єктивності, критичному переосмисленні попереднього досвіду, уникненні ідеологічної упередженості. Свої дослідження вони базують на ґрунті фактів, документів, достовірних історичних джерелах.
Ця робота охоплює період з початку виникнення козаків і до часів, що зараз в історіографії мають назву «Руїна». Завдання моєї роботи: визначити передумови та причини виникнення соціальної верстви - козацтва; дослідити виникнення Запорозької Січі; його значення в історії України.
1. Виникнення козацтва та його роль в історії українського народу
.1 Причини і джерела формування козацтва
Зрозуміти будь-яке історичне явище глибоко і всебічно можна лише через звернення до його коренів. Виникнення українського козацтва - це історично-обєктивний процес. Перші згадки про козацтво датуються XIII ст. Ще за часів Київської Русі <#"justify">Розглядаючи етап розвитку козачини як нового стану українського суспільства, дослідники зазначають слідуючи його головні функції та причини формування:
Економічні - зростання великого феодального землеволодіння, що почалося з ХV ст. і підштовхнуло процес освоєння і колонізацію вільних південних степів;
Соціальні - посилення феодальної експлуатації українського населення і втеча селян як специфічна форма класової боротьби;
Національно-стратегічні - постійна загроза з боку кримських татар, посилення національного та релігійного гніту (полонізація українського населення і наступ католицької церкви), національно-визвольна боротьба проти іноземних поневолювачів;
Політичні - цілеспрямована політика польської прикордонної адміністрації поставити козацтво на службу для охорони південних рубежів від татар.
Ці чинники й робили можливими появу та формування козацтва. Адже поява певного історичного явища зумовлена, як правило, сумарною дією чинників двох категорій (межа між якими досить умовна): тих, що роблять виникнення цього явища можливим, та тих, які зумовлюють його необхідність.
Отже, різноманітні суспільні процеси мали безпосередній вплив на джерела формування козацтва. Протягом XV-XVI ст. в суспільстві нова соціальна верства - козацтво, виникла як опозиція, як виклик існуючій системі, як нова еліта, що небезпідставно претендувала на роль політичного лідера і владу. Ґрунтом для формування козацтва стали існування великого масиву вільних земель, накопичений у попередній період досвід їхнього освоєння, природне прагнення людей до самозбереження, самоствердження і самореалізації. Каталізаторами цього процесу були широкомасштабна колонізація нових земель, що розгорнулася в XV ст.; посилення соціально-економічних протиріч та релігійного і національного гніту; зростання зовнішньої загрози з боку турків та татар.
.2 Заснування, устрій і розвиток Запорізької Січі
Запорізька Січ - суспільно-політична та військово-адміністративна організація українського козацтва, що склалася наприкінці ХV ст. - першій половині XVI ст. за дніпровими порогами у районі острова Хортиця. Питання про утворення Запорозької Січі досліджене не повністю. Історики й досі сперечаються: де саме в пониззі Дніпра формувалися перші козацькі загони, де і коли була заснована перша Січ Запорозька; чи можна Хортицькі укріплення вважати Січчю, а князя Дмитра Вишневецького, старосту канівського і черкаського (з 40-х років XVI ст.) - її засновником...
Перша писемна згадка про Запорозьку Січ з'явилася 1551 р. у польського історика Мартина Бєльського (1495- 1575). У своїй «Всесвітній хроніці» він повідомляв, що у першій половині XVI ст. на Хортиці збиралися козаки для нагляду за переправами, промислом і для боротьби з татарами.
Виникнення Запорозької Січі було зумовлене колонізацією Середнього Придніпров'я феодалами Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського, посиленням феодально-кріпосницького та національного гніту і пробудженням самосвідомості українського народу. За перші десятиріччя XVI-го ст. панству вдалося підкорити своїй владі значну територію Середнього Придніпров'я й обернути більшу частину українського населення на феодально залежне або напівзалежне. Однак частина козаків, щоб позбутися феодального гноблення, відступила на Південний Схід, у низов'я Дніпра.
Запорізьке козацтво відіграло видатну роль у всіх найзначніших виступах народних мас України проти феодально-кріпосницького гноблення і національного гніту - в повстаннях під проводом Криштофа Косинського (1591-1593 рр.), Северина Наливайка (1594-1596 рр.), Павлюка і Карпа Скидана (1637 р.), Якова Остряниці і Дмитра Гуні (1638 р.).
Повстанням у січні 1648 р. запорозькі козаки поклали початок визвольній війні українського народу 1648-1654 рр. під керівництвом Богдана Хмельницького. Саме на Запоріжжі згуртувалися сили, які очолили загальнонаціональний рух проти панування шляхетської Польщі в Україні, що завдав нищівних ударів польсько-шляхетським військам в Жовтоводській битві 1648 р., Корсунській битві 1648 р., Пилявецькій битві 1648 р., Зборівській битві 1649 року та Батозькій битві 1652 р.
