Рід Centaurea L. у флорі Чернівецької області
Чернівецький
національний університет імені Юрія Федьковича
Інститут
біології, хімії та біоресурсів
Кафедра
ботаніки, лісового та садово-паркового господарства
Курсова
робота
На
тему:
Рід
Centaurea
L.
у флорі Чернівецької області
Студентка 3 курсу, 300 групи
Напрямку підготовки біологія
Ляхович Леся Мирославівна
Керівник доцент, к.б.н.
Літвіненко С.Г.
Чернівці
- 2014
ВСТУП
Одним із актуальних завдань
сучасної ботаніки є вивчення флористичного різноманіття певної території та
з'ясування особливостей поширення видів росли. Перспективною для подібних
досліджень є територія Чернівецької області, де завдяки особливостям рельєфу та
кліматичним умовам зформувалась досить різноманітна флора [ 10 ].
Метою нашої роботи був
таксономічний, хорологічний, еколого-ценотичний аналіз видів роду Centaurea
L.
та оцінка їх господарського значення.
У завдання входило:
1. З'ясувати
особливості поширення видів.
2. Проаналізувати
екологічні особливості.
3. Вивчити ценотичну
приуроченість видів роду Centaurea
L.
4. Проаналізувати
практичне значення видів.
Об'ктом дослідження були види роду Centaurea
L.:
Для виведення бородавок
використовували товчене насіння волошки;
Водний відвар - при посиленому
серцебитті, захворюванні нирок, сечового міхура, відома також жовчогінна дія
волошки [ 1 ].
Коли говорять про волошку як
лікувальну рослину насамперед мають на увазі волошку синю, що в хліборобів
користується не доброю славою бур'яну - шкодить посівам пшениці, жита але
вабить своєю красою [ 4 ].
РОЗДІЛ 1. ПРИРОДНІ УМОВИ
ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
.1
Географічне положення, рельєф та
грунти
волошка сentaurea
медицина
Чернівецька область - унікальний
край, в якому поєднані історична доля Північної Буковини та частини Бессарабії.
Розташована на перехресті магістральних шляхів Центральної, Південної та
Східної Європи, на південному заході України у передгір’ї Карпат по течії рік
Дністер i Прут.
Територія області розміщена в межах
двох великих геоструктур - південно-західної окраїни Східноєвропейської
платформи (Волино-Подільської монокліналі) та Карпатської складчастої системи,
морфо-структурними елементами якої є Карпатська покривно-складчаста споруда і
Передкарпатський прогин [ 2.
Згідно
фізико-географічного зонування території рельєф
області достатньо складний. В Чернівецькій області знаходиться три зони:
гірська, передгірна, лісостепова.
Гірська
частина - Буковинські Карпати
розташована на крайньому південному заході області і займає приблизно 1/4 території. Гори тут середньої висоти, від 500 м до 1600 м, з
характерними мікрокліматичними умовами. Їх розсікають вузькі долини Сірету і
Черемошу. Притоки цих річок протікають
переважно паралельно хребтам у повздовжніх долинах. Гори вкриті
листяними і хвойними лісами [ 7 ].
Клімат гірської та високогірної
частини характерний тривалою зимою зі стійким сніговим покровом та прохолодним
дощовим літом.
Між
Карпатами і річкою Прут розташована похила передгірна рівнина з розчленованим горбистим рельєфом. На загальному більш-менш
рівнинному фоні виділяється Хотинська гряда
висотою 400-500 м над рівнем моря, яка тягнеться широкою дугою від Чернівців до Хотина.
Гірський Карпатський
район і частина Прикарпаття по природному ландшафту є надзвичайно цінною зоною
для всієї України.
На
північному-сході області, вздовж
річки Дністер розташована рівнинна частина.
Це хвиляста рівнина з долинно-балковим
рельєфом ерозійного типу. Існує кілька підвищень в Кельменецькому районі, що створилися внаслідок
виходу на поверхню давніх третинних
вапняків.
