Водний басейн

Водний басейн

Вступ

річка екзогенний артезіанський гідрогеологічний

Використання водних ресурсів без дотримання екологічних вимог в процесі економічного та соціального розвитку України призвело до корінної перебудови водних систем, зниження стійкості екосистем річкових басейнів, їх здатності до самоочищення і самовідновлення.

Проблеми водогосподарського комплексу обумовлені, в першу чергу, кардинальними змінами інституційних умов у державі, послабленням системи державного управління, багаторазовим зменшенням обсягів фінансування водогосподарських заходів щодо забезпечення його екологобезпечного функціонування й розвитку. Критичне зношення основних фондів водного господарства є причиною негативних наслідків у сфері водозабезпечення, а збиток, нанесений об'єктам економіки та населенню в цьому зв'язку, значно перевищує суму коштів, необхідних для їх попередження.

В сучасних умовах особливої актуальності набуває проблема раціонального водокористування, коли потреби населення і галузей економіки повинні задовольнятись в повній мірі зі збереженням якості і природного відтворення водних джерел.

Виникає необхідність подальшого поглиблення комплексної оцінки рівня водоспоживання, визначення шляхів збалансованого водокористування, розробки основних напрямів управління водними ресурсами, що дозволить захистити водні екосистеми, середовище існування людини і саму людину від негативних наслідків сьогодення.

1. Екологічні проблеми та використання поверхневих вод

.1 Ресурси використання поверхневих вод Рівненщини

Рівненська область відноситься до порівняно невеликої кількості поліських та прикарпатських областей України, що лежить у так званій «зоні надмірного зволоження». Дійсно, у середній по водності рік загальний об'єм поверхневого стоку, що формується на території області, становить 1,72 км, забезпечуючи понад 1440м³ води на кожного мешканця, а з урахуванням загальних ресурсів прісних підземних вод середнє подушне водо забезпечення на Рівненщині помітно перевищує такі показники по державі в цілому. Проте у маловодні періоди, які повторюються на території області в середньому один раз на чотири роки, об'єм місцевого поверхневого стоку зменшується до 1,04 км, а в особливо маловодні роки навіть до 0,562 км; і в такі роки водозабезпеченість Рівненщини не перевищує середньо державних значень.

З наведеного вище зрозуміло, що за наявними водними ресурсами описувана територія навряд чи може бути віднесена до «зони надмірного зволоження». Якщо ж урахувати, що значна кількість води збирається Для народногосподарських та побутових потреб населення, а також те, що наведена картина природного водного балансу суттєво порушується антропогенними перетвореннями, стає очевидним, що наявні водо запаси дозволяють говорити лише про достатнє водо забезпечення області.

Протягом 1993 року для потреб народного господарства і населення області було забрано 229,8 млн. м води, у тому числі з поверхневих джерел - 116,30 млн. м³, кар'єрних - 9,71 млн.м³. При цьому необоротне споживання (вода, що після використання не повертається у водойми) становило 101,9 млн.м³. Серед основних водокористувачів області виділяється промисловість, підприємствами якої використовується 38,9% загального об'єму забраної води.

У сільському господарстві використовувалося майже 36,4% загального водозабору області, у комунальному господарстві - 23,4%. На інші народногосподарські потреби було використано близько 1,3%.

Одним із головних недоліків в організації раціонального використання водних ресурсів є порушення системи обліку споживання води. Через відсутність водовимірювальних приладів на водозаборах майже 60% промислових і до 90% сільськогосподарських підприємств користуються водою на свій розсуд, далеко не завжди дотримуючись установлених норм водокористування.1.2 Характеристика річкового стоку області.

Стік води є найважливішою гідрологічною характеристикою, яка через систему різноманітних показників дозволяє оцінити не тільки водність того чи іншого водотоку, але й кількісно виразити умови водоутворення на всій площі водозбору. Стік формується під впливом комплексу найрізноманітніших природних і господарських факторів - клімату, геологічної будови, геоморфологічних та гідрогеологічних умов, заліснення, заболочування, ступеня розораності, гідротехнічних меліорацій тощо.

Кліматичні умови, що визначають водність річки, в першу чергу співвідношення атмосферних опадів і випаровування, по території області змінюються мало, в зв'язку з чим вони впливають не стільки на внутріобласні відмінності у формуванні поверхневого стоку, скільки відбиваються у часовому вимірі, тобто через багаторічні та сезонні коливання стоку.

На поліських річках у середньому за водністю році на весну припадає 50-70% стоку, на літньо-осінній період - 10-15%, а на зиму - 15-30%, в той час як у лісостеповій частині області за рахунок більш інтенсивного підземного живлення помітно зростає доля стоку у літньо-осінній період. На основних водних артеріях області максимальні витрати спостерігаються під час весняної повені, в той час як малі річки найбільше води несуть під час зливових паводків літньо-осіннього періоду. Такі паводки здебільшого мають локальний характер, оскільки зливи охоплюють порівняно невеликі площі.

Територіальні особливості водності річок більшою мірою визначаються гідрогеолого-геоморфологічними, геоботанічними та господарськими умовами. Зменшення водності на ріках області спостерігається підчас літньої межені, коли ріки живляться майже виключно підземними водами.

Підземне живлення неглибоких поліських річок відбувається переважно через ґрунтові води, які залягають близько від поверхні і в зв'язку з тим влітку різко зменшуються витрати або зовсім пересихають. Зокрема, це яскраво проявляється на правих притоках Случі. Податок літньої межені припадає на травень-початок червня, а закінчується вона у третій декаді жовтня. Загальна тривалість літнього меженного періоду на ріках району пересічно становить 130-160 днів.

Твердий стік річок області пов'язаний з ерозійною діяльністю силового змиву, тимчасових і постійних водотоків, а отже прямо зумовлюється водністю потоків, їх кінетичною енергією, характером опадів, особливостями рельєфу. Протягом року мутність води змінюється у широкому діапазоні.

Найвища вона під час повені та паводків, досягаючи 400-800 г./м на головних ріках області і до 1000 г./м на малих ріках.

1.2 Ресурси природних та штучних водойм області

Характерною рисою природи Рівненщини є наявність значної кількості природних та штучних водойм - озер, водосховищ, ставків.

За останніми даними, в області налічується 52 озера, площа водного дзеркала яких становить 1 га і більше. Загальна площа цих природних водойм становить 266,25 км, а сумарний об'єм води в них стає майже 131 млн. м³. Всі озера зосереджені у поліській частині області. Крім того на заплавах крупких річок налічується близько 750 заплавних і старчих водойм, площа яких, як і обриси берегів та водозапаси, може змінюватися з року в рік у досить значних межах.

