Аналіз причин та факторів економічної кризи в Україні та шляхи її подолання

ВСТУП

Актуальність теми. Ринкова економіка розвивається циклічно. Економічне зростання змінюється спадом виробництва, розквіт - кризою і депресією. Багаторічні спостереження засвідчують, що циклічні коливання мають синхронний характер. Вони відбуваються зі сталою послідовністю і, як правило, у чітко визначених часових межах. Це дає підстави розглядати циклічність як загальну закономірність економічного розвитку.

Як відомо, сучасне суспільство прагне до постійного поліпшення рівня й умов життя, які може забезпечити тільки стійкий економічний ріст. Однак спостереження показують, що довгостроковий економічний ріст не є рівномірним, а постійно переривається періодами економічної нестабільності. Підйоми і спади рівнів економічної активності, що ідуть один за одним прийнято називати діловим чи економічним циклом. Термін “цикл” вживається в біології й інших науках для позначення таких подій, що постійно повторюються, але не обов'язково в однаковому ступені. Тому є всі підстави думати, що рух ділового життя суспільства протікає у формі циклів, сутність яких полягає в наявності повторюваної послідовності змін. Діловий цикл припускає рух трьох величин: обсягу зайнятості, обсягу продукції і рівня цін.

Тема економічної кризи на сьогодні є дуже актуальною, тому що не знаючи причин кризи в Україні, неможливо знайти шляхи до її подолання.

Метою курсової роботианаліз причин та факторів економічної кризи в Україні та шляхи її подолання.

Написання даної роботи передбачає виконання наступних завдань:

¾      дослідження поняття, сутності, тенденцій економічних криз та засобів їх подолання;

¾      дослідження особливостей та тенденцій економічних криз в Україні;

¾      дослідження шляхів виходу України з економічної кризи.

Об’єктом дослідження в курсовій роботі являються основні макроекономічні показники та процеси і в Україні.

Предметом дослідження в курсовій роботі являється теоретичні та практичні аспекти виникнення економічної кризи в Україні.

Теоретико-методологічну основу курсової роботи складають законодавчі та нормативні акти. Інформаційно-аналтичні дані міністерства фінансів України, наукові праці - Губенко О, Дахно І, Бандурка О.,Бобров В. та інших вчених-економістів, матеріали періодичного друку, та інші джерела інформації

1. ЗАГАЛЬНІ ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ«ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ

Можна дати найзагальніше визначення кризи.

Економічна криза- це значне порушення рівноваги в господарській системі, часто що супроводиться втратами і розривом нормальних зв'язків у виробництві і ринкових відносинах, що, кінець кінцем, веде до дисбалансу функціонування економічної системи в цілому.

Все різноманіття криз можна класифікувати по трьох різних підставах.

Перша підстава - по масштабах порушення рівновагив господарських системах.

Загальні кризи охоплюють все національне господарство.

Частковірозповсюджуються на яку-небудь одну сферу або галузь економіки.

Так, фінансова криза - глибокий розлад державних фінансів. Воно виявляється в постійних бюджетних дефіцитах. Крайнім проявом фінансової кризи є неплатоспроможність держави по іноземних позиках (під час світової економічної кризи 1929-1933 рр. припинили платежі по зовнішніх позиках Великобританія, Франція, Німеччина, Італія. В 1931 р. США на рік відстрочили всі платежі по зовнішніх боргах).

Грошовий - кредитна криза - потрясіння грошово-кредитної системи. Відбувається різке скорочення комерційного і банківського кредиту, масове вилучення внесків і крах банків, гонитва населення і підприємців за готівкою, падіння курсів акцій і облігацій, а також норми банківського відсотка.

Валютна криза виражається в ліквідації золотого стандарту в обігу на світовому ринку і знеціненні валюти окремих країн (брак іноземних «твердих валют», виснаження валютних резервів в банках, падіння валютних курсів).

Біржова криза - різке зниження курсів цінних паперів, значне скорочення їх емісій, глибокі спади в діяльності фондової біржі.

Друга підстава класифікації криз - по регулярності порушення рівноваги в економіці.

Періодичні кризи повторюються регулярно через якісь проміжки часу (інша назва - циклічні кризи).

Проміжні не дають початку повного ділового циклу і уриваються на якійсь фазі; є менш глибокими і менш тривалими.

Нерегулярні кризи мають свої особливі причини виникнення.

Галузева криза охоплює одну з галузей народного господарства і викликається зміною структури виробництва, порушенням нормальних господарських зв'язків і ін. Прикладами можуть служити криза морського судноплавства 1958-1962 рр., криза в текстильній промисловості 1977 р.

Аграрна криза - це різке припинення збуту сільськогосподарської продукції (падіння цін на сільськогосподарську продукцію).

Структурна криза обумовлена порушенням нормальних співвідношень між галузями виробництва (однобоким і потворним розвитком одних галузей в збиток іншим, погіршенням положення в окремих видах виробництва). Наприклад, в середині 70-х років виникла сировинна і енергетична криза.

Третя підстава класифікації криз - по характеру порушення пропорцій відтворювання. Тут виділяють 2 види криз.

Криза перевиробництва товарів- випуск зайвої кількості корисних речей, що не знаходять збуту.

Криза недовироблення товарів- гострий їх брак для задоволення платоспроможного попиту населення.

1.1 Криза як один з факторів циклічного розвитку

Криза є найскладнішою та найсуперечливішою фазою економічного циклу. З нею, з одного боку, пов'язані руйнівні сили: скорочення виробництва, масові банкрутства, безробіття, зниження життєвого рівня, наступ на соціальні завоювання трудящих і демократію, політична напруга, а з другого - криза виконує творчу функцію: циклічні коливання ділової активності є однією з умов економічного зростання, а сама криза - активною складовою частиною творчого процесу. Прискорюючи відмирання застарілих економічних систем, вона одночасно є важливою ланкою, що прискорює технічне і технологічне оновлення виробництва, структурну перебудову економіки.

Звідси випливає висновок про те, що антициклічне регулювання має свої межі, оптимальні норми, а штучне переривання кризи не завжди обґрунтоване.

