у водойми над нормативними рівнями ГДС. Розраховується аналогічно попередньому показнику, з врахуванням цінності відповідних водоймищ (рекреаційне, рибогосподарське, виробниче і т.п.).

Показник перевищення нормативного об’єму відходів.

Vвід - безрозмірний коефіцієнт, що характеризує ступінь перевищення реального об’єму вивезення і складування відходів над нормативними.

.2.5 Показник перевищення нормативних рівнів фізичних впливів.

Vфв - безрозмірний коефіцієнт, який характеризує перевищення реальних шкідливих фізичних дій (шум, ультразвук) над нормативними величинами.

.3 Оцінка реципієнтів шкідливої дії в межах прилеглих територій.

Коефіцієнт озеленення зони дії.

Коз - характеризує ступінь озеленення зони дії підприємства. У разі, коли зона забруднення переважає зону дії, цей коефіцієнт характеризує ступінь озеленення зони забруднення.

Коз=Sд/Tоз+Sд (5.8)

Tоз=(1…10%)Sсзз (5.9)

Sд=π(Rсзз+V*Sпід/π)2 (5.10)

Коефіцієнт людності ареалу шкідливої дії.

Клюд - безрозмірний коефіцієнт, який характеризує ступінь заселення ареалу шкідливої дії підприємства:

Kлюд=Нр+Рн/Нр (5.11)

де: Нр - нормативна щільність населення, приймається одна людина на 1 га;

Рн - щільність населення в межах ареалу шкідливої дії підприємства (Рн=0,8-1,2).

Коефіцієнт цінності території в межах ареалу.

Безрозмірний коефіцієнт який характеризує природну, суспільну, культурну, історичну, рекреаційну та інші цінності території в межах ареалу дії підприємства. Визначається експериментальним методом. Ктер=1-5.

.4 Інтегральний показник екологічної небезпеки підприємств

Відображає комплексну інтегральну порівняльну оцінку рівня екологічної небезпеки підприємства з врахуванням зовнішніх та внутрішніх факторів.

Rінт=Kоз*Kлюд*Kтер*S*Vа*Vв*Vвід*Vфв*Kн (5.12);

Rінт≤Kн - підприємство екологічно безпечне;

Rінт>Kн - підприємство екологічно небезпечне.

Розрахунок:

Ми досліджуємо підприємство ДРЕС, яке відноситься до 1 класу небезпеки.

Зназодимо показник перевищення нормативної зони забруднення S:

Вихідні дані:

Sсзз=1000 м², так як клас небезпеки підприємства І;

Sпідр= 400м²;

Sзабр=600 м²:

Rсзз=17,8;

V=0,003.

S=(3,14(17,8+0,003*(400/3,14))2+600)/(3,14(17,8+0,003*(400/3,14)))2= 1,57

Розраховуємо показник перевищення нормативу об’єму викидів шкідливих речовин в атмосферу:

Mсум=∑(2,4/0,01)1,2 + (4,7/0,15)1,0 + (45/0,2)0,9 = 718,2+31,3+130,9 = 880 т/рік

Mгдв=∑(3,4/0,01)1,2 + (6,9/0,15)1,0 + (29/0,2)0,9 = 1190+6+88,2 = 1184,2 т/рік

Va=Mсум / Mгдв = 880 / 1184,4 = 0,74.

В даному випадку Mсум не перевищує, Mгдв в межах норми.

Розраховуємо коефіцієнт озеленення зони дії:д=3,14*(17,8+0,003*400/3,14)2 = 1038;

Tоз= 1000/10 = 100;

Коз=1038/100+10,38 = 0,91.

Розраховуємо коефіцієнт людності ареалу шкідливої дії:

Kлюд= 1 + 1/1 = 2.

Зназодимо інтегральний показник екологічної небезпеки підприємства:

Rінт=0,91*2*2*1,57*0,74*1*1*1*400 = 1691,58.

Отже, так як Rінт = 1691,58, тобто є більшим ,ніж коефіцієнт норм екологічної небезпеки Kн = 400, тому підприємство ДРЕС вважається екологічно небезпечним.

РОЗДІЛ 6. ОЦІНКА РИЗИКУ ДЛЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ ВІД ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ.

