язку з цим слід розуміти як комбінацію біологічних, агротехнічних, хімічних, фізичних та інших методів захисту рослин, за якою здійснюється регуляція чисельності шкідливих організмів до господарськи невідчутних кількостей при збережені діяльності природних організмів.
Моя курсова робота спрямована на вивчення захисту яблуні від яблуневої плодожерки, моніліозу та осоту рожевого, з використанням інтегрованого захисту рослин.
1.Господарське значення і біологічні особливості яблуні
Яблуня це найбільш поширена порода. У світовому виробництві вона дає половину продукції лист опадаючих порід, з щорічним валовим збором біля 23 млн. т. плоди використовують свіжими і для переробки на соки компоти, повидло, сухофрукти. (Зайцев, 1975)
Визначальним у технологіях створення та продуктивного використання насаджень плодових культур є їх найбільш ефективна конструкція (тип, модель). Головними чинниками конструкції садів різних порід є підщепа, сорт і форма крони, які є визначальними при оптимізації схеми садіння. При виборі відповідного типу саду необхідно перш за все оцінити біологічні властивості культур, підщеп і сортів та їх придатність для вирощування в конкретному грунтово-кліматичному районі зони та для цільового призначення плодів (споживання свіжими чи промислової переробки).
Вибір конструкції насадження залежить від забезпечення районів вирощування робочою силою і можливістю механізації робіт, які включають до 70 технологічних операцій залежно від породи і технології вирощування. Найбільш ефективне використання механізмів в садах забезпечується при ширині робочих проходів від 1,5 до 2,5 м і висоті штамба дерева не менше 0,5-0,8 м.
Важливим заходом при створенні високопродуктивних насаджень плодових культур є передпосадкова підготовка ґрунту. Передусім, необхідно знищити бур'яни за допомогою агротехнічних заходів чи гербіцидів, які не чинять післядії і не справляють негативного впливу на дерева. (Ульянцев, 1968)
Істотним елементом передпосадкової підготовки ґрунту під сад є одно-дворічний сидеральний (редька олійна, люпин, гірчиця та ін.) або чорний пар з внесенням 40-50 т/га органічних добрив. На ділянках, відведених під плодові насадження, вносять органічні та мінеральні (фосфорні і калійні) добрива.
Дерева формують з трьома ярусами (нижній - 3-4, другий - 2-3 і третій - 2 гілки першого порядку). На відміну від розріджено-ярусних в округлої малогабаритної з пониженою зоною плодоношення збільшують кількість основних гілок першого порядку галуження. В цій кроні у сильно - та середньорослих дерев зерняткових порід закладають два яруси: в нижньому залишають 4-5, у другому - 2-3 основні гілки першого порядку. Основні гілки нижнього ярусу зберігають домінуюче положення протягом усього життя дерева.
Відстань між ярусами в розріджено-ярусній та округлій малогабаритній кронах залежно від сили росту породи і сорту складає: між першим і другим - 60-90 см і більше, між другим і третім - 60-70 см.
В обох типах крон гілки другого порядку галуження формують на гілках першого: у зерняткових порід - поодиноко, через 50-60 см одна від одної, по боках основної. З цією метою пагони подовження основних гілок укорочують: у яблуні та груші - на відстань 50-60. По всій довжині основних гілок першого і другого порядку в цих кронах через кожні 10-15 см формують обростаючі плодоносні гілки.
При формуванні округлих крон у молодих дерев і їх обрізуванні в період плодоношення проводять прорідження крони, укорочування пагонів та обмеження висоти.
Як тільки молоді дерева досягнуть установленої висоти, ріст їх починають обмежувати; слаборослих - до 2,5 м, середньорослих - до 3, сильнорослих - до 3,5-4 м залежно від умов росту. Для цього на верхівці стовбура і основних гілках вирізають пагони подовження разом з усіма сильнорослими пагонами над слаборослими. Потім щороку видаляють у цих місцях сильнорослі пагони.
При затуханні росту пагонів та формуванні дрібних плодів застосовують прорідження найстаріших плодових утворень та омолоджувальне обрізування основних гілок, ступінь якого залежить від стану дерев.
У садах зі сплющеною та площинними формами висаджуються основні сорти зерняткових порід на середньорослих і напівкарликових підщепах та на сильнорослих з проміжною вставкою слаборослих. У насадженнях кісточкових порід, як правило, формують сплощені крони. Їх використовують для основних кущо - і деревоподібних сортів вишні та сливи з кулястою розлогою кроною.
