Реформи Столипіна в Україні. Брест-Литовський мирний договір. Директорія: її політика і наслідки
Реформи Столипіна в Україні
Столипінська аграрна реформа комплексно вирішувала цілу низку важливих завдань: підняти ефективність сільськогосподарського виробництва, підвищити товарність селянського господарства, утворити соціальну опору самодержавства на селі, вирішити проблему аграрного перенаселення. У перспективі здійснення Столипінської програми обіцяло поліпшення ситуації у суспільстві. Однак вона значною мірою була зустрінута вороже. Проти неї виступили і праві, і ліві політичні сили. Правих не влаштовувало руйнування традиційного сільського укладу, а ліві не бажали послаблення протиріч на селі, які були збудниками революційної активності селянства. В цілому селянство також дуже насторожено поставилося до реформаторських ідей. Це було зумовлено природним консерватизмом селян, зрівняльною психологією і невірою у власні сили.
Реформи Столипіна найбільший успіх мали в Україні. Цю Аграрні перетворення прискорили розвиток товарних відносин у сільськогосподарському виробництві, сприяли розвитку кустарних промислів, артілей і кооперативних товариств. Україна стала житницею Російської імперії, вийшла на друге місце в світі за виробництвом сільськогосподарської продукції. Українська пшениця становила понад 40%, ячмінь близько 50% загальноросійського експорту цих культур.
Проте в результаті проведення Столипінської аграрної реформи так і не вдалося остаточно зруйнувати селянську общину. Не було ліквідувань і поміщицьке землеволодіння, хоча спроби перерозподілу поміщицьких земель шляхом купівлі-продажу через Селянський банк робилися владою досить активно. Аграрна реформа привела до соціального розшарування серед селянства, скорочення земельних наділів, і навіть до обезземелення селян. Уряд втілював програму переселення найбідніших селян на вільні землі Сибіру і Далекого Сходу. На нові землі протягом 190б-1912 рр. виїхало з України майже 1 млн. осіб. Через погану організацію процесу переселення, важкі умови життя третина переселенців померла, а четверта частина повернулася в Україну.
Отже, аграрні реформи на початку ХХ століття не реалізували повністю свого потенціалу і не досягли поставленої мети через низку причин: протидію селян, політичних сил, недостатнє фінансування та погану організацію реформаційних заходів, відсутність соціальної бази, загибель Столипіна тощо. Однак, вони прискорили процес переходу українського села на рейки буржуазного розвитку.
Охарактеризуйте бойові дії на території України в роки Першої світової війни
З початком війни територія України перетворилась на арену жорстоких боїв між російською армією та військами австро-німецького блоку. На австрійському фронті російська армія, що вела бойові дії на українських землях, мала спочатку значні успіхи. Так, однією з найбільших успішних битв, що провели росіяни у 1914 р., була битва в Галичині, в якій з обох сторін брали участь понад 1,5 млн. вояків. Спочатку успіх був на боці австро-угорської армії, але росіяни отримавши підкріплення, захопили Львів, потім - Галич, взяли в облогу Перемишль і вийшли до Карпат. Під час бойових дій 1914 року січові стрільці проявили себе добре підготовленими та надійними вояками . Січовикам почали доручати важливі ділянки фронту. Так, австрійське командування доручило українським січовим стрільцям оборону Ужоцького перевалу, який вони мужньо захищали з 25 по 28 вересня. Це було перше бойове хрещення січовиків, і вони витримали його з честю, не пропустивши ворога. Відступаючи, австро-угорська влада розгорнула масштабні репресії проти українського населення, вважаючи, що причиною поразки була зрада українців, які нібито таємно допомагали росіянам
У листопаді 1914 р. австро-угорські і російські війська після виснажливих боїв перейшли до оборони і до кінця року активних дій не вели.
На початку 1915 р. продовжувались позиційні бої за Карпати.
Проаналізуйте характер Першої світової війни та ставлення до неї політичних сил
Царська Росія мала на меті приєднати Галичину, Буковину й Закарпатську Україну. Ідеологи російського самодержавства заявляли, що йдеться про приєднання до Росії давніх «руських» земель і про возз'єднання українського народу. Панівні класи Росії - поміщики й буржуазія у війні прагнули шляхом захоплення нових територій, ринків збуту та джерел сировини і вигідних військових поставок забезпечити високі прибутки, а також загасити революційний рух усередині країни. З початком першої світової війни українські політичні партії опинилися в особливо тяжкому і складному становищі. Крім того, що вони зазнавали переслідувань з боку урядів панівних націй, вони перебували на різних боках державних кордонів - у Росії і Австро Угорщині. Багато хто, переважно з тих, кого війна застала на території Росії, вірив, що перемога Росії змусить її послабити національний гніт і наблизить свободу для пригноблених народів, і тому стали підтримувати царський уряд у війні. Інші, особливо українці Галичини, орієнтувались на Німеччину й Австро-Угорщину, на їхню перемогу у війні і перехід під їхній протекторат всієї України. Була й третя орієнтація,- не російська, й не німецька, а українська.
