Дослідження рекреаційно-туристичного комплексу Німеччини
Дослідження рекреаційно-туристичного комплексу Німеччини
1. Оцінка основних чинників розвитку рекреаційно-туристичного комплексу Німеччини
Німеччина належить до групи найбільш розвинених постіндустріальних країн. За обсягом ВВП ($2,833 трлн. США) та промислового виробництва вона займає перше місце в Європі й пяте місце у світі (після США, КНР, Японії й Індії), на неї припадає 6% світового ВВП. З галузей промисловості розвинені: металургія, машинобудування, автомобільна (третє місце в світі), електроніка, хімічна. В авіаційно-космічній промисловості Німеччини працює понад півтори сотні фірм, які випускають весь спектр виробів і матеріалів, необхідних для створення сучасних літальних апаратів. Хімічна промисловість Німеччини за обсягами виробництва займає третє місце в світі після США і Японії.
Основними її продуктами традиційно є лікарські засоби, продукція органічної хімії, пластмаси, а також косметичні засоби. В цій галузі промисловості зайнято понад півмільйона робітників і фахівців.
Високорозвинене сільське господарство забезпечує близько 15% ВВП. Головною галуззю є тваринництво (7,4 млн. т мяса), а також вирощування зернових. Сільське господарство Німеччини відрізняється високим ступенем концентрації й індустріалізації. В агропромисловому комплексі країни зайнято близько 20% населення, тоді як безпосередньо в сільському господарстві не більше 2%.
Основною продукцією сільського господарства є картопля, пшениця, ячмінь, цукровий буряк, капуста. Добре розвинене свинарство, відгодівля великої рогатої худоби і птахівництво. Щорічно держава надає сільському господарству близько 22 млрд. євро субсидій. Агропромисловий комплекс на 90% забезпечує внутрішнє споживання продуктів харчування [9].
Економіка ФРН значною мірою орієнтована на експорт. Вагоме місце в його структурі займають автомобілі, електротехнічні вироби, оптика, морські судна, вагони. Обмеженість природних ресурсів змушує країну імпортувати нафту і нафтопродукти, природний газ, кольорові метали. Головними торговельними партнерами є країни ЄС (56,4%), а також США (9,4%) та Японія (1,9%).
Друга світова війна закінчилася (1945 р.) повною капітуляцією Німеччини й фактичним розчленуванням її території на чотири окупаційні зони, що, в остаточному підсумку, призвело до утворення трьох самостійних державних утворень: Федеративної Республіки Німеччини (на території американської, французької й британської окупації), Німецької Демократичної Республіки (на території радянської зони окупації) і Західного Берліна - «вільного» міста з особливим статусом. «Німецьке питання» стало одною з важливих складових змагання двох військових блоків, очолюваних наддержавами - СРСР та США - в ході «холодної війни», наочним втіленням чого став «берлінський мур» - система прикордонних споруд, що відділила НДР від Західного Берліну.
Завдяки демократичним змінам, що відбулися в СРСР наприкінці 1980-х рр. стало можливим відновлення єдності Німеччини. Після падіння «берлінського муру» в ніч на 9 листопада 1989 р. та повалення диктатури правлячої в НДР Соціалістичної єдиної партії Німеччини 1 липня 1990 р. НДР та ФРН обєдналися в рамках валютного, економічного та соціального союзу. Після тривалих переговорів 12 вересня того ж року у Москві було укладено Договір про остаточне врегулювання щодо Німеччини (т.зв. Договір «2+4»), який врегулював зовнішні аспекти обєднання. Це відкрило дорогу до входження НДР до складу ФРН 3 жовтня 1990 р. на основі підписаних влітку угод «Про вступ НДР до ФРН згідно зі ст. 23 Основного Закону» та «Про державне обєднання» [12].
За державним устроєм країна є федеративною республікою, яка складається з 16 федеральних земель, з них - 11 західнонімецьких (разом із «вільною землею» Баварія) і 5 східнонімецьких (протягом 1949-1990 рр. знаходилися у складі НДР). Столиця і найбільше місто країни - Берлін. Займає площу 357 021 км². Населення - 81,8 мільйонів осіб. Член Європейського Союзу та НАТО. Країна з найбільшою кількістю населення і найбільшим рівнем економіки в Європейському союзі. Провідна політична сила на Європейському континенті, технологічний лідер в багатьох галузях економіки.
Німеччина завжди була розділена на землі, але протягом століть її географічна карта часто змінювалась. Федеральні землі в їх теперішньому вигляді сформувались після 1945 р., при цьому частково враховувались як традиційна спільність земляцтв, так і ті, що склалися кордони історично.
. Баварія (Мюнхен)
. Баден-Вюртемберг (Штуцгард)
. Берлін (Берлін)
. Бранденбург (Поцдам)
. Бремен (Бремен)
. Гамбург (Гамбург)
. Гессен (Висбаден)
. Мекленбург - Передня Померанія (Шверін)
. Нижняі Саксонія (Ганновер)
. Рейнланд-Пфальц (Майнц)
. Саар (Саар-Брюккен)
. Саксонія (Дрезден)
. Саксонія-Анхальт (Магдебург)
. Північний Рейн - Вестфалія (Дюсельдорф)
. Тюрингія (Ерфурт)
. Шлезвіг-Гольштейн (Кіль)
Федеративний устрій визначається не за національною ознакою, а ґрунтується на засадах територіально-адміністративної федерації. Кожна земля має власну конституцію, виборний законодавчий орган - однопалатний ландтаг (у Баварії - двопалатний) і уряд на чолі з премєр-міністром. Високий рівень політичної децентралізації визначається розподілом повноважень між центром і землями (Додаток А).
До федеральних повноважень належать конституційна система, закордонні справи, валютна і монетарна системи, залізниці, пошта, телекомунікації, захист прав громадян, оборона країни. До земельних повноважень належать освіта, культура, охорона здоровя, комунальні справи й добробут населення, поліцейські повноваження, впровадження у землях федеральних законів та інших форм правового регулювання. До спільних повноважень належать сфера цивільного і кримінального законодавства та управління економікою.
За формою державного правління ФРН - демократична за політичним режимом парламентська республіка. Основи її державного устрою та політичної системи закладені в конституційних нормах Основного Закону, схваленого як тимчасовий конституційний акт 23 травня 1949 p. (вважається днем створення ФРН), суттєві зміни до якого вносилися у 1990 та 1994 рр. Оскільки Основний Закон пройшов випробування часом і довів свою ефективність, у 1994 р. було вирішено зберегти його дію і надалі. Основний Закон визначає 5 принципів державного устрою ФРН: вона є республіканською, демократичною, федеральною, правовою і соціальною державою. Два органи парламентського представництва - бундестаг та бундесрат, федеральний уряд, очолюваний федеральним канцлером, і федеральний конституційний суд [13].