Великої слави здобули запоріжці своєю боротьбою проти турецько-татарських загарбників. Їхні походи на узбережжя Криму, Малої Азії та Фракії відбувалися спільно з реєстровими козаками та донськими козаками. Не раз козаки загрожували й Стамбулові, несподівано з'являючись на його околицях та руйнуючи укріплення (1615, 1621, 1624, 1630 рр.). Головною метою цих походів було не тільки ослабити військові сили агресора. Козаки руйнували маєтки татарських і турецьких феодалів і визволяли невільників. Недарма український народ так тепло оспівував козацькі походи в своїх історичних піснях і думах.
Разом з тим царський уряд використав свої війська і фортеці на Запоріжжі не тільки для оборони краю, а й для встановлення контролю над Запорозькою Січчю в інтересах кріпосницької держави. Запорозька Січ поступово втрачала незалежність. В 2-й пол. 17 ст. шляхетська Польща, захопивши Правобережну Україну, почала нищити козацтво та реставрувати кріпосницькі порядки, а Крим і Туреччина розгорнули наступ на Україну.
Уряд царя Петра І розглядав Запорозьку Січ як один з осередків визвольної боротьби українського народу. Після переходу на бік шведів гетьмана Івана Мазепи та частини запорозької старшини й козаків під проводом кошового отамана Костя Гордієнка, царський уряд звинуватив усе запорозьке козацтво в зраді. За наказом царського уряду 14 (25) травня 1709 р. Запорозьку Січ було зруйновано військами під орудою полковника Яковлєва.
Отже, козацька християнська республіка Запорозька Січ відіграла винятково важливу роль в історії українського народу, насамперед у його національно - визвольній боротьбі, в розвитку збройних сил України та військового мистецтва, в освоєнні та заселенні степових просторів Центральної та Південної України. Чи можна сказати, що українці та сучасна Україна могли б відбутися без такого утворення як Запорізька Січ? Можливо, але це б була друга Україна, і вона б мала другу історію. Українська історія має чимало визначних подій та явищ, але наявність Запорізької Січі є своєрідною кульмінацією, своєрідним стержнем її ідеї незалежності, її волі та спрямувань для її завоювання.
.3 Формування української державності в ході визвольної війни
Період польсько-литовської доби приніс в Україні нові структурні зміни в суспільстві. Передусім українська верхівка, яка окатоличилась, особливо після Берестейської унії 1596 року, оформлюється в новий стан. Міста дістають законодавство і систему самоврядування - так зване магдебурзьке право. Українці призвичаювалися до тих законів, до тієї системи управління, яка існувала на Заході. Усвідомлення своїх прав, відповідальності і обовязків перед законом було визначальним у громадській свідомості суспільства. Таке суспільне буття повязувало українське населення із західною політичною і правовою культурою. Головним чинником державотворення стає українське козацтво.
На Запорожжі сформувалася нова українська (козацька) державність, яку називають прообразом справжньої держави. Головними ознаками держави є існування особливої системи органів та установ, що виконують функції державної влади; право, що закріплює певну систему норм, санкціонованих державою; певна територія, на яку поширюється юрисдикція держави. Січі були притаманні усі ці ознаки.
Процес формування української державності почався після підписання Зборівського договору з Польщею в 1649 р. Цим договором Річ Посполита визнала факт існування козацької держави. І після ряду блискучих перемог козацька держава стає активним суб'єктом міжнародних відносин, до союзу з якою прагнуть і турецький султан, і кримський хан, і шведський та угорський королі та інші володарі.
Свою державу Б. Хмельницький розбудовував за воєнним принципом, що було продиктовано необхідністю боротьби за незалежність та традиціями козацтва. Вся територія України поділялася на 16 військово-адміністративних одиниць - полків, на чолі з полковниками, котрі являлися одночасно адміністраторами; полки поділялися на на сотні. Столицею держави був Чигирин. Найвища законодавча влада належала козацькій раді, її рішення вважали обов'язковими для виконання; виконавча, воєнна та судова - гетьману, котрий керував державою через генеральну канцелярію. В управлінні йому допомагала генеральна старшина.
Була створена чітка фінансова система і податки поступали до українського скарбу. З 1649 р. почалося карбування власної грошової одиниці.
Основну армію складали реєстрові та запорозькі козаки. Змінилася система судочинства, котра складалася із генерального, полкових та воєнних суддів. Незмінним залишалося міське судочинство.
