єктивних факторів, вбачається, що дослідження означеної теми, буде сприяти кращому розумінню проблем, які постали перед нашою державою, та допоможе сформулювати відповідні висновки щодо подолання цих проблем.
Розділ І. Основні поняття про державний бюджет України
.1 Загальнотеоретичні знання про державний бюджет України
В економічній доктрині прийнято розуміти під поняттям "державний бюджет" фінансову програму діяльності держави, що відбиває всі його грошові ресурси (доходи) та їх розподіл (витрати).
Виходячи із цього, можемо дійти до висновку, що основним призначення бюджету є те, що він дозволяє акумулювати фінансові кошти в руках держави і використовувати їх для фінансування різних державних програм (а також інших програм, що відбуваються так чи інакше в інтересах всієї держави, хоча й стосуються окремого її регіону). Однак, крім цієї найважливішої задачі, бюджет виконує і ряд інших функцій. До їх числа відносяться:
) контрольна функція. Контрольна функція бюджету полягає в тому, що суспільство за допомогою специфічних державних або недержавних структур, контролює та, у випадку необхідності, вирівнює бюджетний розподіл. Основними структурами, за допомогою яких виконується контрольна функція бюджету, є Рахункова палата, Державне казначейство, Контрольне-ревізійне управління [1]. Володіючи властивістю імперативності, контрольна функція виступає як дієвий інструмент управління економікою та використання коштів державного бюджету. У цій властивості, служить індикатором відхилення від нормального ходу економічного розвитку суб'єктів. Контрольна функція держбюджету, будучи проявом його внутрішньо властивих властивостей, заломлюється в бюджетний контроль. За результатами бюджетного контролю вживаються заходи впливу на суб'єктів, що порушують фінансову дисципліну, допускають нецільове використання бюджетних коштів, а також реалізуються заходи щодо усунення виявлених фінансових порушень;
) інформаційна функція. Зважаючи на те, що державний бюджет - це індикатор поточного стану економіки відповідної держави, її соціальної сфери та політичної ситуації, - сама структура бюджетної доходної та видаткової частини дозволяє судити про пріоритети державної політики, масштаби впливу на неї окремих груп інтересів. Більше того, оскільки закон про бюджет на черговий рік складається як плановий документ, він виступає як прогноз майбутньої економічної ситуації. Його розробка супроводжується прогнозними розрахунками основних показників розвитку країни, на які орієнтуються не тільки державні установи, а й організації недержавного сектора економіки, а також прості громадяни. Закладаються в закон про бюджет планово-прогнозні показники формують у суспільстві певні очікування, які можуть бути як позитивними, так і негативними;
) інституціоналізація громадських уподобань. Така функція виражається в тому правилі, що прийняттю закону про бюджет обов'язково передує його розгляд у парламенті. На цьому етапі у складений урядом законопроект вносяться коректування з урахуванням думок депутатів, що представляють інтереси своїх виборців. Таким чином, структура бюджету відображає суспільні переваги щодо державної політики. За допомогою механізмів представницької демократії ці переваги втілюються в конкретних цифрах дохідних або видаткових статей;
) регулююча функція. В умовах ринкової економіки основним інструментом державного регулювання є фінансова система, центральною ланкою якої є бюджет. Будь-які значимі рішення в області економічної політики повинні мати фінансове забезпечення, тому вони підкріплюються відповідними бюджетними витратами. Здійснюючи витрати на охорону здоров'я, освіту, соціальне забезпечення, держава регулює соціальний розвиток і рівень життя населення країни. За допомогою видатків на підтримку окремих галузей економіки забезпечується виробництво суспільно-значущих товарів і послуг, яке з точки зору ринку може бути неефективним. Бюджет є інструментом регіональної політики, оскільки за рахунок коштів регіонів-донорів здійснюється підтримка депресивних і кризових територій, що мають недостатній економічний потенціал або зазнають наслідки надзвичайних ситуацій [2].
Слід також звернути увагу на те, що важливе місце в системі нормативних актів, що регулюють бюджетні відносини, займає бюджетна класифікація, яка представляє собою єдину систематизовану, функціональну угруповання доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, які забезпечують загальнодержавну і міжнародну порівнянність бюджетних даних.
При цьому, бюджетна класифікація має такі складові частини: 1) класифікація доходів бюджету; 2) класифікація видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету; 3) класифікація фінансування бюджету; 4) класифікація боргу.
Структуру бюджетної системи України побудовано з урахуванням закріпленого Основним Законом України адміністративного-територіального устрою держави. Провідне місце в бюджетній системі України належить державному бюджету. З нього фінансуються витрати на здійснення державних заходів у галузі соціального захисту, будівництво, утримання центральних органів державної влади й управління. Через Державний бюджет України здійснюється перерозподіл частини фінансових ресурсів між АР Крим (з урахуванням Закону України про тимчасово окуповану територію), областями та містами республіканського підпорядкування.
У більшості розвинутих країн світу через бюджет перерозподіляється від 30 до 50% ВВП. Саме бюджет, показуючи розміри необхідних державі фінансових ресурсів і реально наявних резервів, визначає податковий клімат країни, саме бюджет, фіксуючи конкретні напрями витрачання коштів, процентне співвідношення витрат по галузях і територіям, є конкретним виразом економічної політики держави. Через бюджет відбувається перерозподіл національного доходу і внутрішнього валового продукту. Бюджет виступає інструментом регулювання і стимулювання економіки, інвестиційної активності, підвищення ефективності виробництва, саме через бюджет здійснюється соціальна політика.
