Дефіцит бюджету України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КОЛЕДЖ МАКІЇВСЬКОГО ЕКОНОМІКО-ГУМАНІТАРНОГО ІНСТИТУТУ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінанси»

на тему:

«Дефіцит бюджету України»

Виконав:

студент 2 курсу, групи К-ФК-

спеціальності

.030508 «Фінанси і кредит»

Сармасов Іоанн

Керівник: Ніколаєва О.М., к.держ.упр., доцент

м. Макіївка, 2014

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ

.1 Сутність та причини виникнення бюджетного дефіциту

.2 Класифікація бюджетного дефіциту

.3 Джерела фінансування бюджетного дефіциту

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНОГО СТАНУ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ В УКРАЇНІ

.1 Аналіз динаміки дефіциту державного бюджету

.2 Джерела фінансування дефіциту Державного бюджету

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ЗМЕНШЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ В УКРАЇНІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

В умовах поглиблення економічних реформ важливого значення набуває необхідність пошуку теоретичних і практичних шляхів, спрямованих на стабілізацію і розвиток економіки України. Одним з основних напрямків наукових досліджень в сучасних умовах є дослідження процесу формування дефіциту бюджету і його зв’язок з основними показниками розвитку економіки держави.

Сьогодні в умовах спаду виробництва, відсутності його кредитної підтримки, посилення фінансової нестабільності, кризи неплатежів, невиконання доходів бюджетів всіх рівнів процес зростання дефіциту бюджету є однією з найбільш дискусійних проблем і вимагає подальшого дослідження.

Науковим дослідженням питань бюджету присвячені праці багатьох вчених, серед яких: Т. П. Богдан [1], Н. І. Богомолова [2],М. В. Грідчіна, В. Б. Захожай, Л. Л. Осіпчук [4], О. А. Єпіфанов, І. І. Д’яконова [6], Т. В. Жибер [7], В. В. Зайчикова [8], О. В. Корнієнко [9], Ю. О. Костенко [10], Ю. В. Пасічник [18], Ю. В. Радіонов [25], В. О. Степанова [26], С. І. Юрій, В. М. Федосов [27], Ф. О. Ярошенко [28] та інші.

Аналіз підходів до теоретичного обґрунтування та практичного впровадження наукових досягнень у галузі бюджету дає змогу визначити, що проблема дефіциту все ще є актуальною, а тому вимагає подальших досліджень, розробки і впровадження дійових заходів щодо стабілізації і розвитку економіки держави.

Основною метою дослідження є комплексне дослідження теоретичних основ функціонування бюджетного дефіциту, практичне вивчення показників дефіциту Державного бюджету в Україні та внесення пропозицій щодо шляхів скорочення дефіциту Державного бюджету України.

Мета роботи зумовлює необхідність виконання ряду поставлених завдань:

–  дослідити поняття та класифікацію дефіциту Державного бюджету;

–       визначити вплив дефіциту Державного бюджету на економіку країни;

–       розкрити бюджетну політику управління дефіцитом бюджету в Україні;

–       проаналізувати дефіцит Державного бюджету України;

–       оцінити механізми фінансування дефіциту Державного бюджету в Україні;

–       виявити шляхи скорочення дефіциту Державного бюджету в Україні.

Об’єктом дослідження курсової роботи економічні відносини щодо виникнення та скорочення дефіциту Державного бюджету України.

Предметом дослідження є безпосередньо сам дефіцит бюджету та шляхи його оптимізації.

Методами дослідження, що були використані в роботі є: метод аналізу,індукції, порівняння, збору та обробки інформації, статистичний, монографічний, графічнийта табличний методи.

Інформаційну базу дослідження становлять провідні науковіперіодичні видання, такі як: Фінанси України, Економіка України, Економічний простір, Наука й економіка, монографії, підручники, посібники, а також офіційні сайти Міністерства фінансів України та Державного комітету статистики України.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ

1.1 Сутність та причини виникнення бюджетного дефіциту

Стан бюджету визначається шляхом зіставлення його дохідної і видаткової частин під час формування та виконання бюджету. Розрізняють три стани бюджету:

баланс бюджету (рівновага доходів і видатків бюджету);

бюджетний профіцит (перевищення доходів над видатками бюджету);

бюджетний дефіцит (перевищення видатків над постійними доходами бюджету).

Збалансований бюджет - це такий бюджет, доходних джерел якого достатньо для фінансування повноважень державних та місцевих органів влади. Такий стан вважається оптимальним, а його досягнення - найважливішим завданням бюджетного планування.

