Сукупність теоретичних, методологічних та організаційно-практичних аспектів організації та методики обліку, аналізу і аудиту витрат СТОВ 'Старокотельнянське'

Сукупність теоретичних, методологічних та організаційно-практичних аспектів організації та методики обліку, аналізу і аудиту витрат СТОВ 'Старокотельнянське'

ВСТУП

Актуальність теми: Виробництво є одним із основних процесів господарської діяльності підприємства. Процес виробництва являє собою, з одного боку, процес виробничого споживання засобів, предметів праці та самої праці, а з іншого - одержання нової продукції (робіт чи послуг).

Основною метою обліку виробництва є своєчасне, повне, вірогідне відображення фактичного розміру і складу витрат та контроль за використанням всіх видів виробничих ресурсів, а також обсягу виробленої продукції (наданих робіт чи послуг) в натуральних та грошових вимірниках.

Стан виробництва характеризується ефективністю, ступенем використання досягнень науково-технічного прогресу, місцем і роллю робітника у виробничому процесі. В умовах обмеженості ресурсів і досягнення планової ефективності виникає потреба постійного порівняння понесених витрат і отриманих результатів. Ця проблема посилюється під впливом інфляції, коли дані про виробничі витрати необхідно повсякденно порівнювати з майбутніми витратами, що значною мірою залежить від впливу зовнішнього середовища. Можливість усунення або передбачення впливу багатьох негативних внутрішніх і зовнішніх факторів з'являється завдяки раціонально організованому обліку витрат на виробництво.

В економічній літературі теоретичним і практичним проблемам витрат та калькулювання собівартості продукції приділяється велика увага в роботах М.Т. Білухи, Ф.Ф. Бутинця, О.С. Бородкіна, С.Ф. Голова, З.В. Гуцайлюка, В.І. Єфіменка, В.П. Завгороднього, Ю.Ю. Мороз, В.В. Сопка, В.І. Оспіщева, Н.М. Ткаченко, В.І. Петрової, М.С. Пушкаря, Л.К. Сука, Ю.С Цаль-Цалка, М.Г. Чумаченка, Л.М. Янчевої та ін.

Витрати, які мають вагоме місце в процесі формування виробничої собівартості продукції та встановленні ціни, відіграють центральне місце у дослідженнях напрямів підвищення прибутковості та рентабельності виробництва. Відсутність єдиного підходу до вибору методу обліку витрат не в повній мірі відповідає сучасним вимогам системи управління.

Актуальність, теоретичне і практичне значення дослідження вказаних проблем, а також необхідність пошуку шляхів удосконалення обліку, аналізу і аудиту витрат визначили вибір теми та напрям випускної роботи.

Мета і завдання дослідження. Метою випускної роботи є дослідження і розробка теоретичних положень щодо методики обліку, аналізу і аудиту витрат, а також пошук шляхів удосконалення обліку і системи витрат в цілому.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення наступних завдань:

§ з’ясувати економічну суть витрат;

§  дослідити порядок правового регулювання обліку, аналізу і аудиту витрат;

§  проаналізувати стан обліку витрат у СТОВ «Старокотельнянське» Андрушівського району Житомирської області;

§  провести організаційно-економічну характеристику досліджуваного підприємства;

§  вивчити порядок організації первинного, синтетичного і аналітичного обліку витрат;

§  визначити шляхи удосконалення обліку витрат на СТОВ «Старокотельнянське»;

§  охарактеризувати систему управління охороною праці на підприємстві та питання соціально-екологічних аспектів теми дослідження.

Об’єктом дослідження є господарська діяльність СТОВ «Старокотельнянське» Андрушівського району Житомирської області.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та організаційно-практичних аспектів організації та методики обліку, аналізу і аудиту витрат досліджуваного підприємства.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є системний підхід до вивчення явищ і процесів господарської діяльності, теорія наукового пізнання та економічна теорія. На етапі збирання, систематизації, обробки інформації для проведення дослідження використовувались методи індукції та дедукції, аналізу та синтезу, діалектичний метод. При розробці наукових рекомендацій використовувались логічний метод, метод арифметичних розрахунків, класифікації, порівняння та узагальнення.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, Укази Президента, Постанови Кабінету міністрів України, діючі положення (стандарти) бухгалтерського обліку, використано теоретичні роботи вітчизняних та зарубіжних вчених. Під час дослідження також було використано періодичну літературу, статистичну інформацію, дані бухгалтерського обліку і фінансової звітності досліджуваних підприємств.

Практичне значення отриманих результатів полягає в розробці рекомендацій щодо удосконалення діючої методики обліку, аналізу і аудиту витрат. Впровадження запропонованих рекомендацій у практичну діяльність суб’єктів господарювання забезпечить підвищення аналітичності облікової інформації та сприятиме ефективному використанню коштів. Результати дослідження і пропозиції, що викладені у випускній роботі, впровадженні в СТОВ «Старокотельнянське» Андрушівського району Житомирської області.

Структура і обсяг випускної роботи. Випускна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг випускної роботи становить 161 сторінок друкованого тексту. Робота містить 7 рисунків, 13таблиць. Список використаних джерел налічує 61 найменування.

