Фінансово-кредитна система та характеристика її елементів

  • Вид работы:
    Реферат
  • Предмет:
    Финансы, деньги, кредит
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    1,51 Мб
  • Опубликовано:
    2014-09-09
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Фінансово-кредитна система та характеристика її елементів
















Фінансово-кредитна система та характеристика її елементів

Зміст

1. Поняття і структура фінансово-кредитної системи

2. Неемісійні (комерційні банки)

. Банківські інститути

. Основні види небанківських фінансових інститутів та їх розвиток в Україні

. Страхові компанії

. Кредитні спілки

Список використання літератури

1. Поняття і структура фінансово-кредитної системи

 

Фінансово-кредитна система - сукупність фінансових, інвестиційних та кредитних інститутів держави.

Побудова фінансово-кредитної системи України подана на рис 9.3.

Розглянемо характеристику складових фінансово-кредитної системи В контексті визначень, сформованих А.Г. Завгороднім, Г.Л. Вознюком, Т.С. Смовженко [6, стр.37, 38, 51,119,224,257,415,418,420,426].

Банківська система - сукупність різних банків та інших кредитних установ, котрі функціонують у межах єдиного фінансового механізму.

У дворівневій системі банків на першому рівні знаходиться центральний банк (у США - Федеральна резервна система), а на другому - мережа комерційних банків та інших розрахунково-кредитних установ.

Банківські системи різних країн відрізняються, але можна виділити два типи їх побудови:

Побудова фінансово-кредитної системи України.

- однорівневу;

- дворівневу.

Однорівнева система передбачає горизонтальні зв'язки між банками, здійснення уніфікованих операцій, тут усі банки перебувають на одній ієрархічній лінії (характерна для тоталітарних країн, існувала до 1987 року в колишньому СРСР).

Дворівнева система характерна для країн ринкової економіки, складається з двох рівнів: верхній рівень - центральний банк; нижній рівень - інші банки.

Структуру банківської системи України визначає Закон "Про банки і банківську діяльність". Банківська система складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України. Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства , товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку. Державний банк - це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі.

Банк центральний - емісійний, кредитний, розрахунковий і касовий центр держави. Володіє монопольним правом випуску в обіг банківських та скарбничних білетів, а також фінансово-контрольними функціями. Головними завданнями центрального банку є забезпечення стійкості національної грошової одиниці, регулювання та координація діяльності грошово-кредитної системи. В Україні центральним є Національний банк України.

 

. Неемісійні (комерційні банки)


Банки мають право створювати об'єднання і банківські холдингові групи, банківські корпорації. Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими). Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Національний банк України регулює діяльність спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснених ними операцій. Законом "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банк набуває статусу спеціалізованого банку в разі, якщо більше ніж 50% його активів є активами одного типу.

Банк комерційний - універсальна фінансово-кредитна установа, що створюється для залучення коштів і розміщення їх від свого імені на умовах повернення та платності, а також здійснює розрахункові операції за дорученням клієнтів, їх касове обслуговування, операції з валютою, коштовними металами, цінними паперами та інші операції, дозволені законом.

Комерційні банки класифікуються за такими ознаками:

за приналежністю статутного капіталу та способами його формування - акціонерні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю, банки з участю чужоземного капіталу, чужоземні банки;

за видами здійснюваних операцій - універсальні та спеціалізовані;

за територією і сферами діяльності - загальнодержавні, регіональні, галузеві.

Комерційний банк проводить свою діяльність згідно зі статутом, що визначає перелік виконуваних банком операцій, розміри його фондів, органи управління, порядок використання прибутку. В Україні на всі види здійснюваних операцій, комерційний банк мусить мати ліцензію Національного банку. Він повинен дотримуватись встановлених Національним банком нормативів та інструкцій.

Банк універсальний - фінансово-кредитна установа, що здійснює всі основні види банківських операцій (депозитні, кредитні, фондові, інвестиційні, довірчі, розрахункові) та надає банківські послуги.

Банк інвестиційний - спеціалізована кредитна установа, що залучає довготерміновий позичковий капітал і надає його в розпорядження позичальникам (підприємцям і державі) через випуск облігацій та інших видів боргових зобов'язань. Основними функціями інвестиційних банків є з'ясування характеру і розміру фінансових потреб позичальників, узгодження умов позички, вибір виду цінних паперів, визначення термінів їх емісії і розміщення серед інвесторів. Інвестиційні банки є не просто посередником між інвестором і позичальником, але й гарантом емісії та організатором ринку.

Банк інноваційний-різновид комерційного банку, що спеціалізується на фінансуванні та кредитуванні інноваційних проектів, тобто різних науково-технічних розробок, починаючи від проектування чи створення дослідного зразка до масового впровадження. Кредитування забезпечується придбанням відповідальних акцій, а також шляхом розміщення облігаційних позик.

Банк ощадний - фінансова установа, що спеціалізується на обслуговуванні населення, залучаючи грошові заощадження громадян і надаючи кредитні, розрахункові та інші банківські послуги.

Банк іпотечний - банк, що спеціалізується на наданні довготермінових кредитів під заставу нерухомості (будівель, землі, тощо) та випуску заставних листів, забезпечених нерухомістю.

Небанківська фінансово-кредитна система (парабанківська система) - сукупність небанківських фінансово-кредитних установ (пара-банків), яка охоплює спеціалізовані кредитно-фінансові інститути й поштово-ощадні установи. Діяльність спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів полягає в обслуговуванні певних типів клієнтів (нерідко на пільгових умовах) або поширюється на ті сфери кредитування, котрі є ризиковими для приватних банків (сільське господарство, будівництво, дрібне підприємництво). Поштово-ощадні установи-це особливий різновид спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, які акумулюють дрібні заощадження широких верств населення через поштові відділення і використовують ці кошти для кредитування інших кредитно-фінансових установ та держави.

Небанківські фінансово-кредитні установи (парабанки) відрізняються від банків тим, що проводять діяльність на фінансовому ринку, не емітуючи власних боргових зобов'язань, а лише власні акції. Усі ризики, пов'язані зі зміною вартості активів і пасивів, розділяються при цьому лише серед акціонерів.

Систему парабанку становлять: інвестиційні компанії та фонди, лізингові компанії, факторингові компанії, брокерські та дилерські фірми, страхові компанії, пенсійні фонди, фінансові компанії", ломбарди, кредитні товариства (спілки), трастові компанії тощо.

Компанія лізингова - компанія, що спеціалізується на лізингових операціях. Часто є дочірньою компанією банку.

Брокерська фірма - офіційний посередник під час укладання угод між зацікавленими сторонами на біржі. Брокерська фірма виступає посередником у торгівлі товарами та послугами, здійсненні операцій на фондовій, товарній і валютній біржах. За посередницькі операції одержує комісійну нагороду - певний відсоток від суми проведеної біржової операції.

Дилерська фірма - здійснює перепродаж товарів, а також цінних паперів і валют. Агент дилерської мережі фірми-виробника чи посередника, яка закуповує продукцію гуртом, а продає вроздріб або меншими партіями на регіональних ринках як дистриб'юторів.

