Оцінка та шляхи підвищення фінансової стійкості підприємства

КУРСОВА РОБОТА

з дисциплін: "Фінансова діяльність суб’єктів господарювання" та "Фінансовий аналіз"

на тему: "Оцінка та шляхи підвищення фінансової стійкості підприємства"

Зміст

 

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи оцінки фінансової стійкості підприємства

1.1 Теоретико-суттєва характеристика фінансової стійкості підприємства

1.2 Інформаційне забезпечення оцінки фінансової стійкості підприємства

1.3 Методики оцінки фінансової стійкості підприємства

Розділ 2. Оцінка фінансової стійкості пат "київська кондитерська фабрика "Рошен"" за системою показників

2.1 Техніко-економічна характеристика "Кондитерської корпорації "Рошен"

2.2 Оцінка фінансової стійкості підприємства за абсолютними показниками

2.3 Оцінка фінансової стійкості за коефіцієнтами

Розділ 3. Шляхи вдосконалення оцінки фінансової стійкості підприємства

3.1 Проблеми оцінки фінансового стану підприємства в сучасних умовах розвитку економіки

3.2 Напрями підвищення фінансової стійкості підприємства

3.3 Управління фінансовою стійкісттю підприємства

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

В умовах ринкової економіки обґрунтованість та дієвість управлінських рішень на мікро- та макрорівнях значною мірою залежить від результатів оцінки фінансового стану суб’єктів господарювання, зміст якої виходить за межі обчислення окремих коефіцієнтів і передбачає вивчення комплексу показників, які відображають різні аспекти діяльності підприємства.

Значна кількість підприємств в Україні має незадовільну структуру капіталу та відчуває нестачу оборотних коштів. За своєчасної розробки та впровадження заходів, спрямованих на поліпшення фінансового стану в довгостроковому періоді, такі підприємства можуть збільшити свій майновий потенціал, відновити платоспроможність та прибутковість. Попередження розвитку негативних кризових явищ на підприємстві є можливим тільки за систематичного забезпечення управлінського персоналу інформацією про поточний рівень фінансової стійкості та здатність підприємства до подальшого розвитку. Така фінансово-аналітична інформація повинна отримуватися за результатами оцінювання фінансової стійкості підприємства.

Питання оцінки фінансової стійкості підприємств розглядалися в працях зарубіжних науковців і практиків, зокрема: М.І. Баканова, І.Т. Балабанова, О.М. Волкової, В.В. Ковальова, Л.Т. Гіляровської, Д.А. Єндовицького, О.Ю. Верланова, В.М. Родіонової, Н.О. Русак, Р.С. Сайфуліна, М.О. Федотової, А.Д. Шеремета, Л. Бернстайна та ін.

Вагомий внесок у розробку теоретичних та методичних засад оцінки фінансової стійкості вітчизняних підприємств внесли вчені-економісти: О.І. Барановський, А.І. Даниленко, Л.А. Лахтіонова, О.В. Павловська, В.В. Сопко, А.М. Поддєрьогін, Н.П. Шморгун, Г.В. Савіцька, М.Д. Білик, О.О. Терещенко, М.Г. Чумаченко та ін.

фінансова стійкість підвищення оцінка

Метою курсової роботи є обгрунтування теоретичних основ і економічної сутності аналізу фінансової стійкості підприємства та розробки шляхів вдосконалення на планові періоди.

Реалізація мети курсової роботи передбачає постановку та вирішення наступних завдань:

дослідити сутність аналізу фінансової стійкості підприємства;

ознайомитися з інформаційним забезпеченням аналізу фінансової стійкості підприємства;

розглянути систему показників, що використовуються при аналізі фінансової стійкості підприємства;

надати загальну характеристику фінансово-господарської діяльності ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен";

проаналізувати майновий стан та фінансову стійкість підприємства;

обґрунтувати необхідність і напрями покращення фінансового стану підприємства.

Об’єктом дослідження є оцінка фінансової стійкості підприємства "Київська кондитерська фабрика "Рошен""

Предметом дослідження є теоретичні основи та методичні підходи до аналізу та оцінки фінансової стійкості підприємства "Київська кондитерська фабрика "Рошен""

Для наукового вирішення поставлених у роботі завдань використовувалися наступні методи: метод економічного аналізу, синтезу, порівняння, метод аналогії, наукової абстракції, спостереження, групування, узагальнення, прогнозування. Інформаційну базу роботи становили підручники, навчальні посібники, наукові праці та статті вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів з питань теорії і практики аналізу та оцінки фінансової стійкості підприємства, дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен"

Розділ 1. Теоретичні основи оцінки фінансової стійкості підприємства

1.1 Теоретико-суттєва характеристика фінансової стійкості підприємства

Сучасний етап розвитку підприємства характеризується негативним впливом значної кількості чинників, серед яких нестабільність податкового і регуляторного законодавства, інфляційні процеси, недоступність кредитних ресурсів, посилення конкуренції, невизначеність та низький рівень капіталізації фондового ринку, низький рівень інноваційної активності та багато інших. Недопущення або подолання негативного впливу таких чинників є основою стратегії розвитку підприємства.

Фінансова стійкість підприємства - це комплексна, багатофакторна категорія, що відображає відтворювальний процес і перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічних процесів. Дана категорія характеризує економічні відносини, через які відбувається соціально-економічний розвиток підприємства. Комплексність категорії фінансової стійкості суб'єктів господарювання полягає у відображенні в ній рівня фінансового стану та фінансових результатів підприємства, його здатності виконувати свої зобов'язання та забезпечувати подальший розвиток при збереженні кредито- та платоспроможності і відносній незалежності від змін внутрішніх та зовнішніх чинників [3].

Фінансова стійкість підприємств вивчається українськими вченими переважно в контексті загрози банкрутства підприємств. Більшість розробок присвячена пошукам внутрішніх джерел забезпечення фінансової стійкості підприємств (табл.1.1).

Деякі вчені, і насамперед це стосується іноземних вчених, не вживають взагалі термін "фінансова стійкість", а застосовують поняття - заборгованість (Б. Колапс), леверидж - (залучення коштів) як співвідношення між зобов'язаннями та власним капіталом (Т.Р. Карлін, А.Р. Макмін); фінансовий "важіль" (борговий потенціал компанії) як показник відношення позикового капіталу до власного капіталу (Роберт С. Хіггінс); боргове навантаження (П. Етріл, Е. Маклейні); структура сукупного капіталу (А.І. Чопозова, І.А. Демченко [2].

Таблиця 1.1

"Погляди вчених щодо визначення поняття фінансової стійкості"

Автор	Дискусійні положення	Визначення фінансової стійкості
Крухмаль О.В.	Розглядається тільки з позиції впливу зовнішніх факторів	Передбачає здатність системи протистояти зовнішнім факторам впливу
Барановський О.І.		Властивість системи повертатися до стану рівноваги після припинення впливу факторів, що вивели її з цього стану
Центральний банк ПАР		Відсутність макроекономічних втрат від шоків, діючих на систему фінансового обміну між суб’єктами господарювання
НБУ		Такий стан динамічної фінансової системи, за якого вплив будь-яких шоків не заважає їй забезпечувати ефективний перерозподіл фінансових ресурсів та забезпечує абсорбцію (амортизацію) шоків
Великий економічний словник	Фінансова стабільність є більш узагальнюючим показником ніж фінансова стійкість	Стабільність фінансового положення, що виражається у збалансованості фінансів, достатній ліквідності активів, наявності необхідних резервів
Ковальчук М.		Стан активів і пасивів підприємства, який дає змогу вільно розпоряджатися власним капіталом, грошовими коштами та їх еквівалентами, ефективно використовувати всі ресурси
Мамонтова Н.		Економічний стан підприємства, за якого забезпечується стабільна фінансова діяльність, постійне перевищення доходів над витратами, вільний обіг грошових коштів, ефективне управління фінансовими ресурсами, безперервний процес виробництва і реалізації продукції, розширення та оновлення виробництва

Отже, фінансова стійкість - комплексне поняття, яке перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічних процесів. Тому її слід визначити як такий стан фінансових ресурсів підприємства, результативності їхнього розміщення й використання, при якому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер діяльності - на основі зростання прибутку й активів при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності.

Умовою життєздатності підприємства й основою його розвитку в конкурентному ринку є стабільність (стійкість). На неї впливають різні причини - як внутрішні, так і зовнішні:

-       виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит;

-       міцне становище підприємства на ринку; високий рівень матеріально-технічної оснащеності виробництва і застосування передових технологій; налагодженість економічних зв'язків із партнерами;

-       ритмічність кругообігу засобів; ефективність господарських і фінансових операцій;

-       незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо.

Таке розмаїття причин, що впливають на діяльність ринкового підприємства, зумовлює різні аспекти його стійкості, зокрема загальний, ціновий, фінансовий, а залежно від факторів, що впливають на неї, - внутрішній і зовнішній аспекти.

Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально-речової й вартісної (грошової) структур виробництва і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.

Рис. 1.1 "Характеристика стійкості підприємства"

У свою чергу, зовнішню стійкість щодо суб'єкта господарювання слід визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його операції. Вона досягається відповідним макроекономічним регулюванням ринкової економіки.

Можливе й виділення так званої спадкової стійкості, яка визначається наявністю певного запасу міцності, досягнутого підприємством за період його попередньої діяльності, і яка захищає від впливу несприятливих дестабілізуючи факторів.

Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації (звичайно, своєчасної оплати за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи) й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Іншими словами, загальна стійкість підприємства передбачає насамперед такий рух його грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення доходів над витратами.

Саме така ситуація виражає зміст фінансової стійкості, яка є головним компонентом (умовою) загальної стійкості підприємства. Фінансова стійкість відображає такий стан його фінансових ресурсів і такий ступінь їхнього використання, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими засобами, здатне забезпечити безперебійний процес виробництва й реалізації продукції, а також затрати на його розширення й оновлення.

