Загальні положення про негласні слідчі (розшукові) дії
Зміст
Вступ
Розділ 1. Поняття та значення негласних слідчих (розшукових) дій
.1 Поняття негласних слідчих (розшукових) дій
.2 Система негласних слідчих (розшукових) дій
.3 Негласні слідчі (розшукові) дії як засоби реалізації слідчими своїх повноважень
Розділ 2. Загальна характеристика підстав, умов та порядку проведення негласних слідчих (розшукових) дій
.1 Підстави та умови проведення негласних (розшукових) дій
.2 Втручання у приватне спілкування
.3 Збереження інформації
.4 Аудіо-, відео контроль особи
.5 Накладення арешту на кореспонденцію
.6 Огляд і виїмка кореспонденції
.7 Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж
.8 Дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів
.9 Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи
.10 Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу
.11 Спостереження за особою, річчю або місцем
.12 Аудіо-, відеоконтроль місця
.13 Контроль за вчиненням злочину
.14 Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації
.15 Негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (експертизи
.16 Використання конфіденційного співробітництва
Висновки
Список використаних джерел
слідча розшукова дія
Вступ
Актуальність теми дослідження. Нещодавно Верховною Радою України було схвалено новий Кримінальний процесуальний кодекс України. Відповідно до норм нового Кримінального процесуального кодексу України, досудове розслідування кримінальних правопорушень на Україні здійснюється шляхом провадження гласних і негласних слідчих (розшукових) дій під процесуальним керівництвом прокурора. Донедавна переважна більшість негласних слідчих (розшукових) дій, регламентованих главою 21 Кримінального процесуального кодексу України, проводились як оперативно-розшукові заходи. Отримана внаслідок їх проведення інформація використовувалась у доказуванні на досудовому слідстві та суді за умови, що такі дії не розшифровували форм та методів оперативно-розшукової діяльності, які становлять державну таємницю. Уведення до системи досудового розслідування негласних слідчих (розшукових) дій є надзвичайно прогресивним кроком законодавця, що направлений на її удосконалення. Передусім у органів досудового розслідування зявляється можливість самостійного прийняття рішень щодо того, які дії не обхідно здійснити для розкриття та розслідування злочину, у звязку з чим буде ліквідована досить болюча проблема взаємодії оперативних та слідчих підрозділів. Окрім того, проведення негласних слідчих (розшукових) дій забезпечуватиме виявлення та розкриття найбільш складних та латентних злочинів, розслідування яких традиційними засобами кримінально-процесуального провадження, що до цього часу застосовувалося на Україні, надзвичайно складно або просто неможливо.
Обєкт дослідження. Обєктом дослідження даної курсової роботи є кримінально-процесуальне законодавство України, яке визначає загальні положення про негласні слідчі (розшукові)дії, визначає їх специфіку та порядок застосування.
Предмет дослідження. Предметом дослідження даної роботи є загальні положення про негласні слідчі (розшукові)дії.
Мета дослідження. Метою роботи є аналіз та дослідження поняття та особливостей негласних слідчих дій, визначення їх специфіки та процесуально порядку їх застосування.
Завданнями курсової роботи є дослідження таких питань:
поняття негласних слідчих (розшукових) дій;
система негласних слідчих дій;
негласні слідчі дії як засоби реалізації слідчими своїх повноважень;
загальна характеристика підстав, умов та порядку проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
Методи дослідження. Для досягнення поставленної у роботі мети та завдань, були використанні такі теоретичні методи як, аналіз, синтез, порівняння, класифікація, конкретизація, систематизація, узагальнення. За допомогою цих методів було проведено дослідження даної роботи.
Структура курсової роботи. Дана курсова робота складається з двох розділів, які у свою чергу поділяються на підрозділи, а також, вступу, висновків та списку використаних джерел, до яких входять закону України, інші нормативно правові-акти, праці окремих науковців, періодичні видання, а також спеціальна література. Загальний обєм курсової роботи складає тридцять сім сторінок.
Розділ 1. Поняття та значення негласних слідчих (розшукових) дій
.1 Поняття негласних слідчих (розшукових) дій
Відповідно до ст. 246 КПК негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих чи розшукових дій, відомості про Факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за деяким винятком випадків [1].
Тобто, такі слідчі дії проводять без відома особи, щодо якої їх вчиняють. КПК передбачає повідомлення як осіб, чиї права були тимчасово обмежені під час вчинення негласних слідчих дій, так і підозрюваного і його захисника про проведення цих дій, причому в письмовій формі. Таке повідомлення надсилають протягом 12 місяців після їх завершення, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.
Кримінальний процесуальний закон України у ч. 1 ст. 246 не дає чіткого визначення поняття негласних слідчих (розшукових) дій, а лише зазначає, що вони є різновидом слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню. Відповідно ч. 1 ст. 223 КПК України, слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Виходячи з аналізу зазначених положень КПК України слід дійти висновку, що негласними слідчими (розшуковими) є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів, або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню. Негласність проведення слідчих (розшукових) дій виражається в тому, що вони здійснюються приховано не лише від осіб, злочинна діяльність яких документується, але й від усіх інших субєктів, що не приймають безпосередньої участі у її провадженні. Розголошення відомостей щодо факту та результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій може відбуватися під час ознайомлення сторонами з його матеріалами, на судових стадіях кримінального провадження під час розгляду його матеріалів, або ж у порядку, визначеному ст. 253 КПК України, з метою повідомлення осіб, щодо яких провадилися негласні слідчі (розшукові) дії [7, c.183].
Ці слідчі чи розшукові дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі чи розшукові дії, передбачені КПК, а також ті, рішення про проведення яких приймає слідчий суддя, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів. Рішення про проведення негласних слідчих чи (розшукових дій приймає слідчий, прокурор, - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором. Слідчий зобовязаний повідомити прокурора про прийняття рішення щодо проведення певних негласних дій та отримані результати. Прокурор має право заборонити проведення або припинити подальше проведення негласних слідчих чи розшукових дій. Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої чи розшукової дії, як контроль за вчиненням злочину [7, c.187].
Оскільки у ході роботи правоохоронних органів можуть використовуватись спеціальні засоби, методи та прийоми роботи, відомості про які становлять державну таємницю, інформація щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій може бути розголошеною лише за умови та у межах, що забезпечує збереження цієї таємниці. У такому разі досудове розслідування та судовий розгляд матеріалів кримінального провадження повинні проводитись із дотриманням режиму секретності.