Охарактеризуйте Українську Центральну Раду , 1-2 універсали
(1 універасал)10 червня <#"justify">Охарактеризуйте проголошення 4 універсалу ЦР та його історичне значення
Універсал було прийнято 9 (22) січня 1918 року в Києві. Зміст IV Універсалу: 1) проголошувалася незалежність, суверенність УНР; 2) стверджувалося, що Україна хоче жити в мирі з усіма сусідами, але жоден з них не має права втручатися в її внутрішні справи; 3) урядові доручалося довести до кінця переговори з Центральними державами, укласти з ними мир; демобілізувати армію, яка по укладенню миру буде замінена міліцією; 4) всю землю роздати селянам без викупу на початку весняних робіт; 5) націоналізувати ліси, води і підземні багатства краю; 6) проголошувалося, що держава бере під свій контроль усі банки; 7) ставилося завдання найближчим часом скликати Українські Установчі Збори, що схвалять Конституцію УНР. Зразу після прийняття IV Універсалу Генеральний Секретаріат було перейменовано на Раду Народних Міністрів, головою якої обрано В. Винниченка. Історичне значення IV Універсалу полягає в тому, що він, проголосивши незалежною суверенною державою УНР, завершив процес складного, суперечливого розвитку українського національно-визвольного руху, який врешті-решт з великим запізненням відкинув ідеї автономії і федералізму. Прийняття Універсалу означало остаточний розрив з імперським центром. Але, на жаль, цей кульмінаційний момент в історії державотворення України було досягнуто не на хвилі піднесення українського національно-визвольного руху, а в один з найкризовіших періодів його історії часів громадянської війни.
Проаналізувати гетьманський переворот П. Скоропадського
29квітня 1918 р. за погодженням з німецькою військовою адміністрацією Українська Центральна Рада була скинута, і гетьманом України на Всеукраїнському землеробському конгресі в Києві (майже 8 тис. делегатів) був проголошений генерал Павло Скоропадський. Замість Української Народної Республіки <#"justify">Характер сталінського режиму, розстріляне відродження
Невід'ємною частиною тоталітарної системи влади був репресивний апарат, який повинен був тримати суспільні процеси під жорстким контролем. Ідейним обґрунтуванням масового терору стала теорія Сталіна про неминуче загострення класової боротьби в міру просування до соціалізму та необхідність у зв'язку з цим посилення пильності і боротьби проти "ворогів народу".
Напрями масових репресій в Україні:
Репресії проти селянства (розкуркулювання, штучний голодомор 1932-1933 рр.).
Боротьба з "підпільними націоналістичними організаціями".
Репресії проти членів КП(б)У, яких звинувачували в "українському буржуазному націоналізмі", у "ворожій діяльності", у "відсутності пильності", в "троцькізмі" і т.ін. У ході "партійної чистки" було знищено майже половину складу КП(б)У, переважну більшість ЦК КП(б)У, українського уряду. Загинули Х.Раковський, Ю.Коцюбинський, С.Косіор, В.Чубар, М.Скрипник та інші.
Боротьба проти релігії і церкви. У 1926 р. радянська влада розпочала фронтальний наступ на українські парафії, наклавши високі податки та обмеживши їхню діяльність.
Гоніння проти українських письменників, діячів мистецтва.
Наслідки репресій:
тотальний терор торкнувся всіх категорій населення,
занепад української національної культури, інтелектуального потенціалу української нації - посилення економічної і політичної залежності України від центру; - шляхом репресій відбулося остаточне утвердження тоталітарного режиму, абсолютної політичної влади Сталіна.
"Розстріляне відродження" - це літературно-мистецьке покоління 20-х - початку 30-х рр., яке дало високохудожні твори у галузі літератури живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним сталінським режимом.
Політичний терор в Україні в 1930-х pp. набрав страхітливих масштабів і перетворився на масове знищення найосвіченіших, найактивніших членів суспільства, передовсім інтелігенції, митців слова. Це - актори, художники, музиканти, письменники.
Отже, Розстріляне Відродження - загальна риса тоталітарної доби.
Проаналізуйте соц.-ек. і політ становище на Зх Укр. В 20-30 рр
Західноукраїнські землі в період з 1919 по 1939 роки перебували в складі трьох держав: Польщі, Румунії і Чехословаччини. Становище українців у Польщі.
Паризька мирна конференція в 1919 році уповноважила Польщу окупувати Галичину лише тимчасово до остаточного рішення держав-переможниць. Польща запровадила жорстокий окупаційний режим. Було скасовано Галицький крайовий сейм, ліквідовано всі органи самоврядування. Було заборонено вживати назву Західна Україна і Східна Галичина. Замість цього вживався термін Малопольська Всходня . Щоб закріпити ці землі за собою, Польща провела в 1921 році перепис населення в краї, в 1922 році - парламентські вибори, включаючи окуповані землі. Українці, на знак протесту бойкотували ці заходи. Акцію протесту, саботажу і терору очолила УВО (Українська військова організація), утворена у Відні в 1920 році (очолив Є. Коновалець). До 1923 року у Відні існував еміграційний уряд ЗУНР, очолюваний Є. Петрушевичем. Державам Антанти потрібний був сильний заслон проти більшовицької Росії, яким мала стати Польща. Тому 14 березня 1923 року Рада послів великих держав визнала Східну Галичину частиною Польської республіки. Польща обіцяла забезпечити національним меншинам усі права та можливості вільного розвитку і надати Галичині автономію. Польська конституція 1921 і 1935 років підтверджувала правовий статус національним меншинам, але це були просто демагогічні обіцянки. У 1923 році міністерство освіти заборонило вживати слова українець, український. Замість них були терміни "русин", "руський". Причому русини трактувалися не як окрема нація, а як етнографічний матеріал для розбудови польської нації. Законом 1924 року було заборонено вживати українську мову в усіх державних і муніципальних установах. У 1924 році прийнято закон про військову колонізацію краю . В результаті було роздано 800 тис. га землі, а внаслідок цієї акції переселилися близько 200 тис. польських осадників. Зазнавала репресій і Православна Церква, особливо на Волині. В кінці 30-х тут провели акцію насильної "ревіндикації" (примусового навернення до католицької віри), під час якої було знищено мало не 200 православних церков, а ще близько 150 було пердано римо-католикам.