Фінансова стійкість передбачає здатність підприємства зберігати заданий режим функціонування за найважливішими фінансово-економічними показниками. Вона може розглядатися як результуюча категорія, що характеризує рівень стійкості роботи підприємства, його здатність забезпечити стабільні техніко-економічні показники й ефективно адаптуватися до змін у зовнішньому оточенні та внутрішньому середовищі. Рівень фінансової стійкості впливає і на можливості підприємства. Визначення меж фінансової стійкості належить до найбільш важливих економічних проблем, тому що недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства й відсутності засобів для розвитку виробництва, а надлишкова буде перешкоджати розвитку, формуючи на підприємстві зайві запаси і резерви. Фінансова стійкість має характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, який відповідає вимогам ринку, а їхній розподіл і використання мають забезпечувати розвиток підприємства на основі зростання прибутку й капіталу при збереженні платоспроможності в умовах допустимого рівня ризику. Зміна ж стану ресурсів у фінансово стійкого підприємства не повинно призвести до зміни обраної ним стратегії [3].

1.2 Інформаційне забезпечення оцінки фінансової стійкості підприємства

На сьогодні суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стійкості підприємства є дані [4, c.37]:

балансу (форма № 1);

звіту про фінансові результати (форма № 2);

Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою.

Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й "ноу-хау". Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства.

Усі показники бухгалтерського балансу та звітності взаємозв'язані один з одним, їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту.

У цілому бухгалтерський баланс складається з активу та пасиву і свідчить про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу.

Джерелами інформації для проведення аналізу є [13, c.149]:

баланс підприємства за попередній рік та за звітний період, (форма №1);

звіт про фінансові результати та їх використання за звітний період та попередній рік (форма №2);

звіт про фінансово-майновий стан (форма №3);

звіт з праці;

звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг;

розрахунок нормативу власних оборотних коштів;

розшифрування дебіторської та кредиторської заборгованості;

звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос);

зведена таблиця основних показників;

звіт про рух коштів в іноземній валюті;

бізнес-план;

матеріали маркетингових досліджень;

висновки аудиторських перевірок;

інша інформація.

У розділі 2 "Баланс як інформаційна база аналізу фінансової стійкості підприємства” досліджується форма балансу, обґрунтовується необхідність внесення змін до чинної форми балансу, вивчаються методи оцінки статей балансу з урахуванням їх впливу на показники фінансової стійкості, розглядається зміст динамічної та статичної концепцій балансу.

Від форми та структури балансу великою мірою залежить якість та достовірність аналізу фінансової стійкості підприємства. Змістова наповнюваність балансу визначається найелементарнішою його складовою - статтею. В теорії та практиці принципу, за яким має формуватися стаття балансу, чітко не виокремлено. На основі дослідження різних форм балансу в роботі пропонується залишки за рахунками бухгалтерського обліку об’єднувати у статті балансу за принципом суттєвості.

Якщо мету складання балансу окреслити як формування інформаційної бази аналізу фінансового стану підприємства загалом і його фінансової стійкості зокрема, то, як підтверджують дослідження, досягнення цієї мети за чинною формою балансу унеможливлюється

Звіт про фінансові результати відображає ефективність (неефективність) діяльності підприємства за певний період. Якщо баланс відображає фінансовий стан підприємства на конкретну дату, то звіт про прибутки та доходи дає картину фінансових результатів за відповідний період (квартал, півріччя, 9 місяців, рік).

У звіті про фінансові результати наводяться дані про дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові результати від операційної діяльності (прибуток чи збиток); дохід від участі в капіталі; інші доходи та фінансові доходи; фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування (прибуток чи збиток); фінансові результати від звичайної діяльності (прибуток чи збиток); надзвичайні доходи чи витрати; чисті прибуток чи збиток.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

придбання, продажі і володіння цінними паперами;

участі в капіталі підприємства;

оцінки якості управління;

оцінки спроможності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

забезпеченості зобов'язань підприємства;

визначення суми дивідендів, які підлягають розподілу;

регулювання діяльності підприємства;

інших рішень [15, c.72].

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, що не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

Фінансова звітність складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами).

Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям: існує можливість надходження і вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних із цією статтею; оцінка статті може бути вірогідно визначена.

У фінансову звітність включаються показники діяльності філій, представництв, відділень і інших відособлених підрозділів підприємства.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Проміжна (місячна, квартальна) звітність, що охоплює певний період, складається наростаючим підсумком із початку звітного року.

Перший звітний період знову створеного підприємства може бути менше 12 місяців, але не може бути більш 15 місяців. Звітним періодом ліквідованого підприємства є період із початку року до моменту ліквідації.

Інформація, що представляється у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання і зацікавлені в сприйнятті цієї інформації.

Фінансова звітність повинна містити тільки доречну інформацію, що впливає на прийняття рішень користувачами, дозволяє вчасно оцінити минулі, що наполяжуть і є події, підтвердити і скорегувати їхньої оцінки, зроблені в минулому.

1.3 Методики оцінки фінансової стійкості підприємства

Фінансову стійкість підприємства тісно пов'язано із перспективною його платоспроможністю, її аналіз дає змогу визначити фінансові можливості підприємства на відповідну перспективу.

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об'єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиченими коштами можна назвати такі типи фінансової стійкості підприємства [7]:

¾      абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці дуже рідко) - коли власні оборотні кошти забезпечують запаси й витрати;

¾      нормально стійкий фінансовий стан - коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами;

¾      нестійкий фінансовий стан - коли запаси й витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат;

¾      кризовий фінансовий стан - коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства. Фінансове стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов'язаннями.

Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на підставі комплексу показників.

Фінансову стійкість підприємства оцінюють за допомогою абсолютних і відносних показників. За абсолютний показник фінансової стійкості приймають наявність власних оборотних коштів. Це розрахунковий показник. Він визначається як різниця між поточними активами і поточними зобов’язаннями:

НВОК = II р АБ - IV р. ПБ, (1.1)

де II р АБ - поточні активи, тобто підсумок за II розділом активу балансу; IV р. ПБ - поточні зобов’язання, підсумок за IV розділом балансу [17, с.411].

Цей розрахунковий показник показує, яка сума поточних активів сформована за рахунок власного капіталу [10].

Джерелами формування довгострокових активів є перманентний капітал (власний та довгострокові пасиви), але можуть формуватись і за рахунок короткострокових кредитів. Поточні активи формуються за рахунок власного капіталу та короткострокових позикових коштів. Отже, поточні активи (підсумок за розділом II активу балансу) можна поділити на дві частини:

) постійну, сформовану за рахунок постійного капіталу;

) змінну, сформовану за рахунок поточних зобов’язань підприємства.

Наявність власного оборотного капіталу в кожний конкретний період часу буде характеризувати фінансову залежність підприємства та його стан.

Виділяють також два основних підходи до визначення фінансової стійкості, відповідно до яких диференційованою є інформаційна база аналізу.

За першого підходу при оцінці фінансового стану і фінансової стійкості підприємства орієнтуються винятково на дані Балансу про джерела фінансування, тобто на капітал. У цьому разі оцінку фінансової стійкості підприємства здійснюють тільки на основі даних пасиву балансу.

За другого підходу для оцінки фінансової стійкості підприємства аналізують взаємозв’язок між активом і пасивом Балансу, тобто простежують напрями використання коштів.

За першого підходу коефіцієнти, розраховані за даними пасиву балансу, є основними. Однак характеристика фінансової стійкості за допомогою таких показників буде не повною. Важливо не тільки знати, звідки залучено кошти, а й куди їх вкладено, яка структура вкладень.

Більш повним і з економічного погляду більш виправданим є другий підхід. Тому повну оцінку фінансової стійкості підприємства слід здійснювати з використанням як коефіцієнтів, розрахованих за даними пасиву балансу, так і коефіцієнтів, що відображують взаємозв’язок між джерелами формування коштів підприємства і структурою вкладень.

Першим етапом аналізу фінансового стану підприємства є оцінка оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу підприємства. Ці показники окремі автори поділяють на два блоки [10]:

) коефіцієнти капіталізації, що характеризують фінансовий стан підприємства з позицій структури джерел коштів;

) коефіцієнти покриття, які характеризують фінансову стійкість з позицій витрат, пов’язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел залучених коштів.

Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства здійснюють за даними Балансу підприємства. Проведений аналіз характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, суть фінансової стійкості та незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування його діяльності.

Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства здійснюють через розрахунок та оцінку таких коефіцієнтів (табл.1.1).

З метою забезпечення єдиного порядку і основних методичних принципів проведення аналізу фінансового стану приватизованих підприємств Мінфіном України і Фондом державного майна України встановлено скорочений перелік коефіцієнтів для оцінки фінансової стійкості (табл.1.2).

Таблиця 1.2.

"Алгоритм розрахунку основних показників (коефіцієнтів) фінансової стійкості підприємства"

Показник	Порядок розрахунку показника (коефіцієнта)
Коефіцієнт фінансової автономії
Коефіцієнт фінансової залежності
Коефіцієнт фінансового ризику
Коефіцієнт маневреності власного капіталу
Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень
Коефіцієнт довгострокового залучення коштів
Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел

Охарактеризуємо найбільш суттєві із коефіцієнтів капіталізації.

Коефіцієнт фінансової автономії (незалежності) (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку власних коштів (власного капіталу) в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність.

Коефіцієнт фінансової автономії розраховують за формулою:

 (1.2.)

Таблиця 1.3.

Алгоритм розрахунку показників (коефіцієнтів) фінансової стійкості підприємства при приватизації

Показник	Порядок розрахунку показника
Коефіцієнт платоспроможності (автономії)
Коефіцієнт фінансування
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами
Коефіцієнт маневреності власного капіталу

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійким, стабільним і більш незалежним від зовнішніх кредиторів є підприємство. Вважають, що в підприємства з високою часткою власного капіталу кредитори швидше вкладають кошти, оскільки вони мають можливість погасити борги за рахунок власних коштів. Практика свідчить, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто джерела фінансування підприємства (загальна сума капіталу) мають бути хоча б наполовину сформовані за рахунок власних коштів. Отже, критичне значення коефіцієнта автономії має становити 0,5.

Коефіцієнтом, зворотним коефіцієнту фінансової автономії, є коефіцієнт фінансової залежності. Добуток цих коефіцієнтів дорівнює 1.

Коефіцієнт фінансової залежності розраховують за формулою:

 (1.3.)

