Деревообробна промисловість (на прикладі Надвірнянського спеціалізованого агролісгоспу)

Деревообробна промисловість (на прикладі Надвірнянського спеціалізованого агролісгоспу)

Зміст

Вступ

Розділ I. Характеристика підприємства («Надвірнянський спеціалізований агролісгосп»

.1 Основні засади започаткування, створення і розвитку деревообробної промисловості

.2 Мета і предмет діяльності Надвірнянського спеціалізованого агролісгоспу (НСАЛГ)

.3 Юридичні права та обов’язки НСАЛГу

.4 Майно НСАЛГу

.5 Управління агролісгоспом і самоврядування трудового колективу

.6 Господарська, економічна і соціальна діяльність агролісгоспу

Розділ II. Теоретична частина

.1 Теоретичні аспекти планування виробництва продукції7

.2 Планування виробничої потужності підприємства

.3 Планування технічного розвитку виробництва

.4 План організаційно - технічних заходів на підприємстві

.5 Фінансове планування

.6 Переваги і недоліки плану виробництва продукції

Розділ III. Практична частина

.1 Розрахунок основних економічних показників НСАЛГу

.2 Планування техніко-економічних показників на 2013 рік

.3 Планування щодо покращення стану реалізації лісопродукції

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

В умовах ринкової економіки для підприємств і організацій планування є способом забезпечення становлення та розвитку економічної діяльності. Кожна фірма, починаючи свою діяльність, зобов'язана чітко представляти потребу на перспективу у фінансових, трудових і інтелектуальних ресурсах, джерела їхнього одержання, а також уміти точно розраховувати ефективність використання наявних засобів у процесі роботи своєї фірми. У ринковій економіці підприємці не можуть домогтися стабільного успіху, якщо не будуть чітко й ефективно планувати свою діяльність, постійно збирати й акумулювати інформацію як про стан цільових ринків, положенні на них конкурентів, так і про власні перспективи і можливості. Тому для вирішення всіх цих проблем вони складають різні види планів, а особливо план виробництва продукції.

План виробництва продукції (виробнича програма) є основним провідним розділом перспективного і поточного плану підприємства та визначається на основі обсягу продажу номенклатури й асортименту продукції, її якості, маси прибутку, рівня рентабельності, розміру ринкової частки підприємства тощо. Розробка виробничої програми здійснюється на основі вивчення ринку спеціальним підрозділом підприємства службою маркетингу. В комплекс маркетингових заходів фірми з розробки виробничої програми як правило, входять:

.        Вивчення споживачів товарів чи послуг фірми та їх поведінки на ринку;

.        Аналіз ринкових можливостей фірми;

.        Оцінювання товарів, послуг, які випускаються та надаються підприємством, перспектив їхнього розвитку;

.        Аналіз форм і каналів збуту;

.        Оцінювання методів ціноутворення, які застосовує фірма;

.        Дослідження заходів щодо просування товарів чи послуг на ринок ;

.        Вивчення конкурентів ;

.        Вибір ринкової «ніші» (найбільш сприятливого сегменту ринку) .

Виробнича програма планується на 3-5 років, на 1 рік з розбивкою на квартали і місяці і розраховується в натуральних, умовно-натуральних, трудових та вартісних показниках. Обсяг виробництва в натуральному виразі характеризується номенклатурою й асортиментом продукції, яка випускається, в фізичних одиницях, відповідних їй споживчих властивостях (міри ваги, довжини, обсягу). Номенклатура продукції - найменування (перелік) виробів (робіт, послуг), які випускаються. Асортимент продукції - сукупність різновидів цих виробів, за видами, типами, сортами, розміром тощо в межах номенклатури. Основою для визначення обсягу продукції у вартісному виразі служить план виробництва продукції в натуральному виразі. Невід’ємною частиною плану виробництва продукції в натуральному виразі є завдання з подальшого підвищення якості продукції.

Оскільки тема курсової роботи присвячена деревообробній промисловості, то основною метою даної роботи є закріплення теоретичних знань, ув'язання їх з практичної діяльністю, виробити навички у виконанні економічних розрахунків, і навіть навчити самостійно ухвалювати й аргументовано обгрунтовувати прийняті рішення з тим чи іншим питаннями планування виробництва продукції деревообробної промисловості. А також мета включає розкриття суті і аналіз основних показників плану виробництва продукції Надвірнянсього спеціалізованого агролісгоспу (САЛГ).

Та для початку, головною метою виступає - розкриття суті даної промисловості, ознайомлення з діяльністю організації, її структури і розвитку. Дана промисловість є однією з найбільш цікавих для вивчення, зважаючи на свою складність, багатосторонності, поширеністю по всьому світу і необхідності її продуктів для економіки будь-яких країн. Лісова і деревообробна промисловість - є важливими складовими економіки України.

Розділ I. Характеристика підприємства

1.1    Основні засади започаткування, створення і розвитку деревообробної промисловості

Деревообробна промисловість - важлива складова економіки України, що виробляє більш ніж 300найменувань товарної продукції, яка поставляється як на внутрішній, так і зовнішній ринок.

Галузь деревообробної промисловості сформувалася в період 1950-1990 р. коли на підприємствах почали впроваджуватися механізовані й автоматизовані лінії, новітнє устаткування з програмним керуванням, сучасні технології і матеріали, особливо в меблевому виробництві, і продовжує розвиватися зараз.

Складової галузі є лісозаготівельна промисловість. Свого розвитку вона досягла на території Закарпатської, Івано-Франківської і Чернівецької областей. Основні лісозаготівельні підприємства в цьому регіоні - держлісгоспи Держкомлісу і спеціалізовані підрозділи колишніх лісокомбінатів Мінпромполітики України. Заготівля і вивезення деревини здійснюються на промисловій основі цілий рік.

Кожну галузь можна охарактеризувати за допомогою багатьох чинників.

Найважливішим з них є асортимент продукції, яку дана галузь виробляє.

Наведена галузь за принциповими особливостями продукції, що виробляється, і технології виробництва включає три складові: лісову, деревообробну і целюлозно-паперову промисловість.

Основним продуктом лісової (лісозаготівельної) промисловості є деревина, яка одержується в процесі лісоповалу, трелювання, вивезення з лісосік, складування на нижніх складах і вивезення на пункти подальшої переробки.

Підприємства деревообробної промисловості виготовляють пиломатеріали, шпали, фанеру, деревні плити, будівельні вироби, меблі, сірники, тару та іншу продукцію.

Підприємства целюлозно-паперової промисловості виготовляють целюлозу (клітковину), деревну масу, папір, картон.

Отже, основні види кінцевої продукції дають деревообробна промисловість.

Всі матеріали, що вироблені з деревини із збереженням її природної структури і хімічного складу, називаються лісоматеріалами. Розрізняють:

Ø  круглі лісо­матеріали (колоди, жердини);

Ø  оброблені, тобто пиломатеріали.

Пиломатеріали одержуються шляхом розпилювання колод уздовж волокон.

Основою деревообробної промисловості є лісопильно-стругальне виробництво. Продукція лісопильно-стругального виробництва - пиломатеріали, одержані шляхом поздовжнього розпилювання колод. Колода формується із стовбура дерева (хлиста) шляхом обрізання з нього гілок і верхівки.

Пиломатеріали за рядом класифікаційних ознак поділяються на такі види:

. За формою і розмірами поперечного перерізу пиломатеріали поділяються на види, що мають різноманітні назви:

Пластина - це половина розпиляної вздовж по осі колоди.

Четвертина - половина розпиляної вздовж по осі пластини.

