єкта господарювання на роздрібному ринку паливо-мастильних матеріалів.
В першому розділі курсової роботи розглядається порядок створення АЗС - документи, які потрібні для цього. В другому - стисла характеристика АЗС, розглянута інформація про економічну організацію АЗС. В третьому, основному розділі, розглядаються питання щодо організації роздрібної торгівлі, всі питання, що стосуються роздрібної торгівлі паливо-мастильними матеріалами. В заключному, четвертому - вказано яким чином можна вдосконалити роботу на АЗС, покращити її діяльність.
І. Порядок створення і оформлення документів на відкриття АЗС
Порядок заснування підприємства.
Для заснування власної справи повинна бути ідея, яка буде закладена в її основу. Важливо, щоб ідея відповідала здібностям і особистим ціннісним установкам засновника.
В цілому виділяють діяльність у сфері: виробництва, послуг, ідей (інтелектуального виробництва), комерційної діяльності, створення профільних, універсальних, спеціалізованих магазинів, салонів тощо, біржова діяльність, зовнішньоекономічної діяльності.
Ідея та вид діяльності взаємопов'язані між собою: вдало обраний вид діяльності дає можливість реалізувати повною мірою ідею.
Після того, як зупинено вибір на одній із правових форм організації, яка відповідає обраній сфері підприємництва, необхідно виконати цілий ряд робіт з юридичного оформлення організації. Ці види робіт можна умовно розділити на два етапи:
) етап затвердження організації;
) етап реєстрації організації.
Початковий етап утворення підприємства складається із таких складових: визначення місії підприємства, формування цільових орієнтирів, обрання сфери діяльності, визначення цілей підприємства, оцінка і аналіз зовнішнього середовища, прогнозування потенціалу підприємства, побудова моделі узгодження інтересів учасників діяльності підприємства, оцінка діяльності підприємства.
Підготовчий етап утворення підприємства включає в себе такі складові: складання установчого договору, складання статуту підприємства, визначення юридичної адреси, складання пакету протоколів про наміри співробітництва, узгодження перспектив роботи з банківськими установами, затвердження пакету установчої документації.
Усі копії реєстраційної документації потрібно завірити у нотаріаті.
Установчі документи та їх підготовка.
Установчі документи юридичних осіб можна поділити на основні і додаткові. Основні документи визначаються законодавством і, звичайно, складаються із статуту та засновницького договору.
Додаткові документи встановлюються місцевими органами реєстрації - це різні довідки. Наприклад, довідка про юридичну адресу фірми, виписка банку про формування 30% статутного фонду та ін.
Статут є головним і дуже важливим документом у діяльності підприємства. Це так званий паспорт підприємства, який виконує важливу роль - регулює економічні та юридичні відносини всіх працівників підприємства.
Згідно ст. 88 ЦКУ та ст. 57 ГКУ у статуті повинні бути зазначені: найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації тощо.
Це загальні положення, що входять до статуту всіх підприємницьких структур. Разом з тим окремі положення до статуту додають при організації комерційних банків (ст. 23 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), фондової біржі (ст. 34 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу"), різних товариств (ст. 4 Закону України "Про господарські товариства").
Завдання статуту - дати повне уявлення про правовий статус підприємства (фірми) як самостійного господарського суб'єкта, що має всі права юридичної особи, про його внутрішній механізм управління і самоуправління, режим формування і використання майна підприємств (фірм), розпорядження його коштами і прибутком. Таке призначення статуту виявляється і в його структурі, яка, на відміну від договору, докладніша і, як правило, складається з таких розділів: "Загальні положення", "Предмет, основні цілі та напрями діяльності", "Зовнішньоекономічна діяльність", "Права фірми", "Майно фірми", "Фонди фірми", "Виробничо-господарська діяльність", "Управління фірмою та її трудовим колективом", "Організація та оплата праці", "Розподіл прибутку та відшкодування збитків", "Облік, звітність і контроль", "Припинення діяльності фірми (реорганізація та ліквідація)".
Відповідальність засновників визначається видом підприємства. Відповідальність буває обмежена та необмежена, індивідуальна та солідарна, акціонерна та пайова (дольова). Статут повинен чітко визначати вид відповідальності засновників та учасників.
Статут підприємства, який містить усі необхідні дані, приймається та затверджується загальними зборами засновників.
Другим за значенням, а для повного та командитного товариства основним документом є засновницький договір. Його головне призначення полягає у правовому регулюванні відносин засновників підприємства.
Суть засновницького договору полягає в тому, що він є одним з різновидів угоди про спільну господарську діяльність з утворенням самостійної юридичної особи.
Для того щоб відкрити свою АЗС необхідний додатковий комплект документів.
.Ліцензія Міністерства палива і енергетики на зберігання нафти та газу і продуктів їх переробки;
.Дозвіл органів місцевої влади на використання земельної ділянки під АЗС;
.Договір на оренду земельної ділянки,виданий органами місцевого самоврядування.
Варто відзначити,що земельна ділянка на якій буде розміщена АЗС повинна бути віддалена від житлової зони на 30 метрів.
Статутний фонд і його формування.
Статутний капітал організації визначається юридичною формою підприємства. Порядок його формування має специфічні особливості для індивідуальних та колективних підприємств.
Колективні підприємства - це форма об'єднання підприємницького капіталу. Об'єднання капіталів здійснюється на основі пайової або акціонерної власності. Акціонерне об'єднання капіталу характерне для акціонерних товариств. Усі інші види товариств створюють на основі пайової форми власності.
Статутний капітал для акціонерних товариств, товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю мають фіксовану законодавством форму. Індивідуальні підприємства, повні та командитні товариства мають статутний фонд, який не зафіксований існуючим законодавством.
Основу майна підприємницьких структур становить статутний фонд (формується згідно 86 ст. ГКУ), за допомогою якого створюється і функціонує підприємство (фірма).
Формування акціонерного капіталу має специфічні особливості, які притаманні українському корпоративному сектору. Ці особливості відображають період переходу від державних підприємств до акціонерних товариств. В Україні такий перехід здійснюється за такими напрямками:
. Перетворення державного підприємства на акціонерне товариство через оренду з поступовим викупом.
. Перетворення державного підприємства шляхом корпоратизації.
. Створення акціонерного товариства фізичними або юридичними особами з метою мобілізації інвестиційного капіталу.
Порядок створення різних юридичних форм підприємств, формування статутного фонду, прийняття рішень визначається законодавством країни.
Державна реєстрація.
Реєстраційний етап утворення підприємства має такі складові: формування пакету реєстраційної документації, внесення необхідної суми статутного фонду та обовязкових платежів, отримання свідоцтва про реєстрацію, отримання ідентифікаційного коду та печатки, постановка на облік у статуправлінні, реєстрація у податковій адміністрації та пенсійному фонді, відкриття рахунку в установах банку.
Державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності здійснює орган державної реєстрації. На реєстрацію подають лише оригінали установчих документів, в яких не повинно бути положень,що суперечать чинному законодавству.
