Аналіз бідності в Україні: економічний і соціальний аспект

Рік

Номінальна заробітна плата

Індекс споживчих цін, %

Реальна заробітна плата

грн.

Темп зростання до відповідного періоду попереднього року,%

грн.

Темп зростання до відповідного періоду попереднього року,%

1997

160,3

-

110,1

145,6

-

1998

171,8

107,2

120,0

143,2

98,3

1999

198,8

115,7

119,2

166,8

116,5

2000

230,0

115,7

125,8

182,8

109,6

2001

311,0

135,2

106,1

293,1

160,3

2002

376,0

120,9

99,4

378,3

129,0

2003

462,3

123,0

108,2

427,3

113,0

2004

589,6

127,5

112,3

525,0

122,9

2005

806,2

136,7

110,3

730,9

139,2

2006

1041,5

129,2

111,6

933,2

127,7

2007

1351,1

129,7

116,6

1158,7

124,2

2008

1806,3

133,7

122,3

1476,9

127,5

2009

1906,0

105,5

112,3

1697,2

114,9

2010

2239,0

117,5

109,1

2052,2

120,9

2011

2633,0

117,6

104,6

2517,2

122,7

2012

2813,0

106,8

99,1

2693,0

107,0

2013

3126,0

111,1

102,3

3007,2

111,7

Дата

Мінімальна заробітна плата, грн.

Абсолютне зростання мінімальної з.п., грн.

Темп приросту мін. з.п .до попереднього року, %

01.01.1997

15

-

-

01.01.1998

45

30

200,00%

01.01.1999

74

29

64,44%

01.01.2000

74

0

0,00%

01.01.2001

118

44

59,46%

01.01.2002

140

22

18,64%

01.01.2003

185

45

32,14%

01.01.2004

205

20

10,81%

01.01.2005

262

57

27,80%

01.01.2006

350

88

33,59%

01.01.2007

400

50

14,29%

01.01.2008

515

115

28,75%

01.01.2009

605

90

17,48%

01.01.2010

869

264

43,64%

01.01.2011

941

72

8,29%

01.01.2012

1073

132

12,4%

01.01.2013

1147

74

8,4%

Запропонований українською владою

1569 грн. / 196 дол.

Запропонований за даними опитування українців

3580 грн. / 447 дол.

Запропонований за розрахунками експертів ООН

510 дол.

Склад споживчого кошику (одяг)

Кількість, шт.

Роки використання

Балоньєва куртка на синтепоні

1

4

Чоловічий костюм

1

5

Джинси

2

7

Жіноче пальто

1

8

Жіноча осіння куртка

1

7

Сукня

2

7

Вовняна спідниця

1

5

Блузка

3

4

Купальник

1

4

Нижня білизна

6

2

Жіночі зимові чоботи

1

3

три ковдри (використовувати 10 років),

три подушки - (15 років),

6 підодіяльників - (5 років),

6 простирадл та наволочок - (4 роки),

3,5 шматка туалетного мила,

2 пачки прального порошку,

півпляшки шампуню та 1,4 тюбика зубної пасти,

три рулони туалетного паперу.

Медикаменти для сім`ї на рік:

3 пачки вати (було п'ять),

5 десятиметрових пакетів бинта,

5 упаковок валідолу або валеріани,

3 баночки йоду та зеленки,

6 упаковок болезаспокійливого або жарознижувального,

9 пачок вітамінів і 1 пачка гірчичників. [4]

Урядом України встановлені також і норми водопостачання від 3,2 до 5,6 кубометра на людину, 9,8 кубометра газу на місяць, тоді, як раніше було 31,36. Норма на місяць споживання електроенергії - 110 кВт/год. для квартир із газовими плитами, 225 для квартир з електроплитами. Місячна норма розмов на телефон - 20 хвилин. Місячна норма отримання друкованих видань за передплатою чи вроздріб - 52 примірники (один тижневик). З 1 до 1,3 збільшена місячна норма відсилання листів. Раз на місяць пропонується відвідувати бібліотеку чи купувати книжку. А також на рік заплановані прання двох кілограмів білизни в пральні, чотири стрижки та 0,2 фотографування і 524 поїздки громадським транспортом на рік, тобто 1,4 поїзди на день.