Основною фазою, що формує і визначає характер і тривалість економічного циклу, найвідчутнішою за своїми соціально-економічними наслідками, є криза (рецесія), стискання, падіння .

Вона характеризується:

* порушенням макроекономічної рівноваги, розбалансуванням взаємодіючих структур;

* перевиробництвом з наступним падінням обсягів виробництва, нагромадженням товарних мас в оптовій торгівлі;

* падінням товарних цін;

* зростанням безробіття, збільшенням незайнятих виробничих потужностей;

* падінням рівня реальної заробітної плати, інших доходів, прибутків підприємств, життєвого рівня населення;

* зниженням платоспроможного попиту населення, зменшенням обсягів оптової та роздрібної торгівлі;

* крахом грошово-кредитних зв'язків;

* наростанням системи взаємних неплатежів;

* кредитною напругою, злетом норми позикового відсотка;

* нестачею грошової маси, високими темпами інфляції;

* масовим знеціненням капіталу, завмиранням інвестиційних процесів;

* падінням курсу акцій, біржовою панікою;

* масовим банкрутством підприємств;

* зростанням соціальної напруженості у суспільстві тощо.

Кризові явища продовжують наростати до моменту відновлення макроекономічної рівноваги на її найнижчих рівнях .Двоїста природа кризи виявляється в тому, що, з одного боку, вона є наслідком внутрішніх суперечностей системи, а з іншого - формою їх розв'язання, виконуючи функцію оздоровлення (санації) економічної системи.

Депресія (застій, стагнація) може бути досить довготривалою, вона характеризується післяшоковою ситуацією. Основними її ознаками є:

* стабільність виробництва, але на найнижчому рівні;

* призупиняється падіння цін, вгамовуються інфляційні процеси;

* зберігається високий рівень безробіття, кількість робочих місць не збільшується, рух капіталу нежвавий, відсутні нові інвестиції, норма позикового відсотка висока;

* починають відновлюватися господарські зв'язки; стабілізуються і поступово зменшуються товарні запаси.

* Внаслідок цього помітні поступове поширення реанімаційних процесів, наростання позитивних тенденцій.

Розпочинається фаза пожвавлення. Серед її основних виявів слід назвати:

* початок оновлення основного капіталу, модернізації виробництва;

* відновлення інвестиційного процесу; активізацію сукупного попиту;

* підвищення рівня виробництва, скорочення безробіття;

* зростання позикового відсотка, товарних цін.

Застій змінюється економічним зростанням, пожвавлення охоплює все більшу кількість підприємств, галузей, сфер економіки, зростають доходи населення, прибутки підприємців. Відновлюється докризовий стан економіки.

Економіка входить у фазу піднесення (експансії, ажіотажного буму) і досягає своєї найвищої точки, піку розвитку параметри якого значно перевищують попередній. Піднесення характеризується масовим оновленням і розширенням основного капіталу, реконструкцією старих виробничих потужностей і новим будівництвом; нарощуванням обсягів національного виробництва, активним інвестиційним процесом, стрімким зростанням прибутків, сукупного попиту; гарячковим зростанням цін; повною зайнятістю, суттєвим підвищенням заробітної плати, наростанням нестачі робочої сили, сировинних ресурсів; розвитком кредитно-фінансових операцій, спекулятивних біржових ігор тощо. Все це призводить до "перегріву" економіки, посилення диспропорційних явищ, зростання передумов майбутнього падіння, нового економічного циклу, наступного витка соціально-економічного розвитку суспільства.

Сучасний економічний цикл має суттєві відмінності.

Розглянемо основні з них:

* дія і вплив фази циклу виходять за національні межі;

* посилюється державно-монополістичне регулювання циклічних процесів;

* підвищується роль соціальних аспектів в механізмі антициклічного регулювання;

* науково-технічна революція, структурна перебудова економіки впливають на частоту криз: період їх повторювання скоротився спочатку з 10-14 до 5-7 років, а сьогодні кризові явища повторюються через 1-2 роки;

* нерегулярність коливань, розмитість меж між фазами, випадіння окремих фаз (після кризи, наприклад, може зразу розпочатись пожвавлення);

* темпи піднесення невисокі - 2-3 відсотки на рік, в умовах піднесення залишається значна кількість безробітних;

* основні економічні параметри менш динамічні, соціально-економічні процеси відбуваються повільніше;

* суперечливе поєднання асинхронності та синхронності соціально-економічних процесів у різних країнах;

* зниження ролі циклічних факторів у динаміці цін; глибока криза, стагнація виробництва можуть супроводжуватися зростанням цін, посиленням інфляційних процесів;

* переплетіння циклічних криз з нециклічними, синхронізація і взаємодія економіко-соціальних коливань, кризових явищ і природноекономічних циклів;

* частішими і серйознішими за своїми наслідками стають нециклічні коливання, сутність яких вивчена недостатньо, а отже, відсутні ефективні методи регулювання їх;

* кризові явища охоплюють нові сфери і рівні (галузі нематеріального виробництва, індустрію відпочинку тощо).

Особливості сучасного економічного циклу потребують удосконалення механізмів антикризового регулювання, пошуку нових, дієвіших методів і важелів пом'якшення циклічних коливань.

Внаслідок дії різноманітних груп факторів в економічному циклі досить складно виділити всі чотири фази. Відбувається поступове злиття фази кризи з фазою депресії, а фази пожвавлення - з фазою піднесення, і цикл починає функціонувати як двофазний. Для першої фази властиве сходження вниз, для другої - піднімання.

Матеріальною основою малих циклів є процеси, що відбуваються у сфері грошових відносин. Малі цикли розмежовуються грошовими кризами, що повторюються з певними закономірностями. Вони характеризуються особливою гостротою та інтенсивністю - або накладаються на промислові кризи, або мають самостійний розвиток.

Загальні грошові кризи безпосередньо пов'язані з виробничим циклом і є елементом загальних економічних криз.

