Прагматична адаптація
Вступ
Прагматичній адаптації тексту при перекладі приділено достатню увагу в монографіях та посібниках багатьох теоретиків перекладу, таких як
Л.С. Бархударов [2], Е.В. Бреус [4], В.В. Виноградов [7], В.Н. Комісаров [14; 15], Я.І. Рецкер [23], та ін. Адаптація - це тип перекладу з домінантною прагматичною настановою та орієнтацією на стереотипи очікування носіїв мови-реципієнта та його культури. Відмінність перекладу-адаптації від перекладу-репродукції, а також від вільного відтворення текстів за мотивами або інших різновидів інтертекстів полягає в тому, що переклад-адаптація передбачає зіставлення й перевірку текстом оригіналу, за умов домінантної орієнтації на мовні й культурні пріоритети реципієнта.
Ступінь близькості / віддаленості від тексту оригіналу може варіюватися для різних типів адаптивних текстів. Існує також поняття «прагматичні проблеми перекладу», які охоплють факти як мовного, так і позамовного порядку. Найчастіше до прагматичних факторів перекладу відносять жанрово-стилістичні особливості текстів мови оригіналу та мови перекладу, їхню неоднакову прагматичну цінність, функціональну роль мовного знака в тому чи іншому повідомленні, прагматичне завдання самого перекладача. До цих факторів також зараховують національно-культурну специфіку отримувачів оригіналу та перекладу, фонові знання учасників комунікації, їхні соціально-психологічні характеристики. Інколи прагматична адаптація викликана різними семантичними структурами співвідносних слів у мовах, що залучаються до процесу перекладу. Це ясно простежується при перекладі з української мови на англійську.
Актуальність теми дослідження, обумовлена відсутністю у вітчизняному та зарубіжному перекладознавстві й міжкультурній комунікації: 1) системного теоретичного обґрунтування адаптації як одного з ключових понять перекладознавства; 2) виокремлення основних відмінностей адаптації та суміжних форм перекладу; 3) окреслення основних лінгвокультурологічних чинників, що спричиняють застосування перекладацької адаптації.
Обєктом курсової роботи є вивчення прагматичного та адаптивного потенціалу cучасного україномовного публіцистичного дискурсу.
Предмет дослідження становлять прагматичні адаптивні зміни, що вносять шляхом застосування лексико - семантичних та граматичних трансформацій, при перекладі україномовного публіцистичного дискурсу засобами англійської мови.
Метою курсової роботи є визначення засобів здійснення прагматичної адаптації сучасного україномовного дискурсу засобами англійської мови.
Матеріалом дослідження слугували сучасні україномовні тексти публіцистичного дискурсу, що були розподілені за жанровою специфікою: художньо - публіцистичні, інформаційно - публіцистичні, та аналітично - публіцистичні. Загальний обсяг досліджуваного матеріалу становить близько 10 текстів різного обсягу, що складає біля 20 сторінок.
У роботі було використано наступні методи дослідження:
1. метод опису, задіяний для надання загальної характеристики прагматичної адаптації та її видів;
. метод прагматичного аналізу, використаний для з'ясування особливостей реалізації прагматичної адаптації при передачі україномовного публіцистичного дискурсу засобами англійської мови;
Теоретичне значення зумовлене тим, що її результати сприяють низки питань сучасного перекладознавства, повязаних, зокрема, із визначенням адаптивних моделей та засобів їх реалізації, застосованих при передачі сучасного україномовного дискурсу засобами англійської мови.
Практична цінність курсової роботи полягає в можливості використання її здобутків у курсах з теорії та практики перекладу, можливості застосування її результатів при написанні курсових робот.
1. Прагматична адаптація у контексті проблем перекладу
.1 Прагматичні проблеми перекладу
Переклад являє собою процес трансформації змісту мовного фрагменту (речення, абзацу, тексту) однієї мови в іншу. Головною вимогою до перекладу є адекватність, тобто точна передача форми та змісту оригіналу рівноцінними засобами. Адекватний переклад викликає у іншомовного отримувача реакцію, яка відповідає комунікативній установці відправника.
Термін «прагматика» ввів американський дослідник Ч. Моріс. Він запропонував розділити семіотику, як науку про знаки, на три розділи: синтактику, яка вивчає відносини між самими знаками, семантику, яка вивчає відносини між знаками та обєктами, та прагматику, яка вивчає відносини між знаками та тими, хто ними користується [18]. «Оскільки інтерпретаторами більшості (а можливо і всіх) знаків є живі організми, то достатньою характеристикою прагматики було б свідчення того, що вона має справу з усіма психологічними, біологічними та соціологічними явищами, які спостерігаються при функціонуванні знаків» [18, с. 63].
Існує три напрямки визначення прагматики. Прихильники першого напрямку визначають прагматику як вивчення взаємодії мовних форм і контекстів їхнього вживання, а також інтерпретації мовних засобів в комунікативних контекстах. Інший напрямок розглядає прагматику як реальну ситуацію спілкування, яка обумовлює вибір мовних засобів для вирішення комунікативних завдань. Третій напрямок прагматики трактується як вивчення потенційних можливостей впливу мови на людину [5, с. 6]. Людський фактор є головним поняттям в прагматиці. Прагматика вивчає всі умови, при яких людина використовує мовні знаки. Під цим розуміють умови адекватного вибору та використання мовних одиниць з метою досягнення кінцевої цілі комунікації - впливу на партнера.
В. Комісаров зазначає, що будь-який текст є комунікативним, містить певне повідомлення, що передається від джерела до рецептора. Інформація, яку отримує рецептор, може впливати на його почуття, викликати певну емоційну реакцію, спонукати до дій. Здатність тексту створювати подібний комунікативний ефект, викликати у рецептора прагматичне ставлення до повідомлюваного, називається прагматичним аспектом або прагматичним потенціалом (прагматикою) тексту [14, с. 89]. Термін використовується в сучасному мовознавстві цілком неоднозначно. Як зазначає В.Н Комісаров,»… з філософських концепцій сучасної семіотики мовознавство запозичило предусім ідею про три типи відносин, які властиві будь-якому знаку, в тому числі і знакам природніх мов: семантичних, які відображають звязок знаку з предметом, який він позначає, синтаксичних, які повязують даний знак з іншими знаками цієї ж системи, та прагматичних, які визначають звязок між знаком та особами, «які використовують їх в процесі мовлення» [14, C.101]. Слід зазначити, що спочатку ці відносини розглядалися як різні плани або аспекти мови. Пізніше їх стали розглядати як види значень знаку, приписуючи їм онтологічний характер. Таким чином можна зробити висновок, що у мовному знаку визначаються семантичні (їх так само називають денотативні або референційні), синтаксичні (або внутрішньо лінгвістичні), а також прагматичні значення. При цьому найбільш часто під мовним знаком розуміють слово, хоча, як зазначає Комісаров В.Н., «…деякі автори говорять про ті ж значення у значенні висловлення чи мовного вираження» [14, C.102].
