Дослідження ринкової вартості підприємства

Дослідження ринкової вартості підприємства

КУРСОВА РОБОТА

з дисциплін: "Фінансова діяльність суб’єктів господарювання"

на тему: "Дослідження ринкової вартості підприємства"

Зміст

Вступ

. Теоретичні засади дослідження ринкової вартості підприємства

.1 Теоретико-суттєва характеристика ринкової вартості підприємства

1.2 Сутність, функції та роль цінних паперів в системі фінансів підприємства

.3 Методики оцінювання вартості підприємства

2. Аналіз фінансової діяльності підприємства та напрями практичного застосування цінних паперів

2.1 Техніко-економічна характеристика ПАТ "Харківський завод "Оргтехніка"

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства

2.3 Розрахунок ринкової вартості ПАТ"Харківський завод "Оргтехніка"

. Шляхи підвищення ринкової вартості підприємства за рахунок фінансової діяльності

3.1 Напрямки підвищення ринкової вартості підприємства

3.2 Шляхи вдосконалення фінансової діяльності

.3 Шляхи підвищення фінансової стійкості в період емісії

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

фінансовий ринковий вартість емісія

Вступ

Актуальність зазначеної теми обумовлюється тим, що на визначених етапах виробничого процесу майже всі підприємства випробують недолік засобів для здійснення тих чи інших господарських операцій, тобто виникає необхідність у залученні засобів ззовні. Залучення коштів через фондовий ринок - ефективніше та прибутковіше, ніж отримання кредиту. Це можна досягти лише за наявності входження підприємства на фондовий ринок і завдяки фінансовій діяльності підвищити ринкову вартість.

Об`єкт дослідження: ринкова вартість ПАТ "Оргтехніка". Предмет дослідження: теоретичні, методичні та практичні аспекти підвищення ринкової вартості підприємства за рахунок фінансової діяльності в сучасних умовах ринку. Метою є узагальнення та подальший розвиток теоретико-методичних підходів до фондового ринку та його вплив на вартість підприємства. Методи дослідження - порівняння, синтетичного аналізу, діалектичний, фрактальний аналіз, графоаналітичний, метод логічного узагальнення. Даному питанню приділяється багато уваги з боку вчених-економістів: Г.Азаренкова, О. Барановський, А. Гальчинський, І. Мозговой, В.Соболєв, С._Ткаченко О. Шевчук, та ін. Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові документи з питань функціонування фондового ринку, звітні дані Міністерства фінансів України, Держкомстату України, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, статистичні дані про ціни цінних паперів, про значення фондових індексів, розповсюджувані закордонними та українськими фондовими біржами, спеціалізованими інформаційними агентствами та інвестиційними компаніями (Bloomberg, Cbonds), статистичні дані міжнародних організацій, таких як Світовий Банк, Міжнародна асоціація бірж та ін.

1. Теоретичні засади дослідження впливу цінних паперів на ринкову вартість підприємства

1.1 Теоретико-суттєва характеристика ринкової вартості підприємства

Тривалий час у вітчизняній економічній науці оцінка підприємства ототожнювалася з масштабом діяльності об'єкта, а для його характеристики використовувалися поняття розміру підприємства та його виробничої потужності. Тому з практикою оцінювання економічної одиниці виникають проблеми [10].

Вартість компанії аналітичний показник, що являє собою оцінку вартості компанії з урахуванням всіх джерел її фінансування: боргових зобов'язань, привілейованих акцій і звичайних акцій компанії.

Вартість підприємства = Вартість всіх звичайних акцій підприємства (розрахована за ринковою вартістю)

+ вартість боргових зобов'язань (розрахована за ринковою вартістю)

+ вартість всіх привілейованих акцій підприємства (розрахована за ринковою вартістю)

грошові кошти і їх еквіваленти

Після проведення оцінки вартості підприємства в цілому можна проаналізувати доцільність існування і перспектив його розвитку в ринковому економічному просторі - тобто визначити та підвищити ринкову вартість підприємства.

Концептуальні підходи до визначення поняття ринкової вартості наведені в додатку А. Ринкова вартість капіталу підприємства визначається здатністю підприємства, яке здійснює господарську діяльність, утворювати чисті грошові потоки (прибуток). Отже, аналіз вартості капіталу безпосередньо пов'язаний з визначенням дохідності корпоративних цінних паперів (акцій).

Поточна ринкова вартість акцій залежить від сумарної теперішньої вартості дивідендів, які будуть виплачені за акціями:

 (1.1)

P - ринкова вартість акцій, грн.;- дивіденди, які виплачуються за акції протягом року, грн.;- річна дохідність альтернативних інвестицій;- час, рік.

Рівень реальних цін формується під впливом прогнозних оцінок, джерелом яких є - наявна інформація про ефективність діяльності підприємства та його дивідендної політики. Застосовувати метод дисконтування дивідендів на практиці й одночасно спростити завдання оцінювання ринкової вартості акцій можна за допомогою оцінювання ефективності використання основного й оборотного капіталу підприємства. Володіючи цією інформацією, потенційний інвестор має змогу об'єктивно оцінити розмір майбутніх дивідендів. Основою для прогнозування дивідендів є запланований розмір чистого прибутку та його частка, яка спрямовується на їх виплату, тобто коефіцієнт дивідендних виплат. До чинників впливу на величину чистого прибутку можна віднести рівень фінансових результатів до оподаткування в аспекті видів діяльності, ставки податку на прибуток. Коефіцієнт дивідендних виплат залежить від фінансового стану підприємства, який характеризується такими показниками: рівень рентабельності й забезпеченості активами, рентабельність акціонерного капіталу, забезпеченість запасів власними обіговими коштами, забезпеченість акцій активами, рівень платоспроможності, фінансової стійкості та незалежності підприємства. Поряд із цим, оцінка ринкової вартості акцій лише за одним критерієм прогнозованої дохідності може бути не зовсім об'єктивною, оскільки вона не враховує наслідків високого коефіцієнта дивідендних виплат на подальшу діяльність підприємства.

Більшість учених розрізняє три групи чинників, які формують ринкову вартість корпоративних цінних паперів: об'єктивні, спекулятивні й суб'єктивні. Отримати обґрунтовані оцінки стану підприємства можна на основі комплексного аналізу, який передбачає застосування спеціальних способів і засобів обробки економічної інформації, що формуються під впливом обраної системи показників, які відображають наявні господарські процеси та результати господарської діяльності.

Потрібно відзначити, що балансова і ринкова вартість підприємства не є рівними та повноцінними вартостями. Балансова вартість містить тільки частину ресурсного потенціалу підприємства, тобто активи зараховані в бухгалтерський баланс. Ринкова вартість - це вартість угоди, що відбулася, тобто вона відображає минулу оцінку об'єкта [10]. Ринковий підхід передбачає розрахунок вартості підприємства на основі результатів його зіставлення. Визначають не справедливу вартість компанії, а її вартість стосовно групи порівнюваних компаній. Ринкова вартість товару може утворюватися лише в межах галузі [11]. Головним тут є наявність прийнятної бази для порівняння та підприємств-аналогів. Основними джерелами інформації при застосуванні цього підходу є фондові біржі та позабіржові торговельні системи, на яких мають обіг права власності на подібний бізнес, дані фінансової звітності підприємств-аналогів, а також інформація про попередні транзакції з корпоративними правами на той бізнес, який оцінюється.

