Напрями підвищення ефективності управління власним капіталом
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ
1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ
ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ВЛАСНИМ КАПІТАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Сутність
власного капіталу, його основні складові та функції
1.2 Джерела
формування і напрямки використання власного капіталу
1.3 Методичні
підходи до оцінки стану та ефективності використання власного капіталу
підприємства
РОЗДІЛ
2
АНАЛІЗ
СТАНУ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ТОВ «УКРЕКОПАК»
ЗА
2010-2012 РОКИ
2.1
Аналіз складу, структури та динаміки власного капіталу
2.2
Аналіз показників стану та структури власного капіталу
2.3
Аналіз ефективності використання власного капіталу та факторів, що спричинили
її зміну
РОЗДІЛ
3
НАПРЯМИ
ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ВЛАСНИМ КАПІТАЛОМ
3.1
Удосконалення складу та структури власного капіталу
3.2
Вдосконалення системи управління власним капіталом на підприємстві
ВИСНОВКИ
І ПРОПОЗИЦІЇ
СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Основу інформаційної бази системи управління капіталом
підприємства в умовах ринкових відносин складає детальне облікове забезпечення
процесу формування та розміщення власного капіталу. Це передбачає використання
в процедурах аналізу ринкової та балансової вартості власного капіталу
сучасного інструментарію в контексті прийняття відповідних управлінських
рішень. Практика підтверджує, що аналітичну концепцію формування та управління
власним капіталом підприємств слід орієнтувати на: інвестиційні рішення
(вкладання і накопичення капіталу), операційні рішення (рух капіталу),
фінансові рішення (використання капіталу) відповідно до видів господарської
діяльності.
Загалом бізнес є взаємопов’язаною операційною системою рухів
фінансових ресурсів, зумовлених відповідними інвестиційними та фінансовими
управлінськими рішеннями з розміщення капіталу. Йдеться про відтворення
діалектичної природи економічної господарської діяльності і, як наслідок, про
формування справедливої ринкової вартості підприємства, спроможної покрити
витрачені ресурси та забезпечити очікуваний засновниками підприємства рівень
доходу з урахуванням ймовірності ризику ведення бізнесу.
Для розуміння економічних процесів створення і функціонування
суб’єктів господарювання необхідна інформація, яка, по-перше, дозволить
керівництву відслідковувати стан та фінансові результати розміщення капіталу і,
по-друге - окреслити схему руху фондових потоків та змін у власному капіталі.
Жорсткі конкурентні умови в сфері господарювання, відмінності у відносинах
власності в різних організаційно-правових формах підприємств вимагають
підвищення рівня фінансування активів за рахунок власного капіталу, що
пов’язано з необхідністю трансформації системи інформаційного забезпечення
управління власним капіталом на рівні підприємств різних організаційно-правових
форм та прийняття макроекономічних рішень.
Аналіз наукових і методичних праць з питань формування,
аналізу та управління власним капіталом свідчить про багатовекторність
досліджень, присвячених управлінським і аналітичним аспектам формування та руху
власного капіталу. Зокрема, питання визначення сутності власного капіталу
висвітлені в роботах І.Ф. Шера, Ш. Пангло, Р. де Рувера, А. Гуляєва, С.І.
Боголєпова, І.Ф. Палатнікова, М.С. Лунського, В.В. Ковальова, В.Я. Соколова.
Основні теоретичні розробки в аспекті аналізу структури власного капіталу
належать Г.О. Крамаренко, І.О. Бланку, А.М. Поддєрьогіну та іншим. Проте,
погляди вчених різняться стосовно загальноекономічної, облікової і аналітичної
сутності та функцій власного капіталу. Водночас практично відсутня методика
аналізу власного капіталу. Зважаючи на сучасні динамічні зміни умов
господарювання, потребують подальшого дослідження та вирішення проблеми
розробки алгоритмів аналізу власного капіталу та вдосконалення конкретних
управлінських процедур його формування та розміщення.
Метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування та
розробка рекомендацій з удосконалення процесу управління власним капіталом
підприємств різних організаційно-правових форм з урахуванням вимог міжнародних
стандартів фінансової звітності.
Для досягнення зазначеної мети визначені наступні завдання:
− систематизувати теоретичні положення щодо
узгодженості наукових підходів до категорії власний капітал;
− уточнити складові власного капіталу та
визначити джерела їх формування і використання
− проаналізувати ефективність системи управління
власним капіталом ТОВ «Укрекопак»;
− виявити напрями удосконалення системи управління
формуванням і використання власного капіталу підприємства.
Предметом дослідження є фінансово-господарські відносини
пов’язані з управлінням власним капіталом.
Об’єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність ТОВ
«Укрекопак» та його власний капітал.
Методологічною основою дослідження є діалектичний метод
пізнання. Для розкриття сутності та змісту категорії “власний капітал”, його
складових застосовувалися методи теоретичного узагальнення - аналіз і синтез,
індукція і дедукція, системний підхід, порівняння, аналогія, абстрагування. Для
вивчення теорії та діючої практики управління власного капіталу підприємств
використовувалися методи спостереження, теоретичного узагальнення і порівняння.
Графічний метод використано для наочного відображення складових власного
капіталу; методи математичної статистики - для розрахунку ринкової вартості
власного капіталу. Застосування методу моделювання дозволило розробити методику
удосконалення оцінки ефективності власного капіталу.
Інформаційною базою дослідження є наукові джерела
(монографії, наукові статті, доповіді вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем
розвитку системи управління власним капіталом, матеріали науково-практичних
конференцій та семінарів), офіційні документи (нормативні документи України та
країн світу з питань організації і ведення бухгалтерського обліку, економічного
аналізу, офіційні матеріали органів законодавчої та виконавчої влади);
статистичні джерела, інтернет-ресурси.
РОЗДІЛ
1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ
ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ВЛАСНИМ КАПІТАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Сутність
власного капіталу, його основні складові та функції
За ринкових умов господарювання успіх будь-якого суб’єкта
господарювання, незалежно від форми власності та виду діяльності, багато в чому
залежить від правильного вибору джерел формування, напрямів розподілу й
використання капіталу, що знаходиться у розпорядженні підприємства. Це зумовлює
необхідність правильного розуміння змісту і специфічних особливостей капіталу.
У сучасних умовах господарювання фактор виробництва капітал виступає як
виробничий і інвестиційний ресурс, джерело доходу, об’єкт управління і
формування, об’єкт власності, купівлі-продажу і тимчасової переваги, носій
факторів ризику і ліквідності. Основними складовими капіталу в сучасних умовах
виступає фізичний, фінансовий та інтелектуальний капітал.
Варто, зазначити, що власний капітал є основним, початковим
та умовно безстроковим джерелом фінансування господарської діяльності
підприємства, а також джерелом збитків підприємства, він є одним з найвагоміших
показників, що використовуються про оцінці фінансового стану підприємства,
оскільки показує, з одного боку, ступінь фінансової самостійності підприємства,
а з іншого - ступінь кредитоспроможності підприємства [24, 43].
Кожне підприємство, що веде виробничу чи комерційну
діяльність повинно мати відповідний капітал, який є важливим інструментом
управління власністю. Власний капітал є стрижнем фінансово-господарської
діяльності всіх суб’єктів господарювання. Без його достатнього розміру не
можливо отримати прибуткову діяльність підприємств. Ефективність господарської
діяльності будь-якого підприємства визначається процесами формування і
використання його власного капіталу. Власний капітал характеризує вартість
фінансових ресурсів підприємства, що належать йому на правах власності та
використовуються для формування певної частини активів, які мають назву чистих
активів. Тобто власний капітал постійно знаходиться у власності підприємства і
в його розпорядженні.
Участь у капіталі акціонерного товариства неминуче призводить
до виникнення відповідних прав власності. Тому досить часто поняття власний
капітал ототожнюють з поняттям власність. Таке трактування цих понять є
неприпустимим. Оскільки власність відображає певний тип відносин, а капітал
відображає наявність певних активів на певну дату (основний та оборотний
капітали) або джерел їх утворення (власний, позичений та залучений капітали),
котрі є результатом відносин власності. Виходячи з вище наведених аргументів
зрозуміло, що поняття власний капітал є вужчим ніж поняттям власність [37, 18].
Результати дослідження природи власного капіталу різними
авторами дають змогу розмежувати економічне, правове й облікове значення цього
терміну (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Сутність власного капіталу: аспекти трактування
За економічним змістом роль власного капіталу полягає в
забезпеченні підприємства власними фінансовими ресурсами, необхідними для
початкових інвестицій і продовження господарської діяльності з метою реалізації
відповідної мети. Як атрибут відносин власності власний капітал у правовому
аспекті передбачає, що його розмір визначає межі мінімальної матеріальної
відповідальності, які підприємство має за своїми зобов’язаннями. Сформований
підхід до розуміння сутності власного капіталу враховує зміну завдань і
принципів господарської діяльності та економічну основу здійснення інвестування
в діяльність підприємств - відповідний технічний та соціально-економічний
ефект.
За визначенням доктора економічних наук, професора Терещенка
О.О., власний капітал - це сальдо між загальною сумою активів та позиковим
капіталом, що характеризує частину майна, яке профінансоване власниками
корпоративних прав, або в результаті реінвестування прибутку[41, 113]. Бланк
І.А. під власним капіталом розуміє суму зобов’язань, які належать підприємству
на правах власності і використовуються для формування активів.
Найпоширенішим тлумаченням власного капіталу є його
визначення згідно з пунктом 4 П(С)БО 2: «власний капітал - це частина активів
підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань» [2].
Економічний зміст поняття власного капіталу, який наведено в національних
стандартах бухгалтерського обліку є найоб’єктивнішим з точки зору джерел його
формування. Адже, власний капітал як економічна категорія є вартісним
відображенням зобов’язання власників підприємства. Таким чином, власний капітал
можна визначити наступним чином:
Власний капітал = Активи - Зобов’язання (1.1)
Сьогодні серед науковців відбувається дискусія щодо
правильності розрахунку розміру власного капіталу за формулою (1.1). Це
рівняння показує визначену на конкретну дату вартість частки активів
підприємства, яка залишається у власності його засновників (учасників) за умови
погашення боргів підприємства і є основним для загального визначення поняття
власного капіталу. Тобто, якби на підприємстві не було боргів, то сума власного
капіталу дорівнювала б його активам.
І.Й. Яременко вважає, що цей без сумніву правильний у
математичному і юридичному аспекті вираз (формула 1.1) на сучасному етапі не
має змісту. Він стверджує, що віднімати капітал від майна все одно, що метри
від кілометрів. На думку І.Й. Яременка, такий розрахунок, правильний з
юридичної точки зору, але не з економічної. Він вважає, що обчислений таким
способом симбіоз не що інше як власність підприємства і його фундаторів” .
Досліджуючи сутність поняття власний капітал є доцільним
представити точки зору як вітчизняних так і зарубіжних авторів. В сучасних
дослідженнях дають різні трактування власного капіталу. Деякі автори
розглядають власний капітал і акціонерний капітал як рівнозначні категорії.
Н.И. Берзон, А.П. Ковальов, Б. Борисові вважають, що акціонерний капітал - це
власний капітал акціонерного товариства [23, 317]. Ми вважаємо, що ототожнювати
власний капітал підприємства з акціонерним не можна, оскільки відбувається
ігнорування таких важливих складових власного капіталу як додатковий та
резервний капітали та нерозподілений прибуток (збиток), які з’являються в ході
здійснення фінансово-господарської діяльності акціонерних товариств.
В вітчизняній літературі поняття власного капіталу досить
часто трактують як чисті активи підприємства. Так, А.Н. Азріліян, А.Б. Борисов,
Л.Г. Гіляровка, В.В. Ковальов, М.І. Кутер, Е.В. Негашев, С.В. Мочерний, Б.А.
Райзберг ототожнюють власний капітал з чистими активами підприємства [33, 53].
Однак, збіг чистих активів і власного капіталу по величині не означає, що одне
поняття можна замінити іншим, оскільки по змісту вони суттєво відрізняються.
Власний капітал має свій по елементний склад, чисті активи - зовсім інший,
пов’язаний зі складом майна акціонерного товариства.
А.М. Ковальова, М.Г. Лапуста, Л.Г. Скамай вважають, що
власний капітал - це загальна вартість фірми, котра належить їй на правах
власності [33, 54]. Н.В. Чебанова і Ю.А. Василенко зазначають, що власний
капітал - це власні джерела фінансування підприємства, які без встановленого
терміну внесені його засновниками (учасниками), або сума реінвестованого
чистого прибутку, накопиченого протягом терміну існування підприємства, а також
безоплатно отриманий капітал” [33,55].
В.П. Галанов вважає, що власний капітал акціонерного
товариства - статутний капітал акціонерного товариства, вкладений в процес
створення прибутку, за рахунок приєднання частини якого він постійно зростає
[12, 41].
Виходячи з того, що сутність будь-якої категорії проявляється
через функції, які вона виконує та на підставі аналізу праць вчених ми вважаємо
доцільним виділити наступні функції власного капіталу підприємств:
1.
Інвестиційна
функція. На момент створення суб’єкта господарювання власний капітал у формі
статутного капіталу забезпечує дане підприємство необхідними коштами для
здійснення початку його господарської діяльності.
2.
Мобілізаційна
функція. Протягом поточної діяльності у підприємства власний капітал легко
перетворюється в основні засоби підприємства.
3.
Захисна
функція. Здійснюється захист фінансових інтересів акціонерів за рахунок
одержання ними дивідендів на акції. Нарахування дивідендів здійснюється за
встановленою ставкою відповідно до частки акціонера в статутному капіталі.
4.
Регулятивна
функція. Власний капітал є певним регулятором інвестиційної та інноваційної
діяльності акціонерного товариства. А це інколи пов’язано з використанням таких
складових власного капіталу, як нерозподілений прибуток та додатковий капітал,
котрий можливо отримати в результаті додаткової емісії акцій.
5.
Контрольна
функція. Реалізація зазначених функцій у процесі управління власним капіталом
підприємств супроводжується здійсненням контролю за формуванням і використанням
власного капіталу.
6.
Функція
забезпечення розвитку. Власний капітал виступає джерелом отримання прибутку,
тобто необхідних коштів для ефективного функціонування та розвитку підприємств.
7.
Рекламна
функція. Солідний статутний капітал (власний капітал) підприємства створює
підґрунтя для довіри до нього не тільки з боку інвесторів, а й з боку
постачальників факторів виробництва і споживачів готової продукції.
Деталізація вище зазначених функцій власного капіталу
акціонерних товариств має досить умовний характер, оскільки усі функції тісно
переплетені та здійснюються практично одночасно. Реалізація даних функцій
дозволяє досягнути досить високу ефективність фінансово-господарської
діяльності акціонерних товариств.
За основу бухгалтерського трактування сутності категорії власний
капітал слід прийняти не окрему характеристику капіталу, а його системні
властивості, що проявляються через функції, які виконують окремі складові
елементи власного капіталу. Тому окремого розгляду потребує питання складових
частин власного капіталу.
Структуру власного капіталу можна представити різними
шляхами, залежно від того, як трактується природа самого капіталу. За П(С)БО 2
Баланс власний капітал включає такі структурні елементи:
- статутний капітал;
- пайовий капітал;
- додатковий вкладений капітал;
- інший додатковий капітал;
- резервний капітал;
- нерозподілений прибуток;
- неоплачений капітал;
- вилучений капітал[2].
Статутний (пайовий) капітал - це внески засновників
(учасників) до капіталу підприємства для забезпечення його функціонування.
Величину зареєстрованого статутного капіталу зазначають в установчих документах
і в балансі підприємства. Вона визначає в грошовому вираженні загальну вартість
активів, які мають бути внесені засновниками до статутного капіталу. Сума
заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу відображується в
неоплаченому капіталі і вираховується із зареєстрованого статутного капіталу
при визначенні власного капіталу підприємства.
Збільшення або зменшення статутного капіталу відбувається
тільки за згодою учасників і має бути відображено в установчих документах.
Порядок формування статутного капіталу регулюється законодавством та
установчими документами. Так, законодавством встановлено мінімальний розмір
статутного капіталу для багатьох господарюючих суб'єктів. Зокрема, для
товариств з обмеженою відповідальністю (TOB) та акціонерних товариств (AT)
мінімальний розмір статутного капіталу встановлено відповідно на рівні 1250
мінімальних розмірів заробітної плати, рівень якої встановлено на момент
створення й реєстрації товариства.
Як внески до статутного (пайового) капіталу крім грошових
коштів можуть бути зараховані основні засоби, інші матеріальні та нематеріальні
активи, в тому числі права користування, патенти тощо. Вартість внесків,
здійснених у матеріальній чи нематеріальній формах, оцінюється загальними
зборами учасників. При передачі активу до статутного капіталу право власності
на нього переходить до господарюючого суб'єкта. У разі ліквідації товариства
або виходу учасника з нього останній має право лише на компенсацію своєї частки
в межах наявного майна, а не на сам переданий актив.
Якщо господарюючий суб'єкт створюється на пайових засадах,
сума пайових внесків засновників визначає пайовий капітал. В інших випадках,
зокрема при створенні акціонерного товариства, за рахунок внесків учасників
формується статутний капітал, а передача внесків до статутного капіталу
оформляється акціями.