Бюджетний профіцит - показник, який свідчить про перевищення доходів над видатками (з урахуванням різниці між поверненням кредитів до бюджету та наданням кредитів з бюджету). Проте, відповідно до Бюджетного кодексу України, бюджетний профіцит утворюється не просто в результаті надлишку доходів над видатками, а затверджується з метою погашення боргу, забезпечення встановленого розміру оборотного залишку бюджетних коштів та придбання цінних паперів.

Бюджетний дефіцит вказує на перевищення видатків бюджету над його доходами (з урахуванням різниці між наданням кредитів з бюджету та поверненням кредитів до бюджету). Наявність бюджетного дефіциту свідчить, що у плановому бюджетному році до бюджету включені такі видатки держави, які не мають грошового забезпечення.

Ряд вітчизняних та зарубіжних учених вважають, що бюджет не може бути незбалансованим: дефіцит не є ознакою незбалансованості бюджету, а показує співвідношення між податковими та позиковими фінансами. Європейський Союз визнає бюджет збалансованим за умов, якщо обсяг дефіциту не перевищує 3% валового внутрішнього продукту (ВВП).

Бюджетний дефіцит є дуже складним економічним явищем, у якому віддзеркалюються різні аспекти соціально-економічного розвитку суспільства, ефективність економічної політики держави. Існують різні погляди на сутність бюджетного дефіциту а також підходів щодо його вивчення.

На думку Ю.В. Пасічника [18], бюджетний дефіцит як економічна категорія відображає співвідношення між доходами і видатками бюджету з перевищенням видатків.

С.Л. Лондар та О.В. Тимошенко [12] звертають увагу на те, що дефіцитом бюджету є обсяг бюджетних видатків, здійснених за рахунок внутрішніх і зовнішніх фінансових заощаджень інших секторів економіки в тому числі і міжнародної, акумульованих урядом на добровільних засадах протягом поточного чи минулих періодів та, у виняткових випадках, за рахунок обсягу первинної емісії центрального банку.

Інший підхід у трактуванні використовують С.І. Юрій та В.М. Федосов [27], зазначаючи, що показник бюджетного дефіциту свідчить про перевищення передбачених у бюджеті видатків над постійними доходами, до яких відносять податки, збори й обов'язкові платежі, що відповідно до бюджетної класифікації вважаються доходами бюджету. Вони стверджують, що бюджетний дефіцит є дуже складним економічним явищем, у якому віддзеркалюються різні аспекти соціально-економічного розвитку суспільства, ефективність економічної політики держави.

М.В. Грідчіна, В.Б. Захожай та Л.Л. Осіпчук [4] пропонують наступне бачення бюджетного дефіциту. Він виражає об’єктивні економічні відносини, які виникають між учасниками суспільного виробництва в процесі використання коштів понад наявні закріплені джерела прибутків через зростання граничних витрат виробництва.

У Бюджетному кодексі України [3] зазначається, що дефіцит бюджету - цеперевищення видатків бюджету над його доходами (з урахуванням різниці міжнаданням кредитів з бюджету та поверненням кредитів з бюджету).

Дослідивши різні підходи до трактування сутності поняття «дефіцит бюджету», на наш погляд, найбільш досконалим є визначення, яке трактує його як співвідношення між доходами і видатками бюджету, при якому видатки перевищують постійні доходи.

До причин виникнення бюджетного дефіциту слід віднести такі:

- кризові явища в економіці країни та фінансові потрясіння;

-       надзвичайні непередбачувані події, як то стихійні лиха, війна тощо;

-       структурна розбалансованість економіки та неефективне проведення структурних перетворень;

-       розвиток тіньової економіки;

-       невідповідність напрямів та структури бюджетних витрат наявним фінансовим можливостям держави;

-       нецільове, неекономне та неефективне витрачання коштів бюджету;

-       неефективна система оподаткування суб’єктів господарювання;

-       неоптимізована мережа бюджетних установ, а також велика кількість нерентабельних державних підприємств, які потребують значних обсягів фінансування;

-       недосконалість фінансового законодавства.

Отже, бюджетний дефіцит є одним з інструментів фінансово-кредитної політики, що справляє значний вплив на соціально-економічне становище країни в напрямі як прискорення економічного зростання, так і стримування цих процесів. За умов, коли країна має ідеальний стан економіки, вона може здійснювати фінансування відповідно до фінансових можливостей, досягаючи рівноваги доходів та видатків бюджету. Однак така ситуація буває дуже рідко, і на сьогодні у світі практично кожна держава стикається з бюджетним дефіцитом.

