Проект риборозплідника потужністю 1,5 млн. екз. однорічок європейського сома

Проект риборозплідника потужністю 1,5 млн. екз. однорічок європейського сома

Курсовий проект

Тема: «Проект риборозплідника потужністю 1,5 млн. екз. однорічок європейського сома»

Зміст

Вступ

Розділ І. Огляд літератури

.1 Біологічна характеристика об’єктів розведення

Розділ ІІ. Обґрунтування місця спорудження господарства

Розділ ІІІ. Опис технологічного процесу та його механізація

.1 Технологія відтворення та вирощування рибопосадкового матеріалу

.2 Основі хвороби об’єкта культивування та профілактичні заходи

Розділ IV. Охорона праці

Розділ V. Рибоводно-біологічні нормативи об’єкта культивування

Розділ VІ. Розрахункова частина

.1 Розрахунок потреб господарства у різновікових групах біологічного матеріалу

.2 Потреба у гонадотропній речовині (ацетонованому гіпофізі)

6.3 Потреба господарства у матеріально-технічній базі інкубаційного цеху

.4 Потреба господарства у ставовому фонді

.5 Потреба господарства у матеріальних засобах

Розділ VII. Водогосподарські розрахунки

Розділ VIII. Економічна частина

Висновки

Список використаної літератури

рибопосадковий вирощування сом

Вступ

В Україні є значні площі внутрішніх водойм, придатних для вирощування риби. Наявність водного фонду для вирощування об'єктів аквакультури перевищує 1 млн га, з них водосховищ - близько 800 тис. га, ставів - 122,5 тис. га, озер - 86,5 тис. га, водойм-охолоджувачів - 13,5 тис. га, інших категорій - 6 тис. га. За наявністю водного фонду Україна посідає одне з перших місць у Європі[3]. тльдолололоолоололол
Серед риб, які використовуються в промисловому риборозведенні, по кількості видів, які культивуються, географічному ареалу і кількості продукції, яка отримується одне з перших місць, особливо за останні роки, займає родина сомових (Siluridae). Найбільш поширеним є звичайний сом.

М'ясо сома характеризується високою якістю. Воно смачне і жирне (1-11%), особливо у хвостовій частині. Заготовляють цю рибу в свіжому, солоному, в’яленому і мороженому вигляді. Виготовляють з сома і консерви. Шкіра сома дуже міцна і після обробки використовується в галантереї[6].

У ХVIII ст. шкіра сома використовувалася замість скла для шибок: добре промита і просушена, вона міцна і прозора. Висушений плавальний міхур сома застосовують для технічних цілей.

Вирощують сомів зарибляючи великі природні і штучні водойми, висаджуючи у стави як об'єкт полікультури. Інтенсивно розводять сомів у басейнах, садках і каналах.

Високими темпами розвивається соморозведення у США і повільніше у європейських країнах. В США товарне вирощування сомів активно розвивається ще з 1964 року[10].

Метою мого курсового проекту є створення риборозплідника для вирощування звичайного (європейського) сома потужністю 1,5 млн. екз. однорічок.

Розділ І. Огляд літератури

1.1 Біологічна характеристика об’єкту розведення

Сімейство сомові - Siluridae

У представників цього сімейства - видовжене не вкрите лускою тіло. Зяброві перегородки не прирощені до між зябрового проміжку. Спинний плавець маленький, без колючок, анальний - дуже довгий і доходить до хвостового плавця. На щелепах маленькі зуби. На верхній щелепі знаходяться вусики. Родина представлена прісноводними рибами, які водяться у Європі і Азії[9].

Сом європейський (звичайний) - Silurus glanis L.

Сом європейський - хижа теплолюбна прісноводна риба. Мешканець багатьох внутрішніх водойм України. Відрізняється високими харчовими якостями і темпом росту. У сприятливих умовах середовища може досягати маси на першому році життя до 0,6 кг, на другому - до 1,2 та на третьому - до 3,5 кг. Зустрічаються особини завдовжки до 2 м і масою до 100 кг і більше. Теплолюбивий об'єкт культивування. Найкращий ріст спостерігається за середньої температури води 240С. За температури 290С ріст сома лише дещо уповільнюється, тоді як за 210С приріст знижується на 10%. Основними місцями живлення сома є придонні частини водойм на різних глибинах, часто в закорчованих місцях. Іноді в зоні заростань рослинністю та біля поверхні води (переважно в ночі та сутінках). Живиться у молодому віці зоопланктоном, водними комахами, а пізніше переходить на споживання молоді риб, жаб, пуголовків та інших водяних тварин. Веде нічний спосіб життя. Взимку не живиться, залягає на ямах[1].

Тіло у звичайного сома видовжене, голе. Спина темна, на боках її плями неправильної форми. На черевному боці біло-матове забарвлення, нерідко з плямами голобуватого відтінку. Рот великий, нижня щелепа довша за верхню. На щелепах багато дрібних зубів. Очі маленькі. Райдужна оболонка очей жовтувата з чорними крапками. У сома дві пари вусиків: верхньощелепні вусики досягають кінця грудних плавців, нижньощелепні втроє коротше[6].

Крім щелепних зубів, є ще піднебінні і на сошнику. Всі вони утворюють «щітку», якою утримують велику рибу. Передні ніздрі відокремлені від задніх. Плавці темного кольору. Посередині парних плавців проходить жовтувата смужка. Спинний плавець невеличкий. Грудний плавець має один невеликий нерозгалужений промінь (кулак) і 14-17 нерозгалужених. Черевні плавці також мають один нерозгалужений і 11-13 розгалужених променів. Підхвостовий плавець довгий (у ньому 77-92 розгалужених промені) і майже зливається з хвостовим. Це досить поширена риба і має чимале промислове значення[13].

[15].

Сом росте швидко і дозріває у віці трьох-чотирьох років. Коефіцієнт статевої зрілості в переднерестовий період у самців рівний 1,4, а у самок - 5,1. Нерестує парами у травні-червні за температури води 180С і вище на мілководних, щільно зарослих рослинністю ділянках водойми. Відносна плодючість 20-24 тис. ікринок на 1 кг маси самиці. Абсолютна плодючість становить до 700 тис., а деяких крупних самок - до 1,5-2 млн.ікринок. Ікра клейка , діаметр її в не набряклому стані становить 1,5-2,5 мм, у набряклому - 3-4 мм. Відкладену ікру охороняє самець. Сом менш вимогливий до кисню, ніж судак і щука, і більш стійкий до інших факторів зовнішнього впливу.

Плідників сома для рибоводних цілей можна відловлювати із природних водойм за рік до одержання від них статевих продуктів або в крайньому разі восени попереднього року, відціджуючи ми знаряддями лову, пастками та іншими засобами. Більш придатні для розведення розведення плідники вирощені у ставах[7].

Взимку плідників витримують у ставах за щільності посадки 40-50 екз./га. Для живлення сома в осінній та весняний періоди на 1 кг його маси висаджують у стави до 1 кг кормової риби. Можна годувати сухим кормом та відходами з боєнь. Перед посадкою сома на зимівлю стави дезінфікують, а всю рибу (сома та коропових) пропускають через профілактичні ванни. Оптимальним віком плідників вважається 5-9 років масою 5-10 кг.