Становище українців в Румунії. Подібною до польської була політика щодо українців уряду Румунії. Українці усувалися з адміністративних посад, було закрито українську кафедру у Чернівецькому університеті, православну церкву на Буковині перейменували у "православно-румунську" і підпорядкували Румунському патріархату. Закон про шкільну систему від 26 грудня 1924 року трактував українців як "румунів, які забули свою рідну мову". До 1928 року на Буковині було скасовано дію Конституції 1923 року і встановлено відкритий реакційний режим.
Українські землі у складі Чехословаччини.З трьох держав-наступниць Австро-Угорської імперії, що успадкували від неї західноукраїнські землі, єдина Чехословаччина забезпечувала більш-менш демократичний устрій, який хоч і не був ідеальним, але все-таки давав деякі реальні можливості
Становище Буковини у складі Румунії в 20-30 рр
Колоніальна експлуатація українських земель вела до деградації господарства. Окупанти демонтували і вивезли в Румунію обладнання Аккерманських трамвайних майстерень та прядильної фабрики, Ізмаїльського та Ренійського портів. Вже в перші роки окупації майже третину працездатного населення становили безробітні. Ще більше погіршила ситуацію економічна криза, яка охопила Румунію 1928 р. Внаслідок її руйнуючої дії кількість підприємств у Північній Буковині до 1935 р. скоротилася наполовину, а в Аккерманському та Ізмаїльському повітах - більш, ніж на чверть. Внаслідок грабіжницької аграрної реформи розміри селянських володінь в українських повітах Бессарабії зменшились майже втричі. Ці ж процеси були характерними і для Північної Буковини. Грабіжницька колоніальна політика вела до катастрофи. У квітні 1932 p., виступаючи на засіданні румунського парламенту, міністр сільського господарства Міхалакі був змушений визнати, що «сільське населення Буковини перебуває під загрозою голодної смерті».
Уже в лютому 1933 р. на окупованих землях було введено надзвичайний стан, а протягом 1933-1935 pp. румунський парламент прийняв кілька реакційних законів, у тому числі про реорганізацію і зміцнення поліції та сигуранци. З середини 30-х років у Румунії набирають сили фашистські партії та організації Встановлення в лютому 1938 р. особистої диктатури Кароля II тільки фіксувало той злам у бік реакції, який реально відбувся у внутрішній політиці 1933 р.
Наростав політичний рух і в українських землях, підвладних Румунії. Найактивнішим він був на території Буковини, де діяли три основні політичні формування:
. Комуністична партія Буковини. Утворилася 1918 p.; з 1926 р. - складова Комуністичної партії Румунії. Лідери - С. Канюк, В. Гаврилюк, Ф. Стасюк та ін. Боролася за возз'єднання з Радянською Україною.
. Українська національна партія. Утворилася 1927 р. Лідер - В. Залозецький. Виступала за «органічну» роботу і компроміс з існуючим режимом. За час свого існування (1927-1938) цій партії вдалося здобути декілька місць у румунському парламенті.
. «Революційний», або націоналістичний табір. Сформувався в середині 30-х років. В основному він охоплював молодь і студентство (спортивне товариство «Мазепа», студентське товариство «Залізняк»), але мав і певну підтримку селянства. Лідери - О. Зибачинський, І. Григорович, Д. Квітковський.
Отже, характерними рисами політики Румунії в українському питанні були форсована, жорстка асиміляція, колоніальна експлуатація, гальмування економічного розвитку, блокування політичної активності української спільноти.
Закарпаття у складі Чехословаччини
Більшість українського населення Закарпаття - селяни, які дуже мало отримали від проведеної тут земельної реформи, коли було поділено частину найбільших маєтків угорських феодалів. Певних успіхів було досягнуто в галузі освіти і культури, які до Першої світової війни жорстоко переслідувалися угорською владою. Між 1914 і 1938 роками кількість початкових шкіл зросла з 525 до 851, гімназій з 3 до 11. Чеський уряд дозволив населенню користуватися в школах мовою на власний вибір. Швидко зростали українські культурні товариства, особливо «Просвіта», активізувалися діяльність театральних труп, хорів та видання українських книг.
Зростав українофільський табір, який спирався переважно на світську інтелігенцію - вчителів, студентів, гімназистів. Діяльність українофільських товариств спрямовувалась щонайбільше на налагодження зв´язку з селянством. Про їх зміцнення свідчило розширення і зростання українських культурних організацій. Керівником цього руху був священик А.Волошин, лідер Християнської народної партії. Українофіли створили товариство «Просвіта», скаутську організацію «Пласт», інші об´єднання, кооперативи, часописи. Народовці пропагували єдність закарпатських українців з усім українським народом, вели боротьбу з русофілами і мадяронами. Українські політики вимагали автономії України, але чеська влада відмовлялася розглядати це питання.
У другій половині 30-х років швидко змінювалося міжнародне становище Чехословаччини, а в її складі і Закарпаття.