Статутний капітал акціонерного товариства поділяють на
визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, тобто він дорівнює
сумарній номінальній вартості акцій. Якщо акції розміщуються за ціною, що
перевищує номінальну вартість, сума перевищення відображується в додатковому
капіталі і збільшує загальну величину власного капіталу. Додатковий капітал
може бути використаний для погашення збитків поточного року, при зменшенні
вартості майна підприємства в результаті його переоцінки тощо.
Резервний капітал формується на випадок припинення діяльності
підприємства для виконання зобов'язань перед кредиторами. Він не підлягає використанню
чи розподілу в разі звичайної діяльності підприємства. Кошти резервного
капіталу можуть бути використані в окремих випадках, зокрема для виплати
дивідендів за привілейованими акціями в акціонерному товаристві, якщо отриманий
прибуток є недостатнім для здійснення таких виплат.
Основним фінансовим результатом підприємства, яке успішно
функціонує, є прибуток. Частина прибутку, реінвестована в підприємство, може
бути спрямована на збільшення резервного чи статутного капіталу або залишитись
нерозподіленою.
При ліквідації підприємства в першочерговому порядку
задовольняються борги перед бюджетами та компенсуються витрати на відновлення
природного середовища, якому завдало шкоди ліквідоване підприємство. Майно, що
залишилось після задоволення претензій кредиторів і членів трудового колективу,
розподіляється серед власників підприємства пропорційно до їх частки в
статутному капіталі. Претензії кредиторів та інших осіб, не задоволені за
браком майна підприємства, вважають погашеними.
Таким чином, на підставі результатів аналізу підходів вчених
з’ясовано, що поняття власний капітал єдиного визначення не має, що зумовлено
його різноспрямованими функціями. Останні визначаються наявністю різних
інтересів щодо власного капіталу в суб’єктів економічних відносин - власників,
працівників підприємства, кредиторів і держави.
1.2 Джерела
формування і напрямки використання власного капіталу
Наявність достатнього розміру власного капіталу - необхідна
умова успішного функціонування підприємства незалежно від сфери діяльності та
галузевої специфіки. Дійсно, діяльність будь-якого підприємства є можливою лише
за умови наявності джерел фінансування, які відрізняються одне від одного за
своєю економічною суттю, способами й принципами виникнення, привабливістю з
точки зору того чи іншого учасника ринку та деякими іншими особливостями. Тому,
на нашу думку, розгляд джерел формування власного капіталу заслуговує на
особливу увагу як з боку вчених так і практиків.
Основою формування фінансової бази підприємств є власний
капітал, ефективне використання якого сприяє створенню й розвитку внутрішніх та
зовнішніх джерел його утворення. Формування джерел власного капіталу
підприємств визначаються рядом факторів, основними серед них є:
- теоретична і практична можливість залучення власного капіталу
із різних джерел;
- галузева приналежність підприємства;
- специфіка господарської діяльності
підприємства;
- новостворене чи діюче акціонерне
товариство;
- стратегічні цілі й поточні завдання
підприємницької діяльності;
- різна вартість елементів власного
капіталу, що залучається з різних джерел та ін.
Утворюється власний капітал двома шляхами: внесенням
власниками акціонерного товариства грошових коштів та інших активів, а також
нагромадженням суми доходу, що залишається в акціонерному товаристві [40, 123].
У складі внутрішніх джерел формування власних фінансових
ресурсів основне місце належить прибутку, що залишається в розпорядженні
акціонерного товариства, він формує переважну частину його власних фінансових
ресурсів, забезпечує приріст власного капіталу, а відповідно і ріст ринкової
вартості акціонерного товариства [6, 24].
Певну роль у складі внутрішніх джерел виконують також
амортизаційні відрахування, особливо в товариствах із високою вартістю власних
основних засобів і нематеріальних активів; проте суму власного капіталу
акціонерного товариства вони не збільшують, а лише є засобом його
реінвестування. Інші внутрішні джерела не грають помітної ролі у формуванні
власних фінансових ресурсів акціонерного товариства.
У складі зовнішніх джерел формування власних фінансових
ресурсів основне місце належить залученню акціонерним товариством акціонерного
(шляхом додаткової емісії та реалізації акцій) капіталу.
Для окремих акціонерних товариств одним із зовнішніх джерел
формування власних фінансових ресурсів може бути надана їм безоплатна фінансова
допомога, яка надається, як правило, лише окремим державним акціонерним
товариствам.
Внутрішні та зовнішні джерела формування власного капіталу
тісно взаємопов’язані, але це не означає їх взаємозаміни. Якщо товариство
використовуватиме тільки внутрішні джерела власного капіталу - акціонери можуть
не отримати дивідендів, тож у них будуть підстави позбутися акцій, що їм
належать, і цим знизити ринкову вартість акцій та акціонерного товариства в
цілому ( рис. 1.2).
Підприємство може застосовувати три різних підходи до
фінансування різних груп оборотних активів за рахунок капіталу.
Рис. 1.2. Взаємозв’язок джерел формування власного капіталу
підприємств
Консервативний підхід передбачає використання власного
капіталу і довгострокових зобов'язань для формування необоротних активів та
половини змінної частини оборотних активів [21, 73].
Перевагою цього підходу є забезпечення мінімального ризику,
так як короткострокові зобов'язання використовуються у незначних обсягах для
формування змінної частини оборотних активів.
У той же час, така політика фінансування дуже обтяжлива для
підприємства у зв'язку з високою вартістю капіталу, що використовується. Крім
того, вона передбачає витрати, пов'язані з неповним використанням залученого
довгострокового капіталу в періоди зменшення змінної частини оборотних активів.
Агресивний підхід спрямований на використання власного
капіталу та довгострокових зобов'язань лише для фінансування необоротних активів.
Оборотні активи у повному обсязі формуються за рахунок короткострокових
зобов'язань [21, 73].
Ця політика фінансування активів забезпечує найнижчу вартість
капіталу підприємства, проте вона обмежена занадто високим ризиком можливості
втрати або недостатності капіталу.
Компромісний підхід передбачає фінансування необоротних
активів та постійної частини оборотних активів за рахунок власного капіталу та
довгострокових зобов'язань. При цьому змінна частина оборотних активів
фінансується короткостроковими зобов'язаннями. Така політика залучення джерел
дає змогу досягти компромісу між вартістю капіталу та ризиком його втрати.
Однак, у сучасних умовах банки досить рідко надають вітчизняним підприємствам
довгострокові кредити. Тому обрана модель може враховувати тільки величину
власного капіталу і короткострокових зобов'язань в якості джерел фінансування
[21,74].
Під вартістю капіталу розуміють ціну, яку підприємство
сплачує за залучення капіталу із різних джерел. Відповідно до цього
диференціюється і оцінка його вартості за:
- окремими елементами власного капіталу;
- окремими елементами позикового
капіталу;
- середньозваженою вартістю капіталу
підприємства.
Вартість власного капіталу підприємства - це та ціна, яку
підприємство сплачує власникам за використання капіталу у вигляді відсотків або
дивідендів на вкладений капітал.
Алгоритм розрахунку вартості власного капіталу підприємства
може бути представлений формулою (1.2):
ВВК= ЧП/ВК *100, (1.2)
де ВВК - вартість власного капіталу підприємства, % ;
ЧП - чистий прибуток підприємства, тис грн.;
ВК - середній розмір власного капіталу підприємства, тис.
грн.
Спроможність підприємства досягнути успіху на ринку залежить
від ефективності управління його власним капіталом. Добре організоване
управління є необхідною складовою для успішної роботи підприємств в умовах
жорсткої ділової конкуренції.
Під організацією управління власним капіталом підприємства
потрібно розуміти створення ефективної управлінської системи та її постійне
удосконалення.
Варто зазначити, що головним показником ефективної
господарської діяльності товариства є розмір та динаміка власного капіталу.
Позитивна динаміка власного капіталу до збільшення характеризує нарощення
резервного, додаткового капіталів та нерозподіленого прибутку товариства, його
можливості підтримувати фінансову стійкість за рахунок власних джерел.
Зменшення розміру власного капіталу характеризує зниження прибутковості,
рентабельності, ліквідності та фінансової стійкості товариства. Саме таке
завдання і має вирішувати система ефективного управління власним капіталом, яка
включає наступні етапи:
. Оцінка наявних стимулів для заохочення управлінців і
господарників за позитивні результати діяльності.
. Звернення до минулого досвіду управління власним капіталом
підприємства, а також до позитивного досвіду інших господарюючих суб’єктів, як
вітчизняних, так і зарубіжних.
. Формулювання проблеми у тій сфері діяльності, де виявлені
проблеми використання власного капіталу. Організація системи управління власним
капіталом підприємства має забезпечити розв’язання проблем недостатності
оборотного капіталу, труднощів при здійсненні розрахунків із постачальниками,
різкого зменшення кількості замовлень, зменшення обсягу продажу через появу
нових конкурентів, наявності збитків, конфлікту між ланками керівництва
товариства, звільнення висококваліфікованих працівників.
. Пошук альтернативного управлінського рішення.
. Збір даних та їх прогнозування.
. Встановлення критеріїв ефективності.
. Прийняття управлінського рішення.
. Реалізація прийнятого рішення.
. Оцінка результату реалізації рішення.
Система управління капіталом акціонерного товариства, на
думку І.О. Бланка, складається із двох функціональних підсистем: управління
формуванням капіталу та управління використанням капіталу.
Ці підсистеми можна віднести й до формування системи
управління власним капіталом, як однією з організаційних форм, проте в умовах
динамічності ринку до проблем раціонального формування та використання власних
коштів підприємств додалися інші, не менш значимі, а саме:
. Оцінка реальної ринкової вартості підприємства та дієвості
його фінансово-господарської діяльності. Виходячи із визначення власного
капіталу як загальної вартості майна підприємства, можна зауважити, що реальну
вартість не завжди можна визначити кількісно, зокрема, при інших рівних умовах
вартість компанії, що є відомим трендом, є вищою, а отже, вищою буде і вартість
її майна. З іншого боку, при наявності в підприємства власного інтелектуального
капіталу його вартість (вартість розробки та проведення досліджень) не завжди
відповідає ринковій вартості (конкурентні переваги, які надасть акціонерному
товариству ця розробка). Тож оцінка реальної ринкової вартості власного
капіталу підприємства є першим кроком до ефективного управління ним.
. Визначення оптимальної частки власного капіталу у структурі
капіталу підприємства. Виходячи із функціонального призначення власного
капіталу, на мікрорівні можна виділити його позитивні риси [40, 123]:
- простота залучення і використання
(при вирішенні питання щодо збільшення обсягу власного капіталу або щодо
напрямків його використання рішення приймає підприємство без участі будь-яких
інших суб’єктів господарювання);
- більш висока дохідність та здатність
генерувати прибуток (при використанні власного капіталу не має потреби
сплачувати відсотки за кредитом);
- підвищення конкурентостійкості
підприємства (наявність значної частки власного капіталу збільшує його
платоспроможність та фінансову стійкість, що надає певних конкурентних переваг
та статусу перед клієнтами та партнерами).
. Створення ефективної концепції збереження власного
капіталу. Враховуючи динамічність зовнішнього середовища та підвищення
конкуренції, часто основною метою підприємства є не збільшення власного
капіталу, а збереження його. Необхідність забезпечення власного капіталу на
визначеному рівні знайшла своє відображення у міжнародних стандартах
бухгалтерського обліку у вигляді концепції збереження власного капіталу, що
орієнтована на забезпечення безперервності господарської діяльності
підприємств. Одним із показників збереження власного капіталу є показник «чисті
активи», який визначається, як різниця між активами підприємства та обсягом
його зобов’язань.
Управління власним капіталом, скероване на вирішення таких
основних завдань:
- визначення первинної потреби в капіталі в процесі
створення організації;
- формування статутного капіталу в
необхідних обсягах і формах;
- формування адекватної величини
власного капіталу за рахунок різних джерел з метою реалізації стратегії
розвитку акціонерного товариства.
Отже, важливість власного капіталу у фінансово-господарській
діяльності будь-якого підприємства беззаперечна. Тому зрозуміло, що ефективне
управління власним капіталом є необхідною умовою функціонування суб’єкта
господарювання на ринку та його виживання в конкурентній боротьбі.
1.3
Методичні підходи до оцінки стану та ефективності використання власного
капіталу підприємства
Джерелами створення майна підприємства є власні і позичкові
кошти, співвідношення яких розкриває сутність фінансового стану. У свою чергу,
вони розподіляються на кошти тривалого і короткотермінового використання. За
коштами короткотермінового використання слід здійснювати постійний оперативний
контроль, який забезпечуватиме їх своєчасне повернення та оперативну
мобілізацію в господарському обороті підприємства. Кошти тривалого використання
називають постійним капіталом, у який входять власний капітал і довготермінові
позичкові кошти. Всякий позичковий капітал має термін повернення і тому
підлягає оновленню, а, отже, перебуває у постійному русі. Крім цього, до складу
власних коштів входять резерви, становлячи їхню найрухомішу частину.
Основну частину у структурі джерел фінансування займає
власний капітал - це власні джерела фінансування підприємства, без зазначення
терміну повернення, які внесені засновниками підприємства, накопичені впродовж
періоду його існування. Основними джерелами інформації для аналізу власного
капіталу є:
форма № 1 «Баланс підприємства»;
форма № 2 «Звіт про фінансові результати»;
форма № 3 «Звіт про власний капітал»;
форма № 4 «Звіт про рух грошових коштів».
При аналізі капіталу підприємства визначають показники
ефективності використання капіталу, оборотності та структури.
Ефективність використання капіталу найчастіше характеризує
його рентабельність:
. Рентабельність після сплати податків, визначається як
відношення суми чистого прибутку і фінансових витрат до середньої за період
суми капіталу підприємства у відсотках.
. Рентабельність власного капіталу, визначається як
відношення чистого прибутку до середньої за період суми власного капіталу у
відсотках.
. Рентабельність, що характеризує структуру капіталу,
визначається за формулою:
Рс = (П*100/В)* 1(1/Ко + 1/Фоз + 1/Фна), (1.3)
де П - нерозподілений прибуток;
В - виручка від реалізації продукції;
Ко - кількість оборотів оборотних активів;
Фоз - фондовіддача основних засобів;
Фна - фондовіддача нематеріальних активів.
Всі ці показники характеризують рівень прибутковості
капіталу.
Показниками оборотності капіталу є:
. Тривалість одного обороту (Тоб) капіталу, оборотність дня
який визначається за формулою:
_
Тоб = К / ОВрп, ( 1.4)
_
де К - середня сума капіталу;
ОВрп - одноденна вартість реалізованої продукції;
Даний показник характеризує кількість днів протягом яких
здійснюється один оборот капіталу.
. Віддача капіталу (Вк) характеризує суму виробленої або
реалізованої продукції, яку було отримано при використанні однієї гривні
капіталу та визначається за формулою:
Вк = РП / К, (1.5)
де К - середня сума капіталу;
РП - вартість реалізованої продукції;
. Коефіцієнт завантаження капіталу (Кзк) характеризує суму
капіталу, що була використана для виробництва або реалізації однієї гривні
виробленої продукції та визначається за формулою:
Кзк = К / РП, (1.6)
Структуру капіталу підприємства характеризують такі
показники:
. Індекс іммобілізації активів (Ііа), який характеризує
частку необоротних активів у власному капіталі та визначається за формулою:
Ііа = НА / ВК, (1.7)
де НА - необоротні активи;
ВК - власний капітал.
. Коефіцієнт довгострокового залучення позичкового капіталу
(Кдзпк), характеризує частку довгострокового позичкового капіталу в загальній
сумі довгострокових джерел коштів та визначається за формулою:
Кдзпк = ДПК / (ДПК+ВК), (1.8)
де ДПК - довгостроковий позичковий капітал;
ВК - власний капітал.
. Коефіцієнт структури позичкового капіталу (Кспк)
характеризує співвідношення між довгостроковими і короткостроковими джерелами
коштів та визначається за формулою:
Кспк = ДПК / КПК, (1.9)
де ДПК - довгостроковий позичковий капітал;
КПК - короткостроковий позичковий капітал.
. Коефіцієнт залежності (Кз) від довгострокових зобов'язань
характеризує співвідношення між довгостроковим залученим капіталом і власним
капіталом:
Кдзпк = ДПК / ВК, (1.10)
де ДПК - довгостроковий позичковий капітал;
ВК - власний капітал.
. Коефіцієнт структури довгострокового позичкового капіталу
(Ксдпк) характеризує яку частку довгострокового позичкового капіталу було
використано на формування необоротних активів та визначається за формулою:
Ксдпк = ДПК / НА, (1.11)
де ДПК - довгостроковий позичковий капітал;
НА- необоротні активи.
Для того, щоб не втратити платоспроможність, при формуванні
оптимальної структури капіталу варто враховувати ефект фінансового важелю
(левереджу). Фінансовий леверидж - полягає в потенційній можливості
підприємства впливати на темпи зміни чистого прибутку шляхом зміни обсягів і
структури власного і позичкового капіталу. Сила дії фінансового левериджу
дорівнює частці операційного прибутку і різниці операційного прибутку і
фінансових витрат. Сила дії фінансового важеля полягає в скільки раз темпи
зміни чистого прибутку перевищують темпи зміни операційного прибутку. Таке
перевищення забезпечується за рахунок ефекту фінансового левериджу, який
показує на скільки відсотків зміниться рентабельність власного капіталу за
рахунок залучення позикового капіталу.
