Соціально-педагогічний супровід дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Соціально-педагогічний супровід дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД ДІТЕЙ-СИРІТ ТА ДІТЕЙ ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ДІТЕЙ-СИРІТ ТА ДІТЕЙ ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

.1 Визначення понять «діти-сироти», «діти позбавлені батьківського піклування», «соціально-педагогічний супровід»

.2 Нормативно-правова база соціально-правового захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування

.3 Алгоритм роботи освітнього закладу з дітьми-сиротами

РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЇ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З ДІТЬМИ-СИРОТАМИ ТА ДІТЬМИ ПОЗБАВЛЕНИМИ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

.1 Методи дослідження соціально-педагогічного супроводу дітей-сиріт

.2 Технології роботи соціального педагога з дітьми-сиротами та дітьми позбавленими батьківського піклування

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

У довідникових та аналітичних матеріалах для соціальних педагогів та соціальних працівників за редакцією А. Капської, І. Пінчук, С. Толстоухової [12, с.183], І. Козубовської, І. Миговича [9, с.124], Л. Волинець, Н. Комарової, О. Антонової-Турченко, І. Іванової, І. Пєші [16, с.10], В. Андрущенка, В. Астахова, В. Беха, І. Беха, М. Лукашевича, І. Миговича, М. Михальченка, С. Толстоухової [13, с.406] сирітство визначене як «соціальне явище, поява якого зумовлена наявністю в суспільстві дітей, батьки яких померли, а також дітей, які залишилися без піклування батьків унаслідок позбавлення останніх батьківських прав або визнання їх в установленому порядку недієздатними, безвісти зниклими та ін.».

Викладене вище зумовлює вибір теми дослідження.

Об'єктом дослідження курсової роботи є соціально-педагогічна діяльність.

Предмет дослідження - технології соціально-педагогічного супроводу дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та через експеримент дослідити технології соціально-педагогічного супроводу дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування.

Об'єкт, предмет та мета дослідження обумовили такі завдання:

.Здійснити аналіз соціально-педагогічної літератури з даної проблеми.

.Теоретично обґрунтувати поняття: «соціальний супровід», «діти-сироти», «діти позбавлені батьківського піклування».

.Через експеримент дослідити технології соціально-педагогічного супроводу дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

.Описати технологію здійснення соціально-педагогічного супроводу дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Методи дослідження: теоретичні: аналіз наукової, соціально-педагогічної, методичної літератури з обраної проблеми, індукція та дедукція, порівняння, класифікація, абстрагування, конкретизація, систематизація, узагальнення.

емпіричні: педагогічне спостереження; бесіда, інтерв’ю; анкетування, тестування; педагогічний експеримент, аналіз документів і продуктів діяльності, узагальнення передового педагогічного досвіду.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. До основного тексту введено 5 таблиць, 3 схеми та 4 діаграми.

РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД ДІТЕЙ-СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

.1 Визначення понять «діти-сироти», «діти, позбавлені батьківського піклування», «соціально-педагогічний супровід»

Сирітство - це соціальне явище, поява якого зумовлена наявністю в суспільстві дітей, батьки яких померли, а також дітей, які залишилися без піклування батьків у результаті позбавлення останніх батьківських прав або визнання їх в установленому порядку недієздатними, безвісти відсутніми. [с. 267]

Сирота - дитина, що тимчасово або постійно перебуває поза сімейним оточенням унаслідок втрати батьків, а також дитина, яка не може з певних причин чи з власних інтересів залишатися в сімейному оточенні і потребує захисту та допомоги з боку держави. [с. 136]

Соціальний супровід - це діяльність спеціаліста (або групи спеціалістів), спрямована на створення необхідних соціально-психологічних умов розвитку прийомних дітей та дітей-вихованців у прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу. Основний принцип роботи - індивідуальний підхід до кожної дитини, кожної сім’ї з урахуванням особливостей та специфічних потреб.[с. 325]

Соціально-педагогічний супровід - це вид соціально-педагогічної діяльності спрямований на здійснення опіки, допомоги та патронажу неблагополучної сім’ї. Він спрямований на постійне ведення сім’ї, яка потребує систематичної підтримки умов, достатніх для забезпечення життєдіяльності.[с. 133]

Сімейними формами виховання охоплені прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу (далі - ДБСТ), положення про які затверджені відповідними постановами Кабінету Міністрів України. [с. 189] Прийомна сім’я - це сім’я, яка добровільно взяла із відповідних закладів від 1 до 4 дітей для виховання й спільного проживання. Загальна кількість рідних та прийомних дітей у родині не повинні перевищувати п’яти чоловік.

Дитячий будинок - державний виховний заклад для дітей-сиріт та дітей з неповних сімей, які потребують допомоги держави внаслідок хвороби батьків чи позбавлення їх батьківських прав. Діє три основних типи дитячих будинків: дошкільні - для дітей від 3 до 7 років, шкільні - для дітей від 7 до 18 років, змішаного типу - для дітей дошкільного та шкільного віку.

Дитячий будинок сімейного типу - це окрема сім’я , що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі. Така сім’я бере на виховання і спільне проживання не менше 5 дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу, враховуючи рідних та прийомних, не повинна перевищувати 10 осіб.

Школа-інтернат - закритий навчальний заклад, у якому живуть і навчаються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. Школи-інтернати - це загальноосвітні заклади, які виконують навчально-виховні функції та покликані сприяти нормальній соціалізації особистості, її повноцінному розвиткові, компенсувати та виправити недоліки розвитку, забезпечити правову та соціальну захищеність вихованцям та випускникам. [с. 138]

Таблиця 1. Державна система опіки та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування

Соціальний супровід дитячих будинків сімейного типу здійснюється спеціалістами центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Соціальний працівник, який здійснює соціальний супровід, виступає посередником між представниками органів виконавчої влади і батьками-вихователями. Технологія соціального супроводу визначена програмою «Соціальний супровід дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей» (наказ Держкомсім`ямолодь від 1 жовтня 2002 р.).

Один із напрямів діяльності соціального педагога з дитячим будинком сімейного типу - посередницька діяльність між батьками-вихователями та службами, які захищають права дитини, налагодження співпраці з різними фахівцями для забезпечення якнайкращих умов виховання дитини в сім’ї.

Крім питань щодо проблем розвитку, виховання, здоров’я, поведінки дитини, порушуються і такі, які дозволяють визначитися, що саме необхідно для вирішення тієї чи іншої проблеми і яких спеціалістів слід залучати. На основі цього складається план соціального супроводу вихованця на перші півроку її проживання у дитячому будинку сімейного типу.

План соціального супроводу - це план цілеспрямованої діяльності соціального працівника, спеціалістів, які надають конкретні послуги, а також членів родини, які разом створюють необхідні умови для оптимального функціонування сім’ї та розвитку дитини.

План розробляється на певний проміжок часу, відповідно до нагальних потреб дитини, і коригується за потребою. До складання плану залучаються батьки, учителі (вихователі), медичні працівники, які працюють з дитиною.

Основним критерієм визначення ефективності сімейних форм виховання можна визначити рівень адаптації дитини у новому житті відповідно до вимог розвитку суспільних відносин. Оцінка виховної роботи повинна залежати від того, наскільки успішно зуміли батьки-вихователі підготували дитину самостійно діяти і приймати рішення, виходячи із того, що самостійність, творча ініціатива і соціальна відповідальність стають визначальними рисами виховного процесу на сучасному етапі розвитку нашого суспільства. Розширення мережі дитячих будинків, як необхідна умова захисту прав дітей, позбавлених рідної родини, на сімейне виховання, потребує формування системи спеціалізованих соціальних служб, зорієнтованих на підготовку, підтримку та соціальний супровід сімейних форм влаштування дітей-сиріт. [325-327]

Таблиця 2. Соціальний статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

1.2 Нормативно-правова база соціально-правового захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Згідно Закону України «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю» соціальний супровід - це вид соціальної роботи, спрямованої на забезпечення оптимальних умов життєдіяльності сім’ї, дітей та молоді, шляхом надання необхідних соціальних послуг, допомоги та здійснення відповідних заходів. Соціальний супровід сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах, здійснюється відповідно наказу Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 25.04.08 № 1795 «Про затвердження Порядку здійснення соціального супроводу центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 29.05.08 № 471/15162).

Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді при здійсненні соціального супроводу керуються:

-        наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту та Міністерства освіти і науки України від 28.09.07 № 3455/853 «Про затвердження порядку взаємодії центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та управлінь (відділів) освіти щодо підготовки до самостійного життя дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з числа учнів старших та випускних класів інтернатних закладів і шкіл соціальної реабілітації»;

-        наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту та Міністерства охорони здоров’я України від 24.07.07 № 2643/420 «Про затвердження порядку взаємодії центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді із закладами охорони здоров’я щодо профілактики раннього соціального сирітства»;

-        наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту та Державного департаменту України з питань виконання покарань від 28.10.05 № 2559/177 «Про затвердження порядку взаємодії центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і установ виконання покарань у проведенні соціальної роботи з неповнолітніми та молоддю, які відбувають покарання в цих установах і звільняються з них»;

-        наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства праці та соціальної політики України від 23.11.07 № 740/1030/4154/321/614;

-        наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 21.12.2007 № 4991»Про затвердження Порядку формування, ведення та використання Загального банку даних сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах» тощо.

Об’єктами соціального супроводу є:

-        сім’ї з дітьми та особи, які опинилися у складних життєвих обставинах і не в змозі подолати їх за допомогою власних засобів та можливостей, у зв’язку з інвалідністю батьків або дітей, вимушеною міграцією, наркотичною або алкогольною залежністю одного/обох з членів сім’ї, перебуванням у місцях позбавлення волі, ВІЛ-інфекцією, насильством у сім’ї, складними стосунками в сім’ї тощо;

-        сім’ї, у яких існує ризик передачі дитини до закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

-        одинокі матері/батьки (у тому числі неповнолітні), яким потрібна підтримка; сім’ї, члени яких є випускниками інтернатних закладів;

-        сім’ї, члени яких перебували у виховних, виправних колоніях, слідчих ізоляторах, та повернулися з них, або були засуджені до покарань без позбавлення волі, відбували альтернативні види покарань;

-        діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування (за потребою) та особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у тому числі і які є випускниками інтернатних закладів;

-        матері (у тому числі неповнолітні), які мали/мають намір відмовитися від новонароджених дітей;

-        молоді особи, які перебували у виховних, виправних колоніях, слідчих ізоляторах, та повернулися з них, або були засуджені до покарань без позбавлення волі, відбували альтернативні види покарань тощо.

Обов’язковою умовою взяття сім’ї чи особи під соціальний супровід спеціалістами Центру є добровільна згода сім’ї чи особи на соціальний супровід, шляхом укладання договору про здійснення соціального супроводу між повнолітнім представником сім’ї чи особою та Центром (у окремих випадках договір про здійснення соціального супроводу дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування може бути укладений безпосередньо з дитиною, яка досягла 14-річного віку). У договорі визначено обов’язкову участь членів сім’ї чи особи у виконанні плану соціального супроводу. На підставі договору надаються соціальні послуги, регулюються взаємні відносини та визначається відповідальність сторін.

Соціальний супровід передбачає комплекс соціальних послуг, спрямованих на допомогу у розв’язанні проблем сім’ї чи особи, що спричинили складні життєві обставини, які вона не може подолати самостійно, визначення головної проблеми, що провокує неблагополуччя, вирішення якої дозволить сім’ї чи особі в подальшому забезпечити належне функціонування.

Справа соціального супроводу сім’ї чи особи є конфіденційним документом.

Спеціалісти, залучені до здійснення соціального супроводу, повинні мати відповідну фахову підготовку/спеціалізацію, знання та навички, необхідні для роботи з сім’ями чи особами, які опинилися у складних життєвих обставинах, регулярно вдосконалювати свою компетенцію шляхом підвищення кваліфікації, навчання на курсах, семінарах, тренінгах, тощо.

1.3 Алгоритм роботи освітнього закладу з дітьми-сиротами

Соціально-педагогічний супровід сім’ї як вид соціально-педагогічної діяльності має своє специфічне коло суб’єктів та об’єктів, яку в процесі здійснення супроводу стають його суб’єктами (відбувається перехід від суб’єкт-об’єктних відносин до суб’єкт-суб’єктних).

Суб’єкти соціально-педагогічного супроводу сім’ї та їх повноваження:

. Директор ЗОШ: здійснює координацію планування та проведення заходів щодо соціально-педагогічного супроводу сімей суб’єктами соціально-педагогічного супроводу через педагогічну раду (колегіальний орган управління загальноосвітнім закладом);

. Заступник директора з виховної роботи: здійснює координацію планування та проведення заходів щодо супроводу сімей суб’єктами соціально-педагогічного супроводу через Раду профілактики школи та методичні об’єднання класних керівників;

. Рада профілактики ЗОШ: проводить превентивну, профілактично-просвітницьку та правозахисну роботу з дітьми та їх сім’ями, які перебувають у складних життєвих обставинах надає пропозиції щодо шляхів, методів та заходів здійснення соціально-педагогічного супроводу сім’ї в межах компетенції ЗОШ або про необхідність залучення до подальшої роботи з сім’єю спеціалістів соціальних служб;

. Психологічна служба ЗОШ: здійснює психолого-педагогічний та соціально-педагогічний супровід сімей шляхом надання їх членам комплексу адресних послуг (психологічних, психолого-корекційних, соціально-педагогічних, консультаційних, профілактично-просвітницьких, навчальних, інформаційних, патронажних, правозахисних, посередницьких, організаційно-методичних) як необхідної підтримки, допомоги і самодопомоги, а саме:

а) практичний психолог: здійснює психологічне забезпечення соціально-педагогічного супроводу сім’ї - проводить психолого-педагогічну діагностику, психологічну експертизу, психологічне консультування; розробляє та впроваджує корекційні програми з урахуванням особливостей роботи з різними типами сімей; розробляє та проводить заходи превентивного та профілактичного характеру; формує психологічну культуру учнів, педагогів, батьків; бере участь у засіданні Ради профілактики школи (готує психолого-педагогічну характеристику за результатами психологічного дослідження, повідомляє про результати роботи з сім’єю чи дітьми цих сімей);

б) соціальний педагог: здійснює соціально-педагогічне забезпечення соціально-педагогічного супроводу сім’ї - розробляє та проводить заходи превентивного та профілактичного характеру, в тому числі здійснює підготовку до засідань Ради профілактики школи; формує правову та соціальну культуру учнів, педагогів, батьків, впроваджує інтерактивні методи роботи з ними; надає потрібну соціально-педагогічну консультативну допомогу; розробляє та впроваджує соціальні проекти з урахуванням особливостей роботи з різними типами сімей; вживає заходів щодо своєчасного виявлення та систематичного обліку дітей або сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, та причин, що призвели до цих обставин, які в свою чергу викликають нестабільний стан дітей та підлітків та порушення їх прав (проводить соціальні дослідження, соціальну паспортизацію класів, школи, здійснює соціально-педагогічне інспектування за місцем проживання сімей та роботи батьків), повідомляє про таких дітей та їх сім’ї службу у справах дітей та ЦСССДМ; здійснює посередництво між навчальними установами, сім’єю, трудовими колективами, державними установами, громадськістю, організовує їх взаємодію; сприяє створенню сприятливих умов у мікросоціумі учнів для їх позитивної соціалізації.

