Розвиток лізингу в Україні

Розвиток лізингу в Україні

Зміст

Вступ

.        Сутність лізингу

.        Переваги лізингу та його застосування

.        Розвиток лізингу в Україні

Висновок

Вступ

Актуальність розвитку лізингу в Україні, включаючи формування лізингового ринку, обумовлена передусім несприятливим станом парку устаткування: значна питома вага морально застарілого устаткування, низька ефективність його використання, немає забезпеченості запасними частинами тощо. Одним з варіантів рішення цих проблем може стати лізинг, який об’єднує всі елементи зовнішньо-торгівельних, кредитних та інвестиційних операцій.

Перехід до ринкової економіки поставив перед промисловими підприємствами ряд проблем, головною з яких являється наступна: як затвердитися в умовах зростаючої конкуренції, скорочення ринку збуту через невисокі ціни продукції та неплатоспроможність, складність пошуку постачальників сировини, матеріалів та обмеженості фінансових ресурсів.

В наш час більшість українських (та й не тільки українських) підприємств відчувають нестачу оборотних коштів. Вони не можуть оновлювати свої основні фонди, впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу і вимушені брати кредити. Існують різноманітні види кредитування: іпотечне, під заставу цінних паперів, під заставу партій товару, нерухомості. Однак підприємству при необхідності оновлення своїх основних фондів вигідніше брати устаткування в лізинг. При цьому економія коштів підприємства у порівнянні зі звичайним кредитом на придбання основних засобів доходить до 10% від вартості устаткування за увесь строк лізингу, який складає, як правило, від одного до п’яти років. Теперішня економічна ситуація в Україні, на думку багатьох експертів, сприяє лізингу. Форма лізингу примирює протиріччя між підприємством, у якого немає коштів на модернізацію, і банком, який неохоче надасть цьому підприємству кредит, так як не має достатніх гарантій повернення інвестованих коштів. Лізингова операція вигідна усім учасникам: одна сторона отримує кредит, який виплачується поетапно, та потрібне устаткування, інша сторона - гарантію повернення кредиту, так як об’єкт лізингу є власністю лізингодавця чи банка, що фінансує лізингову операцію, до надходження останнього платежу.

Лізинг є однією з найцікавіших форм інвестування, що здатні значно пожвавити процес оновлення виробництва і посприяти входженню економік країн Співдружності до структури світового ринку. Лізинг може дати потужний поштовх процесам приватизації, конверсії, оновлення технологічного парку існуючих підприємств і створення нових виробництв, оптимізувати використання наявного машинного парку і на вигідних умовах отримати найсучасніше вітчизняне та зарубіжне устаткування.

1.      Сутність лізингу

Лізинг - важлива складова державної стратегії розвитку будь-якої цивілізованої країни. Перші згадки про подібні до лізингу операції відносять ще до часів стародавніх шумерів. Розкриття сутності лізингової угоди бере свій початок за часів Аристотеля, котрому належать слова: "Багатство полягає в користуванні, а не в праві власності". Лізинг (в сучасному розумінні) з'явився в розвинених країнах у 50-ті роки минулого сторіччя. Першим акціонерним товариством, для якого лізингові операції стали основним видом діяльності, була створена у 1952 році в Сан-Франциско відома американська компанія "United States Leasing Corporation". Досить швидко цей інвестиційний механізм поширився у країнах Західної Європи та Японії. Лізинг в світовій економіці займає друге місце за обсягами інвестицій після банківського кредиту, тому що він є одним з найбільш прогресивних методів матеріально-технічного забезпечення виробництва і відкриває користувачам широкий доступ до передової техніки і технологій.