Таким чином, підводячи підсумок всьому вищевикладеному, можемо дійти до висновку, що бюджет, об'єднуючи в собі основні фінансові категорії (податки, державний кредит, державні витрати), є головною ланкою фінансової системи будь-якої держави і грає як важливу економічну, так і політичну роль в будь-якому сучасному суспільстві.
.2 Стан та перспективи державного бюджету України
Бюджету як економічної категорії притаманні різні форми. Організаційно-правовими формами бюджету є його конкретні види - державний та різні місцеві. Матеріально-речовою формою бюджету як втілення бюджетних відносин на всіх рівнях влади виступає грошовий (бюджетний) фонд чи фон фінансових ресурсів. Формами акумуляції грошових коштів у бюджеті є податкові та неподаткові надходження. Тому бюджет є обєктивно зумовленою економічною формою утворення і витрачання фонду грошових коштів, призначених для фінансового забезпечення повноважень, які суспільство покладає на органи державної влади та органи місцевого самоврядування [3, с. 17-18]
Реальний плачевний стан державного бюджету став відомий загалу в 2013 році, коли з 2010 року (тобто за трохи більше аніж 2 роки, уряд набрав кредитів більше ніж держава за 20 років). Так, перед Україною у 2013 році стало складне завдання, повязане з виконанням зобовязань щодо сплати зовнішніх валютних боргів [4, с. 4]. Саме з 2013 року і почалось вже відкрите збанкрутування держави, серед іншого, що загострило соціально-політичну кризу в державі, яка вилилась в подальшому у поваленні режиму В. Януковича та його втечею від кримінального переслідування закордон.
На цій підставі вбачається за доцільне оцінити цей історичний період (з 2010 року) та зробити на підставі отриманих даних, відповідні висновки. Так, в першу чергу, слід заважити, що виконання дохідної частини зведеного бюджету за 2012 рік становило 344,7 млрд. грн., що на 33,2 млрд. грн., або на 11,9%, більше аналогічного показника попереднього року. Річний план виконано на 92,9%, у2011 році річний план було виконано на 100,2%, а у 2012 році, порівняно з попереднім роком, номінальний обсяг валового внутрішнього продукту збільшився на 8,2%, хоча, в той час як доходи державного бюджету (без трансфертів із місцевих бюджетів) - на 10,5% [5].
Частка перерозподілу валового внутрішнього продукту через державний бюджет (без трансфертів із місцевих бюджетів) у звітному році становила 24,5%, що на 0,6% пункту більше, ніж у попередньому році (23,9%) [6].
За досліджуваний період спостерігається позитивна динаміка в обсягах надходжень до державного бюджету, оскільки обсяг доходів з 2010 року поступово зростав, хоча у 2009 році мало місце скорочення обсягів доходів на 22 млрд. грн. [5].
Щодо структури дохідної частини державного бюджету, то можна зробити висновок, що протягом останніх пяти досліджуваних років [5; 6; 7; 8] найбільшу частку займали податкові надходження - в середньому це 75%, а найменшу - доходи від операцій з капіталом - 0,5%. У загальному підсумку обсяг доходів у 2012 році зріс на 143 млрд. грн. порівняно з 2009 роком і становив 345 млрд. грн., відбулося це за рахунок такої ж динаміки обсягу податкових надходжень, які зросли за чотири роки на 106 млрд. грн.
Розглядаючи структуру податкових надходжень можна побачити таку тенденцію, у 2011 році порівняно з 2011 роком обсяг податкових надходжень збільшився на 100 млрд. грн., і далі відбувалось поступове збільшення обсягу податкових надходжень до державного бюджету, таким чином обсяг податкових надходжень у 2012 році складав 274 млрд. грн., що на 126 млрд. більше, ніж у 2009 році [9]. Зростання податкових надходжень забезпечувало зростання податку на додану вартість, оскільки вони мали високі показники зростання і за чотири роки досягли показника 138 млрд. грн., що більше на 56 млрд. грн. за цей показник у 2009 році.
Структура податкових надходжень у відсотковому вираженні характеризувалася наступними показниками: найбільшу частку складав податок на додану вартість (в середньому - 52%), а найменшу - інші податки - 0,2%.
Аналізуючи обсяг неподаткових надходжень спостерігаємо не стабільну динаміку, а постійну зміну, то в бік збільшення, то в бік зменшення. У 2010 році порівняно з 2009 роком - зростання на 14 млрд. грн., у 2011 році порівняно з 2010 роком - знову зниження, але вже на 15 млрд. грн., а у 2011 році порівняно з 2012 роком знову зростання на 19 млрд. грн. В цілому обсяг неподаткових надходжень за чотири роки зріс на 15 млрд. грн. Такі зміни відбувались за рахунок зміни обсягів доходів від власності та підприємницької діяльності [6].
Частка неподаткових надходжень коливалася від 15,6% до 27%, так найменший показник був у 2011 році, а найбільший - у 2010 році [10, c. 80].
Протягом досліджуваних пяти років в структурі неподаткових надходжень протягом досліджуваних пяти років найбільшу частку займали доходи від власності та підприємницької діяльності, найбільше значення цього показника спостерігалося у 2012 році - 47,1%, а найменше - 31,9% у 2009 році. Найменшу частку в структурі неподаткових надходжень становили адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності, їх сукупна частка коливалась від 2,5% до 8,0%.