Страхова компанія - юридично оформлена одиниця підприємницької діяльності у формі акціонерного, повного, командитного товариства чи товариства з повною відповідальністю, яка має ліцензію на право братии на себе обов'язки страховика (за певну плату бере на себе зобов'язання відшкодувати страхувальникові або особам, яких він зазначив, шкоду завдану страховою подією).

Компанія фінансова - дочірна компанія чи компанія у складі об'єднання (холдингова компанія), створена з метою залучення фінансових ресурсів іззовні для забезпечення ними фінансових потреб своїх підприємств. Це дозволяє фінансувати закупівлю продукції, виготовленої материнською компанією, реалізовувати її інвестиційні проекти.

Організаційно-економічні умови розміщення інвестиційних заощаджень через фінансових посередників

Фонд пенсійний - спеціалізована фінансова установа, що займається мобілізацією та використанням коштів пенсійного призначення.

Ломбард - кредитна установа, що позичає гроші під заставу рухомого майна. Оцінку вартості майна здійснюють за згодою сторін. Залежно від майна позика становить 50-80% його вартості. Власникові майна видають іменний ломбардний квиток (розписку).

Кредитна спілка - громадська організація, створена на добровільних засадах з метою фінансового та соціального захисту її членів, які гуртуються переважно за родом діяльності. Кредитну спілку створюють як юридичну особу з ініціативи групи людей, об'єднаних за певними (територіальними, професійними, тощо) ознаками. Вона об'єднує тільки фізичних осіб, а її діяльність пов'язана здебільшого з дрібними позичальниками. Філософія діяльності кредитної спілки передбачає мінімізацію кредитного ризику.

Таким чином, різні умови та низький рівень державних гарантій щодо збереження інвестиційних заощаджень населення узагальнено. В Україні розвиваються всі можливі типи фінансового посередництва - від депозитних інститутів (банківських установ) та інститутів спільного інвестування (інвестиційних посередників) до недержавних пенсійних фондів і компаній зі страхування життя (т. зв. договірних ощадних інститутів).

 

. Банківські інститути


березня 1991р. Верховна Рада прийняла Закон "Про банки і банківську діяльність", відповідно до якого на базі Української республіканської контори Державного банку СРСР утворено Національний банк України.

У роки незалежності України було не тільки реформовано, але й створено нову банківську систему. Зазначимо, що банківська система пройшла досить складний шлях свого розвитку, після СРСР можна поділити на декілька етапів (табл. 1.).

Таблиця 1 Етапи формування сучасної банківської системи України

Етапи

Основні характеристики

І етап 1991-1992 рр.

20 березня 1991р. Верховна Рада України прийняла перший Закон "Про банки і банківську діяльність", за яким на базі Української республіканської контори Державного банку СРСР створено Національний банк України. Із жовтня 1991 р. Національний банк починає перереєстрацію комерційних банків України, що були зареєстровані ще Держбанком СРСР. Державні банки "Промінвестбанк", "Агропромбанк", "Укрсоцбанк" акціонуються, а точніше приватизуються персоналом банків та великими клієнтами.

II етап 1992-1993 рр.

Виникають банки "нової хвилі". Виникає низка комерційних банків "Аваль", "Інко", "Відродження" та інші. На кінець 1992 р. в Україні у реєстрі НБУ зафіксовано 133 банки, ліквідовано 3 банки. На кінець1993 р. у книзі реєстрації вже 21 банк, ліквідовано протягом цього року ще 6 банків.

ПІ етап

Активізується робота Національного банку з побудови чіткої системи

1994-1996 рр.

регулювання діяльності комерційних банків. Діяльність комерційних банків збіглася з періодом призупинення інфляційних процесів, які були основним джерелом існування цілої низки комерційних банків. Ці банки не були готові до більш жорсткого контролю з боку НБУ. Багато банків у цей період ліквідовано: в 1994 р. стали банкрутами та ліквідовано 11 банків; у 1995 р. - 20 банків банкрутів, серед яких були найбільш комерційні банки -"Інко", "Відродження", "Економбанк", "Лісбанк"; у 1996 р. явними банкрутами стали 45 банків, а ще 60 опинилося у стані прихованого банкрутства. На кредитно-фінансовому ринку України починають працювати іноземні банки та їхні зареєстровані підприємства (всього їх було зареєстровано 14). З'являються 5 нових українських комерційних банків. Відбулася зміна власників багатьох комерційних банків та окремих філій шляхом продажу та перерозподілу. Таких змін зазнало близько 70 банків.

IV етап 1996-2000 рр.

Стабілізація та впровадження національної валюти - гривні. Посилення контролю за діяльністю банків з боку Національного банку України.

V етап розпочався з 2000 р.

Прийняття нового Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг". Головна стратегічна мета комерційних банків полягає у проведенні комплексу управлінських, технологічних та технічних перетворень для забезпечення умов розвитку банку як стабільного фінансового інституту, здатного зайняти лідируючі позиції на ринку фінансових послуг. За станом на 1 січня 2003р. до Державного реєстру банків України було внесено 182 банки.


Протягом 2004 року кількість банків, включених до Державного реєстру, зросла із 179 до 182 чинних (які мають ліцензію на здійснення банківських операцій) - з 58 до 160. Кількість банків з іноземним капіталом протягом року залишається незмінною. Усього їх 19, зі 100-відсотковим іноземним капіталом [13]. 132 банки - це акціонерні товариства (92-відкриті, з них 2 банки-державні, 40 товариств - закриті), 28-товариства з обмеженою відповідальністю.

Упродовж 2004 року з Державного реєстру було включено 4 банки (впродовж 2003року-8). Із них: три - у зв'язку із закінченням процедури ліквідації, один - унаслідок реорганізації. Прийнято рішення про ліквідацію трьох банків (АКБ "Росток-банк", акціонерний банк "Кредісвісс фьорст Бостон - Україна", АК "Алонж". Зареєстровано 7 нових банків (за 2003 рік-5).

Кількість банків, що перебувають у стадії ліквідації, не змінилася, їх нині - 20. З метою оптимізації інвестиційної структури та зменшення кількості діяльності скорочено на 17 одиниць філійну банківську мережу.

Зберігається тенденція до зменшення кількості зареєстрованих пунктів обміну валют (за рік - на 29,9%): агентських - на 608 одиниць, банківських - на 475 одиниць. Такі зміни обумовлені підвищенням вимог щодо здійснення банками валюто обмінних операцій, передбачених постановою Правління НБУ від 12.12.2002 р. № 502 .

·  до І (активи банку перевищують 2,5 млрд. грн.) входять 10 банків (6,3%

загальної кількості діючих банків);

·  до II (активи - понад 1,3 млрд. грн.) - 14 (8,8%);

·        до III (активи - понад 0,4 млрд. грн.) - 31 (19,4%);

·        до IV (активи - менше 0,4 млрд. грн.) - 105 банків (65,6%). Тривають процеси концентрації активів, кредитних портфелів у банках

І та II груп. Саме ці банківські установи мають найбільші можливості кредитувати великі проекти й відіграють ключову роль у соціально-економічному розвитку Україні!. Частка активів банків І та II груп порівняно з початком року збільшилася із 70,9 до 71,3%; III і IV - зменшилася з 29,1 до 28,7 %.