Специфічні грошові кризи розгортаються на основі суперечностей, внутрішньо притаманних грошовій системі, і утворюють власне джерело її саморозвитку.

Розмежування криз досить відносне. Воно потрібне з точки зору виявлення змістовних характеристик кожної з них.

За змістом грошові кризи виступають як кризи сфери грошового обігу і кризи сфери кредиту. Оскільки грошовий обіг у значній своїй частині функціонує у вигляді кредитних засобів обігу, то грошові кризи фактично є кризами кредитно-грошової системи. Вони частіше зароджуються у фазах пожвавлення і піднесення промислового циклу. Під час масового оновлення виробничих фондів різко зростає попит на кредитно-грошові ресурси. Це викликає розбухання кредитної заборгованості підприємств, призводить до зростання банківського відсотка, збільшення масштабів фіктивного капіталу, посилює інфляцію та спричинює біржові потрясіння. Розпочинається грошова криза. Конкретними формами вияву її є кризи платіжних засобів, позикового капіталу та грошового обігу.

Головними чинниками зміни структури суспільного виробництва під впливом циклічного розвитку процесу відтворення є фази кризи і пожвавлення. У кризовій фазі відбувається скорочення обсягу продукції, яка випускається, зменшуються масштаби капіталовкладень, різко знижується рівень зайнятості. Все це знаходить своє вираження, по-перше, у припиненні функціонування технічно застарілих підприємств та морально зношеного обладнання; по-друге, у погіршенні фінансового стану господарських одиниць, найчастіше тих, що не витримали конкурентної боротьби через низьку технічну оснащеність. Непридатні види та підвиди виробництва у фазі піднесення замінюються на нові, прогресивніші

1.2 Регулювання циклічного розвитку або антикризова політика держави

Сучасна ринкова економіка функціонує в умовах активного впливу на неї держави. Державний вплив на економіку здатний істотно вплинути на хід економічного циклу, змінюючи характер економічної динаміки: глибину і частоту криз, тривалість фаз циклу і співвідношення між ними. Державне регулювання спрямоване на зм'якшення циклічних коливань, тому воно носить антициклічний характер. Найважливішими методами, за допомогою яких держава впливає на економічний цикл, виступають кредитно-грошові і бюджетно-податкові важелі. Під час кризи державні заходи спрямовані на стимулювання виробництва, а під час підйому - на його стримування. Так, з метою ослаблення «перегріву» економіки держава у фазі підйому сприяє подальшому подорожчанню кредиту, уводить нові податки, підвищує старі, скасовує прискорену амортизацію і податкові пільги на нові інвестиції. В умовах кризи, навпаки, державні заходи спрямовані на здешевлення кредиту, скорочення податків, на прискорену амортизацію і податкові знижки на нові інвестиції.

Таким чином, сучасний механізм самонастроювання ринкової економіки через циклічні кризи змінюється під впливом державного впливу. Відбувається переплетення стихійно-ринкового механізму функціонування економіки у формі циклічних криз зі свідомим державним впливом на відтворювальний процес.

Не можна не відзначити особливості сучасних циклічних криз, що зв'язані з кризою державного регулювання. Останнє одержало вираження в неспроможності антициклічної політики держави, у банкрутстві теорій і практики впливу на циклічний розвиток, у невідповідності офіційно проголошених цілей державної політики фактичним результатам регулювання економіки (замість росту економіки - його падіння, замість повної зайнятості - масове безробіття, замість стабільності цін - хронічна інфляція і т.д.). У результаті економічна діяльність держави стала додатковим фактором нестійкості економіки.

Криза державного регулювання економічного розвитку зажадала від уряду розвинених країн шукати вихід зі сформованої ситуації, але не шляхом відмовлення від державного регулювання циклічного виробництва, а за допомогою перебудови його форм і методів. Антициклічна спрямованість державної політики змінилася антиінфляційною.

2. АНАЛІЗ ТА ПРОБЛЕМИ ВИРІШЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ В УКРАЇНІ

Причини та основні фактори виникнення економічної кризи в Україні

Економічна криза в Україні характеризується насамперед ослабленням (а часто й розривом) узгоджених зв'язків між найважливішими елементами фінансової системи держави, хронічною незбалансованістю бюджетних доходів і видатків, лавиноподібним зростанням державної заборгованості, нераціональною структурою бюджетних витрат, неоптимальним рівнем податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів.

Світова криза вплинула на економічний розвиток України, яка інтегрувала у світову економіку. Для України притаманні такі характерні риси економічної кризи як дефіцитний платіжний баланс, велика залежність від експорту металів (ринки підвищеної конкуренції) та імпорту капіталу, високих технологій, нафти і газу (ринки заниженої конкуренції); висока концентрація виробництва і капіталу, обмежені можливості щодо децентралізації ризиків; значна соціальна поляризація, відсутність практики і інструментів адресної соціальної політики; невисокий рівень міжнародних резервів НБУ, відсутність накопичених резервних фондів уряду; хиткість політичної системи, її нездатність швидко ї ефективно розв’язувати економічні проблеми; порівняно низька частка малого і середнього бізнесу у ВВП [6,с.205] .

Нас переконують, що однією з ключових причин виникнення економічної кризи є надмірне підвищення цін на енергоносії та стратегічну сировину. Цю тезу можна сприйняти, алелишедо певної міри. Адже газові проблеми почались у нас лише з 1-го січня 2009 року, а у 2008 році, коли криза лише розпочинала свою ходу, світові ціни на нафту навіть впали, але це чомусь дуже слабо вплинуло на наш нафтовий ринок (ціни на паливо знизилисьлише на чверть від світових знижок).