А Д. Швейцер [24] в плані змісту «мовних висловлювань» розрізняє, денотативне, сигніфікативне, синтаксичне, конотативне та прагматичне значення. При цьому, хоча мова йде про зміст висловлювання, різниця між різними типами значень виявляється у співставленні різних типів слів. Так, конотативне значення ілюструється протиставленням висловлювань:
She read a book very quickly;read a book attentively;read a book thougtful;
Перш ніж приступити до перекладу, перекладачеві необхідно встановити ряд істотних моментів, що сприяють відтворенню прагматичного потенціалу оригіналу для досягнення поставленого завдання, тобто досягти бажаного ефекту на одержувача перекладеного тексту. По-перше, перекладач повинен усвідомити комунікативну інтенцію творця тексту, викликану деякою потребою. По-друге, встановити домінантну функцію тексту. Кожен текст володіє домінантною функцією, метою якої є надання визначення прагматичного впливу на рецептора тексту. Дана функція враховується творцем тексту при його складанні, наприклад, тексти суспільно - політичного характеру мають на меті справити враження на публіку. По-третє, в прагматичних аспектах перекладу велика увага приділяється комунікативній спрямованості результативного повідомлення. А. Нойберт виділяє чотири типи текстів з урахуванням того, що залучення прагматичних моментів залежить від типу тексту який перекладають.
Перший тип текстів - це тексти ідеологічного характеру, що мають на меті впливати на зовнішню публіку, тобто громадян інших країн. Такі тексти складаються так, щоб зробити певний вплив на певного рецептора. Облік прагматичних моментів при перекладі подібних текстів необхідний для досягнення бажаного ефекту;
Другий тип текстів - це художні твори, розраховані на носіїв ІМ, але в багатьох випадках вони перекладаються на інші мови, тому прагматичні фактори в них відіграють важливу роль;
Третій тип текстів - це тексти, що цікавлять тільки носіїв ІМ, наприклад, газетні матеріали. Тексти такого типу переводяться у вузькому масштабі, в зв'язку з чим прагматичні моменти не враховуються. Однак коли необхідно перекласти, наприклад, яку-небудь газетну статтю, призначений для читання носіями ПТ, слід врахувати прагматику оригінала;
Четвертий тип текстів - це тексти науково - технічного характеру, створені у наукових цілях і орієнтовані як на носіїв ІМ, так і на носіїв ПТ, що займаються тією чи іншою проблемою в науковій сфері. Тут немає необхідності прагматично адаптувати ІМ у зв'язку з наявністю у носіїв ПТ необхідної інформації для розуміння і розкриття змісту тексту, оскільки в даному випадку немає потреби в додатковому поясненні [20, с. 197-198].
Отже, мусимо зазначити що будь-який текст є комунікативним, містить певне повідомлення, яке може передаватися від джерела до рецептора. І саме здатність тексту створювати комунікативний ефект, носить назву прагматичного аспекту переклада.
1.2 Прагматична адаптація та її види
Переклад як своєрідний тип міжмовної та міжкультурної комунікації, може оцінюватись з різних точок зору. По-перше, він оцінюється з точки зору відповідності оригіналу (незважаючи на ефект, створений перекладом) або з точки зору комунікативного ефекту, досягнутого за допомогою перекладу (його прагматичною адекватністю) [17]. Становлення самостійної наукової дисципліни - перекладознавства передбачає і термінологічну визначеність базових перекладознавчих понять щодо різновидів вторинних текстів, до яких поза сумнівом можна віднести і поняття «адаптації». Необхідно зазначити, що у вітчизняному та зарубіжному перекладознавстві ще й до сьогодні бракує системного теоретичного обґрунтування адаптації, як одного з базисних понять перекладознавства. Не зазначено також основних відмінностей адаптації й суміжних форм вторинної комунікації; не визначено найважливіших крос-культурних чинників, що спонукають до неї; не розроблено методологічних засад перекладацької адаптації різних типів текстів, дискурсів. До нечисленних, але переконливих праць з вивчення адаптації можна віднести статтю О.А. Кальниченка й В.О. Подміногіна, яка містить короткий історичний екскурс у проблематику й подає теоретичне обґрунтування проблеми співвіднесеності понять переклад і адаптація [12, с. 16].
Зауважимо, що прагматична адаптація - зміни, які вносяться до тексту перекладу з метою домогтися необхідної реакції з боку одержувача. Проте на наш погляд, перекладацька адаптація, як проміжна зона, має своє значення, котре полягає в тому, що адаптивні моделі прагматичних типів текстів пояснюють необхідність застосування трансформацій і таким чином, змикають теорію комунікації, прагмалінгвістику й теорію перекладу. Адаптивні перекладацькі моделі покликані розкрити причини змін тексту в процесі (його) переходу з дискурсу в дискурс, з одного типу тексту в інший або переходу від однієї ідеології до іншої. Ці самі моделі пояснюють трансформаційні зміни під час здійснення однієї передачі тексту з мови та культури.
В окремих випадках перед перекладачем постає завдання не лише перекласти, а й опрацювати текст. У сучасних дослідженнях дедалі частіше простежуються судження про те, що тексти, які потребують супровідного опрацювання, слід вважати фактами не стільки перекладу, як мовного посередництва, до якого належить і адаптація [3, с. 24]. І тому, якщо перед перекладачем постало завдання досягти заданого комунікативного ефекту, що звичайно передбачає прагматичну адаптацію, то цей вид діяльності «виходить за межі перекладу як процесу створення тексту, комунікативно рівноцінного оригіналу» [3, с. 40].
Коментуючи поняття «істинний переклад», Т. Гаврилів [8] зазначає, що без чіткого розуміння своїх завдань перекладач, навіть діючи абсолютно щиросердо, «може фактично підмінити істинний переклад адаптацією або парафразою, … або певним поєднанням цих елементів», які, на думку дослідника, не мають нічого спільного з власне перекладом. Далі більш різко: «коли йдеться про підміну істинного перекладу адаптацією (adaptation), мається на увазі наведення більш вільної версії, тобто такий переклад, коли перекладач відступає від тексту далі припустимих меж» [8, с. 56]. Подібні міркування точаться здебільшого навколо проблем, пов'язаних з усвідомленням перекладачем своєї відповідальності не лише перед оригіналом і його автором, а й перед читачами перекладу.
Іншими словами, адаптація й переклад репрезентують принципово відмінні види практичної діяльності, причому на відміну від перекладу, адаптація рівносильна руйнації та перекрученню джерельного тексту. Тому деякі вчені вважають, що адаптація як один із різновидів мовного посередництва, перш за все, «полягає у спрощенні тексту, як формальному, так і змістовному» [8, с. 72]. Український дослідник В. Радчук [21] також вважає, що адаптація, яка передбачає «звуження лексикону й граматики», широко застосовується з навчальною метою - для адаптації творів читачам, які опановують іноземну мову, або дітям - для адаптації «дорослої» класики.