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади формування витрат в системі інформаційних ресурсів бухгалтерського обліку

.1      Економічна сутність витрат

Будь-яке підприємство, починаючи процес виробництва або приймаючи рішення щодо його розширення, повинне бути впевнене в його прибутковості. Порівняння витрат і результатів діяльності дозволяє оцінити ефективність роботи підприємства. Без такого порівняння виникають непоправні помилки при виборі економічної політики підприємства, прийнятті важливих управлінських рішень, вибору видів підприємницької діяльності, визначенні оптимальних обсягів і структури випуску продукції (робіт, послуг), а також цін на продукцію, (роботи, послуги).

Основний фінансовий результат діяльності підприємства - це прибуток, який є основою і джерелом засобів для його подальшого розвитку. Підвищити прибуток можна, збільшуючи обсяги виробництва або ціни на продукцію (роботу, послугу), що випускається. Однак це не завжди можливо і доцільно. Тому в системі розвитку підприємства в умовах значних економічних обмежень підвищення фінансового результату безпосередньо зв'язано зі зниженням витрат [34, с.35].

Практично на кожному підприємстві існують резерви для зниження витрат до раціонального рівня, що дозволяє домагатися росту економічної ефективності діяльності, підвищення конкурентоздатності.

Термін "витрати" може застосовуватися в різних значеннях. Залежно від контексту під витратами розуміють видатки, затрати, витрати, виплати.

Отже, видатки є грошовим виміром ресурсів підприємства, що використовуються з будь-якою метою. Затрати періоду дорівнюють вартості всіх ресурсів, придбаних підприємством в цьому періоді. Витрати періоду зумовлені вибуттям ресурсів і зменшують нерозподілений прибуток підприємства цього періоду. Виплати ж пов'язані з оплатою ресурсів підприємства, - коштами.

Для виробництва конкурентоспроможної продукції підприємство вкладає кошти у фактори виробництва. При придбанні підприємством устаткування, інструменту, матеріалів і т. п. кошти на покупки становлять витрати або платежі підприємства. Виплата грошей з каси або банківського рахунку в цьому випадку має назву платежу[38, с.75].

Коли говорять про використання факторів виробництва, йдеться про витрати виробництва.

Витрати підприємства - це грошовий вираз використовування факторів виробництва для виробництва та реалізації продукції.

Витрати - це грошова оцінка вартості матеріальних, трудових, фінансових, природних, інформаційних та інших видів ресурсів на виробництво та реалізацію продукції за певний період. Як видно з визначення, витрати характеризуються: 1) грошовою оцінкою ресурсів, забезпечуючи принцип вимірювання різних видів ресурсів; 2) цільовою установкою (пов'язаною з виробництвом і збутом продукції в цілому або з якоюсь із стадій цього процесу); 3) певним періодом, тобто віднесенням на продукцію за даний період часу. Відзначимо ще одну властивість витрат: якщо витрати не залучені у виробництво і не списані (не повністю списані) на певну продукцію, то вони перетворюються на запаси сировини, матеріалів, запаси в незавершеному виробництві, запаси готової продукції тощо. Витрати мають властивість бути запасомісткими і належать до активу підприємства.

Усі витрати підприємства можна розглядати в аспекті економічних витрат (зумовлені витрати - зовнішні і внутрішні) і бухгалтерські витрати (зовнішні грошові витрати фірми).

У ринковій економіці розрізняють явні (бухгалтерські), альтернативні і безповоротні витрати. Грошові витрати на оплату праці, придбання сировини і матеріалів, амортизацію основних фондів та інші витрати, необхідні для здійснення виробництва і реалізації продукції, є явними витратами підприємства. Оскільки вони розраховуються на основі фінансових звітів, їх називають ще бухгалтерськими. Сукупність усіх явних витрат утворює собівартість продукції, а різниця між ціною реалізації і собівартістю - прибуток [38, с.52].

Витрати на використовування якогось фактора виробництва, визначені з погляду якнайкращого їх альтернативного використовування, називаються альтернативними витратами.

Поняття альтернативних витрат застосовується тільки тоді, коли є альтернативні варіанти. Ці витрати не завжди явно виражені, але їх доцільно враховувати при ухваленні економічних рішень.

Інша справа з безповоротними витратами, тобто раніше утвореними і невідшкодованими. Вони ніяк не можуть вплинути на економічне рішення керівництва підприємства.

Витрати підприємства можуть виникати внаслідок упровадження звичайної, тобто операційної, фінансової й інвестиційної діяльності підприємства та надзвичайних подій. Варто звернути увагу на визначення перелічених вище різновидів діяльності підприємства. Отже, операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не належать до фінансової чи інвестиційної діяльності. Основною визнається діяльність, пов'язана з виробництвом і реалізацією продукції; вона класифікується за галузями та видами економічної діяльності[50,с.67].

Проте фінансова діяльність - це діяльність, що призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства (емісія акцій, облігацій, виплата дивідендів, отримання позик та їх погашення). Необхідно також визначити інвестиційну діяльність, зумовлену придбанням і реалізацією необоротних активів, короткострокових фінансових інвестицій та продажем основних засобів і нематеріальних активів, придбанням чи продажем довгострокових фінансових інвестицій, наданням позик фізичним чи юридичним особам. Надзвичайні події можна визначити як такі, що виникають внаслідок форс-мажору, тобто стихійного лиха, експропріації активів підприємства тощо.

Відповідно до перелічених вище видів діяльності підприємства утворюються такі витрати: операційні, фінансові, звичайні (інвестиційні) та надзвичайні (непередбачувані).