За наявності необхідних документів орган державної реєстрації протягом 5 робочих днів з моменту їх надходження повинен провести державну реєстрацію і видати заявникові свідоцтво.
Наявність свідоцтва про державну реєстрацію дає право на відкриття розрахункового рахунку в банку. При цьому банк зобов'язаний відкрити банківський рахунок і в триденний термін повідомити про це податкову інспекцію.
Відмова у державній реєстрації може бути оскаржена у суді.
З моменту отримання свідоцтва про реєстрацію підприємство набуває статусу юридичної особи.
Припинення діяльності субєкта господарювання.
Припинення діяльності підприємств (фірм) здійснюється двома шляхами - реорганізації та ліквідації.
Підприємство реорганізується шляхом: злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення.
Ліквідація підприємства здійснюється:
за особистою ініціативою власника, підприємця;
після закінчення строку, на який воно створювалося, або після досягнення мети, поставленої при його організації;
за рішенням вищого органу підприємства;
на підставі рішення суду;
за іншими підставами, передбаченими засновницькими документами та законодавчими актами України.
Ст. 60 ГКУ встановлено, що ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом.
ТзОВ «А В М л т д» є господарським товариством, що має статутний фонд, поділений на частки визначені статутом і яке несе відповідальність за своїми зобовязаннями власним майном , а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову відповідальність у визначеному статутом однаково кратному до вкладу розмірі кожного учасника.
Засновниками товариства є Довгий Юрій Петрович та Литиченко Павло Іванович, кожен з яких має рівний вклад у статутний фонд товариства.
Місцезнаходження товариства: вулиця Коновальця 33 м. Рава-Руська Жовківського району Львівської області.
Товариство діє на підставі Статуту і відповідно до чинного законодавства України. Товариство є правонаступником МП «АВМ лтд» з часу державної перереєстрації, яка проведена 03.10.1997р .Жовківською районною адміністрацією, акт №787.
Товариство здійснює вільний вибір видів підприємницької діяльності, самостійно формує програми діяльності, вибирає постачальників та споживачів продукції, товарів та послуг, встановлює ціни відповідно до чинного законодавства. Для здійснення підприємницької діяльності Товариство залучає і використовує матеріально-технічні, фінансові, трудові та інші види ресурсів, використання яких не заборонено чинним законодавством. ТзОВ «А В М лтд» є юридичною особою з моменту його державної реєстрації, володіє відокремленим майном,має самостійний баланс, від свого імені набуває майнові та особисті немайнові права, несе обовязки, може бути позивачем і відповідачем в суді, арбітражному та третейському судах. Товариство має відкриті розрахункові рахунки в Львівській Філії ОУ АТ «Ощадбанк» та ЛФ АТ «Приватбанк». ТзОВ «А В М лтд» має круглу печатку та кутовий штамп із своїми реквізитами.
Мета і предмет діяльності товариства відображені у статуті Товариства. Майно Товариства становлять основні та оборотні засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Товариства.
Товариство є власником:
майна,переданого йому засновниками у власність;
одержаних Товариством доходів;
майна, набутого ним на підставах, не заборонених чинним законодавством.
Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю Товариства, несе Товариство.
Товариство самостійно визначає напрями використання чистого прибутку, що залишається після внесення платежів, установлених чинним законодавством. Відрахування до бюджету проводяться у порядку і розмірах,передбачених чинним законодавством.
Товариство не відповідає по зобовязаннях держави і учасників, а держава не відповідає по зобовязаннях Товариства. У випадку,якщо належного товариству майна не вистачає для покриття боргів і немає можливості для фінансового оздоровлення, Товариство може бути визнано банкрутом за рішенням суду або арбітражного суду.
У разі ліквідації учасника як юридичної особи його майнові права переходять до правонаступників.
Товариство має право збільшувати Статутний фонд передбаченим чинним законодавством шляхом. Про збільшення або зменшення статутного фонду кожен учасник Товариства повідомляється письмово.
Прибуток Товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат, витрат на оплату праці, а також внесення податків та платежів, які передбачені законодавством України.
Чистий прибуток,одержаний після зазначених розрахунків залишається в повному розпорядженні Товариства.
Визначення порядку покриття збитків відноситься до компетенції загальних зборів Товариства.
Частина прибутку за рішенням учасників може використовуватись для задоволення матеріальних і особистих потреб. Розподілення цієї частини прибутку проводиться пропорційно часткам засновників у Статутному фонді Товариства. Товариство створює резервний фонд у розмірі 25 відсотків статутного фонду.
Вищим органом управління товариства є збори учасників. Вони складаються з учасників або їх представників. Представники учасників призначаються ними постійно або на певний термін. Учасник має право у будь-який час замінити свого представника у зборах учасників, повідомивши про це іншого учасника зборів.
До компетенції зборів учасників товариства належать:
а)визначення основних напрямів діяльності товариства,затвердження його планів і звітів про їх виконання;
б)внесення змін та доповнень до установчих документів товариства;
в)обрання і відкликання членів виконавчого органу і ревізійної комісії;
затвердження річних результатів діяльності товариства,його філій та дочірніх підприємств, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, порядку відшкодування збитків;
д) створення, реорганізація і ліквідація дочірніх підприємств, філій і представництв, затвердження положень про них;
е) прийняття ухвал про притягнення до майнової відповідальності службових осіб товариства;
є) затвердження правил процедури і інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства;
ж) визначення умов оплати праці службових осіб товариства,його філій і представництв;
з) затвердження договорів, укладених на суму вищу від 500000 гривень;
і) прийняття ухвали про припинення діяльності товариства,призначення ліквідаційної комісії,затвердження ліквідаційного балансу;
к) визначення обсягу, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів;
л) виключення учасника з товариства;
м) вирішення питання про придбання товариством частки учасника.
У товаристві створюється одноосібний виконавчий орган - директор, який здійснює поточне управління діяльністю товариства.
Директор є підзвітним зборам учасників і організує виконання ухвал загальних зборів. Директор не вправі приймати рішення, обовязкові для учасників товариства. Директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Директор не може бути одночасно головою зборів учасників товариства.
Учасники товариства мають право:
Брати участь в управлінні справами товариства; отримувати частину прибутку від діяльності товариства;отримувати повну інформацію про діяльність товариства, ознайомлюватись з даними бухгалтерського обліку, звітності і іншої документації.
Учасники мають переважне право на отримання продукції, що виробляється товариством.
Учасники товариства зобовязані: вносити вклади у порядку і розмірах, передбачених установчим договором; не розголошувати конфіденційну інформацію про діяльність товариства; робити додаткові внески у розмірі, способом і порядком,передбаченими ухвалами зборів; дотримувати положення установчих документів; виконувати взяті на себе установленим порядком зобовязання стосовно товариства; сприяти товариству у здійсненні його діяльності.
Учасник товариства може за згодою іншого учасника відступити свою частку статутного фонду. За домовленістю учасників частка учасника може бути надана третій особі. Відступлення частки третій особі можливе лише після повного внесення вкладу учасником, що вибуває.
При переданні частки( чи її частини) третій особі настає одночасний перехід до неї відповідних прав і обовязків, що належали учасникові, який відступає її повністю або частково.