У дерев яблуні та груші площинну крону формують з 5-6 основних гілок першого порядку, а також проміжних і обростаючих. У слаборослих дерев збільшують кількість основних гілок до 6-7. У першому ярусі формують по дві гілки, які супротивно спрямовують у бік ряду. У другому і третьому ярусах основні гілки розміщують розріджено або поодиноко.
У сучасних інтенсивних насадженнях яблуні та груші широко впроваджується формування дерев за типом веретеноподібної крони з деякими модифікаціями, внесеними нами в Інституті садівництва УААН. Сформоване дерево має форму конуса висотою до 3 м з постійними 4-5 гілками в нижній частині крони. Вище три-чотири річні гілки рівномірно розміщують на центральному провіднику. Таких гілок у кроні залишають не менше 10-12. При формуванні бічні гілки спрямовують обрізуванням на розміщену нижче під кутом 70-80 градусів від стовбура. Крони сусідніх дерев не змикаються в ряду, а бічні гілки виступають в напрямку міжряддя не більше, ніж на 1-1,2 м. Конусоподібна крона в основі має форму овалу.
Високу ефективність вирощування насаджень яблуні і груші на напівкарликових і карликових підщепах забезпечує формування дерев за типом веретеноподібного куща. Це - крона із без'ярусним розміщенням на центральному провіднику 10-12 напівскелетних гілок, нахилених горизонтально або під кутом відходження від стовбура 70-80 градусів. Загальна висота дерев становить 2,5-3 м при висоті штамба 40-50 см і товщині плодової стіни в нижній частині крони близько 2 м.
Для отримання високих і сталих урожаїв сади в зоні Лісостепу треба зрошувати. Оптимальним режимом зволоження ґрунту є 70-75% найменшої вологоємності (НВ) на супіщаних і легкосуглинкових ґрунтах і близько 80% - на важкосуглинкових і глинистих. Як правило у плодоносних насадженнях за вегетацію при суцільному зрошенні здійснюються 2-3 поливи з витратою води 1,5-2,0 тис м3/га.
Для одержання конкурентоспроможних плодів застосовують інтегровану систему захисту рослин і врожаю від шкідників та хвороб, розроблену з урахуванням особливостей їх розвитку та поширення і застосуванням нових, високоефективних інсектицидів, акарицидів, фунгіцидів, біологічно активних сполук та мікробіологічних препаратів.
Плоди яблук і груш, призначених для тривалого зберігання, знімають тоді, коли у них шкірочка стає світлішою, а на освітленій стороні вже є характерне для сорту покривне забарвлення. Інша ознака: серед падалиці зявляються здорові плоди.
Плоди зберігають в кошиках, картонних коробках, деревяних ящиках, які попередньо дезинфікують. Під час зберігання плоди періодично переглядають. При виявленні загнивання одного плоду, плоди, що лежать поруч, потрібно видалити, для уникнення подальшого розповсюдження хвороби. Для запобігання поширення хвороб плоди (особливо сорти з тонкою шкіркою) загортають в спеціальний фруктовий, пергаментний або промаслений папір. Під час зберігання ящики накривають матеріалом, не поглинаючим вологу, без стороннього запаху, пропускаючим повітря. (Каблучко, 1990)
2.Видовий склад основних шкідливих організмів поширених на яблуні
В Україні відомо близько 400 видів комах, які пошкоджують плодові насадження. Встановлено, що найшкідливішими видами в період вегетації для яблуні є такі фітофаги: цикадка розанова Edwardsiana rosae L.); листоблішка яблунева (Psylla mali Sehmdbg.); попелиця зелена яблунева (Aphis pomi Deg.), щитівки: каліфорнійська (Qudraspidiotus perniciosus Comst.); букарка (Coenorritinus pauxillus Germ.), казарка (Rhynchites bacchus L.); довгоносики: брунькоїд, або сірий бруньковий довгоносик (Sciaphobus sgualidus Gull.), квіткоїд яблуневий (Anthonomus pomorum L); мілі; яблунева плодожерка (Carpocapsa pomonella). (Сорочинский, 1988)
Серед шкідників плодів яблуні одним з розповсюджених і шкодочинних є яблунева плодожерка, її гусениці часто пошкоджують від 50 до 90% урожаю яблук, пошкодженість в урожаї 4-5% плодів означає для садоводів зменшення прибутку.
Імаго та відроджені личинки цикадки розанової проколюють епідерміс з нижнього боку листка, вводять у тканину ферменти слини і висмоктують сік. З верхнього боку пошкодженого лиска зявляються бліді розпливчасті плями, які надають поверхні мармурового вигляду, особливо по краях листка. Листя підсихає і скручується. Сильно пошкоджені дерева дають малий приріст, у них знижується урожай, плоди дрібнішають, різко падає морозостійкість.