Уряд Закарпаття швидко зміцнював нову українську державність. Формувалися збройні сили - «Карпатська Січ», які поповнювалися за рахунок добровольців. Значна кількість їх прибувала з Галичини. Це були переважно націоналісти, які прагнули підтримати державність закарпатців. Та скоро стало зрозуміло, що Гітлер використовує Закарпаття в брудній міжнародній акції, спрямованій на залучення до своїх агресивних планів Угорщини та інших країн. В листопаді 1938 р. Угорщині була передана південна частина Закарпаття з Ужгородом і Мукачевим включно. Столицею зменшеної і ослабленої Закарпатської автономії стало місто Хуст. Однак коли в березні 1939 р. Гітлер остаточно розчленував Чехословаччину, закарпатці оголосили свій край незалежною державою - «Карпатською Руссю» на чолі з президентом А. Волошиним. Берлін зустрів це з неприхованим роздратуванням. В цих умовах уряд Волошина здійснює помилковий дипломатичний крок - пропонує Німеччині встановити протекторат над «Карпатською Руссю». Фашисти зневажливо відкинули цю пропозицію і передали Закарпатську Україну Угорщині.
Карпатська українська державність проіснувала надовго, але він дав важливі уроки. Ще раз була доведена небезпечність орієнтації на чужі сили і держави. Гітлер не був зацікавлений в існуванні української державності і використовував це питання у власних загарбницьких цілях. Українці ще раз переконалися в необхідності об´єднання своїх національних сил та інтересів. Існування Карпатської України допомогло закарпатцям остаточно усвідомити себе частиною єдиної української нації.
У міжвоєнний час українські землі Східної Галичини, Волині, Північної Буковини, Бессарабії та Закарпаття знаходились під жорстоким колоніальним ярмом сусідніх держав. Тут панували терор та переслідування національного руху. Населення піддавалося жорстокому колоніальному гніту, економіка використовувалась як ринок для збуту товарів, джерело дешевої сировини і робочої сили. Зростало безробіття в місті, земельний голод на селі, злидні, занепад. Це поглиблювало соціально-політичний конфлікт, зумовлювало наростання революційно-визвольної боротьби, мужні змагання за возз´єднання всіх українських земель та створення соборної Української держави. Однак історична доля дозволила створити лише на короткий час державу Карпатська Україна на невеликій частині території Західної України. На її теренах завдяки сприятливим умовам та розчаруванню в неефективності демократії в розв´язанні проблем відбувалося зростання політичного радикалізму. Інтегральний націоналізм ОУН стає тут найдинамічнішим рухом.
Охарактеризуйте Україну в планах тоталітарних режимів у роки 2 світової війни
Для політичного керівництва поставала потреба міцної державної влади - контролювати й спрямовувати суспільні процеси - чим став тоталітарний режим, що сформувався в СРСР у 30-х рр. Про тоталітаризм в Україні у 20-30-х рр. свідчать такі тенденції та процеси: 1. Утвердження комуністичної форми тоталітарної ідеології. Через безкомпромісну боротьбу з релігією; ідеологічне протистояння зі «зміновіхівською» інтелігенцією»; боротьбу проти ухилів у партії. 2. Монополізація влади більшовицькою партією, усунення з політичної арени інших політичних партій.Влада безцеремонно поводилася з легальними партіями, брутально діяла щодо нелегальних організацій. У 1923 р. хвиля арештів меншовиків. 3. Зрощення правлячої партії з державним апаратом. Партійний білет відкривав шлях до керівних посад у різних галузях народного господарства. 4. Встановлення жорсткого контролю держави над суспільним життям. Вже на початку 20-х рр. місцеві органи радянської влади почали розпускати паралельні структури - комітети незаможних селян. Формується олігархія товариств, підпорядкованих державі, убезпечених від соціальної конкуренції. монополію на суспільне життя. 5. Встановлення монопольного контролю з боку партійно-державного апарату над економічною сферою, централізація керівництва економікою.
Отже, про зміцнення тоталітаризму в Україні, як і в СРСР загалом, у 20-30-х рр. свідчать утвердження комуністичної форми тоталітарної ідеології; монополізація влади більшовицькою партією, усунення з політичної арени інших політичних партій; зрощення правлячої партії з державним апаратом; одержавлення суспільства, блокування державою розвитку громадянського суспільства; встановлення партійно-державним апаратом монопольного контролю над економічною сферою, зміцнення централізованого керівництва економікою. Масові репресії 20-30-х рр. різних форм були важливою умовою функціонування тоталітарного режиму.
війна гетьманський визвольний індустріалізація
Приєднання західноукраїнських земель до складу СРСР у роки другої світової війни
серпня 1939 р. був підписаний пакт про ненапад між Німеччиною та СРСР. У таємному протоколі Гітлер і Сталін до мовилися про розподіл Європи на відповідні сфери впливу та окупації. За ним Радянському Союзові передавалися майже всі західноукраїнські землі.
1 вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу, поклавши цим самим початок Другій світовій війні. Кваплячись оволодіти «своєю» частиною польської держави, 17 вересня 1939 р. радянські війська перейшли кордон і зайняли майже всі землі, населені українцями і білорусами. Розмежувальна лінія між СРСР і територією, окупованою німецькими військами, була уточнена в радянсько-німецькому договорі про дружбу і кордони від 28 вересня 1939 р. Українські землі Лемківщина і Холмщина були зайняті Німеччиною, а Закарпаття - Угорщиною. У червні 1940 р. СРСР змусив Румунію віддати Бессарабію та Буковину. Таким чином, до УРСР було прилучено понад 7 млн. мешканців Західної України.