Із загальної площі області
(809,6 тис.га) сільськогосподарські
землі становлять - 484,3 тис.га (59,8% від
загальної площі області), ліси та інші лісові землі - 257,0 тис.га. (31,7%), забудовані землі - 38,6 тис.га. (4,8%), заболочені землі - 1,2 тис.га. (0,2%),
відкриті землі без рослинного покриву - 9,9 тис.га. (1,2%), води - 18,6 тис.га
(2,3%).
Ґрунтовий
покрив області різноманітний, в горах поширені опідзолені лісові буроземи та дерново-буроземні грунти; в
передгір'ях на делювіальних суглинках і глинах - дерново-підзолисті, заболочені грунти; в
рівнинній частині області переважають
світло- та темносірі (лісові) грунти і опідзолені чорноземи. На карбонатних і гіпсоносних породах сформувались карбонатні і
вилуговані чорноземи [ 3 ].
Грунти
області характеризуються слабкою структурністю і розпорошеністю орного шару.
В
результаті проведеного групування грунтів на території області виділено 298 агровиробничих груп грунтів.
По території області
протікає 75 річок. Найбільші з них: Дністер довжиною 272 км, Прут - 128 км,
Сірет - 90 км, Черемош - 80 км.
Крім цього, на території області
нараховується біля 4,5 тис. малих річок і потоків сумарною протяжністю 7,6 тис.
км. та 400 ставків. Всього водами покрито 18,6 тис. га, або 2,3% загальної
території області [ 2 ].
.2 Клімат
Клімат гірської та
високогірної частини характерний тривалою зимою зі стійким сніговим покровом та
прохолодним дощовим літом.
Клімат помірно континентальний,
м'який, вологий; у горах - зима більш тривала, сніжна, літо вологе, прохолодне.
Пересічна температура січня на
рівнині -4,8, -5°, в передгір'ї -4,8, -5,5°, у горах -6, -10° (температурний
градієнт близько 0,5°), липня відповідно - від +18.8 до +19,5°, від +16,2 до
+19°, від +13 до +16°.
Період з температурою понад +10°
становить від 95-124 днів у горах до 156-162 днів на рівнині. Сума активних
температур 1600-1800° в горах, 2200-2400° - у передгір'ї, 2600-2900° - на
рівнині.
Абсолютний мінімум
температури повітря у 2005 році відмічався у гірській частині 7 лютого - мінус
29,8 оС, абсолютний максимум - у рівнинній частині 31 липня - плюс
34,7 оС .
Річна кількість опадів збільшується
від 500-600 мм на рівнині до 700 мм у передгір'ї та 800-1200 мм у горах.
Основна кількість їх випадав у теплий період року. В найбільш дощові місяці
(червень - липень) близько 46 % опадів випадають у вигляді злив. Сніговий
покрив на рівнині і передгір'ї внаслідок частих відлиг нестійкий, малопотужний;
утворюється в кін. листопада, сходить у кін. березня (тривалість до 110 днів),
у горах - відповідно на поч. листопада й у травні. Висота його, 10 - 20 см на
рівнині, 20 - 40 см у передгір'ї, 60 - 80 см у горах [ 2 ].
Несприятливі кліматичні явища:
зливи, град, тумани, ожеледиця, заметілі, хуртовини, посухи. Рівнинна частина
Чернівецької області належить до Передкарпатського вологого, теплого
агрокліматичного району, гірська - до Карпатського району вертикальної
кліматична зональності.
Прикарпатський район в
західній частині за кліматичними особливостями відноситься до зони
„оптимального комфорту" - клімат м'який без сильних вітрів з достатньою
кількістю сонячних днів ранньої весни i пізньої осені [ 10 ].
.3 Рослинність
Чернівецька область лежить у
Центрально-європейській (Середньо-європейська) широколистянолісовій
геоботанічній провінції, північно-східна частина - у Східно-Європейській
широколистянолісовій геоботанічній провінції [ 7 ].