Банківська система України, незважаючи на труднощі, обумовлені політичною ситуацією в державі, посилення нестабільності валютного, фінансового ринків, протягом 2004 року розвивалася динамічніше, ніж інші сектори економки й залишилася найбільшим сегментом фінансового ринку країни.

Темпи зростання активно-пасивних операцій утричі перевищували темпи економічного зростання в країні у цілому. Так, за 2004 рік обсяги активів банків збільшилися на 34,1 % (за 2003 рік - на 5,7 %), кредитного . портфеля - на 32,3 (57.1), зобов'язань - на 32,7 (62.0), а ВВП - на 12,0% (9,6%) [13].

Таблиця 2 Структура активів, кредитного портфеля, капіталу, депозитів юридичних та фізичних осіб у розрізі груп банків [ІЗ].

Групи банків

Загальні активи

Кредитний портфель

Капітал

Вклади населення

Кошти юридичних осіб


0101 2004

0101 2005

0101 2004

0101 2005

0101 2004

0101 2005

0101 2004

0101 2005

0101 2004

0101 2005

1

54,2

53,6

53,4

53,5

39,0

41,6

62,7

60,5

57,8

55,4

II

16,7

17,7

17,3

17,7

15,1

16,6

15,4

16,0

14,3

19,0

III

16,9

16,1

17,4

16,3

19,5

16,8

12,3

12,7

17,9

15,2

IV

12,2

12,6

11,9

12,5

26,4

25,0

9,6

10,8

10,0

10,4


Водночас слід зазначити, що, порівняно з попереднім роком у 2004-му послабилася інтенсивність динаміки зростання, а збільшення обсягів активно-пасивних операцій було нерівномірним. Так, за перші три квартали обсяги діяльності банків зростали (активи збільшилися на 34,1%, зобов'язання - на 36,1 %), а у четвертому (в умовах політичної нестабільності) - зменшилися (активи - на 0,1%; зобов'язання - на 2,5%). Обсяги ж капіталу на 8,1% зросли, що дало змогу знизити фінансову напругу в банках, а також забезпечити незначне зростання обсягів кредитування (на 0,2%).

Серед інших позитивних тенденцій, які проявилися у діяльності банків у 2004 році, слід виділити такі:

·  вперше за останні роки капітал банків зростав вищими темпами, ніж

обсяги їхньої діяльності. Регулятивний капітал збільшився на 37,0% (за 2003 ріп - на 31,4%), тоді як активи - на 34,1% (55,7%). Це дало банкам змогу подолати негативну тенденцію до зниження адекватності регулятивного капіталу. Порівняно з початком року відповідний норматив у цілому в системі зріс із 15,11 до 16,81 %;

·  поліпшилися результативні показники діяльності банків, підвищився

рівень її рентабельності. Порівняно з 2003 роком прибуток банківських установ збільшився в 1,5 раза, що і стало одним із важливих чинників зростання їх капіталу та підвищення рентабельності діяльності. Рентабельність активів зросла з 1,04 до 1,07 %, капіталу - із 7,61 до 8,43%;

·  посилилася роль коштів суб'єктів господарювання у формуванні

ресурсної бази банків, чому сприяло підвищення в умовах економічного зростання кон'юнктурної активності підприємств. Частка коштів суб'єктів господарювання в зобов'язаннях збільшилася з 32,0 до 34,6 %, а темпи їх приросту перевищили аналогічні показники попереднього року.

Незважаючи на певні позитивні зміни, все ж проблеми оптимізації кількісної структури банків, створення спеціалізованих банківських установ, об'єднань, усунення територіальних диспропорцій залишаються актуальними й надалі.

 

. Основні види небанківських фінансових інститутів та їх розвиток в Україн


Сучасний інвестиційний клімат в Україні через низку причин не можна вважати сприятливим як для вітчизняних, так і для іноземних інвесторів. У зв'язку з цим заслуговує на увагу питання підвищення ролі небанківських фінансово-кредитних установ (НБФКУ) у розвитку вітчизняної економіки. Важливо звернути увагу на такі аспекти цього питання, як роль НБФКУ в економіці країни, власне проблеми, з якими стикається розвиток цього сектора економіки, особливості діяльності деяких категорій НБФКУ, реальні можливості розвитку НБФКУ на сьогодні.

Небанківські фінансово-кредитні установи можуть відігравати важливу роль у розвитку вітчизняної економіки. Вони є складовою фінансово-інвестиційного ринку, важливим елементом банківської інфраструктури. Це створює додаткові можливості для посередництва у залученні заощаджень громадян та розширенні можливостей підприємств у виборі джерел фінансування. Досвід багатьох країн переконує, що за участі небанківських фінансових посередників вдається нівелювати деякі з негативних наслідків малозабезпеченості більшої частини населення. Однак їхні сукупні збереження можуть сягати значних сум. Мобілізуватимуть ці кошти небанківські фінансові посередники, завдяки чому населення матиме змогу отримати додаткові доходи, а економіка країни в цілому одержати додаткове джерело інвестицій.

Найсерйознішою перепоною на шляху розвитку небанківського фінансового сектора до 2001 р. була відсутність систематизованого законодавства стосовно діяльності небанківських фінансово-кредитних установ. Для запобігання такої ситуації було прийнято низку нових законів та доповнень до діючих: "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні, інвестиційні доходи)" (2001 р.), "Про страхування" (доповн. 2001 р.), "Про кредитні спілки" (2001 р.), "Про недержавне пенсійне забезпечення" (2003 р.).

На підставі Указу Президента України від 12 грудня 2002 р. була створена Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, яка представляє та відстоює інтереси небанківських фінансових інститутів на вищих рівнях державної влади.

Вузька спеціалізація, різноманітність інструментів, умов та методів мобілізації та розміщення грошових коштів роблять сферу функціонування небанківських фінансово-кредитних установ дуже сприятливою для фінансових новацій, для розроблення, випробування і запровадження нових фінансових інструментів. Досить сказати, що багато з них виникли і набули широкого розмаху лише XX ст. І цей процес не закінчився. Динамічний розвиток економіки, грошового ринку зумовить появу нових фінансових інструментів та посередників.

Розглянемо основні види небанківських фінансово-кредитних інститутів.

Інвестиційні компанії та фонди.Згідно Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" в Україні були створені нові можливості для розвитку в Україні галузі спільного інвестування.

Інвестиційна компанія -торговець цінними паперами, який, окрім інших видів діяльності, може залучати кошти для спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їх розміщення [7. с 101.].

Інститут спільного інвестування - корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який проводить діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладання їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість [7. с 105.].

Інвестиційні фонди можуть бути строковими чи безстроковими: строковий фонд створюється на певний термін, встановлений у проспекті емісії, після закінчення якого такий фонд ліквідується або реорганізується; безстроковий фонд створюється на невизначний термін.

На основі розгляду праць ряду економістів можна запропонувати таку класифікацію інститутів спільного інвестування (табл. 9.6).