Законодавча влада здійснюється двома органами парламентського представництва - бундестагом, що представляє все населення країни, і бундесратом, що репрезентує інтереси федеральних земель. До складу бундестагу входить щонайменше 614 депутатів.
Одна половина з них обирається в одномандатних виборчих округах, друга - за земельними партійними списками терміном на 5 років в ході загальних, прямих, рівних, вільних виборів, заснованих на таємному голосуванні. Якщо яка-небудь партія здобуде більше прямих мандатів, ніж їй належало б відповідно до частки голосів, відданих за неї за партійними земельними списками, їй дозволяється зберегти за собою ці мандати. Тому кількість депутатів може коливатися за рахунок «додаткових мандатів». Найважливішими функціями бундестагу є законодавство, вибори федерального канцлера і контроль за урядом. До складу бундесрату входить 69 осіб, усі вони є членами земельних урядів. Кожна земля має в бундесраті від 3 до 6 голосів у залежності від кількості населення землі.
Посаду канцлера посідає голова партії більшості в бундестазі, а якщо жодна партія не має абсолютної більшості (як нині), то канцлера обирає коаліція партій. Уряд має широкі повноваження, фактично він здійснює всі функції з управління державою. Уряд також має право законодавчої ініціативи, при цьому Основним Законом передбачається пріоритет урядових законопроектів перед депутатськими.
Роль федерального канцлера в державному механізмі Німеччини надзвичайно велика. Згідно з Основним Законом, він визначає головні лінії всієї внутрішньої та зовнішньої політики країни. У випадку відставки канцлера у відставку повинен піти весь уряд [13].
Німеччина розташована в центрі Європи: на перехресті трансєвропейських торгово-транспортних шляхів широтного і меридіанного напрямків, наявність широкого виходу до Балтійського і Північного морів. Можливість використовувати такі міжнародні річки, як Рейн и Дунай, пряме суходільне сусідство з девятьма країнами Західної, Східної Північної Європи. На сході територія Німеччини граничить з Польщею і Чехією, на заході з Нідерландами, Бельгією, Францією, Люксембургом, на півдні із Швейцарією і Австрією, на півночі із Данією. На півночі омивається Балтійським та Північним морями [15, с. 45].
Німеччина має рельєф, який підвищується з півночі на південь. На півночі країни - Північно-Німецька низовина, південніше - височини, низькі і середньовисотні гори - Гарц, Тюрингські Сланцеві гори, Шварцвальд, Рудні гори, Шумава та ін. На півдні - Баварське плоскогір'я, обрамоване передовими хребтами Альп (найвища точка країни - гора Цугшпітце висотою 2963 м) [15, с. 47].
Клімат даної країни помірний, на півночі морський, в інших районах країни перехідний до континентального. Основні ріки - Рейн, Ельба, Дунай, Одер, Варнов, Везер. Великі озера - Боденське, Гім та інші. розташовані в передгір'ях Альп, багато дрібних озер льодовикового походження на Північно-Німецькій низовині. В даному кліматі переважають вологі західні вітри. Клімат помірний пов'язаний з океанічною, Північноатлантичною течією, яка є північним продовження Гольфстріму. Ці теплі води впливають на райони, що межують з Північним морем у тому числі на території вздовж річки Рейн, яка впадає в Північне море. Отже, на північному заході і півночі країни, клімат океанічний, з випаданням опадів круглий рік з максимумом в літній період. Тому зима в країні м'яка, а влітку, як правило, прохолодно, хоча температура може перевищувати і 30 C доволі тривалий період часу.
На сході країни клімат більш континентальний; зима можливо холодніша, а літо доволі спекотне і сухе, триваліший час. Центральна і південна Німеччина належать до перехідних регіонів, тут варіюються, як помірно океанічний клімат так і континентальний клімат [9].
Стосовно рекреаційно-туристичного потенціалу Німеччині слід зазначити наступне: розвинена економіка та інфраструктура комплексу та рівень обслуговування сприяє тому, щоб інтенсивно розвивалась усі галузі рекреаційно-туристичного комплексу. Окрім економічних засад в Німеччині існує цілий ряд краєзнавчих, історичних та географічних передумов, які створюють сприятливі умови для розвитку туризму [15, с. 18].
На північно-західній частині помітно сильний вплив Атлантики, до південного сходу збільшується континентальність. Кліматичні умови Німеччині сприятливі для різноманітного землеробства і відпочинку. Кількість опадів 500-800 мм на рік. Опадів на рівнинах випадає 500-600 мм на рік, в горах - 900-1100 мм (значна їх частина у вигляді снігу).
Німеччина протягнулась з півночі на південь на 876 км і з заходу на схід на 640 км. В ландшафті країни розрізняють чотири основні зони: Північноморське і Балтійське узбережжя, Північно-Німецька низовина, Середньо-Німецькі гори, альпійське передгіря з Баварськими Альпами.
Гори середньої висоти займають більшу частину країни. На заході вони починаються Рейнськими Сланцевими горами (Ейфель і Хунсрюк - на лівобережжі Рейна; Таунус, Вестервальд, Зауерланд - на правобережжі), які ближче до сходу змінюються горами Тевтобургский Ліс, Гарц, Тюрингський Ліс і Рудникові гори. Найбільш висоти досягають Таунус (880 м), Гарц (1142), Тюрингський Ліс (982 м), Рудні гори (1244 м - гора Кліновець) [12].
Річкова сітка Німеччини досить густа. Основні річки - Рейн (притоки Майн, Мозель, Неккар), Ельба (притоки Заале, Хафель), Одер, Везер, Дунай в верхній течії. Більшість річок суднохідні, транспортні можливості збільшені за рахунок будівництва рукотворних каналів. Всі крупні річки течуть з півдня і південного сходу на північ, які повязують внутрішні райони з морем (виключення - Дунай).
Великі озера знаходяться в передгірях Альп. Найкрупніше озеро в Німеччині - Боденське (площа - 538 кв. км). Воно заповнює велику тектонічну котловину. В передгірях Альп розташовано ще декілька великих озер - Хімзеї, Штернбергерзеї, Аммерзеї. Це популярні місця літнього відпочинку і туризму. На Північно-Німецькій низині багато мілких озер. Найбільше з них - озеро Мюріц в Мекленбурзі.
