Демографічні проблеми та їх вплив на економіку
Введення
населення старіння економічний демографічний
Старіння населення в сучасному світі - масове явище. Все більше число людей вступають у період старості (75 років і більше). Кожен день близько 200 тисяч чоловік на планеті долають 60-річний рубіж. Таким чином, проблема старіння і старості стає однією з найважливіших проблем нашого століття. Суспільство, порушене процесом старіння, піддається змінам не тільки демографічного, а й економічного, соціального, психологічного характеру. Спостерігається вже більше десятиліття скорочення чисельності населення Росії викликає справедливу заклопотаність як федеральних, так і регіональних керівних органів. Народжуваність знаходиться на дуже низькому рівні, смертність - на високому, а позитивне сальдо міграції не компенсує негативний природний приріст. Розробляються концепції та програми, спрямовані на поліпшення демографічної ситуації в країні та регіонах, орієнтовані на відмічені демографічні процеси (народжуваність, смертність, міграцію) і не враховують структурний фактор. У той же час розробка ефективної соціальної політики неможлива без урахування трансформації вікової структури, тобто старіння населення. Демографічне старіння населення за останні десятиліття стало глобальним явищем, характерним не тільки для розвинених країн, але практично для всього світу. Даний процес є надзвичайно багатоаспектним; він охоплює як медико-гігієнічні, так і соціально-політичні сторони життя суспільства. Старіння населення - глибинний процес, який сильно позначається на всіх сторонах життя людей. В економічній сфері старіння населення відбивається на економічному зростанні, накопичення, інвестиції, споживанні, зайнятості, пенсійному забезпеченні, податковій політиці і передачі накопичених знань і досвіду з покоління в покоління. У соціальній сфері старіння населення позначається на склад сім'ї та умовах життя, потребах в житло, міграційних тенденціях, епідеміологічну обстановку і потребах в медичній допомозі. У політичній сфері старіння населення може впливати на результати виборів і систему політичного представництва. Усвідомлення того факту, що соціальна підтримка літніх не може обмежуватися увагою лише до невеликої групи самотніх людей, знаходить своє рішення в нових наукових концепціях, рекомендаціях федеральних структур, політичних програмах різних партій і рухів.
1.Демографічне старіння населення: сутність, наслідки
Демографічне старіння - збільшення в населенні частки осіб старше працездатного віку. Якщо вона менше 8%, населення вважається молодим, більше 12% - старим. Старіння населення більшості розвинених країн викликано в першу чергу зменшенням відсотка дітей через зниження народжуваності. Скорочення смертності та збільшення тривалості життя посилюють старіння населення. Процес старіння населення - явище відносно нове. Він почався безпосередньо після так званої демографічної революції, одним з двох основних проявів якої був швидко прогресуючий спад показника народжуваності (йому передувало зменшення показників смертності). Раніше всього на цей шлях вступили Франція і Фінляндія, у яких демографічна революція настала на початку минулого століття, слідом за ними пішли інші країни Західної і Північної Європи. У XX в. процес демографічного старіння охопив всі європейські країни, потім багато країн на інших континентах. В індустріально розвинених країнах процес старіння населення почався близько 30 років тому і розвивався наростаючими темпами. Цей процес поки не торкнувся слаборозвинені країни, проте, на думку демографів Організації Об'єднаних Націй, передбачуваний різкий спад народжуваності в цій частині світу буде означати початок активного старіння населення, що проявиться вже в майбутньому десятилітті. Проблема старіння є предметом спеціального розгляду міжнародних організацій і агентств ООН з початку 80-х років. У Європі, починаючи з 70-х років, практично ніхто не сумнівається в серйозних соціальних та економічних наслідках старіння суспільства. На багатьох наукових симпозіумах, в пресі, в політичних заявах цей процес розглядається як явище соціальне, економічне і культурне. Досить часто цей процес сприймається як загроза соціальному розвитку, процвітанню, соціальному благополуччю, нормального зв'язку між поколіннями, інновацій і технологічного розвитку 1. У 2001 році населення світу досягло порядку 6,2 млрд. людей, а вік кожного десятого землянина склав 60 років і старше. За довгостроковими прогнозами ООН до 2025 року населення світу зросте в порівнянні з 1950 роком у три рази, а чисельність літніх людей - в 6 разів, у той час як число старих людей старше 80 років збільшиться в 10 разів. Наслідки старіння населення будуть носити багатоплановий характер і відіб'ються на всіх процесах, пов'язаних з соціальним розвитком суспільства. Можна виділити чотири групи проблем, які тягне за собою старіння сучасного суспільства.