Таблиця 3.5.

Нововведення споживчого кошику на 2012 рік урядом України [4]

За даними табл. 3.3, і 3,4, 3.5, переліку товарі та споживчий кошик, запропонований урядом суттєво відстає від реального прожиткового мінімуму пересічного громадянина України. Вартість стандартного набору споживчого кошика на сьогоднішній день коливається від 3000 гривень, а прожитковий мінімум в Україні фактично становить 1000 гривень.

На основі проведеного вибіркового опитування населення, було встановлено, що склад споживчого кошика, запропонованого урядом України, та норми щодо споживання не відповідають реальним потребам пересічного українця. Отже, з вищенаведеного стає зрозумілим, що формування споживчого кошика в теорії значно відрізняється від потреб людей в Україні на практиці.

За міжнародними стандартами мінімальна заробітна плата має бути вищою за прожитковий мінімум, а в Україні цього не відбувається. Сучасне співвідношення мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму дає підставу вважати, що працездатні громадяни не можуть прожити на заробітну плату, а тому або сплачують комунальні платежі, або ходять пішки на роботу.

Для того, щоб більш детально розглянути співвідношення динаміки прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати. Розглянемо рис.1, де наведено данні офіційної статистики номінальної та реальної заробітної плати і прожиткового мінімуму в Україні для пересічних громадян за 1997-2011 рр.

Рис. 3.2. Динаміка номінальної та реальної заробітної плати у співвідношенні із мінімальною заробітною платою та прожитковим мінімумом пересічних громадян в Україні за 1997-2011 рр.

Можна зазначити (рис.3.2), що загалом мінімальна заробітна плата та прожитковий мінімум громадян мали спільну тенденцію до зростання. Проте, не в усі досліджувані роки темпи їх зростання співпадали. Зокрема, у 1998 році мінімальна заробітна зросла дещо більше розміру прожиткового мінімуму, тоді як прожитковий мінімум значно збільшився у 2000 році й досяг рівня 287,6 грн., а мінімальна заробітна плата становила лише 118 грн. Досить характерним є той факт, що розмір прожиткового мінімуму в Україні не співпадає за розмірами мінімальної заробітної плати.

Таким чином, слід зважати, прожитковий мінімум, що орієнтується на мінімально допустимі розміри споживання найбільш важливих для людини матеріальних благ та послуг, не забезпечує нормального відтворення робочої сили, оскільки не враховує повного набору товарів та послуг, які необхідні для задоволення першочергових матеріальних та культурних і соціальних потреб людини в Україні.

4. Оцінка ефективності заходів державної політики щодо боротьби з бідністю

У 2006 р. Україна приєдналася до міжнародної громадянської ініціативи боротьби з бідністю, яка відбувається 17 жовтня - у Міжнародний день боротьби з бідністю, запроваджений ООН. Ця акція передбачає різноманітні заходи на підтримку руху проти бідності, визначає ступінь пріоритетності та важливості подальшого успішного розвитку нації, є ознакою прийняття державою відповідальності за стан і перспективи розвитку людського потенціалу.

Для розв'язання проблеми бідності необхідна цілеспрямована політика, що ґрунтується на економічних та фінансових можливостях держави та максимальній ефективності їх використання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. №1057 була затверджена Державна цільова соціальна програма подолання та запобігання бідності на період до 2015 року

Метою Державної цільової соціальної програми подолання та запобігання бідності на період до 2015 року є зменшення кількості бідного населення серед працюючих, сімей з дітьми, особливо багатодітних, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, безпритульних дітей, безробітних, інвалідів, пенсіонерів, бездомних осіб, в сільській місцевості та запобігання хронічній бідності.

Оптимальним варіантом розв'язання цієї проблеми є поєднання активної соціальної політики, спрямованої на відновлення і зростання зайнятості та створення умов для гідної праці, з ефективною підтримкою найуразливіших верств населення.

травня 2012 р. Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням схвалив Концепцію Державної соціальної програми підтримки сім’ї до 2016 року.