На початку жовтня 1939 р. на західноукраїнських землях відбулися вибори до Народних Зборів, а 26-28 жовтня 1939 р. у Львові пройшли і самі Українські Народні Збори, які прийняли декларацію про встановлення радянської влади на Західній Україні і про возз'єднання з УРСР. У складі УРСР були утворені 8 нових областей. Деякі політичні та економічні заходи, які вживалися новим режимом після возз'єднання, принесли українцям конкретні поліпшення. Сотні тисяч безземельних і малоземельних селянських господарств отримали понад мільйон гектарів землі, значну кількість худоби, що були конфісковані в поміщиків, монастирів та великих державних чиновників. Були створені машинно-тракторні станції, різні обласні та районні установи й організації, які надавали послуги в розвитку рослинництва і тваринництва. Однак усе це відбувалося в умовах тоталітарного режиму, що призвело до поширення репресій, депортацій і на західноукраїнських землях. Були розпущені українські політичні партії, а їх лідери депортовані. Ліквідовувалось багато кооперативів, а інші реорганізувались на радянський зразок. Припинили свою діяльність читальні та бібліотеки товариства «Просвіта».
Утисків зазнавала греко-католицька церква. Священиків зобов'язували мати спеціальні паспорти, а за використання церков уряд вимагав платити високі податки. Викладання релігії в школі заборонялося, церковні землі конфісковувалися. Таким чином, входження західноукраїнських земель до складу СРСР було подією величезної історичної ваги і мало прогресивне значення, оскільки вперше за багато століть українці з'єдналися в межах однієї державної структури. Але здійснено це було тоталітарним режимом з порушенням норм міжнародного права, за допомогою секретних угод. Радянська влада була поширена і на західноукраїнські землі.
Охарактеризуйте Напад Німеччини на СРСР. Оборонні бої 1941р
червня 1941 р. почалась гітлерівська навала на СРСР. Відповідно плану "Барбаросса» німецькі війська на Східному фронті ставили за мету здійснення блискавичної війни - "бліцкрігу". За два тижні вермахт планував за допомогою раптових комбінованих ударів танкових і механізованих військ та авіації оточити і знищити головні сили Червоної армії в західних районах СРСР, просуваючись вглиб країни, вийти на лінію Архангельск-Астрахань.
Група армій Північ одержала завдання розгромити радянські війська в Прибалтиці, захопити Ленінград і північні порти. Група армій "Центр" повинна була оточити і знищити радянські війська в Білорусії і розпочати наступ на Москву.
На київському напрямку була розгорнута група армій "Південь". На території Норвегії і в Фінляндії була розгорнута німецька армія "Норвегія" і 2-а фінська армія. Армія "Норвегія" повинна була оволодіти Мурманськом і Полярним, а фінські війська - сприяти групі армій "Північ" в захопленні Ленінграду. Внаслідок важких боїв з переважаючими силами ворога радянські війська, зазнавши великих втрат, відступили.
Найбільший опір гітлерівці зустріли на південно-західному напрямку . В ході напружених прикордонних боїв 22-29 червня 1941 р. ворог поніс великі втрати і змушений був ввести в бій резерви. Могутні контрудари радянських механізованих корпусів, героїчні зусилля всіх військ Південно-Західного фронту дали досить вагомі оперативні результати: вони загальмували наступ німецько-фашистських військ на Київському напрямку.
Можна виділити такі причини поразок Червоної армії влітку-восени 1941 p.:- при всіх обставинах, політичних і військових, напад фашистської Німеччини на СРСР носив раптовий характер;
військовий потенціал гітлерівської Німеччини та її союзників напередодні війни перевищував потенціал СРСР; тільки в Європі нацистами був захоплений арсенал, яким можна було озброїти 200 дивізій;
німецькі війська мали значну чисельну перевагу: в 1,8 рази в живій силі, за сучасними танками і літаками відповідно в 1,5 та 3,2 рази;
вермахт мав дворічний досвід ведення війни в Європі і переважав радянські війська у професійній підготовці.
Суб'єктивні фактори, які призвели до трагічних наслідків літа-осені 1941 р. Вся відповідальність за військові поразки лежить на керівництві партії, армії й держави, особисто на Сталіні:
боротьба між різними угрупованнями в Червоній армії загальмувала переозброєння військ новою технікою;
помилковою виявилась військова доктрина про "війну малою кров'ю на території ворога";
напередодні війни Сталін відмовився привести війська західних округів в бойову готовність, хоч мав точні дані про початок війни від розвідки та військових;
репресії 1937-1938 pp. знищили кращі офіцерські і командні кадри Червоної армії.
Охарактеризуйте нацистський «новий порядок» в Україні
Нацисти установили на окупованих територіях жорстокий окупаційний режим. Вони перетворили Україну в німецьку колонію, що входила в «німецький життєвий простір» і стала джерелом сировини, продовольства, робочої сили для «третього рейха». 85% усіх продуктів, вивезених у роки війни <#"justify">Охарактеризуйте визволення України Радянською Армією від німецько-фашистських загарбників
Можливість звільнення України від німецько-фашистських загарбників зявилася після перемоги Червоної Армії під Сталінградом. На початку 1943 року радянські війська почали вигнання загарбників з території України, а після перемоги у битві під Курськом - перейшли у наступ, який закінчився 23 серпня 1943 року визволенням Харкова. Так почався новий, визвольний період бойових дій на території України.