По-перше, це демографічні та макроекономічні наслідки, які торкнуться такі характеристики, як:
Показник народжуваності:
Тривалість життя, і особливо верхні межі довгожительства, а також кількість літніх людей, які хотіли б досягти їх;
Розподіл матеріальних ресурсів між представниками різних поколінь;
Ставлення до колективної відповідальності за забезпечення відповідних стандартів та якість життя літніх людей-пенсіонерів;
Рівень продуктивності праці.
По-друге, буде порушена сфера соціальних відносин, відбудуться істотні зміни:
В структурі сімейно-родинних відносин;
У системі підтримки один одного різних поколінь;
В характері вибору майбутньої професії;
В структурі потенційної зайнятості.
По-третє, зміна демографічної структури відіб'ється на ринку праці, і зокрема:
Зміниться співвідношення між розумовою і фізичною працею і відношення суспільства до трудової діяльності;
Виникне необхідність перекваліфікації трудящих в літньому віці;
Трансформується ставлення літніх трудящих і роботодавців до трудової діяльності, як такої, і до проблеми виходу на пенсію;
Збільшиться тривалість терміну початкової та середньої освіти, тобто відбудуться зміни у співвідношенні незайнятого у виробництві молодого населення і активного дорослого населення;
Загостриться соціальний характер проблеми безробіття, і будуть потрібні нові підходи до її вирішення;
Підвищаться вікові межі виходу на пенсію.
По-четверте, зміни торкнуться функціональних здібностей та стану здоров'я літніх людей, що спричинить за собою серйозні наслідки для соціальних служб. Наприклад, можна припустити, що:
Розширяться можливості літніх людей функціонально утримувати набуті знання, навички та вміння, а також можливості опановувати новими областями фундаментальних і прикладних наук, новими професійними знаннями;
Літні люди стануть необхідним ресурсом для ринку праці та життєдіяльності суспільства, як на макро -, так і на мікро рівнях;
Зміняться потреби у догляді за літніми людьми і в споживанні соціальних послуг;
Відбудуться серйозні зміни, пов'язані з інтенсивністю, ефективністю і результативністю медичного і соціального обслуговування літніх людей 2. Учені розрізняють поняття календарного віку (хронологічного, астрономічного), що визначається на підставі дати народження, і біологічного віку (функціонального), який залежить від особистих якостей і умов, в яких проходила життя даної людини.
Однак у зв'язку з тим, що у визначенні біологічного віку ми продовжуємо натрапляти на серйозні труднощі, у демографічних працях раніше використовується критерій хронологічного віку. Поширеність явища старіння населення і його безсумнівна залежність від ступеня суспільно-економічного розвитку схиляють багатьох авторів до висновку, що воно за своєю природою є прогресивним процесом. Будучи свого роду прикметою нашого часу, воно характеризує одночасно початок нового етапу розвитку демографічних відносин і викликає серйозні демографічні, економічні, суспільні, соціо-психологічні, культурні і медичні наслідки. Виділяють два типи старіння:
·старіння «знизу» (результат зменшення народжуваності);
·старіння «зверху» (результат збільшення середньої тривалості життя і зниження смертності в старших віках в умовах низької народжуваності).
«Знизу» і «зверху» вжиті в зв'язку з особливим графічним способом зображення вікової структури населення у вигляді вікових пірамід. Зниження народжуваності веде до звуження підставу, а зниження смертності - до розширення вершини.