На початку ХХІ ст. середньорічний обсяг світового ринку лізингу перевищив $500 млрд. Частка лізингу в загальному обсязі інвестицій становить 15-30%. Співвідношення річних обсягів ринку лізингу і ВВП у середньому у світі дорівнює 1,55%, у країнах, що демонструють швидкі темпи економічного зростання, - близько 5% Лізинг, що посідає важливе місце в економіці багатьох країн, є ознакою їх прогресивного розвитку. За обсягом лізингових операцій лідирує Північна Америка (більше $224 млрд.), за нею йде ринок країн Європи (більше $190 млрд.). Найвищі темпи зростання ринків лізингу демонструють країни таких регіонів, як Південна Америка (17%), Африка ( 69%), Австралія та Океанія (32%).

Лізинг є універсальним фінансовим інструментом для постійного оновлення матеріально-технічної бази багатьох виробничих одиниць. Україна знаходиться в крайній необхідності оновлення основних фондів у всіх промислових районах, а тому для неї має велике значення розвиток ринку лізингу. В українському законодавстві передбачено, що лізинг слід розглядати як бізнес-діяльність, спрямована на інвестування власних або залучених коштів в оновлення основних фондів.

Одним з важливих каналів інвестицій для України є міжнародний лізинг. Використання міжнародного лізингу, як метод залучення інвестицій в Україну, має особливе значення в поточному дефіциті капіталовкладень за рахунок власних коштів підприємств, у відсутності необхідної підтримки громадськості, обмеженому доступі до довгострокових кредитів. Таким чином, лізинг може стати потужним чинником у стимулюванні припливу інвестицій в основний капітал та економічне зростання в Україні.

.        Переваги лізингу

. Лізинг використовується у процесі управління поточними активами компанії як вид фінансування, що дає змогу придбавати необхідні основні засоби, одночасно не обмежуючи можливості лізингоодержувача в банківському кредитуванні;

. Лізинг здебільшого не передбачає додаткового забезпечення з боку лізингоодержувача, оскільки лізингодавець залишається власником предмета лізингу і має на нього всі права. У західній економічній літературі поняття «фінансування під актив» (asset finance) є практично синонімом поняття «лізинг»;

. Класичні лізингові операції передбачають відсутність або невеликий розмір початкового (авансового) платежу та фіксовані розміри наступних лізингових платежів;

. Договір лізингу може передбачати проміжне короткострокове фінансування, як доповнення до основного середньо- або довгострокового фінансування;

. Лізинг більш гнучка порівняно з банківським кредитуванням форма фінансування, оскільки лізингова діяльність значно менше регулюється з боку держави. У багатьох країнах державні органи не регулюють лізингову діяльність, здійснюючи лише моніторинг її результатів;

. У країнах з розвинутим лізинговим бізнесом він значно оперативніший порівняно з банківським кредитуванням. Після подання замовлення клієнт може дуже швидко отримати у користування необхідні активи; 7. Оперативний лізинг є механізмом, що допомагає лізингоодержувачу підтримувати належний технічний рівень оснащення свого виробництва.

.Лізинг може передбачати також надання лізингоодержувачу послуг, пов'язаних з предметом лізингу. Банківське кредитування подібного не передбачає.

.У багатьох країнах особливо популярним є оперативний лізинг, оскільки його застосування дає змогу лізингоодержувачу користуватися предметами лізингу, при цьому відображаючи лізингові платежі у фінансовій звітності лише у складі поточних витрат звіту про фінансові результати. Має місце так зване позабалансове фінансування (out of balance financing); коефіцієнти, які розраховуються за даними вертикального аналізу фінансової звітності компанії-лізингоодержувача, виглядають у цій ситуації значно привабливіше, що важливо при оцінюванні її кредиторами та ін­вестиційними аналітиками; 10. У розвинутих економіках спеціалізовані лізингові компанії, заощаджуючи кошти на великому масштабі операцій при закупівлі партій обладнання в одних і тих самих постачальників/виробників, мають змогу надавати лізингоодержувачам значно дешевші порівняно з банківським кредитуванням послуги.