Другим важливим фактором зростання кризових явищ вважають негаразди, що відбулися на американському іпотечному ринку, коли взяті пересічними громадянами кредити на придбання житла не були повернуті у зазначені терміни. Зрозуміло, що ці процеси американської економіки не могли не відбитись на українській економіці, оскільки наша економіка знаходиться під суцільним впливом американської валюти. Та замість того, щоб підтримати паритет національної валюти відносно американської, НацбанкУкраїни підвищив гривні, забувши про фундаментальні закони макроекономіки, які проголошують, що зростання курсу національної валюти веде до занепаду національних експортоорієнтованих галузей. Як результат - втрата експорту металопрокату, що забезпечував левову частку надходження валюти у бюджет.[13]

Третім важливим фактором української економічної кризи, переконують поважні експерти, є загальносвітова криза, яка особливо боляче вдарила по країнах Європи. Але не завжди нам кажуть про те, що і в країнах ЄС криза розподілилась нерівномірно.

Тобто, негативні наслідки світової фінансової кризи на економіку України можна розглянути в таких аспектах, як зниження темпів розвитку ринку фінансових послуг в Україні, зниження сукупного попиту населення внаслідок негативних очікувань, що в свою чергу призведе до зниження темпів зростання ВВП, послаблення ділової активності суспільства, скорочення обсягу виробництва кредитно залежними підприємствами, прагнення деяких українських політиків «перекласти» проблеми фінансового ринку на промисловість та населення України загалом. Фінансова криза виникла в силу багатьох факторів, найголовнішим з яких, все ж є диспропорція між фінансовим та промисловим капіталом. Світова економіка отримала залежність від складних фінансових інструментів, недосконалість яких призвела до світової фінансової кризи, вплив якої відчули економіки більшості держав світу.

Так, наприклад, у Греції та Іспанії її відчуває на собі кожна людина, а у Німеччині про неї громадяни дізнаються здебільшого з газет та теленовин. Тобто, не по всіх країнах криза вдарила з однаковою силою.

Про поширення світової фінансової кризи на Україну свідчать поточні тенденції розвитку економіки:

) стрімке скорочення промислового виробництва, що змінює структуру внутрішнього попиту і призводить до накопичення запасів нереалізованих товарів. Тобто спостерігається зниження попиту на продукцію металургійної, машинобудівної, будівельної та інших галузей в усьому ланцюгу міжгалузевих зв'язків, зокрема торгівлі і транспорту;

) втрати як корпоративних доходів, так і доходів населення та держави з відповідним невиконанням планових показників надходжень до бюджетів, що є загрозою в частині виконання функціональних зобов'язань уряду;

) відплив капіталу, зменшення можливості рефінансування корпоративних зовнішніх боргів, зростання недовіри до банківської системи;

) посилення девальваційних процесів у зв'язку з відпливом валюти через фондовий ринок та посилення тенденції до конвертації заощаджень населення в іноземну валюту.

5) скорочення кредитування, що негативно позначилось на розвитку видів економічної діяльності, орієнтованих переважно на внутрішній ринок (будівництво, машинобудування, роздрібна торгівля), та відповідно зменшило попит на продукцію суміжних галузей;

)ускладнення ситуації в соціальній сфері внаслідок згортання виробництва, що призвело до збільшення заборгованості з виплати заробітної плати.

Отже, можна зробити висновок, що економічна криза в Україні стала досить важливою проблемою сучасного світу. Фінансова криза оголила існуючі проблеми і в Україні. Проте у кожної кризи є як початок, так i своє завершення: після рецесії та, можливо, затяжної стагнації економіки рано чи пізно розпочнеться зростання [3, c.29]

циклічний економічний криза україна

2.1 Динаміка основних економічних показників України в період кризи

Основні зовнішні чинники що вплинули на формування кризових явищ: світове падіння попиту на металургічну продукцію більш ніж в 2 рази потягнуло за собою значне падіння ціни. Внаслідок цього значно скоротилася частка експорту і відповідно валютних надходжень, відповідно зменшилися обсяги виробництва, на міжбанку зріс попит на долар і курс змінювася з 5.6 у вересні на 6.8 у листопаді, на 10.0 у другій половині грудня та з кінця січня 2010 року стабілізувався на рівні 8.3 грн. за 1 долар США, [5]. Вагомою причиною кризи в Україні є її інтеграція в світову економіку - близько 60% ВВП країни Для детального аналізу, розглянем динаміку приросту ВВП за останні 12 років, яка зображена на рис. 2.1 [5, c.87].

Рис. 2.1 Динаміка приросту ВВП в період з 2002-2013рр.

Згідно з даних, можна зробити висновок, що у продовж 12 років ВВП України має тенденцію до зменшення. В Україні перші прояви негативних економічних процесів позначилися на банківській системі восени 2008-2009 рр., оскільки майже 50% вітчизняного банківського сектора контролюється іноземними банками з усіма їхніми проблемами ліквідності, дефіцитом кредитних та інвестиційних ресурсів, обвалом основних фінансових ринків світу. У продовж 2008-2009 рр. ВВП знизився з 2,3% до -14,8%. Згодом криза торкнулася не лише банків, а й інших фінансово-кредитних установ: ІСІ, страхових компаній, кредитних спілок,а також фондового ринку, що сприяло розвитку фінансової кризи. Усі ці процеси негативно позначилися на діяльності вітчизняних підприємств, наслідкомчого стало значне скорочення реального сектора економіки, зниження темпівзростання ВВП країни, зростання безробіття, підвищення рівня цін.[5,с.107]

Проаналізуєм динаміку співвідношення ВВП та промисловості в 2010 році, яка зображена на рисунку 2.2.

Рис. 2.2 Динаміка розвитку ВВП та промисловості в 2010році

Після проведення аналізу, можна відзначити, що в зимовий період і рівень ВВП і промисловості падає.

Комплекс негативних чинників сприяв зменшенню приросту доданої вартості і в транспорті. Зокрема, зниження попиту натранспортні послуги з боку основних галузей-споживачів (добувноїпромисловості, металургії, машинобудування) призвело до зменшення вантажообороту на 0,2 % порівняно з 2009 р. Водночас, вартовідзначити, що разом з пожвавленням економіки в грудні, вантажооборот збільшився порівняно з листопадом на 6,5 %. Більш позитивнадинаміка розвитку спостерігалася відносно обсягів пасажирообороту, який в 2010 р. зріс на 4,5 % порівняно з попереднім роком.

