Трихограма, практичне використання окремих видів у захисті рослин від шкідників

Царство

Тварини <#"811980.files/image001.jpg">

Рис. 1.1. Вусики трихограми (зліва - самки; справа - самця)

Яйце трихограми прозоре і не має жовтка. У нього дві оболонки: зовнішня - хоріон і внутрішня - жовткова. Остання не виконує трофічних функцій, через що зародок не отримує живлення від внутрішнього вмісту яйця хазяїна.

Личинка має три віки, линяє двічі. Личинкові шкурки скидаються неповністю, тому в личинок другого і третього віків на задньому кінці тіла зберігається личинкова шкурка. Личинка першого віку має добре помітні мандибули, вона активно живиться вмістом яйця хазяїна. Наприкінці другого віку порожнина тіла личинки заповнена жировим тілом, а в третьому віці до кінця розвитку середня кишка так роздувається від їжі, що личинка здається пузироподібною. У міру розвитку личинки оболонка яйця хазяїна починає поступово темніти. До завершення живлення личинки і переходу у фазу пронімфи яйця хазяїнів набувають характерного чорного кольору, найчастіше із синюватим відтінком. Це дає змогу легко відрізнити заражені трихограмою яйця від незаражених.

Заляльковується трихограма всередині яйця хазяїна. Дорослі особини, що народжуються з лялечок, прогризають отвір в оболонці яйця і виходять назовні.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ БІОЛОГІЇ ТА ЕКОЛОГІЇ ТРИХОГРАМИ

.1 Особливості біології

Найважливіші біологічні властивості залишаються спільними для всіх представників видів та внутрішньовидових форм роду Trichogramma.

Усі вони є паразитами яєць комах, багато з яких шкодять сільськогосподарським культурам і лісовим насадженням (близько 200 видів). У них тільки личинка веде паразитичний спосіб життя, імаго - живе вільно. Личинка живиться вмістом яєць хазяїнів, усередині яких розвивається, і знищує хазяїна ще у фазі яйця, що має важливе практичне значення.

Як було сказано вище, розвиток трихограми відбувається всередині яєць шкідників, в середину яких самка відкладає свої яйця проколюючи оболонку яйця господаря. При зараженні самка знаходить яйце хазяїна, досліджує його придатність, обмацуючи вусиками, піднімається на нього, проколює яйцекладом оболонку і вводить усередину своє яйце (рис. 2.1.). Кількість яєць, що відкладаються в одне яйце хазяїна, залежить від його розміру. У яйце зернової молі чи млинової вогнівки самка відкладає одне яйце, у яйця совок і плодожерок - два-чотири яйця, у яйця бузкового бражника - до 40 яєць. Яйця із щільною оболонкою, як, наприклад, у деяких шовкопрядів, трихограма не в змозі проколоти і заразити. Найбільшу кількість яєць самка відкладає в перший день життя.

Народившись, личинка відразу приступає до живлення вмістом яйця господаря. З початку народження вона повністю забезпечена їжею. Вмісту яйця господаря їй вистачає для повного розвитку. Але у разі перезараження яєць хазяїнів через брак живильного матеріалу народжуються карликові, недорозвинені особини: самки зі зниженою плідністю, коротко крилі чи безкрилі самці. Дуже перезаражені яйця хазяїна зморщуються і засихають. У природі це явище іноді вдається спостерігати в кладках яєць капустяної совки. Трихограма нерідко робить уколи яйця хазяїна, не відкладаючи своїх яєць. Такі яйця засихають і гинуть.

Рис. 2.1. Відкладання яєць самкою трихограми

Самки народжуються вже готові до яйцекладки з основною кількістю зрілих яєць у яєчнику (проовігенний тип розвитку) Крім них, у кожній трубці міститься також незначна кількість ооцитів (від двох до восьми у кожній трубці). Спарювання трихограми відбувається відразу після виходу із яєць хазяїна.

Плідність трихограми залежить від багатьох чинників, з яких можна виділити вплив середовища мешкання (сухе повітря й висока температура пригнічують трихограму, а наявність крапельно-рідкої вологи, навпаки, сприяє підвищенню плідності й тривалості життя паразита), хімічний вміст та розмір яєць хазяїна, можливість живлення дорослої комахи (наявність квітучої рослинності, крапельної вологи), тощо. Так плідність самок при схожих умовах (вологість 70-80%, температура + 25°С), в середньому, становить під час розвитку в яйцях щавлевої совки 52, зернової молі 31, біланів 19 яєць. Максимальна плодючість самок становить 80 яєць.

Розвиток трихограми від яйця до дорослої комахи проходить дуже швидко. Протягом одного покоління хазяїна - совок і плодожерок - основні види паразита дають по два покоління. Наприклад, тривалість розвитку деяких видів при постійній температурі 30°С становить вісім днів, при 28 - дев'ять, при 25 -11, при 22 - 14, при 20 - 16, при 18 - 21, при 16 - 27, при 13 - 40, при 11,5 - 53 дні. Нижній поріг розвитку трихограми лежить у межах 10°С. При цій температурі личинки третього віку (передлялечки) впадають у діапаузу. Так трихограма зимує в природі в яйцях різних хазяїнів. У період вегетації виживаність передімагінальних фаз трихограми дуже висока. Виживаність у широкому діапазоні температур від 15°С до 30°С і вологості від 30 до 80% лежить у межах 78-99%. Морози понад - 20°С і часті відлиги викликають загибель значної кількості зимуючого запасу трихограми.