.Чинники старіння суспільства в світі
Причини старіння населення в країнах світу двоїсті. З одного боку, це спад народжуваності, який призводить до скорочення частки дітей та молоді. З іншого - зростання тривалості життя. Наприклад, середня очікувана при народженні тривалість життя в країнах ЄС в цілому в 1996 р. перевищила 80 років для жінок і 74 роки для чоловіків. Довше за всіх живуть в Швеції, менше інших - у Португалії. Старіння населення має економічні та соціальні наслідки, які проявляються повсюдно.
По-перше, збільшується частка пенсіонерів за віком. На пенсійні фонди лягає надмірний тягар витрат на виплату пенсій, оскільки скорочується питома вага працездатного населення, яка робить внесок до цих фондів.
По-друге, збільшення частки літніх людей ставить перед суспільством завдання організації догляду за ними, тим більше, що питома вага осіб старечого віку зростає швидше, ніж частка літніх людей в цілому. Процес "старіння літніх" особливо істотний для державних органів, що розробляють соціальну політику, служб, покликаних допомагати безпорадним старим. Хто буде доглядати за старими? Хто буде оплачувати цей відхід? Ці та багато інших життєво важливі питання залишаються без відповіді.
По-третє, це медичне обслуговування літніх, потреба в якому в міру старіння природно зростає. Медичне обслуговування вимагає додаткових коштів, розширення мережі медичних, геронтологічних установ, якісної перебудови системи охорони здоров'я.
По-четверте, зайнятість похилого віку, забезпечення роботою "молодих літніх", бажаючих працювати (до "молодих літнім" відносять, як правило, людей до 70-75 років). Це складна проблема, оскільки робочих місць не вистачає і для осіб працездатного віку. Головна причина старіння в Україні практично єдина, - зниження народжуваності. Смертність же в наших умовах уповільнює старіння, тому що багато хто не доживають до старості або живуть у похилому віці менше, ніж в інших країнах, що досягли значних успіхів у збільшенні тривалості життя. Там процес старіння характеризується не просто загальним зростанням частки осіб у віці старше 60 або 65 років, а випереджаючим зростанням самого верхнього сегмента вікової піраміди, так званих найстаріших.
Зниження смертності, зростання середньої тривалості життя і внутрішньосімейне регулювання дітонародження почалися в Європі набагато раніше, ніж в інших регіонах світу. Природно, набагато раніше тут стало помітно і старіння населення. Оскільки в Україні демографічний перехід почався пізніше, ніж в економічно розвинених європейських країнах, то її населення більш «молодо». Але процес старіння в світі прискорюється. Зростання середньої тривалості життя може сприяти старінню населення тільки в тому випадку, якщо він відбувається в старших вікових групах населення, тобто в віках старше 60 років. Однак у більшості країн, і в нашій також, зростання середньої тривалості життя на всьому протязі її еволюції відбувався в основному лише за рахунок зниження смертності в молодших і середніх вікових групах, у той час як в старших віках смертність знижувалася мало, повільніше або зовсім не знизилася за весь XX століття. Якраз в нашій країні середня тривалість життя населення віком 60 років і старше протягом XX в. скоротилася, а не зросла. І таким чином її динаміка швидше гальмувала демографічне старіння населення, ніж прискорювала.
.Соціально-демографічні наслідки старіння
Щодо країн Європи то там найбільш висока середня тривалість життя відзначається в Нідерландах, Швеції, Швейцарії. Низька тривалість життя в багатьох країнах Африки та Азії - спадщина тривалого колоніального режиму з усіма його наслідками: низьким рівнем матеріального забезпечення, убогістю, голодом або недоїданням, поганими житловими та санітарно-гігієнічними умовами, важкою фізичною працею, відсутністю необхідних епідеміологічних і загальногігієнічних заходів, недоліком кваліфікованої медичної допомоги та ін.