Зростання цього показника у динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а отже, втрату фінансової незалежності. Якщо його значення знижується до одиниці (100 %), то це свідчить про те, що власники підприємства повністю його фінансують, а якщо перевищує одиницю, то навпаки. Так, якщо значення коефіцієнта 1,40, це означає, що при вкладенні в активи підприємства 1,40 грн, позиченими є 40 коп. Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. Його обчислюють за формулою:

 (1.4.)

За цим коефіцієнтом здійснюють найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він показує, скільки одиниць залучених коштів припадає на кожну одиницю власних. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості, і навпаки.

Оптимальне значення - Кф. р £ 0,5. Критичне значення - 1.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного оборотного капіталу перебуває в обороті, тобто у тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими коштами, а яка капіталізована. Для забезпечення гнучкості у використанні власних коштів підприємства необхідно, щоб коефіцієнт маневреності за своїм значенням був досить високим.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховують як відношення власного оборотного капіталу підприємства до власних джерел фінансування

. (1.5.)

нформацією для розрахунку цього коефіцієнта є пасив Балансу та розрахункові дані, що відображують величину власних оборотних коштів. Величину власного капіталу підприємства показують у розділі I пасиву Балансу, тоді як величину власних оборотних коштів потрібно розрахувати [15]. Цей показник характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття його поточних активів.

За своїм значенням показник - величина власних оборотних коштів може значно коливатися залежно від структури капіталу та галузевої належності підприємства. Зміни коефіцієнта маневреності можуть бути як позитивними, так і негативними. Позитивним буде незначне збільшення коефіцієнта маневреності в динаміці. Різке збільшення цього коефіцієнта не може свідчити про нормальну діяльність підприємства, оскільки зростання значення цього показника відбувається за умови або зростання власного оборотного капіталу, або при зменшенні власних джерел фінансування. Збільшення цього показника автоматично викличе зменшення інших показників, наприклад коефіцієнта фінансової автономії, що призведе до посилення залежності підприємства від кредиторів.

Для визначення оптимального значення коефіцієнта маневреності потрібно цей показник по конкретному підприємству порівняти із середнім його значенням по галузі або в суб’єктів господарювання - конкурентів.

Для підприємства дуже важливо знайти оптимальне співвідношення коефіцієнта фінансової автономії і коефіцієнта маневреності власного капіталу, іншими словами, співвідношення власного і позикового капіталу.

Важливу роль при оцінці фінансової стійкості підприємства відіграють також коефіцієнти покриття.

Методика розрахунку коефіцієнта структури покриття довгострокових вкладень ґрунтується на припущенні, що довгострокові позики використано для фінансування придбання основних засобів та інших капітальних вкладень, тобто:

 (1.6.)

Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень показує, яка частина основних засобів та інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами. Збільшення коефіцієнта в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів. Водночас фінансування є ознакою добре розробленої стратегії підприємства. Цей показник може бути інтерпретований по-різному, що залежить насамперед від користувачів аналітичних даних. Для банків та інших інвесторів більш надійною є ситуація, коли значення цього коефіцієнта нижче, тоді як з позицій підприємства більш високе значення показника є ознакою нормального функціонування.

Коефіцієнти структури довгострокових джерел фінансування. Визначаючи значення цих показників, у розрахунок приймають тільки довгострокові джерела коштів. У цю підгрупу входять два взаємодоповнюючих показники - коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів і коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел, які обчислюють за формулою:

 (1.7.)

Сума цих показників дорівнює одиниці. Зростання коефіцієнта Кд. з. п. к в динаміці є негативною тенденцією і означає, що з позиції довгострокової перспективи підприємство все більше й більше залежить від зовнішніх чинників. Що стосується ступеня залучення позикових коштів, то в зарубіжній практиці існують різні думки. Найпоширенішою є думка про те, що частка власного капіталу в загальній сумі джерел довгострокового фінансування Кф. н. к. д має бути досить великою, при цьому нижню межу означено на рівні 0,6 (60 %). При більш низькому рівні цього показника рентабельність власного капіталу не буде відповідати визнаним оптимальним значенням.

Водночас у підприємства з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають свої кошти більш охоче.

Важливим показником, на думку, Крейніної М.Н., який характеризує фінансову стійкість підприємства, є вид джерел фінансування матеріальних оборотних коштів.

Матеріальні оборотні кошти підприємства являють собою запаси, вартість яких відображується у розд. II активу Балансу. Кількісне значення цього показника визначається додаванням даних за такими статтями Балансу, як виробничі запаси, тварини на вирощуванні та відгодівлі, незавершене виробництво, готова продукція, товари. Розрахунок вартості матеріальних оборотних коштів підприємства можна виконати так:

З = рядок 100 (ф. № 1) + рядок 110 (ф. № 1) + рядок 120 (ф. № 1) + рядок 130 (ф. № 1) + рядок 140 (ф. № 1).

Для характеристики джерел формування матеріальних оборотних коштів (запасів) використовують кілька показників, які характеризують види джерел:

. Власні оборотні кошти:

Кв = Підсумок розд. I пасиву Балансу - Підсумок розд. I активу Балансу = рядок 380 (ф. № 1) - рядок 080 (ф. № 1) = (Підсумок розд. II активу Балансу + Підсумок розд. III активу Балансу) - (Підсумок розд. II пасиву Балансу + Підсумок розд. III пасиву Балансу + (Підсумок розд. IV пасиву Балансу + Підсумок розд. V пасиву Балансу) = (рядок 260 (ф. № 1) + рядок 270 (ф. № 1) - (рядок 430 (ф. № 1) + рядок 480 (ф. № 1) + рядок 620 (ф. № 1) + рядок 630 (ф. № 1);

. Власні оборотні кошти і довгострокові позикові джерела формування запасів (функціонуючий капітал):

Кв. п. з = Кв + Підсумок розд. III пасиву Балансу = рядок 380 (ф. № 1) - рядок 080 (ф. № 1) + рядок 480 (ф. № 1);

. Загальна величина основних джерел формування запасів:

Ко. = Кв. дп. + Короткострокові кредити - Необоротні активи = рядок 380 (ф. № 1) + рядок 480 (ф. № 1) + рядок 500 (ф. № 1) - рядок 080 (ф. № 1).

Для правильної оцінки фінансової стійкості розрахункові дані цих показників порівнюють у динаміці та з нормативними значеннями. Рекомендовані значення показників і тенденції зміни наведено в табл.1.3.

Таблиця 1.3

"Нормативні значення показників фінансової стійкості підприємства"

Показник	Рекомендоване значення, тенденції, зміни
Коефіцієнт фінансової автономії	Критичне значення - 0,5, збільшення
Коефіцієнт фінансової залежності	Критичне значення - 2, зменшення
Коефіцієнт фінансового ризику	£ 0,5, критичне значення - 1
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	> 0 - збільшення
Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів	0,4
Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел	0,6

Для порівняння значень розрахованих показників (коефіцієнтів) у випадку, якщо основним звітним періодом, за який подається Звіт про фінансові результати, є квартал, а всі попередні періоди, за які здійснюються розрахунки, є річними, необхідно дані квартального звіту про фінансові результати помножити на коефіцієнт: К = 4: N, де N - порядковий номер звітного кварталу.

Для кожного підприємства значення наведених показників будуть різними. На величину коефіцієнтів впливають такі чинники: стадія життєвого циклу підприємства, галузь його діяльності, структура джерел коштів, оборотність оборотних та всіх активів. Тому застосування коефіцієнтного підходу є проблематичним з погляду неможливості зробити однозначні висновки щодо ступеня фінансової стійкості підприємства [18].

Таким чином, проведення аналізу та оцінки фінансової стійкості підприємства мають бути зацікавлені керівники самого підприємства для встановлення повної картини ефективності використання власного, так і залученого капіталу, а також для прийняття відповідних рішень щодо підвищення фінансової стійкості підприємства.

Отже, запропоновані методи і нормативи аналізу та оцінки фінансової стійкості підприємства будуть застосовані на прикладі запропонованого підприємства ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен" в наступному розділі. Буде проведен аналіз абсолютних та відносних показників фінансової стійкості.

Розділ 2. Оцінка фінансової стійкості пат "київська кондитерська фабрика "Рошен"" за системою показників

2.1 Техніко-економічна характеристика "Кондитерської корпорації "Рошен"

Характеристика галузі підприємства в сучасних умовах (2011р.) Міжнародна Кондитерська Корпорація ROSHEN - один з найбільших європейських виробників кондитерських виробів [14].

Корпорація "ROSHEN" є лідером українського ринку шоколаду, заснована в 1996 році. Об'єднує 4 кондитерські фабрики - Вінницьку, Київську, Маріупольську та Кременчуцьку. А з 2002 року до складу корпорації увійшла Ліпецька кондитерська фабрика "Ліконф" (Росія), із виробничими потужностями до 30 тис. т продукції на рік. У 2006 році до складу корпорації приєдналася Клайпедська кондитерська фабрика (Литва).

"ROSHEN" входить до складу групи "Укрпромінвест". Ключовий співвласник групи - відомий український бізнесмен і політик, голова ради Нацбанку України Петро Порошенко.

Об'єднання продукції під однією маркою відбулося з метою:

. Чіткої ідентифікації бренду як українського, що випускає продукцію високої якості.

. Підвищення знання марки.

. Підвищення рівня продажів виробів під ТМ Roshen.

В ході написання курсової роботи проведемо аналіз діяльності ТМ Roshen на прикладі "Київської кондитерської фабрики "Рошен". Знаходиться фабрика за наступною адресою: м. Київ, вул. Електриків, 26/9.

Публiчне акцiонерне товариство "Київська кондитерська фабрика "Рошен" є повним правонаступником всiх прав та обов’язкiв Закритого акцiонерного товариства "Київська кондитерська фабрика iм. Карла Маркса". Закрите акцiонерне товариство "Київська кондитерська фабрика iм. Карла Маркса" створено шляхом реорганiзацiї (перетворення) Орендного пiдприємства "Київська кондитерська фабрика iм. Карла Маркса" внаслiдок повного викупу державного майна цього пiдприємства Органiзацiєю орендарiв Київської кондитерської фабрики iм. Карла Маркса за договором купiвлi-продажу державного майна вiд 30.12.1993 р. № 48. Засновниками Товариства виступили фiзичнi та юридичнi особи, що набули право власностi на акцiї Товариства в процесi реорганiзацiї (перетворення) Орендного пiдприємства "Київська кондитерська фабрика iм. Карла Маркса".