Двокантний брус - пиломатеріал з двома паралельними площинами однакової ширини, відстань між якими 100 мм і більше. Площини бруса називаються постелями. Двокантний брус із різною шириною постелей називають шпалою.

Трикантний брус - це пиломатеріал з трьома площинами, що ідуть вздовж осі колоди, дві з яких паралельні між собою; відстань між ними 100 мм і більше; третя площина перпендикулярна першим двом, відстань від неї до вісі колоди більше 100 мм.

Чотирикантний брус - пиломатеріал з чотирма площинами, що ідуть вздовж осі колоди. Протилежні сторони його паралельні, суміжні, перпендикулярні. Відстань між паралельними сторонами 100 мм і більше.

Лісохімічна подотрасль представлена такими спеціалізованими лісохімічними підприємствами, як Перечинський, Свалявський і Великобичковський лісокомбінати в Закарпатській області і Вигодський лісохімічний завод на Ивано-Франківщині. На основі сухої перегонки деревини вони роблять деревне вугілля, оцтову кислоту, а також хімічну продукцію - карбомідні смоли, етилацитат, хімреагент для буравлення шпар і т.п

Пріоритетний розвиток деревообробна і меблева промисловість одержала на півночі і заході країни, де зосереджені значні лісосировинні ресурси. У лісовому фонді мають перевага коштовні хвойні і твердо листі породи. Найбільші лісові масиви розташовані в Поліссі і Карпатах. Щорічно в Україні заготовлюється близько 13 млн кубометрів деревини.

За часів незалежності України деревообробна та меблева промисловість почала набувати більших обсягів виробництва продукції. Розвиток промисловості виявлявся у вдосконаленні продукції: введенням нових дизайнів меблів, підвищення якості продукції, введеням нового устаткування на підприємствах тощо; збільшенні обсягів виробництва продукції; забезпечення промисловості потрібними матеріалами і т. ін.

Особливе місце належить виробництву деревостружкових і деревоволокнистих плит, що дає змогу ефективно використовувати відходи лісопиляння та інших деревообробних виробництв, отримуючи продукцію, яка користується підвищеним попитом і є основним матеріалом для розвитку меблевої промисловості. Виробництво деревостружкових і деревоволокнистих плит динамічно розвивається. Виробництво деревостружкових плит в Україні збільшилось в 2,3 раза, деревно-волокнистих плит - у 3,1 раза. На базі заглибленої переробки деревини і її відходів створено 25 цехів деревних плит. Найбільші з них - на Наддвірнянському лісокомбінаті, Київському і Черкаському деревообробних комбінатах і інших . Цеху твердих деревоволокнистих плит діють на Вигодському лісокомбінаті, Оржівському деревообробному комбінаті і Київському експериментальному комбінаті плитних матеріалів.

Виробництво фанери, у тому числі великого формату і водостійкої, зосереджено на підприємствах Карпатського регіону, Рівненської, Черкаської областей і Києва.

Меблева промисловість найбільш розвита у великих містах. Серед найбільш спеціалізованих меблевих підприємств - Ужгородський фанерно-меблевий комбінат, Івано-Франківська меблева фабрика, Дніпропетровський, Донецький, Чернівецький меблеві комбінати, меблевий комбінат "Стрий" і інші.

На сучасному етапі розвитку даної промисловості виробники повертаються до виготовлення меблів з натуральної деревини, використання натурального шпону для личкування меблів тощо.

Останнім часом розвиток дизайну та конструювання з метою удосконалення споживчих властивостей гратчастих меблевих виробів істотно змінив підходи до формування процесів виробництва та управління, організації предметно-просторового середовища життєдіяльності людини. У дизайні сучасних меблів неприйнятні стандартні рішення. Важливі тут , так би мовити, індивідуальні та дрібносерійні проекти, реалізація яких повинна базуватися на новітніх технологіях.

Важливим аспектом державної промислової політики за останні 5 років стало посилення уваги до розгортання на підприємствах галузі ринкової інфраструктури і створенню високорозвиненого і конкурентноздатного промислового комплексу.

У галузі вже створений ряд спільних підприємство з виробництва меблів, продукції деревообробки і т.п.

Вигідне географічне розташування України і промисловий потенціал, створений на підприємствах лісової і деревообробної промисловості, наявність якісних місцевих лісосировинних ресурсів і кваліфікованих робітників, а також інженерно-технічних кадрів дають можливість підприємствам галузі виготовляти більше якісної продукції в короткий термін.

Створений на підприємствах галузі промисловий потенціал сьогодні цілком забезпечує потреби внутрішнього ринку в лісопильній продукції, плитних матеріалах, меблях і інших видах продукції з деревини.

.2 Мета і предмет діяльності Надвірнянського спеціалізованого агролісгоспу (НСАЛГ)

Метою діяльності «Агролісгоспу» є реалізація державної політики розвитку лісового господарства і раціонального використання лісових ресурсів, а також одержання прибутку для задоволення ринкових потреб у його продукції та послуг на основі ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу.

Предметом діяльності Агролісгоспу є:

. Лісовідновлення, посадка лісових культур і сприяння природному відновленню лісу, вирощування посадкового матеріалу та заготівля насіння лісових і декоративних порід;

. Збереження лісів, охорона їх від пожеж, захист від шкідників і хвороб, посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних оздоровчих та інших корисних властивостей лісів;

. Безперервне, невиснажливе і раціональне використання лісів для планомірного задоволення потреб населення і власного виробництва в деревині та іншій лісовій продукції;

. Розширене відтворення, поліпшення природного складу і якості лісів, підвищення їх продуктивності;

. На першочергове спеціальне використання у встановленому порядку лісових ресурсів, користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно оздоровчих, рекреаційних цілей;

. Проведення щорічного обліку ліс фонду;

. Виробництво та реалізація товарів народного споживання і виробничого призначення в т. ч. з деревини та її відходів;

. Оптова, роздрібна та комісійна торгівля;

. Виробництво будівельних матеріалів, виконання будівельних та ремонтно-будівельних робіт;

. Розвиток підсобного сільського господарства, переробка сільськогосподарської продукції, виробництво товарів широкого вжитку, розвиток інших підсобних промислів на селі;

. Надання матеріально-технічної допомого та посередницьких послуг іншим юридичним і фізичним особам, в першу чергу на селі;

. Надання послуг комунально-побутового характеру;

. Агролісгосп може здійснювати будь яку іншу підприємницьку діяльність не заборонену чинним законодавством України.

.3 Юридичні права та обов’язки НСАЛГу

Агролісгосп набуває прав юридичної особи від дня його включення в державний реєстр України і є правонаступником спеціалізованого міжгосподарського лісгоспу крім майна (дивись пункт 4.6) і заборгованості (по зарплаті, тощо).

Агролісгосп наказом від 29 березня 2000 року №16 головного управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації підпорядкований обласному комунальному агролісогосподарському підприємству «Івано-Франківськоблагроліс».

Агролісгосп здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Наказів генерального директора ОП «Івано-Франківськоблагроліс» та цього Статуту.

Агролісгосп має самостійний баланс, бюджетний розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, круглу печатку, кутовий штамп і бланки зі і своїм найменуванням.

Агролісгосп набуває статусу лісокористувача та здійснює його повноваження згідно з лісовим кодексом України. Відповідно до законодавства України несе відповідальність додержання вимог і норм щодо охорони і раціонального використання лісів та інших природних ресурсів, а також відновлення їх до рівня встановлених нормативів.