Навесні сомів сортують, розділяючи за статтю та розсаджують до розплідних ставів, де для них має бути достатньо корму (30% від маси плідників). За необхідності проводять профілактичну обробку для видалення паразитів. Для нерестового субстрату застосовують гнізда виготовлені із повітряного коріння верби, прикріплених до кругів діаметром 60-70 см, виготовленого із проволки товщиною 6 мм і оплетеним м'якою проволкою меншої товщини[14].

Стать у сома визначають за формою геніального соска (у самки він потовщений, із заокругленим кінцем рожевого кольору, у самця - загострений, край геніального отвору більш тонкий), за формою голови ( у самки - заокруглена, у самця - кутаста) та за опуклістю черевця. Оскільки визначення статі та стану статевих продуктів у сома може бути ускладненим і вимагає певного досвіду, іноді з цією метою застосовують спеціальні прилади, що використовуються у медицині для оптичного обстеження, а саме: уретроскопи, цистоскопи, отоскопи тощо.

Перед відкладенням ікри самка сома ніби готує гніздо, злегка приминаючи траву. Ікру відкладає не відразу, а за кілька прийомів. Після відкладення ікри самка і самець деякий час (до однієї доби) залишаються біля гнізда, оберігаючи його, а потім самка зникає, в самець залишається біля гнізда майже до викльову личинок. Тривалість розвитку ікри три-чотири дні. Після вилуплення личинки досягають 7 мм, вони мають невеликий жовтковий міхур, уникають світла. Характерною їх ознаками є вусики і дуже маленькі очі. Через 4-5 діб запаси жовткового міхура розсмоктуються і личинки починають живитися самі. Личинки добре переносять низький вміст розчиненого кисню у воді (до 1,3 мг/л)[1].

Личинки двотижневого віку нагадують пуголовків. Тримісячні мальки мають довжину 11-15 см. У цьоголіток сома тіло і голова вкриті ворсинками.

Сом - перспективний об'єкт для ставового рибництва. Порівняно з іншими хижими рибами (щука, судак), він має ряд важливих переваг. Сом не потребує водойм, він з успіхом може нагулювати в різних ямах, каналах, кар'єрах наповнених водою, які мають придатний гідрохімічний режим. Завдяки схильності сома до зимової сплячки, зимівля його значно спрощується - немає необхідності утримувати в зимувальних ставах рибу для живлення сома, як при зимівлі щуки і судака. Для проведення нересту можна використовувати зимувальні стави, що звільнилися після зимівлі коропа[12].

Сом - життєстійка риба, добре витримує пересадки, що значно спрощує рибницькі роботи. На відміну від інших хижаків (щуки, судака), являється перспективним для впровадження в ставові господарства. При використанні сома необхідно враховувати основні нормативи, біологію і ефективність його вирощування. Вихідний маточний матеріал можна брати з природних водойм. Утруднень при заготівлі плідників немає, оскільки сом достатньо поширений в межах територіальних вод України[14].

Розділ ІІ. Обґрунтування місця спорудження господарства

Майбутнє господарство з виробництва однорічок європейського сома знаходиться в північній частині України у Чернігівській області. В III рибницькій зоні (Полісся). В області клімат помірно-континентальний, ґрунти піщані, пісчано-глинисті, чорноземи, тому за родючістю - середні; зазвичай дмуть західні вітри. Середня температура липня від 18,40 до 19,90 С, січня від -60 до -80. Річне число атмосферних опадів 500 - 600 мм, сніговий покрив тримається 90 - 100 днів.

Водопостачання буде здійснюватися з річки Десна.

Завдяки тому, що стави знаходитимуться близько один від одного значно полегшиться робота щодо їх використання та обслуговування.

Господарство матиме водоподавальні та водоспускні споруди. Водоподавальні споруди будуть призначені для подачі води від джерела водопостачання у водойму. У стави вода напускатиметься із спеціальних каналів, які проходитимуть вздовж всієї території господарства. Перш ніж потрапити у водойму вода проходиме через спеціальні фільтри, які очищуватимуть воду від різного роду забруднювачів, смітної та хижої риби. Для регулювання швидкості водонапуску будуть встановлені шандори. Шандора являє собою два металеві стовпи, до яких прикріплюються дерев’яні дошки, за допомогою яких і регулюється сила потоку води.

Водоспускні споруди будуть призначені для спуску води з водойми під час весняного та осіннього облову, під час танення снігу та для регулювання рівня води протягом періоду вирощування риби.

Також існуватимуть і природні шляхи поповнення води в ставах - весняне танення снігу, атмосферні опади протягом року та інші джерела.

Водопостачання на водойми відбуватиметься безперебійно, воно буде зручне і під час інкубації і в післяінкубаційний період.

Умови водного середовища мають вирішальне значення для забезпечення високої рибопродуктивності ставів у процесі їх використання. Якість водного середовища і її відповідність фізіологічним потребам риб, що вирощуються у ставах, визначається, перш за все, гідрохімічними показниками, які повинні відповідати нормам, визначеним стандартом СОУ 05.01.37.-385:2006 (табл. 2.1).

З метою забезпечення необхідної якості води, у рибогосподарських ставах здійснюватиметься постійний гідрохімічний контроль - оперативний, поточний і повний (загальний). Оперативний контроль проводитиметься щоденно вранці, при виникненні відхилень від норми - два рази на добу. Поточний контроль проводитиметься раз на 7-10 діб і повний - раз на місяць.

Таблиця 2.1

Гідрохімічні показники якості води у ставах

Господарство знаходитиметься в безпосередній близькості до ринків збуту та автомобільних шляхів, що дозволить швидко реалізувати вироблену продукцію.

Розділ ІІI. Опис технологічного процесу та його механізація

3.1Технологія відтворення та вирощування рибопосадкового матеріалу

Технологічний процес вирощування однорічок європейського сома можна представити у послідовності технологічних операцій:

Заготівля плідників;

Зимівля плідників;

Проведення нересту і отримання потомства;

Вирощування цьоголіток;

Зимівля цьоголіток;

Облов ставів та реалізація однорічок[4].

.Заготівля плідників.

Заготівлю плідників здійснюють відціджуючи ми знаряддями лову в осінньо-зимовий період, не пізніше, ніж за рік до проведення нересту в ставових умовах. В осінньо-зимовий період сом концентрується у великих кількостях на зимувальних ямах. Це дає можливість економічно вигідніше заготовити плідників на одному пункті. Враховуючи, що статева зрілість сома настає на 3-4 році життя, з метою розведення найперспективнішими є особини 5-9 років. Відносно невелика маса таких особин (до 10 кг) створює передумови для зручнішої роботи у процесі рибницьких операцій.

. Зимівля плідників

Взимку плідників витримують у ставах за щільності посадки 40-50 екз./га. Для живлення сома в осінній та весняний періоди на 1 кг його маси висаджують у стави до 1 кг кормової риби. Можна годувати сухим кормом та відходами з боєнь. Перед посадкою сома на зимівлю стави дезінфікують, а всю рибу (сома та коропових) пропускають через профілактичні ванни. Оптимальним віком плідників вважається 5-9 років масою 5-10 кг.

Навесні сомів сортують, розділяючи за статтю та розсаджують до розплідних ставів, де для них має бути достатньо корму (30% від маси плідників). За необхідності проводять профілактичну обробку для видалення паразитів[4].