Державні видатки - сукупність фінансових відносин з приводу використання державних фондів грошових ресурсів із метою фінансування соціально-економічного розвитку держави.
Виконання державою її функцій залежить від рівня їх фінансування та ефективності використання виділених коштів. Аналіз структури видатків бюджету, а саме частки видатків на виконання кожної функції держави у їх загальній сумі дає змогу визначити, які функції є пріоритетними на кожному етапі соціально-економічного розвитку країни.
Видатки державного бюджету України за останні 4 роки зросли на 156 207,3 млн. грн., тобто з 249 134,5 млн. грн. у 2009 році до 395 661,8 млн. грн. у 2012 році. Видатки державного бюджету України збільшувалися з кожним роком. За 2012 рік видатки державного бюджету збільшились на 62 202,4 млн. грн., або на 18,7% у порівнянні з 2011 роком.
За досліджуваний період обсяг видатків з кожним роком мав тенденцію до збільшення і за період з 2009 року по 2012 рік зріс на 156 млрд. грн., зокрема найбільше зросли видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, у 2012 році порівняно з 2009 роком вони зросли на 24 млрд. грн. і їх обсяг становив 75 млрд. грн. [9].
Видатки на житлово-комунальне господарство то збільшувалися, то зменшувалися і у 2012 році складали 380 млн. грн., що на 100 млн. грн. більше, ніж у 2009 році, але на 550 млн. грн. менше, ніж у 2011 році. Видатки на житлово-комунальне господарство мали найнижчі показники.
Найбільшу питому вагу у структурі видатків державного бюджету складали видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, їх питома вага варіювалася в межах 19-22,8%. Найнижчу питому вагу складали видатки на житлово-комунальне господарство - 0,1% і на охорону навколишнього природного середовища, середнє значення яких складало 0,9% [9].
Отже, проведені дослідження вказують, що державний бюджет України як за доходами, так і за видатками має ряд проблем використання бюджетних коштів. Аналіз результатів проведених упродовж останніх років контрольно- аналітичних заходів Рахункової палати України свідчить, що багато проблем із використанням бюджетних коштів є наслідком прямих правопорушень, які повторюються із року в рік. Найбільш характерними за кількістю виявлених випадків та обсягів порушень є наступні: використання коштів Державного бюджету України з порушенням бюджетного законодавства; втрати Державного бюджету України внаслідок прийняття незаконних управлінських рішень; незаконне виділення коштів з резервного фонду державного бюджету; порушення нормативно-правових актів, які регламентують порядок закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти; планування видатків державного бюджету з порушенням чинного законодавства та за відсутності правових підстав; здійснення видатків на фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів; бюджетні правопорушення, повязані з розміщенням та виконанням державного замовлення тощо [11, c. 187].
На жаль, неефективне використання бюджетних коштів є досить поширеним явищем у бюджетному процесі [12, c. 135]. Воно негативно позначається на розвитку не тільки окремих галузей економіки, а й соціальної сфери, оскільки не будуються та не ремонтуються вчасно й у запланованих обсягах будинки, школи, дитячі садки, лікарні, дороги, мости, ще більше розпорошуються бюджетні кошти, знижується рівень соціального захисту населення, зростає кількість обєктів незавершеного будівництва й таке інше
Аналіз фактів бюджетних правопорушень показав, що однією з основних причин такого негативного явища в бюджетному процесі, як неефективне використання бюджетних коштів, є некомпетентні, безвідповідальні рішення головних розпорядників, розпорядників нижчого рівня та одержувачів у особі їх керівників. Саме необґрунтовані, субєктивні, непрофесійні дії посадовців, а також неналежне прогнозування і планування призводять до неефективного використання коштів і відповідних соціально - економічних наслідків, а іноді - й прямих втрат бюджету.