За організаційно-правовою формою підприємство є публічним акціонерним товариством. Розглянемо організаційну структуру підприємства. Вона представлена загальними зборами акціонерів, Наглядовою радою, Дирекцією і Ревізійною комісією.

Загальнi Збори акцiонерiв - вищий орган управлiння Товариства. Наглядова рада - орган, який здiйснює захист прав акцiонерiв Товариства, i в межах компетенцiї, визначеної законодавством України та Статутом, контролює та регулює дiяльнiсть Дирекцiї. Дирекцiя - виконавчий орган Товариства, який здiйснює управлiння поточною дiяльнiстю Товариства. Ревiзiйна комiсiя - орган, що здiйснює перевiрку фiнансово-господарської дiяльностi Товариства.

Слід зазначити, що ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен" веде бухгалтерський облiк господарських операцiй щодо майна i результатiв своєї дiяльностi в натуральних одиницях та в узагальненому грошовому виразi, шляхом безперервного документального i взаємопов'язаного їх вiдображення. Бухгалтерський облiк господарських операцiй здiйснюється методом подвiйного запису згiдно з Планом рахункiв бухгалтерського облiку у вiдповiдних журналах - ордерах та аналiтичних вiдомостях. Бухгалтерський облiк повнiстю автоматизований. Бухгалтерський та податковий облiк ведеться вiдповiдно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi" вiд 16.07.99 р., № 996-XIV, затверджених Положень (стандартiв) бухгалтерського облiку, iнших нормативних документiв з питань органiзацiї бухгалтерського облiку та оподаткування та Наказу "Про ведення бухгалтерського облiку та формування облiкової полiтики ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен" [17].

На сьогодні ассортимент підприємства нараховує більше 100 найменувань кондитерських виробів. Серед них основними видами продукції "Київської кондитерської фабрики "Рошен" є:

 шоколад та цукристi кондитерськi вироби;

 какао, сухарi, печиво, пироги, тiстечка тривалого зберiгання; хлiб та хлiбобулочнi вироби;

 оптова торгiвля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами. Доцільно, на нашу думку, визначити постачальників, посередників, а

також споживачів, на яких спрямований випуск продукції. Постачальниками для компанії "ROSHEN" є:

 швейцарська компанія Taloca - какао-боби;

 ТМ "NEMIROFF", ТМ "Златогор", ТМ "Французький бульвар", ТМ "ВінЛюкс", "Бюро Вин", Одеський вино-коньячний завод - виробники і постачальники алкогольної продукції;

 Bears (Київ), "Етол-Україна" (Борислав Львівської обл), "Есаром-Україна" (Харків), "Лев" (Дніпропетровськ), "Аромат" (Хмельницький; дочірнє підприємство Санкт-Петербурзького комбінату) - харчові добавки (ароматизатори);

 "Світ Юніон" (Київ), "Авіс" (Макіївка), "ЗІМ" (Рівне), "Ін-Вайс" і "Троя" (Дніпропетровськ) - какао-порошок;

 Полтавський цукрозавод - цукор;

 Австралія - рослинні жири (для начинки);

 Польська компанія "Пемпакс" - сухе молоко;

 Німецька компанія "Vita+" - емульгатори, ванілін. Посередниками підприємства є:

 магазини харчової промисловості, кав’ярні - на етапі реалізації;

 спеціалізовані фірми та установи - поставка напівфабрикатів, пакувальних предметів;

-       транспортні організації - займаються доставкою продукції до місця її

реалізації;

 фінансові установи - при реалізації продукції на ринку. Підприємство ROSHEN орієнтується на такі типи клієнтів:

 ринок споживачів - все населення;

 ринок виробників - компанія "ROSHEN" реалізує свою продукцію переважно установам харчування: кав’ярнями, кафе, барами, ресторанами, їдальнями.

Розглянемо конкурентів шоколадної фабрики.

Безпосередніми конкурентами ТМ "ROSHEN" є всі фірми, що виробляють аналогічну продукцію в Україні ("Світоч", "АВК", "Крафт Фудз Україна", "MILLENNIUM").

Заміщуючими конкурентами ТМ "ROSHEN" є:

 фабрики, які виготовляють цукерки, білий шоколад;

 підприємства, що спеціалізуються на кондитерських виробах. Потенційними конкурентами є всі закордонні виробники, які

реалізують свою продукцію в Україні.

Корпорація ROSHEN встановила на фабриці сучасне європейське обладнання:

 комплекс швейцарського обладнання для виробництва шоколадних мас;

 відливні та пакувальні німецькі лінії для виробництва плиточного шоколаду;

 італійську лінію з виробництва шоколадних плиток із начинкою (шоколадних батончиків);

 автоматизований комплекс німецького обладнання з виробництва цукерок із рідкими начинками, з вишнею та без;

 італійські лінії з виробництва шоколадних цукерок із різними видами

начинок: кремовою, праліновою, з цілим та подрібненим горіхом чи без нього, хрусткими шариками та ін.;

 німецько-італійські лінії з виробництва шоколадних цукерок із різними видами начинок методом "One-Shot" та "Triple-shot";

 італійську лінію з виробництва двошарового печива із кремовою начинкою.

Щорічно спеціалісти Корпорації створюють чимало нових виробів. Новинками останнього року стали: пористий шоколад Roshen, шоколад Roshen із цілими лісовими горіхами; серія коробочних цукерок, "Суфле Рошен", цукерки "Candy nut", "Нуга Рошен", "Сливки-Ленивки", карамель "Фру - Стик" - зуміли досить швидко заволодіти серцями споживачів, в котре довівши, що Рошен - це солодкий знак якості.

Окремої уваги заслуговує модернізоване виробництво цукерок "Вечірній Київ", а також легендарних "Київських тортів", які давно вже є візиткою Києва і корпорації ROSHEN. Завдяки інвестиціям, виділеним протягом 2002 - 2006 рр. на розширення і модернізацію тортового виробництва, їх випуск було доведено до 25 тон на добу.

Фабрика працює з 40 дистриб'юторами в Україну і 100 - в країнах СНД. Продукція експортується в Росію, Казахстан, Узбекистан, Молдову, Естонію, Латвію, Литву, США, Канаду, Німеччину й Ізраїль [17].

Розраховано основнІ фінансово - економічнІ показники діяльності підприємства (табл.2.1) проводився на основі даних річної фінансової звітності за період 2009 - 2011 рр., яка наведена у додатках А, Б, В, Г, Д, Е.

Таблиця 2.1 - Основні фінансово-економічні показники діяльності ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен" за період 2009 - 2011 рр.

Показник	2009	Рік 2010	2011	Відхилення +/-	Темп приросту
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн	574987	474837	619126	44139	7,68
Валовий прибуток, тис. гр	27576	20102	30090	2514	9,12
Чистий прибуток, тис. грн.	1915	1351	2743	828	43,24
Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.	400711,5	466477,5	548651,5	147940	36,92
Фондовіддача	1,29	0,89	1,00	- 0,29	-22,48
Рентабельність діяльності підприємства, %	0,37	0,32	0,50	0,13	35,14
Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	490302	395669	518743	28441	5,80
Власні оборотні кошти	-220711	-219787	-212764	7947	-3,6

Дані таблиці свідчать, що за аналізований період спостерігаєтьсястійка тенденція до зростання доходу від реалізації продукції: у 2009 році він становив 574987 тис. грн., а вже в 2011 - 619126 тис. грн., тобто відбулося зростання майже на 8 %. В свою чергу валовий прибуток зріс по усіх видах продукції на 9 %, а чистий прибуток на 43 %.

Аналізуючи фондовіддачу як показник, що характеризує рівень виробництва валової (товарної) продукції на одиницю оборотних активів, бачимо, що відбулося зменшення значення даного показника у 2011 році порівняно з базовим 2009 роком майже на 22,5 %. Це є не бажаним явищем для підприємства, що пов‘язане в даному випадку більшою мірою зі зменшенням продуктивності праці. За нормативним значенням для ефективного розвитку підприємства фондовіддача повинна прямувати до збільшення.

Коефіцієнт рентабельності діяльності показує наявність можливостей підприємства до відтворення та розширення виробництва і характеризує прибутковість діяльності підприємства. Бачимо, що даний показник у 2009 році становив 0,37 %, далі поступово зростав, і досяг максимального значення в 2011 році - 0,50 %, тобто відбулося зростання на 0,13 %. Така тенденція є позитивною для розвитку кондитерської фабрики, і свідчить про ефективну господарську діяльність підприємства, адже за нормативним значенням даний показник має бути більшим за 0.

Щодо собівартості реалізації продукції за аналізований період, бачимо, що найменше її значення зафіксоване у 2010 році - 395669 грн., а вже в 2011 році порівняно з базовим 2009 собівартість зросла майже на 6 %, що є негативним явищем для підприємства.

Основними причинами браку власних оборотних коштів можуть бути: слабка відповідальність підприємства за формування власних оборотних коштів та їх нецільове використання; несвоєчасне фінансування приросту нормативу оборотних коштів; наявність дебіторської заборгованості, тощо.

2.2 Оцінка фінансової стійкості підприємства за абсолютними показниками

У процесі виробничої діяльності на підприємстві йде постійне формування (поповнення) запасів товарно-матеріальних цінностей, для чого використовують як власний оборотніий капітал, так і позиковий. Аналізуючи достатність коштів для формування запасів, визначають абсолютні показники фінансової стійкості.

Для повного відображення наявності різних видів джерел щодо формування запасів використовують наступні показники.

Таблиця 2.1.

