язки і права ДАІ узагальнюються за напрямками діяльності, які розташовані за ознакою пріоритетності щодо реалізації завдання із забезпечення безпеки дорожнього руху.
Отже, юридична сутність Державної автомобільної інспекції як самостійного структурного підрозділу в системі МВС України характеризується спрямованістю діяльності на забезпечення безпеки дорожньою руху на території нашої держави.
Дослідження становлення підрозділів ДАІ МВС України слід починати з історії розвитку сухопутних доріг, історії Правил упорядкування доріг, Правил дорожнього руху.
Як слушно зазначають науковці, дороги є стародавнім видом комунікацій. Їх розвиток пов'язаний із економікою, культурою людства. Поступово формуючись, дорожня система забезпечувала зв' язок окремих груп людей, сприяла матеріальному та духовному спілкуванню. Образ дороги відбито у творах мистецтва, народних звичаях та обрядах [1, с. 7].
Початок будівництва доріг слід поєднувати із заселенням українських земель. Заселення території сучасної України починається наприкінці пізнього палеоліту, про що свідчать різноманітні археологічні знахідки. Люди здавна, як і сьогодні, прагнули спілкуватися один з одним, для чого створювали колективні органи для розв'язання суспільно важливих питань. Так, у праці М. Грушевського виявляємо, що "віче було елементом і давнім, і новим" [4, с. 209], де розглядалися різноманітні питання незалежно від їх значущості.
Проте подальший розвиток доріг дослідники пов'язують із розвитком Київської Русі. Існує думка, що відносини Київської Русі з Кримським Ханством, Візантією реалізувалися за допомогою так званого Солоного шляху, який з' єднував державу з районом багатих на сіль Кримських озер [1, с. 8].
З початком феодальних відносин на Русі відбувається процес роздрібненості князівств, що спонукав до освоєння сухопутних шляхів. Окрім збільшення кількості сухопутних шляхів, відбувається також поліпшення їх технічного забезпечення, чому сприяє інтенсивний розвиток торгівлі.
На розвиткові будівництва доріг певною мірою позначилося перебування українських земель під владою Польщі та Литви. На відповідних територіях упроваджуються європейські принципи будівництва дорожнього господарства. Відповідно до Магдебурзьких грамот було впроваджено податки за проїзд, що, своєю чергою, дозволило витрачати більше коштів на будівництво шляхів. Для будівництва використовували не лише дерево або землю, які були основним будівельним матеріалом, але й камінь, що є значно міцнішим.
Наприкінці XV ст. за часів царювання Івана III було видано Розрядний наказ, який регламентував діяльність тогочасного війська, а також функціонування військових споруд, захисних укріплень міст від ворогів. До цього періоду слід віднести і будівництво шляхів та мостів, переправ для війська.
Конфліктні ситуації між учасниками дорожнього руху, які пересувалися колісним транспортом, виникли дуже давно. Зазначимо, що перші спроби навести порядок на автошляхах здійснювалися ще у Стародавньому Римі. Важливим кроком до наведення порядку на сухопутних шляхах на Русі було впровадження царем Іваном III так званих "Загальних правил поштовими трактатами". Цю політику активно продовжував Петро I, який вимагав від візників та інших людей із чинами їздити Санкт-Петербургом лише на загнузданих конях, причому "тихо і спокійно, не створюючи незручностей іншим учасникам дорожнього руху та пішоходам" [5, с. 26].
У першій половині XVI ст. було створено центральний орган, частину повноважень якого сьогодні виконують працівники Державтоінспекції. До його відання в ті часи належало: усунення ямських слобод; збирання ямських коштів; облік ямського розходу, тобто винагороди, що виплачували ямським поливальникам та прогонам, виданим за подорожнім; видача подорожніх.століття на українських землях, як і в Російській державі загалом, характеризується насамперед низкою заходів щодо будівництва доріг та поліпшення їх стану. Саме в цей період виникають і перші правила дорожнього руху (правила будівництва доріг). За часів Петра I започатковано будівництво доріг відповідних розмірів (до 10 аршинів, що дорівнювало близько 7 м) та мостів (до 4,5 м). Окрім ширини, визначалися також інші елементи сухопутних шляхів. Також було започатковано навчання з будівництва доріг. Першими фахівцями були військові, адже їм найбільше траплялося стикатися з труднощами дорогою та на переправах через річки.
Починаючи з 1718 р. за правління Петра I поліцейські органи мали здійснювати контроль за виконанням правил дорожнього руху. Слід зазначити, що навіть у ті часи існувала відповідальність за їх невиконання. Порушників установлених правил поведінки на шляхах (правил дорожнього руху) за наказом мали "бити батогом та висилати на каторгу" [1, с. 22]. Згодом правила було деталізовано та конкретизовано. Донині збереглася низка правил, започаткованих у ті далекі часи. Так, наприклад, зворот "на мостах ...не обганяти" за змістом збігається з відповідним пунктом Правил дорожнього руху України (п. 14.6. г) [6].
За часів правління Олександра I у 1819 р. створюється класифікація шляхів у державі, які поділяли на чотири види: між столицями; від столиці до кордонів держави та від столиці до губернських міст; від губернських міст до уїздів та між уїздами; між поселеннями [1, с. 19].
Сьогодні доводиться користуватися тими автомобільними дорогами, які було прокладено в XIX ст. Під час будівництва автошляхи намагалися прокладати по прямій між населеними пунктами, що економило як час на подолання відстані, так і робочу силу й будівельні матеріали. З обох боків траси висаджували дерева (насадження), що вказували напрямок траси, захищали від снігових наметів та надавали інші вигоди під час негоди.
Виконувати обов'язки працівників Державної автомобільної інспекції згідно з нормативно-правовим документом для поліції, датованим 1883 р., мали городові. З огляду на існування правил поведінки на дорогах мали з' явитися також службовці, які наглядали за їх дотриманням.
Звичайно ж, правила дорожнього руху того часу були необгрунтованими та несистематизованими. Але згодом, коли рух на дорогах ставав дедалі інтенсивнішим, більш чітко формулювалися вимоги до його учасників. Перші Правила руху автомобілів (так їх називали за тих часів) були прийняті наприкінці XIX ст. у Франції та Німеччині. Подібні правила виникли незабаром також у Росії. Перші Правила дорожнього руху було затверджено у 1920 році, що й було початковим та самостійним етапом у історії розвитку організаційних форм управління безпекою дорожнього руху.
Наступним етапом у розвитку підрозділів ДАІ МВС є радянський період. Цьому періоду був притаманний подальший розвиток у сфері безпеки дорожнього руху, пов'язаний із появою технічних приладів для керування автомобільним рухом, упровадженням номерних знаків на автотранспорт, видачею посвідчень водія на право керування автотранспортом тощо.
Функції Державної автомобільної інспекції в перші роки більшовицької влади виконували не лише спеціально створені державні органи -автоінспекція, але й окремі державні органи, зокрема міліція, транспортний відділ Ради робітничих і селянських депутатів, Автосекція, Громадська варта тощо. Ці органи були наділені широким колом повноважень у сфері безпеки та нагляду за дорожнім рухом. Таке становище було тимчасовим і тривало доти, поки не було завершено процес утворення державного апарату та визначено спеціалізацію органу управління.
Організація нагляду за дорожнім рухом почала здійснюватися з 11 серпня 1919 року, коли було прийнято Положення про автомобільну інспекцію, яким установлювалися організаційно-правові форми інспекції щодо автомобільного руху, визначалися структура, компетенція та правовий статус автоінспекції. Інспекцію з автомобільного руху було утворено при транспортному відділові Ради робітничих і селянських депутатів. Основні функції цієї інспекції полягали у здійсненні нагляду за дотриманням Правил дорожнього руху та організації контролю за правильним використанням транспортних засобів [6, с. 46].
У 1928 році радянським урядом було створено Цудортранс - Центральне управління автомобільної дороги й автомобільного транспорту. Створення цього Управління було спрямовано на вирішення проблем, пов' язаних із забезпеченням безпеки руху на дорогах. На території України ця структура мала назву Укрдортранс. Пізніше в Цудортрансі було створено Державну автомобільну інспекцію.
У червні 1935 року було ухвалено Положення про Державтоінспекцію, яке було чинним лише протягом трьох місяців. Структуру Укрдортрансу через деякий час було реорганізовано в Головне управління шосейних доріг Наркомату внутрішніх справ УРСР, після чого 3 березня 1936 року уряд ухвалив рішення вивести Державтоінспекцію зі структури Укршосдору і передати до складу Робітничо-селянської міліції. Таким чином, було зроблено перший крок до створення єдиної державної служби з безпеки дорожнього руху [1, с. 234]. Але формування ДАІ не слід розглядати з 1936 року, коли її вважали підрозділом НКВС СРСР.
Загалом аж до 1940 року розроблення правил дорожнього руху було віднесено до компетенції місцевих органів влади. Лише в 1940 році було затверджено типові правила на місцях.
У воєнний період значно збільшилась, як свідчать архівні матеріали, кількість дорожньо-транспортних пригод. Безумовно, питання безпеки дорожнього руху непокоїли не лише Радянську Україну, але й увесь світ. Свій вплив на розвиток правил дорожнього руху справили міжнародні нормативно-правові документи. Так, Міжнародні Конвенції у сфері правил дорожнього руху 1949 р. та 1969 р. суттєво вплинули на розроблені Правила руху вулицями міст, населених пунктів і дорогами СРСР [7, с. 27].
Певною мірою на розвиткові Державтоінспекції, як і всієї системи державного управління загалом, позначився сталінський режим. Так, 3 липня 1936 року Постановою СНК СРСР створено Державну автомобільну інспекцію Головного управління Робітничо-селянської міліції. На виконання цієї Постанови було упроваджено Інструкцію про Державну автомобільну інспекцію Головного управління Робітничо-селянської міліції Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР. Зазначене положення складалося з десяти пунктів, які регламентували завдання, обов'язки та права Державтоінспекції.