На кінець 2000 р. в Україні функціонувало близько 250 інвестиційних фондів та інвестиційних компаній. Основною функцією цих інститутів у попередній період (1994-2000 рр.) була акумуляція коштів (зокрема приватизаційнх майнових сертифікатів) переважно дрібних інвесторів та здійснення їх наступного інвестування (здебільшого через центри сертифікатних аукціонів) в акції акціонерних товариств, створених на базі колишніх державних підприємств у процесі приватизації, та управління інвестиційним портфелем. Переважна частина існуючих на сьогодні інвестиційних фондів і компаній була створена на етапі сертифікатної приватизації. Після її завершення інвестиційні фонди практично не створюються. Більшість із наявних завершують свою діяльність: 2000 року було зареєстровано емісію інвестиційних сертифікатів лише 2-х інвестиційних фондів, 39 інвестиційних фондів подали заяви про ліквідацію та початок розрахунків зі своїми учасниками.

Сукупна вартість чистих активів інвестиційних фондів і взаємних фондів інвестиційних компаній, створених згідно з Указом Президента "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії", на початок 2001 р. становила майже 400 млн. грн., у тому числі: чисті активи інвестиційних фондів - 235 млн. грн., чисті активи взаємних фондів інвестиційних компаній -160 млн. грн.

Пенсійні фонди

Починаючи з 2004р. в Україні діє спеціальне законодавство, що регулює порядок створення і діяльність недержавних пенсійних фондів. (Закон

України "Про недержавне пенсійне забезпечення" прийнято у липні 2003 р.).

Пенсійна система України є трирівневою. Проте, сьогодні реально діє лише перший рівень.

Перший рівень функціонує за участі Пенсійного фонду України. Його призначення - фінансувати виплату державних пенсій застрахованим особам, які щоб набути права на пенсійні виплати, повинні обов'язкового сплачувати пенсійні внески із одержаного доходу.

За допомогою другого рівня розмір пенсійних виплат збільшується за рахунок інвестиційного доходу. З цією метою створений Накопичувальний фонд, в якому майбутні пенсіонери відкривають індивідуальні пенсійні рахунки. На ці рахунки надходить частина обов'язкових пенсійних внесків застрахованих осіб. Компанії, спеціально вповноважені на управління пенсійними активами, несуть відповідальність за їх ефективне інвестування в різні сфери діяльності. Діяльність таких компаній ліцензується, а напрямки вкладення коштів визначаються законодавством. Одержати кошти можна частинами до виплат із Пенсійного фонду у разі досягнення пенсійного віку або одноразово. Застраховані особи при цьому мають переваги: можливість збільшити свою майбутню пенсію та передати пенсійні активи у спадщину. Але в Законі "Про пенсійне страхування" дата запровадження другого рівня пенсійної системи не встановлена. На думку економістів, існування другого рівня пенсійного забезпечення можливе лише через 10-13 років - саме стільки часу необхідно для виконання ряду умов, які свідчать про достатній розвиток економіки і готовності Пенсійного фонду до такої реформи.

Структура пенсійної системи України

Третій рівень - добровільне пенсійне забезпечення.

Отже, пенсійна система України з 1 січня 2004 р. має таку структуру

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюють такі організації:

) недержавні пенсійні фонди, укладаючи пенсійні контракти між адміністраторами пенсійних фондів та їх вкладниками;

) страхові компанії, укладаючи договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті;

) банківські установи, укладаючи договори про відкриття пенсійних депозитних рахунків.

Закон України про недержавне пенсійне забезпечення передбачає створення таких видів недержавних пенсійних фондів.

Для контролю за поточною діяльністю пенсійного фонду і вирішення основних робочих питань утворюють раду фонду - єдиний орган управління. При цьому недержавний пенсійний фонд користується послугами сторонніх юридичних осіб, з якими рада укладає договори.

Недержавний пенсійний фонд є неприбутковою організацією і має право на один вид діяльності - пенсійне забезпечення. Але Закон "Про недержавне пенсійне забезпечення" дозволяє йому інвестувати свої активи для отримання доходу на користь учасників фонду, для поповнення пенсійних накопичень. Інвестиційну політику фонду визначають в інвестиційній декларації, а втілює її в життя компанія з управління активами фонду, інвестуючи в цінні папери, погашення та отримання доходу за якими гарантовано державою, органами місцевого самоврядування або третіми особами, в акції та облігації українських емітентів; в цінні папери та облігації з урахуванням рейтингу зовнішнього боргу; а також розміщуючи кошти на депозитних банківських рахунках. Прибуток (збиток) від зазначених операцій розподіляють між учасниками пропорційно сумам на їх індивідуальних пенсійних рахунках, облікованим на дату розподілу. Отже, на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, крім сплачених ним внесків, накопичується частина прибутку (збитку) від здійснення інвестиції та розміщення активів фонду на депозитних рахунках. Перевагою системи добровільного забезпечення є нарахування складного відсотка по заощадженнях. Складний відсоток означає, що фінансова установа нараховує відсоток як на внески, так і на вже отриманий інвестиційний дохід. Навіть незначні, але регулярні внески у майбутньому дадуть суттєві пенсійні заощадження.

Таблиця 7 Види недержавних пенсійних фондів

Види недержавного пенсійного фонду

Хто може бути засновником

Хто може бути його учасником

Відкритий

Одна чи декілька юридичних осіб

Будь-які фізичні особи незалежно від місця та характеру їх роботи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства)

Корпоративний

Юридична особа -роботодавець або декілька юридичних осіб, до яких можуть приєднатися роботодавці-платники

Тільки фізичні особи що перебувають (перебували) у трудових відносинах із роботодавцями - засновниками та роботодавцями - платниками цього фонду.

Професійний

Об'єднання юридичних осіб - роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи профспілки, об'єднання профспілок або фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності

Виключно фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності (занять), визначеної у статуті цього фонду


Нині в Україні загальний обсяг активів, залучених до існуючих недержавних пенсійних фондів, становить майже 16 млн. грн. Загальна чисельність громадян, що беруть участь у недержавному пенсійному забезпеченні, становить близько 31 тис. грн. Здійснено державну реєстрацію 26 недержавних пенсійних фондів, з них 2 професійні, 4 корпоративні та 20 відкритих [2].

З огляду на складні економічні умови в Україні, солідарна система буде вагомішою (порівняно з добровільною) ще протягом кількох десятиліть. Роль накопичувальної складової зросте тоді, коли буде підвищено заробітну плату і створено відповідні економічні, фінансові та організаційні передумови. Враховуючи низький рівень середнього доходу в Україні, не випадає очікувати зростання обігу інвестиційних заощаджень у населення та стрімкого розвитку недержавних пенсійних фондів.

Переваги системи добровільного пенсійного забезпечення підтверджує світовий досвід діяльності високорозвинутих країн, в яких пенсійні фонди (приватні) виступають головними інституційними інвесторами на ринку капіталів.