1.2 Класифікація бюджетного дефіциту

Бюджетний дефіцит - дуже складне економічне явище, яке характеризується різними формами прояву, чинників і наслідків. На сучасному етапі розвитку фінансової науки існує така класифікація бюджетного дефіциту за ознаками, поданими в табл. 1.1.

Таблиця 1.1.

Класифікація бюджетного дефіциту

За терміном виникнення розрізняють плановий і звітний бюджетний дефіцит. Плановий дефіцит - затверджений обсяг перевищення видатків над доходами, що відображається у Законі України «Про Державний бюджет України». Звітний бюджетний дефіцит - фактичний обсяг дефіциту відповідно до річного звіту про виконання державного бюджету України. Як правило, величина планових та звітних обсягів не збігається у різних співвідношеннях.

За місцем виникнення бюджетний дефіцит поділяється на зовнішній і внутрішній. Зовнішній дефіцит являє собою різницю між зовнішніми видатками та надходженнями від зовнішніх джерел. Внутрішній дефіцит характеризує перевищення обсягів загального дефіциту над зовнішнім.

За формою прояву розрізняють відкритий і прихований бюджетний дефіцит. Відкритий дефіцит - дефіцит, який офіційно затверджується Законом України «Про Державний бюджет України» чи рішеннями сесій місцевих рад про відповідний місцевий бюджет, з визначенням джерел його фінансування. Прихований бюджетний дефіцит офіційними документами не визнається, а проявляється через завищення планових обсягів доходів, включення до складу доходів таких джерел, які використовують не для фінансування планових видатків, а для покриття бюджетного дефіциту.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит класифікують на вимушений і свідомий (невимушений). Вимушений дефіцит пов'язаний з необхідністю витрачати коштів більше, ніж їх є в наявності, що може бути обумовлено різноманітними надзвичайними подіями: стихійними лихами, епідеміями, війнами, економічними кризами тощо. Свідомий (невимушений) бюджетний дефіцит ґрунтується на необхідності обмеження рівня оподаткування для стимулювання економіки в період її спаду і забезпечення частини бюджетних видатків за рахунок позикових коштів.

За напрямами фінансування дефіциту розрізняють активний і пасивний бюджетний дефіцит. Активний бюджетний дефіцит пов'язаний з нестачею бюджетних ресурсів для фінансування інноваційно-інвестиційної діяльності. Пасивний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням дефіцитних коштів на фінансування поточних видатків.

За критерієм змін у фіскальній політиці уряду виділяють три види бюджетного дефіциту: фактичний (наочно-реальний), структурний і циклічний. Фактичний (наочно-реальний) дефіцит складає різницю між поточними видатками і поточними доходами держави. Циклічний дефіцит бюджету є результатом недискреційної політики уряду, спрямованої на скорочення циклічних коливань виробництва. Структурний дефіцит відображає різницю між видатками і доходами бюджету в умовах повної зайнятості. Обсяг циклічного дефіциту визначається як різниця між фактичним (наочно-реальним) і структурним дефіцитом.

За терміном дії бюджетний дефіцит поділяється на стійкий і тимчасовий (касовий). Стійкий дефіцит спостерігається у довгостроковому періоді. Тимчасовий (касовий) дефіцит бюджету - пов'язаний з покриттям тимчасових касових розривів між доходами і видатками, що виникають під час виконання бюджету.

За ознакою зв'язку з державним боргом розрізняють первинний та операційний бюджетний дефіцит. Первинний дефіцит - різниця між величиною дефіциту бюджету і виплатою відсотків за борг. Операційний дефіцит - дефіцит бюджету з вирахуванням інфляційної частини відсоткових платежів з обслуговування державного боргу.

Отже, бюджетний дефіцит, який є складним та багатогранним явищем, потребує визначення методів та джерел його покриття, а також шляхів зменшення/подолання.

.3 Джерела фінансування бюджетного дефіциту

Світовій практиці відомі два основні методи покриття дефіциту бюджету: емісійний (проведення грошово-кредитної емісії) та беземісійний, який не передбачає додаткового випуску грошей в обіг, а допомагає позбутися дефіциту шляхом залучення внутрішніх та зовнішніх джерел.

Бюджетний кодекс України визначає такі джерела фінансування бюджетного дефіциту:

-   кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень;

-       кошти від приватизації державного майна (включно з іншими надходженнями, безпосередньо пов'язаними з процесом приватизації) щодо державного бюджету;

-       повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів;

-       вільний залишок бюджетних коштів.

Проте Бюджетним кодексом України встановлено, що джерелом фінансування бюджету не можуть бути емісійні кошти Національного банку України.

Державні внутрішні та зовнішні запозичення здійснюються в межах граничного обсягу державного боргу.

Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень у межах, визначених законом про Державний бюджет України, належить державі в особі Міністра фінансів України або особі, яка виконує його обов'язки за дорученням Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України визначає умови здійснення державних запозичень, у тому числі вид, валюту, строк та відсоткову ставку державного запозичення.

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНОГО СТАНУ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ В УКРАЇНІ

2.1 Аналіз динаміки дефіциту державного бюджету

Розгляд проблеми державного дефіциту нашої країни на сьогоднішній день є досить актуальною темою, оскільки він викликає ряд проблем, які необхідно вирішити.

Необхідно зазначити, що за останній час в Україні значно зріс державний борг. Це негативно позначається на стані збалансованості бюджету наступних років, оскільки навантаження на погашення основної частини боргу та виплату процентів за боргом відбуваються за рахунок видаткової частини державного бюджету. Ми визначили, що більшість запозичень, взятих Україною протягом цих років, залучалися на коротко- та середньостроковій основі. Це негативно вплине на стан бюджетної політики країни, адже необхідно щорічно виплачувати значні відсотки за користування кредитними ресурсами та великі суми на погашення основної суми боргу.

Для аналізу бюджетного дефіциту України проаналізуємо доходи та видатки Державного бюджету України (таблиця 2.1) [14].

Аналіз показників, наведених в таблиці 2.1 дозволяє зробити висновок, що за аналізований період профіцит Державного бюджету спостерігався лише двічі, а саме в 2000 та в 2002 роках. Різке збільшення дефіциту спостерігається у 2004 році, коли його показник зріс із 1043 млн. грн. до 10217 млн. грн. та у період від 2008 до 2010 року, за який дефіцит Державного бюджету щороку збільшувався майже вдвічі. У 2011 р. спостерігалась позитивна тенденція до значного скорочення дефіциту, але протягом 2012-2013 рр. бачимо різке збільшення показника дефіциту державного бюджету.

Таблиця 2.1

Державний бюджет України за 2000-2013 рр., млн. грн.

У 2013 р. порівняно із 2012 р. доходи Державноого бюджету України дещо скоротились. Проте видатки показують сталу тенденцію до зростання (рис. 2.1).

Рисунок 2.1. Динаміка доходів та видатків Державного бюджету у 2001-2013 рр.

З наведеного рисунка бачимо, що до 2008 року доходи і видатки мали майже однакову динаміку, що в 2002 р. навіть зумовило профіцит бюджету. Але після 2008 року спостерігається різкий відрив видатків від доходів, на користь перших. Власне, результатом цього і є зростання дефіциту Державного бюджету.

Розгляд питомої ваги дефіциту бюджету (а не абсолютних його значень), дасть змогу зрозуміти реальні масштаби зростання дефіциту бюджету з урахуванням змін ВВП України у 2002-2013 рр. (рисунок 2.2) [5].

Рисунок 2.2. Динаміка показників бюджетного дефіциту та його частки у ВВП у 2002-2013 рр.

Згідно європейських стандартів частка бюджетного дефіциту у ВВП не повинна перевищувати 3%. З рисунка бачимо таке перевищення у 2004 р. (-3,19%), 2009 р. (-5,1%), 2012 р. (-3,8%) та 2013 р. (-4,45%). На наш погляд, це обумовлено, перш за все, політичною нестабільністю та економічними коливаннями.

На нашу думку, за виключенням вказаних періодів дефіцит Державного бюджету України знаходився у економічно безпечних межах, не здійснюючи значного навантаження на економічний розвиток країни. Але протягом останніх 2012-2013 рр. спостерігаються загрозливі тенденції у даній сфері, які характеризуються як зростанням абсолютного значення дефіциту державного бюджету, так і його питомої ваги у ВВП України.

Нами було визначено, що основними причинами бюджетного дефіциту в Україні є: зменшення приросту національного доходу у зв’язку зі стагнацією економіки та впливом світової економічної кризи; збільшення бюджетних витрат, як наслідок економічної кризи та незбалансованої бюджетної політики; зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів порівняно з видатками через диспропорції основних галузей економіки України; відсутність чіткої фінансової стратегії уряду; інфляційні процеси, які є наслідком як об’єктивних, так і суб’єктивних причин.

Таким чином можемо зробити висновок, що в порівнянні зі світовими тенденціями, дефіцит бюджету України не є занадто великим, однак він залишається присутнім. Для зменшення дефіциту можна прийняти такі шляхи, як зміна бюджетних витрат, зокрема на органи державного управління. Їх необхідно зробити меншими. Крім того, на нашу думку, потрібно розробити більш чітку фінансову стратегію розвитку України, збільшити контроль за використанням видатків бюджету, а також ввести більш ефективний механізм оподаткування. Реалізація цих заходів приведе до позитивних зрушень в економіці держави.