Тому постає необхідність реалізації групи організаційних заходів, які в останні роки набувають важливого значення. Це обумовлено тим, що зниження рівня виконання Державного бюджету України по видатках, у переважній більшості, повязано з процесом розподілу видатків серед розпорядників бюджетних коштів, а також неповним виконанням бюджетних програм. Серед цих заходів важливе значення для оптимізації видатків з Державного бюджету України мають такі:
) організація державного контролю за використанням бюджетних ресурсів. Слабкість державного контролю спричиняє розвиток негативних явищ в економіці країни. При цьому, перед тим як виділяти фінансову допомогу регіонам, необхідно спочатку перевірити, як вона використовувалася в минулі роки. Якщо було неефективне використання фінансової допомоги, то доцільно таким регіонам допомогу не надавати;
) затвердження обґрунтованого та ефективного бюджету. Державний бюджет України "як головний фінансовий план" став віддзеркаленням відповідних поглядів та інтересів, недосконалого менеджменту та відсутності ефективних технологій у прийнятті рішень. Виходячи з цього затвердження Закону України "Про Державний бюджет на відповідний рік" часто стає предметом пошуку компромісних рішень різних політичних сил, а не пошуком оптимальних рішень з метою надання суспільних благ з максимальним рівнем ефективності за наявних ресурсів [13, c. 6];
) оптимізація мережі виконавців бюджетних програм для того, щоб на одне завдання припадала мінімальна їх кількість [14, c. 50];
Що ж стосується поточного, 2014 року, то цей рік, так само, як і державний бюджет 2014 року не є однозначним, чому особливо сприяє окупація Росією АР Крим та окремих територій на Сході України. Щоб краще проілюструвати зазначену ситуацію, слід зазначити, приміром, наступні факти: За перше півріччя 2014 року експорт товарів і послуг порівняно з аналогічним періодом минулого року зменшився на 9,9%, а товарів - на 6,7% (у тому числі експорт металургійної продукції зменшився на 5,3%, продукції машинобудування - на 20,1%, хімічній промисловості - на 24,4%). Імпорт товарів і послуг скорочується більш високими темпами, ніж експорт - на 16,6%, зокрема товарів - на 17,3%. Унаслідок вищих темпів скорочення операцій з імпорту, і передусім через скорочення поставок газу, помітно зменшилося негативне сальдо торгівлі товарами та послугами, тим самим знизився тиск на золотовалютні резерви Нацбанку. Ближче до початку другого півріччя активізувалася торгівля з країнами Європейського Союзу, а зняті торговельні бар'єри сприяли переорієнтації українського експорту на європейський ринок. У Кабміні очікують, що найбільший позитивний ефект відкриття європейського ринку відчують аграрний сектор і харчова промисловість. Протягом останніх років агропромисловий комплекс відіграє дедалі більш значущу роль у розвитку національної економіки, що, з одного боку, є фактором зміцнення продовольчої безпеки країни, а з іншого - посилює експортний потенціал. Так, індекс обсягу сільськогосподарського виробництва за січень-серпень поточного року порівняно з аналогічним періодом минулого року склав 106,3%. При цьому експорт живих тварин та продукції тваринного походження в першому півріччі 2014-го порівняно з аналогічним періодом минулого року становить 102,5%, продуктів рослинного походження - 108,3%, жирів та олії - 111% [15].
Розділ ІІ. Дефіцит державного бюджету
.1 Дефіцит державного бюджету та його покриття
У структурі бюджету розрізняють доходи та видатки. Стан бюджету як фінансового плану держави може визначатися трьома показниками: рівновага доходів і видатків бюджету; бюджетним профіцитом; бюджетним дефіцитом.
Бюджетний дефіцит є найбільш складним і водночас досить поширеним явищем. Це - перевищення видатків над постійними доходами бюджету, якими є податки й обовязкові платежі, що згідно з бюджетною класифікацією віднесені до доходів бюджету. Бюджетний дефіцит не означає незбалансованості бюджету, оскільки при його складанні та затвердженні встановлюються відповідні джерела фінансування. Отже, необхідно чітко розрізняти бюджетний дефіцит і незбалансованість бюджету у звязку з невизначеністю у джерелах покриття дефіциту [16, с. 577; 17, c. 161].
Бюджетний дефіцит має певні обмеження. Маастрихтською угодою визначено, що припустимим є дефіцит на рівні 3% від ВВП. Хоча такий "норматив" є досить умовним. Дефіцит бюджету може змінюватись як унаслідок змін у фіскальній політиці уряду, так і в результаті економічної конюнктури. Для оцінки впливу фіскальної політики на бюджет обчислюють так званий циклічний дефіцит. Циклічний дефіцит визначається як різниця між фактичним (різниця між державними надходженнями та видатками, під впливом фіскальної політики і циклічних коливань) та структурним (різниця між надходженнями за повної зайнятості за наявних податкових ставок і фактичними видатками) [18, с. 420].
До причин виникнення дефіциту державного бюджету в Україні вчені відносять наступне: домінуюча політика державного патерналізму; неефективна структура народного господарства; непослідовність реформ фінансової системи; падіння доходів в умовах кризового стану економіки; зменшення приросту національного доходу; надмірно збільшена видаткова частина бюджету за рахунок дотацій, які надає держава певним галузям (енергетика, вугільна промисловість та інші); зростання внутрішнього і зовнішнього боргу; надзвичайні події, що потребують використання великих коштів, а звичайних ресурсів для цього не вистачає; нецільове та неефективне використання бюджетних коштів; застосування тіньових схем в економіці тощо [19, c. 62].
Ряд вчених звертають увагу на те, що фінансування дефіциту бюджету характеризується такими ознаками:
) операції з фінансування дефіциту бюджету включають як надходження, так і витрачання бюджетних ресурсів;
) у бюджеті фінансування дефіциту відображається окремо, оскільки не належить ні до доходів, ні до видатків;
) так само як бюджетне сальдо може набувати форми не тільки дефіциту, а й надлишку, так і фінансування дефіциту бюджету може бути як "позитивним", так і "від'ємним";
) операції з фінансування дефіциту бюджету мають на меті: профінансувати бюджетний дефіцит, погасити державний борг, покрити тимчасові касові розриви при виконанні бюджету, забезпечити ліквідність бюджетного фонду;
) розмір бюджетного дефіциту (або надлишку) дорівнює розміру нетто-фінансування (перевищення позитивного фінансування над від'ємним - дефіциту, а інакше - профіциту) [20, c. 141].
Окрім того, слід зауважити, що у фінансуванні бюджету враховуються не тільки залишки готівки, що використовуються для покриття бюджетного дефіциту, а й операції з іншими активами, призначені для управління ліквідністю бюджетного фонду.