Ефективне використання власного капіталу забезпечує фінансову
стійкість і рівень платоспроможності підприємства. Тому першочергова увага
повинна бути і приділена оцінці вартості власного капіталу в розрізі окремих
його елементів і в цілому.
Оцінка вартості власного капіталу має ряд особливостей,
основними з яких є:
- необхідність постійного коригування
балансової суми власного капіталу в процесі здійснення оцінки. При цьому
коригуванню підлягає тільки та частина власного капіталу, що використовується,
бо новий власний капітал, що залучається, оцінений у поточній ринковій
вартості;
- оцінка вартості нового власного
капіталу, що залучається, носить ймовірний характер. Залучення основної суми
власного капіталу контрактних зобов’язань не містить (за винятком емісії
привілейованих акцій), а є лише розрахунковими плановими величинами, що можуть
бути скориговані за результатами майбутньої господарської діяльності;
- суми виплат власникам капіталу
входять до складу оподаткованого прибутку, що збільшує вартість власного
капіталу порівняно з позиковим. Виплати власникам капіталу у формі відсотків і
дивідендів здійснюються за рахунок чистого прибутку підприємства, у той час як
виплати відсотків за позиковий капітал здійснюються за рахунок витрат (собівартості).
Це визначає більш високий рівень вартості нового власного капіталу, що
залучається порівняно з позиковим;
- залучення власного капіталу пов’язано
з більш високим рівнем ризику інвесторів, що збільшує його вартість на розмір
премії за ризик. Це пов’язано з тим, що претензії власників основної частини
цього капіталу (за винятком власників привілейованих акцій) задовольняються при
банкрутстві підприємства в останню чергу;
- залучення власного капіталу не
пов’язано, як правило, із поворотним грошовим потоком за основною його сумою,
що визначає вигідність використання цього джерела підприємством, незважаючи на
більш високу його вартість. Щодо залученого власного капіталу поворотний
грошовий потік включає, як правило, тільки платежі відсотків і дивідендів
власникам. Це визначає велику безпеку використання власного капіталу з позицій
забезпечення платоспроможності та фінансової стійкості підприємства, що
стимулює його готовність йти на більш високу вартість залучення цього капіталу.
Враховуючи ці особливості, необхідно розглянути механізм
оцінки й управління вартістю власного капіталу. До базових елементів такої
оцінки й управління вартістю власного капіталу належать:
. Вартість функціонуючого власного капіталу.
. Вартість нерозподіленого прибутку останнього звітного
періоду.
. Вартість додаткового акціонерного капіталу, що залучається:
привілейованих акцій;
простих акцій (додаткових паїв).
. Вартість функціонуючого власного капіталу має найбільш
надійний базис розрахунку у вигляді звітних даних підприємства. У процесі такої
оцінки враховуються:
- середня сума власного капіталу, що
використовується у звітному періоді за балансовою вартістю. Розрахунок цього
показника здійснюється за методом середньої хронологічної за декілька
внутрішніх звітних періодів;
- середня сума власного капіталу, що
використовується в поточній ринковій оцінці;
- сума виплат власникам капіталу у
формі процентів, дивідендів тощо за рахунок чистого прибутку підприємства. У
більшості випадків цю ціну визначають самі власники, установлюючи розмір
відсотків або дивідендів на вкладений капітал у процесі розподілення чистого
прибутку.
. Вартість нерозподіленого прибутку останнього звітного
періоду Нерозподілений прибуток є тією капіталізованою її частиною, що буде
використана в наступному періоді.
З урахуванням такого підходу вартість нерозподіленого
прибутку прирівнюється до вартості функціонуючого власного капіталу
підприємства у плановому періоді.
Отже, коли вартість функціонуючого власного капіталу в
плановому періоді і вартість нерозподіленого прибутку в цьому ж періоді рівні,
при оцінці середньозваженої вартості капіталу в плановому періоді ці елементи
капіталу можуть розглядатися як єдиний підсумований елемент, тобто включатися в
оцінку з єдиною підсумованою питомою вагою.
Управління вартістю нерозподіленого прибутку визначається
інвестиційною політикою. Таким чином, мета управління цієї частини капіталу
підпорядкована цілям інвестиційної політики підприємства, і відповідно, норма
інвестиційного прибутку завжди повинна співвідноситися з рівнем вартості
нерозподіленого прибутку.
. Вартість додаткового акціонерного капіталу, що залучається,
розраховується в процесі оцінки диференційовано за привілейованими акціями та
за простими акціями.
Вартість залучення додаткового капіталу за рахунок емісії
привілейованих акцій визначається з урахуванням фіксованого розміру дивідендів,
що за ним заздалегідь визначений. Особливістю процесу визначення вартості
даного елемента капіталу є те, що обслуговування зобов’язань за привілейованими
акціями багато в чому співпаде з обслуговуванням зобов’язань за позиковим
капіталом. Але суттєвим розходженням у характері цього обслуговування з позицій
оцінки вартості є те, що виплати щодо обслуговування позикового капіталу
відносяться на витрати (собівартість) і тому виключені зі складу оподаткування
прибутку, а дивідендні виплати за привілейованими акціями здійснюються за
рахунок чистого прибутку підприємства, тобто не мають "податкового
щита".
Отже, дослідивши різні підходи визначення сутності власного
капіталу, можна стверджувати, що, на нашу думку, власний капітал - це
сукупність фінансових ресурсів, акумульованих з різних джерел, які належать
акціонерному товариству на правах власності, користування та розпорядження,
мобілізованих в процес економічних відносин шляхом включення їх в господарський
оборот без часових обмежень з метою підвищення прибутковості та рентабельності
власного капіталу акціонерного товариства. Його розмір визначається як різниця
між активами та зобов’язаннями підприємства. Кожний компонент власного капіталу
має відповідне функціональне призначення, що дозволяє забезпечити ефективну
господарську діяльність товариства.
У міру розвитку ринкової економіки в Україні потреба у
власному капіталі буде постійно зростати. Пов’язано це з процесами реформування
власності, що відбувається в країні, значними темпами зростання підприємницьких
структур, яким на різних етапах становлення необхідні значні обсяги фінансових
ресурсів. Ринкова економіка передбачає постійне збільшення обсягів власного
капіталу, що дає можливість стабільно розвиватися матеріальному виробництву і
формувати необхідні кошти для вирішення соціально-економічних проблем
суспільства.
РОЗДІЛ
2
АНАЛІЗ
СТАНУ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ТОВ «УКРЕКОПАК»
ЗА
2010-2012 РОКИ
.1
Аналіз складу, структури та динаміки власного капіталу
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрекопак»
працює на ринку з вересня 1994 року, тобто майже 19 років. ТОВ «Укрекопак»
являється активним учасником ринкових відносин і уже більше десяти років
виступає гарантом стабільного і взаємовигідного ділового партнерства.
Здійснюючи інноваційну та інжинірингову діяльність підприємство формує щорічно
перспективний план розвитку нових видів продукції з урахуванням виникаючого
попиту на ринку і конкретних потреб замовників. За рахунок цього забезпечується
повний цикл «заявка - розробка - виготовлення - випробування - реалізація -
експлуатація».
За галузевою приналежністю підприємство відноситься до галузі
«виробництво», а за видом діяльності підприємства - «Виробництво тари з
пластмас».
Підприємство на 100% забезпечено кадрами, а середня заробітна
плата штатного працівника за грудень 2012 року склала 1800 грн.
ТОВ «Укрекопак» спеціалізується на поставках продукції по
наступним товарним позиціям:
- пакети поліотеленові;
- картонна тара;
- різні види тари та упаковки із
алюмінійової фольги;
- тара із металу;
- інша продукція.
За 19 років роботи встановлені тісні партнерські відносини
більше ніж з 2500 торговельних підприємств. Географія розміщення
підприємств-партнерів налічує такі країни , як, власне: Україна, Росія,
Білорусь, Казахстан, Узбекистан; Країни Балтії, Болгарія, Угорщина.
Взаємовідносини з партнерами мають постійний характер і
спрямовані на безперебійне забезпечення промислових підприємств необхідним
устаткуванням, сировиною, матеріалами.
Що стосується реалізації готової продукції, то слід
відмітити, що близько 57,2 % припадає на експорт - в основному в Російську
Федерацію, а 42,8 % реалізується по Україні. Якщо реалізація по Україні
здійснюється комерційними відділами та представництва підприємства, то
реалізація за межами країни в основному здійснюється через СП «Орелпак» та
дилерів: ТОВ «Компресор» (м. Бєлгород), ТОВ Тембо (м. Бєлгород), ЗАТ
«Старкрафт» (м. Москва), «Строй спецмашина» (м. Москва).
Організація i методологія бухгалтерського обліку
фінансово-господарської діяльності ТОВ «Укрекопак» здійснюється відповідно до
законодавства України про підприємницьку діяльність, Закону України «Про
бухгалтерський облік i фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року та
інших нормативно правових актів. Первинні документи складаються на типових
формах, затверджених Міністерством статистики України. Відображення в первинних
документах господарських операцій провадиться згідно Закону України «Про
бухгалтерський облік i фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року та
Положень бухгалтерського обліку, прийнятими та затвердженими
Міністерством фінансів України.
Господарська та фінансова діяльність товариства проводиться у
відповідності з вимогами чинного законодавства України та обраної облікової
політики. Звітність складена на основі дійсних даних бухгалтерського обліку i
відображає реальне фінансове становище ТОВ «Укрекопак».
Економічну характеристику підприємства характеризують основні
фінансово-господарські показники діяльності підприємства. Динаміка даних
показників ТОВ «Укрекопак» наведена в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Аналіз основних фінансово-економічних показників діяльності
ТОВ «Укрекопак» за 2010-2012 роки тис.грн.
|
Показники
|
Роки
|
Відхилення (+,-)
звітного періоду до
|
|
2010
|
2011
|
2012
|
2010 року
|
2011 року
|
|
Чистий дохід
(виручка)
|
782756
|
551389
|
516811,6
|
-265944
|
-34577,4
|
|
Собівартість
реалізованої продукції
|
639961,5
|
418109,8
|
443290
|
-196671,5
|
25180,2
|
|
Валовий прибуток
|
144085
|
110384,4
|
66649,7
|
-77435,3
|
-43734,7
|
|
Фінансовий
результат від операційної діяльності
|
34648,5
|
11909,4
|
20518,7
|
-14129,8
|
8609,3
|
|
Фінансовий
результат від звичайної діяльності до оподаткування
|
13227
|
9793,3
|
14068,1
|
841,1
|
4274,8
|
|
Чистий прибуток
(збиток)
|
13227
|
1687,2
|
11732,7
|
-1494,3
|
10045,5
|
|
Загальна вартість
майна
|
705741
|
710919,9
|
894718,1
|
188977,1
|
183798,2
|
|
Власний капітал
|
186839
|
135514,8
|
147247,5
|
-39591,5
|
11732,7
|
|
Позиковий капітал
|
518902
|
575405,1
|
747470,6
|
228568,6
|
172065,5
|
|
Необоротні активи
|
178999
|
181132,8
|
185463,3
|
6464,3
|
4330,5
|
|
Оборотні активи
|
450282
|
509839,1
|
701781,3
|
251499,3
|
191942,2
|
В процесі функціонування підприємства і величина активів і їх
структура зазнають постійних змін. Найбільш загальне уявлення про якісні зміни
в структурі коштів та їх джерел, а також динаміку цих змін можна одержати за
допомогою аналізу динаміки валюти балансу.
Характеризуючи дані показники, перш за все слід відмітити, що
валюта балансу протягом аналізованого періоду зросла на 188977,1 тис. грн.,
хоча в 2010 році порівнюючи з попереднім простежувалося незначне зниження
даного показника. Аналіз даних табл. 2.1 свідчить про зниження в тій чи іншій
мірі всіх складових прибутку за аналізований період, окрім фінансових
результатів від звичайної діяльності до оподаткування.
У 2010 році проти попереднього року відбулося суттєве
зниження доходу від реалізації продукції з 782756 тис. грн. до 551389 тис.
грн., що у відносному значенні становило майже 34 %. В 2012 році також
спостерігався спад даного показника порівняно з попереднім, однак його темпи
були незначними порівняно з минулим роком - всього 34577,4 тис. грн., або 6,27
%. Основним фактором який спричинив дані зміни є - зменшення кількості
реалізованої продукції.
Валовий прибуток знизився за аналізований період на 53,7 %,
але на відміну від виручки даний показник мав суттєвий спад як в 2011 так і в
2012 році. В 2010 році валовий прибуток становив 144085 тис. грн. Вже
наступного року він спав до величини в 110384,4 тис. грн., а в 2012 році він
становив лише 66649,7 тис. грн. Причинами зменшення валового прибутку в більших
темпах ніж виручки від реалізації являється збільшення собівартості одиниці
продукції.
Слід зазначити, що протягом двох перших років аналізованого
періоду підприємство по іншій операційній діяльності мало лише збитки тобто
величина інших операційних витрат була більшою за доходи. Проте в звітному 2012
році підприємство зуміло отримати вигоду від даного виду діяльності в розмірі
21435,5 тис. грн. Фінансові результати від операційної діяльності знизилися за
період дослідження з 34648,5 тис. грн. в 2010 році до 20518,7 тис. грн. в 2012
році, що у відносному значенні становило 40,78 %. На уповільнення темпу спаду
даного показника порівняно з валовим прибутком вплинув позитивний результат від
іншої операційної діяльності.
Варто відмітити позитивну динаміку фінансових результатів від
звичайної діяльності до оподаткування. Даний показник за 2010-2012 роки зріс на
6,36% і становив в звітному році 14068,1 тис. грн. Головною причиною даного
зростання фінансових результатів від звичайної діяльності до оподаткування є
зниження втрат від участі в капіталі з величини 14448 тис. грн. до нуля.
Фінансові результати від звичайної діяльності знизилися в
2012 році порівняно з 2010 роком на 11,3 %, що пояснюється несплатою
підприємством у 2010 році податку на прибуток. Абсолютно така ж динаміка
поширюється на показник чистого прибутку, оскільки підприємство за роки
проведеного аналізу не мало жодних доходів і витрат по надзвичайній діяльності.
У структурі капіталу ТОВ «Укрекопак» у 2010-2012 роках
переважає позиковий капітал (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Аналіз динаміки та структури капіталу ТОВ «Укрекопак» за
2010-2012 роки
|
Показники
|
Роки
|
Відхилення (+,-)
звітного періоду до
|
|
2010
|
2011
|
2012
|
2010 року
|
2011 року
|
|
Власний капітал,
тис.грн.
|
186839
|
135514,8
|
147247,5
|
-39591,5
|
11732,7
|
|
Питома вага у
валюті балансу, %
|
26,5
|
19,1
|
16,5
|
-10,0
|
-2,6
|
|
Позиковий капітал
|
518902
|
575405,1
|
747470,6
|
228568,6
|
172065,5
|
|
Питома вага у
валюті балансу, %
|
73,5
|
80,9
|
83,5
|
-10,0
|
2,6
|
|
Загальна вартість
майна
|
705741
|
894718,1
|
188977,1
|
183798,2
|
Так, у 2010 році власний капітал підприємства був рівний
186839 тис. грн., що становило всього лиш 26,5 % всього капіталу товариства.
Відповідно позиковий капітал у 2010 році у структурі становив 73,5 % ( 518902
тис. грн. в абсолютному виражені). У 2011 році обсяг власного капіталу ТОВ «Укрекопак»
знизився до 135514,8 тис. грн., що вплинуло безумовно і на зниження його частки
у структурі капіталу підприємства до 19,1%. Зобов’язання при цьому зросли як у
абсолютному (до 575405,1 тис. грн.), так і у відносному вираженні (до 80,9 %).
У 2012 році незважаючи на зростання в абсолютному вираженні
суми власного капіталу ( до 147247,5 тис. грн.), його питома вага знизилась до
16,5 %. Це було зумовлено зростанням зобов’язань до 894718,1 тис. грн., при
цьому їх частка зросла до 83,5 % (рис. 2.1).
Щодо безпосередньо складових власного капіталу ТОВ
«Укрекопак» (табл. 2.3), варто зазначити, що найбільшу питому вагу складав
нерозподілений прибуток. У 2010 році його розмір становив 116320 тис. грн., або
ж 62,3 % у загальному обсязі власного капіталу. У наступному році
нерозподілений прибуток зменшився до 64911,2 тис. грн. і у структурі власного
капіталу становив 47,9 %. У 2012 році у структурі власного капіталу частка
нерозподіленого прибутку залишилась незмінною, проте в абсолютному вираженні
його розмір зріс на 5614,7 тис. грн. до 70525,9 тис. грн.