. Класні керівники: здійснюють педагогічний супровід сімей учнів свого класу, розробляють та проводять заходи превентивного та профілактичного характеру з учнями та їх батьками (тематичні виховні заходи та батьківські збори); вживають заходів щодо своєчасного виявлення дітей або сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, та причин, що призвели до цих обставин, які в свою чергу викликають нестабільний стан дітей та підлітків та порушення їх прав (відвідування за місцем проживання, бесіди з батьками, дітьми; спостереження за змінами в поведінці та психологічному стані учнів; відслідковування ознак насильства в сім’ї з боку батьків щодо дитини, анкетування тощо); вчасно повідомляють про таких дітей та їх сім’ї психологічну службу школи; беруть участь у роботі Ради профілактики школи; залучають батьківський комітет класу до профілактичної роботи з дітьми та сім’ями, які перебувають у складних життєвих обставинах;

. Педагогічний колектив (вчителі-предметники) беруть участь у проведенні заходів превентивного та профілактичного характеру, у реалізації соціальних проектів психологічної служби школи, а також у роботі педагогічної ради школи та (за потребою) Ради профілактики школи; здійснюють навчальну діяльність за принципом диференційованого та індивідуального підходу до дітей із сімей у кризових ситуаціях з урахуванням їх особливостей (вікових, статевих, психологічних, поведінкових тощо); повідомляють психологічну службу школи про випадки жорстокого поводження батьків з дитиною чи реальну загрозу його вчинення, або ознаки, що свідчать про таке поводження.

Функції суб’єктів соціально-педагогічного супроводу сім’ї:

-        діагностична (чи є порушення прав дитини в сім’ї);

-        оцінкова (наскільки порушуються права дитини в сім’ї);

-        попереджувально-профілактична;

-        інформаційна (на основі одержаних відомостей про порушення прав дитини в сім’ї, умов, які цьому сприяють, передача цих даних у служби у справах неповнолітніх);

-        контролююча (обстеження житлово-побутових умов життя сім’ї, спостереження за дотриманням зобов’язань щодо умов здійснення соціально-педагогічного супроводу членами сім’ї тощо);

-        захисна (здійснення екстрених заходів щодо запобігання порушенню прав дитини в сім’ї та вчиненню насильства: порушення клопотання про вилучення дитини з сім’ї та направлення її до притулку на час вирішення питання про подальше влаштування дитини тощо);

-        комунікативна (налагодження взаємодії фахівців освітнього закладу з членами сім’ї; залучення сім’ї до різних видів діяльності в межах освітнього закладу та міста; спонукання сім’ї до використання власних ресурсів для подолання причин і наслідків неблагополуччя);

-        координаційна (залучення інших фахівців: медиків, психологів, юристів тощо для профілактично-корекційної роботи з сім’єю).

Обов’язки суб’єктів супроводу сім’ї:

. Відвідувати сім’ю, що потребує соціально-педагогічного супроводу, за місцем проживання у разі необхідності, але не менше ніж двічі на рік (первинне і контрольне відвідування), і вивчати житлово-побутові умови сім’ї, стосунки між членами сім’ї, дотримання прав дитини в сім’ї; складати акт про обстеження житлово-побутових умов сім’ї, характеристику сім’ї.

. Пропонувати і надавати сім’ї під час відвідування (соціально-педагогічного інспектування) соціально-педагогічні послуги; звітувати про їх надання керівнику навчального закладу та служби у справах дітей (у випадку, якщо сім’я перебуває на обліку в цих службах); фіксувати факт інспектування та його результати в обліковій картці сім’ї, а також в акті відвідування сім’ї за місцем проживання.

. Повідомляти про порушення прав дитини, виявлені під час інспектування, відповідні органи, а також повідомляти про ефективність соціально-педагогічної роботи з сім’єю для пом’якшення санкцій до членів сім’ї, залишення батькам батьківських прав (у випадку, якщо сім’я перебуває на обліку в службі у справах дітей).

. Порушувати клопотання про надання сім’ї допомоги цими установами в межах своєї компетентності (організація безкоштовного гарячого харчування дітей у навчальних закладах, матеріальна допомога, організація санаторного лікування, відпочинку і дозвілля дітей, направлення дітей на обстеження (лікування) у заклади охорони здоров’я (у разі виявлення ознак, що можуть свідчити про зловживання алкоголем і наркотиками), або в психолого-медико-педагогічну консультацію (у випадку з’ясування ознак психічної затримки розвитку дитини); вилучення дитини із сім’ї, якщо подальше перебування в ній загрожує її здоров’ю та життю, та направлення дитини в притулок або заклад інтернатного типу; розшук дитини чи інших членів сім’ї; а також перед громадськими та благодійними організаціями та товариствами (організація безкоштовного гарячого харчування, надання гуманітарної допомоги у вигляді одягу, продуктів харчування, медикаментів).

. Вести журнал профілактичної та консультаційної роботи з членами сім’ї, а також облікову картку сім’ї.

. Надавати інспектору з охорони дитинства Управління (відділу) освіти загальну інформацію про сім’ї, які потребують цільового соціально-педагогічного супроводу.

. Брати участь у засіданні Координаційної ради Служби у справах дітей та опікунської ради, в судових засіданнях для вирішення подальшої долі сім’ї і неповнолітніх з метою спостереження за дотриманням прав дитини.

. Дотримуватись чинного законодавства щодо захисту дитинства, посадових обов’язків, етичних стандартів і норм соціально-педагогічної діяльності при здійсненні соціально-педагогічного супроводу сім’ї.

Об’єктами соціально-педагогічного супроводу сім’ї є:

І. Всі сім’ї, діти яких навчаються в загальноосвітній школі (загальний соціально-педагогічний супровід сім’ї).

ІІ. Сім’ї різних типів (цільовий соціально-педагогічний супровід сім’ї), а саме:

-        в яких проблеми мають незначний прояв і є на початковій стадії розвитку неблагополуччя (превентивні сім’ї);

-        що належать до «групи ризику» (у кризовій ситуації, яка має початкову стадію розвитку і може бути ліквідована власними зусиллями членів сім’ї);

-        які втратили всяку життєву перспективу, інертні стосовно своєї долі і долі власних дітей (неблагополучні сім’ї).

Соціально-педагогічний супровід сім’ї - профілактичне, раннє втручання в сім’ю з метою запобігання виникнення чи поглиблення кризи.

Основними завданнями такого профілактичного втручання у сім’ю є:

-        надання інформації про наслідки негативного впливу деструктивних чинників сімейного виховання на поведінку дітей та підлітків, а також про наслідки асоціальних дій членів сім’ї як один відносно одного, так і щодо оточення;

-        роз’яснення правових норм стосовно різних аспектів асоціальної поведінки, відповідальності батьків за невиконання своїх обов’язків із виховання дитини;

-        популяризація переваг здорового способу життя;

-        формування навичок культурного проведення дозвілля; створення умов для самореалізації особистості в різних видах творчої, інтелектуальної, громадської діяльності.

Соціально-педагогічний супровід сім’ї - це окремий вид роботи з сім’єю в межах компетенції навчального закладу. Ми можемо його розглядати як складову навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі в двох аспектах, а саме:

І. Загальний соціально-педагогічний супровід сім’ї, тобто вид роботи фахівців психологічної служби освітнього закладу, зокрема соціального педагога з метою залучення всіх учасників навчально-виховного процесу до профілактики та попередження негативних явищ у сімейному середовищі;

ІІ. Цільовий соціально-педагогічний супровід сім’ї, тобто комплекс соціально-педагогічних та психологічних послуг, які надаються фахівцями освітнього закладу конкретній сім’ї чи окремим її членам з метою забезпечення дотримання прав дитини у сім’ї, а також відновлення функціональної спроможності сім’ї як соціального інституту виховання і соціалізації дитини.

Загальний соціально-педагогічний супровід сім’ї - це цілеспрямована, планомірна і системна робота фахівців навчального закладу з конкретною сім’єю, яка передбачає здійснення комплексу профілактично-корекційних заходів щодо тривалої допомоги сім’ї та її членам (на основі ресурсів самої сім’ї) для формування здатності сім’ї самостійно долати свої труднощі.

Метою загального соціально-педагогічного супроводу сім’ї є попередження негативних явищ у сімейному середовищі, створення умов для набуття позитивного соціального досвіду, сприяння успішній соціалізації сім’ї і дитини зокрема.

Метою цільового соціально-педагогічного супроводу сім’ї є з’ясування та усунення причин, що можуть викликати або викликали несприятливу для розвитку та виховання дитини сімейну атмосферу, захист прав дитини у сім’ї, спрямування потенціалу сім’ї на створення умов для нормального розвитку і виховання дітей.