Сьогодні відповідно до статті 40 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", з метою науково-методичного забезпечення функціонування системи державного соціально-гігієнічного моніторингу в нашій державі затверджені методичні рекомендації "Оцінка ризику для здоров'я населення від забруднення атмосферного повітря", які вміщують оцінку рівня канцерогенного та неканцерогенного ризиків для здоров'я населення від існуючого забруднення атмосферного повітря на території населеного пункту, яке сформоване за рахунок промислових викидів, життєдіяльності населення та процесів трансформації.

Методологія оцінки ризику - це вибір оптимальних у даній конкретній ситуації шляхів усунення або зменшений ризику, він складається з трьох взаємопов'язаних елементів: оцінка ризику; управління ризиком; інформування про ризик.

Саме їх сукупність дозволяє не лише виявити існуючі проблеми, розробити шляхи їх вирішення, а й створити умови для практичної реалізації цих рішень.

При цьому визначення ризику від забруднення атмосферного повітря дозволяє прогнозувати імовірність і медико-соціальну значимість можливих порушень здоров'я при різних сценаріях його впливу, а ще й встановлювати першочерговість і пріоритетність заходів з управління факторами ризику на індивідуальному та популяційному рівнях.

Визначення факторів ризику, доведення їх ролі у порушенні здоров'я людини, а також кількісна характеристика залежностей шкідливих ефектів від рівнів впливу конкретних факторів дозволяє оцінити реальну загрозу здоров'ю населення, що проживає на певних територіях, і дає об'єктивні підстави для впровадження профілактичних заходів.

Оцінка ризику. Повна, або базова, схема оцінки ризику передбачає проведення чотирьох взаємопов'язаних етапів, а саме: ідентифікацію небезпеки; оцінку експозиції; характеристику небезпеки (оцінку залежності "доза-відповідь"); характеристику ризику.

Ідентифікація небезпеки. Головним завданням цього етапу є відбір пріоритетних, індикаторних хімічних речовин, вивчення яких дозволить з достатньою точністю охарактеризувати рівні ризику порушення стану здоров'я населення та джерела його виникнення. Пріоритетність досліджуваних речовин визначають на основі даних щодо їх біологічної активності, у т.ч. канцерогенної, фізико- хімічних властивостей, які обумовлюють особливості поширеності і поведінки їх у навколишньому природному середовищі та впливу на організм людини, залежності розвитку негативних ефектів (специфічних і неспецифічних) від шляху надходження речовини в організм. При цьому, як правило, використовують вторинні джерела інформації (аналітичні огляди, звіти, довідники, бази даних), що вже містять висновки висококваліфікованих експертів про небезпечні властивості даної речовини.

Оцінка експозиції - етап оцінки ризику, у процесі якого встановлюється кількісний рівень надходження речовини до організму людини певним шляхом. Він передбачає визначення шляху розповсюдження у навколишньому середовищі і впливу на організм забруднюючої сполуки, вивчення її концентрацій, установлення терміну дії і загальної тривалості впливу, оцінки чисельності популяції, яка знаходиться або вірогідно може знаходитись під впливом шкідливого чинника.

Кількісна характеристика експозиції передбачає визначення концентрації хімічних сполук, що впливають на людину, орієнтуючись на дані: моніторингових досліджень; моделювання поширеності та поведінки хімічних сполук у повітряному (навколишньому природному) середовищі; комбінації результатів моніторингових спостережень із даними, отриманими на основі моделювання.

Концентрація речовини у зоні спостережень (місце перебування людини) визначається як середньоарифметична величина концентрацій, що мали місце протягом періоду експозиції, або як максимальна концентрація за обмежений час (у залежності від постановки завдання).

Для оцінки ризиків, зумовлених хронічним впливом хімічних речовин, мають застосовуватись середньорічні концентрації та їхні верхні 95%-ві довірчі межі. При визначенні ризиків гострих (екстремальних, аварійних) ситуацій терміном до 24 год використовуються максимальні концентрації.

Визначаючи ризик впливу атмосферного повітря на здоров'я людей, теоретично бажано враховувати весь спектр хімічних сполук, що можуть діяти у цьому місці. Однак, реально допускається обмеження їх числа пріоритетними (індикаторними) для даної території речовинами. Критеріями вибору пріоритетних речовин антропогенного походження є їх токсичні властивості, розповсюдження у навколишньому середовищі, стійкість, здатність до біокумулящї та міграції природними ланцюгами, здатність викликати негативні ефекти (незворотні, віддалені) та вдсельність населення, на яке потенційно вони можуть впливати.