.2 Система негласних слідчих (розшукових) дій
У новому КПК передбачено такі види негласних слідчих дій:
. Втручання у приватне спілкування:
аудіо- і відеоконтроль особи;
арешт, огляд і вилучення кореспонденції;
отримання інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;
отримання інформації з електронних інформаційних систем.
Слід зазначити, що втручання у приватне спілкування особи можливо лише за ухвалою слідчого судді і не допускається щодо спілкування підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або виправданого із захисником або священнослужителем.
. Обстеження публічно недоступних місць, житла та іншого майна. Публічно недоступними місцями є такі, куди неможливо увійти або неможливо перебувати на правових підставах без згоди власника, користувача або уповноважених ними осіб.
. Встановлення місця розташування радіоелектронного засобу.
. Спостереження за особою, річчю або місцем.
. Аудіо- і відеоконтроль місця.
. Контроль за вчиненням злочину (контрольована поставка або закупівля, слідчий експеримент, імітація обстановки злочину).
. Негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного аналізу.
. Використання конфіденційної співпраці.
. Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (особою, яка виконує спеціальне завдання щодо участі в групі або організації або учасником такої організації, який співпрацює зі слідством на основі конфіденційності) [9, c.221].
На проведення деяких негласних слідчих (розшукових) дій, передбачених статтями 260 (Аудіо- і відеоконтроль), 261 (арешт, кореспонденції), 262 (огляд і вилучення кореспонденції), 263 (отримання інформації з транспортних телекомунікаційних мереж), 264 (отримання інформації з електронних інформаційних систем), 267 (обстеження публічно недоступних місць), 268 (встановлення місця розташування радіоелектронного засобу), 269 (спостереження за особою, річчю або місцем), 271 (контроль за вчиненням злочину), 274 (негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного аналізу) необхідно отримати дозвіл слідчого судді, але у цій частині нічого принципово не змінюється, оскільки і нині на проведення аналогічних дій, але передбачених Законом України «Про оперативно розшукову діяльність», необхідно отримати дозвіл суду. Тобто, з набуттям чинності нового КПК України у слідчого та прокурора зявиться певна кількість інструментів, якими вони раніше не володіли [15, c.7-8].
Необхідно звернути увагу на допустимість, одержаних у результаті проведення тієї чи іншої негласної слідчої (розшукової) дії, доказів у кримінальному провадженні. Так, статтею 252 визначено порядок фіксації ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій. Зокрема, визначено, що фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цих Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Тобто процедура проведення негласної слідчої (розшукової) дії стане легшою для проведення, а відповідно спроститься використання документів, складених за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, порівняно з оперативно-розшуковими діями. А це означає, що негласна слідча (розшукова) дія стане звичайною процесуальною дією та буде повноцінно використовуватися нарівні з уже звичними слідчими діями [11, c.195].
.3 Негласні слідчі (розшукові) дії як засоби реалізації слідчими своїх повноважень
Проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатись також інші особи.
Розгляд клопотань, який віднесений згідно з положеннями КПК до повноважень слідчого судді, здійснюється головою чи іншим суддею Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Слідчий суддя зобовязаний розглянути клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії протягом шести годин з моменту його отримання. Розгляд клопотання здійснюється за участю особи, яка подала клопотання [6, c.117].
Слідчий суддя постановляє ухвалу про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, якщо прокурор, слідчий доведе наявність достатніх підстав вважати, що:
вчинений злочин відповідної тяжкості;
під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії можуть бути отримані докази, які самостійно або у сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для зясування обставин злочину або встановлення осіб, які вчинили злочин. Ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень.
Строк дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії не може перевищувати два місяці. Якщо слідчий, прокурор вважає, що проведення негласної слідчої (розшукової) дії слід продовжити, то слідчий за погодженням з прокурором або прокурор має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про прийняття ухвали.
Виконання будь-яких дій з проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинно бути негайно припинено, якщо слідчий суддя постановить ухвалу про відмову в наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії. Отримана внаслідок такої негласної слідчої (розшукової) дії інформація повинна бути знищена [14, c.201].
Розділ 2. Загальна характеристика підстав, умов та порядку проведення негласних слідчих (розшукових) дій
.1 Підстави та умови проведення негласних (розшукових) дій
Більшість негласних слідчих дій (крім встановлення місця розташування радіоелектронного обладнання та використання конфіденційної співпраці) проводять виключно під час розслідування тяжких або особливо тяжких злочинів. Рішення про проведення таких слідчих дій може ухвалювати слідчий, прокурор або слідчий суддя.
Лише слідчий суддя ухвалює рішення про втручання у приватне спілкування, проникнення в житло чи інше публічно недоступне приміщення, встановлення радіоелектронного засобу, спостереження за особою, аудіо- і відеоконтроль місця. Причому розглядає клопотання прокурора або слідчого про проведення слідчої дії й виносить відповідну ухвалу суддя апеляційного суду за місцем розташування органу досудового розслідування.
Важливим нюансом є те, що до клопотання про проведення негласної слідчої дії обовязково додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що робить неможливим проведення таких дій поза рамками розслідування конкретної кримінальної справи.
Відповідне рішення слідчий суддя має ухвалити протягом 6 годин, а термін дії дозволу про проведення негласної слідчої дії становить 2 місяці, після закінчення яких прокурор або слідчий знову повинен звернутися в суд для ухвали нової постанови. Загальний термін проведення негласної слідчої дії в рамках однієї кримінальної справи не може перевищувати 12 місяців. Водночас, якщо метою проведення слідчої дії є розшук особи, яка переховується від органів досудового слідства або суду, воно може тривати до виявлення розшукуваного [19, c.144].
У виняткових випадках, з метою порятунку життя людей або запобігання тяжкого або особливо тяжкого злочину, негласна слідча дія може бути розпочата до постанови слідчого судді. У такому разі прокурор негайно після початку його проведення має звернутися з клопотанням до суду, і якщо слідчий суддя ухвалить відмову, негласна слідча дія має бути негайно припинена. Лише прокурор ухвалює рішення про проведення такої негласної слідчої дії, як контроль за вчиненням злочину. Компетенцією слідчого є ухвалення рішення про проведення таких негласних слідчих дій, як виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності і використання конфіденційної співпраці. Про ухвалене рішення слідчий повинен повідомити прокурора, який, своєю чергою, має право заборонити або припинити проведення негласної слідчої дії.