Листоблішка яблунева. Внаслідок висмоктування соків та під дією ферментів слини листя недорозвинене, площа поверхні його буває в 7-10 разів менша від нормальної. Значна кількість виділень клейких цукристих екскрементів, які розпливаються липкою масою, склеюють внутрішні частини бруньок, закупорюють продихи листя; бруньки, квітки та завязі обсипаються. На забрудненій поверхні розвиваються сапрофітні гриби. У разі значних пошкоджень слабо формуються плодові бруньки під урожай наступного року. На ослаблених деревах взимку підмерзають пагони.
Зелена яблунева попелиця. Личинки та імаго висмоктують сік із бруньок, що набрякають і що розпускаються, заселяють нижній бік листків, зелені пагони іноді завязі. Пошкоджене листя скручується і відмирає. Пагони затримуються в рості і викривляються. На сильно пошкоджених деревах плоди дрібнішають, на них часто розтріскується шкірочка.
Каліфорнійська щитівка висмоктує сік із стовбурів, гілок, листків і плодів. На пошкоджених ділянках розтріскується кора, викривляються пагони, деформується і опадає листя, на плодах у місцях смоктання утворюються червоні плями. У разі значних пошкоджень дерева слабшають і поступово засихають.
Букарка. Шкоди завдають жуки і личинки. З пошкоджених бруньок розвивається повторне листя. Якщо на одній бруньці живилось кілька жуків, брунька буріє і засихає. В бутонах жуки вигризають маточки, тичинки і квітконіжку. Личинки завдають шкоди листю. Іноді личинки переходять на листкову пластинку і живляться паренхімою, утворюючи своєрідні «міни». У разі значних пошкоджень знижується урожай і зимостійкість рослин.
Казарка. Самка вигризає в завязі плода ямку завглибшки 2-3 мм і відкладає на її дно яйце. Поряд з яйцевою камерою вигризає другу камеру і завдає поверхневих пошкоджень шкірочці, вносячи при цьому в мякуш плода збудника плодової гнилі. Крім того, після відкладання яєць самка підгризає плодоніжку, що спричинює опадання плода.
Бруньковий довгоносик. Основної шкоди завдають жуки, живлячись бруньками, бутонами і листям. Бруньки зїдають повністю або вигризають у них широкі отвори, в бутонах вигризають маточки і тичинки, листя обгризають з країв.
Яблуневий квіткоїд. Шкоди завдають жуки і личинки. Особливо небезпечні пошкодження бруньок рано навесні, коли жуки вигризають у них глибокі ямки, які нагадують уколи. З таких ранок виступають крапельки соку («плач бруньок»). Личинки живляться тичинками і маточками, вигризають квітколоже, склеюють зсередини пелюстки. Бутон не розпускається буріє і засихає.
Молі. До мінуючи молей належить кілька родин дрібних молей з однотипним способом життя і особливостями живлення гусениць, які мінують листя, що спричинює їх опадання. Масове розмноження молей призводить до зниження врожаю, зменшення кількості цукрі в плодах, аскорбінової кислоти, мікроелементів. У пошкоджених дерев не закладаються бруньки, у зимовий період вони підмерзають. (Литвинов, 1957)
До найпоширеніших інфекційних хвороб зерняткових культур належать: парша яблуні (збудник - Veturia inaequalis), борошниста роса яблуні (Podosphaera leucotricha Salm.), моніліоз зерняткових (Monilia fructigena Pers.), бура плямистість, або філостиктоз (яблуні - Ph. mali Pr. et. Dell. i Ph. briardi Sacc.,).
Моніліоз дуже поширенна і шкодочинна хвороба насіннєвих плодових культур. Виявляється у вигляді побуріння і загнивання плодів, але може бути і причиною відмирання суцвіть та інших органів рослин. Плоди від моніліозу гинуть не тільки в саду, а й під час зберігання.
Шкодочинність парші виявляється у зниженні врожаю і його якості. Крім того зменшується приріст пагонів, знижується зимостійкість дерев. Паршею уражуються листки, плоди, квітки.
Шкодочинність борошнистої роси заключається у завчасному засиханні листків, пагонів, суцвіть, що призводить до різкого зниження врожаю яблук. Крім того плоди із слідами ураження борошнистою росою (іржавою сіткою) втрачають товарний вигляд. Дуже шкодочинна хвороба в розсадниках, оскільки обмежений приріст пагонів внаслідок ураження не дозволяє сформувати нормальні сажанці.
