Аналіз готової продукції (на прикладі ПрАТ 'ВОСХОД' Путивдьського району Сумської області)

Аналіз готової продукції (на прикладі ПрАТ 'ВОСХОД' Путивдьського району Сумської області)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

Кафедра статистики, аналізу господарської діяльності та маркетингу

Курсова робота

з аналізу господарської діяльності

на тему: Аналіз готової продукції (на прикладі ПрАТ «ВОСХОД» Путивдьського району Сумської області)

Студентки 5 курсу ______ групи

напряму підготовки__________________

спеціальності____________________

Литвинова О.П.

Керівник ________________________

____________________________________

Суми 2015

Вступ

Готова продукція є частиною матеріально-виробничих запасів, призначених для продажу.

За умов ринкової економіки господарчим суб’єктом (підприємствам) надані широкі права і можливості у реалізації своїх економічних інтересів, вибору способів організації виробництва, збуту продукції. При цьому підприємства виходять із власних ресурсних можливостей з врахуванням широкого спектру факторів, які впливають на ефективність використання виробничого потенціалу. Економічний аналіз обов’язково повинен передувати прийняттю науково обґрунтованих рішень на бухгалтерському рівні управління. Аналіз має не лише виявити недоліки, а й розкрити можливості подальшого зростання економіки. За цих умов зростає важливість проведення своєчасного економічного аналізу ПрАТ «Восході», зокрема таких важливих показників, як показники виробництва готової продукції та її реалізації.

Обсяг виробництва й обсяг реалізації продукції є взаємозалежними показниками. В умовах обмежених виробничих можливостей і необмеженого попиту пріоритет віддається об'єму виробництва продукції, який визначає обсяг продажів. Але в міру насичення ринку і посилення конкуренції не виробництво визначає обсяг продажів, а, навпаки, можливий обсяг продажів є основою розробки виробничої програми. Підприємство має виробляти тільки ту продукцію і в такому обсязі, які воно може реалізувати.

Темпи зростання обсягу виробництва і реалізації продукції, підвищення її якості безпосередньо впливають на величину витрат, прибуток і рентабельність підприємства. Тому облік та аналіз готової продукції виробництва є актуальним.

Виробництво готової продукції впливає на фінансові результати роботи підприємства. Крім того, реалізація виробничої продукції - це основне джерело формування доходу підприємства. Тому техніко-економічний аналіз роботи підприємства починається з аналізу виробництва продукції, у вивченні обсягу виробництва, темпів його зростання, тобто у оцінці виконання плану виробництва продукції.

Метою даної курсової роботи є вивчення теоретичних основ, методики організації обліку виробництва готової продукції та аналізу її основних показників, розвиток аналітичного мислення, систематизації, закріплення і розширення теоретичних знань, а також ознайомлення з сучасними критеріями характеристики готової продукції, методики аналізу динаміки цих критеріїв.

Для досягнення цілей курсової роботи необхідно вирішити наступні завдання:

вивчити теоретичні аспекти обліку та аналізу готової продукції;

дослідити існуючий порядок документального оформлення та обліку випуску і реалізації готової продукції;

вивчити звітність матеріально-відповідальних осіб;

здійснити аналіз виробництва та реалізації готової продукції.

Інформаційною базою для написання даної курсової роботи послужили нормативна і законодавча база, наукова, спеціальна і довідкова література.

Задачею даної роботи є, також, характеристики готової продукції і аналіз обсягу і асортименту продукції власного виробництва. Роль проведення аналізу показників виробництва готової продукції полягає в тому, що якнайкраще розкрити резерви збільшення обсягу виробництва продукції завдяки кращому використанню наявних потужностей, трудових і матеріальних ресурсів.

У роботі висвітлено частину теоретичного питання аналізу параметрів виробництва продукції.

В роботі показано своє бачення проблеми резервів росту обсягу виробництва і реалізації продукції.

Дана курсова робота на тему “Аналіз готової продукції” виконана на основі даних підприємства - ПрАТ «Восході» Путивльського району, основною діяльністю якого є вирощування зернових, технічних та решти культур. Підприємство є прибутковим.