Алролісгосп має право створювати структурні підрозділи. Діяльність структурних підрозділів агролісгоспу регулюється чинним законодавством України, цим Статутом та положенням.

У межах затвердженого ОП «Івано-Франківськоблагроліс» кошторису доходів і видатків та лімітів фінансування видатків з державного і місцевого бюджетів, Агролісгосп отримує кошти з державного і місцевого бюджетів для фінансування видатків по лісовому господарству.

Агролісгосп в межах свого майна несе відповідальність за результати своєї господарської діяльності

Агролісгосп має право вступати в договірні зобов’язання з різними юридичними і фізичними особами, здійснювати, юридичні акти, угоди, контракти, купівлю-продаж, підряд, обмін, позику, оренду, доручення, а також інші дії, які відповідають меті його діяльності, інтересам та статутним завданнями. Виступами в угодах від свого імені.

1.4 Майно НСАЛГу

Майно агролісгоспу становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі агролісгоспу.

Майно агролісгоспу відповідно належить йому на праві повного господарського відання.

Здійснюючи право господарського відання, Агролісгосп володіє користується та розпоряджається переданим майном на свій розсуд.

Джерелами формування майна Агролісгоспу є:

грошові та матеріальні внески засновника;

доходи одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності;

кредит банків та інших кредиторів;

капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

придбання майна іншого підприємства, організації;

безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян та інші джерела;

Продаж, відчуження та списання майна Агролісгоспу проводиться згідно чинного законодавства.

Майно, що належало колективу бувшого міжгосподарського спец лісгоспу надається в безоплатну оренду агролісгоспу на умовах і строки, що відображено в двохсторонньому договорі між агролісгоспом і колективом міжгоспопелісгоспу.

1.5 Управління агролісгоспом і самоврядування трудового колективу

Керівництво Агролісгоспом здійснюється одноосібно директором Агролісіоспу

Призначення та звільнення директора здійснюється на контрактній основі генеральним директором ОП «Івано-Франківськоблагроліс», за погодженням з райдержадміністрацією та районною радою.

У межах своїх повноважень директор самостійно вирішує питання діяльності Агролісгоспу «Івано-Франківськоблагроліс» не має права втручатись в оперативну діяльність Агролісгоспу.

Працівники апарату Агролісгоспу утримуються за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів, виділених на ведення лісового господарства, а також згідно чинним законодавством України.

Директор Агролісгоспу:

o   здійснює оперативне керівництво фінансово-господарської діяльності Агролісгосру;

o   визначає організаційну структуру Агролісгоспу та умови оплат праці працівників Агролісгоспу;

o   затверджує штатний розпис Агролісгоспу, правила внутрішнього розпорядку;

o   призначає на посаду і звільняє з посади працівників Агролісгоспу, в тому числі працівників відособлених структурних підрозділів Агролісгоспу, крім головного лісничого і лісничих, які призначаються на ці посади генеральним директором ОП «Івано-Франківськоблагроліс» за поданням директора Агролісгоспу;

o   несе персональну відповідальність за стан і діяльність Агролісгоспу та періодично звітуються перед ОП «Івано-Франківськоблагроліс»;

o   вирішує всі питання фінансово-господарської діяльності Агролісгоспа;

o   без довіреності діє від імені Агролісгоспа, представляє його інтереси в усіх підприємствах установах, організаціях;

o   укладає інші дії в межах, установлених чинним законодавством України і Статутом Агролісгоспа.

Головний лісничий Агролісгоспа:

Ø    організовує ведення лісового господарства на землях лісового фонду Агролісгоспа та спеціальне використання лісових ресурсів;

Ø  забезпечує дотримання єдиної технологічної політики в лісогосподарському і лісозаготівельному виробництвах;

Ø  здійснює контроль за раціональним використанням, відтворенням, охороною і захистом лісів Агролісгоспа, дотримання вимог лісового і природоохоронного законодавства при проведенні лісогосподарських і лісозаготівельних робіт на землях лісового фонду Агролісгоспа;

Ø  здійснює контроль за цільовим використанням коштів, виділених з державного і місцевого бюджетів на ведення лісового господарства;

Ø  бере участь у доборі кадрів лісової охорони Агролісгоспу.

Трудовий колектив Агролісгоспу:

ü  розглядає і затверджує колективний договір;

ü  розглядає і вирішує згідно зі статутом Агролісгоспу питання самоврядування трудового колективу;

ü  подає пропозицію та погоджує перелік і порядок надання працівникам Агролісгоспу соціальних пільг;

ü  подає пропозицію щодо матеріального і морального стимулювання працівників.

Повноваження трудового колективу реалізується загальними зборами та їх виборними органами.

Колективним договором регулюються трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією Агролісгоспу, питання умов оплати праці, охорони праці і соціального розвитку. Розбіжності, що виникають при укладанні або виконанні колективного договору, вирішуються у порядку, встановленому законодавчими актами Укрвїни.

1.6 Господарська, економічна і соціальна діяльність агролісгоспу

«Агролісгосп» здійснює самостійно фінансово-господарську діяльність з урахуванням конюктури ринку згідно з чинним законодавством та цим Статутом.

Агролісгосп може займатися зовнішньоекономічною діяльністю, яка регулюється законами Україн.

Бізнес-план господарсько-фінансової діяльності Агролісгоспу погоджується з ОП «Івано-Франківськоблагроліс».

Агролісгосп здійснює всі види спеціального використання лісових ресурсів згідно з лімітами, затвердженими в установленому поряду Івано-Франківською облдержадміністрацією.

Агролісгосп здійснює свою діяльність згідно зробленого державною лісопорядною експедицією «Проекту перспективного плану розвитку лісового господарства» та виробничо-фінансового плану по лісовому господарству затвердженого ОП «Івано-Франківськоблагроліс».

Агролісгосп самостійно визначає напрямки діяльності, а також структуру і обсяги виробництва, в т. ч. кооперацію з іншими виробниками і господарськими партнерами.

Агролісгосп реалізує свою продукцію за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно або на договірній основі, а у випадках, передбачених законодавчими актами України, - за державними цінами і тарифами. В розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються конкретні ціни, що формуються відповідно до умов і цін світового ринку.

Агролісгосп за рахунок фінансово-господарської діяльності проводить відрахування ОП «Івано-Франківськоблагроліс» в розмірі затвердженим наказом ОП «Івано-Франківськоблагроліс».

ОП «Івано-Франківськоблагроліс» затверджує граничну чисельність працівників Агролісгоспу та їх фонд оплати праці, кошторис доходів і видатків по лісовому господарству, а також ліміти фінансування видатків з державного і місцевого бюджетів по лісовому господарству.

Агролісгосп самостійно визначає види, порядок формування і використання своїх фондів і резервів.

Агролісгосп самостійно визначає порядок розподілу прибутку після сплати обов’язкових платежів до бюджету, з них 90% прибутку використовується на розширене відтворення, а 10% відраховується в ОП «Івано-Франківськоблагроліс».

Працівники лісової охорони Агролісгоспу підлягають заохоченню і випадку, якщо безпосередньо ними виявлено порушення лісового природоохоронного законодавства, та вжиті заходи до притягнення вжитих до відповідальності і забезпечено стягнення штрафів та відшкодувань, пов’язаних з порушенням лісового природоохоронного законодавства. Для обліку використання коштів, що надходять від стягнень за порушення лісового і природоохоронного законодавства, Агролісгосп відкриває окремий поточний рахунок. Зазначені кошти використовуються для фінансування видатків по лісовому господарстві, в тому числі на заохочення працівників лісової охорони.