Розглянемо переваги лізингу для лізингоотримувача:

ризик втрати або пошкодження майна, що орендується, лежить на його власнику (лізингодавцю), якщо інше не встановлене договором;

власник може здійснювати обслуговування і ремонт обладнання;

лізинг модернізує устаткування і надає можливість лізингоотримувачу користуватись найсучаснішим обладнанням;

лізингові платежі здійснюються не одноразово, а частинами у погоджені терміни;

з точки зору оподаткування лізинг є вигідніший для лізингоотримувача;

лізингові платежі здійснюються після того, як устаткування встановлене на підприємстві і досягло відповідної продуктивності;

немає необхідності у заставі;

можливість співпраці з потенційними інвесторами, оскільки у лізинговій угоді беруть

участь щонайменше три сторони.

Переваги лізингу для лізингодавця:

лізинг є додатковим інструментом фінансування, який є актуальним для дослідження нових сфер прибуткового вкладення капіталів банків і їх дочірніх організацій;

оформлення лізингових операцій порівняно з банківським кредитуванням є простішою і оперативнішою процедурою;

ризик знижується порівняно з банківськими кредитами

. Розвиток лізингу в Україні

Лізинг є інноваційним для України інструментом залучення капіталу, а також має значне значення у період економічної кризи. Під час економічних потрясінь, обмеженій купівельній спроможності, значному безробітті цей вид діяльності, спроможний зробити великий вклад у піднесення і розвиток національної економіки.

Аналізуючи ринок лізингових послуг в Україні, на сьогодні він перебуває на стадії становлення, і очевидним є необхідність збільшення обсягів лізингових операцій, оскільки багато вітчизняних підприємств характеризуються несприятливим станом матеріально-технічної бази. Проте темп росту лізингового ринку в Україні не відповідає потребам промисловості та економіки в цілому. Сьогодні в Україні лізинг є одним з найбільш перспективних інструментів, що надає підприємствам реальну можливість формувати та оновлювати техніко-технологічну базу, підвищувати конкурентоздатність продукції, оптимізувати витрати. За оцінками Міжнародної фінансової корпорації потенціал лізингового ринку в нашій країні становить близько $100 млрд. За даними щорiчного дослiдження МФК "Бiзнес середовище в Українi" банкiвськi кредити нинi не в змозi задовольнити попит на довгострокове фiнансування в країнi. Потенцiйний попит на лiзингове фiнансування є достатньо високим, оскільки кожне третє пiдприємство має потребу у новому обладнаннi, зношеність основних фондів сягає 60-70% , і саме через лізингове фінансування їх можливо оновити.

Зростання ринку лізингу в Україні можна проілюструвати, використавши різні показники зростання, наприклад:

·Загальну вартість лізингових активів протягом року;

·Загальну вартість договорів лізингу, укладених протягом року;

·Обсяг портфелів договорів лізингу.

Система лізингової індустрії в Україні представлена наступними суб’єктами:

Лізинговий ринок України

Дочірні лізингові компанії великих банків

Напівкомерційні лізингові компанії

Лізингові компанії, створені за галузевою / виробничою ознакою

Лізингові компанії, що створені торговими фірмами

Міжнародні лізингові компанії

Іноземні фірми - постачальники обладнання

Рисунок 1. Суб’єкти ринку лізингу в Україні

На фінансовому ринку країни із розвинутою економікою лізинг займає друге місце за обсягами інвестицій після банківського кредитування, виступаючи одним з прогресивних методів матеріально технічного забезпечення виробництва. Лізинг уможливлює використання новітньої техніки й передових технологій, оновлення, модернізацію обладнання для підвищення власної ефективності та конкурентоспроможності, що обумовлює актуальність дослідження. Переваги лізингу, на відміну від традиційного банківського фінансування, спрямовані на вирішення проблем нестачі капіталу та проблем ліквідності, з якими часто стикаються українські підприємства.

Основна економічна сутність лізингу полягає в тому, що предмет лізингу після вводу в експлуатацію відразу починає себе окупати, створюючи прибуток, частину якого відносять на погашення самих лізингових платежів .