За вегетаційний сезон на Півдні України розвивається дев'ять-десять поколінь паразита, у північно-західній зоні - шість-вісім поколінь.

Для всіх видів характерна кількісна перевага самок. У потомстві Т. embryophagum самці, як правило, відсутні. У Т. euproctidis за сприятливих умов спостерігається 64-89% самок, співвідношення статей становить 3-4:1. У міру наближення до депресивних умов кількість самок у деяких популяціях зменшується до 46-55% (співвідношення статей 1:1). У Т. сасоесіае - відповідно 4:1 і 2:1. Очевидно, співвідношення статей регулюється впливом фізичних чинників, крім того, велике значення має хазяїн. Так, при зараженні трихограмою великих за розміром яєць у потомстві народжується до 90% самок, а дрібних - до 60-70%.

Життєвий цикл трихограм не приурочені до циклу розвитку певного господаря.

Кількість у весняно-літній період незначна, й для успішного стримування розвитку шкідників потрібні випускання ентомофага, розмноженого в лабораторних умовах. Слід зазначити, що паразит не здатний до активного розселення на значні відстані й обмежується короткими перельотами на 10-12 метрів.

2.1.1 Бура трихограма

Бура трихограма найширше застосовується в боротьбі з польовими шкідниками. Вона досить багатоїдна і дуже поширена. У нашій країні її використовують для боротьби з совками і стебловим метеликом.

Забарвлення тіла варіює від світло-бурого до чорного кольору. Яйцеклад дорівнює третині довжини грудей і черевця, разом узятих.

У лісових насадженнях зустрічається рідко. Поширена як у посушливих, так і у вологих районах. Тривалість розвитку її дещо більша, ніж в інших видів трихограми. Плодючість при розмноженні в яйцях зернової молі коливається від 20 до 40 яєць. Кількість самок втроє більша, ніж самців.

Бура трихограма представлена великою кількістю географічних форм, які не схрещуються між собою, Встановлено, що особини які жили в одній географічній зоні, але віддалено на 200 - 300 кілометрів, не схрещуються. Однак після чотири-шестимісячного перебування в однакових умовах спостерігається їх спарювання.

Більшість форм бурої трихограми неохоче заражають яйця капустяних біланів.

Бура трихограма розселюється, як правило, пішим способом, але при температурі 25-30° часто злітає. Напрямок розселення трихограми в значній мірі визначається напрямком вітру. Швидкість розселення може бути значною. Так, у польових умовах через 3 години трихограма зустрічається на відстані до 9 метрів від місця випуску. її ефективність буває достатньо помітною в радіусі до 30 метрів. Як правило, піше розселення трихограми проходить повільно, в зв'язку з чим створюються її вогнища, де ефективність трихограми висока. Швидше поширюється трихограма при пасивних перельотах.

Численні факти свідчать про те, що далекі перельоти трихограми бувають дуже часто. Потрапляючи в нові умови існування, паразити завдяки багатоїдності порівняно легко знаходять необхідні для зараження яйця комах. У зв'язку з цим, поряд з основними вогнищами трихограми в місцях її випуску створюються нові, більш віддалені вогнища. Ефективність яйцеїдів у новостворених вогнищах буде помітною лише в наступних поколіннях.

Бура трихограма зустрічається, як правило, на цукрових буряках, зайнятих парах, капусті, конюшині, кукурудзі та ін. Основними її живителями є озима і , капустяна совки. Однак може розмножуватися й на інших видах комах: на совках гороховій, городній, гаммі, бавовниковій, конюшиновій, люцерновій; на метеликах кукурудзяному, лучному; на біланах капустяному, ріп'яному, брукв'яному; на капустяній молі, гороховій плодожерці.

Оптимальними умовами для розвитку і життєдіяльності бурої трихограми є температура в межах від 17 до 30°С і вологість від 55 до 95%. Яйцеїди особливо активні в сонячну погоду. Однак вони уникають прямих сонячних променів. Вранці вони, як правило, зосереджуються на верхній, найбільш освітленій стороні листа, а в середині дня в зв'язку з підвищенням температури переходять на нижню сторону. При температурі 35-36° ховаються в затінок.

2.1.2 Жовта трихограма

В жовтою трихограми (або паліди) самки одноколірні, лимонно-жовті, самці сіруваті. Яйцеклад довший, ніж у інших видів. Живителями бувають: листокрутки, хвилівки, кільчастий та сосновий шовкопряди, соснова совка та ін.

Вид екологічно пристосований до життя в деревних багаторічних насадженнях. На відміну від бурої трихограми, яка, поселяючись у кроні плодових дерев, зосереджується в центральній її частині, жовта трихограма заселяє крону рівномірно. Це типовий вологолюбивий вид, тому найбільш поширений на Поліссі та в Лісостепу, а в степовій зоні зустрічається лише в змішаних насадженнях, розміщених у понижених місцях (балки, ділянки поблизу рік). Плодючість вища, ніж у інших видів трихограми (30 - 47 яєць). Співвідношення самок і самців 4:1.

Важливою особливістю жовтої трихограми є її здатність до активного перелітання. Досліди показали, що при випуску трихограми на дерева одного ряду вона відразу ж перелітає на дерева суміжних рядів, а через місяць після випуску рівномірно заселяє дерева в зоні 50 метрів. При температурі 25° і зниженні відносної вологості повітря до 40%, а також при температурі 20° і вологості в межах 40-75% розвиток жовтої трихограми затримується. Плодючість самок при температурі 20° дещо зменшується в порівнянні з плодючістю її при температурі 25°, особливо при вологості 40%, і при змінній температурі, коли вдень вона становить 25°, а вночі знижується до 20°, плодючість самок підвищується і буває вищою, ніж при постійних температурах.