Ліси займають близько 32%, луки -
15%, розорано 38 % площі області. На рівнині ліси займають до 15% площі, в
передгір'ї - до 20%, в горах - 63-77%. Розорано земель: у рівнинних районах від
45 до 70%, передгірних - від 21 до 54%, гірських - до 1,5%. На підвищених
ділянках Прут-Дністровського межиріччя - масиви букових та буково-дубових
лісів, у східній частині - дубово-грабові. У річкових долинах - заплавні та
болотні луки, на схилах - суходільні луки. На межиріччях передгірної частини
(26 % площі області) збереглись масиви букових та буково-ялицевих лісів. У
горах простежуються висотні пояси: де 800-950 м - букові, буково-ялицеві, 950 -
1100 м - ялицево-ялинові, 1100 -1400 - ялинові ліси, вище - високогірні
субальпійські луки (полонини) та чагарники [ 2 ].
1.4 Природно-географічне районування
Через територію області проходять 3
природно-географічні зони: лісостепова, що займає Прут-Дністровське межиріччя,
передгірна, розміщена між Карпатами і річкою Прут, та гірська, яка охоплює
Буковинські Карпати. Прут-Дністровське межиріччя являє собою типові
широколистяно-лісові та лісостепові ландшафти. Передкарпатська частина області
характеризується лісовими і лучними височинними й високорівнинними терасованими
ландшафтами зі складною структурою ґрунтового покриву. Тут зональними є
бурувато-підзолисті оглеєні ґрунти, проте на межі з Лісостепом та на високих
терасах рік трапляються лісостепові ґрунти (Глибоцький, Герцаївський райони) [
10 ].
Лучні і лісові ландшафти гір
вирізняються пануванням бурих лісових ґрунтів різних підтипів.
До лісостепової зони входять
Сокирянський, Кельменецький, Новоселицький, Хотинський, Заставнівський,
Кіцманський(крім передгірної частини), а також північно-східні частини
Герцаївського, Глибоцького та Сторожинецького адміністративних районів.
Рельєф зони достатньо складний.
Абсолютні висоти сягають 100-250 м н.р.м..На загальному більш-менш рівнинному
фоні виділяється Хотинська гряда заввишки 400-500 м, яка пролягає широкою дугою
від Чернівців до Хотина. Існують декілька підвищень у Кельменецькому районі,
так звані Товтри, які утворилися внаслідок виходу на поверхню третинних
вапняків. На заході лісостепової зони (Веренчанка, Заставна, Вікно) місцями
зустрічається і карстовий рельєф. У цілому рельєф хвилястий, ерозійного типу
Дерновий процес ґрунтоутворення був
тут переважаючим, особливо після зведення лісів людиною. Переважному розвиткові
трав'янистої рослинності особливо сприяла карбонатність материнських порід [ 7
].
Саме карбонатність порід обумовила
проникнення Лісостепу й у типово передгірну зону області. Ліси в зоні
збереглися тільки на тих місцях, що зовсім незручні для оранки: на Хотинській
гряді з її крутими схилами, на окремих височинах на території Кельменецького і
Сокирянського районів, по крутих схилах ярів і балок.
До передгірної зони входять
Сторожинецький, Вижницький (крім гірської частини цих районів), Глибоцький,
Герцаївський (крім лісостепової частини) райони, а також південно-західна
частина Кіцманського району.
Рельєф місцевості тут дуже складний.
В основному це хвилясті підвищення, розчленовані долинами рік Пруту, Черемошу,
Великого і Малого Серету, висотою від 200 до 500 м над рівнем моря.
До гірської зони входять Путильський
район та гірські частини Сторожинецького і Вижницького районів. Клімат зони
прохолодніший, надлишково зволожений. За рік випадає від 700 до 1200 мм опадів.
В ґрунтах переважно формується
промивний тип водного режиму, дещо ослаблений крутизною гірських схилів. На
вологих схилах спостерігаються витоки ґрунтових вод, що свідчить про наявність
водонепроникних горизонтів.
Рельєф зони - типово гірський з
висотами від 500 до 1580 м над рівнем моря. Рівних місць мало, вони розміщені
здебільшого на невисоких терасах річок Черемош, Путила, Верхній Серет та інших
[ 9 ].
Невеликі вирівняні ділянки
зустрічаються також на сідловинах, які з’єднують окремі вершини [ 10 ].