.Проведення нересту і отримання потомства

Для нересту сома придатні невеликі стави площею 0,05-0,06 га та глибиною 0,8-1,5 м, із щільним, бажано піщаним дном, без заростей водної рослинності, з хорошим водообміном. На сухому ложі такого ставу виставляють нерестовища у вигляді судакових гнізд у кількості 3-4 шт. на відстані 3 м від берега в районі водо напуску (вздовж притоку води). З великим ефектом сом використовує гнізда влаштовані у вигляді трикутного куреня висотою 70-120 см заплетеного вербовими гілками, корінням та деллю, що була у вжитку. Дно такого куреня вистелають також щільно нерестовим субстратом.

Після встановлення штучних нерестовищ та з настанням нерестових температур (20-220С) стави наповнюють водою і через 1-2 доби до них (бажано надвечір) висаджують 3-4 пари плідників (на одне гніздо- одна пара). Для більш активного нересту самкам бажано зробити ін’єкцію з розрахунку 3 мг ацетонованого гіпофізу на 1 кг маси. Плідників підбирають приблизно одного розміру, зовнішньо здорових, не травмованих. Під час роботи з плідниками сома необхідно враховувати, що в перед нерестовий і нерестовий періоди вони особливо агресивні і можуть травмувати руки. У нерестових ставах підтримують водообмін не менше 2-3 л/сек (краще до 4-6 л/сек. і більше) в розрахунку на площу 0,1 га, постійна зміна води стимулює нерест.

Вночі температура води не повинна знижуватися за межі 180С. за температури води вище 240С протягом кількох днів, якщо нерест не відбувся, розпочинаються процеси резорбції в яєчниках риб.

Нерест відбувається звичайно через добу після висаджування плідників, пізно ввечері або в ночі, але нерідко продовжується до ранку. Зниження атмосферного тиску прискорює нерест. Необхідно врахувати, що сторонній шум може перервати проходження нересту.

За 6-12 годин після проходження нересту плідників відловлюють з нерестового ставу ( самок доцільно виловити зразу ж після проходження нересту), а гнізда цілими або розібраними на окремі фрагменти розміщують для інкубації ікри в спеціальних басейнах,лотоках або ставах. Основні умови для нормальної інкубації - чиста, не каламутна вода, слабкий водообмін, температура води 21-250С, достатній вміст розчиненого у воді кисню (не менше 5-6 мг/л). У місткість розміром 150х50х60 см завантажують 30-50 тис. ікринок. Ікру можна з успіхом інкубувати у садках з капронового сита № 18-20, встановлених у ставах поблизу водо подачі. Для інкубації ікри, вилученої з нерестового гнізда можна застосовувати апарати Вейса (7-8 л) та деякі інші інкубаційні апарати. В усіх випадках ікру слід захищати від прямого сонячного проміння. За необхідності ікру можна перевозити у вологому середовищі на великі відстані.

Інкубаційний період продовжується за температури 220С близько 3-4 діб. З підвищенням денної температури води до 23-250С період інкубації ікри сома скорочується до 2,5-3 діб. Вільні ембріони зразу після вилуплення з ікри мають довжину 6-7 мм. Заплідненість досягає 70-90%, ступінь виживання вільних ембріонів може становити 75-80% від відкладеної ікри. Зниження температури води у період інкубації до 17-150С призводить до значної загибелі зародків. Передличинки, що вилупилися бояться яскравого світла, тому всі місткості, де утримуються личинки сома, необхідно затінювати.

Весь зайвий субстрат після вилуплення ембріонів видаляють, а ембріонів переносять разом з субстратом, до якого вони прикріплені і розміщують в мальковому ставу, садку з капронового сита, або у будь-якій встановленій у садку ємкості, встановленій у ставу для витримування і під рощення личинок до життєстійкої стадії.

У ставах затінення для ранньої молоді сома можна досягти шляхом занурення у воду укрить у вигляді промитого від мулу тонкого коріння дерев та кущів, гілок хвойних дерев або тимчасового створення на поверхні води великих плавучих щитів, що не пропускають світла. Молодь сома за високої освітленості непокоїться, втрачає зайву енергію, в зв’язку з чим стає ослабленою і може вражатись різними хворобами. У більших за площею ставах (після висаджування молоді на подальше вирощування) сомики в сонячні дні знаходять собі природні укриття від яскравого світла (прибережне коріння, зарості зануреної рослинності, під листям плаваючих водних рослин, тощо).

. Вирощування цьоголіток

Вирощування цьоголіток повинне відбуватися у ставах, які мають відносно щільне дно, а прибережні ділянки мають бути зарослими м’якою підводною водяною рослинністю, яка являється субстратом для проживання личинкам хірономід - основних компонентів для живлення молоді сома на даному етапі вирощування. Маса цьоголіток досягає 25-30 г, виживання - 70%.

. Зимівля цьоголіток

На зиму цьоголіток пересаджують в зимувальні стави. Навантаження рівне 2-3 т/га, виживання - 95-100%. Потомство сома нормально переносить зимівлю як в спеціальних зимувальних ставах, так і в неспускних ставах. Тривале зниження температури води від 1,00 до 0,20С не впливає на наслідки зимівлі[4].

.Облов та реалізація однорічок

3.2 Основі хвороби об’єкта культивування та профілактичні заходи

Хвороби риб завдають значних економічних збитків господарствам, викликаючи не тільки загибель риби, а також її схуднення, зниження приросту, погіршення якості м’яса та її товарного вигляду. Поширенню хвороб риб сприяють багато причин, основними з яких є: недостатній контроль при перевезенні риб, погіршення екологічної ситуації та умов вирощування, недостатня культура ведення рибництва, порушення карантинних заходів.

Хвороба - це реакція організму риби на шкідливу дію різних факторів, які спричиняють порушення нормальних фізіологічних функцій, послаблюють опірність та захисні властивості організму.

За етіологічними показниками хвороби риб поділяються на інфекційні, інвазійні та незаразні[2].

У звичайного (європейського) сома встановлено 53 види паразитів, із яких специфічними для сома являється 12 видів. Більшість інших являється широко поширеними паразитами інших прісноводних риб. З іхтіопатологічної точки зору сом не являє собою серйозної загрози для риб, які розводяться у ставах.

Особливої уваги заслуговує сом, як біологічний меліоратор, який знищує сміттєву рибу в ставах, яка часто являється носієм хвороб ставових риб[4].

Інфекційні хвороби

До інфекційних хвороб належать мікози (збудники - гриби-паразити), бактеріози (збудники - бактерії), вібріози (збудники - віруси) і альгеози (збудники одноклітинні водорості-паразити).

Джерелом інфекції можуть бути збудники, які потрапляють у воду з хворою рибою, знаряддям лову та рибницьким інвентарем.

Бранхіомікоз. Це гострозаразне захворювання характерне для прісноводної риби. Збудником її є гриб, який паразитує у кровоносних судинах зябрового апарату, закупорюючи їх, що призводить до некротичного розпаду зябер. Спалах хвороби спостерігається у літні місяці у літні місяці. Він супроводжується значною загибеллю риби (до 30-40%). Захворюванню сприяє високий вміст у воді органічних речовин, зумовлений інтенсифікацій ними заходами, малий водообмін і температура води вище 200С[2].