Результатом даного етапу оцінки ризику є визначення середньої добової дози (LADD), формула розрахунку якої за інгаляційного впливу речовини з атмосферного повітря має вигляд:

LADD = [(Ca*Tout*Vout)+(Ch*Tin*Vin)]*EF*ED/(BW*AT*365) (6.1)

де: LADD - середня добова доза речовини, мг/кг-доба;

Са - концентрація речовини в атмосферному повітрі, мг/м3;

Ch - концентрація речовини у повітрі приміщення, мг/м3;

Tout - час, що проводиться поза приміщенням, год/доба;

Tin - час, що проводиться у приміщенні, год/доба;

Vout - швидкість дихання поза приміщенням, м/год;

Vin - швидкість дихання у приміщенні, м /гад;

EF - частота впливу, днів/рік;

ED - тривалість впливу, років;

BW - маса тіла, кг;

AT - період осереднення експозиції, років;

365 - число днів у році.

Характеристика небезпеки. Головним завданням етапу є узагальнення та аналіз наявних даних щодо гігієнічних нормативів, безпечних рівнів впливу (референтних доз та концентрацій), критичних органів/систем та негативних ефектів, що можуть виникати за дії певної речовини або групи речовин. Дія хімічних сполук зумовлює широкий спектр шкідливих ефектів, які залежать від шляху та тривалості надходження в організм, рівнів доз або концентрацій. У методології оцінки ризику прийнято орієнтуватися на той шкідливий ефект, який виникає за впливу найменшої із ефективних доз (критичний ефект, критичні органи/системи). При цьому міжнародна методологія оцінки ризику передбачає, що:

для не канцерогенних речовин та канцерогенів негенотоксичної дії передбачається наявність порогових рівнів, нижче від яких шкідливі ефекти не виникають;

канцерогенні ефекти, обумовлені дією генотоксичних канцерогенних чинників, можливі за дії будь-яких доз,дно викликають пошкодження генетичного матеріалу; для такого роду сполук відсутні порогові рівні.

Для характеристики ризику розвитку неканцерогенних ефектів найчастіше використовують два показники: максимальна недіюча доза, мінімальна доза, що викликає пороговий ефект.

Дані показники є основою для установлення рівнів мінімального ризику - референтних доз (RfD) і концентрації (RfC). Перевищення референтної дози не обов'язково пов'язане із розвитком шкідлігаого ефекту, але чим вища доза впливу і чим більше вона перевищує референтну, тим більша імовірність його виникнення, однак оцінити цю імовірність за даного методичного підходу неможливо. У зв'язку з цим кінцевими характеристиками оцінки експозиції на основі референтних доз і концентрацій є коефіцієнта (НQ) та індекси (НІ) небезпеки. Якщо референтна доза не перевищена, то ніяких регулюючих втручань не потрібно. У випадку, коли вплив речовини перевищує RfD, виникає небезпека, величину якої можна оцінити лише за допомогою вивчення залежності "доза-відповідь" та спектра шкідливих ефектів.

Значення референтних доз/концентрацій деяких хімічних речовин, а також критичних органів та систем, на які вони впливають, наведено у додатку.

Для оцінки ризику генотоксичних канцерогенів основним параметром є фактор канцерогенного потенціалу (СРF) або фактор нахилу (SF), що відображає ступінь наростання канцерогенного ризику на одну одиницю зі збільшенням дози впливу і має розмірність (мг/кг X доба).

Іншим параметром є величина так званого одиничного ризику (UR).

За інгаляційного впливу UR являє собою верхню, консервативну оцінку канцерогенного ризику у людини, яка зазнає постійного впливу протягом життя певного канцерогена в концентрації 1 мкг/м3.

Значення фактора канцерогенного потенціалу деяких хімічних речовин за повітряного шляху надходження наведено у додатку.

Характеристика ризику інтегрує дані про небезпеку досліджуваних речовин, величину експозиції, параметри залежності "доза-відповідь", які було отримано на попередніх етапах дослідження. На основі цих даних дається кількісна та якісна оцінка ризику окремих речовин та визначається порівняльний ряд небезпеки для здоров'я населення групи сполук.