Найкращим інструментом оцінки вартості підприємства є ефективний ринок капіталів, оскільки він у цілому володіє інформацією, яка відсутня в окремих учасників ринку [12]. Саме тому в країнах з розвинутою ринковою економікою під час оцінки вартості підприємств за ринковим досить часто використовують інформацію про ринковий (біржовий) курс.

Ринковий курс - це вартість, за якою акції можуть купуватися і продаватися на біржах, позабіржових торговельно-інформаційних системах та позабіржовому ринку. У країнах з розвинутим фондовим ринком ринковий курс акцій здебільшого встановлюється на фондовій біржі.

Механізм визначення та фіксації ринкової ціни цінного папера називається котируванням. Котирувальна ціна - середньозважена ціна, яка розраховується протягом біржового дня до моменту, визначеного правилами біржі.

Ринковий курс залежить від співвідношення попиту та пропозиції на цінні папери. У свою чергу, покупці та продавці акцій при прийнятті відповідних рішень враховують такі чинники:

) очікування щодо майбутньої прибутковості та ліквідності об'єкта інвестування, які формуються на основі аналізу інформації про емітента;

) можливі зміни курсу акцій під впливом факторів, не пов'язаних з прибутковістю чи ліквідністю емітента;

3)      наявність і прибутковість альтернативних об'єктів інвестування;

4)      загальноекономічне становище в країні та тенденції його розвитку (кон'юнктура, зростання, стагнація тощо);

5)      перспективи розвитку відповідної галузі;

)        політичний вплив через політико-економічні рішення та державну фінансову політику;

)        психологічні та спекулятивні чинники [8].

Акції не всіх емітентів можуть бути допущені до торгівлі на організованому фондовому ринку. Внесення акцій до списку цінних паперів, які котируються на фондовій біржі або можуть бути предметом укладення угод у торговельно-інформаційній системі, називається лістингом.

Існує кілька методів встановлення ринкової ціни акцій. Розглянемо метод бiржових замовлень. На першому етапі встановлення курсу біржовий маклер збирає всі біржові замовлення (визначений правилами біржі письмовий (на спеціальному бланку) або усний спосіб оголошення брокером відкритої пропозиції на купівлю чи продаж цінних паперів)

Біржовий курс встановлюється на основі зіставлення біржових замовлень на купівлю та продаж акцій на такому рівні, за якого можна досягти максимального обсягу угод щодо купівлі-продажу цінних паперів.

Підприємства прагнуть максимізувати ринковий курс корпоративних прав. Чим цей курс вищий, тим більше можливостей у підприємства залучити додатковий капітал на основі додаткової емісії. За високого ринкового курсу емітент може розмістити акції за достатньо високим курсом емісії та отримати значний емісійний дохід (ажіо). Навпаки, за низького ринкового курсу у підприємства можуть виникнути проблеми із залученням капіталу [8].

Ринковий курс корпоративних прав підприємства майже ніколи не збігається з балансовим курсом (показує величину чистих активів, які припадають на одну акцію і дорівнює вираженому в процентах відношенню між власним капіталом і статутним капіталом). Окрім іншого, це зумовлено тим, що сума власного капіталу майже ніколи не збігається із загальною ринковою вартістю акцій підприємства чи із вартістю, яку можна отримати в результаті продажу чистих активів або підприємства в цілому. Позитивну різницю між біржовим та балансовим курсом акції можна інтерпретувати як ринковий індикатор потенціалу прибутковості підприємства.

Проблематика використання методів оцінки в рамках ринкового підходу зумовлена тим, що в Україні реальні ціни купівлі-продажу підприємств в офіційній статистиці відображаються досить рідко, а фондовий ринок не досить розвинутий.

Ринкова вартість цінних паперів залежить від багатьох чинників, які впливають на його фінансовий стан. На фінансовий стан прямо діє фінансова діяльність, це її неопосередкований вигляд. Тому розглянемо поняття фінансової діяльності.

Фінансова діяльність - діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства [6].

Фінансова діяльність - це система форм і методів, які використовуються для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів [16].

Фінансовий капітал підприємства є головним мірилом ринкової вартості підприємства. У цій своїй якості виступає не весь фінансовий капітал підприємства, а тільки власний фінансовий капітал, що характеризує здатність підприємницької структури формувати позаобігові та власні обігові активи. Обсяги власного фінансового капіталу підприємства є відправною точкою для використання позикових фінансових коштів, підвищення надійності й інвестиційної привабливості підприємства, що формує базу оцінки його ринкової вартості. Отже, безпосередньо впливають на ринкову вартість акцій такі показники: частка обігових коштів у покритті запасів; коефіцієнт поточної ліквідності; коефіцієнт маневреності власного капіталу; коефіцієнт співвідношення власного й залученого капіталу; оборотність власного капіталу; оборотність запасів і засобів у розрахунках; рентабельність продажу; рентабельність акціонерного капіталу; коефіцієнт дивідендних виплат; величина прибутку на акцію;величина дивідендів на акцію. На найголовнішою складовою ринкової вартості підприємства є його фінансова діяльність.

.2 Сутність, функції та роль цінних паперів в системі фінансів підприємства

Ринок фінансових послуг, як складова фінансової системи держави - ефективний механізм перерозподілу фінансових ресурсів між окремими суб’єктами підприємницької діяльності, державою та населенням, між учасниками бюджетного процесу, міжнародними фінансовими інститутами. Розвиток світових фінансових послуг доводить, що цей сегмент ринкової економіки відіграє провідну роль у забезпеченні економічного зростання, виступаючи механізмом акумуляції та перерозподілу вільних фінансових ресурсів [17].

Об’єкти ринку цінних паперів - це те, що призводить до виникнення послуги, тобто цінний папір, страховий поліс, безготівкові розрахунки, банківські кредити тощо. Далі розглянемо визначення цінних паперів.

Цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння або відносин позички, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передавання прав, що зазначені в цих документах, іншим особам [35].

Вони поділяються на три основні групи.

. Пайові цінні папери, за якими емітент не бере зобов'язань із повернення грошових засобів, інвестованих у його діяльність, але які свідчать про участь у статутному фонді та наділяють їхніх власників правом на участь в управлінні виробництвом і отримання частки майна при ліквідації емітента.

. Боргові цінні папери, за якими емітент несе відповідальність повернути у призначений термін кошти, інвестовані у його діяльність, але які не наділяють їхніх власників правом участі в управлінні підприємством.

. Похідні цінні папери, механізм обігу яких пов'язаний з пайовими, борговими цінними паперами, іншими інструментами чи правами щодо них.

Згідно із Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок" в Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів (додаток П). Як видно з даного переліку цінних паперів, цей перелік є досить обмежений в порівнянні з тим різноманіттям цінних паперів, що обертаються в інших країнах, зокрема у Європейській Співдружності, США.