2.2 Джерела фінансування дефіциту Державного бюджету

За аналізований період державний бюджет виконано з дефіцитом, який становить 64,7 млрд грн (рис. 2.3), або 92,5 % граничного розміру, визначеного Законом про Державний бюджет України на 2013 рік.

Рисунок 2.3. Основні показники виконання Державного бюджету України у 2008-2013 рр.

По загальному фонду бюджету дефіцит становив 65,2 млрд грн, або на рівні 102,0 % планового річного обсягу, по спеціальному фонду спостерігався профіцит, розміром 0,5 млрд грн при запланованому дефіциті 6,1 млрд грн. Фінансування державного бюджету за борговими операціями склало 81,0 млрд грн, що становить 109,6 % річного планового показника (табл. 2.2). Порівняно з минулим роком цей показник збільшився на 39,3 млрд грн, або майже удвічі.

Таблиця 2.2

Показники фінансування дефіциту державного бюджету за 2009-2013 року

Запозичення здійснені у сумі 160,9 млрд грн, або 103,8 % річного планового показника. Із них річний план по внутрішніх запозиченнях виконано на рівні 101,2 %, по зовнішніх - на рівні 109,7 %. Частка внутрішніх запозичень складає 67,7 %.

Обсяги запозичень до державного бюджету збільшилися на 46,5% порівняно з 2012 роком. Зі 160,9 млрд грн запозичень на внутрішньому ринку було залучено 109,0 млрд грн, на зовнішньому ринку - 51,9 млрд грн. До загального фонду державного бюджету було спрямовано 156,9 млрд грн, включаючи випуск ОВДП на поповнення статутного капіталу компаній «Нафтогаз України» на 8,0 млрд грн з прибутковістю 14,3 % річних, «Аграрний фонд» - на 5,0 млрд грн з прибутковістю 14,3 %, «Українське Дунайське пароплавство» - на 0,3 млрд грн з прибутковістю 9,5 %, «Ощадбанк» - на 1,4 млрд грн з прибутковістю 9,5 %.

Кошти, що залучаються від міжнародних організацій економічного розвитку на фінансування спільних проектів, надійшли у сумі 3,9 млрд грн, або 63,7 % запланованого річного обсягу. Зазначені надходження на 0,3 млрд грн, або на 6,3 %, менші, ніж за аналогічний період 2012 року. Рівень їх виконання знизився на 18,1 в. п.

Погашення боргу здійснено у сумі 79,8 млрд грн, що більше за показники минулого року на 17,3 % (табл. 2.3). Виконання річного планового обсягу склало 98,5 %, що на 4,8 в. п. менше відповідного показника 2012 року. Погашення внутрішнього боргу становило 41,8 млрд грн, або 91,9 % річного планового обсягу, зовнішнього боргу - 38,0 млрд грн, або 106,7 %.

бюджетний дефіцит борг економічний

Таблиця 2.3

Витрати бюджету на погашення та обслуговування державного боргу за 2011-2013 роки

Спостерігається подальше збільшення розриву між обсягами запозичень та погашення боргу (рис. 2.4), що може призвести до посилення боргового навантаження на бюджет у майбутньому.

Рисунок 2.4. Порівняння обсягів запозичень до Державного бюджету та погашення державного боргу за 2008-2013 рр.

Структура джерел фінансування у 2013 році дещо змінилася порівняно з минулими роками (рис. 2.5).

Рисунок 2.5. Структура джерел фінансування Державного бюджету за 2008-2013 рр.

Так, понад дві третини усього обсягу фінансування було забезпечено за рахунок внутрішніх запозичень. Частка фінансування за рахунок зовнішніх запозичень складала 32,0 %, або майже на рівні минулорічного показника. Оскільки у 2012 року для цілей фінансування бюджету були витрачені майже усі залишки коштів за загальним фондом (17,6 млрд грн до 0,1 млрд грн на кінець 2012 р., або 0,03 % видатків загального фонду), у 2013 р. таке джерело фінансування не було доступним. Поряд з цим за минулий рік не вдалося збільшити обсяг залишків за загальним фондом з метою створення оборотного залишку бюджетних коштів. Тому обсяг залишків за загальним фондом на кінець року становив 0,01 % видатків цього фонду.

Водночас залишки спеціального фонду накопичились до досить суттєвого обсягу - 30,8 млрд грн. Для порівняння, такий обсяг складає 7,6 % усіх видатків державного бюджету і понад 70,0 % видатків спеціального фонду. Зазначене свідчить про наявність невирішених питань в управлінні коштами спеціального фонду.