Розділ II. Теоретична частина

.1 Теоретичні аспекти планування виробництва продукції

Виробнича програма підприємства (план виробництва продукції) визначає складність та якість продукції, яка підлягає виготовленню й доставці споживачам в плановому періоді згідно з договорами поставок. Цей план є вихідним і провідним розділом як перспективного, так і поточного планування економічного й соціального розвитку підприємства. На його основі визначаються потреба у виробничих ресурсах, економічні результати господарської діяльності підприємства і, з рештою, зміст інших розділів плану економічного й соціального розвитку.

Основним завданням плану виробництва та реалізації продукції є максимальне задоволення потреб споживачів і народного господарства в цілому у високоякісній, конкурентоздатній продукції при найкращому використанні ресурсів з метою отримання прибутку. Для вирішення цього завдання в процесі планування необхідно дотримуватись таких вимог:

обґрунтування обсягів виробництва замовленнями споживачів та достовірний облік попиту продукції;

повна узгодженість натуральних і вартісних обсягів виробництва, постачання та реалізації продукції;

забезпечення плану виробництва можливостями підприємства і, в першу чергу, його виробничою потужністю.

При складанні виробничої програми слід орієнтуватися на вибір таких товарів, робіт та послуг, які принесуть виробникам найбільші, прибутки, Тому, в загальному вигляді, річна виробнича програма визначається за формулою:

де П виробнича програма, нормо-год.;- номенклатура продукції;

Тшт - трудомісткість одиниці продукції, хв./шт.;- річний обсяг випуску (попиту) продукції, шт.

Виробнича програма за номенклатурою та об'ємом випуску продукції повинна забезпечити повне завантаження всіх робочих місць та і персоналу.

Планування виробництва конкурентоспроможної продукції передбачає складання планів виробництва та продажу продукції.

План випуску продукції визначається підприємством самостійно шляхом вивчення ринків збуту, державних замовлень, діючих прямих тривалих зв'язків з підприємствами-споживачами, інших укладених господарських угод.

Особливе місце у формуванні планів випуску продукції підприємств займають державні замовлення.

Державні замовлення промисловим підприємствам включають поставку продукції, яка необхідна для вирішення загальнодержавних і соціальних завдань, зміцнення обороноздатності країни, виконання науково-технічних програм, в тому числі впровадження у виробництво найважливіших видів нової продукції.

Виконання державних замовлень повинно бути вигідним для підприємства з позицій його господарських інтересів, що досягається шляхом надання певних пільг та переваг у матеріально-технічному забезпеченні, ціноутворенні, отриманні кредитів тощо. Розширення економічного стимулювання державних замовлень дозволяє розмішувати їх на підприємствах на конкурсній основі.

Конкретна потреба у найважливіших видах продукції, тобто номенклатура, асортимент та обсяги, що мають загальнодержавне значення, визначається урядом України, який через державні органи управління і розподіляє між підприємствами державні замовлення.

Забезпечується виконання державних замовлень через укладання контракту, який є основним документом, що визначає права та обов'язки державного замовника й постачальника по забезпеченню Державних потреб. Номенклатура, асортимент та обсяги продукції у складі державного замовлення в подальшому конкретизуються в угодах зі споживачами продукції, тобто шляхом прямих господарських зв’язків. При цьому, державним контрактом може передбачатись контроль зі сторони державного замовника за ходом робіт по виконанню контракту, а також надання допомоги постачальнику (без втручання в оперативно-господарську діяльність останнього).

Крім потреби продукції, визначеної законами ринку, при розробці плану виробництва необхідно враховувати загальні виробничі можливості підприємства: склад та кількість обладнання, наявність виробничих площ, чисельність працюючих, забезпеченість виробничими ресурсами та інші фактори, а також можливості їх зміни.

Одним із важливих факторів, що впливає на формування плану виробництва є зміна попиту на продукцію.

Тут можливі три основні стратегії планування обсягів виробництва.

Перша. Постійні обсяги виробництва при постійній чисельності виробничого персоналу незалежно від коливань попиту. Різницю між обсягами попиту і виробництва, як правило, регулюють шляхом збільшення або зменшення запасів продукції.

Друга. Змінні обсяги виробництва при постійній чисельності робочої сили. При цьому,. обсяги виробництва змінюються залежно від попиту, з різниця між обсягами виробництва і чисельністю робочої сили регулюється шляхом організації позаурочної роботи з подальшим наданням відгулів, додаткових відпусток, передачі частини робіт субпідрядникам тощо. Така стратегія характерна для підприємств з великою трудомісткістю продукції, із застосуванням висококваліфікованої праці і де створення запасів готової продукції є неможливим з ряду причин.

Третя. Змінний випуск продукції при змінній чисельності робочої сили, тобто прийом і звільнення робітників відбувається відповідно до обсягів виробництва, що характерно для підприємств із сезонним характером роботи із застосуванням робочої сили не дуже високої кваліфікації.

План виробництва продукції складають за визначеною номенклатурою, асортиментом та якістю.

Номенклатура - це укрупнений перелік видів продукції (обладнання, запасні частини, меблі, швейні вироби і тощо).

Асортимент продукції - це розгорнутий перелік номенклатури продукції залежно від призначення, типу, артикулу, якості та інших ознак продукції.

2.2 Планування виробничої потужності підприємства

деревообробний потужність лісопродукція агролісгосп

Виробнича потужність підприємства (цеху чи виробничого ділянки) характеризується максимальною кількістю продукції відповідного якості і асортименту, що може вироблятися їм у одиницю часу за повної використанні основних виробничих фондів в оптимальних умови їх експлуатації.

Найбільш простими й точними вимірювачами виробничої потужності є натуральні одиниці. Виробничі потужності вимірюються, зазвичай, у тих-таки одиницях, у яких планується виробництво цієї продукції в натуральному вираженні (тоннах, штуки,метрах).Наприклад, виробнича потужність гірничодобувних підприємств визначається тоннах видобутку корисних копалин, металургійних підприємств - в тоннах виплавки металу і прокату; машинобудівних заводів - в штуки виготовлених машин; потужність цукрових заводів та інших підприємств харчової промисловості - в тоннах сировини, перероблюваної в готової продукції.

Протягом кожного планованого періоду виробнича потужність може змінитися. Чим більший запланований період, тим ймовірність цих змін вище. Основні причини змін є:

установка нових одиниць устаткування, замість застарілих чи аварійних;

знос устаткування;

введення на дію нових потужностей;

зміна продуктивності обладнання через відкликання інтенсифікацією режиму його роботи, чи у зв'язку з зміною якості сировини й т.п.

модернізацію устаткування (заміна вузлів, блоків, транспортних елементів тощо.);

зміни у структурі вихідних матеріалів, складу сировини чи напівфабрикатів;

тривалість роботи обладнання протягом планового періоду з урахуванням зупинок на: ремонт, профілактику, технологічні перерви;

спеціалізація виробництва;

режим роботи устаткування (циклічний, безперервний);

організація ремонтів і поточного експлуатаційного обслуговування.

Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю провідних цехів, ділянок, агрегатів. До провідних належать цехи, ділянки, агрегати, в яких виконуються основні, найбільш трудомісткі технологічні процеси і операції з виготовлення виробів або напівфабрикатів. Перелік провідних цехів, ділянок і агрегатів в основному виробництві, а також оптимальні рівні завантаження публікуються в галузевих рекомендаціях за розрахунком виробничої потужності.

Під «вузьким місцем» розуміється невідповідність виробничої потужності окремих цехів, ділянок, агрегатів можливостям провідного устаткування.