Представляючи проект акта на засіданні Уряду, перший заступник Міністра соціальної політики України Василь Надрага наголосив, що сім’я відображає моральний стан суспільства і є могутнім фактором формування потенціалу нації.

Зокрема, у 2014 році планується удосконалити законодавство у сфері підтримки сім’ї, запровадити стандарти надання соціальних послуг сім’ям, які опинились у складних життєвих обставинах, та сім’ям, які перебувають у зоні ризику щодо потрапляння у такі обставини, розробити та впровадити на регіональному рівні програми підготовки молоді до реєстрації шлюбу, народження та виховання дитини.

Також, була розроблена Державна типова програма реабілітації інвалідів (постанова КМУ від 8 грудня 2006 року) та Державна програма розвитку системи реабілітації та трудової зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями, розумовою відсталістю та психічними захворюваннями до 2011 року (постанова КМУ від 12 травня 2007 року №716).

травня 2012 р. був прийнятий Закон України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України".

Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади формування цілісної системи прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку України, окремих галузей економіки та окремих адміністративно-територіальних одиниць як складової частини загальної системи державного регулювання економічного і соціального розвитку держави. [10, 13]

Отже, держава своїми програмами, законами, постановами та наказами намагається покращити становище України стосовно гострого питання бідності.

5. Світовий досвід розв’язання проблеми бідності

Сучасна світова спільнота поділена на багатих і бідних; країни класифікуються як розвинуті та ті, що розвиваються, держави як демократично побудовані та ті, що не відбулися. Витоки та масштаби цього розподілу пов’язані з соціально-економічними процесами, які відбувалися на протязі багатьох сторіч.

У Декларації тисячоліття, яка прийнята на Саміті тисячоліття 6-8 вересня 2000 р. у Нью-Йорку 189 країнами світу (для виконання протягом 2000-2015 рр.) розроблена матриця ЦРТ, яка включає 8 цілей, 18 завдань розвитку і 48 індикаторів для визначення кількісної оцінки досягнення цілей.

Головною Ціллю Декларації було визначено першу ціль "Подолання абсолютної бідності й голоду", за якою прийнято до виконання два завдання: скоротити удвічі за 1990-2015 рр. частку населення, добовий дохід якого менше 1 дол. (з 2005 р. здійснено перерахунок у розмірі 1,25 дол.) і скоротити удвічі за 1990-2015 рр. частку населення, яке потерпає від голоду. Станом на останній звітний період - 2008 р. з врахуванням уточнених завдань зафіксоване наступне виконання ЦРТ.

ЦРТ 1 Ціль передбачає подолання абсолютної бідності й голоду. Завдання цілі виконані в такому обсязі: скорочення вдвічі абсолютної бідності вже виконано або наближено до виконання в Східній, Південно-Східній і Західній Азії, може бути виконане при збереженні тенденцій і Північній Африці і Південній Азії; досягнення продуктивної і гідної зайнятості може бути виконане в Європі, Східній і Південній Азії; скорочення рівня бідності вдвічі не виконане в жодному з регіонів, але наближене до виконання в Північній Африці, Східній і Південно-Східній Азії, Латинській Америці і Карибах, а також в країнах Європи.

Реалізувати Ціль 2 (забезпечення всезагальної початкової освіти) не вдалося і навряд чи вдасться в найближчій перспективі в країнах Африки на південь від Сахари і в Західній Азії.

Досягнення Цілі 3 (забезпечення рівності чоловіків і жінок у розширенні прав і можливостей жінок) передбачає реалізацію наступних завдань: рівна кількість дівчат і хлопців у початковій школі (досягнута або майже досягнута у всіх регіонах світу); підвищення частки жінок, що займаються оплачуваною працею, досягнуто в країнах Європи, Латинської Америки, Карибах і СНД, а в країнах Північної Африки, Південної і Західної Азії цього завдання наразі практично неможливо досягти; в жодному з регіонів світу не може бути реалізованим при збереженні тенденцій рівне представництво жінок у національному парламенті.