Рисунок 1.1. Функції цінних паперів

Перелік вище приведених функцій, що виконуються цінними паперами під час ринкової взаємодії, не є остаточним. З розвитком ринку цінних паперів з'являтимуться й інші функції, які підкреслюватимуть ще раз характерні тенденції розвитку тих чи інших ринків.

Суб’єкти ринку цінних паперів - це учасники фінансового ринку: з одного боку замовники, тобто споживачі фінансових послуг, а з другої - фінансові організації (юридичні та фізичні особи), які надають фінансові послуги (додаток В).

Роль цінних паперів в системі фінансів підприємства визначається її функціями, тобто це механізм залучення додаткових фінансових інвестицій, показник ринкової вартості підприємства, перерозподіл грошових коштів підприємства, забезпечення управлінської функції.

Для того, щоб цінні папери емітували та, найголовніше, обертались на вторинному ринку - потрібна основа. Ця основа і є нормативна база.

Зараз в Україні діє Закон "Про цінні папери та фондовий ринок", Закон України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008р, Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" та інші.

Згідно Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", фондова біржа має право провадити діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку з моменту отримання ліцензії Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку [1].

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку функціонує згідно Положення про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку № 1063/2011. Згідно даного положення НКЦПФР здійснює державне регулювання ринку цінних паперів [6].

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України.

НКЦПФР у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України та іншими актами законодавства, а також цим Положенням [6].

Згідно з нормативними актами правилами фондової біржі має бути передбачена наявність порядку допуску (лістингу) цінних паперів до офіційного та неофіційного котирування.

Розрахунок майнового стану підприємства здійснюється відповідно до закону України про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні та постанови від 10 грудня 2003 р. N 1891 Про затвердження Методики оцінки майна. Остання редакція - 07.12.2011.

Отже, ринкова вартість - це найвища ціна, за яку передається майно в результаті комерційної угоди між добровільним покупцем і продавцем на дійсну дату. Неможливо встановити достовірну ринкову вартість без ефективного функціонування інституту фондового ринку, що не розвинутий в нашій країні. Цим зумовлена актуальність даної роботи, і подальший її розвиток.

1.3 Методики оцінювання вартості підприємства

Задача оцінки вартості бізнесу на різних стадіях його розвитку не втрачає своєї актуальності. Підприємство являє собою довгостроковий актив, що приносить дохід і володіє визначеною інвестиційною привабливістю, тому питання про його вартість цікавить багатьох, починаючи від власників і керівництва і закінчуючи державними структурами.

Методи порівнюються за наступними критеріями:

·              можливість відбити дійсні наміри продавця і покупця;

·              якість інформації, на основі якої виробляється аналіз;

·              здатність методів враховувати кон'юнктурні коливання і вартість грошей.

Для визначення вартості компанії створюються різні методи. При цьому результати оцінки в одних і тих же умовах і при тих же вихідних даних найчастіше виявляються різними. Основні методи - прибутковий, витратний і ринковий. На їх підставі створені похідні.

Найбільш поширені методики оцінки доходного підходу - метод капіталізації доходу та метод дисконтування грошових потоків.

Характеристики методів наведено в Додатку К.

Розглянемо метод капіталізації доходу. Оцінка підприємства методом капіталізації доходу здійснюється наступним чином:

Поточна ринкова вартість = Грошовий потік або чистий прибуток / Ставка капіталізації.

Для проведення визначення середньорічного чистого доходу необхідно досліджувати динаміку отримання чистого доходу за кілька попередніх років_[18]. Ставка капіталізації дозволяє перетворити значення прибутку або грошового потоку за конкретний період часу в показник вартості. Як правило, вона виводиться з коефіцієнта дисконтування.

Коефіцієнт дисконтування: Ставка капіталізації = ставка дисконту - темпи зростання грошового потоку або чистого прибутку.

Для різних видів доходу ставка капіталізації буде різнитися. Тому першочерговим завданням при реалізації даного методу стає визначення того показника, який буде капіталізований. Оскільки чистий грошовий потік повністю враховує операційну та інвестиційну діяльність підприємства, найчастіше його і використовують як базу для капіталізації [16].

Метод дисконтування грошових потоків заключається в тому

Традиційна формула визначення поточного значення дисконтованого майбутнього доходу наступна:

Поточна ринкова вартість = Грошові потоки за період (t) / (1 + ставка дисконту) ^t

Ставка дисконту являє собою відсоткову ставку, необхідну для приведення майбутніх доходів до єдиного значення поточної вартості бізнесу. Для інвестора вона є необхідною ставкою доходу по альтернативним варіантам інвестицій з порівнянним рівнем ризику на момент оцінки [16].

Потім проводиться дисконтування грошового потоку у відповідності з очікуваними ризиками, які відображаються в ставці дисконтування, розрахованої стосовно до конкретного підприємства.

Найскладнішим етапом є визначення ставки дисконтування. Ставка дисконтування використовується для оцінки реальної вартості права присвоєння майбутніх грошових потоків. Вона повинна перевищувати безризикову норму прибутковості на величину премії за всі види ризиків, пов'язаних з інвестуванням в підприємство, що оцінюється. Тобто ставка дисконтування може бути визначена так:

q = q0 + r (1.2)

q0 - безризикова норма прибутковості (яка відповідає прибутковості державних цінних паперів); r - премія за ризики, властивих інвестуванню [18].

Розмір надбавки (премії) по кожному виду ризиків визначається експертно або за спеціальним фінансовим бюлетнем.

Розглянемо модель Ольсонa або метод надлишкового доходу

Модель Едвардса-Белла-Ольсона являє собою модель оцінки вартості (V) акцій підприємства за наступною формулою:

V=+ (1.3)

 - власний капітал (чисті активи) підприємства на момент часу t;- символ математичного очікування;- ставка дисконтування, відповідна очікуваної вартості обслуговування капіталу;

відхилення чистого прибутку підприємства на момент t від "норми" (так звана "понад" прибуток або "залишковий" дохід); ee негативна величина означає недостатню ефективність.

Норма визначається як очікувана вартість обслуговування акціонерного капіталу підприємства:

прибуток за період t.

. NPV (Net Present Value) - Чиста приведена вартість

Для оцінки вартості бізнесу з урахуванням інвестицій "розпорошених" у часі може використовуватися наступна формула [22]:

 (1.4)

- грошовий потік у році t з урахуванням первинних інвестицій далі здійснюється коректування грошового потоку першого року на величину початкових інвестицій Сo; r - ставка дисконтування для обраного виду грошового потоку; C0t - первинні інвестицій (original capital) у році t, рахуючи від дати початку інвестицій.

Даний метод розрахунку може бути використаний при проведенні оціночних робіт в частині операцій по злиттю і поглинанням для випадку, коли гаданий платіж за "входження в бізнес" має разовий характер [22].

Розглянемо метод оцінки, що базується на EVA.