1. Теоретичні основи аналізу готової продукції

.1 Значення та завдання аналізу готової продукції

валовий план продукція собівартість

За нових ринкових умов господарювання всі підприємства здобули повну оперативну самостійність у виборі того, якої і скільки виробляти продукції, з ким співпрацювати, кому продавати свою продукцію, як організовувати і планувати всі виробничі процеси. Зрозуміло, що цю свободу дій спрямовано передовсім на врахування кон’юнктури ринку, його потреб і вимог.

Правильно вибрана стратегія виробництва і належні обсяги виробництва продукції забезпечують бажаний обсяг реалізації і відповідні прибутки. Тому виробничу діяльність підприємства жорстко зумовлено загальною економічною ситуацією, галузевими пропорціями і платоспроможним попитом населення.

У процесі аналізу виробничої діяльності підприємства потрібно розглянути такі питання:

а) якість планування виробництва, напруженість і обґрунтованість планів діяльності як у цілому, так і щодо окремих виробничих підрозділів;

б) оцінка виконання планів виробництва, постачання й реалізації продукції, динаміка обсягів виробництва;

в) визначення основних факторів, що впливали на загальні обсяги виробництва протягом останніх років і зокрема у звітному періоді;

г) розкриття взаємозв’язку і взаємозумовленості показників обсягу виробництва, реалізації, асортименту, якості виробів тощо;

д) визначення внутрігосподарських резервів зростання обсягів виробництва продукції, а також розроблення заходів щодо їх повного та ефективного використання.

Для виконання аналітичного дослідження основними джерелами інформації є:

форма статистичної звітності №50 с. г. “Основні економічні показники роботи сільгосппідприємства”,

дані бухгалтерського обліку,

звіт про витрати та вихід продукції 5.5 с. г.,

нормативно-довідкова література, тощо.

Рівень виконання плану валового збору оцінюють на основі порівняння фактичного валового збору з плановим.

Готова продукція <#"818237.files/image001.gif"> -S  ) * У  = (1250 - 1200) • 28 = +1400 ц; ΔВСг = (S  -S  ) * У  = (1220 - 1250) • 28 = -840 ц; ΔВСу = (У  - У  ) * S  = (30 - 28) • 1220 = +2440 ц Всього +3000 ц.

Від рівня собівартості продукції залежать сума і рівень рентабельності, фінансовий стан підприємства і його платоспроможність, розміри відрахувань до фондів генія і споживання, темпи розширеного відтворення, закупівельних і роздрібних цін на сільськогосподарську продукцію. Актуальність проблема зниження собівартості приймає на сучасному етапі. Пошук резервів її зниження допоможе багатьом господарствам уникнути банкрутства і вижити в умовах ринкової економіки. В якості об'єктів обліку витрат на виробництво виділяють культури і окремі види робіт: посів озимих зернових на зерно по кожній культурі, озимих зернових на зелений корм і силос, підзимовий посів овочевих культур (по культурах), підйом зябу, лущення (без зяблівой оранки), внесення органічних, мінеральних добрив, снігозатримання (у IV кварталі року), багаторічні трави посіву минулих років (перехідні під урожай майбутніх років); багаторічні трави; беспокровние посіву весни і осені звітного року, багаторічні трави підпокривних посіву весни і осені звітного року, пари під ярові культури майбутнього року, освоєння нових земель, поліпшені (корінного поліпшення) сіножаті та культурні пасовища (осіння підживлення та інші види робіт), поверхневе поліпшення сіножатей та пасовищ, вапнування, гіпсування грунтів (за рахунок власних коштів), витрати по первинному окультурення меліорованих земель, роботи в теплицях, парниках, шампиньоннице,розплідниках та інші роботи незавершеного виробництва (за видами). У всіх випадках, коли витрати можна віднести безпосередньо на ту чи іншу культуру, їх враховують окремо по об'єктах обліку витрат перовой групи, тобто по вирощуваних культур. Об'єкти обліку витрат по виконуваних сільськогосподарських робіт виділяються в тому випадку, коли витрати на виконання цих робіт не можуть бути відразу віднесені на ту чи іншу культуру звітного року. Це відноситься до витрат під урожай майбутніх років, тобто до незавершеного виробництва рослинництва. Витрати на кінець року, враховані як незавершене виробництво, переходять на наступний рік. У наступному році їх розподіляють на об'єкти обліку витрат по культурах (групах культур). Витрати <http://ua-referat.com/%D0%92%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8>на вапнування, гіпсування, первинне окультурення меліорованих земель та інші роботи можуть перебувати у складі незавершеного виробництва протягом декількох років. Всі витрати по незавершеному виробництву в перший рік враховують за тими ж статтями що і витрати по культурах під урожай поточного року. Тому роботи незавершеного виробництва в рослинництві є об'єкт обліку витрат, характерним <http://ua-referat.com/%D0%A5%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80> для якого є поелементне (постатейне) розподіл витрат у майбутньому році (після закінчення посівних робіт і визначення фактичних площ посіву під ті чи інші культури) за відповідними <http://ua-referat.com/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%8C> об'єктами обліку витрат.