Близько 27% усіх фінансових активів перебуває під контролем пенсійних фондів, їх роль як у фінансовому посередництві, так і у соціальному забезпеченні громадян надзвичайно велика. Загалом у соціально-економічній структурі як США, так і інших західних країн недержавні пенсійні фонди виконують дві основні функції: роль соціального стабілізатора й основного джерела "довгих грошей", за рахунок яких фінансуються довгострокові інвестиції [4, с 120].

 

. Страхові компанії


Діяльність страхових компаній регулюється Законом України "Про страхування". У країнах з ринковою економікою страхові компанії посідають провідне місце серед інституційних інвесторів.

Як свідчать дані, одним із найбільш розвинутих сегментів ринку небанківських послуг в Україні є страховий ринок.

Кількість страхових компаній за станом на 31.12.2004 р. - 387 (за станом на 31.12.2003 р. - 357), у тому числі - 45 страховиків, які здійснюють страхування життя, та 342 страховики, які здійснюють види страхування інші, ніж страхування життя.

Загальна (валова) сума страхових премій, отриманих страховиками за 12 місяців 2004 року, становить 19 431,4 млн. грн. порівняно з аналогічним періодом 2003 року обсяги вказаного показника зросли на 10 295,8 млн. грн. (у 2,13 раза). Сума страхових премій, отриманих безпосередньо від страхувальників - фізичних осіб, становить 1 046,2 млн. грн.

У 2004 році спостерігалася позитивна тенденція до зростання рівня конкуренції" на ринку страхування життя, рівень якої увійшов у помірні межі, а також позитивна тенденція до консолідації ринку ризикових видів страхування, наслідком якої стане зменшення кількості слабких компаній внаслідок виходу з ринку або поглинання їх більш фінансово сильними компаніями.



За результатами 2004 року спостерігається тенденція до значних темпів зростання страхових премій з добровільного страхування відповідальності - у 3,5 раза та зі страхування життя - у 2,6 раза порівняно з аналогічним періодом 2003 року. За аналогічним порівнянням, у 2,1 раза зросли страхові премії з майнового страхування. Вже традиційно страхування фінансових ризиків займає більш як половину від всіх надходжень страхових премій на ринку (за 12 міс. 2004р. - 46%).

За 12 місяців 2004 року у порівнянні з аналогічним періодом 2003 року зросли обсяги страхових виплат майже з усіх видів (добровільне особисте страхування - у 1,9 раза, страхування життя - у 4,5 раза, добровільне майнове страхування - 2,1 раза, державне обов'язкове страхування -1,7 раза, недержавне обов'язкове страхування - 1,05 раза). Зменшення обсягів страхових виплат спостерігалося лише за одним видом: добровільне страхування відповідальності (-14,8%).

Величина сформованих страхових резервів на кінець 2004 року сягала 8 272,2 млн. грн., що на 4 972,2 млн. грн. перевищує показник на аналогічну дату 2003 року (у 2,2 рази).

За станом на 31.12.2004 р. власний капітал страховиків становив 11 763,8 млн. грн., та порівняно із відповідним періодом 2003 року цей показник зріс у 1,7 раза. Розподіл страховиків за розміром власного капіталу: 27 страховиків мали капітал більше 100 млн.грн.; 19 - від 50 до 100млн.грн.; 188-від 10до 50млн. грн.; 142-від 5 до 10млн. грн. та 15 страховиків мати капітал до 5 млн. грн.

фінансовий кредитний банк страховий

Структура валових страхових премій у 2004році

Таблиця 8. Сформовані страхові резерви


За станом на 31 12 2003 (млн грн )

Темпи зростання (в %)

Величина сформованих страхових резервів на кінець звітного періоду, із них

3 775,0

8 272,2

219%

а) технічних резервів,

3 724,2

8 110,3

218%

у тому числі резервів збитків

66,5

111,8

168%

б) резервів із страхування життя

50,8

161,9

319%

Загальний обсяг сплачених статутних фондів страховиків на 31.12.2004 року становив 5 514,5 млн. грн. і порівняно з аналогічною датою 2003 року зріс у 1,6 раза.

На кінець 2004 року сукупний розмір активів страховиків (згідно з балансом) становив 20 012,8 млн. грн. (749,8 млн. грн. - СК "life" і 19 263,0 млн. грн. - СК "non-life"); активів, визначених статтею 31 Закону України "Про страхування" -17 543,4 млн.грн.


Активи та резерви страховиків на 31.12.2004р.(млн. грн.)

Незважаючи на наявні позитивні тенденції до нарощування рівня капіталізації, українські страховики залишаються недокапіталізованими, що унеможливлює прийняття ними на себе значних ризиків і вимагає виходу на іноземні перестрахові ринки. Максимальна страхова сума за окремим об'єктом страхування, що може утримуватись 90% українських страховиків, не перевищує 10 млн. грн.

Напрям страхування, який прийнято узагальнено називати страхуванням життя, охоплює всі види страхування від подій, які неминуче колись настануть.

Таблиця 9. Розподіл страховиків за обсягами ризиків, що можуть перебувати на їх власному утриманні

Максимальна страхова сума за окремими об'єктом страхування на власному утриманні страховика (відповідно до статті ЗО Закону "Про страхування")

Кількість страховиків, що можуть утримувати такі ризики

більше 50 млн грн

5

10-50 млн грн

31

1-10 млн грн

260

0,1-1 млн грн

385


Договори страхування життя - це договори змішаного страхування життя, страхування дітей до повноліття і вступу до шлюбу, страхування додаткової пенсії та ренти, довічне страхування тощо. Договори страхування укладаються здебільшого з громадянами, а не з юридичними особами. На відміну від договорів ризикового страхування, вони укладаються на тривалий термін: п'ять, десять, п'ятнадцять, двадцять і більше років. Страхувальник сплачує внески за таким договором у розстрочку (протягом цілого терміну його дії) з таким розрахунком, щоб на момент закінчення строку дії договору на особли вому рахунку у страховій компанії накопичувалась сума, що дорівнює зазначеній у договорі страховій сумі. Після закінчення терміну дії договору внески у вигляді страхової суми повертаються застрахованій особі з нарахованими відсотками.