Саме заплавні озера становлять найчисленнішу генетичну групу природних водойм на Рівненщині. Другу велику групу природних водойм в області становлять карстові озера, уголовини яких утворилися внаслідок розчинної діяльності підземних вод у карбонатних породах. Такі озера відрізняються більшими глибинами, стабільністю підземного живлення, високою якістю води. Касторові озера особливо поширені у північно-західній частині області, де крейдяний фундамент залягає аномально високо і підходить близько до поверхні. Сумнівним є виділення в області озер льодовикового та еолового походження, про що можна знайти згадки в учбовій і навіть науковій літературі, на жаль, не підтверджені геоморфологічним та геологічним матеріалом. На наш погляд, такі озера доцільно відносити до природних водойм мішаного або визначеного ґенезу.

Серед найбільших озер області відзначимо Нобель, Біле, Острівське.

Водосховища являють собою штучні водойми, що створюються при спорудженні водо підпірної греблі в долині річки і призначаються здебільшого для комплексного використання. Серед найбільших водосховищ області згадаємо Хрінницьке на р. Стир та Млинівське р.Іква (Млинівського району), Новомалинське на р. Свитенька (Острозький район), Боберське на р. Бобер (Березнівський район).

Ставки - це найчисленніша група порівняно невеликих штучних водойм, які споруджуються з найрізноманітнішою метою. Ставки займають площу близько 64км² і акумулюють 74, Змлн.м³ води. Особливо поширені ставки рибогосподарського призначення, що належать обласному рибокомбінату, колективним сільськогосподарським підприємствам та цілому ряду окремих установ, підприємств та організацій. Велика кількість ставків знаходиться у занедбаному стані, водойми замулюються і заболочуються, а зрештою і повністю припиняють своє існування.

1.3 Гідрогеологічна характеристика артезіанських басейнів р. Іква

Територія басейну р. Іква становить 2250 км. Річка бере початок у Львівській області, протікає через Тернопільську та Рівненську область. На території Рівненської області вона впадає в р. Стир. На даний час не існує детальної картографії басейну, однак з існуючої статистики Млинівського та Дубенського районів помітно, що 70-80% території водозбору припадає на сільськогосподарські землі, 20% - на лісове господарство, решта - це населені пункти чи заболочені непродуктивні території.

Для вибору раціональної схеми басейнового управління водними ресурсами необхідно знати особливості стану підземних вод зони активного водообміну.

Басейн р. Іква за гідрогеологічним районуванням знаходиться в центральній частині Волино-Подільського артезіанського басейну. Особливістю підземних вод є їх умови формування та транзиту в різних геолого-геоморфологічних зонах: схил Подільського плато, що закінчується Кременецьким кряжем, Малополіська рівнина і Волинська лесова височина.

В межах басейну р.Іква відкарбовані наступні водоносні горизонти та комплекси:

•         Сучасних болотних відкладів;

•        Сучасних алювіальних та алювіально-делювіальних відкладів;

•         Верхньо-четвертинних алювіальних відкладів надзаплавної тераси;

•        Неогенових утворень;

•         Верхньокрейдяних відкладів туринського ярусу;

•         Сеноманських відкладів верхньої крейди;

•         Девонських відкладів;

•         Силурійських відкладів.

На гідрогеологічній карті басейну р.Іква виділено його межі, поширення девонського водоносного комплексу, сеноманського водоносного горизонту, водоносного горизонту у неогенових відкладах та поширення комплексу підземних вод, до яких віднесені болотні, алювіальні та флювіогляціальні водо насичені породи.

Водоносний горизонт сучасних болотних відкладів має значне поширення в межах заплави та надзаплавної тераси, флювіогляціальних відкладів в межах Малого Полісся та на ізольованих пониженнях сучасного рельєфу, де вклинюються води спорадичного існування.

Водомісними породами є торф з прошарками пісків та супісків, потужність якого змінюється від 0,5 до 8,0 м. Глибина залягання болотних вод змінюється від 2,0 до 3,0 м, а на ділянках здренованих осушувальними каналами вона може бути більшою. Доцільно відзначати, що долина р.Іква, починаючи від с. Сананова, що у підніжжі Кременецьких гір, є повністю меліоративною відкритою системою каналів. Вниз за течією р.Іква меліоративні заходи проведені до с. Аршичин Млинівського району. В межах басейну, на ділянках перетину Малого Полісся, в сучасному рельєфі відкарбовані заболочені території флювіогляціальної рівнини.

Живлення водоносного горизонту сучасних болотних відкладів здійснюється за рахунок інфільтрації атмосферних опадів, розвантаження поверхневих вод і підпливу вод з горизонтів, що залягають нижче.

За хімічним складом переважають гідрокарбонатні кальцієві води з мінералізацією 0,33-0,68г/дм, інколи зустрічаються води з мінералізацією Іг/дм, що характеризує наявність осередку техногенного забруднення.

Водоносний горизонт сучасних алювіальних та алювіально-делювіальних відкладів поширении в межах заплави р.Іква, її приток та на дні балок і ерозійних врізів. Водовміщуючими є різнозернисті, з перевагою дрібних, піски, та версту ваті піски з прошарками супісків і суглинків. Середня потужність заплавного алювіалію 5,5 м.

Залягають сучасні алювіальні відклади на породах різнбих генетичних комплексів - морських крейдових і неогенових та неоплейстоценових флювіогляційних. Відсутність витриманих регіональних водотривких товщ обумовлює тісний гідравлічний взаємозв'язок із відкладеними нижче водо насиченими породами. Рівні ґрунтових вод сучасного алювіалію в меженний період встановлюються на глибині до 1,5 м, а у період паводків і повеней піднімаються до донної поверхні. Дебіти свердловин змінюються від 0,015 до 1,0 л/с, при зниженнях рівнів на 1,0-3,5 м.

Живлення горизонту здійснюється за рахунок підпливу вод, залягаючи нижче водоносних горизонтів. Розвантаження вод здійснюється у поверхневу гідрографічну мережу, болотні масиви, а також за рахунок випаровування з поверхні заплави.

За хімічним складом переважають прісні води гідро карбонатного кальцієвого складу.Водоносний горизонт верхньочетвертинних алювіальних відкладів надзаплавної тераси поширений на центральній та північно-західній частині долини р.Іква. Водовміщуючими породами є різнозернисті піски, переважно дрібні, з прошарками суппісків загальною потужністю 12 м. Підстелюються вони верхньокрейдовими відкладами. Глибина залягання вод - 1,5-3,0 м.