Погіршення економічної ситуації відбилося на рівні доходівнаселення. Темпи приросту реальних наявних доходів, які стано-вили в січні-серпні 13,4 %, за підсумком року знизились до 10,3 %.Темпи приросту реальної заробітної плати за вказаний період знизилися з 8,5 до 6,3 %. В промисловості, будівництві, сільському талісовому господарстві середньомісячна заробітна плата в грудні буланижчою, ніж в серпні. Фінансово-економічна криза суттєво погіршила фінансовірезультати українських підприємств, що є показовим індикатором масштабу економічної рецесії в країні. На кінець 2010 р. Фінансовийрезультат від звичайної діяльності до оподаткування зменшивсяпорівняно з минулим роком більш ніж вдвічі і склав 57,9 млрд грн (в 2009 р. - 135,9 млрд грн). При цьому, прибутки прибутковихпідприємств скоротилися на 23 % з 183 млрд грн до 140,9 млрд грн,а збитки, навпаки, збільшилися майже в два рази - з 47 млрд грн в2009 р. до 83 млрд грн в 2010 році.[4]

Основними чинниками, які негативно вплинули на фінансовийстан українських підприємств в IV кварталі 2008 р., стали:

-        зниження оптових цін в умовах фінансово-економічноїкризи - протягом IV кварталу 2008 року ціни в промисловості знизи-лися на 6,4 %, в т.ч. в хімічній промисловості - на 7,6 %, металургії- 21,8 %;

-        зменшення обсягів продаж та затоварювання складів,що обумовлено звуженням всіх складових сукупного попиту -інвестицій, поточного споживання, державних закупівель та чистогоекспорту;

-        збільшення дебіторської заборгованості та кількостібезнадійних платежів, що стало наслідком погіршення фінансовогостану та банкрутств контрагентів;

-        різка і непрогнозована девальвація національної валюти, яка відбилася на здатності обслуговувати зобов’язання в іноземнійвалюті, а також підвищила ціну на сировину та комплектуючі іноземного виробництва.[6,с.64]

Основні внутрішні чинники поштовхом яких стала інформація про зниження надійності вкладів у Промінвестбанку, що потягнуло за собою різкий відтік вкладів у ньому. Паралельно почав рости відтік коштів (дострокові зняття депозитів) і у інших банках. Обсяг відтоку сягнув 6-7 млрд. доларів США за тиждень, після чого нацбанк своєю постановою обмежив дострокові зняття депозитів і видачу кредитів. Зроблено це було для запобігання кризи ліквідності банків та їх банкрутства. Внаслідок цього припинилося кредитування іпотеки і будівництва, що практично звело попит до нуля. Далі почалось зниження цін на нерухомість. З метою стабілізації фінансового ринку та допомоги комерційним банкам, Національний банк України залучив 16.5 млрд. дол. США кредиту від Міжнародного валютного фонду.

Рівень безробітного населення віком 15-70 років (за методологією МОП) у цілому по Україні склав не стоїть на місці, спостерігаються то спади то підйоми на незначні відсотки, але все ж він більший ніж в країнах Євросоюзу.Наприклад в період великої кризи в 2009році рівень безробіття склав 8,8%, а в країнах Євросоюзу 7,0% Розглянем динамику років економічно- активного населення.

На рис. 2.3. представлено рівень безробіття серед населення віком 18- 60 років за 2000-2008 рр.

Рис. 2.3 Динаміка кількості безробітного населення в період 2000-2008рр

Згідно з динаміці можна прослідкувати зниження рівня безробіття в порівнянні з 2000р. показник безробіття спав на 1230 тис.чол.

Розглянем динаміку працюючих підприємств та кількості безробітних в Україні 2012-2013рр.( рис.2.4.)

Рис.2.4 Динаміка співвідношення пацюючих підприємств та чисельності безробітних в Україні 2012-2013рр

Згідно з даних, в літні місяці пропозиція робочих місць найбільша й у серпні 2012 сягнула максимального показника 82.1 тис., а найнижча в грудні 48.6 тис., з пропозицією робочої сили все навпаки - в літні та осінні місяці вона мінімальна (жовтень 399.9 тис.), а взимку та на весні - максимальна (лютий - 589.1 тис.). Навантаження зареєстрованих безробітних на 1 вільне робоче місце протягом даного періоду варіюється відповідно до показників попиту-пропозиції від 5.4 у серпні 2012 до 10.4 у січні 2013 офіційно зареєстрованих безробітних на 1 наявне робоче місце.

Цінова стабільність є необхідним, але вочевидь недостатнім фактором для активізації інвестиційної діяльності підприємств. Для інтенсифікації інвестиційних процесів потрібна активнадіяльність банків у сфері кредитування. За 12 місяців 2010 р. кредити збільшилися лише на 7,2 %, утому числі кредити юридичним особам - на 8,3 %, фізичним особам - на 3,5 % (а частка проблемнихкредитів дещо знизилася з 8,9 до 8,7 %). За січень-жовтень 2013 р. приріст банківських депозитів(13,0 %, у тому числі депозити фізичних осіб - на 17,7 %) майже вдвічі перевищив прирісткредитів(7,2 %).

При цьому активи банківської системи зросли на 7,5 %, регулятивний капітал - з 178,9 до186,0 млрд грн.

В цілому банківська система у 2013 р. нагромадила значні обсяги ліквідності за рахуноквипуску коштів НБУ через фондовий та валютний канали. Обсяг операцій НБУ з купівлі ОВДП за9 місяців 2013 р. за номінальною вартістю становив 37,2 млрд грн. Сальдо операцій НБУ навалютному ринку за перше півріччя 2013 р. було додатним і становило 1,1 млрд дол. США (веквіваленті), за 10 місяців 2013 р. - 815 млн дол. США.[4]

Про накопичення відносно надлишкових обсягів ліквідності у банківській системі свідчать:

збільшення попиту на депозитні сертифікати НБУ: загальний обсяг операцій з

мобілізації коштів за 10 місяців 2013 р. становив 234,7 млрд грн (у відповідномуперіоді 2012 р. - 16,3 млрд грн);

-        зменшення попиту на кредити рефінансування, загальний обсяг яких за 10 місяців2013 р. зменшився до 4,3 млрд грн порівняно з 74,5 млрд грн у відповідному періоді2012 р.