Під операційними розуміють витрати підприємства, що виникають у зв'язку з операційною діяльністю підприємства, тобто його основною діяльністю, пов'язаною з виробництвом та реалізацією продукції, яка забезпечує основну частку його доходу. Операційні витрати ще називають поточними. Частина з них є циклічними і повторюваними (наприклад, витрати на сировину, матеріали), інша частина має місце постійно і незалежно від виробництва (витрати на утримання приміщень, управлінського персоналу).

Фінансові витрати утворюються від провадження фінансової діяльності підприємства; вони можуть виникати не завжди, тому що підприємство може і не здійснювати фінансової діяльності. Інвестиційні витрати виникають внаслідок здійснення інвестиційної діяльності підприємства та також можуть не виникати на підприємстві, оскільки не завжди воно проводить інвестиційну діяльність. Що ж стосується нс-передбачуваних витрат, то вони мають місце взагалі зрідка, тому що виникають внаслідок надзвичайної діяльності підприємства [50, с.54].

Класифікація витрат і їх склад подані в табл. 1.1.

При формуванні витрат звичайної діяльності повинно бути забезпечено їх групування за елементами, єдиними й обов'язковими для організацій всіх галузей:матеріальні витрати;витрати на оплату праці;відрахування на соціальні заходи;амортизація;інші витрати (поштово-телеграфні, телефонні, відрядження тощо).

Витрати також можна розподілити на прямі і непрямі. Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням даного виду продукції і можуть бути прямо віднесені на її одиницю. До складу прямих матеріальних витрат зараховується вартість сировини й основних матеріалів, що складають основу виробленої продукції, покупні напівфабрикати, комплектуючі вироби, допоміжні матеріали, які відносяться до конкретного об'єкту витрат. До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата й інші виплати працівникам, зайнятим безпосередньо на виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг, що можуть бути віднесені до певного об'єкту витрат. Інші прямі витрати складаються зі всіх інших виробничих витрат, що відносяться до конкретного об'єкта витрат, наприклад, відрахування на соціальні заходи, амортизація і т. д.

Прямі витрати розподіляються на постійні та змінні. Сума постійних витрат у певних межах не залежить від кількості виготовленої продукції. До складу цих витрат належать витрати на утримання й експлуатацію будівель і споруд, управління.

Сума змінних витрат за певний час залежить від обсягу виробництва продукції. У складі таких витрат виокремлюють:

пропорційні витрати, що змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу виробництва (сировина, матеріали, комплектуючи тощо);

непропорційні, що також можна розподілити на прогресуючі і дегресуючі (тобто ті, які змінюються швидше за обсяги виробництва, та ті, які змінюються повільніше за обсяги виробництва).

Непрямі витрати пов'язані з виготовленням різних виробів і не можуть прямо відноситись до того чи іншого виду продукції (заробітна плата управлінського і обслуговуючого персоналу тощо).

Таблиця 1.1 Класифікація витрат підприємства та їх склад

Непрямі витрати включають:

адміністративно-господарські витрати, які передбачають оплату праці адміністративно-господарського персоналу, відчислення на соціальні потреби (на державне соціальне та медичне страхування, пенсійне забезпечення, в державний фонд зайнятості населення і та ін.), утримання на канцелярські потреби, відрядження тощо;

витрати на обслуговування робітників, включаючи витрати на підготовку та перепідготовку кадрів, на забезпечення необхідних санітарно-гігієнічних та побутових послуг, витрати на охорону праці і техніку безпеки тощо;

витрати на організацію виробництва продукції на майданчиках, включаючи витрати, що пов'язані зі знесенням та ремонтом малоцінних і швидкозношуваних інструментів та інвентарю, які використовуються у виробництві підрядних робіт і робіт, що не мають відношення до основних доходів; утримання пожежної та сторожової охорони; витрати по проектування промислових робіт та ін.

інші непрямі витрати, які включають платежі з обов'язкового страхування майна господарчої організації; платежі за кредитами банків у межах ставки, встановленої законом; витрати, що пов'язані з рекламою та ін.;

витрати, що не враховані в нормах накладних витрат, але віднесені на їх рахунок. Сюди можуть бути включені допомоги у зв'язку зі втратою працездатності внаслідок промислових травм, що виплачується робітникам на основі судових рішень; податки, збори, платежі та інші обов'язкові відрахування (податок на користувачів автомобільних доріг, плата за землю та ін.)[6, с.47].

Відмінності між постійними та змінними витратами є базою для розмежування двох часових інтервалів діяльності підприємства: короткострокового і довготривалого. Впродовж короткострокового періоду керівництво підприємства не має можливості змінити свою виробничу потужність. Воно збільшує або зменшує об'єм залучених матеріальних і трудових ресурсів і тим самим змінює об'єми випуску продукції. В цьому періоді об'єм виробництва продукції залежить виключно від змінювання змінних витрат. Кількість постійних витрат залишається незмінною.

У довготривалому періоді об'єм випуску здійснюється з використанням усієї виробничої потужності підприємства, включаючи додатково створені потужності. В цьому випадку всі фактори виробництва розглядаються як змінювані[4, с.23].

Велике значення для визначення об'єму виробництва, здатного забезпечити прибуток підприємству, мас розрахунок граничних витрат.