Частка учасника після повного внесення ним вкладу може бути придбана самим товариством. У цьому випадку воно зобовязане реалізувати його іншим учасникам або третім особам у термін, не більший одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у найвищому органі відбувається без врахування частки, придбаної товариством.
Учасник товариства, що систематично не виконує або неналежним чином виконує обовязки, або який перешкоджає своїми діями досягненню мети товариства, може бути виключеним з товариства на підставі одностайно прийнятої ухвали зборами учасників товариства, При цьому учасник у голосуванні участі не бере.
Учасник товариства має право звернутися до суду із заявою про визнання недійсним рішення зборів учасників,яке прийняте з порушенням закону або установчих документів, при умові, що це рішення прийняте у відсутності учасника, або він чи його представник лишився в меншості при прийнятті рішення, або його було умисно введено в оману відносно суті рішення.
Учасники товариства зобовязані:
виконувати прийняті у встановленому порядку зобовязання по відношенню до Товариства згідно установчих документів;
не розголошувати конфіденційну інформацію про діяльність Товариства;
сприяти Товариству в здійсненні ним статутної діяльності.
Товариство здійснює облік результатів своєї діяльності,веде бухгалтерську та статистичну звітність у встановленому законодавством порядку та несе відповідальність за її достовірність. Фінансові результати діяльності Товариства встановлюються на основі річного бухгалтерського звіту. Фінансовий рік Товариства співпадає з календарним роком.
Діяльність товариства припиняється:
за рішенням зборів учасників;
за рішенням суду чи арбітражного суду у випадках, передбачених чинним законодавством.
Припинення діяльності товариства відбувається способом реорганізації або ліквідації. Ліквідація товариства здійснюється ліквідаційною комісією, що призначається ініціатором ліквідації. З моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження з управління справами товариства. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно товариства виявляє його дебіторів і кредиторів і розраховується з ними, вживає заходів щодо сплати боргів товариства третім особам, а також його учасникам, складає ліквідаційний баланс і надає його зборам учасників.
ІІІ. Організація роздрібної торгівлі на АЗС.
Торговельне підприємство як самостійний субєкт господарювання.
Для здійснення торговельної діяльності у сфері роздрібної торгівлі формується роздрібна торговельна мережа. Вона включає сукупність стаціонарних пунктів роздрібного продажу, так звану магазинну торгівлю та дрібнороздрібну торговельну мережу.
Дрібнороздрібна торговельна мережа складається із наметів, кіосків, інших нестаціонарних торгових одиниць, які не мають торговельної зали для покупців, та пересувної мережі - спеціально обладнаних різних пристосувань для дрібної торгівлі: автомагазини, ятки, розвозки тощо.
Для характеристики форм організації магазинної роздрібної торгівлі використовують класифікацію роздрібних магазинів, в основу якої покладено низку ознак, що характеризують різні аспекти діяльності торгового підприємства. До цих ознак належать: обсяг послуг, що надаються, асортимент пропонованих товарів, товарна спеціалізація, відносний рівень цін, форма торгівлі.
Організаційно-правові форми субєктів господарювання, що здійснюють роздрібний продаж, досить різноманітні. До них належать:
господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства роздрібної торгівлі;
громадяни, які здійснюють господарсько-торговельну діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;
філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення торговельної діяльності без статусу юридичної особи.
Господарські організації охоплюють різні види підприємств і господарських товариств.
Торговельне підприємство - це самостійний субєкт господарювання, який систематично здійснює торговельну діяльність для задоволення суспільних та особистих потреб громадян та інших кінцевих споживачів і є юридичною особою. Торговельне підприємство має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
Господарськими товариствами визнаються торговельні підприємства та інші субєкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами, шляхом обєднання їхнього майна та участі в торговельній діяльності товариства з метою одержання прибутку.
До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
Найпоширенішою організаційною формою господарювання в роздрібній торгівлі є підприємство. Залежно від форм власності, передбачених законодавством України, діють такі види підприємств роздрібної торгівлі:
приватне торговельне підприємство, що діє на засадах приватної власності громадян чи субєкта господарювання (юридичної особи); торговельне підприємство, що діє на засадах колективної власності (підприємство колективної власності); державне торговельне підприємство, що діє на засадах державної власності; торговельне підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі обєднання майна різних форм власності).
Якщо в статутному фонді підприємства не менше десяти відсотків становить іноземна інвестиція, воно називається підприємством із іноземними інвестиціями. Торговельне підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.
Унітарне торговельне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.
Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками на підставі спільного рішення (договору), діє на засадах обєднання майна та/або торговельної чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, зокрема через створювані ними органи участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є корпоративні торговельні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарських товариств, а також інші підприємства, зокрема й засновані на приватній власності двох чи більше осіб.
Підприємства, залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації товарів, можуть бути віднесені до малих, середніх або великих підприємств. Згідно із Господарським Кодексом України, малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує пятидесяти (в роздрібній торгівлі - пятнадцяти) осіб, а обсяг валового доходу від реалізації товарів (послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної пятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.
Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації товарів (послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну пяти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.
Решта підприємств визнаються середніми (ст. 63 п. 7).
Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розклад. Існує кілька типів побудови організаційної структури підприємств роздрібної торгівлі. Разом із тим, незалежно від типу організаційної структури, підприємство роздрібної торгівлі складається із торговельних структурних підрозділів (відділів, цехів, дільниць тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (відділ бухгалтерського обліку та звітності, фінансовий, кадрів тощо).
Підприємства роздрібної торгівлі мають забезпечити:
відповідність виробничого приміщення (місця) чи будівлі для здійснення торговельної діяльності необхідним екологічним і санітарно-гігієнічним умовам, а технічного стану приміщення, будівлі та устаткування торговельно-технологічного обладнання, які будуть використані для торговельної діяльності - вимогам нормативних документів щодо зберігання, виробництва та продажу відповідних товарів та охорони праці;
постійний розвиток матеріально-технічної бази підприємства, оснащення його сучасною технікою і обладнанням;
застосування прогресивних форм торговельного обслуговування населення;
наявність на видному місці в торговельному приміщенні асортиментного переліку товарів, чинних санітарних і ветеринарних правил, правил продажу товарів та іншої необхідної нормативно-технічної документації й дотримання встановлених у них вимог;
продаж товарів громадянам чистою вагою і повною мірою;
наявність державного повірочного тавра та проведення в установленому порядку повірки засобів вимірювання, що використовуються в торговельній діяльності для розрахунків із покупцями;
наявність правильно оформлених цінників товарів, що надійшли для продажу; на вимогу покупця надати йому повну інформацію про виготовлювача, основні споживчі якості товару і його ціну, забезпечити належний рівень обслуговування.
На фасаді торговельного приміщення підприємства роздрібної торгівлі має бути вивіска із зазначенням його назви та власника або уповноваженого ним органу. Біля входу до цього приміщення на видному місці розміщують інформацію про режим роботи.