Найвищий процент самок у популяціях буває за умов, коли трихограма розвивається при температурі 25° і відносній вологості 75%. При температурі 20° кількість самок у популяціях зменшується, і особливо різко при вологості повітря 40%. Кількість самок у популяціях при температурі 20° зменшується і в тому разі, коли паразит розвивається при змінних температурах.

Негативною рисою жовтої трихограми є те, що значна кількість самок не заражає яйця ситотроги. При вологості 75% яйця ситотроги заражали 70% самок, а при вологості 40% - не більше 30%.

Досвід масового розмноження жовтої трихограми в лабораторних умовах свідчить, що зараження яєць ситотроги у віваріях, як правило, коливається в межах 50 - 60% і лише інколи досягає 70 - 75%. Збільшенням кількості трихограми у віваріях не вдається підвищити процент зараження яєць.

Іншим серйозним недоліком жовтої трихограми є те, що при розмноженні її в яйцях ситотроги тривале зберігання яєць на холоді призводить до різкого зниження виходу трихограми. Можливий строк зберігання заражених яєць ситотроги не перевищує 1 - 1,5 місяця. При більш тривалому зберігання різко знижується процент відродження яйцеїдів і зменшується плодючість самок. Це виключає можливість масового нагромадження жовтої трихограми.

У зв'язку з цим використання жовтої трихограми в садах ґрунтується на подовженні періоду випуску яйцеїдів. Досвід показав, що трихограму в садах можна випускати протягом всього періоду яйцекладки першої генерації плодожерки.

Жовта трихограма весною з'являється в першій половині травня, через кілька днів після з'явлення бурої трихограми. Протягом сезону в умовах Лісостепу України вона дає вісім-дев'ять генерацій.

Сума ефективних температур, необхідна для розвитку жовтої трихограми, коливається в межах 144-154 °С. Поріг розвитку дорівнює 10°С.

Жовта трихограма в степовій зоні України в промислових садах не зустрічається. Якщо ж її спеціально випустити, вона, як правило, розмножується протягом сезону і залишається на зимівлю в заражених яйцях, проте на наступний рік не виявляється. Можна припустити, що вона не зберігається в зв'язку з відсутністю весною яєць комах, придатних для зараження.

Встановлено, що жовта трихограма на півдні України починає відроджуватися в другій половині квітня, тим часом як яйцекладка плодожерки і листокруток починається в другій половині травня. Яйцеїди, не знаходячи тривалий час яєць, придатних для зараження, гинуть.

Дуже важливо забезпечити трихограму яйцями комах для безперервного розмноження її в садах протягом всього літа. В умовах півдня України яйця яблуневої плодожерки і листокрутки є в садах протягом всього літнього періоду, що створює можливість для безперервного розмноження трихограми. Для цього достатньо раз випусти її в період яйцекладки першої генерації плодожерки, а далі кількість трихограми збільшується природним чином. Тому із з'явленням яєць другого покоління плодожерки ефективність трихограми різко зростає. Необхідно відзначити, що в садах не вдається досягнути повного ефекту в зараженні яєць першої генерації плодожерки.

.1.3 Безсамцева трихограма

Безсамцева трихограма забарвлена в жовто-бурий колір. Біля основи черевця є темна поперечина смужка. Яйцеклад завдовжки в третину довжини грудей і черевця, разом узятих. Самців немає. Забарвлення тіла особин, відроджених із личинок, що перезимували, темно-коричневе, літніх форм - блідо-жовте.

Безсамцева трихограма заражує яйця таких видів комах: листокруток, совок, шовкопрядів, парусників, біланів, золотогуза, вогнівок. У садах найчастіше паразитує на яблуневій плодожерці. Тривалість життя яйцеїдів при сприятливих умовах становить 17 - 19 днів. Плодючість самок в умовах підвищеної вологості (75%) низька (6 - 12 яєць), а із зниженням вологості зростає: при вологості 53% вона становить 16 - 19 яєць. Таким чином, цей вид порівняно посухостійкий і має перевагу перед іншими видами для використання проти яблуневої плодожерки в більш посушливих районах.

Плодючість безсамцевої трихограми при розмноженні її на різних комахах неоднакова. При розмноженні в яйцях совок трихограма відкладає 50 яєць, а при розмноженні в яйцях, зернової молі - не більше 20.

2.2 Особливості екології

Навколишнє середовище в якому розвивається та живе трихограма впливає на всі аспекти, пов’язані з життєдіяльністю трихограми. Великий вплив на трихограму має температура. Так при температурі 12-13 °С трихограми малорухливі. З підвищенням температури до 17-18 °С активність самок зростає, і при 25-30 °С вони трудяться вже в радіусі до 30 м. При більш високій температурі трихограма ховається в тіні під листям рослин. Виживаність трихограми у широкому діапазоні температур від 15°С до 30°С і вологості від 30 до 80% лежить у межах 78-99%. Лише в деяких вологолюбних популяцій у депресивній вологості 30-35% при температурі 30°С виживає лише 40-50% особин. Відомо, що коли процес зараження та розвиток личинок проходить при сталих високих температурах, тo такі личинки не можуть витримувати значних знижень температури та зберігати життєздатність тривалий час. Тому при штучному розмноженні трихограми не можна зберігати яйця на холоді (2-4 °С) довше двох місяців. Що стосується періоду спокою, то морози понад - 20°С і часті відлиги викликають загибель значної кількості зимуючого запасу трихограми.