"Аналіз фінансової стійкості підприємства, тис. грн. "

№ п/п	Показник	2009	Рік 2010	2011	Відхилення +/ -	Формула
1	Власний капітал	58347	60262	186612	128265	ВК= р.380
2	Необоротні активи	279058	280049	399376	120318	НА=р.080
3	Власні оборотні кошти	-220711	-219787	-212764	7947	Нв=ВК-НА
4	Довгострокові кредити банків	0	0	0	0	Д=р.480
5	Наявність власних і довгострокових джерел покриття запасів та витрат	-220711	-219787	-212764	7947	Нвд=Нв+Д
6	Короткострокові кредити банків	255739	243548	311714	55975	К=р.620
7	Загальний розмір основних джерел покриття запасів та витрат	35028	23761	98950	63922	Н=Нв+К
8	Запаси та витрати	3181	3534	6408	3227	Z=100+110+ 120+130+140
9	Надлишок або нестача власних оборотних коштів	-223892	-223321	-219172	4720	НВ=Нв-Z (+,-)
10	Надлишок або нестача власних коштів і довгострокових кредитів	-223892	-223321	-219172	4720	НВД=Нвд-Z (+,-)
11	Надлишок або нестача основних джерел покриття запасів та витрат	31847	20227	92542	60695	Нсум=Н-Z (+,-)
12	Тип фінансової стійкості	Нестійке стан 0 0 1	Нестійке стан 0 0 1	Нестійке стан 0 0 1	-	1, якщо х > 0 0, якщо х < 0 НВ Нвд Нсум

Дане підприємство ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен" характеризується нестіким фінансовим станом, що показує порушення його платоспроможності. Ми бачимо зміни за аналізований період 2009-2011 роки. Власний капітал має тенденцію до збільшення, це позитивно. Але і зобов’язання підприємство зростає відповідно. Бачимо,що джерела покриття запасів та витрат також знаходиться у позитивному значенні, але підприємство взагалом має тип фінансової стійкості - нестійкий стан. А нестійкий фінансовий стан характеризується тим,що запаси й витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат.

2.3 Оцінка фінансової стійкості за коефіцієнтами

Фінансова стійкість підприємства характеризується станом власних і позикових коштів, а також аналізується за допомогою системи фінансових коефіцієнтів.

В процесі аналізу необхідно розрахувати фінансові коефіцієнти, представлені в табл.4.3., зробити висновки, порівнявши їх з попереднім аналізом - аналізом фінансової стійкості за абсолютними показниками.

Таблиця 2.2.

"Аналіз показників фінансової стійкості"

№ п/п	Показник	2009	Рік 2010	2011	Відхилення +/-	Темп приросту %
1	Коефіцієнт автономії	0,150	0,150	0,370	0,220	246,7
2	Коефіцієнт фінансової залежності	5,590	5,350	1,707	-3,883	30,5
3	Коефіцієнт фінансування	5,615	5,615	1,703	-3,912	30,3
4	Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами	-0,673	-0,659	-0,666	0,006	99,1
5	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	-3,760	-3,640	-1,140	2,620	30,3

Результати розрахунків, які наведено в таблиці, свідчать про негативні тенденції показників фінансової стійкості підприємства.

Аналізуючи коефіцієнт автономії за період 2009-2011 рр, спостерігаємо невідповідність їх значень нормативним. Це є свідченням того, що у підприємства недостатньо власного капіталу. Проте у 2011 році порівняно з 2009 роком значення даного коефіцієнта неймовірно покращилося - відбулося зростання на 45,7%, що пов’язано зі збільшенням власного капіталу на 128265 тис. грн. (в 2,46 рази). Аналізуючи зміну коефіцієнта фінансової залежності, спостерігаємо покращення даного показника. За період 2010-2011 рр. відбулося його зменшення на 30,5%

Коефіцієнт фінансування, незважаючи на невідповідність нормативним значенням має позитивну тенденцію до зменшення. У 2010 році по відношенню до 2009 року значення коефіцієнта фінансування зменшилося на 0,060; у 2011 році порівняно з 2010 роком - на 3,823. Загальна зміна даного коефіцієнта за період 2009-2011 рр. становила 3,912 (збільшення показника склало 30,5 %). Дані зміни відбулися за рахунок збільшення власного капіталу підприємства на 128265 тис. грн. за аналізований період. Отже, можна сказати, що діяльність підприємства в більшій мірі стала фінансуватися за рахунок власних коштів.

Значення коефіцієнта забезпечення власним оборотним капіталом підприємства за період 2009-2011 рр. є незадовільним, так як існує невідповідність нормативному значенню і при цьому спостерігається зменшення значення коефіцієнта за аналізований період. Отже, існують значні проблеми у структурі капіталу, в результаті чого підприємство є неплатоспроможним.

Коефіцієнт маневреності показує, яка части на власних коштів підприємства знаходиться в мобільній формі, яка дозволяє відносно вільно маневрувати цими коштами. Протягом аналізованого періоду даний коефіцієнт має позитивну тенденцію до зростання, що також пов’язано зі збільшенням власного капіталу. За період 2009-2011 рр. коефіцієнт маневреності зріс на 2,6

Отже, здійснивши аналіз фінансово-економічних показників ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен", можна стверджувати що дане підприємство є прибутковим та рентабельним і має перспективи для подальшого розвитку та модернізації, але провівши аналіз та оцінку фінансової стійкості, спостерігається нестійкий стан підприємства, що в свою чергу свідчить про неефективність діяльності підприємства. Таким чином, необхідно застосовувати ефективну систему управління підприємством для здійснення ним повномасштабної діяльності. З цією метою повинні бути знайдені шляхи покращення фінансового стану ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен", які ми запропонуємо у наступному розділі.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення оцінки фінансової стійкості підприємства

3.1 Проблеми оцінки фінансового стану підприємства в сучасних умовах розвитку економіки

Вкрай важливою оцінка фінансового стану підприємства є для підприємств, що вже зайняли стабільну частку на ринку та набули статус "лідерів ринку" і планують перебудову, серйозні системні функціональні зміни, пов’язані із розширенням чи зміною форми власності, зміною напрямків діяльності; розширення сфер та масштабів здійснення фінансово-господарської діяльності; для підприємств, яким необхідно підтвердити рівень своєї фінансової стійкості для виходу на міжнародний фондовий ринок; для підприємств, що знаходяться в критичному становищі, які не мають змоги власними силами вийти із ситуації, що виникла та потребують глибокого аналізу резервів необхідних та ще існуючих резервів для можливого поновлення діяльності чи залучення фінансової допомоги партнерів по бізнесу. До аналізу фінансового стану підприємства необхідно підходити системно, детально і оцінювати показники фінансового стану підприємства в динаміці для одержання достатньої інформації для прийняття управлінських рішень та посилення, як наслідок, конкурентоспроможності в майбутньому.

Для забезпечення задовільного фінансового стану підприємству необхідно розробити, проаналізувати, затвердити та забезпечити використання механізму оцінки фінансово-господарського стану підприємства із врахуванням специфіки діяльності у тій чи іншій галузі економіки, тобто адаптувати систему оцінки стану підприємства до особливостей визначеного виду ринку. Така система повинна забезпечити наявність необхідної інформаційної бази для проведення ґрунтовного аналізу фінансового стану як в оперативному, так і поточному режимах, з врахуванням всіх чинників, що його визначають, проведення аналізу і розробки заходів щодо його зміцнення в майбутньому. Дана система може функціонувати тільки за наявності компетентних і висококваліфікованих спеціалістів з фінансового управління, що спроможні забезпечити виконання даних завдань. Найважливішою ознакою такого управління буде здатність функціонувати і розвиватись підприємству за умов зростання конкуренції та постійно-змінного навколишнього середовища.

Для визначення фінансового стану підприємства необхідно перш за все проаналізувати якість джерел інформації. Так, для внутрішніх користувачів вирішальне значення для проведення аналізу відіграє стан джерел інформації, а саме бухгалтерська фінансова звітність, яка відображає майновий і фінансовий стан підприємства на конкретну дату. У свою чергу для зовнішніх користувачів повинно існувати джерело інформації з багатомовним інтерфейсом, що б містило публічну звітність суб’єктів господарської діяльності України. Таке джерело зробить систему фінансового аналізу більш доступною для вітчизняних та зарубіжних дослідників, що дасть змогу підприємству орієнтуватись не тільки на внутрішню оцінку фінансового стану, а й порівнювати її висновками про фінансовий стан зовнішніх користувачів.

Незважаючи на достатній розвиток теорії і практики оцінки фінансового стану підприємств, в Україні не розроблено чіткої методики аналізу фінансового стану підприємства. Методичні рекомендації, що надаються різними міністерствами і відомствами, спрямовані на аналіз фінансового стану підприємства у конкретних умовах: при приватизації, санації, банкрутстві, аудиторських перевірках. Застосування таких методик ускладнюється недосконалою правовою і технологічно-культурною базою економіки [18].

У комплексному оцінюванні фінансового стану та у формуванні загальних висновків про фінансовий стан досліджуваних підприємств у вітчизняних і закордонних джерелах, а також у різноманітних методичних рекомендаціях існує три основні підходи:

визначення рівня забезпеченості товарно-матеріальних запасів підприємства за джерелами їхнього формування: залежно від того, які саме джерела коштів використовують для формування запасів, робиться висновок про рівень платоспроможності та фінансову стійкість підприємства;

обчислення комплексу коефіцієнтів, і на основі їхнього дослідження в динаміці та порівняно з нормативними значеннями, розроблення висновків про фінансовий стан підприємства;

застосування інтегрованого показника, який складається з декількох найвагоміших коефіцієнтів, визначення певних меж його значення для ідентифікації фінансового стану підприємства [19].

На даному етапі розвитку економіки процес здійснення оцінки фінансового стану підприємства передбачає використання різних методів, прийомів, концепцій. Найбільш традиційними методами, за допомогою яких можна оцінити фінансовий стан підприємства, є коефіцієнтний аналіз.

Кожне підприємство самостійно визначає систему показників, що використовуються в аналізі фінансового стану підприємства із врахуванням особливостей провадження діяльності підприємства. В економічній літературі з фінансів та фінансового менеджменту пропонується використовувати близько 50 показників для аналізу поточного стану підприємства. На практиці використовують, як правило, всього 14 показників.

Основними недоліками методик діагностики фінансового стану, як вітчизняних, так й іноземних авторів, є ігнорування галузевих особливостей. Так застосування в Україні деякими економістами міжнародних систем оцінок фінансового стану, неадаптованих до умов вітчизняної економіки, як наслідок, спричиняє прийняття неправильних управлінських рішень, використання коштів в низькорентабельних напрямах діяльності, затвердження стратегії розвитку підприємства, що не відповідає сучасним реаліям розвитку ситуації на ринку.