Бура плямистість, або філостиктоз. Шкодичинність хвороби виявляється у передчасному засиханні і опаданні листя, що призводить до ослаблення дерев, зниження їх зимостійкості. (Сорочинский, 1988)
До шкідливих організмів саду також належать буряни. А саме:
-Осот рожевий
-Зірочник середній, або мокрець
-Редька дика
-Полоскуна звичайна
-Амброзія полинолиста
-Гірчак шорсткий
-Осот жовтий
-Щириця звичайна
-Галінсога дрібноквіткова
-Триреберник не пахучий
-Пирій повзучий
-Березка польва
-Кульбаба лікарська
-Полин звичайний (Фісюнов, 1988)
3.Біологічні особливості основних шкідників, збудників хвороб на озимій пшениці, бурянів, сучасний стан заходів для боротьби з ними
Яблунева плодожерка (Carpocapsa pomonella). Найбільші метелики до 22 мм. Передні крила буро-сірого кольору з ясно вираженими фіолетовими плямами, а також вузькими поперечними лініями. Гусениця світла, кремового відтінку зверху, а бічні сторони світло-жовті. Має приємний запах яблук. Зимують гусениці в павутинних коконах під корою, в тріщинах кори. В молодих садах в грунті, в щілинах навкруги кореневої шийки.
Зимують гусениці, які завершили живлення, у павутинних коконах під відсталою корою, щілинах підпор, у пакувальній тарі, сортувальних приміщеннях, плодосховищах, муміфікованих плодах, рослинних рештках та інших місцях. Залялькування починається за температури понад 100 С (поріг розвитку). Залялькування гусениць популяції триває 35-40 діб. Ця розтягнутість характерна і для наступної стадії розвитку. Навесні на розвиток лялечок потрібно 14-20 діб, улітку - 12-16 діб. Початок льоту відбувається при досягненні суми ефективних температур 100-1300 С і часто збігається із закінченням цвітіння яблуні. Інтенсивний літ метеликів відбувається від 19 до 24 години в тиху суху погоду за температури не нижче 150 С. Метелики живляться краплинною вологою. Яйця самки відкладають по одному на листя і плоди. Як було встановлено, до 62-68% яєць яблунева плодожерка відкладає на периферійній частині крони дерев.
Плодючість - 60-120 яєць. Ембріональний розвиток першої генерації 9-12 діб, другої - 7-9 діб. Відродження гусениць починається при досягненні суми ефективних температур 2300С. Гусениці деякий час тримаються на поверхні плода, потім вгризаються в мякуш, заплітаючи вхідний отвір павутиною і недогризками. Живляться під шкірочкою плода 2-3 доби, гусениця вигризає невелику камеру, в якій вперше линяє. Після цього прогризає звивистий хід, в якому линяє вдруге. Третє линяння відбувається в насінній камері, де гусениця живилася насінням. Після цього вона переходить у другий, а іноді і в третій плід. У пятому віці залишає плід і коронується. Ходи гусениць у плодах заповнюються брудними екскрементами. Пошкоджені плоди обпадають. (Билык, 1977)
Таблиця 1. Біологічні особливості яблуневої плодожерки (яблуня)
№Назва шкідника в т.ч. латинськаФаза в якій зимує шкідникМісце зимівлі шкідникаФаза розвитку рослини, в якій шкідник завдає шкодуШкодочинна стадія1Яблунева плодожерка (Carpocapsa pomonella)Зимують гусениціВсередині щільних павутинистих коконів на стовбурах і скелетних сучках дерев, у тріщинах підпір, у кореневої шийки, в садовій тарі, в щілинах стін сараїв, навісів, де тимчасово зберігаються плодиУтворення і ріст плодівЛичинка
Пояснювальна записка до таблиці 1
Після закінчення збирання плодів - збирання і знищення залишків пакувального матеріалу; очищення відмерлої кори зі штамбів і сучків на старих деревах; осіння оранка міжрядь і обробіток грунту в пристовбурних кругах; дезінфекція плодосховищ, сходів плодосховищ. Залежно від чисельності шкідника проводять одне або два обприскування інсектицидами проти кожного покоління. Першу обробку здійснюють на початку відродження гусениць яблуневої плодожерки. Замість інсектицидів можна використовувати інгібітори синтезу хітину. Задовільних результатів досягають розвішуванням на деревах спеціальних випарників феромонів (поліетиленові й гумові трубки, кільця, шнури, паперові стрічки з витратою 20-100 г./га феромону) з метою дезорієнтації самців. (Васильев, 1984)
Моніліоз або плодова гниль. Збудник хвороби - Monilia fructigena. Гниль на плодах починається з невеликої бурої плями, яка швидко розростається і охоплює увесь плід. Його мякоть стає бурою, розмякшується. Такі плоди непридатні до споживання. На їх поверхні утворюються жовтувато-бурі подушечки конідіального спороношення правильними концентричними колами, центром яких є місце проникнення гриба. За умов низьких або високих температур, низької вологості повітря уражені плоди чорніють муміфікуються їх поверхня стає блискучою з синювато чорним відтінком. Такі плоди міцно тримаються на дереві.
