Засоби візуалізації тексту в сучасних жіночих журналах (на прикладі журналів 'Elle', 'Cosmopolitan', 'Joy' за 2013-2014 роки)

Засоби візуалізації тексту в сучасних жіночих журналах (на прикладі журналів 'Elle', 'Cosmopolitan', 'Joy' за 2013-2014 роки)

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ПИТАННЯ. ЗОБРАЖАЛЬНИЙ КОНТЕНТ ЯК ПРЕДМЕТ І ОБЄКТ ЖУРНАЛІСТИКОЗНАВЧОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

.1 Зображення, зображальна діяльність і зображальна журналістика, як соціокультурні феномени і категорії журналістикознавства

.2 Архітектоніка та контент журнального видання в системі наукових знань

Висновки до розділу

РОЗДІЛ 2. ЗОБРАЖАЛЬНІ ЕЛЕМЕНТИ. ІЛЮСТРАТИВНЕ ОФОРМЛЕННЯ ЖУРНАЛУ

.1 Роль і види зображальних матеріалів у журналі та їхній дизайн

.2 Жанри та особливості розміщення зображальних елементів

.3 Єдність шрифтових, пробільних, декоративних та зображальних елементів

Висновки до розділу

РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

візуалізація текст зображальна журналістика

ВСТУП

Розвиток засобів масової інформації на зламі тисячоліть свідчить про глобалізацію комунікаційних процесів, про прискорене впровадження нових технологій, за допомогою яких однаково легко опрацьовується як текстова, так і зображальна інформація. При цьому насиченість комунікаційних каналів зображальною інформацією зростає.

Виникнення системи засобів масової інформації, у тому числі ілюстрованої преси, невідривне від процесів формування націй, держав і налагодження ринкових відносин. Врахування історичного досвіду становлення зображальних форм журналістики дозволяє аналізувати їх розвиток з урахуванням значної часової перспективи, отже, підносити науковий рівень і ефективність дослідження.

Однією з родових особливостей друкованих засобів масової інформації є те, що й власне вербальна інформація, відтворювана друкованими засобами, тобто поліграфічно, розрахована на візуальне сприймання аудиторією. Отже, об'єктивно існує у формах, які графічно і зображально візуалізують певну систему знаків, що складають писемну мову. Окремі знакові системи становлять також засоби верстки і графічного оформлення видань, які візуально сприймаються разом із факторами матеріального уречевлення інформаційного продукту. У цьому дослідженні розглядаються тільки ті зображальні компоненти, для яких вищезгадані системні утворення є лише середовищем функціонування. Важливість візуальних форм сприймання інформації в масово-комунікаційних процесах, синтетичність кінцевого продукту журналістики, яка вільно оперує багатьма засобами створення й оформлення та доставки до споживача результатів творчого процесу, швидко й неминуче сформували феномени зображальної журналістики і зображальної публіцистики.

Зображальною журналістикою називають галузь журналістської дiяльностi, визначальною особливістю якої є iнформацiйне й публіцистичне використання зображення як основного чи допоміжного засобу впливу на масову аудиторiю, підготовка зображальних матерiалiв для використання у виданні. Зображальна журналістика у системі засобів масової iнформацiї, що склалася, постає у рiзноманiтних органiзацiйно-видавничих та жанрових формах - у перiодичнiй пресі, у спецiалiзованому виданні книжкової та аркушевої продукції, у стендовому експонуванні журналістської iнформацiї, у дiяльностi й продукції агентських органiзацiй. Каналами розповсюдження зображальних публiкацiй є також кінематограф i телебачення, а також комп'ютерні мережі та цифрові системи multimedia.

На сьогодні спостерігається достатньо висока видавнича активність у випуску нових жіночих журналів: ця ніша користується великим попитом серед читачів і рекламодавців. Практично щороку виходять усе нові й нові журнали для жінок, і фахівці пророкують подальшу їхню появу. На сучасному етапі вперше до проблем функціонування, архітектоніки журнальних видань для жінок дослідники звернулися в 1990-ті рр.: це, насамперед, серія праць Р. Ямпольської [52], у яких аналізуються типологічні особливості жіночої преси, тенденції її розвитку, основні проблемно-тематичні напрями. Пізніше починають зявлятися публікації, присвячені окремим російським і українським жіночим журналам, деяким аспектам їхнього вивчення (Є. Коломийцева [22], В. Скоробагатько [34], О. Сушкова [35], Р. Фрумкіна [40], С. Черменська [41] та ін.); наукові розвідки, у яких ідеться про діяльність видавничих холдингів «Іndependent Medіa» й «Burda» в Україні, що випускають адаптовані західні видання типу «Elle», «Cosmopolіtan», «Joy» та ін. (С. Альперіна [1], Є. Пльонкіна [28], О. Лукянова [24] та ін.). У працях таких учених, як Т. Дашкова [14], Є. Забадикіна [17], О. Здравомислова [18] та ін., достатньо уваги приділено специфіці жіночих журналів, виокремленню їхніх типологічних властивостей.

Мета дослідження: схарактеризувати засоби візуалізації в сучасних українських журналах для жінок «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» за 2013-2014 роки.

Завдання дослідження:

дослідити історіографію питання;

проаналізувати зображальний контент сучасних українських журналів для жінок;

виявити співвідношення текстової і графічної інформації;

класифікувати за типами зображальний контент українських журналів для жінок;

зясувати особливості засобів візуалізації сучасних журналів для жінок.

Обєктом дослідження є сучасні українські журнали для жінок «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» за 2013-2014 роки.

Предметом дослідження є особливості візуалізації тексту сучасних журналів для жінок.

Методи дослідження. Методика дослідження підпорядкована основним завданням комплексної праці, яка охоплює теоретичний, практичний та методологічний рівні. На різних етапах роботи буде використаний описовий метод, який передбачає вивчення журнальних матеріалів. Цей метод спрямований на одержання інформації, яка дає повний опис обєкта, усіх його важливих кількісних та якісних характеристик. Також у досліджені використовуватиметься метод типологізації, який потрібен для зясування звязків і закономірностей між елементами предмета дослідження, орієнтований на пошук стійких ознак і властивостей досліджуваних обєктів; контент-аналіз, який в даному досліджені передбачає аналіз зображального наповнення, певних змістових понять, оцінювання співвідношення з іншими одиницями й зі змістом усього твору. Системний підхід наукового пошуку дасть змогу комплексно розглянути феномен зображальної журналістики і його вплив на зображальний контент сучасних журналів для жінок.

Наукова новизна одержаних результатів. У межах бакалаврської роботи виявлено, яке місце займають засоби візуалізації у сучасних українських журналах для жінок.

Наукова новизна полягає перш за все у тому, що в роботі вперше комплексно досліджуються особливості журналів «Elle», «Cosmopolitan», «Joy», роль їх зображального наповнення у формуванні національної свідомості. У дослідженні вп зафіксовано архітектонічну організацію сучасних українських журналів, виділено, систематизовано та узагальнено елементи і засоби оформлення сучасних українських журналів для жінок, розроблено аналітико-концептуальний підхід до основних положень архітектоніки, визначено закономірності застосування архітектонічних елементів.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні висновки і конкретно-історичний матеріал дослідження, одержані під час написання цієї роботи, можуть надалі використовувати у своїй діяльності як журналісти - практики, так і теоретики. Можливе використання отриманих результатів для майбутніх досліджень схожих тем, дослідження контенту сучасних українських журналів для жінок та періодичної преси в цілому. Також дослідження може слугувати довідником для дослідників, що вивчають зображальне наповнення засобів масової інформації.

Структура роботи. Бакалаврська робота складається зі вступу, трьох розділів (з яких перший та другий складається з підрозділів), висновків, списку використаних джерел та літератури. Структура праці підпорядкована її меті та завданням. Обсяг роботи становить 77 сторінок. Список літератури включає 64 найменування.

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ПИТАННЯ. ЗОБРАЖАЛЬНИЙ КОНТЕНТ ЯК ПРЕДМЕТ І ОБЄКТ ЖУРНАЛІСТИКОЗНАВЧОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

.1 Зображення, зображальна діяльність і зображальна журналістика, як соціокультурні феномени і категорії журналістикознавства

Можна без кінця сперечатися про те, що первісне - зміст чи форма. Дизайн, як елемент форми, робить видання привабливим, від нього залежить перше враження. Але після цього вступає у силу змістове наповнення. Щоб людина залишилася на веб-порталі, захотіла читати газету, журнал, необхідно її увагу привернути якісним змістовним наповненням. Причому не обовязково текстом. Редактори, досвідчені журналісти знають, що єдина фотографія найчастіше варта тисячі слів. Одне зображення може сказати більше, ніж сторінка тексту. Також велике значення має структура, принципи розміщення елементів на сторінці.

Процеси візуальної комунікації відрізняються від процесів текстуальної комунікації, текстовий та зображальний контент мають різну природу і відмінний вплив на читача. Візуалізація - графічне зображення процесу комунікації, змістового повідомлення чи засобу комунікації. У цьому вузькому значенні (унаочнення тексту, дизайнерські прийоми впливу на читача) тривалий час розглядалася зображальна журналістика. Нині ж візуалізація стосується впливу унаочнення на комунікативні процеси, соціальні, економічні і політичні підсистеми. Комунікація на основі тексту дотримується переважно раціональної логіки, а комунікація на основі зображення базується на асоціаціях.

Традиційна журналістика фокусує свою увагу на текстовому повідомленні, а зображення вважається допоміжною, хоча і дієвою емоційною складовою у друкованих ЗМІ. Образотворення семантичних даних є молодим науковим напрямом, більшість досліджень такого роду присвячено композиції тексту та зображення, ролі фотографії, і лише зрідка - сприйняттю зображального матеріалу, його впливу на читача. Зображальний контент останніми роками вийшов на перший план в українських дослідженнях.

Серед вітчизняних дослідників поняття «зображальний контент» представлене в основному працями В. Шевченко [51] та Б. Чернякова [44].

В. Шевченко в монографії «Архітектоніка сучасного українського газетного видання» зазначає, що дієвість візуальної інформації у ЗМІ залежить від виду візуального матеріалу і способу його представлення, адже необхідно розуміти основи людського зорового сприйняття. Візуальні комунікації розрізняють три види зображального контенту: тоновий (фотографії), штриховий (малюнки без півтонів) та інфографіка. Кожен з цих видів зображального контенту виконує свої функції, вони не є взаємозамінними. Різниця між цими видами зображального контенту набагато суттєвіша, ніж здається на перший погляд. Часто, щоб знайти «малюнок в образі» у новинних публікаціях, додають інфографіку тоді, коли необхідності в ній немає. Наприклад, щоб заповнити місце, відведене для фотографії з крупним планом події, додають малюнки великих літаків, поїздів, розміщеними на мапі. Але такий малюнок не додає ні будь-якої інформації, ні емоційного враження (яке дає фотографія) [47, с.14].

У журнальних виданнях велику роль відіграє саме зображальний контент, місце світлини поміж текстового матеріалу. Інколи текст слугує допоміжним елементом, а фотографія становить основу журналістського твору.

Взагалі, поняття зображальний контент, який також можна назвати поняттям «ілюстративність», є багатостороннім: є ілюстративність документальна (репортажна та портретна), декоративно-графічна (оформлювальна гра шрифтами, фігуративними підкладками, мальованими слайдами), художня (репродукції творів мистецтва, художня фотографія), рекламна тощо.

Ілюстрація є декоративним елементом будь-якого періодичного видання. Журнали і газети містять схеми, таблиці, ілюстрації та значну кількість фотографій, які дають пояснення до найважливіших чи незрозумілих місць, організовують ритм читання та процес розгортання повідомлення перед читачем. Найпростіші випадки ілюстрування - кольорові обкладинки в чорно-білому виданні або кольорова вклейка усередині номера. З одного боку, ілюстрація - робоча частина видання, з іншого - вона доповнює подієву інформацію. Ще одна форма подання контенту - добірка. У добірку входять як мінімум дві публікації. На одній шпальті може бути кілька добірок різного масштабу й розміру. Розділи та рубрики номера компонуються найчастіше у формі добірок. Якщо масштаб і розмір добірок виявляються недостатніми для досягнення мети, їх збільшують до цілої сторінки. Як результат - у номері використовують різні форми подання матеріалів, основою якої є спеціальна шпальта - тематична - одна з форм подання матеріалу, метою якої є розкриття актуальної проблеми, висвітлення важливого питання тощо. Подальше збільшення розміру, об'єднання спричиняє виникнення розвороту - з'єднання двох внутрішніх суміжних частин. Також до однієї з форм подання контенту можна віднести так звані змінні шпальти - додаткові вкладення. Така практика застосовується переважно в журнальних виданнях [30] .

Як пише Б. Черняков, у роботі «Зображальна журналістика в друкованих засобах масової інформації: Ілюстрована періодика від виникнення до середини ХІХ ст.», зображення - важливе гносеологічне поняття, що стоїть в одному ряду із такими, як образ, знак, модель та ін. Воно лише порівняно недавно стало предметом аналізу немистецтвознавчих дисциплін і сьогодні активно вивчається філософією, семіотикою, психологією, теорією масової комунікації, журналістикою.» [43, с. 23].

Зображення є первинним матеріалом багатьох видів комунікаційної діяльності.

Предметний світ об'єктів, які включають у себе зображення, настільки широкий і різноманітний, що це певною мірою навіть сприяє тому, що зображення часто сприймається як явище буденне, загальновідоме.

Дослідження первісних форм культури переконливо свідчать, що зображення виникає лише на певному етапі розвитку людства і є результатом специфічної діяльності - зображальної. Вона включає в себе найрізноманітніші начала, що йдуть від основних видів людської діяльності - перетворювальні, пізнавальної, ціннісно-орієнтаційної та комунікативної .

Зображальна діяльність від її найелементарніших форм, до застосування найсучасніших технічних засобів базується на безпосередньому використанні людиною високорозвиненої властивості відображення у його психічній формі - образу, ізоморфному з оригіналом. Оперування з гносеологічними образами, що виникають у свідомості суб'єкта відображення з наступною матеріалізацією цих образів у продуктах людської діяльності в предметній формі, ізоморфній об'єктові відображення, є процесом створення зображення і змістом зображальної діяльності [16]. Розглянемо ряд гносеологічних функцій, властивих зображенню. Найважливішою є репрезентативна функція, яка дозволяє одержувати наочну інформацію про оригінал. Зображенню, як продуктові людської діяльності, органічно властива також виражальна функція. Наголошено, що вона має внутрішню структурність. Адже крім вже згаданого вираження особистості суб'єкта зображальної діяльності маємо ще й вираження у ньому властивостей реального світу, тобто наявність якості, що обумовлює репрезентацію

Виражальна функція об'єктивно притаманна будь-якому зображенню як результату зображальної діяльності і можна говорити лише про специфіку втілення її в кожному із основних видів (типів, форм) використання зображення в суспільній практиці. Процес створення зображення, втілення його у матеріальній формі є синтетичним, таким, що позначений рисами, властивими всім основним видам людської діяльності - перетворювальної, пізнавальної, ціннісно-орієнтаційної та комунікативної, - він немислимий як без перетворення предметів, що служать матеріалом для створення зображення, так і без пізнання об'єкта зображення. Репрезентативність зображення по відношенню щодо оригіналу є передумовою для використання його як комунікативного засобу [19].

Таким чином, зображальна діяльність за своєю природою є синкретичною, реальною синтезуючою основою для неї є матеріально-практична, а не художньо-естетична діяльність. На жаль, у більшості з використаних у роботі мистецтвознавчих праць спостерігається якраз переоцінка естетичних факторів людської діяльності, в тому числі й діяльності художньої. Поділяємо позицію дослідників, які вважають, що для одержання нової інформації про зображення, необхідно дивитися на нього ширше, ніж тільки з позицій естетики і мистецтвознавства. I тим більш широко, ніж з позицій естетики і мистецтвознавства того періоду, коли вони перебували під впливом узагальнень, зроблених над функціонуванням словесного мистецтва.

Необхідно виробити нові уявлення, які диктує власна логіка еволюції зображення в засобах масової комунікації.

Ступінь дослідженості феномену зображального контенту обраного нами періоду є ще початковим, що обумовлює звертання до конкретно-історичних та теоретичних результатів, одержаних у споріднених галузях наукового знання, здобутих на аналізі інших галузей масової комунікації за інші хронологічні періоди. Фактичний матеріал чи узагальнювальні спостереження із проблематики зображального контенту, містять окремі журналістикознавчі роботи Б. Валуєнка [8].

Спостережено, що чим більш узагальнювальними стають фундаментальні праці з історії російської журналістики, тим менш вірогідно знайти в них бодай окремі факти чи спостереження, присвячені не тільки слову, а й зображенню. Найвагоміші узагальнювальні праці з історії української журналістики побудовані на методологічних засадах, скалькованих з російськомовних досліджень попереднього періоду суспільного розвитку і мають спільні з ними вади [6] .

Важливою складовою розвитку вітчизняної зображальної журналістики стали в 1966-1980-х роках дисертаційні дослідження генезису і теоретичних засад функціонування фотожурналістики. Проведено періодизацію процесу розвитку цієї галузі пресознавчих досліджень зусиллями, зокрема, таких вчених, як C. Головко [11], С. Горевалов [13] та ін.

Джерелознавчі проблеми, пов'язані з дослідженням зображальної журналістики, мають специфіку, обумовлену як гносеологічною природою об'єктів вивчення, так і станом виявлення ілюстраційних творів друку. Ефективність наукових досліджень у цій сфері значною мірою залежить і від розглянутого стану теорії і практики відповідних галузей джерелознавства як комплексу допоміжних історичних дисциплін [42].

Особливо увага дослідників концентрується на новому напрямі журналістики - інформаційній графіці.