Завдання загального соціально-педагогічного супроводу сім’ї:

-        правова, соціально-педагогічна і психолого-педагогічна просвіта вчителів, батьків та учнів;

-        профілактика негативних явищ у сімейному середовищі (пропагування здорового способу життя; сприяння відродженню пріоритету сімейного виховання та традицій народної педагогіки);

-        сприяння підвищенню престижу сім’ї та сімейних цінностей;

-        виховання у дітей та підлітків усвідомленого батьківства;

-        залучення сім’ї до культурно-освітньої, профілактично-виховної, спортивно-оздоровчої, творчої роботи навчального закладу.

Завдання цільового соціально-педагогічного супроводу сім’ї:

-        своєчасне виявлення випадків порушення прав дитини у сім’ї, причин неблагополуччя сім’ї;

-        захист прав та інтересів дитини;

-        сприяння відновленню сім’єю своїх функцій як соціального інституту виховання та соціалізації особистості;

-        ефективне використання у процесі профілактично-корекційної роботи наявних ресурсів сім’ї для оптимального вирішення внутрішньо сімейних проблем та ліквідації або зменшення негативного впливу на розвиток та соціалізацію дитини причин, які зумовили появу цих проблем;

-        запобігання поглибленню кризового стану сім’ї;

-        посередництво між сім’єю, навчальним закладом, державними і громадськими установами для комплексного забезпечення прав дитини у сім’ї.

РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЇ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З ДІТЬМИ-СИРОТАМИ ТА ДІТЬМИ ПОЗБАВЛЕНИМИ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

.1 Методи дослідження соціально-педагогічного супроводу дітей-сиріт

Дослідження проводилося у Білоцерківській загальноосвітній школі І-ІІІ ст. № 21 в період проходження переддипломної стажерської практики з метою дослідження технологій соціально-педагогічного супроводу дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування.

В дослідження взяли участь діти-сироти та діти позбавлені батьківського піклування - 11.

Для дослідження були використані такі методи: педагогічне спостереження, бесіда, анкетування, метод аналізу шкільної документації, експеримент, соціометричне дослідження.

За допомогою методу педагогічне спостереження проаналізували роботу соціального педагога щодо соціально-педагогічного супроводу дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування.

На етапі констатувального експерименту за допомогою педагогічного спостереження ми виявили дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, які потребують допомоги соціального педагога, психолога, класного колективу та спеціалістів соціальних служб щодо роботи з цією категорією дітей.

В експерименті всього брали участь … респондентів.

Анкета для учнів 10-14 років «Ставлення учнів до школи та класу»

Мета: визначити ставлення учнів до школи, класу, навчання та предметів, які вивчаються.

Дата: 07.02.2013 р.

Час: 12.10-12.25

Клас: 5-8 класи

Кількість респондентів: 6

Методика складається з бланку запитань і варіантів відповідей. Учням пропонується відповісти на запитання анкети, яка містить 11 запитань з варіантами відповідей або пропонується дописати власний варіант.

Методика «Неіснуюча тварина»

Мета: визначити характер людини, риси особистості.

ПІП: Тарасевич Катерина Олександрівна

Дата і рік народження: 14.03.1997 р.

Клас: 10-А

Дата: 14.02.2013 р.

Час: 20 хв.

Методика: Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие - Самара: Издательский Дом «БАХРАХ - М», 2002 - С 110-117.

Для використання даної методики учневі пропонується на аркуші паперу намалювати простим олівцем і за бажанням розфарбувати неіснуючу тварину, підписавши її вигаданою назвою.

Даний тест заснований на визначенні психічного стану людини шляхом дослідження моторики, відносини до простору, символів і геометричних елементів і фігур. Обробляється методика за допомогою показників інтерпретації

Методика виявлення та оцінки комунікативних та організаторських схильностей старшокласників (КОС-2)

Мета: визначити рівень прояву комунікативних та організаторських схильностей учнів.

ПІП: Тарасевич Катерина Олександрівна

Дата і рік народження: 14.03.1997 р.

Клас: 10-А

Дата: 21.02.2013 р.

Час: 15 хв.

Методика: Методика виявлення та оцінки комунікативних і організаторських схильностей старшокласників (КОС-2) за Б.О. Федоришиним, В.В. Синявським.

Анкетна частина методики «КОС-2» пропонує досліджуваному серію запитань, на які можна дати або позитивні, або негативні відповіді, тобто «так» або «ні».

Можливості прояву комунікативних та організаторських схильностей закладено у відповідних групах запитань, сукупність яких представлена в бланку «Лист запитань». Спектр опитування в ньому досить широкий з тим, щоб за результатами відповідей обстежуваного можна було виявити якісно-кількісні параметри його комунікативних і організаторських схильностей. Обробляється методика за допомогою показників інтерпретації

Соціометрія

Мета: визначити внутрішньо групові взаємодії між учнями класу, а також визначення статусу й ролі кожного учня в класному колективі.

Дата:

Час:

Клас:

Кількість респондентів:

Дана соціометрична анкета містить .. запитань. Учні записують одне прізвище однокласника, якому віддають перевагу у даному запитанні.

соціальний педагогічний супровід сирота

2.2 Технології роботи соціального педагога з дітьми-сиротами та дітьми позбавленими батьківського піклування

Після проведення анкетування для учнів 10-14 років «Ставлення учнів до школи та класу» отримали наступні результати:

На запитання: «Чи подобається вам навчатися?»

-        50% респондентів обрали варіант відповіді - так;

-        50% респондентів обрали варіант відповіді - ні.

Що дає змогу визначити, що однаковій кількості респондентів подобається та не подобається навчатися, що складає 50%.

Результати зафіксовані в діаграмі.

На запитання: «Чи любите ви свій клас?»

-        66,7 % респондентів обрали варіант відповіді - так;

-        33,3 % респондентів обрали варіант відповіді - ні.

Що дає змогу визначити, що більшість респондентів люблять свій клас, що складає 66,7 %.

Результати зафіксовані в діаграмі.

На запитання: «Чи із задоволенням ви повертаєтеся до школи після канікул?»

-        33,3 % респондентів обрали варіант відповіді - так;

-        66,7 % респондентів обрали варіант відповіді - ні.

Що дає змогу визначити, що більшість респондентів неохоче повертається до школи після канікул, що складає 66,7 %.

Результати зафіксовані в діаграмі.

На запитання: «Чи є у вас друзі в класі?»

-        83,3 % респондентів обрали варіант відповіді - так;

-        16,7 % респондентів обрали варіант відповіді - ні.

Що дає змогу визначити що в більшості респондентів є друзі в класі, і це складає 83,3 %.

Результати зафіксовані в діаграмі.

На запитання: «Чи розповідаєте ви про свою школу з гордістю?»

-        100% респондентів обрали варіант відповіді - ні.

Що дає змогу визначити, що всі учні байдуже відносяться до школи, що складає 100 %.

Результати зафіксовані в діаграмі.

На запитання: «Чи відчуваєте ви задоволення від навчання в школі?»

-        100 % респондентів обрали варіант відповіді - ні.

Що дає змогу визначити що всі опитувані не відчувають задоволення від навчання в школі, що складає 100 %.

Результати зафіксовані в діаграмі.

На запитання: «Чи хотіли б ви перейти до іншої школи?»

-        33,3 % респондентів обрали варіант відповіді - так;

-        66,7 % респондентів обрали варіант відповіді - ні.

Що дає змогу визначити що більшість респондентів не хотіли б переходити до іншої школи, що складає 66,7 %.

Результати зафіксовані в діаграмі.

На запитання: «У якому кабінеті або класі школи вам подобається перебувати найбільше?»

-        66,7 % респондентів написали, що полюбляють кабінет біології;

-        33,3 % респондентів написали, що полюбляють спортзал.

Що дає змогу визначити, що найбільше цікавим і приємним є кабінет біології, що складає 66,7 %. Результати зафіксовані в діаграмі.

На запитання: «Які заходи за останній рік вам найбільше запам’яталися у школі?»

