Байронічний герой в 'Східних поемах' Дж. Байрона

Байронічний герой в 'Східних поемах' Дж. Байрона

Міністерство освіти і науки України

Київський університет імені Бориса Грінченка

гуманітарний інститут

Кафедра світової літератури

Байронічний герой в «Східних поемах» Дж. Байрона

курсова робота

студентки II курсу групи ФАб-2-11-4.0д

Віценко Юлії Владиславівни

спеціальність 6.020303

«Філологія (англійська)»

Київ - 2013

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. БАЙРОНІЧНИЙ ГЕРОЙ У «СХІДНИХ ПОЕМАХ» ДЖ.БАЙРОНА

.1 Загальна характеристика англійського романтизму

.2 Дж.Г. Байрон - яскравий представник англійського романтизму: творчий шлях

.3 Байронізм та байронічний герой у творчості Дж. Байрона

.4 Створення «Східних поем» Дж.Байрона

.5 Байронічний герой в поемі «Корсар

.6 Байронічний герой в поемі «Гяур»

.7 Жіночі персонажі як романтичні герої «Східних поем»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Джордж Ноел Гордон Байрон був англійським поетом-романтиком XIX століття. Він писав у популярній на той час течії - романтизмі. Романтизм - це ідейний рух у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці XVIII ст. у Німеччині, Англії й Франції, поширився з початку XIX ст. в Росії, Польщі й Австрії, а з середини XIX ст. охопив інші країни Європи та Північної і Південної Америки. Назва виникла від французького слова «romantisme», яким позначалося щось таємне, дивне, нереальне.

Байрон ввів у романтизм нове явище, яке отримало назву «байронізм». Образ байронічного героя використовували й інші письменники світової літератури, адже Байрон таким чином передав настрій цілої епохи.

Актуальність нашої курсової роботи полягає у важливості такого явища як байронізм та образу байронічного героя, який широко використовувався у світовій літературі такими визначними письменниками, як О.С.Пушкін та М.Ю.Лермонтов.

Обєктом дослідження є «Східні поеми» Дж.Байрона.

Предметом дослідження є байронічний герой у «Східних поемах».

Мета курсової роботи - охарактеризувати образ байронічного героя в «Східних поемах» Байрона.

Для досягнення поставленої мети необхідно розвязати такі завдання:

Дослідити творчий шлях Байрона;

Зясувати особливості байронічного героя;

Простежити роль байронічного героя в поемах «Корсар» та «Гяур»;

Відзначити роль жіночих персонажів «Східних поем».

Теоретичну основу дослідження становлять праці таких літературознавців як Р. Усманов, І.Б. Бочкало, В.Л. Луков та ін.

Практична цінність курсової роботи полягає в тому, що її результати можуть бути використанні як матеріал для загального ознайомлення з творчістю Байрона учнів старшої школи.

Структура роботи: робота складається зі вступу, одного розділу, висновків та списку використаної літератури.

байрон герой поема

РОЗДІЛ I. БАЙРОНІЧНИЙ ГЕРОЙ У «СХІДНИХ ПОЕМАХ» ДЖ. БАЙРОНА

.1 Загальна характеристика англійського романтизму

Основними ознаками романтизму є наявність двох світів (реального та фантастичного) в одному, субєктивна природа творчості, присутній романтичний герой, персонажі мають виняткові характери, які проявляються за виняткових обставин, порушення композиції, активне використання символів. Улюбленими темами романтизму є: кохання, свобода, сенс буття, стосунки між людьми, таємниці природи. Поетами-романтиками були насамперед лірики та поети природи. Романтики були абсолютними художниками. Також представники романтизму відмовилися від реалістичного зображення дійсності, тому що були незадоволені її анти естетичним характером. Виступивши проти класицизму, вони вимагали нового підходу до поетики - творчого, позбавленого канонів і правил. Основним конфліктом романтизму є конфлікт людини та світу. Заглибленість у внутрішній світ людини зумовила розвиток ліро-епічних жанрів, найпопулярнішим з яких стала романтична поема. Романтичних героїв поєднує почуття власної виключності.

Романтизм був реакцією на французьку буржуазно-демократичну революцію і повязане з нею просвітництво. Найбільш потужний розвиток романтизм мав у німецькій (брати Я. та В. Грімм, Е. Т. А. Гофман, Г. Гейне та ін.) та англійській (Дж. Г. Байрон, В. Скотт, П. Б. Шеллі та ін.) літературах. Окремі ідейні передумови романтизму можна відшукати вже в естетиці сентименталізму. Так, письменники-сентименталісти першими звернули увагу на внутрішній, емоційний світ людини, першими спробували у художній формі дослідити почуття людини. Палкий захисник національно-визвольного руху народів, Байрон став одним з найвизначніших та найважливіших письменників періоду романтизму.