Собівартість продукції є найважливішим показником економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Витрати по кожному об'єкту обліку групуються Звіті про витрати та вихід продукції основного виробництва 5.5 с.-г. у відповідності до типової номенклатурою статей. У розрізі аналітичних рахунків облік витрат у рослинництві здійснюється за такою номенклатурою статей зазначених у Звіті 5.5 с.-г.:

Таблиця 2.14

Залежність загальної суми витрат і собівартості 1 ц зерна від обсягу виробництва

Лінія витрат за наявності постійних і змінних витрата являє собою рівняння першого ступеня В = bх + а,

де В - сума витрат на виробництво продукції, а - абсолют сума постійних витрат;

b - ставка змінних витрат одиницю продукції (послуг); х - обсяг виробництва продукції (послуг).

Загальна сума постійних витрата в розмірі 2500 тис. грн. є фіксованою для всіх обсяг виробництва. Абсолютна її величина не змінюється зі збільшенням обсягів виробництва продукції, проте на одиницю продукції витрати зменшуються пропорційно його зростання: обсяг виробництва збільшився в 5 разів, і постійні витрати на одиницю продукції в стільки ж разів зменшилися. Змінні <http://ua-referat.com/%D0%97%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%96> витрати в собівартості всього випуску зростають пропорційно зміні обсягу виробництва, зате в собівартості одиниці продукції вони становлять постійну величину:

С = {а + bх) / х = а / х + bx / х = а / х + b.

Залежність загальної суми витрат від обсягу виробництва показана. На осі абсцис відкладається об'єм виробництва продукції, а на осі ординат - сума постійних і змінних витрат. З видно, що при збільшенні обсягу виробництва сума змінних витрат зростає, а при спаді виробництва зменшується, поступово наближаючись до лінії постійних витрат. Взаємозв'язок обсягу виробництва і собівартості продукції повинна враховуватися при аналізі собівартості як усього випуску, так і одиниці продукції.

У свою чергу собівартість продукції залежить від рівня ресурсоємності виробництв (трудо-, матеріало-, фондо-, енерго ємності) і зміни цін на спожиті ресурси у зв'язку з інформацією. З метою більш об'єктивної оцінки діяльності підприємств та більш повного виявлення резервів при аналізі собівартості продукції необхідно враховувати вплив зовнішнього інформаційного чинника.

.5 Аналіз збутової діяльності (аналіз якості, сортності, ритмічності) та фінансових результатів

Розрахуємо рівень товарностої продукції рослинництва для ПрАТ «Восход» за 3 року:

Рівень товарності під час 2012-2014 рр. становить середньому 80%. Це засвідчує тому, що основна частка вироблену продукцію рослинництва підприємство реалізує і тільки невелику частину використовує для потреб. У цьому найбільший рівень товарності зафіксований у 2013 року -103%, що свідчить про скороченні надлишків запасів продукції рослинництва. Надлишки запасів утворилися через низького рівня товарності продукції рослинництва, що у 2012 року становив 62%.