Додаткові витрати, пов'язані зі збільшенням випуску продукції на одну одиницю, називаються граничними. Оскільки постійні витрати не змінюються зі зміною об'єму випуску продукції, рівень і динаміка граничних витрат визначаються лише змінними витратами.

Розглянуті поняття і види витрат виробництва знаходять застосування в підприємницькій діяльності та при розробці бізнес-планів, економічному обґрунтовуванні проектів і проведенні фінансового аналізу.

Облік витрат на виробництво виконується на основі первинної облікової документації, яка складається з обов'язковим копіюванням, що забезпечує облік за об'єктами виробництва та видами робіт.

У господарській же практиці та законодавчих актах нашої країни для визначення величини витрат виробництва часто використовують термін "собівартість". Собівартість відповідає розглянутому поняттю "явні (бухгалтерські) витрати виробництва".

В бухгалтерському обліку під витратами розуміють - зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу між власниками).

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені[2, с.75].

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Якщо витрати неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, вони відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені[4,с.27].

Класифікація витрат на виробництво за різними ознаками:

. За центрами відповідальності (місцем виникнення витрат) - витрати окремих виробництв, цехів, дільниць, технологічних переділів тощо, з розподілом на витрати:

основного виробництва (тобто тих, що беруть безпосередню участь у виготовленні продукції;

допоміжного (підсобного) виробництва - призначеного для обслуговування цехів основного виробництва (ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, транспортні підрозділи тощо).

. За видами продукції, робіт, послуг - витрати на окремі вироби, типові представники виробів, групи однорідних виробів, напівфабрикати, одноразові замовлення тощо.

. За єдністю складу - одноелементні та комплексні (які складаються з кількох економічних елементів).

. За видами витрат - за економічними елементами, за статтями калькуляції.

. За способами перенесення вартості на продукцію - прямі і непрямі (які не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом).

.За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат - змінні і постійні:

змінні витрати - це витрати, абсолютна величина яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням (витрати на сировину, матеріали, технологічне паливо і енергію, на оплату праці виробничого персоналу з відрахуваннями на соціальні заходи тощо);

постійні витрати - це витрати, абсолютна величина яких зі збільшенням (зменшенням) обсягу випуску продукції істотно не змінюється (це витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробництвом, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва).

. За календарними періодами:

поточні - в яких періодичність менше місяця;

довгострокові - пов'язані з виконанням довгострокового договору (контракту), який не планується завершити раніш ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати);

одноразові - здійснюються один раз з періодичністю більше місяця і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

. За доцільністю витрачання:

продуктивні - передбачені технологією та організацією виробництва;

непродуктивні - необов'язкові, що виникають у результаті недоліків в організації виробництва, порушення технології тощо.

. За визначенням відношення до собівартості:

витрати на продукцію - прямі і загальновиробничі витрати, з них складається виробнича собівартість продукції (робіт, послуг);

витрати періоду - витрати, які не включаються до виробничої собівартості і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені; це адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Групування витрат за економічними елементами

Нагадуємо, що всі витрати групуються за п'ятьма елементами:

. Матеріальні витрати.

. Витрати на оплату праці.

. Відрахування на соціальні заходи.

. Амортизація.

. Інші операційні витрати.

При визначенні собівартості продукції до кожного з елементів витрат включаються описані нижче витрати[54].

. Матеріальні витрати - витрати на сировину, матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, придбані у сторонніх організацій паливо і енергію, тару, будівельні матеріали, запасні частини, МШП, використані в операційній діяльності підприємства.

Не включаються до матеріальних витрат:

куповані матеріали, паливо, енергія, які реалізуються без додаткової обробки на даному підприємстві;

зворотні відходи - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших матеріальних цінностей, що утворилися в процесі виробництва продукції, втратили повністю чи частково споживчі властивості і через це використовуються з підвищеними витратами або зовсім не використовуються.

Оцінка матеріалів при їх придбанні та витрачанні здійснюється згідно з П(С)БО 9 "Запаси"

. Витрати на оплату праці - нарахована основна, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати

.Відрахування на соціальні заходи - нарахування на фонд оплати праці до спеціальних фондів

. До елемента "амортизація" включається сума нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів з використанням методів, визначених П(С)БО 7 та 8.

. Інші операційні витрати включають:

витрати на відрядження

оплату послуг банків;

податки, збори та інші обов'язкові платежі;

витрати на рекламу, на організацію прийомів, презентацій і свят;

витрати на зв'язок;

витрати на оплату послуг транспортних, страхових та посередницьких організацій;

оплату участі в семінарах, витрати на професійну підготовку та перепідготовку працівників;

витрати на проведення аудиту;

сплачену орендну плату (за оперативну оренду);

оплату мита та митних зборів при експорті;

витрати на охорону праці, на перевезення працівників тощо.

Групування витрат за статтями калькулювання [П(С)БО 16]:

. Прямі витрати.

. Загальновиробничі витрати.

Ці витрати разом становлять виробничу собівартість продукції (робіт, послуг).

. Інші витрати, що не включаються до собівартості продукції:

.1.Адміністративні витрати.

.2. Витрати на збут.

.3. Інші операційні витрати.