-        33,3 % респондентів написали про свято 8-го Березня;

-        33,3 % респондентів написали про свято Нового року;

-        33,3 % респондентів написали про змагання серед класів з волейболу;

-        16,7 % респондентів згадали про свято «Осінь»;

-        16,7 % респондентів згадали про тренінг «Жити в світі де є СНІД». Що дає змогу визначити що більшість респондентів запам’ятали такі заходи за останній рік, як свято 8-го Березня, Нового року та змагання серед класів з волейболу, що складає 33,3 %. Результати зафіксовані в діаграмі.

На запитання: «Яким ви вважаєте характер життя й стосунків у школі (укажіть п’ять визначень)?»

-        50 % респондентів обрали визначення - весело;

-        50 % респондентів обрали визначення - гарно;

-        66,7 % респондентів обрали визначення - одноманітно;

-        16,7 % респондентів обрали визначення - оригінально;

-        33,3 % респондентів обрали визначення - сучасно;

-        50 % респондентів обрали визначення - успішно;

-        66,7 % респондентів обрали визначення - сумно;

-        50 % респондентів обрали визначення - цікаво;

-        66,7 % респондентів обрали визначення - нудно;

-        50 % респондентів обрали визначення - сіро.

Що дає змогу визначити що більшість респондентів вважає характер життя й стосунків у школі одноманітним, сумним та нудним, що складає 66,7 %.

Результати зафіксовані в діаграмі.

На запитання: «Чи є у вас відчуття, що вчителі ставляться до вас добре не тому, що їм велено так робити, а за покликом душі?»

-        50 % респондентів обрали варіант відповіді - так;

-        50 % респондентів обрали варіант відповіді - ні.

Що дає змогу визначити що в однакової кількості респондентів є та немає відчуття, що вчителі ставляться добре не тому, що їм так велено, а за покликом душі, що складає 50 %.

Результати зафіксовані в діаграмі.

Результати анкетування занесені до протоколу.

В БЗШ І-ІІІ ст. № 21 навчаються 11 дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, які були продіагностовані відповідно за різними методиками. Зокрема, Тарасевич Катерина Олександрівна, учениця 10-А класу часто пропускає уроки, тому що не виконує домашнє завдання, а також може виникнути необґрунтована агресія до вчителів та однокласників.

З нею була проведена методика «Неіснуюча тварина», після якої ми отримали наступні результати: на малюнку зображена неіснуюча тварина, яка має назву «Астрономохід», а також в неї є голова, тулуб, руки, ноги. Це говорить про те, що досліджувана має стійку тенденцію до реалізації своїх планів, але переживає страх.

Учениці присутня обдуманість, раціональність ухвалення рішення, шляху до висновків, опора на значиму інформацію, точний старанний характер контролю за своїми міркуваннями, але наявність голок та промалювання і затемнення лінії контуру свідчать про те, що існує захист від оточуючих, агресивно, зі страхом і тривогою проти осіб, які мають можливість накласти заборони, обмеження (в даному випадку учителі).

ВИСНОВОК

Останнім часом в Україні відбуваються докорінні зміни в системі опіки над дітьми, які мають статус сиріт. Новими важливими функціями соціальних служб для дітей, сім`ї та молоді стає їх участь у створенні та забезпеченні функціонування сімейних форм виховання для дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування. Враховуючи новизну проблеми, доцільно висвітлити концептуальні підходи, що дозволяють краще зрозуміти зміст і конкретну діяльність соціального педагога.[с.189] В останні десять років в нашій державі вдвічі збільшилася кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Переважна більшість цих дітей влаштовані в інтернатні заклади. Вихованці інтернатних закладів відрізняються від дітей, які виховуються в сім’ях, станом здоров’я, розвитком інтелекту й особистості в цілому, що підтверджено спеціальними психологічними дослідженнями [6]. Вивчення проблем влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, довело, що сімейне виховання, безперечно, виступає пріоритетною формою в Україні. Статистика та результати досліджень свідчать, що серед дітей без батьківського піклування лише близько 10% є біологічними сиротами. Всі інші мають хоча б одного з батьків. Але з певних причин, основними з яких є бідність, втрата роботи, розпад сімей, відсутність батьківських навичок, алкоголізм і наркоманія, зловживання проти дітей та неналежний догляд, перебування батьків у місцях позбавлення волі, соматичні або психічні захворювання, діти стають бездоглядними й безпритульними.[с.190]

Вивчали і розробляли зміст, напрями, методи вивчення сім`ї та соціально-педагогічну роботу з сім’єю відомі українські вчені Бугаєць Н. А., Зайцева З., Звєрєва І., Харченко С. та ін. Соціально-педагогічна робота з сім’єю спрямовується на реалізацію сімейної політики держави, розробку механізмів забезпечення життєдіяльності та захисту сім`ї.[с. 126]

Список використаної літератури

1. Богданова І.М. Соціальна педагогіка: Навч. посіб. - К.: Знання 2008. - 267-276 с. - (Бібліотека соціального педагога).

. Заверихко Н.В. Соціальна педагогіка. Навчальний посібник. - К.: Видавничий Дім «Слово», 2011. - 135-146; 213-226 с.

. Соціальна педагогіка: Підручник. / За редакцією професора Капської А. Й. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 279-292; 325-326 с.

. Соціальна педагогіка: теорія і технології: Підручник / За ред. І. Д. Звєрєвої - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 189-203 с.

.Шевців З. М. Основи соціально-педагогічної діяльності. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 126-137 с.

. Бевз Г. М., Тарусова Л.І. Соціальна політика держави в інтересах дитини: аналіз і концептуальна модель розбудови. Післядипломна освіта в Україні № 2. - 2005 (7). - К.: РОВ « Валевіна « - С. 16 - 22.

ДОДАТКИ

Додаток 1

Анкета для учнів 10-14 років «Ставлення учнів до школи та класу».

Мета: визначити ставлення учнів до школи, класу, навчання та предметів, які вивчаються.

Інструкція: уважно прочитавши запитання цієї анкети, надайте відповідь «так» або «нi», окрім запитань 8, 9, 10.

. Чи подобається вам навчатися?

.Чи любите ви свій клас?

.Чи iз задоволенням ви повертаєтеся до школи після канікул?

.Чи є у вас друзі в класі?

. Чи розповідаєте ви оточуючим про свою школу з гордістю?

.Чи відчуваєте ви задоволення від навчання в школі?

. Чи хотіли б ви перейти до іншої школи?

. У якому кабінеті або класі школи вам подобається перебувати найбільше?

. Які заходи за останній рік вам найбільше запам'яталися у школі?

.Яким ви вважаєте характер життя й стосунків у школі (укажіть п'ять визначень)?

Весело.

Гарно.

Новітньо.

Нудно.

Одноманітно.

Оригінально..

Сміливо.

Сумно.

Сучасно.

Успішно.

.Чи є у вас відчуття, що вчителі ставляться до вас добре не тому, що їм велено так робити, а за покликом душі?

Додаток 2

Методика «Неіснуюча тварина»

(Райгородський Д.Я.. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. - Самара: Издательский Дом «БАХРАХ - М», 2002. - С 110-117)

Метод дослідження особистості за допомогою проективного тесту «Неіснуюча тварина» побудований на теорії психомоторного зв'язку.

Для реєстрації стану психіки використовується дослідження моторики (зокрема, моторики домінантної правої руки, що малює, зафіксованої у вигляді графічного сліду руху, малюнка). За І. М. Сєченовим, кожне уявлення, яке виникає у психіці, будь-яка тенденція, пов'язана з цим уявленням, закінчується рухом (буквально - «Будь-яка думка закінчується рухом»).

Якщо реальний рух, інтенція з якоїсь причини не здійснюється, то у відповідних групах м'язів накопичується певна напруга енергії, необхідної для здійснення відповідного руху (на уявлення - думка). Так, наприклад, образи та думки-уявлення, які викликають страх, стимулюють напругу в групах мускулатури ніг та у м'язах рук. Це може бути необхідним у випадку відповіді на страх втечею або захистом за допомогою рук - вдарити, захиститися. Тенденція руху має напрям у просторі: віддалення, наближення, нахил, випрямлення, підйом, падіння.