Сільськогосподарське підприємство може реалізовувати своєї продукції за такими напрямами: продаж продукції й іншим організаціям, і підприємствам, продаж своєї продукції ринку, за бартерними угодам, продаж для населення й має значення заробітної плати працівникам господарства.

Розглянемо канали реалізації продукції рослинництва в ПрАТ «Восход»

Таблиця 2.15.

Канали реалізації продукції рослинництва

Господарство у звітній року реалізовувало продукцію рослинництва інших організацій, на ринках, працівникам підприємства міста і на виплату дивідендів. Виручка за реалізовану продукцію становила 10120 тис. грн. Найбільшу питому вагу у загальному обсягу реалізованої продукції займає продаж на ринках та інших організаціям -80%. Виручка у цій каналу становить 8046 тис. грн.

Розглянемо фінансові результати від продукції рослинництва ПрАТ «Восход»

Таблиця 2.16.

Фінансові результати від продукції рослинництва

Аналізуючи дані таблиці можна дійти невтішного висновку про погіршення фінансових результатів діяльності підприємства у звітному року порівняно з базисним роком. Це пов'язано з, передусім, отриманням збитку від збіжжя і зернобобових -(-480) тис.грн. і зменшенням прибуток від реалізації соняшнику на 1776 тис.грн. У 2014 року спостерігається значне зростання собівартості збіжжя і зернобобових на 2586 тис.грн. й соняшнику на 1164 тис.грн.

Виявимо вплив окремих чинників на реалізацію продукції і на фінансові результати діяльності підприємства.

Таблиця 2.17.

Факторний аналіз обсягу реалізації продукції рослинництва

Аналіз даних таблиці показує, що у 2014 році відбулося значне збільшення обсягу реалізації зерна -18688 ц й соняшнику -6127 ц. Головним чинником, які надали впливом геть обсяг реалізованої продукції, є рівень товарності. У звітному року він становив 61 % по зерну і 106 % соняшнику.

Аналізуючи дані таблиці 2.12 можна дійти невтішного висновку про зменшення у звітному році суми прибуток від реалізації соняшнику на 1776 тис.грн. Від продажу зерна господарство одержало збиток -480 тис.грн. Переважно це зумовлено зменшенням середньої ринкової ціни реалізації зерна -60 грн., соняшнику 290 грн. та збільшенням собівартості 1 ц збіжжя і соняшнику 61 грн. і 98 грн. відповідно.

У звітному році наявне істотне зниження рівня рентабельності по зерну на 41% і соняшнику на 102 %. Це пов'язано з зменшенням середньої ринкової ціни реалізації зернових на 20 % й соняшнику на 72 %, і навіть зростанням собівартості1ц на 21 % і 30 % по зерну і соняшнику відповідно.

Визначемо фінансові результати від продукції рослинництва по кожному каналу реалізації, використовуваному ПрАТ «Восход» в 2014 році.

Таблиця 2.18.

Факторний аналіз рентабельності продукції рослинництва

Таблиця 2.19.

Реалізація зернових і зернобобових культур

Аналізуючи дані таблиці, можна дійти невтішного висновку, що господарство реалізує зернові і зернобобові культури інших організацій, на ринках, працівникам господарства і оплату дивідендів. Основним каналом реалізації є продаж іншими підприємствами і збут на ринках. Виручка по цьому каналу становить 3486 тис.грн., повна собівартість -3791тис.грн., збиток - (-480) тис.грн., рівень збитковості - (-8)%.

Істотне перевищення показника повної собівартості продукції над виручкою зумовило негативні результати від зернових і зернобобових культур в 2014 року.

Таблиця 2.20

Реалізація соняшнику

У звітному року господарство здійснювало продаж соняшнику лише з ринках та іншим підприємствам. Повна собівартість реалізованої продукції -3330тис.грн., виручка -4560 тис.грн. Нині підприємство реалізує більшу частину продукції й іншим організаціям, і на ринках.

Вибір каналів реалізації б'є по витратах і прибутках. Нині більшість виробників працюють через посередників, що доставляють товар ринку і формують канал розподілу товарів (також називають торговим каналом чи маркетинговим каналом).

Канал розподілу - це сукупність взаємозалежних організацій, що роблять товар чи послугу доступною від використання чи споживання.