У Німеччині приблизно 500 територій, що охороняються державою. Найбільше значення мають природні парки, які не тільки слугують охороні природи, але одночасно є основними районами відпочинку і рекреації. Розташовані вони переважно в гірсько-лісових місцевостях, але у відносно близько до великих міст. Їх загальна площа - 65 тис. км. Південь країни славиться своїми озерами і горами, там-же розташовується найвища гора Фельдберг. Екскурсії і прогулянки по Чорному Лісу (Шварцвальд) дуже цікаві і дають можливість познайомитися з місцевими жителями та їх традиціями.
Берлін - Бранденбургcькі ворота (1788-1791), собор Св. Хедвіга (1747-1773), Берлінский собор, Музей ім. Боде, музей Пергамон, Культурфорум, Німецький історичний музей, Нова Національна Галерея, Картина Галерея в Далемі і Єгипетський Музей, Музейний острів на р. Шпреє, Музеї фонду пруських замків, Німецька державна опера та ін.
Дрезден - перлина Саксонії з багатьма памятками і відомою Земперською Оперою, церкви Хофкірхе (1739-1751) і готична Креіцкірхе (XV ст.).
Кьольн всесвітньо відомий готичним Кьольнським собором, романсько-германський музей (з мозаїкою Діонісоса), музей Людвига (сучасне мистецтво) і музей Воллраф-Річард.
Лейпціг - Цитадель XIII ст., Башта битви народів (XIX ст.), всесвітньо відома Картина галерея, зоопарк. Бонн - будинок, в якому народився Людвиг ван Бетховен, романський собор (XI-XIII ст. ст.).
Майнц - римський муніципіум і столиця провінції (III ст.), Центральний Романсько-Німецький музей, музей Гутенберга, Кафедральный собор, римська базиліка з двома хорами.
Кьонігсвінтер - популярний туристичний центр: Класична церква, споруда в стилі класицизмі і бароко, музей «Семи пагорбів», виноградники, канатна дорога до залишків замка Драхенфелс (1147 р.), руїни монастиря Хайстенбах (Цесаріус фон Хайстенбах, 1202-1237 рр.), збереглися тільки хори і галерея
Високорозвинена транспортна інфраструктура - одне з найбільших переваг рекреаційно-туристичного комплексу Німеччини. Автодороги і автобани, залізничні дороги, що відповідають найсучаснішим вимогам, водні шляхи і велика кількість аеропортів дозволяють досягати високої мобільності в економіці і туристичній сфері. Подальший розвиток цієї сфери і модернізація транспортної інфраструктури визначним чином сприяє тому, щоб Німеччина була привабливою для туристів і в майбутньому. Тому федеральний уряд значно збільшує інвестування в цю галузь. Якщо в 1998 р. вони складали 9,5 млрд. євро, то в 2012 р. зросли до 15,5 млрд. [15, с. 52].
Домінує автомобільний транспорт - 60% перевезень вантажу і більше 80% пасажирських перевезень. Автомобільний парк - (37 млн. легкових автомашин) ФРГ - перша країна Європи, за швидкісними показниками (потяги «Інтерсіті» ходять зі швидкістю до 250 км/год.) поступаються лише Франції.
Протяжність автомобільних доріг: 230 800 км.; автомагістралі 11 800 км.,
дороги федерального значення 41 200 км., шосе 86 800 км., окружні дороги 91 000 км. Велосипедні дорожки: 40 000 км.
Протяжність залізничних доріг: - 44400 км. Внутрішня протяжність пересування суден - 7500 км.; важливіші внутрішні порти: Дуісбург і Магдебург. Важливіші морські порти: Гамбург, Вільгельмсхафен, Бремен, Росток и Любек.
Повітряні сполучення: 18 міжнародних аеропортів; найбільший аеропорт: Франкфурт-на-Майні. Він є одним з важливіших у Європі. В німецьких аеропортах приземляються літаки більш ніж 120 іноземних авіакомпаній. Прямі повітряні траси зєднують Німеччину з приблизно 300 містами в більш ніж 100 країнах. Deutsche Lufthansa - ода з провідних міжнародних авіакомпаній. Її флот нараховує 300 сучасних лайнерів.
Німеччина має 2200 морських суден. Цей флот - один із найсучасніших і безпечних в світі. Німецькі морські порти (Гамбург, Бремен / Бремерхафен, Вільхельмсхафен, Любек і Росток), мають стійкі позиції в умовах світової конкуренції. Це - «швидкісні порти», де в короткі терміни завантажуються та розвантажуються навіть крупні морські судна. Протяжність внутрішніх водних шляхів складає 7500 км. [6, с. 76].
Вище викладена економіко-географічна характеристика Федеративної Республіки Німеччина вказує на те, особливого значення набувають чинники, що впливають на формування рекреаційно-туристичного комплексу будь-якої країни та освоєння її рекреаційного потенціалу.
Отже, Федеративна Республіка Німеччина має значні рекреаційні ресурси. Рекреаційні ресурси - це обєкти, явища і процеси природного та антропогенного походження, що використовуються або можуть бути використані для розвитку рекреації і туризму. Вони є матеріальною і духовною основою формування рекреаційно-туристичного комплексу країни.
Рекреаційні ресурси поділяються на три основні групи: природні, історико-культурні, соціально-економічні [6, с. 77].
До природних рекреаційних ресурсів належать природні та природно - антропогенні геосистеми, природні обєкти, явища і процеси, які володіють внутрішніми і зовнішніми властивостями й характерними рисами для організації сезонної або цілорічної рекреаційної діяльності. У межах природних рекреаційних ресурсів можна виокремити кліматичні, ландшафтні, орографічні, бальнеологічні, біотичні, грязьові, водні та інші ресурси.
Історико-культурні рекреаційні ресурси включають рекреаційно привабливі памятки історії, архітектури, археології, місця, які повязані з життям і діяльністю видатних історичних осіб, території, де збереглися яскраво виражені етнографічні особливості, культові споруди, музеї, картинні галереї тощо.
До соціально-економічних рекреаційних ресурсів належать матеріально-технічна база рекреації, відповідна транспортна інфраструктура, трудові ресурси тощо, а також різні аквапарки, плавальні басейни, стадіони, тенісні корти. До основних видів рекреаційних ресурсів належать:
1) узбережжя теплих морів;
) береги річок, озер та водосховищ;
) лісові та лучні масиви;
) передгір'я та гірські країни;
) міста - столичні та історичні центри;
) міста-курорти або курортні місцевості;
) давні міста, фортифікаційні споруди (печерні міста, фортеці тощо), каменярні [6, с. 79].