Упродовж вегетації гриб поширюється конідіями. Зараження плодів відбувається включно через механічні пошкодженні, ушкодження плодожеркою, через тріщини, що утворюються при уражені паршею, від хворих плодів при їх безпосередньому контакті. Основне джерело інфекції - муміфіковані плоди, на яких навесні формуються подушечки конідіального спороношення патогена. (Пересипкін, 1989)
Таблиця 2. Біологічні особливості моніліозу (яблуня)
№ХворобиНазва збудника хворобиФорма, місце зберігання інфекціїІнфекціяУмови, що сприяють ураженню рослин збудником хворобипервиннавторинна1Моніліоз або плодова гнильMonilia fructigenaМуміфіковані і уражені плодиАскоспориКонідіїНизькі або високі температур, и низька вологість повітря
1.Систематичний і якісний збір падалиці та гнилих плодів з дерева, видалення їх з саду та закопування в землю
.Обприскування 1% бордовською рідиною
.Знищення плодожерки та інших плодопошкоджуючих шкідників
.Підтримка чистоти у плодосховищах. Не вносити з врожаєм навіть слабо пошкоджених плодів, і видаляти ті на яких зявилася гниль
.Знімання з дерев сухих (муміфікованих) плодів і спалювання їх восени
Осот рожевий (Cirsium arvense). Належить до родини айстрових. Стебло пряме, розгалужене, вкрите волосками, висотою 40-160 см. Листки цілокраї, зубчасті, з міцними колючками по краях, перисторозсічені. Коренева система стрижнева. Розмножується насінням і кореневими паростками. Цвіте у червні - вересні. Суцвіття - кошик, квітки рожеві. Плід - сімянка, насіння обернено-яйцевидне, розміром 2,5-4,5х0,7-1х1,7 мм, достигає у липні - серпні. Репродуктивна здатність - до 40 тис. насінин на одній рослині. Відомостей щодо термінів збереження життєздатності насіння в грунті немає. Проростає без періоду спокою у межах температур 4-40 оС. сходи зявляються з глибини 4-5 см у березні-квітні і у перший рік утворюють розетку.
Осот рожевий поширений повсюдно. Засмічує посіви ярих та озимих ярових, просапних і овочевих культур. Росте в садах, на неорних землях, узбіччях доріг. Відноситься до групи багаторічних дводольних коренепаросткових бурянів. (Фісюнов, 1988)
Таблиця 3. Біологічні особливості осоту рожевого (яблуня)
Вид бурянівРодинаАгробіологічна групаТип забуряненостіОсот рожевий (Cirsium arvense).Айстрові КоренестрижневіКоренестрижневий
Пояснювальна записка до таблиці 3
1.Проведення міжрядових оранок
.Випасання худоби
.Обприскування посівів гербіцидами Ураган Форте 500 SL, 50% в.р.к.