Український ринок лізингу займає лише 0,1% від європейського. У кращі часи частка лізингу у вітчизняній економіці становила 8%, але протягом 2009 року й ця цифра скоротилася більш ніж удвічі. Однією з проблем є те, що самі лізингові компанії налаштовані на співпрацю з юридичними особами, тобто великими корпоративними клієнтами, адже саме вони формують майже всю частку їх доходу.

Ринок лізингових послуг дедалі збільшується й складає питому частку в подальшому розвитку української економіки, оскільки виступає одним із факторів зростання конкурентоспроможності підприємств, підвищення ефективності виробництва, покращення якості надання послуг, як наслідок-зміцнення позицій фірми як на вітчизняному, так і на міжнародному ринках.

Згідно із статистичними даними, незважаючи на зріст попиту на лізингові послуги в Україні, все ще незначна частка інвестиційних операцій припадає на лізинг. Після хвилі фінансово-економічної кризи, ринок лізингу почав стрімко розвиватися і вже до кінця 2010р. майже наблизився за деякими показниками до кризового рівня. Основною тенденцією для поточної оцінки потенціалу ринку стала зростаюча активність корпоративних клієнтів.

Рис.2 Кількість лізингових компаній за 2006-2012рр

За підсумками 2012 р. відзначилась позитивна динаміка щодо кількості договорів фінансового лізингу, укладених юридичними особами та фінансовими компаніями. Кількість укладених договорів фінансового лізингу за 2012 рік збільшилась на 2088(69,4%), порівняно з 2011 і становила 5095 договорів. Так, протягом 2006-2012рр. відбулося збільшення кількості лізингових компаній (рис.2). Кількість лізингових компаній, які систематично надають активи в лізинг, постійно зростає й у 2012р. сягнула 265 компаній, порівняно з 50 компаніями в 2008р. Серед основних факторів, які вплинули на зміну у структурі лізингових компаній можна виділити наступні: зростання зацікавленості у лізингу з боку іноземних інвесторів, зростання обізнаності, швидкий розвиток фінансових ринків України, покращення доступу до кредитних ресурсів.

У 2012р., порівняно з 2011р., спостерігається збільшення на 2,98% питомої ваги короткотермінових (до 2 років) договорів, зменшення на 2,52% питомої ваги договорів терміном від 2 до 5 років та зменшення на 2,6% питомої ваги договорів терміном від 5 до 10 років.

Протягом 2011-2012рр. у вартісному розподілі договорів фінансового лізингу за галузями змін позицій у галузях лідерах не відбулося. Найбільшу частку продовжують займати угоди в транспортній галузі, у сільському господарстві, будівництві та сфері послуг.

Спостерігається зменшення частки фінансування за рахунок власного капіталу від 35,49% у 2011р. до 13,5% у 2012р. та збільшення частки фінансування за рахунок позичкових коштів, зокрема банківських кредитів від 64,5% до 86,6% відповідно.

За 2012 рік в Україні зареєстровано 217 лізингодавців, але фактично з них працюють на ринку лізингових послуг не більше 20.

Серед лізингових компаній, що сьогодні працюють на українському ринку лізингу, можна виділити ТОП-10 компаній, які активно поводять себе на ринку і залишаються в десятці лідерів вже декілька років підряд, займаючи те чи інше місце. Рейтинг першої десятки лізингодавців за 2012 рік, який проводить Асоціація «Українське об'єднання лізингодавців», очолила компанія ВТБ Лізинг Україна з портфелем у 3,5 млрд. гривень, друге місце посів Райффайзен Лізинг Аваль з портфелем 2 млрд. гривень, на третьому - УніКредит Лізинг з портфелем в 1,57 млрд. грн.

ТОП-10 компаній, які активно поводять себе на ринку

Назва компанії

2012 р., млн. грн.

2011 р., млн. грн.

2010 р., млн. грн.

Темп приросту , %

2010-2011 рр.

2011-2012 рр.