У разі здійснення виїзної (виносної) торгівлі, а також продажу товарів із використанням інших нестаціонарних засобів на робочому місці продавця встановлюють табличку із зазначенням назви, місця розташування і номера телефону субєкта господарювання, що організував торгівлю, а також прізвища, імені та по батькові продавця. На робочому місці громадянина-підприємця встановлюється табличка із зазначенням його адреси, номера свідоцтва про державну реєстрацію субєкта господарювання та назви органу, що здійснив реєстрацію.
Роздрібний торговець до початку роботи має поповнити товарні запаси у місці продажу, обновити викладку товарів (оформлення вітрин), перевірити наявність правильно оформлених і завірених цінників, а також відповідного інвентаря та пакувальних матеріалів, виконати інші роботи для забезпечення належного обслуговування покупців.
Усі товари у субєкта господарювання мають бути із відповідними документами, наявність яких передбачена чинним законодавством (товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, прибутково-видаткові накладні, сертифікат відповідності державної системи сертифікації або копія зазначеного сертифіката, завірена субєктом господарювання, що відпустив товар, який підлягає обовязковій сертифікації, тощо).
Підприємство роздрібної торгівлі реалізує товари лише за наявності документів, які засвідчують їхню якість.
У пунктах дрібнороздрібної торговельної мережі на товари, одержані для продажу, в обовязковому порядку мають бути:
товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові накладні, приймальні акти, заборні листи тощо із зазначенням назви, ґатунку, кількості, ціни та загальної вартості товару;
копії сертифіката відповідності або свідоцтв про визнання іноземного сертифіката в державній системі сертифікації, завірені печаткою субєкта господарювання, від якого одержані товари, що підлягають обовязковій сертифікації;
копії гігієнічних висновків, завірені печаткою субєкта господарювання, від якого одержані ці товари, стосовно товарів, що не підлягають обовязковій сертифікації відповідно до затвердженого Міністерством охорони здоровя України переліку;
документи, що засвідчують відповідність якості товарів вимогам нормативних документів.
Перед початком торгівлі товари, що надійшли до продажу, розпаковують і розкладають на прилавках і полицях стаціонарних пунктів дрібнороздрібної мережі, а також у розвозках і розносках.
Перевіряється справність ваговимірювальних приладів, електронних контрольно-касових апаратів та інвентаря.
Зразки товарів ярликами цін (цінниками), що є у продажу, треба виставити у видному для покупців місці.
Товари мають відпускатися покупцям повною мірою і вагою за готівку.
Покупці мають право вільно оборати товар, перевіряти його якість, міру, вагу й ціну. Працівники дрібнороздрібної торговельної мережі зобовязані надати покупцям повну можливість відібрати товар, ознайомитися з його особливістю, якістю та правилами користування.
Сучасна організація роздрібної торгівлі вимагає ретельної підготовки торговельного персоналу, постійного вдосконалення діяльності торговельних працівників на всіх етапах обслуговування покупців.
Особливості організації торгівлі паливо-мастильними матеріалами.
Любий вид палива - це, перш за все, такий вид товару, котрий користується дуже великим попитом, не дивлячись на те, що з кожним роком стає все дорожчим. Саме в звязку з популярністю любого виду палива, відкриття заправки буде просто відмінним засобом доходу. Але, як і в будь-якому виді бізнесу, в паливному бізнесі є і свої «підводні каміння», і свої тонкощі, котрі обовязково необхідно вивчити.
Як правило, рішення відкрити АЗС може виникнути як у простої людини, так і у бізнесмена - але перше, що необхідно зробити перед відкриттям такої справи, це провести аналіз ринку і вибрати такий район населеного пункту, котрий ще не занятий таким бізнесом.
Як правило, люба автозаправка надає послуги по заправці автомобілів різноманітними видами палива, самими розповсюдженими серед яких є:
. Бензин марки АИ-98;
. Бензин марки АИ-95;
. Бензин марки АИ-92;
. Бензин марки АИ-76;
. Дизельне паливо;
. Газ (новий, але вже розповсюджений вид палива).
Також, варто врахувати те, що АЗС повинна ще надавати безплатні послуги заправщика. Крім того, на території автозаправної станції, можна облаштувати магазин, в якому можна продавати товари широкого вжитку, а також відкрити магазин автотоварів .
Облік нафти і нафтопродуктів на АЗС ведеться в одиницях об'єму.
Для визначення маси та об'єму нафти і нафтопродуктів можуть використовуватися об'ємно-масовий статичний, об'ємно-масовий динамічний, прямий масовий (статичне зважування та зважування під час руху) і об'ємний методи вимірювань відповідно до вимог ГОСТ 26976.
Об'ємно-масовим та масовим динамічним методами визначається маса нафти і нафтопродуктів безпосередньо у нафто-резервуарах і нафтопродуктопроводах, а також при відпуску нафтопродуктів до автоцистерн та залізничних цистерн на автоматизованих системах наливу. За цими методами об'єм або масу нафти і нафтопродуктів вимірюють із застосуванням об'ємних або масових лічильників.
Об'ємним методом вимірюється лише об'єм нафтопродукту. Для вимірювань об'єму нафтопродуктів на АЗС використовуються ПРК і ОРК, що мають відлікові пристрої для індикації ціни, об'єму та вартості виданої дози.
Під час реалізації споживачам світлих нафтопродуктів та олив споживачам на АЗС мають застосовуватись лише паливороздавальні колонки з допустимою відносною похибкою в умовах експлуатації в усьому діапазоні температур не гіршою, ніж ± 0,5 % та оливороздавальні колонки з допустимою основною відносною похибкою не гіршою, ніж ± 1,0 % з реєстраторами розрахункових операцій відповідно до вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Об'єм нафтопродукту під час його відпуску власникам автомобільного транспорту вимірюється у режимах дистанційного і місцевого керування ПРК і ОРК.
Для дистанційного керування ПРК і ОРК мають використовуватись технічні засоби, що належать до складу спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів, унесених до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем України для сфери застосування на АЗС. Зазначені засоби мають відповідати технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для сфери застосування на АЗС та забезпечувати реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів.
Місцеве керування ПРК і ОРК має передбачати можливість функціонування з РРО.
Обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником сумарного обліку ПРК і ОРК за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. При цьому розбіжність за добу між показами лічильника сумарного обліку і даними звітних документів касового апарата не повинна перевищувати 0,1 % від об'єму відпущених пального або олив.
Сумарний об'єм нафтопродуктів, відпущених через ПРК та ОРК, не може використовуватись для обліку маси нафтопродуктів.
Об'єм та маса нафти і нафтопродуктів визначаються у стаціонарних резервуарах, мірах повної місткості та технологічних трубопроводах, градуйованих відповідно до вимог чинних нормативних документів Держспоживстандарту України, та/або за допомогою об'ємних та масових лічильників.
Приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог Інструкції «ПРО ПОРЯДОК ПРИЙМАННЯ, ТРАНСПОРТУВАННЯ, ЗБЕРІГАННЯ, ВІДПУСКУ ТА ОБЛІКУ НАФТИ І НАФТОПРОДУКТІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ І ОРГАНІЗАЦІЯХ УКРАЇНИ»
та договорів постачання, купівлі-продажу тощо (далі - договір).