Вперше висловлена О. Каде [11] проста думка про те, що переклад - лише один із видів мовного посередництва, надає можливість під час зіставлення з іншими його видами виразніше виявити його специфіку. В принципі теж саме можна стверджувати й про адаптацію: визначення поняття «адаптація» неможливо без попереднього аналізу як самого поняття «адаптація», так і суміжних з ним видів мовного посередництва. Проте той самий О. Каде, описуючи радикальні компенсуючі розбіжності, заборонені в перекладі, наголошує на тому, що їх застосування перетворює продукт мовного посередництва на «адаптивне перекладення», яке відповідно не може мати нічого спільного з перекладом [11, с. 78].
У теоретичних дискусіях часто виголошується думка про те, що досвідчений посередник-перекладач «у певних ситуаціях» застосовує прагматичну адаптацію або «радикальні перероблення оригіналу» з тим, щоб досягти бажаного прагматичного ефекту. У таких випадках перекладознавці схиляються до визнання необхідності часткового використання елементів адаптивного обробляння, проте уточнюють, що в процесі перекладу слід відмежовувати ці аспекти його діяльності від виконання ним власне перекладацьких функцій. Однак програмний висновок полягає в тому, що більшість видів «адаптивного транскодування» не узгоджуються навіть з частковим функціональним або структурним ототожненням вихідного й кінцевого текстів.
Однак приналежність рецептора перекладу до іншого мовного колективу, до іншій культурі нерідко призводить до того, що еквівалентний переклад виявляється прагматично неадекватним. У цьому випадку перекладачеві доводиться вдаватися до прагматичної адаптації перекладу, вносячи в свій текст необхідні зміни. У перекладацькій практиці найбільш часто використовуються чотири види подібної адаптації [15, с. 76].
Прагматична адаптація має на меті забезпечити адекватне розуміння повідомлення рецепторами перекладу. Орієнтуючись на «усередненого» рецептора, перекладач враховує що повідомлення яке цілком зрозуміле читачам оригіналу, може бути незрозумілим читачами перекладу, внаслідок відсутності у них необхідних фонових знань. У таких випадках перекладач вводить у текст перекладу додаткову інформацію, таким чином заповнюючи відсутні знання, та допомагаючи рецептору зрозуміти текст орігиналу. Іноді це не вимагає значних додавань.
При перекладі на українську мову географічних назв типу американських (Alabama, Arizona, Colorado, Florida, Idaho), канадських (Manitoba, Alberta) або англійських (Middlesex, Surrey) тощо, як правило, додаються слова «штат, провінція, графство», які вказують, що позначають ці назви, щоб зробити їх зрозумілими для українського читача: штат Алабама, провінція Альберта, графство Міддлесекс і т. п. Додавання пояснюючих елементів може знадобитися і при передачі назв установ, фірм, друкованих видань і т. п. Аналогічні додавання забезпечують розуміння назв всіляких реалій, пов'язаних з особливостями життя і побуту представників іншої культури. Повідомлення додаткової інформації може спричинити за собою і більш істотну адаптацію тексту. У деяких випадках адекватне розуміння повідомлення рецептором перекладу може бути досягнуте шляхом опущення деяких невідомих йому деталей.
Адапатція здійснюється через певні трансформації, хоча не завжди можна чітко класифікувати кожен приклад перекладу через переплетіння категорій. Існує 4 граматичних трансформацій, зокрема:
) перестановка - це зміна розташування мовних елементів у тексті перекладу в порівнянні з текстом оригіналу;
) заміна - найпоширеніший і різноманітний вид перекладацької трансформації. У процесі перекладу, заміні можуть піддаватися як граматичні одиниці, так і лексичні;
) додавання. Цей тип перекладацької трансформації грунтується на відновленні при перекладі опущених слів;
) опущення - явище, прямо протилежне додаванню. Під опущеними мається на увазі опущення тих чи інших «надлишкових» слів при перекладі.
Я.И. Рецкер [22] в свою чергу виділяє 7 лексичних трансформацій:
) диференціація значення: перекладацька трансформація в якій домінуючим стає контекстуальне значення слова: Materials are ANYTHING from which products can be made (Матеріали це все те, з чого можна виробити продукт)
) конкретизація значення: лексична трансформація внаслідок якої слово(термін) ширшої семантики в оригіналі замінюється словом(терміном) вужчої семантики: There are many points at the debates to discuss. (Можна знайти багато положень, які слід обговорити під час дискусії)
3) генералізація: слово з вузьким значенням у процесі перекладу замінюється словом, з більш широким значенням: The first factories were driven by water (перші фабрики працювали на воді)
4) смисловий розвиток: лексична трансформація повязана з контекстуальної заміною, у результаті якої використовують слово, значення якого є лінгвістичним розвитком значення слова в оригіналі: Only when this theory became available was possible to understand these complicated problems (тільки коли ця теорія не була всебічного розголосу стало можливим вирішувати більш складні задачі)
5) антонімічний переклад: трансформація коли форма слова або словосполучення замінюється на протилежну, зміст майже не змінюється; He failed to do this work. (Йому не вдалось виконати цю роботу);
) цілісна перебудова: різновид семантичного розвитку, коли переробці підлягають усі речення: Dont mention it. (Не варто дякувати); Help yourself (пригощайтесь);
7) компенсація втрат у процесі перекладу: виникає під час перекладу культурно забарвлених слів. Виникає під час перекладу реалій. Компенсація може мати семантичний або стилістичний характер. Семантична для безеквівалентної лексики - реалій. (Почекай до зимових канікул. Wait till the Christmas holidays). Стилістична - щоб викликати у читача перекладу ті ж самі емоції як при оригіналі.
Другий вид прагматичної адаптації має на меті домогтися правильного сприйняття змісту оригіналу, донести до рецептора перекладу емоційний вплив вихідного тексту. Необхідність такої адаптації виникає тому, що в кожній мові існують назви певних об'єктів і ситуацій, з якими у представників даного мовного колективу пов'язані особливі асоціації. Розглянемо кілька типових випадків неспівпадіння сприйняття аналогічних повідомлень в оригіналі та перекладі. Назви одних і тих же дерев у різних мовах можуть викликати у людей неоднакові асоціації. Для україно-мовної людини, каштан - це не просто дерево, а свого роду символ його країни, щось рідне і близьке. У англійця назва каштану - «chestnut» не пов'язане з подібними асоціаціями, і в перекладі таке порівняння може викликати здивування. Слід також враховувати, що сприйняття аналогічних слів і виразів залежить від частоти і ступеня звичності їх вживання. Прагматичні адаптації другого і першого типів можуть бути взаємопов'язані, якщо в основі неадекватного сприйняття лежить нерозуміння або неповне розуміння вихідного повідомлення.
При застосуванні третього типу адаптації, перекладач орієнтується не на усередненого, а на конкретного рецептора і на конкретну ситуацію спілкування, прагнучи забезпечити бажаний вплив. Тому подібна адаптація звичайно пов'язана зі значним відхиленням від вихідного повідомлення. Тут можна виділити декілька типових ситуацій:
а) перекладач у конкретній ситуації вважає за потрібним передати не сказане, а те що мається на увазі;
б) для досягнення бажаного впливу на даного рецептора необхідні інші засоби, ніж ті, які використані в оригіналі, це має вирішувати сам перекладач;
в) при перекладі назв літературних творів, кінофільмів, телевізійних передач, прагматична адаптація цього типу нерідко зустрічається з метою зробити такі назви звичними і природними для прийнятої культури.