За хімічним складом це гідрокарбонатні кальцієві води, кі використовуються місцевим населенням для локального водопостачання.

Водоносний горизонт середньої четвертинних водно льодовикових відкладів поширений в межах Малого Полісся на ділянках його пересічення басейном р.Іква. водовимірюючими породами є піски різного гранулометричного складу, з перевагою дрібних, середньою потужністю до 7,0 м. Зв'язок з підстеляючи ми водоносними горизонтами є тісним.

Води прісні, з мінералізацією до 0,5г/дм³. Живлення горизонту здійснюється за рахунок інфільтрації атмосферних опадів та перетоку вод з верхньокрейдового водоносного горизонту туринського ярусу.

Води середньо-четвертинних воднольодовикових відкладів широко використовуються місцевим населенням для приватного водо забезпечення.

Водоносний горизонт неогенових утворень поширений у південній та південно-східній частині басейну р.Іква. Домінують території північних схилів Подільської височини і дещо обмеженими є вододільні частини Рівненського лесового плато Волинської лесової височини.

З перекриваючими четвертинними породами, що утворюють зону аерації, та підстеляючи ми крейдяними відкладами встановлений тісний взаємозв'язок. Потужність горизонту від 10-15 м до 50-65 м. дзеркало вод займає єдиний рівень. Збільшення потужності водо насичених порід проліковується від долини р. Іква до вододілів.

Водоносний горизонт є невитриманим, оскільки високе його положення на вододільних ділянках території контролюється тренованістю, що виражена наявністю крутих, глибоких ерозійних балок та ярів.

Водовміщуючими породами є дрібні піски, вапняки та кварцово-глауконітові пісківники. Умовами його поширення є наявність у підошві неогенових порід глиняних товщ. Загальна потужність водоносного горизонту змінюється від 0,5 до 15,0 м.

На схилах чисельних ярів та балок, особливо в межах Кременецьких гір відмічається розвантаження водоносного горизонту у вигляді нисхідних джерел. Живлення горизонту здійснюється виключно за рахунок інфільтрації атмосферних опадів, а розвантаження здійснюється яружною мережею і перетоком у нижчезалягаючі крейдові породи.

За хімічним складом неогенові води є гідрокарбонатними кальцієвими з мінералізацією 0,2-0,7г/дм³. Наявність, на окремих ділянках, у водах забруднюючих інгредієнтів органічного походження свідчить про незахищеність горизонту від побутового забруднення.

Водоносний горизонт верхньокрейдових відкладів туринського ярусу у басейні р. Іква має всюдне поширення. Він перекривається четвертинними відкладами різного ґенезу і неогеновою товщею, підстелюється девонськими і силурійськими утвореннями, частково, сеноманськими відкладами.

Літологічно він складений мергелями і крейдою писальною з загальною потужністю до 70 м. У верхній частині розрізу, як правило, Має розвиток зона кольматації, яка утворює місцевий водотривкий шар.

Колекторські властивості мергельно-крейдяної товщі визначені її тріщинуватістю та закарстованістю. Найбільш інтенсивною є тріщинуватість порід з глибини 30-40 м до 60-70 м від поверхні землі, нижче тріщини згасають. На при вододільних ділянках тріщинуватість крейди є незначною, а в межах річкової долини р.Іква вона збільшується. В басейні р.Іква цей водоносний горизонт є основним для забезпечення великих населених пунктів водою питної якості.

За хімічним складом води мергельно-крейдяної товщі є гідрокарбонатними кальцієвими з вмістом важливих мікрокомпонентів, що дає змогу їх використовувати як лікувально-столові.

Водоносний горизонт сеноманських відкладів верхньої крейди в межах басейну р. Іква має майже повсюдне поширення, за винятком вододільної частини Рівненського лесового плато на ділянці Повчанських дислокацій, західніше м. Дубно. водовміщуючими породами є вапняки, пісковики і піски, максимальною потужністю до 10 м. Перекриті ці відклади утвореннями крейди, а підстеляються утвореннями силуру і девону. Води сеноманського горизонту є напірними, їх рівні встановлюються близько донної поверхні, в окремих випадках на 3-5 м вище землі.

Живлення цього горизонту відбувається водами нижче залягаючи горизонтів палеозою. За хімічним складом це гідрокарбонатні води, інколи гідрокарбонатно-сульфатні кальцієві або кальцієво-магнієві з мінералізацією 0,3-0,5г/дм³.

Враховуючи незначну потужність і води насиченість, сеноманський водоносний горизонт рекомендовано використовувати для потреб у питній воді населення тільки сумісно з вище - та нижчезалягаючими водоносними горизонтами.

Водоносний горизонт девонських відкладів має значне поширення в межах басейну р.Іква. Його виходи під утворення верхньої крейди простежуються по лінії з північного заходу на південний схід орієнтовно по наступних населених пунктах: Добрятин Млинівського району - Смордва - Великі Сади - Кам'яниця - Судобичі - Смига - Вілія і далі виходить за територію досліджень. Під невеликим кутом відклади девону занурюються у західному напрямку, де вони залягають на глибинах 70-90 м. В районі с. Повча вони виходять на донну поверхню.

Водовміщуючими є вапняки та доломіти. З шарами пісковиків та аргілітів рідко зустрічаються конгломерати. Підземні води, що циркулюють у девонських відкладах характеризуються напірними властивостями. Колекторські властивості девонського горизонту обумовлені тріщинуватістю та пористістю.За хімічним складом води гідрокарбонатні кальцієві, кальцієво-магнієві з загальною мінералізацією 0,3-0,7г/дм.

Води девонського горизонту є надійно захищеними від техногенного забруднення і широко використовуються для питних потреб населення.

Підземні води, що циркулюють у названих породах мають напірний характер. їх рівні в долині р.Іква встановлюються на рівні донної поверхні, а на вододільних ділянках, на глибині до 30,0 м.

Дебіти свердловин змінюються від 0,5 до 4,5 л/с при зниженнях рівня на 8,5 м. За хімічним складом це гідрокарбонатні води з мінералізацією 0,4 - 0,6г/дм³. На ділянках тектонічних порушень, при наявності водопідводящих зон, цей горизонт може бути перспективним для бальнеологічних потреб. Самостійного використання він не має.