Термін „інформаційна графіка (infographics) виник у 1980-х роках для позначення інформації, поданої у вигляді графіків і схем. Одним із засновників сучасної графіки новин вважається Пітер Салліван, нині на його честь названа найбільша нагорода конкурсу Malofiej Infographics Awards [2].

Різного роду графіки, що демонстрували новини, публікувалися ще на зорі журналістики кілька століть тому, але інфографіка, якою ми розуміємо її сьогодні, виникла лише тоді, коли для верстки стали застосовуватися компютери та зявилися програми компютерної графіки. Так, у США в 1982 році в газеті Times почали публікувати графіки, які відображували новини. Згодом візуальні проекти стали підсумовувати текстовий матеріал, яскраво та коротко оглядати щоденні новини [50] .

Нині інформаційна графіка є самостійним повідомленням, яке перекладає словесну інформацію у зорову, конкретизує і поглиблює розкриття змісту через передавання інформації в часі і просторі, встановлення візуальних звязків. Вона візуалізує інформацію, яка буде громіздкою у текстовій формі, але ні в якому випадку не спрощує її. Інфографіка вже вийшла на вищій щабель від статичного графічного дизайну (карти, схеми, діаграми, візуальні образи, ілюстровані таблиці). Візуальні інструкції описують дії і чітко пояснюють навіть найскладнішу інформацію. Інтернет надав не тільки нові засоби збору даних, але і відкрив нові можливості для розвитку технології впливу інфографіки - вона стає інтерактивною і динамічною. Технології, що застосовуються для її побудови, можна порівняти з кінематографічними: панорамна зйомка, тривимірні моделі, опрацювання фотографій у спеціальний спосіб, створення текстур. У результаті може вийти інтерактивний документальний фільм [10] .

Видатний дослідник у галузі інформаційного дизайну, визнаний геній, автор десятка книг Едвард Тафти вивів концепції нових видів інформаційної графіки, продемонстрував кілька сотень блискучих прикладів подання складної та багатомірної інформації: карти та схеми, наукові презентації, компютерні інтерфейси, статистичні графіки та таблиці, стереофотографії, докази із залу суду, розклади, розкладні альбоми тощо. У 1983 році він вивів поняття chartjunk: «Внутрішнє оформлення графіки генерує велику кількість фарб, які не говорять глядачеві нічого нового. Мета прикраси змінюється - зробити графічну інформацію більш науковою і точною, щоб оживити сторінку, щоб дати дизайнеру можливість використовувати художні навички». Отже, «графік-сміття» - це такі візуальні елементи зображальної інформації, які не є необхідними для розуміння інформації, або ж просто відволікають глядача від цієї інформації. Прикладами непотрібних елементів, які можна було виключити з видання, є важкі або темні лінії сітки, непотрібний текст або надто декоративний шрифт, орнаментовані вісі діаграми, картинки або ікони в даних графіків, декоративні тіні і надто великі чи малі розміри елементів, різномасштабні елементи на одному зображенні, яскраве тло, навмисне ускладнення малюнка. «Графік-сміття» спотворює інформацію, робить реальні дані зображення важкими для розуміння [50, с.11].

Так, нерідко у журналах вміщують надто великі зображення чи інфографіку. Змістова частина матеріалу при цьому програє, іноді взагалі може залишитися непрочитаною. Такі зображення зупиняють на мить погляд читача, але через свою неінформативність примушують відразу перегорнути сторінку, і читач вже не звертає уваги на всі інші інформативні елементи на сторінці.

У застосуванні інформаційної графіки у ЗМІ існує дві протилежні можливості. Дійсно, продуманий графік може підсумувати величезну кількість цифр і показувати їх упорядковано й осмислено, але зведення тексту до інфографіки неминуче випускає якусь частину контенту, який, на думку дизайнера, не є важливим. Тобто графічне зображення у ЗМІ лише ілюструє частину матеріалу, а повну картину змісту можна зрозуміти лише при читанні всього матеріалу [39]

Думка про те, що інфографіка спрощує подання інформації, також може примусити допустити помилку під час оформлення. Схема не обовязково повинна легко читатися. Іноді реалістичність чи надмірна схематичність розходиться зі стилем тексту і відволікає від нього. Звісно, «спрощення» є істотним виправданням застосування інфографіки. Оскільки основна мета інфографіки є не просто збільшити візуальну привабливість матеріалу, а подати статистичну чи географічну інформацію у такий спосіб, щоб вона краще сприймалася необізнаним читачем, або примушувала задумуватися фахівця, який може зробити власні висновки не з тексту, а саме із зображення [9] .

Зробимо спробу змінити парадигму розуміння візуального відображення новин. На абстрактному рівні інформаційна графіка сприяє мисленню і розумінню. Вона є приладом, який робить хаотичний матеріал зрозумілим, але не просто розділяє матеріал на частини, відкидає недоречні деталі або факти. Інфографіка зробить матеріал конкретнішим, по можливості науковим, викликає довіру у читача завдяки точним цифрам у порівнянні, фактам, конкретизації місця розташування, демонстрації схеми руху, зображенню обєктів у певному стилі, заглибленню у процес оповідання.

Спосіб опрацювання інформації для візуалізації залежить від виду видання, потреб та підготовленості читача. Крім того, враховуються закони когнітивної науки, властивості людського зору, ілюзорність сприйняття.

Яскравість та інформативність візуальних засобів журналістики потребує підвищення вимог до створених візуальних образів. Звичайно, чим швидше читач може зрозуміти інформацію, тим краще - це спонукає застосовувати інфографіку дуже часто. З іншого боку, все, що не додає нічого нового до інформаційного повідомлення, підриває його ефективність - доречність застосування і чіткість відображення події в інфографіці.

Візуальні засоби комунікації необхідні медіасередовищу - на сторінках журналів, сайтів, газет, веб-порталів вони розміщуються не задля привабливості, і не для того, щоб зробити інформацію простішою чи полегшити розуміння. Вони розширюють інформацію, розвивають її сутність, глибину. Дизайнери і візуальні журналісти інтуїтивно знають, що якщо потрібно, щоб читач сконцентрувався на певній області матеріалу, необхідно застосувати визначені прийоми: кадрування, обведення рамкою, контрасний колір, стрілки.

Здатність збирати оперативні дані і динамічно відображати їх в Інтернеті, щоб залучити різноманітні аудиторії, що охоплюють весь світ, призвело до розвитку нових інтерактивних програм, що використовуються для представлення інформації і створило нове середовище для інфодизайна [42].

Прикладом масового ажіотажу навколо події, створеного візуальними журналістами, є висвітлення ЗМІ інформації про смерть Усами бен Ладена 1 травня 2011 р. Журналісти та редактори діяли за принципом шоу-бізнесу. Графіка часто була крикливою, надзвичайно винахідливою. Такого роду речі вже траплялися раніше, тому зловживання інфографікою не було повною несподіванкою. Але історія некоректної роботи не виправдовує помилки в ці дні. Редакторові необхідно керуватися фактами, як в тексті, так і в графіці і відео. Тому 58 креативних візуальних журналістів підписали правила етичних норм журналістики у застосуванні інфографіки:

. Інфографіка, за визначенням, є візуальним відображенням фактів і даних, вона не може бути зроблена за відсутності достовірної інформації.

. Інфографіка не повинна включати в себе елементи, які не грунтуються на відомих фактах і наявних доказах.

. Інфографіка не повинна вводити в оману - необхідно позначати, коли це є фактичні дані, а коли вона є вигаданою чи зробленою на основі неперевірених припущень.

. Інфографіка не може бути опублікована без посилання на джерело інформації.

. Професійні дизайнери інфографіки мають відмовитися проводити будь-які візуальні презентації, які містять уявний компонент, тільки для більшої «привабливості» чи ефективності». Редактори не повинні розміщати графіки, які не дотримуються наявних фактичних даних.

. Інфографіка не є ні ілюстрацією, ні мистецтвом. Інфографіка - це візуальна журналістика, тому має регулюватися тими ж етичними нормами/ які застосовуються в інших галузях журналістики [39] .

Тож, інфографіка виконує абсолютно відмінне від фотографії завдання і її не можна вставляти тоді, коли фотографія відсутня, але потрібна. Вона є візуальним образом, який передає інформацію для ЗМІ.

У вивченні змісту і публіцистичних форм журналістської інформації донині переважає аналіз вербальних компонентів. Але на певному етапі розвитку системи засобів масової комунікації присутність зображень в ній стає настільки інтенсивною, що усвідомлюється суб'єктами-теоретиками масово-комунікаційного процесу, як переважання зображення над словом.

.2 Архітектоніка та контент журнального видання в системі наукових знань

Аналіз праць, присвячених вивченню композиції та оформленню друкованих видань, свідчить, що автори користувалися різними термінами для позначення одних і тих самих структурних одиниць видання і самого оформлення. Процес художнього формування зовнішньої форми журналу називається по-різному: техніка оформлення, обличчя, графічна концепція, архітектура, макетування, композиційно-графічне моделювання, контент. Суттєві розходження є і в назвах окремих елементів оформлення - їх термінологія може відображати як змістове, так і графічне призначення.

О. Кисельов поставив за мету прийти до єдності у тлумаченні значень основних понять і термінів журнального оформлення і визначити їх семантичну сутність. Сучасні українські видавничі стандарти уніфікують розходження в тлумаченні термінів, що їх узято за основу в даному дослідженні [21, с.105].

Архітектоніка (від грец. άρχιτεκτονική - будівельне мистецтво) означає науку про «основний принцип побудови, звязок і взаємозумовленість елементів цілого», «будову художнього твору, його композицію», «художнє вираження закономірностей будівлі, відношення навантаження й опори...». Під архітектонікою розуміють співмірність розташування частин, їх логічну взаємозумовленість [21, с. 67].

Термін «архітектоніка» виник в епоху античного мистецтва, а в друковані видання прийшов з архітектури, де означає образну інтерпретацію конструкції. Конструкція, як відомо, походить з логіки створюваного обєкта, з його функції, матеріалу й означає «будову, взаємне розташування частин» [15].

Теоретична формула архітектоніки як взаємозвязку внутрішнього змісту із зовнішнім художнім образом уперше була визначена, по суті, ще у відомій тріаді Вітрувія про необхідність дотримання в архітектурних творах гармонійної єдності корисності, тривкості й краси. Початкове античне розуміння архітектоніки згодом розширилося і значно поглибилося у своєму змісті.

Спорідненість функцій архітектоніки в різних галузях дає змогу користуватися працями вчених з мистецтвознавства, архітектури, історії, формоутворення, дизайну і, зрозуміло, оформлення друкованих видань, зокрема, книг. У видавничій справі термін «архітектоніка» й досі застосовується рідко і здебільшого у значенні образної інтерпретації конструктивного, логічного для оцінки або аналізу оформлення, композиції видання в цілому [25].

Тривалий час в оформленні видань поняття «композиція», «структура» й «архітектура», «оформлення», «архітектоніка» вважалися тотожними. Сталося це тому, що саме так диктувала практика. О. Кисельов вважає, що «немає рації називати оформлення журналу якось інакше. Нові терміни, можливо, і мають краще звучання, проте не змінюють природу речей. Називаючи, скажімо, оформлення архітектурою і співвідносячи деякі подібності у зведенні будівель і журнальної сторінки, ми анітрохи не наближаємо його до власне архітектури» [21, с. 6].

Композиція як організація різнорідних елементів художньої форми, що розташовує і підпорядковує їх, надає виданню єдності й цілісності, організує елементи в такий спосіб, щоб журнал сприймався змістовно та художньо цілісно відповідно до теорії тристороннього аналізу з позицій:

образно-змістової, що визначає сюжет і характер образів (семантичний аналіз);

просторово-пластичної, що визначає тривимірність форм у просторовій і часовій протяжності: стиль, структура, система обсягів, простору, світла, тону, кольору, особливостей форм (синтаксичний аналіз);

декоративно-площинної, що зосереджує увагу на властивостях поверхні білого простору сторінки, на всіх лініях, контурах, силуетах і плямах [6] .

Архітектоніка журналу подає текстовий матеріал просторово - графічними засобами через архітектонічні елементи і засоби оформлення. Ці елементи (шрифти, зображення, проміжки, декоративні елементи, заставки, елементи заголовного комплексу) надають структурним елементам візуальної виразності й функціональності. Іншими словами, композиція набуває свого значення завдяки логічно-змістовій організованості.

Отже, значення термінів «композиція», «структура», «архітектоніка» дуже близькі. І не випадково більшість авторів у своїх працях сплутують ці поняття. Тому необхідно їх диференціювати щодо журнального видання:

Архітектоніка охоплює структуру й композицію, поєднує смисловий, структурний і зображальний аспекти видання через змістові та конструктивні звязки, співвідношення шрифтового та зображального матеріалу, способи їх оформлення, відбиті в макеті журналу. Архітектоніка - це наука про структуру й композицію видання, відображена в системі рубрик, заголовків, пробільних, декоративних, зображальних та шрифтових елементів.

Структура - відображення внутрішньої багаторівневої організації видання, наявність звязків між елементами змісту і форми.

Композиція - це вираження структури, побудова цілого з частин, порядок розміщення елементів змісту й оформлення.

Композиція не відокремлює образно-сюжетного боку видання від структурного, навпаки, вона як художній засіб надає йому чіткіших форм вираження.

Архітектоніка означає всебічну досконалість та організованість, раціональність, логічну стрункість, гармонію внутрішнього й зовнішнього, виступає комплексною характеристикою якості художньо-технічних витворів. В архітектурі, образотворчому мистецтві архітектоніка відображає властивості виробів або предметів, а в публікаціях відбиває призначення, функціональну суть, матеріально-технічну основу видання засобами оформлення. Вияв архітектоніки у журналі неоднозначний, але в будь-якій з цих ролей вона - першорядний за важливістю художньо-конструкторський інформаційний фактор, який визначає загальну естетичну якість видання [47].

Подібність між архітектурою і друкарським мистецтвом відбивається в тому, що й архітектурний памятник, і видання сприймаються в часі. «Книга ... природно розташовує свої елементи в часі, організовує рух, веде нас відповідно до змісту від моменту до моменту... Перед книгою стоїть завдання не лише збудити рух, щоб вона вела вперед і далі, але й організувати цей рух членуваннями за допомогою зупинок» [28, с. 62]. Особливо це важливо у журналі, коли сторінка насичена різноплановими матеріалами різного обсягу.

Композицію видання слід розглядати як виразник змісту журналу, а її характеристики відображаються в макеті журналу. «Якщо визнати, - вважає М. Картнер, - що композиція - сполучення всіх елементів художнього твору, яка дає змогу висловити ідейний задум художника, то із самого цього формулювання напрошується висновок, що ідея є і вихідною посилкою композиційної діяльності, і моментом, що визначає всі етапи роботи від вибору теми та сюжету до тих технічних прийомів, які художник мусить відшукати саме для даного випадку» [20, с. 43].

Д. Прилюк розглядає композицію літературного твору і підкреслює, що хоча всі теоретики літератури тлумачать «композицію» як «складати», «будувати», однак не всі вкладають у неї однаковий зміст [29, с.13] , інші стверджують, що сюжет не може бути підпорядкований композиції, вони з різних точок зору організовують спільний матеріал [37, с.45].

Архітектоніка відіграє роль тоді, коли погляд читача шукає, ковзає вгору-вниз, праворуч-ліворуч по сторінці. Архітектонічна організація допомагає здійснити пошук, тобто зупинити погляд на публікації, яка цікавить читача. Правильно організований (структурно, композиційно, архітектонічно) матеріал немовби сам знаходить читача, впадає йому у вічі.

Композиція створює умови, коли погляд читача вже знайшов потрібне і зупинився; вона допомагає вчитуватися у зміст публікації, змушує концентруватися, аналізувати. Образ, сюжет та їх структура завжди відіграють значну роль безвідносно до того, текстовий чи зображальний матеріал відбиває основний зміст. Просторово-пластичні властивості є у будь-якого елемента журнальної сторінки - від символу до добірки - як такого, що має колір, вагу, обсяг, розміщений на білому просторі сторінки. Декоративно-площинна характеристика композиції знаходить своє відображення у виданні в шрифтових, декоративних, пробільних елементах.

Для всебічного розуміння поняття архітектоніки журналу слід розглядати не лише її конструктивно-організаційний аспект, але й необхідні композиційно-художні засоби. До основних архітектонічних засобів журнального оформлення можна віднести декоративні та пробільні елементи (лінійки, підкладки, проміжки), світлотіні, кольори, що поєднуються за законами композиції (цілісність, типізація, постійність та універсальність), гармонії (симетрія, ритм, пропорційність, співмірність). Закони композиційних побудов виступають виразниками основного закону - гармонізації художньої форми. Якщо гармонія - загальний стан, то композиція - засіб досягти його. У працях про звязок архітектури, конструкції та композиції розкриваються способи отримання гармонійного обєкта [7, с. 88].

Співмірність, пропорційність, співзвуччя, ритмічність - естетичні категорії, що визначають структурні основи видання та відображають види взаємоповязаних частин у ньому. Отже, архітектоніка є виразником структурно-гармонійної цілісності обєктів художньої форми, предметів і явищ навколишнього світу й водночас засобом організації, побудови цієї цілісності через структуру та композицію видання [26] .

Більшість праць з назвами «архітектура», «краса», «стиль» доповідають про архітектоніку технічних і природних обєктів як найважливіший прояв їх раціональності й досконалості, гармонійний взаємозвязок усіх елементів, передусім внутрішньої будови, функціонального змісту, конструкції й форми.