Таблиця 10. Активи страховиків, визначені статтею 31 Закону України "Про страхування"

Категорії активів, визначені статтею 31 Закону України ' Про страхування" (для грн )

Всього на ринку, на кінець звітного періоду відповідно показників 1"Баланс")

Всього по СК "non-life"(На кінець звітного періоду відповідно показників форми 1'Баланс")

Всього з СК' life" (на кінець звітного періоду відповідно до показників форми Г'Баланс")

У тому числі ті, якими представлено з урахуванням вимог нормативно-правових активів





Технічні резерви

Резерви зі страхування життя

ВСЬОГО

17 543 284,4

160897499,2

645 785,2

В 110 266,0

161 944,4

1) грошові кошти на поточних рахунках

2 544 932,4

2 518 390,9

26 541,5

2 267 448,3

4 873,7

у тому числі 2 1) в іноземній валюті

150 602,4

150 184,6

417,8

62 337,1

44 7

2) банківські вклали (депозити)

2 136 141,5

19664664

169 675,1

1 522 221 В

S3 194 3

у тому числі 2 1) в іноземній валюті

137 624,4

25 421 9

101 355,7

10 967 2

3) банківські метали

27 579,7

27 355 5

224,2

2 581,2

2,1

4) нерухоме майно

295 938,6

283 554 3

12 384,3

78 064,6

3 099,6

5) акції

7 274 667,0

6 886 308,9

388 358 1

1 845 687,3

339195

6) облігації

111 882,4

107 004,3

4 878,1

21 298 5

2210,1

7) іпотечні сертифікати

0,0

00

0,0

00

О(

8) цінні папери, що імiтуються державою

14 707,1

14 707,1

0,0

11 438,5

00

9) права вимоги до перестраховиків

5 041 139,9

4 99" 485,3

43 654,6

2 308 988 4

34 525,6

у тому числі 9 1) до страховиків нерезидентів

161 474,9

147 918,6

13 556,3

75 873 7

34 078,7

10) інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України *, у тому числі

91444,2

91444,2

0,0

48 170,9

0,0

10 5) будівництво житла,

89 957,0

89 967,0

0,0

0,0

0,0

10 6) розвиток транспортної інфраструктури, у тому числі будівництво та реконструкція автомобільних доріг,

1 477,2

1 477,2

0,0

1 394,1

0,0

13) готівка в касі

4 782,3

69,3

4 366,3

119,5

Структура активів страховиків

На відміну від інших фінансових посередників, страхові компанії, що здійснюють страхування життя, мають змогу залучати вільні кошти страхувальників під значно менший відсоток річних, оскільки таке залучення відбувається на підставі забезпечення страхового захисту. Тому страховики перебувають у вигідному становищі порівняно з іншими фінансовими посередниками.

На жаль, на практиці комісії зі страхування життя дотримуються консервативної інвестиційної політики, вкладаючи кошти у довгострокові активи з високим інвестиційним рейтингом, облігації та акції, комерційні застави, державні облігації.

Державне регулювання діяльності страхових компаній передбачає встановлення обмежень щодо володіння ризиковими активами (звичайні акції) та зобов'язує страхові компанії формувати достатні обсяги високоліквідних активів забезпечення страхових виплат.

Якщо в Україні страхові резерви за договорами зі страхування життя становили 45 млн. грн. у 2003 році, то у США 783 млр. дол. ще у 2000 році [7, с.76].

На рисунку 2. наведено фактичні дані про структуру активів страхових компаній зі страхування життя у США (на кінець 2000 р.).

Майже 70% активів складається з акцій та облігацій, 11 % - це державні цінні папери, 8% - заставні. На відміну від недержавних пенсійних фондів, страхові компанії майже не користуються послугами інвестиційних компаній - лише 2% активів вкладено в акції взаємних фондів. Для ефективного розміщення та управління інвестиційним портфелем укладаються договори з трастовими департаментами комерційних банків або спеціалізованими компаніями з довірчого управління.

Структура активів страхових компаній зі страхування життя у США

Розвитку інституту страхування життя в Україні та підвищенню ролі страхових компаній в акумуляції інвестиційних заощаджень сприяли зміни до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внесені на початку 2003 року.

Ці зміни дають право відносити на валові витрати частину страхових платежів зі страхування життя працівників підприємств. Це значно розширює зацікавленість підприємств та працівників у послугах страхових компаній зі страхування життя до досягнення застрахованою особою визначеного у договорі віку - як правило, це заощадження на освіту та навчання дітей, а також до вступу у шлюб. Прийняття цієї норми сприятиме посиленню конкуренції за цільові заощадження населення між страховими компаніями та іншими фінансовими інститутами, насамперед - банками.

6. Кредитні спілки


Певний сегмент у загальному обсязі ринку фінансових послуг займають товариства взаємного кредитування - кредитні спілки й кооперативи.

Це не нова ідея, а тому кредитні спілки на фінансовому ринку завжди і за будь-яких умов мали свою нішу.

Згідно з Законом України "Про кредитні спілки" від 20.12.2001 року [стаття 1,2]:

Кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом. Діяльність кредитної спілки ґрунтується на таких основних принципах:

·  добровільності вступу та свободи виходу з кредитної спілки;

·        рівноправності членів кредитної спілки;

·        самоврядування;

·        гласності.

Вітчизняний і зарубіжний досвід переконує, що товариства взаємного кредитування - корисні й ефективні джерела фінансової підтримки підприємництва. Це дуже актуально для сучасного стану економіки України.

Відсутність вільних державних коштів для фінансування підприємницьких проектів потребує пошуку інших альтернативних джерел, одним з яких можуть і повинні стати чинні в Україні кредитні спілки.

Вони порівняно з комерційними банками будуть зацікавлені у тому, щоб займатися малими кредитами і враховувати невеликі за розмірами фінансові проблеми підприємців.

З 1993 року в Україні реалізовуються програми технічної допомоги розвитку кредитних спілок, фінансовані урядами США і Канади.

У 1994 і 1996 роках у Києві, Львові та Івано-Франківську проведено дві світові конференції українських кредитних спілок, у яких брали участь близько 170 лідерів українських кредитних спілок, США та Канади і понад 100 керівників

З квітня 1995 року функціонує навчально-методичний центр, у якому за півтора року пройшло курс навчання більш як 400 лідерів та активістів кредитних спілок України.

Рух кредитної кооперації характерний для провінції, причому не для великих міст, де розвиненіший ринок фінансових послуг, а взаємовідносини між людьми формалізованіші. До кредитної спілки можуть входити тільки люди, які так чи інакше знають один одного або за місцем роботи, або за місцем проживання, або за професійною належністю, як наприклад, кредитна спілка військовослужбовців чи кредитна спілка пенсіонерів.

Оскільки члени кооперативу, як правило, близько знають один одного, надійність кредитних вкладів дуже висока, тому що спрацьовує принцип солідарної відповідальності.

У своїй процентній політиці кредитні кооперативи найбільше орієнтується на Ощадбанк. Кредити зазвичай надаються на короткий строк.

Спрямування внесків:

·  потреби споживачів;

·        торговельні операції;

·        фінансування житлового будівництва;

·        дрібне виробництво.

Кредитні спілки відроджують дореволюційну традицію товариств взаємного кредитування, які надавали надійну фінансову підтримку малому та середньому підприємництву. В цьому аспекті потрібна серйозна законотворча робота, внесення нових законів та відповідних поправок у чинне законодавство. Про роль і значення кредитних кооперативів свідчить зарубіжний досвід. За допомогою кредитних кооперативів фермери США одержують до 40 % довгострокових і 30 % короткострокових кредитів, у Фінляндії 50 % довгострокових.

Аналізуючи практику діяльності кредитних спілок в Україні, можна умовно виділити два їх основних типи:

·  спілки соціального напрямку: засновуються на базі трудових колективів, громадських об'єднань, церковних парафій; мають порівняно низькі процентні ставки на кредити, в результаті чого неспроможні протистояти інфляції; як правило, існують за рахунок сторонніх пожертвувань або загальної орієнтації членства на дрібні позички за максимальної віддачі на вклади (позички мають короткотерміновий характер);

·        спілки ринкового напрямку: засновуються за територіальним принципом, за професійною ознакою, на базі численної та дивер-сифікованої за характером членів громадської організації; ведуть гнучку процентну політику, практикують кредитування на різні терміни та під різні види гартування, пропонують кілька видів вкладів.