Вологість має значний вплив на трихограму - від вологості повітря залежить плідність самок, а наявність крапельної вологи забезпечує тривалий період життя імаго, яке в природних умовах досягає 14-15 днів.

Харчування. У трихограми тільки личинка веде паразитичний спосіб життя (живлячись вмістом яєць хазяїна), імаго - живе вільно, харчуючись нектаром квітуючих рослин та краплями води (росою).

Розселяється трихограма невеликими перельотами, а напрямок розселення часто залежить від напрямку вітру, тому поширення певної популяції трихограми незначне. Трихограма пристосувалася до приземного способу життя, що пов'язано з місцями проживання господарів.

Трихограма спеціалізується в залежності від умов середовища в якому живуть її живителі. В наслідок чого відбувається вузьке пристосування окремих біологічних форм трихограми до певних стацій.

Трихограма має багато природних ворогів: хижі комахи (туруни, стафілініди, павуки); кліщі, які активно її знищують. Слід також зазначити, що трихограма, як і інші комахи хворіє на бактеріальні, вірусні та грибкові захворювання, що необхідно враховувати при її розведенні та використанні.

Трихограма здатна відкладати яйця весь вегетаційний період. Але в природних умовах навесні, на початку літа зараженість яєць трихограмою невелика і, завдяки виключно швидкості розвитку, в значній кількості з переважанням самок накопичується до кінця літа.

Це й наштовхнуло на думку про доцільність штучного розведення трихограми і випуску їх в природні умови з тим, щоб вони швидко розмножилися до періоду масової яйцекладки більшістю шкідників польових культур і багаторічних насаджень.

РОЗДІЛ 3. НАЙПОШИРЕНІШІ ШКІДЛИВІ ОРГАНІЗМИ ПРОТИ ЯКИХ ЗАСТОСОВУЮТЬ ТРИХОГРАМУ

.1 Підгризаючі совки

До числа видів, які останніми роками створюють серйозну загрозу врожаю зернових колосових культур, варто зарахувати підгризаючих совок (озима, оклична та ін.).

Підгризаючі совки, за даними Головної державної інспекції із захисту рослин, поширені в усіх зонах, і в період вегетації середня кількість гусениць першого й другого поколінь становить 0,1-1,5 екз./м². При цьому зафіксовано осередкове збільшення кількості до 3 екз./м². Звичайно, можна знайти чимало хімічних препаратів для боротьби з гусеницями совок (Бі-58 новий, Нурелл Д, Маршал 25 тощо), однак масштабне їхнє застосування не завжди виправдане ні з економічного, ні, тим більше, з екологічного погляду.

Безальтернативно ефективно захищають посіви застосування трихограми та якісні агротехнічні заходи, особливо дискування й культивація, які значною мірою сприяють знищенню запасу совок у ґрунті, зокрема й зимуючих.

Виявлення шкідника. Ефективність боротьби з совками багато в чому залежить від її своєчасності. Виявлення яйцекладок озимої та деяких інших совок - не завжди проста справа, вона потребує спеціальних навичок, а сигналом для застосування трихограми - є поява перших яйцекладок у межах 0,4-0,6 яєць/м². Запізнення з випусканням трихограми призводить до народження частини гусениць і потреби використання інших захисних методів, що економічно недоцільно.

Для успішного визначення строків захисних заходів можна застосовувати феромонні пастки, принцип дії яких полягає в тому, що самці, приваблені запахом синтетичного феромона самки, летять на нього й прилипають до обробленої ентомологічним клеєм внутрішньої вкладки. За тиждень до прогнозованого льоту метеликів на відстані 20-30 м від краю поля встановлюють пастки на кілочках заввишки до 1 м з розрахунку 1-2 шт./10 га. Якщо за одну ніч на одну пастку впіймалося в середньому 1,5-2 самці, тоді потрібно випускати трихограму.

У зонах постійної ефективності для боротьби з підгризаючими совками на полях під озимі культури трихограму випускали двічі: на початковому етапі відкладення яєць і на початку масового їхнього відкладання. Раніше були рекомендації щодо норм випуску паразита (30 тис. особин/га під час першого разу й 30-35 тис. - удруге) з коригуванням у разі збільшення щільності яєць до 30 шт./м2 з урахуванням співвідношення паразит/хазяїн 1:10.

В умовах України для боротьби із совками рекомендовано види трихограми - Trichogramma evanescens W. і Trichogramma pintoi V. Вони мають високу плідність і добре розвиваються за температури 18...30°С та відносної вологості повітря 60-95 відсотків.

3.2 Листогризучі совки

Найпоширенішими в агроценозах України є капустяна, люцернова, помідорна, городня совки, совка - гамма.

Методи застосування трихограми проти цієї групи шкідників, як і в випадку з підгризаючими совками схожі. Для прикладу детальніше зупинимося на застосуванні трихограми на капустяній совці.

Капустяна совка пошкоджує цукрові буряки та капусту. Капусту, крім того, пошкоджують капустяний та ріп'яний білани, капустяна міль. Проти цих шкідників треба застосовувати буру трихограму, яка дуже ефективно заражує яйця капустяної совки (на 80 - 100%) і в дещо меншій мірі яйця капустяної молі та ріп'яного білана (на 30 - 40%).