Не випадково архітектурна візуальна організація, метод логічної побудови журналу на основі сучасних поліграфічних засобів називають методом художнього конструювання, або дизайном, видання. Його протиставляють традиційній «книжковій графіці», засобам художнього та технічного оформлення видання. Справді, призначення дизайну - поліпшення споживчих властивостей продукції - у журналі проявляється в систематизації матеріалів для зручності читання, поліпшення орієнтації. Зважаючи на специфіку журналу - оперативно подати велику кількість матеріалів, на важливість змістової частини, можна сказати: оформлення дорівнює за значенням дизайну лише у творчому застосуванні останніх досягнень технічної естетики до специфіки журналу. І якщо дизайн - це творчість художнього редактора, тоді продуктом його діяльності буде сконструйована модель видання - макет, що відповідає змісту, призначенню журналу, її матеріальному забезпеченню, а також сукупність усіх номерів, видрукуваних за таким макетом. Естетика дизайну, по суті, раціональна, конструктивна. Тому розгляд архітектоніки журналу передбачає вивчення не лише основних законів композиції, але й естетики, ергономіки, візуального сприйняття, мистецтва, психології [19].

Архітектоніка журналу охоплює принципи розміщення підготовлених до друку матеріалів та добірок, органічне поєднання шрифтових і зображальних блоків, збалансованість усіх графічних елементів, жанрові, тематичні, розмірні та кількісні пропорції. Власне, композиційно-графічне моделювання практично реалізує архітектонічні закономірності загальної будови журналу. У працях з конструювання, комбінаторики, архітектурного проектування наводяться основні прийоми формоутворення, які застосовуються у будь-якій галузі і є основою композиційно-графічного моделювання журнального видання [4, с.200].

Архітектонічність видання - це його органічна єдність, цілісність, досконалість, гармонія; це - стрункий і чіткий макет, у якому елементи зєднуються за законами співмірності, симетрії та пропорційності. Тому основними законами архітектоніки можна вважати гармонійне:

внутрішньозмістове оформлення відповідно до призначення і засобу функціонування;

зовнішнє художнє відображення загальної просторової організації - структури;

зорове вираження художньо осмисленої конструкції і матеріально-технологічної основи.

Ці взаємозалежні архітектонічні закони проявляються в усіх друкованих виданнях. В одних вони мають наочне, оформлювальне, декоративне відображення й функціональне вираження, в інших зорово домінує конструктивний бік зміст .

Значення архітектоніки журналу полягає в тому, що вона служить засобом, який дає змогу зробити видання візуально більш сприйнятним та інформативним, допомагає швидше орієнтуватися в ньому, виокремлює кожний матеріал і водночас звязує різнорідні елементи в єдину систему зі спільними для всіх рисами і цим вирізняє видання з великої кількості подібних. Архітектоніка журналу має також суттєвим емоційний, естетичний вплив на читача [4] .

Суть структурного завдання архітектоніки полягає в тому, щоб із доцільною і можливою повнотою художньо висловити всі істотні властивості його внутрішнього змісту в зовнішній формі видання, в якому втілюється утилітарно-функціональне призначення. Передумовою оптимального рішення цього завдання є утилітарна й функціональна досконалість видання, а головним засобом і проявом такої досконалості - загальна просторово-матеріальна й естетична композиція .

Як і будь-який предмет масового виробництва, журнал підпорядкований певним технічним нормам і стандартам. У межах цих норм він набуває власного обличчя, що досягається виразними засобами, елементами оформлення, раз прийнятою структурою - через модель. Формати, текстові та зображальні блоки так співвідносяться, щоб з окремих, не повязаних між собою матеріалів утворилося художнє змістове ціле - журнал [8] .

Оформлення журналу як художньої форми, що поєднує зміст, призначення, структуру, дизайн, функції видання, лежить в основі архітектоніки журналу.

Головні параметри архітектоніки спільні для будь-якого друкованого видання: книжкового, журнального, газетного. Щоправда є особливості, зумовлені відмінністю типів видань за характером їх функціонального призначення, розміром, форматом, обсягом, тематикою, наявністю зображального матеріалу, технологією макетування та верстки. Кожний друкований твір має свої відмінності на фоні загальних архітектонічних властивостей, утворених за законами корисності, функціональності, ергономічності, краси.

Основними характеристиками архітектоніки видання є матеріально-просторова структура і зовнішнє оформлення. Тобто архітектоніка видання базується на двох головних параметрах - внутрішньому змістові і формі вираження. Безперечно, матеріально-просторова структура визначає найважливіші риси журналу та її форми - загальний вигляд, формат, основні пропорції і розміри. Тому у формуванні видання функціонально і композиційно-естетично структура є головною, а зовнішнє оформлення - підпорядкованим, але активним і важливим.

Внутрішній зміст друкованого видання є основою журналу як самостійної системи, що являє собою матеріально-просторову структуру і включає елементи, які відображають найважливіші ознаки цієї сутності: призначення видання, обємно-просторову побудову, взаєморозташування і взаємодію елементів (формат, кількість і композиція текстових та зображальних матеріалів, постійні та тимчасові рубрики, добірки), форму подання інформації, конструктивну організацію, вплив окремих частин видання одна на одну.

Зовнішні композиційні звязки поєднують елементи сторінки або розвороту журналу через контраст великого і малого, гармонію шрифтів і спричинення ритму, відображеного у кількості і ширині шпальт, вертикальних і горизонтальних лінійках, композиції заголовків і текстів. У журналах матеріали, як правило, двовимірні, мають ширину і висоту, але зустрічаються умовно багатомірні - такі, що існують у трьох площинах, продовжені із сторінки на сторінку [31].

Форма вираження - друга сутність видання, яка сприймається читачем візуально; «зовнішній», матеріально-просторовий прояв змісту. Тобто зовнішнє оформлення є основою для матеріалізації внутрішнього змісту журналу, її типологічної специфіки й індивідуального образу. Воно відіграє роль символу, через який журнал ідентифікується у сприйнятті читача. На цій властивості форми засновуються обєктивні можливості та значущість художніх засобів і процесу комплексного художньо-технічного конструювання й архітектонічного моделювання видання [40].

Форма має два органічно взаємозалежні компоненти: внутрішню організацію - структуру і зовнішню форму - елементи оформлення, які утворюють пластичну оболонку, що сприймається візуально. Форма видання - це передусім форма просторової організації журнальних матеріалів. Іншими словами, це історично сформована розмірна модель, що забезпечує журналі виконання її соціальних функцій [41].

Внутрішня організація журналу визначається розмірно-просторовими і графічними параметрами, які закладені в архітектонічні елементи та засоби оформлення. Зовнішня форма є сукупністю елементів оформлення: шпальти, формат, членування декоративними елементами та засобами виділення - виворотки, плашки, зображення, виступи, врізи, білий простір, лінійки, фігурні позначки, ініціали, світлотіньові ефекти.

Внутрішня структура формується як складник концепції журналу, сприймається в процесі самого читання. Її елементи повязані зі змістом журналу, її специфікою й індивідуальністю. Тому внутрішня структура визначає застосування архітектонічних елементів і риси зовнішньої структури (обсяг, графічну організацію, періодичність), а елементи зовнішньої структури формують межі, в яких внутрішня структура розміщується й оформлюється (формат сторінки, поля) [32].

Для визначення розмірно-просторової та візуально-естетичної організації журналу використовується термін «обємно-просторова структура», в якому чітко проявляються матеріальний, функціональний і композиційний аспекти будь-якого художньо-конструкторського й архітектурного твору - обсяг і відкритий простір. Обсяг передається через формат видання, формат набору, кількість і ширину шпальт, шрифти, заголовні компоненти, кількість зображень.

До основних закономірностей архітектоніки, що поєднують архітектонічну чіткість видання з досконалістю форми вираження через взаємозвязки між геометрією (структурою і пластикою), конструктивністю (макетом), розмірами (форматом), емоційно-естетичною виразністю й економічною ефективністю, відносять:

Складність геометрії форми та просторову організацію, конструктивність, декоративність, естетичну виразність видання.

Цілісність матеріально-просторової організації форми вираження, замкненість, взаємозалежність усіх елементів і композиційну цілісність, закінченість видання.

Упорядкованість структури та стабільність використання архітектонічних елементів, єдність, закінченість, виразність оформлення. Досконалість і економічна ефективність, конструктивність і емоційно-естетична гострота та виразність форми видання залежать не тільки від кількості використаних елементів, а й від раціональності його просторової організації.

Зміну розмірів форми при збереженні її геометрії пропорційним збільшенням або зменшенням усіх параметрів [40].

На архітектоніку журналу впливає також особливість сприйняття читачем її структурних одиниць: верхня частина є активнішою порівняно з нижньою, так само як перша та остання сторінки відносно внутрішніх. У цьому проявляється звязок форми та змісту: важливі матеріали виносяться на чільні місця, посилюються декоративними елементами. Тобто оформлення журналу повязане зі змістом як безпосередньо, з урахуванням соціальної, політичної значущості окремих матеріалів, так і опосередковано - через форму просторової організації матеріалів, з урахуванням різноманітних частин цієї форми.

Основні залежності архітектоніки проявляються у функціональній й утилітарній досконалості, гармонійному взаємозвязку форми і змісту, художньому осмисленні, інформативності форми, а також від критерію архітектонічності.

Сучасні українські та зарубіжні дослідники також активно досліджують сутність поняття «контент». Так, на думку В. Різуна, контент у масовій комунікації - особи, групи осіб, суспільство, які використовують засоби комунікації, з метою досягнення одного або кількох спеціальних ефектів [33].

Контент масової комунікації відрізняється від контенту персональної або групової комунікації, бо повідомлення в сфері масової комунікації малоперсонізоване, спеціалізоване, більш швидко поширюється і має зручніші канали проходження. Дослідник також звертає увагу на те, що виокремлюють шість завдань або категорій контенту масової комунікації: розваги, новини, коментарі, виховання, звязки з громадськістю і реклама [30].

З появою так званих «нових медіа» дослідження поняття контенту набуло великого поширення - зявилося чимало версій розуміння контенту. Так, однією з них є така, де під контентом розуміють будь-яке інформаційно значуще наповнення інформаційної системи - тексти, графіка, мультимедіа; частину повідомлення, яка не опрацьовується й не змінюється в процесі передачі; частину даних документа.

Контент є базовою категорію мови сучасних медіа - це техніко-технологічна та гуманітарна медіалінгвістична технологія для створення сучасної мови ЗМІ та високотехнологічних електронних послуг [30].

У «Латинсько-українському словнику» подано слова «contentus», тобто такий, що задовольняється, задоволений, та «contextus» під яким розуміють «сплетіння, звязок, ряд» [23, с. 154].

Проаналізувавши думки дослідників щодо визначення поняття «контент» та переглянувши словниковий фонд, можемо виокремити спільні моменти: по-перше, контент - внутрішня сутність предмета, явища; по-друге, контент - це результат певної діяльності (психолінгвістичної, комунікативної тощо).

Контент у широкому сенсі є комунікативною подією, яка відбувається між спостерігачем та іншою особою чи групою осіб у процесі комунікативної дії у певному тимчасовому, просторовому та іншому контекстах. Ця комунікативна дія може бути усною, письмовою, мати вербальні та невербальні чинники. Виокремлюють вербальний чинник комунікативної дії, говорячи про неї як про «текст» або «розмову». Звідси термін «контент» означає або завершений, або такий, дія якого триває, «продукт» комунікативної діяльності, його письмовий або мовний результат, який інтерпретується аудиторією [30, с. 135].

Інтерес дослідження становить контент періодичних видань, а саме форми його подання в журнальних виданнях. Спробуємо визначити та охарактеризувати їх.

Зміни характеристик нашої преси в цілому дозволяють сформулювати деякі загальні положення. Зникла партійна преса, зявилися незалежні комерційні видання, елітарні та масові видання бульварного типу, які часто відносять до «жовтої» журналістики, а також електронні видання та електронні версії видань в інтернеті [36] .

Ці зміни повязані зі змінами соціальної структури нашого суспільства, з переходом преси до горизонтальної структури та розвитком нових інформаційних технологій.

Контент як основа масовокомунікативної реальності здійснюється за допомогою трьох різних селекцій: селекція події, селекція повідомлення про цю подію, селекція реакції аудиторії на це повідомлення [30, с. 98].

Сучасне періодичне видання можна аналізувати також за типами інформації, яка в них міститься. Деякі дослідники за предметом зображення виокремлюють такі види інформації: офіційна, подієва, ділова, довідкова й рекламна, естетична та публіцистична. Виділяють також такі її різновиди: масово розповсюджувана, статистична, довідково-енциклопедична, інформація про особу та правова. Варто взяти до уваги Закон України «Про інформацію», в якому зазначено такі основні види інформації: статистична, масова, адміністративна, інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого і регіонального самоврядування, правова, про особу, довідково-енциклопедичного характеру та соціологічна [30, с. 84] .

Особливу увагу варто зосередити на тому, як відбувається передача контенту (змісту) аудиторії. Першою формою подання контенту є предмет видання, тобто тема, співвіднесена з інтересами аудиторії. Тема - основна думка, предмет розповіді публіцистичного твору, коло явищ і проблем, які становлять його зміст.

Однією з форм подання контенту є характер тексту, який залежить від жанру, стилю та характеру ілюстрування. Жанр у журналістиці - історично сформований стійкий тип медіатвору з відповідною структурою, способом фактичного матеріалу та функціями. Журналістським жанрам властивий передусім суспільно-політичний зміст, водночас вони відрізняються один від одного різним ступенем узагальнення фактичного матеріалу, конкретною роллю, яку відіграють у системі ЗМІ. У формуванні жанрів взаємодіють кілька складових: публіцистика, інформація, художні елементи, образотворчий ряд. Різне їх поєднання й створює конкретні жанри (інформаційні, аналітичні, художньо-публіцистичні) [37] .

Стиль - притаманна творам публіцистики, літератури, мистецтва система засобів (зображальних, мовностилістичних), які підкреслюють оригінальність, характерність, своєрідність авторської праці. До основних журнальних стилів належать: науковий, діловий, публіцистичний, художньо-публіцистичний, науково-популярний, інформаційний. Автору потрібно залучати всі шість органів чуття читача для того, щоб у нього виник інтерес до твору. Автор не повинен навіть починати думати про слова, поки не уявить собі почуття, які має відчути споживач інформації, вивчаючи текст.

Останнім часом зявився так званий постмодерністський стиль, який можна охарактеризувати як інформаційно-іронічний, коли про все говориться з усмішкою, без пафосу і певних оцінок. У його основі - світоглядна позиція: у житті все відносне, тому нічого не варто сприймати серйозно. Іронія у такому разі використовується як засіб захисту від складнощів життя.

Висновки до розділу

Зображальний контент займає важливу роль в оформленні сучасного журнального видання, але це мало досліджена галузь журналістської науки. Досі ще не розроблено сучасні видавничі стандарти України в повному обсязі. Більшість учених аналізували оформлення книги, а застосування основних принципів та методів архітектоніки до сучасного журналу залишилося поза їх увагою. Посібники з технічного оформлення журналів застаріли, а окремі наукові статті не дають ґрунтовних наукових положень щодо зображального контенту сучасного українського видання.

Спираючись на думки вітчизняних та зарубіжних дослідників, вдалося зясувати, що поняття «контент» включає, насамперед, зміст, сутність досліджуваного обєкта. Також вдалося визначити основні форми подання контенту в періодичних виданнях журнального типу. До основних із них належать тематика видання, характер журналістських матеріалів, а саме: жанрова та стильова специфіка, ілюстрування, добірка матеріалів, які формують видання в цілому.

Архітектоніка - наука про структуру і композицію видання. Структура - внутрішньозмістова будова журналу, виділення елементів, повязаних у єдине ціле, визначення місця кожного з них на сторінці та у виданні. Композиція - вираження структури, розташування та взаємопідпорядкування елементів. Архітектоніка охоплює структуру і композицію, поєднує смисловий, структурний та зображальний аспекти видання через змістові та конструктивні звязки. Композиційно-графічна модель і звязки між архітектонічних елементів є основою класифікації журналів.

Методологія - вчення про загальні закономірності, принципи та способи наукового пізнання, про підходи до вивчення обєктів, про вибір адекватних методів і їх комбінацій. Серед методів, застосовуваних для аналізу журналів, слід назвати загальнонаукові: аналіз і синтез, індукція і дедукція, класифікація, порівняння, узагальнення. Наголошується на винятковій важливості застосування системного підходу, використання можливостей системно-структурного аспекту дослідження та системно-функціонального аналізу зображальної журналістики.

З урахуванням початкового характеру дослідження, гострої необхідності цілісного моделювання процесу становлення зображальної журналістики, наявним є переважання описових засобів, що пояснюється їх технічною простотою, тематичною універсальністю і можливістю заповнювати фактологічні лакуни, обумовлені відсутністю відповідних даних щодо ранніх етапів розвитку зображальної журналістики. При цьому дані образотворчих джерел і зображальних публікацій переводяться в мовну, тобто описову форму, що є нормою у практиці сучасних історичних досліджень.

РОЗДІЛ 2. ЗОБРАЖАЛЬНІ ЕЛЕМЕНТИ. ІЛЮСТРАТИВНЕ ОФОРМЛННЯ ЖУРНАЛУ

.1 Роль і види зображальних матеріалів у журналі та їхній дизайн

На журнальному ринку завжди точилася боротьба за «місце під сонцем», а в наші дні - в період горезвісної економічної кризи - ця боротьба загострилася . Крім того, за останні роки друковані ЗМІ потіснила лавина електронної інформації: телебачення та Інтернет. Журнали намагаються вижити, і виживають найсильніші, тобто ті, у кого усталений імідж, велика читацька аудиторія, напрацьовані зв'язки з рекламодавцями.

Величезну роль у цій боротьбі відіграє імідж редакційного колективу. Він залежить від позицій і поглядів, тематики та змісту, а також від особливостей подачі матеріалів - дизайну і верстки. І, звичайно, в різних виданнях формування номера розраховане на свою цільову аудиторію, яка шукає «свій» журнал, що відповідає її смакам та інтересам.