Клінічні ознаки. Риба перестає поїдати корм, скупчується на поверхні води, займає вертикальне положення, її легко відловлювати. В результаті закупорювання кровоносних судин гіфами грибів зяброві пелюстки втрачають природне забарвлення, спостерігається мозаїчність. З перебігом хвороби судини розриваються, зябра стають брудно-сірого кольору, окремі ділянки некротизуються і відпадають. Через це бранхіомікоз називають зябровою гниллю.

Заходи боротьби. Необхідно дотримуватися загальних ветиринарно-санітарних правил, проводити комплекс рибоводно-меліоративних заходів, постійно контролювати гідрохімічний режим. При виникненні захворювання припиняють годівлю і удобрення ставів, збільшують проточність, по можливості знижують температуру води, вносять по воді негашене вапно з розрахунку 150-200 кг/га. Рибу, що загинула виловлюють і утилізують. Для ліквіації наслідків бранхіомікозу у господарствах стави обов’язково виводять на літування. Якщо оздоровлюється риборозплідник, на літування виводять усе господарство. У повносистемних господарствах організовують ступеневе літування ставів, спочатку виводять систему риборозплідника, а потім нагулу.

Санітарна оцінка. Рибу з незначними ураженнями можна використовувати для харчування[14].

Сапролегніоз (дерматомікоз). Сапролегніозом хворіють всі прісноводні риби та їх ікра. Основною причиною виникнення захворювання, яке частіше зустрічається а осінньо-зимовий період, є травматичні ушкодження. У риби уражаються шкіра, зябра, плавці, очі. Особливо небезпечні гриби для ікри при її інкубації в заводських умовах, при цьому загибель ікри може досягти 100%[8].

Клінічні ознаки. Уражені ділянки тіла риби, ікринки вкриваються білим ватоподібним нальотом, який який являє собою масу переплетених гіфів. Вплив грибів на рибу має механічний характер - руйнуються епідермальний покрив і мускулатура.

Заходи боротьби. Для запобігання захворюванню рибу необхідно утримувати в таких умовах, які б виключали можливість ослаблення організму і травмування шкірних покривів.

З лікувальних препаратів найбільш ефективна обробка риби безпосередньо у водоймах малахітовим зеленим з дозуванням 0,1-1,0 г/м3 протягом 3-4 годин двічі через 3 дні чи метиленовою синню у кількості 1 г/м3 протягом 5 діб.

Для обробки ікри в інкубаційних апаратах використовують розчин малахітового зеленого концентрацією 1:10000 і 1:200000 з експозицією 3 і 30 хвилин відповідно. Добрі результати дає розчин калію перманганату концентрацією 1:100000 і тривалістю обробки 30 хвилин. Практично повністю можна запобігти сапролегніозу в інкубаційних апаратах завдяки знезараженню води ультрафіолетовими променями.

Санітарна оцінка. При поліпшених умовах годівлі і утримання риба з незначними ураженнями видужує і її використовують для харчування[14].

Інвазійні хвороби. Збудниками інвазійних хвороб є паразити тваринного походження. Залежно від таксономічного положення паразита інвазійні захворювання поділяються на:

протозоози, збудниками яких є паразитичні одноклітинні організми;

гельмінтози, збудниками яких є черви-паразити - гельмінти;

крустацеози, причиною виникнення яких є ракоподібні паразити;

захворювання викликані личинками двостулкових молюсків;

захворювання, які викликають кишковопорожнинні організми.

Найбільш небезпечними для господарств є хвороби, збудниками яких є найпростіші та гельмінти. Важливу роль у поширенні цих хвороб відіграють проміжний хазяїн і паразитоносії, які є джерелом інвазії, але клінічні ознаки хвороби у них не проявляються.

Інвазійні хвороби завдають рибництву значних збитків не лише від безпосередньої загибелі риби, а й за рахунок зниження продуктивності і вибраковування товарної продукції та витрат на протиепізоотичні заходи[2].

Хілодонельоз. Уражає багато видів прісноводних риб, найчастіше - зимуючих цьоголіток. Паразит заноситься цьоголіткам у зимову воду із джерела водопостачання, цисти його можуть залишатися живими у вологих місцях ставу. Гельмінти уражують тіло риби, найчастіше - голову, на поверхні якої видно голубувато-сірий наліт. Паразитів виявляють під мікроскопом, зробивши знімок з тіла риби. Хвора риба веде себе неспокійно, піднімається до поверхні води в ополонках. Перед посадкою на зимівлю її обробляють 8% розчином NaCl упродовж 5 хвилин[9].

Іхтіофтиріоз. Збудником хвороби є війчаста інфузорія. Паразит поселяється під епітелієм шкіри і зябер прісноводної риби будь-якого віку. Хвороба найбільш небезпечна для молоді, проте є часті випадки загибелі риби старших вікових груп. Спалах захворювання спостерігаєся у весняно-літній період.

Кілінічні ознаки. На поверхні тіла риби з’являються дрібні добре помітні білуваті плями, які з часом збільшуються. Риба скупчується біля поверхні води, не реагує на подразнення, її легко відловлювати. Паразити не лише травмують рибу, а й виділяють токсини.

Заходи боротьби. для лікування застосовують 0,6-0,7% сольові ванни тривалої дії - від 3 до 11 діб залежно від температури води; малахітовий зелений в дозі від 0,1 до 0,9 мг/л з експозицією від 4 до 24 годин. Для оздоровлення ставів їх треба просушувати і вапнувати.

Санітарна оцінка. Рибу, уражену іхтіофтиріозом, але яка задовольняє вимого товарної продукції, використовують для харчування без обмежень, а ту, що не задовольняє ці вимоги - на корм сільськогосподарським тваринам[14].

Лернеоз. Паразити знаходяться на тілі риби протягом року, але найвища інтенсивність ураження припадає на літній період. Особливо, небезпечне це захворювання для мальків і цього річок, оскільки супроводжується їх загибеллю. Ураження лернеозом дворічок і риби товарних груп негативно впливає на їх товарні якості та знижує ріст на 30%.

Клінічні ознаки. Поселяючись на тілі риби, лернеї глибоко проникають у шкіру, навкруги їх утворюється виразка з білим вузьким обідком, а навколо виразки, відбувається осередкове настовбурчення луски, з середини виразки стирчить рачок. На уражених ділянках розвивається мікрофлора. Риба не споживає корму, виснажується і гине.

Заходи боротьби. Для звільнення риби від паразитів застосовують ванни з розчину марганцевокислого калію у співвідношенні 1:50 000 протягом 1-2 годин при температурі 15-200С.

Для профілактики лернеозу ранньою весною рекомендують обробляти рибу безпосередньо в зимувальних ставах барвником фіолетовим «К» концентрацією 0,1-0,2 мг/л. У літній період в ставах можна обробляти рибу хлорофосом, який містить 65% активно діючої речовини, при концентрації препарату 0,5 мг/л.

Санітарна оцінка. Залежно від ступеня ураження риби її направляють для продажу або на рибопереробні підприємства[14].

Незаразні хвороби риб

Причинами виникнення незаразних хвороб, які не мають збудника, частіше бувають порушення умов годівлі і утримання риби, а також отруєння різними отрутохімікатами, що потрапляють у водойми з дощовими, повеневими і стічними водами[2].