1.5 Характеристика якісного стану поверхневих вод

р. об'єм зворотних вод, скинутих в поверхневі водні об'єкти області, збільшився на 2,76 млн. м³ і становив 98,36 млн. м³, в тому числі неочищених - 1,53 млн. м³, недостатньо очищених - 20,46 млн. м³, нормативно очищених -41,65 млн. м³, нормативно чистих без очистки - 34,72 млн. м³. У порівнянні з 2000 р. скид неочищених вод збільшився на 0,87 млн. м³ в основному за рахунок скиду дренажних вод з відвалів фосфогіпсів ВАТ «Рівнеазот» (425 тис. м³). Також збільшився скид недостатньо очищених зворотних вод на 3,15 млн. м³.

Промисловістю скинуто у водні об'єкти 61,24 млн. м³ зворотних вод, з яких 15,39 млн. м³ забруднених (зокрема неочищених вод 0,69 млн. м³), а сільським господарством скинуто 19,36 млн. м³ здебільшого нормативно чистих без очистки. Підприємства житлово-комунального господарства 2001 р. скинули у водойми області 17,41 млн. м³ зворотних вод, з яких 6,53 млн. м³ забруднених, зокрема 0,84 млн. м³ зовсім неочищені. Динаміку скиду зворотних вод у водні об'єкти основними галузями економіки області за 1999-2001 рр.

У 2001 році в поверхневі водойми області 102-ма підприємствами, які скидали зворотні води, було скинуто: сульфатів 3277 т, хлоридів - 4081 т, СПАР - 2,64 т, заліза - 31,88 т, міді - 0,621 т, цинку - 0,383 т, нікелю - 0,022 т, магнію - 61,98 т, марганцю - 1,104 т, фтору - 30,12 т, формальдегіду - 0,007 т, хрому - 0,008 т, кальцію - 157,1 т, калію - 0,001 т та інші речовини - забруднювачі.

В 2002 року держуправлінням екоресурсів поверхнева вода контролювалась в 18 річках, у 70 пунктах, з них у 36 - по затвердженій програмі. Оцінка якості води річок області проводилась згідно з нормативними значеннями граничнодопустимих концентрацій (ГДК) для водойм рибогосподарського та культурно-побутового водокористування.

Більшість річок в межах населених пунктів в тій чи іншій мірі забруднені.

Погіршенню якості поверхневих вод сприяли скиди недоочищених та неочищених стічних вод промислових та комунальних підприємств, змив з урбанізованих територій і сільськогосподарських угідь речовин, що забруднюють водні об'єкти. Найбільшими забруднювачами річок в області є комунальні господарства міст Рівне, Костопіль, Дубно, Острог, смт. Зарічне, Гоща, Рівненське ШЕУ, ВП «Рівненська АЕС». В 2002 році ефективно працювали очисні споруди ВАТ «Рівнеазот», всі інші не забезпечували нормативної якості очищених зворотних вод. За даними спостережень у двох контрольних пунктах: с. Млин (суміжний контрольний пункт з Волинською областю) та с. Сенчиці (прикордонний контрольний пункт з республікою Білорусь) якість води в порівнянні з минулим роком покращилась. Це також пояснюється відсутністю скидів стічних вод в межах області. Як і Прип'ять всі середні річки області охоплені моніторинговими спостереженнями. Так, чистих без очистки. Підприємства житлово-комунального господарства 2001 р. скинули у водойми області 17,41 млн. м³ зворотних вод, з яких 6,53 млн. м³ забруднених, зокрема 0,84 млн. м³ зовсім неочищені. Динаміку скиду зворотних вод у водні об'єкти основними галузями економіки області за 1999-2001 рр.

У 2001 році в поверхневі водойми області 102-ма підприємствами, які скидали зворотні води, було скинуто: сульфатів 3277 т, хлоридів - 4081 т, СПАР - 2,64 т, заліза - 31,88 т, міді - 0,621 т, цинку - 0,383 т, нікелю - 0,022 т, магнію - 61,98 т, марганцю - 1,104 т, фтору - 30,12 т, формальдегіду - 0,007 т, хрому - 0,008 т, кальцію - 157,1 т, калію - 0,001 т та інші речовини - забруднювачі.

В 2002 року держуправлінням екоресурсів поверхнева вода контролювалась в 18 річках, у 70 пунктах, з них у 36 - по затвердженій програмі. Оцінка якості води річок області проводилась згідно з нормативними значеннями граничнодопустимих концентрацій (ГДК) для водойм рибогосподарського та культурно-побутового водокористування.

Більшість річок в межах населених пунктів в тій чи іншій мірі забруднені.

Погіршенню якості поверхневих вод сприяли скиди недоочищених» та неочищених стічних вод промислових та комунальних підприємств, змив з урбанізованих територій і сільськогосподарських угідь речовин, що забруднюють водні об'єкти. Найбільшими забруднювачами річок в області є комунальні господарства міст Рівне, Костопіль, Дубно, Острог, смт. Зарічне, Гоща, Рівненське НІНУ, ВП «Рівненська АЕС». В 2002 році ефективно працювали очисні споруди ВАТ «Рівнеазот», всі інші не забезпечували нормативної якості очищених зворотних вод. За даними спостережень у двох контрольних пунктах: с. Млин (суміжний контрольний пункт з Волинською областю) та с. Сенчиці (прикордонний контрольний пункт з республікою Білорусь) якість води в порівнянні з минулим роком покращилась. Це також пояснюється відсутністю скидів стічних вод в межах області. Як і Прип'ять всі середні річки області охоплені моніторинговими спостереженнями. Так, Льва контролюється в пункті біля с. Переброди (на витоку в республіку Білорусь). Для річки характерне природне забруднення органічними сполуками та залізом загальним. В 2002 році середньорічні показники якості води становили (мг/л): завислі речовини - 17,9, азот нітратний - 0,06, а вміст азоту амонійного в 2 рази менший, ніж в минулому році - 0,29, що не перевищує гранично допустимих концентрацій для водойм культурногопобутового користування. Правою притокою Прип'яті є Стир, що протікає по території області на двох ділянках: південній та північній. На першій - річка контролювалась у 2-х пунктах, на другій - у 8. У суміжному з Волинською областю контрольному пункті спостереження (смт. Берестечко) середні значення показників становили (мг/л): завислі речовини - 8; БСК5 -2,7; сухий залишок - 408. За даними контролю в пункті 0,5 км нижче скиду промислово-зливової каналізації ВП «Рівненська АЕС» спостерігалось підвищення вмісту специфічних речовин токсичної дії: заліза, міді, марганцю в порівнянні з 2001 роком. Крім того на стан річки впливають зворотні води очисних споруд смт. Зарічне. В пункті нижче скиду з очцсних споруд виявлено підвищення вмісту азоту нітритного, БСК5 та завислих речовин.