Закордонний досвід оцінювання доцільно залучати для використання в українську аналітичну практику, однак при цьому потрібно акцентувати увагу на важливості розуміння схеми обліку, яка лежить в основі фінансових коефіцієнтів.

Крім цього, проблемою оцінки фінансового стану підприємства є використання так званих "нормативних" показників, розробка яких здійснювалась органами державної влади із врахуванням методик розрахунків СРСР. У світовій практиці такі нормативні показники складаються на основі багаторічної практики ведення та аналізу статистичних даних по окремих підприємствах та галузях. В Україні ж такої практики на даний момент не встановлено, вітчизняні вчені, в більшості, звертаються до оцінок зарубіжних та лише в певній мірі допускають зміну нормативних показників, що б враховувала особливості вітчизняної економіки. Часто подібні оцінки виходять з логічних висновків, які, однак, не є близькими до практичної діяльності підприємств України [21].

Таким чином, доцільно порівнювати фінансові показники, що характеризують діяльність підприємства, не з нормативними значеннями, а з такими:

середніми значеннями аналогічних показників, розрахованими для сукупності підприємств кожної галузі, які виробляють основну частку її продукції;

середніми значеннями таких показників, визначеними в цілому по всьому обсягу випуску відповідної галузі;

значеннями показників, рекомендованих у працях українських дослідників, які відповідають вимогам безпечного функціонування;

показниками діяльності найкращих підприємств тощо.

При такому порівнянні визначається, чи перевершують значення відповідного показника по тому чи іншому підприємству середньоукраїнський рівень, чи вони нижчі за нього; оцінюється попадання значень тих чи інших показників у певні діапазони, які рекомендуються українськими аналітиками. Досліджені методики аналізу фінансового стану підприємства показують правдиві результати лише в тих конкретних умовах, для яких вони розроблені. Використання таких методик в Україні було б можливим за повної відповідності бухгалтерського обліку, фінансової звітності вимогам міжнародних стандартів, за стабільної діяльності вітчизняних підприємств.

Якісна та достовірна оцінка фінансового стану підприємства може бути лише тоді реалізована, коли на підприємстві існує достовірна та вичерпна первинна інформація, а саме здійснюється контроль за правильністю формування фінансової звітності, здійснюється належне опрацювання податкової звітності, методика діагностики фінансового стану підприємства адаптована до особливостей ринку та сегменту, яку займає підприємство. Для проведення аналізу необхідно визначити основні інформаційні блоки в розрізі окремих видів документів та обрати відповідну методологію проведення аналізу, яка б давала змогу аналізувати фінансовий стан як в динаміці так і статично. З розрахованих показників формується аналітична база даних, як слугує фінансовим менеджерам підприємства "інформаційною картою дій" на основі яких приймаються управлінські рішення для усунення слабких сторін підприємства та проводиться пошук необхідних фінансових ресурсів підприємства. Саме здійснення чітко визначеного алгоритму дій структурними підрозділами підприємства, відповідальними за здійснення фінансово-господарської діяльності формуватиме якісний та чіткий аналіз фінансового стану підприємства.

3.2 Напрями підвищення фінансової стійкості підприємства

Перехід економіки України до ринкових відносин потребує змін у підходах до управління фінансовим станом підприємства з метою підвищення ефективності діяльності та функціонування виробництва. Світова фінансова криза, що розпочалась у 2008 році, як і на інші підприємства, негативним чином вплинула на діяльність ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен", в результаті чого значно погіршився його фінансовий стан.

Безумовно, за умов сучасного стану економіки України значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Усі показники фінансового стану підприємства перебувають у взаємозв'язку та взаємозумовленості. Тому оцінити реальний фінансовий стан підприємства можна тільки на підставі використання належного комплексу показників з урахуванням впливу на них факторів фінансового характеру, а також багатьох інших, які взагалі не піддаються вартісній оцінці. До таких належать: політичні або загальноекономічні зміни, перебудова організаційної структури підприємства, зміна форм власності, перепідготовка персоналу. Тому підприємствам необхідно систематично, детально і в динаміці аналізувати фінансовий стан підприємства, і в залежності від того який показник змінився, приймати відповідні рішення [18].

Отже, умовою життєздатності підприємства та основою його розвитку є його стійкий фінансовий стан. Це комплексне поняття, яке перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічних факторів, які треба враховувати при прийнятті фінансового вибору. Стабільність фінансів на

підприємстві може бути забезпечена за умови постійної реалізації та одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і зобов'язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентоздатний рівень. Обчислення такого мінімального прибутку здійснимо за формулою:

П = ВК ДС (3.1.)

        ППП

де КП - комплексний показник фінансового стану;

Кпл - коефіцієнт поточної ліквідності;

Кфз - коефіцієнт фінансової залежності (позикові кошти/загальна величина пасивів).

Класифікація підприємства, відповідно до значення КП, має такий вигляд:

якщо КП > 0, то ймовірність банкрутства більше ніж 0,5; - якщо КП = 0, то ймовірність банкрутства дорівнює 0,5;

якщо КП < 0, то підприємство вважається фінансово стійким, імовірність банкрутства менше ніж 0,5;

Чим більше КП, тим гірше фінансовий стан і тим більша ймовірність банкрутства [23].

Розрахуємо згідно з вищенаведеною моделлю комплексний показник фінансового стану для ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен" для 2010 року. Результати проведених розрахунків свідчать про те, що ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен" у 2010 році є фінансово стійким, а ймовірність банкрутства є малою.

ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен" займає лідируючі позиції на ринку, активно експортує свою продукцію, яка є конкурентоспроможною на ринку. Проте водночас має ряд проблем в своїй діяльності. Свідченням цього є проаналізовані показники фінансового стану підприємства протягом досліджуваного періоду.

Так основними проблемами підприємства виступає недостатня кількість власних коштів, які не забезпечують здійснення повномасштабної діяльності; негативні показники ліквідності, платоспроможності, а також недостатність оборотних коштів підприємства. Крім того, постає проблема у високій собівартості продукції, за рахунок якої підприємство не може отримувати достойні прибутки, здійснюючи при цьому рентабельну діяльність.

За результатами досліджень, ми вважаємо за доцільне внести наступні пропозиції щодо оздоровлення фінансового стану ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен":

. Знизити собівартість продукції, яка дозволить підприємству підвищити конкурентоспроможність на ринку збуту. Це можна досягти за рахунок впровадження нової техніки, технологій, більш раціонального використання як матеріальних так і трудових ресурсів, зменшення питомої ваги постійних затрат в собівартості продукції, адже зниження собівартості продукції прямо пропорційно впливає на збільшення прибутку підприємства.

. Збільшити обсяг грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства, що, в свою чергу, призведе до збільшення коефіцієнта абсолютної ліквідності і дозволить підприємству брати довго і короткострокові позики в банку для фінансування поточної діяльності, які видаються лише платоспроможним підприємствам, в яких коефіцієнт абсолютної ліквідності відповідає нормі. Також збільшення грошових коштів можна забезпечити за рахунок реалізації зайвих виробничих і невиробничих фондів, здачі їх в оренду.

. Виробництво і розробка нових видів продукції, яка зацікавить споживачів. Як відомо, підприємство активно працює на виробництво нових видів продукції, що передбачає залучення нових клієнтів та збільшення прибутків підприємства.

Варто наголосити, що у ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен", як і в інших підприємств, в умовах кризи неплатежів є нестача грошових коштів, проблеми з отриманням дебіторської заборгованості.

Щодо джерел отримання грошових коштів, то ми пропонуємо здійснення таких заходів:

) реалізація продукції з негайною оплатою;

) отримання дебіторської заборгованості;

) продаж резервних грошових активів;

) продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів);

) отримання банківських кредитів;

) залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків.

Щодо управління дебіторською заборгованістю, то найбільш ефективними будуть такі шляхи [9]:

) визначення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівняння цих термінів із середніми показниками в галузі, показниками конкурентів і даними минулих років;

) періодичний перегляд граничної суми кредиту, виходячи з реального фінансового становища клієнтів;

) якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;

) використання арбітражних судів для стягнення боргів при наявності порук чи гарантій;

) продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії чи банку, що надає факторингові послуги, якщо це вигідно;

) при продажу великої товарної партії негайне виставлення рахунку покупцю;

) обминання дебіторів з високим ризиком, наприклад, якщо покупці належать до країни чи галузі, що переживають істотні фінансові труднощі.

Доцільним є збільшення грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства, що збільшить коефіцієнт абсолютної ліквідності і дозволить підприємству брати довго і короткострокові позики в банку для фінансування поточної діяльності, які видаються лише платоспроможним підприємствам, в яких коефіцієнт абсолютної ліквідності відповідає нормі. Збільшення грошових коштів можна забезпечити за рахунок реалізації зайвих виробничих і невиробничих фондів, здачі їх в оренду [25].

Ще одним напрямом покращення фінансового стану є його прогнозування, оскільки, щоб грамотно керувати виробництвом, активно впливати на формування показників господарської і фінансової діяльності, необхідно постійно використовувати дані про його стан, а також зміни, які в ньому проходять.

Для перспективного фінансового планування необхідна розробка трьох основних документів:

) прогноз звіту про прибутки і збитки;

) прогноз руху грошових коштів (баланс грошових потоків);

) прогноз балансу активів та пасивів підприємства.

З метою нарощення прибутку ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен" повинна:

нарощувати обсяги виробництва, тобто збільшувати реалізацію своєї продукції;

впроваджувати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників, мотивувати їх;

розширювати асортимент продукції і підвищувати її якість;

зменшувати витрати на виробництво продукції, що відповідно знизить собівартість продукції;

з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є у його розпорядженні, включаючи і фінансові ресурси;

грамотно будувати договірні відносини з постачальниками та покупцями;

здійснювати пошук більш дешевих поставок сировини та матеріалів для забезпечення процесу виробництва.