У боротьбі з капустяною совкою на цукрових буряках і капусті при звичайній кількості шкідника (до 50 яєць на 1 кв. метр) норма випуску трихограми становите 20 - 30 тис. на гектар. Якщо кількість капустяної совки більша, рекомендуються такі норми випуску: в перший строк 20 тис. яйцеїдів, в другий 40 - 100 тис. яйцеїдів залежно від кількості шкідника. При таких нормах випуску трихограми створюється співвідношення паразита і шкідника приблизно 1 до 20, тобто на одну трихограму припадає 20 яєць совок.

3.3 Кукурудзяний стебловий метелик

Нещодавно основним шкідником кукурудзи був кукурудзяний стебловий метелик, якого багато в районах правобережжя Лісостепу й передгір'я України, де метеорологічні умови для нього сприятливі, а його шкодочинність велика. Останніми роками через порушення сівозмін та істотне розширення площ під кукурудзою шкодочинність кукурудзяного метелика різко зросла та ще й набула дуже небезпечного «компаньйона» - бавовникову совку, що породило у виробничників цілу низку проблем. Передусім, це питання фенології розвитку цих двох шкідників, які не суміщаються й потребують перегляду наявних методик застосування трихограми за строками, кратністю й нормами випускання.За ретельного розгляду даного питання стає зрозумілою потреба збільшення кратності й норм випускання трихограми, особливо тоді, коли в агроценозі наявна бавовникова совка, яка відкладає яйця поодиноко або групами по чотири штуки.

3.4 Яблунева плодожерка

В боротьбі з яблуневою плодожеркою застосовують жовту і безсамцеву трихограму. Вони дають позитивні наслідки за умов підвищеної вологості повітря і якщо шкідник утворює одну генерацію. На Поліссі та в Лісостепу хороші результати дає застосування трихограми в поєднанні з хімічною боротьбою за такою схемою: перший обробіток проти плодожерки проводять інсектицидами в дозах, прийнятих на виробництві. Потім тричі випускають трихограму по 50 тис. яйцеїдів на 1 гектар. За ефективністю такий спосіб боротьби не поступається перед триразовим обприскуванням дерев інсектицидами. Проте в садах трихограма не завжди дає стійкий ефект, особливо в зоні з двома генераціями шкідника.

РОЗДІЛ 4. ЗАСТОСУВАННЯ ТРИХОГРАМИ

.1 Застосування трихограми

Трихограма випускається вручну або за допомогою дельтаплана та літака в агроценози в період яйцекладки певних видів шкідників.

Розселяти трихограму бажано на стадії імаго або за 5-10 год до її відродження (за механізованого застосування), щоб запобігти втратам біоматеріалу, бо добове перебування яєць ситотроги (лабораторний хазяїн ентомофага), заражених трихограмою, на землі й листках рослин призводить до 15-30% - ного знищення їх природними хижаками: - турунами, стафілінідами, павуками, кліщами. Якщо трихограму готують для розселення вручну, тоді за добу до початку льоту яйця ситотроги розфасовують у скляні банки з розрахунку 100000 особин на 1 л ємності, кладуть туди по 200 шматочків м'якого фільтрувального паперу й закривають бяззю або дрібнодірчастою капроновою сіткою. Зберігають їх за температури 27...30°С і яскравого освітлення до початку масового льоту. Трихограм, які вилетіли, підгодовують 20%-ним цукровим або медовим сиропом протягом 5-10 год. Така підгодівля сприяє підвищенню пошукової здатності паразита й збільшенню плідності самок на 20-30%. Доросла трихограма в природі може живитися пасокою рослин і нектаром квіток, що теж сприяє її життєздатності.

Технологічна схема за ручного розселення передбачає розкладення ентомофага в 100-200 точк./га. За механізованого способу із використанням малої авіації важливо здійснювати цю роботу в безвітряну погоду, щоб запобігти знесенню біоматеріалу повітряними потоками. Розселяють трихограму в ранкові (з 5 до 10) або вечірні (з 18 до 22) години.

 Важливим моментом успішного застосування трихограми можна вважати випускання її в агроценози якомога раніше навіть на тих ділянках, де шкідники не являють особливої небезпеки і де трихограма може накопичуватися в достатній кількості. До того ж, паразити, які розмножилися в природі, активніші.

Зважаючи на те, що трихограма має слабкі літальні здатності, а яйця шкідників знаходить переважно способом прямого контакту, то з появою серед шкідників кукурудзи ще й бавовникової совки неминуче постає питання збільшення норми випускання трихограми.

Використовують трихограму методом сезонної колонізації. Вважається, що трихограма, випущена на початку яйцекладки шкідника, розмножуватиметься на оброблених полях і дасть ще одне-два покоління протягом однієї генерації свого господаря. При цьому принципово важливою умовою одержання ефекту від трихограмування є своєчасні й, за можливості, дуже ранні випускання паразита.

Особливо це стосується бавовникової совки, перше покоління якої розвивається на бур'янах і залишається не поміченим фахівцями, що забезпечує шкідникові добрі стартові можливості для нагромадження в агроценозах. І ще один важливий момент: метелики совки дуже плідні й здатні долати значні відстані. Тому боротьба з ними має бути масштабною: в межах районів і областей.