Проведення негласної слідчої дії покладається на слідчого, а за його дорученням - на органи внутрішніх справ, органи безпеки, податкової міліції, органи Державної пенітенціарної служби, органи Державної прикордонної служби, органи Державної митної служби. За рішенням слідчого або прокурора до проведення таких слідчих дій можуть залучати інших осіб.
За результатами проведення негласних слідчих дій складають протокол, їх перебіг можуть фіксувати за допомоги технічних засобів. Протоколи про проведення негласних слідчих дій, аудіо- та відеозаписи, фотографії, інші результати, отримані за допомоги технічних засобів, вилучені під час їх проведення, речі і документи або їхні копії можуть бути доказами на тих же підставах, що і результати проведення інших слідчих дій під час досудового розслідування. Рішення слідчого або прокурора про відмову в проведенні негласної дії може бути оскаржено під час досудового розслідування, тоді як рішення про його проведення може бути предметом розгляду вже на стадії судового розгляду [10, c.210].
2.2 Втручання у приватне спілкування
Частина 1 ст. 258 КПК, спираючись на конституційні положення, вказує, що ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором зобовязаний звернутися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на втручання у приватне спілкування у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку, якщо будь-яка слідча (розшукова) дія включатиме таке втручання. Порядок внесення клопотання до слідчого судді та його розгляд регламентується статтями КПК. Як юридична підстава на втручання у приватне спілкування виступає ухвала слідчого судді про дозвіл на його проведення слідчим або за його дорученням оперативним підрозділом. Якщо слідчим суддею постановлено ухвалу про відмову в наданні дозволу на втручання у приватне спілкування, клопотання слідчого, погоджене з прокурором, клопотання прокурора може бути внесено повторно лише уразі додаткового обґрунтування необхідності здійснення втручання у приватне спілкування. У клопотанні, що вноситься повторно, вказуються нові відомості, що обґрунтовують необхідність проведення негласних слідчих (розшукових) дій, повязаних із втручанням у приватне спілкування [3, c.75].
Нормами КПК регламентується порядок здійснення втручання у приватне спілкування, зокрема, ч. 3 ст. 258 КПК закріплює, що спілкуванням є передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів звязку будь-якого типу. Окремим видом спілкування є приватне спілкування, його визначення міститься у цій же статті: «Спілкування є приватним, якщо інформація передається та зберігається за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасники спілкування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб». Таким чином, якщо учасники спілкування застосували необхідні запобіжні заходи, що, на їх думку, перешкоджають розповсюдженню обмінюваної інформації, спілкування слід вважати приватним і втручання в нього у ході провадження негласних слідчих (розшукових) дій вимагає рішення слідчого судді.
Різновидами втручання у приватне спілкування є: аудіо-, відеоконтроль особи; арешт, огляд і виїмка кореспонденції; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; зняття інформації з електронних інформаційних систем. Не буде втручанням у приватне спілкування документування у ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій публічних виступів, масових зборів, мітингів та демонстрацій, де присутні на них особи проголошують певну інформацію відкрито, з метою її оприлюднення та розповсюдження. Не становитиме також втручання у приватне спілкування аудіо-, відеоконтроль дій та розмов осіб, що перебувають у місцях тимчасового утримання затриманих за підозрою у вчиненні злочину, місцях позбавлення волі, оскільки такі заходи спрямовані на забезпечення внутрішнього режиму цих установ [18, c.29].
Кримінальний процесуальний закон містить заборону на втручання у приватне спілкування захисника, священнослужителя з підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим. Це означає, що негласні слідчі (розшукові) дії, спрямовані на втручання у приватне спілкування захисника, священнослужителя із підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим, у кримінальному провадженні не проводяться з метою забезпечення адвокатської таємниці та таємниці сповіді.
.3 Збереження інформації
Якщо прокурор мас намір використати під час судового розгляду як доказ інформацію, отриману внаслідок втручання у приватне спілкування, або певний її фрагмент, він зобовязаний забезпечити збереження всієї інформації або доручити слідчому забезпечити збереження.
За результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій може бути отримано інформацію, що вказує на ознаки вчинення в діях окремих осіб злочину. Ця інформація документується у порядку, встановленому законом та відомчими нормативними актами органів, що мають право ведення оперативно-розшукової діяльності. Після закінчення негласних слідчих дій за їх результатами складається протокол, який разом з відповідними додатками підлягає використанню у доказуванні на судових стадіях кримінального провадження. Додатками до протоколу є, як правило, предмети і документи, або певні носії інформації. З метою забезпечення представлення стороною обвинувачення до суду як доказів додатків до протоколу про проведення негласних слідчих дій, прокурор повинен застосувати заходи щодо їх збереження [9, c.242].
Додатки до протоколу про проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть зберігатися у прокурора, або у випадках, якщо це неможливо, в органі, що здійснював забезпечення безпосереднього виконання негласних слідчих (розшукових) дій. Із цією метою прокурор приймає рішення та повідомляє орган досудового розслідування про необхідність забезпечення заходів зі збереження матеріальних носіїв інформації, отриманих за результатами проведення конкретної негласної слідчої (розшукової) дії.
Збереження інформації, отриманої внаслідок втручання у приватне спілкування, з дотриманням вимог КПК повинно забезпечуватись прокурором. Прокурор може доручити слідчому забезпечити збереження цієї інформації в порядку, визначеному КПК.
.4 Аудіо-, відео контроль особи
Аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, повязані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування. 3 метою розкриття та розслідування злочинів органами досудового розслідування можуть проводитись негласні слідчі (розшукові) дії з аудіо- та відеоконтролю особи.
Аудіоконтроль та відеоконтроль особи є негласними слідчими (розшуковими) діями, що повязані із втручанням у приватне спілкування цих осіб та обмежують їх конституційні права, задекларовані статтями 30, 32 Конституції України. Шляхом аудіо,- та відеоконтролю особи може здійснюватися спостереження за діями та розмовами окремих осіб у житлі або іншому володінні особи або ж в інших приміщеннях, транспортних засобах, інших місцях, що не є житлом чи іншим володінням особи. Аудіоконтроль особи полягає у прослуховуванні та фіксації розмов, що відбуваються у зазначених обєктах. Негласні слідчі (розшукові) дії із аудіоконтролю особи проводяться за допомогою спеціальних технічних засобів фіксації інформації. Порядок проведення таких негласних (розшукових) слідчих дій визначається відомчими нормативно-правовими актами. Аудіоконтроль особи може проводитись як безпосередньо слідчим, що розслідує злочин, а також за його дорученням уповноваженими оперативними підрозділами. Аудіоконтроль особи може здійснюватися епізодично (на час відвідування цією особою певних місць, проведення зустрічей) або безперервно, на проміжок часу, визначений у рішенні слідчого судді, що надав дозвіл на його проведення. Безперервний аудіоконтроль з фіксацією та обробкою отриманої за ним інформації здійснюється, як правило, цілодобово [9, c.254].