При виконанні малюнка аркуш паперу (або полотно картини) представляє собою модель простору й, крім стану м'язів, фіксує ставлення до простору, тобто тенденцію, яка виникає. Простір, у свою чергу, пов'язаний з емоційним забарвленням переживання і часовим періодом: дійсним, минулим, майбутнім. Пов'язано воно також з дієвістю чи ідеально-мислительним планом роботи психіки. Простір, розташований позаду і ліворуч від суб'єкта, пов'язаний з минулим періодом і бездіяльністю (відсутністю активного зв'язку між думкою- уявленням, плануванням і його здійсненням). Права сторона, простір попереду і вгорі пов'язані з майбутнім періодом і дієвістю. На аркуші (моделі простору) ліва сторона і низ пов'язані з негативно забарвленими і депресивними емоціями, з невпевненістю і пасивністю. Права сторона (відповідає домінантній правій руці) - з позитивно забарвленими емоціями, енергією, активністю, конкретністю дії.

Окрім спільних закономірностей психомоторного зв'язку та відношення до простору при тлумаченні матеріалу тесту використовуються теоретичні норми оперування із символами і символічними геометричними елементами і постатями.

За своїм характером тест «Неіснуюча тварина» належить до числа проективних. Для статистичної перевірки або стандартизації результати аналізу можуть бути подані в описових формах. За складом цей тест - орієнтовний і як єдиний зазвичай не використовується, і вимагає об’єднання з іншими методами як батарейного інструмента дослідження.

Інструкція: «Придумайте і намалюйте неіснуючу тварину і назвіть її неіснуючою назвою».

Показники та інтерпретація:

РОЗМІЩЕННЯ МАЛЮНКА НА АРКУШІ. Правильно розташований малюнок знаходиться на середній лінії вертикально поставленого аркуша. Аркуш паперу найкраще взяти білий або кремовий, не глянцевий. Користуватися олівцем середньої м'якості; ручкою і фломастером малювати не можна. Розміщення малюнка ближче до верхнього краю аркуша (чим ближче, тим виразніше) трактується як висока самооцінка, як невдоволення своїм становищем у соціумі, недостатністю визнання з боку оточення, як претензія на просування і визнання, тенденція до самоствердження. Розміщення малюнка в нижній частині - зворотна тенденція: невпевненість у собі, низька самооцінка, пригніченість, нерішучість, незацікавленість у своєму становищі в соціумі, визнанні, відсутність тенденції до самоствердження. ЦЕНТРАЛЬНА ЗМІСТОВА ЧАСТИНА ФІГУРИ (голова чи деталь, що її замінює). Голова повернена праворуч - стійка тенденція до діяльності, дієвості: майже все, що обмірковується, планується, - здійснюється або принаймні починає здійснюватися (якщо навіть і не доводиться до кінця). Досліджуваний активно переходить до реалізації своїх планів, нахилів. Голова повернена ліворуч - тенденція до рефлексії, міркувань. Це не людина дії: лише незначна частина задумів реалізується або хоча б починає реалізовуватися. Нерідко також страх перед активною дією і нерішучість (може трактуватися як відсутність тенденції до дії або страх активності - слід вирішити додатково). Положення «анфас», тобто голова спрямована на людину, яка малює (на себе), трактується як егоцентризм. На голові розташовані деталі, що відповідають органам чуттів - вуха, рот, очі. Значення деталі «вуха» - пряме: зацікавленість в інформації, значення думки оточуючих про себе. Додатково за іншими показниками і їх сполученням можна визначати, чи робить досліджуваний що-небудь для завоювання позитивної оцінки, чи тільки продукує на оцінки оточуючих відповідні емоційні реакції (радість, гордість, образа, засмучення), не змінюючи своєї поведінки. Відкритий рот у сполученні з язиком при відсутності промальовування губ трактується як велика мовленнєва активність (балакучість), у сполученні з промальовуванням губ - як чуттєвість; іноді і те й інше разом. Відкритий рот без промальовування язика і губ, особливо замальований, трактується як легкість виникнення побоювань і страхів, недовіри. Рот із зубами - вербальна агресія, в більшості випадків- захисна (огризається, задирається, грубить у відповідь на звертання до нього, осуд). Для дітей і підлітків характерний малюнок заштрихованого рота округлої форми (боязкість, тривожність). Особливе значення надають очам. Цей символ властивого людині переживання страху: підкреслюється різкою прорисовкою райдужної оболонки. Зверніть увагу на наявність або відсутність вій. Вії - істероїдно-демонстративні манери поведінки; для чоловіків: жіночі риси характеру з прорисовкою зіниці і райдужної оболонки збігаються рідко. Вії - також зацікавленість в захопленні оточуючих зовнішньої красою і манерою вдягатися, надання цьому великого значення. Збільшений (відповідно до фігури в цілому) розмір голови свідчить про те, що досліджуваний цінує раціональне начало (можливо, й ерудицію) у собі і оточуючих. На голові також бувають розташовані додаткові деталі: наприклад, роги - захист, агресія. Необхідно визначити співвідношення з іншими ознаками - кігтями, щетиною, голками- характер цієї агресії (спонтанна чи захисно-відповідальна).

Пір’я - тенденція до самоприкрашання і самовиправдання, до демонстративності. Грива або щось подібне до зачіски - чуттєвість, підкреслення своєї статі, іноді, орієнтування на свою сексуальну роль.

ОПОРНА ЧАСТИНА ФІГУРИ (ноги, лапи, іноді - тулуб). Розглядається грунтовність цієї частини відносно розмірів усієї тварини і за формою:

а) ґрунтовність: обдуманість, раціональність прийняття рішення, шляхів до висновків, формування суджень, опора на істотні положення і значущу інформацію;

б) зменшені розміри: поверховість суджень, легкодумство у висновках і необґрунтованість суджень, іноді імпульсивність прийняття рішення (особливо за відсутності або майже відсутності ніг). Зверніть увагу на характер з'єднання ніг з корпусом: з'єднання точне, ретельне або недбале, слабко з'єднані або не з'єднані зовсім - це характер контролю за своїми міркуваннями, висновками, рішеннями. Однотипність і односпрямованість форми ніг, лап, будь-яких елементів опорної частини - конформність суджень і установки щодо прийняття рішень, їх стандартність, банальність. Розмаїтість у формі і положенні цих деталей - своєрідність установок і суджень, самостійність і неконформність; іноді навіть творче начало (відповідно незвичайності форми) або інакомислення (ближче до патології).

ЧАСТИНИ, ЩО ЗДІЙМАЮТЬСЯ НАД РІВНЕМ ФІГУРИ. Можуть бути функціональними чи прикрашаючими: крила, додаткові ноги, щупальці, деталі панцира, пір’я, бантики, локони волосся, квітково-функціональні деталі - енергія, яка охоплює різні галузі людської діяльності, впевненість у собі, допитливість, бажання брати участь у великій кількості справ оточуючих, завоювання собі місця під сонцем, захопленість своєю діяльністю, сміливість починань (відповідно значенню деталі-символу - крила або щупальця і т. д.). Деталі, які прикрашають - демонстративність, схильність звертати на себе увагу оточення, манірність (наприклад, кінь або його неіснуюча подоба в сутані з павичевих пер).

ХВОСТИ. Виражають ставлення до власних дій, рішень, висновків, до своєї вербальної продукції - судячи по тому, повернені ці хвости праворуч (на аркуші) чи ліворуч.

Хвости, повернені праворуч - ставлення до своїх дій і поведінки.

Ліворуч - ставлення до своїх думок, рішень; до втрачених можливостей, до власної нерішучості. Позитивне або негативне ставлення виражене положенням хвоста вгору (впевнено, позитивно, бадьоро) або спадаючим донизу (невдоволення собою, сумнів у власній правоті, жаль про зроблене, сказане, каяття і т. п.). Звернути увагу на хвости, які складаються з кількох, іноді повторюваних, ланок, на особливо пишні хвости, надто довгі, іноді пухнасті.