Рис. 2.1. Структура капіталу ТОВ «Укрекопак»
Таблиця 2.3
Аналіз динаміки та структури власного капіталу ТОВ
«Укрекопак»
за 2010-2012 роки
|
Показники
|
Роки
|
Відхилення (+,-)
звітного періоду до
|
|
2010
|
2011
|
2012
|
2010 року
|
2011 року
|
|
Статутний капітал,
тис.грн.
|
36837,6
|
36837,6
|
36837,6
|
-
|
-
|
|
Питома вага у
власному капіталі, %
|
19,7
|
27,2
|
25,0
|
5,3
|
-2,2
|
|
Інший додатковий
капітал, тис. грн.
|
18196,3
|
18196,3
|
23196,3
|
5000
|
5000
|
|
Питома вага у власному
капіталі, %
|
9,7
|
13,4
|
15,8
|
6,1
|
2,4
|
|
Резервний капітал,
тис.грн.
|
15485,1
|
15569,7
|
16687,7
|
1202,6
|
1118
|
|
Питома вага у
власному капіталі, %
|
8,3
|
11,5
|
11,3
|
3,0
|
-0,2
|
|
Нерозподілений
прибуток (непокритий збиток)
|
116320,0
|
64911,2
|
70525,9
|
-45794,1
|
5614,7
|
|
Питома вага у
власному капіталі, %
|
62,3
|
47,9
|
47,9
|
-14,4
|
-
|
|
Власний капітал,
тис.грн.
|
186839
|
135514,8
|
147247,5
|
-39591,5
|
11732,7
|
Як видно з табл. 2.3 розмір статутного капіталу ТОВ
«Укрекопак» протягом досліджуваного періоду не змінювався і становив 36837,6 тис.
грн. Інший додатковий капітал у 2010 та 2011 роках становив 18196,3 тис. грн.,
відповідно у структурі - 9,7 % та 13,4 %. У 2012 році він його розмір зріс на
5000 тис. грн. і склав 23196,3 тис. грн., а його частка у загальному розмірі
власного капіталу товариства склала 15,8 %, що на 6,1 % більше за аналогічний
показник у 2010 році та на 2,4 % більше ніж у 2011 році.
Щодо резервного капіталу то у 2010 році його розмір складав
15485,1 тис. грн., а частка у загальному обсязі власного капіталу дорівнювала
8,3 %. У 2011 році резервний капітал ТОВ «Укрекопак» зріс на 84,6 тис. грн.,
порівняно з 2010 роком та склав 15569,7 тис. грн. (або 11,5 % у структурі).
Проте у 2012 році, за рахунок зростання розміру іншого додаткового капіталу,
питома вага резервного капіталу знизилась до 11,3 %, однак в абсолютному
вираженні показника відбулося зростання на 1118,0 тис. грн. до 16687,7 тис.
грн.
Можливості аналізу власного капіталу значно розширюються при
умові використання звіту про власний капітал, інформації поточного обліку.
Застосування звіту дає змогу виявити джерела надходження та використання
власного капіталу підприємства у звітному році (табл. 2.4).
Таблиця 2.4
Рух власного капіталу підприємства у 2012 році
тис. грн.
|
Статті
|
Статутний капітал
|
Резервний капітал
|
Інший додатковий
капітал
|
Нерозподілений
прибуток
|
Разом
|
|
Залишок на початок
року
|
36837,6
|
15569,7
|
18196,3
|
64911,2
|
135514,8
|
|
Дооцінка
незавершеного будівництва
|
-
|
-
|
5000
|
-5000
|
0
|
|
Відрахування до
резервного капіталу
|
-
|
1118
|
-
|
-1118
|
0
|
|
Чистий прибуток
(збиток) за звітний період
|
-
|
-
|
-
|
11732,7
|
11732,7
|
|
Разом змін у
капіталі
|
-
|
1118
|
5000
|
5614,7
|
11732,7
|
|
Залишок на кінець
року
|
36837,6
|
16687,7
|
23196,3
|
70525,9
|
147247,5
|
Отже, інформація табл. 2.4 ще раз засвідчує що підприємство
використовує власний капітал на формування резервного капіталу, а також на
фінансування господарської діяльності.
Що ж стосується вцілому структури власного капіталу ТОВ
«Укрекопак», то слід відмітити, що протягом періоду, який аналізувався суттєвих
змін вона не зазнавала, окрім 2010 року, де частка нерозподіленого прибутку в
загальній сумі власного капіталу складала 62,3 %, що на 7,4 % більше порівняно
з 2011 роком та на 8,6 % більше відносно показника 2012 року. Наочніше
структуру власного капіталу ТОВ «Укрекопак» представлено на рис. 2.2.
Рис. 2.2. Структура власного капіталу ТОВ «Укрекопак»
У структурі позикового капіталу ТОВ «Укрекопак» впродовж
2010-2012 років переважали поточні зобов’язання, при цьому довгострокові
зобов’язання були наявними лише у 2010 році становили 330 тис. грн. на кінець
періоду (табл. 2.5)
Таблиця 2.5
Аналіз динаміки та структури позикового капіталу ТОВ
«Укрекопак»
за 2010-2012 роки
|
Показники
|
Роки
|
Відхилення (+,-)
звітного періоду до
|
|
2010
|
2011
|
2012
|
2010 року
|
2011 року
|
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
6
|
|
Довгострокові
зобов’язання, тис. грн.
|
330,0
|
-
|
-
|
-
|
-
|
|
Питома вага у
позиковому капіталі, %
|
0,1
|
-
|
-
|
-
|
-
|
|
Поточні
зобов’язання, тис. грн.
|
518572,0
|
575405,1
|
747470,6
|
228568,6
|
172065,5
|
|
Питома вага у
позиковому капіталі, %
|
99,9
|
100,0
|
100,0
|
0,1
|
-
|
|
В тому числі
|
|
|
|
|
|
|
Короткострокові
кредити банків, тис. грн.
|
-
|
30000
|
30000
|
30000
|
-
|
|
Питома вага у
позиковому капіталі, %
|
-
|
5,2
|
4,0
|
4,0
|
-1,2
|
|
Поточна
заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями, тис. грн
|
1424,0
|
985,7
|
657,2
|
-766,8
|
-328,5
|
|
Питома вага у
позиковому капіталі, %
|
0,3
|
0,2
|
0,1
|
-0,2
|
-0,1
|
|
Векселі видані,
тис. грн.
|
111254,0
|
274527,0
|
259794,9
|
148540,9
|
-14732,1
|
|
Питома вага у
позиковому капіталі, %
|
21,4
|
47,7
|
34,8
|
132,5
|
-12,9
|
|
Кредиторська
заборгованість за товари, роботи, послуги, тис.грн.
|
238045,0
|
200200,9
|
265463,0
|
27418,0
|
65262,1
|
|
Питома вага у
позиковому капіталі, %
|
45,9
|
34,8
|
35,5
|
-10,4
|
0,7
|
|
Поточні
зобов’язання за розрахунками, тис. грн.
|
2878,8
|
19404,7
|
59068,8
|
56190,0
|
39664,1
|
|
Питома вага у
позиковому капіталі, %
|
0,6
|
3,4
|
7,9
|
7,3
|
4,5
|
|
Інші поточні
зобов’язання, тис. грн.
|
164970,0
|
50286,8
|
132486,7
|
-32483,3
|
82199,9
|
|
Питома вага у
позиковому капіталі, %
|
31,8
|
8,7
|
17,7
|
-14,1
|
9,0
|
|
Позиковий капітал
|
518902
|
575405,1
|
747470,6
|
228568,6
|
172065,5
|
Як видно з табл. 2.5 розмір поточних зобов’язань товариства у
2010 році становив 518572 тис. грн., що у загальному обсязі позикового капіталу
склало 99,9 %. У 2011 та 2012 роках спостерігалась чітка тенденція до зростання
поточних зобов’язань підприємства, розмір яких в 2012 році склав 747470,6 тис.
грн., що на 228568,6 тис. грн. більше ніж в 2010 році та на 172065,5 тис. грн.
- ніж в 2011 році.
Основну частину поточних зобов’язань складала кредиторська
заборгованість за товари, роботи, послуги. Так, в 2010 році вона становила
238045 тис. грн. (частка у розмірі позикового капіталу склала 45,9 %). В 2011
році спостерігається зниження розміру кредиторської заборгованості до 200200,9
тис. грн., дана тенденція відобразилась і на показникові питомої ваги, який
знизився до 34,8 %. У 2012 році кредиторська заборгованість зросла на 65262,1
тис. грн. до 265463,0 тис. грн.
Особливої уваги потребує аналіз кредиторської заборгованості
із залученням інформації поточного аналітичного обліку, а саме - в розрізі
окремих кредиторів, термінів виникнення та тривалості непогашення боргів,
виявити прострочену заборгованість тощо. Доцільним також є проведення
порівняльного аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості
підприємства. У випадку виявлення перевищення суми дебіторської заборгованості
над кредиторською, говорять про іммобілізацію власного капіталу в дебіторську
заборгованість, у протилежному - про недостатність власного капіталу для
фінансування діяльності.
Що ж стосується вцілому структури позикового капіталу ТОВ
«Укрекопак», то слід відмітити, що протягом періоду, який аналізувався суттєвих
змін вона не зазнавала, окрім 2010 року, де частка кредиторської заборгованості
в загальній сумі позикового капіталу складала 45,9 %, що на 10,4 % більше
порівняно з 2011 роком. Наочніше структуру власного капіталу ТОВ «Укрекопак»
представлено на рис. 2.3.
Рис. 2.3. Структура позикового капіталу ТОВ «Укрекопак»
Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від
доцільності та правильності вкладення фінансових ресурсів у активи. У процесі
функціонування підприємства величина активів і їх структура постійно
змінюється. При цьому може суттєво змінюватись і структура капіталу
підприємства. Зведеним джерелом для огляду названих змін виступає власне
агрегований (ущільнений, аналітичний) баланс підприємства, в
якому однорідні статті об’єднуються в певні групи. При цьому число статей
балансу може скорочуватись, що підвищує його наочність та ступінь порівнянності
з балансами інших підприємств. Найбільш поширеним методом складання
агрегованого балансу є об’єднання статей в межах розділу. Метою складання
даного балансу є визначення періодів в які підприємство мало фінансові
проблеми, а також визначення факторів, які їх спричинили.
Таблиця 2.6
Агрегований баланс ТОВ «Укрекопак» за 2010-2012 роки
тис. грн.
|
Показники
|
Роки
|
Відхилення (+,-)
звітного періоду до
|
|
2010
|
2011
|
2012
|
2010 року
|
2011 року
|
|
Актив
|
|
I. Необоротні
активи
|
178999
|
181132,8
|
185463,3
|
6464,3
|
4330,5
|
|
II. Оборотні активи
|
450282
|
509839,1
|
701781,3
|
251499,3
|
191942,2
|
|
III. Витрати
майбутніх періодів
|
76460
|
19948
|
7473,5
|
-68986,5
|
-12474,5
|
|
Баланс
|
705741
|
710919,9
|
894718,1
|
188977,1
|
183798,2
|
|
Пасив
|
|
I. Власний капітал
|
186839
|
135514,8
|
147247,5
|
-39591,5
|
11732,7
|
|
II. Забезпечення
наступних витрат і платежів
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
|
III. Довгострокові
зобов’язання
|
330
|
-
|
-
|
-330
|
-
|
|
IV. Поточні
зобов’язання
|
518572
|
575405,1
|
747470,6
|
228898,6
|
172065,5
|
|
V. Доходи майбутніх
періодів
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
|
Баланс
|
705741
|
710919,9
|
894718,1
|
188977,1
|
183798,2
|
За аналізований період відбулися деякі зміни у структурі
майна та капіталу підприємства. Говорячи про підприємство в цілому, можна
зазначити, що вартість його зросла з 705741 тис. грн. у 2010 році до 894718,1
тис. грн. у 2012 році або на 115 280 тис. грн. (рис.2.4).
Склад та структура активів підприємства, дещо змінилися.
Необоротні активи за період дослідження зросли лише на 3,6 % і становили в
звітному році 185463,3 тис. грн. А от величина оборотних активів помітно
змінилася. Ще в 2010 році сума оборотних активів складала 450282 тис. грн., а
вже через рік в 2012 вона збільшилася до 701781,3 тис. грн., що у відносному
відхиленні становило 55,9 %. Якщо співвідношення оборотних активів до
необоротних в 2010 році було на рівні 2,52, то вже в 2012 році воно зросло до
значення 3,78, що свідчить про зростання мобільності балансу підприємства.
Варто відмітити стрімке зменшення показника витрат майбутніх
періодів, який в базовому році мав значення на рівні 76460 тис. грн., а вже в
2012 році - лише 7473,5 тис. грн. Дане скорочення становило більше 90,0 % за
аналізований період.
Рис. 2.4. Динаміка майна ТОВ «Укрекопак»
Також необхідно зазначити, що в структурі капіталу
підприємства протягом 2010-2012 років відбулися певні зміни. Зокрема розмір
власного капіталу зменшився за аналізований період з 186839 тис. грн. до 147247,5
тис. грн., що у відносному значенні становило 21,2 %.
Більш значні зміни відбулися з поточними зобов’язаннями, які
в 2010 році становили 518572 тис. грн., а вже через рік даний показник склав на
44,1 % більше, а саме - 747470,6 тис. грн.
Довгострокові зобов’язання спостерігалися в балансі
підприємства лише в базовому 2010 році, при цьому сума їх становила лише 330
тис. грн.
А от сума по статтях «Забезпечення наступних витрат і
платежів» та «Доходи майбутніх періодів» взагалі була відсутня.
Якщо взяти до уваги базовий 2010 рік, то співвідношення
зобов’язань до власного капіталу склало 2,8, тоді як за звітній рік дане
співставлення зросло в 5,1 раза, що вказує на перевищення короткострокових
зобов’язань над власним капіталом більше ніж у 5 разів.
Таким чином, в ТОВ «Укрекопак» склалася неоднозначна
ситуація, а саме - стрімко зростали його зобов’язання, при спаді й так
незначному розмірі власного капіталу, необоротні активи майже не змінилися,
тоді як оборотні стрімко збільшилися.
Зазвичай довгострокові зобов’язання спрямовуються на
необоротні активи, а короткострокові зобов’язання на оборотні активи. Власний
же капітал виступає гарантом стабільності діяльності підприємства. В ситуації з
досліджуваним підприємством відмітити невідповідність в тому, що сума
необоротних активів зросла майже на 6,5 млн. грн., тоді як довгострокові
зобов’язання взагалі були відсутні. Ця ситуація вказує на те,
що необоротні активи фінансуються з короткострокових джерел, що не є аж ніяк
оптимальним варіантом.
Підбиваючи підсумок аналізу агрегованого балансу, необхідним
є вказати, що в ТОВ «Укрекопак» склався такий стан справ, коли підприємство
майже повністю працює на залучених коштах, а власний капітал, який мав би стати
гарантом стабільності діяльності підприємства, має тенденцію до зниження. Але
незважаючи на ряд негативних факторів підприємству вдається не тільки
одержувати значний прибуток, а й піддержувати свою марку лідера в галузі. Це
засвідчує той факт, що і на залучених коштах, при високому рівні менеджменту
можна успішно працювати.
2.2
Аналіз показників стану та структури власного капіталу
У процесі аналізу капіталу підприємства, в першу чергу,
досліджуються зміни в його структурі, складі та дається їм об'єктивна оцінка з
позиції інвесторів та підприємства. Так, установи банків та інших інвесторів
цікавить переважно частка власного капіталу у загальному його розмірі. При
внутрішньому ж аналізі більше уваги приділяють вивченню динаміки і структури
власного капіталу та позикового капіталу, виявляють причини змін окремих складових
частин власного та позикового капіталу та дають оцінку цим змінам. Особливу
увагу звертають на рух джерел залучених коштів, які поділяють на довгострокові
кредити та позики, кредиторську заборгованість, поточні зобов'язання за
розрахунками.
Структура власного капіталу підприємства:
впливає на рівень економічної та фінансової рентабельності
підприємства;
- визначає систему коефіцієнтів фінансової стійкості та
платоспроможності, тобто, рівень основних фінансових ризиків, а також формує
співвідношення ступеня прибутковості та ризику в процесі розвитку підприємства.
Показники структури власного капіталу ТОВ «Укрекопак»
наведені в таблиці 2.7.
Таблиця 2.7
Аналіз показників структури капіталу ТОВ «Укрекопак» за
2010-2012 роки
|
Показники
|
Роки
|
Відхилення (+,-)
звітного періоду до
|
2011
|
2012
|
2010 року
|
2011 року
|
|
Індекс
іммобілізації активів
|
0,958
|
1,337
|
1,260
|
0,301
|
-0,077
|
|
Коефіцієнт
довгострокового залучення позичкового капіталу
|
0,002
|
0,000
|
0,000
|
-0,002
|
-
|
|
Коефіцієнт
структури позичкового капіталу
|
0,001
|
0,000
|
0,000
|
-0,001
|
-
|
|
Коефіцієнт
залежності від довгострокових зобов’язань
|
0,002
|
0
|
0
|
-0,002
|
-
|
|
Коефіцієнт
структури довгострокового позичкового капіталу
|
0,0018
|
0
|
0
|
-0,0018
|
-
|
Отже, як видно з табл. 2.7 більшість показників структури
капіталу в 2011-2012 роках мають нульове значення, це насамперед пов’язано з
відсутність протягом даних років на підприємстві довгострокового позичкового
капіталу.
Невід’ємною складовою методики аналізу структури капіталу є
розрахунок показників, які характеризують фінансову стійкість ТОВ «Укрекопак»
(табл. 2.8).