Таким чином, рекреаційні ресурси є реалізованою частиною рекреаційного потенціалу під якими розуміють об'єкти і явища природного і антропогенного походження, які використовуються для оздоровлення, відпочинку і рекреації, впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності, формування рекреаційних районів (центрів), їхню спеціалізацію та економічну ефективність. Вони сприяють відновленню фізичних і духовних сил людини, її працездатності, використовуються для прямого й опосередненого споживання та виробництва курортних та рекреаційних послуг.
. Дослідження рекреаційного потенціалу Німеччини
Німеччина здавна має розвинутий рекреаційний потенціал санаторно-курортного господарства. Перші відомості про користь підземних водних джерел, розташованих на території сучасної Німеччини, належать до античних часів. Слава ж про цілющі властивості мінеральних і термальних вод та ефективні лікувально-оздоровчі методики, які застосовували німецькі лікарі ще за часів Парацельса поширюється Європою з ХVІ-ХVІІ ст. На той же час припадає і початок формування курортної мережі країни, яка на сьогодні налічує близько 300 курортів. Баден-Баден, Вісбаден, Бад Кіссінген, Бад-Хомбург, Бад Ельстер - одні з перших і найбільш відомих нині курортних центрів країни, де туристи отримують послуги високої якості та різної функціональної спрямованості [34].
Про велику кількість джерел термальних і мінеральних вод і напрацьовану століттями культуру їх використання говорять німецькі топоніми - у назвах багатьох поселень і місцевостей присутнє слово «bad», що в перекладі з німецької означає «купання», «баня», «курорт» [14].
Близько 60% всіх проведених туристами та рекреантами діб в Німеччині припадають на курортні міста. Німеччина добре відома як місце де проводять одну з найкращих лікувально-профілактичну рекреацію, при чому багато з курортів виникли на гарячих джерелах, пропонуючи лікування або профілактику за допомогою мінеральної води та інші види санаторно-курортного лікування.
Курорти і приморські курорти часто носять відповідні назви, такі як мінеральні і грязьові курорти (Mineral-und-Moorbader), курорти здорового клімату (Heilklimatische Kurorte), водолікувальні курорти (Kneippkurorte), морські курорти (Seebader), кліматичні курорти (Luftkurorte), курорти відпочинку (Erholungsorte). Найбільші і найвідоміші курорти також мають казино, в першу чергу Бад Вісзее, Баден-Баден (Kurhaus), Вісбаден (Kurhaus), Аахен, Травемюнде і Вестерланд (Kurhaus) [51].
На сьогоднішній день лікувальна-профілактична рекреація в Німеччині здійснюється на високому рівні, на який навіть рівняються інші держави. Оскільки курорти Німеччини приділяють максимальну увагу комфорту споживача і правильному наданні та організації рекреаційних послуг, рекреанти прагнуть відвідати дану країну для профілактики, лікування та реабілітації обирають найчастіше найвідоміші курорти, які відомі не тільки в Європі, а й в світі загалом. Німеччина приваблює туристів та рекреантів не тільки високою якістю послуг, а й великою кількістю історичних та культурних памяток, які мають цікаву історію та спрощеним візовим режимом [49].
Велика кількість рекреантів полюбляють відпочивати в перед альпійському Швабсько-Баварському плоскогірї. Швабсько-Баварське плоскогір'я, середня висота якого складає 400-500 м. Дана місцевість багато на мінеральні джерела і славиться чудовими курортами. Також, рекреантів приваблюють курорти на узбережжях Північного та Балтійського морів.
До найвідоміших бальнеологічних курортів (окрім Баден-Бадена) можна віднести:
Бад Райхенхаль (Bad Reichenhall) один з найвідоміших бальнеологічних курортів Німеччини. Курорт відомий своїм цілющим кліматом, він розташований на висоті 600 м. нард рівнем моря і оточений з усіх боків горами, лугами, лісами. За допомогою такого місце розміщення, місто захищене від сильних холодних і вологих повітряних потоків. В літній період, на курорті не дуже жарко, чисте повітря, яке віє запахами гірських сосен, всі ці компоненти сприяють кращому проводженню лікувально-профілактичної рекреації, саме це і допомогло даному курорту стати міжнародним в області захворювань дихальних шляхів. Також, на курорті проводиться профілактика і лікування ревматичних захворювань, захворювань опорно-рухового апарату, шкіри, та онкологічних хвороб. Нарівні з новітніми методами оздоровлення Бад Рейхенхаль пропонує класичні методи, наприклад інгаляції, а також найдавніші - йогу і дихальні техніки. Дуже популярний тут Nordic Walking - ходьба з лижними палицями і просто прогулянки поліпшують кровообіг. У Бад Рейхенхале рекреантів чекає багата культурна програма, і чудове лікування [54].
Вістбаден розкішний курорт з фешенебельними готелями і елегантними віллами розташований в самому серці бальнеології Німеччини. Звідси можна легко потрапити в діловій Франкфурт, здійснити захоплюючу подорож по Рейну, щоб насолодитися пишністю старовинних замків або заглянути в знамениті виноробні і спробувати наповнений сонцем долин дивовижний рислінг. Серед німецького пишноти вигадливо розкидані близько 30 термальних джерел, цілющу силу яких оцінили ще стародавні греки. В даний час Вісбаден - це один з головних курортів для лікування ревматичних і ортопедичних захворювань.
Баден-Баден - «Літня столиця Європи» - один із найбільш популярних бальнеотерапевтичну курортів світового рівня з високо розвинутого курортної медицини, комфортабельними готелями, сектором розваг, особливо відомим є казино; у сучасному вигляді розвивається з XVI ст.; природна основа розвитку - хлоридно-натрієві мінеральні, радонові і Термальні води, м'який клімат; спеціалізація: захворювання системи травлення, верхніх дихальних шляхів, опорно-рухового апарату, порушення обміну речовини, ревматичні та гінекологічні захворювання, лікування хронічної втом и стресів, захворювання нервової системи, лікування посттравматичних і постопераційних синдромів [53].