Згідно з моделлю економічного прибутку вартість компанії дорівнює величині інвестованого капіталу, не скоригованого на надбавку чи знижку, що дорівнює вартості прогнозованого економічного прибутку. Якщо в кожен період компанія заробляє рівно стільки, скільки складають її середньозважені витрати на капітал, то дисконтована вартість її грошового потоку має дорівнювати величині її інвестованого капіталу. Компанія коштує більше чи менше, ніж капітал, інвестований в неї, лише в тому випадку, якщо вона заробляє більше чи менше, ніж її середньозважені витрати на капітал. Таким чином, надбавка чи знижка до інвестиційного капіталу має дорівнювати майбутній економічній вартості компанії. Економічний прибуток (економічна додана вартість) обчислюється за такою формулою:

EVA = * (ROIC - WACC) (1.5)

де EVA - економічна додана вартість (економічний прибуток);

 - інвестований капітал;- середньозважена вартість капіталу;- рентабельність інвестованого капіталу.

Економічний прибуток перетворює фактор вартості (а саме - рентабельність інвестицій і темпи зростання) в єдиний грошовий показник. Інакше кажучи, економічний прибуток визначається як прибуток після оподаткування, зменшений на плату за капітал, що використовується компанією:

EVA = NOPLAT -  * WACC (1.6)

NOPLAT - чистий економічний прибуток після оподаткування [28].

Перевага моделі економічного прибутку порівняно з моделлю дисконтування грошового потоку полягає в тому, що економічний прибуток є дуже зручним показником для визначення ефективності інвестицій у будь-якому окремо взятому році, у той час як грошовий потік не має такої властивості.

Порівняльний метод оцінки вартості компанії заклечається в майбутньому [21].

При використанні декількох мультиплікаторів формула розрахунку вартості компанії буде виглядати наступним чином:

Вартість компанії = (Кi х Mi х Bi),

де Ki - показник діяльності оцінюваного підприємства; Mi-мультиплікатор по i-му показнику; Bi - вага i-го мультиплікатора.

Розглянемо методику скоригованої балансової вартості, або методику чистих активів, яка включає наступні процедури:

. Коригування статей балансу, яка має на увазі як нормалізацію бухгалтерської звітності, так і перерахунок статей активу і пасиву балансу в поточні ціни: визначення залишкової відновної вартості основних засобів і нематеріальних активів; визначення фактичної поточної вартості незавершеного виробництва; аналіз і оцінка довгострокових фінансових вкладень; аналіз і оцінка за поточними цінами запасів, витрат і грошових коштів; аналіз і визначення поточної вартості наявних у підприємства заборгованостей.

. Розрахунок чистих активів підприємства:

а) підсумовуються наступні статті балансу підприємства: залишкова вартість нематеріальних активів; залишкова вартість основних засобів; обладнання до установки; незавершені капітальні вкладення, довгострокові фінансові вкладення; інші необоротні активи; виробничі запаси; тварини; залишкова вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів; незавершене виробництво; витрати майбутніх періодів; готова продукція; товари; інші запаси і витрати; товари відвантажені; розрахунки з дебіторами; аванси, видані постачальникам і підрядникам; короткострокові фінансові вкладення; грошові кошти; інші оборотні активи;

б) підсумовуються зобов'язання підприємства по пасиву балансу: цільове фінансування і надходження; орендні зобов'язання; довгострокові кредити банків; довгострокові позики; короткострокові кредити банків; кредити банків для працівників; короткострокові позики; розрахунки з кредиторами; аванси, отримані від покупців і замовників; розрахунки з засновниками ; резерви майбутніх витрат і платежів; інші короткострокові пасиви;

в) із суми активів віднімається сума пасивів;

г) до отриманої різниці додається ринкова вартість землі - виходить сума чистих активів підприємства [20].

Таким чином, існує розширена методологія аналізу ринкової вартості підприємства. Аналіз ринкової вартості підприємства необхідний в сучасних умовах ринку, це основа основ відносин фондового ринку. Питання вартості підприємства важлива основа його подальшої фінансової діяльності.

.1 Техніко-економічна характеристика Публічного акціонерного товариства "Харківський завод "Оргтехніка"

Публічне акціонерне товариство "Харківський завод "Оргтехніка" відоме на ринку СНД як виробник канцелярського приладдя.

Девіз компанії: " Самая плохонькая ручка лучше самой хорошей памяти".

Коротка історія заводу "Оргтехніка" [34] розпочиналася в 1932 р. при створенні фабрики "Авторучка по виготовленю засобiв письма". У 1973 р. пiдприємство переiменовали в "Харкiвський завод "Оргтехнiка". З 1989 р. почато виготовлення олiвцiв з дозованою подачою та чорно-графiтових стержнiв по лiцензiї фiрми "Pilot". В 1994 р. орендне пiдприємство "Харкiвський завод "Оргтехнiка" реорганiзовано в ВАТ. За рiшенням загальних зборiв акцiонерiв, якi вiдбулись 01 квiтня 2011 року, Вiдкрите акцiонерне товариство "Харкiвський завод "Оргтехнiка" було перейменовано у Публiчне акцiонерне товариство "Харкiвський завод "Оргтехнiка" [34].

Сучасний стан підприємства відповідає таким критеріям: середня кількість працівників - 142, стабiльний фiнансововий стан, ступiнь зносу основних засобiв складає 63,4 %, ступiнь використання основних засобiв дорiвнює 100 %. Первiсна вартiсть основних засобiв на початок року - 42286,0 тис.грн., на кiнець року - 42636,0 тис.грн. Сума нарахованого зносу - 983,0 тис.грн.

Сьогодні основною спеціалізацією заводу залишається виробництво канцелярських товарів в широкому асортименті [34]: кулькові ручки;пишучі вузли; механічних олівців з дозованою подачею грифеля; полімерних стержнів; рапідографів і наборів на їх основі; ручок автоматичних кулькових з нерухомим і рухомим пишучим вузлом; олівців механічних з примусовим висуненням полімерного стержня; наборів, які комплектуються кульковими ручками, механічними олівцями, рапідографами; iндивідуальне пакування - пластмасовий футляр; ручки трубчаті призначені для креслення тушшю, ширина лінії письма 0,3; 0,5; 0,8мм; пластмасові скріпки; підставки для кульок; палички для прапорців та інші вироби.

Стержні виготовляються по ліцензії японської фірми "Pilot", колір чорний, діаметр 0,3; 0,5; 0,7; 0,9мм.

Додаткові послуги, які підприємство пропонує:

·        Підберає сучасні кольори виробів, наносить логотип і адресу підприємства замовника, а так само інший обраний текст на будь-які пластмасові вироби. Тобто виготовлення будь-якої сувенірної продукції.

·        Поряд з основною продукцією підприємство дає можливість виконувати роботи по проектуванню і виготовленню нестандартного обладнання, оснащення для фасувально-пакувального обладнання, фармацевтичної промисловості, штампів, автоматичних пресформ.

·        Підприємство надає послуги із токарних, фрезерних, координатно-розточувальних, шліфувальних і електроерозійним робот.

Основні види виробничих процесів та застосовуваних технологій.

Виробничі процеси - переробка пластичних мас та переробка латунного дроту.