КОНТУРИ ФІГУРИ. Аналізуються за наявністю або відсутністю виступів (щити, панцирі, голки), промальовування і затемнення лінії контуру. Це захист від оточення; агресивний - якщо фігура виконана в гострих кутах; зі страхом і тривогою - якщо має місце затемнення, «заштриховка» контурної лінії; з побоюванням, підозрілістю - якщо поставлені щити, заслони, подвійна лінія. Спрямованість такого захисту визначається відповідно до просторового розташування: верхній контур фігури - проти осіб, що мають керівні посади і можливість накласти заборону, обмеження, здійснити примус, тобто проти старших за віком, батьків, учителів, начальників, керівників; нижній контур - захист проти глузувань, невизнання, відсутності авторитету у підлеглих, молодших, страх засудження; бічні контури - недиференційована обережність і готовність до самозахисту у будь-який спосіб у різних ситуаціях; ті ж самі елементи захисту, розташовані не по контуру, а всередині, на корпусі тварини. Праворуч - захист у процесі діяльності (реальної), ліворуч - захист своїх думок, переконань, смаків.

ЗАГАЛЬНА ЕНЕРГІЯ. Оцінюється кількістю зображених деталей: тільки необхідна кількість, для того щоб дати уявлення про придуману неіснуючу тварину (тіло, голова, кінцівки, хвіст, крила тощо); із заповненим контуром, без штрихування, додаткових ліній і частин; складний контур, який є зображенням не тільки необхідних, а й ускладнюючих конструкцію додаткових деталей. Чим більше складових частин і елементів (крім найнеобхідніших), тим більша енергія. У зворотному випадку - економія енергії, астенічність організму, хронічні соматичні захворювання. Наявність енергії може підтверджуватися також характером лінії - слабка паву- тиноподібна лінія, «возить олівцем на папері», не натискаючи на нього. Протилежний характер ліній - жирна з натиском - не є полярним: це не енергія, а тривожність. Варто звернути увагу на різко продавлені лінії, які помітні навіть на зворотному боці аркуша (судомний, високий тонус м'язів руки, що малює) - різка тривожність. Звернути увагу також на те, яка деталь, який символ виконаний у такий спосіб (тобто до чого прив'язана тривога).

ОЦІНКА ХАРАКТЕРУ ЛІНІЇ (дубляж лінії, неакуратність з'єднань, затемнення частин малюнка, відхилення від вертикальної осі, стереотипність ліній і т. д.). Оцінка здійснюється за такими критеріями: фрагментарність ліній і форм, незакінченість, обірваність малюнка. Тематично тварини поділяються на: тих, яким загрожують; ті, які загрожують; нейтральних (подоба лева, бегемота, вовка або птаха, равлика, мурахи або білки, собаки, кішки). Образ тварини виражає ставлення до власної персони і до свого «Я», уявлення про своє становище у світі. Він є ніби ідентифікацією себе за значущістю (із зайцем, комашкою, слоном, собакою та ін.). Інфантилізм може виражатися: у малюванні тварини в положенні прямоходіння на двох лапах, замість чотирьох; вдяганням тварини в людський одяг (штани, спідниці, банти, пояси, сукні); подібність морди з обличчям людини, ніг і лап з руками. Ступінь агресивності виражається кількістю, розташуванням і характером кутів у малюнку, незалежно від їх зв'язку з тією чи іншою деталлю зображення. Особливо вагомі у цьому відношенні прямі символи агресії - пазурі, зуби, дзьоби. Варто звернути увагу також на акцентування сексуальних ознак - вимені, сосків, грудей при людиноподібній фігурі та ін. Це свідчить про ставлення до статі та, можливо, фіксацію на проблемах сексу. Фігура кола (особливо - нічим не заповненого) символізує і виражає тенденцію до замкнутості, закритості свого внутрішнього світу, небажання давати інформацію про себе оточенню, нарешті, небажання піддаватися тестуванню. Такі малюнки звичайно дають дуже обмежену кількість даних для аналізу. Треба звернути увагу на випадки монтування механічних частин у тіло зображеної тварини (встановлення тварини на постамент, тракторні або танкові гусениці, триніжки; прикріплення до голови пропелера, гвинта; монтування в око електролампи, у тіло і кінцівки тварини - рукояток, клавіш і антен). Це спостерігається частіше в хворих на шизофренію. Творчі можливості виражені зазвичай кількістю елементів, які сполучаються у фігурі: банальність, відсутність творчого начала набирають форму «готового образу» (люди, коні, собаки, свині, риби), до якого лише прилаштовується «готова» існуюча деталь, щоб намальована тварина стала неіснуючою - кішка з крилами, риба з пір’ям, собака з ластами і т. п. Оригінальність виражається в формі побудови фігури з елементів, а не цілих заготовок. Назва може виражати раціональне з'єднання значущих частин (літаючий заєць, «бегемот», «мухо жер» та ін.). Інший варіант - словотвір із книжково-науковим, іноді латинським суфіксом або закінченням («ратолетіус» тощо). У першому випадку - це прояв раціональності, конкретної установки при адаптації; другий випадок виявляє демонстративність, спрямовану головним чином на демонстрацію власного розуму, ерудицію, знання. Крім того, зустрічаються назви поверхово-звукові, без осмислення («ляліє», «ліошана», «гратекер» та ін.), які свідчать про легковажне ставлення до оточення, невміння враховувати сигнал небезпеки, наявність афективних критеріїв у процесі мислення, переважання естетичних елементів у судженнях над раціональними. Спостерігаються іронічно-гумористичні назви («риночурка», «пузиренд» та ін.), які виражають іронічно-поблажливе ставлення до оточення. Інфантильні назви мають повторювані елементи («тру- тру», «лю-лю», «кус-кус» тощо). Схильність до фантазування (частіше захисного порядку) виражена, як правило, назвами («аберосинотиклірон», «гулобарніклета» та ін.).

Додаток 3

Методика виявлення та оцінки комунікативних і організаторських схильностей старшокласників (КОС-2) (розроблений у профорієнтаційних цілях В.В.Синявським і Б.О.Федоришиним)

Інструкція

«Вам потрібно відповісти на всі запитання, що наводяться далі. Відповіді давайте за певними правилами. Всі запитання сформульовані у вигляді тверджень, які потрібно розуміти як запитання для Вас особисто. Перенесіть кожне твердження па себе і дайте відповідь на запитання, яке стоїть за цим твердженням. Якщо воно характеризує Вас, то у бланку відповідей поставте знак «+». А якщо Ви вважаєте, що це твердження не про Вас, що воно Вас не характеризує, Ви не можете погодитись з ним, то відповідайте знаком «-». Отже, «+» - це відповідь «так», а «-» означає відповідь «ні».

Якщо це зрозуміло, то запам'ятайте ще одне правило. Всі твердження у «Листі запитань» пронумеровані. У бланку, в якому Ви будете записувати свої відповіді, пронумеровані клітинки. Номер клітинки з Вашою відповіддю повинен точно відповідати номеру запитання. Отже, відповідь па перше запитання треба проставити в клітинку з номером «01», відповідь на друге запитання - в клітинку «02» і так далі.

Працюючи з «Листом Запитань», майте па увазі, що твердження-запитання є дещо узагальненими за своїм змістом. В них не відображено усіх подробиць, додаткових умов тощо. Ви просто уявіть собі основну наведену ситуацію, не замислюючись над невизначеними й невисловленими деталями або умовами, і відповідайте плюсом чи мінусом, залежно від того, яка відповідь, на Ваш погляд, є переважаючою, типовою. І майте на увазі ще й те, що хороших чи поганих відповідей не буває, незважаючи на те, поставили Ви плюс чи мінус. Отже, все ясно? Працюйте».

Лист запитань

. В мене є багато друзів, з якими я часто спілкуюсь.

. У більшості випадків я здатен переконати своїх товаришів у своїй правоті.

. У більшості випадків я дуже довго переживаю заподіяну мені образу.

. Мені дуже часто буває не під силу розібратися у складних ситуаціях, що виникають серед моїх знайомих (наприклад, у причинах погіршення стосунків між ними, сварках і тому подібне).

. Я відчуваю в собі прагнення до встановлення знайомств з різними цікавими для мене людьми.

. Мені подобається виконувати громадську роботу, вона мене майже не обтяжує.

. Мені простіше і приємніше проводити час за будь-якими особистими заняттями, ніж серед людей.

. Я досить легко відмовляюся від своїх намірів, якщо трапляються перешкоди для їх здійснення.