Виробники, які вдаються до послуг посередників, отримують певні вигоди. Звернення до посередників пояснюється їх неперевершеною ефективністю в доведенні товару до цільових ринків. Завдяки своїм контактам, досвіду, спеціалізації і розмаху діяльності посередники зазвичай пропонують виробникам більший прибуток, що вони здатні отримати самостійно.

Роль каналу розподілу залежить від переміщенні товарів - від виробників до споживачів. Завдяки каналу усуваються розриви у часі, місці й праві власності, що відокремлюють товари та від, які б ними скористатися.

Ефективність збуту над ринком безпосередньо залежить від якості продукції. Тому потрібен різні заходи щодо його поліпшенню.

Якість продукції залежить від багатьох чинників, насамперед від використовуваних виробничих ресурсів - земельних, потребує матеріальних та трудових. У сільське господарство земля - головний засіб виробництва, і зажадав від родючості грунтів залежить як врожайність, а й якість одержуваної продукції.

Не менше значення мають якісні характеристики основних та оборотних засобів. Використання насіння високих посівних кондицій безпосередньо впливає на якість врожаю, хороші корми необхідні отримання молока і м'яса відповідних параметрів, та якщо з високоякісного сировини можна було одержати більше кінцевої продукції (цукру, соняшникової олії та т. буд.). Надійна, високопродуктивна техніка дозволяє своєчасно, в оптимальні терміни провести все агротехнічні прийоми, отже, підвищити якість продукції.

Багато залежить і південь від якісного складу трудових ресурсів; кваліфікація працівників у значною мірою визначає, наскільки повно буде дотримано вимоги технології. Механізатор першого класу, зазвичай, виконує сільськогосподарські роботи набагато краще, ніж тракторист третього класу лише. Це кінцевому підсумку віддзеркалюється в ролі продукції. Втім, у сформованих економічних умов якість виконаних робіт у більшою мірою залежить від матеріальним стимулюванням; рівень оплати праці необхідно тісніше пов'язувати з цим показником.

Якість сільськогосподарської продукції значною мірою визначається сортовими особливостями возделиваемих культур.

Не слід забувати не врахували і системи добрив. До кожного виду рослин існують оптимальні дози внесення мінеральних добрив, щоб забезпечити отримання максимальної врожаю високої якості. Внесення в вищих дозах не підвищує врожайність знижує якість продукції, причому у плодах і овочах знижується зміст розчинних сухих речовин, а картоплі - крохмалю, підвищується заразність їх хворобами.

Управління якістю продукції має бути системним, тобто входитимуть у певну організаційну структуру, пов'язану з маркетингом; це означатиме її орієнтацію на споживача всіх етапах життєвого циклу продукції. Поліпшення якості вимагає певних витрат, але де вони, зазвичай, окупаються.

3. Резерви збільшення випуску продукції, обґрунтування собівартості та рентабельності виробництва готової продукції

Виявлення резервів збільшення продукції рослинництва повинно здійснюватись за напрямами: розширення посівних площ та підвищення урожайності, однак основним фактором збільшення виробництва продукції рослинництва залишається підвищення урожайності сільськогосподарських культур. Цього можна досягти різними шляхами:

насамперед за рахунок поліпшення земельних угідь шляхом меліорації, боротьби з ерозією, вапнування (гіпсування),

дотриманням агротехнічних умов. Проте не всі агротехнічні фактори однаковою мірою зумовлюють високу врожайність, тому особливу увагу приділяють сортооновленню, хімізації, меліорації, комплексній механізації і автоматизації виробничих процесів тощо. Приріст урожайності за рахунок цих факторів визначають з даних науково-дослідних установ, а в конкретних умовах підприємства - на основі вивчення технології вирощування аналізованої культури.

поліпшенням селекційно-насінницької роботи, впровадженням у виробництво врожайніших районованих сортів можна забезпечити приріст урожаю окремих культур на 20 %.

нарощуванням потужностей випуску мінеральних добрив. За розрахунками вчених, за оптимальної норми внесення добрив і за всіх інших умов приріст зерна становив би 8-10 ц/га, картоплі - 60-70, цукрових буряків - 70- 80, льону-довгунця (волокна) - 1,5-2 ц/га.