Таблиця 2.8
Аналіз показників фінансової стійкості підприємства ТОВ
«Укрекопак»
за 2010-2012 роки
|
Показники
|
Роки
|
Відхилення (+,-)
звітного періоду до
|
|
2010
|
2011
|
2012
|
2010 року
|
2011 року
|
|
Коефіцієнт автономії
|
0,265
|
0,191
|
0,165
|
-0,1
|
-0,026
|
|
Коефіцієнт
фінансування
|
2,777
|
4,246
|
5,076
|
2,299
|
0,83
|
|
Коефіцієнт
фінансової стійкості
|
0,360
|
0,236
|
0,197
|
-0,163
|
-0,039
|
|
Коефіцієнт
забезпеченості власними оборотними засобами
|
-0,152
|
-0,129
|
-0,065
|
0,087
|
0,064
|
|
Коефіцієнт маневреності
власного капіталу
|
-0,366
|
-0,484
|
-0,310
|
0,056
|
0,174
|
На основі розрахованих показників табл. 2.8. слід зазначити,
що жоден із них, за всі роки аналізу, не відповідає загально установленим
нормативним значенням.
Зокрема, коефіцієнт автономії протягом 2010-2012 рр. знизився
майже на 38 %. В 2010 році його значення становило 0,265, а через рік потому
воно зменшилося до величини в 0,165, тобто ми можемо спостерігати спадну
динаміку даного показника, що є результатом залучення позикових коштів.
Коефіцієнт фінансування збільшився з величини 2,777 в
базовому році, до значення 5,076 в звітному році. Дана тенденція говорить про
те, що в структурі джерел фінансування все в більшій мірі переважають залучені
кошти.
Коефіцієнт фінансової стійкості є оберненим, з математичної
точки
зору, до показника фінансування. Даний коефіцієнт в 2010 році
становив 0,36, а 2012 його значення зменшилось до 0,197, тоді як нормативне
значення даного показника встановлене на рівні більшому за одиницю. Значення
розрахованого показника свідчить про те, що товариство має в своєму
розпорядженні лише 20 % стабільних джерел фінансування.
Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами свідчить
про наявність власних оборотних коштів, необхідних для забезпечення фінансової
незалежності та стійкості підприємства. Значення даного показника для ТОВ
«Укрекопак» за 2010-2012 рр. не відповідало нормативу (більше 0,1) і більш того
було від’ємним. Хоча даний коефіцієнт мав загальну тенденцію до зростання, але
його від’ємний знак свідчить про те, що підприємство працює виключно на
залучених коштах.
Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка
частина власного оборотного капіталу перебуває в обороті, тобто у тій формі,
яка дає змогу вільно маневрувати цими коштами, а яка капіталізована. Значення
даного показника для ТОВ «Укрекопак» зросло з -0,37 в 2010 році до -0,31 в
2012, що далеко не відповідає нормативному значенню, яке встановлено на рівні
більшому за одиницю, з подальшим зростанням даного показника. Від’ємна величина
розрахованого коефіцієнта свідчить про те, що підприємство в структурі власного
капіталу не має власних оборотних коштів, і відповідно - веде свою поточну
діяльність виключно в межах залучених джерел фінансування. Але дана фінансова
політика аж ніяк не заважає веденню підприємством успішної діяльності.
З метою оцінки показників ефективності використання власного
капіталу підприємства застосуємо групу показників, яка дає можливість
проаналізувати капітал підприємства. Показники ефективності використання
власного капіталу підприємства доцільно об’єднати у дві групи. Перша група
показників характеризує ефективність капіталу на основі розрахунку показників
його оборотності. Друга група показників отримується шляхом оцінки доходності
(рентабельності) капіталу.
Показником, який характеризує інтенсивність використання
капіталу, його ділову активність, є оборотність як сукупного капіталу, так і
його складових частин. Швидкість оборотності капіталу характеризують показники
розглянуті нами в першому розділі.
Показники оборотності власного капіталу ТОВ «Укрекопак»
наведені в таблиці 2.9.
Таблиця 2.9
Аналіз показників оборотності власного капіталу ТОВ
«Укрекопак» за 2010-2012 роки
|
Показники
|
Роки
|
Відхилення (+,-)
звітного періоду до
|
|
2010
|
2011
|
2012
|
2010 року
|
2011 року
|
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
6
|
|
Середній розмір
власного капіталу, тис. грн.
|
180226,0
|
161176,9
|
138881,2
|
-41344,8
|
-22295,7
|
|
Виручка від
реалізації,тис. грн.
|
782756
|
551389
|
516811,6
|
-265944,4
|
-34577,4
|
|
Одноденна виручка
від реалізації, тис. грн.
|
2174,3
|
1531,6
|
1435,6
|
-738,7
|
-96
|
|
Тривалість одного
обороту власного капіталу(оборотність власного капіталу), дні
|
83
|
105
|
97
|
14
|
-8
|
|
Коефіцієнт віддачі
власного капіталу
|
4,343
|
3,421
|
3,721
|
-0,622
|
0,300
|
|
Коефіцієнт
завантаження власного капіталу
|
0,230
|
0,292
|
0,269
|
0,039
|
-0,023
|
Дані табл. 2.9 свідчать про те, що власний капітал, яким
володіє ТОВ «Укрекопак», використовується достатньо ефективно. Протягом 2012
року для здійснення одного обороту власного капіталу потрібно було 97 днів. Це
на 8 днів менше, ніж у 2011 році (рис. 2.5).
Рис. 2.5. Динаміка показника оборотності власного капіталу
ТОВ «Укрекопак»
Відповідно, значення показника віддачі власного капіталу в
2012 році збільшилось на 0,3 відносно 2011 року. Однак, слід зауважити, що в
2010 році значення даного показника становило 4,343, що на -0,622 ніж його
значення в 2012 році.
Аналогічна ситуація спостерігається і в значеннях коефіцієнта
завантаження власного капітал. Вцілому слід зауважити, що підприємство в 2012
році, на фоні значень показників обротності власного капіталу в 2011 році,
знайшло можливість підвищити ефективність використання власного капіталу.
Для виявлення причин вище зазначених змін розрахуємо вплив
факторів на зміну показників оборотності (табл. 2.10).
Скоригований показник оборотності власного капіталу (Оскор)
визначається при значеннях середнього розміру власного капіталу (К0) за 2011рік
та одноденної виручки від реалізації (В1) звітного (2012) року.
Оскор = К0 / В1 (2.1)
Різниця між оборотністю власного капіталу підприємства
звітного (2012) року (О2012) та скоригованим показником оборотності (Оскор) за
2011 рік є свідченням впливу зміни середнього розміру власного капіталу (DОк), або
D Ок = О2012 - О скор. (2.2)
Вплив зміни виручки від реалізації (DОв ) на ефективність
використання власного капіталу розраховують як різницю між скоригованим
показником оборотності капіталу (Оскор) та оборотністю власного капіталу за
2011 рік (О2011)
DОв = Оскор - О2011 (2.3)
Таблиця 2.10
Розрахунок впливу факторів на зміну оборотності власного
капіталу
ТОВ «Укрекопак»
|
Показники
|
Середній розмір
власного капіталу, тис.грн.
|
Оборотність
власного капіталу, дні
|
Відхилення
оборотності, дні
|
|
2011
|
2012
|
2011
|
2012
|
Скоригований
показник
|
усього
|
в т.ч. за рахунок:
|
|
|
|
|
|
|
|
виручки від
реалізації
|
середнього розміру
власного капіталу
|
|
Власний капітал
|
161176,9
|
138881,2
|
105
|
97
|
112,27
|
-8
|
7,27
|
-15,27
|
|
Одноденна виручка,
тис. грн.
|
1531,6
|
1435,6
|
-
|
-
|
-
|
-96
|
-
|
-
|
Розрахунки, наведені в табл. 2.10, свідчать, що головною
причиною прискорення оборотності власного капіталу є стрімке зменшення розміру
капіталу. Під впливом саме цього чинника оборотність власного капіталу у
звітному році прискорилась на 15,27 дні відносно 2010 року.
Зміна розміру одноденної виручки обумовила уповільнення
оборотності власного капіталу на 7,27 дні відповідно.
Таким чином, за результатами проведеного аналізу стану та структури власного капіталу ТОВ «Укрекопак» можна зробити висновок, що в динаміці відбувається нарощення власного капіталу, що свідчить про зменшення фінансового ризику для підприємства, що також підтверджують показники ефективності його використання. Проте, варто
зазначити, що на підприємстві спостерігається брак
власних коштів протягом аналізованого періоду. Тому
керівництву ТОВ
«Укрекопак» необхідно
приділити більшу увагу щодо управління власним капіталом підприємства, оптимізувати його складові елементи та покращити показники
ефективності використання власного капіталу.
2.3
Аналіз ефективності використання власного капіталу та факторів, що спричинили
її зміну
управління
власний капітал
У практиці фінансового аналізу в розвинених країнах світу
рентабельність власного капіталу вважають найважливішим підсумковим показником,
де фокусуються результати всіх напрямків діяльності підприємства.
Ще понад 100 років тому фінансові менеджери фірми Дюпон
запропонували рентабельність власного капіталу (Rвк) визначити як добуток
рентабельності діяльності (реалізації), коефіцієнта оборотності активів (Оа) та
коефіцієнта фінансової залежності Кфз, тобто:
Rвк = Rg *Oa *Kфз = P = P* V * A = П, (2.4)
де P - чистий прибуток;- чиста виручка від реалізації
продукції;
А, П - середньорічна вартість активів та пасивів -
середньорічна вартість валюти балансу.
Отже, на основі приведеної формули, чітко видно, що
рентабельність власного капіталу залежить від змін рентабельності діяльності
(операційна діяльність), ресурсовіддачі (інвестиційна діяльність), і
співвідношення сукупного та власного капіталу (фінансова діяльність).
Розрахуємо рентабельність власного капіталу за базовий 2010
рік, та звітний 2012 рік по формулі Дюпона та помістимо їх у табл. 2.11.
Таблиця 2.11
Підсумкові дані факторного аналізу рентабельності власного
капіталу ТОВ «Укрекопак» за 2010 та 2012 роки
|
Показники
|
Фактори впливу на
величину рентабельності власного капіталу
|
Значення
|
|
Рентабельність
діяльності
|
Ресурсовіддача
|
Коефіцієнт
фінансової залежності
|
|
|
Рентабельність
базового року
|
0,020
|
0,924
|
3,921
|
0,073
|
|
Рентабельність
звітного року
|
0,027
|
0,538
|
5,678
|
0,083
|
З наведеної трьох факторної моделі рентабельності власного
капіталу випливає те, що на її розрахункове значення позитивно впливає
коефіцієнт фінансової залежності, який в обидва з аналізованих років був значно
більший від 1. Це свідчить про те, що власники «Укрекопак» фінансують лише
незначну частку діяльності підприємства за рахунок власних коштів. Але це не
заважає підприємству вести прибуткову діяльність, оскільки кожна залучена
копійка має своє раціональне місце в діяльності товариства, тобто
використовується по призначенню і з максимальною віддачею.
Оборотність активів, яка становила 0,924 в базовому році
знизилася до значення 0,538 в звітному році, а це в свою чергу свідчить про
зменшення віддачі активів, тобто уповільнення швидкості їх обертання в розрізі
аналізованих років, що є негативною тенденцією для підприємства. А от
рентабельність діяльності дещо підвищилася в звітному році порівняно з базовим
і становила 2,7 %. Отже, можна зробити висновок, що основним гальмівним
елементом, який впливає на рівень рентабельності власного капіталу є зниження
майже в два рази швидкості обертання активів. До числа позитивних факторів
можна з впевненістю віднести підвищення рівня рентабельності діяльності з 0,2 в
базовому році до 0,27 в звітному.
А от факт підвищення коефіцієнта фінансової залежності з
3,921 в попередньому до 5,678 в звітному році є явно не однозначним. З одного
боку збільшення даного коефіцієнта позитивно впливає на рівень рентабельності
власного капіталу, а з іншого, надмірне зростання даного показника, при
незважених рішеннях керівництва, може призвести до абсолютної втрати
підприємством фінансової залежності.
Вцілому, рентабельність власного капіталу характеризує
ефективність його функціонування і показує що на 1 гривню власних джерел
фінансування підприємство «Укрекопак» отримало від 7,4 до 8,3 копійки чистого
прибутку в базовому та звітному році відповідно (табл. 2.12 та рис. 2.6).
Таблиця 2.12
Аналіз показників рентабельності власного капіталу ТОВ
«Укрекопак» за 2010-2012 роки
|
Показники
|
Роки
|
Відхилення (+,-)
звітного періоду до
|
|
2010
|
2011
|
2012
|
2010 року
|
2011 року
|
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
6
|
|
Середній розмір
власного капіталу, тис. грн.
|
180226,0
|
161176,9
|
138881,2
|
-41344,8
|
-22295,7
|
|
Чистий прибуток
(збиток), тис. грн.
|
13227
|
1687,2
|
11732,7
|
-1494,3
|
10045,5
|
|
Фінансові витрати,
тис. грн.
|
59,0
|
2339,2
|
6671,1
|
6612,1
|
4331,9
|
|
Показник
рентабельності власного капіталу, %
|
7,4
|
1,1
|
8,3
|
0,9
|
7,2
|
|
Показник
рентабельності власного капіталу після сплати податків, %
|
7,4
|
2,5
|
13,3
|
5,9
|
10,8
|
|
Показник терміну
окупності власного капіталу, роки
|
14
|
96
|
12
|
-2
|
-84
|
Значення показників свідчить про те, що за роки аналізу
ефективність функціонування власного капіталу зросла на 13,7%, що є позитивом
для підприємства.
Рис. 2.6. Динаміка показника рентабельності власного капіталу
ТОВ «Укрекопак»
Важливим показником щодо ефективності використання власного
капіталу є показник терміну його окупності, який показує за який термін
окупиться власний капітал підприємства, враховуючи досягнутий рівень
рентабельності за період, що аналізується. Так, в 2012 році даний показник
склав 12 років, що на 2 роки менше ніж в 2010 році та на 84 роки менше ніж в
2011 році (рис.2.7). Дана тенденція до скорочення періоду окупності є
позитивною для діяльності підприємства.
Рис. 2.7. Динаміка показника терміну окупності власного
капіталу ТОВ «Укрекопак»
Оскільки у структурі капіталу підприємства переважає
позичковий капітал, то виникає необхідність у розрахунку показників
рентабельності позичкового капіталу ТОВ «Укрекопа» (табл. 2.13).
Таблиця 2.13
Аналіз показників рентабельності позичкового капіталу ТОВ
«Укрекопак» за 2010-2012 роки
|
Показники
|
Роки
|
Відхилення (+,-)
звітного періоду до
|
|
2010
|
2011
|
2012
|
2010 року
|
2011 року
|
|
Середній розмір
позичкового капіталу, тис. грн.
|
526495,5
|
547153,5
|
661437,8
|
134942,3
|
114284,3
|
|
Чистий прибуток
(збиток), тис. грн.
|
13227
|
1687,2
|
11732,7
|
-1494,3
|
10045,5
|
|
Фінансові витрати,
тис. грн.
|
59,0
|
2339,2
|
6671,1
|
6612,1
|
4331,9
|
|
Показник
рентабельності позичкового капіталу, %
|
2,5
|
0,3
|
1,8
|
-0,7
|
1,5
|
|
Показник рентабельності позичкового
капіталу після сплати податків, %
|
2,5
|
0,7
|
2,8
|
0,3
|
2,0
|
Рентабельність позичкового капіталу характеризує ефективність
його функціонування і показує що на 1 гривню позичених джерел фінансування
підприємство «Укрекопак» отримало від 2,5 до 1,8 копійки чистого прибутку в
базовому та звітному році відповідно.
Таким чином, протягом 2010-2012 років особливості управління
власним капіталом ТОВ «Укрекопак» полягали в наступному: розмір статутного
капіталу не змінився; у підприємства зростали обсяги додаткового капіталу та
резервного капіталу за рахунок прибутку. За рахунок значного зростання чистого
прибутку на ТОВ «Укрекопак» розмір власного капіталу зріс з 705741,0 тис. грн.
в 2010 році до 894718,1 тис. грн в 2012 році.
РОЗДІЛ
3
НАПРЯМИ
ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ВЛАСНИМ КАПІТАЛОМ
3.1 Удосконалення
складу та структури власного капіталу
Актуальним питанням сьогодення для підприємств України є
оптимізація структури як капіталу вцілому, так і власного капіталу. Не існує
єдиного рецепта раціонального співвідношення власного і позикового капіталу.
Однак, існує ряд об’єктивних і суб’єктивних факторів, використання яких дає
можливість цілеспрямовано формувати структуру капіталу, яка б забезпечила умови
найбільш ефективного його використання підприємством.
Оптимізація структури капіталу є одним із найбільш важливих і
складних завдань, які вирішуються у процесі фінансового управління
підприємством. Оптимальна структура капіталу являє собою таке співвідношення
використання власних і позичених коштів, при якому забезпечується ефективна
пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності і коефіцієнтом
фінансової стійкості підприємства, тобто, максимізується його ринкова вартість.
Процес оптимізації структури власного капіталу підприємства
здійснюється за такими етапами.
Аналіз власного капіталу підприємства. Основною метою цього
аналізу є виявлення тенденцій динаміки обсягу і складу власного капіталу в
передплановому періоді, їх вплив на фінансову стійкість і ефективність
використання капіталу.
Необхідно також здійснити оцінку основних факторів, які
визначають формування структури капіталу. Практика показує, що не існує єдиних
рецептів ефективного співвідношення власного і позикового капіталу не тільки
для однотипних підприємств, але і для одного підприємства на різних стадіях
його розвитку і при різній кон’юнктурі товарного і фінансового ринків. Разом з
цим, існує ряд об’єктивних та суб’єктивних факторів, урахування яких дозволяє
цілеспрямовано формувати структуру капіталу, забезпечуючи умови найбільш
ефективного його використання на кожному конкретному підприємстві.