Наявність «вузьких місць» на проміжних стадіях виробничого процесу не повинна враховуватися в розрахунках виробничої потужності підприємства.

При розрахунку виробничої потужності підприємства враховуються все устаткування, закріплене за основними виробничими цехами, за винятком резервного, дослідних ділянок і спеціальних ділянок для навчання робочих, культурно-технічний рівень кадрів і їх ставлення до праці, досягнутий рівень виконання норм часу.

При розрахунку виробничої потужності потрібно виходити з наявного устаткування і площ, передової організації виробництва, застосування повноцінної сировини, найбільш досконалих інструментів і пристроїв, режиму роботи підприємства.

Виробнича потужність змінюється протягом року, тому розрізняють вхідну, вихідну і середньорічну потужності.

Вхідна потужність визначається на початок року за наявним устаткуванням (Пвх), вихідна - на кінець планового періоду з урахуванням вибуття і введення потужності за рахунок капітального будівництва, модернізації устаткування, вдосконалення технології і організації виробництва (Пвб).

Середньорічна потужність (Пср) розраховується шляхом додавання до вхідної потужності Пвх середньорічної Пвв, яка вводиться, і віднімання середньорічної потужності, яка вибуває, Пвб з урахуванням терміну дії Тд:

Пср = Пвх + (Пвв * Тд/ 12) - (Пвб   (12 -Тд) / 12)(2.2.2.)

Збільшення виробничої потужності можливе за рахунок:

v  введення в дію нових і розширення потужностей, які діють;

v  реконструкції;

v  технічного переозброєння виробництва;

v  організаційно-технічних заходів (збільшення годин роботи устаткування, зміни номенклатури продукції або зменшення трудомісткості, використання технологічного устаткування на умовах лізингу з поверненням в терміни, встановлені лізинговою угодою).

2.3 Планування технічного розвитку виробництва

Планування технічного розвитку виробництва складається з комплексу технічних, організаційних, планово-економічних і соціальних заходів, спрямованих на підвищення технічного рівня виробництва, збільшення випуску високоякісної продукції,зростання продуктивності <#"811245.files/image002.gif"> та до продуктивності праці <#"811245.files/image003.gif">і визначається за формулами:

(2.3.1.)

де m - номенклатура нової і підвищеної якості продукції, запланованої до випуску в планованому році;

- оптова ціна на продукцію в плановому і замінюється у звітному (базисному) році, руб.;

- повна собівартість одиниці знову вводиться і заміни продукції, грн.;

- обсяг виробництва <#"811245.files/image008.gif">(2.3.2.)

де  - обсяг виробництва продукції <#"811245.files/image010.gif">- витрати праці <#"811245.files/image011.gif"> визначається за формулою:

(2.3.3.)

Де  і  - трудомісткість одиниці продукції <#"811245.files/image015.gif">- планований обсяг виробництва i-го виду продукції, що виготовляється на даній ділянці, шт.

б) зростання продуктивності праці на підприємстві за рік q m (%) визначається за формулою:

 (2.3.4.)

Де д- середня середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу в базисному році, чол.

- обсяг товарної продукції, грн.;

- плановане зменшення чисельності промислово-виробничого персоналу за рахунок впровадження засобів механізації, де l - кількість заходів;

в) зниження собівартості <#"811245.files/image020.gif"> дорівнює:

 (2.3.5.)

Де  - собівартість одиниці продукції <#"811245.files/image023.gif"> (2.3.6.)

д) зміна капіталовкладень, викликаних впровадженням нових технічних засобів , дорівнює:

 (2.3.7.)

Де  - питомі (на одиницю продукції) капіталовкладення в технічні засоби, руб.;

- річні обсяги <#"811245.files/image027.gif"> дорівнює:

 ( 2.3.8.)

Де  і  - матеріальні витрати на одиницю продукції в базисному і плановане році, руб.

) Планування заходів щодо вдосконалення управління, систем планування і організації виробництва <#"811245.files/image031.gif">(2.3.9.)

де m - номенклатура продукції;

- сумарна трудомісткість продукції за технічно обгрунтованими нормами;

- загальна трудомісткість продукції;

б) рівень використання робочого часу <#"811245.files/image034.gif"> дорівнює:

 (2.3.10.)

де  - фактичні і планові втрати робочого часу <#"811245.files/image037.gif"> дорівнює:

(2.3.11)

де  - чисельність допоміжних робітників;

     - загальна чисельність робітників;

г) рівень кваліфікованих робітників  дорівнює, (5.12)де  - середній розряд основних робітників; - середній розряд виконуваних робіт <#"811245.files/image045.gif"> включає корисний витрата матеріалу , додаткові витрати, викликані технологічним процесом , витрати, не пов'язані з технологічним процесом, але в мінімальному розмірі наявні у виробництві (наприклад, втрати розпилення, усушки) . Таким чином,

. (2.4.1.)

Коефіцієнт використання матеріалу визначається за формулою:

. (2.4.2.)

Норми витрати матеріалу встановлюються методами: аналітико-розрахунковим, експериментально-лабораторних, дослідно-статистичним . Допоміжні матеріали нормують або розрахунковим, або експериментальним шляхом.

Норма запасу матеріалів служить для встановлення обсягу потрібного завезення їх на планований період порядку їх надходження від постачальників, а також для визначення розміру складських приміщень та розрахунку потреб в обігових коштах.

Безперервність і безперебійність виробничих процесів <#"811245.files/image051.gif"> називається частина складського запасу, що забезпечує потребу цехів у матеріалах між черговими його постачанням. Ця частина витрачається й регулярно відновлюється, і визначається за формулою:

 (2.4.3.)

Де Т - період між двома черговими поставками;

Д - середньодобовий витрата матеріалу;

Р - величина, що поставляється партії.

Поточний запас змінюється від  до 0.

Середній запас  відповідає половині максимального. Він є нормою запасу матеріалу, який враховується при визначенні розміру планованого оборотних коштів, і визначається за формулою:

 (2.4.5.)

Страховим запасом заZ стор - називається частина складського запасу матеріалу, призначена для забезпечення виробництва у разі відсутності поточного значення, а також непередбачених відхилень від нормальних умов постачання

стор = ДТ ст , (2.3.6.)

Т ст - час, необхідний для термінового відновлення поточного запасу.Складський запас

- у момент чергової поставки дорівнює сумі максимального поточного і страхового запасу

. (2.3.7.)

При плануванні матеріального забезпечення визначають потребу в основних матеріалах за формулою

, (2.3.8.)

- випуск продукції <#"811245.files/image059.gif">- технічна норма витрати матеріалу;m - номенклатура вироби.Для допоміжних матеріалів визначають за формулою

, (2.3.9.)

- обсяг роботи в умовних вимірниках;l - номенклатура обладнання, що використовує i - ї вид матеріалу.

Заготівельний план або баланс матеріально-технічного забезпечення містить розрахунок потреби в матеріалах за видами і нормам, що підлягають заготівлі в планованому періоді <#"811245.files/image062.gif">, (2.3.10.)

- кількість заготовлюється матеріалу певного виду;

      ,  - запас матеріалів на складі проектованого на кінець планового періоду <#"811245.files/image066.gif">, (2.5.1)

де  - прибуток від реалізації продукції, грн.;- номенклатура продукції, що випускається;

      - ринкова ціна виробу;

      - собівартість виробу;

      - обсяг реалізованої продукції.

Виручка від реалізації продукції розраховується по мірі її оплати або в міру відвантажень товарів.