.Руйнування й шляхи вирішення проблем старіння суспільства
Наростання постаріння населення ставить перед суспільством серйозні соціально-економічні, соціально-психологічні, медико-соціальні та етичні проблеми. Серед них - проблеми робочої сили, збільшення економічного навантаження на суспільство, необхідність врахування змін рівня і характеру споживання, проблеми здоров'я літніх, необхідність виділення додаткових коштів на медико-соціальну допомогу літнім і багато іншого. Правда, слід мати на увазі, що матеріальні та інші блага, якими володіє і які збільшує своєю працею працездатне покоління, є до певної міри результатом праці їх попередників, нинішніх пенсіонерів. Старіння населення збільшує демографічне навантаження на працююче населення, на систему медико-соціального обслуговування людей похилого віку і т.д. Коливання рівня народжуваності через певний час виявляється у відповідних коливаннях конкурсів між абітурієнтами під час вступу до навчальних закладів, рівня і структури зайнятості на ринку праці, рівня злочинності і т.д. Відомо, що загальною тенденцією відтворення населення розвинених країн є його постаріння. Старіння населення впливає на економіку за такими основними напрямками: - Зайнятість та якісна структура робочої сили, включаючи і зайнятість пенсіонерів; - Пенсійне забезпечення та рівень життя людей похилого віку як значною (за умов старіння) частини всього населення; -Здоров'я, організація охорони здоров'я і соціального обслуговування. Старіння населення веде до старіння робочої сили, тобто до збільшення в ній частки віків старше 45 років. Літні люди можуть зберігати трудову активність до 80 років, після цього віку вона практично припиняється. Трудова активність висока у чоловіків і жінок у перші п'ять років після виходу на пенсію. Так, в кінці 90-х рр.. в нашій країні були зайняті на постійній роботі[4,54] більше третини жінок-пенсіонерок у віці 50-54 року і 44% чоловіків у віці 60-64 роки. У віці 65-69 років у чоловіків і жінок вона різко скорочується до 14%. Постаріння робочої сили впливає на її продуктивність за двома основними напрямками: у зв'язку зі стажем роботи ростуть трудові навички, досвідченість і кваліфікація. У галузях зі стабільною і традиційної професійно-кваліфікаційною структурою це відіграє позитивну роль. Однак у перспективних галузях, пов'язаних з науково-технічної (інформаційної) революцією більше значення має середня спеціальна і вища освіта, вміння швидко адаптуватися до мінливих техніко-технологічних умов. Цими характеристиками більшою мірою володіють молоді люди. Вони швидше опановують і використовують нові досягнення науки у виробництві, більш освічені, більш мобільні як в професійному, так і в територіальному плані. Рівень освіти вносить позитивний внесок у збільшення трудової активності серед літнього населення і є одним з найважливіших факторів, що впливають на їхню зайнятість, особливо зайнятість пенсіонерів. З одного боку, освіта розширює спектр робочих місць, які можуть бути запропоновані пенсіонерам, створює зацікавленість роботодавця у збереженні та використанні кваліфікованого працівника. З іншого боку, освіта, особливо вища, підвищуючи конкурентоспроможність працівника на ринку праці, одночасно сприяє заняттю видами діяльності, що вимагають творчості, тобто приводить до того, що робота стає одним з обов'язкових компонентів способу життя. Основним чинником, що впливає на рівень життя літніх людей, виступає їх пенсійне забезпечення. За даними Світового банку, з 1990 по 2030 рр.. кількість літніх людей у світі потроїться і складе 1,4 млрд. чоловік. Відповідно, частка літніх людей в населенні світу зросте з 9% до 16%. Зараз у більшості розвинених країн вік виходу на пенсію становить 65 років. У Україні підвищення пенсійного віку розглядається як можливий спосіб зниження демографічного навантаження на працездатне населення. Поряд з пенсійною реформою в нашій країні повинна вирішуватися і проблема реформи охорони здоров'я і соціального обслуговування, повніше враховує наслідки старіння населення (як в області об'єктивно необхідного літнім людям збільшення фінансування, так і структурної перебудови). В її рішенні велике значення має вдосконалення системи соціальної реабілітації та соціальної допомоги людям похилого віку. Перехід України до ринкових відносин викликав погіршення соціального становища більшості людей похилого віку. Відбувається швидка люмпенізація людей похилого віку. Низький соціально-економічний статус літніх обмежує їхні життєві потенціали. Йде процес падіння авторитету старості. У соціально-психологічному плані проблема, перш за все, полягає в тому, що літні люди набагато гірше вписуються в сучасні соціально-економічні реалії, що викликає підвищену конфліктогенні обстановку в суспільстві. Крім того, ця частина населення перебуває, як правило, в найгіршому[5,76] економічному становищі і не має часто можливості, в тому