Характеристику ризику розвитку неканцерогенних ефектів здійснюють шляхом порівняння фактичних рівнів експозиції з безпечними (референтними) рівнями впливу та визначенням коефіцієнта небезпеки:

HQ = AD/RfD або HQ = AC/RfC (6.2)

Де: HQ - коефіцієнт небезпеки;

АD - середня доза, мг/кг;

АС - середня концентрація, мг/м3;

RfD - референтна (безпечна) доза, мг/кг;

RfC - референтна концентрація, мг/м3.

За висновком російських експертів, у разі відсутності референтних доз/концентрацій як еквівалент можна використовувати гранично допустимі концентрації (ГДК) або максимально недіючі рівні чи концентрації (МНР, МНК), установлені за критерієм прямого ефекту на здоров’я.

Коефіцієнт небезпеки розраховують окремо за умов короткотривалого (гострого), підгострого і тривалого впливу хімічної речовини. При цьому період осереднення експозиції і відповідних безпечних рівнів впливу має буш аналогічним.

Критерії для характеристики коефіцієнта небезпеки наведено у таблиці 6.1.

Таблиця 6.1

Критерії неканцерогенного ризику

Для характеристики канцерогенного ризику проводять розрахунок індивідуального та популяційного ризику впливу досліджуваних речовин.

Розрахунок індивідуального канцерогенного ризику СR здійснюють за формулою:

СR = LADD*SF (6.3)

де: LADD - середня добова доза протягом життя, мг/(кг*доба);

SF - фактор нахилу, (мг/(кг*доба))

Поряд з розрахунками індивідуального канцерогенного ризику проводять визначення популяційного ризику (PCR), який відображає додаткову (до фонової) кількість випадків новоутворень, які можуть виникнути протягом життя внаслідок впливу досліджуваного фактора:

PCR= СR*POP (6.4)

де: СR - індивідуальний канцерогенний ризик;

POP - чисельність популяції, що підпадає під вплив даного фактора, чол.

При оцінці ризиків для здоров'я, зумовлених впливом забруднювачів атмосферного повітря, доцільно орієнтуватися на систему критеріїв, рекомендовану у публікаціях ВООЗ (1996, 1999, 2000рр.) (табл. 6.2).

Аналіз невизначеностей. В кінці кожного етапу оцінки ризику проводять аналіз невизначеностей, що можуть вплинути на достовірність результатів. Невизначеності являють собою часткову відсутність знань або фактичних даних щодо певних параметрів, процесів або моделей. Можливі невизначеності поділяються на три категорії:

невизначеності, зумовлені відсутністю або неповною інформацією, яка необхідна для коректного визначення ризику (наприклад, неповні або неточні дані про джерела забруднення навколишнього природного середовища, якісних та кількісних характеристиках емісії хімічних сполук тощо);

невизначеності, пов'язані із деякими параметрами, які використовують для оцінки експозиції і розрахунку ризику (наприклад, установлення токсикологічних параметрів в експериментальних умовах та екстраполяція їх на населення);

невизначеності, зумовлені пробілами в науковій теорії, яка необхідна для передбачення на основі причинних зв'язків, (неповнота інформації щодо параметрів, ярі застосовуються при аналізі ризику: характеристика популяції, довкілля, фізико-хімічні властивості сполуки тощо).

Таблиця 6.2

Класифікація рівнів ризику

Оскільки невизначеність властива самому процесу оцінки ризику, в певних випадках вона може бути зменшена шляхом додаткових досліджень чи вимірювань через виділення декількох параметрів, точність визначення яких чинить найбільший вплив на кінцеві оцінки ризику і величину загальної невизначеності.

Невизначеності притаманні усім етапам оцінки ризику і повинні ураховуватись при підведенні підсумку і визначенні елементів управління ризиком.

Управління ризиком є логічним продовженням оцінки ризику. Основні завдання управління ризиком - порівняльне вивчення факторів ризику, установлення вагомості ризиків, їхнє ранжування і виявлення пріоритетів, обґрунтування найкращих в даній ситуації рішень з усунення або мінімізації ризику, а також оцінка ефективності і корегування оздоровчих заходів. Управління ризиком базується на сукупності політичних, соціальних і економічних оцінок отриманих величин ризиків, порівняльній характеристиці можливої шкоди для здоров'я людини і суспільства в цілому, можливих витрат на реалізацію різних варіантів управлінських рішень зі зниження ризику і тих вигод, які будуть отримані в результаті реалізації заходів.