РОЗДІЛ 2. ТАКСОНОМІЧНИЙ СКЛАД І
ПОШИРЕННЯ ВИДІВ РОДУ CENTAUREA
L.
У ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ
За даними картотеки Чернівецького
національного університету (CHER),
у Чернівецькій області зростає 17 видів роду Centaurea
L.
Нижче подаємо перелік місцезростань цих видів у
Чернівецькій області.
Centaurea
besseriana
DC.
Заставницький район: с.Кадубівці на
узліссі (10.07.1980
р.,Бондаренко А.). Centaurea
orientalis
L.
Прут-Дністровське межеріччя:
Сокирянський район: Ломачинське
лісництво, південний схил (05.08.1956 р.,Гуменюк В.).
с. Ломачинці, на камянистих схилах
(04.08.1958 р.,Горохова Н.І.).
Centaurea pseudophrydia C.A.Mey.
Прут-Дністровське межиріччя:
Буковинські Карпати:
Заставницький р-н: в лісі біля озера
(17.08.1952 р.,Артемчук І.А.).
Стороженецький р-н.:с.Іжем на
галявині грабового лісу (05.07.1961 р., Горохова Н. І.).
Centaurea
sumensis
Kalen.
Прут-Дністровське
межиріччя:
Кіцманський р-н:. с.Веренчанки на
схилах(09.06.1954 р., Артемчук І.В.).
Заставницький р-н: с. Репужинці
(13.05.1952 р., Артемчук І.В.).
с.Прилинче, на схилах до Дністра,
(22.04.1957 р., Шеляг Ю.Р.).
Centaurea
ternopoliensis
Dobrocz.
Прут-Дністровське межиріччя:
Кіцманський р-н. с.Кливодинь на
березі річки(28.06.1954 р., Круцпевич А.В.).
Centaurea
amara
L.
Прут-Дністровське
межиріччя:
Буковинські Карпати:
Заставницький р-н: с. Веринчанки та
с.Кадубівці., (06.08.1952 р., Артемчук І. В.).
Вижницький р-н: долина р.Михидри
(18.06.1949 р., Горохова Н. І.).
Centaurea
diffuza
L.
Прут-Дністровське межиріччя:
Буковинські Карпати:
Вашківсьеий р-н: с.Банилів р.
Черемош по берегу (10.07.1952 р., Горохова Н. І.).
Новоселицький р-н: околиці с.Магала
(14.08.1957 р.,Березовська Р.А).
р. Прут (30.04.1956 р., Артемчук І.
В.).
Centaurea mollis Waldst et.Kit.
Буковинські Карпати:
Вижнецький р-н: с.Шепіт, г.Мегура
(12.07.1948 р., Артемчук І.В.).
с.Шепіт від Турецького моста до г.Мегури
(19.06.1948 р., Березовська Р.А.).
Centaurea
nigriceps
Dobrocz.
Буковинські
Карпати:
Путильський р-н: околиці с.Сергії
(10.07.1982 р., Клофінська І.М.).
с.Шепіт Ялиновий ліс ( 15.07.1954
р., Шеляг Ю.Р.).
Centaurea
marschalliana
Spreng.
Прут-Дністровське
межиріччя:
Заставницький р-н: околиці
с.Репужинці (20.06.1980 р., Оленюк М.С.).
Centaurea marmarosiensis Crer.
Буковинські Карпати:
Вижнецький р-н: околиці с.Лопушна,
на узліссі (08.06.1977 р., Токарчук А. С.).
с.Лопушна лівий берег р.Сірет
(20.08.1987 р., Мойсієвич С.Г.).
Centaurea
maculosa
L.
Прут-Дністровське межиріччя:
Заставницький р-н: окр. с.Зелена
липа, схили Дністра(19.07.1980 р., Бондаренко Н.М.).
Centaurea
solstitialis
L.
Буковинське Передкарпаття :
Новоселицький р-н: с.Мамалига
(14.08.1957 р., Березовська Р.А.).
р.Прут ( 30.04.1954 р., Артемчук
В.І.).