раціонально використовувати одержаний прибуток для здійснення ефективної повномасштабної діяльності в подальшому;

залучати фінансові інвестиції. Шляхами зростання рентабельності є:

величина прибутку. Чим більший прибуток, тим вищий рівень рентабельності;

величина вартості основних фондів і нормованих оборотних коштів. Чим більша сума авансових коштів на виробництво продукції, тим нижчий рівень рентабельності;

величина собівартості продукції впливає обернено пропорційно на рівень рентабельності: менша собівартість дає вищу рентабельність конкретного виду продукції.

Отже, загалом можна сказати, що підприємство у своїй діяльності на перспективу повинно орієнтуватися на таку політику по покращенню фінансового стану і підвищення рівня фінансової стійкості, при якій основна діяльність буде прибутковою при одночасній максимальній віддачі всіх елементів, тобто підвищення рівня рентабельності продукції за рахунок зниження собівартості і збільшення обсягів її реалізації. Безумовно слід наголосити на тому, що мають відбуватися якісні зміни в управлінні підприємством шляхом активної, зорієнтованої на майбутнє стратегії, побудованої на зв'язку між намаганням забезпечити прибутковість і додержати стабільності фінансових процесів.

3.3 Управління фінансовою стійкісттю підприємства

Фінансова стійкість - це результат діяльності, який свідчить про забезпеченість підприємства власними фінансовими ресурсами, рівень їх використання, напрями їх розміщення. Вона є умовою життєздатності підприємства та основою його розвитку. Це комплексне поняття, яке перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічних факторів, які треба враховувати при прийнятті фінансового вибору. Стабільність фінансів на підприємстві може бути забезпечена за умови постійної реалізації та одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і зобов'язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентоздатний рівень. Тобто загальна стійкість підприємства передбачає насамперед такий рух його грошових потоків, який забезпечив би постійне перевищення доходів над витратами [26].

Зазначимо, що форма власності також впливає на фінансову стійкість. У сучасних умовах господарювання акціонерні товариства не можуть мати достатнього рівня фінансової стійкості через високу собівартість продукції і тому працюють збитково.

Слід зазначити, що для підтримання фінансової стійкості підприємства необхідно використовувати фінансову стратегію. Створення, визначення і реалізація стратегії управління належить до доволі складних і трудомістких завдань. Поняття "стратегія" передбачає конкретні завдання і альтернативні шляхи їх реалізації, сукупність яких дає змогу досягнути поставленої мети.

Серед стратегічних цілей підприємства необхідно визначити напрями його діяльності на перспективу: вдосконалення якості своєї продукції, досягнення ефективності виробництва за найменших витрат, забезпечення результативності технологій, зниження собівартості й забезпечення достатнього рівня рентабельності.

Розробка стратегії управління підприємством суттєво залежить від внутрішніх та зовнішніх факторів, які нерідко різнонаправлено впливають на результати функціонування підприємства. Моделюючи виробничо-господарську діяльність і намагаючись управляти фінансовим станом, важливо попередити і вдало оцінити вплив цих факторів.

В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне і гнучке управління внутрішніми факторами його діяльності.

Ступінь впливу факторів на фінансову стійкість підприємства залежить не лише від сили кожного з них та співвідношення між ними, а й від тієї стадії життєвого циклу, в якій у даний момент перебуває підприємство, і відповідності їй управлінських дій.

На сучасному етапі однією з основних проблем в управлінні для керівників підприємства є необхідність приймати рішення в умовах нестабільності.

У сучасних економічних умовах при проведенні стратегічного менеджменту на підприємстві необхідно створити гнучку внутрішню структуру управління підприємством, навчити управлінський персонал майбутніх дій при здійсненні тієї чи іншої стратегії. Для протидії впливу зовнішнього середовища слід приймати стратегічні рішення з такою ж швидкістю, з якою виникають зміни у зовнішньому середовищі. Важливо правильно вибрати метод реалізації тих чи інших стратегічних рішень.

При прийнятті стратегічного рішення необхідно врахувати:

сумісність стратегії з можливостями підприємства;

ступінь ризику;

наявність ресурсів для здійснення стратегії та доцільність їх використання.

Стратегія підприємства повинна бути спрямована на розподіл фінансових ресурсів, які знаходяться у його розпорядженні або є у нього з метою досягнення високих результатів своєї діяльності і забезпечення фінансової стійкості.

Зокрема, з метою підвищення рентабельності власного капіталу необхідно залучати позичкові кошти. Основним способом залучення позичкових коштів є комерційний і банківський кредити, інвестиційні внески працівників, оренда обладнання тощо. Але всі позичкові кошти через певний термін необхідно повертати, та ще й зі сплатою відсотків. Незважаючи на це, більшість підприємств намагається залучити позичкові кошти, оскільки в розвинутих капіталістичних країнах процент підприємницького прибутку виший за позичковий. Проте, як свідчить практика, не завжди залучення позичкових коштів є ефективним [25].

Однак залучення позичкових коштів має істотні переваги над дивідендами. Дивіденди виплачуються за рахунок прибутку, а відсотки за користування позичковими коштами - за рахунок собівартості. Крім того, власники підприємства не завжди повністю спрямовують суму дивідендів на розвиток виробництва й частину залишають на споживання. Позичкові кошти мають цільове спрямування, яке контролюється банками.

У сучасних умовах значного поширення набули такі форми розрахунків, як факторинг і кліринг.

Факторинг - операція з інкасування дебіторської заборгованості, одна з форм короткотермінового кредитування. Банк укладає договір із покупцем про гарантування його платежів при фінансових труднощах або про переуступку неоплачених у строк платіжних документів. За проведення факторингових операцій банк бере комісійну винагороду, обумовлену в договорі.

Кліринг - залік взаємних вимог. Кліринг дає змогу врахувати за кожним учасником заліку суму його простроченої дебіторської заборгованості, яка рахується за його покупцем. Але платіжний оборот включає платежі за сировину і матеріали, готову продукцію, а суми платежів різних підприємств не збігаються. Тому заліки не можуть бути стовідсотковими.

На основі розробленої фінансової стратегії необхідно забезпечити фінансову стійкість підприємства, тобто щоб стабільно реалізовувалась продукція підприємства, своєчасно надходила оплата за неї від дебіторів, а отриманих коштів було достатньо для виконання зобов'язань із бюджетом, постачальниками, кредиторами, працівниками тощо.

Одним із головних методологічних принципів стратегічного менеджменту є інформаційне забезпечення - реальне, правдиве й достовірне. Це відбувається шляхом складання та аналізу фінансової звітності.

В умовах переходу до ринку кожне підприємство повинне правильно оцінювати виробничий і економічний потенціал і перспективи розвитку свого підприємства та конкурентів. Діяльність акціонерних товариств вимагає забезпечення їх фінансової стійкості у довгостроковій перспективі. При цьому необхідно враховувати особливості діяльності кожного підприємства, вплив зовнішніх і внутрішніх факторів.

Як свідчить світова практика, фінансова стійкість підприємства с передумовою його сталого значення. Фінансова стійкість підприємства залежить від процесу виробництва і реалізації продукції, конкурентоздатності, інфляційних впливів, наявності фінансових ризиків, зміни законодавства, посилення екологічних вимог, умов оподаткування, зміни рівня процентних ставок, введення обмежень та ліцензій.

Крім того, на забезпечення фінансової стійкості підприємства впливають як внутрішні, так і зовнішні фактори: ритмічність випуску і реалізації продукції, її якість, попит на продукцію на ринку, стан основних виробничих і невиробничих фондів, податкова політика держави, стан взаємовідносин з постачальниками і покупцями, цінова політика тощо.

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків до бюджету, розподіляється у резервний фонд, на виплату дивідендів, у фонди економічного стимулювання. Частина цих фондів є потенційним джерелом фінансування розширеного виробництва, особливо фонд виробничого розвитку. Кошти цього фонду спрямовуються на фінансування витрат з технічного переозброєння, реконструкції і розширення діючих виробництв і освоєння нових видів продукції.

Темпи економічного розвитку акціонерних товариств визначаються темпами збільшення реінвестованих власних коштів. Це залежить від багатьох факторів, зокрема, рентабельності реалізованої продукції, оборотності власних коштів, фінансової стратегії, вибору структури капіталу, дивідендної політики [25].

У країнах ринкової економіки велике значення для нагромадження капіталу і спрямування його на економічний розвиток підприємства мають амортизаційні відрахування. Вони спрямовуються на відновлення основних засобів, які вибули внаслідок фізичного погіршення якості, морального старіння, випадкового псування. З досвіду ринкових країн відомо, що в період кризи амортизаційні відрахування повинні становити майже 70-75% усіх коштів на фінансування економічного розвитку, а в сприятливі періоди - частка амортизації досягала близько 50-60%. В Україні цей показник становить 10-12%, який стримує процес оновлення основних виробничих фондів акціонерних товариств, дає можливість підтримувати лише діюче виробництво і не дозволяє розвивати та вводити в дію нові виробничі потужності.

Для стабільної роботи підприємств слід підвищувати їх фондовіддачу, в основному за рахунок зростання обсягу випуску конкурентоздатної продукції в натуральному виразі, що приведе до зростання прибутку на гривню реалізованої продукції. Це дасть змогу збільшити власні оборотні кошти, спрямувати їх на формування мобільних запасів і затрат. З метою покращення виробничої діяльності, зниження собівартості продукції підприємствам необхідно:

1 зменшити накладні витрати за рахунок спрощення системи управління, скорочення управлінського персоналу;

2 скоротити транспортні витрати за рахунок реорганізації роботи автотранспорту, зменшити до виробничо-необхідної кількість транспортних засобів;

3 покращити роботу служби постачання, максимально можливо зменшити кількість посередників при постачанні сировини і матеріалів;

4 посилити контроль за якістю продукції, суворо обліковувати брак і виробничі відходи;

5 консервація і продаж обладнання, яке не використовується.

Використання усіх резервів і врахування факторів впливу дозволить знизити витрати на одиницю продукції і ціни на неї, то призведе до зростання обсягів реалізації та покращення фінансової стійкості підприємства.

Умовою підтримання ефективного економічного розвитку є здатність підприємства пристосовуватись до змін внутрішнього і зовнішнього середовища, одночасно не втрачаючи фінансової стійкості. При цьому підприємству необхідно володіти оптимальною структурою фінансових ресурсів і в разі необхідності залучати позичкові кошти.