Читачам та засновникам журналів догодити дуже складно. Мерехтливі картинки на екранах телевізорів і комп'ютерів роблять свою справу - читач насамперед звертає увагу на фотоілюстрації. У зв'язку з цим, працівникам журналів доводиться постійно стежити за розвитком електронних ЗМІ, мати електронну версію свого видання в Інтернеті, а найголовніше - поліпшувати і оновлювати форму і зміст свого друкованого видання, в якому дедалі більшу роль починає відігравати використання фотографії.

Сьогодні фотоілюстрації стали невід'ємною частиною графічного вигляду журнальної сторінки і самі по собі мають художню цінність. Вони несуть додаткову інформацію, передають настрій або атмосферу подій, описаних у статті, привертають увагу до неї, розбивають текст, зупиняють мить і дозволяють вивчити її так, як не дозволив би цього зробити рухомий образ. Фотографія може виконувати в журналі різні функції, вона супроводжує, ілюструє текстовий матеріал - кореспонденцію, статтю, хроніку і нерозривно пов'язана з текстом.

Ілюстрації - неодмінний елемент будь-якого видання. «Опис за допомогою слова не порівняти з адекватністю передавання наочного, тобто сприйнятого зорового уявлення про предмети через їх зображення». Проте термін «ілюстрація» не зовсім точний. Прийшов він у теорію журнального дизайну з книжкового оформлення, де означає зображення, яке пояснює, доповнює, ілюструє текст: «у точному, або вузькому, значенні - це виявлення засобами образотворчого мистецтва образного змісту, яке за допомогою слова відображається в літературі» [32, с. 20].

Таке тлумачення цілком відповідає характерові зображального матеріалу в книзі або в журналі, але в журналі ілюстрація має нове призначення - повідомлення, що несе основний зміст. Значна частина журнальних ілюстрацій (до 60%) - самостійні матеріали. Важливість зображального матеріалу в періодичних виданнях підкреслює Б. Черняков: перевага слова - здатність абстрагуватися від конкретного, перевага зображення - його подібність до обєкта відображення [44,с. 34].

Якщо проаналізувати публікації з ілюстраціями в журналах «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» за 2013 рік, виявляється, що більша частина фотографій і малюнків ілюструє текст, але близько 13% - незалежні матеріали (фотографії, малюнки, карти, діаграми). Текст у таких матеріалах пояснює і коментує зображення, яке передає основний зміст. Лише 20% зображальних елементів на сторінці журналу є однорідними, подібними за тематикою та призначенням, хоча за змістом вони не обовязково повязані. Такими бувають частіше портрети або зображальний ряд нарису. Нариси також більшою частиною передають основний зміст, який коментується текстовим матеріалом.

Отже, термін «ілюстрація» відображає характер фотографій і малюнків лише в теорії книжкового оформлення, але стосовно контенту журналів доцільно використовувати термін «зображальний матеріал» («зображальні елементи»). Таке тлумачення дає змогу розглядати зображальні елементи у двох аспектах: як елемент оформлення і як підсистему, тобто окрему публікацію, самостійне інформаційне повідомлення. «У журналістських формах єдності тексту та зображення фотографія стає рівноправним засобом передачі змісту» [44, с. 49]. Тобто, зображальні елементи є не тільки елементом зовнішньої форми журналу, а й її змістовим наповненням. А це потребує одночасного розгляду, оскільки оформлювальні функції й зміст взаємоповязані і мають загальне призначення: характер відображення зображальних елементів впливає на їх сприйняття читачем, привертає увагу до публікації, а змістове наповнення - задовольняє потребу в інформації.

Зображальна мова аналогічна мові слова, оскільки зображення відображає обєкти зовнішнього світу, тому й належить до семіотичної знакової системи - на відміну від семантичної системи, в якій елементи не співвідносяться з позамовними даними, а їх значущість виникає в процесі мовної діяльності. У фотодобірках, композиціях зображальні елементи створюють послідовний ланцюг і, отже, внутрішньо звязані не лише з текстом та іншими архітектонічними елементами, а й між собою. Такого роду зображальний ряд створює другу, подібну до текстової, інформаційну систему [44]. У цьому сенсі зображальний матеріал відрізняється від інших архітектонічних елементів - він або має другорядне значення щодо тексту, або є єдиним виразником змісту.

Каркас архітектонічної будови журналу складається з рубрикаційних членувань (структурний ряд) та зображальних елементів (наочно-значеннєвий ряд). Велика кількість зображальних елементів різних видів значно ускладнює структуру журналу саме через їх подвійне змістове навантаження. Композиційно-просторові та конструктивні завдання також розширюються при складному оформленні врізів, заголовків. Деякі сторінки сучасних журналів взагалі побудовані переважно на зображальних елементах.

До теми ілюстративного оформлення неодноразово звертався дослідник оформлення друкованих видань Н. Гончарова, яка називає ілюстрації «виразниками логічно-смислового членування і супідрядності частин літературного твору» [12, с.62].

Наприклад у жіночих журналах типу «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» таке співвідношення: 80% фотографій (і малюнків) - самостійні матеріали. Якщо рахувати не ілюстрації, а публікації, у складі яких є зображальні елементи (скажімо, фоторепортаж - це одиниця виміру, хоча в ньому шість фотографії), то і тоді виявиться, що половина знімків і малюнків ілюструє текст, решта - самостійні твори (фотозамітка, фоторепортаж, фотонарис), а текст пояснює і коментує ці зображальні матеріали, що несуть основний зміст.

Важко уявити собі пресу без фотографії. Як у паперовій пресі, так і в інтернет-виданнях фотографії супроводжують текст, доповнюють і візуалізують тему, про яку йдеться. Часто саме гарно зроблена і підібрана фотографія визначає рівень журналістського матеріалу. Це не означає, що ті, хто пише, не мають дбати про зміст і стилістику статті. Варто тільки підкреслити рівнозначну роль слова і зображення в медіях.

Існує багато видів преси і журналістських методів. Така ж ситуація з фотографіями у ЗМІ, де ми бачимо розмаїття форм, засобів і видів.
Пригляньмося до кожного з них.
Фоторепортаж. Призначення фоторепортажу - розповісти якусь історію за допомогою серії фотографій. Оскільки він розповідає, то (так само як розповідь формується словами) , мусить мати початок, розвиток і закінчення. Добре зроблений репортаж має викликати у глядача емоції, примусити його задуматися і розширити знання про тему, яку порушує фотограф.

Фоторепортаж має стислу форму, він повинен складатися з 6-8 фотографій, не більше. Відбір фотографій - це нелегке завдання, оскільки готуючи фоторепортаж, автор зазвичай робить від кількох сотень до кількох тисяч фотографій. Не всі пізніше буде опубліковано. Відкидають кадри, які не додають важливого змісту, наприклад не публікують двох подібних фотографій, які говорять про те саме.

Добре підготовлений фоторепортаж характеризується однорідною стилістикою. Якщо вирішують використовувати чорно-білу фотографію, усі світлини, які остаточно увійдуть до опублікованого фоторепортажу, мають бути чорно-білими. Якщо обирають колір, ставку відповідно потрібно робити на кольорові фото. Звичайно, існують винятки, адже фотографія - це візуальне мистецтво, яке неможливо повязати правилами. Інколи суміш чорно-білих і кольорових фотографій виправдовує себе, але це важче поєднання і його рідше використовують, оскільки воно має бути повністю обґрунтоване концепцією фоторепортажу. У такому випадку дотримуються однорідного, спільного естетично ефекту, щоб репортаж залишився єдиним витвором з першої і до останньої фотографії.

У журналі «Elle» фоторепортаж можна побачити на останніх сторінках, у рубриці «Elle подія», де подано репортажі з різних вечірок. Наприклад, у номері за листопад висвітлюється фоторепортаж з нічного клубу «Dante Park», де відбувся показ одягу дизайнера Карен Міллєн [56]. Також є фоторепортажі з чемпіонату з жіночих боїв у шоколаді та з презентації нової колекції бренду «LUVE».

У журналі «Joy» є рубрика, яка так і називається «Репортажі». У кожному номері їх приблизно пять. Але фотографії там зовсім не схожі на репортажні. Скоріше їх можна назвати портретними фото, або фотопейзажами. Наприклад, у вересневому номері є репортаж, який називається «Курс на північ: Французький берег». Тут ми бачимо фотопортрети кореспондента журналу Наталії Беркової, яка подорожує по регіонах Франції, а також фотопейзажі цих самих регіонів [58].

А от у журналі «Cosmopolitan» фоторепортажів немає зовсім.

Зазвичай репортаж проводять зі згоди і за погодженням осіб, яких фотографують. Слід поглиблено вивчити героїв репортажу - як місця, так і людей. Фотограф, який хоче розповісти історію, має знайти час і бути готовим до розмов зі своїми героями, бо тільки тоді зможе наблизитися до них з обєктивом і навіть «увійти» у світ, який збирається фотографувати.

Іншим видом фотографії для ЗМІ є репортерська фотографія, яку називають також прес-фото або фотоновинами. Її часто сплутують з фоторепортажем. Однак різниця між ними принципова, її видно з першого погляду. Завдання фотоновин - відобразити в одному хорошому кадрі тему, висвітлити яку доручила редакція, наприклад, на світлині відомі особи під час якоїсь урочистості або звіт з події. Сюди також зараховують вуличну фотографію, тобто цікаву несподівану фотографію, зроблену випадково.

У досліджуваних журналах «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» фотоновина трапляється рідко. Адже слово новина саме по собі означає те, що щойно відбулося, а на видання глянцевого журналу потрібен мінімум місяць, тобто цей вид фотографії частіше друкують у газетах.

Фото для новин використовують у щоденних виданнях, тижневиках, які формують думку, в поточних інформаційних повідомленнях в інтернет-виданнях.

У пресі часто можна натрапити на фото папараці. Зазвичай вони зявляються у «жовтій» пресі, в таблоїдах. Це фотографії відомих осіб - зірок, селебриті, політиків, відомих журналістів, зроблені без їх згоди, найчастіше приховано або несподівано. Показуючи публічну особу в якійсь особистій, навіть інтимній ситуації, папараці хоче викликати сенсацію і шокувати читача. Цей однозначно контраверсійний і зазвичай неетичний вид фотографій можна зустріти у журналах - «Joy», «Cosmopolitan».

У журналі «Joy» фото папараці зазвичай друкують у рубриці «Зірки». Наприклад, у номері за серпень 2013 року є фото таких зірок, як Брітні Спірс, Дженіфер Лопез, Лєді Гаги та Мадонни, яких несподівано сфотографували під час прогулянки без макіяжу, на побаченні з невідомим хлопцем або на відпочинку без купальнику [60] .

У журналі «Comopolitan» так само є рубрика, яка називається «Зірки». Приміром у грудневому номері ми бачимо поцілунок акторки Енн Хеттуей із Адамом Шульманом, фото з вечірки на честь розлучення із чоловіком співачки Кеті Перрі, а також фото акторки і співачки Ліндсей Лохан, яка явно перебуває у стані алкогольного спяніння [62].

А от журнал «Elle» не використовує фотографії папараці. Натомість повною протилежністю до фотографії папараці є фотосесія. Зазвичай це фотосесія відомої моделі, співачки, акторки тощо. Її можуть виконати у фотостудії, на пленері або в якомусь іншому місці, яке обере видавець. Фотосесія може стосуватися моди (моделі представляють колекцію одягу), краси (демонструються різні типи зачісок або макіяжу). У січневому номері використовують три фотосесії. Перша фотосесія стосується рубрики «Elle мода», тут використовуються фотографії моделі Шарлотти Каліпсо, яка показує на собі новинки одягу та прикрас від відомих італійських дизайнерів. Друга фотосесія стосується рубрики «Elle обкладинка», де можна побачити фотосесію акторки Наталі Портман, зроблені спеціально для журналу «Elle». Третя фото сесія - це фотосесія дівчат з різними зачісками у рубриці «Elle краса».

Так, наприклад, у журналі «Joy» в жовтневому номері є рубрика «Мода», в якій подають по дві-три фотосесії. Тут також зображена фотосесія однієї моделі у різному одязі. А в рубриці «Краса», моделі з різним макіяжем [59].

У журналі «Cosmopolitan» фотосесій виявилося найбільше. Практично в кожному номері є по пять різних фотосесій. У липневому номері «Cosmopolitan» так само, як і в журналі «Joy», під рубрикою «Мода», ми бачимо фотосесії декількох моделей, знятих у студії в різному одязі та взутті [63]. У рубриці «Краса» увага приділяється модним зачіскам та макіяжу. А у рубриці «Зірки» вміщено фотосесію актора Джерарда Батлєра, який позує перед камерами спеціально для репортажу журналу «Cosmopolitan».

Фотосесії часто роблять, щоб показати самі предмети. Тоді роблять так звані пек-шоти, тобто окремі фото предмета, який потім використовує дизайнер для потреб публікації або фотокомпозицій - зображень декількох предметів, скомпонованих разом у вишуканому форматі на одній фотографії.

Що стосується пек-шотів, то в журналі «Elle» їх можна зустріти в рубриці «Краса», де показано предметну зйомку різної косметики. Також вони є і на сторінках журналів «Cosmopolitan» та «Joy». Всі три журнали зорієнтовані на жіночу аудиторію. Тема краси та моди є неодмінною частиною їх контенту, отже, практично на кожній сторінці журналу можна побачити фотографії одягу, взуття, косметики, парфумів та зачісок. Пек-шоти є у всіх випусках журналів «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» за 2013 рік.

Щомісячно зустрічається також фотоілюстрація. До цієї групи зараховують фото, які ілюструють текст, показують моделей у якійсь ситуації або тільки природу, архітектуру, інтерєри і предмети.

Наприклад, стаття про подорожі у грудневому номері журналу «Joy», яка не є репортажем з якоїсь події, ілюструється фотографіями міста Венеція, фотографіями птахів, що сідають на голови туристам, гондоли з гондольєрами, що співають пісні, музеїв та просто перехожих цього міста.

Такі фотоілюстрації є і в журналі «Cosmopolitan» за квітень, тут у рубриці «Подорожі» бачимо фотоілюстрації готелів о.Кріт, на світлинах також море, туристи, природа тощо. Фотографії такого типу не роблять на конкретне замовлення редакції і видавництва, але вони є ключовими елементами пропозицій фото агенцій

А от у березневому номері журналу «Elle» бачимо статтю про те, як носити джинсовий одяг, на фотоілюстраціях показано моделей у різних ситуаціях, а також предмети одягу.

Актуальною для сучасних видавців та дизайнерів є проблема формування задуму оформлення, який ураховує всі необхідні компоненти майбутньої публікації , які б задовольняли потреби читача та видавця. Перед тим, як почати розробляти проект оформлення, необхідно дати відповіді на питання, від яких залежить не лише форма подання інформації, але й сам зміст видання, і, зрозуміло, його успішність: мета, призначення, вид видання, читацька аудиторія та її інтереси, очікуване враження, відповідність публікації певним вимогам, стилю, основні елементи макету, постійні елементи, ілюстративний ряд, види текстових матеріалів, друкарські процеси, терміни виготовлення, способи розповсюдження, витрати на видання і можливі шляхи отримання фінансів [39] .

.2 Жанри та особливості розміщення зображальних елементів

Специфіка журналів полягає в тому, що від моменту свого виникнення вони мали заповнити прогалину між «оперативними» журналами та «серйозними» книжками. На сторінках журналів інформація розважального характеру (модні новинки, реклама товарів і послуг) чергується з матеріалами з історії, мистецтва.

На відміну від газет та книжок, в яких переважає текст, а малюнки та фотографії становлять лише ілюстративний матеріал до текстів, у журналах візуальні та вербальні засоби співіснують як рівні частини цілого. Відповідно до концепції журналу та його типу часописи бувають однокольорові та повнокольорові. Однокольоровими, як правило, є журнали літературно-художні, тобто такі, більшу частину яких займають тексти.

Зображення в журналі є не лише естетичною прикрасою й доповненням до тексту, вони наділені самодостатніми функціями: є документальним свідченням, що беззастережно підтверджує правдивість наведеної інформації. Фотографія на сторінках більшості журналів виконує зазвичай дві функції: самостійного, оригінального твору та допоміжного елемента, який виконує ілюстративні завдання. Журнальні фотографії неупереджено відображають події як міжнародного, так і місцевого життя. Такі фотографії у сукупності становлять зріз суспільства, його інтересів і потреб у конкретний час. Сучасні поліграфічні і фотографічні технології дозволяють розширити та збагатити не тільки форми, а й функції будь-якої ілюстрації. Ілюстрація взагалі й фотографія зокрема може бути унікальним підтвердженням друкованого слова [38] .

В. Шевченко зазначає, що існує два аспекти, які визначають зображальні функції журналів, - жанри фотографій та композиція зображального ряду [48, с. 65].

У сучасних журналах трапляються майже всі жанри фотожурналістики: фотоновина (інформація), фоторепортаж, документальні фото, фотонарис. Систематизація жанрів сучасної фотожурналістики, пропонована багатьма вітчизняними й закордонними авторами, надзвичайно різноманітна за рівнем розуміння функцій візуальної комунікації. Деякі класифікації містять виокремлені з основних публіцистичних і художніх фотографічних жанрів нових жанрів. Канонічними жанрами фотографії є: портрет, пейзаж, натюрморт і контекстна (жанрова) фотографія, які відрізняються обєктом знімання.

Звичайно, жанри фотожурналістики значно розширюють жанри звичайної фотографії. Приміром, В. Тулупов стверджує, що історично склалися три канонічні жанри: фотоінформація (фотозамітка), фотопортрет і фоторепортаж [39, с.14]. До них він долучає публіцистичні жанри: фотоплакат (портрет, етюд, жанр та ін.), монтаж, колаж, реклама.

Основою для виділення фотозамітки як самостійного жанру виступає предмет відображення, яким є якась сімейна, любовна, професійна чи інша життєва інтрига, побудована на взаєминах людей.