Основними клiєнтами ПАТ "Харкiвський завод Оргтехнiка" за 2011 рiк були: 1. ПАТ "Реал Банк" 2. ТОВ "Десса Плюс" 3. ФОП Весяскин А.В. 4. ТОВ "Вокруг цвета" 5. ТОВ "Європродукт" 6. ТОВ "Солар Софтвеа" 7. ФОП Воропаєв Р.В. 8. ТОВ "Енергосервiс" 9. ФОП Жердев А.Н. 10.ПАТ "МТС Україна" 11. ТОВ Iнлай 12. ТОВ Видавничий дiм "Iнжек" 13. ФОП Макарюха В.А. 14. ФОП Овдiй С.В. 15. ФОП Пеблюк Д.В. 16. ПП "Консалтинговий центр "Райдер" 17. ТОВ "Рессурс 93" 18. ФОП Спивак В.П. [33]. Тобто сектор ринку - банки, суб’єкти підприємницької діяльності міста Харкова та Харківської області. Ринок широкий, є можливість розвитку.

Отже, ПАТ "Оргтехніка" має довгу історію, потужних клієнтів та широкі можливості розвитку. В 2011 році ПАТ "Оргтехніка" емітувало акції, тому визначення ринкової вартості до і після випуску акцій необхідне для становлення ефективної фінансової діяльності.

.2 Аналіз фінансового стану підприємства

Фiнансове становище ПАТ "Харкiвський завод "Оргтехнiка" станом на 31.12.2011 р. характеризують нижче наведенi показники, якi розрахованi на пiдставi показникiв фiнансового звiту за 2011 рiк, а саме Балансу (Форма № 1) за станом на 31 грудня 2011 року, Звiт про фiнансовi результати (форма №2) за 2011 рiк, Звiт про рух грошових коштiв (форма №3) за 2011 рiк, Звiт про власний капiтал (форма №4) за 2011 рiк, Примiтки до рiчної фiнансової звiтностi (форма №5) за 2011 рiк., Iнформацiя за сегментами (форма №6) за 2011 рiк, текстовi примiтки до рiчної фiнансової звiтностi за 2011 рiк. Чистий прибуток за 2011 рiк складає 216,0 тис. грн.

Оцінка інвестиційної привабливості підприємства заклечається в наступному:

Коефiцiєнт загальної лiквiдностi визначається вiдношенням оборотних активiв до поточних зобов'язань (вiдношенням суми рядкiв 260 та 270 Балансу до суми рядка 620 Балансу, нормативне значення показника вiд 1 до 2). Фактичне значення коефiцiєнту 4,766, тобто пiдприємство має достатньо оборотних коштiв для погашення поточних зобов'язань. Коефiцiєнт абсолютної лiквiдностi визначається як вiдношення суми залишкiв за статтями коштiв та їх еквiвалентiв i поточних фiнансових iнвестицiй до суми залишкiв за непогашеними кредитами та поточної кредиторської заборгованостi (дiленням суми грошових коштiв, якi вiдзначенi в рядках 220,230,240 Балансу до суми за роздiлом IV (рядок 620). Фактичне значення коефiцiєнту 1,267 свiдчить про достатнiсть грошових коштiв для погашення поточних зобов'язань. Коефiцiєнт фiнансової стабiльностi визначається вiдношенням суми власних коштiв до валюти ба-лансу (дiлення суми за рядком 380 Балансу до суми за рядком 640 Балансу, Нормативне значення показника не менш 0,5). Фактичне значення коефiцiєнту 0,978, що свiдчить про фiнансову незалежнiсть пiдприємства. Коефiцiєнт структури капiталу (фiнансування) визначається вiдношенням запозичених i власних коштiв та характеризує залежнiсть пiдприємства вiд запозичених коштiв (вiдношення суми рядкiв 430, 480,620 та 630 Балансу до даних рядка 380 Балансу, нормативне значення до 0,5). Фактичне значення коефiцiєнту 0,022, тобто у пiдприємства достатньо власного капiталу для розрахунку за довгостроковi зобов'язання. Таким чином, пiдприємство має стiйкий фiнансовий стан.

Коефiцiент загальної лiквiдностi дорiвнює 4,766 при нормативному значеннi 1-2, що свiдчить про те, що пiдприємство має достатнiй обсяг вiльних ресурсiв, що формуються за рахунок власних джерел.

Коефіцієнт загальної оборотності капіталу відображає швидкість обороту усього капіталу підприємства. Даний коефіцієнт за поточний рік збільшився на 0,028, що означає прискорення кругообігу засобів підприємства, що позитивно вплинуло на ділову активність підприємства. У наслідок збільшення коефіцієнта загальної оборотності капіталу підприємства частина коштів вилучається з обороту, що дає змогу підприємству збільшити обсяг доходів від інших видів діяльності.

Оборотність мобільних засобів показує швидкість обороту усіх мобільних засобів. Оборотність мобільних засобів збільшилась на 0,099, що позитивно впливає на ділову активність підприємства. Оборотність матеріальних оборотних засобів відображає число оборотів запасів підприємства. Даний показник знизився на 0,753, що свідчить про відносне збільшення виробничих запасів і незавершеного виробництва або про зниження попиту на готову продукцію.

Показник оборотність дебіторської заборгованості збільшився на 3,82, що показує розширення комерційного кредиту, що надається підприємством. А отже ділова активність підприємства збільшилась. Середній строк обороту дебіторської заборгованості характеризує середній термін погашення дебіторської заборгованості. Даний показник зменшилась на 65днів, що позитивно впливає на діяльність підприємства. Оскільки підприємство вивільнені кошти може вкладати в інші прибуткові проекти, в наслідок чого збільшувати обсяг прибутку.

Оборотність кредиторської заборгованості показує розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємству. Даний показник зменшився на 0,151, що означає зменшення швидкості оплати заборгованості підприємства. Середній строк обороту кредиторської заборгованості відображає середній термін повернення комерційного кредиту підприємством. Даний термін за звітний період збільшився на 13 днів, для підприємства це погано.

Фондовіддача необоротних активів характеризує ефективність використання основних засобів і інших необоротних активів, що вимірюється величиною продажів, яка припадає на одиницю вартості засобів. Даний показник збільшився на 0,033, тобто ефективність використання необоротних активів збільшилась, що позитивно вплинуло на ділову активність підприємства. Оборотність власного капіталу показує швидкість обороту власного капіталу. Даний показник збільшився на 0,105, що показує підвищення ефективності використання власного капіталу, що негативно впливає на діяльність підприємства. Таким чином, діяльність підприємства має ресурсний потенціал направлену на покращення ринкової вартості підприємства.

2.3 Розрахунок ринкової вартості ПАТ "Харківський завод "Оргтехніка"

Незважаючи на достатній розвиток теорії і практики оцінки фінансового стану підприємств в Україні не можна вважати, що всі проблеми в цій сфері повністю вирішені. Не розроблено чіткої методики аналізу фінансового стану підприємства. Методичні рекомендації, що надаються різними міністерствами і відомствами, спрямовані на аналіз фінансового стану підприємства у конкретних умовах: при приватизації, санації, банкрутстві, аудиторських перевірках.