Німецький бальнеолікувальний курорт Аахен розташований на північній височині Високий Фенн на висоті 140 м. На невеликій території тут розташовані 38 термальних джерел, з яких найбільш відомі сірководневі термальні води, температура яких сягає 45-56° С. Поряд з ними, широко використовують хлоридно-натрієві і кальцієві мінеральні води температури 75° С. Термальні джерела Аахена є найгарячішими в Центральній Європі. Сірководневі води Аахена показані для лікування хворих із захворюваннями суглобів та шкіри. Такі гарячі води покращують живлення тканин суглобів і зв'язок, також стимулюють розвиток шкірного покриву.
Бад Аахен, один з найвідоміших курортів світу, є дуже популярним серед рекреантів. Різноманітні види відпочинку та екскурсійні програми одне з головних складових сучасного відпочинку. Як і більшість курортів світу, Бад Аахен, може надати різний рівень відпочинку по самим різними цінами. Цей курорт має в своєму розпорядженні як фешенебельними готелями так і бюджетними готелями, і на свій смак, рекреанти можуть обирати та відпочивати не тільки в готелях, а й в санаторіях, які надають лікувально-профілактичні послуги.
Грязьовий курорт Бад-Тельць, розташований в регіоні Тельцер-Ланд, отримав офіційний статус курорту в 1899 році. Даний курорт постійно розширює лікувально-профілактичні послуги [24].
Бад-Тельць розташований на висоті 670 м над рівнем моря. Тут лікує сама природа: і насичене киснем повітря, і помірні температури, і м'який вітерець. Однак не варто думати, що в цьому барочному містечку на річці Ізар можна тільки лікуватися.
Старовинний курзал, великі парки і чудова природа нікого не залишать байдужим. Відпочиваючі особливо цінують цілющий вплив місцевих грязей, благотворно впливають на стан пацієнтів, що страждають гострими і хронічними захворюваннями опорно-рухового апарату і різними гінекологічними хворобами. У Бад-Тельці дбайливо ставляться до природи та економно витрачають цінне лікувальне сировину. У Бад-Тельці можна відпочивати цілий рік - ходити в походи, кататися на гірському велосипеді або на гірських лижах. Перебування в умовах м'якого тонізуючого клімату передгір'їв Альп корисно і взимку, і влітку. Відпочинок в даному місті підійде для всіх охочих, в Бад-Тельці рекреанти не тільки можут займатись улюбленими видами спорту, а й відвідувати театр, танцювальні вечори в курортному парку та інколи навіть фестивалі. Даний курорт, нічим не поступається іншим відомим та визначним курортам, саме тут можна привести своє здоровя до ладу [51].
Старовинному фешенебельному курорті Бад Хомбург (Bad Homburg), розташованому в 25 км від Франкфурта на Майні. Саме тут, біля підніжжя гірського масиву Таунус, в приватних віллах і аристократичних особняках минулих століть проживають представники ділової та творчої еліти - відомі бізнесмени, адвокати, промисловці і лікарі, політики й актори. Позбавлений пихатості і надмірного блиску, Бад Хомбург стане цікавим відкриттям і для любителів історії, і для тих, хто більшою мірою цікавиться звичаями і стилем життя. Монументальні давньоримські споруди, музеї, курортний парк, де з зібрана колекція квітів і дерев з усього світу, елітна атмосфера найстарішого в Німеччині казино з його чудовим французьким рестораном і відкритою терасою на даху - все це налаштує на хвилю приємних роздумів і дасть можливість відволіктися від повсякденності, навіть якщо візит туриста та рекреанта триває всього кілька годин. Якщо ж рекреант має в своєму розпорядженні кількома днями відпочинку або відпустку - дуже скоро пиття мінеральних вод і купання в термальних джерелах додасть бадьорості, і рекреанти відчують прилив сил і бажань.
Курорт Бад Кіссенген розташований в самому центрі Німеччини в загадковій та мальовничій долині річки Франкійська Заале. Основою всіх лікувально-оздоровчих програм проводяться на цьому курорті служать вуглекислі, залізисті хлоридні натрієві води шести мінеральних джерел, що застосовуються у вигляді питного лікування, інгаляцій, ванн. Крім того, широко використовуються масаж, фізіотерапія, аеротерапія, «Terra-Term» (псаммотерапія), фанготерапія, акупунктура та ін. Колись на цей курорт був найвизначнішим в Європі [9].
В наші дні Бад Кіссінген - один з найпопулярніших Німецьких курортів світового рівня. Тут проходять курси лікування хворі із захворюваннями органів травлення, органів дихання, серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату. Крім того, ефективно виліковуються гінекологічні хвороби.
Термальний комплекс KissSalis - один з безлічі лікувально-оздоровчих установ, що користується особливою популярністю. До послуг пацієнтів - численні сучасні відкриті та закриті басейни з мінеральною водою (басейни з бульбашками, басейни з великим вмістом солей, спеціальні терапевтичні басейни), грязьові лікувальні ванни та багато іншого.
У Німеччині спостерігається популярність поєднання оздоровлення з активним відпочинком. Тим паче, що для цього є природні передумови - поєднання гірських ландшафтів, м'якого клімату і лісових масивів. Країна володіє широкою мережею гірськолижних курортів, які задовольняють широкий спектр потреб як масового пересічного споживача, так і професійних гірськолижників.
Гарміш-Партенкірхен - один із найбільших кліматичних гірськолижних курортів Баварії, розташований біля підніжжя Цуґшпіцце - найвищої гори Німеччини.
Оберстдорф - гірськолижний курорт на південному заході Баварії.
Герольштейн - бальнеологічній курорт; природна основа развития - мінеральні води; спеціалізація: захворювання системи травлення.
Бад Ельстер - бальнеогрязевий передгірський курорт; природна основа розвитку - вуглекислі мінеральні води, торфові грязі, унікальний мікроклімат; спеціалізація: захворювання серцево-судинної системи, нирок і сечовивідних шляхів, гінекологічні й андрологічні захворювання, порушення обміну речовин [16, с. 62].
Отже, лікувально-оздоровчий комплекс Німеччини представлений відомими у всьому світі бальнеологічними курортами. На сучасному етапі, рекреаційна сфера в Німеччині має високий рівень розвитку. Висока якість надання послуг, розвинута інфраструктура, найкращі світові курорти, все це стосується даної країни. Найбільше Німеччину відвідують країни Європи, а саме: Швейцарія, Австрія та Франція і також американські країни, наприклад США та Канада.
рекреаційний туризм антропогенний
3. Місце Німеччини у сучасному розвитку міжнародного туризму
Туризм є фундаментальною основою економіки багатьох розвинених країн і країн світу. Існує прямий зв'язок між тенденціями у розвитку індустрії туризму та загальними економічними, технічними та соціальними досягненнями.