1

ВТБ Лізинг Україна

3505.03

4869.36

5230.27

-6.90%

-28.02%

2

Райффайзен Лізинг Аваль

2004.80

1913.29

1329.86

43.87%

4.78%

3

УніКредит Лізинг

1415.13

1459.52

1462.60

-0.21%

-3.04%

4

ІНГ Лізинг Україна

1336.70

1482.00

1420.00

4.37%

-9.80%

5

ОТП Лізинг

1156.11

756.89

131.46

475.78%

52.74%

6

Порше Лізинг Україна

546.44

363.83

229.83

58.31%

50.19%

7

Хюпо Альпе-Адриа-Лізинг

491.72

677.14

796.78

-15.02%

-27.38%

8

АLD Аотое/Перша лізингова компанія

466.32

336.00

294.60

14.05%

38.79%

9

Євро Лізинг

323.56

412.58

429.49

-3.94%

-21.58%

Сканія кредіт Україна

350.00

138.60

238.68

-41.93%

152.53%

Як можна помітити, станом на кінець 2012 року 5 з 10 найбільших лізингових компаній показали від'ємний темп приросту відносно 2011 року. Друга ж половина навпаки продемонструвала значне зростання лізингового портфелю: так, наприклад, темпи приросту для Райффайзен Лізинг Аваль, другої з найбільших компаній, склали 43,8% в 2011 році та 4.78 % в 2012 році.

Слід зазначити, що жодна з трійки лідерів лізингових компаній не є суто українськими. Наприклад, «ВТБ Лізинг Україна», яка впевнено займає першу позицію рейтингу протягом 2008-2012 рр., є дочірньою компанією російської «ВТБ Лізинг». Також компаніями з іноземним капіталом є лідируючі «Райффайзен Лізинг Аваль», яка є дочірньою компанією Райффайзен Банк Аваль та Райффайзен Лізинг Інтернаціональ; та «УніКредит Лізинг», яка входить до складу фінансової групи UniCredit Group, і 100% акцій якої належать УніКредит Лізинг (Італія).

Лізинговий ринок протягом 2007-2012рр. мав тенденцію до розширення, про що свідчить збільшення кількості лізингоотримувачів, з якими укладено лізингові угоди. Після наставання кризи 2007р. показники лізингового ринку знизилися, проте до 2012р. відбулося поліпшення основних показників.

Показники лізингового ринку в Україні 2007-2012 рр.

На сучасному етапі, ринок лізингових послуг має позитивні тенденції для подальшого розвитку та зростання, незважаючи на різкий спад попиту на послуги цього спектру у 2008-2009рр., у 2012 році відбувається поступове нарощення до кризових темпів розвитку. Все більша частка населення дізнається про цей вид фінансування, все більше підприємств розглядають лізинг як альтернативу кредитуванню.

Тобто у подальшому є вірогідність потреб зростання лізингових послуг, що буде потребувати більш досконалого вивчення цієї тематики та розв’язання пов’язаних з нею проблем: брак достовірної інформації, недостатньо розвинутий сектор малих та середніх підприємств, ускладнений доступ до фінансування, недосконалість законодавства в цьому питанні та ін.

Україна має досить високий потенціал для розвитку ринку лізингу, але існують деякі проблеми, що стримують цей розвиток, а саме:

. Доступ до фінансування. Вартість лізингу залишається відносно високою для лізингоотримувача, тому малі і середні підприємства все ще мало використовують переваги лізингу. Переважна більшість лізингових угод передбачає авансовий платіж, середня величина якого 20% від вартості предмету лізингу. Відсоткова ставка по лізингу вища за банківський кредит, крім того вимагається додаткове забезпечення окрім самого предмету лізингу. Але багато компаній, які сьогодні входять на ринок добре обізнані з існуючими умовами. Такі компанії вимагають менший авансовий платіж та забезпечення (іноді не вимагають взагалі), і приймають рішення по кредитуванню швидше орієнтуючись на грошовий потік ніж на кредитну історію. Вони також запроваджують простішу процедуру заявки та оформлення лізингових угод. Завдяки приходу на ринок таких нових компаній конкуренція буде зростати, що зробить лізинг більш доступним для середнього і малого бізнесу .