4.1.1 Періоди, в які застосовують трихограму

Перший: в період яйцекладки листогризучих і підгризаючих видів совок на посівах цукрового буряка, багатолітніх травах, гороху, проса, овочевих культур в першій - другій декаді травня - перша декада червня. Другий: проти стеблового метелика, бавовняного і других листогризучих совок на посівах кукурудзи, соняшника, коноплі, проса з другої декади червня - третя декада червня в залежності від регіону. Третій: проти другої (третьої) генерації листогризучих і підгризаючих совок на площах під посів озимих культур, починаючи с другої декади серпня.

Проти кожного покоління шкідника проводять два-три випуски з інтервалом 5-7 днів, а у разі випуску різновікової трихограми 1-2 випуски через 10-12 днів.

Початок випуску трихограми проводять на початку яйцекладки, наступні в період масового яйцекладу шкідника.

4.1.2 Норма випуску трихограми

Визначаючи норми випуску, слід враховувати спосіб відкладання яєць шкідника (одиночний або груповий) і дотримуватися співвідношення кількості паразит:господар 1:5 або 1:10. На жаль, мало хто серйозно здійснює обстеження з визначення кількості й щільності яєць на одиницю площі, тому й складно дотримуватися рекомендованих співвідношень. З огляду на сформовану ситуацію виправданою буде зміна кратності випусків трихограми з двох до чотирьох (особливо в тих регіонах, де шкодить бавовникова совка) нормою не менше 100 тис. особин за одне випускання. Є потреба коригування норм і кратності випусків паразита за дощової та вітряної погоди, а також у разі слабкої активності трихограми під час похолодання. У посушливих районах, де стабільно утримуються високі температури й низька відносна вологість повітря, теж варто передбачити додаткові випускання паразита. Практикою встановлено, що завдяки трихограмуванню можливо зберегти не менш 7 ц кукурудзи, при цьому загальна кількість випущеної трихограми не перевищує 250-400 тис. особин/га. Крім того, слід зазначити, що не трихограмою єдиною «живе» кукурудза. Важливо також створити сприятливі умови для росту й розвитку рослин, забезпечити своєчасне здійснення агрозаходів. Систематичне й професійне застосування таких агрозаходів, як низьке зрізування під час збирання кукурудзи, глибоке загортання післязбиральних решток разом із випусками трихограми, сприяє зменшенню кількості метелика на 70 і більше відсотків. Перспективний і такий захід, як підсівання нектароносів, які не тільки залучають інші види корисних організмів, а й збільшують продуктивність самок, зокрема й трихограми.

Табл. 4.1 Норми випуску

Дещо змінені погодно-кліматичні умови й складнощі проведення точних обліків потребують коригування строків, кратності й норм випускання ентомофага. Така потреба обумовлена тим, що з певним підвищенням температури в літні місяці й зниженням відносної вологості повітря хоріон у яйці шкідника швидше ущільнюється, що знижує ефективність паразитування ентомофага. Тому доцільно змінити схему застосування трихограми й випускати її тричі: на початку відкладення яєць і двічі через п'ять днів із нормою випуску - 35-50 тис. особин/га, а з урахуванням щільності яєць установити норму випуску паразита 1:5 (паразит: хазяїн).

 4.1.3  Ефективність застосування

Досвід застосування трихограми засвідчує, що біологічна ефективність знищення шкідника наступна:

на кукурудзі і соняшнику становить 65-70% і зберігає врожай на рівні 5-7 ц/га;

по цукрових і кормових коренеплодах ефективність використання 75% і збереження врожаю на рівні 35-40 ц/га;

пшениці при біологічній ефективності 75% і збереження врожаю на рівні 8 ц/га.

РОЗДІЛ 5. ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВЕДЕННЯ ТРИХОГРАМИ

.1 Розведення трихограми

З метою випуску трихограми на посіви або в сади її розмножують в біолабораторіях, використовуючи яйця зернової молі - ситотроги. Крім ситотроги використовують також яйця капустяної, озимої совок та кукурудзяного стеблового метелика.

Ситотрогу в лабораторії можна розмножувати в будь-якій кількості цілорічно, тому вона є основним видом комах, який використовують для розмноження яйцеїда. При зараженні 1 центнера ячменю можна одержати 600 грамів яєць молі, тобто 30 млн. штук. Щоб одержати кількість трихограми, необхідну для обробки 1 гектара посівів озимої совки, необхідно витратити лише 130-150 грамів ячменю, проти стеблового метелика та капустяної совки - 200-250 грамів, проти яблуневої плодожерки - близько 1 кілограма.

Для отримання життєздатної та активної при використанні трихограми, в біолабораторіях її вирощують в умовах які максимально наближені до природних - змінних температурі і вологості повітря.

У приміщенні біолабораторії, де розводять трихограму, необхідно підтримувати вдень температуру повітря 25-29°С, а вночі - 14-16°С, вологість має становити 70-85%.

Зараження яєць зернової молі трихограмою проводиться у спеціальних віваріях або у скляних банках різної ємності.

Віварії можуть бути різної конструкції, але призначення і принцип роботи один - створення і підтримання оптимальних гігротермічних умов і тривалості фотоперіоду для зараження яєць молі трихограмою.