Centaurea
cyanus
L.
Прут-Дністровське межиріччя:
Буковинські Карпати:
Вашківський р-н: м.Вашківці
(09.06.1952 р., Горохова Н.І.).
м.Чернівці правий берег р. Прут
(16.06.1955 р., Колотьков К.Б.).
Centaurea
facea
L.
Прут-Дністровське межиріччя:
Буковинські Карпати:
Буковинське
Передкарпаття :
Заставницький р-н: с.Прилинче
(06.08.1952 р., Артемчук І.В.).
Вижнецький р-н: с.Шепіт (09.07.1948
р., Березовська Р.А.).
Centaurea
ɉacea
L.
Буковинські Карпати:
с.Цецино (13.05.1958 р., Подгорна
М.І.).
Путильський р-н:с.Шепіт, Ялиновий
ліс (15.07.1954 р., Шеляг Ю.Р.).
Centaurea
рhrygia
L.
Буковинські Карпати:
Вижнецький р-н: на луках полонини
Затінь ур. Великі Лужки, Вижнецьке лісництво (16.08.1955 р., Горохова Н.І.).
с.Ростоки , г. Бутків,вершина хребта (10.07.1954 р., Горохова Н.І.).
Таблиця 2.1
№ п/п
|
Природно -географічні зони
|
|
|
|
|
|
Прут-Дністросське межиріччя
|
Буковинське Передкарпаття
|
Буковинські Карпати
|
1
|
Centaurea besseriana DC.
|
+
|
|
|
2
|
Centaurea orientalis L.
|
+
|
|
|
3
|
Centaurea pseudophrydia C.A.Mey.
|
+
|
|
+
|
4
|
Centaurea sumensis Kalen.
|
+
|
|
|
5
|
Centaurea ternopoliensis Dobrocz.
|
+
|
|
|
6
|
Centaurea amara L.
|
+
|
|
+
|
7
|
Centaurea diffuza L.
|
+
|
|
+
|
8
|
Centaurea mollis Waldst et.Kit.
|
|
|
+
|
9
|
Centaurea nigriceps Dobrocz.
|
|
|
+
|
10
|
Centaurea marschalliana Spreng.
|
+
|
|
|
11
|
Centaurea marmarosiensis Crer.
|
|
|
+
|
12
|
Centaurea maculosa L.
|
+
|
|
|
13
|
Centaurea solstitialis L.
|
|
+
|
|
14
|
Centaurea cyanus L.
|
+
|
|
+
|
15
|
Centaurea facea L.
|
+
|
+
|
+
|
16
|
Centaurea ɉacea
L.
|
|
|
+
|
17
|
Centaurea phrygia L.
|
|
|
+
|
|
Разом
|
11
|
2
|
10
|
|
|
|
|
|
|
|
Розподіл видів роду Centaurea
L.
за природно-географічнии зонами Чернівецької області
За даними картотеки ЧНУ найбільше
видів роду Centaurea
L.
зосереджено в Прут - Дністровському межиріччі -
11 видів; Буковинське Передкарпаття - 2 види; Буковинські Карпати - 10 видів
роду Centaurea
L.
Вид
|
Біологічний тип
(за К. Раункієром)
|
Екологічна група за відношенням до:
|
|
|
Водного режиму
|
Режим освітлення
|
|
Centaurea besseriana DC.
|
Гемікриптофіт
|
Мезофіт
|
Геліофіт
|
Протант
|
Centaurea orientalis L.
|
Гемікриптофіт
|
Субмезофіт
|
Геліофіт
|
Петрофант
|
Centaurea pseudophrydia C.A.Mey.
|
Гемікриптофіт
|
Субмезофіт
|
Геліофіт
|
Степант
|
Centaurea sumensis Kalen.
|
Гемікриптофіт
|
Мезофіт
|
Геліофіт
|
Петрофант
|
Centaurea ternopoliensis Dobrocz.
|
Гемікриптофіт
|
Мезофіт
|
Геліофіт
|
Петрофант
|
Centaurea amara L.