До планованим фінансових результатів, крім прибутку від реалізації, відносяться наступні доходи:

) доходи , отримані підприємством за рахунок пайової участі в діяльності інших підприємств, дивіденди по акціях і доходи по облігаціях і іншим цінних паперів;

) доходи від здачі майна в оренду;

3) доходи від дооцінки виробничих запасів <#"811245.files/image071.gif">365,4

) Розраховуємо чисту продукцію (тис.грн) проте всі необхідні додаткові дані, для розрахунку чистої продукції наведені в таблиці 3.2.

р.: ЧП=ТП - МВ - А

ЧП=365400-50820-4595=309985

р.: ЧП=312800-26628-37900=282382

р.: ЧП=345600-70536-6528=268536

р.: ЧП=503100-91760-5248=406092

р.: ЧП=756000-95938-7975=652087

Таблиця 3.2.

3)      Розрахуємо річний фонд оплати праці за 2008-2012 роки ( грн.):

Річний фонд оплати праці зобразимо графічно на Рис.3.1.:

Рис. 3.1. «Динаміка зміни ФОП 2008-2012рр»

4)      Визначаємо продуктивність праці за кожен рік:

Темп росту продуктивності праці за 2008-2012роки зобразимо графічно на Рис.3.2.:

Рис.3.2. «Темп росту продуктивності праці 2008-2012 роки»

5)      Розрахуємо прибуток за останніх 5 років Надвірнянського спецагролісгоспу, і згрупуємо їх в Таблицю 3.3.

Прибуток від реалізації товарної продукції зобразимо графічно (Рис 3.3)

Рис.3.3 "Прибуток від реалізації ТП 2008-2012 рр"

Таблиця 3.3

6)      Визначаємо рентабельність, %:

Р (2008)=344,4/299,8*100-100=14,88

Р (2009)=352,2/320,6*100-100=31,6

Р (2010)=410,3/369,8*100-100=40,5

Р (2011)=443,1-418,6*100-100=24,5

Р (2012)=505,5-473,4*100-100=32,1

Загально-розрахункова Таблиця 3.4.

Згідно з даними таблиці 3.1. і даними таблиці 3.4., визначаємо динаміку основних техніко-економічних показників Надвірнянського спацагролісгоспу за 2008-2012 рр.

р.:

Ланцюгові:

Обсяг продукції, робіт послуг:

Абсолютний приріст:

А= 479,4-448,2=31,2

Темп зростання:

Т=479,4/448,2*100=106,96

Темп росту:

Т=106,96-100=6,69

Обсяг реалізованої продукції,тис.грн.:

Абсолютний приріст:

А= 443,1-410,3=32,8

Темп зростання:

Т=443,1/410,3*100=107,99

Темп росту:

Т=107,99-100=7,99

Собівартість продукції , тис.грн.:

Абсолютний приріст:

А= 418,6-369,8=48,8

Темп зростання:

Т=418,6/369,8*100=113,2

Темп росту:

Т=113,2-100=13,2

Прибуток від реалізації продукції, тис.грн:

Абсолютний приріст:

А= 24,5-40,5=-16

Темп зростання:

Т=24,5/40,5*100=60,49

Темп росту:

Т=60,49-100=-39,51

Продуктивність праці:

Абсолютний приріст:

А= 12,87-7,25=5,62

Темп зростання:

Т=12,87/7,25*100=177,17

Темп росту:

Т=177,17-100=77,17

Базисні:

Обсяг продукції, робіт послуг:

Абсолютний приріст:

А= 479,4-266,28=213,12

Темп зростання:

Т=479,4/266,28*100=180,04

Темп росту:

Т=180,04-100=80,04

Обсяг реалізованої продукції,тис.грн.:

Абсолютний приріст:

А= 443,1-352,2=90,9

Темп зростання:

Т=443,1/352,2*100=125,81

Темп росту:

Т=125,81-100=25,8

Собівартість продукції, тисгрн.:

Абсолютний приріст:

А= 418,6-320,6=98

Темп зростання:

Т=418,6/320,6*100=130,57

Темп росту:

Т=130,57-100=30,57

Прибуток від реалізації продукції, тис.грн:

Абсолютний приріст:

А= 24,5-31,6=-7,1

Темп зростання:

Т=24,5/31,6*100=77,53

Темп росту:

Т=77,53-100=22,47

Продуктивність праці:

Абсолютний приріст:

А= 12,87-6,82=6,05

Темп зростання:

Т=12,87/6,82*100=188,71

Темп росту:

Т=188,71-100=88,71

Дані розрахунків заносимо у таблицю 3.5.:

Таблиця 3.5.

Таблиця 3.5. Динаміка основних техніко-економічних показників Надвірнянського спецагролісгоспу за 2008-2012 рр.

3.2 Планування техніко-економічних показників на 2013 рік

Заключним етапом у аналізі виробничої програми доцільно провести прогноз техніко - економічних показників Надвірнянського спецагролісгоспу на наступний рік, тобто 2013р.

Техніко-економічне планування, виходячи з завдань, складаються з перспективного і поточного планування, які взаємопов'язані між собою. Перспективне планування носить орієнтовний характер, здійснюється на п'ять і більше років і корегується в процесі виконання, а також при виникненні доповнень в зв'язку з розвитком науки і техніки. Перспективні плани підприємств складаються по невеликій кількості укрупнених показників і обґрунтовуються техніко-економічними розрахунками .

Типовий план підприємства складається з наступних розділів:

ü  план виробництва і реалізації продукції;

ü  технічний і організаційний розвиток;

ü  показники підвищення економічної ефективності виробництва;

ü  розрахунок норм і нормативів;

ü  капітальні вкладення і капітальне будівництво;

ü  матеріально-технічне забезпечення;

ü  праця і кадри;

ü  собівартість, прибуток і рентабельність;

ü  фінансовий план.

В Надвірнянському САЛГу щорічно складається виробничо-фінансовий план з лісового господарства. У ньому плануються витрати лісгоспу на лісогосподарські заходи і зміст лісогосподарського апарату, і джерела їх фінансування. По кожному розділу плану вказуються виробничі заходи та види витрат, що складають цей розділ. Для складання виробничо-фінансового плану необхідно встановити обсяги робіт, які встановило Управління спецагроліс в м. Івано -Франківськ у вигляді наказу.

Необхідність покрашення обсягу товарної продукції, саме від обсягу та реалізації залежить фінансовий стан підприємства, в нашому випадку НСАЛГ знаходиться в кризовому стані. Планування підвищення обсягу товарної продукції та її реалізація представлена в табл. 3.6.

Таблиця 3.6. Планування обсягу продукції, тис. грн.

Відхилення визначимо шляхом віднімання від планової величини - фактичної ( всі розрахунки наведено в таблиці 3.6.)

Тех.сировина = 1849-1321=528

Заготівля деривини = 10182-7272=2909

Лісоматеріали = 2342-1673=669

Дрова = 5244-3746=1498

Реалізація = 160,14-94,2=65,94

Збільшення обсягу продукції приведе до того, що стан підприємства піде на підвищення, але крім того якість на продукцію має бути високою. Збільшення випуску продукції може позитивно вплинути на фінансові результати НСАЛГу.

Для випуску продукції важливе значення має його ритмічність, тобто відповідність обсягів товарної продукції встановленому на певний період (декаду, місяць, квартал, півріччя, рік) графіку випуску продукції. Від ритмічності випуску продукції залежить можливість вчасного виготовлення і реалізації продукції . Коефіцієнт ритмічності (Кр) випуску продукції за даними таблиці 3.7. становить :

Кр = 1143/1430 = 0,80 (3.1)

Коефіцієнт ритмічності менше одиниці з причини невиконання плану випуску продукції в І і ІІІ кварталах.