Хоча в прикордонному пункті в с.Іванчиці на витоку річки в Білорусь середні значення показників якості води становлять (мг/л): азот амонійний - 0,3, азот нітритний - 0,03, БСК5 - 3,4, що не перевищує граничнодопустимих концентрацій для водойм культурного-побутового користування. До басейну р. Стир належить Іква, яка є її правою притокою. Впродовж року річка контролювалась у 7 контрольних пунктах. В пункті спостереження в с. Сапановчик значних перевищень по основних показниках забруднення не спостерігалось. Основне забруднення річки відбувається внаслідок скиду недостатньо очищених зворотних вод з очисних споруд м. Дубно. За результатами хіміко-аналітичного контролю середньорічні значення показників якості води в пунктах 0,7 км вище скиду очисних споруд та на 3,2 км нижче скиду зворотних вод (с.Іваннє) відповідно становили (мг/л): завислі речовини - 10,6 та 11,5, БСК5 - 3,1 та 4,3, азот амонійний - 0,24 та 0,48, фосфати - 0,09 та 0,19. В пункті нижче скиду з очисних споруд ВУКГ смт. Млинів, в порівнянні з минулим роком, середні показники якості води збільшились по завислих речовинах та БСК5. Найбільшою правою притокою

Прип'яті є Горинь. Контроль стану річки проводився у 16 контрольних пунктах. В 2002 році середньорічні показники якості води становили (мг/л): - с. Вельбівно, витік річки з Хмельницької області - завислі речовини - 8,9,

БСК5 - 3,1, азот амонійний - 0,13, фосфати - 0,2, залізо загальне - 0,24; - с. Висоцьк, витік річки в Білорусь - завислі речовини - 27,7, БСК5 - 3,9, азот амонійний - 0,22, фосфати - 0,56, залізо загальне - 0,54. По всій довжині в межах області річка зазнає значного антропогенного впливу. Скид недостатньо очищених стічних вод з очисних споруд «Острогводоканал», Гощанської дільниці «Рівнеоблводоканалу», ВАТ «Рівнеазот» погіршує якість поверхневої води. В контрольному пункті нижче скиду з очисних споруд Гощанської дільниці «Рівнеоблводоканалу», в порівнянні з верхнім за течією створом, спостерігалось зростання середньорічних концентрацій (мг/л): завислих речовин - від 19,0 до 20,5, БСК5 - від 2,7 до 4,2, азоту амонійному - від 0,05 до 0,13. Найбільший об'єм стічних вод надходить в річку Горинь з очисних споруд ВАТ «Рівнеазот». В контрольному пункті нижче скиду зворотних вод в порівнянні з пунктом вище скиду вміст азоту нітритного по середньорічних показниках збільшився з 0,015 до 0,049 мг/л, фосфатів - з 0,31 до 1,68 мг/л, фторидів - з 0,11 до 0,41 мг/л. На відстані 4,8 км нижче скиду ВАТ «Рівнеазот» в річку впадає її ліва притока - р. Устя, ще нижче в неї скидаються стічні води з очисних споруд Оржівського ВАТ «ОДЕК Україна», що також погіршує стан річки. Далі за течією погіршення якості спостерігається в контрольному пункті нижче впадіння її правої притоки - р. Замчисько. А в контрольних пунктах вище та нижче м. Дубровиці погіршення якості води не спостерігалось. Лівою притокою Горині є р. Устя, що протікає тільки по території Рівненської області. Річка є найбільш забрудненою в Рівненській області впродовж 12 років досліджень. Значний вплив на якість її води мають скиди недостатньо-очищених стічних вод підприємств Здолбунівського та Рівненського районів, про що свідчать порівняння результатів аналізів на витоці і в гирлі річки. У 2002 році річка контролювалась в 11 контрольних пунктах. У фоновому створі біля витоку річки, що в районі с. Дермань-ІІ, середньорічні показники якості води становлять (мг/л): завислі речовини - 3,4, БСК5 -2,4, сульфати - 15,9, хлориди - 14,2, сухий залишок - 354, азот амонійний - 0,15, азот нітритний - 0,014, азот нітратний - 6,25. В річку скидають зворотні води ВАТ «Волинь», Квасилівська дільниця «Рівнеоблводоканалу», очисні споруди «Рівнеоблводоканалу» та зливова каналізація м.Рівне. Найбільшого антропогенного впливу зазнає річка від скиду стічних вод з очисних споруд «Рівнеоблводоканалу» та зливової каналізації м.Рівне. В контрольному пункті нижче скиду з очисних споруд Квасилівської дільниці «Рівнеоблводоканалу», в порівнянні з пунктом спостереження 0,5 км вище скиду, спостерігалось збільшення середніх показників вмісту завислих речовин - з 11,0 до 13,5 мг/л, азоту нітритного - з 0,016 до 0,04 мг/л та фосфатів - з 0,04 до 0,13 мг/л. На ділянці річки, від пункту скиду з очисних споруд Квасилівської дільниці «Рівнеоблводоканалу» і до контрольного пункту нижче скиду з очисних споруд «Рівнеоблводоканалу», по всіх показниках якості води виявлено значне збільшення концентрацій забруднюючих речовин. В наступному за течією річки контрольному пункті, 0,7 км вище гирла річки, концентрації забруднюючих речовин у воді зменшуються до величин (мг/л): БСК5 - 4,1, азот амонійний - 0,85. Це свідчить про те, що річка самоочищується. Ще однією притокою Горині є р. Замчисько. Стан річки в 2002 році контролювався у 5 пунктах. Основними забруднювачами є стічні води очисних споруд підприємств м. Костопіль: ВАТ «Костопільський ДКБ», ВАТ «Костопільсклозавод» і ДКП «Костопільводоканал». Стан річки в порівнянні з минулим роком значно погіршився. Особливо це спостерігалось в контрольному пункті нижче впадіння меліоративного каналу, в який в свою чергу скидає зворотні води ДКП «Костопільводоканал». Середньорічні показники якості води в даному пункті погіршились в порівнянні з пунктом спостереження нижче скиду ВАТ «Костопільський ДКБ»: по БСК5 - з 3,4 до 10,0 мг/л, по завислих речовинах - з 20,8 до 24,1 мг/л, по азоту амонійному - з 0,29 до 6,28 мг/л, по фосфатах - з 0,02 до 2,42 мг/л, а також за показниками специфічних речовин токсичної дії: цинку, міді, марганцю. Ближче до гирла по течії річки відсутні скиди стічних вод, тому річка самоочищується і вже в наступному контрольному створі (с.В. Любаша), розташованому за 3,2 км до впадіння р. Замчисько в Горинь рівень забруднення річки зменшується. Случ є найбільшою правою притокою р. Горинь. Річка в звітному році контролювалась в 9 пунктах, в усіх них спостерігалось підвищення вмісту завислих речовин, а в пункті вище м. Сарни - перевищення ГДК для водотоків рибогосподарського користування по БСК5 в 1,85 рази та азоту амонійному - в 1,9 рази. Що ж стосується мікробіологічної оцінки якості поверхневих вод, з огляду на епідемічну ситуацію, то дані показники контролюються санітарно-епідеміологічною службою області, структурними підрозділами якої протягом 2002 р. проводився відбір проб води 22 річок, що зазнають найбільшого антропогенного впливу, в 67 визначених створах. Проведено 425 досліджень на санітарно-хімічні і 436 досліджень на мікробіологічні показники, з них не відповідали нормативним вимогам 135 та 118 п|зоб (24,87% і 26,22% відповідно). Відповідність мікробіологічних показників поверхневих вод водотоків області вимогам ГДК особливо важливе в місцях масового їх використання населенням. Так, в м.Рівне знаходиться 5 постійних створів спостереження за поверхневими водами: 3 - на озері Басів Кут та 2 - на р. Устя. Рівненською міською санепідстанцією дослідження проводились в 2002 р. за санітарно-хімічними та бактеріологічними показниками, для чого відібрано 56 проб води. Всі вони (100%) не відповідали гігієнічним нормативам за санітарно-хімічними показниками та 25 проб (або 44,6%) - на мікробіологічні показники.