|
Гемікриптофіт
|
Субмезофіт
|
Геліофіт
|
Петрофант
|
Centaurea diffuza L.
|
Гемікриптофіт
|
Субмезофіт
|
Геліофіт
|
Степант
|
Centaurea mollis Waldst et.Kit.
|
Гемікриптофіт
|
Мезофіт
|
Геліофіт
|
Петрофант
|
Centaurea nigriceps Dobrocz.
|
Гемікриптофіт
|
Мезофіт
|
Геліофіт
|
Сільвант
|
Centaurea marschalliana Spreng.
|
Гемікриптофіт
|
Субмезофіт
|
Геліофіт
|
Петрофант
|
РОЗДІЛ 3.
ЕКОЛОГО - ЦЕНОТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
ВИДІВ РОДУ СENTAUREA
L.
При розподілі на екологічні групи
користувалися індикаційними шкалами наведеними у "Екофлорі України
[5]". Одним із важливих аспектів дослідженням флори є її еколого -
ценотичний аналіз.
Таблиця 3.1
Біологічна характеристика видів роду
Centaurea
L. у флорі
Чернівецької області
Centaurea marmarosiensis Crer.
|
Гемікриптофіт
|
Мезофіт
|
Геліофіт
|
Пратант Степанти
|
Centaurea maculosa L.
|
Гемікриптофіт
|
Субмезофіт
|
Геліофіт
|
Петрофант
|
Centaurea solstitialis L.
|
Гемікриптофіт
|
Субмезофіт
|
Геліофіт
|
Centaurea cyanus L.
|
Гемікриптофіт
|
Мезофіт
|
Геліофіт
|
Петрофант
|
Centaurea facea L.
|
Гемікриптофіт
|
Мезофіт
|
Геліофіт
|
Сельвант Петрофант
|
Centaurea ɉacea
L.
|
Гемікриптофіт
|
Субмезофіт
|
Геліофіт
|
Пратант
|
Centaurea рhrygia
L.
|
Гемікриптофіт
|
Мезофіт
|
Геліофіт
|
Сельвант
|
Еколого-ценотичний аналіз нам показав
що усі види роду є гемікриптофітами, за відношенням до водного режиму: 9 -
мезофітів, 8 - супмезофітів.Режим освітлення - усі види є геліофітами. За
приуроченістю до типу ценозу: протантів - 2, петрофантів - 8, степантів - 5,
сільвантів - 2.
Поширення
роду Сentaurea
L.
на території України досить нерівномірно. Так, у гумідних лісових
ценофлорах кількість видів становить лише 1 - 2 і збільшується до 12 - 19 видів
у степових фітоценозах, рідколіссях і саваноїдах Криму. За висотним розподілом
кількість видів України зменшується із збільшенням висоти н.р.м. від рівнинного
поясу (54 %) до монтанного (29 %), субальпійського (7 %) і альпійського (2 % ).
Дуже мало їх у літоральному поясі (7 %), зовсім відсутні в аквальному (водному)
[ 6 ].
На території Буковини ростуть
представники 17 родів Сentaurea
L.
Географія видів і біоморфологічні
особливості видів корелюють з екологічними факторами, що в сукупності визначає
їх екологічну нішу та зумовлює стратегію існування. Нами здійснено розподіл
видів роду Centaurea
L.
на групи за відношеням до дяких екологічних
факторів: типу ценозу та біоморфами(таблиця 3.1) [ 5 ].
Таким чином Сentaurea.L
досить чисельна група рослин флори Буковини, представники якої трапляються в
різних еколого-ценотичних умовах.
РОЗДІЛ 4.
ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ
РОДУ СENTAUREA
L.
В ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ
Волошка синя - бур'ян культурного
землеробства, відомий з доісторичних часів. У принципі він повинен розглядатися
як шкідлива рослина. Однак такий висновок був би щонайменше однобічним. Не
кажучи вже про те, що волошка - цінна лікарська рослина.
Вид Centaurea cyanus L.,
включений у нині діючу вітчизняну фармакопею. Його квіти використовують як
сечогінний, протизапальний і дезінфікуючий засіб, окрім того він має жовчогонні
властивості, поліпшує функції травлення [10, с. 105].
