Товариство 'Сокіл'
Український фізико-математичний ліцей КНУ ім. Т.Г. Шевченка
Реферат
з історії України на тему :
Товариство "Сокіл"
Виконав: учень 10-Б класу
Івлічєв Володимир
Київ 2014
Вступ
Наприкінці ХІХ століття в Європі поширилося розуміння значення фізичного гарту не тільки для розвитку тіла людини, а й для плекання її моральних і духовних якостей. Фізична культура увійшла у коло провідних державницьких питань європейських країн і набула національного характеру. В середині ХІХ століття впродовж короткого проміжку часу в Англії, Данії, Німеччині, Франції, Швеції, Чехословаччині постають системи фізичного виховання, причиною виникнення яких є безпосередньо суспільно-політичні події у державі. Найбільшого поширення серед слов'янських народів набуває чеська сокольська гімнастика, провідною ідеєю якої було виховання патріотично налаштованої молоді засобами фізичних вправ. За задумом засновника цієї системи Мирослава Тирша основне завдання, яке ставилося перед вихованцями "Сокола" - здобуття незалежності Чехословаччини.
Зважаючи на ідеологію, яку ніс у собі чеський сокільський рух, він досить швидко здобув популярність у багатьох народів, особливо тих, які перебували під гнітом інших держав. Через пять років (у 1862р.) після заснування "Сокола" у Празі його перший осередок виникає і у Львові. У 1867р. тут створюється польське товариство "Сокул", започаткувавши загалом історію польського сокільства.
Український "Сокіл"
Історія українського сокільства багата на традиції, імена, події, які стали істотним підґрунтям для утвердження ідей фізичного виховання й спорту. Українська громада Львова вперше зацікавилась сокільством на початку 1892р. під час злету польських і чеських соколів. Краса показових гімнастичних виступів, яскраві однострої, злагодженість дій і чіткий вишкіл учасників демонстрували національну єдність і приваблювали серця глядачів. Вже у 1893р. зусиллями Василя Нагірного (перший голова) та Володимира Лаврівського (справник) було створено та затверджено у галицькому намісництві статут українського спортивно-гімнастичного товариства "Сокіл". Основною метою товариства було виховувати в українському народі єдність, народну силу й почуття честі шляхом плекання фізкультури, а разом з тим витривалість, рухливість, підприємність, розуміння праці у спільному гурті, дисципліну. 11 лютого 1894р. "комітет основателів" скликав у залі "Руської Бесіди" у Львові перші загальні збори українського руханкового (гімнастичного) товариства "Сокіл". Саме з цього часу і починається історія організованого українського сокільського руху на західноукраїнських землях. За ініціативою Альфреда Будзиновського "Сокіл" поряд із гімнастикою і змаганнями присвятив увагу пожежній справі (до 1932р.), мандрівництву, а також фехтуванню, "наколесництву" (велосипедному спортові), а з 1912р. - вправам у стрілянні. Додатком до тіловиховної діяльності "Сокіл" було плекання співу, музики, аматорського театру тощо.
Від перших кроків створення гімнастичного осередку у Львові прихильники сокільства намагались донести до українського громадянства думку про необхідність виховувати сильне молоде покоління, здорове фізично і духовно, і переконували в тому, що саме в поширенні сокільських ідей і є майбутнє нації. Надалі український "Сокіл" стає частиною міжнародного сокільського руху. Налагоджуються звязки з товариствами Болгарії, Хорватії та Югославії. Український "Сокіл-Батько" (керівна структура товариства "Сокіл") щорічно організовував масові сокільські Здвиги, ініціює проведення загальнокраєвих олімпіад "Запоріжські Ігрища", впроваджує різноманітні інструкторські курси.