числі, фізичної, істотно його поправити. Відчуження між поколіннями, посилюється різним сприйняттям соціально-економічних процесів, що негативно відбивається на загальному психологічному кліматі в суспільстві. Особливою і дуже гострою проблемою тут варто неможливість трансляції літніми людьми їх досвіду молодому поколінню з причин кардинальної зміни політичної та соціально-економічної ситуації в суспільстві. Це, у свою чергу, посилює у літнього населення «синдром непотрібності». У силу цих обставин, проблема старіння населення в Україні більш болюча, ніж мають ту ж тенденцію у розвинених країнах. Зростання частки літніх і старих людей у складі населення зумовлює необхідність вивчення складу цієї частини, їх потреб, потреб, біологічних і соціальних можливостей. Демографічний постаріння стає державною проблемою, що вимагає відповідного рішення вже в даний час і широкої підготовки на найближчі роки. Не можна не визнати, що в найближчі десятиліття в Україні, як і в більшості промислово розвинених країнах, меншого числа працівників[6,32] доведеться утримувати більше пенсіонерів. Але при цьому за рахунок скромного збільшення темпів приросту продуктивності праці можна не тільки згладити гостроту демографічних проблем, але і підвищити рівень життя. З точки зору світового співтовариства старіння населення не ставить перед людством нерозв'язних завдань. Цієї ж думки дотримуються багато дослідників. Оскільки старіння населення протікає еволюційно, його наслідки проявляються поступово і передбачувано. А значить, вони можуть і повинні своєчасно враховуватися. Старіння населення ставить нові і невідомі раніше проблеми, а також відкриває нові можливості для організації життя окремих людей і формування соціально-економічного і культурного середовища. Щоб старіюче суспільство процвітало, необхідно пристосувати системи та умови для доступного в відповідному віці їх використання, а також розширити доступ до освіти для дорослих, ввести практику поступового відходу на пенсію, дати можливість людям похилого віку працювати неповний робочий день і створити систему укладання контрактів між поколіннями, які гарантують стійкий дохід і медичний догляд при досягненні похилого віку. Вихід зі становища фахівці бачать насамперед у підвищенні продуктивності праці в поєднанні із залученням на ринок праці більшого числа жінок і осіб більш старшого віку. Створення сприятливих умов праці для літніх людей дозволить їм продовжувати робити внесок у розвиток економіки, вважають експерти ООН. У зв'язку зі скороченням кількості працюючих на кожного пенсіонера необхідно провести реформу пенсійного забезпечення, а також систем охорони здоров'я. Проте всі, хто пов'язаний з розвитком цієї сфери, добре розуміють, що поки що вирішена лише частина проблеми старшого покоління. Відбувся лише перший етап у розвитку програм соціальної підтримки літніх людей. Справа в тому, що ті, хто опинився сьогодні в зоні уваги державної служби соціального захисту населення і має за законом право на безкоштовне обслуговування, складають не більше 5% від усіх пенсіонерів за віком. Між тим, цілком очевидно, що такий підхід вимагає багаторазового збільшення витрат на потреби соціального захисту. Таких коштів немає не тільки в українському бюджеті. Жодна країна в світі не може собі дозволити такі витрати з державної скарбниці. Вони дуже великі, враховуючи, що чисельність старшої вікової групи у всьому світі, включаючи і Україну, неухильно зростає від року до року. Зазвичай, перераховуючи відомі форми недержавної підтримки літніх, в першу чергу називають благодійні фонди, суспільства милосердя, громадські організації типу "Армії Спасіння" (у США), комерційні організації, які надають платні послуги з широкого асортименту. На жаль, розвиток останніх в Україні істотно обмежується через загального низького рівня матеріальної забезпеченості населення, не кажучи вже про самих пенсіонерів. І, тим не менш, спроби створення системи платних послуг робляться. Головним чином, через ті ж центри соціального обслуговування. В умовах, коли більшість пенсіонерів опиняються за межею бідності, соціальна підтримка своїх ветеранів, людей, що вийшли на пенсію за віком, недержавними підприємствами, які представляють собою різноманітні ВАТ, ЗАТ, ТОВ й інші приватні організації, представляє собою один з резервів поліпшення їхнього економічного становища. Дані, отримані в ході дослідження, дозволяють стверджувати, що матеріальні проблеми, хоча і відіграють важливу роль у житті старшого покоління, але не слід думати, що вони в першу чергу визначають соціальне самопочуття людей похилого віку. У всякому разі, більше 50 відсотків людей пенсійного віку на перше місце ставлять проблеми соціальні:
. самотність, інформаційний вакуум;
.втрата сенсу життя (подальшого), особливо у чоловіків;
. неможливість докласти десь свої сили і знання;
. Ціннісна криза, неприйняття змін, що відбуваються.