У публікації «Штеффі Граф: закуповує повзунки...» у вересневому номері журналу «Elle» ми бачимо фотозамітку, на якій видно актора Андре Агассі, який лається з колишньою дружиною Брук Шилдс, а потім фотографії, де він цілує іншу дівчину Штеффі Граф, після чого ми бачимо серію фотографій, де вони разом відвідали магазин товарів для новонароджених [55] .

У фотозамітці «Лідія Іванова: новий чоловік до Нового року» у номері за листопад 2013 року журналу «Cosmopolitan» ми бачимо фотографії шоу-вумен 63-річної Лідії Іванової, та 23 - річного музиканта, який пропонує їй одружитися. Також є фотографії з весілля [61] .

Якщо порівняти ці дві фотозамітки, то можна зауважити, що незважаючи на те, що вони розповідають про абсолютно різних людей, їх об'єднує одне - вони обмежені межами подій (або події) з особистого життя, а також не мають помітних суспільних наслідків.

Жанри сучасної фотожурналістики мають різні характеристики: структурні, концептуальні, «перформативні» (від англ. performance - дійство). Міжнародна ж поняттєва система існує лише в тій частині фотожурналістики, що охоплює її технічний і технологічний аспекти [48].

Тематика сучасних журналів дає змогу широко застосовувати фотографії різних жанрів, сприяє формуванню нових.

Розглянемо ті жанри фотожурналістики, які характерні для сучасних журналів. З часом змінюються не лише структура й пріоритетність жанрів фотожурналістики, а й якісне наповнення кожного жанру. Приміром, у журналах «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» надзвичайно популярний жанр фотопортрета - всі відомі зірки фотографуються в різних ракурсах і демонструють свою красу, модний одяг та прикраси.

Дослідник В. Валуєнко пише, що в основу фотоінформації покладено одиничний факт, повідомлення про те, де, коли і з якими наслідками він стався. Фотоінформація - найбільш оперативна форма відображення позитивних і негативних аспектів реальності. Новина може бути візуальною (відкриття памятника), вербально-візуальною (театральна премєра) чи лише уточненням вербальної новини (портрет людини, що оприлюднила сенсаційну новину). Найбільше застосування фотоінформації - у суспільно-політичних журналах, хоча цей жанр є в усіх видах журнальної продукції. Фоторепортаж - фотографія конкретної події у конкретному місці, її мета - повідомити про подію, тому будь-яке інсценування неможливе. Фоторепортаж розтягнутий у часі й може складатися з серії знімків, які змальовують подію у фазах її зміни, поступового чи динамічного розвитку. «Гарний репортаж - це історія, а фотограф повинен уміти розповісти цю історію досить захопливо й яскраво, не забуваючи при цьому про деталі, інакше вийде досить загальний і нудний фотонарис» [8, с. 42].

Класичний фоторепортаж у журналах «Elle», «Cosmopolitan» складається із загального, середнього та великого планів, які розповідають про важливу для суспільства подію. У журналі «Joy» фоторепортажів немає.

Документальна фотографія, по суті, є тим самим репортажем, але без чітких часових і редакторських рамок, обєктивним свідченням дійсності. Уже сам термін вказує на те, що фотографії мають відображати характерні властивості події і супроводжуватися текстом, який ідентифікує предмет зображення, місце та час події. Видатний американський фотограф Ричард Аведон стверджував, що «…фотографія - не факт, а думка. Всі знімки документальні, жоден - неправдивий» [8,с. 57]. Тобто будь-яка фотографія документальна, неможливо сфотографувати те, чого не відбувалося насправді. Але фотограф інтерпретує події по-своєму, відповідно до власного бачення й задуму добирає фотографії певного змісту й вилучає такі, що не збігаються з його концепцією. Крім того, при розміщенні в журналі виникає певна композиція документальних фотографій, з яких також складається субєктивна оцінка. Це означає, що в документальній фотографії правда неповна. Так, нерідко фон, обставини знімаються окремо від події, або ж замість панорамного знімка береться фрагмент (наприклад, щоб показати масштабність акції, на якій було з десяток осіб). Тобто в ідеалі документальний журналістський знімок - це отримане за допомогою фотоапарата зображення реальних героїв і подій, не організованих фотожурналістом (автором знімка) без фактичних змін після знімання, компонування кадру, і у поважних журналах вони мають виконувати інформаційну чи репрезентативну функцію.

Як зазначає дослідник Л. Афанасьєв, «… із фоторепортажу та жанрової фотографії вичленовуються художньо-публіцистичні жанри: фотозамальовка, фотонарис, фотопортрет, фотоплакат,фотосеріал, фотомонтаж, фотокореспонденція, фотозамітка, фотозвіт, фотообвинувачення, репортаж в одному кадрі, фотоколаж » [3, с. 10].

Попередником фоторепортажу була фотозамальовка. Як зазначає С. Морозов, джерела жанру повязані з соціальною фотографією, коли фотографи вийшли з фотопавільйонів і стали знімати реальність з усіма її соціальними контрастами та суперечностями [27, с. 46].

Людина та її проблеми, основні етапи її долі є обєктом фотонарису. Він найчастіше складається з кількох фотографій, привертає увагу до деталей.

Так, наприклад, у журналі «Elle» за березень 2014року у рубриці «Elle блог» є великий матеріал-інтервю, який супроводжує серія фотографій героя публікації Адама Сендлэра, які з різних боків показують його характер [54] .

Нарис може бути портретним, проблемним і подорожнім (фотопейзаж, екологічна тематика). Портрет у журналістиці відрізняється від звичайного портрета тим, що виражає емоції, жести, характер людини. У журналах фотопортрет - (індивідуальний чи груповий) - це автор публікації, герої публікації, інтервю, репортажні фотографії людських емоцій. Фотонатюрморт, інтерєрні фото є обовязковими в журналах з мистецтва, тематичних, для масового читача та розважальних - це зображення меблів, автомобілів, нових електронних пристроїв, інтерєрів, косметики, тощо. У журналах «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» ми бачимо фото косметики, одягу та прикрас. У суспільно-політичних та популярних журналах види фотонарисів обмежуються лише видавничими та графічними стильовими особливостями подання матеріалів. При цьому текстовий матеріал може бути у вигляді текстівок, або ж давати інформаційний чи редакторський коментар.

Фотомонтаж, фотоплакат і фотоколаж - це такі жанри фотожурналістики, які поєднують в одному кадрі кілька сюжетів з метою досягнення певного художнього й рекламного ефекту. У фотомонтажі ці сюжети виконані фотозасобом, у фотоколажі й фотоплакаті - синтетичним зображувальним засобом, за допомогою малюнка, компютерної графіки, які в сукупності дають художній образ, символ. Усі ці жанри синтетичні, в них активно працюють як візуальні зображення, так і експресивний вербальний текст. З цих жанрів отримують фоторекламу, яка трапляється в усіх видах журналів. Без зображень таких жанрів сучасні журнали втратили б можливість зацікавлювати читачів. У спеціалізованих журналах з дизайну та інтерєру часто використовують фотомонтаж та фотоколаж для створення цікавих ілюстративних шпальт з різноманітними предметами інтерєру чи оригінальних композицій на певну тему. У суспільно-популярних виданнях ці жанри фотожурналістики використовуються для надання повідомленням про факти та явища дійсності, імідж зірок комічного та сатиричного забарвлення.

У журналі «Joy» у номері за листопад ми бачимо фотоколаж у публікації «Без правил», де поєднано ілюстрації акторів та співаків, яких сфотографували із смішним виразом обличчя [ ] .

Важливою складовою журналістської фотографії є інформативність. Зрозуміло, важко домогтися однозначного тлумачення фотографій усіма читачами, кожен прочитує будь-яке візуальне повідомлення по-своєму. На сприйняття фотографій у журналі впливають насамперед тільки власний ментальний, освітній, національний, професійний, віковий, культурний, інтелектуальний, естетичний досвід, пристрасті, симпатії й антипатії читачів, тому кожен із них враховує запити своєї читацької аудиторії. Зображальний ряд журналу може поліпшити чи погіршити оформлення журналу. Якісні фотографії опрацьовуються задля поліпшення якості, а невдалі (якщо без них неможливо обійтися) - обрізаються по контуру чи до меж потрібного обєкта (наголошуючи на очах, руках, предметах). У зображенні знаходять найважливішу ділянку й прибирають усе непотрібне, особливо «порожні» простори. Щоб сфокусувати увагу на дії можливо навіть обрізати руки та ноги.

Темні й світлі ділянки зображення можуть утворювати цікаве геометричне тло. Головне, щоб у будь-якому зображенні відчувалася ідея та дія. Фотографія, що демонструє рух, майже завжди переважає над статичним зображенням. Наприклад, у грудневому номері журналу «Elle» футболіст, що просто тримає мяч, цікавить менше, ніж гравець, що прагне забити гол.

Дизайнери та науковці нерідко дають поради щодо застосування зображень у періодиці. Наприклад, М. Картер вважає, що публікувати можна лише якісні фотографії, хоча іноді погана фотографія краще, ніж її відсутність. Гарна фотографія стає домінантою сторінки. Але при цьому важливою є композиція сторінки: всі тексти та інші зображальні та декоративні елементи групуються навколо фотографії [20, с. 4].

Журнальні видання, відповідно до свого типу, містять певну кількість зображень (пропорційно до текстової частини). Композиція їх закладена в шаблон журналу. При великій кількості зображень і відносно невеликому обсязі тексту буває доцільним формувати так звані зображальні сторінки, тобто сторінки, цілком зайняті кількома ілюстраціями. Науковці, практики, дизайнери та верстальники виокремлюють різні варіанти розміщення ілюстрацій у виданні [47] .

В. Шевченко виокремлює чотири види зображальної верстки. Перший вид - це інтегрована верстка. Вона буває відкрита (коли зображення розміщаються вгорі чи внизу сторінки й стикаються з текстом однією чи двома сторонами), закрита (коли зображення розміщаються посередині сторінки й стикаються з текстом двома чи трьома сторонами) та глуха (коли зображення розміщаються всередині тексту й стикаються з ним усіма чотирма сторонами).

Другий вид - це сторінкова верстка: коли зображення займають повну сторінку, коли зображення займають розворот та коли зображення окремо від тексту зібрані в окремий блок на висоту, ширину сторінки чи на широких полях.

Третій вид - це коли зображення у межах формату набору чи навиліт.

Четвертий вид - це взаємодія з текстом: коли зображення є підкладкою під текст, коли зображення є окремим блоком із чіткими межами та коли зображення вирізані по контуру і врізані в текст.

Проміжними варіантами сторінкових зображень є перехід їх на сусідню сторінку розвороту поряд із текстом на неповний формат - розгорнута верстка. При цьому важливо, щоб у корінець не потрапив значущий елемент зображення [47, с. 54].

Якісне, красиве зображення в журналі завжди привертає увагу читача, особливо якщо воно великого розміру - це приверне увагу до сторінки й безпосередньо до статті. Гарний знімок буде головним моментом у дизайнерському оформленні. У фотонарисі у квітневому номері журналу «Joy» одна фотографія є головною, вона удвічі більша, ніж інші - інакше б одноманітність зображального ряду розпорошувала увагу читачів. У цілому всі фотографії на журнальному розвороті звязані між собою - тому їх вплив збільшується. Текст статті гарно сприймається, якщо «огортає» зображення.

Зображення врозріз із текстом, ширина яких дорівнює формату набору чи трохи менша, при відкритій верстці розміщуються вгорі чи внизу журнальної сторінки. Щоб не порушувалась прямокутність сторінки, їх ширина дорівнює формату набору чи текстової шпальти. При закритій верстці врозріз зображення розміщується на оптичній середині сторінки, тобто так, щоб над ним було приблизно три восьмих, а під ним - пять восьмих усіх текстових рядків. Зображення, вужчі за формат набору, розміщуються врозріз по центру сторінки або відповідно до загальної концепції видання - всі по лівій межі. У журналах «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» ця межа точно відповідає лінії текстового набору.

Два зображення врозріз тексту краще не розміщувати на одній сторінці, на розвороті ж зверху лівої сторінки розміщують одне, а знизу правої - інше. Якщо такі зображення мають стояти на одній сторінці, тоді між ними має бути не менше трьох рядків тексту і вони верстаються на оптичній середині сторінки. Два зображення, що разом по ширині займають формат набору, розміщують поряд урозріз до тексту. При цьому, якщо вони не займуть повної ширини набору, тоді вертикальний проміжок між ними збільшують, але він не може бути більшим за ширину полів.

Два вузьких зображення можуть стояти на одній сторінці в оборку: перше - до зовнішньої межі, а друге - до корінцевого поля (на парній сторінці: перше зображення - вліво, друге - вправо, на непарній: перше - вправо, друге - вліво). Між такими ілюстраціями має бути не менше трьох повноформатних рядків (при закритій верстці); при відкритій верстці перше зображення розміщають вгорі, друге - унизу сторінки.

При цьому зважають на закони композиції та дизайну, принципи тривалості або обмеженості.

Вибір фотографії для конкретного номера чи статті - важливе завдання. Звичайно, найкраще, коли зображення унікальне і містить яскравий фрагмент, який може зацікавити читача. Журнальні стаття - синтетичне явище, в якому текст та зображення взаємодоповнюють одне одного. Фотоісторія так само, як і текст, повинна бути закінченою. Звісно, велика журнальна стаття розтягується на кілька розворотів і може супроводжуватися 5-10 зображеннями, які послідовно висвітлюють зміст матеріалу, йдуть паралельно до тексту. Це означає, що сюжетно зображення мають розкривати різні аспекти змісту, не повторюватися ракурсами і змістовно, особливо перша та остання [47] .

У композиції журнальної сторінки важливо, щоб кожне зображення було чітко визначених розмірів і мало певну форму. У березневому номері журналу «Elle» для демонстрації дрібних деталей, суттєвих характеристик зображення максимально збільшують і обрізають усі зайві задні плани (кадрують). Яскраві кольорові зображення можна мінімізувати, якщо вони дають загальне уявлення про суть події, але сприйняття таких зображень поліпшується, якщо на сторінці є повітря.

Форма зображень також впливає на їх сприйняття читачами. Замкнена квадратна форма статична й мало приваблює читачів. Вона символізує порядок, методичність, тому й застосовується найчастіше для фотопортретів чи зображень статичних обєктів. У прямокутнику відчувається рух, який і задає динаміку сторінки. Адже прямокутна форма зображення, витягнута по горизонталі, викликає відчуття спокою, а горизонтальна - притягує погляд до верхньої частини і, відповідно, до тексту, розміщеного поряд. Овальна форма зображень сприймається як дещо неспокійне, неврівноважене, а в цілому - динамічне. Коло, навпаки, сприймається статично, але погляд людини завжди спрямовується в центр і тому все, що розміщується не в центрі залишається поза увагою [10].

Напрям усередині фотографії визначається зображуваними елементами - погляд живої істоти, дія, збільшення чи зменшення елементів, тоновий перехід (темне-світле). Дизайн сторінки журналів «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» формується в такий спосіб, щоб усі зображення «дивилися» на сторінку, на текст статті, повязували композицію розвороту чи сторінки. У фотонарисі окремі фотографії також спрямовуються одна до одної, чим і повязуються.

У журналі «Cosmopolitan» часто використовується виокремлення зображень без чітких меж, і здійснюється ще за допомогою тонкої лінійки чи рамки. У такий спосіб навіть тривіальній фотографії можна надати драматизму. Лінія для виокремлення фотографії повинна проходити точно на межі знімка, білий простір між фотографією і контурною лінією розпорошує увагу, робить зображення незамкненими.

Звичайно, найбільш яскраве та емоційне зображення виноситься на обкладинку журналу й стає акцентом номера. При цьому іноді власне текстовий матеріал може бути невеликого розміру, головне - цікава для визначеної читацької аудиторії тема і відповідно заголовок статті.

Щодо зображального ряду журналу, то не можна обминути проблему підписів під зображеннями - текстівок. На жаль, у сучасних журналах нехтують текстівками, адже вважають, що читачеві й так з тексту матеріалу буде зрозуміло, хто й що зображено на фотографії. Але це неправильна думка. Людина на сторінці перш за все бачить зображення, і якщо воно цікаве - читає текстівку. З цього випливає, що текстівка може бути прочитана ще до заголовка статті й саме своїм змістом привернути увагу. Текстівки допомагають читачеві розшифрувати і зрозуміти не лише саме зображення, а й ідею, образ, відображені в ньому.

Текстівка підказує напрям для розуміння змісту й виконує такі функції: звязок тексту з зображеннями, можливість посилання на зображення в тексті, розуміння змісту зображення без читання тексту, основа для довідкового елемента видання - списку чи покажчика зображень, привернення уваги до тексту через зображення, пояснення деталей зображення [19].

У склад текстівки включаються інформація про саме зображення, його звязок з текстом, пояснення відповідності темі, розшифрування певних деталей, тлумачення умовних позначень, авторство та джерело інформації. Усі ці відомості не є обовязковими, але один раз обрана форма текстівки зберігається для всіх зображень журналу (або хоча б у межах однієї статті). Зміст текстівки залежить від призначення видання. Текстівка може складатися з однієї назви (тобто короткої фрази, яка повідомляє, що саме зображено на малюнку) чи містити розгорнуте пояснення до ілюстрації. З тексту має бути зрозуміло навіщо опубліковано це зображення, хто там зображений, також звертається увага на цікаві моменти зображення (якщо читач їх раптом не помітить).

Для документальних зображень текстівка обовязково, крім теми і виду зображення, містить відомості про джерело, автора та дату створення. При першому друці документального зображення в наукових журналах у легенді повідомляють пошукові дані (де зберігається оригінал), відомості про матеріал, розміри оригіналу, техніку виконання, масштаб відтворення, тощо. Якщо зображення не дуже чітке, у поясненні можуть бути розшифровані фрагменти, яких не вистачає [47] .