Відеоконтроль особи здійснюється технічними засобами, що забезпечують негласне візуальне спостереження за діями, розмовами, поведінкою підозрюваного, обвинуваченого та осіб, що контактують з ними у звязку з їх протиправною діяльністю. Відеоконтроль особи забезпечує не лише негласне спостереження за діями окремих осіб, але й відеозапис та аудіофіксацію інформації, що вказує на ознаки вчинення протиправних діянь. Відеоконтроль обстановки та дії осіб, їх фіксація може здійснюватися в житлі або іншому володінні особи, а також у приміщеннях, транспортних засобах та інших місцях, які не відносяться до житла та не є іншим володінням особи. Відеоконтроль особи, як правило, здійснюється за участю спеціальних підрозділів, що забезпечують упровадження та експлуатацію спеціальних технічних засобів. Проведення цього заходу дозволяє виявляти та фіксувати інформацію, що свідчить про підготовку або вчинення окремими особами тяжких та особливо тяжких злочинів; зясовувати місця збереження предметів, документів, а також інших матеріалів, що становлять інтерес для органів досудового розслідування. Відеозапис дозволяє більш детально вивчити дії контрольованих осіб, одержувати зображення предметів, що знаходяться у контрольованому обєкті, - тобто отримувати максимально обєктивну інформацію, що стосується протиправної діяльності підозрюваного або обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення [13, c.83].
За результатами проведення аудіо-, та відеоконтролю особи складається протокол, який з матеріальними носіями зафіксованої інформації у встановленому законом порядку передасться прокурору для використання у доказуванні у кримінальному провадженні.
.5 Накладення арешту на кореспонденцію
Накладення арешту на кореспонденцію особи, що підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, є негласною слідчою (розшуковою) дією, що проводиться у виняткових випадках за рішенням слідчого судді у порядку, визначеному статтями 246, 248, 250 КПК. КПК надає право здійснювати огляд та виїмку кореспонденції. Зі змісту статті вбачається, що така негласна слідча (розшукова) дія не потребує отримання окремої ухвали слідчого судді на її проведення. Слідчий у межах, визначених ухвалою слідчого судді, здійснює виїмку відповідної кореспонденції або обмежується зняттям копій чи отримання зразків з відповідних відправлень. Таким чином, слідчий, за погодженням з прокурором, або прокурор у своєму клопотанні про отримання дозволу слідчого судді на проведення негласної слідчої (розшукової) дії «Накладення арешту на кореспонденцію», поряд з іншими вимогами ст. 248 КПК, повинен передбачити необхідність проведення огляду та виїмки кореспонденції. Кореспонденцією є листи всіх видів, бандеролі, посилки, поштові контейнери, перекази телеграми, інші матеріальні носії передання інформації між особами [5, c.355].
Дозвіл на накладення арешту на кореспонденцію окремих осіб може бути наданий у випадках, якщо органи досудового розслідування мають обґрунтовані підстави вважати, що в листах, телеграмах, посилках та іншій телеграфно-поштовій кореспонденції підозрюваного, обвинуваченого можуть міститися предмети або документи, що мають доказове значення у кримінальному провадженні. Після закінчення строку, визначеного в ухвалі слідчого судді, накладений на кореспонденцію арешт вважається скасованим і затримана на установі звязку кореспонденція, яка не була вилучена слідчим, підлягає негайному відправленню адресату. Арешт також може бути скасований за рішенням прокурора, що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, якщо у накладенні арешту на кореспонденцію відпала необхідність.
2.6 Огляд і виїмка кореспонденції
Під оглядом слід розуміти обстеження кореспонденції з метою перевірки, контролю, виявлення ознак злочину. Виїмка кореспонденції - вилучення у встановленому законом порядку кореспонденції, яка знаходиться в установах звязку та може мати доказове значення у кримінальному провадженні. Огляд і виїмка кореспонденції слідчим може бути проведена на підставі ухвали слідчого судді, якою накладено арешт на кореспонденцію. Процесуальний огляд затриманої кореспонденції проводиться в установі звязку, якій доручено здійснювати контроль і затримувати цю кореспонденцію. Участь в огляді арештованої кореспонденції бере представник установи звязку, слідчий може також запросити спеціаліста, що сприятиме у проведенні цієї слідчої дії. У присутності зазначених осіб слідчий вирішує питання про відкриття й оглядає затриману кореспонденцію. З метою забезпечення конспірації цієї негласної слідчої (розшукової) дії арештована кореспонденція має бути відкрита в такий спосіб, що забезпечує цілісність упаковки і відсутність будь-яких ознак доступу до кореспонденції органами досудового розслідування, що забезпечується кваліфікованим спеціалістом.
Якщо в арештованій кореспонденції виявлено предмети, речовини або документи, що мають значення для досудового розслідування, слідчий у межах, визначених ухвалою слідчого судді, здійснює виїмку відповідної кореспонденції, за умови, що такі дії не зашкодять меті кримінального провадження, та вилучені предмети і документи можуть використовуватися у доказуванні. Якщо у затриманій кореспонденції не було віднайдено предметів, документів, чи інших матеріальних обєктів, що мають значення для досудового розслідування, слідчий дає вказівку про повернення арештованого відправлення до загального поштового потоку. Керівники та працівники установ звязку зобовязані сприяти проведенню цієї негласної слідчої (розшукової) дії і не розголошувати факт її проведення чи отриману за ними інформацію [5, c.363-364].
2.7 Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж
Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без відома осіб, які використовують засоби телекомунікацій для обміну інформацією. Воно здійснюється за ухвалою слідчого судді та у випадках, якщо іншим шляхом отримати інформацію з метою розслідування злочину неможливо. Зняття інформації із транспортних телекомунікаційних мереж забезпечує контроль, конспіративне перехоплення та фіксацію з використанням технічних засобів телефонних розмов, що передаються засобами стаціонарного та рухомого (мобільного звязку), а також інших даних, що передаються каналом звязку, який контролюється (факс, модемний звязок). Під зняттям інформації з транспортних телекомунікаційних мереж розуміється спостереження, відбір та фіксація змісту інформації уповноваженими оперативними підрозділами із використанням у встановленому законодавством порядку відповідних технічних засобів, а також одержання, перетворення і фіксація різних видів сигналів, що передаються каналами звязку [16, c.32].
Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж полягає у проведенні із застосуванням відповідних технічних засобів спостереження, відбір та фіксація змісту інформації, яка передається особою та має значення для досудового розслідування, одержання, перетворення і фіксація різних видів сигналів, що передаються каналами звязку. Не виключено, що така інформація може включати дані про взаємозєднання телекомунікаційних мереж. Негласна слідча (розшукова) дія зі зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж може проводитись також з метою конспіративної фіксації та відтворення у формі, придатній для автоматизованої обробки компютерими засобами даних, що передаються мережею Інтернет та іншими мережами передачі даних. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з метою контролю та фіксації інформації, що передається через Інтернет та іншими мережами передачі даних, може здійснюватись за ідентифікаційними ознаками аналогічними тим, за якими проводиться контроль за телефонними розмовами. За результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж може бути зафіксована інформація, що вказує на ознаки кримінального правопорушення в діях підозрюваного, обвинуваченого, а також відомості про протиправну діяльність окремих осіб, що контактували із цими особами через канали телекомунікаційної мережі у проміжок проведення негласної слідчої (розшукової) дії.
Безпосереднє виконання негласної слідчої (розшукової) дії зі зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж покладається на уповноважені підрозділи органів внутрішніх справ та органів безпеки. Кримінальний процесуальний закон покладає на керівників та працівників операторів телекомунікаційного звязку обовязок сприяти виконанню дій із зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, вживати необхідних заходів щодо нерозголошення факту проведення таких дій та змісту отриманої інформації, а також з метою забезпечення подальшого використання у кримінальному судочинстві, зберігати отриману інформацію в незмінному вигляді [20, c.2-3].
Протоколи щодо проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, аудіо - або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення, речі і документи або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.
.8 Дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів
З метою забезпечення проведення окремих негласних слідчих (розшукових) дій, регламентованих КПК, можуть застосовуватися спеціальні технічні засоби фіксації інформації. Нерідко для відтворення інформації, отриманої за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, на етапі огляду і дослідження слідчим її матеріальних носіїв потрібна участь спеціаліста, який надасть допомогу в експлуатації технічних засобів та (або) забезпечить розшифровку зафіксованої інформації. Відповідно до КПК спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Технічні засоби фіксації інформації використовуються в основному для проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, зняття інформації з електронних інформаційних систем та (або) їх частин, аудіоконтролю, відеоконтролю місця, аудіоконтролю, відеоконтролю особи. За результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій формуються носії інформації, що фіксують звукозапис, відеозапис, перебіг дій, подій, розмов, звуків тощо або містять електронні копії друкованих документів чи повідомлень, що передавались засобами звязку.
Слідчий вивчає зміст зафіксованої за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій інформації, про що складає протокол. Вивчення змісту інформації відбувається, як правило, шляхом перегляду або прослуховування інформації, зафіксованої на носіях. Технічні засоби, що застосовувалися під час проведення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій, а також первинні носії отриманої інформації повинні зберігатися до набрання законної сили вироком суду. Носії інформації та технічні засоби, за допомогою яких отримано інформацію, можуть бути предметом дослідження відповідних спеціалістів або експертів [8, c.292-293].
2.9 Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи
Проникнення до житла, іншого володіння особи, публічно недоступних місць здійснюється з метою розкриття та розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину, якщо в інший спосіб отримати інформацію неможливо. Проникнення здійснюється негласно, тобто приховано від осіб, що є їх власниками користувачами або розпорядниками цих обєктів, а також їх близького оточення. З метою організаційно-технічного забезпечення цієї негласної слідчої дії до участі в її проведенні можуть залучатися спеціалісти. Негласне проникнення до житла, іншого володіння, публічно недоступних місць полягає у системі дій, спрямованих на негласний огляд та обстеження вказаних обєктів, і передусім здійснюється з метою виявлення і фіксації слідів вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, речей і документів, що мають значення для досудового розслідування. Виявлені в ході негласного проникнення предмети, документи не вилучаються. У межах проведення цієї негласної слідчої дії сліди вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину можуть фіксуватися шляхом фото-, відеозйомки, виготовлення відтисків, відбитків, зліпків тощо. Надалі матеріальні носії цієї інформації виступають додатками до протоколу про проведення цієї негласної слідчої дії. Негласне проникнення та обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи відповідно до положень КПК проводиться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку, передбаченому КПК. Особливості організації та проведення обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи передбачають залучення спеціально уповноважених оперативних підрозділів на підставі письмового доручення, наданого у порядку, визначеному КПК. За результатами обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи складається протокол про проведення всіх виконаних дій та їх результатів, який протягом двадцяти чотирьох годин з моменту припинення цієї негласної слідчої дії передається прокурору [12, c.67-68].
2.10 Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу
Установлення місцезнаходження радіоелектронного пристрою полягає у застосуванні спеціальних технічних засобів, що забезпечують дистанційну локалізацію місцезнаходження пристрою системи радіозвязку, без розкриття змісту повідомлень, що передаються цими засобами, чи іншого радіовипромінювального пристрою. Організація та проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії безпосередньо не обмежує конституційні права та свободи людини і громадянина, оскільки її обєктом є технічний засіб, а не фізична особа. Окрім того, під час установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу не контролюється будь-яка інформація, що передається засобами звязку, чи інша інформація, якою обмінюються особи, що перебувають у приміщенні, де знаходиться радіоелектронний засіб. Тому відповідно до вимог цієї статті проведення зазначеної негласної слідчої (розшукової) дії не є винятковим та допускається у розслідуванні злочинів будь-якого ступеня тяжкості. Безпосереднє встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу здійснюється із застосуванням спеціальних технічних засобів уповноваженими спеціалістами оперативних підрозділів. За результатами проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії може бути встановлене місцезнаходження кінцевого обладнання рухомого (мобільного) звязку, яке використовується особою, підозрюваною або причетною до вчинення злочину, інших радіовипромінювальних пристроїв, активованих у мережах операторів рухомого (мобільного) звязку тощо [4, c.220].
Проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії забезпечує отримання даних, що сприятимуть оперативному розшуку особи, підозрюваної у причетності до вчинення злочину, за рахунок встановлення місцезнаходження його персональної радіостанції стільникового радіозвязку. Проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії забезпечує можливість установлення місцезнаходження у визначений проміжок часу радіоелектронних засобів та інших радіовипромінювальних пристроїв, активованих у мережах операторів рухомого (мобільного) звязку, що належать або використовувались особами, які можуть бути причетними до вчинення злочину, визнані потерпілими або свідками; або поточні координати такого радіоелектронного засобу у просторі і часі.
Встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, який використовується окремою особою, як правило, здійснюється з метою реалізації окремих завдань кримінального провадження, зокрема, забезпечення проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, або ж заходів із затримання підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину. З метою організації та проведення цих негласних слідчих (розшукових) дій уповноваженими підрозділами застосовуються спеціальні технічні засоби отримання інформації.
За результатами проведення цієї негласної слідчої (розшукової") дії слідчий або уповноважений співробітник оперативного підрозділу, якому було доручено проведення установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу на підставі ст. 246 КПК, складає протокол відповідно до вимог статей 104, 106, 252 КПК, у якому описуються результати проведення зазначеної слідчої дії, а в необхідних випадках до нього долучаються додатки. Протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії з додатками не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту припинення цієї дії передається прокурору. Прокурор вживає заходів щодо збереження отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні [8, c.306].
.11 Спостереження за особою, річчю або місцем
Під спостереженням за особою, річчю або місцем, законодавцем розуміється візуальне спостереження, що проводиться за цими обєктами у публічно доступних місцях із застосуванням фото - і відеозйомки, спеціальних технічних засобів для спостереження (оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів тощо). Мета проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії, полягає у пошуку, фіксації і перевірці під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину, відомостей про особу та її поведінку або тих, з ким ця особа контактує; певної речі чи місця у публічно доступних місцях, що має відношення до вчинення кримінального правопорушення. Одержані за результатами цієї негласної слідчої (розшукової) дії відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини, якщо вони не містять інформації про вчинення заборонених законом дій, зберіганню не підлягають і знищуються під контролем прокурора.
За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, у якому послідовно, у хронологічному порядку із зазначенням точного часу, а також місця події міститься опис результатів візуального спостереження. Додатками до протоколу спостереження за особою, річчю, місцем можуть бути фотографії, відеоматеріали, письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні цієї негласної слідчої (розшукової) дії, стенограми, аудіозапис, фототаблиці, схеми, зліпки, носії компютерної інформації тощо.
Спостереження за особою здійснюється за ухвалою слідчого судді відповідно до вимог КПК. Клопотання про проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії виноситься слідчим за погодженням з прокурором або прокурором та подається на розгляд слідчого судді, який виносить ухвалу про надання дозволу на проведення спостереження за особою, річчю, місцем або відмову в цьому [5, c.388].
.12 Аудіо-, відеоконтроль місця
Аудіо-, відеоконтроль місця може здійснюватися під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину і полягає у здійсненні прихованої фіксації відомостей за допомогою аудіо -, відеозапису всередині публічно доступних місць, без відома їх власника, володільця або присутніх у цьому місці осіб, за наявності відомостей про те, що розмови і поведінка осіб у цьому місці, а також інші події, що там відбуваються, можуть містити інформацію, яка має значення для кримінального провадження. Проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії, здійснюється шляхом встановлення спеціальних технічних засобів у публічно доступних місцях за наявності відомостей про те, що розмови і поведінка осіб у цьому місці, а також інші події, що там відбуваються, мають значення для кримінального провадження. Аудіо-, відеоконтроль місця може проводитись також у місцях імовірного перебування або появи осіб, які підозрюються у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, з метою фіксації інформації, що може використовуватись у доказуванні на досудовому розслідуванні та в суді.
Аудіо-, відеоконтроль місця відрізняється від аналогічної негласної слідчої (розшукової) дії із аудіоконтролю та відеоконтролю особи передусім місцем її проведення, а також організаційно-тактичними особливостями здійснення. Ця негласна слідча (розшукова) дія може проводитись у громадських місцях та в місцях загального користування, доступ до яких необмежений, тобто всередині публічно доступних місць, до яких можна увійти або в яких можна перебувати на правових підставах без відома їх власника, володільця або присутніх у цьому місці осіб [17, c.441].
Проведення зазначеної негласної слідчої (розшукової) дії забезпечується працівниками уповноважених оперативних підрозділів, а отримані результати фіксуються на матеріальні носії та можуть використовуватись як додатки до протоколів про їх проведення для доказування у кримінальному провадженні.
.13 Контроль за вчиненням злочину
Контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться в таких формах: контрольована поставка; контрольована та оперативна закупка; спеціальний слідчий експеримент; імітування обстановки злочину.
Контроль за вчиненням злочину не проводиться, якщо внаслідок таких дій неможливо повністю запобігти: посяганню на життя або заподіянню особі (особам) тяжких тілесних ушкоджень; поширенню речовин, небезпечних для життя багатьох людей; втечі осіб, які вчинили тяжкі чи особливо тяжкі злочини; екологічній або техногенній катастрофі.
Контрольована поставка - це комплекс організаційних гласних і негласних заходів, які проводяться уповноваженими підрозділами державних органів, у тому числі у взаємодії з іншими державними органами, спрямованих на встановлення контролю за переміщенням (увезенням, вивезенням, транзитом) територією України будь-яких товарів, предметів та речовин, з метою забезпечення безпеки такого переміщення; виявлення причетних до підготовки та вчинення злочину фізичних та юридичних осіб, документування їх протиправних діянь.
Контрольована закупка полягає в укладенні удаваної угоди щодо придбання за плату товару або надання послуги особі, що обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину.
Оперативна закупка - негласна слідча (розшукова) дія, повязана з негласним придбанням у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності товарів, предметів та речовин, заборонених або обмежених для обігу, а також речей, які є засобом, знаряддям або предметом вчинення злочину, з метою виявлення та документування фактів злочинних діянь.
Спеціальний слідчий експеримент - дія, яка полягає у штучному створенні умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, для перевірки спрямованості намірів особи, у діях якої наявні окремі ознаки вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, та спостереженні за її поведінкою.