Розглянем динаміку темпу інфляції за 2010-2013рр.( рис.2.5).

Рис. 2.5 Темпи інфляції (у річному вимірі) та реальні ставки за кредитами і депозитами у2010-2013 рр., %

Згідно з рис.2.3. ,у 2013 р. НБУ двічі знижував облікову ставку (до 6,5 %) та удосконалював засади проведенняпроцентної політики через посилення дієвості коридору процентних ставок овернайт, що сприялозниженню усього діапазону процентних ставок. Відносний надлишок ліквідності в банківськійсистемі також сприяв зниженню процентних ставок. За 10 місяців 2013 р. річні ставки по кредитах внаціональній валюті знизилися з 17,5 до 15,58 %, по депозитах - з 13,73 до 9,97 %. Проте в реальномувиразі процентні ставки по кредитах збереглися на занадто високому рівні - 15,0 %.У 2013 р. грошово-кредитна політика перебувала під суттєвим впливом ситуації, що склаласяу фіскальній сфері. Структура грошової пропозиції значною мірою формувалася під впливомактивного викупу НБУ державних цінних паперів, що засвідчує можливість прихованої внутрішньоїемісії для фінансування дефіциту бюджету. Так, приріст ОВДП у власності НБУ за 11 місяців 2013 р. склав 35,3 млрд грн. НБУ придбав за 9 місяців цінних паперів України на 37,2 млрд грн. Оскількивидатки з бюджету спрямовувалися переважно на підтримку соціальних стандартів, а неінвестиційної діяльності, то поточна структура грошової емісії формувала монетарні фак

3. ШДЯХИ ПОДОЛАННЯ ЕКОНМІЧНОЇ КРИЗИ В УКРАЇНІ

Важливим комплексом заходів щодо подолання економічної кризи є створення в економіці мотиваційного механізму піднесення виробництва.

Його головною метою є, по-перше, створення умов рівновигідності різних сфер економічної діяльності при певному пріоритеті виробничої діяльності на період виходу з кризи.

По-друге, мотиваційний механізм має створювати умови для забезпечення вигідності збільшення маси прибутку (доходу) головним чином не за рахунок підвищення його норми, а в результаті розширення обсягу виробництва і реалізації товарів та послуг. Тобто треба створити систему мотивацій зниження цін (або хоча б стримування їх зростання) для відповідного збільшення обсягу продажу згідно із законом попиту. По-третє, сюди слід віднести створення пільгового режиму для прямих вітчизняних та зарубіжних інвестицій безпосередньо у виробничу сферу в поєднанні з фінансово-кредитною політикою та виробничою діяльністю за критерієм - мінімальний строк подолання кризи виробництва.

Головним чинником мотиваційного механізму має бути вдосконалена система оподаткування з активною стимулюючою та регулюючою функціями. Порівняно з існуючою вона повинна бути спрощеною і включати меншу кількість податків, особливо непрямих. Враховуючи бажану націленість її на зниження цін, об'єктом оподаткування треба зробити ту частку ціни, яка формується продавцем. Це може бути додана вартість, але без амортизаційних відрахувань (як фактора відновлення основного капіталу). Цей податок пропонується зробити основним, замінивши ним два податки - на прибуток і на додану вартість. Перший податок в умовах нестабільності економіки, збитковості значної частки підприємств та неопрацьованої ще системи моніторингу діяльності суб'єктів підприємництва поки ще не виконує достатньою мірою свою регулюючу функцію, як це є в країнах з розвинутою ринковою економікою. Усунення ПДВ зменшить ціну реалізації товару і збільшить купівельну спроможність покупця, що сприятиме зростанню обсягу продажу та виробництва продукції. При цьому, безумовно, потрібно буде переглянути перелік підакцизних товарів та ставки акцизу.

Суттєве значення має також підвищення дієвості системи існуючих засобів регулювання ціноутворення. Це особливо стосується реалізації затверджених заходів, таких як "антидоларизація" ціноутворення, тобто зменшення прив'язки внутрішніх цін до так званих умовних одиниць.

По-четверте, до цього комплексу входять екстраординарні заходи антикризового характеру щодо формування попиту та стимулювання збуту вітчизняної продукції. До них належать:

заходи щодо активізації рекламно-інформаційної діяльності та маркетингових досліджень з питань реалізації продукції, розробка та впровадження пільгової системи розміщення реклами вітчизняної продукції та методично-практичної допомоги з боку державних інститутів, наукових і науково-учбових організацій у справі збуту продукції, заохочення консалтингових фірм та фірм, спеціалізованих на маркетинговій діяльності, до співробітництва з вітчизняними товаровиробниками з питань реалізації продукції;

стимулювання і допомога з боку владних структур у справі поширення фірмової торгівлі, заходи щодо зниження деструктивного посередництва, особливо для товарів нееластичного попиту (енергоресурси, сировина, матеріали);

підтримка з боку держави поширення лізингових операцій.

По-п'яте, до зазначеного комплексу належить система заходів щодо оцінки і стимулювання зростання кількості робочих місць. Слід усвідомити, що на період виходу з кризи (та й надалі) основним критерієм ефективності внутрішньої, зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної діяльності для всіх рівнів ієрархії є приріст робочих місць.

Причому треба оцінювати так зване їх сальдо, враховуючи, що нерідко збільшення кількості робочих місць на одному підприємстві призводить до їх зменшення - на другому.

Це наочно підтвердила практика у харчовій та легкій промисловості, коли при недостатньому обґрунтуванні створення спільних підприємств, впровадження роботи на давальницькій сировині, здобутті іноземних товарних кредитів, неефективному імпорті кількість робочих місць у цілому зменшувалася у кілька разів більше, ніж їх приріст на підприємстві, де запроваджувалося перелічене.