Міліція УРСР того часу мала подвійне та навіть потрійне підпорядкування. За вертикаллю міліція підпорядковувалася МВС УРСР, за горизонталлю місцевим радам народних депутатів, їх виконавчим комітетам і районним, міським та обласним комітетам комуністичної партії. Вплив партійних органів поширювався на всі структурні підрозділи і служби системи МВС. Тогочасна Державна автомобільна інспекція була підпорядкована районним, міським і обласним комітетам комуністичної партії та радянським органам влади на місцях. Упродовж свого функціонування Державна автомобільна інспекція утримувалася за рахунок місцевих бюджетів.
У 1960 році міністром внутрішніх справ СРСР було ухвалено Правила руху вулицями та дорогами СРСР. На Міністерство внутрішніх справ покладалося завдання з організації видання та вивчення зазначених Правил учасниками дорожнього руху.
Відповідно до Положення про радянську міліцію, ухваленого Радою Міністрів СРСР 8 червня 1973 р., виконкоми рад народних депутатів могли утримувати на свої кошти персонал підрозділів Державної автомобільної інспекції з нагляду за станом доріг, дорожніх знаків і світлофорів.
У 1974 році в дію були введені типові штати служб організації дорожнього руху і спеціалізованих монтажно-експлуатаційних підрозділів [8, с. 34]. Їх створення передбачалося в містах із населенням 100 тисяч осіб і більше, а також у обласних та республіканському апаратах ДАІ. Булао організовано підготовку відповідних фахівців вищої кваліфікації, підвищувалася кваліфікація інженерного складу служб організації дорожнього руху. Працівники ДАІ спільно з науковцями розробляли схеми організації дорожнього руху в містах.
Після проголошення незалежності України постало завдання побудувати правову, демократичну та соціальну державу. Відповідно до ст. 3 Конституції України, головне завдання держави - це створення відповідних умов для громадян держави [9]. На виконання конституційних норм спрямовує свою діяльність і профільний Департамент ДАІ МВС України. Так, Департаментом ДАІ МВС розроблено низку організаційно-правових заходів, орієнтованих на зменшення аварійності на автошляхах держави.
Законом України "Про міліцію" передбачено сферу завдань міліції щодо забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод, законних інтересів та забезпечення дорожнього руху (пп. 1, 5 ст. 2) [10]. Уперше за часів існування Української держави було ухвалено Закон України "Про дорожній рух" [11]. У ньому визначено більш широкі конституційні повноваження суб' єктів безпеки дорожнього руху (розділ 2 Закону України "Про дорожній рух").
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. за №341 набуло чинності Положення "Про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ". Загалом зазначений нормативно-правовий документ закріплював організаційні, правові та матеріально-технічні засади діяльності Державтоінспекції.
Наступним кроком у розвитку законодавства у сфері безпеки дорожнього руху слід вважати Постанову Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за №1306, якою затверджено Правила дорожнього руху. Це перші Правила дорожнього руху незалежної України.
На нашу думку, Указ Президента України "Про ліквідацію Державної інспекції МВС України" від 19 липня 2005 року за №1109 спричинив багато негативних наслідків для підрозділів ДАІ МВС України, подальшу діяльність яких розробники зазначеного нормативно-правового документа уявляли у складі новоствореної патрульної служби.
Для її діяльності було створено належну правову базу, а саме: Програму (основні напрямки) реформування підрозділів міліції громадської безпеки від 29.07.2005 за №10792/Лц; Наказ МВС України "Про організацію навчання працівників новостворюваних підрозділів Державної служби безпеки дорожнього руху та Патрульної служби МВС України" від 26.10.2005 за №933; Рішення семінар-наради керівників міліції громадської безпеки, регіональних управлінь, вищих навчальних закладів МВС України у м. Донецьку 05.11.2005 за №16245/Рд "Про впровадження наукових досліджень у навчальний процес і практичну діяльність Патрульної служби МВС, удосконалення системи забезпечення правопорядку та безпеки громадян, покращення рівня підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників міліції громадської безпеки на етапі її реформування"; Рішення семінар-наради від 14.12.2005 №18634/Рд "Про додаткові заходи щодо створення Патрульної служби МВС України та підсумки службової діяльності підрозділів ППСМ за 2005 рік"; Наказ МВС України від 28.02.2006 №214 "Про створення Патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України та реорганізацію дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції"; Наказ 22.02.2006 №185 "Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення" [12].
Утім слід зазначити, що ці реформи у сфері правоохоронних органів не дали очікуваних результатів.
З огляду на прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" від 24.09.2008 року за №586 [13] з 17 листопада 2008 року набули чинності нові тарифи штрафів для водіїв, які порушують Правила дорожнього руху. Вважаємо, що це певною мірою є правильним, тому що нові вимоги спонукають водіїв дотримуватися Правил дорожнього руху, бо саме на цьому грунтується безпека на автомобільних шляхах. Згідно з чинним законодавством, у сфері безпеки дорожнього руху держава справляє вирішальний вплив на безпеку дорожнього руху.
Захищати економічні права учасників дорожнього руху покликані певні Закони України, а саме Закон "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Закон "Про страхування". Попри створені законодавчі умови щодо запровадження європейських стандартів із цього питання, досягти бажаних результатів поки що не вдається. Нерідкими є випадки зловживання службовим становищем як із боку працівників страхових компаній, працівників міліції, так і самих учасників дорожньо-транспортних пригод.
Сприяти подоланню наявних негараздів та непорозумінь між учасниками дорожнього руху покликана збірка нормативно-правових документів, якими регламентовано діяльність Державтоінспекції МВС України, організацію та контроль за безпекою дорожнього руху та деякі інші питання [14], підготовлена авторським колективом Департаменту ДАІ МВС України та факультету безпеки дорожнього руху Донецького юридичного інституту.
Ураховуючи вищезазначене, вважаємо за доцільне запропонувати власну періодизацію становлення та розвитку підрозділів ДАІ МВС України. На нашу думку, слід виділити п' ять періодів:
. Утворення ранньофеодальної держави та поява сухопутних шляхів, розселення східнослов'янських племен (Київська Русь - до середини XIV століття);
. Перебування українських земель під впливом європейських держав (середина XIV століття - початок XIX століття);
. Розвиток досліджуваного інституту за часів Російської імперії, що супроводжувався впровадженням єдиних стандартів із питань дорожнього руху на всій території царської Росії (XIX - початок XX ст.);
. Розвиток підрозділів Державтоінспекції за часів УРСР (1917-1991 рр.);
. Сучасний період розвитку підрозділів Державтоінспекції (1991 рік - дотепер).
Отже, досліджуючи становлення та розвиток підрозділів ДАІ МВС України як законодавчо закріпленого правового інституту, можна дійти висновку, що йому судився непростий шлях. Запропонована періодизація є першою в науковій літературі та має на меті допомогти глибше усвідомити складний і неоднозначний розвиток підрозділів ДАІ МВС України. Водночас слід наголосити, що вищезазначена періодизація значною мірою є умовною.
1.3 Форми діяльності Даржавної автомобільної інспекції
Для етимологічного погляду, форма (від лат. forma) - зовнішнє відображення змісту або будь-чого іншого [1, 1287]. Досить часто зазначають з'ясування сутності багатозначного поняття "форма" звернімося до юридичної та довідкової літератури. Форма пов'язана зі змістом як внутрішньо, так і зовнішньо: форма - це спосіб існування змісту, його внутрішня структура, організація і зовнішній вираз [2, 1328].
Перш ніж перейти до форм адміністративно-правової діяльності ДАІ, слід дати визначення і з'ясувати сутність форм державного управління та адміністративно-правової діяльності ОВС, адже перша категорія співвідноситься з останніми двома як частина та ціле.
Форми державного управління - це зовнішні прояви конкретних дій органів виконавчої влади чи їхніх посадових осіб, в яких реалізується компетенція цих органів (осіб) [3, 169].
Під поняттям форми адміністративної діяльності ОВС прийнято розуміти однорідні за своїм характером і правовою природою групи адміністративних дій, що мають зовнішнє вираження, з допомогою яких забезпечується охорона прав громадян, громадський порядок, громадська безпека та здійснюється боротьба з правопорушеннями [4, 276].
Отже, можна запропонувати таке визначення форми адміністративно-правової діяльності працівників ДАІ - це зовнішнє вираження розстановки сил та засобів ДАІ, за якого здійснюється адміністративно-владна діяльність працівників ДАІ з метою перевірки дотримання водіями транспортних засобів правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху та притягнення винних до відповідальності.
Нині в науці адміністративного права існують різні підходи до класифікації форм державного управління. Найпоширенішою є диференціація форм на правові (юридичні) та неправові (організаційні).
У діяльності ДАІ під час здійснення контролю за правомірністю експлуатації транспортних засобів домінує правова форма, адже вона майже завжди породжує юридичні наслідки. Ці наслідки проявляються у вигляді виникнення, зміни або припинення правовідносин між суб'єктом - ДАІ та об'єктом - учасниками дорожнього руху. Такі відносини виникають або під час виявлення працівниками ДАІ порушень правил, норм та стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху учасниками дорожнього руху, або під час здійснення працівниками ДАІ адміністративно-запобіжних заходів, таких як зупинка транспортних засобів, перевірка документів у водіїв, звірка номерів вузлів та агрегатів транспортних засобів, перевірка водіїв та їх транспортних засобів за наявними базами даних. Ці дії працівників ДАІ можна назвати виконавчо-розпорядчими, що здійснюються на підставі і з метою виконання закону.
До складових правової форми діяльності працівників ДАІ під час здійснення контролю за правомірністю експлуатації транспортних засобів слід зарахувати видання актів управління, здійснення інших юридично значущих дій.