4. Моніторинг фітосанітарного стану яблуневих насаджень
Таблиця 4. Обстеження насаджень на чисельність яблуневої плодожерки, розповсюдженість моніліозу, їх ЕПШ на яблуні
Пор. №Назва шкідливого організму (шкідника, хвороби), його фаза розвиткуСтрок обліку, фенофаза рослини, календарний строкМетоди облікуОблікова одиницяЕПШ1. Яблунева плодожерка (гусенички ІІІ віку) (гусенички І віку) (метелики) (гусенички)Жовтень І-ІІ дек. (після листопаду) Квітень ІІ-ІІІ дек. (розпускання бруньок - зелений конус - початок цвітіння) Травень І-ІІІ дек. (цвітіння - опадання 3% пелюсток, замикання чашечки) Червень - липень (літній період - опадання завязі, утворення черешкової ямки, ріст і визрівання плодів, збір урожаю кісточкових культур,Визначають кількість коконів з гусеницями у тріщинах і під відшаруваннями кори штамів На відстані 1 м від кореневої шийки, у ловчих поясах, що накладені у минулому році на штамби дерев з плодами (50 і більше). Додатково під обліковими деревами на 4-х ділянках по 0,25 м2, що розміщують на відстані 1 м від стовбура, оглядають рослинні рештки і шар грунту до 10 см глибиною. Метод ізоляторів (пряме спостереження), світло та феромонні пастки, метод сум ефективних температур Спостереження в ізоляторах за плодожерками, облік метеликів на світло- і феромонні та інші пастка. Розрахунки за методом сум ефективних температур. Для обліку плодожерок на кожні 1,5-5 га розвішують у північній кроні дерева на висоті 1,5-2 м феромону пастку на відстані неменше 50 м одна від одної. Встановлюють ловчі пояси з середини червня на стовбури 20 дерев з великою кількістю плодів. Кожен тиждень їх знімають, підраховують кількість гусеничок та лялечок плодожеркиЕкз/дерево Екз/дерево Екз. Екз/дерево 10-15 гус. 5-7 гус 3-5 самців 10-15 гус. 2. МоніліозЧервень - липень (утворення і дозрівання плодів)На 10 деревах кожного основного сорту, рівномірно розподілених по насадженню. Для цього під кожним деревом збирають без вибору у пяти різних місцях по 50 плодів, визначають відсоток уражених плодів. % 15-20%
Таблиця 5. Строки обстеження на забуряненість, типи забуряненості та їх ЕПШ на яблуні
ОбстеженняВиди домінуючих бурянівТипи забуряненостіЕПШ бурянівЗа кількістю шт./м2ОсновнеОсот рожевийКоренестрижневий8Потенційна забуряненість---
Пояснювальна записка до таблиці 5.
Основне обстеження проводиться в третій декаді червня - другій декаді липня. В даному випадку на наявність в яблуневх насадженнях осоту рожевого ЕПШ якого складає 8 шт./м2.
Потенційна засміченість полів. Цей показник визначається кількістю насіння бурянів або їх вегетативних зачатків, що містяться в певному шарі грунту на одиницю площі. Восени після основного обробітку грунту та весною по двох діагоналях поля з допомогою бура або спеціальної лопати беруть проби з шарів грунту на глибині 1-10, 10-20, 20-30 см. Загальна маса зразка становить 1 кг. Зразок грунту промивають через сито з отворами 0,25 мм, масу, що залишилась на ситі, розчиняють у насиченому розчині харчової солі, висушують, відбирають насіння бурянів, розбирають його по видах, підраховують кількість і перераховують на 1 м2 і на 1 га. (Білик, 1986)
Таблиця 6. Прогноз розвитку шкідливого організму
Назва шкідливого організму (шкідника, хвороби, буряна)Вид прогнозуПредиктори (фактори прогнозу)Мета і час складання та завчасністьЯблунева плодожеркаДовгостроковийТемпература: СЕТ 100 оС - Виліт метеликів яблуневої плодожерки СЕТ 170 оС - Масовий літ СЕТ 230 оС - Вихід личинок яблуневої плодожерки (І віку) Вологість - 75%За допомогою довгострокового прогнозу розвитку шкідливих організмів складають робочий план захисту озимої пшениці на наступний рік. Прогноз розробляють осінню після обліку зимуючої стадії шкідника та на основі пре дикторів протягом року.МоніліозНизькі або високі температур, и низька вологість повітряОсот рожевийТемпература - 11-12оС Вологість
Пояснювальна записка до таблиці 6
Існує три види прогнозу:
-Багаторічний прогноз розробляється на декілька років. Він дозволяє передбачити зміни ареалу хвороби, темпи її наростання і спалаху у майбутньому по роках у звязку із змінами у технологіях вирощування рослин, особливо обсягу і спеціальних заходів захисту, змінами у складі сортів та площ, на яких вони вирощуються, спеціалізації господарств, можливим заносом чи завозом інфекційного початку, циклічністю сонячної активності.
-Довгостроковий прогноз розробляється на наступний рік восени, або на початку вегетації на фенофаз рослини чи генерацій патогена. Довгостроковий прогноз необхідний для планування видів та обсягів робіт із захисту рослин від хвороб. Основні фактори, що враховуються у поточному році: ступінь розповсюдження, розвитку і шкодочинність хвороби, накопичення і можливість збереження до наступного вегетаційного періоду або фенофази інфекційного початку, повнота і якість проведених профілактичних і винищувальних заходів, ступінь стійкості сортів та площі, які вони займають у певній зоні.