Четвертий тип прагматичної адаптації можна охарактеризувати як рішення «екстраперекладацького надзавдання». Часом перекладач може використовувати переклад для досягнення якоїсь іншої мети, вирішити буде яке своє завдання, безпосередньо не зв'язанє з точним відтворенням оригіналу. І для вирішення такого «завдання» він може змінювати і навіть спотворювати оригінал, порушуючи головні принципи своєї професійної діяльності. Найбільш часто в перекладацькій практиці зустрічаються чотири види прагматичної адаптації цього типу.
Перш за все, відзначимо існування так званого, філологічного перекладу, коли перекладач прагне відтворити в перекладі формальні особливості мови оригіналу, навіть якщо тим самим він порушує норму або узус мови перекладу. Така тактика, неприпустима в «нормальному» перекладі, може переслідувати різні практичні цілі. Подібні перекази застосовувалися, наприклад, для вивчення іноземних мов. На одній стороні сторінки друкувався текст іноземною мовою, а проти нього як можна більш дослівний переклад цього тексту. І з перекладу вивчалася структура мови оригіналу. В даний час філологічний переклад застосовується, в основному, при складанні підручника для перекладачів художньої літератури, що не володіють мовою оригіналу.
Другий вид прагматичної адаптації цього типу можна назвати спрощеним або приблизним перекладом, коли перед перекладачем конкретний рецептор ставить завдання вибірково або узагальнено передати його елементи змісту оригіналу. У таких випадках перекладач створює якийсь робочий переклад, не відповідає вимогам адекватності, але відповідний за його «завдання». При необхідності цей переклад може використовуватися як чорновий для подальшої остаточної доробки.
Особливим видом адаптації, за допомогою якої створюється текст, що значно відрізняється від вихідного тексту, є модернізація оригіналу при перекладі. Нерідко її взагалі не можна назвати перекладом, оскільки перекладач фактично створює новий твір «за мотивами» вихідного тексту. Характер такої модернізації може бути різний. З одного боку, вона може виражатися в перенесенні дії в більш пізню епоху або в іншу країну, в зміні імен дійових осіб і пр. З іншого боку, модернізація досягається використанням слів і висловів, характерних для більш пізнього або сучасного періоду. Якщо в оригіналі чоловіки при зустрічі вітають одне одного «святим поцілунком» (як це було прийнято в біблійні часи), то в перекладі вони обмінюються дружніми рукостисканням.
Вельми різноманітні причини застосування прагматичної адаптації четвертого типу, коли перекладач ставить перед собою певне «над перекладацьке» завдання, продиктоване політичними, економічними, особистими і іншими міркуваннями, що не мають ніякого відношення до тексту. Перекладач може прагнути в чомусь переконати рецептора перекладу, нав'язати своє ставлення до автора оригіналу або до описуваних подій, уникнути конфлікту або, навпаки, загострити його і т. п. Подібна тенденція може привести до повного спотворення оригіналу, і зазвичай перекладач не допускає впливу своїх особистих міркувань і пристрастей на процес перекладу.
Отже, наведені твердження приводять нас до таких висновків: по-перше, з огляду на співвіднесення адаптації й перекладу дослідники акцентують принципову відмінність обох понять, хоча й визнають оказіональну необхідність застосування адаптації; по-друге, маргінальний характер адаптації спричиняє нестачу не лише термінологічної визначеності адаптації, а й окреслення системи адаптивних методів для різних типів текстів, що, в свою чергу, викликає неминучість наступного висновку - під фрагментарною прагматичною адаптацією тексту по суті науковці розуміють індивідуальну інтерпретацію тексту перекладачем.
1.3 Загальна характеристика україномовного публіцистичного дискурсу та прагматичні особливості його перекладу
Сферою використання публіцистичного дискурсу є громадсько-політична, суспільно-культурна, виробнича діяльність, навчання, звідси випливає його основне призначення - слугувати розв'язанню суспільно політичних питань, активно впливати на читачів, переконувати у справедливості певної ідеї, формувати в людей правильне ставлення до суспільних проблем, повідомляти інформацію, що має суспільно - політичне значення спонукати їх до творчої діяльності, пропагувати прогресивні ідеї, вчення, знання, здоровий спосіб життя.
Публіцистичний дискурс ‒ це вид дискурсу, який вербально оформляє і виражає таку властивість мислення, як публіцистичність [19, с. 100], тобто пряме вираження думки автором висловлювання. Публіцистичність виявляється в будь-яких дискурсах (науковому, естетичному і т.д.) і навіть в невербальних формах (образотворче мистецтво, фотографія, кінематограф і т.д.).
Публіцистичність ‒ властивість мислення автора публіцистичного твору, який ототожнює себе з певним корпоративним цілим, виступає не сам по собі, а від імені певної спільноти (колективу однодумців, соціальної групи, суспільства в цілому) [19, с. 100]. Автор перебуває у відносинах взаємозалежності з адресатом: «адресат може бути безпосереднім учасником-співбесідником побутового діалогу, може бути диференційованим колективом спеціалістів якоїсь спеціальної сфери культурного спілкування, може бути більш-менш диференційованою читачем, народом, сучасниками, однодумцями, противниками і ворогами, підлеглим і начальником, нижчим, вищим, близьким, чужим і т. п.; він може бути і абсолютно невизначеним, не конкретизованим іншим» [19, с. 146].
Публіцистичний дискурс насичен спеціальними термінами, пов'язаними з політичною та державною діяльністю. В цьому зустрічаються назви політичних партій, державних установ, громадських організацій та терміни, пов'язані з їх діяльністю, наприклад:
Партія регіонів - Party of region;
партія комуністів - Party of communist;
холодна війна - Cold war.
Публіцистичний дискурс має особливу діалогічність, коли відповідні реакції адресата запрограмовані і передбачаються в висловлюванні. Він містить можливість «у внутрішньо монологічній діалогізації», полемічний потенціал, який передбачає «відображення читацької думки в оповіданні від імені автора шляхом вторгнення в його монолог діалогічних елементів» [10, с. 89].
Отже, публіцистичний дискурс передбачає наявність щонайменш двох комунікантів ‒ автора і реципієнта. Публіцистичний дискурс передає інформацію разом з її оцінкою автором статті. У першу чергу, тексти публіцистичного дискурсу дозволяють охопити велику кількість адресатів. Інформація, отримана по каналах публіцистичного дискурсу [13, с. 103], сприяє формуванню в суспільній свідомості політичної, мовної, наукової, наївною картини світу [13, с. 30-35.]