Актами управління є адміністративні матеріали, які складаються щодо правопорушників. Працівники ДАІ складають протокол про адміністративне правопорушення та в більшості випадків виносять постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 222 КУпАП. До актів управління ДАІ також належать приписи про усунення виявлених порушень, але вони складаються щодо посадових осіб, тому не застосовуються для контролю за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Так само не застосовується така правова форма діяльності ОВС, як укладання адміністративних договорів. До інших юридично-значущих дій працівників ДАІ під час контролю за правомірністю експлуатації транспортних засобів слід зарахувати проведення роз'яснювальної роботи щодо норм адміністративно-правових актів, адміністративно-запобіжні заходи, такі як зупинка транспортних засобів, перевірка документів у водіїв, звіряння номерів вузлів та агрегатів транспортних засобів, перевірка водіїв та їх транспортних засобів за наявними базами даних, а також заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, хоча кінцевим результатом більшості з них буде складання відповідних адміністративних матеріалів.
До неправових форм діяльності працівників ДАІ щодо контролю за правомірністю експлуатації транспортних засобів належить підготовка, інструктаж та розвід нарядів ДПС перед заступанням на службу із забезпечення безпеки дорожнього руху, а також внутрішній контроль за несенням служби нарядами ДПС. Така діяльність не пов'язана з реалізацією розпорядчих повноважень і не призводить до встановлення правових норм. Її можна зарахувати до організаційно-технічних дій органів внутрішніх справ.
Відповідно до наказу МВС України від 27.03.2009 № 111 "Про затвердження Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС" основними формами несення служби є:
Патрулювання на транспортних засобах.
Піше патрулювання.
Несення служби на постах (у тому числі стаціонарних).
Здійснення регулювально-розпорядчих дій.
Супроводження транспортних засобів та ескортування посадових осіб, відносно яких здійснюється державна охорона.
Супроводження транспортних засобів або їх колон (5 і більше одиниць), організованих груп дітей, небезпечних, великовагових або великогабаритних вантажів [5].
Патрулювання на транспортних засобах є найефективнішою та найпоширенішою формою несення дорожньо-патрульної служби. При цьому використовується авто- та мототранспорт. Ця форма багатофункціональна, оскільки дозволяє працівникові ДПС контролювати великі за протяжністю вулиці й дороги, забезпечувати високу мобільність і швидкість пересування нарядів, використовувати засоби зв'язку, контрольно-діагностичну апаратуру та спеціальну техніку, комплекти дорожньо-сигнальних знаків та обладнання для ліквідації наслідків ДТП. Автопатруль має можливість запобігати та припиняти неправомірні дії учасників дорожнього руху та інших осіб, негайно розпочинати переслідування й пошук правопорушників, здійснювати їх транспортування до ОВС, швидко надавати необхідну допомогу пішим нарядам. На патрульні автомобілі нанесено спеціальну фарбу, проблискові маячки, що стримує учасників дорожнього руху, які є потенційними правопорушниками.
Розглянемо основні тактичні способи, що застосовуються під час несення служби на транспортних засобах:
рух у потоці транспортних засобів з увімкненими спеціальними світловими сигнальними пристроями синього кольору (для профілактики та запобігання порушенням ПДР);
дислокація патрульного автомобіля в небезпечних за аварійністю місцях (для усунення небезпеки та з метою припинення порушень ПДР водіями і пішоходами);
дислокація патрульного автомобіля в місцях його найкращої видимості для всіх учасників дорожнього руху з одночасним пішим переміщенням працівника до найбільш напружених ділянок руху.
Рух у потоці транспортних засобів застосовується для запобігання, виявлення та припинення таких правопорушень, як порушення правил обгону, маневрування, розташування транспортних засобів на проїзній частині. Патрулювання здійснюється екіпажем у складі двох працівників ДПС, один з яких постійно контролює дорожній рух і подає учасникам дорожнього руху сигнали про зупинку транспортних засобів, що порушують Правила дорожнього руху, а другий здійснює керування автомобілем, оскільки виконання необхідних при цьому маневрів потребує особливої уваги.
Зупинка патрульного автомобіля в небезпечних за аварійністю місцях застосовується для активного впливу на процес дорожнього руху, виявлення, припинення та фіксування правопорушень, насамперед тих, що призводять до створення аварійної обстановки та ДТП, а саме: перевищення встановленої швидкості руху, невиконання вимог дорожніх знаків, дорожньої розмітки, сигналів світлофора, перехід вулиць у невстановленому місці й інші правопорушення, а також ліквідація заторів та інших перешкод.
Головною метою зупинки патрульного автомобіля в місцях його найкращої видимості для всіх учасників дорожнього руху є запобігання вчиненню правопорушень тих учасників дорожнього руху, які свідомо порушують Правила дорожнього руху. Працівники ДПС, що розміщуються на узбіччі дороги, впливають на таких учасників дорожнього руху, і вони утримуються від порушень Правил дорожнього руху.
Недоліком такого тактичного способу є низький рівень виявлення порушень Правил дорожнього руху України, але ж головна мета працівника міліції - запобігання правопорушенням, що виправдовує даний спосіб.
Піше патрулювання доцільно використовувати для контролю за дорожнім рухом у містах та інших населених пунктах, на вулицях з інтенсивними транспортними та пішими потоками.
У той же час піше патрулювання має свої недоліки, пов'язані з інтенсивним впливом на фізичний стан працівників ДПС через тривале перебування в статичному стані на вулицях і дорогах, переохолодження чи перегрів тіла, а також вплив відпрацьованих газів. Через це піші патрулі мають бути забезпечені відповідним обмундируванням, своєчасно інформовані про умови несення служби і про найзручнішу форму одягу.
За чинною Інструкцією з діяльності ДПС, до форм несення служби належать розпорядчо-регулювальні дії працівників ДПС, але одночасно зазначена діяльність належить також й до методів несення служби. У даному разі ми не погоджуємося із законодавцем, адже форма несення - це зовнішнє вираження розстановки сил та засобів ДПС. На наш погляд, розпорядчо-регулювальні дії слід зарахувати до методів несення ДПС, адже вони показують, у який саме спосіб здійснюється вплив на поведінку учасників дорожнього руху.
Останні дві форми несення ДПС, а саме супроводження та ескортування транспортних засобів, організовуються під час проведення різних масових заходів, для забезпечення безпеки дорожнього руху автомобілів, автобусів, що перевозять дітей, делегації, для забезпечення безпечного та безперебійного проїзду спеціальних автомобілів. При цьому здійснюється звільнення полос руху на автомобільних дорогах від інших транспортних засобів шляхом використання патрульних автомобілів ДПС з увімкненими спеціальними та проблисковими сигналами. Ескортування - це передбачене дипломатичним протоколом супроводження автомобілів спеціального призначення мотоциклетним ескортом для охорони та особливої поваги зарубіжним делегаціям, державним та політичним діячам.
Слід зазначити, що наказом МВС України від 08.04.2011 №131 внесено зміни до Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, відповідно до яких працівникам ДПС ДАІ забороняється здійснювати прихований контроль за безпекою дорожнього руху.
Підбиваючи підсумки, зазначимо, що нами з'ясовано зміст і специфіку форм адміністративно-правової діяльності працівників ДАІ. Установлено, що застосування тієї чи іншої форми має обумовлюватись дорожньою обстановкою та іншими обставинами, що впливають на дорожній рух. Правильний вибір форми адміністративно-правової діяльності ДАІ під час контролю за правомірністю експлуатації транспортних засобів дозволить найефективніше впливати на учасників дорожнього руху для безпеки дорожнього руху.
Розділ 2. Організаційно-правові основи діяльності Державної автомобільної інспекції України
.1 Основні права, обов'язки та відповідальність працівників ДАІ
До основних прав та обов'язків працівників ДАІ, що визначають їх повноваження щодо здійснення контролю за правомірністю експлуатації транспортних засобів, слід віднести право:
застосовувати в установленому порядку передбачені чинним законодавством заходи адміністративного впливу до порушників;
здійснювати адміністративно-правозастосувальну діяльність за фактами порушень правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки;
здійснювати заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі тимчасове затримання транспортних засобів на спеціальні майданчики або стоянки;
зупиняти транспортні засоби у випадку порушення вимог правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі виявлених за допомогою технічних засобів, наявності ознак, які свідчать про їх технічну несправність, а також за наявності даних про те, що вони використовуються з протиправною метою. Перевіряти у водіїв транспортних засобів документи на право користування і керування ними, інші документи, передбачені Правилами дорожнього руху України. Перевіряти транспортні засоби за базами даних автоматизованих інформаційно-пошукових систем ДАІ і в передбачених законодавством випадках доставляти ці транспортні засоби, документи та вантажі до територіальних ОВС для прийняття рішення згідно зі статтею 97 КПК України;
забезпечувати направлення на медичний огляд водіїв за наявності підстав вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС, та проводити огляд особи на стан сп' яніння із застосуванням узгоджених з Міністерством охорони здоров'я України технічних засобів (тест-контролів), затримувати, відстороняти від керування транспортними засобами осіб, які перебувають у стані сп' яніння, а також тих, які не мають документів на право керування або користування транспортними засобами, забороняти експлуатацію транспортних засобів шляхом їх блокування за допомогою технічних пристроїв або шляхом примусового доставляння на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою евакуаторів, тимчасово вилучати посвідчення водія транспортного засобу, талон про проходження державного технічного огляду та ліцензійну картку на транспортний засіб [13]. Інші права та обов' язки, передбачені чинним законодавством України.
Особливості адміністративної відповідальності працівників ДАІ визначені ст. 15 КУпАП. Чинне законодавство про адміністративні правопорушення допускає можливість застосування заходів дисциплінарної відповідальності за вчинення будь-яких адміністративних проступків, за винятком окремих випадків. Працівники ДАІ притягуються до відповідальності за Законом України "Про боротьбу з корупцією", яким передбачено застосування адміністративної та дисциплінарної відповідальності.