Державні служби соціального захисту намагаються вирішувати і ці проблеми, але вони не мають для цього достатньої матеріальної бази та умов. Необхідне втручання в цей процес органів державного управління, політична воля та відповідна орієнтація соціальної політики територій. І в першу чергу повинна вирішуватися проблема малодітности в сім'ях. В даний час майже у всіх розвинених країнах сім'ї з одним-двома дітьми стали типовими. Зниження числа багатодітних сімей (з п'ятьма і більше дітьми) в розвиненому суспільстві зрозуміло, але відсутність в сім'ї другої і третьої дитини з точки зору розширеного відтворення населення може призвести до несприятливих наслідків. Багатодітна сім'я (тобто з 3 і більше дітьми) давно[6,45] вже перестала бути для країни типовою. Скорочується не тільки абсолютне число багатодітних сімей, а й їх частка в сімейній структурі. На частку багатодітних сімей в даний час припадає близько 20% від загального числа дітей у віці до 18 років. У місті кожна сьома дитина росте в багатодітній сім'ї, у сільській місцевості - кожен третій. У великих[7,65] містах частка багатодітних сімей менше 2%, а проживає в них приблизно кожна тринадцята дитина. З боку держави вже ведуться активні роботи в напрямку збільшення кількості дітей у сім'ях.
Висновок
населення старіння економічний демографічний
Старіння населення - це важлива економічна проблема розвинених країн. Старіння є неминучою частиною розвитку, як окремих людей, так і всього населення. У раз вітіі людини, суспільства можна виділити періоди молодости, зрілості, старості, а також глибокої старості. У багатьох випадках прояви старості наростають значительно раніше, ніж в інших випадках, незважаючи на достиженя умовного порога. Старіння залежить від багатьох факторів і безпосередньо пов'язано з соціально-економічним станом. Для успішного планування і прогнозування соціально-економічної ситуації необхідно розуміти процес демографічного старіння.
Список використаної літератури
1.Медков В.М. Демографія: Навчальний посібник. Серія «Підручники і навчальні посібники». - Ростов-на-Дону: «Фенікс», 2002.http :/ / www.socioline.ru
2.Сучасна демографічна політика: Росія і зарубіжний досвід / Аналітичний вісник Ради Федерації ФС РФ. -2007. - № 25.
.Холостова Є.І., Попов В.Г. Соціальна політика та соціальна робота. -М. 2008, 213с.
. Холостова Є.І., Попов В.Г. Соціальна політика та соціальна робота. -М. 2008. С.57
. Сучасна демографічна політика: Росія і зарубіжний досвід / Аналітичний вісник Ради Федерації ФС РФ. -2007. - № 25.
. Медков В. М. Демографія: Навчальний посібник. Серія «Підручники і навчальні посібники». - Ростов-на-Дону: «Фенікс», 2002, http://www.socioline.ru