Забороняється здійснювати одночасно приймання та відпуск нафти і нафтопродукту з одного і того самого резервуара у випадках, коли за результатами вимірювань у резервуарах проводяться їх приймання та відпуск.
Границі відносної похибки вимірювань обумовлюються договором і не мають перевищувати значень, наведених у ГОСТ 26976 для методу вимірювання маси, що застосовується вантажовідправником та вантажоодержувачем.
У разі надходження вантажу в технічно справних цистернах зі справними пломбами вантажовідправника і виявлення в них під час приймання нафти і нафтопродуктів нестач, що перевищують норми природних втрат і границі відносної похибки методу вимірювання маси згідно з договором, спір стосовно відшкодування нестач вирішується в порядку, передбаченому відповідним договором та діючим законодавством України.
У разі, якщо під час приймання нафти і нафтопродуктів виявлені надлишки, які перевищують границі відносної похибки методу вимірювання маси згідно з договором, вантажовідправнику направляється повідомлення щодо оприбуткованих надлишків, якщо інше не передбачено умовами договору.
Нестача нафти і нафтопродуктів у межах норм природних втрат, що виникла в процесі їх транспортування, покладається на вантажоодержувача, якщо інше не зазначено у відповідному договорі.
У разі, якщо в процесі приймання нафти або нафтопродуктів установлено, що вантаж надійшов з нестачею з вини транспортної організації, спір стосовно відшкодування нестачі вирішується в порядку, передбаченому законодавством України.
Перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".
З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 1), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості (додаток 2) на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.
Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом.
Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.
На всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.
Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 м3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.
Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).
Дизельне паливо різних видів (залежно від масової частки сірки) повинно зберігатися в окремих резервуарах.
Нафта та нафтопродукти мають зберігатись відповідно до вимог ДСТУ 4454.
Відпуск нафти споживачам здійснюється на підставі попередньо укладених договорів, а нафтопродуктів - на підставі договорів або за готівку.
Відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. За наявності простроченого свідоцтва про повірку відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості забороняється. Міри повної місткості з нафтопродуктами під час їх відвантаження мають пломбуватись вантажовідправником (якщо інше не передбачено договором).
Нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни.
На вимогу вантажоодержувача може застосовуватись вибіркове контрольне зважування розфасованих нафтопродуктів. За відсутності розбіжностей у вимірюванні маси брутто із зазначеною на тарі маса нафтопродукту визначається за трафаретом на тарі.
Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких:
перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;
другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;
третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.
Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.
Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства. Заміну однієї марки та виду нафти або нафтопродукту іншою або дописування у ТТН нових найменувань і марок нафтопродуктів заборонено.
ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер.
На відпущені нафту або нафтопродукти за заданою дозою на автоматизованих системах наливання ТТН оформлюється після завершення наливання за фактичними показниками лічильних механізмів.
Облік руху нафтопродуктів на АЗС здійснюється в одиницях об'єму.
Приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС.
Перед зливанням нафтопродуктів з автоцистерни оператору АЗС необхідно:
перевірити наявність і непошкодженість пломб;
переконатись у справності резервуара і його обладнання, технологічних трубопроводів і правильності функціонування запірної арматури;
виміряти рівень нафтопродукту в резервуарі;
переконатись у наявності і справності засобів пожежогасіння, правильності заземлення автоцистерн і справності її зливального пристрою;
переконатись у наявності та придатності до застосування жорсткого буксира для відбуксирування автоцистерни в разі пожежі;
ужити заходів щодо запобігання розливанню нафтопродукту;
переконатись, що двигун автоцистерни вимкнено (під час зливання самопливом або під тиском);
проконтролювати рівень наповнення автоцистерни;
визначити за свідоцтвом про повірку автоцистерни об'єм автоцистерни і перевірити одержаний результат на відповідність об'єму, зазначеному в ТТН:
відібрати пробу з автоцистерни в тару відповідно до ДСТУ 4488, виміряти густину і температуру нафтопродукту. Опечатати пробу за підписами своїм та водія автоцистерни, надати номер і зберігати її протягом 10 діб;
проконтролювати наявність в автоцистерні підтоварної води.
Одержані результати вимірювань густини і температури нафтопродукту зазначаються у ТТН та журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП; 9-НП (додаток 3) Сторінки журналу необхідно пронумерувати, прошнурувати і скріпити печаткою суб'єкта підприємницької діяльності.
Зливання нафтопродукту має контролюватись оператором і водієм від його початку і до завершення. Забороняється приймати нафтопродукти на АЗС у разі:
відсутності пломб вантажовідправника, їх порушення (у випадках пломбування автоцистерни) або невідповідності відбитка, що вказані в ТТН;
відсутності свідоцтва про повірку автоцистерни;
несправності зливного пристрою автомобільної цистерни;
несправності заземлювального пристрою;
під час грози;
неналежного оформлення або відсутності ТТН;
наявності підтоварної води і механічних домішок в нафтопродукті;
невідповідності якості нафтопродукту вимогам нормативного документа;
відсутності паспорта якості на нафтопродукт або неналежного його оформлення (відсутність номера, марки та виду, заповнення не за всіма показниками якості);
відсутності копії сертифіката відповідності.
Нафтопродукти, поставлені на АЗС в автомобільних цистернах, необхідно злити повністю. Оператор, який приймає нафтопродукти, зобов'язаний особисто переконатися в цьому, оглянувши цистерну після зливання нафтопродуктів. Нафтопродукти повинні бути прийняті в резервуари за їх марками та видами (дизельне паливо за масовою часткою сірки). У процесі приймання нафтопродукту оператор зобов'язаний стежити за рівнем продукту в резервуарі, не допускаючи переповнення резервуара і розлиття нафтопродукту. У разі відсутності розходження між фактично прийнятою кількістю нафтопродукту і кількістю, зазначеною у ТТН, оператор проставляє час надходження автоцистерни на АЗС і власним підписом в накладній засвідчує її приймання. Один примірник ТТН залишається на АЗС, а два - повертаються водієві, який поставляв нафтопродукт. У разі виявлення невідповідності фактично виміряної температури, густини і кількості нафтопродукту значенням, наведеним у ТТН, дозволяється за погодженням вантажовідправника його зливання до резервуара за умови відсутності підтоварної води в автоцистерні. У такому разі приймання нафтопродуктів здійснюють за фактично виміряними результатами за різницею об'ємів нафтопродукту, виміряних в резервуарі до і після його зливання. У разі виявлення розходження кількості нафтопродукту, виміряної в резервуарі, з даними ТТН складається акт довільної форми за підписами працівників АЗС та водія в чотирьох примірниках, з яких перший додається до змінного звіту під час передавання його в бухгалтерську службу підприємства, другий - надається представнику вантажовідправника, третій - водію, а четвертий - залишається на АЗС. Про фактично прийнятий нафтопродукт робиться відповідна позначка на всіх примірниках ТТН. В акті повинні бути зазначені рівні нафтопродукту в резервуарі до і після зливання, об'єм прийнятого нафтопродукту, густини за ТТН і за вимірюваннями в резервуарі після зливання, приведені до 20°C за ГОСТ 3900, та кількість нестачі нафтопродукту. При визначенні нестачі нафтопродуктів повинна враховуватись відтворюваність результатів вимірювання густини відповідно до ГОСТ 3900. Установлена нестача підлягає відшкодуванню вантажовідправником відповідно до чинного законодавства України.
На підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою N 17-НП (додаток 4).
Відпуск нафтопродуктів на АЗС здійснюється як за готівку так і у безготівковій формі. Розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року N 1315.
ПРК мають забезпечувати індикацію ціни нафтопродукту, кількості та загальної вартості виданої дози нафтопродукту.
Облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою N 17-НП.
Реєстрація, опломбування та застосування РРО повинні проводитися відповідно до Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року N 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за N 107/5298.
Готівка, отримана від реалізації нафтопродуктів на АЗС, здається до каси підприємства або перераховується на поточний рахунок через відділення зв'язку або інкасується до банківської установи.
Відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою N 16-НП.
Кількість відпущеного нафтопродукту фіксується у відомості, яка ведеться безпосередньо на АЗС, що підтверджується підписами оператора АЗС та водія.
Підприємства, АЗС на підставі відомостей про відпуск нафтопродуктів періодично, але не менше одного разу на місяць, виписують зведені відомості-рахунки кожному споживачу за марками нафтопродуктів та цінами, установленими протягом місяця. У рахунках обов'язково зазначаються кількість та загальна вартість відпущених нафтопродуктів, у тому числі податок на додану вартість.
Підприємство може проводити відпуск нафтопродуктів за талонами; форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою N 17-НП.
Відпуск нафтопродуктів за платіжними картками здійснюється на підставі вимог Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 квітня 2005 року N 137, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 2005 року за N 543/10823, та інших нормативно-правових актів.
Відпуск нафтопродуктів за платіжними картками відображається у змінному звіті АЗС за формою N 17-НП. На АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС N 17-НП.
Під час приймання-передавання зміни оператори АЗС:
визначають залишки нафтопродуктів на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни (цей залишок переноситься з графи "обліковий залишок попередньої зміни"), надходження нафтопродуктів за зміну, які підтверджено відповідними документами, та кількості відпущених за зміну нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників усіх ПРК, ОРК (обліковий залишок);
вимірюють загальний рівень нафтопродуктів і рівень підтоварної води в кожному резервуарі та за результатами вимірювань визначають об'єм нафтопродуктів (фактичний залишок);
роздруковують на РРО фіскальний звітний чек (додаток 5) і визначають обсяг виконаних розрахункових операцій, що заносяться до фіскальної пам'яті;
передають залишок готівки;
перевіряють наявність та фіксацію у місцях, передбачених експлуатаційним документом, свинцевих пломб з відбитком повірочного тавра та відповідність відбитку цих тавр у формулярах на ПРК, ОРК.
У разі встановлення розбіжності фактичної і облікової кількості нафтопродуктів у резервуарі в границях відносної похибки методу вимірювання маси згідно з ГОСТ 26976 зміна передається і приймається за обліковим залишком нафтопродукту. Перевищення фактичного залишку на кінець зміни над обліковим залишком на кінець зміни понад допустиме граничне відхилення фіксується у змінному звіті. У разі перевищення розбіжності фактичної і облікової кількості нафтопродуктів у резервуарі понад зазначених норм керівництво повинно вжити заходів щодо проведення позачергової інвентаризації. До встановлення обставин перевищення фактичного залишку на кінець зміни над обліковим залишком на кінець зміни понад допустиме граничне відхилення обліковий залишок не корегується.
Після завершення зміни оператором АЗС складається змінний звіт АЗС за формою N 17-НП-1 (додаток 6) у двох примірниках, з яких один з доданими ТТН здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається на АЗС.
Метрологічне забезпечення приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів.
Для забезпечення достовірності і єдності вимірювань маси та об'єму нафти і нафтопродуктів підприємства зобов'язані користуватися ЗВТ, що мають чинні відбитки повірочних тавр та/або свідоцтва про їх повірку чи державну метрологічну атестацію.
Точність роботи ПРК, ОРК перевіряється еталонними мірниками другого розряду з періодичністю, установленою керівником підприємства, а також у разі надходження претензій від споживачів на кількість відпущеного нафтопродукту або на їх вимогу. Реєстрація перевірок здійснюється у журналі реєстрації перевірок ПРК (ОРК) на точність відпуску нафтопродуктів за формою N 26-НП (додаток 7).
ПРК, ОРК продуктивністю до 100 літрів на хвилину перевіряються на точність роботи еталонними мірниками другого розряду номінальною місткістю 10 л або 20 л, продуктивністю більше 100 літрів на хвилину - еталонними мірниками другого розряду номінальною місткістю 20 л або 50 л.3. метрологічне забезпечення приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафтопродуктів.
Підприємства повинні щороку до 1 грудня складати переліки ЗВТ, що перебувають в експлуатації і підлягають повірці згідно з Порядком складання переліків засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації і підлягають повірці, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 15 вересня 2005 року N 262, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 4 жовтня 2005 року за N 1139/11419, та подавати їх на погодження до територіальних органів Держспоживстандарту України за місцезнаходженням відповідного підприємства.
Повірці згідно із Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність" підлягають вертикальні і горизонтальні резервуари, вимірювачі температури, рівня та густини, металеві рулетки з вантажем, метроштоки, рівнеміри, ПРК і ОРК, об'ємні лічильники, ваги, залізничні та автомобільні цистерни та інші ЗВТ, що використовуються під час визначення об'єму та маси нафти та нафтопродуктів.
Резервуари, які перебувають в оренді, подаються на повірку орендодавцем або орендарем (залежно від умов договору)
Зазначені ЗВТ підлягають повірці або державній метрологічній атестації у встановленому порядку згідно з ДСТУ 2708:2006 Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення або ДСТУ 3215-95 Метрологія. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення, відповідно.
Повірку ЗВТ здійснюють територіальні органи Держспоживстандарту України та повірочні лабораторії, уповноважені згідно із Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність" на здійснення повірки відповідних ЗВТ.
Використання для вимірювань об'єму та маси нафтопродуктів ЗВТ, що не пройшли повірку або державну метрологічну атестацію, забороняється.
Програмне забезпечення засобів вимірювальної техніки підлягає атестації відповідно до порядку, встановленого Держспоживстандартом України.
ЗВТ, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок установлення яких визначається нормативно-правовими актами Держспоживстандарту України. Інформація щодо встановлених для ЗВТ міжповірочних інтервалів публікується у покажчику "Засоби вимірювальної техніки, занесені до Державного реєстру України", який видається Держспоживстандартом України.
На підприємствах мають бути створені метрологічні служби або призначені наказом керівника підприємства особи, відповідальні за забезпечення єдності вимірювань. Метрологічні служби підприємств і відповідальні особи у своїй роботі мають керуватися чинними нормативно-правовими актами та нормативними документами з метрології.