Авітамінози. Захворювання, які виникають при тривалому споживанні штучних кормів, збіднених на вітаміни. При відсутності вітамінів в раціоні риби спостерігаються повна втрата харчового рефлексу, порушення обміну речовин, знижується стійкість проти різних захворювань.

Профілактику авітамінозі здійснюють шляхом уведення в раціон риби живого корму і різних добавок багатих на вітаміни (зелену масу, дріжджі, премікси, печінку тварин, сухе молоко, жовтки яєць).

Не слід допускати для годівлі риби зіпсованих, запліснявілих кормів та тих, які зберігали тривалий час, оскільки вони мало містять вітамінів і можуть бути токсичними.

Асфіксія (замор) риби. Відсутність чи недостатній вміст розчиненого у воді кисню кисню спричиняють ядуху (асфіксію). Риба різних видів та вікових груп по різному реагує на вміст кисню у воді.

Клінічні ознаки. Знижується активність риби і споживання комбікорму, вона опускається біля поверхні води, заковтує повітря. При дуже низькому вмісті кисню риба гине. При огляді загиблої риби спостерігаються блідність і набряк зябер, зяброва порожнина й ротовий отвір відкриті.

Заходи боротьби. При зниженні вмісту кисню нижче допустимих норм воду необхідно аерувати різними установками. Для профілактики захворювання не рекомендується перевищувати нормативні щільності посадки, витрати штучних кормів регулювати за ступенем поїдання.

Розділ IV. Охорона праці

Охорона праці в рибництві - це комплекс заходів, спрямованих на збереження здоров’я працівників і підтримання оптимальної працездатності в умовах виробництва. Охорона праці, як система законодавчих, соціально економічних, технічних, санітарно-гігієнічних і організаційних заходів спрямована на збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці.

Організація охорони праці на рибоводному підприємстві включає такі питання, як організація служби охорони праці, державне соціальне страхування працівників від нещасних випадків на виробництві, організація навчання з охорони праці усіх посадових осіб, оперативний контроль за станом охорони праці, атестація робочих місць за умовами праці, забезпеченість засобами індивідуального захисту, фінансування заходів, спрямованих на поліпшення охорони праці, дотримання вимог безпеки працівниками при виконанні технологічних процесів у галузі, рівень виробничого травматизму та професійних захворювань, стан пожежної безпеки та інші.

Кодекс законів про працю (КЗпП) регламентує режими праці (тривалість роботи 40 годин на тиждень) та відпочинку працівників (28 календарних днів відпустка і 2 вихідних на тиждень; з нічними працівниками окремо узгоджений графік роботи), їх обов'язки та відповідальність за дотримання чинного законодавства. Згідно КЗпП в рибному господарстві застосовуються надурочні години (кожен працівник може залучатися до надурочної праці не більше 120 годин на рік). На рибному господарстві на тяжкі роботи не залучаються неповнолітні та жінки згідно «Переліків важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх і жінок»(НПАОП 0.03-8.08-93).

На господарстві повинна бути створена служба охорони праці згідно “Типового положення про службу охорони праці” (НПАОП 0.00-4.21-04) та „Положення про систему управління охороною праці у рибному господарстві” (НПАОП 4.0.00-4.01-99). Служба охорони праці є самостійним структурним підрозділом підприємства, яке підпорядковується керівнику підприємства. Служба очолюється інженером з охорони праці, який призначається і звільняється з посади наказом роботодавця. Відповідальним за стан охорони праці в підприємстві є його керівник.

Працівнику на господарстві не повинна пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. Медичний огляд проводять 1 раз на півроку, з метою запобігання та раннього виявлення можливої професійної хвороби працівника. Відповідно «Порядку про проведення медичного огляду працівників певних категорій» (НПАОП 0.00-4.02-07) директор зобов’язаний за свої кошти забезпечити фінансування та проведення попереднього (пiд час прийняття на роботу) i перiодичних (протягом трудової дiяльностi) оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими умовами праці щорічно осіб до 21 року. За результатами перiодичних медичних оглядiв у разi потреби роботодавець забезпечує проведення вiдповiдних оздоровчих заходiв. Медичнi огляди проводяться вiдповiдними закладами охорони здоров’я, працiвники яких несуть вiдповiдальнiсть згiдно iз законодавством за вiдповiднiсть медичного висновку фактичному стану здоров’я працiвника. Порядок проведення медичних оглядiв визначається спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузi охорони здоров’я.

На господарстві всі працівники, включаючи директора, мають проходити навчання, інструктажі, перевірку знань, правил, норм та інструкцій з охорони праці, в порядку та терміни, що встановлені для певних видів робіт, професій та посад, згідно Закону України «Про охорону праці» та НПАОП 0.00-4.12-05 « Порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці». Відповідно до існуючого законодавства про працю жоден працівник господарства не допускається до роботи, якщо він відповідно не підготовлений з охорони праці.

Вступний інструктаж проводить керівник господарства з працівниками, яких вперше приймають на роботу та з студентами, які проходять виробничу практику. Первинний інструктаж проводить до початку роботи головний рибовод з усіма новоприйнятими працівниками, переведеними з інших робіт, при виконанні працівником нової для нього роботи. Повторний інструктаж проводить головний рибовод на робочому місці через 3 або 6 місяців з дня проведення первинного інструктажу. Позаплановий інструктаж проводить також головний рибовод при зміні технологічного процесу, при порушенні вимог безпеки, що можуть призвести до травм, при вимогах органів нагляду, при перерві в роботі виконавця більше 60 календарних днів. Ці види інструктажів обов’язково реєструються у “Журналах реєстрації проведення інструктажів з охорони праці” з підписами осіб, які проводили інструктаж та тих, для кого проводилось навчання. Цільовий інструктаж проводять із працівниками, що виконують разові роботи, на які оформляються наряд-допуск. Не допускаються до роботи працiвники, у тому числi посадовi особи, якi не пройшли навчання, iнструктаж i перевiрку знань з охорони працi. Спеціальне навчання проводиться 1 раз на рік для підрозділів, де є небезпечні і шкідливі умови праці. Підвищення кваліфікації для посадових осіб проводять 1 раз в 3 роки. Навчання посадових осiб, що безпосередньо відповідають за організацію охорони працi на господарстві, проводяться в навчальних закладах, які мають дозвіл Державного Комітету України по нагляду за охороною праці на проведення такого навчання. Навчання з питань охорона праці організовує відділ охорони праці.

Атестація робочих місць за умовами праці на підприємствах проводиться згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року та НПАОП 0.00-6.23-92 «Порядок проведення атестації робочих місць за умови праці» Основна мета - врегулювання відносин між роботодавцем та працівником щодо реалізації їх прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення та пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах. Для проведення атестації залучатимуться головні спеціалісти, керівники дільниць та інші. За результатами атестації оформляють робочі місця, визначають складність і розряд робіт. Атестація робочих місць передбачатиме:

усунення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці, установлення ступеню шкідливості і небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;

визначення права працівників на пільгове, пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах.

Дотримання вимог безпеки при проведенні технологічних процесів у рибництві здійснюють нормативними актами з охорони праці НПАОП 05.2-1.11-79 «Правила з техніки безпеки і виробничої санітарії на рибоводних підприємствах і внутрішніх водоймищах».