Таблиця 3.7." Планування обсягу продукції".

У цілому підприємство виготовило продукції 86,01 % від запланованого обсягу. Невиконання плану ритмічності випуску продукції може в І і ІІІ кварталах негативно позначитися на швидкості оборотності оборотних коштів.

Середня сума планового випуску продукції визначається діленням суми планового випуску на кількість періодів (1430/4 = 357,5). Так, обсяг товарної продукції за кварталами відхиляється від графіку в середньому на 68%.

Збільшення випуску продукції може позитивно вплинути на фінанансові результати підприємства, а отже і на можливості фінансування соціальної сфери. Планування техніко-економічних показників представлено у таблиці 3.8., які можуть бути наслідком покрашення фінансово-економічного стану підприємства.

Таблиця 3.8. Планування техніко-економічних показників

Визначимо абсолютне відхилення для кожного показника:

ТП=1120-756=364

Пр.пр = 40-21,57=18,43

ФОП = 623,8-508,2=115,6

ЧП = 869,54-652,08=217,46

П= 42,45-32,1=10,35

Р=12-6,78=5,22

Визначимо відносне відхилення для кожного показника:

ТП=1120/756*100-100=48,15

Пр.пр = 40/21,57*100-100=85,44

ФОП = 623,8/508,2*100-100=22,6

ЧП = 869,54/652,08*100-100=33,35

П= 42,45/32,1*100-100=32,24

Р=12/6,78*100-100=76,99

При плануванні лісогосподарської діяльності лісгоспу необхідно забезпечувати виконання таких основних вимог: дотримання принципу безперервності, раціонального користування лісами, забезпечення розширеного відтворення, посилення охоронних, захисних і природних властивостей лісів, охорону лісів від пожеж. Ведення даних робіт лісгоспом проводиться на підставі матеріалів лісовпорядкування.

3.3 Планування щодо покращення стану реалізації лісопродукції

Максимально інформувати потенційного споживача через всі можливі шляхи: пресу, журнали підприємств , реклама в телебаченні, в Інтернеті, вітрини, тощо;

Організація і забезпечення комерційних відділів при кожному лісгоспу, з центром реалізації і головне, інформаційним і консультативним центром в обласному управлінні-куди повинні стікатися дані про всі комерційні параметри кожного товару: попит, ціна, собівартість при різних умовах продажу товару, конкуренти, тенденції попиту на внутрішньому та зовнішньому ринках.;

Організація і юридичне забезпечення захисту від ризиків продажу на внутрішньому і зовнішньому ринку лісгоспів, з контролем проходження договорів і контрактів від підписання до закінчення дії цих актів.

Що стосується Надвірнянського спецагролісгоспу, то існує безліч різноманітних проблем, економічний стан підприємств лісової промисловості та лісового комплексу в цілому бажає кращого. Подальший розвиток лісової промисловості потребує повного радикального реформування, що включає в себе заміну фізично та морально застарілого обладнання, наділення підприємств обіговими коштами, розробка ефективних, раціональних технологій, раціональне використання відходів.

Для того, щоб лісова галузь стала прибутковою сферою економіки, могла інтегруватися у світову економіку не лише постачальник сировини і круглого лісу, а й продукції глибокої переробки, держава повинна створити сприятливі економічні, політичні та інші умови. Повинні виділятись кошти спеціальних фондів, дотації і субсидії з державного бюджету на фінансування конкретних цільових проектів. При цьому потрібно удосконалювати законодавство, реформувати оподаткування, активно вводити інновації, нові прогресивні види техніки і технології .

Так як підприємство не є платоспроможним, то можна запропонувати наступні заходи, з-поміж багатьох різних заходів, які сприяють відновленню платоспроможності й підтримуванню ефективної господарської діяльності підприємства, можна рекомендувати, зокрема, такі:

Ø  зміна складу керівників підприємства та стилю управління;

Ø  інвентаризація активів підприємства;

Ø  оптимізація дебіторської заборгованості, зниження витрат на виробництво;

Ø  продаж дочірніх фірм і часток у капіталі інших підприємств;

Ø  продаж незавершеного будівництва;

Ø  обґрунтування необхідної чисельності персоналу;

Ø  продаж зайвого устаткування, матеріалів і залишків готової продукції;

Ø  реструктуризація боргів перетворенням короткострокової заборгованості в довгострокові позики або іпотеки;

Ø  запровадження прогресивної технології, механізації та автоматизації виробництва;

Ø  удосконалення організації праці;

Ø  проведення капітального ремонту, модернізації основних фондів, заміни застарілого устаткування.

Висновки та пропозиції

Написання даної курсової роботи дозволило мені систематизувати, розширити та закріпити теоретичні знання щодо аналізу виробничої програми підприємства, отриманих під час вивчення дисципліни «Планування та організація діяльності підприємства» «Економічний аналіз» і «Фінансовий облік» та навичок практичної роботи з обліковою документацією, а також аналізу на прикладі Надвірнянського спеціазіваного агролісгоспу, результатів здійснення його господарської діяльності. Це також дозволило мені розвинути навички самостійної роботи та використання отриманих знань з організації і методики наукових досліджень у вирішенні завдань, поставлених у курсовій роботі.

Отже, інформацію про аналіз виробничої програми можна узагальнити наступним чином.

Перш за все, виробнича програма підприємства - це план виробництва і реалізації продукції, тобто система адресованих завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі і асортименті відповідної якості у встановлені терміни згідно з договорами поставки.

Постійний або ж періодичний аналіз виробничої програми дозволяє виявити можливості раціонального використання виробничих ресурсів, інформаційного забезпечення та всебічної оцінки досягнутих результатів щодо оптимізації витрат на виробництво продукції, а також обґрунтувати певні управлінські рішення. Аналіз передбачає також постійний контроль за ритмічністю роботи підприємства і дає змогу виявити фактори, що можуть впливати на зміну обсягів виробництва.

Аналіз результатів виробничої діяльності підприємства, проводиться з метою оцінки його фінансово-економічного стану і визначення реальних шляхів фінансового оздоровлення, для чого основна увага приділяється ефективності використання власного і позикового капіталу, виявленню резервів збільшення балансового прибутку і зростання рівня рентабельності, поліпшенню фінансового стану і платоспроможності підприємства.

Фінансово-економічний стан підприємства визначає його фактичні можливості по самофінансуванню поточним і майбутнім виробничо-комерційній і інвестиційній діяльності. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства проводиться по сукупності показників, що відображають його забезпеченість власними фінансовими ресурсами і здатність погашати свої боргові зобов'язання.

Значення аналізу фінансово-економічного стану і ухвалення на його основі обґрунтованих управлінських рішень обумовлюється тим, що воно включає комплекс характеристик, основними з яких є:

      динаміка, склад і структура активів, їх стан і рух;

      динаміка, склад і структура джерел власного і позикового капіталу;

      абсолютні і відносні показники, що характеризують фінансову стійкість підприємства і динаміку зміни її рівня;

          платоспроможність підприємства і ступінь ліквідності його активів.

Головна мета такого аналізу - своєчасно виявляти і усувати недоліки в поточної господарської діяльності підприємства, знаходити реальні резерви для зростання рівня його платоспроможності і поліпшення показників фінансового стану, визначати можливі шляхи його оздоровлення.