Інформування про ризик

Останнім етапом методології аналізу ризику є інформування про ризик. Інформування про ризик - це процес розповсюдження результатів визначення ступеня ризику для здоров'я людини і рішень щодо його контролю.

На їх основі органи санепідслужби спільно з адміністративними органами, з огляду на пріоритетність як окремих джерел забруднення, так і провідних чинників, які формують найбільш високий і небезпечний рівень ризику для здоров'я населення та стану навколишнього природного середовища, розробляють комплекс профілактичних заходів і черговість їх впровадження.

Цей аспект є принципово новим і відрізняє концепцію ризику від попередніх концепцій, що використовувались при оцінці небезпеки впливу шкідливих факторів оточуючого середовища на населення.

Формальдегід (метаналь, мурашиний альдегід) (від лат. Formica - мурашка) - хімічна речовина з формулою , найпростіший із альдегідів, перший член гомологічного ряду аліфатичних альдегідів. Чистий мономерний формальдегід при звичайних умовах є безбарвним газом із характерним різким запахом. Досить добре розчинний у протонних розчинниках (вода,спирти). Сполука здатна утворюватися в природних умовах, зокрема при фотохімічному окисненні метану або метанолу, при атмосферному тиску і за відсутності каталізаторів.

Подразнюючий газ, викликає дегенеративні процеси в паренхіматозних <#"819015.files/image010.gif">.

Діоксид сірки, SO2 ( інші назви: сульфітний ангідрид, сірчистий газ) - безбарвний газ, з різким задушливим запахом.

Надходить через органи дихання, сильно подразнює слизову оболонку, викликає покашлювання, інколи блювання. За перевищення ГДК (залежно від тривалості дії) спричиняє отруєння, гострий бронхіт, втрату свідомості, набряк легенів. У деяких промислових містах, за постійного вмісту в повітрі SO2 в кількості 0,03 mg/l у людей розвивається хронічний катар дихальних органів, кон’юнктивіт, карієс, малокрів’я, порушується функція печінки, знижується імунітет до різних інфекцій. Гранично допустима концентрація (ГДК) SO2 в повітрі - 0,01 mg/l (g/m3).

Діоксид сірки активно впливає на рослинність. Потрапивши у міжклітинний простір листа, SO2 вступає в контакт з мембраною, порушує її цілісність і надходить у клітину, руйнуючи її. Всередині листа SO2 перетворюється на бісульфіти, сульфіти або сульфати, або залишається у вигляді водного розчину SO2. Всі ці сполуки інгібують процес фотосинтезу. Відбувається, також, дезактивація ферментів.

Сірковуглець CS2 - з'єднання сірки з вуглецем, безбарвна рідина з неприємним запахом.

Сірковуглець дуже отруйний. Смертельна доза при вступі всередину становить 1 г. високотоксична концентрація в повітрі - понад 10 мг / л. Має місцеву подразнюючу, резорбтивна дії. Володіє психотропними, нейротоксическими властивостями, які пов'язані з його наркотичним впливом на центральну нервову систему. При отруєнні виникають головний біль, запаморочення, судоми, втрата свідомості. Несвідоме стан може змінюватися психічним і руховим збудженням. Можуть спостерігатися рецидиви судом з втратою свідомості, пригнічення дихання. При прийомі всередину наступають нудота, блювота, болі в животі. При контакті зі шкірою спостерігаються гіперемія і хімічні опіки.

Марганець - сріблясто-білий твердий крихкий метал. Відомі чотири кристалічні модифікації марганцю, кожна з яких термодинамічно стійка в певному інтервалі температур. Нижче 707 0 С стійкий a-марганець, що має складну структуру - у його елементарну комірку входять 58 атомів. Складність структури марганцю при температурах нижче 707 0 С обумовлює його крихкість.

Марганець активно впливає на обмін білків, вуглеводів і жирів. Важливою також вважається здатність марганцю посилювати дію інсуліну і підтримувати певний рівень холестерину в крові. У присутності марганцю організм повніше використовує жири. Порівняно багаті цим мікроелементом крупи (в першу чергу вівсяна і гречана), квасоля, горох, яловича печінка і багато хлібобулочні вироби, якими практично заповнюється добова потреба людини в марганці - 5,0-10,0 мг.