Рис. 2.6 ілюструє порівняння обсягів джерел фінансування та напрямів витрачання коштів за рахунок цих джерел і накопичення невикористаних надходжень спеціального фонду за 2013 рік.

Так, із рис. 2.6 бачимо, що значна частка джерел фінансування спрямовується на здійснення видатків бюджету. Причому на видатки споживання загального фонду витрачено більше коштів, ніж на капітальні видатки й окремі заходи розвитку та надання кредитів - 34,8 млрд грн, або 18,7 % усіх джерел фінансування.

Видатки на обслуговування державного боргу становили 34,4 млрд грн, або 97,7 % річного планового показника, що на 1,1 в. п. менше аналогічного показника 2012 року (табл. 2.3).

Рисунок 2.6. Структура джерел фінансування та напрямів витрачання коштів за 2013 р.

Загальний обсяг витрат на погашення й обслуговування державного боргу становив 114,2 млрд грн, або 23,3 % усіх витрат державного бюджету.

На кінець 2013 року державний та гарантований державою борг України склав 584,4 млрд грн, з них 51,4 % (300,3 млрд грн) припадає на державний та гарантований державою зовнішній борг, а 48,6 % (284,1 млрд грн) - на внутрішній.

Державний борг України становив 480,2 млрд грн, або 82,2 % від загальної суми державного та гарантованого державою боргу, з них 44,0 % припадає на внутрішній борг, а 38,2 % - на зовнішній борг (рис. 2.7).

36.9 % - млрд. грн. у тому числі: ОЗДП та Казначейські забовязання - 36.3 %, або 187.3 млрд. грн. заборгованість перед НБУ - 3.0 млрд. грн. 44 % - 257.0 млрд. грн. у тому числі: ОВДП та Казначейські забовязання - 43.5 % або 254.1 млрд. грн. заборгованість перед НБУ - 2.9 млрд. грн. 40,5 % - 208,9 млрд. грн. з них: ОЗДП та МВФ - 23,2 %, або 119,7 млрд. грн. 38,2 % - 223,2 млрд. грн. з них: ОЗДП та МВФ - 26,4%, або 154,1 млрд. грн. 22,6 % - 116,3 млрд. грн. 17,8 % - 104,1 млрд. грн.

Рисунок 2.7. Структура державного боргу за 2012-2013 рр.

У структурі державного боргу найбільша частка припадала на державний внутрішній борг - 53,5 %, який склав 257,0 млрд грн. Державний зовнішній борг становив 46,5 %, або 223,2 млрд грн.

Гарантований державою борг на кінець 2013 року становив 104,1 млрд грн, або 17,8 % від загальної суми державного та гарантованого державою боргу. Як і раніше, найбільша частка припадала на гарантований зовнішній борг - 13,2 %, який становив 77,0 млрд грн. Гарантований внутрішній борг складав 27,1 млрд грн, або 4,6 % від загальної суми державного та гарантованого державою боргу.

Таким чином можемо зробити висновок, що в порівнянні зі світовими тенденціями, дефіцит бюджету України не є занадто великим. Проте, така ситуація потребує вироблення дієвих напрямів його мінімізації, що приведе до позитивних зрушень в економіці держави.

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ЗМЕНШЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ В УКРАЇНІ

Дефіцит бюджету, маючи статус важливого економічного показника для кожної країни світу, повинен підлягати ретельному аналізу таплануванню. Необхідно постійно знаходити нові шляхи та методи його скорочення. Адже тільки при всебічному та постійному контролі та аналізі за бюджетним дефіцитом країни можна якось боротися з цим неприємним економічним явищем.

В Україні формування бюджету здефіцитом зумовлюється тим, що в нашій державі єзначна потреба у проведенні реформ у різних сферах, фінансуванні державної інфраструктури, підвищенні якості соціальних і адміністративних послуг.

Проте у нашій державі використання дефіцитного бюджетного фінансування не можна розцінювати як виважене. Наслідком цього стало недостатнє державне фінансування розвитку національної економіки, проведення структурної перебудови, формування ринкової інфраструктури та реформування інших сфер господарського комплексу.