По-шосте, створення цілісної системи заходів щодо розв'язання завдань форсованого розширення експортної діяльності. Враховуючи складний і довгостроковий процес проникнення на ринки західних держав та відверту загрозу національній безпеці від продовження кризи, основним напрямом діяльності цієї системи безумовно має бути повернення на ринки Східної Європи і країн СНД. Це передбачає максимальне використання існуючого "правового простору" цієї діяльності для взаємовигідного співробітництва у виробничій кооперації, науковій та інформаційній діяльності. Треба якомога інтенсивніше розширювати цей "правовий простір" для інтенсивного й екстенсивного розвитку зовнішньоекономічних відносин із зазначеними країнами. Це, природно, не виключає також реалізацію обґрунтованої стратегії розширення експорту в інші країни.

По-сьоме, було б доцільним розглянути можливість та форми термінового запровадження, поряд з існуючою, так званої "твердої" валюти для кредитування сукупного попиту з прив'язкою її курсу до найбільш стабільної іноземної валюти і забезпеченням за рахунок валютних резервів НБУ кредитів та гарантій міжнародних фінансових організацій. "Тверда" валюта має використовуватися лише в безготівковій формі для довгострокових кредитів під прийнятний процент у виробничій сфері для створення нових робочих місць. У міру нормалізації економічної ситуації ця валюта витіснятиметься. Реалізація таких підходів дала позитивні результати у країнах Балтії при трансформації пострадянської економіки.

В цілому слід зазначити, що перелічені заходи подолання кризи виробничої сфери, безумовно, не охоплюють увесь спектр антикризових чинників, тому що нагромаджений комплекс проблем являє собою надто складну систему.

Послідовно проводяться реформи:

державних фінансів, що передбачають стабілізацію дефіциту державного бюджету, оптимізацію державного боргу, підвищення ефективності державних видатків, удосконалення системи управління державними фінансами, посилення фінансової та фіскальної дисципліни, реформування міжбюджетних відносин;

фінансового сектору, що спрямовані на утримання низького рівня інфляції, забезпечення стабільності та підвищення рівня капіталізації фінансової системи, збільшення обсягу надання фінансових послуг, відновлення кредитування економіки з одночасним зниженням рівня ризиків фінансової системи, розвиток фондового ринку та ринку фінансових послуг;

у напрямі дерегуляції, розвитку підприємництва та реформування системи надання адміністративних послуг, що передбачають спрощення процедури започаткування та виходу з бізнесу, дозвільної системи та сфери ліцензування, посилення захисту прав інвесторів, реформування системи реєстрації прав власності, митних процедур, державного нагляду (контролю), системи надання адміністративних послуг та системи технічного регулювання, підвищення ефективності адміністрування податків, зниження податкового навантаження на бізнес і скорочення витрат часу платників податків на їх нарахування та сплату;

енергетики, що передбачають вдосконалення системи ціноутворення в електроенергетиці, лібералізацію ринку електричної енергії, приватизацію енергетичних підприємств та підвищення ефективності управління державними енергетичними компаніями, удосконалення державного регулювання в енергетиці, лібералізацію ринку вугільної продукції та механізму збуту і ціноутворення, удосконалення механізму державної підтримки вугільної галузі, закриття неперспективних вугледобувних підприємств, модернізацію газотранспортної системи, нафтопереробних потужностей та стимулювання конкуренції на ринку нафтопродуктів;

житлово-комунального господарства, що спрямовані на забезпечення рентабельного функціонування та інвестиційної привабливості підприємств житлово-комунального господарства, створення конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг, технічне переобладнання, підвищення енергоефективності житлово-комунального господарства та якості комунальних послуг;

у напрямі розвитку транспортної інфраструктури, що передбачають оптимізацію управління залізничним транспортом, децентралізацію управління дорожньою інфраструктурою місцевого значення, підвищення інвестиційної привабливості галузі та якості послуг, а також безпеки руху на автомобільних дорогах;

у напрямі розвитку сільського господарства та земельної реформи, що спрямовані на створення прозорого ринку земель сільськогосподарського призначення, розвиток базових галузей сільського господарства;

у напрямі міжнародної економічної інтеграції, що передбачають реалізацію зовнішньоекономічної політики, політичну асоціацію та економічну інтеграцію України до Європейського Союзу, розширення торгівлі України з державами - учасницями СНД і поглиблення співробітництва з перспективними торговельними партнерами та регіональними інтеграційними об’єднаннями, поліпшення для вітчизняних виробників умов торгівлі на зовнішньому ринку.

Проведення таких реформ сприяє створенню умов для подальшого стабільного економічного розвитку.

3.1 план заходів з виконання Державної програми активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки

Виконання Програми сприятиме:

зростанню реального валового внутрішнього продукту на 2,5-3,4 відсотка у 2013 році та на 3-4 відсотки у 2014 році;

забезпеченню підтримки оптимального рівня інфляції у межах 5-6 відсотків у 2013-2014 роках;

утриманню у 2013 році дефіциту державного бюджету в межах 3,2 відсотка валового внутрішнього продукту;

забезпеченню у 2013 році перерозподілу валового внутрішнього продукту через зведений бюджет на рівні 29,5 відсотка;

утриманню у 2013 році граничного обсягу державного боргу на рівні 30,6 відсотка валового внутрішнього продукту;

зниженню податкового навантаження, що забезпечить зменшення частки тіньового сектору економіки;

збільшенню кількості суб’єктів малого підприємництва та осіб, зайнятих у малому підприємництві;

запобіганню прихованому виведенню капіталу за кордон;

забезпеченню надходження до державного бюджету кошт

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Оскільки на сучасному етапі розвитку значні суспільні та економічні сили виявились відторгнутими від процесу творення національної економіки, вони змушені чинити опір економічній стратегії держави. Ефективна стратегія має бути орієнтована на максимально широкий розподіл ефекту від економічного зростання на усі верстви суспільства та економічні групи, що дозволить об'єднати їхні інтереси навколо загальнонаціональних цілей.