Працівники підприємства забезпечуються засобами колективного та індивідуального захисту, які відповідають ДСТУ 12.4.011-89. Забезпечення засобами індивідуального захисту працівників здійснюється за рахунок власника відповідно до НПАОП 0.00-4.-26-96 та «Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту» та НПАОП 0.00-3.01-06 “Типові норми безплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших ЗІЗ працівникам рибного господарства”. У господарстві застосовуються лише засоби індивідуального захисту органів дихання (ЗІЗОД), які пройшли процедуру оцінки відповідності та мають відповідні документи, передбачені законодавством згідно новим маркування. У рибництві застосовують респіратори із фільтрувальною здатністю до 50 мг/м3 пилу.

Рибництво - це галузь сільського господарства, в якій наявні всі категорії небезпечних і шкідливих факторів.

Під час виконання технологічних процесів у рибному господарстві на працівників можуть діяти небезпечні та шкідливі виробничі фактори, вплив яких за певних умов призводить до травматизму, викликає професійні захворювання, тимчасове або стійке зниження працездатності, підвищує частоту соматичних та інфекційних захворювань.

До фізичних факторів відносяться:

розвантажувальні роботи з використанням кранів;

елементи дамби, що можуть руйнуватися.

Особливу увагу необхідно приділяти хімічним факторам. Це токсичні, подразливі та гонадогенні речовини. Перші два мають велике значення для працівників, які працюють в хімічних лабораторіях. До групи гонадогенних відносяться пестициди, міндобрива, хімічні кормові добавки, засоби дезинфекції, лікувальні препарати тощо. Перед використанням цих речовин, працівників забезпечують засобами індивідуального захисту і засобами індивідуального захисту органів дихання.

До біологічних факторів відносяться:

хижі риби;

білкові препарати;

патогенні мікроорганізми (особливо небезпечні збудники інфекційних захворювань).

Дії психофізіологічних факторів на підприємстві піддаються в основному керівники виробничих підрозділів та інші керівники робіт (напружена праця) та робітники (важка праця).

До основних психофізіологічних факторів відносяться:

фізичні перенавантаження;

розумові, емоційні стреси;

одноманітність праці.

До обслуговування і ремонту гідротехнічних споруд на господарстві можуть допускатися тільки особи, що знають улаштування та правила експлуатації цих споруд, які пройшли інструктажі з безпеки праці. Всі гідротехнічні споруди рибного господарства (греблі, водоскиди, шлюзи-регулятори, рибоуловлювачі) за умовами експлуатації повинні бути обладнані пішохідними містками і майданчиками, які при необхідності повинні мати поручневі огородження. Щити, шандори, затвори повинні вільно рухатися в пазах, не мати перекосів і заклинювань. Не можна застосовувати додаткові труби, ключі, важелі для збільшення зусиль при підйомі і опусканні затворів. Це не тільки може викликати поломку механізму підйомника, але і бути причиною нещасного випадку.

Перед пропуском паводку і заповненням ставків слід очистити всі водопропускні отвори від снігу, льоду, сторонніх предметів, оглянути всі гідротехнічні споруди для оцінки їх справності, готовності до експлуатації, міцності, щільності сполучень земляних гребель і дамб залізобетонними конструкціями (водоспуски, водопропуски). До пропуску паводку повинен бути складений план заходів, що забезпечують попередження надзвичайних ситуацій, які можуть виникати при пропуску паводків великих розмірів.

Під час зберігання, навантаження і транспортування кормів не можна допускати попадання в них сторонніх предметів, які можуть викликати поломку обладнання, створити аварійні й травмонебезпечні ситуації. Під чає завантаження сипучих кормів працівникам не дозволяється знаходитися в кузові транспортного засобу.

Безпека праці під час згодовування кормів із кормороздавачів здійснюється відповідно «Правил з техніки безпеки і виробничої санітарії на рибоводних підприємствах і внутрішніх водоймищах» (НПАОП 05.2-1.11-79). Кормороздавач має бути технічно справним, забезпеченим належними аварійно-рятувальними засобами, що засвідчує акт перевірки технічного стану плавзасобу (поновлюється щорічно). Кормороздавач підпорядкований безпосередньо начальнику рибдільниці чи рибоводу, без їх дозволу користуватися цим плавзасобом заборонено. На носовій частині кормороздавача має бути позначений інвентарний номер. До керування кормороздавачем допускаються особи, які пройшли курс спеціального навчання, здали іспит і мають посвідчення про право водіння маломірних суден та документ про проходження медичної комісії. Усі кормороздавачі мають бути оснащені рятувальними, водозливними і сигнальними пристосуваннями (рятувальним кругом, надувним жилетом, веслом, черпаком, ліхтарем, металевим ланцюгом або канатом завдовжки

м). Усі рухомі частини головного двигуна і допоміжних механізмів, а також ті частини, що нагріваються викидними газами, мають бути закриті захисними кожухами.

Робітник, який обслуговує двигун кормороздавача, має стежити за тим, щоб мастило і паливо не витікали у воду.

Треба дотримуватись і не порушувати норм вантажопідйомності плавзасобу. Навантаження кормороздавача слід починати з його середини, рівномірно розподіляючи корм по бункерах. Вантажопідйомність кормороздавача визначають його завантаженням з таким розрахунком, щоб сухий борт у будь-якому місці виступав над водою в тиху погоду не менш ніж на 20 см.

Кормороздавач повинен мати достатню видимість вперед і можливість колового огляду з місця водія. Зона, яка проглядається попереду плавзасобу, що йде на експлуатаційній швидкості, з місця водія має бути не меншою за 15 м.

Під час роботи кормороздавача на його борту може знаходитися тільки обслуговуючий персонал, перебування сторонніх осіб категорично заборонено.

Місця під'їзду транспортних засобів до вантажно-розвантажувальних механізмів, бункерів тощо необхідно обладнувати відбійними брусами. Трактор із начіпним навантажувачем, для підвищення поздовжньої стійкості, необхідно укомплектовувати бульдозерною навіскою. Не допускається робота трактора з начіпним знаряддям на схилах понад 8º (16 %). В зоні дії навантажувачів не допускається перебування сторонніх осіб, а також перебування працівників під вантажем.

На господарстві при роботі з вапном та іншими пило утворюючими речовинами працівників необхідно забезпечити пилозахисним спецодягом, респіраторами і захисними окулярами.

Ряд заходів безпеки потрібно дотримуватися при поводженні з отрутохімікатами. Застосування їх для різних шлей повинно бути узгоджено з органами Держсанепіднагляду. Всі працівники повинні бути проінформовані про токсичні властивості застосовуваних отрутохімікатів і способи безпечної роботи з ними, пройти попередній медогляд, який повторюється через кожних 6 міс. До роботи з отрутохімікатами не допускаються особи молодше 18 років, вагітні жінки і матері, які годують дітей. У місцях роботи з отрутохімікатами забороняється приймати їжу, пити і палити, їжу можна приймати на відстані не менше 100м від місця проведення робіт. Після роботи спецодяг необхідно очистити від пилу і залишити у шафі в спеціально виділеному для цієї мети приміщенні. Забороняється зберігати спецодяг вдома. Невикористані залишки отрутохімікатів необхідно здавати на склад в щільно закритій тарі

Облов риби в спускних і не спускних водоймищах сітковими знаряддями лову (неводами, сітками, тощо) з використанням плавучих засобів допускається тільки при висоті хвилі у водоймищі не більше 0,5м. Маломірні плавучі засоби, не піднаглядні річковому регістру, повинні мати достатню стійкість, рятувальні і сигнальні засоби, пожежний інвентар, аварійне майно.