Питання введення в культуру волошки
синьої викликає не тільки справжній науковий інтерес, але й має величезне
практичне значення. Ареали природного розповсюдження цієї лікарської рослини не
стабільні, тому для розширення сировинної бази доцільно більш активно вводити
її в культуру.
Технологічний процес вирощування
волошки ускладнюється проблемами організації збирання суцвіть у період їх
цвітіння. Крім того, недостатньо опрацьовані питання біологічних особливостей
росту і розвитку даної культури у процесі вирощування [ 4 ].
Збір і заготівля. Волошку збирають під час цвітіння; при цьому зрізується вся
надземна частина рослини. Матеріал зв’язують у пучки й вивішують для сушіння в
місці, що добре провіюється. Тільки так можна зберегти небесно-блакитне
фарбування квіток, що дуже важливо [ 1 ].
Діючі лікарські
речовини: блакитний пігмент,
дубильна речовина, гіркоти, слиз, віск
Цілюща дія та
застосування. Волошка має легку
сечогінну дію, а завдяки наявності дубильної речовини та гіркоти годиться для
шлункових і кишкових чаїв, хоча для цього є більш підходящі рослини. Волошка
добре підходить як додаток до шлункових, жовчогінних, печіночних, кровоочисних
чаїв, а також до чаїв від недуг сечового міхура і нирок [ 1 ].
Застосування у народній
медицині. Рослина, яка виглядає
так чудово, обов’язково повинна бути цілющою. Так думали стародавні греки,
послідовники Гіппократа, які вже тоді вживали назву Centaurea. Можливо,
ця назва пов’язана з іменем кентавра Хірона, який за легендою, досконало
володів даром зцілення. Видова назва cyanus має також грецьке походження й
означає “синій”. Із грецьких праць відомості про цілющу дію волошки потрапили в
середньовічні травники, а звідти почерпнула свої знання наша народна медицина,
хоча навряд чи слов’янські народні лікарі не знали про ці цілющі властивості.
Просто, про це не збереглося відомостей [ 8 ].
Придворовий лікар короля
Фердинанда I Маттіолус в своїй книзі “Новий травник” (вид. - Прага, 1563)
писав: “Рахують, що волошки протидіють моровій лихоманці. Якщо хто впав з
висоти й тече кров, тому варто дати випити настою волошки з подорожниковою
водою. Квітки і їхні насіння слід настояти на вині і пити від отрути павуків і
скорпіонів, можливо, вони протидіють і іншим отрутам. Синя волошка досить гарна
для збуджених червоних очей і всіх інших запалень і від забитих місць. У
роздавленому стані, або у вигляді зробленого з нього соку, або розтерта у
порошок, вона служить для важких гнійних ран і пошкоджень. Сік гарний і від
нагноєнь у роті: листи рятують рот від цього“[ 11 ].
Сучасна народна медицина використовує волошку переважно як засіб від хвороб очей (з часів
вчення про сигнатури), від головних болів, хвороб сечового міхура й бруньок,
жовтяниці, кашлю та для очищення крові.
Розподіл видів роду Centaurea
L.
за
господарським значенням
№
|
Вид
|
Господарське значення виду
|
|
|
лікарські
|
бур'ян
|
декоративні
|
1
|
Centaurea besseriana DC.
|
|
|
+
|
2
|
Centaurea orientalis L.
|
+
|
+
|
|
3
|
Centaurea pseudophrydia C.A.Mey.
|
+
|
|
|
4
|
Centaurea sumensis Kalen.
|
|
+
|
|
5
|
Centaurea ternopoliensis Dobrocz.
|
+
|
+
|
|
6
|
Centaurea amara L.
|
|
+
|
|
7
|
Centaurea diffuza L.
|
+
|
|
|
8
|
Centaurea mollis Waldst et.Kit.
|
|
+
|
|
9
|
|
+
|
|
10
|
Centaurea marschalliana Spreng.
|
+
|
|
+
|
11
|
Centaurea marmarosiensis Crer.