. Податкове законодавство та адміністративна реформа. Існуюче податкове законодавство містить деякі перепони щодо лізингу. Необхідно внести певні зміни до адміністративної та судової системи, щоб спростити процедуру повернення об'єкту лізингу, що зменшить вартість транзакції для лізингодавця. Уряд України висловив ідею, що лізинг буде важливим компонентом його компанії по розвитку інвестиційного клімату в Україні, шляхом внесення змін в існуюче законодавство.

. Недостатність знань. Відчувається гостра необхідність в тому, щоб малий і середній бізнес був більш обізнаним щодо лізингу. Не зважаючи на те, що Міжнародна Фінансова Корпорація (МФК) та інші донори проводять публічну освітню компанію стосовно лізингу як альтернативного фінансового інструменту, лише великі компанії отримують переваги від використання цього інструменту. Крім того деякі банки-резиденти рекламують «лізингові послуги» як такі, що не відрізняються від банківського кредиту.

. Відсутність вторинного ринку для довгострокових активів. Не зважаючи на величезний попит на оновлення основних фондів в багатьох галузях економіки, включаючи сільське господарство та медицину, лізингові компанії не мають бажання давати в лізинг неліквідні активи. Наприклад, існує дуже добре розвинений вторинний ринок для автомобілів, які займають найбільшу частину в лізинговому портфелі. Як очікується, автомобілі і в подальшому будуть надаватися в лізинг у великій кількості. Що ж стосується сільськогосподарської індустрії та медицини, то вони як і в державах з більш розвинутим ринком, залишаються без належної уваги.

. Нерозвинуті кредитні бюро. Лізингові компанії відчувають труднощі аналізуючи потенціальних лізингоотримувачів внаслідок відсутності достатньої інформації про кредитну історію клієнта. В країнах де лізинг складає суттєвий процент капітальних інвестицій, процедури аналізу суттєво спрощуються, оскільки простий телефонний дзвінок може надати інформацію про кредитну історію потенційного лізингоотримувача.

Для більш ефективного розвитку лізингу необхідно дотримуватись таких умов:

дотримання учасниками ринку лізингу вимог законодавства;

дотримання єдиних підходів при розробці та реалізації політики щодо учасників кредитних відносин на фінансовому ринку;

забезпечення захисту прав учасників ринку лізингу;

запобігання монополізації та створення умов для розвитку добросовісної конкуренції на ринку лізингу, забезпечення рівних можливостей для доступу до ринку лізингових послуг;

створення умов для ефективної мобілізації та розміщення фінансових ресурсів учасників ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства;

забезпечення прозорості та відкритості ринку лізингу;

зміцнення та динамічний розвиток вітчизняного ринку лізингу, підтримання довіри до нього та сприяння його інтеграції в європейський та світовий ринки лізингу.

Загалом, розвиток вітчизняного ринку лізингу допоможе малому і середньому бізнесу не відволікаючи власні ресурси, здійснити модернізацію основних фондів і отримати нове, сучасне високотехнологічне обладнання та розширити збут власної продукції, особливо тієї, яка дорого коштує.

Для розвитку та вдосконалення лізингу в Україні потрібно передусім усунути нормативно-правові перешкоди на правовому рівні і у самому механізмі його фінансування. За оцінками фахівців, практика вітчизняного лізингу виявила суттєві недоліки та загальну не адаптованість українського законодавства до сучасних різновидів бізнесу, що практикуються в країнах з розвиненою ринковою економікою, особливо, це стосується питання їхнього оподаткування. Створення умов для широкого використання лізингових послуг сприятиме фінансуванню для оновлення основних фондів вітчизняних підприємств і зростанню обсягів виробництва в різних галузях економіки, а це забезпечить збільшення робочих місць та покращення рівня життя населення. Оскільки лізингові операції є дієвим і реальним способом фінансування виробництва, тому на сьогоднішній день лізинг - найперспективніший фінансовий інструмент, здатний ефективно розвивати виробництво, активізувати інвестиційний процес у країні.