У процесі своєї діяльності підприємства мають керуватися чинними нормативно-правовими актами у сфері обліку та контролювання якості нафти і нафтопродуктів та відповідною Інструкцією.
ІV. Шляхи вдосконалення організації діяльності АЗС
В процесі розвитку нашого суспільства ми стали звикати до комфорту, зручностей, до гарантованої якості товарів і послуг. Ще років 20 тому ми і не могли подумати про те, що зараз нам здається нормою при здійсненні покупок, а порушення цих норм призводить до того, що ми забуваємо про існування тієї або іншої торгової марки, торгової точки чи певного товару. Тому кожній фірмі необхідно дбати про свій імідж. Імідж - це уявлення клієнта про певну компанію, організацію, АЗС і сформоване очікування від візиту до них. Робота АЗС в значній мірі залежить від сервісу. Клієнт очікує заправити автомобіль якісним паливом в повному обсязі; отримати послугу заправника; підкачати шини чи випити чашку кави. Тому для вдосконалення роботи АЗС необхідно подбати про додаткові сервіси серед яких є: продаж товарів в магазині та кафе; подача води,підкачка коліс, пилосос; мийка автомобілів; станції технічного обслуговування; зручності санітарії і гігієни - туалети; телефон,пункт експрес-заміни масел. Облаштування магазину на АЗС дозволить отримувати додаткові доходи від продажу товарів, важливо лише правильно вибрати асортимент, подбати про хороших продавців та вивчити ази марчандайзеру. Мерчандайзер - наука про продажі на торгових точках. Він базується на трьох китах: атмосфері, зональності та обслуговуванні.
Атмосфера інтерєру і екстерєру - включає в себе дизайн, освітлення, запахи і музичний супровід. Зональність розташування товарів - дає відповіді на питання: «Де, як і чому розташувати товари» . Так холодна зона - та частина прилавків, яка знаходиться у полі зору клієнта при вході в приміщення. Тепла зона - та частина магазину,яка є видимою при русі клієнта від входу до касового апарату. Гаряча зона - та частина магазину, яка є видимою при вході і при здійсненні розрахунково-касової операції. Обслуговування клієнтів - як привернути клієнта,щоб він зробив покупку не тільки одного товару. Персоналу магазину необхідно знати, що люди бояться темноти тому все освітлення в магазині повинно працювати незалежно від часу доби! У магазині повинен бути приємний аромат - неприємні запахи у багатьох клієнтів викликають відразу і тому вони прагнутимуть покинути приміщення без покупки. Магазин повинен бути чистим - брудна підлога і вікна асоціюються у клієнтів з неохайністю і недотриманням правил гігієни і зберігання товарів, вони не стануть робити покупки в такому магазині. Товари ,що припали пилюкою підкажуть клієнтам про те, що вони не мають попиту, і тому можуть бути несмачними або простроченими. Кольори, що використовуються при оформленні магазину, повинні бути комбіновані - людей приваблюють пастельні теплі кольори і розсіюють увагу пастельні прохолодні тони. Не потрібно закривати вікна жалюзями - потенційний клієнт повинен здалеку бачити асортимент магазину. На АЗС повинна бути планограма - документ, що вказує який товар в якому місці повинен розташовуватися, в відповідності з цим документом необхідно виставляти товари. Товар, що продається, повинен знаходитися в гарячій зоні. Товари, за якими клієнти заходять в магазин спеціально, знаючи точно, що вони хочуть купити (планові покупки), необхідно розміщувати від теплої зони до холодної. Товари спонтанного попиту, які покупець, як правило, купує тільки тоді, коли їх помічає, слід розташовувати в гарячих зонах і так, щоб покупець міг їх безперешкодно взяти. При прийманні товару від постачальника необхідно проконтролювати: терміни придатності, кількість, супровідні документи,цілісність упаковок, відсутність браку на упаковках. Продавець повинен стежити, щоб на прилавках не було вибитих зубів-порожнього місця, якщо товар купили, він повинен знати розташування товарів в магазині, знати про товари значну інформацію, повинен стежити , щоб цінники були на кожному товарі. Якщо клієнт хоче купити товар, якого немає, продавець повинен запропонувати інший товар (наприклад, іншого виробника) або аналогічний. При покупці певного товару продавець повинен запропонувати покупцю супутній товар.
Супутній товар - це товар, який підходить за смаком, кольором, запахом, особливостями споживання або експлуатації до того, що купується. При проведенні розрахунків з клієнтом касир зобовязаний привітатися з клієнтом у ввічливій формі, чітко назвати суму покупки, отримавши одержану суму коштів покласти їх окремо на видному місці, оформити розрахунковий документ (чек) встановленої форми на повну суму покупки, назвати покупцю суму його здачі і видати її разом з розрахунковим документом. Важливим додатковим стимулом продажі є запровадження різноманітних скидок, рекламних акцій та накопичувальних бонусів. При проведенні таких заходів необхідно своєчасно інформувати клієнтів про початок і закінчення акції, умови участі клієнтів в акції, систему виграшу (випадкова, накопичувальна, змішана). Під час заправки автомобіля заправник повинен повідомити клієнта про проведення акції, а під час розрахунку касир має дати повну інформацію , а в разі потреби надати допомогу у оформленні (заповнення якої-небудь форми). Ще одне правило хороших продажів це вміння спілкуватися. Спілкування з клієнтом - «слухаю і говорю». Спілкування може бути вербальне - за допомогою мови слів та невербальне - мова жестів (діє на підсвідомість). Продавець повинен триматися упевнено - при русі по робочому місцю чітко робити кожен рух без поспіху, але і не повільно, тримати поставу. Не можна робити різкі рухи, дрібні кроки або ходити на пальцях чи пятках, такі рухи клієнт сприймає як ознаку непрофесіоналізму. Не можна схрещувати руки чи ноги ,тримати руки за спиною або в кишенях - такі жести сприймаються як прихована агресія. Бігаючі очі опущена голова, відсутність посмішки - ці всі ознаки заставляють клієнта задуматись: «А в чому пастка, де мене обманюють?» Посмішка до клієнта допоможе налагодити контакт і надасть впевненості клієнту в тому, що йому продають найкращий товар на найкращих умовах. Не посміхатися клієнту можна в 4 випадках: коли клієнт сам просить про це; коли по клієнту видно, що у нього неприємності; коли обслуговується катафалк, в якому знаходиться не тільки водій; коли клієнт тільки що був учасником конфліктної ситуації на АЗС. Якщо по клієнту видно, що у нього поганий настрій, не потрібно намагатися з ним завести розмову! Якщо клієнт відчуває себе розслаблено - можна почати розмову про погоду або автомобіль клієнта. При розрахунку необхідно подякувати клієнту за покупку, побажати щасливої подорожі і запросити відвідати нашу АЗС наступного разу. Ось такі не хитрі тонкощі допоможуть сформувати хороший імідж фірми, привернуть увагу і приведуть до хороших продажів та великих доходів.