У публіцистиці основна роль належить авторській мові (позиція автора активна, відкрита, оцінки його чіткі і певні). Вона має різноманітні стилістично-естетичні та комунікативні функції. З авторською мовою контрастує і одночасно взаємодіє пряма мова і не пряма. Ця взаємодія (з урахуванням способів і прийомів поєднання) і формує мовний вигляд жанру: інтерв'ю, наприклад, будується на прямій мові, в нарисі вона має характерологічну функцію, висвічуючи героя «зсередини». У публіцистиці широко представлені образні засоби (тропи, фігури), використовуються фразеологічні звороти, прислів'я, крилаті вирази, які часто трансформуються, переосмислюються в потрібному для журналіста ключі. Прийоми контамінації, зіткнення смислів, поновлення стійких словосполучень, звичних мовних формул мають жанрово - композиційну обумовленість і роблять мову виразною, активно впливають на читача. Все це пов'язано із загальною експресивною різнорівневістю одиниць, які підлягають адаптації.
Публіцистичні тексти, як і будь-які інші тексти, являють собою вид, так званої «упакованої» комунікації, що включає «в згорнутому вигляді не тільки всі елементи комунікативного акту, але і сигнали для їх дешифрування» [9, c. 45], і їх прагматична адаптація (як внутрішньомовна, так і міжмовна) можлива тільки шляхом компенсації незбіжних параметрів комунікативної ситуації. У перекладі неприйнятним є: спотворення змісту оригіналу, кількості (переклад повинен містити не менше і не більше інформації, ніж необхідно), релевантності (перекладачеві слід забезпечити передачу тематичної когерентності оригінального твору) та способу (висловлювання мовою перекладу повинні бути чітко сформульованими, двозначність у перекладі є необхідною лише тоді, коли в оригіналі простежується відповідний задум автора).
Для створення комунікаційно-рівноцінного перекладу сучасного україномовного дискурсу необхідно відтворити емоційне забарвлення. Експресивні засоби служать створенню політичної та соціальної загостреності, злободенності, образні засоби тут не тільки засоби наочності, а й засоби соціальної оцінки зображуваного.
Під літературною рецепцією зазвичай мається на увазі сприйняття читачем твору. Комунікативні характеристики процесу рецепції грунтуються на принципі діалогізму. Стосовно до художнього тексту діалогічність означає не тільки спрямованість на адресата, але і його зв'язок з контекстом, облік різних типів взаємодій.
У рамках публіцистично дискурсу широке розповсюдження здобули тексти, що належать до газетно - публіцистічного різновіду публіцистічного стилю. Науковці В. Шкляр і Г. Вартанов у навчальному посібникові «Основи теорії журналістики: Конспект лекцій» пропонують класичний розподіл жанрів на інформаційні, аналітичні, художні та констатують наявність публіцистичних ознак у кожній категорії журналістських текстів, вважаючи, що публіцистичність властива будь-якому журналістському творові, незалежно від жанрової віднесеності [6, с. 40]. Поділяємо думку вітчизняних журналістико знавців, які наголошують на тому, що в системі жанрів не все прямолінійно, оскільки через специфіку кожного жанру та критерії його віднесеності до тієї чи іншої групи жанрові береги бувають розмитими. Проте є ще домінуючий критерій, на основі якого прийнято відповідно групувати жанри журналістики. Такими критеріями виступають інформативність, аналітичність і художність, як найважливіші ознаки жанрів [8, 31].
Базуючись на дослідженнях В.Н. Комісарова[14], Я.И. Рецкера [23], И.В. Арнольд [1], А.Е. Левицького [16], визначимо такі мовні та стильові особливості англомовного публіцистичного дискурсу:
високий ступінь стандартизації мовних одиниць, великий відсоток стійких і клішованих виразів, різні журналістські штампи, стандартні терміни і назви тощо;
експресивність мови як спосіб залучення уваги читача, вираження ставлення до переданої інформації тощо; наявність оціночних епітетів; прямих звернень до читача;
насиченість порівняннями, реаліями, алюзіями і цитатами;
використання розмовної, зниженої, сленгової та ненормативної лексики, з метою формування певного ставлення широкого загалу до запропонованого матеріалу, створення певного образу і стилістичного ефекту у, так званій, «бульварній пресі»;
широке використання образної фразеології та ідіоматичної лексики, у тому числі гри слів, каламбурів, прислів'їв і приказок;
широке використання інших стилістичних засобів і прийомів - гіперболи, літоти, образних порівнянь, метафор, евфемізмів та ін.;
особлива риса письмових текстів ЗМІ - газетні та журнальні заголовки, побудовані на грі слів, на каламбурах, цитатах, алюзіях [1; 16].
Отже, враховуючи головну функцію публіцистичного дискурсу - функцію впливу, діалогічність публіцистичного дискурсу та мовні й стильові особливості україномовного публіцистичного дискурсу, прагматична адаптація при перекладі з застосуванням прагматично зумовлених лексичних та граматичних трансформацій є необхідністю для точної передачі авторської інтенції та думки та відтворення комунікативно-прагматичного потенціалу тексту оригіналу в тексті перекладу.
2 Прагматична адаптація різнорівневих одиниць сучасного україномовного дискурсу
2.1 Прагматична адаптація різнорівневих одиниць художньо - публіцистичного тексту
прагматичний дискурс переклад публіцистичний
Характерною відміною рисою художньо-публіцистичних жанрів є те, що, в них присутні художність і публіцистичність. Художність - це образне відображення дійсності, моделювання ситуації або подій, що дійсно відбулися, або придуманих подій. Публіцистичність виражається, перш за все, у присутності документальності, в пафосі і тенденційності оповідання, в допустимості тільки домислу, але не вигадки. Конкретний, документальний факт в цих жанрах як би відходить на задній план, поступаючись місцем враженню автора від факту, його оцінці, авторській думці. Розбіжність мовних і культурних особливостей оригіналу і перекладу ускладнює процес розуміння перекладачем авторського тексту, що й дозволяє вважати переклад «граничним випадком зрозуміння», [Х. Гадамер] і веде до відмінності інтерпретацій перекладачами одного і того ж тексту.
Проаналізуємо наступний приклад:
З давніх-давен саме хліб уособлював Україну.
For a long time the bread is represented Ukraine.
У наведеному прикладі прагматичній адаптації підлягають одиниці з давніх-давен, та уособлював. Так, дієслово уособлював передається шляхом контекстуальної заміни. Для адекватної передачі українського виразу з давних-давен нами був застосован вираз for along time, що допомогає передати зміст вказаного українського словосполучення засобами англійської мови адекватним чином. Прагматична адаптація при перекладі була здійснена шляхом застосування відповідного англійського еквівалента українського виразу з давніх-давен, що означає, що дія відбувалась дуже давно.
Звернемося до наступного прикладу:
Зараз наша країна переживає скрутні часи.our country is going through difficult times.
Прагматична адаптація терміну скрутні часи, вимагає застосування лексико - семантичної трансформації, конкретизація. Використання вказаної трансформації надає можливість передати зміст усього речення у цілому засобами англійської мови.
Наведемо інший приклад:
Це вона не спить уночі, пече запашні палянички.she doesnt sleep at night, baking scented palyanichki (bread and bakery products).
Палянички - маленький виріб з тіста. Ця назва може бути невідома для іншомовного читача, що за відсутністю додавання виразу bread and bakery products при передачі засобами англійської мови не зрозуміє значення усього речення. Отже комунікативний ефект та власне етнонаціональний колорит при передачі вказаного речення засобами англійської мови буде втрачено. Сама ж назва перекладена за допомогою транскодування.