У журналах «Ellle», «Cosmopolitan», «Joy» текстівки розташовуються: під зображенням, над зображенням, збоку, на полях біля зображення, поверх зображення, в окремому місці на відстані від зображення.

Під зображенням текстівки розміщують найчастіше. Якщо зображення мають заокруглену форму, як наприклад у деяких рубриках журналу «Elle» за грудень, тоді текстівка заповнює вільний простір біля зображення. Назву зображення залишають над ілюстраціями переважно у двох випадках: коли кілька фотографій має загальну тематичну назву чи коли ілюстрація (наприклад, карикатура), крім загального найменування, має підпис, що пояснює сюжет зображення. У журналі «Joy» текстівка нерідко розміщується або на підкладці, або поверх зображення, але в цьому випадку білий текст буде непомітний на світлих ділянках зображення, а чорний - на темних.

Підвищення ролі візуальної інформації, збільшення обсягу малюнків, інфографіки і фотографій у структурі більшості сучасних журналів викликані багатьма причинами. Звичайно, видавці прагнуть привернути увагу читачів до матеріалів, розміщених у номері, оскільки подібну інформацію можуть містити журнали подібної тематики. З іншого боку, щодня відбувається величезна кількість подій, і зацікавленість читача потрібно утримати - це допомагає зробити образна ілюстрація про звичайну подію, що викликає очікувані асоціації. Зображення в журналі обовязково має надати самостійну інформацію, яка не просто доповнює текст, допомагає його осмислити, проаналізувати, дочитати до кінця, а й дає читачеві право на аналіз події, на власні висновки, допомагає зберегти впевненість у власній значущості в осмисленні того, що відбувається.

Отже, вимоги до зображального контенту журналу можна звести до таких: для привернення уваги треба застосовувати зображення різних жанрів; публікувати тільки якісні фотографії, за браком якісного зображення або обрізати, або максимально опрацювати необхідну фотографію, зробити монтаж - у будь-якому випадку читач повинен розуміти, що ж відбувається в кадрі; з метою переконання застосовувати зображення дії; верстати сторінку навколо якісного зображення; максимально збільшити якісне зображення; кадрувати зображення з урахуванням найбільш вагомого його фрагмента; у фотонарисі виокремити одне зображення та групувати навколо нього інші; позначати напрям (обличчя, стрілки, руки, дія...); не розбивати текст зображеннями без необхідності; обовязково вміщувати текстівки - вони не лише пояснюють зображення, а й привертають увагу іноді більше, ніж заголовок.

Реальні проблеми сучасної фотожурналістики багатопланові, вони є результатом не лише змін у суспільстві, технологіях, а й удосконаленням самої людини, її запитів.

.3 Єдність шрифтових, пробільних, декоративних та зображальних елементів

Елементи оформлення журналу можна розподілити на такі основні групи: шрифтові, пробільні, декоративні та зображальні. Будь-яка складова журналу належить до однієї з цих груп. Наприклад, лінійки належать до групи декоративних елементів, діаграма - до зображальних, назва рубрики - до шрифтових. Н. Гончарова [12] користується більш детальною класифікацією, наприклад, до різних груп відносить текстові та титульні шрифти, тонові та штрихові ілюстрації, таблиці. "Елемент оформлення - одна з складових частин зовнішньої форми періодичного видання, якій властива певна функція при передаванні змісту і має власне призначення та ряд специфічних ознак, які дозволяють виділити даний елемент з усієї системи оформлення. До елементів оформлення відносять, наприклад, текстовий шрифт, міжколонкові пробіли, лінійки тощо" [12, с. 5].

Коротко охарактеризуємо роль кожної групи елементів оформлення журналу. Велике значення в архітектоніці журнального видання має "повітря", тобто пробільні елементи. Простір значно пожвавлює композицію журналу, він присутній на кожній сторінці, розвороті, всередині журналу та навколо кожного його елемента, на фоні білого будується модель журналу. В усіх періодичних виданнях знаходимо такі види пробілів, як міжлітерні, міжслівні, міжрядкові, міжколонкові, навколо заголовків, резюме, колонтитулів, зображальних елементів і підписів, поля.

Текст і зображення сприймаються по-різному. Розгляд фотографії потребує більшого часу для сприйняття, рух очей від ковзання текстовими рядками переходить на складніший рух, що диктується змістом зображення, його композиційним ладом, простором і часом. Тому дослідники журнального оформлення приділяють багато уваги художнім та естетичним якостям зображальних матеріалів і їх взаємодії з іншими елементами сторінки, зокрема з текстом. Активність, з якою увага читача переключається з тексту на зображення, повертається до тексту, має різну міру. Зображальний матеріал збагачує композицію журналу. Просторово зображення або локалізується, відокремлюється від текстових та інших елементів різко окресленим форматом, рамкою, проміжками, або включається в загальний простір розвороту.

Хоча фотографія статична, але в ній присутні простір і час, спрямованість щодо текстового матеріалу. Приміром, малюнок з рухом на текст надає всьому матеріалу особливого значення, утворює повільний перехід із зображення на текст, при спрямованості зображення від текстового матеріалу виникає протилежне, навіть негативне відчуття.

Тексту і зображення в журналі нерівнозначні. По-перше, зображення може бути самостійним матеріалом, навіть коли воно ілюструє текст. По-друге, контрастуючи із сірим полем тексту, зображення привертає увагу читача до всієї сторінки, текстового повідомлення, розташованого біля нього. Сучасна семіологія протиставляє зображення і слово, обґрунтовуючи це тим, що вони є різними знаками за онтологією . У знаковому розумінні текст визначається як символ, зображення - як ікон. Звязки ікон та символа з відповідними обєктами відрізняються. Символ подібний до обєкта, ікон же служить знаком «лише тому, що йому трапилося бути схожим на свій обєкт» [45]. Символ цієї подоби не має і здійснює свої знакові функції незалежно від подібності чи аналогії зі своїм обєктом і так само незалежно від фактичного звязку з ним. Зображення повязане зі словом передусім відношеннями внутрішнього споріднення та взаємодоповнення, і вже потім - контрастом та протидією.

У ритмічному ряді зображальних та текстових матеріалів велике значення мають їх розміри, розташування на сторінці, кількість, однорідність або різнорідність. Розмір зображальних матеріалів, їх масштабне відношення до інших ілюстрацій і тексту вказує на ступінь важливості, створює ритм. Шрифт при обєднанні з зображенням, отримує третій вимір, йде у глибину сторінки. Ритміка тексту і зображення, інтонаційна і пластична виразність шрифту обєднуються у складне ціле. До ритмічних властивостей тексту й заголовка належить щільність шрифту. Чергування літер і проміжків встановлюється відповідно до композиційної цілісності слова чи рядка, ритмічна організація підпорядковується значенню та змісту. Шрифт може бути статичним або динамічним, декоративно-орнаментальним або чіткої геометричної форми.

В.Скоробогатько пише, що в архітектоніці журналу неабияку роль відіграє логічний звязок зображення із текстом і заголовними компонентами [34, с. 17]. Приміром, у журналі «Cosmopolitan» незамкнений малюнок оточений двома різними текстовими матеріалами, заголовки обох цих матеріалів розташовані поверх зображення. У такому випадку неможливо зрозуміти, якої з цих статей стосується малюнок - чи обох одночасно. Навіть складається враження, що один із цих матеріалів підпорядкований іншому.

У структурі журналу властивості, подібні до зображення, мають більшість декоративних елементів (підкладки, рамки). У журналі «Joy», приміром, зображальні елементи нерідко обєднуються з лідом рамкою, підкладкою, вивороткою. Таке оформлення змушує розглядати зображення та лід як єдиний зображальний елемент, хоча тексту в ньому більше, ніж зображення. Взагалі досить часто текстові блоки на підкладці за архітектонічним призначенням подібні до зображальних. Так само, як і рекламні оголошення. Хоча більшість із них має зображальні елементи, але навіть текстова реклама наповнена кольором та темними плямами, що робить її подібною до зображень.

Важливе значення для формування журнальної сторінки має рівновага графічних плям. На сторінках насамперед привертають увагу зображення і заголовки великих публікацій, які й розглядаються як графічні плями. У журналах «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» заголовки середніх і дрібних матеріалів, набрані шрифтами напівжирних і жирних накреслень, виглядають як лінії. Підкреслюють такі заголовки жирними лінійками, і це доповнює їх. Фотографії розташовують таким чином, щоб вони врівноважували одна одну. В деяких випадках рівновага досягається встановленням великих заголовків. Графічні плями, утворені зображальними елементами, обовязково врівноважуються одна з одною, а також білими і чорними ділянками заголовних комплексів.

Є певний звязок при розміщенні зображальних елементів та заголовків - фотографія в куті сторінки завжди врівноважується заголовком, текстом жирної насиченості в рамці або іншими графічними засобами. Штрихові зображення врівноважуються повітрям у заголовках: їх складають світлими шрифтами з максимальними проміжками між рядками, додають білий простір поряд із заголовком виключкою. Це створює гармонійне візуальне поєднання.

Якщо заголовок стоїть посередині текстового матеріалу, ілюстрація розташовується ліворуч або праворуч від заголовка на нерівну кількість шпальт у єдиному блоці із заголовком, як, наприклад, публікації «Подивись,як виглядають наші героїні!» у журналі «Elle» за вересень 2013року [53] . Є такі способи взаємодії тексту та зображення, при яких ілюстрація стає не стільки графічним обєктом, скільки цілісною образною моделлю, що дає читачеві складне завдання свого розшифрування та прочитання. Її стосунок до тексту виявляється далеко не однозначним. У журналі «Cosmopolitan» за березень у рубриці «Краса» матеріал має незамкнене зображення у вигляді сходинок і текст обрамляє його з усіх боків, що передає рух зображення на текст.

Властивості простору сторінки стають відчутнішими завдяки графічним елементам, розташованим на ній. Вони дають змогу відчути масштабність розмірів, протяжність і глибину білого. З іншого боку, графічна композиція не існує поза тією площиною, на якій розташована. Взаємозвязок графічного елемента з площиною аркуша найяскравіше відчувається при порівнянні сторінок із зображеннями однакового розміру, але різної конфігурації. Замкнена прямокутна фотографія створює відчуття недостатньої наповненості білого поля сторінки, а силуетна конфігурація навіть малого розміру звязує з площиною аркуша і заповнює його [35] .

Замкнена у своєму просторі фотографія вписується в композицію розвороту силуетом прямокутника, повторює пропорціями і розміром шпальту - щоб уникнути зорової переваги «плями» зображення. Внутрішній простір зображальних елементів складного нерівного силуету начебто входить у структуру розвороту.

Проміжки стягуються навколо зображення через властивість сприйняття будь-якого елемента як контрасту до фону, предмета у просторі. Тому всі графічні елементи вступають у звязок з простором паперу застосуванням зображально-пластичних та композиційних засобів: формою, пропорціями, розмірами, розташуванням щодо тексту й у просторі сторінки, проміжками.

Композиційне рішення проблеми розташування елементів журнальної форми полягає у врівноваженні графічної плями смуги набору на сторінці, пошуку гармонійного відношення між графічними елементами, текстом та полями. Варіанти вирішення цієї проблеми (геометричний, математичний і візуальний) подані в літературі так само, як і метод визначення шпальти набору і полів засобом динамічного і пропорційного членування відрізків і площин. Будь-яка журнальна сторінка має акцент, головний матеріал, що є одночасно і графічною домінантою. Нерідко зорово-значеннєвим центром на сторінці виступає фотографія [12, с. 4].

Якщо на сторінці лише один графічний елемент, він замикає на собі увагу глядача, і важливим є місце цього елемента, тобто зоровий центр, а потім розміри і характер. Тому для журналів з малою кількістю зображень, текстовими матеріалами на всю сторінку велике значення мають пробільні та декоративні елементи. Зоровим центром у такому випадку може стати вріз на підкладці або заголовок у рамці посередині тексту. Навпаки, журнальні сторінки з різнохарактерним зображальним та шрифтовим матеріалом мають зорово неоднорідну смугу набору.

Коли на журнальній сторінці кілька зображальних матеріалів, її композиція стає складно організованою, обєднує велику кількість різноманітних елементів: зображення, текстівки, заголовки, основні та додаткові тексти, рубрикаційні елементи, які групуються не за принципом композиційно-просторової єдності, а за значеннєвими звязками, функціональним призначенням, доцільністю.

У композиції з двома зображеннями зоровий центр установлюється залежно від мети: рівномірний розподіл уваги або переважання одного з них. Для цього використовуються шрифтові виділення, симетрія або асиметрія, контраст, пропорційні відношення. Збільшення кількості елементів потребує впорядкування, визначення звязків між ними, а отже, розподілу уваги й руху погляду читача між усіма складниками. Впорядкування багатоелементних журнальних сторінок можливе лише при чітко розробленій системі рубрикації, композиційно-графічному моделюванні, коли визначено склад елементів і їх значеннєві, архітектонічні та функціональні звязки.

Прикладом упорядкованого оформлення, постійних звязків між усіма архітектонічними елементами є журнал «Cosmopolitan»: кожна сторінка має два матеріали з власними фотографіями приблизно однакових розмірів. Якщо розворот містить фотодобірку, то всі зображення однорідні, пояснювальний текст однакового обсягу. Зображальні елементи займають приблизно 15% формату набору, а у фотодобірці відношення зображальних та текстових елементів інше - 53% зображальний матеріал, 25% - текстовий.

Композицію видання становить специфіка використання архітектонічних елементів, розміщення та співвідношення текстової інформації одночасно із зображальною, яка формує контент засобу масової інформації. Композиційне та графічне моделювання самі собою покликані розробити композиційно-графічну модель видання, в якій чітко визначено кількість і якість текстової та зображальної інформації, а також їх співвідношення між собою. Композиція різноманітних типів видань уже неодноразово ставала предметом наукових досліджень, оскільки це одна з ключових позицій у дизайні ЗМІ, вона тісно повязана з видавничою справою. Від композиції залежить естетичний вигляд публікацій, читабельність тексту та матеріалів, ефект і сила емоційного впливу фотографій та ілюстрацій, загальна привабливість видання, його конкурентоспроможність на медіа-ринку.

Насамперед слід зауважити, що дослідження композиційного та графічного моделювання сучасного спеціалізованого журналу для жінок є до певної міри новаторським для українського наукового простору. Загальні правила зовнішнього оформлення будь-якого періодичного видання описано в статті Б. Валуєнка [7]. Класифікацію типів журнальної композиції та особливості дизайну журнального видання розглядав російський дослідник С. Головко [11].

У нашому ж досліджені ми зосереджуємо увагу на зображальній, а також на текстовій та інфографічній інформації. Найприйнятнішим у цьому аспекті є визначення, запропоноване українським науковцем В. Шевченко: «композиція видання - це розташування та взаємне підпорядкування елементів засобами структурної організації» [48, с.6]. Таким елементом дослідниця називає: «складник зовнішньої форми журналу, якому властиві такі ознаки: певний засіб передачі інформації, або функція; специфічні графічні параметри; роль у формуванні звязків - закони сполучення з іншими елементами, сталість застосування» [48, с. 9]. Зокрема, наводиться класифікація цих елементів за такими характеристиками: декоративні, зображальні, шрифтові, пробільні. Зрозуміло, що декоративні елементи мають на меті прикрасити та оздобити шпальти видання. До зображальних належать будь-які ілюстрації та інфографіка. Шрифтові характеризуються особливостями шрифтів та параметрами оздоблення тексту. Пробільні спрямовані на розподіл та привабливе розташування всіх структурних елементів.

Інший вітчизняний дослідник Б. Валуєнко [8] розробив власну класифікацію, яка певною мірою перегукується зі структурними елементами видання. У роботі науковця представлено систематизацію виражальних засобів в оформленні книжкових видань, що поділяються за такими критеріями: графічно-зображальні, композиційно-просторові та матеріально-технічні.

Термін графічно-зображальні «обєднує все, що наноситься при виконанні оригіналів на папір та інші матеріали, а також усі надруковані елементи.

Під композиційно-просторовими засобами розуміють поля, пробіли, масштабні співвідношення, розміри елементів, ритмічні закономірності їх розташування. Одним із основних композиційно-просторових виражальних засобів є формат видання. До матеріально-технічних засобів належать різноманітні за товщиною, характером поверхні (фактурою), кольором, друкарськими властивостями, до цих засобів відносять різноманітні види друку, репродукування, оздоблення, що охоплюють широкий діапазон можливостей сучасного поліграфічного виробництва» [8, с. 40].

Отже, розглянувши види і класифікації архітектонічних елементів та виражальних засобів видання, ми можемо проаналізувати побудову сучасних українських журналів для жінок та зясувати особливості їх композиційного і графічного моделювання.

Російський науковець С. Головко [11] у дисертаційному дослідженні зясував, що залежно від тематичної спрямованості журналу існують певні закономірності у формуванні композиційно-графічної моделі та дизайну видань.

Дослідник виявив три основні різновиди моделювання: сервісний, врівноважений і експресивний. До першого типу, так званого сервісного, належать суспільно-політичні, корпоративні та ділові видання. Сервісний дизайн має такі параметри: помітне переважання текстового матеріалу над ілюстративним; ілюстрації допомагають візуалізувати текст, а також відіграють роль певного навігатора; активне використання нарівні з фотоілюстраціями малюнків, карикатур, інфографіки; обмежене використання оздоблювальних елементів; ділова преса намагається зарахувати себе до якісних видань, а тому дотримується класичних форм типографіки, водночас корпоративні та суспільно-політичні видання надають перевагу ближчому до сучасного дизайну; головне завдання сервісного дизайну - оптимальне виявлення текстового контенту.

До другого типу, або до врівноважених, належать вечірні й сімейні видання. Врівноважений дизайн характеризується наявністю рівних в дольовому відношенні основних елементів дизайну, а процес зміни контенту не впливає на зміну параметрів дизайну. Врівноважений дизайн передбачає функціонування тексту та ілюстрацій в однакових частках. На думку дослідника, врівноважений дизайн має значно вищу образність візуального тексту. Партнерські відносини між елементами сторінки створюються всім комплексом композиційних та оздоблювальних засобів.