-Короткостроковий прогноз - це передбачення строків окремих заражень, розвитку окремих генерацій та виявлення хвороби для визначення оптимальних строків проведення захисних заходів. Він базується на врахуванні впливу умов навколишнього середовища на протязі поточного періоду та тих, що можуть бути у найближчий час, та інтенсивність патологічного процесу.
Предиктори прогнозу - це фактори зовнішнього середовища, виражені кількісно у вигляді певних показників, які мають суттєвий вплив на розвиток популяцій шкідливих видів, що дозволяє використовувати їх для моніторингу і прогнозування. (Кулєшов, 2008)
5. Інтегрований захист культури від основних шкідливих організмів
Обґрунтування заходів і засобів захисту культури від основних шкідливих організмів
Інтегрований захист рослин - це системне комплексне застосування всіх можливих і доступних профілактичних і винищувальних методів.
Агротехнічній метод - комплекс заходів, спрямованій на створення сприятливих умов для розвитку плодових дерев, ягідних кущів, збільшення їх довговічності, підвищення продуктивності та несприятливих умов для шкідливих організмів. (Павлов, 1976)
До оцього комплексу входять таки заходи: добір стійких сортів проти шкідників та хвороб, правильній вибір місця під нові сади з урахуванням вимог окремих порід і сортів, рані строки пікірування сіянців, вчасне збирання врожаю, оранка й перекопування ґрунту, згрібання й знищення опалого листя, вирізування сухих и пошкоджених гілок, осіннє обмазування штамбів дерев тощо. Агротехнічній метод відіграє значною мірою запобіжну роль лише частково винищувальну.
Біологічний метод - сутність біологічного методу полягає у використанні мікроорганізмів або продуктів їх життєдіяльності для пригнічення розвитку збудників хвороб чи шкідників. Останнім часом цьому методу проділяють усе більшої уваги у звязку з тим, що широке використання хімічного методу представляє небезпеку для здоровя людей та порушує екологічні процеси в природі. Біологічні методи захисту перспективні, як високо ефективні та безпечні для теплокровних тварин.
Антагоністичні взаємовідносини мікроорганізмів характерні тим, що одним чи іншим шляхом пригнічує життєдіяльність.
Цей метод боротьби є найбільше перспективним та прогресивним. Розробка біологічного методу боротьби з шкідливими організмами рослин здійснюється здебільшого у трьох напрямках у використанні мікроорганізмів - антагоністів, гіперпаразитів та антибіотиків. (Дядечко, 2001)
Фізико - механічний метод - полягає у використанні заходів спрямованих на знищення та пригнічення патогенів у посівному та податковому матеріалу. Фізичні прийоми повязані з використанням високих та низьких температур, радіаційних випромінень, ультра звуку, струму високої частоти та інше.
Механічний прийоми включають обрізку хворих пагонів та гілок плодових дерев, прочищення насаджень, як від уражених рослин.
Хімічний метод захисту рослин від хвороб ґрунтується на використані хімічних речовин, які обмежують розвиток збудників інфекційних хвороб. При виборі асортименту відповідних препаратів необхідно визначити природу виникнення хвороби і фактори, що сприяють її розвитку. Суттєве значення в досягненні високої ефективності застосування хімічних препаратів має врахування особливостей розвитку збудника і грунтово-кліматичні умови району.
Механізм дії пестецидів речовин є складним процесом, який залежить у першу чергу від їх фізико-хімічних властивостей та біоекологічних особливостей патогена. Для боротьби зі збудником борошнистої роси персику використовують хімічний та фізико-механічний методи. (Бей-Биенко, 1966)
Регламенти при застосуванні засобів захисту яблуні та потреба в засобах індивідуального захисту при роботі з ними
Для захисту людини від проникнення в її організм отруйних речовин і зниження їх токсичної дії велике значення має створення необхідних санітарно-гігієнічних умов на робочому місці і правильна організація праці.
Інтенсивність надходження отруйних речовин в організм посилюється при великих фізичних навантаженнях, підвищенні температури повітря, посиленому потовиділенні тощо. Тому при роботі з пестицидами важливо організувати раціональний режим праці і відпочинку робітників, створити належні санітарно-гігієнічні умови на робочому місці.