. Мені зовсім не важко спілкуватися з людьми, які набагато старші за мене.

. Буває, що саме я організовую різні ігри або розваги зі своїми товаришами.

. Трапляється, що я відчуваю в собі деякі незручності, труднощі, коли мені доводиться ввійти в нову для мене компанію.

. Я часто відкладаю виконання своїх справ на інші дні.

. Мені зовсім не важко спілкуватись з незнайомими мені людьми.

. У більшості випадків я намагаюся, щоб мої товариші діяли так, як я вважаю за потрібне.

. Мені не так просто включитися в нову, не зовсім знайому для мене групу людей.

. В мене майже ніколи (тобто дуже рідко) не виникають конфлікти з товаришами, якщо вони (або хтось з них) не виконують своїх обіцянок чи обов'язків.

. Буває, що в мене виникає прагнення познайомитися і порозмовляти з новою для мене людиною.

. Під час вирішення різних питань я досить часто беру ініціативу на себе.

. Досить часто мені хочеться побути на самоті.

. У більшості випадків я відчуваю себе не дуже добре у незнайомих для мене обставинах (серед незнайомих мені людей тощо).

. Мені подобається бути серед людей.

. Мене трохи турбує, якщо мені не вдається завершити розпочату справу.

. Я почуваю себе не дуже впевнено, якщо потрібно познайомитися з новою людиною.

. Мене трохи стомлює часте спілкування з товаришами.

. Мені подобається брати участь у групових іграх.

. Я досить часто виявляю ініціативу, коли доводиться вирішувати питання, що стосуються інтересів моїх товаришів.

. Я відчуваю себе невпевнено серед малознайомих мені людей.

. Я рідко прагну до доведення моєї правоти будь-кому з моїх знайомих.

. Я відчуваю себе цілком вільно у будь-якій, навіть у незнайомій мені компанії.

. Я займався громадською роботою (шкільною або іншою).

. Я прагну до обмеження кола моїх знайомих.

. У більшості випадків я не прагну відстоювати свою думку, своє рішення.

. Я почуваю себе добре у будь-якій компанії.

. Я із задоволенням організовую різні заходи для своїх товаришів.

. Я почуваю себе трохи ніяково, якщо доводиться виступати перед великою групою людей.

. Я досить часто запізнююсь на заплановані зустрічі.

. У мене багато друзів.

. Я часто потрапляю у центр уваги моїх товаришів.

. Під час спілкування із мало знайомими мені людьми я почуваю себе незручно.

. Я почуваю себе не зовсім впевнено, не зовсім вільно, коли опиняюсь у великій групі своїх товаришів.

Обробка й оцінювання результатів тестування

Кількісна обробка тестових результатів передбачає використання двох дешифраторів, в яких проставлено «ідеальні» відповіді, що відображають максимально можливі показники прояву комунікативних і організаторських схильностей. Кожний окремий дешифратор містить номери запитань-відповідей, які стосуються окремо комунікативних і організаторських схильностей. Обробка результатів дослідження полягає у підрахунку кількості співпадінь відповідей учня в листі відповідей з тими відповідями, які проставлені у дешифраторі. Число співпадінь (М) слід ввести у формулу:

К = 0,05 • М,

де «К» - величина оцінного коефіцієнта, а «М» - кількість відповідей, що співпали з ключем.

Кількісні оцінні показники, одержані за цією методикою, можуть варіювати від 0 до 1. Показники, ближчі до одиниці, свідчать про високий рівень виявлення комунікативних або організаторських схильностей, ближчі ж до 0 - про низький рівень. Оціночний коефіцієнт «К» - це первинна кількісна характеристика виявлених схильностей. Для якісної характеристики результатів потрібно використати спеціальні шкали оцінок. В них тому чи іншому діапазону кількісних показників («К») відповідає певна якісна оцінка («Q»). Рівні прояву комунікативних і організаторських схильностей наведено нижче.

КОС-2 Дешифратор. Комунікативні схильності

Мк = Кк = 0,05×Мк = Qк =

КОС-2 Дешифратор. Організаторські схильності

Мо = Ко = 0,05×Мо = Qо =

Шкала оцінок комунікативних схильностей

Шкала оцінок організаторських схильностей

Учні, що одержали оцінку 1 (Q = 1), характеризуються вкрай низьким рівнем прояву схильностей до комунікативної або організаторської діяльності. В учнів, що одержали оцінку 2 (Q = 2), розвиток комунікативних або організаторських схильностей знаходиться на рівні нижче середнього. Вони не прагнуть до спілкування, почувають себе скуто у новій компанії, у новому колективі, віддають перевагу перебуванню на самоті, обмежують коло своїх знайомств, відчувають труднощі у встановленні активних контактів з людьми, погано орієнтуються у незнайомій ситуації, не відстоюють свої власні погляди і тяжко переживають образи. Прояви ініціативи в громадській діяльності у них вкрай занижені, в багатьох справах вони намагаються уникнути прийняття самостійних рішень.

Учні, що одержали оцінку З (Q = 3), характеризуються середнім рівнем прояву комунікативних і організаторських схильностей. Вони прагнуть до контактів з людьми, не обмежують кола своїх знайомств, відстоюють свої Думки і планують свою працю. Однак потенціал цих схильностей не відзначається високою сталістю.

Досліджуванні, що одержали оцінку 4 (Q = 4), відносяться до групи з високим рівнем прояву комунікативних і організаторських схильностей. Вони не розгублюються за нових обставин, швидко знаходять собі приятелів, постійно прагнуть до розширення кола своїх знайомих, займаються громадською діяльністю, допомагають близьким, друзям, виявляють ініціативу у спілкуванні, здатні до прийняття самостійних рішень у складних ситуаціях. І все це відбувається не за примусом, а згідно зі своїм власним внутрішнім прагненням, відповідно до свого спрямування.

І, нарешті, група обстежуваних, що одержала оцінку 5 (Q = 5), має дуже високий рівень прояву комунікативних і організаторських схильностей. Вони відчувають потребу у комунікативній і організаторській діяльності і активно, помітно прагнуть до неї. Для них є характерними швидка орієнтація в складних соціальних ситуаціях, своєчасний вибір засобів спрощення, розрядки ситуації, невимушеність поведінки у новому колективі. Обстежувані цієї групи є ініціативними, вони самі будують потрібну ситуацію навколо себе, приймають самостійні рішення, відстоюють і свої думки, і свої рішення. Вони здатні внести пожвавлення у незнайому компанію, їм подобається організовувати різні ігри, заходи, вони вельми наполегливі у суспільній діяльності, що їх приваблює. Завдяки своїй ініціативності воші самі знаходять ті справи, що відповідають їх потребам у комунікативній і організаторській діяльності.

При інтерпретації результатів дослідження за методикою «КОС-2» під час консультаційної роботи слід зважати на те, що дана методика виявляє лише наявний рівень прояву комунікативних і організаторських схильностей особистості, а не виконує функцій прогнозу розвитку або гальмування цих схильностей.

Високі результати опитування за «КОС-2» слід враховувати як основу для профілізації на вказані на початку даного розділу напрямки і професії, передусім, на соціально-гуманітарний, військовий, управлінський, політичний, педагогічний тощо. В інших випадках низький прояв цих схильностей слід враховувати, у зв'язку з цими напрямами, дуже обережно, і обов'язково зіставляти з іншими видами готовності. Так, комунікативне і організаційне навантаження у відповідних видах профільного навчання може розглядатись як надмірне для інтровертів з меланхолійним та флегматичним типами темпераменту, для циклоїдних, сенситивних і нестійких акцентуацій і та ін.

Здатність цих типів юної особистості до професійного спілкування можна розвивати на етапі профільного навчання, залучаючи їх до спеціальних соціально-психологічних тренінгів, але обережно, поступово, поєднуючи з дотриманням режиму праці і відпочинку, з реальними і посильними кроками до розвитку комунікативної готовності і обережним, вибірковим розширенням кола партнерів зі спілкування.

Лист відповідей для методики КОС-2

Прізвище, ім’я __________________ Рік народження _____________

Домашня адреса, телефон __________________ Дата _____________

Мк = Кк = Qк

Мо = Ко = Qо