Згідно закону України "Про акціонерні товариства", ст. 8. визначення ринкової вартості майна відбувається [5]:

1. Ринкова вартість майна визначається засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

. Ринкова вартість емісійних цінних паперів визначається:

) для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;

) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок.

. Наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства, затверджує ринкову вартість майна,визначену відповідно до частин першої і другої цієї статті. Затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем.

Тобто немає жодних конкретних методів визначення вартості.

У вітчизняній економіці, невизначений характер якої ще буде існувати довгий час, застосування таких методик ускладнюється недостатньою правовою і технологічно-культурною базою економіки.

Використовувати для оцінки в умовах України (умовах нерозвиненого вітчизняного фондового ринку, поширення "тіньового" сектору) методики оцінки, які використовуються за кордоном неможливо через те, що вони відбивають зовсім інше середовище господарювання. Тому доцільно порівнювати фінансові показники, що характеризують діяльність підприємства, не з нормативними значеннями, а з:

● середніми значеннями аналогічних показників, розрахованими для сукупності підприємств кожної галузі, які виробляють основну частку її продукції;

● середніми значеннями таких показників, визначеними в цілому по всьому обсягу випуску відповідної галузі;

● показниками діяльності найкращих підприємств тощо, тобто наведений порівняльний метод

Для України методика скоригованої балансової вартості - є більш практичною, тому проаналізуємо ПАТ "Оргтехніка" цим методом.

Ступiнь зносу основних засобiв складає 63,4 %. Ступiнь використання основних засобiв дорiвнює 100 %. Первiсна вартiсть основних засобiв на початок року - 42286,0 тис.грн., на кiнець року - 42636,0 тис.грн. Сума нарахованого зносу - 983,0 тис.грн. Орендованих та законсервованих основних засобiв немає.

Вартiсть чистих активiв за станом на 31 грудня 2011 року складає 17875 тис. грн. при скоригованому статутному капiталi 5398 тис. грн.

Статутний капiтал ПАТ "Харкiвський завод "Оргтехнiка" сформований в сумi 5398380 грн. у встановленi законодавством термiни без порушень.

Довгострокові фінансові інвестиції - відсутні.

Виробничі запаси на початок року становили - 144 тис.грн., а на кінець року - 137 тис.грн.

На початок року поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги складала 90 тис.грн., а на кінець року - 123 тис.грн.

Заборгованість з бюджетом на початок року складала - 142 тис.грн., а на кінець - 124 тис.грн.

Коефiцiєнт фiнансової стабiльностi визначається вiдношенням суми власних коштiв до валюти балансу (дiлення суми за рядком 380 Балансу до суми за рядком 640 Балансу, Нормативне значення показника не менш 0,5). Фактичне значення коефiцiєнту 0,978, що свiдчить про фiнансову незалежнiсть пiдприємства. Коефiцiєнт структури капiталу (фiнансування) визначається вiдношенням запозичених i власних коштiв та характеризує залежнiсть пiдприємства вiд запозичених коштiв (вiдношення суми рядкiв 430, 480,620 та 630 Балансу до даних рядка 380 Балансу, нормативне значення до 0,5). Фактичне значення коефiцiєнту 0,022, тобто у пiдприємства достатньо власного капiталу для розрахунку за довгостроковi зобов'язання. Таким чином, пiдприємство має стiйкий фiнансовий стан.

Для реєстрації випуску акцій нової номінальної вартості або додаткової кількості акцій існуючої номінальної вартості емітент подає до реєструючого органу такі документи:

·        заяву про реєстрацію випуску акцій нової номінальної вартості або додаткової кількості акцій існуючої номінальної вартості ;

·        оригінал або нотаріально засвідчену копію статуту та змін до нього в зв'язку із збільшенням статутного фонду, затверджених загальними зборами акціонерів, копію свідоцтва про державну реєстрацію товариства та копії свідоцтв про реєстрацію попередніх випусків акцій;

·        баланс, звіт про фінансові результати, довідку про фінансовий стан разом з висновком аудитора (аудиторської фірми) за станом на перше число поточного року, у якому подаються документи для реєстрації випуску акцій.

Висновок аудитора повинен також містити дані про правильність визначення суми індексації основних фондів. Документи повинні бути прошнуровані та засвідчені підписом керівника і печаткою емітента та підписом і печаткою аудитора (аудиторської фірми); примірник друкованого видання, у якому опубліковано повідомлення про збільшення статутного фонду товариства у зв'язку з індексацією основних фондів [27].

Для того, щоб стати членом фондової біржі ПФТС треба бути торговцем цінними паперами, мати ліцензію на право провадження діяльності з торгівлі цінними паперами, а також: відповідати критеріям платоспроможності, ліквідності та стабільності фінансового стану, що встановлені чинним законодавством та додатковим вимогам, встановленим біржею. Додаткові вимоги наведені в додатку М.

Можна зробити висновок про невідповідність фінансової стійкості ПАТ "Оргтехніка" вимогам фондової біржі ПФТС. Для цього потрібно підвищення показників платоспроможності, ліквідності, ринкової капіталізації та ін.

3. Шляхи підвищення ринкової вартості підприємства за рахунок фінансової діяльності

.1 Напрямки підвищення ринкової вартості підприємства

Функціонування підприємств та їх позиції на ринку визначаються не лише особливостями їх виробничо-господарської діяльності, специфікою організаційно-правових форм, але й можливостями забезпечення та використання конкурентних переваг. Таким чином, ефективність діяльності сучасного підприємства значною мірою залежить від рівня його адаптованості до умов ринкової конкуренції, що обумовлює необхідність запровадження відповідної системи управління фінансами, адекватної ринковим вимогам. Стратегічними завданнями розробки та реалізації ефективної системи управління фінансами підприємства є досягнення стратегічних та тактичних цілей його діяльності на основі використання ринкових механізмів залучення фінансових ресурсів, оптимізації структури капіталу та забезпечення фінансової стійкості, максимізації прибутку та підвищення ринкової вартості підприємства. При цьому визначального значення набуває забезпечення прозорості інформації стосовно фінансово-економічного стану підприємства як для власників, так і для потенційних інвесторів.

Власний фінансовий капітал характеризує здатність підприємницької структури формувати позаобігові та власні обігові активи. Тому він є основним критерієм визначення ринкової вартості підприємства. Обсяги власного фінансового капіталу підприємства є відправною точкою для використання позикових фінансових коштів, підвищення надійності й інвестиційної привабливості підприємства, що формує базу оцінки його ринкової вартості.

В умовах ринкових відносин, самостійності підприємств, а також відповідальності за результати своєї діяльності існує необхідність визначення тенденцій фінансового стану, орієнтації у фінансових можливостях і перспективах, оцінки фінансового стану інших господарюючих суб'єктів.

Рішенням даних питань є приріст капіталізації.

Приріст ринкової вартості підприємства будується на стратегії управління капіталізацією та спрямована не на максимізацію поточних прибутків, а на створення передумов для отримання значно більших прибутків у перспективі [25].