З урахуванням цих факторів, управління структурою власного
капіталу на підприємстві зводиться до двох основних напрямів:
встановлення оптимальних рівнів для певного підприємства
використання власного та залученого капіталів;
забезпечення залучення на підприємство необхідних видів та
обсягів капіталу для досягнення розрахункових показників його структури.
Оптимізацію структури капіталу можна здійснити двома
методами:
за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності;
за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків.
Для проведення оптимізаційних розрахунків за першим критерієм
використовується механізм фінансового леверіджу. Процес цієї оптимізації
базується на попередній оцінці вартості власного та залученого капіталу при
різних умовах його залучення і здійснення багатоваріантних розрахунків
середньозваженої вартості капіталу.
Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня
фінансових ризиків пов’язаний з процесом диференційного вибору фінансування
різних складових частин активів підприємства. З цією метою всі активи
підприємства поділяють на три групи:
необоротні активи;
постійна частина оборотних активів;
змінна частина оборотних активів.
Отже, основними методичними підходами до вирішення завдання
оптимізації структури капіталу є:
управління величиною ефекту фінансового левериджу;
формування політики фінансування активів з урахуванням
вартості, ризиків та термінів залучення капіталу;
мінімальної вартості залучення капіталу.
При застосуванні першого методичного підходу слід пам’ятати,
що фінансовий леверидж - це використання підприємством позикового капіталу, яке
впливає на зміну доходності власного капіталу і дає йому можливість одержати
додатковий прибуток на власний капітал. Показник, який відображає рівень додаткового
прибутку на власний капітал за різних варіантів структури капіталу, називається
ефектом фінансового левериджу.
На думку І. О. Бланка, фінансовий леверидж - це один із
основних механізмів реалізації такого завдання фінансового менеджменту, як
максимізація рівня рентабельності при заданому рівні фінансового ризику.
Ефектом фінансового левериджу він називає показник, який
відображає рівень додатково генерованого прибутку власним капіталом при різній
структурі залучення позикового капіталу [10].
В. В. Ковальов зазначає, що за допомогою левериджу
характеризується взаємозв’язок між прибутком і вартісною оцінкою активів або
фондів, які використані для отримання конкретного прибутку. Відносно до
економіки він трактується як фактор, незначна зміна якого може привести до
суттєвих змін певних результативних показників.
Слід зазначити, що ефект фінансового левериджу може бути
величиною як позитивною, так і від’ємною. Крім того, цей ефект виникає завдяки
використанню не лише платного кредиту, але і безоплатних позикових ресурсів
(кредиторської заборгованості). І чим вищою є частка останніх у загальній сумі
позикових коштів, тим вищим є значення ефекту фінансового левериджу. Тому ефект
фінансового левериджу - це зміна рентабельності власного капіталу за рахунок
використання позикових коштів в обороті підприємства.
Позитивний ефект фінансового левериджу виникає у тих
випадках, коли позиковий капітал, який отримано під фіксований відсоток,
використовується підприємством у процесі діяльності таким чином, що приносить
більш високий прибуток, ніж фінансові витрати, тобто, доходність сукупного
капіталу вища за середньозважену ціну позикових ресурсів.
Розрахунок ефекту фінансового левериджу проводиться за
формулою:
ЕФЛ = (Рск - Ц пк ) ´ (1 - Коп ) ´ ПК / ВК, (3.1)
де ЕФЛ - ефект фінансового левериджу;
Рск - рентабельність сукупного капіталу, %;
Цпк - середньозважена ціна позикового капіталу (витрати,
пов’язані з позиковим капіталом / середній розмір позикового капіталу) %;
ПК - середній розмір позикового капіталу, тис. грн.;
ВК - середній розмір власного капіталу, тис. грн.
У наведеній формулі розрахунку ефекту фінансового левериджу
виділяють три складові:
диференціал фінансового левериджу (Рск - Цпк), який
характеризує різницю між рентабельністю сукупних активів та середньою ціною
позикового капіталу;
податковий коректор фінансового левериджу (1 - Коп) - це
рівень прибутку, який залишається у підприємства після сплати податків та
свідчить про залежність ефекту фінансового левериджу від рівню оподаткування
прибутку;
плече фінансового важеля - характеризує силу впливу
фінансового важеля (ПК / ВК). Цей показник свідчить про фінансову стійкість
підприємства та показує, яка величина позикового капіталу припадає на 1 грн.
власного капіталу.
Розрахунок ефекту фінансового левериджу по ТОВ «Укрекопак»
представлено в табл.3.1 як за умови стабільності цін, так і наявності
інфляційних процесів.
Таблиця 3.1
Розрахунок ефекту фінансового левериджу ТОВ «Укрекопак»
за 2010 - 2012 роки
|
Показники
|
Роки
|
Відхилення (+,-)
звітного періоду до
|
|
2010
|
2011
|
2012
|
2010 року
|
2011 року
|
|
Прибуток від
операційної діяльності
|
34648,5
|
11909,4
|
20518,7
|
-14129,8
|
8609,3
|
|
Фінансові витрати
|
59
|
2339,2
|
6671,1
|
6612,1
|
4331,9
|
|
Прибуток від
звичайної діяльності до оподаткування
|
13227
|
9793,3
|
14068,1
|
841,1
|
4274,8
|
|
Податок на прибуток
|
0
|
8106,1
|
2335,4
|
2335,4
|
-5770,7
|
|
Прибуток від
звичайної діяльності
|
13227
|
1687,2
|
11732,7
|
-1494,3
|
10045,5
|
|
Коефіцієнт
оподаткування
|
0,000
|
0,828
|
0,166
|
0,166
|
-0,662
|
|
Середній розмір
капіталу, у т.ч.:
|
706721,5
|
708330,4
|
802819
|
96097,5
|
94488,6
|
|
власного капіталу
|
180226,0
|
161176,9
|
138881,2
|
-41344,8
|
-22295,7
|
|
позикового капіталу
|
526495,5
|
547153,5
|
661437,8
|
134942,3
|
114284,3
|
|
Плече фінансового
важеля (коефіцієнт заборгованості)
|
2,921
|
3,395
|
4,763
|
1,842
|
1,368
|
|
Рентабельність власного
капіталу,%
|
7,4
|
1,
|
8,3
|
0,9
|
7,3
|
|
Рентабельність
сукупного капіталу, %
|
1,9
|
0,2
|
1,5
|
-0,4
|
1,3
|
|
Середньозважена
ціна позикового капіталу, %
|
0,01
|
0,43
|
1,01
|
1
|
0,58
|
|
Ефект фінансового
левериджу:
|
5,521
|
-0,134
|
1,946
|
-3,575
|
2,08
|
Розрахунки свідчать, що залучення позикового капіталу
дозволяє підприємству подолати фінансову кризу. Це проявляється в тому, що,
використовуючи поточні зобов’язання як джерело фінансування своєї діяльності,
воно може забезпечити ефективність господарювання, перебороти тенденцію до росту
збитковості власного капіталу.
За розрахунками табл. 3.1 відмічаємо, що ТОВ «Укрекопак»
протягом 2010-2012 років має від’ємне значення ефекту фінансового левериджу
тільки в 2011 році. При чому, в 2012 році спостерігаємо тенденцію до його росту
на 2,08 %. Таким чином, розрахунок ефекту фінансового левериджу підприємства
свідчить, що за період аналізу позитивний ефект спостерігався тільки в 2010 та
2012 роках.
Отже, зменшення фінансової залежності підприємства від
зовнішніх джерел фінансування в 2010 році, обумовило збільшення розміру його
прибутку, а також найвищий рівень ефекту від фінансового лівереджу в розмірі
5,521%. Знання механізму впливу фінансового левериджу на рівень прибутковості
власного капіталу і рівень фінансового ризику дозволяє управляти як вартістю,
так і структурою капіталу підприємства. Оптимізація структури капіталу являє
собою таке співвідношення у використанні власного і позикового капіталу, при
якому забезпечується найбільш ефективне співвідношення між коефіцієнтом
фінансової рентабельності і коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства.
Як відзначалося раніше, оптимізація структури капіталу за
критерієм мінімізації рівню фінансового ризику та термінів залучення капіталу
пов’язана з вибором більш дешевих джерел фінансування активів підприємства.
Зазначимо, що підприємство може застосовувати три різних
підходи до фінансування різних груп оборотних активів за рахунок капіталу.
Консервативний підхід передбачає використання власного
капіталу і довгострокових зобов’язань для формування необоротних активів та
половини змінної частини оборотних активів.
Агресивний підхід спрямований на використання власного
капіталу та довгострокових зобов’язань лише для фінансування необоротних
активів.
Оборотні активи у повному обсязі формуються за рахунок короткострокових
зобов’язань.
Компромісний підхід передбачає фінансування необоротних
активів та постійної частини оборотних активів за рахунок власного капіталу та
довгострокових зобов’язань В табл. 3.2 наведена інформація для визначення
структури капіталу підприємства за критерієм мінімізації рівня фінансового
ризику.
Таблиця 3.2
Вихідні дані для визначення структури капіталу в 2012 році
ТОВ «Укрекопак» за критерієм мінімізації рівня фінансового
ризику
|
Показники
|
Сума, тис. _абл.
|
Питома вага, %
|
|
Необоротні активи
|
185463,3
|
20,7
|
|
Оборотні активи
|
709254,8
|
79,3
|
|
у тому числі:
|
|
|
|
постійна частина
|
373310,3
|
41,7
|
|
змінна частина
|
335944,5
|
37,5
|
|
Сукупний капітал
|
894718,1
|
100,0
|
Проаналізуємо, який тип фінансування оборотних активів
використовує підприємство.
Схематично, модель фінансування оборотних активів
підприємства зображено на рис. 3.1.
|
Змінна частина
оборотних активів 335944,5
|
Позиковий каптал
747470,6
|
|
Постійна частина
оборотних активів 373310,3
|
|
|
Необоротні активи
185463,3
|
|
|
Власний капітал
147247,5
|
Рис. 3.1. Модель фінансування оборотних активів ТОВ
«Укрекопак»
Дані рис. 3.1 свідчать, що всі змінні оборотні активи,
постійні оборотні активи та частина необоротних активів фінансуються за рахунок
короткострокового позикового капіталу. Інша частина необоротних активів
фінансується за рахунок власного капіталу.
Отже, підприємство використовує політику фінансування
активів, яка за своїми показниками наближається до агресивної моделі.
Проаналізуємо, який тип фінансування оборотних активів
використовує ТОВ «Укрекопак».
Враховуючи вищезазначене, розрахуємо розмір власного та
позикового капіталу підприємства при використанні різних підходів до
фінансування окремих груп активів (табл. 3.3).
Таблиця 3.3
Розрахунок розміру капіталу підприємства за критерієм
мінімізації рівня фінансового ризику, тис.грн.
|
Показники
|
|
Консервативний
підхід
|
|
Власний капітал
|
353435,6
|
|
Позиковий капітал
|
541282,5
|
|
Сукупний капітал
|
894718,1
|
|
Компромісний підхід
|
|
Власний капітал
|
558773,6
|
|
Позиковий капітал
|
335944,5
|
|
Сукупний капітал
|
894718,1
|
|
Агресивний підхід
|
|
Власний капітал
|
147247,5
|
|
Позиковий капітал
|
747470,6
|
|
Сукупний капітал
|
894718,1
|
На основі даних табл. 3.3 розрахуємо, які співвідношення між
власним та позиковим капіталом формуються на підприємстві при виборі тієї чи
іншої політики формування активів.
Структура капіталу підприємства за різними підходами до
фінансування активів наведена в табл. 3.4.
Таблиця 3.4
Структура капіталу ТОВ «Укрекопак» за різними підходами до
фінансування активів
|
Підходи до
фінансування активів
|
|
консервативний
|
компромісний
|
агресивний
|
|
ВК:ПК
|
ВК:ПК
|
ВК:ПК
|
|
39,5 : 60,5 %
|
62,5 % : 37,5 %
|
16,5 % : 83,5 %
|
Враховуючи дані табл. 3.3 та 3.4, ми можемо зробити наступні
висновки. ТОВ «Укрекопак» доцільно обрати консервативний підхід щодо
фінансування активів підприємства. Це обумовлено тим, що при даному підході
обсяг фінансування за рахунок позикового капіталу наближений до того, що
реально існує на підприємстві. При цьому, розмір власного капіталу необхідно
довести до 353435,6 тис. грн., що можливо враховуючи темпи зростання розміру
чистого прибутку. При даному підході підприємству доцільно використовувати
довгострокові позикові кошти у обсязі 206188,1 тис. грн., що будуть направлені
на фінансування постійної частини оборотних активів, а короткострокові позикові
кошти повністю будуть фінансувати змінну частину оборотних активів обсягом
335944,5 тис. грн.
Розглядаючи компромісний підхід, слід зазначити, що в даному
випадку підприємству необхідно нарощувати власний капітал до 558773,6 тис. грн.
Враховуючи те, що у 2012 році власний капітал дорівнював 147247,5 тис. грн., а
це на 411526,1 тис. грн. менше, ніж необхідно для застосування компромісного
підходу. Таким чином, на сучасному етапі функціонування підприємства досягти
необхідного розміру власного капіталу не має можливості. Отже, оптимальна
структура капіталу підприємства за критерієм мінімізації ризиків досягається
при співвідношенні власного та позикового капіталу, як 39,5 % та 60,5 %
відповідно.
Аналіз фінансової стійкості підприємства в умовах економічної
кризи має важливе значення.
При комплексній оцінці фінансової стійкості Ф.Ф. Бутинець
пропонує розраховувати коефіцієнт страхування бізнесу, який визначається як
відношення суми резервного капіталу до загальної вартості майна і показує суму
капіталу, який зарезервовано підприємством на кожну гривню майна.
Резервний капітал є одним з джерел утворення господарських
засобів на підприємстві: необоротних та оборотних активів. Різні види активів
мають різний рівень ліквідності, тобто здатності перетворюватись на грошові кошти.
При визначенні платоспроможності підприємства до уваги беруть
лише оборотні активи, а не все майно підприємства. Щоб ефективно виконувати
свої функції, резервний капітал повинен бути забезпечений ліквідними активами
підприємства. Створення резервного капіталу та інших резервів передбачається
також законодавством зарубіжних країн: Великобританії, Естонії, Польщї, Росії,
США, Франції та інших. У Німеччині встановлена мінімальна межа сукупного обсягу
резервів: капітальних і тих, що створені за рахунок прибутку.
Згідно із Законом про акціонерні товариства німецьким
підприємствам для формування обов’язкових резервів слід спрямовувати двадцяту
частину чистого прибутку. Такі відрахування потрібно здійснювати, поки обсяг
сукупних резервів не досягне 10 % номінального капіталу товариства. Аналогічний
порядок формування резервів діє у Швейцарії, з однією відмінністю, що
мінімальний розмір обов’язкових резервів становить 20 % номінального капіталу.
Тобто щорічні мінімальні відрахування, встановлені законодавством цих країн,
відповідають нормам, що діють в Україні.
Одним з видів резервів, які використовуються в обліку
власного капіталу в зарубіжних країнах (Польща, Естонія), є резерв на
переоцінку активів та резерв на прострочену дебіторську заборгованість та сумнівні
борги. Створення цих видів резервів в Україні пропонуємо також і ми. Крім
резерву на переоцінку активів, пропонуємо створювати резерв з прискореної
амортизації та відображати їх на додаткових субрахунках рахунку 43 «Резервний
капітал».
Однак економічний зміст цих видів резервів вже відображається
на рахунках бухгалтерського обліку, зокрема, резерв на переоцінку активів - на
субрахунку 423 «Дооцінка активів», резерв на прострочену дебіторську
заборгованість та сумнівні борги - на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів»,
нарахування ж амортизації, зокрема і прискореної, за бухгалтерськими методами
відбувається на рахунку 13 «Знос (амортизація) необоротних активів».
На нашу думку, у складі резервного капіталу, відповідно до
цілей його використання доцільно виділити окремі субрахунки: 431 «Резерв на
виплату дивідендів за привілейованими акціями» та 432 «Резерв на інші виплати».
Виділення окремого субрахунку 431 «Резерв на виплату
дивідендів за привілейованими акціями», на нашу думку, є доцільним, оскільки
розмір дивідендів за цим видом акцій не залежить від результатів господарської
діяльності підприємства. Акціонерне товариство виплачує дивіденди за
привілейованими акціями в установленому статутом розмірі. У разі відсутності
або недостатності чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку
минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за
рахунок резервного капіталу товариства. Резерв на виплату дивідендів за
привілейованими акціями в складі загального резервного капіталу доцільно
створювати щорічно в розмірі суми дивідендів, які необхідно сплатити за цим
видом акцій. Використання іншої частини резервного капіталу захистить
підприємство від негативних наслідків можливих збитків у майбутньому.
Таким чином, можна зробити висновок, що сьогодні на практиці
доволі незначна частина підприємств створює резервний капітал, що проявляється
певним нерозумінням власників ролі резервного капіталу в управлінні активами
підприємства. При отриманні збитків такі підприємства позбавляються своєрідного
«буфера», що зменшував би їх негативний вплив.