Для зараження трихограмою свіжі яйця зернової молі наклеюють на спеціальні пластини (скляні чи металічні). Пластини попередньо ретельно відчищають від бруду і особливо слідів жиру, зволожують шляхом нанесення водяного конденсату у спеціальному пристрої, або розміщуючи їх у холодильник на 15-20 хв. На зволожену водним конденсатом пластину насипають яйця молі, які приклеюються до пластини шаром в одне яйце. Надлишок яєць струшують з пластини. Пластини з наклеєними яйцями молі вставляють у віварій. Кількість яєць, що наклеюють на одну пластину, і кількість пластин в одному віварії залежить від конструктивних особливостей віварію.

Імаго трихограми у спеціальних пеналах поміщають у віварій між пластинами з наклеєними яйцями з розрахунку 1:5 - 1:10, тобто на 5-10 яєць зернової молі припадає одна особина паразита.

Зараження яєць молі у віварії триває протягом п'яти діб, після чого їх за допомогою м'якої волосяної кісточки знімають з пластин і визначають відсоток заражених трихограмою яєць. Для цього з партії заражених яєць відбирають середню пробу, із якої проглядають 1000 яєць узятих без вибору, підраховуючи кількість паразитованих (чорних) яєць. Після відродження гусениць зернової молі із незаражених трихограмою яєць їх очищають від домішок за допомогою сита і пневматичного класифікатора і розфасовують у паперові пакети (не більше 1 млн у пакет), на яких указують номер партії та дату зараження і дату розфасовки паразитованих яєць, відсоток зараження, кількість заражених яєць, а також вид, расу і екотип трихограми. Відповідні записи роблять і у спеціальному журналі.

Під час розмноження трихограми у скляних банках свіжі яйця зернової молі наклеюють на внутрішню бокову поверхню банки. Попередньо банки ретельно миють і висушують. Перед наклеюванням яєць банку протягом декількох секунд утримують над носиком чайника, у якому кипить вода. На стінках банки утворюється водяний конденсат, завдяки якому на бокові стінки банки наклеюються яйця молі з розрахунку 5 г на 1 л місткості банки. Необхідну наважку яєць висипають на стінку банки і, закривши листком паперу її горло, плавним обертанням рівномірно наклеюють яйця на стінки. У банки з наклеєними яйцями зернової молі поміщають відроджену трихограму з розрахунку 1:5, тобто у банку місткістю 3 л наклеюють 15 г (750 000 шт.) яєць і поміщають 150 000 особин трихограми. Банки, закривши їхні горла серветками з тонкої тканини, ставлять на стелаж. Трихограма як комаха з позитивним фототаксисом концентрується на більш освітленому боці банки. Для рівномірного зараження яєць зернової молі трихограмою банки необхідно регулярно повертати навколо своєї осі на 90-120°. Через два-три дні яйця обережно знімають зі стінок банки волосяною щіточкою. Дальші дії із зараженими яйцями таю ж, як і під час розведення трихограми у віваріях.

шкідник трихограма захисний розведення

5.2 Зберігання трихограми

Короткотермінове зберігання активної (недіапаузуючої) трихограми необхідно проводити за температури 1...3°С і відносній вологості повітря 85-90% у спеціальних термостатах або звичайних побутових холодильниках.

На короткотермінове зберігання поміщають паразитовані яйця зернової молі, у яких трихограма перебуває у фазі передлялечки або лялечки. Найбільш холодостійка трихограма у фазі передлялечки, її можна зберігати за указаних вище умов протягом 30 - 40 діб. У фазі лялечки термін зберігання не повинен перевищувати 20 діб. Імаго трихограми, що вийшли з яєць зернової молі, при необхідності можна зберігати до п'яти діб при температурі 10 - 12°С і відносній вологості повітря 70 - 80%.

Довготривале зберігання трихограми. Для більш тривалого зберігання (понад 40 діб) трихограму необхідно ввести в стан діапаузи. Діапаузуючу трихограму можна одержати як в природних умовах, так і в умовах лабораторії. Одержання діапаузуючої трихограми у природних умовах полягає в тому, що зараження яєць ситотроги проводять в інсектаріях або під навісом в у вересні - листопаді, коли температура повітря вночі знижується нижче 10°С, а вдень ще достатньо висока - 18...20°С. Особливу увагу при цьому треба звернути на такі особливості. Діапауза у комах, зокрема у трихограми, залежить від температурних умов у початкових фазах розвитку. Тому підготовку трихограми до діапаузи слід починати ще в період ембріонального розвитку, який у трихограми триває при температурі 22...24°С 30 годин, а при температурі 16 °С - 90 годин. Отже в першу добу заражені яйця ситотроги повинні перебувати як при високих (22-25 °С), так і при низьких (6-8 °С) температурах. А після дводенного зараження - в умовах низьких температур, а саме при середньодобовій температурі 10-15 °С.

Дуже уважно треба контролювати температуру повітря. Трихограма, яка розвивалася при середньодобовій температурі 10...12°С, дає 95-97% діапаузуючих особин незалежно від довжини світлового дня. Якщо розвиток трихограми проходить при середньодобовій температурі 15°С, то відіграє роль також довжина фотоперіоду. При цілодобовому освітленні діапаузують тільки 16% особин, при короткому дні (6-8 год) - 60%, а в повній темряві кількість діапаузуючих особин зростає до 75%. При температурі 20°С одержують 3-6% діапаузуючих особин трихограми. Довжина світлового дня в цьому випадку не відіграє ніякої ролі. Різке зниження температур до 0°С у час уведення трихограми в діапаузу викликає її ослаблення. Взимку такі ослаблені особини гинуть. Таким чином, для одержання діапаузуючої трихограми найбільш сприятливими умовами є середньодобові температури 10 - 12°С. Якщо температура піднімається вище за 15°С, то це знижує кількість діапаузуючих особин.