Як було сказано вище, сполуки марганцю викликають токсичну дію на людину. Саме распостранненое захворювання - це синдром Паркінсона. Також слідство цих токсинів бувають захворювання: Центрально - Нервової Системи, пневмонія, рак шлунку і летаргія.

.1 Розрахунок не канцерогенного ризику

За формулою (6.2.) ми розраховуємо коефіцієнти небезпеки для характеристики ризику розвитку не канцерогенних ефектів таких речовин як: формальдегід, діоксид сірки, сірковуглець та сполук марганцю.

Отже,

HQформальд. = 0,003/0,003 = 1;

HQдіокс.сір. = 0,08/0,08 = 1;

HQсірковугл. = 0,7/0,7 = 1;

HQспол.марг. = 0,00005/0,00005 = 1.

Результати розрахунків зводимо у таблицю (6.1.1.)

Таблиця 6.1.1.

Отже, після розрахунку коефіцієнтів небезпеки, не канцерогенний ризик для здоров’я населення за впливу формальдегіду концентрацією 0,003 мг/кг, діоксину сірки 0,08 мг/кг, сірковуглецю 0,7 мг/кг та сполук марганцю 0,00005 мг/кг в атмосферному повітрі є допустимим, ризик виникнення шкідливих ефектів зневажливо малий.

.2 Розрахунок канцерогенного ризику

Розраховуємо середню добову впливу бензапірену на населення міста, де концентрація безапірену в атмосферному повітрі становить 0,91*10- 6 мг/м³.

Використовуючи стандарті дескриптори експозиції, розрахунок проводимо за формулою (6.1.).

LADD = [(0,91*10- 6*8*1,4)+( 0,91*10- 6 *16*0,63)]*350*30/(70*70*365) = =0,11*10- 6 мг/(кг*доба)

Величина індивідуального ризику буде складати:

CR = 0,11*10- 6 * 3,1 = 0,34*10- 6

Враховуючи, що кількість населення в досліджуваному місті 300000 чоловік, розраховуємо величину популяційного ризику:

PCR = 0,34*10- 6 *300000 = 10200*10- 6 = 0,1

Отже за класифікацією рівнів ризику ВООЗ, розрахований ризик буде низьким, тобто допустимим для здоров’я населення.

ВИСНОВОК

При виконанні курсової роботи була проведена оцінка екологічної безпеки території Добропільського району Донецької області, тобто досліджені небезпечні природні явища, техногенна небезпека, виявлені антропогенні екологічні фактори, які призвели до порушення екологічної безпеки.

Добропільський район розташований в Північно-Західній частині Донецької області. Рельєф району різноманітний. Поверхня його сильно порізана густою сіткою річкових долин, глибоких балок і ярів. Характерні також гриви, горби і куполи. Клімат Добропільського району різко-континентальний. За агрокліматичним районуванням Донецької області Добропільський район віднесено до другого помірно-засушливого району, для якого характерні жарке літо і помірно холодна зима.

Для грунтового покрову більшої частини Добропільського району характерні чорноземи. З півдня на північ через Добропільський район протікає р. Казенний Торець зі своєю притокою р. Грузька, а зі сходу на захід - р. Бик (притока Самари).

Добропільський район - сільськогосподарський. Ґрунти, в основному, чорноземи, на берегах річок - лугові. Більша частина ґрунтів розорана і обробляється для вирощування зернових і технічних культур - озимої та ярої пшениці, ячменю, кукурудзи, соняшнику та інших. Розвинене також тваринництво, птахівництво, бджільництво, садівництво, на штучних водоймах - розведення риби.

В підземних надрах Добропільщини великі запаси кам’яного вугілля. Видобуток вугілля на території району ведуть 4 шахти - «Добропільська», «Алмазна» (колишня шахта ім. РСЧА), «Білозерська» і «Білицька»(табл. 2.1).

Район багатий на поклади пластичних і вогнетривких глин, які використовуються для виробництва кераміки та будівельних матеріалів. Їх видобутком біля с. Октябрського займаються ЗАТ «Глини Донбасу», ТОВ «Донкерампромсировина», ЗАТ «Вогнеупорнеруд», АТЗТ «Веско». Глини Добропільщини експортуються майже в десяток країн для виробництва кераміки.