При ватажно-розвантажувальних роботах ручний спосіб навантажувально-розвантажувальних робіт є достатньо небезпечним. При цьому основною причиною травмування є падіння вантажу, що піднімається або опускається, і в результаті 70% нещасних випадків із смертельним результатом. Для забезпечення безпеки осіб, що привертаються для ручних навантажувально-розвантажувальних робіт, обмежується одинична маса оброблюваних вантажів (для чоловіків не більше 50кг, при роботі удвох - не більше 80кг), відстань, на яку уручну може переміщатися вантаж (не більше 50м), висота підйому (не більше 3м), кут підйому (не більше 180). До постійних навантажувально-розвантажувальних робіт допускаються особи не молодше 18 років, що пройшли медогляд, навчання і інструктаж з охорони праці.

Приклади формування виробничих небезпек при проведенні технологічних процесів внесення вапна в став, перенесення риби в ручний спосіб наведенні в таблиці 4.1.

Небезпечна ситуація на підприємстві може виникнути, якщо знехтувати проведенням інструктажу щодо безпечних методів праці та в разі недотримання працівником всіх правил.

В господарстві значну увагу слід приділяюти протипожежній профілактиці. Пожежна безпека на підприємстві здійснюється відповідно «Правил пожежної безпеки в Україні», які затвердженні Головним управлінням державної пожежної охорони МНС України в 2004 році та «Правил пожежної безпеки в АПК України», зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 5 квітня 2007 р. за №313/13580. На господарстві обов’язковим є виконання правил та забезпечення адміністративних і виробничих приміщень первинними засобами гасіння пожеж і протипожежним інвентарем. Всі виробничі дільниці обладнані протипожежним інвентарем та вогнегасниками ОП-10. Вогнегасники повинні мати сертифікати відповідності та проходити технічне обслуговування на спеціалізованих підприємствах, які мають ліцензію на провадження відповідного виду господарської діяльності. НАПБ Б.03.001-2004 «Типові норми належності вогнегасників», затверджених наказом МНС України за №151 від 02.04.2004р. та НАПБ Б.01.008-2004р.

Таблиця 4.1

Приклади формування виробничих небезпек при проведенні технологічних процесів у рибництві

Розділ V. Рибоводно-біологічні нормативи об’єкта культивування

Розділ VІ. Розрахункова частина

6.1 Розрахунок потреб господарства у різновікових групах біологічного матеріалу

Розрахунки проводимо у зворотньому напрямку виходячи з потужності господарства, застосовуючи нормативи які подані в розділі V.

Вихідні дані до розрахунків:

вихід однорічок від цьоголіток - 95%

вихід цьоголіток від личинок - 70 %

вихід личинок від заплідне­ної ікри - 85%

запліднення ікри - 70%

робоча плодючість самок - 35 тис. ікринок

резерв - 100%

співвідношення самок до самців - ♀ : ♂ = 1:1

Потреба господарства у цьоголітках

екз. / 0,95 = 1578948 екз.

Потреба господарства у личинках

екз. / 0,7 = 2255640 екз.

Потреба господарства у заплідненій ікрі

екз. / 0,85 = 2653695 ікринок.

Потреба господарства у ікрі

ікринок / 0,7 = 3790993 ікринок.

Потреба у плідниках

ікринок / 3500 ікринок = 109♀

Співвідношення самок до самців - ♀ : ♂ = 1:1. Отже, господарству потрібно мати також і 109♂.

Загальна кількість плідників:

109♀*2 +109♂*2 = 436♀♂.

Таблиця 6.1.1

Потреба господарства у різновікових групах біологічного матеріалу

Потреба у гонадотропній речовині (ацетонованому гіпофізі)

Для ін’єктування будуть застосовуватись гіпофізи коропових риб.

Вихідні дані до розрахунків:

середня маса плідників:

самці - 8 кг

витрати сухої речовини гіпофіза на 1 кг маси самок - 1,5 мг

,5 мг/кг * 109♀* 2 *9 кг =2943 мг.

Самцям ін'єктування не проводиться.

.3 Потреби господарства у матеріально технічній базі інкубаційного цеху

Потреба в інкубаційних апаратах

Визначаємо необхідну кількість інкубаційних апаратів за виразом:

Х = К : Н, де

Х - необхідна кількість інкубаційних апаратів, шт.;

К - кількість ікри, тис. шт.;

Н - норма завантаження ікри на 1 апарат, тис. шт.

Інкубувати ікру європейського сома будемо в апаратах Вейса

ікринок/200000 ікринок/апарат= 19 апаратів

.4 Потреба господарства у ставовому фонді

Вихідні дані до розрахунків:

щільність посадки личинок у вирощувальні стави - 30 тис. екз./га;

щільність посадки цьоголіток у зимувальні стави - 12 т/га;

щільність посадки плідників у літньо-маточні стави - 400-150 екз.;

щільність посадки плідників у зимувальні стави - 10 т/га.

Визначаємо потребу у ставах за виразом:

Х = К : Щ, де

Х - необхідна площа ставів,га;

К - кількість необхідного біологічного матеріалу, екз.;

Щ - щільність посадки, екз/га;

Потреба господарства у вирощувальних ставах

2255640 екз. /30000 екз./га = 75,19 га.

Потреба господарства у зимувальних ставах для цьоголіток

(1578948 екз. *10 г/екз.) / 12 т/га = 1, 32 га.

Потреба господарства у літньо-маточних ставах

436 екз. / 300 екз/га = 1, 45 га.

Потреба господарства у зимувальних ставах для маточного матеріалу

109♀* 9 кг = 981 кг

♂ * 8 кг = 872 кг

Загальна маса плідників:

981 кг + 872 кг = 1853 кг

Потреба господарства у площі зимувально-маточних ставів

1,85т / 10т/га=0,18 га

Потреба господарства господарства у площі карантинних ставів

75,19 га * 1% / 100% = 0,752 га

Таблиця 6.4.1

Потреба господарства у ставовому фонді

Потреба господарства у матеріальних засобах

Вихідні дані до розрахунків:

Середня маса рибо посадкового матеріалу

норма внесення вапна - 100-150 кг/га;

кормовий коефіцієнт - 7,5 (годівля європейського сома буде здійснюватися смітною рибою та пастоподібними сумішами);

норма внесення мінеральних добрив - 50-75 кг/га;

норма внесення органічних добрив - 3 т/га.

Рибопродуктивність вирощувальних ставів:

загальна рибопродуктивність

0,03кг/екз * 1578948 екз. = 47369 кг;

рибопродуктивність з одного гектара

47369 кг : 75,19 га = 630 кг/га.