Фінансова стійкість підприємства може бути відновлена в результаті визначення оптимального розміру оборотного капіталу і структури пасивів. З цією метою необхідно проводити роботу по підвищенню мобільності виробничих запасів та надходженню достатнього розміру коштів.

Поповнити джерела власних коштів базових акціонерних товариств необхідно за рахунок підвищення загальної рентабельності виробництва, рентабельності реалізованої продукції та рентабельності ресурсів, балансового прибутку та його частини, що спрямовується на відрахування у резервний фонд, фонди економічного стимулювання.

Отже, забезпечення фінансової стійкості підприємства проявляється в досягненні високих фінансових результатів при найменших витратах, у забезпеченні безперервної роботи підприємства і своєчасності розрахунків за зобов'язаннями, а також при вірному і своєчасному перерозподілі фінансових ресурсів, які є в його розпорядженні, спрямування коштів на економічний розвиток підприємства. На нашому підприємстві ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен" цілком реально реалізувати запропоновані шляхи покращення фінансової стійкості. Підприємству потрібно планувати управління фінансовою стійкістю на плановий рік для того щоб запобігти не задовільних показників по закінченню звітного періоду. Підприємству ТМ "Рошен" необхідно застосування фінансової стратегії і фінансового менеджменту,що дозволить контролювати фінансову діяльність підприємства загалом. При прогнозуванні показників фінансової стійкості, підприємство зможе направляти свої цілі на досягнення стабільності в діяльності підприємства. Дозволить покращити його платоспроможність і конкурентоспроможність на ринку цієї галузі.

Висновки

Дослідження сукупності теоретичних, методичних та практичних засад аналізу фінансового стану підприємства дозволило сформулювати висновки, які висвітлюють вирішення основних завдань курсової роботи відповідно до поставленої мети.

На основі розглянутих матеріалів з питань оцінки фінансового стану зроблено висновок, що фінансовий стан - це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика діяльності підприємства в певному періоді, що відображає ступінь забезпеченості підприємства фінансовими ресурсами, раціональності їх розміщення, забезпеченості власними оборотними коштами для своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями та здійснення ефективної господарської діяльності в майбутньому.

Основними інформаційними джерелами для оцінювання фінансового стану підприємства є показники фінансової, статистичної звітності підприємства і дані поточного бухгалтерського обліку. Фінансова звітність повинна надавати дохідливу, доречну, достовірну та порівнянну інформацію щодо фінансового стану, результатів діяльності підприємства, руху його грошових коштів, змін у складі власного капіталу.

Таким чином, на основі аналізу звітних даних визначаються основні тенденції формування й використання фінансових ресурсів підприємства, причини змін, що сталися, сильні та слабкі сторони підприємства та резерви поліпшення фінансового стану підприємства у перспективі.

Варто зазначити, що стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.

Можна сказати, що на даний період часу ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен" є лідером українського ринку шоколаду. Її асортимент нараховує більше 100 найменувань кондитерських виробів. Основними видами продукції є шоколад та цукристi кондитерськi вироби, какао, сухарi, печиво, пироги, хлiб та хлiбобулочнi вироби, оптова торгiвля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами. Безпосередніми конкурентами ТМ "ROSHEN" є всі фірми, що виробляють аналогічну продукцію в Україні ("Світоч", "АВК", "Крафт Фудз Україна", "MILLENNIUM").

Таким чином, здійснивши аналіз фінансово-економічних показників ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен", можна стверджувати, що дане підприємство є прибутковим та рентабельним і має перспективи для подальшого розвитку та модернізації. Водночас існують певні проблеми підприємства в показниках ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності, що зумовлено неефективністю використання оборотних коштів. Таким чином, необхідно застосовувати ефективну систему управління підприємством для здійснення ним повномасштабної діяльності.

Основними проблемами підприємства було визначено наступне: недостатня кількість власних коштів, які не забезпечують здійснення повномасштабної діяльності; негативні показники ліквідності, платоспроможності, а також недостатність оборотних коштів підприємства. Крім того, постає проблема у високій собівартості продукції, за рахунок якої підприємство не може отримувати достойні прибутки, здійснюючи при цьому рентабельну діяльність.

Шляхами вирішення даних проблем запропоновано: зниження собівартості продукції; збільшення обсягів грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства; виробництво і розробка нових видів продукції, яка зацікавить споживачів. Підприємству ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен" потрібно планувати управління фінансовою стійкістю на плановий рік для того щоб запобігти не задовільних показників по закінченню звітного періоду. Підприємству ТМ "Рошен" необхідно застосування фінансової стратегії і фінансового менеджменту,що дозволить контролювати фінансову діяльність підприємства загалом. При прогнозуванні показників фінансової стійкості, підприємство зможе направляти свої цілі на досягнення стабільності в діяльності підприємства. Дозволить покращити його платоспроможність і конкурентоспроможність на ринку цієї галузі.

Список використаних джерел

1. Бень, Т.Г. Інтегральна оцінка фінансового стану підприємств [Текст] / Т.Г. Бень, С.Б. Довбня // Фінанси України. - 2002, № 6. - С.53-61.

. Буряковський, В.В. Фінанси підприємств [Текст]: Навчальний посібник / В.В. Буряковський, В.Я. Кармазін, С.В. Каламбет - Дніпропетровськ: Пороги, 2002. - 246 с.

. Верланов, О.Ю. Оцінка фінансового стану підприємств: питання методології та методики: автореф. дис. канд. екон. наук: 08.01.08 [Електронний ресурс] / О.Ю. Верланов: - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ ard/2008/08voypmm. zip.

. Власюк, Н.І. Фінансовий аналіз [Текст]: навч. посібн. / Н.І. Власюк - Львів: Вид-во "Магнолія 2006, 2010. - 328 с.

. Дутченко, О.О. Проблеми використання методик оцінки фінансового стану підприємств [Текст] / О.О. Дутченко // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. - Т.17. - C.260-264.

. Іванілов, О.С. Економіка підприємства [Текст]: підручник для студ. вищ. навч. закл / О.С. Іванілов - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 728 с. - ISBN 978-966-364-885-9.

. Копчак, Ю.С. Проблеми діагностики фінансового стану і стійкості функціонування підприємства [Текст] / Копчак Ю.С. // Вісник СумДУ. - 2004. - №9 (68). - С.23-34.

. Коробов, М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств [Текст]: Навчальний посібник / М.Я. Коробов. - К.: Т-во ""Знання", КОО, 2000. - 378 с.

. Кузенко, Т. Б Управління дебіторською заборгованістю як фактор забезпечення фінансової безпеки підприємств [Текст] / Т.Б. Кузенко, В.С. Сизова // Вісник економіки транспорту і промисловості, 2010. - № 29. - С.124. - 126.

. Лагун, М.І. Теоретична характеристика основних методичних аспектів проведення аналізу фінансового стану [Текст] / М.І. Лагун // Формування ринкових відносин в Україні. - 2008. - № 3. - C.33-37.

. Обущак, Т.А. Сутність фінансового стану підприємства [Текст] / Т.А. Обущак // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 9. - С.92-100.

. Опарін, В.М. Фінанси [Текст]: навчальний посібник / В.М. Опарін; Мін-во освіти України. - К.: КНЕУ, 2009. - 164 с. - ISBN 966-574-022-9.

. Островська, О.А. Аналіз та оцінка фінансового стану підприємств та шляхи його покращення: автореф. дис. канд. екон. наук: 08.04.01 [Електронний ресурс] / О.А. Островська: - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ard/2007/07ooapbm. zip.

. Офіційний сайт кондитерської корпорації "Рошен" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://http://roshen.com/ua.

. Павловська, О.В. Удосконалення методів аналізу фінансового стану підприємства [Текст] / Павловська О.В. // Фінанси України. - 2001, № 11. - С.54-62.

. Поддєрьогін, А.М. Фінанси підприємств [Електронний ресурс]: підручник / А.М. Поддєрьогін. - 6-е вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2006. - Режим доступу: http://enbv. narod.ru/text/Econom/fp/str/21.html.

. Річна інформація, опис бізнесу ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://smida.gov.ua/db/emitent/year/showform/13/207846

. Рудницька, О.М. Фінанси підприємств [Текст]: навчальний посібник / О.М. Рудницька; Мін-во освіти України. - Львів: Львівська політехніка, 2007. - 62 с.

. Турило, А.М. Фінансово-економічні аспекти оцінки результатів і ефективності діяльності підприємства [Текст] / А.М. Турило, О.А. Зінченко // Фінанси України: журнал. - 2008. - № 8. - С.35-45.

. Федоренко, В.І. Оцінка та діагностика фінансового стану підприємства [Текст] / В.І. Федоренко // Економіка та держава. - 2004. - № 1. - С.26-29.

. Фещенко, О. Інформаційне та методичне забезпечення аналізу фінансового стану державних підприємств [Текст] / О. Фещенко // Ринок цінних паперів. Вісник Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. - 2009. - № 2. - С.49-63.

. Філімоненков, О.С. Фінанси підприємств [Текст]: Навчальний посібник / О.С. Філімоненков - К.: МАУП, 2004. - 328 с.

. Хотомлянський, О.Л. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства [Текст] / О.Л. Хотомлянський, П.А. Знахуренко // Фінанси України. - 2007. - № 1. - С.111-118.

. Ченг, Ф. Ли, Джозеф И. Финнерти. Финансы корпораций [Текст]: теорія, методы и практика. Пер. с англ. / Ф. Ли Ченг, Джозеф И. Финнерти. - М.: ИНФРА-М, 2000. - ХVIII, 686 с.

. Шило, В.П. Аналіз фінансового стану виробничої та комерційної діяльності підприємства [Текст]: навч. посібн. / В.П. Шило, Н.І. Верхоблядова, С.Б. Ільїна та ін. - К.: Вид-во "Кондор", 2005. - 240 с.

. Шморгун Н.П. Фінансовий аналіз [Текст]: навч. посіб. / Н.П. Шморгун, І.В. Головко. - К.: ЦНЛ, 2006. - 528 с.