Система повинна забезпечувати створення вартості підприємства та передбачати постійну його реорганізацію з метою доведення функцій та напрямів діяльності підприємства поставленій меті. Складові системи:

● управління капіталом підприємств;

● управління активами підприємств;

Формуючи таку систему управління, потрібно оцінювати всі наявні бізнес-процеси, інноваційні, інвестиційні проекти, структурні одиниці підприємства, роботу менеджерів з позицій їх впливу на ринкову вартість підприємства. Ця система має охоплювати всі рівні управління: загально корпоративний, бізнесовий та функціональний. Основними її елементами є управління грошовими потоками, прибутком, витратами, інвестиціями, цінними паперами. Основним критерієм оцінки такої системи є рівень капіталізації підприємства [25].

Підвищення ринкової вартості підприємства через процеси формування та використання капіталу доцільне шляхом:

● збільшення величини інвестованого капіталу;

● підвищення ефективності використання капіталу;

● зниження ціни власного та позикового капіталу;

● оптимізації структури капіталу;

Збільшення величини інвестованого капіталу позитивно впливатиме на підвищення рівня капіталізації підприємств, проте в окремих випадках зменшення величини інвестованого капіталу може також сприяти підвищенню капіталізації підприємств, якщо було збереження прибутку на попередньому рівні (у разі ліквідації, продажу збиткових, недостатньо прибуткових активів).

Побудова системи управління активами має забезпечити підприємству оптимізацію їх обсягу і структури та підвищення ефективності їх використання. Реструктуризація активів здійснюється шляхом: поліпшення загального складу активів: придбання нових активів, здійснення ремонту та модернізації наявних активів; реалізації та ліквідації зайвих нерентабельних активів.

Для підвищення ефективності використання активів ефективні наступні заходи:

● формуючи склад нових активів, потрібно вкладати кошти в ті активи, що будуть максимально задіяні в процесі виробництва та зможуть приносити максимум прибутку. З цих позицій доцільно вкладати кошти в модернізацію підприємства, нові технології тощо;

● потрібно належним чином оцінити нематеріальні активи підприємств та максимально їх залучати до генерування грошових потоків. Це можна зробити шляхом отримання доходів від ліцензійних угод, правового захисту об'єктів інтелектуальної власності, зарахування на баланс підприємства наявних на підприємстві та не врахованих в бухгалтерському обліку об'єктів інтелектуальної власності. Основними методами реструктуризації активів є продаж активів, передача в оренду, використання під заставу, довірче управління. На підвищення капіталізації активів впливає низка чинників, що ускладнює цей процес, серед яких: низька ліквідність вітчизняних активів, нерозвиненість ринків капіталу, значний знос основних засобів, відсутність попиту на нематеріальні активи та на активи, що були у вжитку [25].

Управління капіталом і активами зводяться до процесу оптимізації обсягу та структури капіталу, активів та до підвищення ефективності їх використання. Вплив на ринкову вартість підприємства через ці важелі є по-перше, короткотерміновим, по-друге, якщо підприємство є ефективним, тоді цей параметр буде характеризуватися не значною величиною.

Виходячи із вищесказаного, потрібно розробляти раціональну стратегію, що базується на принципах об'єктивності закономірних ринкових умов господарювання. Раціональна стратегія - це генеральний план дій по забезпеченню підприємства коштами . Вона охоплює як питання теорії, так і питання практики, формування фінансів, їхнього планування й забезпечення. Раціональна стратегія підприємства вирішує завдання, що забезпечують фінансову стійкість підприємства в ринкових умовах господарювання.

Раціональна стратегія підприємства охоплює всі сторони діяльності підприємства, у тому числі оптимізацію основних і оборотних коштів, розподіл прибутку, безготівкові розрахунки, податкову й цінову політику, політику в області цінних паперів і ін.

Раціональна стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, що зложилися на ринку продукції, з огляду на фінансові можливості підприємства й розглядаючи характер внутрішніх і зовнішніх факторів. У противному випадку підприємство може збанкрутувати.

Контроль над реалізацією раціональної стратегії забезпечує перевірку надходжень доходів, ощадливе й раціональне їхнє використання, тому що добре налагоджений фінансовий контроль допомагає виявляти внутрішні резерви, підвищувати рентабельність господарства, збільшуючи грошові нагромадження.

Важливою частиною раціональної стратегії є розробка внутрішніх нормативів, за допомогою яких визначаються, наприклад, напрямку розподілу прибутку. Такий підхід успішно використається в практиці закордонних компаній.

Таким чином, успіх раціональної стратегії підприємства гарантується при виконанні наступних умов:

) взаємне зрівноваження теорії й практики фінансової стратегії;

) відповідність фінансових стратегічних цілей реальним економічним і фінансовим можливостям через тверду централізацію фінансового стратегічного керівництва й гнучкість його методів у міру зміни фінансово-економічної ситуації.

Зазначена стратегія має на меті забезпечення зниження витрат на виробництво і підвищення якості та надійності продукції шляхом придбання нового технологічного обладнання та модернізації діючого.

.2 Шляхи вдосконалення фінансової діяльності

Успіх керування фінансовими ресурсами прямо залежить від комплексу чинників.

Наведемо класифікацію чинників підвищення ефективності підприємства:

1) управління витратами і ресурсами. Заходи: зростання продуктивності праці і зменшення зарплатомісткості виготовлення продукції; зниження загальної ресурсомісткості виробництва Тобто раціональне використання природно-сировинних ресурсів.

) напрямки розвитку і удосконалення виробництва та іншої діяльності. Заходи: прискорення впровадження результатів науково-технічного та організаційного прогресу в практику діяльності підприємства; удосконалення організаційної та виробничої систем управління, форм і методів організації діяльності, її планування і мотивації; підвищення якості і конкурентоспроможності виготовлюваної продукції; удосконалення і постійне коригування всіх видів діяльності для забезпечення їх вимогам сучасності.

) напрями удосконалення системи управпіння підприємством та всіма видами його діяльності. Внутрішні та зовнішні відносно до підприємства фактори. Факторами внутрішнього середовища можливо оперувати на рівні підприємства, а от зовнішніми факторами управляти майже неможливо, оскільки вони потребують зазвичай суттєвих структурних зрушень, розгалуження інфраструктури підприємства, залучення інституціональних механізмів для забезпечення належних передумов функціонування підприємства, і взагалі - удосконалення та розробки дієвих державних економічних та соціальних програм розвитку суспільства.

Для ПАТ "Оргтехніка" після проведеного аналізу винайдені такі шляхи покраення фінансового стану: зниження собівартості продукції - дозволить підприємству бути конкурентноспроможним на ринку збуту. Можливе за рахунок впровадження нової техніки, технологій, більш раціонального використання як матеріальних так і трудових ресурсів, зменшення питомої ваги постійних витрат в собівартості продукції, адже зниження собівартості продукції прямо пропорційно впливає на збільшення прибутку підприємства. Тому що в теперiшнiй час на ринку засобiв письма домiнують товари китайського виробництва, які набагато дешевші.