1.6 Підтоплення земель та населених пунктів

Особливості живлення річок і нерівномірність розподілу їх стоку протягом року викликають часті підйоми рівнів води, причому північні і південні райони області характеризуються великою різноманітністю.

Для південних районів більш характерні дощові паводки, для північних - як весняні повені, так і дощові паводки.

Найбільше потерпають від водної стихії північні райони області: Володимирецький, Дубровицький, Зарічненський, Рокитнівський, Сарненський, частково Березнівський та Костопільський.

В Рівненській області проводяться систематичні гідрометричні спостереження на основних річках області - р. Стир (с. Млинок Зарічненського району), р. Горинь (села Оженин, Деражне, м. Дубровиця), р. Случ (м. Сарни), р. Льва (с. Осницьк Рокитнівського району), а також деяких малих водотоках, зокрема на р. Вирка (с. Сварині Володимирецького району) на р. Устя (с. Корнин Рівненського району).

Зафіксовано критичні рівні води на об'єктах спостережень, перевищення яких несе реальну загрозу господарству і населенню районів області.

На основних водних артеріях області максимальні витрати спостерігаються під час весняної повені, в той час як малі річки здебільшого мають локальний характер, оскільки зливи охоплюють порівняно невелику площу. Проте в окремі роки (1993 рік) паводки набувають катастрофічного характеру. Вірогідність повторення високих вод становить від 10 до 20 років, про що свідчать весняні повені 1979, 1996, 1999 років. Під час весняної повені 1999 року були підтоплені або затоплені 89 населених пунктів, 2098 житлових будинків, з яких відселено 974 жителі, в тому числі 338 дітей. Значних руйнувань завдала водна стихія дорожньому, житлово - комунальному, водному та лісовому господарствам, об'єктам транспорту, енергетики, зв'язку.Умови захисту від шкідливої дії вод, насамперед від повеней та паводків на Рівненщині, стають найбільш гострою водогосподарською проблемою.

На формування частих високих паводків впливають природні фактори та господарська діяльність на водозаборах.

1.7 Активізація сучасних екзогенних процесів

Рівненська геологічна експедиція протягом чверті століття виконує цілеспрямовані роботи по вивченню негативного впливу на навколишнє природне середовище сучасних екзогенних геологічних процесів на території Рівненської області.

На території Рівненської області поширені такі екзогенні геологічні процеси (ЕГП), як карст, бокова та яружна ерозія, просідання денної поверхні, підтоплення, переробка берегів водосховища.

У 2009 р. по об'єкту виконувались режимні спостереження у 18 свердловинах Кузнецовського карстологічного полігону та 24 свердловинах водозаборів «Острів», «Бабка». Результати спостережень опрацьовуються.

Проведено інженерно-геологічне обстеження Стирської та Горинської ділянок.

На Горинській ділянці обстежено 44 пункти розвитку бокової ерозії, на яких спостерігається активізація процесу з різною інтенсивністю.

Найактивніші процеси біля с. Дроздів, де розмивання схилів терас відбувається на довжину до 250 м з шириною відступу бровки берегового уступу до 0,4 - 1,0 м, а в пункті №59 (за кадастром) до 7 м. Тут руйнуються сільгоспугіддя. У пункті №60 (південно-центральна частина села) спостерігається відновлення активізації бокової ерозії, відстань до господарських будівель 30 м. У пункті №59-6, що між с. Микулин та с. Дроздів активізація ерозії є небезпечною для лінії електропередач, опори яких розташовані за 1,1 м від бровки берега річки. На території с. Тучин у двох пунктах (№№49-6, 49-в) спостерігається розмивання терасових схилів 21 на висоту до 1,0 - 2,0 м від урізу води. У пунктах 75, 75а, що поблизу Симонова, активність ерозії оцінюється у 4-5 балів. Тут розмиваються сільгоспугіддя. У с. Бухарів (63, 63а) руйнуються внаслідок процесу присадибні ділянки, фруктовий сад та територія ферми. У с. Томахів (74) активність бокової ерозії спостерігається в центральній частині ділянки, де постійно розмиваються присадибні ділянки селян.

На Стирській ділянці обстежено 56 пунктів від с. Хрінники до с. Валер'янівка. Найактивнішими є пункти №11, 11-а (с. Береги), де руйнуються присадибні ділянки селян, 41 (с. Топільне), №38 (с. Рокині), №3 (с. Малево), №6 (с. Лопавше). У інших точках спостереження активізація бокової ерозії відбувається у підніжжі схилу тераси на висоту 1 -1,5 м від урізу води.