У програму конкретних заходів щодо скорочення бюджетного дефіциту варто включити і послідовно проводити в життя такі заходи, що, з одного боку, стимулювали б приплив коштів у бюджетний фонд країни, а з іншого боку - сприяли скороченню державних витрат. Провівши ретельний аналіз, до таких заходів ми можемо віднести:

–  зміну напрямків інвестування бюджетних засобів у галузі народного господарства з метою значного підвищення фінансової віддачі від вкладених коштів;

–       запровадження жорсткого контролю за раціональним та ефективним використанням коштів бюджетів усіх рівнів;

–       зниження витрат на військово-промисловий комплекс;

–       фінансування лише найважливіших соціальних програм, тимчасовий мораторій на прийняття нових соціальних програм, що потребують значного бюджетного фінансування;

–       заборону Центральному банку України надавати кредити урядовим структурам будь-якого рівня без належного оформлення заборгованості державними цінними паперами;

Удосконалення методів погашення дефіциту бюджету повинно здійснюватися виходячи з необхідності розвитку виробництва; скорочення дефіциту бюджету, зростання інвестицій та доходів, а кінцевою метою їх впровадження повинна бути стабілізація і розвиток економіки України[6].

Таблиця 3.1

Наслідки використання методів погашення дефіциту бюджету

Крім цього, варто враховувати, що у світовій практиці для зниження бюджетного дефіциту широко використовується така форма, як залучення в країну іноземного капіталу. З його допомогою вирішується відразу декілька задач, причому не тільки фіскального, але й економічного характеру: скорочуються бюджетні витрати, призначені на фінансування капітальних вкладень, розширюється база для виробництва товарів і послуг, з’являється новий платник податків, в наслідок чого збільшуються дохідні надходження в бюджет, поліпшується стан платіжного балансу.

Слід також зазначити, що дефіцит Державного бюджету є одним із найважливіших факторів забезпечення економічної безпеки країни. У Методиці розрахунку рівня економічної безпеки України, затвердженої наказом Міністерства економіки України від 02.03.2007 № 60, фінансова безпека має певні складові, зокрема виділяється бюджетна безпека, яка характеризується як стан забезпечення платоспроможності держави з урахуванням балансу доходів і видатків державного й місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних коштів. Цією ж Методикою визначені індикатори та порогові значення індикаторів стану фінансової безпеки України, які запровадженні з метою моніторингу та контролю фінансового розвитку держави. Найбільш розповсюдженим індикативним показником, що використовується для оцінки стану бюджетної безпеки на сьогодні, є відношення дефіциту, профіциту державного бюджету до ВВП, яке не повинно перевищувати 3%, що є одним з критеріїв оцінки бюджетної безпеки країн членів Європейського союзу відповідно до Маастрихтського договору 1992 року [2].

Для бюджетної практики в Україні накладання самообмежень є новим. Однак, при складанні головного кошторису країни його намагаються дотримуватись, хоча зазначена норма не є прописаною у головному документі, що регламентує бюджетний процес - Бюджетному кодексі України.

ВисновкИ

У ринкових умовах бюджет є основним інструментом державного регулювання соціально-економічних процесів. Надходження до бюджету безпосередньо залежать від стану виробництва. У свою чергу можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати соціальний захист населення залежить від стану надходжень до бюджету. Формування дохідної та видаткової частин бюджету пов'язане з основними макропоказниками економічного й соціального розвитку України на відповідний рік.

Зміна інфляції на 1% змінює бюджет на декілька мільйонів гривень, а від розміру податкового тягаря залежить робота, зарплата й рівень життя громадян України. Збільшення бюджетного дефіциту на 1 відсоток відповідно збільшує (повинно збільшувати) зменшення приватних інвестицій, і, отже, це призводить до зниження темпів росту основних засобів економіки. Не можна забувати, що гривня, інвестована державою приносить прибутку (а значить і ефекту) у декілька разів менше, чим та ж гривня, інвестована приватним сектором.

Вивчення теоретичних засад функціонування бюджетного дефіциту дозволило зробити висновки, що бюджетний дефіцит - це перевищення видатків над доходами. Він може фінансуватись за рахунок внутрішніх і зовнішніх позик, грошового-кредитної емісії та інших джерел. Саме емісія призводить до інфляції, що в свою чергу спричинює занепад економіки, а зовнішні запозичення збільшують державний борг.

Аналіз та оцінка показників виконання доходів та видатків державного бюджету України показало, що за аналізований період профіцит Державного бюджету спостерігався лише двічі, а саме в 2000 та в 2002 роках. Різке збільшення дефіциту спостерігається у 2004 році, коли його показник зріс із 1043 млн. грн. до 10217 млн. грн. та у період від 2008 до 2010 року, за який дефіцит Державного бюджету щороку збільшувався майже вдвічі. У 2011 р. спостерігалась позитивна тенденція до значного скорочення дефіциту, але за 2012-2013 рр. дефіцит державного бюджету різко зріс.