Звернемося до наступного прикладу:
Окрім того, Грушевський - найвидатніший український історик, інтелектуал зі світовим імям.
In addition, Grushevskii is the most prominent Ukrainian historian, an intellectual with a worldwide reputation.
Вставне словосполучення окрім того передається англійським виразом in addition, що допомогає адаптувати вказану одиницю до норм англійської мови при її передачі.
Розглянемо наступний приклад:
Для них він назавжди став «зубром українського буржуазного націоналізму», твори якого в агонічному нападі намагалися вилучити із продажу в книгарнях, і насамперед, - із бібліотек, а їхнього автора - із памяті народу.them, he became forever «Wisent of Ukrainian bourgeois nationalism» (in Soviet ideology there exists the concept of Ukrainian bourgeos and they was an outspoken opponent), which works in attack tried to remove from sale in bookstores, and first of all - from a library, and their author - from the people memory.
Англійський читач навряд чи знає, що таке «зубр українського буржуазного націоналізму» (ярий противник буржуазного ладу). Отже, за відсутність додавання інформації при перекладі він не зрозуміє значення усього речення, його комунікативний ефект буде втрачено.
Розглянемо наступний приклад:
М. Грушевський похований на Байковому неподалік каплиці.. Grushevsky buried in the Baikove cemetery near the chapel.
Байковий цвинтар - кладовище у Голосіївському районі Києва, пам'ятка історії та культури, одне з найстаріших у місті. Англійський читач може не знати, що Байкове - це цвинтар, й тому при перекладі виникла необхідність додати уточнюючу інформацію, а саме пояснююче слово «цвинтар».
Перейдемо до наступного аналізу:
Так би хотілося хоч на одній світлині побачити усмішку пана Михайла.we would like at least on one photograph to see a smile of Mr. Michael.
Переклад терміна пан, ми здійснювали шляхом пошуку його англійського відповідника, бо в англійській мові, така комунікативна одиниця, як пан, панове є відсутньою.
Перейдемо до наступного прикладу:
Під час свята Водохреща, дівчинка загралась, і не помітила, як промочила ноги.Vodohresha(Epiphany), she is play too long, and did not notice that her feet was wet.
Передача одиниці на позначення свята водохреща, здійснювалася шляхом транскодування та додавання пояснювального слова, бо англійському читачеві не зрозуміло, що це за свято. Воно зрозуміле лише україномовним та російськомовним читачам.
Перейдемо до аналізу наступного прикладу:
Коли замислюєшься над змістом життя, то завжди радієш тому, що існуєш, що поруч є найдорожчі люди, що дано милуватися красою навколишнього світу і відкривати цей світ для себе.thinking about the meaning of life you are always glad because you live near and have the dearest people, given admire the beauty of the world and discover this world for themselves.
У наведеному прикладі ми застосували лексичну трансформацію контекстуальної заміни, існуєш - live; є найдорожчі люди - have the dearest people.
Проаналізуємо такий приклад:
Споконвіку боронили цю землю наші предки, берегли її як найцінніший скарб.
For centuries defended this land our ancestors, keep it as a precious treasure.
У наведеному прикладі прагматичній адаптації підлягає одиниця споконвіку, яка передається шляхом контекстуальної заміни.
Отже, прагматична адаптація речень у художньо-публіцистичному тексті, потребує застосування лексико-семантичних та граматичних трансформацій. Застосування таких трансформацій є необхідною умовою для створення прагматично адекватного перекладу сучасних україномовних художньо-публіцистичних текстів. Адаптаціями цього виду, насамперед є такі трансформації, як контекстуальна заміна та додавання.
2.2 Прагматична адаптація аналітичного публіцистичного тексту
Аналітична публіцистика - одна із середовищ інтелектуально-політичного ландшафту. Інформаційна функція в публіцистичному тексті зводиться до передачі адресату певних відомостей і фактів. При цьому дані відомості і факти використовуються лише в тому випадку, коли вони являють собою суспільний інтерес і не суперечать переконанням, що висловлюються автором тексту. Публіцистика покликана активно втручатися в соціальне життя, формувати громадську думку. І тому дуже важливою є її функція впливу. Автор публіцистичного тексту є не байдужим реєстратором подій, а їх активним учасником і коментатором. Його мета - переконати адресата у своїй правоті, впливати на читача, вселити йому певні ідеї. Позиція автора є прямою і відкритою. Перейдемо до розгляду прикладів:
А застосовувані вітчизняні технології водопідготовки здатні довести вихідну воду до рівня показників безпеки лише в тому разі, коли перша відповідає вимогам І (!) класу.
A technology used for domestic water programs are realized to be able to bring water to the original level of safety only when the first reply to the requirements of I (!) Grade.
У наведеному прикладі, прагматичній адаптації підлягає речення з лексемою показники. Іншомовному читачу буде не зрозумілим речення з цією одиницею, тому при її передачі англійською мовою ми використали трансформацію додавання, та переклали як original level.
Проаналізуємо наступний приклад:
Проте відповідають на нього не держстандарти, а наш організм - ясна річ, аж ніяк не поліпшенням свого стану., it does not meet the state standards, and our bodies - its an evident thing not by improving any state give the answers to it.
У наведеному прикладі, передача україномовного словосполучення наш організм, здійснюється шляхом контекстуальної заміни our bodies. Також використали граматичну трансформацію, заміна однини на множину.
Розглянемо наступний приклад:
За даними Держкомводгоспу, 69,1% проб, узятих з місцевих водойм, показали: вода не відповідає бодай за одним показником санітарним нормам і правилам.to the Derzhkomvodhosp (State Water Resources Agency of Ukraine), 69.1% of samples taken from local reservoirs, have shown that water does not replt at least one indicator sanitary norms and rules.
Держкомводгосп - державне управління водного господарства. Англійський читач може не розуміти його значення, тому при його передачі засобами української мови і виникла необхідність додати уточнюючу інформацію (State Water Resources Agency of Ukraine).
Проаналізуємо наступний приклад:
Натомість талановиті українські митці змушені бути «заробітчанами» на виробництві того-таки російського «мила»., the talented Ukrainian artists showed to be a «guest workers» producing the same Russian «soap».
В англійському середовищі, передача української одиниці того-таки здійснюється засобами англійської мови, за урахуванням граматичних норм цієї мови. Отже, у даному контексті переклад української одиниці того-таки необхідно здійснити за допомогою англійського the same.
Розглянемо наступний приклад:
Відкрита ніч - кінофестиваль українського кіно. Для іншомовного читача, цей вираз буде не зрозумілим, тому для здійснення комунікативно-рівноцінного повідомлення ми використали додавання Ukrainian film festival. Без застосування вказаної трансформації додавання втрачається прагматична адекватність тексту перекладу.
Перейдемо до наступного прикладу:
І якщо з юних літ не навчитися тамувати в собі роздратування, недовіру і злість, душа людська обростає ненавистю, поїдає саму себе.