До третього типу - експресивного дизайну - належать бульварні, молодіжні та спортивні види видань. В експресивному дизайні наявні такі ознаки: головна роль залишається за ілюстраціями; мінімізація текстової інформації; сугестивність дизайнерського підходу, яка проявляється в експресивності кольорової гами, великій кількості візуалізованого тексту та незвичних оздоблювальних прийомах [11, с. 54].

Звісно, як уже було зазначено, така сфера людської діяльності, як краса, мода та здоровя, більше від інших повязана з людськими емоціями. Це певною мірою пояснює належність жіночих видань до експресивного типу дизайнерського моделювання. Повноцінне зображення найбільш емоційних та кульмінаційних моментів ключових подій зі світу моди неможливе без фотоілюстрацій.

Тепер проаналізуємо українські спеціалізовані журнали для жінок за наявними архітектонічними елементами та визначимо належність обраних видань до типів дизайнерського моделювання.

Журнал «Elle» складається з 200-270 сторінок, видається один раз на місяць накладом 110 000 примірників, розповсюджується по всій території України. За обєкт дослідження взято число журналу 12 від 18. 01. 2014 р. Формат видання становить 180 мм х 220 мм. Загальна площа однієї журнальної сторінки вираховується за формулою: S = B x L, де S - загальна площа, В - ширина та L - довжина. Таким чином, загальна площа сторінки дорівнює: S = 180 мм х 220 мм = 39 600 мм2. Журнал характеризується бідністю декоративних архітектонічних елементів. У виданні наявне лише лінійне оздоблення вгорі розміром 180 мм х 10 мм із зазначенням посилання назви журналу на сайті twitter.com. Шрифтові елементи видання наявні у особливому дизайні. Основний текст виконано шрифтом, який було розроблено спеціально для журналу Elle, 12-го кегля. В оформленні заголовків використано жирний шрифт здебільшого чорного кольору завбільшки від 16 по 20 кегль. Серед зображальних елементів у виданні бачимо ілюстрації. Доволі рідко зустрічається інфографіка. Один примірник журналу містить більше 500 ілюстрацій (з них приблизно 120 рекламних зображень). Рекламні матеріали ми не вносимо до підрахунків, оскільки вони не несуть інформаційного контенту відповідно до тематичного спрямування журналу. Загальна площа ілюстрацій у виданні становить 1 024 489 мм2, площа інфографіки - 146 760 мм2, або загалом - 1 071 249 мм2. Площа всіх сторінок журналу вираховується, таким чином: 39 600 мм2 х 270 = 10 692 000 мм2.

Так само розглянемо композиційну структуру журналу «Cosmopolitan». Це видання має від 240 до 250 сторінок, видається раз на місяць накладом 185 000 примірників, розповсюджується по всій території України. За обєкт дослідження взято число 12 з 10. 01. 2014 р. Формат видання такий: 215 мм. х 275 мм. Відповідно загальна площа однієї журнальної сторінки становить - 59 125 мм2. У виданні не застосовується будь-яких примітних декоративних елементів. Основний текст набрано простим шрифтом 12 кегля. Велика варіативність у шрифтових елементах полягає у використанні різноманітних заголовків. Так, у заголовках до заміток вжито жирний шрифт 16 кегля. А до великих матеріалів обрано шрифти різних розмірів та кольорів, серед яких важко простежити певну тенденцію. У вигляді зображальних елементів у журналі наявні ілюстрації та інфографіка. В одному номері журналу міститься не менше ніж 400 ілюстрацій (з них приблизно 100 рекламного характеру). Загальна площа ілюстрацій дорівнює - 1 838 005 мм2. Площа всіх сторінок журналу становить: 59 125 мм2 х 250 = 14 781 250 мм2. Відповідно, зображальні елементи в журналі «Cosmopolitan» становлять майже 75% від загального контенту.

Наступний журнал, який ми розглянемо, журнал «Joy». Це видання складається приблизно зі 130 сторінок, видається раз на місяць накладом 80 000 примірників, розповсюджується по всій Україні. За обєкт дослідження взято число 12 з 5. 01. 2014 р. Формат видання: 167 мм. х 223 мм. Відповідно, загальна площа однієї журнальної сторінки становить 37 241 мм2. У виданні не застосовується будь-яких примітних декоративних елементів. Основний текст набрано простим шрифтом 12 кегля. Зміну шрифтових елементів можна побачити у заголовках. Всі заголовки досить різноманітні, мають різний колір та шрифт. Переважають заголовки чорного кольору. Серед зображальних елементів у журналі є багато ілюстрацій та зовсім небагато інфографіки. Інфографіка зазвичай використовується у рубриці «Гороскоп» В одному номері журналу міститься близько 200 ілюстрацій (з них приблизно 50 рекламного характеру). Загальна площа ілюстрацій дорівнює - 645 125 мм2. Площа всіх сторінок журналу становить: 37 241 мм2 х 130 = 4 841 330 мм2. Відповідно, зображальні елементи в журналі «Joy» становлять приблизно 70% від загального контенту.

Висновки до розділу

У роботі ми розглянули особливості композиційного та графічного моделювання сучасних українських спеціалізованих журналів для жінок.

Згідно з результатами проведеного аналізу ми можемо визначити, до якого типу дизайнерського моделювання належать видання «Elle», «Cosmopolitan» та «Joy».

Журнали «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» характеризується порівняно невеликою кількістю декоративних елементів, а от зображальні елементи переважають над усіма іншими. Також ці журнали мають у своєму контенті велику кількість різноманітних шрифтів та кольорів у заголовках

Наприклад у жіночих журналах типу «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» співвідношення до 80% фотографій (і малюнків) - самостійні матеріали. Якщо рахувати не ілюстрації, а публікації, у складі яких є зображальні елементи (скажімо, фоторепортаж - це одиниця виміру, хоча в ньому шість фотографії), то і тоді виявиться, що половина знімків і малюнків ілюструє текст, інше - самостійні твори (фотозамітка, фоторепортаж, фотонарис), в той час як текст пояснює і коментує ці зображальні матеріали, що несуть основний зміст.

Актуальною для сучасних видавців та дизайнерів є проблема формування задуму оформлення, який ураховує всі необхідні компоненти майбутнього твору друку, які б задовольняли потреби читача та видавця. Перед тим, як почати розробляти проект оформлення, необхідно дати відповіді на питання, від яких залежить не лише форма подання інформації, але й сам зміст видання, і, зрозуміло, його успішність: мета, призначення, вид видання, читацька аудиторія та її інтереси, очікуване враження, відповідність публікації певним вимогам, стилю, основні елементи макету, постійні елементи, ілюстративний ряд, види текстових матеріалів, друкарські процеси, терміни виготовлення, способи розповсюдження, витрати на видання і можливі шляхи отримання фінансів.

Існує два аспекти, які визначають зображальні функції журналів, - жанри фотографій та композиція зображального ряду.

Композиційно-графічне моделювання впорядковує різноманіття текстів і заголовків, зображальних та декоративних елементів, засобів обєднання та розмежування, акцентування; встановлює чіткі значеннєві звязки, що визначають вибір, масштаб, зіставлення та послідовність матеріалів. Модель як зразок видання відображає організовану систему, що діє у взаємозвязках елементів. Моделюють не окремий елемент, а групу елементів. Модель - це уніфікація, систематизація, а не механічне зведення стандартів до загальних положень.

У сучасних журналах для жінок «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» за 2013-2014 рік трапляються майже всі жанри фотожурналістики: фотоновина (інформація), фоторепортаж, документальні фото, фотонарис. Систематизація жанрів сучасної фотожурналістики, пропонована багатьма вітчизняними й закордонними авторами, надзвичайно різноманітна за рівнем розуміння функцій візуальної комунікації. Деякі класифікації містять виокремлені з основних публіцистичних і художніх фотографічних жанрів нових жанрів. Канонічними жанрами фотографії є: портрет, пейзаж, натюрморт і контекстна (жанрова) фотографія, які відрізняються обєктом знімання. Тематика сучасних журналів дає змогу широко застосовувати фотографії існуючих жанрів і сприяє формуванню нових.

Елементи оформлення журналу можна розділити на такі основні групи: шрифтові, пробільні, декоративні та зображальні. Будь-яка складова журналу належить до однієї з цих груп. Наприклад, лінійки належать до групи декоративних елементів, діаграма - до зображальних, назва рубрики - до шрифтових. Елемент оформлення - одна з складових частин зовнішньої форми періодичного видання, якій властива певна функція при передаванні змісту і має власне призначення та ряд специфічних ознак, які дозволяють виділити даний елемент з усієї системи оформлення. До елементів оформлення відносять, наприклад, текстовий шрифт, міжколонкові пробіли, лінійки тощо

У роботі ми розглянули особливості композиційного та графічного моделювання сучасних українських спеціалізованих журналів для жінок. Згідно з результатами проведеного аналізу ми можемо визначити, до якого типу дизайнерського моделювання належать видання «Elle», «Cosmopolitan» та «Joy».

Журнали «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» характеризується порівняно невеликою кількістю декоративних елементів, а от зображальні елементи переважають над всіма іншими. Також мають у своєму контенті велику кількість різноманітних шрифтів та кольорів у заголовках. Тому ці видання відносимо до експресивного

РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ

Робоче місце - це зона трудових дій працівника, обладнана для виконання певних операцій виробничого процесу, де взаємодіють три головні елементи праці - предмет, засоби і субєкт праці. На одному робочому місці можуть працювати два або кілька працівників, які виконують спільне завдання. Наукова організація робочого місця передбачає створення працівникові всіх необхідних умов для високопродуктивної і високоякісної праці за можливо менших фізичних зусиль і мінімальному нервовому напруженні та передбачає:

оснащеність робочого місця відповідним основним і допоміжним устаткуванням, технологічною і організаційною оснасткою;

раціональне планування, тобто найзручніше і найефективніше розміщення усіх елементів робочого місця для трудового процесу;

створення безпечних і здорових умов праці.

Просторова організація робочого місця повинна забезпечувати:

відповідність планування робочого місця санітарним і протипожежним нормам і вимогам;

безпеку працівникам;

відповідність просторових відношень між елементами робочого місця, антропометричними, біомеханічними, фізіологічними, психофізіологічними і психічними можливостями людини, що працює;

можливість виконання основних і допоміжних операцій в робочому положенні, що відповідає специфіці трудового процесу, в раціональній робочій позі і з використанням найбільш ефективних прийомів праці;

вільне переміщення працівника за оптимальними траєкторіями;

достатню площу для розміщення обладнання, інструменту, засобів контролю, деталей та ін.

Просторові та розмірні співвідношення між елементами робочого місця повинні дозволяти:

розміщення працівника з врахуванням робочих рухів і переміщень згідно з технологічним процесом;

оптимальний огляд джерела візуальної інформації;

зміну робочої пози і положення;

раціональне розміщення основних і допоміжних засобів праці.

Обовязковою умовою є те, що на робочому місці повинні знаходитись лише ті технічні засоби, які необхідні для виконання робочого завдання, і розміщуватися вони повинні в межах досяжності з метою виключення частих нахилів і поворотів корпусу людини, що працює.

Під час роботи з персональним компютером повинні бути дотримані наступні вимоги.

Вимоги до приміщення. Площу приміщень, в яких розташовують персональні компютери, визначають згідно з чинними нормативними документами з розрахунку на одне робоче місце, обладнане ПК:

площа - не менше 6,0 м2;

обєм - не менше 20,0 м3, з урахуванням максимальної кількості осіб, які одночасно працюють у зміні;

робочі місця повинні бути розташовані на відстані не менше ніж 1 м від стіни з вікном;

відстань між бічними поверхнями компютерів має бути не меншою за 1,2 м;

відстань між тильною поверхнею одного компютера та екраном іншого не повинна бути меншою 2,5 м;

прохід між рядами робочих місць має бути не меншим 1 м.

Вимоги до організації робочого місця з ПК. Конструкція робочого місця користувача ПК має забезпечувати підтримання оптимальної робочої пози з такими ергономічними характеристиками:

ступні ніг - на підлозі або на підставці для ніг;

стегна - в горизонтальній площині;

передпліччя - вертикально;

лікті - під кутом 70-90° до вертикальної площини;

запястя зігнуті під кутом не більше 20° відносно горизонтальної площини;

нахил голови - 15-20° відносно вертикальної площини.

Якщо користування ПК є основним видом діяльності, то ПК і його периферійні пристрої (принтер, сканер тощо) розміщується на основному робочому столі, як правило, з лівого боку. Якщо використання ПК є періодичним, то він, як правило, розміщується

на приставному столі, переважно з лівого боку від основного робочого столу.

Кут між поздовжніми осями основного та приставного столів

має бути 90-140°.

Висота робочої поверхні столу для ПК має бути в межах 680- 800 мм, а ширина - забезпечувати можливість виконання операцій в зоні досяжності моторного поля.

Рекомендовані розміри столу: висота 725 мм, ширина 600- 1400 мм, глибина 800-1000 мм.

Робочий стіл для ПК повинен мати простір для ніг висотою не менше 600 мм, шириною не менше 500 мм, глибиною на рівні колін не менше 450 мм, на рівні витягнутої ноги - не менше 650 мм.

Робочий стіл для ПК, як правило, має бути обладнаним підставкою для ніг шириною не менше 300 мм та глибиною не менше 400 мм, з можливістю регулювання по висоті в межах 150 мм та кута нахилу опорної поверхні - в межах 20°. Підставка повинна мати рифлену поверхню та бортик на передньому краї заввишки 10 мм. Застосування підставки для ніг тими, у кого ноги не дістають до підлоги, є обовязковим.

Робоче сидіння (сидіння, стілець, крісло) користувача ПК повинно мати такі основні елементи: сидіння, спинку, стаціонарні або знімні підлокітники. У конструкцію сидіння можуть бути введені додаткові елементи, що не є обовязковими: підголовник та підставка для ніг.

Робоче сидіння користувача ПК повинно бути підйомно- поворотним, таким, що регулюється за висотою, кутом нахилу сидіння та спинки, за відстанню спинки до переднього краю сидіння, висотою підлокітників. Регулювання кожного параметра має бути незалежним, плавним або ступінчатим, мати надійну фіксацію.

Хід ступінчатого регулювання елементів сидіння має становити для лінійних розмірів 15-20 мм, для кутових - 2-5°. Зусилля під час регулювання не повинні перевищувати 20 Н. Ширина та глибина сидіння повинні бути не меншими за 400 мм. Висота поверхні сидіння має регулюватися в межах 400-500 мм, а кут нахилу поверхні - від 15° вперед до 5° назад. Поверхня сидіння має бути плоскою, передній край - заокругленим. Висота спинки сидіння має становити 300±20 мм, ширина - не менше 380 мм, радіус кривизни в горизонтальній площині - 400 мм. Кут нахилу спинки повинен регулюватися в межах 0-30° відносно вертикального положення. Відстань від спинки до переднього краю сидіння повинна регулюватись у межах 260-400 мм.

Для зниження статичного напруження мязів рук необхідно застосовувати стаціонарні або знімні підлокітники довжиною не менше 250 мм, шириною 50-70 мм, що регулюються по висоті над сидінням у межах 230±30 мм та по відстані між підлокітниками в межах 350-500 мм.

Поверхня сидіння, спинки та підлокітників має бути напівмякою, з неслизьким, ненаелектризовувальним, повітро- непроникним покриттям та забезпечувати можливість чищення від бруду.

Монітор та клавіатура мають розташовуватися на оптимальній відстані від очей користувача, але не ближче 600 мм, з урахуванням розміру алфавітно-цифрових знаків та символів.

Відстань від екрана до ока працівника повинна складати

Розташування монітору має забезпечувати зручність зорового спостереження у вертикальній площині під кутом ±30 град. від лінії зору працівника.

Клавіатуру слід розміщувати на поверхні столу або на спеціальній, регульованій за висотою, робочій поверхні окремо від столу на відстані 100-300 мм від краю, ближчого до працівника. Кут нахилу клавіатури має бути в межах 5-15 град.

Робоче місце з ПК слід оснащувати пюпітром (тримачем) для документів. Пюпітр повинен бути рухомим та встановлюватись вертикально (або з нахилом) на тому ж рівні та відстані від очей користувача ПК, що і монітор.

Розміщення принтера або іншого пристрою введення- виведення інформації на робочому місці має забезпечувати добру видимість монітору, зручність ручного керування пристроєм введення-виведення інформації в зоні досяжності моторного поля: по висоті 900-1300 мм, по глибині 400-500 мм.

При потребі високої концентрації уваги під час виконання робіт з високим рівнем напруженості суміжні робочі місця з ПК необхідно відділяти одне від одного перегородками висотою 1,5- 2 м.

Режим праці та відпочинку користувачів ПК встановлюютьз урахуванням психофізіологічної напруженості їхньої праці, динаміки функціонального стану систем організму та працездатності. Раціональний режим праці та відпочинку передбачає запровадження регламентованих перерв, рівномірний розподіл навантажень протягом робочого дня, регулярні комплекси вправ для очей, рук, хребта, поліпшення мозкового кругообігу та психофізіологічне розвантаження.

З метою запобігання перевантаження організму як в цілому, так і окремих його функціональних систем, передусім зорового та рухового аналізаторів, центральної нервової системи, загальний час щоденної роботи з ПК обмежують. Робота з персональним компютером вважається основною, якщо вона займає не менше як 50 % часу робочого дня чи робочої зміни.

З урахуванням характеру трудової діяльності, напруженості та важкості праці з використанням ПК під час основної роботи за восьмигодинної робочої зміни встановлюють додаткові регламентовані перерви:

для операторів персональних компютерів тривалістю 15 хв через дві години роботи;

для операторів компютерного набору тривалістю 10 хв через кожну годину роботи.