Таким чином, джерелами фінансування дефіциту бюджету можуть бути: кошти, що надходять від продажу державних активів, проведення державою активних операцій, та кошти, що надходять у тимчасове використання на поворотній основі - державні запозичення.
Слід погодитись із В. Кудряшовим, який підкреслю, що продаж державних активів для покриття дефіциту вважається досить рідкісним явищем, яке характерне для перехідних економік. Залучення ресурсів у такий спосіб не передбачає повернення коштів позичальникам, тому не спричиняє збільшення державного боргу, проте повинно мати цільовий характер. Враховуючи обмеженість державних активів, цей метод не є універсальним, а є разовим. Проведення державою активних операцій передбачає повернення коштів з депозитів, розміщених у вітчизняних і зарубіжних банках; предявлення цінних паперів з метою одержання доходів; та використання коштів, накопичених на казначейському рахунку [21, c. 58].
Що стосується державних запозичень, то такі є найпоширенішим методом покриття бюджетного дефіциту в сучасних умовах. Вони реалізуються у вигляді випуску державних цінних паперів та отримання позик шляхом укладання кредитних угод. За територіальним розміщенням державні запозичення можуть бути внутрішніми (коли кошти залучаються від вітчизняних юридичних та фізичних осіб) та зовнішніми (коли кошти залучаються від зарубіжних юридичних та фізичних осіб, від урядів інших країн та від міжнародних фінансово-кредитних організацій). За термінами надання державні позики можуть поділятися на короткострокові (надаються на термін до одного року), середньострокові (від 1 до 10 років) та довгострокові (від 10 років). З огляду на стан економіки та її нагальні проблеми наша держава найбільше зацікавлена в отриманні довгострокових низькопроцентних кредитів. державний бюджет дефіцит криза
Вибір місця розміщення, повинен супроводжуватись врахуванням того, що в результаті, наприклад, зовнішніх запозичень надходження коштів спричиняє зростання загального обсягу фінансових ресурсів країни, а це дає змогу збільшити сумарний попит держави на товари й послуги вітчизняного виробництва або оплатити імпорт. Збільшення припливу іноземної валюти сприяє зміцненню національної грошової одиниці. Вигоду від надання кредитів (у вигляді плати за обслуговування) мають при цьому іноземці, до яких по закінченні терміну кредиту повертаються кошти. Що ж до внутрішніх запозичень, то вони уможливлюють перерозподіл наявних у країні ресурсів між секторами економіки. Однак це не супроводжується зростанням загального попиту. Надмірний розвиток ринку внутрішніх запозичень зумовлює скорочення інвестицій у виробництво. Вигоду від надання кредитів мають національні агенти, а капітал після використання залишається в країні [22, c. 120-121].
Таким чином, підводячи підсумок всьому вищевикладеному, можемо зробити висновок, що існування в Україні бюджетного дефіциту зумовлене необхідністю проведення різноманітних важливих реформ у соціальній, економічній, адміністративній та інших сферах. Відповідно, необхідним є вибір оптимальних джерел його фінансування. Зокрема, доцільним є здійснення запозичень державою на внутрішньому ринку ніж на зовнішньому, оскільки, внутрішні запозичення не призводять до значного зростання інфляції, відсоткових і валютних ризиків та іншого. Більш того, розвинутий ринок внутрішніх державних запозичень виступає важливим інструментом здійснення ефективної грошово-кредитної політики країни.
.2 Проблеми покриття державного бюджету в сучасній Україні
На нинішньому етапі розвитку економіки держави все більшої гостроти набуває необхідність докорінного реформування бюджетних взаємозв'язків як за доходами, так і за видатками, а також міжбюджетних відносин. Це зумовлюється насамперед тим, що в ринкових умовах бюджет є основним джерелом фінансового забезпечення соціально-економічної політики в державі [23, с. 169].
Основними чинниками, які негативно впливають на зростання дефіциту державного бюджету, є економічна та політична нестабільність, недосконалість законодавчої бази, невиважена бюджетна політика. У процесі прийняття й виконання державного бюджету вирішальне значення має збалансованість доходів і видатків. В Україні формування бюджету з дефіцитом зумовлюється тим, що в нашій державі існує велика потреба у проведенні негайних реформ у багатьох сферах життєдіяльності держави, фінансуванні розвитку інфраструктури, підвищенні якості адміністративних і соціальних послуг. Для їх забезпечення необхідно залучити додаткові джерела фінансування шляхом більш активного використання економічного потенціалу країни. Надходження до бюджету безпосередньо залежать від стану виробництва. У свою чергу, можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати належний рівень соціального захисту населення залежить від обсягів надходжень до бюджету. Країна лише за останні роки подвоїла свої борги [24, с. 28-30]. Це не просто багато, це катастрофічні цифри. Відплив грошей з бюджету значно перевищує надходження. Цілком ідеального варіанту рівноваги існувати не може, тому постає проблема розподілу коштів та поповненню державного бюджету. Однією із головних проблем є перевищення видатків над доходами, тобто дефіцит бюджету. Для детальнішого подальшого аналізу дефіциту бюджету потрібно провести аналіз деяких показників (таблиця 1).
Табл. 1. Державний бюджет України з 2010 по 2014 роки.