Ціль 4 передбачає скорочення дитячої смертності. В частині скорочення на 2/3 дитячої смертності у віці до 5 років ціль практично реалізована в Північній Африці, Південно-Східній Азії і Латинській Америці. В частині збільшення кількості і систематизації вакцинації від кору в жодному з регіонів світу не відмічається на покращення, ні погіршення ситуації.

Ціль 5 передбачає підвищення якості охорони материнства, зокрема: зниження на ¾ материнської смертності, доступ до репродуктивного здоров’я. Ціль досягнута або майже досягнута в країнах Східної Азії. В таких регіонах, як Африка, Південно-Східна, Південна і Західна Азія, Океанія, Латинська Америка і Кариби ціль навряд чи буде реалізована при збереженні існуючих тенденцій.

Боротьба з ВІЛ/СНІДом, малярією та іншими захворюваннями проголошена в Цілі 6. В усіх регіонах світу ціль реалізована або майже реалізована, за винятком країн Африки на південь від Сахари, де досягнення завдань за умови збереження існуючих тенденцій неможливе.

За Ціллю 7 (забезпечення сталого розвитку довкілля) зафіксоване наступне виконання. Процес відтворення лісів розпочато в усіх регіонах світу за винятком країн Західної Азії. Частка людей, що не мають питної води, зменшена вдвічі або буде зменшена при збереженні тенденцій в країнах Східної, Південно-Східної, Південної Азії, Європи, Латинської Америки і Карибах. Скорочення вдвічі відсутності санітарно- технологічних засобів і покращення рівня життя обездолених мешканців наразі не реалізоване в жодному з регіонів.

Формування глобального партнерства у цілях розвитку (Ціль 8), зокрема збільшення кількості користувачів Інтернет, не буде виконано при збереженні існуючих тенденцій в Африці на південь від Сахари, Південній, Південно-Східній Азії і Океанії. 20-22 вересня 2010 р. у Нью-Йорку відбувся Саміт ООН. Головна задача саміта - визначити подальші дії з виконання ЦРТ, досягнення яких опинилося під загрозою внаслідок глобальної економічної кризи 2008-2009 рр. Результатом Саміту було прийняття глобального плану дій щодо досягнення скорочення бідності та нових зобов’язань щодо покращення здоров’я жінок і дітей, подоланню голоду, хвороб [8].

Отже, ця програма повинна допомогти у подоланні такої проблеми, як бідність.

. Шляхи подолання бідності в Україні

Постановою від 31 серпня 2011 р. №1057 "Про затвердження Державної цільової соціальної програми подолання та запобігання бідності на період до 2015 року" було утверджено такі шляхи подолання бідності:

•        відновлення виробництва та стимулювання економічного зростання;

•        сприяння зайнятості населення та розвитку ринку праці;

•        удосконалення механізму оплати праці та соціального діалогу як основних чинників створення умов для гідної праці;

•        розвиток системи соціального страхування;

•        удосконалення пенсійної системи;

•        реформування системи соціального захисту;

•        соціальна підтримка сімей, дітей та молоді;

•        поліпшення медичного обслуговування населення;

•        удосконалення методологічних підходів до оцінки бідності та проведення моніторингу ефективності виконання Програми.

З метою відновлення виробництва та стимулювання економічного зростання передбачається:

.        запровадження нових механізмів відновлення виробництва;

.        стимулювання розвитку внутрішнього ринку;

.        створення умов для забезпечення стабільного розвитку галузей промисловості;

.        сприяння розвитку підприємницької діяльності;

.        удосконалення нормативно-правової бази з питань виробництва, праці та професійної кваліфікації;

.        забезпечення державної підтримки розвитку депресивних територій;

.        сприяння розвитку містоутворюючих підприємств;

.        сприяння запровадженню суб'єктами господарювання програм та міжнародних стандартів соціальної відповідальності бізнесу.