За 2004 рік Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України здійснила реєстрацію 221 новоствореної кредитної спілки (як фінансової установи), перереєстрацію 391 кредитної спілки та видала 488 ліцензій на провадження діяльності із залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки. Станом на 1 січня 2005 року до Державного реєстру фінансових установ внесено 610 кредитних спілок.

До Департаменту нагляду за кредитними установами було подано для опрацювання звіти від 633 кредитних спілок, 20 з яких надіслали звітність із порушенням встановлених термінів подання звітності. За аналізом наданих звітів отримані такі результати: кількість членів кредитних спілок зросла на 59%, порівняно з початком року, і на 1 січня 2005 року становила 785,1 тис. громадян, з яких лише 66,8 тис. мали внески (вклади) на депозитні рахунки, а 302,9 тис. членів мали чинні кредитні договори. Таким чином, переважна частина членів кредитних спілок активно не користувалася їхніми послугами протягом року.

Як свідчить діаграма поділу кредитних спілок за кількістю членів, серед КС переважають спілки з відносно невеликою кількістю членів -до 100 осіб (35%) та від 100 до 500 осіб (32%). Частка великих КС, що об'єднують більше 5 тис. осіб, становить лише 4%.

Концентрація кредитних спілок за областями залишалася відносно сталою протягом усього року: найбільша їх кількість на кінець 2004 року була зареєстрована у м. Києві (85), Донецькій (56), Луганській (47),

Динаміка зміни кількості членів КС у 2004році

Поділ кредитних спілок за кількістю членів

Львівській (42) та Одеській (33) областях. Лідерами за розмірами активів є кредитні спілки м. Києва, Одеської, Донецької та Львівської областей; лідерами за обсягами інвестицій - м. Київ, Львівська та Волинська області.

За розміром сукупних активів у загальному поділі кредитних спілок переважають ті, які мають менше 50 тис.грн. активів (32%). Частка кредитних спілок, які акумулюють понад 5 млн.грн. загальних активів, б незначною (5%).

Загальні активи кредитних спілок порівняно з початком року зросли на 43,1% та становлять 870,27 млн. грн., з яких 89,5% (779,27 млн. грн.) - це продуктивні та решта 10,5% (91 млн.грн.)-непродуктивні активи.

Поділ кредитних спілок за розміром сукупних активів.

Кредити, надані членам кредитних спілок та іншим кредитним спілкам, становлять 91,3%, фінансові інвестиції - близько 8,7 % суми загальних продуктивних активів.

Протягом року зобов'язання кредитних спілок зросли загалом на 64,23%, з яких внески (вклади) на депозитні рахунки членів кредитних спілок збільшилися на 74,9%, у той час як розрахунки з юридичними особами та зобов'язаннями, на які нараховуються та не нараховуються проценти, зменшилися.

Загальний капітал протягом чотирьох кварталів збільшився на 42,8% і на 1 січня 2005 року становив 250, 912 млн. грн. Структура загального капіталу виглядає таким чином:

на 77,7% він формується за рахунок пайових внесків членів КС,

на 15% - за рахунок резервного капіталу,

на 10% - за рахунок додаткового капіталу,

на 2,7% - зменшується за рахунок непокритих збитків.

Разом із загальним зростанням активів, капіталу та інших показників діяльності кредитних спілок, обсяги непокритих збитків у 2004 році зросли в 1,3 раза і на 1 січня 2005 року становили 6,77 млн. грн. За результатами діяльності, 156 кредитних спілок (22% від загальної кількості) мали непокриті збитки, 328 кредитних спілок (47%) не мали доходів, решта -213 спілок (31%) - мали нерозподілений дохід.

Поряд з тим існує висока заборгованість за простроченими та неповерненими кредитами (69,814 млн. грн.) і досить висока заборгованість за безнадійними кредитами (778,4 тис. грн.)

Відповідно до Положення про критерії та фінансові нормативи діяльності кредитних спілок та об'єднань кредитних спілок вони мають дотримуватись визначених фінансових нормативів.

Одним із важливих показників діяльності кредитної спілки є норматив достатності капіталу, за яким капітал кредитної спілки не може бути меншим ніж 10% суми її загальних зобов'язань. Близько 16% кредитних спілок не виконують цієї вимоги, що свідчить про більш ніж десятикратне перевищення зобов'язань над капіталом і погіршує фінансовий стан кредитної спілки та її платоспроможність.

В цілому за сукупністю кредитних спілок співвідношення капіталу до зобов'язань становить 41,4%, що свідчить про достатню платоспроможність значної кількості кредитних спілок.

Сума кредитів, наданих членам кредитних спілок та кредитним спілкам, збільшилася протягом чотирьох кварталів 2004 р. на 41 % і на кінець періоду становила 711,815 млн. грн. За терміном погашення структура наданих кредитів постійно змінювалася протягом року в бік переваги середньострокових кредитів (від 3-12 міс.) над короткостроковими та довгостроковими (66% усього портфеля кредитних спілок порівняно з 3% та 31% відповідно).


Заборгованість за простроченими та неповерненими кредитами становить близько 9,65% загальної суми кредитів, наданих за 2004 рік. Необхідність дотримання певних нормативів обумовила збільшення фактично сформованого резерву забезпечення покриття втрат від неповернених кредитів у 4,5 раза, що вказує на значне загальне підвищення фінансової стійкості кредитних спілок.

Структура кредитного портфеля кредитних спілок поділяється таким чином:

до 55% - споживчі кредити;

до 12% - комерційні кредити (для господарської діяльності); до 25% - кредити, надані на інші потреби;

до 6% - кредити, надані на придбання, будівництво, ремонт житла;

до 2% - кредити, надані на ведення фермерських та особистих селянських господарств (рис. 9.2.16).

Кредитний портфепь за терміном погашення кредитів

Протягом дванадцяти місяців 2004 року кредитними спілками залучено вкладів на депозитні рахунки членів кредитної спілки на загальну суму 554,286 млн. грн., що в 1,7 раза перевищує відповідний показник на початок року. Характер змін внесків на депозитні рахунки членів кредитної спілки виглядає таким чином: внески до запитання зросли на 78,3%, внески до 3-х міс. - на 39,7%, внески 3-12 міс. - на 63,6%, довгострокові внески (> 12 міс.) зросли у 2,5 раза.

Структура кредитного портфеля кредитних спілок України

Порівнюючи структуру депозитів та наданих кредитів, можна стверджувати, що їх розподіл за терміном погашення є доволі однорідним: як серед кредитів, так і серед депозитів переважають середньострокові, терміном від 3-х до 12 місяців. Найменший попит мають короткострокові кредити, які перекриваються короткостроковими депозитами (до 3-х місяців). Ситуація з довгостроковими кредитами і депозитами (> 12 місяців) протилежна - джерелом кредитування є не лише депозитні внески, але й значною мірою капітал кредитної спілки.