And if not from a young age to learn how to suppress a irritation, distrust and anger, the human soul acquires hatred eats itself.
Словосполучення обростає ненавистю передається нами англійською acquires hatred. Отже, спостерігаємо використання у контексті заміни обростає - acquire.
Розглянемо наступний приклад:
Педагогам - музикантам необхідно йти у ногу з актуальними тенденціями в науці.- musicians need to keep up with the current trends in science.
Українське словосполучення йти у ногу передається англійською із застосуванням трансформації контекстуальної заміни to keep up.
Отже, при перекладі аналітично-публіцистичного тексту, перекладач повинен ураховувати не тільки зміст, але й комунікативно-функціональне призначення тексту. Для цього здійснюється його прагматична адаптація. За нашим спостереженням прагматична адаптація речень аналітично-публіцистичних текстів здійснюється за допомогою контекстуальної заміни та додавання.
2.3 Прагматична адаптація інформаційно-публіцистичного тексту
Інформаційний публіцистичний текст в кількісному співвідношенні становлить основну частину масових інформаційних потоків. У періодичній пресі, як і в ЗМІ загалом, такі тексти є головними носіями оперативної інформації, яка дозволяє аудиторії здійснювати постійний моніторинг найвизначніших подій у певній сфері суспільства, отримуючи інформацію за діалогічною формою питання (інформаційний запит) - відповідь (у вигляді інформаційного повідомлення). Тому головну роль в інформаційних жанрах виконує діалогічний цикл інформативності. Це породжує діалогічність із прямим характером. Але структурно містким інформаційним жанрам притаманне також використання прихованої діалогічності, що пояснюється специфікою деяких інформаційних жанрів: не тільки проінформувати цільову аудиторію про явище, подію, проблему, відому особу, а й оцінити динаміку повідомлюваного, спонукати читача до відповідної дії. Для цього журналісти залучають діалогічні цикли - оцінний і спонукальний.
Розглянемо наступний приклад:
Свобода слова для України по-американські або як грантоїд «Українська правда» захищає американські інтереси.
Speech freedom in Ukraine in U.S. version or as hrantoyid (which is consider to be the term that denotes that smth lives at the expense of western grants) «Ukrainian Truth» protects American interests.
Грантоїд - це знаважлива назва організації чи людини, яка живе за рахунок західних грантів. Окрім трансформації транскодування ми застосували трансформацію додавання та опису, що надає можливість пояснити значення вказаної одиниці англомовному реципієнту.
Проаналізуємо інший приклад:
Залишені на цьому Інтернет-ресурсі коментарі з власними думками щодо актуальних політичних подій я узагальнив потім у кількох моїх блогах на Кореспонденті.on this online resource comments with own thoughts on current political events I summarized than in a few of my blogs on Reporters web site.
У даному випадку назва Кореспондент є невідомою англомовному читачеві. Коресподент - це популярний в Україні політичний веб - сайт, тому для адекватної передачі змісту речення, аналіз з вказаною назвою передається із застосуванням трансформації додавання (Reporters web site)
Перейдемо до аналізу наступного прикладу:
Потім якийсь, судячи по всьому, штатний коментатор «УП» або американського посольства під псевдо Yes, який дуже агресивно, іноді навіть по-хамськи реагував на будь-які критичні зауваження інших коментаторів до висловлювань посла.some, judging by everything, staff commentator «UP» (newspaper) or the American Embassy under the pseudoname Yes, that is very aggressive, sometimes even rude respond to any criticisms of other commentators to the Ambassador statements.
У наведенному прикладі абревіатура «УП» та словосполучення псевдо Yes повинні передаватися англійською із застосуванням трансформації додавання (newspaper), та шляхом використання повноъ форми pseudoname, значення якої стає зрозумілим з контексту.
Перейдемо до аналізу наступного прикладу:
Тому для нашої безпеки Україні потрібен ЄС та НАТО! приклад-вбивство рашою рибалок в Азовському морі…for our security Ukraine needs the EU and NATO; for example - murder of Russia a fishermen in the Azov Sea…
Слово рашою є не зрозумілим для англійського читача. Це образний образ, що позначає зневажливе ставлення до росіян. Саме тому воно передається англійським відповідником Russia.
Розглянемо ще один приклад:
Шановний представник американського посольства, не треба тут ображати тих, кому не подобається, як агенти ЦРУ, на кшталт Любарця, провокують наших громадян на незаконні дії, організовують усілякі акції непокори, бунти, а потім, прикриваючись американським паспортом, валять у свій рідний Солт Лейк Сіті.representatives of the U.S. Embassy is not necessary to offend those who do not like the CIA, like Lyubarts provoke our citizens in illegal activities, organizing all actions of disobedience, riots, and then, under cover up an American passport, go to at their home in Salt Lake City.
Прагматична адаптація здійснена шляхом застосування відповідного англійського еквівалента. Вираз валять є нейтральним go to, що буде зрозумілим для англійського читача.
Перейдемо до розгляду іншого прикладу:
Якщо вам подобається, що чужі спецслужби хазяйнують у вас в країні, то напевно патріотизму у вас - нуль.you like that someone else's secret service play the master in your country, then probably you have the patriotism at zero rate.
Передача українського хазяйнують здійснюється шляхом смислового розвитку play the master, а адекватна передача вислову у вас нуль засобами англійської мови вимагає використання трансформації додавання you have the patriotism at zero rate.
Отже, прагматична адаптація інформаційно-публіцистичних текстів, потребує застосування ряду перекладацьких трансформацій, зокрема, вимагає використання таких перекладацьких трансформацій, як додавання, контекстуальна заміна, смисловий розвиток, описовий переклад.
Висновки
Прагматична адаптація як вид мовного посередництва більшістю дослідників розглядається, як доконечна форма перетворень, допустимих у перекладі. Адекватність перекладу прагматично зорієнтованого тексту можлива за умов його адаптації до лінгвокультурних стереотипів реципієнта. Зрозуміло, що у такому разі адаптивні перекладацькі зміни підпорядковуються прагматичній заданості певного типу тексту або дискурсу оригіналу. Основна мета адаптивних змін полягає у відтворенні прагматичного потенціалу тексту або дискурсу в перекладі з урахуванням лінгвокультурних стереотипів носіїв мови та культури реципієнта. Адаптивні переклади, на відміну від суміжних видів мовного посередництва, або інтертекстів (анотацій, перекладів за мотивами, переспівів) підлягають обов'язковому зіставленню з вихідним текстом. Свідомий вибір перекладачем на користь адаптивних змін, таким чином, передбачає, по-перше, використання переважно мовних і культурних моделей реципієнта й, по-друге, відтворення прагматичного потенціалу оригінального тексту в перекладі, що призводить до адекватної ідентифікації реципієнтом типу тексту та дискурсу в перекладі. У перекладацькій практиці найбільш часто використовуються чотири види подібної адаптації.