Виконані інструментальні (Рожище, Випіків, Оржів, Бухарів, Радиславка, Кунин) та напівінструментальні режимні спостереження за розвитком ерозійних процесів на 4 ділянках третьої категорії (Кунин, Бухарів, Вишків, Радиславка) обсягом 32,16 бр/зм. За результатами замірів ширина відступу бровки берегового уступу на річках Горинь (Бухарів) та Стир (Вишків) у міжсезоння складає 0,2-0,3 м та 0,1-0,2 м відповідно. Активізації яружної ерозії на ділянках Кунин та Радиславка ' не спостерігається, за результатами замірів між реперами відступ бровки складає тільки 0,05 - 0,15 м.

На карстологічному полігоні відібрано 20 проб води на повний хімічний аналіз.

Виконані лабораторні аналізи, отримано результати хімічних аналізів по 12 водопунктах Кузнецовського карстологічного полігону. Результати знаходяться у процесі обробки.

Продовжені поточні камеральні роботи по обробці польової інформації.

Таблиця 1. Поширення екзогенних геологічних процесів

За 2009 рік в галузі охорони надр (в т.ч. підземних вод) проведено 246 перевірок суб'єктів господарювання, з них 201 користувачів підземних вод. Виявлено 227 фактів порушення природоохоронного законодавства. До адміністративної відповідальності, за порушення природоохоронного законодавства в галузі охорони та використання надр притягнуто 215 посадових осіб (18 - тверді корисні копалини, 197 - підземні води), накладені штрафи на загальну суму 28611 грн., з них стягнуто 23545 грн.

Основними порушеннями, виявленими під час проведення перевірок щодо користування надрами є самовільне користування надрами, невиконання умов спеціального дозволу на користування надрами, самовільне водокористування, порушення правил ведення первинного обліку кількості вод, що забираються з водних об'єктів і скидаються до них, невиконання приписів органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища та ін. По виявлених порушеннях до адмінвідповідальності притягнуті по ст. ст. 47, 48, 60, 188-5 КУпАП заступник директора РУ ЗАТ «Електро» Клейменов О.Г., директор ВАТ «Рівненський райсількомунгосп» Куценко М.Є., директор КП «Теплотранссервіс» Сергійчук П.М., головний інженер ОП Санаторій «Червона калина» Копись І.Я., виконавчий директор ВАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод» Новак A.A., майстер ВСП «Томашгородське кар'єроуправління» Озеранчук С.І., директор ТзОВ «Укрпластсервіс» Савінський О.В., директор ПСП «Костопільптахопром» Лазарчук Б.М., директор ТзОВ «Західноукраїнська холдингова компанія» Мороз В.В., заступник генерального директора ЗАТ «Консюмер-Скло-Зоря» та інші.

Виявлено 23 випадки самовільного користування надрами.

2.1 Водний басейн - основа сталого водокористування

Основні принципи збалансованості водокористування полягають у:

•        Комплексному науково-технічному розрахунку на адміністративно басейновому рівні, що забезпечувало б раціональне використання води питної якості та подачі її водокористувачам і водоспоживачам;

•        Створення механізму економічної заінтересованості;

•        Використання програмно-цільового принципу управління водними ресурсами та водокористуванням, який передбачає зв'язок усіх учасників експлуатаційно-організаційних і науково-технічних процесів, що забезпечують надійність функціонування споруд і водосховищ й спрямовані на підвищення ефективності їхнього використання;

•        Створення умов для охорони та природного і штучного відтворення біоресурсів водосховищ;

•        Створені умови для охорони мігруючих видів тварин у місцях їхнього тимчасового перебування на водосховищах, зокрема за допомогою створення об'єктів ПЗФ.

Основним із провідних принципів управління сталим використанням водних ресурсів є екологічна оптимізація роботи гідровузлів та водосховищ.

2.2 Сучасні проблеми водокористування

У Рівненській області гострою проблемою є забруднення поверхневих і підземних вод.

Принциповий недолік технологій, що застосовуються на даний час, полягає в тому, що вони спричиняють процес розкутості круговороту речовин у біосфері, при якому природні ресурси перетворюються на забрудники навколишнього середовища. Якщо очисна спроможність навколишнього природного середовища недостатня для нейтралізації забруднень, то вони несприятливо діють на здоров'я людей, технологічні процеси у виробництві і це призводить до невідновлюваності природних ресурсів. При цьому ресурси, які не відновлюються, використовуються нераціонально і в подальшому виснажуються.

За даними Рівненської санепідемстанції на її обліку знаходиться 559 об'єктів централізованого господарсько-питного водопостачання, забезпечення водою яких здійснюється з 921 артезіанської свердловини. У середньому 25-30 водопроводів експлуатуються з порушеннями та не відповідають санітарним вимогам, у тому числі через відсутність та порушення зон санітарної охорони, відсутність необхідного комплексу очисних споруд тощо.

У результаті обстеження 1487 об'єктів водопостачання виявлено 145 порушень санітарних та експлуатаційних норм.

Із 225 відомчих централізованих водопроводів на санітарно-хімічні показники досліджено 1568 проб питної води. Не відповідали вимогам 285 проб, тобто 18,2%. На мікробіологічні показники досліджувалось 1837 проб і 116 з них не відповідало вимогам державного стандарту, що становить 6,3%.

Забезпечення сільського населення питною водою здійснюється з 289 сільських централізованих господарсько-питних водопроводів. При лабораторних дослідженнях якості питної води із сільських водопроводів з 935 проб 19,8% не відповідали вимогам за санітарно-хімічними показниками. На мікробіологічні показники досліджено 1467 проб, з яких 130 не відповідали за величиною колі-індексу (8,8%).

Із комунального водопроводу області досліджено на санітарно-хімічні показники з артезіанських свердловин 252 проби питної води, з них не відповідає державному стандарту 37, тобто 14,7%. На мікробіологічні показники з 315 проб води з артезіанських свердловин не відповідали нормам 3,2%.

З водопровідної мережі за хімічними показниками з 2075 проб не відповідало нормам 8,1% проб, а за мікробіологічними показниками -3,6% з 2459 проб.

Постійно проводиться контроль за якістю води поверхневих водойм області в 67 визначених створах на 22 річках, що зазнають найбільшого антропогенного впливу, та в місцях масового відпочинку населення. Проведено 418 досліджень проб води на санітарно-хімічні та 457 досліджень на мікробіологічні показники. З них не відповідали нормативним вимогам 63 (15,1%) і 116 (25,4%) проб відповідно.

Невідповідність якості води із поверхневих водойм за хімічними показниками фіксувалася, переважно, по завислих речовинах, нафтопродуктах, аміаку, загальному залізу, формальдегіду, вмісту органічних речовин.