Імітування обстановки злочину - це різновид контролю за вчиненням злочину, що полягає у сукупності підпорядкованих єдиному плану заходів, що відбувається з використанням спеціальних засобів, які відтворюють ситуацію вчинення злочину, з метою створення відповідних умов для спонукання особи (чи групи осіб), яка готує вчинення або вчиняє злочинні дії, до поведінки, що охоплюється її умислом і одночасно дозволяє запобігти, попередити чи розслідувати тяжкі та особливо тяжкі злочини проти особи, суспільства та держави [17, c.453-454].
Особливими умовами провадження цієї негласної слідчої (розшукової) дії є те, що під час підготовки та проведення контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона б не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем
За результатами контролю за вчиненням злочину складається протокол, додатками до якого можуть бути речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується затриманням підозрюваного та відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.
Контроль за вчиненням злочину може бути внутрішньодержавним, тобто за злочинами, що підготовлюються або вчиняються на території України, а також транзитним, яким є контроль за підготовкою та вчиненням злочинів, що повязані із перетином державного кордону України, а саме незаконним переміщенням через територію України транзитом, ввезенням до України або вивезенням за межі України речей, вилучених з вільного обігу, або інших речей чи документів, що здійснюється у порядку, передбаченому законодавством, за домовленістю з відповідними органами іноземних держав або на підставі міжнародних договорів України [9, c.303].
2.14 Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації
Виконання такого спеціального завдання, як негласна слідча (розшукова) дія, здійснюється на підставі постанови слідчого, погодженої з керівником органу досудового розслідування, або постанови прокурора із збереженням у таємниці достовірних відомостей про особу. Виконання спеціального завдання не може перевищувати шість місяців, а в разі необхідності строк його виконання продовжується слідчим за погодженням з керівником органу досудового розслідування або прокурором на строк, який не перевищує строку досудового розслідування. Для забезпечення розкриття й розслідування тяжких або особливо тяжких злочинів можуть бути отримані відомості, речі і документи, які мають значення для досудового розслідування. З цією метою особа, яка відповідно до закону виконує спеціальне завдання, конфіденційно бере участь в організованій групі чи злочинній організації. Забороняється залучати до виконання цієї негласної слідчої (розшукової) дії медичних працівників, священнослужителів, адвокатів, нотаріусів, журналістів, якщо таке співробітництво буде повязане із розкриттям конфіденційної інформації професійного характеру.
Проникнення в організовану злочинну групу чи злочинну організацію - це негласна слідча (розшукова) дія, яка полягає у комплексі заходів спрямованих на впровадження співробітника уповноваженого органу або особи, яка конфіденційно з ним співпрацює, в організовану групу або злочинну організацію з мстою виявлення, попередження чи розкриття їх злочинної діяльності, а також впливу на членів кримінального середовища для припинення їх злочинної діяльності [8, c.338].
Введення негласного співробітника в організовані злочинні угруповання здійснюється за наявності відомостей про організовану злочинну діяльність. Введення штатного негласного працівника або іншої особи в злочинне середовище потребує проведення таких організаційних заходів, як підбір і підготовка кандидата на впровадження, оперативне прикриття особи, що виконує завдання із розкриття злочинної діяльності організованої злочинної групи чи організації та здійснення управління його діяльністю, матеріальне й технічне забезпечення негласної слідчої (розшукової) дії, адаптація особи, після завершення виконання спеціального завдання до життя у звичайних умовах. Для виконання поставленого завдання негласний співробітник під легендою прикриття може вступати в трудові, цивільно-правові та інші відносини. Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30.06.1993 р. надає право використовувати з цією ж метою учасників організованих злочинних угруповань [2].
Виконання спеціального завдання як негласна слідча (розшукова) дія здійснюється на підставі постанови слідчого, погодженої з керівником органу досудового розслідування або постанови прокурора із збереженням у таємниці достовірних відомостей про особу. Слідчий або прокурор, отримавши відомості про підготовлюваний, вчинюваний або вчинений членами організованого злочинного угруповання тяжкий чи особливо тяжкий злочин з урахуванням наявного часу визначає можливості уведення під легендою прикриття в конкретну організовану групу чи злочинну організацію штатного або нештатного негласного співробітника, особи, що на конфіденційній основі співробітничає з уповноваженими органами. На цьому етапі здійснюється відпрацювання спеціального завдання особі, що виступатиме виконавцем цієї негласної слідчої (розшукової) дії [6, c.231].
Негласне отримання зразків для порівняльного дослідження є негласною слідчою (розшуковою) дією, яка полягає у виявленні, вилученні, фіксації (консервації) матеріальних носіїв юридично значимої інформації як обєктів подальшого порівняльного дослідження з метою вирішення конкретних завдань досудового розслідування. негласне отримання зразків для порівняльного дослідження може бути проведене лише у випадку, якщо їх отримання у порядку, визначеному ст. 245 КПК, може завдати значну шкоду інтересам досудового розслідування. За змістом цієї норми закону збір зразків для порівняльного дослідження може відбуватися тоді, коли проведення експертизи з міркувань забезпечення конспіративності ведення досудового розслідування на цьому етапі його ведення недоцільно, оскільки може негативно вплинути на його хід. Сутність дій із негласного отримання зразків для порівняльного дослідження полягає у виявленні та фіксації необхідних зразків співробітниками уповноважених органів, достатніх для проведення порівняльного дослідження та отримання висновку спеціаліста. Це може бути вилучення відповідних обєктів матеріального світу, зняття копій документів, їх фотографування тощо [5, c.431].
Негласне отримання зразків здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за клопотанням прокурора, або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, у порядку, передбаченому КПК. За результатами проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, у якому зазначається кількість та опис певної речовини (рідини, матеріалу), взятої як зразок, умови, в яких відбувався збір зразка, застосовувані технічні засоби та їх характеристики тощо. До протоколу можуть додаватися предмети, документи, звуко- та відеозаписи, а також інші технічні носії інформації. Якщо втрачається необхідність зберігати таємницю щодо факту дослідження зразків, отриманих негласно, повторне отримання зразків здійснюється відкрито згідно з правилами КПК.
2.16 Використання конфіденційного співробітництва
Під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених КПК.