З метою сприяння зайнятості населення та розвитку ринку праці

.        передбачається спрямувати зусилля центральних та місцевих органів виконавчої влади на:

         сприяння розвитку підприємництва та самостійній зайнятості населення;

         впровадження нормативно-правової бази, що стимулюватиме розвиток інноваційно-інвестиційної діяльності, розроблення державних і галузевих програм, спрямованих на створення якісних та високотехнологічних робочих місць;

         забезпечення збільшення частки зайнятого населення у високотехнологічних сферах промисловості;

         зменшення безробіття серед сільського;

         підвищення якості та конкурентоспроможності національної робочої сили;

         сприяння підготовці кадрів вищими та професійно-технічними навчальними закладами відповідно до потреб економіки та ринку праці;

         посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості;

         сприяння працевлаштуванню осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, громадян похилого віку;

         створення умов для роботи молоді у вільний від навчання час;

         підтримку зеленого туризму, сфери побутових послуг та харчування, відродження народних промислів, організації фермерських господарств;

.        сприяння зайнятості осіб з інвалідністю шляхом:

         пріоритетного спрямування коштів Фонду соціального захисту інвалідів на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів;

          підвищення доступності та ефективності професійної реабілітації інвалідів, здійснення їх професійного навчання за професіями та спеціальностями відповідно до потреби ринку праці;

         удосконалення системи встановлення нормативів для працевлаштування інвалідів з метою врахування особливостей підприємств із шкідливими та небезпечними умовами праці;

З метою вдосконалення механізму оплати праці та соціального діалогу як основних чинників створення умов для гідної праці передбачається:

.        удосконалення механізму визначення прожиткового мінімуму та його підвищення;

.        підвищення мінімальної заробітної плати;

.        вжиття заходів з легалізації заробітної плати;

.        удосконалення умов оплати праці працівників бюджетної сфери, державної служби та підвищення рівня їх оплати праці;

.        забезпечення зростання реальної заробітної плати;

.        забезпечення своєчасної виплати заробітної плати та недопущення виникнення заборгованості з її виплати;

.        посилення ролі колективно-договірного регулювання оплати праці;

.        забезпечення захисту прав працівників;

.        залучення всеукраїнських професійних спілок та їх об'єднань і всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців до формування соціальної та економічної політики держави;

.        зміцнення інститутів соціального діалогу;

З метою розвитку системи соціального страхування необхідно:

.        підвищити ефективність роботи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування шляхом удосконалення єдиної системи збору страхових внесків, їх обліку та контролю за повнотою і своєчасністю сплати, а також єдиної інформаційної системи платників страхових внесків та застрахованих осіб;

.        оптимізувати витрати фондів та спрямувати їх кошти переважно на відшкодування виплат за страховими випадками, уникнути виплат нестрахового характеру, що сприятиме запобіганню бідності серед населення;

.        забезпечити підготовку до запровадження загальнообов'язкового державного медичного страхування, що сприятиме підвищенню якості медичного обслуговування населення та забезпеченню надання кваліфікованої медичної допомоги;

.        забезпечити поступове підвищення розмірів мінімальних виплат в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування до встановленого законом розміру прожиткового мінімуму.

З метою вдосконалення пенсійної системи необхідно:

. покращити матеріальне забезпечення у разі виходу на пенсію працівників освіти, культури, охорони здоров'я;

. удосконалити порядок призначення та індексації пенсій;

. забезпечити розвиток накопичувальної системи пенсійного страхування.

З метою реформування системи соціального захисту передбачається:

.        перехід до принципу адресності під час надання соціальних допомог і пільг;

.        забезпечення функціонування інформаційно-аналітичної системи соціального захисту та єдиної бази даних одержувачів соціальної допомоги;

.        забезпечення прийому громадян, які звертаються за соціальної допомоги, в органах праці та соціального захисту населення за принципом "єдиного вікна";

.        підвищення розміру державної допомоги сім'ям з дітьми відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) з урахуванням збільшення прожиткового мінімуму;

.        удосконалення системи соціального обслуговування осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, зокрема:

         забезпечення безперешкодного доступу таких осіб до соціальних послуг;

         створення умов для залучення до сфери надання соціальних послуг недержавних суб'єктів;

         підвищення якості соціальних послуг;

.        забезпечення соціального захисту інвалідів, зокрема:

         першочергове забезпечення протезно-ортопедичними виробами дітей-інвалідів з урахуванням їх індивідуальних потреб;