Важливим фактором, що визначає опірність організму до отруйних речовин, є харчування. Виснажені люди, як правило, більше піддаються шкідливій дії пестицидів. Перед роботою з пестицидами необхідне приймання їжі. Бажано, щоб вона була повноцінною за складом і містила продукти з обволікаючими властивостями (крохмаль, желатин), які зменшують подразнюючу дію хімічних сполук. Не рекомендується вживати надто солону їжу (оселедці, солоні овочі), яка затримує рідину в організмі, а разом з нею й отруйні речовини. Небажано вживати жири, бо вони сприяють всмоктуванню отруйних речовин в організмі. Молоко і молочні продукти дуже корисні, але їх забороняється вживати при роботі з препаратами групи міді. При роботі з пестицидами не можна палити, бо це посилює надходження отруйних речовин в організм. Категорично забороняється під час роботи або безпосередньо перед нею вживати алкогольні напої, бо дія отруйних речовин при цьому посилюється в десятки разів.
На робочих місцях забороняється приймати їжу. Це можна робити тільки в спеціально відведених місцях на відстані не менше 200 м від місця роботи з навітряного боку. Перед прийманням їжі треба ретельно вимити руки, прополоскати рот. Після роботи необхідно прийняти душ.
Особи, що контактують із пестицидами зобовязані використовувати справні засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) з урахуванням властивостей препаратів, які застосовуються.
Добір ЗІЗ і контроль за правильністю їх використання забезпечують особи, відповідальні за проведення робіт із пестицидами.
Комплект ЗІЗ - спецодяг, спецвзуття, рукавиці, рукавички, захисні окуляри, респіратори або протигази повинні бути підібрані індивідуально та закріплені за кожним працюючим на весь період роботи. (М.Д. Євтушенко, 2004)
Висновок
Реалізація ідеї біологічного землеробства у звязку з екологічними проблемами потребує розвитку інтегрованого захисту рослин в напрямі збільшення питомої ваги використання біологічних засобів. У свою чергу дієвість і конкурентоспроможність біологічного методу як з технологічного так і з економічного погляду можлива за наявності широкого арсеналу біологічних агентів. Саме наявність комплексу мікробіологічних препаратів і ентомоакарифагів забезпечила успіх біологізації захисту рослин у захищеному грунті в Голандії, Болгарії, Молдові, в окремих тепличних господарствах Криму, Сумської, Донецької, Харківської та інших областях України.
Загальний висновок полягає в тому, що біологічний метод захисту рослин є важливою і невідємною складовою інтегрованого захисту в сучасних технологіях вирощування овочевих культур, а в ряді випадків і єдиним засобом контролю розвитку шкідливих організмів. Овочева продукція із закритого ґрунту споживається в сирому, свіжому вигляді, тому застосування біологічних агентів є надійним, актуальним і перспективним заходом при її вирощуванні.
Список використаної літератури
яблуня шкідник санітарний захист
1.Байдик Г.В. Білецький Є. М. Сільськогосподарська ентомологія. - К.: Вища освіта, 2005, 511с
2.Бей-Биенко Г.Я. Общая ентомологія. - М.:Высшая школа, 1966
.Билык Н.А. Яблонная плодожорка и применение биологического метода в борьбе с ней и северовосточной части Харьковской области. - Х.: Автореферат, 1977
.Бондаренко Н.В. Биологическая защита растений. - М.: Агропромиздат, 1986
.Бегляров А.А. Химическая и биологическая защита растений. Под ред. Беглярова А.А. - М.: Колос, 1983
.Васильев В.П., Лившиц И.З. Вредители плодових культур. - М.: «Колос», 1984
.Дядечко М.П., Падій М.М., Шелестові В.С. Біологічний захист рослин. За ред. Дядечко М.П., Падій М.М. - Біла церква, 2001
.Зайцев В.К., Мищеряков И.В. Яблоня. - К.: «Урожай», 1975
.Каблучко Г.О., Гапоненко Б.К. Плодівництво. - К.: Вища освіта, 1990
.Кулєшов А.В., Білик М.О. Фітосанітарний моніторинг і прогноз. - Х.: Еспада, 2008
.Литвинов Б.М. Главнешие вредители яблони в лесостепи Харьковской области и борьба с ними. - Х.: Автореферат, 1957
.Омелюта В.П. Григорович І.В. Чабан В.С. Облік шкідників і хвороб с/г культур.-К.:Урожай, 1986
.Павлов Г.Ф. Агротехнічні і біологічні методи захисту рослин. - М.: Росільхозіздат, 1976
.Пересипкін В.Ф. Сільськогосподарська фітопатологія. - М.: Аграрна політика, 1989
.Сорочинский Л.В., Протасов В.В. Вредители и болезни сада. - Минск, 1998
.Ульянцев М.М. Яблоня. - М.: «Колос», 1968
.Шелестов В.С., Гончаренко О.І. Екологічні основи захисту плодового саду від шкідників з максимальним використанням біологічних засобів. - Х., 1996