На нашу думку, розмір резервного капіталу необхідно
коригувати, враховуючи інфляційні процеси, а також не обмежуватися законодавчо
встановленим рівнем резервного капіталу, а розраховувати його із можливих
реальних потреб підприємства.
Отже, закони ринкової економіки не змінюються з роками:
бізнес починається з грошей, постійно їх потребує і існує заради примноження
грошей. Тому однією з найголовніших проблем фінансового менеджменту є
формуванняраціональної структуриджерел фінансування необхідних обсягів витрат
та забезпечення бажаного рівня доходів.
При цьомураціональна структураджерел фінансування тісно
пов’язана з дивідендною політикою, яку проводить підприємство. Їх зв’язок
полягає у тому, що досягнення достатньої чистої рентабельності власного
капіталу та високого рівня дивіденду залежить від структури капіталу; в свою
чергу , можливості підприємства щодо формування тієї чи іншої структури
капіталу залежать від чистої рентабельності власного капіталу та норми
розподілу прибутку на дивіденди.
Маючи високу чисту рентабельність власного капіталу,
підприємство в змозі залишати більше нерозподіленого прибутку на розвиток,
тобто на нарощення власних засобів. Забезпечуючи фінансування стратегічних
потреб підприємства, власні засоби виконують також гарантійну функцію у
взаємовідносинах підприємства з контрагентами, зокрема з кредиторами.
При звичайних умовах діяльності суб’єкт господарювання не
повинен повністю використовувати свої позикові можливості. Завжди має
залишатися резерв «позикової сили», щоб у випадку необхідності скористатися
позикою без перетворення диференціалі фінансового важелю у від’ємну величину.
Досвідчені фінансові менеджери в США вважають, що краще не перевищувати питому
вагу 40 % позикового капіталу у загальному капіталі, тобто плеча фінансового
важелю 0,67.
Незважаючи на відзначені недоліки коефіцієнта фінансового
левериджу, складності в розрахунках показників, цей метод має одну дуже важливу
позитивну ознаку - дає змогу оптимізувати структуру капіталу за критерієм рівня
фінансової рентабельності.
3.2
Вдосконалення системи управління власним капіталом на підприємстві
Основні напрямки розвитку та управління власним капіталом
підприємства відображає концепція, яка є системою науково-обґрунтованих
принципів.
Основні структурні блоки концепції наступні: механізми,
принципи, основні функції, методи і задачі. До стратегічних функцій віднесено:
економічний розвиток підприємства, максимізація ринкової вартості, фінансовий
ріст, фінансова рентабельність, фінансова ідеологія. Тактичними функціями є:
створення нового бізнесу, інвестиції та інновації, сегментування, моніторинг та
регулювання.
Методологічними принципами концепції є: інтегрованість із
загальною системою управління підприємством; комплексний характер формування
управлінських рішень; динамізм управління; орієнтація на стратегічні цілі
розвитку; варіантність вибору управлінських рішень. Ці принципи поєднані з
загальними принципами управління: системність, адаптивність, цілісність,
оптимальність, надійність, гнучкість, ефективність, координація, науковість.
Управління власним капіталом базується на ідеї інтегрованого
підходу, якому властива системна цілісність, що поєднує різнорідні складники
процесу формування капіталу. Ця концепція полягає у всебічному і комплексному
розгляді питань процесів виробництва і споживання, що є основою при
стратегічному плануванні і прогнозуванні.
Забезпечення системи менеджменту капіталу - сукупність
матеріальних, фінансових або будь-яких інших засобів і організаційних заходів
для реалізації завдань управління капіталом.
Ми вважаємо, що доцільно виділити та розглянути
інтелектуальне, інформаційне та технічне забезпечення системи управління
капіталом. Однак зазначимо, що такі види забезпечення не є відокремленими елементами,
а тісно пов’язані між собою. Одним з етапів формування системи менеджменту
капіталу є виділення її складових. Проведені теоретичні дослідження дають змогу
стверджувати, що до них відносяться процесна, функціональна, організаційна та
методична.
У межах процесної складової розглядається сукупність
взаємозалежних управлінських процесів, спрямованих на обґрунтування,
вироблення, прийняття й виконання рішень щодо формування та використання
капіталу; у межах функціональної - сукупність функцій управління як специфічних
видів діяльності по обґрунтуванню, виробленню, прийняттю й виконанню
управлінських рішень; у межах організаційної - сукупність спеціалізованих
органів (підрозділів - відділів, бюро, груп і т.п.) управління, взаємодіючих і
взаємозалежних між собою для досягнення цілей і завдань управління капіталом.
Методична складова складається з методик та методів організації управління,
тобто сукупності способів і прийомів управління, що забезпечують досягнення
поставлених цілей і рішення завдань управління капіталом.
Стратегія управління власним капіталом підприємства
спрямована на вирішення таких основних завдань:
. Формування достатнього обсягу власного капіталу, що
забезпечить необхідні темпи економічного розвитку підприємства.
. Оптимізація розподілу сформованого капіталу за видами
діяльності та напрямами використання.
. Забезпечення умов досягнення максимальної доходності
власного капіталу за запланованого рівня фінансового ризику.
Забезпечення мінімізації фінансового ризику, пов'язаного з
використанням капіталу, за запланованого рівня його доходності.
. Забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства у
процесі його розвитку.
.Забезпечення належного рівня фінансового контролю над
підприємством з боку його засновників.
. Забезпечення належної фінансової гнучкості підприємства.
. Оптимізація обігу капіталу.
. Забезпечення своєчасного реінвестування капіталу.
Управління капіталом підприємства, як і весь процес
управління, охоплює стратегію і тактику управління. Під стратегією розуміють
загальний напрямок і спосіб використання засобів для досягнення поставленої
мети.
Встановлюючи визначені правила й обмеження, стратегія дає
змогу сконцентрувати зусилля на тих варіантах рішень, що не суперечать обраному
напрямку управлінської діяльності. Тактика управління - це конкретні методи і
прийоми досягнення поставленої мети у визначеній ситуації й у визначений момент
часу. Завдання тактики управління - вибір найбільш оптимального рішення і
способів його втілення в ситуації, яка склалася.
Необхідно зазначити, що ефективність діяльності значною мірою
залежить від рівня розвитку та вдосконалення системи управління капіталом.
Управління власним капіталом суб'єктів господарювання тісно
пов'язане із прийняттям управлінських рішень, оскільки його величина та
динаміка є важливими критеріями для встановлення їх оптимальності. Капітал
завжди є необхідним атрибутом діяльності - від моменту створення підприємства
до його ліквідації або реорганізації. Своєю чергою, управління капіталом
передбачає вплив на його обсяг і структуру, а також джерела формування з метою
підвищення ефективності його використання. Налагоджений механізм управління
капіталом передбачає: чітку постановку цілей і завдань управління капіталом, а
також контроль за їх дотриманням у плановому періоді; удосконалення методики
визначення й аналізу ефективності використання усіх видів капіталу; розроблення
напрямків оптимізації процесу управління капіталом, а також їх аналізу і
впровадження; розроблення методики оперативного управління високо ліквідними
обіговими активами; розроблення загальної стратегії управління капіталом;
використання у процесі управління економічних методів і моделей, зокрема під
час аналізу і планування; орієнтацію на використання внутрішніх важелів впливу
на процес управління капіталом.
Важливим етапом для підвищення конкурентоздатності України
взагалом є впровадження стратегічних інвестицій, які спрямовані на створення
нових підприємств, нових виробництв або придбання цілісних майнових комплексів
в іншій сфері діяльності, в інших регіонах і т. п.
Стратегічні інвестиції, спрямовані на впровадження досягнень
науково-технічного прогресу, підвищення ступеня конкурентоспроможності
продукції, зниження господарських ризиків. За допомогою стратегічних інвестицій
реалізуються структурні зміни в економіці, розвиваються ключові імпортозамінні
виробництва або конкурентоспроможні експортно-орієнтовані галузі.
Управління сучасним підприємством потребує оперативності. У
час швидких змін на ринку, швидкої зміни попиту на продукцію необхідною є
інформаційна база для прийняття оперативних рішень і контролю за їх виконанням.
Перехід суспільства до інформаційної епохи та наукомістких технологій вводить у
дію інформаційні ресурси.
Істотним чинником, який зумовлює прийняття недосконалих
управлінських рішень у фінансовій сфері в цілому та власного капіталу зокрема,
є відсутність на підприємствах координації діяльності різноманітних служб,
інформаційного менеджменту; внутрішнього контролю й управлінського обліку.
Інформаційна система - це сукупність різноманітних взаємопов’язаних
або взаємозалежних всебічних відомостей про стан об’єкта, управління та
процеси, що відбуваються на ньому, які виражені в показниках.
Концепція фінансового контролінгу інформаційної системи
управління власним капіталом ґрунтується на нитці базових положень.
По-перше, концепція управління заснована на уявленні про
підприємство як про складну відкриту соціально-економічну систему, що має певні
цілі. Основною метою вважається забезпечення довгострокового існування
організації, оптимізація прибутку. У процесі управління інформаційними
системами ця мета трансформується у завдання максимізації впливу проектів
інформаційних систем і технологій на оперативному рівні на показник прибутку, а
на стратегічному - на показник акціонерної вартості капіталу.
По-друге, управління розглядається як процес впровадження
інформаційної системи підприємства, який у спрощеному вигляді можна представити
як взаємозалежну систему планування і контролю інформаційних систем.
Особлива цінність фінансового контролінгу управління власним
капіталом проявляється при зростанні й ускладненні господарських систем і
корпоративних інформаційних мереж, тому що при ньому виникне проблема
неузгодженості різних функціональних планів. Відтак можна виділити третє базове
положення концепції планування і контролю - це фінансовий контролінг як
інтегруюча і координуюча система. При цьому мова йде не тільки про інтеграцію
фаз ухвалення рішення, але й про об’єднання та координацію планів різних
функціональних підсистем, структурних одиниць інформаційної служби підприємства
і проектів інформаційних систем, особливо в умовах, коли на підприємстві
функціонують різні, не пов’язані між собою автоматизовані системи обліку й
управління, які не відповідають вимогам нових стандартів.
Четверте базове положення сучасної концепції контролінгу
інформаційних систем управління власним капіталом полягає в тому, що останній
виконує функцію підтримки процесу управління.
Основними напрямками роботи контролера інформаційної системи
є формування й удосконалювання самої структури системи планування і контролю
інформаційної системи управління елементами власного капіталу; розробка методів
реалізації планово-контрольних розрахунків та аналізу впливу інформаційних
систем на прибуток підприємства, визначення необхідних для розрахунків вихідних
даних, їхніх джерел і шляхів одержання.
Роль і значення фінансового контролінгу в системі управління
власним капіталом підприємства повинні визначатися ступенем затребуваності
інформації, сформованої даною системою.
Водночас значення фінансового контролінгу істотно зростатиме
завжди, коли для реалізації встановлених власником цілей буде необхідна якісна
координація всіх структурних підрозділів підприємства, що характерно,
насамперед, для зростаючих великих підприємств. Спроможність координувати
діяльність у вертикальному та горизонтальному напрямах робить фінансовий
контролінг - незалежно від того, хто виконуватиме цю функцію - ефективним
інструментом сучасного менеджменту, діяльність якого має бути спрямована на
збереження та зростання вартості компанії та гарантування її довгострокового
стабільного розвитку.
Фінансовий контролінг як об’єкт дослідження сфери управління
власним капіталом відрізняється від будь-якої іншої сфери наявними між
функціональними взаємозв’язками. Саме через це оптимізація діяльності у сфері
управління стає максимально наближеною до проблематики фінансового контролінгу.
Системний підхід до управління означає пошук резервів підвищення
результативності в усіх підрозділах. За таких умов фінансовий контролінг стає
однією із найважливіших сфер управління, яка робить можливим відстеження
взаємозв’язків «стратегія - операційний рівень» і встановлення взаємозв’язків
між окремими функціональними підрозділами.
На прикладі сфери управління можна розглянути інструментарій
контролера та етапи проведеного аналізу з метою підвищення ефективності
використання фінансового контролінгу на підприємстві. Непродумані або помилкові
рішення, які приймаються на стратегічному рівні, можуть спричинити в
довгостроковому періоді проблеми з ліквідністю. З метою збереження орієнтації
системи управління на досягнення генеральних цілей фінансового контролінгу
обов’язковим стає проведення діагностики та ретельного аналізу основних
взаємозв’язків, які існують у системі управління оборотним капіталом.
Високого рівня актуальності фінансований контролінг набуває
через певну конфронтацію фінансових цілей. Так, для підтримки ліквідності
менеджмент може прийняти рішення про додаткове відволікання оборотних коштів і
створення резервів. Водночас таке рішення може вплинути на підвищення витрат на
капітал і зниження очікуваного рівня рентабельності активів. Проте ліквідність
завжди є неодмінною супутньою умовою досягнення мети рентабельності. Така
суперечність природно викликає потребу в координації діяльності та забезпеченні
балансу між частковими цілями на рівні підприємства та в його окремих
структурних підрозділах. Інструментом такої координації стає замкнений цикл
фінансового контролінгу, а формалізація його основних процесів за окремими
напрямами діяльності фінансового менеджменту взагалі сприятиме його закріпленню
в системі управління.
Оскільки управлінським рішенням, які приймає менеджмент у
сфері власного капіталу, також притаманний інвестиційний характер, управління
власним капіталом має бути пов’язане з пошуком резервів підвищення ефективності
їх використання, обґрунтуванням інвестиційних обсягів і пошуком джерел
фінансування інвестицій.
Досягнення фінансових цілей діяльності, а саме рентабельності
в умовах гарантованої ліквідності, потребує від менеджера підприємства розробки
інструментарію та проведення заходів для розробки та втілення фінансової
стратегії. Під фінансовою стратегією розуміють певний комплекс заходів,
спрямованих на збереження фінансової рівноваги бізнесу в довгостроковій
перспективі, та одну з обов’язкових передумов досягнення загальних цілей
діяльності.
Функціонування системи управління власним капіталом неможливе
без інформаційного забезпечення, тобто наявності сукупності оброблених даних
про стан об’єкта. Інформаційні ресурси відіграють важливу роль у наданні
відомостей для прийняття рішень і є одним із чинників, які забезпечують
зниження витрат виробництва та підвищення його ефективності.
У свою чергу, фінансовий контролінг відіграє важливу роль в
управлінні власним капіталом підприємства. Не можна зупинятися і
використовувати застарілі методики і неефективні фінансові інструменти, слід
запроваджувати нові, щоб досягти максимального розвитку. Система фінансового
контролінгу в управлінні власним капіталом спрямована на своєчасне виявлення та
використання нових резервів і на прийняття кваліфікованих рішень для подолання
кризових ситуацій. Упровадження системи фінансового контролінгу сприятиме
підвищенню якості управлінських рішень і досягненню мети діяльності
підприємства.
Важливим завданням системи управління власним капіталом
будь-якого підприємства є визначення резервів покращення показників його
рентабельності та оборотності. Дані показники насамперед можна покращити за
рахунок зростання прибутку підприємства.
Резерви збільшення прибутку можуть бути виявлені як на стадії
планування (прогнозування), так і в процесі виконання планів з прибутків.
Дослідивши товариство з обмеженою відповідальністю
«Укрекопак» на основі динаміки різного роду показників ефективності, та
провівши факторний аналіз рентабельності, на нашу думку, для даного
підприємства можна виділити ряд перспективних (реальних) резервів збільшення
прибутку. До переліку даних резервів першочергово слід віднести наступні:
- пошук перспективних ринків збуту;
- збільшення обсягу реалізації продукції;
- зниження собівартості товарної
продукції;
- поліпшення якості продукції і на цій
підставі підвищення цін.
Товариство «Укрекопак» намагається дотримуватися своєї
корпоративної стратегії з питань розподілу прибутку, постійно шукаючи
оптимальні шляхи його використання. Незважаючи на зменшення величини прибутку
за аналізований період підприємство збільшило спрямування прибутку за такими
напрямами як матеріальне заохочення, соціальна сфера та виплата учасникам, що
одночасно задовольняє умови громади міста, працівників підприємства та
учасників товариства. Також підприємство постійно намагається оновлювати власні
основні фонди, що сприяє зростанню його вартості. Це вказує на те, що
підприємство рухається в правильному напрямку в питанні щодо оптимізації
розподілу прибутку, оскільки він задовольняє умови всіх сторін, причетних до
діяльності товариства.
Отже, знаходячись на стику обліку, інформаційного
забезпечення, контролю і координації, фінансовий контролінг посідає особливе
місце в управлінні підприємством: він згруповує всі функції, інтегрує і
координує їх, не дублює управління підприємством, а лише переводить його на
якісно новий рівень.
ВИСНОВКИ
І ПРОПОЗИЦІЇ
Власний капітал відіграє першочергову роль у фінансовому
забезпеченні підприємства. Власні фінансові ресурси для кожного підприємства є
тією життєво необхідною частиною, без якої неможлива ні робота, ні подальше
існування підприємства. Не даремно, серед класифікації загального капіталу,
саме розподіл на власний і позиковий капітал стоїть на першому місці.