Зростаючий рівень життя в розвинених індустріальних країнах світу веде до зростання тривалості відпусток працівників і достатньо високому рівню пенсійного забезпечення, що також значно впливає на розвиток туризму.
До основних тенденцій розвитку світового туризму на початку XXI століття належать:
- інтенсивний розвиток політичного, культурно-пізнавального, ділового, тематичного та пригодницького туризму і круїзи;
посилення конкуренції, що вимагає від туристичної галузі підвищення якості наданих послуг, організації так званих поїздок «без турбот»;
концентрації інвестицій і кооперації учасників ринку туристичних послуг;
збільшення частки витрат на подорожі в сімейних бюджетів;
зростання популярності індивідуального туризму тощо [7, с. 17].
Світовий туризм все більше і більше ставатиме важливим чинником розвитку людства. На даний час світовий туризм характеризується динамічним розвитком, роль його зростає в економіках окремих країн і регіонів. В кінці ХХ ст. туризм набув всесвітнього характеру. У багатьох країнах світу він дав змогу вирішити багато соціально-економічних проблем, зокрема фінансових. Наприклад, Іспанія та Італія, які приймають щороку приблизно понад 50 млн туристів, отримують відповідно 55,9 та 41,2 млрд. доларів США прибутку; Австрію, населення якої становить 8,6 млн. жителів, щорічно відвідують 23,2 млн. зарубіжних гостей, а надходження до бюджету перевищують 18,6 млрд. доларів США на рік. Отже, розвиток туристичної галузі сприяє збільшенню доходів бюджету, створенню нових робочих місць, розвитку інфраструктури і загалом розвитку третинного сектора економіки, охороні та реконструкції існуючих історико-культурних памяток, охороні природи [29].
Для сучасного міжнародного туризму характерна значна територіальна нерівномірність. У найзагальнішому вигляді вона відбиває різні соціально-економічні рівні країн світу: на економічно розвинені країни припадає 57% туристичних прибутків, на країни, що розвиваються, - 30%, на країни з перехідною економікою - 13%. Базою дослідження стану та перспектив розвитку міжнародного туризму є шість туристичних регіонів світу виділених ЮНВТО [27, с. 110]:
1. Європейський - країни Західної, Північної, Південної Центральної та Східної Європи, включаючи країни колишні республіки СРСР, а також держави Східного Середземноморя (Ізраїль, Кіпр, Туреччина).
. Американський - країни Північної, Південної, Центральної Америки, острівні держави та території Карибського-басейну.
. Азійсько-Тихоокеанський - країни Східної та Південно-Східної Азії, Австралія та Океанія.
. Африканський - країни Африки, крім Єгипту та Лівії.
. Близькосхідний - країни Західної та Південно-Західної Азії, Єгипет і Лівія.
Для всіх макрорегіонів характерна поступова динаміка розвитку, проте темпи не однакові, як і не однакова кількість туристських прибуттів.
Країни Західної Європи відстають від США в міжнародному туризмі за надходженнями грошових коштів від туризму. Європа більше інших регіонів залучає до себе туристів, однак, число їх зростає повільніше. Країни Європи приймають 60% гостей з усього світу, і тільки 50% всіх надходжень від туризму в світі припадає на їх частку. Успіх Європи пояснюється такими факторами:
-великий сегмент населення має великі реальні доходи;
велика частина населення деяких європейських країн, наприклад, Німеччини, Франції, Великобританії, краще проводити відпустку за кордоном, але не дуже далеко від своєї країни;
наявність безлічі культурно-історичних пам'яток, створених природою і людиною;
попит на міжнародні подорожі задовольняється великої індустрією туризму та необхідною інфраструктурою.
Деякі з цих факторів притаманні і Північній Америці. Велика частина туристів з США та Канади також воліє подорожувати в своєму регіоні. Однак значна частина населення цих країн все ж проводить свою щорічну відпустку у віддалених регіонах земної кулі [7, с. 65].
Аналіз розвитку світового туризму, проведений ЮНВТО, висвітлює значні зміни, які відбулися в прибуття і надходженнях від міжнародного туризму.
Найбільша частка туристичних прибуттів припадає на Європу (51%). Це пояснюється наявністю всіх видів рекреаційних ресурсів, стабільною економічною і політичною ситуацією в цьому макрорегіоні, наявністю розвиненої інфраструктури та вигідним географічним положенням. Проте відпочинок в Європі дорожчий, ніж в інших макрорегіонах, що негативно впливає на розвиток туризму в цьому регіоні. Другу позицію займає Азійсько-Тихоокеанський макрорегіон, частка туристських прибуттів у ньому складає 23%. Це пояснюється наявністю унікальних та екзотичних видів рекреаційних ресурсів, високим рівнем сервісу. І все це на фоні нижчих цін і менших витрат, ніж, наприклад, в Європі або Америці [44].
Проте негативний вплив на розвиток цього макрорегіону та на кількість туристських прибуттів чинить нестабільна політична ситуація, часті випадки природних катаклізмів, таких як землетруси, цунамі, повені.
Третю позицію займає Американський макрорегіон. Дещо нижча частка туристських прибуттів у ньому пояснюється не зниженням туристичної привабливості Америки, а швидшим темпом розвитку туристичної індустрії в інших макрорегіонах. Цей регіон характеризується наявністю більшості видів рекреаційних ресурсів, розвиненою інфраструктурою. Проте нестабільна політична ситуація в країнах Південної Америки, природні катаклізми у США (урагани, повені) сприяють зниженню частки туристських прибуттів.
Останню позицію займають Африканський та Близькосхідний туристичні макрорегіони, їхня частка туристичних прибуттів однакова, і скаладає по 5%. Африка - найдешевше місце відпочинку у світі, де зосереджені багаті природні рекреаційні ресурси, що сприяє збільшенню кількості туристських прибуттів. Проте недостатньо розвинута інфраструктура, низький рівень туристичного сервісу, відсутність значних культурно-історичних рекреаційних ресурсів негативно впливають на розвиток туристичної галузі.
Близькосхідний туристичний макрорегіон характеризується нестабільною політичною ситуацією в регіоні, відсутністю розвиненої туристичної інфраструктури. Проте тривалий туристичний сезон, наявність багатих рекреаційних ресурсів, як природних, так і культурно-історичних, близькість розвинутих Європейських держав позитивно впливають на розвиток туризму в регіоні і складають значну частку в його туристсько-рекреаційному потенціалі.