Величина показників фінансово-економічних результатів діяльності підприємства характеризує рівень ефективності його господарювання. Серед них ключове положення займає показник прибутку. Зростання розміру отримуваного прибутку створює базу для здійснення самофінансування і розширення виробництва, для вирішення соціальних проблем в трудових колективах. За рахунок прибутку виконуються зобов'язання підприємства перед бюджетом України і всіма іншими господарюючими суб'єктами.

Разом з тим поточний стан економіки України, особливості функціонування перехідного механізму господарювання, накладають відбиток на підходи до аналізу фінансово-економічного стану підприємства і актуалізують необхідність пошуку прийнятного методичного інструментарію.

Для оцінки фінансово-економічного стану підприємства необхідна відповідна інформаційна база. Такою можуть бути звіт про фінансові результати діяльності і баланс - підсумковий синтетичний документ про склад засобів діяльності підприємства та джерела їхнього формування в грошовій формі на певну дату (кінець кварталу, року). З 1 січня 2000 року в Україні введено в дію нову форму балансу підприємства, що відповідає міжнародним стандартам здійснення бухгалтерського обліку суб'єктами господарювання.

Особливе місце в оцінці фінансово-економічного стану підприємства займає характеристика його залежності від зовнішніх джерел фінансування. Фінансові можливості підприємства оцінюють за його кредитоспроможністю, здатністю здійснювати зовнішньоекономічні й інші угоди за власний рахунок, спроможності нарощувати основні фонди як за рахунок власних коштів, так і кредитів.

Фінансово-економічну діяльності підприємства рекомендується оцінювати за кілька років і подавати у вигляді розгорнутих таблиць, які потім використовуються для складання прогнозів і стратегічних планів розвитку підприємства, а також для маркетингових цілей.

Незбалансованість структури виробництва, недостатнє урахування споживчого попиту, відсутність стимулів до підвищення конкурентоспроможності та ефективності виробництва - є основними чинниками, що зумовили незадовільний стан торгівлі лісовими матеріалами. Розв'язанням проблем, пов'язаних з використанням лісових ресурсів, є впровадження стратегії розвитку підприємств лісового господарства.

Аналіз виробничої програми на Надвірнянського САЛГу підтвердив досить непогані результати, дав аналіз співвідношення таких показників як обсяг виробленої і обсяг реалізованої продукції, зокрема за 2008-2012 роки .

Щодо прогнозу обсягів виробництва і відповідно обсягу реалізації, то на 2013 рік можливе їх збільшення, що оцінюється нормально якщо підприємство почне виробляти якийсь новий вид продукції, або ж оцінка негативна, якщо це просто скорочення виробництва. Аналіз фінансових результатів НСАЛГу передбачав аналіз доходів, зокрема показників, що формують чистий прибуток, також аналізу піддавалися показники рентабельності і визначалося їх динаміку за 2008-2012 роки.

Аналізувались також витрати підприємства, а точніше витрати, що формують виробничу собівартість продукції, це зокрема матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші витрати операційної діяльності. Слід зазначити, що їх поведінка різна, відповідно різними є чинники, що впливали на аналізовані витрати.

Лісовий комплекс сьогодення зіштовхується з рядом таких проблем: екологічна криза, дефіцитність лісових ресурсів (лісистість території - 15,6%, при оптимальній - 19-23%), низька якість вітчизняної продукції, нестача інвестиційних ресурсів, застарілість техніки завжди спонукали фахівців до пошуку внутрішніх сировинних резервів для підвищення рівня забезпеченості потреб країни у лісопродукції та поліпшення показників навколишнього середовища.

Прибуток, отриманий від переробки, зберігання, транспортування і реалізації продукції не забезпечує можливості для здійснення розширеного виробництва продукції. Покриваючи затрати, НСАЛГ не має можливості для технічного переоснащення виробництва на основі сучасних технологій. Мова йде про відсутність фінансових можливостей підвищення ефективності функціонуючих деревостанів, досягнення оптимальної структури деревних ресурсів, розвиток вітчизняного машинобудування для лісових галузей, реконструкцію діючих і будівництво нових підприємств.

В курсові роботі запропоновані заходи щодо підвищення фінансово-економічного стану НСАЛГу , а саме одним з головних етапів планування покращення стану підприємства є контроль (контролінг) за реалізацією продукції, крім того залучення інвестицій, які сприяють прискоренню оборотності оборотних коштів підприємства на базі зменшення кредиторської та дебіторської заборгованості й виробничих запасів, а також впровадження заходів із зміни обсягу коштів на рахунку підприємства, а також обсягу поточних фінансових інвестицій з метою створення найкращого співвідношення між обіговими коштами у виробничій та невиробничій сферах, оптимізації ліквідності та платоспроможності підприємства.

Окремим і дуже важливим аналітичним блоком у класичній моделі є формування стратегічних цілей.

Стратегія - це узагальнена модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей через координацію та розподіл ресурсів компанії. Кінцева мета санаційної стратегії полягає в досягненні довгострокових конкурентних переваг, які б забезпечили компанії високий рівень рентабельності, а суть самої стратегії - у виборі найліпших варіантів розвитку фірми та в оптимізації політики капіталовкладень. Успішна фінансово-господарська діяльність підприємства залежить приблизно на 70% від стратегічної спрямованості, приблизно на 20% - від ефективності оперативного управління і приблизно на 10% - від якості виконання поточних завдань.

Список використаної літератури

1. Економічний аналіз: навчальний посібник за ред. проф.. Ф.Ф. Бутинця Житомир: ПП „Рута”, 2011. - 680с.

. Економічний аналіз: Навч. посіб. / М.А. Болюча, В.З. Бучевський, М.І.Горбуток / За ред.. акад.. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. - К.: КНЕУ, 2001. - 540 с.

. Загородній А.Г., Партин Г.О. Бухгалтерський облік: основи теорії та практики: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Т-во „Знання”, КОО, 2004. - 377 с.

. Івахненко В. М. Курс економічного аналізу. - К.: Знання-Прес, 2009. -207с.

. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. - К.: Т-во „Знання”, КОО, 2000. - 378 с.

. Лахтінова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання. - К.: КНЕУ, 2001. - 387 с.

. Мец В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства. Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2003.

. Мних Є. В. Економічний аналіз на промисловому підприємстві. - К. КНЕУ, 1996,

. Мних Є.В. Економічний аналіз: Практикум. - Київ: Центр навчальної літератури, 2008. - 432 с.

. Попович П. Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання. - Тернопіль: Економічна думка, 2001.- 456 с

. П(С)БО 16 „Витрати” затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2009 р. № 318.

. П(С)БО 25 „Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва” затверджені наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 р. № 39.

. Руденко Л.В. та ін. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства: Навч. посіб. - К.: Укоопспілка, 2000. - 422 с.

. Франк Р.Х. Економічний аналіз. - М.: ИНФРА, 2000.

. Шеремет А.Д., Сайфуллин Р.С. Методика финансового анализа. - М.: ИНФРА, 2010.

. Чабанова Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник. - К.: Видавничий центр „Академія”, 2002. - 672 с. (Альма-матер)

. http://ua-referat.com - Визначення основних планово-економічних показників підприємства.

. http://revolution.allbest.ru/economy/00374131_0.html - Виробнича програма підприємства

.http://libfree.com/184128101_ekonomikaplan_virobnitstva_produktsiyi.html - План виробництва продукції.

.http://knowledge.allbest.ru/economy/2c0a65635b2bc68a4d53a89421206c37_0.html - Розрахунок основних техніко - економічних показників діяльності підприємства.