Перший вид прагматичної адаптації має на меті забезпечити адекватне розуміння повідомлення рецепторами перекладу. Орієнтуючись на «усередненого» рецептора, перекладач враховує що повідомлення, цілком зрозуміле читачам оригіналу, може бути незрозумілим читачами перекладу, внаслідок відсутності у них необхідних фонових знань. У таких випадках перекладач найчастіше вводить у текст перекладу додаткову інформацію, заповнюючи відсутні знання.
Другий вид прагматичної адаптації має на меті домогтися правильного сприйняття змісту оригіналу, донести до рецептора перекладу емоційний вплив вихідного тексту. Необхідність такої адаптації виникає тому, що в кожній мові існують назви якихось об'єктів і ситуацій, з якими у представників даного мовного колективу пов'язані особливі асоціації.
Третій тип прагматичної адаптації на відміну від попередніх, в даному випадку перекладач орієнтується не на усередненого, а на конкретного рецептора і на конкретну ситуацію спілкування, прагнучи забезпечити бажаний вплив. Тому подібна адаптація звичайно пов'язана зі значним відхиленням від вихідного повідомлення.
Четвертий тип прагматичної адаптації можна охарактеризувати як рішення «екстраперекладацького надзавдання». Часом перекладач може використовувати переклад для досягнення якоїсь іншої мети, вирішити якусь свою задачу, безпосередньо незв'язану з точним відтворенням оригіналу. І для вирішення такого «надзавдання» він може змінювати і навіть спотворювати оригінал, порушуючи головні принципи своєї професійної діяльності
Публіцистичний дискурс ‒ це вид дискурсу, який вербально оформляю і виражає таку властивість мислення, як публіцистичність, тобто пряме вираження думки автором висловлювання. В досліджуваних різновидах мовлення використовується широкий спектр лексичних засобів вираження оцінки, серед яких чільне місце посідає стилістично забарвлена лексика. Інтенсивне використання стилістично забарвлених одиниць в аналізованих текстах відображає мовні уподобання суспільства, яке прагне в мовних засобах віднайти адекватного іменування певних явищ. Публіцистичний дискурс, зокрема україномовний розподіляється на: інформаційно-публіцистичний, аналітично-публіцистичний, художньо-публіцистичний.
Прагматична адаптація речень художньо-публіцистичного тексту, потребує застосування ряду лексико-семантичних та граматичних трансформацій. Такі трансформації є необхідною умовою для створення прагматично адекватного перекладу сучасних україномовних публіцистичних текстів. При перекладі аналітично-публіцистичного тексту, перекладач повинен ураховувати не тільки зміст, а й комунікативно-функціональне призначення тексту. При перекладі інформаційно-публіцистичних текстів, треба враховувати динаміку тексту, спонукати читача до відповідної дії.
Аналіз фактичного матеріалу дозволив зясувати, що такими трансформаціями є: додавання, контекстуальна заміна, смисловий розвиток, описовий переклад, зміна частин мови та граматична категорія. Найбільш розповсюдженими є трансформація контекстуальна заміна та додавання.
Список використаних джерел
1. Арнольд И.В. Эквивалентность как лингвистическое понятие / И.В. Арнольд // Семантика. Стилистика. Интертекстуальность: Сборник статей. - СПб.: Изд. - во С. - Петерб. ун-та, 1999. - С. 39-53.
. Бархударов Л.С. Язык и перевод. Вопросы общей и частной теории переводов / Л.С. Бархударов. - М.: Междун. отношения, 1975. - 239 с.
. Брандес А.П. Прагматика языка как переводческая проблема / А.П. Брандес // Тетради переводчика - М.: Международные отношения. - 1979. - C. 65-71.
. Бреус Е.В. Основы теории и практики перевода с русского языка на английский / Е.В. Бреус. - М.: Изд-во УРАО, 2000. - 208 с.
. Булыгина Т.В. Особенности структурной организации языка как знаковой системы и методы её исследования // Язык как знаковая система особого рода. Материалы к конференции / Т.В. Булыгина. - М.: Грант, 1967. - С. 8.
. Вартанов Г.І. Основи теорії журналістики: конспект лекцій / Г.I. Вартанов, В. I. Шкляр. - К.: МІЛП, 1996. - 56 с.
. Виноградов В.С. Темпоральная стилизация как переводческий прием / В.С. Виноградов // Филологические науки. - 1997. - С. 54 - 59.
. Гаврилів Т. Роздуми про переклад. Монографія / Тимофій Гаврилів. - Львів: ВНТЛ - Класика, 2009. - 480 с.
. Дымарский М.Я. Проблемы текстообразования и художественный текст (на материале русской прозы XIX-XX вв.) / М.Я. Дымарский. - М.: Эдиториал УРСС, 2001. - 328 с.
. Иванова Т.П. К вопросу о прагматическом аспекте изучения газетного текста / Т.П. Иванова // Коммуникативные и прагматические особенности текстов разных жанров. М.: Грант, 1981. - С. 117-125.
. Каде О. Проблема перевода в свете теории коммуникации / О. Каде // Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. - М.: Междунар. отношения, 1978. - С. 69-90.
. Кальниченко О.А., Подміногін В.О. Переклад та адаптація // Вісник Харківського нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. Сер. романо-германська філологія. - Харків: ХНУ, 2004. - С. 201-206.
. Каменева В.А. Лингвокогнитивные средства выражения идеологической природы публицистического дискурса (на материале американской прессы): дис. д-ра филол. наук / Виктория Андреевна Каменева. - Кемер. гос. ун-т. Кемерово, 2007. - 350 с.
. Комисаров В.Н. Прагматика перевода / В.Н. Комиссаров. - М.: Международные отношения. - 1980. - 116 с.
. Комиссаров В.Н. Современное переводоведение: курс лекций / В.Н. Комиссаров. - М.: ЭТС, 1999. - 192 с.
. Левицкий А.Е. Языковое знание и концептуальный анализ слова / А.Е. Левицкий // Научные доклады филологического факультета МГУ. - М.: Высшая школа, 1998. - 50 с.
. Макаренко Е.И. Жанрово-стилистическая доминанта в переводе: автореф… дис. / Елена Ивановна Макаренко. - Одесса.: Буква, 1989. - 16 с.
. Моррис Ч. Значение и означивание / Ч. Моррис // Семиотика. - М.: Грант, 1983. - С. 128-132.
. Наер В.Л. Прагматический аспект английского публицистическго текста / В.Л. Наер // Коммуникативные и прагматические особенности текстов разных жанров. - М.: Наука, 1981. - С. 106-115
. Нойберт А. Прагматические аспекты перевода / А. Нойберт // Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике: Сборник статей: Пер. с англ., нем., франц. - М.: Международные отношения, 1978. - С. 185-202.
. Радчук В. Протей чи Янус? (Про різновиди перекладу) / В. Радчук. - Київ: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. - C. 255 - 267.
. Рецкер Я.И. Что же такое лексические трансформации? /
Я.И. Рецкер // «Тетради переводчика». М.: Международные отношения, 1980. - С. 72-84.
. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика / Я.И. Рецкер. - М.: Грант, 2007. - 130 с.
. Швейцер А.Д. Теория перевода: статус, проблемы, аспекты /
А.Д. Швейцер. - М.: Наука, 1988. - 275 с.