РокиДоходиВитратиСальдо% ВВП% ВВП% ВВП(дефіцит бюджету)2010240 477,122,21%303 596,428,04%64 416,85,95%2011314 572,523,89%333 459,525,33%23 5541,79%2012445 40031,61%395 661,828,08%53 387,43,79%2013339 18024,07%403 40328,63%64 7084,59%2014392 60023,75%471 30028,5171 6004,33%
Аналізуючи дані з Міністерства фінансів України, можна прослідкувати, що доходи держбюджету за 2010 рік склали 240 млрд. 477,1 млн. грн., видатки - 303 млрд. 596,4 млн. грн., а дефіцит держбюджету - 64 млрд. 416,8 млн. грн. Дефіцит держбюджету в 2011 р. в порівнянні з 2010 р. скоротився в 2,7 разу - до 23,554 млрд. грн. Доходи держбюджету в 2011 р. склали 314 млрд. 572,5 млн. грн., що на 73 млрд. 957,2 млн. грн. (30,7%) більше, ніж відповідний показник в 2010 р. Витрати в 2011 р. склали 333 млрд. 459,5 млн. грн. Дефіцит держбюджету за 2012 рік склав 53 млрд. 387,4 млн. грн. У порівнянні з 2011 роком, він збільшився в 2,3 рази. Доходи 2012 року склали 445,4 млрд. грн., а витрати 395,6 млрд. грн. Дефіцит державного бюджету України в 2013 році склав 64,708 млрд. грн., що на 21,2% більше, ніж у 2012 році. В 2013 році доходи держбюджету склали 339,180 млрд. грн. - на 2% нижче, ніж у 2012 році. Касові витрати держбюджету в 2013 році склали 403,403 млрд. грн., що на 2% більше, ніж роком раніше. Касові видатки загального фонду склали 360,841 млрд. грн.
Згідно закону "Про державний бюджет України на 2014 рік", доходи у держбюджеті становлять 392,6 млрд. грн., а обсяг видатків та надання кредитів передбачено у розмірі 471,3 млрд. гривень. Граничний обсяг дефіциту запланований на рівні 71,6 млрд. гривень, що становить близько 4,3% ВВП.
Не зважаючи на дефіцит, держава може нормально існувати та виконувати свої функції. Цей факт підтверджується світовим досвідом таких країн як США. Так бюджетний дефіцит США в 2011 році фінансовому році склав 1,3 трлн. доларів, або 8,6% ВВП, але за підсумками 2013 фінансового року бюджетний 15 дефіцит скоротився до 680 млрд. доларів, або 4,1% ВВП, проти приблизно 1,1 трлн. доларів роком раніше. Про це повідомляється в матеріалах Міністерства фінансів країни. В умовах ринкової економіки дефіцит може бути корисним у випадку, коли при спаді виробництва держава витрачає більше грошей, ніж одержує: він забезпечує збільшення попиту, в тому числі купівельної спроможності населення. Споживачі починають більше купувати, підприємці - більше продавати. Внаслідок цього зростають обсяги виробництва і скорочується безробіття [25, с. 387-392].
Таким чином у порівнянні зі світовими тенденціями, дефіцит бюджету України не є досить великим, однак він присутній. Скорочення дефіциту за рахунок зменшення видатків недоцільне, оскільки може зумовити зниження життєвого рівня найбідніших верств населення, а це матиме негативні політичні наслідки. Тому важливим є пошуки шляхів збільшення доходів державного бюджету, зокрема: 1) проведення оптимально податкової політики; 2) оптимізації державних видатків; 3) розумне поєднання внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування бюджетного дефіциту; 4) забезпечення фінансової підтримки малого і середнього підприємництва; 5) удосконалення інструментів залучення до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення.
Розділ ІІІ. Державний бюджет 2015 року. Поглиблення кризи в суспільстві
Зважаючи на наявні в мережі Інтернет два тексти проекту Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", можемо дійти до висновку, що український Уряд пропонує в черговий раз реалізувати "антикризові" заходи за рахунок суспільства, головним чином, - працюючого класу людей.
При цьому, слід зазначити, що працюючи над прогнозом на 2015 рік, український уряд передбачив розвиток ситуації за двома сценаріями: перший зорієнтований на незначне зростання ВВП (на рівні 0,3%) в основному за рахунок збільшення інвестицій і зовнішнього попиту. Другий, більш оптимістичний, передбачає зростання економіки на рівні 2% за рахунок більш успішної реалізації реформ, стабілізації фінансової системи, збільшення припливу прямих іноземних інвестицій та активізації процесів кредитування української економіки. Однак ключовим фактором є завершення військового конфлікту на сході України.
Так, для обох сценаріїв основними елементами є: поліпшення адміністрування податків, продовження співпраці з Міжнародним валютним фондом і реалізація положень угоди про асоціацію з Європейським Союзом, включаючи розширену зону вільної торгівлі.
Як зазначає В. Кравченко, проект бюджету на 2015 рік сформовано на таких основних макроекономічних показниках: номінальний ВВП 1759,9 млрд. грн., дефіцит бюджету - на рівні 3,0-3,5%. Надходження від приватизації можуть скласти від 1 до 1,5 млрд. грн. При цьому, фіскальний блок уряду припускає, що надходження податку на прибуток підприємств складе 43,5 млрд. гривень проти 41,3 млрд. грн. в 2014 році, обсяг ПДВ за імпортом - 116,4 млрд. грн., а за внутрішніми операціями - 40 млрд. грн., що менше прогнозних показників на поточний рік приблизно на 3 млрд. грн. При цьому практично не буде змінено обсяг відшкодування цього податку - близько 67 млрд. грн.