Висновки і пропозиції
Успіх торговельної діяльності значною мірою залежить від ефективної організації і проведення маркетингових досліджень, які спрямовуються на досягнення довгострокових цілей розвитку підприємства, всебічне вивчення смаків та потреб споживачів, активне пристосування до ринку, виробництво продукції, яка відповідає попиту; формування попиту та стимулювання збуту.
Сучасна організація роздрібної торгівлі вимагає ретельної підготовки торговельного персоналу, постійного вдосконалення діяльності торговельних працівників на всіх етапах обслуговування покупців. Наше дослідження по організації діяльності роздрібної торгівлі паливо-мастильних матеріалів було проведено на прикладі ТзОВ «АВМ лтд»,яке займається дрібнороздрібною торгівлею ПММ. Товариство створене згідно Закону України "Про господарські товариства", має власну територію,Статут товариства, круглу печатку та кутовий штамп, відкриті рахунки у відділеннях «Ощадбанку» та «Приватбанку»,володіє автозаправною станцією на території якої розміщений магазин з прод та пром товарами та автотоварами. Облаштування магазину на АЗС дозволяє отримувати додаткові доходи від продажу товарів, важливо лише правильно вибрати асортимент,подбати про хороших продавців та вивчити ази марчандайзеру. АЗС товариства розміщена у прикордонній зоні, тому асортимент тварів вибирається з розрахунку на іноземних туристів, що дозволяє покращувати продажі.
У процесі своєї діяльності підприємство керується Статутом товариства, чинними нормативно-правовими актами у сфері обліку та контролювання якості нафти і нафтопродуктів та відповідно Інструкції « ПРО ПОРЯДОК ПРИЙМАННЯ, ТРАНСПОРТУВАННЯ, ЗБЕРІГАННЯ, ВІДПУСКУ ТА ОБЛІКУ НАФТИ І НАФТОПРОДУКТІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ І ОРГАНІЗАЦІЯХ УКРАЇНИ» АЗС - різновид торгового підприємства, який проводить роздрібну торгівлю ПММ. Любий вид палива - це, перш за все, такий вид товару, котрий користується дуже великим попитом. Саме в звязку з популярністю любого виду палива, відкриття заправки є просто відмінним засобом доходу. На АЗС ТзОВ « А ВА М лтд» проходить реалізація наступних видів палива:
1. Бензин марки АИ-98;
. Бензин марки АИ-95;
. Бензин марки АИ-92;
. Бензин марки АИ-76;
. Дизельне паливо;
Відпуск палива проводиться за допомогою трьох ПРК. Одночасно на АЗС можна проводити відпуск палива чотирьом клієнтам.
Робота АЗС в значній мірі залежить від сервісу, тому на АЗС можна заправити автомобіль якісним паливом в повному обсязі; отримати послугу заправника; підкачати шини чи випити чашку кави (на території АЗС знаходиться кавовий автомат), крім того в приміщенні магазину працює туалет та душ. На території заправки облаштовано автостоянку де водії можуть відпочити чи перечекати негоду. Для вдосконалення роботи АЗС необхідно подбати про додаткові сервіси серед яких є: подача води, підкачка коліс, пилосос, мийка автомобілів, станція технічного обслуговування, пункт експрес-заміни масел.
За роки своєї діяльності підприємство налагодило безперебійне постачання паливом і товарами, налагоджено співпрацю з компанією WOG. На АЗС діє система знижок для постійних клієнтів, проводяться передсвяткові акції. За час роботи практично не виникало конфліктних ситуацій та скарг . Товариство справно сплачує всі податки та платежі і впевнено тримається на роздрібному ринку паливо-мастильних матеріалів.
ПОЗНАЧЕННЯ ТА СКОРОЧЕННЯ
автозаправний станція роздрібний торгівля
АЗС - автозаправна станція
ТТН - товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти)
ПДВ - податок на додану вартість
ПРК - паливороздавальні колонки
ОРК - оливороздавальні колонки
ЕККА - електронний контрольно-касовий апарат
НД - нормативні документи
РРО - реєстратор розрахункових операцій
ЛІТЕРАТУРА
1.Господарський кодекс України: текст відповідає офіц.. станом на 1 березня 2010 року. -К.: Національний книжковий проект, 2010. - 160 с.
.Податковий кодекс України // Спецвипуск газети "Аргументы недели" - 14.12.2010.
.Цивільний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. На 18 січня 2011 року: (Відповідає офіц. текстові) - К.: Алерта; ЦУЛ, 2011. - 308 с.
.Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання" від 1 липня 2010р. №2390-УІ // Відомості ВРУ - 2010. - № 37. - 17 вересня
.Апопій В.В. Організація і технологія надання послуг: навч.посіб. / В.В. Апопій, І.І. Олексин, Н.О. Шутовська, Т.В. Футало / За ред. В.В. Апопія. - К.: ВЦ "Академія", 2010. - 312с.
.Виноградська А.М. Технологія комерційного підприємництва: навч. посібн. / А.М. Виноградська - К.:ЦНЛ, 2006. - 780 с.
.Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: підручник для вузів / І.В. Багрова, Н.І. Редіна, В.С. Власюк, О.О. Гетьман; За ред.. проф. І.В. Багрова. - К.: ЦНЛ, 2004. - 580с.
.Крупка Ю.М. Правові основи підприємницької діяльності: навч. посібн. / Ю.М.Крупка. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 480 с.
.Мальниченко В.М. Маркетинг: навч. посібн. / В.М. Мальниченко. - К.: КНЕУ, 2009. - 360 с.
.Організація і технологія торгівлі: навч.посібн. / О.М. Азарян, Е.М. Локтєв, В.П. Оліфіров - Донецьк : СПД Дмитренко. 2007. - 528 с.
.Панкратов Ф.Г. Комерційна справа: навч. посібник для вузів / Ф.Г. Панкратов, Т.К. Серьогіна - 2-е вид., виправ. - Рівне : Вертекс, 2002. - 352 с
.Підприємницьке право: підручн. / За ред. О.В. Старцева / 3-тє вид., перероб. і допов. - К.: Істина, 2007. - 864 с.
13.<http://portal.rada.gov.ua>
.www.kmu.gov.ua <http://www.kmu.gov.ua>
.Тарасюк Г.М. Бізнес-план: розробка, обґрунтування та аналіз: навч. посібник / Г.М.Тарасюк. - К.: Каравела, 2011. - 280 с.
.Шканова О.М. Маркетингова товарна політика: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2003. - 160 с.
.Ибрагимов Л. А. Инфраструктура товарного рынка. - М.: ПРИОР, 2001. - 256с.
.В.В. Апопій, І.П. Міщук, С.І. Рудницький. Теорія та практика торговельного обслуговування. Центр навчальної літератури, 2009. - 496 с.
.Ребіцький В.М., Балабан П.Ю., Антонюк Я.М. Технологія й обладнання підприємств торгівлі: Підручник. - К.: Либідь, 2006. - 304с.
.Крамаренко Г.О. Торгівля підприємств: навч. посібник. - К:ЦУЛ, 2011. - 159с.