Нагадуємо, що крім операційних витрат, виділяють витрати:

фінансові;

інші;

витрати на сплату податку на прибуток;

надзвичайні витрати.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Склад загальновиробничих витрат:

витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування, витрати на оплату службових відряджень цього апарату управління тощо);

амортизація основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду необоротних активів загальновиробничого призначення;

витрати на вдосконалення технології й організації виробництва;

витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища;

інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо)[50,с.29].

Загальновиробничі витрати поділяють на постійні та змінні.

Змінні та постійні розподілені загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення.

Склад адміністративних витрат:

загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

витрати на утримання необоротних активів загальногосподарського використання, винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

витрати на врегулювання спорів у судових органах;

податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

інші витрати загальногосподарського призначення.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

) платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

) попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

) погашення одержаних позик;

) інші зменшення активів або збільшення зобов'язань;

) витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Динаміка бухгалтерських витрат на сільськогосподарських підприємствах по Україні за 2011 2012рр. представлена у вигляді таблиці (таблиця 1.2).

Таблиця 1.2 Структура витрат на виробництво сільськогосподарської продукції в сільськогосподарських підприємствах України, млн

З огляду даних таблиці 1.2. можна зробити такі висновки, що у 2012 році збільшився відсоток витрат по оплаті праці на 0,7 в галузі рослинництва, у тваринництві навпаки зменшився на 0,5%. Також відбулись незначні зміни у витратах на соціальні заходи. Дещо зменшилась відсоткова ставка матеріальних витрат, що увійшли до собівартості продукції (насіння, посадковий матеріал, нафтопродукти, паливо, запчастини). Так матеріальні витрати у 2011 році становили 71,2%, то у 2012 68,6 %. Також, порівняно з 2011 роком, збільшились витрати на орендну плату з 11, млн. до 13, 3 млн.

1.2. Оцінка стану економічного механізму формування витрат

Функціонування будь-якого господарюючого суб’єкту значно залежить від нормативної бази, що регулює правові та економічні відносини підприємства з державою, з іншими підприємствами та організаціями, з трудовим колективом тощо. Тому одним із важливих питань є огляд нормативно-правової бази з обліку, аналізу і аудиту фінансових результатів господарської діяльності підприємства.

Правова інформація міститься у законодавчих актах вищої юридичної сили, до яких належать закони України, що регулюють діяльність суб’єктів підприємництва у галузі фінансових, господарських та трудових відносин.

Нормативна інформація надходить з постанов Кабінету Міністрів України, Національного банку України, наказів Міністерства фінансів України, Державного Комітету статистики України, інших міністерств та відомств. Нормативна інформація не може вступати в протиріччя з правовою інформацією. Важливим джерелом нормативної інформації щодо фінансових результатів є затверджені наказом Міністерства фінансів України План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція про його застосування. Серед основних документів даної групи, що містять інформацію про доходи, витрати і прибуток, треба назвати національні і міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, директиви ради Європейського Економічного Союзу, рекомендації науково-практичних конференцій тощо.

Нормативна інформація щодо фінансових результатів діяльності підприємства за напрямками використання має на меті, перш за все, забезпечення таких функцій управління, як аналіз, контрольні прогнозування доходів, витрат та прибутку. Правова, нормативна та довідкова інформація використовується для оцінки, контролю і прогнозування відповідності фінансових результатів чинному законодавству, директивним документам, стандартам бухгалтерського обліку.

Основні нормативні документи:

Конституція України (основний закон). Прийнятий ВР України від 28.06.96 №30. Загальні положення, що регулюють діяльність і функціювання підприємства, його правові засади [23,].

Господарський кодекс України. ВРУ № 436-IV від 13.01.2003 р.

Цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають в процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання.

Податковий кодекс України ВРУ від 02.12.2010 № 2755-VI з поточною редакцією від 13.11.2013.Податковий кодекс України зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, відповідальність за порушення податкового законодавства. Також визначає склад витрат(Ст. 138), види витрат (138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 ПКУ) собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати (138.2, 138.11, 140.2 - 140.5, ст. 142, 143), загальновиробничі витрати (П.п. 138.10.1), адміністративні витрати (П.п. 138.10.2), витрати на збут (П.п. 138.10.3) [59].

Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” ВРУ № 996-XIV від 16.07.1997 р. Внесено зміни 02.12.2012р. Визначає правові засоби регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні[16, с.1].

Порядок представлення фінансової звітності, затверджений постановою КМУ №419 від 28.02.2000 року. Визначає порядок, загальні вимоги і строки представлення фінансової звітності юридичними особами, незалежно від організаційно-правової форми і форми власності.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності” МФУ № 8 від 31.03.1997 р. Внесено зміни 07.02.2013. Визначає мету, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до признання і розкриття її елементів. Це положення (стандарт) допомагає визначити сутність вимог до фінансової звітності підприємства

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №15 „Дохід” МФУ№ 290 від 29.11.1999 р. Редакція від 09.08.2013 Визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства і її розкриття у фінансовій звітності.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 16 „Витрати” МФУ№ 318 від 31.12.1999 р. Редакція від 09.08.2013. Визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства і її розкриття у фінансової звітності.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №17 „Податок на прибуток” МФУ№353 від 28.12.2000 р. Редакція від 09.08.2013. Визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати, доходи, активи і зобов’язання по податку на прибуток.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. МФУ від 24.05.1995 р.№88. Редакція від 12.07.2013. Встановлює порядок відображення та зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №11 „Зобов’язання” наказ МФУ від 31.01.2000 р. №20. Редакція від 09.08.2013. Це положення визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання та її розкриття у фінансовій звітності.