Дуже часто під час вимушеної зустрічі зі співробітниками ДАІ водії не знають, як може поводитися з ними співробітник Державтоінспекції і що має право вимагати. Найчастіше це призводить до необґрунтованих перевірок, причіпок із боку вищезгаданих осіб та складання протоколів.
У такій ситуації найголовніше - пам'ятати свої права, чітко знати обов'язки інспектора й не давати йому розслабитися.
Навчальним посібником для водія цілком може стати Інструкція з питань діяльності підрозділів Державтоінспекції (далі Інструкція №111). Із цього документу можна почерпнути чимало корисного.
Цей документ є одним із основних нормативно-правових актів, що регулюють роботу ДАІ. Останнім часом Інструкція стала дуже популярною серед водіїв, оскільки вона дає можливість запобігти неправомірним діям державтоінспекторів. У кінці статті ми наведемо посилання на цю Інструкцію. Рекомендуємо роздрукувати її й возити з собою.
Отже, наведемо основні відмінності нової Інструкції від старої під номером №1111. Так, в інструкції, затвердженій наказом №1111, у пункті 12.2 давався перелік способів спостереження за дорожнім рухом. Їх усього три: відкритий, прихований і змішаний. Приховане спостереження можна було здійснювати на службових автомобілях звичайної розмальовки без розпізнавальних знаків тільки під час руху в потоці транспортних засобів.
У новій редакції Інструкції №111 останні слова виключили. Тепер співробітники ДАІ мають право використовувати службовий автомобіль без розпізнавальних знаків тільки стоячи на одному місці.
Щоправда, це не означає, що можна використовувати для прихованого спостереження будь-який автомобіль. Відтепер, згідно з пунктом 18.15, інспекторам прямо заборонено використовувати при несенні служби приватний транспортний засіб. Така чітка заборона, якої раніше не було, дає водієві ще більше підстав для направлення скарги в ДАІ чи прокуратуру при виявленні даішників, які працюють на приватній машині. Виходячи з вимог нової Інструкції, засобом контролю за дорожнім рухом є патрулювання на транспортних засобах, піше патрулювання, несення служби на постах (у тому числі стаціонарних), а також здійснення регулювально-розпорядчих дій, супровід транспортних засобів, ескортування посадових осіб і нагляд за дорожнім рухом.
Описані в Інструкції й тактичні прийоми, які можуть застосовуватися працівниками ДАІ під час патрулювання. Будьте готові, що за вами можуть стежити, рухаючись у потоці транспортних засобів, на аварійно-небезпечних і найбільш напружених ділянках дороги, використовуючи спеціальні технічні засоби, що працюють в автоматичному режимі (з функцією фото-, кінозйомки і звукозапису) і при пішому патрулюванні, рухаючись тротуаром або узбіччям.
Особливу увагу водіям варто звернути на 18-й розділ Інструкції. Там зазначено перелік заборон для автоінспекторів. Крім роботи на приватному авто, даішнику забороняється звертатися до учасників дорожнього руху на "ти", висловлювати безпідставні звинувачення, використовувати несертифіковані прилади і порушувати правила дорожнього руху.
Що стосується обов'язків, то тепер інспектори ДАІ повинні:
дотримуватися встановленого порядку носіння форменого одягу;
під час управління транспортним засобом бути прикладом для водіїв;
негайно реагувати на виникнення заторів;
бути культурним і ввічливим, неухильно виконувати закони й не допускати, щоб їх порушували інші співробітники ДАІ.
В Інструкції чітко прописані підстави для зупинки працівником ДАІ транспортного засобу та правила спілкування з громадянами. Під час звернення до водія працівник Державтоінспекції МВС зобов'язаний прикласти праву руку до головного убору, привітатися, чітко і зрозуміло назвати свою посаду, звання та прізвище, висловити вимогу про передачу водієм документів для перевірки, повідомити причину зупинки транспортного засобу й суть скоєного правопорушення (п. 5.15).
Співробітник Державтоінспекції має право зупинити водія виключно у таких випадках:
порушення водієм ПДР;
якщо характер руху транспортного засобу викликає підозру в спроможності водія керувати ним;
відсутність номерного знака на транспортному засобі або наявність номерних знаків, які не відповідають вимогам стандартів, закріплені у невстановленому для цього місці, закриті іншими предметами чи забруднені, а також управління транспортним засобом за відсутності талона про проходження державного техогляду.
Слід зазначити, що відповідно до нової Інструкції, при прийнятті співробітником ДАІ рішення про зупинку машини повинні враховуватися дорожні умови, інтенсивність руху, освітленість й імовірний досвід водія.
На практиці це означає, що якщо ви рухаєтеся в лівій смузі й у щільному потоці транспорту, співробітник ДАІ повинен переконатися, що ваша зупинка буде безпечною, й уже потім приймати рішення. Цей пункт можна зачитувати інспекторам, які, зупиняючи вас у небезпечних умовах, потім наздоганяють і намагаються повісити на вас непокору вимозі про зупинку.
2.2 Відносини між працівниками ДАІ та представниками громадськості
Останнім часом збільшилася кількість відеоматеріалів у мережі Інтернет із фіксацією правопорушень, які вчиняють працівники ДАІ в процесі правозастосовної діяльності й під час контролю та нагляду за дорожнім рухом. Треба зазначити, що такий стан речей спричинений багатьма факторами, суб'єктивними та об'єктивними. По-перше, необхідно вказати на появу громадських рухів, організацій, які мають на меті обстоювати громадську позицію, контролювати здійснення та реалізацію в Україні прав та законних інтересів громадян, особливо у сфері правосуддя та правозахисної діяльності. Мета таких об'єднань громадян, на перший погляд, відіграє дуже важливу роль у формуванні громадянського суспільства, де громадянин постає суб'єктом здійснення управління державою, а з іншого боку, дискредитація представників влади та зведення її ролі у державі до мінімуму створює атмосферу напруження та конфронтації між державою та громадянином, що прямо суперечить демократичним принципам управління державою.
Отже, для оцінювання правомірності дій працівників ДАІ, стосовно яких здійснюється відеоспостереження їхньої діяльності з боку представників громадськості та ЗМІ, й визначення правового статусу самих представників громадськості в такій ситуації необхідно проаналізувати вітчизняне адміністративне законодавство на предмет якості та досконалості врегулювання правовідносин між обома сторонами, окреслити коло недоліків або прогалин та внести пропозиції щодо їх подолання.
Розглянемо діяльність громадського проекту "Дорожній контроль", що веде активну діяльність щодо дискредитації працівників ДАІ МВС України та формування негативної громадської думки серед населення про діяльність Державтоінспекції. Позитивні сторони діяльності такого громадського руху очевидні: це визначення ролі громадян у контролі над представниками ДАІ з метою ліквідації корупційних проявів серед останніх. Водночас представники "Дорожнього контролю" своєю діяльністю підривають авторитет правоохоронних органів держави, до яких належить і міліція, тим самим створюючи відносини непорозуміння та конфронтації між громадянами та представниками влади. Розглянемо приклад із діяльності "Дорожнього контролю", що підтверджує цю думку.
Представник "Дорожнього контролю" (далі - "ДК") із власного транспортного засобу веде звуко- та відеозапис дорожньої ситуації, коли працівники ДПС зупинили водія за порушення правил дорожнього руху. При цьому фіксація дій працівників ДПС ДАІ МВС України ведеться приховано та негласно. Представник "ДК" направляється до місця події та намагається підтримати правопорушника, надати йому правову допомогу, якої останній не вимагав. При цьому представник "ДК" постійно провокує працівників ДПС, ставлячи їм запитання щодо правильності їхніх дій, та вказує на їхні помилки, заважаючи тим самим виконувати свої функціональні обов'язки [7].
Надаючи правову оцінку цій ситуації, необхідно окреслити правові засади дій як працівників ДАІ МВС України, так і представника громадської організації.
. Працівники ДАІ МВС України здійснюють контроль та нагляд за дорожнім рухом, а також правозастосовну діяльність у цій сфері, яка полягає у складанні ними протоколів про адміністративні правопорушення та прийняття рішень за ними в межах своєї компетенції. Так, працівники ДПС, відповідно до статті 5 Закону України "Про міліцію", звертаючись до громадян, зобов'язані представитись і на вимогу громадян пред'явити своє посвідчення. У нашому випадку працівники ДПС діяли згідно з вимогами закону і не порушили його. Коли до них звернувся громадянин Н. з вимогою пояснити їхні дії та почав втручатися в процес складання протоколу, працівники ДАІ запропонували йому представитися та засвідчити свою особу, але останній від цього відмовився, що є прямим порушенням вимог Закону України "Про міліцію", де в пункті 2 статті 11 працівнику міліції надане таке право.
Треба звернути увагу на те, що така вимога є обґрунтованою, оскільки працівник міліції повинен володіти ситуацією щодо того, хто втручається в процес складання протоколу, з метою визначення правового статусу цієї особи, тобто кола прав та обов'язків, які вона має в цьому випадку. Річ у тім, що чинне адміністративне законодавство чітко визначає коло осіб, які мають право брати участь у адміністративному провадженні, та їхні повноваження. Такими особами є: правопорушник, свідок, потерпілий, перекладач, законний представник, захисник. Як бачимо, законодавець не передбачає участі представника громадськості, яким є в нашому випадку представник "ДК". Це не прогалина в законодавстві, а аргументована позиція законотворця, оскільки адміністративний процес здійснюється щодо особи правопорушника, який має право не розголошувати свої персональні дані (прізвище, ім'я та по батькові тощо), а також саму подію правопорушення іншим особам, оскільки одним із принципів інформаційних відносин, відповідно до статті 2 Закону України "Про інформацію", є "невтручання в особисте життя особи".