В державі проходила глибока соціально-економічна перебудова: ліквідовується шляхетсько-магнатське землеволодіння, козацтво перетворюється на привілейований стан суспільства; знищується влада іноземців в містах, ліквідовується релігійний та національний гніт.
Отже, на початок 1650 р. в цілому завершується процес творення державних інститутів козацької України. Договір з Москвою (Березневі статті) передбачав збереження створених державних форм правління.
.4 Роль Запорізької Січі в історії України
Сучасна українська Конституція <#"justify">Висновок
Отже, козацтво на Україні - явище самобутнє, національне, суто народне. Воно виникло і сформувалося як форма протесту українського народу проти зростаючого соціального та національно-релігійного гноблення, посилення кріпацтва і розвитку кріпосного права.
Прославили козацтво хоробрі, талановиті ватажки: Остап Дашкевич, Дмитро Вишневецький, Іван Свірговський, Богдан Ружинський, Іван Підкова, та інші. Гетьманство Богдана Хмельницького поклало край так званому «золотому спокою». Після смерті Хмельницького на Україні почався безлад - багатогетьманство і братовбивча війна. Цей страшний час назвали «руїною».
Дві хвилі козацько-селянських повстань, що прокотилися українськими землями наприкінці XVI - на початку XVII ст. закінчилися поразками. Основними причинами невдач були: стихійність; неорганізованість; недосконале озброєння повстанців; локальний характер дій; малочисельність лав повсталих; тертя між козацькою старшиною та рядовим козацтвом; неузгодженість дій реєстрового та нереєстрового козацтва; нечіткість програмних установок; гнучка політика польського уряду, спрямована на розкол лав повстанців тощо. Однак, незважаючи на поразки, селянсько-козацькі повстання відіграли значну роль в історії українського народу, оскільки суттєво гальмували процеси ополячення та окатоличення, зменшували тиск феодального гніту, підвищували престиж та авторитет козацтва, сприяли накопиченню досвіду боротьби, служили прикладом для майбутніх поколінь борців за визволення народу, прискорювали формування національної самосвідомості.
Козаки опанували величезні простори півдня України, було надійними захисниками кордонів держави від турецько-татарської агресії. Запорозькі козаки стали основною силою антифеодальної, антипольської, антикатолицької боротьби українського народу того часу. Козацтво розпочало новий етап державного відновлення України. Козацьке військо під проводом Б. Хмельницького нанесла нищівної поразки польському пануванню на Україні.
Запорозька Січ - це феномен світової цивілізації навіть з висоти нинішнього дня, не кажучи уже про час її існування. Січ була зразком поєднання демократизму зі строгістю порядків і самодисципліни. Січ була колискою української державності, контролюючи значні території, утримуючи багатотисячну армію, адміністративний апарат. Січовики мали символіку: прапори, гімн, герб.
У ХVІ - ХVІІ ст. вона стало впливовим чинником міжнародного життя. Та все ж, Запорозька Січ, маючи головні ознаки державності, все ж була лише своєрідною перехідною моделлю між справжньою повноцінною державою і професійною общиною.
Уважно вивчаючи історичне минуле виникнення й розвитку українського козацтва, можна знайти, багато такого, що надихає сучасну людину до прагнення вірно і віддано служити українському народу, навіть, на використання її у якості підґрунтя для формування на сучасному рівні української національної державотворчої ідеї.
Список використаних джерел
1. Бойко, О.Д. Історія України: Навчальний посібник. - 3-тє вид., випр., доп.. - К.: Академвидав, 2005. - С. 126 - 188.
. Верстюк, В.Ф., Гарань, О.В., Гуржій, О.І. та ін.. Історія України: нове бачення/Під ред. В.А. Смолія. - К.: Альтернативи, 2000. - С. 88 - 141.
. Історія України: Курс лекцій: У 2-х кн. Кн. 1 - Від найдавніших часів до кінця 19 ст./Мельник Л.Г., Гуржій О.І, Демченко М.В. та ін. - К: Либідь, 1991. - С. 113 - 237.
. Мицик, Ю.А. Історія України [Електронний ресурс] : навч. посібник / Ю.А. Мицик; О.Г. Бажан; В С. Власов. - Електрон. дан.
. Субтельний, О. Україна: історія. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Либідь, 1993. - С. 135 - 257.
. Українське козацтво [Електронний ресурс] : історія українського козацтва.
. Шерер, Жан-Бенуа, Літопис Малоросії, або Історія козаків-запорожців. - К.: Укр. письменник, 1994. - 311 с.
. Щербак, В. Українське козацтво [Електронний ресурс] / В. Щербак.
. Яворницький, Д.І. Історія запорозьких козаків: у трьох томах. - К.: Наукова думка, 1990.