Висновок

Основними чинниками, що стримують розвиток лізингу в Україні, є:

Недосконалість законодавчого забезпечення:

колізії та протиріччя між окремими законодавчими актами, що регулюють лізингову діяльність;

неоднозначність трактування окремих положень нормативно-правових актів щодо операцій лізингу;

неврегульованість окремих складових лізингової діяльності, зокрема, питань вторинного лізингу, повернення предмета лізингу лізингодавцю, взаємовідносин між учасниками лізингу у випадку пошкодження предмета лізингу тощо; - нестабільність законодавства, що створює додаткові ризики для лізингу, який за своєю сутністю є довгостроковою операцією.

Недостатня інтеграція у міжнародне законодавче поле щодо лізингу:

національні положення (стандарти) обліку, що стосуються операцій лізингу, не повною мірою відповідають міжнародним стандартам; по більшості національних стандартів обліку відсутні методичні рекомендації;

Україна не є учасником цілого ряду міжнародних конвенцій, які стосуються лізингу.

Несприятливий податковий клімат:

дискримінаційний податковий режим в оподаткуванні податком на додану вартість відсотків та комісій лізингодавців при фінансовому лізингу (порівняно з банками);

відсутність прийнятної податкової амортизації по лізингових активах, що належать до основних засобів виробничого призначення (3 група основних засобів);

безпідставність сплати при міжнародному фінансовому лізингу податку (15%) на весь лізинговий платіж, що надходить нерезиденту;

неможливість віднесення на валові витрати всіх коштів, що витрачаються на страхування лізингових активів.

Обмеженість можливостей залучення коштів для фінансування лізингових операцій, недосконалість структури джерел фінансування лізингових операцій.

Недостатня фінансова стійкість лізингодавців.

Недостатній розвиток та обмежене використання інфраструктури ринку лізингу (бюро кредитних історій, реєстр обтяжень рухомого майна, реєстр обтяжень нерухомого майна, механізми страхування фінансових ризиків тощо).

Недостатність кваліфікованих кадрів у сфері лізингу та низький рівень обізнаності з питань лізингу серед представників малого та середнього бізнесу. Учасниками ринку лізингу є:

Виробники/продавці/постачальники активів, які можуть надаватися у лізинг - вони за допомогою лізингу мають змогу розширити обсяги та пришвидшити збут своїх товарів та послуг.

Лізингоодержувачі - юридичні та фізичні особи, яким лізинг дозволяє швидко та з мінімальними витратами отримати у тривале користування необхідні їм основні засоби та деякі супутні послуги.

Лізингодавці - юридичні особи, які, передають у тривале користування основні засоби та надають супутні послуги лізингоодержувачам, залишаючись власниками лізингових активів протягом терміну дії договору лізингу. Лізингодавцями можуть бути:

банки, що надають послуги лізингу (фінансового лізингу);

фінансові установи, що не є банками, які, займаючись виключно фінансовими послугами, надають основні засоби у фінансовий лізинг;

не фінансові установи, що серед інших видів діяльності надають послуги фінансового лізингу, або фінансового та оперативного лізингу;

не фінансові установи, що надають послуги оперативного лізингу.

Банки та інші фінансові установи (страхові компанії, інститути спільного інвестування тощо), які за допомогою лізингу можуть розширювати спектр своїх послуг, збільшувати клієнтську базу.

Держава зацікавлена у розвитку лізингу, оскільки він є інвестиційним механізмом, що сприяє оновленню техніки та технологій, зростанню конкурентоздатності економіки, зменшенню енергоємності та матеріалоємності виробництва, зростанню екологічної та технічної безпеки виробництва, покращенню умов праці, розвитку малого та середнього бізнесу, сільського господарства, соціальної сфери тощо, підвищенню ефективності виробництва та добробуту населення, розширенню податкової бази, зростанню бюджетних надходжень.