Структура внесків на депозитні рахунки

Кредитна спілка може бути як удосконаленою формою каси взаємодопомоги, так і міні-банком. Останнє особливо цікаве для ділових людей, які отримують реальну можливість створити легальне, повністю підконтрольне джерело кредитування в межах визначеного замкненого середовища або спрямоване на експансію власних коштів як кредитних ресурсів назовні.

Створення повноцінної системи кредитних спілок в Україні сприятиме поліпшенню соціального захисту населення, дасть додаткові можливості для розвитку малого приватного бізнесу, позитивно впливатиме на подолання економічної кризи, що, врешті-решт, сприятиме поліпшенню добробуту населення.

Список використання літератури

1.     Адамик Б.П. Національний банк і грошово-кредитна політика: Навчальний посібник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2012. -278 с.

2.      Александрова М.М., Маслова СО. Гроші. Фінанси. Кредит: Навчально-методичний посібник. - 2-е видання, перероблене і доповнене. - К.: ПУЛ 2011. - 336 c.

.        Банківські операції/Під. ред. А.М.Мороза. -К.:Лібра, 2010.

.        Бірюков В., Єфімов Ю., Залетов О. та інші Страхове посередництво: теорія та практика. Навчальний посібник. За редакцією О.М.Залєтова - К: Міжнародна агенція "Вве2опв", 2012. -416 с.

.        Бобровников А. 10% за безделье//Бізнес. -2011. - № 41(612). - С 54-55.

.        Боринець СЯ. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. - 2-ге вид., перероб. й доп. -К.: Т-во "Знання", КОО, 2012. -305с

.        Боринець СЯ. Міжнародні фінанси: Підручник. -К: Знання-Прес, 2012. - 311с.

.        Васюренко О. В. Банківські операції: Навчальний посібник. -4-тевид. випр. і доп. -К: Т-во "Знання": КОО, 2004. -324с.

.        Гроші та кредит: Підручник / За ред. проф. Б. С. Івасіва. - Тернопіль: Карт-бланш, 2012.-510 с

.        Деньги. Кредит. Банки: Учебник для вузов/Е.Ф. Жуков, Л.М. Максинова, А.В. Печникова и др.;Под.ред. академ. РАЕНЕ.Ф.Жукова. -2-еизд., перераб. и доп . - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2013. - 600с.

.        Загородиш А.Г., Вознюк Г.Л.Ю Смовженко Т.С. Фінансовий словник. -4-те вид., випр. та доп. -К: Т-во "Знання", КОО;Л.:Вид-воЛьвів банк. Ін-ту НБУ, 2012. -566 с

.        Дзюблюк О. В. Організація грошово-кредитних відносин суспільства в умовах ринкового регулювання економіки. - К.: Поліграф книга, 2012. -512 с.

.        Дмитрієнко М., Ющенко В., Литвин В., ЯковлєваЛ. Гроші в Україні: факти і документи. -K..ARC Ukraine, 2011. - с. 454.

.        Коваленко М. А., Білінкіс В.М., СухомлинЛ.Є.: Операції сучасного комерційного банку: Навчальний посібник. - Херсон: Олді-плюс, 2012. - 472 с

.        Любунь О. С, Любунь В. С, Іванець І.В. Національний банк України: основні функції, грошово-кредитна політика, регулювання банківської діяльності: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2012. -351 с

.        Кумицький С. Світова ієрархія валют і перспективи її трансформації// Вісник НБУ - К: -2010. -№10. - С 49-53.

.        Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навч. посіб. -5-тевид., стер . -К.: Т-во "Знання", КОО, 2012. - 199с.

.        Миллер Р.Л., Ван-ХузД.Д. Современные деньги и банковское дело. - М.: ИНФРА.-2012.

.        Міжнародні валютно-кредитні відносини: Підручник/А.С. Філіпенко, В.І. Мазуренко, В.Д. Сікоратаін.;заред. А.С. Філіпенко. -К:Либідь. 2011 с.

.        Міжнародні організації: Навчальний посібник/За редакцією Ю.Г. Козака, В. В. Ковалевського.-К: ЦУЛ, 2013. -288 с

.        Міжнародні фінанси в питаннях і відповідях: Навчальний посібник: 2-е вид., перероб. і допов.-К: ЦУЛ, 2013. -294с.

.        Міжнародні фінанси: Підручник /О. І. Рогач, А.С. Філіпенко, Т.С. Шемет та ін.; за ред. О.І. Рогача. -К.Либідь, 2012. - 784 с

.        Маконнел К.Л., Брю С.Л. Экономике: принципы, проблемы и политика. -К.: Хачар-Демос. -2013. - 263 с.

.        Маслова СО., Опалов О.А. Фінансовий ринок: Навч. посібник. - К: "Каравена", 2012. - 304 с.

.        Трифонов С.В. Україна і МВФ: шляхи подальшої співпраці // Фінанси України. -К. -2012. -№9. - С 113-117.

.        Финансы, денежное обращение и кредит: Учебник. -2-е изд., перебидоп./ В.К. Сенчагов, А.И. Архипов и др.:Пос1 редак. В. К. Сенчагова, А.И. Архжова.- М.: ТКВенби, Изд-ео Проспект, 2004. - 720 с.

.        Ходаківська В.П., Беляева В.В. Ринок фінансових послуг: теорія і практика.: Навчальний посібник. - К.: ЦУЛ, 2012. - 616 с.

.        Борисов СМ. Трансформация мирового рынка золота //Деньги и кредит. - М. -2012. -№1. - С.57-64

.        Ватманюк З І., Дорош О.Л. Небанківські фінансові інститути в економічній системі США//Фінанси України. -2011. -№3. - С 119-127.

.        Геєць В. Ще раз про складові економічного піднесення в Україні//Економіка України. -2011. - №11.-С 17- 26.

.        Дербенцев В. Особливості інфляційних процесів в Україні//Вісник КНЕУ.-2011.-№1.-C. 11-23.

.        Ковбасюк Ю. Стратегічні пріоритети діяльності світового банку в Україні//Економіка України. -К. -2012. -№2. -С. 13-17.

.        Ковбасюк Ю. Участь європейського банку реконструкції і розвитку в реформуванні економіки України//Економіка України. -К. -2011. -№4.

.        Красавина Л. Проблемы денег в экономической науке//Деньги и кредит. - 2011. -№10.

.        Нікіфоров П. Глобалізація грошових відносин і проблеми валютної політики України//Вісник ТАНГ. - Тернопіль. -2012. -№ 8-1. - С. 144-148.

.        Шамшетдінов Ю. Пріоритети валютно-курсової політики НБУ// Вісник НБУ. - К. -2012. -№8.- С 9-11.

.        Шаров О. Україна та МВФ: "У пошуках втраченого часу "//Вісник НБУ. - К-2012.-№9.-С 38-46.

Похожие работы на - Фінансово-кредитна система та характеристика її елементів

 

Не нашли материал для своей работы?
Поможем написать уникальную работу
Без плагиата!