З кінця літа 1943 року розгорнулася стратегічна операція по звільненню Лівобережної України, Донбасу і форсуванню Дніпра. Наприкінці вересня радянські війська вийшли до середньої течії Дніпра майже на 750-кілометровому фронті. Почалася битва за Дніпро - наступальні операції, проведені силами пяти фронтів, результатом наступу яких стало майже повне звільнення Лівобережної України, захоплення плацдармів на Правобережжі, просування на західному і південно-західному напрямках. 06 листопада 1943 року був звільнений Київ. З кінця грудня 1943 р. розпочався другий етап по звільненню України. В процесі наступальних операцій було визволено Правобережну та Західну Україну, Крим. Третій етап у звільненні України розпочався у липні 1944 року. Радянські війська оточили та розбили під Бродами вісім німецьких дивізій чисельністю близько 60 тис. чоловік. Після цієї перемоги радянські війська швидко пройшли Галичину, а в результаті Карпатсько-Ужгородської операції, 28 жовтня 1944 року Україна була остаточно визволена від німецько-фашистських
Отже, зазнавши в роки Другої світової війни величезних людських і матеріальних втрат, Україна зробила неоціненний внесок у перемогу над фашистською Німеччиною і її союзниками.
Охарактеризуйте відбудову народного господарства у повоєнний період. Голод 1946-47 рр
Відбудова господарства України розпочалася уже з 1943 року, після початку визволення частини території від фашистської окупації. Вона мала ряд особливостей, які відрізняли її від післявоєнної ситуації на інших територіях СРСР і західних держав
. Війна завдала величезних людських і матеріальних втрат. Загинув кожен п'ятий і постраждав кожен третій житель республіки . Близько 4 млн. людей знищено фашистами під час окупації, 2,3 млн. чоловік вивезено до Німеччини, 5 млн. солдат загинуло на фронті. Столиця України - Київ втратила 300 тис. чоловік, стільки ж втратили США за всю 2Св.В
2. Процес відбудови господарства в республіці ускладнився голодом 1946-1947 років. Загроза голоду, викликана посухою і післявоєнною розрухою, не була своєчасно попереджена, нейтралізована державою, а навпаки, посилена негативними суб'єктивними факторами. Державні хлібозаготівлі не зменшились, а збільшились (у липні <#"justify">Реформи 50-60 рр. та їх здійснення на Україні
Проаналізуйте реформи 50-60-х років. ХХ ст.. та їх здійснення на Україні.
Радянська економіка після смерті Сталіна являла собою осередок складних і взаємозалежних протиріч. Гігантська модернізація почата в 1930-х й продовжена в 1950-ті роки змінила вигляд величезної країни, але не привела до істотного поліпшення життя людей. Виявлялися, звичайно, катастрофічні наслідки воїни.
Не менше значення мали й протиріччя закладені в самій економічній моделі розвитку, і проблеми зросли як сніжний кім рік у рік у міру її втілення. Твердий централізм, прив'язка до московських директив будь-якого мало-мальськи значимого рішення ніяк не відповідали зрослій складності виробництва, породжували й консервували регіональні протиріччя, вели до вибудовування часом безглуздих господарських зв'язків. Економіка не могла гнучко реагувати на загальносвітові тенденції в розвитку технологій і науково-технічного прогресу. З держпланівських кабінетів було важко вловити всі перспективні напрямки розвитку, тому прорив відбувався на тих галузях, де вдавалося зосередити фінансові, технологічні й людські ресурси. Економічний розвиток продовжував бути залежним від ідеологічних установок.
Гонка озброєнь спричинила істотне прискорення розвитку воєнно-промислового комплексу і в країнах Заходу. Ще з останніх років війни у США і Великій Британії стали розвиватися нові галузі хімії, кольорової металургії, приладо- і машинобудування. Поява їх засвідчила початок науково-технічної революції. В міру поширення її на інші країни світове господарство стало набувати іншого вигляду. Рівень видобутку вугілля і виплавки сталі перестав бути основним показником економічної сили держав. Індустріальне суспільство стало перетворюватися на постіндустріальне.
За цей період збільшилася кількість радгоспів (з 935 у 1950 р. до 1343 у і 965 р.). За розмірами вони були більшими, ніж колгоспи, у 2-3 рази. Посівна площа їх становила у 1965 р. 16 % загальної посівної площі. Концентрація виробництва поєднувалася з спеціалізацією. У 1965 р. в Україні займалися відгодівлею худоби близько 800 колгоспів і 500 радгоспів, на вирощуванні овочів спеціалізувалися 223, яєць і м'яса птиці - 139 радгоспів. Колгоспи і радгоспи України був рентабельними. Рівень рентабельності коливався від 29,7 % у 1960р. до 44 % у 1965р. У березні 1962 р. розпочалася перебудова управління сільським господарством.
Охарактеризуйте дисидентський рух на Україні кінця 50-х першої половини 80-х рр.
Дисидентський рух мав специфічну соціальну базу виношував у собі зародок альтернативного суспільства; концентрував опозиційні інтелектуальні сили, створював осередки майбутніх масових рухів; викристалізував ідейні засади майже всього сучасного політичного спектра.
Суперечливе і динамічне «хрущовське» десятиріччя підштовхнуло оновлення суспільної свідомості. Цей імпульс був настільки сильним, що під його впливом у 60-70-х роках у радянському суспільстві виникає нова форма духовної опозиції - дисидентство.
В Україні дисидентський рух було започатковано ще у 50-х роках.
Від середини 50-х років національний рух розвивався одночасно і в підпіллі, і легально. Останній пройшов шлях від культурно-просвітницької діяльності до політичного руху. Об'єктом, проти якого спрямовувався національно-визвольний рух, був тоталітарний комуністичний режим.
В Україні, переважно на Заході, існували антирадянські підпільні групи. Тільки за період з 1954 по 1959 р. влада виявила 46 антирадянських груп із числа інтелігенції та молоді. Стало відомо про 5500 випадків виготовлення і розповсюдження антирадянських документів. Деякі з груп уже не належали до оунівського підпілля, але були його ідейним спадкоємцями.