         збільшення розмірів державної соціальної допомоги

          комплексна реабілітація інвалідів та дітей-інвалідів на базі діючих реабілітаційних установ;

          створення умов для впровадження і розвитку інклюзивного та інтегрованого навчання для інвалідів у професійно-технічних та вищих навчальних закладах;

.        розв'язання проблем бездомних осіб та осіб, звільнених з місць позбавлення волі, зокрема:

         функціонування закладів для бездомних осіб та установ для осіб, звільнених з місць позбавлення волі;

         надання бездомним особам та особам, звільненим з місць позбавлення волі, соціальних та освітніх послуг, медичної допомоги, допомоги у працевлаштуванні, відновленні документів та реєстрації їх місця проживання з урахуванням індивідуальних потреб таких осіб;

         здійснення соціального патронажу осіб, звільнених з місць позбавлення волі;

         сприяння благодійництву;

         збільшення видатків державного бюджету на забезпечення житлом соціально незахищених верств населення та молоді.

З метою поліпшення медичного обслуговування населення передбачається:

.        збільшення обсягу фінансування державних програм і заходів, спрямованих на підвищення якості надання медичної допомоги;

.        запровадження стандартів лікування;

.        посилення державного контролю за якістю медичної допомоги, лікарських засобів і виробів медичного призначення, їх ціноутворенням;

.        пропаганда здорового способу життя;

.        здійснення заходів щодо поліпшення стану здоров'я матері та дитини.

Отже, усі ці чинники сприятимуть збільшенню доходів громадян, зниженню рівня бідності насамперед серед працюючих громадян та сімей з дітьми, зменшенню розриву між показниками бідності у місті та сільській місцевості, розв'язанню соціальних проблем і підвищенню рівня життя населення.

Проте й загальний економічний ріст автоматично не приведе до зниження рівня бідності, що підтверджується результатами попередніх років економічного зростання української економіки і невідповідної цьому зростанню динаміки основних показників бідності. Як показує досвід інших країн, нікому не вдається вирішити проблему бідності без адекватних заходів і реформ в області відносин розподілу, без обґрунтованої політики у соціально-трудовій сфері.

Вирішення проблеми бідності в Україні потребує розробки системи комплексних науково-обґрунтованих заходів, які повинні враховувати профіль, специфіку та особливості формування та поширення бідності, причини її виникнення.

Від тактики виживання необхідно переходити до стратегії розвитку, від боротьби з бідністю - до зростання середнього класу. Головний спосіб боротьби з бідністю - це підвищення рівня життя, це надання громадянам можливості гідно працювати, підвищувати свій рівень добробуту [11].

Висновок

Отже, бідність - це соціальні відносини, що характеризуються відсутністю необхідних матеріальних засобів для того, щоб провадити "нормальне" (відповідно до норм прийнятих суспільством) життя.

Бідність не лише поділяє суспільство, а й є стимулом для того, щоб людина прагнула і досягала кращої долі. Проте в сучасних умовах бідність часто стає на перешкоді стабільності суспільства і його подальшого розвитку. Навіть в економічно розвинених країнах бідність стає загрозою, коли вона перетворюється на застійну, тобто спостерігається довготривалий стан бідності індивідів, сімей, де бідним є не одне покоління. Люди, які тривалий час перебувають у стані бідності, соціально деградують, перетворюються на люмпенів, злочинців, які становлять загрозу для добропорядних громадян.

Тому боротьба з бідністю нині є складовою соціальної політики в усіх цивілізованих суспільствах.

Незважаючи на деяке покращання добробуту населення останнім часом, ще дуже рано говорити про подолання бідності. На жаль, в Україні система соціального захисту значно відстає від трансформаційних процесів економіки. Адресна допомога незахищеним верствам населення тільки починає набирати обертів і поки що не справляється з поставленими завданнями. Суми наданих допомог іноді викликають не тільки незадоволення, а й здивування, обурення, а іноді є просто знущанням: допомога дитині у разі втрати годувальника, допомога малозабезпеченим сім'ям, одинокій матері, з безробіття, на поховання тощо. Зберігається суттєвий перекіс в установленні сум соціальної допомоги. Так, допомога при народженні першої, другої, третьої дитини перевищують суми допомоги дитині, що втратила батька (годувальника), у 30, 70 і 125 разів. Хіба тут можна говорити про соціальну справедливість?