зрошуванням угідь. На віддачу добрив значною мірою впливає вологозабезпеченість ґрунту. За даними наукових установ, раціональне зрошення підвищує ефективність мінеральних добрив у 2-3 рази порівняно з їх застосуванням на незрошуваних землях. Отже, зрошення, підвищуючи ефективність добрив, дає змогу створити умови для одержання гарантованих високих урожаїв у зонах недостатнього зволоження, на які в Україні припадає більше 40 % площі ріллі.

ефективним застосуванням засобів захисту рослин . Останнім часом велику увагу приділяють біологічним методам захисту, які не тільки зберігають урожай, але й не знижують його якості. Найбільшого поширення набуває захист із застосуванням трихограми, що підвищує врожайність пшениці на 2-3 ц/га, зерна кукурудзи - на 8-10 і цукрових буряків - на 15-20 ц/га.

Виростити високі врожаї, забезпечити рекомендований комплекс агротехнічних заходів з урахуванням зональних умов і біологічних особливостей сорту допомагає комплексна механізація виробничих процесів у рослинництві. Вона забезпечує виконання всіх робіт у найкращі стислі строки, що, з одного боку, підвищує біологічний урожай, а з другого - скорочує його втрати при збиранні, доочищенні, транспортуванні.

Зміцнення матеріально-технічної бази (створення комплексу машин, поліпшення насінництва, забезпечення господарств достатньою кількістю добрив і засобами захисту рослин) дає змогу запровадити передові індустріальні та інтенсивні технології вирощування сільськогосподарських культур, що забезпечує збільшення виробництва продукції при підвищенні окупності витрат.

Істотним резервом збільшення обсягу продукції є запобігання її втратам. Причини втрат різні: обсипання зерна через розтягування строків обмолоту чи вибір невдалого способу збирання, недосконалість збиральної техніки; поганий стан транспортних засобів, доріг, місць доочищення і зберігання сільськогосподарської продукції та ін. Іноді ці втрати досягають третини вирощеного врожаю. Так, оптимальним строком збирання зернових є 8-10 робочих днів. Якщо із збиранням зволікають на 20 днів після біологічної спілості хлібів, втрачається до 30 % вирощеного врожаю. Особливо значні втрати продукції за несприятливих кліматичних умов.

Актуальним завданням сільськогосподарського виробництва є підвищення якості продукції. Цього можна досягти:

виведенням нових сортів сільськогосподарських культур;

застосуванням добрив у правильних співвідношеннях,

збільшенням питомої ваги внесення органічних добрив;

ширшим застосуванням біологічних методів захисту рослин;

дотриманням агротехнічних заходів при обробітку ґрунту і догляду за посівами;

удосконаленням машин і обладнання для збирання і доробки сільськогосподарської продукції;

впровадженням прогресивних способів товарної обробки і транспортування продукції (розширення безтарних перевезень сипких вантажів, контейнерних перевезень, застосування спеціального транспорту, поліпшення шляхів і внутрішньогосподарських доріг та ін.);

скороченням проміжних ланок у ланцюгу «поле - споживач», особливо щодо овочів та фруктів;

збільшенням потужностей з первинної переробки і належного зберігання сільськогосподарської продукції;

застосуванням ефективних систем матеріального стимулювання за підвищення якості продукції.

Таким чином, основні резерви збільшення виробництва рослинницької продукції і поліпшення її якості полягають у докорінному поліпшенні земельних угідь на основі комплексу меліоративних заходів, збільшення норм внесення добрив і доведення їх до оптимального рівня; своєчасному застосуванні засобів захисту рослин; комплексній механізації всіх галузей рослинництва з метою забезпечення своєчасного і високоякісного виконання комплексу робіт; впровадженні високоврожайних районованих сортів сільськогосподарських культур, які б відповідали інтенсивним методам їх вирощування; застосуванні ефективних форм організації та оплати праці; найповнішому і найефективнішому використанні виробничого потенціалу обслуговуючих підприємств і організацій АПК; запобіганні втратам на всіх етапах проходження сільськогосподарської продукції.