|
+
|
|
+
|
12
|
Centaurea maculosa L.
|
|
+
|
+
|
13
|
Centaurea solstitialis L.
|
+
|
|
|
14
|
Centaurea cyanus L.
|
+
|
+
|
|
15
|
Centaurea facea L.
|
|
|
+
|
16
|
Centaurea ɉacea
L.
|
+
|
|
|
17
|
Centaurea phrygia L.
|
+
|
|
+
|
Лікарські рослини - це рослини, органи або
частини яких є сировиною для отримання засобів, що використовуються в народній
медицині або ветеринарній практиці з лікувальною або профіластичною метою.
Серед волошок є дуже багато лікарських рослин - 10, бур'янів - 8, а також є
декоративні - 6, видів. Волошки широко використовуються в народній медицині.
ВИСНОВКИ
1. Рід
Centaurea
L. у флорі
Чернівецької обл.. налічує 18 видів з яких є
представники лікарських форм. При цьому у Прут - Дністровському межиріччі
зростає 11 видів роду Centaurea
L., у Буковинському
Передкарпатті -10 видів, у Боковинських Карпатах 3 види.
2. За
біологічним типом ( за К. Раункієром
)
види роду Centaurea
L. є
гемікриптофітами. За типами гігроморф 9 видів є мезофітами , 8 субмезофіти. За
типами геліоморф, 18 видів є геліофітами
3. За
приуроченістю до типу ценозу, 3 види роду Centaurea
є протантам, 5 петрофантів, 8 є аквантами, 2 сельванти, 2 степанти.
4. За
господарськими значеннями-багато видів використовуються в сучасній
медицині; волошка синя- бур'ян культурного землеробства, відомий з доісторичних
часів; волошка цінна лікарська рослина;волошку збирають під час цвітіння-
зрізається вся надземна частина рослини. Діючі лікарські речовини:
блакитний пігмент, дубильна речовина, гіркоти, слиз, віск.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Беденко Є. П.
Лекарственные растения Полтавщины и их применение в медицине // Матеріали XI
з'їзду Українського ботанічного товариства.- Харків, 2001- С .29.
2. Географія Чернівецької
області / За ред. Я.І.Жупанського.-Чернівці; Управління освіти Чернівецької
обласної державної адміністрації, 1993, - С.32-38.
3. Дудка Ф.І.,Паламар
І.Т.Антропогенна трансформація агрофітонів Буковини // Матеріали Третьої
міжнародної наукової конференції "Відновлення порушених природних
екосистем" (м.Донецьк, 7 - 9 жовтня 2008р.). - Донецьк, 2008. - С. 180 -
182.
4. Деревенко Т.О. Колекція
лікарських рослин ботанічного саду Чернівецького національного університету ім.
Ю. Федьковича // Матеріали XII
з'їзду Українського ботанічного товариства. - Одеса, 2006 . - С. 304.
5. Екофлора Україна. Том 1 /
Дідух Я.П., Плюта П.Г.,Протопова В.В., Єрмоленко В. М.,Коротченко
І.А.,Каркуцієв Г. М.,Бурда Р. І. / Відпов. ред. Я. П. Дідух. -
К.:Фітосоціоцентр,2000. - С.24 - 55.
. Конспект флори Північної
Буковини (судинні рослини) / Термена Б. К., Стефаник В.І., Серпокрилова Л.С.,
Якимчук М.К., Баканова Н.В., Смолінська М. О., Чорней І.І. - Чернівці: Вид-во
газети "Від Дністра до Карпат", 1992.- С. 67 - 69.
. Кравченко Н.В. Стаття
"Природа Чернівецікої області", - 2005.
. Ципин В.Л. Географія.
Видавнича група"Академія", 2003. - 164 с.
. Булава Л .М. Фізична
географія України. Харків : Видавнича група "Основа", 2009. Частина
1. - 90 с.
. Гавриленко О.П.
Екогеографія України: рек. МОНУ/ О.П.Гавриленко. - К.: Знання, 2008. - с.646.
. Комаров В.П. Флора СССР,том
1,1934. - 92 с.