Потреба в мінеральних добривах

75 кг/га * 75,19 га = 5,6 т

Потреба в органічних добривах

3 т/га * 75,19 га = 225,6 т

Потреба у вапні

(2,5 т/га + 150 кг/га) * 75,19 га = 199,25 т

Потреба у кормах на 1 га

630 кг/га *7,5 = 4725 кг/га

Таблиця 6.4.1

Потреба господарства у матеріальних засобах

Розділ VII. Водогосподарські розрахунки

Потребу у воді для літньо-маточних, вирощувальних ставів та карантинних визначаємо за формулою :

V=S1·10000·hсер·Ккв, де

V - потрібний об’єм води для ставів, тис. м3;- площа ставів, га;

- перевідний коефіцієнт площі у м2;сер - середня глибина ставів (1,5м),м;

Ккв - коефіцієнт компенсації витрат води на фільтрацію і на випаровування (1,5од.)

Потреба у воді для вирощувальних ставів:

75,19 га * 10000 * 1,5м * 1,5 = 1691775 м3

Потреба у воді для літньо-маточних ставів:

1,45 га * 10000 * 1,5м * 1,5 = 32625 м3

Потреба у воді для карантинних ставів:

0,752 га * 10000*1,5 м* 1,5= 16920 м3

Потребу у воді для зимувальних ставів визначаємо за формулою:

V=S*h*n, де

S - площа ставів, га;

- перевідний коефіцієнт площі у м2;- глибина непромерзаючого шару води, м;кількість циклів повної заміни води в ставах протягом зимівлі = 10

Потреба у воді для зимувальних ставів:

1,32га *10000*1,5м*10 = 198000 м³

Потреба у воді для зимувально-маточних ставів:

0,18 га*10000*1,5м * 10 = 27000 м³

Загальна потреба у воді для ставів риборозплідника:

1691775 м3 + 32625 м3 + 16920 м3 + 198000 м³ + 27000 м³ = 1966320 м3

Розділ VIII. Економічна частина

Витратна частина

Витрати господарства на закупівлю гонадотропної речовини, по ціні 4000 грн./г становлять:

2,94 г*4000 грн./г = 11760 грн.

Витрати господарства на закупівлю добрив:

мінеральних, по ціні 2000 грн./т

5,6 т*2000 грн./т = 11200 грн.

органічних, по ціні 200грн./т

,6 т * 200 грн./т = 45120 грн.

вапна за ціною 1500 грн./т.:

грн./т х 199,25 т = 298875грн.

Загальні витрати на закупівлю вапна та гіпофізу становитимуть : 11760 грн.+11200 грн + 45120 грн. + 298875 грн. = 366955 грн.

Табл.8.1 Чисельність та фонд оплати праці працівників господарства.

Фонд оплати праці працівників господарства обчислюємо шляхом перемноження посадового окладу за місяць на кількість місяців у році. Після чого підсумовуємо заробітну плату за рік усіх працівників.

Витрати господарства на енергоносії (електроенергію та паливно-мастильні матеріали) становлять:

Електроенергія (освітлення території, опалення побутових приміщень, робота електрообладнання) всього близько 270356 кВт на суму 209363 грн.

Паливно-мастильні матеріали (робота власного автотранспорту, підвісних моторів рибальських човнів, дизель-генераторів тощо) - всього близько 7 тонн на сумму 84630 грн.(12090 грн/т * 7т =84630 грн.)

Загальні витрати на енергоносії становлять 293993 грн.

Амортизаційні відрахування, враховуючи вартість основних засобів і норми амортизаційних відрахувань для кожної групи основних засобів, становитимуть близько 14000 грн./рік.

Фіксований податок для сільгоспвиробників розраховується від оціночної вартості земель регіону (в цінах 2008 р. - близько 7500 грн./га) і його вартість становить 0,3% від цієї величини з урахуванням площі земельної ділянки господарства:

7500 грн./га х 75,19 га х 0,3% = 1692 грн.

100%

Інші не враховані витрати становитимуть орієнтовно 5 % від суми попередньо розрахованих витрат:

(366955 грн.+ 602784грн.+ 293993грн.+14000грн. +1692грн.)*5%=63971 грн.

%

Загальні валові витрати по господарству становлять - 1343395 грн.

Прибуткова частина

Товарну продукцію (рибопосадковий матеріал) реалізовуємо по ціні 50 грн./кг.

грн./кг*1,5 млн.екз*0,03кг= 2250000 грн.

Рентабельність господарства

Розрахунок прибутку

Прибуток розраховуємо за формулою:

Прибуток = Валовий дохід - Витрати

грн. - 1343395рн. = 906605 грн.

Рентабельність визначаємо за формулою:

Рентабельність = Прибуток × 100 % = 906605 грн. × 100 % = 67,5 %.

Витрати 1343395 грн.

Висновки

Потреба господарства у різновікових групах біологічного матеріалу становить:

цьоголітки - 1578948 екз.;

личинки - 2255640 екз.;

плідниках - 436♀♂.

Для проведення технологічних операцій спроектований риборозплідник повинен мати:

,19 га вирощувальних ставів;

, 32 га зимувальних ставів для цьоголіток;

, 45 га літньоматочних ставів

,18 га зимувальноматочних ставів

Загальна потреба у воді - 1966320 м3

Загальна облікова чисельність працівників становить 14 чоловік.

Загальні валові витрати становлять - 1256010 грн.

Прибуток господарства складає - 543990 грн.

Рентабельність спроектованого господарства становить - 67,5 %, що є досить високим показником.

Список використаної літератури

Андрющенко А.І., Алимов С.І. Ставове рибництво: - К.: Видавничий центр НАУ, 2008. - 631 с.

Андрющенко А.І., Коваленко В. О. Методичний посібник для проведення розрахункових робіт студентами за комплексом дисциплін з аквакультури: Київ, 2010. - 344 с.

Алимов С.І. Рибне господарство: стан і перспективи. - К.: Вища освіта, 2003

Балан А. И. Сом, как новый обьект прудового рыбоводства УССР. Атореферат. Днепропетровск. - 2008. - 16 с.

Бизяев Ф. Н. Биология и рыбохозяйственное значение Донского сома. Автореферат. Ростов-на-Дону, 1953. - 21 с.

Білий М. Д. Практичні роботи учнів з рибництва: - К.: «Радянська школа», 2008. - 144 с.

Гринжевський М. В., Третяк О. М., Алимов С.І. Використання додаткових та нетрадиційних об'єктів рибництва в аквакультурі України: К., 2000. - 120 с.

Козлов В.И. Справочник фермера-рыбовода. - М.: Изд-во ВНИРО: 1998 - 448с.

Козлов В. И., Абрамович Л. С. Справочник рибовода. - М.: Россельхозиздат, 2010. - 220 с.

Короткий І. І. Риби и рибний промисел на природних водоймах малого рибальства Української УРСР: - Київ - 1951. - 48 с.

Привезенцев Ю.А. Интенсивное прудовое рыбоводство: Учебник для вузов. - М.: Агропромиздат, 1991. - 368 с.

Чижик А. К., Шерман И. М. Прудовое рыбоводство: - Симферополь: Таврия, 1985.- 208 с.

Шатуновський М. И., Огнев Е. Н., Соколов Л. И., Целкин Е. А. Рыбы Подмосковья: - М.: Наука, 2008.-143 с.

Шерман І. М. Ставове рибництво: - К.: Урожай, 2011. - 336 с.