Висновки та пропозиції

Проаналізувавши фінансове становище ПрАТ «Восход», забезпеченість різними видами ресурсів, можна дійти невтішного висновку по істотному погіршенню фінансового стану цього підприємства у звітному році. Показник чистої виручки у звітному періоді значно нижчий від рівня попереднього часу. Зросла собівартість виробленої продукції.

Господарство реалізує вироблену продукцію за такими напрямами: інших організацій, на ринках, працівникам підприємства, на виплату дивідендів і доходів по паях, на переробку, використовує для потреб як насіння ріпаку і кормів тваринам. Основним каналом реалізації продукції рослинництва є продаж іншим організаціям та на ринку. Прибуток від соняшнику склав1230 тис.грн., рівень рентабельності -37%. Від реалізації зерна господарство одержало збиток -480 тис. грн. за 23-24-відсоткового рівня збитковості -8%.

Основну частку у структурі виручки становить реалізація зернових і зернобобових культур -5560 тис. грн., зокрема пшениці -2866 тис. грн.

Коефіцієнт спеціалізації становить 0,1, що свідчить про слабо виражену спеціалізацію.

У звітному році відбулося скорочення посівних площ на 67 га. Частка сільськогосподарських угідь дуже високий - 92,1%, зокрема рілля -67,8 %, пасовища -32,2 %. Розподіл земельних ресурсів відповідає спеціалізації господарства і дозволяє успішно задовольняти виробничій потребі.

У величині, складі - й структурі основних фондів сталися як сприятливі, і несприятливі зміни. Найбільшу питому вагу у структурі основних фондів підприємства мають машини та устаткування (34,2 %) будівлі (32,6 %). На підприємстві склалася структура основних фондів, відповідна виробничої діяльності господарства: висока частка основних засобів сільськогосподарського призначення: будинків, машин і устаткування, (83,1 % в 2014 р.).

Скоротилася кількість працівників господарства. У звітному році становила 174 людини в зростанні фонду зарплати на 658 тис.грн. -17078 тис.грн. У цьому кількість працівників, постійно зайнятих у сільськогосподарському виробництві дорівнює 106 людина, фонд зарплати -11945тис.грн.

Факторний аналіз реалізації продукції рослинництва показав:

) збільшення обсягу реалізації зернових культур на 5489ц, соняшнику на 1265 ц;

) зменшення прибуток від реалізації зерно на 1734 тис.грн. й соняшнику на 1776 тис.грн.;

) зниження рівня рентабельності по зерну на 41%, соняшнику -на 102%.

головним чином, зумовлено впливом 2 чинників -зменшенням середньої ринкової ціни реалізації і зростанням собівартості готової продукції.

На закінчення аналізу діяльності було спрямовано резерви збільшення виробництва та реалізації продукції рослинництва, прибутків і рентабельності. Резерв збільшення виробництва становило10457,5ц. Резерв збільшення реалізації зернових культур -(- 21ц), соняшнику - 161ц. Резерв зростання прибутку дорівнює 32900,7 тис. грн., зокрема з допомогою зернових -539,7 тис.грн., соняшнику -32361 тис.грн. Резерв підвищення рівня рентабельності по зерну -45%, соняшнику -102%. Отримані результати пояснюються істотним поліпшенням собівартості продукції і на збитком від виробничої діяльності господарства за 2012 рік.

Заради покращання фінансових результатів господарству рекомендується проведення заходів щодо зниження рівня собівартості продукції рослинництва і збільшення суми виручки від продукції. Основним каналом реалізації продукції є його продаж інших організацій на ринках. Головним чинником, визначальним ціну продукції, є його якість. Тому господарству необхідно провести відповідні заходи щодо поліпшити якість готової продукції:

регулярне відновлення основних та оборотних засобів, на підвищення кваліфікації працівників;

дотримання термінів сівби, жнив;

використання високо кондиційних насіння;

застосування добрив.

Список використаної літератури

1. Абрютина М.С.,Грачев А.В. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства М.: Дрохва, 2009 - 367 з.