Оскільки поверхневі та грунтові води тісно пов'язані з водоповітряним режимом грунтів, слід зазначити, що дослідженнями, проведеними в 2006 році, із 150 проб грунту не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам понад 3%. На солі важких металів було досліджено 149 проб, з яких не відповідали нормам 3%. На вміст пестицидів досліджено 267 проб, з яких» 6% невідповідні до норм.

Специфікою області є вкрай нерівномірне просторове поширення забруднення, викликане концентрацією промислового потенціалу, в основному, в центральній частині області.

Отож, з екологічної точки зору такі життєво важливі ресурси як вода (у тому числі питна), стан грунтів у Рівненській області викликають серйозне занепокоєння і потребують посиленої уваги з боку місцевих органів влади, фундаментальних досліджень, у тому числі й на меліоративних системах області з великою кількістю пунктів регулювання водного режиму, відповідних вкладень коштів на впровадження та використання сучасних інноваційних ресурсозберігаючих та природоохоронних технологій, водне середовище водо ресурсний потенціал2.3. Проектні соціальні зміни при впровадженні збалансованого використання в межах СВК «Семедубський».

Покращення якості води вимагає розробки та впровадження системи заходів щодо охорони водного та навколишнього природного середовища. Спеціальні водоохоронні заходи для басейнів маленьких річок поділяються на профілактичні, розподільчі заходи та заходи щодо зниження рівня забруднення.

Розподіляючи охоронні заходи регулюють антропогенне навантаження на річковий басейн, використовуючи здатність до асиміляції різних сегментів водозбірного басейну.

Для поліпшення екологічних умов водокористування в межах СВК «Семедубській» доцільно:

1.         прискорити створення правової бази водокористування, в першу чергу, Програми розвитку водного господарства, законів «Про питну воду і безпечне водопостачання» та «Про безпеку гідроспоруд», регіональних і галузевих програм використання та охорони вод і відтворення водяних ресурсів;

2.         змінити нормативи та збільшити розміри збору за спеціальне водокористування та платежів за скид забруднюючих речовин у водні об'єкти;

3.          посилити контроль за обсягами водокористування, вчасною сплатою зборів за спеціальне водокористування та штрафів за забруднення водних об'єктів, а також розробити заходи, що дали б змоіу ліквідувати заборгованість водокористувачів за спеціальне водокористування.

До першочергових водоохоронних заходів, що не потребують великих витрат праці та коштів, належить створення водоохоронних зон вздовж річки, її приток і на територіях. Крім того, необхідно впроваджувати ґрунтозахисні системи обробітку земель, природоохоронні, екологічно чисті сівозміни на полях, розташованих поряд із заплавами або крутими берегами річкових долин, ярів, коли поверхневий стік з них значною мірою впливає на режим твердого стоку та санітарний стан річки. У межах водоохоронної зони з метою запобігання забрудненню, засміченню, виснаженню водних ресурсів, замуленню водних джерел впроваджується спеціальний режим господарської діяльності з суворим її обмеженням у прибережній смузі. На цій території забороняється застосування мінеральних і органічних добрив та пестицидів, скидання забруднених стічних вод від тваринницьких комплексів і ферм, зрошення стічними водами. Крім того, у водоохоронних зонах не дозволяється будувати нові тваринницькі комплекси або розширювати наявні склади для мінеральних добрив і пестицидів, організовувати вигони для тварин, стоянки для автотранспорту і сільськогосподарської техніки

Висновки

Більшість річок України під впливом антропогенного навантаження зазнали деградаційних змін, що обумовило необхідність розробки комплексу заходів, які б дозволили зупинити деградацію річкових екосистем та збільшити їх стійкість.

В останні десятиріччя все більше уваги приділяється дослідженню проблем малих річок. Це пов'язано не тільки з необхідністю реалізації загальної природозберігаючої стратегії використання водних ресурсів, але й усвідомленням ролі малих водних об'єктів у функціонуванні середніх і великих річок.

Річки є важливими джерелами прісної води, без якої людству не обійтись. На сьогодні проблема збереження малих річок у всьому світі набула великих масштабів і вимагає негайного вирішення. Подальше забруднення водних артерій може призвести до незворотних наслідків та екологічних катастроф. Не треба думати, що розв'язання таких глобальних проблем під силу лише урядам держав та офіційним установам. Кожен з нас може зробити свій маленький, але дуже вагомий внесок у покращення ситуації. Повернути річці її природний вигляд - це означає створити умови для найефективнішого виконання усіх функцій, у тому числі й водоочисної. Найкраще з цим справляється річка у її первісному (природному) вигляді. Щоб покращити її стан, необхідна низка природоохоронних заходів, які передбачені законодавством України. Але, насамперед, велике значення має екологічна поінформованість населення та ековиховання юного покоління.

Більшість людей є байдужими до стану довкілля, до екологічних проблем своєї місцевості переважно через своє невігластво та брак доступної інформації щодо стану довкілля. Основи активної природоохоронної свідомості громадян закладаються за шкільною партою. Тому особливої актуальності набувають екологізація освіти та виховання, починаючи з молодших класів.

Основними проблемами є забрудненням та нераціональним використанням водних ресурсів:

-   недостатньо ефективно працюють очисні споруди підприємств області, восновному комунальних;

-  високий рівень зношеності комунальних та відомчих мереж водогонів та каналізації, недосконалість системи приладового обліку споживання води;

-   не встановлені межі водоохоронних зон та прибережних смуг більшості водотоків області;

Саме тому і будь-які заходи щодо благоустрою річки мають спрямовуватися на відтворення її природних комплексів. Досить тільки захотіти цього.

Використана література

1.  Коротун І.М., Коротун Л.К. «Географія Рівненської області» Рівне - 1996;

2.  есо.com.ua/…/ekologo-ekonomichna-ocinka-v…

3.       Типологізація водного об'єкту згідно ВРД ЄС р.Іква - притоки другого порядку р. Прип'ять;

4.       www.rv.gov.ua/sitenew/dubensk/ua/13630.htm.

5.  Сотников A.C. «Головні річкові системи України»; Київ, 2002 р.

6.  Погорецький B.C. «Живлення і режим річок»; Тернопіль, 2003 р.

7.       Бастюк Б.В. «Водні ресурси Украйни»; Харків, 2003 р.

8.   Боярин А.Ю. «Закони раціонального використання водних ресурсів України»; Київ, 2001 р.

9.   Герасименко Ю.П. «Річки України»; Київ, 2000 р.

10. Гураков A.A. «Проблема річок та водовикористання в Україні»; Київ, 1999 р.

11.     Білявський Г.О. «Основи загальної екології».