Також романтизм є своєрідним продовженням сентименталізму. В ньому находить розвиток характерний для сентименталізму культ почуття та природи.

Разом із буржуазною революцією у Франції, в Англії виникла менш масштабна промислова революція. Політична та економічні ситуація Англії багато в чому визначила атмосферу, в якій народжувалися нові романтичні ідеє суспільно-художнього характеру. Бурхливий розвиток міст, зростання численності робітників, зубожіння селянства і відхід його у міста: усе це викликало появу в літературі нових тем, конфліктів, людських характерів і типів. Як результат - в Англії поширився романтизм, привносячи нове в культуру, літературу та мистецтво.

.2Дж.Г. Байрон - яскравий представник англійського романтизму: творчий шлях

Джордж Гордон Байрон був нащадком давнього дворянського роду. Він виступив проти правлячих класів Англії на користь простого народу. Своє місце в палаті лордів він використав для звинувачення англійських капіталістів у гніті робочого люду.

Початком полеміки Байрона з реакційним романтизмом почався із сатиричної поеми «Англійські барди та шотландські оглядачі». І ця боротьба продовжувалася протягом всього життя письменника. Але насправді світову славу Байрону принесли перші дві пісні «Паломництва Чайльда Гарольда» (1812), написані під враженням подорожі до Португалії, Іспанії, Албанії, Греції, Туреччини. Публікація цього поетичного щоденника знаменувала собою народження революційної течії в англійському романтизмі. Саме тут Байрон уперше заявив про свої симпатії до національно-визвольної боротьби <#"justify">«Ансельмо на скалу к нему идет.

Там нет его, он не сходил к воде;

До ночи ищут, не найдя нигде.

И снова день и нет его опять;

Лишь эхо устает им отвечать.

Пядь каждая обыскана земли:

От шлюпки цепь на берегу нашли,

И тотчас вышли в море корабли.

Напрасно все - день катится за днем,

Конрада нет, и нет вестей о нем» [1,213]

Насправді, навіть перша поява Конрада в поемі є типовою для романтичного героя. Він стоїть на скелі, спираючись на меч і дивлячись на хвилі. І цей образ розкриває нам впевнену, похмуру людину, в якій сплітаються два начала: жорстокість та мудрість. Сцена підкреслює винятковість героя, возведення його над усіма. Загадковий таємничий образ Конрада викликав глибокий інтерес всієї тогочасної Європи.

.6 Байронічний герой в поемі «Гяур»

В повісті «Гяур» Байрон розповідає нам про відщепенця та вигнанця, якого ніде ніхто не приймав. Саме це імя вказує на його відокремленість: Гяур - не віруючий, не мусульманин.

Сюжет зводиться до того, що Гяур, вже на смертному одрі, сповідається монаху. З його розповіді можна виділити лише уривки. Він кохав дівчину на імя Леїла і вона відповідала взаємністю. Але на шляху їхнього щастя встав чоловік красуні. Він вистежив Леїлу і вбив її. Гяур же вбив його самого, прагнучи помститися за кохану:

«На дне морском моя Леила,

Тебе ж кровавая могила

Досталась... В грудь твою клинок

Леилы дух вонзить помог.

И были все мольбы напрасны,

Аллах тебя не услыхал,

Пророк твоим мольбам не внял,

Они гяуру не опасны...» [2, 66]

Але помста не приносить полегшення. Гассан зустрів благородний кінець в бою. А що ж Гяур? Гяур жалкує, що всі його глибокі почуття спрямовані ні на що і життя витрачено марно:

Я жить остался. Гнев и горе

Обвили сердце мне змеей.

К борьбе стремился я душой,

И, дней печальных не считая,

От жизни взоры отвращая,

Я на природу не глядел

И различать уж не хотел

Ее оттенков, прежде милых:

Я отраженье видел в них

Моей души тонов унылых» [2, 112]

Як бачимо, головні герої поем «Корсар» та «Гяур» мають дуже схожий характер. Саме сила духу ріднить Гяура, Конрада та інших героїв «Східних поем». Це риси байронічного героя. Він сповнений «свотовою скрботою» через втрату близької людини. Герой бажає помститися. Гяур мстить за смерть коханої, Конрад - за свободу. Тобто вони виступають проти тирана задля власного інтересу. Обидва герої постраждали від суспільства. Гяур - вигнанець (невірний, іновірець), а Конрад, як пише сам Байрон, зазнав глибокого розчарування в людях:

«Был чист, пока не начал он свои

С людьми и Вседержителем бои;

Был мудр, но свет считал его тупым

И портил обучением своим;

Был слишком горд, чтоб жизнь влачить, смирясь,

И слишком тверд, чтоб пасть пред сильным в грязь» [1, 209]

Тобто, можна сказати, що байронічний герой дійсно став бранцем своєї долі.