Отже, у 2012 році число міжнародних туристських прибуттів вперше перевалило за мільярд, склавши 1, 035 мільярда (Таблиця 2.1).
Таблиця 2.1. Динаміка міжнародних туристичних прибуттів (млн. осіб)
РегіониКількість туристів за рокамиЗміни (+/-), %20102011201211/1012/11Європа497,1520,5539,86,43,4Азія та Окенія206,4222,5236,46,47,0Америка150,4156,0163,13,74,6Близький Схід58,254,852,0-5,6-5,4Африка49,949,452,4-0,85,9Всього у світі:9499951,0354,84,0
За рекомендаціями Всесвітньої туристичної організації (ЮНВТО) динаміка розвитку туризму у світі характеризується такими основними показниками як кількість туристичних прибуттів та доходи від туризму (Таблиця 2.2).
Таблиця 2.2. Розподіл доходів від туризму за регіонами світу (млрд. дол. США)
РегіониДоходи від туризмуЗміни, млн. дол. США (+/-), %2011201212/11Європа466,7457,8-8,9Азія та Окенія298,6323,925,3Америка197,9212,614,7Близький Схід46,447,00,6Африка32,733,60,9Всього у світі:1,0421,07533
За даними Всесвітньої організацій з туризму (ЮНВТО) в міжнародному туризмі спостерігається підйом: кількість прибуттів в 2010 р. склало 935 млн., що на 6,7% більше ніж у 2009 р, у 2012 році кількість прибуттів склало 1,035 млн., що на 8,8% більше ніж 2010. Такий ріст компенсував економічний спад в 2009 р., показник прибуттів в 2008 р. був перевищений на 22 млн. [29].
Число міжнародних туристських прибуттів виросло на 5% в 2013 році, досягнувши рекордної позначки в 1 млрд. 087 млн. згідно з останнім барометр міжнародного туризму ЮНВТО. Незважаючи на глобальні економічні виклики, результати міжнародного туризму перевершили очікування, враховуючи, що в 2013 році додатково 52 млн. міжнародних туристів, здійснили подорожі в світі. ЮНВТО прогнозує, що в 2014 році темпи зростання становитимуть 4%-4,5% і знову будуть перевищувати темпи зростання, передбачені в довгостроковому прогнозі [60].
Отже, згідно з даними останнього Барометра міжнародного туризму ЮНВТО, в області надходжень від міжнародного туризму в 2012 році був встановлений новий рекорд. Сума цих надходжень досягла 1,075 млрд. дол США в світі, і виросла в реальному обчисленні на 4% в порівнянні з 1,042 млрд. дол. США в 2011 році.
Паралельно із зростанням міжнародних туристських прибуттів спостерігається зростання туристичних витрат, незважаючи на економічні проблеми. Враховуючи, що туризм є ключовим експортним сектором економіки для багатьох країн світу, цей результат являє собою благу звістку, так як означає забезпечення надходжень іноземної валюти в туристичні напрямки, сприяння створенню робочих місць в туризмі.
У відносному вираженні енергійне зростання спостерігалося в Азіатсько - Tихоокеанского регіоні (+6%), де число міжнародних туристів зросла на 14 млн. і склало в сукупності 248 млн. Серед субрегіонів кращих показників домоглася Південно-Східна Азія (+10%), в тоді як порівняно більш помірні темпи зростання спостерігалися в Південній Азії (+5%), Океанії і Північно - Східної Азії (+4% кожний).
В Американському регіоні (+4%) кількість прибуттів збільшилося на шість мільйонів, склавши в цілому 169 млн. Лідерами за темпами зростання були турнаправленій Північної і Центральної Америки (+4% кожне), в той час як у Південній Америці (+2%) і на Карибах (+1%) темпи зростання дещо сповільнилися в порівнянні з 2012 роком.
Результати Близького Сходу (+0% з показником 52 млн.) були досить неоднозначними і нестійкими.
Європа, яка прийняла в 2013 році додатково 29 млн. міжнародних туристів, в результаті чого загальна кількість прибуттів в цей регіон досягло 563 млн., лідирувала за темпами зростання в абсолютному вираженні. Такі темпи зростання (+5%) перевершили прогнози на 2013 рік і в два рази перевищили середні темпи зростання регіону за період 2005-2012 рр. (+2.5% на рік). Серед субрегіонів кращих результатів домоглися Центральна та Східна Європа (+7%) і Південно-Середземноморська Європа (+6%) [60].
У 2012 році позиції десяти країн-лідерів за цим показником практично не змінилися: Сполучені Штати Америки, Іспанія, Франція, Китай та Італія, за якими йдуть Макао (Китай), Німеччина, Великобританія, Гонконг (Китай) і Австралія. Низка високорозвинених країн домоглися чудових результатів: Сполучені Штати Америки (+11%), Франція (+7%), Німеччина (+6%), Сполучене Королівство (+5%) і Гонконг (Китай) (+14%).
Туризм - галузь економіки, яка не лише охоплює прямо чи опосередковано більшість супутніх галузей господарства, в тому числі транспорт, будівництво, торгівлю, громадське харчування, сільське господарство, житлово-комунальне господарство, культуру, мистецтво, спорт тощо, але й стимулює їх розвиток. Це зумовлює збільшення робочих місць, особливо у депресивних регіонах, де інша господарська діяльність неможлива чи недоцільна через високі витрати виробництва.
В Європейському макрорегіоні розвитку міжнародного туризму належить досить значне місце Федеративній Республіці Німеччина. Німеччина входить у топ-десятку країн світу за кількістю туристичних прибуттів. Вона посідає почесне 7 місце із понад 30 млн. прибуттів (Таблиця 2.3.)
Таблиця 2.3. Десятка країн-лідерів за міжнародними туристичними прибуттями
КраїнаПрибуття, млн. осібЗміни, %2011201211/1012/111. Франція81,683,05,01,82. США62,767,04,96,83. Китай57,657,73,40,34. Іспанія56,257,76,62,75. Італія46,146,45,70,56. Туреччина34,735,710,53,07. Німеччина28,430,45,57,38. Великобританія29,329,33,6-0,19. Росія22,725,711,913,410. Малайзія24,725,00,61,3
До числа інших країн з розвиненою економікою, що мали швидкі темпи зростання (10% і більше), відносяться Швеція (+17%), Японія (+33%), Республіка Корея (+14%) і Фінляндія (+16%). Серед країн з економікою, що розвивається найбільш високі темпи зростання були зареєстровані в Таїланді (+25%), Індії (+22%), Польщі (+13%), Південній Африці (+18%), Єгипті (+14%), В'єтнамі (+18%) і Україна (+13%) [48]. Кількість міжнародних туристичних прибуттів до Німеччини така: 2010 р. - 26,875 млн.; 2011 р. - 28,352 млн.; 2012 р. - 30,408 млн. Німеччина також посідає 7 місце серед 10 топ-країн світу за доходами від туризму, які складають: 2010 р. - 34,6879 млрд. $; 2011 р. - 38,869 млрд. $; 2012 р. - 38,114 млрд. $ (Таблиця 2.4.).