Серед активних організаторів і діячів сокільского руху були представники молодої української інтелігенції, які сьогодні є гордістю української історії. Членами Старшини "Сокола" в різні роки були Богдан Лепкий (виконував функції господаря й очолював "одягову комісію"), Юрій Тобілевич (син І.Карпенка-Карого, "книговодчик", керував аматорським театром). Членами "забавного комітету" свого часу були А. Кос та Євген Барвінський. В рядах соколів були майбутній єпископ Йосафат Коциловський, майбутній січовий отаман Сень Горук, радикал Кирило Трильовський і відомий український історик Іван Крипякевич. З початком ХХ століття до товариства влилася група передової молоді, яка пізніше визначила майбутню його діяльність. Ще учнями гімназії її членами стали сини Івана Франка Тарас, Петро та Андрій. Особливо змістовною і насиченою стає тіло виховна і спортивна діяльність в "Соколі", коли його головою став професор Іван Боберський (1908-1914рр.). Перш за все він організував учительський гурток у Львові, де готували інструкторів з фізичного виховання, написав ряд методичних посібників для занять в сокільских осередках. Також організував секції при Львівській академічній гімназії для занять легкою атлетикою, футболом, волейболом, тенісом, а зимою практикувалась їзда на лижах та ковзанах. Подібні спортивні секції виникли в Станиславі (теперішній Івано-Франківськ), Тернополі, Коломиї, Стрию та інших містах Східної Галичини.
З діяльністю "Сокола" повязані зародження і становлення на західноукраїнських землях спортивної періодики. Однією із перших українських фахових газет стала "Вісти із Запопрожа" (1910-1914рр.). Потім "Сокільські Вісти" (1928-1939рр.), сокільські календарі та ряд книг, брошур, численна кількість афіш, листівок і навіть поштових марок різних номіналів.
Велике значення в національно-культурному житті відіграли сокільські товариства в сільській місцевості. Оскільки галицькі села та містечка були етнічно найоднороднішими (переважну їх кількість складала українська людність), то сокільський рух набував там особливого поширення. Саме розвиток сокольської системи виховання на селі й вирізняло українське сокільство від розвитку товариств "Сокіл" серед інших народів. Широка культурна й виховна праця в сокільських товариствах сприяла створенню цілої мережі тіло виховних організацій по усьому краю. У своєрідній єдності з "Соколами" діяли товариства "Січ", "Пласт", "Луг", що теж користувалися підтримкою в сільській місцевості. "Сокіл" активно співпрацював з українськими національно-культурними товариствами "Просвіта", "Рідна школа", "Народна торгівля"; з тіло виховними осередками Буковини, Закарпаття, Наддніпрянщини, з чеським сокільством та с сокільськими організаціями інших європейських народів, а також з українськими еміграційними осередками Чехословаччини, Польщі, Югославії, Канади, США та Аргентини.
товариство сокіл фізкультура тіловиховний
Висновки
Незважаючи на те, що після радянської окупації всі "Соколи" ліквідовано як реакційні буржуазно-націоналістичні товариства, подібно ж і в сателітних державах, деякі з них і понині діють у діаспорі. Наприклад, у жовтні 2006р. була зареєстрована Молодіжна Громадська Організація "Сокіл" (скорочено МГО "Сокіл"), котра декларує продовження справи українського "Сокола" першої половини XX ст. Базовим для організації є м. Львів, де існує міська організація, створені осередки у Львівській, Волинській, Закарпатській, Дніпропетровській, Запорізькій, Тернопільській, Донецькій, Херсонській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Кіровоградській, Хмельницькій та Івано-Франківській областях. Члени організації кожного тижня зустрічаються на зборах, де планують свою діяльність, слухають лекції з історії, ідеології, обговорюють цікаві події тижня. Основна мета діяльності - національно-патріотичне виховання української молоді. В основі своєї діяльності МГО "Сокіл" вбачає ідеологію українського націоналізму і виховує у своїх членів любов до Батьківщини, вшанування національних традицій та звичаїв, повагу до батьків, вивчення національної історії та змагання за те, щоб українці зайняли панівне становище в своїй державі, повноцінно впливали на політичне життя краю та розвиток української нації в майбутньому.
Список використаної літератури
. Матеріали сайтів http://ukrhistory.com.ua/, http://uk.wikipedia.org.