Під власним капіталом розуміють сукупність економічних
відносин, що дозволяють включити в господарський оборот фінансові ресурси, які
належать або власникам, або самому господарюючому суб'єкту
Статутний капітал характеризує первісну суму власного
капіталу підприємства, інвестовану у формування його активів для початку
здійснення господарської діяльності. Його розмір визначається установчими
документами і статутом підприємства. Для підприємства окремих сфер діяльності й
організаційно-правових форм (акціонерне підприємство, підприємство з обмеженою
відповідальністю) мінімальний розмір статутного капіталу регулюється
законодавством.
Пайовий фонд - сукупність пайових внесків членів виробничого
кооперативу для спільного ведення підприємницької діяльності, а також
придбаного і створеного в процесі діяльності.
У процесі господарської діяльності в підприємства може
з'явитися нове майно чи зрости облікова вартість уже наявного, тобто,
збільшуються розміри активів. Для обліку джерел такого майна чи приросту його
вартості в бухгалтерському обліку введене поняття додаткового капіталу. Як
об'єкт обліку він виник відповідно до змін правил оцінки статей бухгалтерської
звітності організацій для відображення інфляційних процесів.
Резервний капітал створюється відповідно до законодавства й
установчих документів організації на покриття можливих у майбутньому
непередбачених збитків, утрат. Резервний капітал - це так називане запасне
фінансове джерело, що створюється як гарантія безперебійної роботи підприємства
і дотримання інтересів третіх осіб.
Нерозподілений прибуток характеризує частину прибутку
підприємства, отриману в попередньому періоді і не використану на споживання
власниками (акціонерами, пайовиками) і персоналом. Ця частина прибутку
призначена для капіталізації, тобто, для реінвестування на розвиток
виробництва. По своєму економічному змісті вона є однієї з форм резерву власних
фінансових засобів підприємства, що забезпечують його виробничий розвиток у
майбутньому періоді.
До спеціальних (цільових) фінансових фондів відносяться
цілеспрямовано сформовані фонди власних фінансових засобів з метою їхньої
наступної цільової витрати. У складі цих фінансових фондів звичайно виділяють:
амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фонд охорони праці, фонд розвитку
виробництва і т.д.
Підприємство може застосовувати три різних підходи до
фінансування різних груп оборотних активів за рахунок капіталу. Консервативний
підхід передбачає використання власного капіталу і довгострокових зобов'язань
для формування необоротних активів та половини змінної частини оборотних
активів. Агресивний підхід спрямований на використання власного капіталу та
довгострокових зобов'язань лише для фінансування необоротних активів. Оборотні
активи у повному обсязі формуються за рахунок короткострокових зобов'язань
Компромісний підхід передбачає фінансування необоротних активів та постійної
частини оборотних активів за рахунок власного капіталу та довгострокових
зобов'язань.
Об’єктом дослідження дипломної роботи було обране
фінансово-господарську діяльність ТОВ «Укрекопак» та його власний капітал.
Слід зазначити, що вартість майна підприємства за період
проведеного аналізу зросла, однак виручка від реалізації продукції має обернену
тенденцію. Необхідним є вказати, що в ТОВ «Укрекопак» склався такий стан справ,
коли підприємство майже повністю працює на залучених коштах, тоді як власний
капітал, який мав би стати гарантом стабільності діяльності підприємства, має
тенденцію до зниження.
В ТОВ «Укрекопак» протягом аналізованого періоду відбулося
зниження показників оборотності. Серед інших змін негативного характеру слід
виділити зниження всіх показники доходу та прибутку. Ця динаміка має ще одну
негативну сторону, оскільки основним фактором зниження виручки від реалізації є
зменшення обсягів продажу завдяки загостренню конкуренції на російському ринку
компресорів, в зв’язку з побудовою декількох нових заводів-гігантів по
виробництву даного виду продукції. Слід відмітити, що вплив таких факторів, як
зменшення ціни продукції майже на весь її асортимент та зміни в структурі
реалізації продукції також мали негативний вплив на формування абсолютної
величини прибутку, проте зниження собівартості одиниці продукції сприяло
збільшенню економічних вигод.
Слід відмітити, що в ТОВ «Укрекопак» простежується не тільки
зменшення рентабельності діяльності, але й значно підвищився ризик втрати
прибутку від операційної діяльності, що є головною негативною рисою в
діяльності підприємства. Тому головним пріоритетом підприємства в наступні
декілька років є розробка системи заходів по зниженню операційного ризику.
Ефективність роботи підприємства значною мірою залежить від
якості управлінських рішень, що стосуються використання одержаного прибутку.
Приймаючи ці рішення, власники (менеджери) повинні всебічно зважити напрямки
першочергових вкладень, фінансових ресурсів, виходячи з фінансового стану
підприємства, рівня його матеріально-технічної бази, соціального розвитку
колективу, можливостей прибуткового розміщення коштів на ринку цінних паперів,
у грошово-кредитній сфері тощо.
Слід відзначити, що використання прибутку має узгоджуватися
із корпоративною стратегією підприємства та забезпечувати стійке і стабільне
зростання вартості підприємства та достатку власників.
ТОВ «Укрекопак» має загальну схему розподілу чистого
прибутку. Головним фондом для ТОВ «Укрекопак», з точки зору розвитку
товариства, являється фонд розвитку виробництва. Оскільки, при спрямуванні
прибутку на розвиток виробництва за рахунок нього фінансуються витрати на
технічне переозброєння виробництва, освоєння нових технологій, здійснюється
нове будівництво виробничих потужностей, удосконалення технологій і організації
виробництва, фінансується поповнення власних обігових активів тощо. 2011 рік
став досить важливим в господарському житті підприємства. В даному році
товариство спрямувало до фонду розвитку виробництва 42248,2 тис. грн., що були
взяті не лише з чистого прибутку поточного року, а й з нерозподіленого прибутку
минулих років. Основна сума цих коштів, на відміну від попередніх років, була
спрямована на будівництво нового корпусу та реконструкцію старих приміщень.
Резервний капітал, що формується суб’єктами господарювання,
являє собою одну з форм створення фонду, цільовим призначенням якого є покриття
потенційних збитків від фінансово-господарської діяльності підприємства,
викликаних дією об’єктивних факторів, величину та час настання яких важко
визначити на поточний момент. З огляду на важливість даного фонду підприємство
постійно додержується букви закону, оскільки протягом всього періоду
здійснювало відрахування в необхідному розмірі до резервного фонду. Також,
велику увагу товариство приділяє матеріальному заохоченню працівників та
розвитку соціальної сфери.
Підприємство постійно здійснює відрахування на благодійні
цілі, оскільки ТОВ «Укрекопак» являється одним із засновників благодійного
фонду «Благовіст». В ТОВ «Укрекопак» створений фонд виплати учасникам.
Отже, на наш погляд, товариство «Укрекопак» намагається
дотримуватися своєї корпоративної стратегії з питань формування власного
капіталу, постійно шукаючи оптимальні шляхи його використання. Незважаючи на
зменшення величини прибутку за аналізований період підприємство збільшило
спрямування прибутку за такими напрямами як матеріальне заохочення, соціальна
сфера та виплата учасникам, що одночасно задовольняє умови громади міста,
працівників підприємства та учасників товариства. Також підприємство постійно
намагається оновлювати власні основні фонди, що сприяє зростанню його вартості.
Це вказує на те, що підприємство рухається в правильному напрямку в питанні
щодо оптимізації розподілу прибутку, оскільки він задовольняє умови всіх
сторін, причетних до діяльності товариства.
Таким чином, незважаючи на ряд стримуючих факторів ринкового
агресивного середовища, підприємству вдається піддержувати свою марку в галузі
упакування, оскільки його далекоглядні плани, досвід в даній галузі та високо
кваліфікований менеджмент дають підстави сподіватися на те, що підприємство в
наступні декілька років повністю відновить свій статус лідера.
СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16
липня 1999 року № 996-14.
2. Положення
(стандарти) бухгалтерського обліку 2 Баланс : від 30 листопада 2001р. № 559 /
Міністерство фінансів України, Наказ.
. Методичні
рекомендації з бухгалтерського обліку щодо операцій з формування статутного
капіталу в акціонерних товариствах : від 11 червня 2003р. №256 / Державна
комісія з цінних паперів та фондового ринку, Рішення // Фінансовий ринок
України. - 2003. - №7. - С. 3-5.
4. Афанасьєв
А. А. Управління структурою капіталу / А. А. Афанасьєв, С. А. Кравченко //
Економіка. Фінанси. Право. - 2013. - № 1. - C. 25-28.
5. Афанасьєв
А. Планування структури капіталу / А. Афанасьєв // Банківська справа. - 2000. -
№ 2. - C. 23-25.
. Баліцька
В. В. Організаційно-функціональний механізм впливу на формування капіталу
підприємств / В. В. Баліцька // Фондовий ринок. - 2008. - № 43. - С. 24-34.
7. Баліцька
В. В. Структурування капіталу підприємств та оцінка ефективності його
використання / В. В. Баліцька // Формування ринкових відносин в Україні. -
2012. - № 6. - C. 56-62.
8. Брігхем
Є.Ф. Основи фінансового менеджменту :пер. з англ. / Є. Ф. Брігхем ; ДНУ ім. Т.
Г.Шевченка. - К. : ВАЗАКО : Молодь, 1997. - 1000 с.
9. Ванькович
Д. В. Удосконалення механізму реорганізації управління фінансовими ресурсами
підприємств / Д. В. Ванькович // Фінанси України. - 2011. - № 9. - C. 112-118.
. Варавка
В. В. Аналіз ділової активності як інструмент управління грошовими потоками
підприємства / В. В. Варавка // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - № 2. -
C. 184-192.
. Власова
Н. О. Фінанси підприємств :навчальний посібник / Н. О. Власова, О. А. Круглова,
Л. І. Безгінова ; Мін-во освіти і науки України, Харківський держ.ун-т
харчування та торгівлі. - К. :ЦУЛ, 2007. - 271 с.
. Галанов
В.П. Капітал акціонерного товариства: принципи формування, оптимізація
структури / В.П. Галанов // Ринок цінних паперів України. - 2002. - № 7-8. - С.
41-45
. Головач
В. В. Власний капітал - що має знати користувач звітності про підприємство / В.
В. Головач // Економіка. Фінанси. Право. - 2005. - № 12. - C. 9-12.
. Давыдова
Л. В. Особенности формирования структуры капитала предприятия / Л. В. Давыдова,
С. А. Ильминская // Финансы и кредит. - 2007. - № 47. - C. 42-52.
. Дворецкая
А. Е. Организация управления финансами на предприятии / А. Е. Дворецкая //
Менеджмент в России и за рубежом. - 2012. - № 4. - C. 96-104.
. Дробчак
С. З. Особливості управління капіталом підприємства у процесі інтеграції
України в глобальну економіку знань / С. З. Дробчак // Актуальні проблеми
економіки. - 2011. - № 11. - C. 44-50.
. Єфіменко
Н. А. Теоретичні засади відтворення якості основного капіталу підприємств / Н.
А. Єфіменко // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - № 5 - С.74-85.
. Загородній
А. Г. Фінансовий словник / А. Г. Загородній, Г. Л. Вознюк, Т. С. Смовженко;
Мін-во освіти України, НБУ, Львівський банківський коледж. - 2-ге вид.,випр.та
доп. - К. :Центр Європи, 1997. - 576 с. - ISBN 966-7022-03-Х.
. Зборовська
Ю. О. Капітал підприємства: теоретичні аспекти визначення суті капіталу / Ю. О.
Зборовська//Формування ринкових відносин в Україні. - 2007. - № 7. - C. 35-39.
. Зборовська
Ю. О. Капітал підприємства: теоретичні аспекти визначення суті капіталу / Ю. О.
Зборовська//Економіст. - 2011. - № 9. - C. 32-35.
. Квасницька
Р. Інструментарій та методи оптимізації цільової структури капіталу
підприємства / Р. Квасницька // Економіст. - 2010. - № 5. - C. 73-75.
. Кірейцев
Г. Г. Фінансовий менеджмент: навчальний посібник / Мін-во освіти і науки
України ; ред. Г. Г. Кірейцев. - 3-є вид., перероб. і доп. - К.:ЦНЛ, 2004. -
531 с.
. Ковалев
В. В. Введение в финансовый менеджмент / В. В. Ковалев. - М. : Финансы и
статистика, 2001. - 768 с.
. Кравчук
О. М. Фінансова діяльність суб`єктів підприємництва: навчальний посібник / О.
М. Кравчук, В. П. Лещук. - К. : Центр учбової літератури, 2010. - 504 с.
. Крамаренко
Г. О. Фінансовий аналіз і планування: навчальний посібник / Г. О. Крамаренк;
Дніпропетровський ун-т економіки та права. - К. :ЦНЛ, 2003. - 224 с.
. Крамаренко
Г. О. Фінансовий менеджмент: підручник / Г. О. Крамаренко, О. Є. Чорна;
Дніпропетровський ун-т економіки та права. - К. :ЦНЛ, 2006. - 520 с.
. Луценко
С. И. Характеристики финансовой структуры капитала компании / С. И. Луценко //
Финансовый менеджмент. - 2010. - № 3. - С. 38-50.
. Любенко
Н. М. Фінанси підприємств: навчальний посібник / Н. М. Любенко; Мін-во освіти і
науки України, Київський нац. ун-т технологій та дизайну. - К. : ЦУЛ, 2009. -
264 с.
. Марцин
В. С. Деякі підходи до організації управління фінансовими ресурсами
підприємства / В. С. Марцин // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - № 12. -
С. 153-161.
. Марюта
О. М., Єлисєєва О.К. Адаптивне управління прибутком підприємства / О. М. Марюта
// Фінанси України. - 2009. - № 3. - C. 83-90.
. Матюшенко
І. Ю. Основи фінансового менеджменту:навчальний посібник / І. Ю. Матюшенко;
Мін-во освіти і науки України, Держ. аерокосмічний ун-т ім. М.Є. Жуковського. -
К. : ЦНЛ, 2003. - 220 с.
. Новаківський
З. В. Застосування показників фінансової звітності у менеджменті / З. В.
Новаківський // Фінанси України. - 2004. - №12. - С. 65-69.
. Оцінка
активів підприємства: навчальний посібник / Ю. В. Панасовський, Б. А.
Семененко, О. М. Теліженко та ін.; ред. Ю. В. Панасовський. - Суми
:Університетська книга, 2009. - 512 с.
. Подольська,В.
О. Фінансовий аналіз:навчальний посібник / В. О. Подольська, О.В. Яріш; Мін-во
інформатизації України, Полтавський ун-т споживчої кооперації України. - К.
:ЦНЛ, 2007. - 488 с.
. Пойда-Носик
Н. Н. Управління вартістю і структурою капіталу підприємства як елемент
фінансової безпеки / Н. Н. Пойда-Носик, Л. В. Петришинець // Фінанси України. -
2010. - № 6. - С. 117-124.
. Поливана
Т. М. Формування оптимальної структури капіталу корпорацій: теоретичні підходи
та міжнародний досвід / Т. М. Поливана // Економіка. Фінанси. Право. - 2008. -
№ 3. - C. 18-22.
. Рогов
Г. Показники фінансової стійкості в системі стратегічного управління
підприємством / Г. Рогов // Економіст. - 2010. - № 7. - С. 50-53.
. Рясних,
Є. Г. Основи фінансового менеджменту: навчальний посібник / Є. Г. Рясних. - К.
:Академвидав, 2010. - 336 с.
. Сабінський
М. Е. Еволюція теорій структури капіталу акціонерних товариств / М. Е.
Сабінський // Формування ринкових відносин в Україні. - 2005. - № 10. - C.
54-59.
. Слав'юк
Р. А. Структурування власного капіталу підприємств України / Р. А. Слав'юк //
Фінанси України. - 2005. - № 8. - C. 123-132.
. Терещенко
О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: навчальний посібник / О.
О. Терещенко; Мін-во освіти і науки України, КНЕУ. - К. :КНЕУ, 2007. - 554 с.
. Турило
А. М. Теоретико-методологічні основи фінансово-економічного розвитку
підприємства / А. М. Турило, С. В. Святенко // Фінанси України. - 2010. - № 2.
- С. 120-126.
. Фінансовий
менеджмент: підручник / Мін-во освіти і науки України, КНЕУ; ред. А. М.
Поддєрьогін. - К. : КНЕУ, 2005. - 535 с.
. Швиданенко
Г. О. Управління капіталом підприємства: навчальний посібник / Г. О.
Швиданенко, Н. В. Шевчук ; Мін-во освіти і науки України,
Київськийнац.економічний ун-т ім.Вадима Гетьмана. - К. : КНЕУ, 2007. - 440 с.
. Шевчук
Н. І. Капітал підприємства: формування та ефективність функціонування / Н. І.
Шевчук // Ринок цінних паперів. Вісник Державноїкомісії з цінних паперів та
фондового ринку. -2013. - № 3. - C. 39-45.
. Школьник
І. О. Фінансовий менеджмент : навчальний посібник / І. О. Школьник, І. М.
Боярко, Б. І. Сюркало. - Суми : Університетська книга, 2009. - 300 с.
. Юхименко
П. Теорії оптимізації структури капіталу підприємства та їх адаптація до
українських економічних реалій / П. Юхименко, О. Загурський, В. Могилко //
Банківська справа. - 2010. - № 2/3. - С. 78-86.
48. Офіційний
сайт Міністерства фінансів України [сайт http://www.minfin.gov.ua].
49. Офіційний сайт
Верховної ради України [сайт <http://rada.gov.ua/>].