Поряд із жагою помсти в героях квітне кохання, яке підштовхує їх до таких рішучих та відчайдушних дій:

«Он был преступен - мы его клеймим! -

Но чистой был любовью он палим;

Ее одну, последний дар, не мог,

В душе холодной заглушить порок!..» [1, 186]

Кохання, яке приречене зникнути, розтанути без можливості найти вихід в чомусь ще:

«Леила, я к тебе одной

Стремился мыслью и душой,

Моя ты скорбь, моя отрада,

Моя небесная награда,

Ты воплощением была

Моей души добра и зла» [2, 95]

В коханні найповніше розкривається романтичність образів. На жаль, це кохання приречене на трагічний кінець. Взагалі, періоди життя, які описує Байрон, повязані з коханням.

Попри всю спорідненість центральних конфліктів і героїв всіх цих творів, їхній спільний мелодраматизм і гучність почуттів, сюжетні перипетії в них, природно, мають оригінальне забарвлення. Порівняно з іншими персонажами «Східних поем», корсар має більш деталізований та розкритий характер. Як і в інших байронівских поемах, головним способом створення характеру героя стає дія, а Конрад - натура активна, його ідеал - анархічна особиста свобода, і сюжет поеми відрізняється підвищеним драматизмом. В його душі є місце не лише для помсти, а й для співчуття. Він являє собою образ «благородного пірата».

Герої поем виступають суддями за пригнічену людську честь. Байронічний герой яскравий та мужній. Його образ одразу закріплюється в памяті читача. Він справжній бунтівник, розчарований та охоплений «світовою скорботою». Герой має особистого ворога, на якого і направлена його помста. Він веде цю боротьбу на смерть.

Герої «Східних поем» грішні. Вони не є незаплямованими. Кожен з них має не одне вбивство за своє життя. І вони мають за мету знову ж вбивство, заради помсти. Про образ головних персонажів східних поем написано дуже багато. Але майже всі дослідники підкреслювали їх демонічність. Досягаючи своєї мети, герої втрачають сенс свого існування. Однак герої змальовані Байроном так, що викликають подвійне почуття. Так, вони приносять іншим лише страждання, але трагічно страждають і самі. їхня зовнішність романтично гарна - бліде обличчя, палаючі очі, розвіяні чорні кучері, зморшки на чолі - свідчення пережитих мук, пристрастей і похмурих дум. Насправді, це варіації одного людського типу, одного характеру. Хай їх походження, національність, події, що їх сформували такими, якими вони є, відмінні, але основа особистості титанічного індивідуаліста лишається тією ж. Він лише розкриває в кожній поемі трохи інші його сторони, котрі доповнюють цей образ-тип.

Байронічним героям притаманні невгамовні пристрасті любові та ненависті. Вони нероздільні й тісно переплітаються в житті персонажів.

Між самим Байроном та його героєм є багато спільного: у них палкі серця, гордий, волелюбний характер, розчарування. Але все ж герой не є Байроном, як зазначав сам автор. Він переживає дещо інші трагедії в житті. Бурні монологи героїв «Східних поем» віддзеркалюють гнів, що накопичувався в них протягом багатьох років.

Для бунтівників «Східних поем» весь сенс життя - дія і боротьба. На «беззаконний закон» суспільства вони відповідають безстрашним протиборством. Але воно приречене на самотнє існування. Самі поеми схожі на мозаїку, яку автор не захотів скласти до кінця і ми можемо насолоджуватися лише окремими епізодами. Пушкін писав у статті «О трагедии Олина «Корсар» (1828): «Байрон не дуже переймався плануванням своїх творів або навіть і зовсім не думав про них. Декілька сцен, погано повязаних між собою, буди достатніми для цієї безодні думок, почуттів та картин». Але й такі уривчасті картини з життя героїв глибоко вражають уяву та сприймання читачів кількістю емоцій та почуттів, переживань, роздумів у кожній з поем. Як вже було сказано, Байрон виділяє головні, на його думку, моменти життя героїв. Так, вони не дають повної картини життя та діяльності героїв, але яскраво та повно розкривають їх характер.