Охарактеризуйте русифікацію 70-80 рр
В Україні 70-х - 80-х рр. русифікація була поставлена на широку ногу, введена в ранг загальнодержавної політики. Їй були підпорядковані масові політико-пропагандистські; освітня політика; культурна політика. Особливою формою русифікаторства став широкомасштабний процес штучного обєднання націй в єдину інтернаціональну спільність радянський народ. Посилення русифікаторського курсу за часів Брежнєва західні політологи пов'язували зі зміною в демографічній ситуації в СРСР у 1960 - 1970-х роках. Швидке зростання населення в республіках Середньої Азії вело до зменшення питомої ваги росіян серед жителів Радянського Союзу. За даними перепису 1979 р., цей показник становив лише 52,9%, й тенденції подальшого розвитку народонаселення в СРСР спричинилися б у найближчому майбутньому до стану, коли неросіяни за своєю кількістю могли перевищити чисельність російського населення. Це створювало загрозу для міцності радянської імперії, яка засновувалася, зокрема, на чисельній перевазі росіян, найпривілейованішій національній групі, над своїми сусідами - неросійськими народами Радянського Союзу. У свою чергу, ця перевага впливала на здатність СРСР зберігати панівну роль у всьому соціалістичному блоці. Подолати цю загрозу можна було шляхом асиміляції українців і білорусів - з етнічного погляду найближчих до росіян народів. Обом народам, як молодшим братам росіян, відводилася особлива роль у радянізації й русифікації Середньої Азії й Прибалтики. Тому радянська національна політика, як писав Джон А. Армстронґ, пішла головне в напрямі притягнення молодших братів до нерозривного підлеглого партнерства з росіянами як з панівною етнічною групою.
Охарактеризуйте поглиблення кризи у промисловості і сільському господарстві у 70-80-х рр.. на Україні
Негативно позначилася на Україні й економічна політика центру, орієнтована на т. зв. валові показники виробленої продукції, що призводило до суттєвого зниження її якості . Зрештою, саме в центрі приймалися рішення про будівництво підприємств атомної енергетики на території республіки, в результаті яких проводилася злочинна політика будівництва реакторів у густозаселених і мало пристосованих до цього місцевостях. В Україні, на яку припадало лише 2,6% території Радянського Союзу, було побудовано бл. 40 % атомних енергоблоків СРСР. Причому значна частина з них працювали не на Україну, а виробляли енергію для європейських країн РЕВ.
Охарактеризуйте перебудову на Україні та її наслідки
Після смерті Л.Брежнєва в 1982 р. нове керівництво партії - Ю.Андропов (1982-1984 рр.) та К.Черненко (1984-1985 рр.) - виявилося неспроможним належно відреагувати на вимоги часу.
Загальна криза суспільства загострювалася. Питання змін перетворилося на питання життя чи смерті радянської системи. У березні 1985 р. новим генеральним секретарем ЦК КПРС було обрано М.Горбачова, з ініціативи якого в СРСР почалася перебудова суспільства.Періодизація перебудови
1985-1988 рр. -здійснення перших економічних реформ. Визрівання політичного курсу перебудови.
в 1988-1991 рр. - період активних політичних перетворень під лозунгом побудови д соціалізму. Проведення економічних реформ
Етапи:
Квітень 1985 р. - програма прискорення соціально-економічного розвитку країни, яка передбачала: - до 2000 року створити виробничий потенціал, що дорівнював би вже створеному за 70 років радянської влади; - вирішити проблеми - продовольчу, житлову, забезпечення населення товарами повсякденного вжитку.
Замість очікуваного прискорення темпів економічного розвитку продовжувалося їхнє падіння, загострювалися соціальні проблеми. Червень 1987 р. - реформа М.Рижкова - Л.Абалкіна. Сутність реформи виражена в трьох "С" - самостійність, самоокупність, самофінансування.
Було прийнято "Закон про державне підприємство"Закон про кооперацію" тощо, передбачали: - переведення підприємств на госпрозрахунок - прямий зв'язок заробітної плати з результатами господарської діяльності;- сприяння запровадженню досягнень науково-технічного прогресу та ін.
У результаті реформа проводилася невпевнено і зазнала провалу. У1990 р. уперше за багато років спостерігалося скорочення обсягів суспільного виробництва. Національний дохід України скоротився на 1,5%. Непродумана фінансова політика призвела до вибуху інфляції у країні.
Стало зрозуміло, що тільки перехід до ринкової економіки зможе вивести країну з глибокої економічної кризи. Червень 1990 р. - Верховна Рада СРСР прийняла програму переходу до регульованої ринкової економіки . Інфляція, розбалансованість економіки, дефіцит бюджету зростали. Безсистемна перебудова вела до розвалу народного господарства.
Реформа політичної системи XIX партійна конференція (червень 1988 р.) прийняла рішення про кардинальне реформування політичної системи, закріпила курс на гласність.
Проведення реформи політичної системи сприяло демократизації суспільства, політика гласності прискорила процеси десталінізації, реабілітацію жертв репресій. Перебудовчі процеси сприяли зростанню політичної активності, відродженню національної свідомості українського народу. Аварія на Чорнобильській АЕС Величезний вплив на події в Україні мала аварія на Чорнобильській АЕС у ніч з 25 на 26 квітня 1986 р., яка призвела до небаченого забруднення біосфери, радіоактивного опромінювання тисяч Чорнобильська АЕС після аварії людей, появі на території України мертвої 30-кілометрової зони. Аварія на ЧАЕС була справжнім потрясінням для республіки.