Переконливим аргументом щодо підтвердження факту незаконного втручання представника "ДК" в складання протоколу є і вимоги статті 5 того ж закону про те, що реалізація права на інформацію (тобто дії представника "ДК") не повинні порушувати будь-які права і законні інтереси громадян. Самовільне втручання та збирання інформації в цьому випадку можна вважати порушенням конституційного права особи на невтручання в її особисте життя. До того ж Конституцією України проголошено, що не допускається збирання, зберігання та використання конфіденційної інформації про особу без її згоди. В нашому випадку представник "ДК" не погодив своїх дій з водієм-правопорушником, тобто діяв без його згоди, виконуючи не правозахисну функцію, а маючи намір своїми діями спровокувати та дискредитувати працівників ДАІ. Крім того, статтею 11 Закону України "Про інформацію" визначено, що конфіденційною інформацією про особу є: дані про її національність, освіту, сімейний стан, а також адресу, дату та місце народження тощо. Як відомо, всі ці дані містить протокол про адміністративне правопорушення. Тобто логічним є висновок про те, що представник "ДК" прямо порушив законодавство про інформацію та доступ до публічної інформації й повинен нести відповідальність.
Повернемося до дій працівників ДАІ в цьому випадку. На нашу думку, вони мали попередити представника "ДК" про вченення ним протиправних дій стосовно особи-правопорушника, а також про невтручання в законні дії працівників ДАІ. Після цього, якщо представник "ДК" продовжував би діяти, працівники ДАІ мали право викликати працівників райвідділу ОВС України для складання протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 185 КУпАП за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції. Варто зауважити, що вимога працівника міліції та розпорядження - це акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі та має бути законодавчо обґрунтованим. Тому для працівників ДАІ дуже важливо формувати свої вимоги, спираючись на чинне законодавство, про що йшлося вище. Тобто у фабулі складеного протоколу за статтею 185 КУпАП треба було б зазначити, що громадянин Н. виявив злісну непокору працівникам ДАІ, яка виявлялась у неприпиненні протиправних дій стосовно особи з порушенням вимог статей 5, 2, 11 Закону України "Про інформацію".
Крайнім заходом впливу на дії представника "ДК" можна вважати спочатку попередження про передбачену кримінальну відповідальність за статтею 343 КК України за незаконне втручання в діяльність працівника правоохоронного органу. Цю статтю здебільшого не застосовують у практиці ОВС України, хоча в нашому випадку склад злочину наявний. Під втручанням у законну діяльність працівника правоохоронного органу розуміють конкретні дії, спрямовані на перешкоджання виконанню працівником службових обов'язків. Такі дії порушують нормальну діяльність, підривають авторитет державної влади, впливають на ефективність функціонування органу державної влади. Перешкоджання виконанню службових обов'язків працівниками правоохоронних органів ставить під загрозу правопорядок та права й законні інтереси окремих фізичних та юридичних осіб. У нашому випадку представник "ДК" чинив саме такі дії, що перешкоджали здійсненню контролю та нагляду працівниками ДАІ за дорожнім рухом, що виявлялось у провокації розмови з ними з необгрунтованого приводу, тобто не пов'язаної з отриманням правової допомоги чи отриманням інформації щодо його безпечного пересування. На нашу думку, проблема полягає в тому, що в Законі України "Про міліцію" відсутня правова норма, яка прямо вказує на заборону втручання в діяльність працівників міліції представниками органів державного управління та місцевого самоврядування, засобів масової інформації, а також громадсько-політичних об'єднань та рухів, якщо це втручання перешкоджає виконанню службових функціональних обов'язків працівників міліції, покладених на них законом. До речі, стаття 7 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р. № 1789-ХП [8] містить таку заборону, тому діяльність прокуратури України не настільки піддано критиці з боку мас-медіа та громадськості.
. Надамо юридичну оцінку діям представника "ДК". По-перше, громадянин України, який є членом громадської організації чи представником засобів масової інформації, повинен мати відповідне посвідчення та надавати його під час здійснення ним своєї діяльності. В нашому випадку представник "ДК" представився як громадянин України, не називаючи своїх даних. Якщо уявити, що в представника "ДК" не було на момент фіксації ним дій працівників ДАІ будь-якого посвідчення особи, то він своїми діями порушував чинний порядок здійснення громадського контролю, оскільки як громадянин України, звертаючись до представників влади, якими є в цьому випадку працівники ДАІ, він повинен був діяти за чинним Законом України "Про звернення громадян", де чітко прописаний порядок та вимоги такого звернення. Тим більше, що в Законі України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією та правоохоронними органами держави" йдеться про те, що "громадяни України беруть участь у здійсненні контролю над правоохоронними органами як через громадські організації, так і особисто шляхом звернення до державних органів в порядку, визначеному Конституцією України та Законом України "Про звернення громадян". Отже, представник "ДК" як громадянин України, відповідно до статті 5 цього закону, повинен у разі звернення "зазначити прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання та суть звернення", чого останній не зробив. Тому це звернення слід вважати таким, що здійснене з порушенням вимог закону та розгляду не підлягає. Тобто всі претензії, зауваження та вказівки на порушення вимог законодавства з боку представника "ДК" можна вважати такими, що не підлягають розгляду та прийняттю за ними мотивованих рішень.
Потрібно зауважити, що якщо ж представник "ДК" є журналістом та має відповідне посвідчення, то він повинен був діяти за вимогами Закону "Про інформацію", де у статті 25 чітко визначено, що журналіст має право збирати інформацію тільки після того, як надав документ, який засвідчує його професійну належність. У нашому випадку він такого посвідчення не надав, тобто порушив вимоги закону та підлягає відповідальності.
Підсумовуючи викладене, треба констатувати, що правовідносини між працівниками ДАІ й представниками громадських об'єднань та ЗМІ врегульовані чинним адміністративним законодавством. Але з огляду на підвищену суспільну увагу до діяльності ДАІ представники ЗМІ та громадськості здебільшого порушують правові норми, посилаючись на право свободи слова та масової інформації. Працівники ж ДАІ, зі свого боку, не повною мірою користуються своїми повноваженнями, хоча мають достатній адміністративно-правовий механізм для запобігання правопорушенням у сфері інформаційних відносин та зловживань свободою масової інформації.
Можемо сформулювати такі пропозиції:
Заборонити демонстрацію відео- та фотоматеріалів у ЗМІ та мережі Інтернет, які дискредитують діяльність працівників міліції, до прийняття рішення судом про неправомірність дій працівників ДАІ, шляхом внесення змін до законів України "Про міліцію" та "Про інформацію".
Внести зміни до Закону України "Про міліцію" в частині встановлення відповідальності за протиправне втручання в законну діяльність працівників міліції
шляхом навмисної провокації або імітації правопорушень з боку представників ЗМІ та громадськості, з метою отримання відео-, фото-, аудіоматеріалів, які дискредитують імідж органів внутрішніх справ як державного органу влади та впливають на їхню ділову репутацію.
2.3 Удосконалення організаційно-управлінської сфери діяльності ДАІ
У вирішенні проблем безпеки дорожнього руху, поступово наближаючись до цивілізованих норм, ДАІ проводить значну роботу, спрямовану на запобігання дорожньо-транспортних пригод та тяжкості їх наслідків, попередження та розкриття злочинних проявів на автошляхах держави. ДАІ стала не лише контролюючим органом, а й помічником і радником на шляхах України, одним із підрозділів боротьби зі злочинністю.
Зміцніла і зросла її законодавча база, удосконалюється матеріально-технічне обладнання цього підрозділу. Однак, незважаючи на вжиті заходи, реальний на сьогодні стан безпеки дорожнього руху та боротьби зі злочинністю залишається складним. Україна безперервно втрачає своїх громадян та матеріальні ресурси. За 9 місяців поточного року на автодорогах України скоєно 24040 дорожньо-транспортних пригод, у яких загинуло 4107 і травмовано 26749 осіб.
За даними Державтоінспекції, в Україні кожні 24 хвилини реєструється дорожньо-транспортна пригода, в автомобільних аваріях гине 15 і отримують каліцтва майже 140 чоловік.
Як зазначено в прес-релізі, переданому Головним управлінням з питань судової реформи, діяльності військових формувань та правоохоронних органів Адміністрації Президента України, Президент підписав Розпорядження "Про додаткові заходи щодо забезпечення безпеки дорожнього руху".
У результаті реалізації комплексних заходів ДАІ вдалося забезпечити контроль над оперативною обстановкою щодо аварійності та злочинності на транспорті і за багатьма показниками досягти певного прогресу. Так, у поточному році в ході нагляду за дорожнім рухом особовим складом ДАІ безпосередньо розкрито понад 30 тис. злочинів щодо карного розшуку, у тому числі 890 розбійних нападів, 470 пограбувань, 132000 крадіжок, розшукано 2700 транспортних засобів, якими незаконно володіли [1]. Прискорені темпи автомобілізації загострили проблему безпеки дорожнього руху, тобто збереження життя та здоровя тисяч людей. Для вирішення цієї та інших проблем було створено Науково-дослідний центр безпеки дорожнього руху. Як самостійна науково-дослідна установа, Науково-дослідний центр безпеки дорожнього руху є головною організацією МВС України з науково-дослідної та експериментально-виробничої діяльності з питань безпеки дорожнього руху та боротьби зі злочинністю на автотранспорті. Головна практична діяльність центру зосереджена на питаннях:
правового, нормативного та організаційно-методичного забезпечення діяльності ДАІ;
розробки та впровадження автоматизованих інформаційних систем та інформаційно-обчислювальних мереж;
розробки та застосування новітніх спеціальних технічних засобів, а також автоматизованих систем керування дорожнім рухом;
організації навчання водіїв, що здійснюють перевезення небезпечних вантажів.