Головними пріоритетами державної соціальної та демографічної політики має бути стимулювання не тільки народжуваності, продовження повноцінної економічної активності населення старших вікових груп, забезпечення пільгових та сприятливих умов розвитку підприємницької діяльності, а й підвищення рівня заробітної плати працюючого населення. Посилена увага до відтворення робочої сили країни, забезпечення добробуту саме працюючих громадян допоможе докорінно вирішити проблеми усіх інших прошарків населення і тим самим підвищити рівень економіки держави в цілому.

Ідеальна мета боротьби з абсолютною бідністю - її абсолютне подолання: у здоровому суспільстві, і тим більше в соціальній державі не повинно бути людей, що не мають прожиткового мінімуму. Завдання боротьби з відносною бідністю - не повне усунення нерівності, але його, так би мовити, оптимізація, приведення до рівня, що не виходить за прийнятні в даному суспільстві межі і разом з тим не підриває стимули соціально-економічної активності

Основна зброя проти бідності - це така політика, яка була б направлена на економічне зростання.

У наший країні слабка і соціальна політика. Її заходи не зовсім адекватні ситуації, і тому бідний в Україні отримує значно менше допомоги, чим бідний в інших країнах. Ще одна трудність - розшарування за умовами отримання якісних медичних і освітніх послуг. Життєво важливі реформи медичного страхування і освіти, проведені так, щоб і бідним ці послуги були доступні. Зараз такого підходу немає, і бідні не отримують ні якісної меддопомоги, ні якісної освіти, і в останньому випадку вони не отримують шансу вирватися з бідності.

Список використаної літератури

1. Бідність - соціальне зло. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://bukvar.su/

. Праця України 2008: статистичний збірник / Державний комітет статистики України / Відп. за випуск Н.В. Григорович. - К., 2009. - 322 с.

. Світовий банк [Електронний ресурс] - Режим доступу: www.worldbank.org.

. www.statlviv.ua

. Межа бідності в Україні та Європі / Z-Україна: статистика, економіка, тенденції. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zet.in.ua/socium/mezha-bidnosti-v-ukra%D1%97ni-ta-yevropi/

. Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати: Закон України від 20 жовтня 2009 р. // [Електрнний ресурс]. - Режим доступу: <http: // www. rada. gov. ua>.

. Латік В. Основні показники рівня життя населення / В. Латік, Н. Підлужна // Праця зарплата. - 2010. - №46. - С. 6-8.

. Доповідь про здійснення цілей в галузі розвитку, сформульованих в Декларації тисячоліття, за 2010 р. - ООН, Нью-Йорк, 2010. - 80 с.

. Колот А. Глобалізація економіки та її вплив на соціально-трудову сферу / А. Колот // Україна: аспекти праці. - 2001. - №3. - С. 10-16.

. Кудряченко А.І. Соціальне партнерство: європейський досвід і Україна / А.І. Кудряченко // Стратегічні пріоритети. - 2008. - №3. - С. 132-141.

. Постанова від 31 серпня 2011 р. №1057 "Про затвердження Державної цільової соціальної програми подолання та запобігання бідності на період до 2015 року" // [Електрнний ресурс]. - Режим доступу: <http: // www.zakon. rada. gov. ua>.

. Звіт про результати аналізу виконання Комплексної програми забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності в Україні. - К.: Рахункова палата України, 2011.

. Про Стратегію подолання бідності: указ Президента України від 15.08.2001 №637/2001. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1083.2249.0.

Додаток

Основні показники бідності в Україні 2007-2011 рр. [12]

*Примітка: в/д - відсутні дані

© 2003 - 2022 «Библиофонд»

Обратная связь

Пользовательское соглашение

Политика конфиденциальности

Полная версия

Помощь по учебным работам

Консультация по курсовой работе

Консультация по дипломной работе ВКР

Консультация по реферату

Консультация по отчетам о практике