Національні нормативи аудиту Постанова АПУ від 18.02.1998 р. Ці нормативи регулюють порядок здійснення аудиту в Україні.

Міжнародні стандарти аудиту (МСА). Носять рекомендаційний характер для аудиторів усіх країн світу. В них розроблено професійні вимоги до аудиту на міжнародному та соціальному рівні.

Інструкція «Про застосування плану рахунків бух. Обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій”. МФУ № 291 від 30.11.1999 р. Редакція від 09.08.2013. Встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов’язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків та бюджетних установ), незалежно від форм власності, організаційно-правових норм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій [21, с.1.].

Крім нормативної бази та законодавчих документів з питань теми дослідження в процесі написання дипломної роботи була опрацьована теоретична література.

При визначенні економічної сутності витрат, порядку їх обліку та контролю, автори розглянутих літературних джерел по різному трактують ці питання.

Л.І. Радченя наголошує, що варто з’ясовувати економічну сутність витрат виробництва не тільки в загальноекономічному, але й в обліковому аспекті, також з’ясувати склад витрат виробництва . В.В.Сопко стверджує, що витрати слід розглядати у двох аспектах: перший - це процес засобів виробництва і робочої сили, а другий - процес створення нового продукту. За його словами ці процеси мають діалектичний зв'язок. Безверхий К.В. зазначає, що для конкурентоспроможності українських виробників на європейському ринку, потрібно приділяти увагу для оптимізації витрат для чого, насамперед, з’ясувати економічну сутність витрат, а особливо непрямих витрат на рівні підприємства[50, с.34].

Завгородній В.П. комплексно розглянув питання організації і методології бухгалтерського обліку щодо форм обліку на підприємствах з різними формами власності та порядку складання бухгалтерської, податкової та статистичної звітності. Ткаченко Н.М. та Бутинець Ф.Ф. основну увагу в них приділяють вивченню економічного змісту витратних рахунків і методологічного ведення обліку витрат з урахуванням вимог національних стандартів [4, с.42] .

Лишиленко О.В. досить детально вивчив та проаналізував облік та методи формування і розподілу витрат у всіх сферах діяльності підприємства, наводяться різнобічні приклади кореспонденції рахунків для відображення господарських операцій, що використовуються для відображення витрат у різних видах діяльності підприємства, а також відображено документообіг при формуванні витрат підприємства.

Катерина Юрченко характеризує методи обліку витрат виробництва: позаказний, попередільний, метод обліку фактичних витрат та нормативний метод. Однак найбільшу увагу вона приділяє нормативному методу обліку витрат на виробництво продукції, обґрунтовуючи це тим, що даний метод може застосовуватись на різних підприємствах, як виробничих, так і не виробничих. Автор статті зауважує, що впровадження даного методу є найбільш раціональним для виробництв масового характеру, які використовують стандартизацію всіх виробничих процесів і рецептурне нормування витрат. В статті зазначено, що нормативний метод обліку витрат допоможе менеджерам отримати інформацію про відхилення фактичних витрат від норми, використовуючи яку, менеджер зможе вживати необхідні заходи для встановлення причин цих відхилень і попереджати їх виникнення в майбутньому.

Поплюйко А.М. розглядає напрямки удосконалення методики калькуляції собівартості і розподілу непрямих витрат з використанням системи АВС для цілей управління витратами. Радченя Л.І. розкриває важливість калькування в господарській діяльності підприємства, сутність калькування як складової частини обліку витрат виробництва, вказує відмінності між калькуванням та калькуляцією[50, с.35].

Досить широко в періодичній літературі висвітлено і питання управлінського обліку Нападовською Л., Кузнецовою С., Кучиною Л., Шандовою Н. та іншими. Дані вчені визначають управлінський облік як передумову для правильного і обґрунтованого обліку та раціоналізації витрат на підприємстві.

Питання організації та методики аудиту і контролю виробничих витрат дослідженні Бутинцем Ф.Ф. Він пропонує виконувати його в двох напрямках: спочатку провести фактичний контроль (інвентаризацію незавершеного виробництва, а вже потім документальний контроль. При документальному контролі перевіряється: дотримання умов визнання витрат, достовірність формування прямих матеріальних витрат, витрат на оплату праці, інших прямих витрат, а також загальновиробничих витрат, а також витрат діяльності підприємства.

В.М. Мурашко контроль витрат пропонує проводити в таких двох напрямках: перевірка обґрунтованості витрат та ревізія обліку витрат. Автор приділяє значну увагу методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Б.Ф. Усач методику проведення контролю витрат вбачає в контролі витрат за елементами і калькуляційними статтями, та в ревізії собівартості продукції. Кобилянська Г.Ю. наголошує на розвитку та організації внутрішнього аудиту підприємства, обґрунтовує передумови створення та аналізу основних етапів організації служби внутрішнього аудиту на підприємстві.

Питання контролю і аналізу також широко висвітлюється в періодичній літературі.