Отже, наступного року очікується істотне збільшення надходжень з акцизного збору - близько 52 млрд. грн., при тому, що в 2013 році акцизу було зібрано 36,7 млрд. гривень, а в 2014-му очікується збір на рівні 46,6 млрд. грн. Також, згідно з попередніми розрахунками, збільшиться збір податку на доходи фізичних осіб з 80 млрд. грн. в 2014 році до 84 млрд. грн. в 2015-му.
На новий бюджет традиційно ляже забезпечення платоспроможності НАК "Нафтогаз" (слід звернути увагу на те, що за підсумками 2012 року чистий збиток склав 10,3 млрд. грн., а за тогорічними підсумками - 12,5 млрд. грн.).
З метою недопущення дефолту держмонополії уряд вже кілька років застосовує схему капіталізації через випуск ОВДП. І якщо обсяг капіталізації торік склав 8 млрд. грн., то сьогодні цей показник збільшився майже в 12 разів і склав 93,3 млрд. грн. Таким чином, на витрати бюджету 2015 року ляже гігантське зобов'язання з обслуговування цих боргових паперів. До того ж, як зазначає В. Кравченко, розрахунки за газ "Нафтогаз" повинен здійснювати у валюті, і девальвація гривні призведе до вимивання значних ресурсів на фінансовому ринку України [15].
Окрім того, варто звернути увагу на те, що обєктивно, принциповою економічною і політичною помилкою законопроекту є намагання продовжити "політику злиденної робочої сили" шляхом зниження реальної заробітної плати українців та заниження мінімальної зарплати більш ніж на 500 грн. проти вартісної величини прожиткового мінімуму для працездатної особи (для працівників бюджетної сфери щомісячні недоплати закладаються в розмірі понад 800 грн.). Разом з цим, оплату праці державних службовців нижчої та середньої ланки урядовці планують залишити незмінною, тобто на рівні заниженої мінімальної заробітної плати.
Відповідно до проекту Держбюджету 2015 року у наступному році передбачається "збільшення" розмірів державних соціальних стандартів та гарантій лише на 5,4%, що призведе до фактичного інфляційного знецінення споживчої вартості держсоцстандартів більш ніж на чверть навіть проти рівня 2013 року. Окрім цього, КМУ намагається в черговий раз легалізувати механізм підміни закону своїми рішеннями та безпідставно розширити сфери "ручного" регулювання, тим самим створити підґрунтя для субєктивізму у вирішенні окремих питань та розширити поле для корупційного маневру.
Поряд із цим, слід звернути увагу на те, що в Прикінцевих положеннях законопроекту визначається, що розміри оплати праці вчителів, медиків, працівників культури та соціальної сфери, державних службовців, законодавчо гарантовані соціальні виплати пенсіонерам, дітям війни, військовослужбовцям та іншим соціально незахищеним верствам населення (зокрема, чорнобильцям, ветеранам війни, жертвам нацистських переслідувань), будуть здійснюватися "у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів", що в нинішній ситуації рівноцінно їх скасуванню взагалі.
Фахівці зазначають, що основною суспільною небезпекою урядового проекту Держбюджету на 2015 рік та прогнозу на 2016-2017 роки полягає не лише у неприйнятності більшістю громадян чергових соціальних обмежень, а і у невипадковій відсутності відповіді на очікувані суспільством питання як у найближчій дво-трирічній перспективі: 1) збільшуватиметься наповнення державної казни за рахунок легалізації тіньової економіки та надприбутків; 2) скорочуватиметься бідність, передусім серед працюючих, зокрема й у бюджетній сфері; 3) зменшуватиметься розрив між рівнем зарплат і якістю життя в Україні та країнах ЄС [26].
Висновки
. Державний бюджет - це фінансова програма діяльності держави, що відбиває всі його грошові ресурси (доходи) та їх розподіл (витрати). Як специфічна фінансова програма, державний бюджет виконує наступні функції: 1) контрольну функцію; 2) інформаційну функцію; 3) інституціоналізацію громадських уподобань; 4) регулюючу функцію.
. Дефіцит державного бюджету - є найбільш складним і водночас досить поширеним явищем, що виражається у перевищенні видатків над постійними доходами бюджету, якими є податки й обовязкові платежі, що згідно з бюджетною класифікацією віднесені до доходів бюджету.
. Пошуки шляхів збільшення доходів державного бюджету зосереджені, зокрема у наступному: 1) проведення оптимально податкової політики; 2) оптимізації державних видатків; 3) розумне поєднання внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування бюджетного дефіциту; 4) забезпечення фінансової підтримки малого і середнього підприємництва; 5) удосконалення інструментів залучення до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення.
. У звязку із окупацією АР Крим та встановлення контролю Росії через терористичну організацію "ДНР/ЛНР" на території Сходу України, негативні показники державного бюджету України погіршуються, що наочно показують проекти Держбюджету на 2015 рік та прогнози на 2016-2017 роки. При цьому, зважаючи на той факт, що державний дефіцит, як правило, пов'язаний із державними запозиченнями, вбачається за доцільне подальший розвиток внутрішнього ринку державних запозичень, що стане першим кроком до ефективного управління державним боргом з урахуванням світового досвіду.