Результатом законодавчої роботи підрозділу ДАІ стало прийняття шести законодавчих та нормативних актів з питань підвищення безпеки дорожнього руху. Співробітники ГУ ДАІ також взяли участь у підготовці проекту Закону України "Провадження змін та доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення", вже погодженого в Кабінеті Міністрів України, доопрацьованого в комісіях Верховної Ради України. Підготовлено законопроект щодо внесення змін до Закону України "Про дорожній рух в частині обовязкового виконання приписів ДАІ", конкретизовано поняття системності і порушення Правил дорожнього руху.
Досвідчені фахівці ДАІ в новому Кодексі України "Про адміністративні правопорушення", прийнятому 5 квітня 2001 року, називають серйозні недоліки, які не сприятимуть підвищенню транспортної дисципліни, зниженню рівня аварійності на дорогах, а саме: відсутність позбавлення прав за неодноразове порушення Правил дорожнього руху, що призвели до пошкоджень транспортних засобів, вантажів, доріг, дорожніх споруд або іншого майна. Через те, що більшість матеріалів за порушення Правил дорожнього руху передаються на розгляд судів, послаблено головний принцип адміністративної відповідальності - невідворотність покарання.
Так, цього року на розгляд судів було подано 1,5 млн. адміністративних справ про порушення Правил дорожнього руху. З них рішення про накладання штрафу або позбавлення права керування транспортними засобами ухвалені всього у 55,3 % випадках; уникли відповідальності 663 611 порушників. Зі 123 900 водіїв, які керували транспортом у стані алкогольного спяніння, рішенням судів позбавлені посвідчень водія лише 18 000 осіб. Наведений аналіз свідчить, що судами не в повному обсязі виконується метод державного управління - адміністративний примус, який є невідємною складовою системи методів управління суспільством.
Вказаний метод належить до найбільш жорстких засобів впливу, тому в діяльності органів управління та їх посадових осіб примус застосовується, як правило, у поєднанні з іншими управлінськими прийомами. Авторитарність даного методу незаперечна, проте немає жодної держави, яка б використовувала як найнеобхідніший засіб управління своїми справами.
Важлива функція державного примусу - правоохоронна. Вона полягає в локалізації, нейтралізації, недопущенні правопорушень. Тому державний примус традиційно розглядають з позицій захисту сформованих державою правовідносин і забезпечення неухильного й точного виконання норм конкретних галузей права. Види державного примусу прийнято розглядати як явища, похідні від існуючих галузей права і властиві цим галузям правопорушення, і диференціювати згідно з існуючими правовими галузями.
На цих підставах виділяють такі види примусу: кримінальний, цивільно-правовий, адміністративний. Держава не бачить необхідності у конструюванні нових видів примусу. Її інтереси перебувають у площині вдосконалення існуючих заходів примусу, підвищення їх ефективності аж до повної реалізації принципу невідворотності покарання за скоєне правопорушення. Серед усіх видів примусу найбільшою питомою вагою, високою мобільністю і здатністю адаптуватися до конкретних умов і потреб держави виділяється адміністративний примус.
Адміністративний примус має складну, багатоцільову спрямованість заходів впливу. Це, по-перше, покарання за скоєний вчинок; по-друге, заходи припинення правопорушень; по-третє, заходи попередження правопорушень; по-четверте, заходи забезпечення правослухняної поведінки субєктів правовідносин. Із останньої, четвертої, позиції випливає, що застосування адміністративно-примусових заходів, звернене не лише до конкретних субєктів, щодо яких вони застосовані, а й до інших осіб. Дана особливість закріплена нормативно.
У ст. 23 КпАП зазначено, що метою адміністративного стягнення є попередження скоєння правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами [2]. Правильне розуміння принципу поєднання методів переконання, заохочення й примусу забезпечує досягнення максимально корисних результатів у процесі здійснення державного управління. При цьому поєднання даних методів повинне бути гармонійним. Перебільшення ролі того чи іншого методу керівництва неухильно призводить до соціальних дисонансів, до порушень норм законності.
Гарантією правильного поєднання методів переконання, заохочення й примусу є визнання головної ролі методів переконання і заохочення та методів психічного впливу на свідомість, а через неї на поведінку людей. Ці методи виявляються в системі заохочувальних, виховних, пояснювальних, рекомендуючих заходів, що забезпечують правочинність вчинків і дії учасників управлінських відносин.
Не маючи аналізу скоєння правопорушень на транспорті, суди не можуть повною мірою займатися попередженням та припиненням порушень Правил дорожнього руху, проводити рекомендуючі, пояснювальні заходи щодо безпеки дорожнього руху.
Крім того, недоотримання коштів за штрафи, накладені за порушення Правил дорожнього руху, на 50 % не сприяють вирішенню соціально-економічних проблем держави. У ДАІ сьогодні розробляється автоматизована система - інтегрований національний банк даних про порушення Правил дорожнього руху під назвою "Адміністративна практика", у яку будуть внесені дані про водіїв-порушників Правил дорожнього руху. Це надалі дозволить скасувати талони попередження до посвідчення водія.
Мізерність штрафних санкцій за повторне порушення Правил руху і можливість уникнення їхньої оплати сприяють виникненню відчуття безкарності і не сприяють зміцненню дисципліни серед учасників дорожнього руху.
Правопорядок у державі регламентується не тим, скільки скоюється порушень, а тим, як правоохоронні органи здатні на них реагувати. Якщо реакція буде адекватною, кількість правопорушень зменшиться.
Державтоінспекція - це частина державної системи управління. Але від їх професійної підготовки та особистих якостей значною мірою залежить успіх. ДАІ України за останні кілька років втратила майже половину особового складу, причому не завжди скорочували найгірших.
Не можна час від часу скорочувати кількість особового складу працівників ДАІ. Необхідно чітко визначитися, що, наприклад, на 15 тис. мешканців будь-якого населеного пункту потрібен один працівник ДАІ. Якщо ця цифра буде меншою, то не буде тієї адекватної реакції на припинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Зросте кількість нерозкритих угонів автомашин. Прикладом цього може бути оперативна обстановка, яка склалася в місті Ірпені та селищах Ірпінського регіону. У результаті некомплекту двох співробітників ДАІ в м. Ірпені за це півріччя зросла кількість нерозкритих угонів транспортних засобів, дорожньо-транспортних пригод, в яких водії зникли з місць їх скоєння.
Сьогодні до низової і середньої ланок інспекції приходять молоді люди, які вже хочуть, але ще не вміють працювати по-новому. Їм просто бракує практичного досвіду. Повинен пройти певний проміжок часу, поки цей досвід буде набутий. До того ж багато співробітників ДАІ, працюючи в структурі міськвідділів, райвідділів на містах, виконують багато різних завдань, не повязаних із забезпеченням безпеки дорожнього руху.
Тому на сьогодні є нагальним питання створення Департаменту Державтоінспекції МВС, який являтиме собою незалежний підрозділ, підпорядкований тільки Головному управлінню МВС України. Це підвищить статус центрального органу та дозволить ефективніше впливати на виконання покладених функцій [3].
У звязку зі скороченням працівників Державтоінспекції на території України було закрито 37 стаціонарних пунктів ДАІ. Водії-транзитники, які проводять за кермом практично 15-16 годин на добу, раніше могли відпочити під наглядом інспекторів руху і почувати себе у безпеці. Нині вони вимушені долати ще з сотню зайвих кілометрів, щоб зупинитися на відпочинок, та й місця біля постів ДАІ для всіх просто не вистачає. Сьогодні 9 із закритих постів ДАІ переобладнані на інформаційні центри. Звідти можна зателефонувати, залишити автомобіль під наглядом, не хвилюючись за збереження вантажу. Водії перестали "боятися" інспектора, добре знають свої права і вимагають їхнього дотримання [4].
Уточнені і конкретизовані функції Державтоінспекції щодо контролю за реалізацією транспортних засобів та забезпечення цієї діяльності спеціальною продукцією (бланками довідок-рахунків, актів приймання-передачі, номерними знаками для разових поїздок). Забезпечення якісної підготовки водіїв, ефективний контроль за організацією їх підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації вимагає чіткого обліку навчальних закладів усіх форм власності, що здійснюють підготовку водіїв, та наявності автоматизованого обліку свідоцтв про їх підготовку. Наявність цих відомостей дозволить контролювати порядок підготовки водіїв та виключити випадки підробки документів про проведення навчання.
У цьому році ДАІ вийшла з пропозицією ввести нові номерні знаки на пасажирські перевезення. Вони будуть звичайні, без присвоєння окремої серії, але на жовтому фоні. І податкова інспекція, і співробітники ДАІ, а також пасажири знатимуть, що цей автомобіль підлягає додатковій перевірці і користуватися його послугами безпечно. З метою приведення даних нормативно-правових актів МВС України відповідно до чинного законодавства відпрацьовується механізм громадських помічників ДАІ шляхом реорганізації їх роботи для досягнення головної мети створення таких формувань: покращання транспортної дисципліни на автошляхах країни, попередження правопорушень і трасових злочинів, зміцнення партнерських стосунків між народом і міліцією, скасовані Положення про організацію роботи позаштатних працівників ДАІ. Причиною такого рішення стали непоодинокі випадки злісного та систематичного порушення Правил дорожнього руху членами зазначених формувань. Але це не треба розцінювати, як дискредитацію самого інституту громадських формувань. Указом Президента України від 6 червня "Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності органів внутрішніх справ та громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону" від 22 червня 2000 року регламентовано існування та активізацію діяльності громадських формувань сприяння міліції.