Розгляд питомої ваги дефіциту бюджету у ВВП показало його коливання від мінімального показника - 0,19% у 2003 р. до максимального - 5,1% у 2009 р. Протягом 2010-2011 рр. ситуація дещо стабілізувалась і бюджетний дефіцит дорівнював 1,66% та 1,5% відповідно. Але за останні 2012-2013 рр. дефіцит бюджету України знову зріс і на кінець 2013 р. становив 4,45%.

Значний рівень дефіциту Державного бюджету та невиражена політика надання державних гарантій по зовнішніх запозиченнях були основними чинниками накопичення і зростання боргових зобов'язань держави та видатків на обслуговування боргу, що призвело до виникнення боргової проблеми у бюджетно-фінансовій системі України. Зобов'язання держави щодо погашення основної суми державного боргу та його обслуговування є ключовою проблемою бюджетної політики в наступні декілька років.

Правове регулювання та збалансування доходів і видатків бюджету, регламентація правил прийняття бюджету з дефіцитом або профіцитом є визначальними факторами реалізації боргової та бюджетної політики держави. У Бюджетному кодексі встановлені норми щодо дефіциту та профіциту бюджетів, джерел покриття дефіциту бюджетів, умов здійснення запозичень та надання гарантій щодо виконання боргових зобов'язань, а також граничного обсягу державного боргу.

В умовах ринкової економіки дефіцит може бути корисним у випадку, коли при спаді виробництва держава витрачає більше грошей, ніж одержує: він забезпечує збільшення попиту, в тому числі купівельної спроможності населення. Споживачі починають більше купувати, підприємці - більше продавати. Внаслідок цього зростають обсяги виробництва і скорочується безробіття.

Проте в період піднесення економіки держава не може дозволити собі дефіцит бюджету, оскільки він стимулюватиме інфляцію. Отже, бюджет, в якому збалансовані доходи та видатки, потрібний не щорічно, а для певного періоду. В окремі роки з метою стимулювання ділової активності держава може допускати дефіцит бюджету.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.          Богдан, Т. П. Управління державним боргом і макрофінансові ризики в економіці України [Текст] / Т. П. Богдан // Фінанси України. - 2011. - № 1. - С. 13-23.

2.          Богомолова, Н. І. Ефективність бюджетної політики в системі фінансової безпеки держави [Текст] / Н. І. Богомолова // Ефективна економіка. - 2011. - №1. - С. 25-31.

3.      Бюджетний кодекс України [Електронний ресурс] : Бюджетний кодекс від 07.08.2010N 5290-VI [зі змін. та доп.]. - Режим доступу : <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2456-17>. - Назва з екрана.

4.          Грідчіна, М. В. Фінанси [Текст] : підручник / М. В. Грідчіна, В. Б. Захожай, Л. Л. Осіпчук та ін. - К. : МАУП, 2004. - 312 с.

5.      Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.ukrstat.gov.ua/>. - Назва з екрана.

.        Єпіфанов, А. О.Бюджет України [Текст] : монографія : у 2 кн. / А. О. Єпіфанов,І. І. Д’яконова, І. В. Сало. - Суми : ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2010. - 201 с.

7.          Жибер, Т. В. Удосконалення процесу бюджетування в Україні [Текст] / Т.В. Жибер // Фінанси України. - 2009. - № 8. - С. 76-81.

8.          Зайчикова, В. В. Удосконалення бюджетного законодавства в контексті європейського досвіду скорочення дефіциту бюджету [Текст] / В. В. Зайчикова // Фінанси України. - 2011. - № 5. - С. 56-68.

9.          Корнієнко, О. В. Проблеми бюджетного фінансування соціальної сфери та шляхи їх вирішення [Текст] / О. В. Корнієнко // Економічний простір. - 2011. - № 46. - С. 171-179.

10.        Костенко, Ю. О. Фінансове право України [Текст] : навчальний посібник / Ю. О. Костенко. - К. : Центр навчальної літератури, 2009. - 240 с.

11.        Лозова, О. М. Державні видатки у бюджетному регулюванні економічної стабілізації [Текст] / О. М. Лозова // Наука й економіка. - 2010. - №1. - С. 28-36

.            Лондар, С. Л. Фінанси [Текст] : навчальний посібник / С. Л. Лондар, О. В. Тимошенко. - Вінниця : Нова Книга, 2009. - 384 с.

.            Мигович, Т. М. Роль видатків бюджетів у соціально-економічному розвитку України [Текст] / Т. М. Мигович // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону. - 2010. - №6. - С. 36 - 43.

14.    Міністерство фінансів України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://minfin.gov.ua/>. - Назва з екрана.