Протягом 2013 року в Донецькій області збереглась тенденція до зменшення загальної кількості надзвичайних ситуацій.

Збільшення кількості постраждалих в НС сталося через інфекційні захворювання та отруєння неякісними продуктами харчування.

Визначивши питому вагу надзвичайних ситуацій на території Добропільського району ми встановили, що питома вага надзвичайних ситуацій природного характеру є меншою (26,67%), ніж надзвичайних ситуацій техногенного характеру (73,33%).

Визначивши баланс відтвореного кисню Пс=-122379,6 т/рік, ми визначили що П≤0 - це означає що екологічна рівновага не збережена,негативний екологічний баланс, територія небезпечна.

При оцінці екологічної безпеки промислового виробництва на локальному рівні, ми досліджували підприємство ДРЕС, яке відноситься до 1 класу небезпеки. Розрахувавши показник екологічної небезпеки підприємства ми визначили, що ДРЕС вважається екологічно небезпечним.

Після розрахунку коефіцієнтів небезпеки, не канцерогенний ризик для здоров’я населення за впливу формальдегіду концентрацією 0,003 мг/кг, діоксину сірки 0,08 мг/кг, сірковуглецю 0,7 мг/кг та сполук марганцю 0,00005 мг/кг в атмосферному повітрі є допустимим, ризик виникнення шкідливих ефектів зневажливо малий.

Отож, проаналізувавши всі фактори, що впливають на екологічну безпеку регіону можна зробити висновок: на території Добропільського району Донецької області стаються надзвичайні ситуації як техногенного так і природного характеру, що створюють певну екологічну небезпеку для населення, також розміщені промислові об'єкти, які створюють загрозу для оточуючого середовища.

Для забезпечення екологічної безпеки даної області необхідно: утвердження механізмів, які мають забезпечити надійні гарантії не лише остаточної стабілізації економіки, а й утворення необхідних передумов її прискореного зростання; впровадження науково-технологічних інновацій та опанування інноваційного шляху розвитку як головного чинника сталого економічного розвитку; здійснення активної аграрної політики; будівництво нових і реконструкція діючих потужностей комунальних очисних каналізаційних споруд, розв'язання проблеми відходів на місцевих і державному рівнях; всебічний розвиток екологічної освіти.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. С.М. Сухарев, С.Ю. Чундак, О.Ю. Сухарева „Основи екології та охорони довкілля” Київ.:-2006р.

. Коротун І. М., Коротун Л.К. Природні умови і ресурси України. Рівне, 1997 р.

. Екологічний паспорт Полтавської області за 2006 р.

. Класифікатор Надзвичайних ситуацій в Україні. - К., 1999, 178 с.

. Фізико-географічне районування України/ Маринич О.М., Пархоменко Г.О. - Український географічний журнал, 2003, №1 - с. 129

. Качинський А.Б. Екологічна безпека України: системний аналіз перспектив покращення. - К.: НІС, 2001. - 312 с.

7. Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування. -Львів: Новий Світ. - 2000. 248 с.

. Гибс Л.М. Правда о диоксинах. -Иркутск. -1998 г.

. Офіційний сайт міста Пирятин та Пирятинського району.

. Пирятинський район //Павлов В. В. Подорожуючи Полтавщиною. Путівник. - Полтава: АСМІ, 2006. - С. 7.

. Надзвичайні ситуації. Основи законодавства Україні. - Т.1, 2.- К., 1998.- 544с.

. Білявський Г.О. та ін. Основи загальної екології: підручник. К.: “Либідь”, 1995. - 368 с.

. Яцик А.В. Екологічна безпека в Україні.- К.:Генеза, 2001. -216с.

ДОДАТОК 1

Рисунок 1. Адміністративно-теоиторіальний устрій Добропільського району на карті Донецької області

Рисунок1.2. Клімат Добропільського району на карті Донецької області

Рисунок 1.3. Грунти Добропільського району на карті Донецької області

ДОДАТОК 2

Референтні концентрації за хрон ічного інгаляційного впливу

ДОДАТОК 3

Фактори канцерогенного потенціалу

© 2003 - 2022 «Библиофонд»

Обратная связь

Пользовательское соглашение

Политика конфиденциальности

Полная версия

Помощь по учебным работам

Консультация по курсовой работе

Консультация по дипломной работе ВКР

Консультация по реферату

Консультация по отчетам о практике