Дайте оцінку проголошення незалежності України
Проголошення незалежності України радикально змінило умови її історичного розвитку. Перед українським суспільством постали нові завдання: будівництво правової демократичної України, трансформація адміністративно-командної економіки в багатоукладну ринкову, національне відродження і консолідація суспільства, встановлення рівноправних відносин з країнами світу, утвердження на міжнародній арені. Ці процеси визначають сучасний етап історії України.
Складні та суперечливі процеси відбувалися в Україні в цей період: хрущовська «відлига», застій та криза радянського суспільства, активізація суспільно-політичного життя в період «перебудови».
грудня 1991 р. на виборчі ділянки з'явилися близько 32 млн жителів України. За підтвердження Акту про незалежність України виступили 90,3 % опитаних. Таким чином, абсолютна більшість українського народу однозначно висловилися за існування української держави. Перемогу на президентських виборах отримав Л. Кравчук .24 серпня 1991 р. Верховна Рада України переважною більшістю голосів (346 з 450) прийняла Акт про проголошення незалежності України.
Охарактеризуйте внутрішню і зовнішню політику укр. На сучасному етапі
Зовнішня політики української держави. 1. основними напрямком зовнішньополітичної діяльності України є робота ООН,. Україна бере участь у роботі практично всіх органів та установ ООН. Наприклад, Україна є членом Дитячого Фонду ООН та вносить свій вклад у вирішення проблем розвитку дітей у сучасному світі.
Україна входить в Економічну та Соціальну Раду ООН (ЕКОСОС), що створена у 1946 році та здійснює міжнародні економічні й соціальні відносини.
. Наступний напрямок це зовнішньополітична дипломатична діяльність.
Дипломатичні відносини Україна встановлює на засадах рівноправності, суверенної рівності, невтручання у внутрішні справи одне одного, визнання територіальної цілісності та нерухомості існуючих кордонів.
Дипломатичні відносини з Україною встановили понад 100 країн з 226. Одразу після проголошення незалежності Україна означила 23 держави
. Важливим напрямком зовнішньої політики сучасної України є встановлення, підтримка та всілякий розвиток економічних, культурних, науково-технічних відносин з усіма країнами світової спільноти, за винятком країн, котрим за рішенням Ради Безпеки ООН оголошена економічна блокада. Міжнародні економічні відносини із закордоном налагоджуються Міністерством економічних зв'язків України. А Міністерство іноземних справ працює над створенням сприятливої політико-дипломатичної атмосфери для економічних, культурних та інших відносин.
. Четвертий напрямок зовнішньої політики України - це участь у вирішенні глобальних проблем сучасного світу. Глобальні проблеми сучасності - це сукупність найгостріших світових проблем, вирішення яких потребує об'єднання зусиль всіх народів та держав. Головна їх особливість полягає в тому, що кожна з них має загальний характер, що зумовлено цілісністю сучасного світу.
Охарактеризуйте народне господарство на етапі незалежності
Розвиток виробництва, поглиблення суспільного поділу праці, НТП зумовлюють виділення все нових галузей народного господарства. В останні десятиліття XX ст. виникла електронна промисловість, виробництво компютерної техніки, роботів. Складовою частиною промисловості є військово-промисловий комплекс (ВПК), який дістався Україні у спадок від військового комплексу СРСР. ВПК використовував найкваліфікованішу робочу силу, спеціалістів. Переважаючий розвиток галузей важкої промисловості, ВПК потребували максимального залучення до виробництва місцевих мінерально-сировинних ресурсів і використання їх для задоволення загальносоюзних потреб. Через це їхній видобуток постійно зростав. Екстенсивне і марнотратне використання цих ресурсів призвели до їх швидкого виснаження, до звуження природної бази для розвитку промисловості та інших галузей народного господарства. За короткий час зменшилися запаси нафти, газу, вугілля, лісу, інших ресурсів, видобуток і заготівля різко зменшилися, що спричинило в Україні дефіцит енергоносіїв, зробило її народне господарство залежним від Росії. Аналіз структури промисловості України у складі колишнього СРСР свідчить, що її індустріальний комплекс спеціалізувався на виробництві капітало-, матеріало-, енергомістких видах продукції. В загальному обсязі промислової продукції на групу «А» (виробництво засобів виробництва) у 1990 припадало 72%, а на групу «Б» (виробництво предметів споживання) - 28%. У групі «А» переважала продукція ВПК. Ситуація ускладнювалася тим, що підприємства ВПК були повністю виведені з республіканського підпорядкування й управлялися з центру. Для потреб ВПК працювали інші галузі народного господарства, зокрема нафтопереробна, хімічна, машинобудівна. Таким чином, незалежна Україна успадкувала від колишнього СРСР деформований і неефективний промисловий комплекс. Тому потрібна його докорінна структурна перебудова на якісно новій матеріально-технічній базі. Водночас впродовж 90-х промислове виробництво в Україні скоротилося на 49%, що значною мірою було спричинено нераціональною зовнішньоекономічною політикою держави і невиваженою внутрішньою політикою У структурі народного господарства країни важливе місце належить сільському господарству, в Україні воно є провідним. На АПК припадає 40% валового суспільного продукту і більше половини національного доходу. В самому АПК частка сільського господарства в 1990 перевищувала 50%. У сільському господарстві України панувала малоефективна колгоспно-радгоспна система господарювання. Для розвитку сільського господарства в Україні загалом сприятливі умови: достатньо висока землезабезпеченість, великі площі родючих чорноземних ґрунтів.