Таблиця 2.4. Десятка країн-лідерів за доходами від туризму
КраїнаДоходи від туризму, млрд. $Зміни, %2011201211/1012/111. США115,611,711,79,22. Іспанія59,914,08,61,23. Франція54,516,210,76,74. Китай48,55,81,00,85. Макао(Китай)38,538,338,613,36. Італія43,010,95,63,87. Німеччина38,912,16,76,28. Великобританія35,18,24,45,29. Гонг Конг (Китай)27,724,624,915,610. Австралія31,58,1-3,8-0,2
Німеччина посідає 2 місце серед 10 топ-країн світу за витратами на міжнародний туризм туризму, які складають: 2011 р. - 85,9 млрд. $; 2012 р. - 83,8 млрд. $ (Таблиця 2.5.)
Таблиця 2.5. Десятка країн-лідерів за витратами на міжнародний туризм
КраїнаВитрати на туризм, млрд. $201120121. Китай72,6102,02. Німеччина85,983,83. США78,283,54. Великобританія51,052,35. Росія32,942,86. Франція44,137,27. Канада33,335,18. Японія27,227,99. Австралія26,727,610. Італія28,726,4
За прогнозами ЮНВТО очікується, що кількість міжнародних туристичних прибуттів вже до 2030 року досягне 1.8 млрд.
Це означає, що через два десятиліття 5 мільйонів чоловік кожен день будуть перетинати міжнародні кордони заради дозвілля, бізнесу або інших цілей, таких як відвідування друзів і родичів. Очікується, що число міжнародних прибуттів до країн з середнім рівнем економічного розвитку будуть продовжувати рости в два рази швидше, ніж число міжнародних прибуттів до країн з високим рівнем економічного розвитку. Прогнозується, що до країн с перехідною економікою Азії, Латинської Америки, Центральної та Східної Європи, Східно-середземноморської Європи, Близького Сходу та Африки припадатиме в середньому 30 мільйонів прибуттів на рік, а до країн з високим рівнем розвитку Північної Америки, Європи та Азіатсько-Tихоокеанського регіону - 14 млн. [38].
На світовому ринку зросте частка Азіатсько-Tихоокеанського регіону (з 22% в 2010 р. до 30% в 2030 р.), Близького Сходу (з 6% до 8%) і Африки (з 5% до 7%). У теж час потік туристів до країн Європи буде знижуватися з 51% до 41%, а показники Американського регіону впадуть з 16% до 14%.
До 2030 р. Північно-Східна Азія стане найбільш відвідуваним субрегіоном світу, з показником 16% від загального обсягу всіх прибуттів, що перевищує частку Південної та Середземноморської Європи, що становила в 2010 р. 15%. У наступні два десятиліття значна частка прибуттів забезпечуватиметься країнами Азіатсько-Tихоокеанського регіону, що мають темпи зростання 5,0% на рік і генеруючих в середньому 17 мільйонів додаткових міжнародних прибуттів щороку. За ними слід Європа, що дає в середньому 16 мільйонів додаткових прибуттів на рік при набагато більш помірних темпах зростання (+2.5% на рік), але на основі значно вищих вихідних показників. Решта додаткові 10 мільйонів щорічних прибуттів даватимуть: Американський регіон (5 мільйонів), Африка (3 мільйони) та Близький Схід (2 мільйони) [60].
Один з основних показників, що характеризують країну з точки зору міжнародного туризму є Індекс конкурентоспроможності подорожей і туризму.
Індекс конкурентоспроможності подорожей і туризму (TTCI) - призначається для вимірювання факторів і тих політичних дій, які роблять туризм привабливим в певній країні. Даний індекс розробляється світовим економічним форумом. Дані збираються на основі анкетування найбільших міжнародних організацій.
У 2013 році Всесвітня туристична організація також його розрахувала і підвела підсумки: Європа як і раніше залишається лідером за конкурентоспроможністю світового туризму. (Топ 5 місць зайняли саме європейські країни). На другому місці по Європі після Швейцарії перебуває Німеччина. Вона посідає 6 місце за рівнем розвитку туристичної інфраструктури, 5-е місце по об'єктах культурної спадщини та 2-е місце за обсягом і характером проведення міжнародних ярмарків і виставок. (За рік їх проходить більш 600) (Таблиця 2.6).
Таблиця 2.6. Індекс конкурентоспроможності подорожей і туризму (2013 рік)
КраїнаРейтингІндекс 20131. Швейцарія15,662. Німеччина25,393. Австрія35,394.Іспанія45,385. Великобританія55,386. США65,327. Франція75,318. Канада85,289. Швеція95,2410. Сінгапур105,2330% німців (24,2 млн. осіб, адже загальна кількість населення Німеччини - 80,8 млн.) проводять відпустку у власній країні. Іншими словами, кількість внутрішніх туристів становить 24, 2 млн. чоловік.
У 2013 р. було заброньовано 410 млн. ночівель у підприємствах німецьких готелях (це рекорд порівняно з попередніми роками). Німецький центр туризму прогнозує,) в 2014 р. буде встановлено новий туристичний рекорд у майже 411 млн. ночівель. У 2013 р. лише столиця (м. Берлін) прийняла 25 млн. туристів. На 2013 р. кількість німців, які в'їхали в Україну становила 253 318 oci6, із них з метою туризму - лише 30 354 особи. У Німеччину з України виїхало 376 316 oci6, із яких з метою організованого туризму - лише 5 366 oci6 [48].
Отже, Німеччина нині - одна з провідних країн світу, у тому числі й за розвитком туризму, адже прибуття туристів із кожним роком зростають, про що свідчать дані ЮНВТО. Важливим завданням є проаналізувати, які ж чинники розвитку рекреаційно-туристичного комплексу Німеччини сприяють таким досить значним показникам міжнародного туризму.