Ефективність використання фінансових ресурсів характеризується оборотністю активів і показниками рентабельності та фінансової стійкості. Отже, ефективність використання фінансових ресурсів можна підвищувати, зменшуючи термін оборотності і, підвищуючи рентабельність за рахунок зниження витрат і збільшення виторгу.

Успіх керування фінансовими ресурсами прямо залежить від структури капіталу на підприємстві. Структура капіталу може бути перешкодою для підприємства. Вона також прямо впливає на рентабельність, норму прибутку, коефіцієнтів ділової активності та оборотності на підприємстві.

3.3 Шляхи підвищення фінансової стійкості в період емісії цінних паперів

Для підприємств, що здійснюють нині свою діяльність на фондовому ринку України і потребують залучення додаткових грошових коштів, існує кілька джерел фінансування їх фінансової діяльності. Такими джерелами є кредитні ресурси і емісія цінних паперів. Емісія цінних паперів є ефективним способом збільшення оборотних коштів акціонерних товариств [26].

Основним завданням емісійної політики є формування достатнього обсягу капіталу підприємства для розширення діяльності. При цьому додаткова емісія акцій призводить до збільшення власного капіталу підприємства. В процесі залучення власного капіталу за рахунок емісії простих акцій слід мати на увазі, що за вартістю цей вид капіталу є найбільш дорогим, через те, що витрати на його обслуговування не зменшують базу оподаткування прибутку, а премія за ризик - найбільш висока, так як даний вид капіталу під час банкрутства є захищеним найменше.

Завдання, які вирішуються за допомогою цінних паперів:

−нарощування статутного капіталу емітента;

−зміни структури акціонерного капіталу;

−мобілізації інвестиційних ресурсів;

−погашення кредиторської заборгованості [26].

Емісійна політики підприємства передбачає такі етапи:

а) Дослідження можливостей ефективного розміщення майбутніх цінних паперів;

б) Визначення мети емісії (реальне інвестування, поліпшення структури використовуваного капіталу, намічене поглинання інших підприємств та інші цілі, що вимагають швидкої акумуляції значного обсягу власного капіталу);

в) Визначення обсягу емісії проводиться розрахунком потреби в залученні власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел;

г) Визначення номіналу, видів і кількості емітованих акцій;

д) Оцінка вартості створюваного акціонерного капіталу здійснюється за двома параметрами:

передбачуваному рівні дивідендів, який визначається виходячи з обраного типу дивідендної політики;

витрат з випуску акцій і розміщення емісії [26].

Якість емісійної політики визначає позицію підприємства на ринку цінних паперів. При оцінці підприємства на ринку цінних паперів вирішальними є показники: дохід на акцію, дивіденд на акцію, дивідендний вихід, коефіцієнт котирування акцій, ціна акції, дивідендна дохідність акцій. Показник дохід на акцію (Дак) поданий підприємством у Звіті про 10 фінансові результати за рядком 230 і показує, скільки чистого прибутку припадає на одну просту акцію. Показник дивіденд на акцію (Да) також є звітним і відображається у Звіті про фінансові результати за рядком 340 та показує, скільки оголошених дивідендів припадає на одну акцію. Коефіцієнт дивідендного виходу показує частку дивідендів до сплати у чистому прибутку.

В умовах ринкової економіки України виникає суперечність європейським принципам фінансування діяльності. Дана суперечність стосується вартості фінансування діяльності підприємства, оскільки в умовах нашої економіки самофінансування є набагато дешевше за залучення позикових коштів, а особливо це стосується облігаційних і вексельних позик. Тому підприємство має незначну кількість кредитів і щорічно їх частка зменшується, оскільки коефіцієнт фінансування має спадну тенденцію. Непокритий збиток може пояснюватись економічними зрушеннями в економіці України.

Наявний брак власних оборотних коштів поповнити за рахунок чистого прибутку неможливо, тому підприємству потрібно залучати кошти доведеться шляхом емісії облігацій або корпоративних прав.

Висновок

Проведене дослідження дало можливість отримати сукупність наукових висновків та результатів, які дозволити визначити основні тенденції розвитку ПАТ "Оргтехніка" та фондового ринку в посткризовий період.

Після розгляду вищевикладених питань та аналізу інфраструктури фондового ринку та його вплив на ПАТ "Оргтехніка", можна зробити наступні висновки: в умовах ринкової економіки України виникає суперечність європейським принципам фінансування діяльності. Дана суперечність стосується вартості фінансування діяльності підприємства, оскільки в умовах нашої економіки самофінансування є набагато дешевше за залучення позикових коштів, а особливо це стосується облігаційних і вексельних позик. Тому підприємство має незначну кількість кредитів і щорічно їх частка зменшується, оскільки коефіцієнт фінансування має спадну тенденцію. Непокритий збиток може пояснюватись економічними зрушеннями в економіці України.

Сьогодні контроль за фінансовими ринками кожна країна здійснює самостійно, а увага національних контролюючих органів цілковито зосереджена на внутрішніх ринках. Такий розвиток не є ефективним на сучасному етапі розвитку світових фінансів. Саме тому міжнародний контролюючий орган повинен бути єдиним.

Потенціал до розвитку українського фондового ринку великий. Для розвитку фондового ринку, Україні необхідно переоцінити ухвалені закони, постанови, інші правові та нормативні акти, інструкції з позиції оптимізації діяльності державних інститутів: апарату управління в центрі, адміністративних органів на регіональному й місцевому рівнях.

Поява на вітчизняному ринку Центрального депозитарію стало б суттєвим вкладом в реалізацію концепції формування в Україні міжнародного фінансового центру. Наявність державного депозитарію забезпечить інфраструктурі можливість росту оборотності цінних паперів, а також буде сприяти розвитку як біржового, так і позабіржового сегмента ринку, збільшить завдяки цьому кількість учасників інвестиційного процесу. Поява на ринку центрального депозитарію буде сприяти і консолідації, що позитивно вплине на ріст ліквідності ринку цінних паперів.

Необхідним є водночас укрупнення загальних управлінських функцій, які пов’язані з плануванням соціально-економічного розвитку і скорочення апарату, максимальне спрощення наявного неефективного механізму дозвільної системи, яка передбачає багато численні бюрократизовані процедури, розвиток нових фінансових інструментів допоможе пришвидшити розвиток.

Список використаної літератури

1.Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006 № 3480-IV (зі змінами і доповненнями) // http: // zakon.rada.gov.ua

2. Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" // http: // zakon.rada.gov.ua

3.Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств" // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 24, ст.348. Документ3370-4, чинний, остання редакція вiд 19.01.2006 - [Електронний ресурс] - режим доступу: http: // www.rada.kiev.ua

.Закон України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" - [Електронний ресурс] - режим доступу: http: // www.rada.kiev.ua

. Закон України "Про Акціонерні товариства" // http: // zakon.rada.gov.ua

. Указ Президента України "Про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку" від 23 листопада 2011 року № 1063/2011 // http: // zakon.rada.gov.ua

7. Указ Президента України " Про затвердження Методики оцінки майна" N 1253 від 07.12.2011 #"813421.files/image010.gif">

Система показників, які характеризують стан підприємства на ринку цінних паперів