.7 Жіночі персонажі як романтичні герої «Східних поем»

Окрему увагу слід приділити жіночим образам «Східних поем». Вони також несуть в собі частково характер романтичного байронічного героя. Але їх характер мякший, на відміну від чоловічих образів. Вони слухняні і покірні, як і належить східним жінкам. Але вся пристрасність їх характеру, вся сила духу проявляються лише за певних обставин. Вони йдуть на відчайдушні вчинки, знаючи, що це може обернутися для них смертю. Вони також сповнені скорботи, але іншого характеру. Адже все життя східні жінки проводять під владою батька, а потім чоловіка.

Постать Лейли (із поеми «Гяур») змальована у східному поетичному стилі, пишному і солодкому. У неї очі сумної газелі, ароматне волосся, що падає чорною хвилею аж до землі, біломармурові ніжки тощо. Вона лагідна і пристрасна, свята і грішна, прегарна тілом і душею. Своє кохання до Гяура Лейла сплачує життям, не боячись смерті і не благаючи про пощаду. Такими будуть і героїні наступних поем, які відрізняються одна від одної іменами та кольором очей і волосся. Єдиний сенс їхнього життя - кохання. Своєму коханому вони віддані до смерті, ладні терпіти від нього все - і байдужість, і зарозумілість, і його жорстокий егоїзм.

Яскравим порівнянням чоловічого та жіночого образів стає Конрад та Гюльнар. Вони постраждали від гніту суспільства. Але Гюльнар все ж виривається зі свого полону, коли зустрічає Конрада. Дівчина більше не може терпіти ніжність та почуття Сеїд-паші. Вона кохає корсара, хоча це почуття не є взаємним:

«О! тяжко эту нежность выносить

И в сердце отвращение гасить,

Но горше думать, что не он - другой

По праву б мог владеть моей душой.

Возьмет он руку - я не отниму,

Но кровь не хлынет к сердцу моему;

Отпустит - вяло упадет рука:

Коль нет любви - и злоба далека…

Еще вчера я так желать могла.

Теперь же с ним хочу быть нежной я,

Но лишь затем, чтоб спала цепь твоя,

Чтоб жизнь тебе за жизнь мою вернуть,

Чтобы открыть тебе к любимой путь, -

К любви, какой моя не знает грудь» [1, 230]

Вона, покірна та слухняна жінка Сходу, відважується на жахливий вчинок - вбивство, яке для Конрада вже стало звичним. Вони обоє відчувають скорботу по своїй свободі. І обоє страждають від нещасного кохання. Палкі почуття Гюльнар не можуть заповнити зяючу порожнечу в душі корсара, що зявилася після смерті Медори. Але це не зупиняє дівчину. Вона вперше відчула справжнє кохання і не хоче більше жити так, як жила раніше. Гюльнар новими силами прагне до свободи.

На противагу образу Гюльнар також можна поставити образ Медори. Вона також кохає Конрада, але її кохання не дало їй сил витримати його жагу до свободи та пригод. Медора поиерла, бо ці почуття були для неї скоріше кліткою. І дівчина обирає іншу, своєрідну «свободу» - свободу в смерті. І цим буквально знищила самого корсара, який остаточно втрачає сенс свого буття.

Образ Лейли також показує стійкість жінки Сходу. Вона не побоялася віддати своє життя заради кохання та коханого. І, хоча Байрон приділив небагато уваги саме цьому образу, але дівчина все одно викликає захоплення та співчуття у своїй вірності почуттям.

Отже, жіночі образи у «Східних поемах» теж мають риси байронізму. Вони розчаровані у несправедливості світу, вони обирають кохання, свободу та смерть, замість життя під вічним наглядом чоловіка, або батька. Але страждають від свого вибору, не маючи можливості прожити вік з коханою людиною, або помирають, втрачаючи сенс свого життя - кохання. Туга за свободою, розчарування в ідеалах також надають їхнім образам відтінкок байронізму.