Скасовано Положення про прес-автоклуб при Управлінні ДАІ МВС України, а також талони до службових посвідчень Кабінету Міністрів України та працівників Адміністрації Президента України, врегульовано постановою Уряду від 12 лютого 2000 року №231 питання щодо впровадження спеціальних світлових та звукових пристроїв. Несанкціоноване встановлення таких пристроїв призвело до численних випадків ігнорування вимог щодо порядку їх використання, створення аварійних ситуацій на вулицях і дорогах. Останнім часом робота реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції України значно покращилась, стала зрозумілою пересічним громадянам. До новинок у роботі цього підрозділу належить можливість заміни технічних паспортів і посвідчень водія на аналоги міжнародного зразка вже з червня 2002 року. Згадані вище документи зручні у користуванні, мають 17 ступенів захисту і легітивні в усьому світі. Нещодавно були прийняті нормативно-правові акти, що внесли деякі зміни в Правила державної реєстрації та обліку транспортних засобів. Це, насамперед, Закони України: "Про перевезення небезпечних вантажів" (2000); "Про автомобільний транспорт" та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки автомобільнобудівної промисловості України" (2001); постанова Кабінету Міністрів України "Про запровадження номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються за індивідуальними замовленнями їх власників"; "Про затвердження переліку платних послуг, що надається підрозділами ДАІ МВС" та "Про затвердження Правил дорожнього руху"; Державні стандарти України ДСТУ 3650-97 "Дорожній транспорт, знаки номерні і транспортних засобів. Загальні технічні умови" та ДСТУ 3849 99 "Дорожні і транспортні, кольографічні схеми, розпізнавальні знаки, написи та спеціальні сигнали транспортних засобів оперативних і спеціальних служб".
Крім того, фахівцями МВС створено ряд автоматизованих інформаційно-пошукових систем: АК "Довідка-рахунок", "Митний документ", "Автомобіль", "Національна база даних - "Автомобіль", "Документ" АРМ - Розшук, використання яких дозволяє поставити надійний барєр для недопущення легалізації в Україні викрадених транспортних засобів. Нововведеннями в процедурі реєстрації транспортних засобів є заборона реєстрації нових і таких, що були в користуванні, а також вузли, агрегати та частини до них, ввезені на митну територію України субєктами підприємницької діяльності або фізичними особами без надання сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання іноземного сертифіката, виданого відповідно до чинного законодавства [5].
В удосконаленні організаційно-управлінської діяльності МРЕВ важливе значення має впровадження у роботу реєстраційно-екзаменаційного підрозділу ДАІ компютерного обладнання, приймання іспитів з Правил дорожнього руху за новими програмами з використанням сучасних методів.
У звязку з введенням нових митних правил є всі підстави сподіватися на зростання винахідницької активності злочинних елементів, тому не зайвими будуть детальніші перевірки торговельних установ, що проводять комісійну торгівлю. Значну увагу в роботі підрозділів ДАІ необхідно приділити здійсненню контролю за утриманням вулично-шляхової мережі у безпечному для руху стані. На жаль, малоефективно проводиться робота з використання вимог єдиних правил ремонту і утримання автомобільних шляхів та вулиць щодо контролю встановлення рекламних носіїв, будівництва обєктів дорожнього сервісу підприємствами, організаціями та установами.
Стан доріг недостатньо висвітлюється засобами масової інформації. Відповідно до вимог Закону України "Про дорожній рух", інших актів законодавства, беручи участь в організації дорожнього руху, ДАІ погоджує проекти на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних шляхів, вулиць та залізничних переїздів, а також автозаправних станцій, автостоянок, комплексів дорожнього сервісу та інших споруд у межах виведення автомобільних доріг.
Надається правова допомога і необхідна інформація про умови дорожнього руху його учасникам, особливо неповнолітнім, інвалідам, громадянам похилого віку.
Аналізуються умови та стан дорожнього руху, виявляються та ведеться облік аварійно-небезпечних ділянок доріг і вулиць, місць концентрації дорожньо-транспортних пригод, розробляються пропозиції щодо вдосконалення організації дорожнього руху, вносяться відповідним підприємствам, установам та організаціям для впровадження, контролюється їх виконання. Співробітники ДАІ принципово реагують на виявлені недоліки в утриманні доріг та проводять заходи щодо їх усунення. У першу чергу особливу увагу приділяють виявленню місць концентрації ДТП, тобто виявленню місць на вулицях та дорогах, де протягом року скоєно більше однієї дорожньо-транспортної пригоди. Після виявлення місць концентрації дорожньо-транспортних пригод проводяться заходи щодо їх попередження [6]. Якщо стан цих вулиць і доріг не відповідає технічним вимогам щодо безпеки дорожнього руху, інформуються органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і комунальні служби, які відповідають за стан доріг. Цим організаціям надаються приписи ДАІ на усунення недоліків в утриманні доріг у небезпечному для руху стані. Згідно із Законом України "Про дорожній рух", прийнятим Верховною Радою України 28 січня 1993 року, учасники дорожнього руху мають право на:
безпечні умови дорожнього руху;
відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху;
отримання від гідрометеорологічних, дорожніх, комунальних та інших організацій, а також органів Державтоінспекції інформації про умови дорожнього руху [7].
Вступає в дію постійно діюча система заходів, направлених на попередження, виявлення та затримання злочинних елементів. Визначені основні завдання діяльності Державтоінспекції, зокрема:
подальша реалізація заходів, визначених Комплексною цільовою програмою боротьби зі злочинністю на 2011/2015 роки, Програмою забезпечення безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки транспортних заходів щодо розвитку й впровадження новітніх технологій та технічних засобів у галузі забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2005 року, указів і розпоряджень Президента України, постановою Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, наказів і декретів МВС України;
посилення в межах своєї компетенції державного контролю за реалізацією державної політики у сфері безпеки дорожнього руху;
подальше вдосконалення управлінської діяльності та нормативно-правової бази у сфері безпеки дорожнього руху;
впровадження нових форм і методів роботи з нагляду за дорожнім рухом;
провадження роботи із забезпечення РЕПДАІ компютерним обладнанням, забезпечення автомобілів для прийому іспитів, обладнання технічного огляду автотранспорту;
забезпечення реалізації у повному обсязі заходів щодо виконання Указу Президента України "Про поліпшення інформаційного забезпечення на автомобільних дорогах";
забезпечення належного контролю за утриманням вулично-шляхової мережі у безпечному для руху стані [8].
Основним напрямом суттєвого покращання роботи ДАІ є і залишається забезпечення послідовної реалізації концепції: "Народ, міліція - партнери", подальша гуманізація стосунків працівників ДАІ з учасниками дорожнього руху. З цього приводу Міністерство внутрішніх справ України видало наказ "Про невідкладні заходи щодо вдосконалення нагляду за дорожнім рухом працівниками Державтоінспекції України". Згідно з цим документом скориговано функції служби ДАІ, головним завданням якої відтепер є профілактика дорожньо-транспортних пригод, запобігання загибелі і пораненню громадян під час дорожньо-транспортних пригод, комплекс заходів щодо боротьби зі злочинністю на транспорті.
Якщо звернутися до правоохоронної діяльності в сучасних умовах, то виявиться, що органи держави найчастіше використовують:
правове пропагування, пояснення сутності законів, правової політики держави;
постійне інформування населення про стан справ у галузі охорони громадського порядку;
стимулювання ініціативи громадськості у справі надання правоохоронним органам допомоги у боротьбі за забезпечення правопорядку;
забезпечення поширення позитивного досвіду в боротьбі з порушеннями правопорядку;
проведення профілактичних заходів щодо недопущення антигромадських проявів;
заохочення громадян, які активно виявили себе в боротьбі з правопорушеннями.
Зростання свідомості, організованості громадян робить методи переконання й заохочення дедалі ефективнішими інструментами регулювання громадських управлінських відносин. При цьому звужується сфера адміністрування, невиправдане застосування адміністративно-примусових засобів впливу. Останнім часом у правовій науці більше уваги приділяється такому методу, як заохочення правомірної поведінки громадян.
Вважається, що цей метод досить ефективно використовується в ряді розвинених країни (США, Японія, ФРН, Швеція та ін.), передбачається, що з побудовою правової, економічно розвиненої і стабільної держави він пошириться і в діяльності наших органів управління. Отже, сьогодні особливого значення набуває формування нових принципів оцінки результатів роботи ДАІ, де стан дотримання чинного законодавства і повага до людей, захист їхніх законних інтересів вийдуть на перший план.
Висновок
Таким чинов, в результаті комплексного дослідження діяльності ДАІ, можемо зробити виновок що Державна автомобільна інспекція (ДАІ) є головним органом, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні, що входить до системи органів Міністерства внутрішніх справ України.
До складу Державтоінспекції входять департамент Державтоінспекції МВС, управління (відділи) Державтоінспекції головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Центр безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем, спеціальний підрозділ дорожньо-патрульної служби особливого призначення при департаменті Державтоінспекції МВС, відділи (відділення) Державтоінспекції міських і районних органів внутрішніх справ, підрозділи дорожньо-патрульної служби та реєстраційно-екзаменаційної роботи.
МВС через Департамент державної автомобільної інспекції організовує роботу, повязану із забезпеченням безпеки дорожнього руху.
Державтоінспекція у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, цим Положенням, нормативними актами МВС.
Державтоінспекція як спеціалізований державний орган виконавчої влади є одним із основних субєктів владних відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, який для виконання покладених на нього завдань має право застосовувати заходи державного, зокрема, адміністративного, примусу. Тому ефективність нормативного забезпечення Державтоінспекції безпосередньо впливає на стан правопорядку у сфері безпеки дорожнього руху. Отже, при проведенні реформування Державтоінспекції слід враховувати цей факт і здійснювати відповідні дії лише внісши зміни до чинного законодавства.
Основними складовими адміністративно-правового режиму забезпечення безпеки дорожнього руху є: порядок дій учасників дорожнього руху, який регламентується за допомогою норм права, що встановлюють їх права і обовязки; дозвільна система допуску до управління механічними транспортними засобами; дозвільна система допуску до експлуатації транспортних засобів; довільна система введення в експлуатацію об'єктів вулично-дорожньої мережі; ліцензування діяльності, віднесеної відповідно до законодавства до забезпечення безпеки дорожнього руху, узгодження документації на виконання окремих видів робіт, що впливають на рівень безпеки дорожнього руху. Найважливішою складовою частиною правового забезпечення безпеки дорожнього руху є система заходів адміністративного примусу, яка включає заходи адміністративного попередження, адміністративного припинення і заходи адміністративної відповідальності.