Відповідно, для забезпечення розвитку внутрішнього ринку державних запозичень необхідно: 1) поліпшити пропозицію державних цінних паперів шляхом регулярного розміщення широкого спектра облігацій внутрішньої державної позики за строками обігу в обсягах, що забезпечать виконання плану державних запозичень, встановленого законом про державний бюджет на відповідний рік; 2) підвищити ліквідність державних цінних паперів шляхом: розроблення нормативно-правових актів, що сприятимуть використанню державних боргових зобов'язань як інструмента управління ліквідністю; та розширення кола інвесторів, особливо залученню інституціональних інвесторів; 3) поліпшити імідж держави як позичальника через підвищення передбачуваності та прозорості державного запозичення з допомогою запровадження загальноприйнятих міжнародних процедур та формул нарахування відсотків за державними зобовязаннями для стимулювання попиту на них.
Список використаних джерел
1.Сірий Ю.М. Особливості бюджетного забезпечення сфери надання соціально-культурних послуг як напрям державного регулювання. / Ю.М. Сірий. // Державне управління: удосконалення та розвиток, 2011. [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: #"justify">2.Омирбаев С.М. Государственный бюджет. Учебник. / Омирбаев С.М., Интыкбаева С.Ж., Адамбекова А.А., Парманова Р.С. - Алматы: Дэуир, 2011. - 632 с.
.Лисяк Л.В. Бюджетна політика у системі державного регулювання соціально-економічного розвитку України: Монографія. / Л.В. Лисяк. - Київ: ДННУ АФУ, 2009. - 600 с.
.Мичковская Н. Пришло время платить долги. / Н. Мичковская. // Комсомольская правда, 2013, №98. - С. 4.
.Бюджетний моніторинг. Аналіз виконання бюджету за 2010 рік. [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: #"justify">.Бюджетний моніторинг. Аналіз виконання бюджету за 2012 рік. [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: #"justify">.Бюджетний моніторинг. Аналіз виконання бюджету за 2009 рік. [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: #"justify">.Бюджетний моніторинг. Аналіз виконання бюджету за 2011 рік. [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: #"justify">.Бюджетний моніторинг. Аналіз виконання бюджету за січень-вересень 2013 рік. [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: #"justify">.Юрій С.І., Стоян В.І., Мац М.Й. Казначейська система: Підручник. / С.І. Юрій, В.І.Стоян, М.Й. Мац. - Тернопіль, 2012. - 394 с.
.Бузак Н.І. Бюджетування, облік і контроль затрат на впровадження сучасних інформаційних технологій / Н.І. Бузак. // Актуальні проблеми економіки, 2009, №3. - C. 185-189.
.Юрій С.І. Бюджетна система України. / С.І. Юрій, Й.М. Бескид. - Київ: НІОС, 2011. - 400 с.
.Луніна І.О. Ризики державих фінансів України та шляхи їх мінімізації / І.О. Луніна // Фінанси України, 2012, №2 (195). - С. 4-15.
.Радіонов Ю.Д. Проблема ефективності використання бюджетних коштів. / Ю.Д. Радіонов // Фінанси України, 2011, №5. - С. 47-55.
.Кравченко В. Бюджет-2015: як тугіше затягнути пояси. Чого очікувати від нового державного кошторису. / В. Кравченко. // Forbes. Україна, 2014. [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: #"justify">.Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Підручник. / За ред. В.Д. Базилевича. - 3-тє вид., випр. - Київ: Знання, 2006. - 623 с.
.Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: підручник. - 5-е вид., перероб. і допов. / С.Я. Боринець. - Київ: Знання, 2008. - 582 с.
.Панчишин С. Макроекономіка: Навч. посібник. / С. Панчишин. - Вид. 2-ге, стереотипнее. - Київ: Либідь, 2002. - 616 с.
.Базилевич В.Д. Державні фінанси: Навч. посіб. / В.Д. Базилевич, Л.О. Баластрик; За заг. ред. Базилевича В.Д. - 2-е вид., допов. і перероб. - Київ: Атіка, 2004. - 367 с.
.Базилевич В.Д. Цінні папери: підручник. / В.Д. Базилевич, В.М. Шелудько, Н.В. Ковтун та ін.; За ред. В.Д. Базилевича. - Київ: Знання, 2011. - 1094 с.
.Кудряшов В. Фінансування дефіциту державного бюджету. / В. Кудряшов. // Економіка України, 2009, №4. - С. 52-64.
.Кириленко О.П., Лютий І.О., Пересада А.А. Становлення доктрини фінансової системи України. / О.П. Кириленко, І.О. Лютий, А.А. Пересада та ін.; За ред. Юрія С.І., Десятнюк О.М. - Тернопіль: Економічна думка, 2008. - 190 с.
.Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. / О.Д. Василик. - Київ: НІОС, 2000. - 416 с.
.Орловська Н. Дефіцит державного бюджету і джерела його фінансування. / Н. Орловська. // Вісник НБУ, 2010, №5. - С. 28-30.
.Коваленко Д.І. Фінанси, гроші та кредит: теорія і практика: навч. Посібник / Д.І. Коваленко, В.В. Венгер. - Київ: Центр учбової літератури, 2013. - 578 с.
.Кондрюк С. Аналіз проекту Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік". / С. Кондрюк. [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://fpo.zt.ua/analiz-proektu-zakonu-ukrainy-proderzhbjudzhet/