. ВодянниковаВ.Т. «Економіка сільського господарства»:учеб. посібник для вузів/ під ред.- М.:КолосС,2007. -390с.

. Волкова Н.А., СтоляровО.А.,Костерин О.М. Економіка сільського господарства і переробні підприємства / Під ред. Н.А. Волкової. -М.:КолосС,2005.-240с.: мул. -(Підручники іучеб. посібники для студентіввисш.учеб. закладів).

. Григор'єв В.В., Федотова М.А., Оцінка підприємства. // Москва,Инфра - М, 2007 р.

. Грузилов В.П., Грибов В.Д. Економіка підприємства; Навчальний посібник - 2-ге вид.Доп.-М.; Фінанси і статистика,2005-208с.

. ЗиминН.Е.Технико -економічний аналіз підприємств АПК. М.: Колос, 2001.

. Ковальов В.В., Волкова О.Н. Аналіз господарську діяльність підприємства. М.:ПБОЮЛ, 2003.

. Коваленка Н.Я. Економіка сільського господарства. З основами аграрних ринків. Курс лекцій. -М.: Асоціація авторів, і видавців. ТАНДЕМ: ВидавництвоЭКМОС, 2004.

. Комплексний економічний аналіз господарську діяльність: робоча зошит для студентів денний і заочній форм навчання спеціальностей 080109 -«Бухгалтерський облік, аналіз стану і аудит», 080507 -«Менеджмент організації» /сост. А.А.Черняев, В.М. Трифонова, В.В.Кондак,Т.А. Лаврентьєва:ФГОУВПО «СаратовськийГАУ». -Саратов, 2010. -45 з.

. Кузнєцов В.В. ,Бикадаров В.П.,Градинарова М.А. та інших. Економіка сільського господарства: Підручники і навчальних посібників - Ростовн/Д; "Фенікс",2005-352с.

. Леонтьєв У. Є. Фінансові ресурси організацій (підприємств):Учеб. посібник. СПб.: Вид-воСПбГУЭФ. 2008. 89 з.

.МакарецЛ.И.,Макарец М. Н. Економіка виробництва сільськогосподарської продукції; Навчальний посібник.- СПб;Издат. Лань", 2006-224с.

. МаркарьянЭ.А., Герасименко Г.П.,МаркарьянС.Э. Економічний аналіз господарську діяльність: Підручник. -Ростовн/Д: Фенікс, 2005. -560 з. -(Вища ж освіта).

. Мінаков І.А. Економіка сільського господарства:Учеб. посібник для вузів. - М.:КолосС,2004.-328с.

. Мінаков І.А., Куликов Н.І., Соколов О.В. Економіка галузей АПК. М.:КолосС, 2008-464.

. ОсколковМ.Л. Економіка галузей АПК; Навчальний посібник /ТГСХА - Тюмень,2006-265с.

. ПелихА.С.Экономика підприємства, Ростов на Дону: Фенікс, 2008- 416 з.

. Попов Н.А. Економіка галузей АПК. Курслекций.-СМ;ИКФ ">ЭКМОС",2002-368с.

. РанцкийК.А. Економіка організацій М.: Дашков і Ко, 2008 - 1012 з.

. СавицкаяГ.В. Аналізпроизводственно -фінансової складової діяльності сільськогосподарських підприємств. М.:ИНФРА-М, 2010.-368.

. Сафронова М.А. Економіка підприємства -М:Юристъ,2002-608с.

. Семин О.Н.,Квашин В.А. Економічну оцінку технічного потенціалу сільського господарства// Економіка сільськогосподарських і переробні підприємства- №1- 2007.С.20-22

. Сергєєв І.В. Економіка підприємства, М.: Фінанси і статистика, 2007 -304 с.

. Чуєв І.Н.,Чечевицина О.Н. Економіка підприємства М.: Дашкова і Ко, 2008 - 416 з.

. Шеремет А.Д. Комплексний аналіз господарську діяльність. -М.:

ИНФРА-М, 2006. -415 з.

. Хитер Кен. Економіка деяких галузей і фірм: навчальних посібників для вузів/ХитерКен-М: Фінанси і статистика,2004-480с.