Реформування Державтоінспекції має велике значення для удосконалення правового регулювання забезпечення безпеки дорожнього руху. Тому необхідно визначити основні напрями роботи у зазначеній сфері, серед яких можуть бути: удосконалення нормативно-правової основи діяльності державних органів забезпечення безпеки дорожнього руху; матеріально-технічне та інше забезпечення цих органів на належному рівні; удосконалення роботи з персоналом, насамперед, профвідбір; належний правовий та соціальний захист працівників таких органів.
Адміністративний примус у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - це діяльність уповноважених державних органів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху в цілому офіційного застосування щодо фізичних і юридичних осіб незалежно від їх волі та бажання, заходів у вигляді моральних, особистих, майнових, організаційних обмежень прав, свобод, законних інтересів задля профілактики, припинення порушень правил дорожнього руху, притягнення винних осіб до юридичної відповідальності, попередження і ліквідації надзвичайних обставин в цій сфері.
Незважаючи на певні напрацювання і досягнення у профілактиці припинення порушень правил дорожнього руху і притягненні винних до адміністративної відповідальності, ця діяльність вимагає певного поліпшення, удосконалення. Слід звернути увагу на розміри штрафу, встановленого за правопорушення у зазначеній сфері, які часто визначають ефективність його застосування. Для підвищення ефективності адміністративного штрафу як засобу забезпечення безпеки дорожнього руху необхідно насамперед чітко врегулювати його розміри, зокрема, збільшити розміри штрафів за вчинення грубих порушень правил дорожнього руху.
Адміністративне провадження - це врегульована адміністративно-процесуальними нормами діяльність компетентних адміністративних органів по розгляду відповідно до спеціальної адміністративної процедури за допомогою спеціальних адміністративно-правових методів і форм підвідомчих їм адміністративних справ певної категорії. У практичній адміністративно-юрисдикційній діяльності Державтоінспекції по реалізації адміністративно-правового режиму забезпечення безпеки дорожнього руху можна виділити три основні види проваджень: провадження за скаргами і суперечками, що виникають у процесі реалізації дозвільної системи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі за скаргами на рішення по справі щодо порушення правил безпеки дорожнього руху; провадження по застосуванню заходів адміністративного припинення; провадження по застосуванню заходів адміністративної відповідальності.
Правові процедури адміністративної діяльності підрозділів Державтоінспекції врегульовані в чинних нормативних правових актах не повністю, фрагментарно, а процедури розгляду цими органами деяких категорій підвідомчих їм адміністративних справ взагалі не встановлені. Одна з особливостей загальнообовязкових правил, які діють у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, полягає в тому, що переважна більшість з них має підзаконний характер. Оскільки деякі з них містять у собі санкції за їх невиконання, це суперечить положенню Конституції про те, що виключно законами України визначаються діяння, які є правопорушеннями, і встановлюється відповідальність за них. До того ж, норми Конституції України передбачають, що органи державної влади, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому існує необхідність внесення відповідних змін до Закону України „Про міліцію", „Про дорожній рух", Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо законодавчого визначення правових засад організації діяльності державних органів забезпечення безпеки дорожнього руху, а також встановлення загального порядку забезпечення діяльності цих органів.
Важливим в діяльності Державтоінспекції має запозичення і використання досвіду зарубіжних колег. Слід звернути увагу на досить високу ефективність у зарубіжних країнах автоматичної фіксація порушень Правил дорожнього руху і досвід патрулювання і реагування на правопорушення на дорогах, який застосовує поліція США. Зарубіжний та правовий досвід свідчить, що посилення відповідальності за деякі порушення Правил дорожнього руху сприяє поліпшенню статистичних даних, тому застосування принципово нових механізмів адміністративно-правових засобів підвищення безпеки дорожнього руху, які вже дали позитивні результати в цих країнах, не завадило б запровадити і в Україні.
Список використаних джерел та літератури
1.Адміністративна (поліцейська) діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: підручник / за ред. : Є.М. Моісеєва, Ю.І. Римаренка, В.І. Олефіра. - К.: КНТ, 2008. - 216 с.
.Бахрах Д.Н. Административное право: Учеб. пособ. - М., 1997.
.Бесчастний В.М., Собакар А.О. Державна політика транспортної безпеки України: актуальні питання реалізації // Електронній ресурс. Режим доступу: http://www.viche.info/journal/1866.
.Великий тлумачний словник сучасної української мови / гол. ред. В.Т. Бусел. - К.: Ірпінь : Перун, 2005. - 1728 с.
.Галімшина Г.В. Державний контроль на автомобільному транспорті в Україні: Дис. . канд. юрид. наук. - Дніпропетровськ, 2010.
.Гаркуша В.В. Поняття правомірної експлуатації транспортних засобів як об'єкт контролю ДАІ // Право і суспільство. - 2011. - №2. - С. 113-117.
.Головко В.А. Становлення та розвиток підрозділів ДАІ МВС України (історико-правовий аналіз) // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - №4, 2009. - С. 38-44.
.Грушевський М.С. Історія України-Руси: в 11 т., 12 кн. / М.С. Грушевський. - К.: Наукова думка, 1991. - 777 с.
.Гуржій Т.О. Адміністративно-правова кваліфікація порушень водіями механічних транспортних засобів правил керування: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / Т.О. Гуржій. - К., 2004. - 18 с.
.Гусаров С.М. Адміністративно-правові засади управлінської діяльності державної автомобільної інспекції України щодо забезпечення безпеки дорожнього руху: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07/ С.М. Гусаров. -Х., 2002. - 19 с.
.Дмитриев С.Н. Дорожно-патрульная служба: пособие для сотрудников ГИБДД / Дмитриев С.Н. - М., 2000. - 656 с.
.Дорожный контроль: интернет-издание [Электронный ресурс]. - Режим доступа: roadcontrol.org.ua.
.Збірник нормативно-правових актів, що регламентують діяльність Державтоінспекції МВС України: Станом на 01.08.09 / за заг. ред. С.Г.Коломійця, С.М. Продченка: у 3-х ч. - К.: Департамент ДАІ; Донецький юридичний інститут ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2009. - 2032 с.
.Історія ДАІ // Іменем Закону. - 2007. - №12. - С. 26.
.Історія Державтоінспекції. - Донецьк: Юрпрес, 2002. - 256 с.
.Кодекс України про адміністративні правопорушення : науково-практичний коментар / за ред. Р.А. Калюжного, А.Т. Комзюка, О.О. Погрібного [та ін.]. - К.: Правова єдність, 2008. - 781 с.
.Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // ВВР. - 1996. - №30. - Ст. 141.
.Маляренко В.Т. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України. Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2007.
.Микитюк М.А. Владні повноваження Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України: проблеми теорії та практики реалізації у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / М.А. Микитюк. - Л., 2008. - 20 с.
.Міленін О.Л. Правосвідомість учасників дорожнього руху: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 /О. Л. Міленін. - Х., 2001. - 19 с.
.Новіков В.В. Організаційно-правові основи діяльності Державної автомобільної інспекції України: посібник / В.В. Новіков, Л.Г. Чистоклєтов, В.В. Бойко. - Львів: НД РВВ ЛІВС, 2001.
.Писаренко В.Л. Вартові шляхів Сумщини: збірник матеріалів / упоряд. Писаренко В.Л., Саржан В.І., Мозоль О.С. - К.: Видавничий дім "Фолігрант", 2007. - 260 с.
.Подоляка А. Нові аспекти діяльності Державтоінспекції в забезпеченні безпеки дорожнього руху// Право України. - 1999. - №6. -С.17-22.
.Подоляка А. Правові та соціально-психологічні аспекти забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні// Право України. - 2000. -№3. - С.24-27.
.Подоляка А.М. Класифікація заходів адміністративного примусу, які використовуються співробітниками ДАІ МВС України та проблеми їх правозастосування// Вісник Запорізького юридичного інституту. - №3. - 2003. - С.35-41.
.Подоляка А.М. Облік дорожньо-транспортних пригод як фактор забезпечення безпеки дорожнього руху// Безпека дорожнього руху України. - К.: Журнал Радуга. - 2003. - №3-4(16). - С.10-17.
.Подоляка А.М. Особливості правового регулювання організації діяльності ДАІ МВС України// Наше право. - 2003. -№3. - С.22-29.
.Подоляка А.М. Теоретичні проблеми визначення адміністративно-правового статусу ДАІ МВС України// Вісник Одеського юридичного інституту. - 2003. - №3. - С.58-63.
.Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. №341 "Про Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ".
.Правила дорожнього руху / Тимовський А.А., Дерех З.Д., Заворицький Ю.Є. - К.: АСК, 2006. - 56 с.
.Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху: Закон України // Урядовий кур'єр, 2008. - №106. - С. 4-5.
.Про дорожній рух // Науково-практичний коментар до Закону України від 30 червня 2004 р. / МВС України; Донецький юридичний інститут при Донецькому національному університеті. - Донецьк, 2004. - 300с.
.Про затвердження Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України : наказ МВС України від 27.03.2009 №111.
.Про міліцію: Закон України // Відомості Верховної Ради України, 1991. - №4. - Ст. 20.
.Про нормативне забезпечення організаційно-штатної роботи: Наказ МВС України №530 від 17.12.2009 р.
.Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/mvs/control.
.Про схвалення Концепції Державної цільової програми підвищення рівня безпеки дорожнього руху України на 2009-2012 роки: Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1384-р від 30 жовтня 2008 р. // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi?nreg=1384-2008-%F0.
.Про центральні органи виконавчої влади: Закон України від 17.03.2011 р. // Електронній ресурс. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=o1&find=1&typ=1.
.