За жодних умов безперервна робота з ПК не повинна перевищувати чотири години.

За дванадцятигодинної робочої зміни протягом перших восьми годин регламентовані перерви встановлюють аналогічно до восьмигодинної робочої зміни, а протягом останніх чотирьох годин тривалістю 15 хв через кожну годину незалежно від характеру трудової діяльності.

Користувачі персональних компютерів, для яких ця робота є основною, підлягають медичним оглядам: попереднім - під час влаштування на роботу і періодичним - протягом трудової діяльності раз на два роки. Жінок з часу встановлення вагітності та в період годування дитини грудьми до роботи з ПК не допускають.

ВИСНОВКИ

У бакалаврській роботі досліджено зображальний контент журналів для жінок «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» за 2013-2014 роки. Проаналізовано походження поняття контент, його емпіричне значення та використання. Важливе місце в дослідженні посідають праці науковців, що вивчали та досліджували подібну проблематику, а саме засоби візуалізації періодичних видань.

Серед вітчизняних дослідників поняття «зображальний контент» представлене в основному працями В. Шевченко [49] та Б. Черняков [46]. Фактичний матеріал чи узагальнювальні спостереження із проблематики зображального контенту, містять окремі журналістикознавчі роботи Б. Валуєнка [8].

На сучасному етапі вперше до проблем функціонування, архітектоніки журнальних видань для жінок дослідники звернулися в 1990-ті рр.: це насамперед серія праць Р. Ямпольської [52], у яких аналізуються типологічні особливості жіночої преси, тенденції її розвитку, основні проблемно-тематичні напрями. Пізніше починають зявлятися публікації, присвячені окремим російським і українським жіночим журналам, деяким аспектам їхнього вивчення (Є. Коломийцева [22], В. Скоробагатько [34], О. Сушкова [35], Р. Фрумкіна [40], С. Черменська [41] та ін.); наукові розвідки, у яких ідеться про діяльність видавничих холдингів «Іndependent Medіa» й «Burda» в Україні, що випускають адаптовані західні видання типу «Elle», «Cosmopolіtan», «Joy» та ін. (Є. Пльонкіна [28], О. Лукянова [24] та ін.). У працях таких учених, як Т. Дашкова [14], Є. Забадикіна [17], О. Здравомислова [18] та ін., достатньо уваги приділено специфіці жіночих журналів, виокремленню їхніх типологічних властивостей.

Також чималу увагу приділено методології наукового дослідження. Серед методів, які застосовані для аналізу журналів, слід назвати загальнонаукові: аналіз і синтез, класифікація, порівняння, узагальнення. Наголошується на винятковій важливості застосування системного підходу, використання можливостей системно-структурного аспекту дослідження та системно-функціонального аналізу зображальної журналістики.

З урахуванням початкового характеру дослідження, гострої необхідності цілісного моделювання процесу становлення зображальної журналістики, наявним є переважання описових засобів, що пояснюється їх технічною простотою, тематичною універсальністю і можливістю заповнювати фактологічні лакуни, обумовлені відсутністю відповідних даних щодо ранніх етапів розвитку зображальної журналістики. При цьому дані зображальних джерел і зображальних публікацій переводяться в мовну, тобто описову форму, що є нормою у практиці сучасних історичних досліджень.

Наведене теоретичне обґрунтування і узагальнення проблеми системної організації та закономірностей розподілу зображального контенту сучасних українських журнальних видань для жінок. Новий підхід до проблеми базується на понятті архітектоніки, яка відображає матеріальний та інформаційно-естетичний взаємозвязок внутрішнього змісту та елементів структури журналу, логічну організацію співпідпорядкованості та гармонійне застосування елементів і засобів, розмірні та кількісні пропорції, збалансоване поєднання шрифтових та зображальних блоків.

У сучасних журналах для жінок «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» за 2013-2014 роки використано майже всі жанри фотожурналістики: фотоновина (інформація), фоторепортаж, документальні фото, фотонарис. Систематизація жанрів сучасної фотожурналістики, пропонована багатьма вітчизняними й закордонними авторами, надзвичайно різноманітна за рівнем розуміння функцій візуальної комунікації. Деякі класифікації містять виокремлені з основних публіцистичних і художніх фотографічних жанрів нових жанрів. Канонічними жанрами фотографії є: портрет, пейзаж, натюрморт і контекстна (жанрова) фотографія, які відрізняються обєктом знімання.

З архітектонікою нерозривно повязані композиція та структура журналу. Структура визначає місце кожного з елементів журнальної сторінки щодо їх ролі та змісту, композиційні закономірності встановлюють взаємозвязки та відношення елементів - рівнозначність, підпорядкованість. Завдання архітектоніки журналу полягає у виборі елементів і організації моделі на їх основі, візуально-змістової єдності всіх зорово сприйманих елементів: зображень, шрифтів, лінійок, плашок, кольорів, тонів, проміжків. У сприйнятті читача відбувається перехід текстових змістів у зображальні, синтез їх у цілісність, що розкриває зміст журналу.

Зображальні елементи займають від 65% до 80% площі журналу, вони не лише доповнюють текстовий матеріал, а й виступають самостійним елементом з власним змістом. Зображальні елементи поділяються на фотографічні, штрихові, інфографіку. У всіх досліджуваних журналах простежується тенденція щодо зменшення кількості зображень та їх площі зі зменшенням формату.

Фотографічні зображення застосовуються у всіх сучасних журналах, площа однієї фотографії в середньому 710 мм2, штрихових зображень - 13% середньою площею 747 мм2, інфографіки лише 10% площею 829 мм2. Групування їх у добірки відбувається подібно до текстових матеріалів. Добірки зустрічаються лише у 7% сучасних українських журналів.

На форму зображальних елементів та їх замкненість істотно впливає кількість зображень на сторінці, кількість заголовків, декоративних елементів. Зображальні елементи в основному мають вертикальну, горизонтальну, квадратну, фігурну форму. Понад 85% із них замкнених, незамкнені частіше штрихові. У 24% журналів поверх зображення розташовують заголовні компоненти.

Виявлено композиційні варіанти та їх модифікації розташування зображень щодо тексту та заголовка. За місцем в архітектоніці журналів реклама відповідає функціям зображальних елементів. Досліджувані журнали «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» застосовують приблизно 30% реклами. Для неї відводять цілі сторінки, формують рекламні блоки, інші розміщують рекламу серед текстових матеріалів, що веде до зменшення кількості зображень, які стосуються теми журналу.

У журналах «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» використовують такі типи зображального контенту: фоторепортаж, фотоновина, фото папараці, фотосесія та фотоілюстрація. Визначальними для типології журналу є також ознаки його архітектонічних елементів: сталість чи періодичність застосування, рівень розмаїтості, просторові характеристики. Дослідження композиційно-графічної моделі журналу, в якій усі елементи мають своє місце, дає змогу розробити типологію зображальних елементів журналу.

На гармонійний зміст журналу впливають: формат, розмірні характеристики; кількісно-якісні співвідношення шрифтів, шпальт, декоративних і зображальних елементів, заголовних компонентів; обємно-просторова організація елементів та комплексів, композиційні схеми розташування заголовків та зображень. На великій кількості фактичного матеріалу виокремлено три архітектонічні типи, в основі яких лежить переважання одного чи кількох архітектонічних елементів щодо інших або їх урівноваженість: експресивний, інформативний, збалансований типи.

Залежно від тематичної спрямованості журналу існують певні закономірності у формуванні композиційно-графічної моделі та дизайну видань.

Існує три головні різновиди моделювання: сервісний, врівноважений і експресивний.

У роботі ми розглянули особливості композиційного та графічного моделювання сучасних українських спеціалізованих журналів для жінок «Elle», «Cosmopolitan» та «Joy».

Тож, як бачимо, журнали «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» характеризується порівняно невеликою кількістю декоративних елементів, а от зображальні елементи переважають над усіма іншими. Також мають у своєму контенті велику кількість різноманітних шрифтів та кольорів у заголовках. Тому ці видання належать до експресивного типу моделювання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Альперина С. И. Американское и российское издание журнала COSMOPOLITAN: сравнительный анализ / С. Альперина // Вестник МГУ. Сер. 10. Журналистика. - 2000. - № 2. - С. 87-102.

Архитектурное черчение: Справочник / Д. И. Ткач, Н. Л. Рускевич, П. Р. Ниринберг, М. Н. Ткач; Под ред. Д. И. Ткача. - К.: Будивэльнык, 1991. - 272 с.

Афанасьєв Л. І. Основи фотожурналістики: Методичні матеріали для студентів заочного та дистанційного навчання з спеціальності Журналістика. / Л. Афанасьєв. - Харків, 2001. - 17 с.

Божко Ю. Г. Архитектоника и комбинаторика формообразования: учеб. для студ. худ.-пром. вузов. / Ю. Божко. - К.: Вища школа, 1991. - 245 с.

Большой энциклопедический словарь. - М.: Большая Рос. энциклопедия;

Брудный А. А. Понимание и общение. / А. Брудный. - М.: Знание, 1989. - 64 с.

Валуенко Б. В. Использование «нематериальных» фактур во внешнем оформлении книги. / Б. Валуенко. - К.: Реклама, 1989. - 32 с.

Валуєнко Б. В. Специфіка оформлення книжкових оправ. / Б. Валуенко. - К.: Час, 1990. - 48 с.

Волкотруб И. Т. Основы художественного конструирования: учеб. для учащ. сред. спец. учеб. заведений. - 2-е изд., перераб. и доп. / И. Волкотруб. - К.: Вища школа. Голов. изд-во, 1988. - 192 с.

Герчук Ю. Я. История графики и искусства книги: учеб. пособие для студ. вузов. / Ю. Герчук. - М.: Аспект Пресс, 2000. - 320 с.

Головко С. Особенности газетного оформления // Журналист. - 2001. - № 3. - С. 72.

Гончарова Н. А. Композиция и архитектоника книги // Книга как художественный предмет. / Н. Гончарова. - М., 1990. - Ч.2: Формат. Цвет. Конструкция. Композиция. - С. 291-394.

Горевалов С. И. Слово и изображение (Современная военная печать в системе средств массовой информации): дис... канд. филол. наук: 10.01.10 / Киевский гос. ун-т им. Т. Г. Шевченко. - К., 1991. - 162 с.

Дашкова Т. Идеология в лицах. Формирование визуального канона в советских журналах 1920-х - 30-х годов / Т. Дашкова // Культура и власть в условиях ком-муникативной революции ХХ века. Форум немецких и российских исследователей / [под ред. К. Аймермахера, Г. Бордюгова и И. Гарбовского]. - М., 2002. - С. 103-128.

ДСТУ 3017-95. Видання. Основні види, терміни та визначення. - К.: Держстандарт України, 1995. - 50 с.

ДСТУ 3018-95. Видання. Поліграфічне виконання. Терміни та визначення. - К: Держстандарт України, 1995. - 21 с.

Забадыкина Е. Сексизм в средствах ма-ссовой информации / Е. Забадыкина // Все люди сестры. Бюллетень ПЦГИ. - 1994. - № 3. - С. 20-27.

Здравомыслова О. Женская тема в жур-налистике / О. Здравомыслова, Н. Кигай // Женщина плюс. - 1999. - № 1. - С. 28-31.

Іванов В. Ф. Техніка оформлення газети: курс лекцій: навч. посібник для студ. фак. журналістики. / В. Іванов. - К.: Знання, 2000. - 222 с.

Картер М. А. Сучасний дизайн газет. / М. Картер. - К.: Нац. ін-т Преси, 1998. - 18 с.

Киселев А. П. История оформления русской газеты (1702-1917 гг.): учеб. пособие. / А. Киселев. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. - 192 с.

Коломийцева Е. Ю. Отечественные женские журналы XX века: история развития и типология / Е. Ю. Коломийцева. - М. : Лазурь, 2008. − 132 с.

Литвинов В. Латинсько-український словник: 10 тис. найуживаніших латинських слів / В. Литвинов. - К. : Українські пропілеї, 1998. - 710 с.

Лукянова О. М. Про деякі жіночі журнали видавничого концерну Бурда-Україна / О. Лукянова. - Вісник СумДУ. - 2004. − № 1. - С. 175-179.

Маклюэн Г. Понимание медиа: Внешние расширения человека [пер. с англ. В. Николаева] / Г. Маклюэн. - М. : Каннон-Пресс-Ц, 2003. - 464 с.

Мжельская Е. Л. Редакторская подготовка фотоизданий / Е. Л. Мжельская. - М., 2005. - С. 26.

Морозов С. А. Творческая фотография / С. А. Морозов. - М. : Планета, 1989. - С. 76.

Пленкина Е. Проблемы типологии женских изданий [Электронный ресурс] / Е. Пленкина // Журналистика. - 2001. − № 22. − Режим доступа: #"justify">Прилюк Д. М. Проблеми теорії публіцистики (Архітектоніка твору): Текст лекції // Наукові записки Ін-ту журналістики. / Д. М. Прилюк. - К., 2002. - Т.6. - С. 9-36.

Різун В. В. Моделювання і технологія редакторських систем / Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. / В. Різун. - К., 1995. - 200 с.

Різун В.В., Скотникова Т.В. Методи наукових досліджень у журналістикознавстві: Навчальний посібник / Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики. - К., 2005. - 97 с.

Різун В. В. Вплив гарнітури шрифту на сприймання тексту // Наукові записки Ін-ту журналістики. / В. Різун, Н. Любарщук. - К., 2000. - Т.1. - С. 129-130..

Різун В. В. Теорія масової комунікації : підручник / В. Різун. - К. : Видав. центр «Просвіта»,2008. - 260 с.

Скоробогатько В. Красота в дамском стиле (об оформлении женских журналов) / В. Скоробогатько // Журналист. - 2008. - № 2. - С. 70-72.

Сушкова О.М. Типологія періодичних видань для жіночої аудиторії / О.М. Сушкова // Вісник КиМУ. - К. : КиМУ, 2004. - Вип. 3. - С. 68-79.

Тертычный А. Жанры периодической печати : учеб. пособ. / А. Тертычный. - М., 2000. - 340 с.

Тимошик М. С. Українські видавничі стандарти: До питання про концепцію розробки і впровадження у практику вітчизняного книговидання // Наукові записки Ін-ту журналістики. / М. Тимошик. - К., 2001. - Т. 3. - С. 41-49.

Тимошик М. С. Її величність книга: Історія видавничої справи Київського університету, 1834-1999. / М. Тимошик. - К.: НВЦ «Наша культура і наука», 1999. - 306 с.

Тулупов В. В. Дизайн и реклама в системе типологических признаков российских газет: филологический, философско-психологический и творческий аспекты: автореф. дис... на здобуття наук. ступеня д-ра филол. наук: 10.01.10 «Журналистика» / В. Тулупов. - Краснодар, 2000. - 45 с.

Фрумкина Р. Ода глянцевым журналам / Р. Фрумкина // Русский журнал. - 2000. - 14 марта.

Черменская С. М. Зарубежные женские глянцевые журналы в информационном пространстве России: трансформация коммуникативных моделей в условиях глобализации : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук / С. Черменская. − М., 2006. − 20 с.

Черняков Б. И. Фотография в изобразительной журналистике: Генезис технических и творческих возможностей / Ін-т систем. досліджень при Мін-ві освіти України. / Б. Черняков. - К.: ВІПОЛ, 1996. - 119 с.

Черняков Б. І. Методи дослідження ранньої зображальної журналістики. / Б. Черняков. - К.: Центр вільної преси, 1998. - 19 с.

Черняков Б. І. Зображальна журналістика в друкованих засобах масової інформації: Ілюстрована періодика від виникнення до середини ХІХ ст. / Б. Черняков.- К.: Центр вільної преси, 1998. - 115 с.

Черняков Б. І. Зображальна журналістика як предмет і як обєкт журналістикознавчого дослідження. / Б. Черняков. - К.: Центр вільної преси, 1998. - 79 с.

Черняков Б. І. Розвиток технологій ілюстрування творів ранньої зображальної журналістики: Навч. посібник / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. Ін-т журналістики. / Б. Черняков. - К., 1999. - 24 с.

Шевченко В. Е. Елементи оформлення сучасного газетного видання // Наукові записки Ін-ту журналістики. / В. Шевченко. - К., 2000. - Т.1. - С. 88-95.

Шевченко В. Е. Заголовний комплекс сучасної молодіжної газети - важливий засіб її змістового спрямування // Стиль і текст. - Вип.2. / В. Шевченко - К.: Інститут журналістики, 2001. - С. 197-207.

Шевченко В. Е. Типологія сучасних журналів - засіб вивчення світогляду суспільства / В. Е. Шевченко // Наукові записки Інституту журналістики. - Т. 28 (липень-вересень). - К., 2007. - С. 43-48.

Шевченко В. Е. Медіадизайн як напрямок фахової підготовки журналістів / В. Е. Шевченко // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. - Т. 19 (58). № 5. Филология. Социальные коммуникации - Симферополь 2008. - Т. 21 (60). - № 1. - С. 328-332

Ямпольская Р. М. Женская пресса. Ее типологические особенности / Р. Ямпольская // Вестник МГУ. Сер. 10. Журналистика. - 1995. - № 1. - С. 15-25

Бикова К. Подивись, як виглядають наші героїні // Elle. - 2013. - № 9. - С. 46 - 48.

Кузьмин А. Адам Сендлєр // Elle. - 2014. - № 3. - С. 52.

Клингенбер. О. Шеффі Граф: закуповує повзунки // Elle. - 2013. - № 9. - С. 63.

Клингенбер. О. Dante Park // Elle. - 2013. - № 11. - С. 84.

Накіс А. Без правил // Joy. - 2013. - № 11. - С. 78.

Лоптева О. Курс на північ: Французький берег // Joy. - 2013. - № 9. - С.53.

.