Сучасні завдання, пов'язані з реалізацією потенційних конкурентних переваг, стимулюванням інвестиційно орієнтованого та інноваційного розвитку безумовно, вимагають активізації заходів державної економічної політики. Насамперед необхідно сформувати механізми забезпечення здатності держави дієво впливати на суб'єкти господарювання з використанням переважно непрямих важелів економічної політики. Ця здатність ґрунтується на спроможності суб'єктів господарювання до адекватної реакції на такі важелі, відтак їхній спроможності будувати та реалізувати власну стратегію розвитку. Для цього визначальними є наявність прозорого прогнозованого макросередовища, власних фінансових ресурсів підприємств або можливості їх запозичення без втрати незалежності, спроможності вільно виходити на ринки, сумлінно сплачувати податки та платежі, виконувати інші вимоги законодавства без загрози для відтворювальних процесів. Іншими словами, завдання держави полягає у сприянні максимально швидкому становленню дієздатних суб'єктів господарювання та заохоченні їх легальної прозорої ринкової самоорганізації. Заумов глобалізації економіки наявність в національній економіці потужних, самостійних, ефективних суб'єктів господарювання стає принципово важливою для збереження економічної незалежності української держави.

Україна не була готова до світової фінансово-економічної кризи 2008 року. Недостатній рівень розвитку внутрішнього ринку, недосконала та відстала структура економіки з переважанням сировинного виробництва сприяли розгортанню насправді катастрофічної ситуації в нашій державі. Технологічне відставання на цілу епоху, висока спрацьованість устаткування і, як наслідок, низька конкурентоспроможність продукції не дозволяють Україні бути гідним виробником якісних і недорогих товарів на світовому ринку. Звідси низький рівень ВНП та ВВП. Звідси потік закордонного продукту, який, звісно, не сприяє розвитку вітчизняної економіки та укріпленню гривні. Звідси падіння купівельної спроможності наших громадян, мітинги, страйки. Звідси недовіра до влади, яка не здатна керувати коштами держави.

А тим часом приоритетні з точки зору доходів галузі економіки і промисловості досі не встановлені, джерела фінансування ланок держбюджету та здійснення соціальних виплат - одні й ті самі, податки збільшуються, а криза так і не минає. Під час виборів майже кожен кандидат має в своїй програмі пункти, як мали б покращити стан економіки в Україні. Негативні наслідки економічних криз неминучі, але слід використовувати їх як поштовх до реформ. У протилежному випадку відбуватиметься подальше загострення суперечностей в усіх сферах суспільного життя. І тоді вже на нас чекає ще більш принизливий ярлик країни третього світу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.      Буряченко Г.О. Становлення економічної системи України. Проблеми та шляхи їх вирішення // Економічний вісник. - 2008. - №11. - С.41.

.        Бандурка О.М., Петрова К.Я., Удодова В.І. Державне регулювання економіки: Підручник для вищих закл. освіти МВС України / Університет внутрішніх справ. - Х. : Вид-во Ун-ту внутрішніх справ України, 2000.

.        Бобров В.Я. Основи ринкової економіки. - К.: Либідь, 2009р , с.39

4.      Грабовецький Б.Є. Основи економічного прогнозування: Навчальний посібник. [Електронний ресурс]Режим доступу :www.ukrstat.gov.ua

.        Губенко Р.Л. Сучасні моделі прогнозування економічних криз // Зб. наук. праць вчених. - Вип. 34. - К.: ІСЕМВ НАНУ, 2006. - С.107.

6.      Дахно І.І. Світова економіка: Навчальний посібник. - К.: Центр навч. літ., 2007. - 64 с.

7.      Економічна теорія: Підручник / Ред. В.М.Тарасевич. - К.: Центр навч. літ., 2006. [Електронний ресурс]Режим доступу:www.narodna.pravda.com

.        Іванченко Г.О. Економічна політика держави як предмет політологічного дослідження // Вісник Східноукраїнського державного університету. - Луганськ, 2007. - №6. - С.205.

9.      Казаков, А. Проблеми розвитку та перспективи антикризового середовища України / А. Казаков // Ринок цінних паперів України. - 2013. - № 11-12. - С. 11-15

10.    Лизун М. Моделі економічного зростання світової та української економіки // Журнал європейської економіки. - 2007. - №6. - С.154.

.        Лагутін В.Д. Економічна політика держави: сутність, етапи, механізми Економічний часопис. - 2010. - Вип.10. - С.16.

12.    Майєр Джеральд М., Раух Джеймс Е., Філіпенко А. С. Основні проблеми економічного розвитку. - К.: Либідь, 2008. - 688 с. 21. Малий І.Й., Диба М.І., Галабурда М.К. Держава і ринок: філософія взаємодії. - К., 2008. Радіонова І.Ф. Макроекономіка та економічна політика. - К.: Таксон, 1996.

.        Самуельсон П. Економіка. Підручник. - Львів, Світ, 2010.

.        Тимофєєв В., Тодоров В. Шляхи подолання кризи виробництва // Економічний часопис, №11, 2013

Додаток

Таблиця 1. Відносини України з іншими державами

Затяжна фінансова та економічна криза в Україні могла дати привід для скепсису. Як і раніше, ЄС сприймається українцями насамперед як економічна спільнота. Кожен другий (49 відсотків) вважає, що економічне зростання - це найголовніша мета ЄС. І 69 відсотків опитаних підтримують мету економічного зростання. Тим не менше, кожен четвертий називає спільною справою з ЄС розвиток спільних цінностей, включно з демократією та свободою слова.

Таблиця 2. У що не вірять українці

Таблиця 3. Основні загрози для України

Економічна криза багато в чому визначає сьогоднішні побоювання (страхи) громадян. 59% українців назвали серед трьох основних загроз для України економічний занепад, 42,9% - ріст безробіття, 38,9% - свавілля влади, 27,8% - знецінення гривні, 20,9% - деградацію населення. Від 10 до 13% опитаних відмітили ріст злочинності, екологічні катастрофи та погіршення медичного обслуговування населення. Близько 10% українців переконані, що країні загрожує розкол та втрата контролю над власною газотранспортною системою.