Організація та проведення негласних слідчих (розшукових) дій у своїй переважній більшості повязана із використанням конфіденційного співробітництва. Конфіденційне співробітництво - це негласні відносини, що встановлюються уповноваженими органами з повнолітньою дієздатною особою (громадянином України, іноземцем або особою без громадянства) і на засадах добровільності та конспіративності використовуються для вирішення завдань кримінального провадження. Особи, що підтримують відносини із зазначеними органами, можуть надавати допомогу і сприяння, забезпечувати умови проведення окремих негласних слідчих (розшукових) дій, а також брати особисту участь у їх здійсненні. Правові засади відносин конфіденційного співробітництва визначаються законодавством України. Слідчий мас право використовувати інформацію, отриману від осіб, з якими встановлене конфіденційне співробітництво під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, або залучати їх до проведення таких дій [17, c.490].
Забороняється залучати до виконання негласних слідчих (розшукових) дій осіб із числа медичних працівників - стосовно осіб, які є їх пацієнтами, священнослужителів - стосовно їх прихожан, адвокатів - стосовно їх клієнтів, а також нотаріусів та журналістів, якщо таке співробітництво буде повязане з розкриттям конфіденційної інформації професійного характеру. Недотримання такої заборони під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій є підставою для визнання отриманих за їх результатами фактичних даних недопустимими доказами [17, c.503].
Висновки
Отже, роблячи висновки з усього вищевикладеного, слід підкреслити наступне: Кримінальний процесуальний кодекс України, прийнятий 13 квітня 2012 року, закріплює систему негласних слідчих (розшукових) дій, що забезпечуватимуть можливості органам досудового розслідування прихованого здобуття інформації про підготовлюваний або вчинений злочин. Негласні слідчі (розшукові) дії, закріплені главою 21 КПК.
Негласні слідчі дії - це різновид слідчих (розшукових) заходів, тобто дій, спрямованих на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, відомості про факт і методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених КПК. Негласні слідчі дії проводять у разі, якщо відомості про злочин і особу, яка його вчинила, неможливоотримати іншим способом. Аналіз положень КПК свідчить про те, що такі слідчі дії проводять без відома особи, щодо якої їх здійснюють. Негласними слідчими діями, відповідно КПК України, є аудіо-, відеоконтроль особи; накладення арешту на кореспонденцію; огляд і виїмка кореспонденції; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; зняття інформації з електронних інформаційних систем; обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи; установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу; спостереження за особою, річчю або місцем; аудіо-, відеоконтроль місця; контроль за вчиненням злочину; виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації; негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження.
Субєктами проведення негласних слідчих (розшукових) дій є: слідчий суддя, слідчий, що веде досудове розслідування, прокурор, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, керівник органу досудового розслідування, оперативний підрозділ, що виконує доручення слідчого на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Субєктами проведення негласних слідчих (розшукових) дій з метою забезпечення їх організації та здійснення може використовуватись допомога та сприяння осіб, що співпрацюють із правоохоронними органами на засадах конфіденційного співробітництва. Рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій може приймати слідчий, прокурор, а також, у передбачених законом випадках, слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором.
Метою проведення негласних слідчих (розшукових) дій є пошук та фіксація фактичних даних, що підлягають використанню у доказуванні на досудових та судових стадіях кримінального провадження, також для розшуку осіб, що безвісно зникли, або переховуються від органів досудового розслідування та суду або ухиляються від відбування кримінального покарання. Проведенням негласних слідчих (розшукових) дій також забезпечується розшук предметів, документів, що можуть використовуватись у кримінальному провадженні як докази.
Список використаних джерел
Кримінальний процесуальний кодекс України, від 13.04.2012 р., № 4651-VI .
Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність», від 18.02.1992 р., № 2135-XII.
Басай В.Д. Актуальні проблеми кримінального процесу та криміналістики: Навчальний посібник для підготовки магістрів - правознавців / Міністерство освіти і науки України. Прикарпатський університет ім. В.С.Стефаника. - Івано-Франківськ: «Плай», 2002. - 349 с.
Дідоренко Е. Деякі проблеми теорії та практики кримінального процесу // вісник Академії правових наук України: Право. - Харків, 2003. - 720 с.
Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. / за ред. Гончаренко В.Г., Нора В.Т., Шумила М.Є. - Х.: Право, 2012. - 844 с.
Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. Посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 576 с.
Кримінально-процесуальне право України: підручник / Ю.М. Грошевий, В.М. Хотенець, О.Г. Шило, О.В. Капліна та ін. / за ред. Ю.М. Грошевого та В.М. Хотенця. - Х.: Право, 2000, - 455 с.
Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За загальною редакцією професорів В.Г. Гончаренка, В.Т.Нора, М.Є. Шумила. - К.: Юстініан, 2012. - 1328 с.
Кримінальний процес : підручник / за ред. Ю.М. Грошевого та О.В.Капліної. - Х. : Право, 2010. - 608 с.
Кримінальний процес України: Навчальний посібник для підготовки до іспиту / За заг. ред. Ю.П. Аленіна. - Х.: ТОВ «Одіссей», 2010. - 328 с.
Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посібник. - К.: Істина, 2007. - 456 с.
Літвінова І. Ф. Забезпечення недоторканості житла чи іншого володіння особи в кримінальному процесі / Літвінова І. Ф. - К. : О. С. Ліпкан, 2012. - 230 с.
Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальна регламентація слідчих дій: / Л.М.Лобойко, А.П.Черненко. - Дніпропетровськ: Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2006. - 168 с.
Озерський І.В. Кримінальний процес України: Навчальний посібник / М-во освіти і науки України. Міжгалузевий ін-т. управління. - К., 2003. - 399с.
Скулиш Є. Негласні (розшукові) слідчі дії за новим кримінально проіесуальним законодавством. Вісник національноїакадемії прокуратури України, - 2012, - 23 с.
Стахівський С. М. Слідчі дії як засоби збирання доказів: [наук.-практ. посіб.] / Стахівський С. М. - К. : Атіка, 2009. - 64 с.
Тацій В.Я. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. За загальною редакцією В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова; «Право»: 2012, - 1432 с.
Удалова Л.Д. Кримінальний процес України: загальна частина: Конспект лекцій / МВС України. НАВСУ. Кафедра кримінального процесу. - К., 2001. - 100 с.
Удалова Л. Д. Практикум з кримінального процесу: [навч. посіб.] / Удалова Л. Д., Рожнова В. В., Шпотаківська О. В. - К. : КНТ, 2010. - 360 с.
Фаринник В. Негласні слідчі (розшукові) дії // ЮВУ №26, - 10.07.2012, - 4 с.
Чаплинський К. О. Тактика проведення окремих слідчих дій: / Чаплинський К. О. - Дніпропетровськ : Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2006. - 308 с.