При одержанні діапаузуючої трихограми в діапазоні вказаних вище температур почорніння яєць настає через три-чотири тижні з початку зараження (залежно від температур), після чого їх треба помістити на зберігання.

Якщо метеорологічні умови (дощ, низькі температури і т д) не дозволяють одержувати діапаузуючу трихограму в природних умовах, можна проводити цю роботу в умовах лабораторії створивши відповідний температурний режим.

Отже, необхідна умова для одержання діапаузуючої трихограми - це перебування заражених трихограмою яєць зернової молі уже протягом першої доби в умовах високих (для зараження) та низьких (для підготування до стану діапаузи) температур.

Як відомо, в природних умовах трихограма переносить зиму в яйцях комах-хазяїнів під снігом. Численними дослідженнями встановлено, що при зберіганні під снігом життєздатність діапаузуючої трихограми найбільша. Для цього ще з осені викопують невелике заглиблення у ґрунті розміром 50x50x40 см, у яке ставлять емальовану посудину, що зверху закривається кришкою, але так, щоб у посудину проходило повітря, але не потрапляла вода. В цю посудину складають пакети з діапаузуючою трихограмою. Заглиблення зверху прикривають дошками і присипають тонким шаром землі. Взимку воно засипається снігом. Таке зберігання діапазуючої трихограми дозволяє після закінчення діапаузи (через два місяці) і навіть через шість-сім місяців одержати 60-70% виходу імаго паразита. Вимірювання температури в місці збереження трихограми проводять за допомогою кагатного термометра, який закладають туди ще з осені.

Зберігати діапаузуючу трихограму можна і в термостатах-холодильниках при температурі 8°С або 3°С. Якщо після тривалого (не менше 4 міс.) зберігання при температурі 8°С трихограму перенести на 7-10 діб в умови нижчої температури (1...3°С), то відсоток відродження різко зростає. Наприклад, якщо через п’ять місяців зберігання відродилося 71,3% імаго паразита, а після шести місяців - 58,1%, то після перебування в умовах зниженої температури відповідно 84,4 та 78,8%.

Під час активації (виведення із стану діапаузи) діапаузуючої трихограми слід мати на увазі, що після місячного, зберігання відсоток відродження яйцеїдів значно нижчий, ніж після тьох-чотирьох місяців перебування при низьких температурах. Це пояснюється наявністю у деяких особин певних фізіологічних процесів (незавершеної діапаузи), що проходять в організмі. Після трьох-чотирьох місяців зберігання, як правило, вся діапаузуюча трихограма реагує на підвищення температури і відроджується. Реактивація її триває два-три тижні залежно від конкретних умов.

ВИСНОВКИ

Під час розробки комплексних систем заходів проти шкідників, хвороб і бур'янів зернових культур в основу треба покладати гармонійне поєднання всіх наявних методів захисту рослин: селекційних, насінницьких, карантинних, агротехнічних, механічних, фізичних, біологічних і хімічних.

Безумовно, першорядне завдання кожної системи заходів - застосування таких методів, які сприяють знищенню або різкому зменшенню кількості популяцій шкідливих організмів до початку ушкодження культури, а також збереженню й активізації корисної ентомофауни й флори та запобіганню забрудненню шкідливими речовинами навколишнього середовища.

Застосування трихограми досить часто значно ефективніше, особливо там, де інші способи неможливі або утруднені (кукурудза, соняшник тощо). При цьому дуже важливо те, що трихограма як і інші ентомофаги мають здатність активно шукати й знищувати свою жертву.

Крім того, застосування трихограми має наступні переваги:

екологічно чистий (природний) засіб захисту від шкідників;

широкий діапазон видів шкідників (біля 200), яких знищує трихограма;

простота обробки;

низькі витрати;

висока ефективність при профілактичному використанні;

знищує шкідників у «недосяжних» для хімії місцях;

засіб довготривалої дії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.      Масове розведення паразитичних і хижих членистоногих: навч. посібник/ М.О. Білик. - Х. “Майдан”, 2012;

.        Трихограмма (биология, разведение, применение). Тезы докладов второго Всесоюзного совещания по трихограмме 14 - 18 октября, 1985 г. - Кишинев, 1985;

.        Рекомендації по підвищенню життєдіяльності та ефективності трихограми. - Київ “Урожай”, 1981;

.        Методика определения качества трихограммы,- Кишинев, 1979;

.        Рекомендації по розмноженню і використанню трихограмми в боротьбі з шкідниками сільськогосподарських культур. - Київ “Урожай”, 1968;

.        Біологічний захист рослин./ Дядечко М.П., Падій М.М., Шелестова В.С. (та інші), - Біла Церква, 2001;

.        Руководство по масовому разведению и применению трихограммы. - М. 1979;

.        Бондаренко Н.В. Биологическая защита растений. - М. Агропромиздат, 1986;

9.      <https://sites.google.com/site/cibuladlaagronoma/metodi-borotbi>;

.        <#"811980.files/image003.jpg"> 

© 2003 - 2022 «Библиофонд»

Обратная связь

Пользовательское соглашение

Политика конфиденциальности

Полная версия

Помощь по учебным работам

Консультация по курсовой работе

Консультация по дипломной работе ВКР

Консультация по реферату

Консультация по отчетам о практике