Політика держави щодо формування та розвитку ринку лізингу в Україні має бути спрямована на:

дотримання учасниками ринку лізингу вимог законодавства;

дотримання єдиних підходів при розробці та реалізації політики щодо учасників кредитних відносин на фінансовому ринку;

забезпечення захисту прав учасників ринку лізингу;

запобігання монополізації та створення умов для розвитку добросовісної конкуренції на ринку лізингу, забезпечення рівних можливостей для доступу до ринку лізингових послуг;

створення умов для ефективної мобілізації та розміщення фінансових ресурсів учасників ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства;

забезпечення прозорості та відкритості ринку лізингу;

зміцнення та динамічний розвиток вітчизняного ринку лізингу, підтримання довіри до нього та сприяння його інтеграції в європейський та світовий ринки лізингу.

Державне регулювання ринку лізингу здійснюється шляхом:

ведення Державного реєстру фінансових установ;

розробки та затвердження нормативно-правових актів, обов'язкових для виконання учасниками ринку лізингу, контролю за їх виконанням;

здійснення контролю за достовірністю інформації, що надається учасниками ринку лізингу;

нагляду за діяльністю лізингодавців;

застосування уповноваженими державними органами заходів впливу.

Формування та розвиток ринку лізингу в Україні мають базуватися на наступних принципах:

ефективність - максимальна реалізація можливостей ринку лізингу в оновленні основних засобів (машин, обладнання, транспортних засобів, об'єктів нерухомого майна), впровадження найсучаснішої техніки та технологій в економіку України для забезпечення її конкурентоздатності та ефективності, для задоволення життєвих потреб населення;

рівноправність учасників кредитних відносин на фінансовому ринку - забезпечення рівних можливостей та спрощення умов доступу інвесторів та позичальників на ринок фінансових ресурсів, недопущення монополії та дискримінації прав і свобод суб'єктів ринку лізингу;

захист прав учасників лізингових угод - створення необхідних умов (правових, соціальних, економічних) для реалізації прав та інтересів всіх учасників лізингових угод;

прозорість та відкритість - забезпечення зацікавлених осіб достатньою та достовірною інформацією щодо лізингодавців;

контрольованість - створення надійно діючого механізму обліку та контролю, запобігання зловживанням на ринку лізингу;

конкурентність - забезпечення необхідної свободи підприємницької діяльності лізингодавців, створення умов для здорової конкуренції у залученні ними фінансових ресурсів, недопущення монополізації окремих секторів ринку лізингу через можливість залучення окремими лізингодавцями безкоштовних (бюджетних) фінансових ресурсів.

Список використаної літератури

1.Закон України «Про фінансовий лізинг» від 11.12.03 р., №1381-ІV з наступними змінами і доповненнями.

2.Ладюк О. Д. Розвиток лізингу в Україні: переваги і недоліки / О. Д. Ладюк // Финансы, учёт, банки. - 2008. - № 14. - С. 59-65.

3.Програма розвитку лізингу в Україні на період 2008-2012 роки // Лізинг в Україні. - 2008. - №3. - 24 с.

4.Українське об’єднання лізингодавців: Підсумки діяльності лізингодавців за 2012 рік [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http//www.leasing.org.ua

.Лізинговий ринок: проблеми його розвитку в Україні // Цінні папери України.- [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.securities.org.ua/securities_paper/review.php?id=370&pub=2035

.Все про лізинг в Україні.- [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.leasing.org.ua/

7.Підсумки діяльності фінансових компаній, ломбардів та юридичних осіб (лізингодавців) за 2012 рік.- [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.dfp.gov.ua/fileadmin/downloads/dpn/fk_2011.pdf>

. Горбатенко О.А. Проблеми та перспективи розвитку лізингових відносин в Україні / О.А. Горбатенко // Фінанси України. - 2012. -№13. - С.123-126.

. Лісовський Н.Г. Розвиток ринку лізингових послуг в Україні/ Н.Г. Лісовських //Товари і ринки.-2012.-№1.- с. 29-36.