Зокрема, В. Моссаковський досліджує взаємозв’язок між методом планування та обліку витрат та пов’язаного з ним контролю витрат. Автор досліджує чотири методи обліку: стандарт-кост, директ-костінг, нормативний метод, чекова форма контролю витрат. Характеризуючи всі переваги та недоліки даних методів, він зазначає і багато прогалин в законодавстві України і визнає, що при належних засадах система контролю витрат виробництва в ринкових умовах потребує належної побудови інформаційного забезпечення та налагодження матеріального стимулювання за результатами діяльності підрозділів.

Анатолій Білоусов говорить про нерозвиненість в даній сфері законодавства, недооцінення на підприємствах внутрішнього аудиту.

Отже, ми бачимо, що серед вчених-економістів немає єдиної думки щодо методики проведення контролю витрат на підприємстві.

Є.В. Мниха виділив методологічні й організаційні засади аналітичних досліджень у сфері виробничої, фінансової, інвестиційної та інших видів діяльності підприємства. Л. Почапська наводить порядок проведення порівняльного аналізу в динаміці за декілька років, показує приклади виконання кошторису витрат на виробництво за даними одного з видавництв м. Києва, аналізує витрати на 1 грн. Товарної продукції і т. д.

Д.Є. Свідерський говорить про проведення аудиту показників звітності витрат підприємства, як вагому складову контролю показників звітності. М.І.Скрипник стверджує, наскільки ефективним є інформаційне забезпечення основних бізнес-процесів, а також зазначає, що облікова політика підприємства є важливим фактором забезпечення його ефективної діяльності. Крім того доводить необхідність виділення центрів витрат і їх вплив на організацію обліку витрат на підприємстві. Рагуліна І.І. та Новіков І.Т. намагаються звернути увагу на особливості методики проведення аудиту дотримання облікової політики на підприємстві.

Взагалі необхідно сказати, що проблемам обліку, контролю, аналізу та автоматизації обліку витрат підприємства вчені-науковці та практики приділяють надзвичайно велику увагу.

В той же час широко наведена класифікація витрат та основи обліку (характеристика витратних рахунків, кореспонденція). Щодо контролю витрат на підприємстві, то ми бачимо, що серед вчених-економістів немає єдиної думки відносно методики його проведення. Основні показники аналізу та питання автоматизації обліку витрат висвітлено в економічній літературі доволі ґрунтовно.

1.3 Формування витрат в системі управління підприємством

Управління витратами на сьогоднішній день - це процес цілеспрямованого формування витрат за їх видами, місцями та носіями та постійного контролю рівня витрачання ресурсів і стимулювання економії. Встановлено, що від рівня операційних витрат істотно залежать ефективність функціонування підприємства та його конкурентоспроможність. Тому управління витратами є важливою функцією економічного механізму кожного підприємства.

Інформація про витрати формується за допомогою бухгалтерського обліку. Бухгалтерському апарату затрати на виробництво найкраще контролювати у процесі виробничого споживання ресурсів, тобто там, де відбувається виробничий процес або його обслуговування. У зв'язку з цим з'явилися такі об'єкти формування і обліку затрат, як місця виникнення затрат, центри затрат і центри відповідальності.

Управління витратами на підприємстві передбачає диференціацію за місцями і центрами відповідальності. Місце витрат - це місце їхнього формування (робоче місце, група робочих місць, дільниця, цех) [26, с.54].

Інформація про витрати акумулюється і аналізується не по підприємству в цілому, а за центрами відповідальності.

Центри відповідальності - сегмент усередині підприємства, на чолі якого стоїть відповідальна особа, яка приймає рішення.

Центр витрат - підрозділ, керівник якого відповідає тільки за витрати. Прикладом може служити цех ремонту енергетичного устаткування. Можна вважати, що центр витрат - найдрібніший підрозділ, а решта центрів відповідальності складається з центрів витрат. Відповідно до класифікації витрат центри витрат можна розбити на центри регульованих витрат і на центри частково регульованих (виробничих) витрат.

Прикладом центру регульованих витрат може бути цех основного виробництва. Прикладом центру частково регульованих витрат може бути конструкторське бюро, адміністрація підприємства.

Центри виручки - це підрозділи, керівники яких відповідають тільки за виручку, але не за витрати (відповідають за витрати, але в дуже обмеженому обсязі), наприклад, відділ збуту відповідає не за всю собівартість реалізованої продукції, а лише за витрати на її реалізацію.

Центри прибутку - це підрозділи, керівники яких відповідають як за витрати, так і за прибуток. Наприклад, підприємства у складі крупних об'єднань. Центр прибутку може у свою чергу складатися з декількох центрів витрат. Наприклад, підприємство входить до складу об'єднання, у свою чергу складається з цехів і підрозділів.

Розподіл підприємства по центрах прибутку звичайно застосовується при дивізіональній організаційній структурі (один дивізіональний центр прибутку), але можливі і виключення. Іноді як центри прибутку виділяються функціональні підрозділи підприємства і його допоміжні служби: відділ маркетингу, підрозділи допоміжного виробництва.

В цьому випадку витратами відділу маркетингу вважатимуться нормативна заводська собівартість продукції плюс витрати самого відділу маркетингу, виручкою - виручка від реалізації, а прибутком - різниця між ними. Якщо підприємство виділяє як центри відповідальності функціональні підрозділи, або допоміжні підрозділи або допоміжне виробництво, то виникає питання про механізм формування внутрішніх цін.