Висновки

Творчість Байрона залишила глибокий слід у світовій літературі, а його життя стало легендою. Він започаткував байронізм та створив образ байронічного героя. Його життя та творчість були сповнені індивідуалістичного бунту. «Паломництво Чайльд-Гарольда» - перша в європейській літературі спроба розповісти «про час і про себе» на найбагатшому матеріалі післяреволюційної епохи, з уважним розглядом її численних, часом ще загадкових аспектів. В «Дон-Жуані» Байрон виступає суддею моралі і суспільних відносин, виражає своє уявлення про батьківщину, «тюремщицю народів», «напівпедантичну- напівкомерційну» країну, правлячі кола якої силяться надати своїй користолюбній політиці високого морального та релігійного значення. Байрон був не тільки в романтиком. Він писав і в сатиричному напрямі. Його волелюбний характер та визначний талант стали всесвітньо відомими. Байрон мав величезний вплив не тільки на сучасників, а й на наступні покоління. Його життєвий шлях та твори вивчають та досліджують й досі.

Як вже було сказано - Байрон започаткував байронізм та склав образ байронічного героя. Герої Байрона мають риси характеру самого письменника. Вони бунтівні, волелюбні, палкі борці з диктаторством. Але жорсткість їхнього характеру визвана нерозумінням суспільства, важким життям та розчаруванням в ідеалах. Байронічний герой сповнений світовою скорботою через це розчарування. Разом з тим їх сповнює кохання. Приречене кохання, яке стає причиною страждань, та навіть смерті героїв. Життя байронічного героя, в тих епізодах, які розкриває нам автор, присвячене боротьбі зі своїм особистим ворогом. Але героям не завжди вдається його перемогти, а перемога не обовязково приносить радість та полегшення.

Ми простежили образ байронічного героя в двох поемах Байрона, а саме: «Корсар» та «Гяур», які входять до циклу «Східних поем». Головні герої цих поем є чудовими прикладами образу байронічного героя. Вони відважні бунтівники, які воюють за свободу від тиранів. Вони закохані, але кохання в решті решт приносить їм смерть, або страждання до кінця життя. Герої викликають повагу та співчуття у читачів, хоча їх не можна назвати безгрішними. Вбивство стало частиною їхнього життя. Але не дивлячись на це, вони не втрачають свого благородства та відваги, залишаючись вірними свободі та коханню до кінця.

Не менш важливими в цих поемах є жіночі персонажі. Найвизначнішим в них є пристрасність, сила характеру і така ж любов до свободи як і у бунтівників поем. Жінок поем також можна навати бунтівниками, адже вони виступають проти влади над собою, яка є нормою для Сходу. Так, їм страшно, але страх не сильніший за їх почуття. Вони вірні своєму коханню і готові на все заради коханого. Але і для жіночих персонажів воно нещасливе. Читачі і ахопленням можуть спостерігати, як покірна та тиха жінка Сходу стає сильною та бестрашною у боротьбі за свою свободу та почуття.

Список використаної літератури

Кондратьов Ю. Джордж Гордон Байрон. Избранное. - М. : Детгиза, 1951.

Бичков М. Н. Собрание сочинений в четырех томах. - Т. 6. - М. : Правда, 1981.

Белинський В. Г. - ПСС, М. : АН СССР, 1955 - Т. 6.

Усманов Р. Байрон Дж. Собрание сочинений в 4 т. - Т. 1. -

М. : 1981.

Ладыгин М. Б., Луков Вл. А. Романтим в зарубежной литературе. - М. : МГПИ, 1979.

Наливайко Д. С., Шахова К. О. Зарубіжна історія 19 сторіччя. Доба романтиму: Підручник. - К. : Заповіт, 1997.

Франко І. Гордон Байрон. Передмова. Зібр. тв. : у 50 т.- Т. 35. - К. : Наукова думка, 1982.

Розанов М. Джордж Байрон. - М. : 1988.

Пушкин А. С. О трагедии Олина «Корсар», 1828.

Веселовський А. Джордж Гордон Байрон. - М. : 1987.

Михальська Н. П. Історія зарубіжної літературі 19 ст. - М. : 1972.

Сидорченко Л. В., Бурова И. И. История западноевропейской литературы 19 века: Англия: Учеб. пособие. - М. : Академия, 2004.

Дьяконова Л. Я. Лирическая поэзия Байрона. - М. : Наука, 1975.

Елистратова А. А. Джордж Гордон Байрон. - М. : 1972.

Павличко С. Байрон. Нарис життя і творчості. - К. : 2001.

Клименко Е. И. Язык и стиль. - М. : 1960.

Шулик І. М. Романтизм у західній літературі. Життєвий і творчий шлях Дж. Г. Байрона. - Л. : Берез, 2003.

Мелик-Пашаев А. А. Современный словарь-справочник по искусству. - М. :

Муравьева Н. И., Тураев С. В. Западноевропейская литература. - М. : 1956.