Центри інвестицій - підрозділи, керівники яких відповідають за капіталовкладення, доходи і витрати, наприклад, новий об'єкт, що будується, підрозділ у складі об'єднання.

Як на підприємствах промисловості, так і на підприємствах торгівлі перші два етапи здійснення операційної діяльності були пов'язані виключно з формуванням витрат, тоді як третій етап - переважно з формуванням доходів і частково з формуванням витрат. Це зумовлює і формування конкретних типів центрів відповідальності підприємства в процесі здійснення операційної діяльності. Розрізняють такі типи центрів відповідальності:

·              на базі структурних підрозділів, такі що здійснюють перші два етапи операційної діяльності, де мають формуватися центри витрат;

·              на базі структурних підрозділів, що здійснюють заключний етап операційної діяльності, мають формуватися в основному центри доходу;

·              на базі структурних підрозділів, що здійснюють всі три етапи операційної діяльності, мають формуватися центри прибутку.

На практиці застосовуються такі принципи виділення центрів відповідальності на підприємстві:

·              за функціональною ознакою: враховуючі матеріальні, виробничі, управлінські, збутові;

·              за територіальною ознакою: відділ, цех, дільниця.

За центрами відповідальності складаються кошториси (формуються планові витрати), визначаються фактичні витрати, а для виробничих підрозділів визначається собівартість одиниці продукції.

Обслуговуючі центри відповідальності надають послуги іншим центрам усередині підприємства (електропідстанція, робоча їдальня і т.д.) - це допоміжні центри.

Матеріальні центри відповідальності слугують для заготовляння і зберігання матеріалів (наприклад, матеріально-технічного постачання - склади), це можуть бути як основні, так і допоміжні центри [9, 78].

Управлінські центри відповідальності - заводоуправління, бухгалтерія, юридичний відділ і т.д. Витрати цих центрів безпосередньо не були пов'язані з конкретними видами продукції. На практиці звичайно їх розподіляють по видах продукції пропорційно вибраній базі (зарплата, прямі витрати).

Збутові центри відповідальності займаються реалізацією продукції (відділ маркетингу, відділ збуту) - це основні центри відповідальності, їхню роботу, як правило, можна співвіднести з конкретними видами продукції. Вибір способу розподілу підприємства на центри відповідальності визначається специфікою конкретної ситуації, при цьому необхідно враховувати такі вимоги:

·              в кожному центрі витрат має бути показник для вимірювання обсягу діяльності і бази для розподілу витрат;

·              в кожному центрі має бути відповідальний;

·              ступінь реалізації має бути достатнім для аналізу, але не надмірного, щоб ведення обліку не було занадто трудомістким;

·              бажано, щоб для будь-якого виду витрат підприємства існував такий центр, для якого дані витрати були б прямими;

·              на центри витрат бажано відносити тільки прямі витрати (безпосередньо пов'язані з його діяльністю), а розподіл загальногосподарських витрат не враховувати;

·              оскільки розподіл підприємства на центри відповідальності сильно впливає на мотивацію керівників відповідних центрів, необхідно враховувати соціально-психологічні чинники.

На практиці вважають, що центр відповідальності співпадає з місцем витрат, хоча це не обов'язково. Формування місць витрат і центрів відповідальності здійснюється за функціональними і територіальними ознаками.

В першому випадку витрати локалізуються в певній функціональній сфері діяльності (маркетинг, дослідження і підготовка виробництва, матеріально-технічне забезпечення, виробництво, технічне обслуговування виробництва, управління). Територіальні місця витрат і центри відповідальності включають організаційні підрозділи підприємства (відділи, дільниці, цехи), які відокремлені територіально.

В центрах відповідальності враховуються планові витрати, обчислюються фактичні витрати, а для виробничих підрозділів визначається собівартість одиниці продукції (послуг). Це робить можливим ефективно контролювати використання ресурсів. При цьому важливе значення має розділення витрат щодо кожного центру відповідальності на прямі і непрямі, змінні і постійні. Перше розділення має істотне значення для визначення собівартості окремих виробів (калькуляція).

Прямі витрати безпосередньо відносять на продукцію центрів відповідальності (місць витрат), а непрямі - формуються в цих центрах, а потім розподіляються між окремими видами продукції. Таке розділення витрат дає можливість оперативно розраховувати витрати на фактичний для різних варіантів обсяг виробництва, а також перераховувати планові витрати на фактичний обсяг продукції під час аналізу і оцінки роботи підрозділів.

Розподіл підприємства на центри відповідальності і класифікація витрат є фундаментом для створення на підприємстві системи управлінського обліку, що є найважливішим елементом всієї системи контролю.

1.4 Інформаційне забезпечення обліково-аналітичного процесу на підприємстві

Функціонування системи управління неможливе без достовірної, оперативної, релевантної інформації та її аналітичного опрацювання.

Під інформацією (від лат. Іпотшайо - пояснення, повідомлення, викладення) розуміють впорядковані відомості про процеси і явища зовнішнього світу, сукупність будь-яких знань тощо.

Розрізняють два поняття: „дані”, що отримуються в результаті фіксації тим чи іншим способом змін у господарських процесах і явищах, та „інформація”, що накопичується шляхом відповідного оброблення даних. Поняття „дані” нерідко замінюють поняттям „вхідна інформація”, а „інформація” - поняттям „результативна інформація”, оскільки збирання даних приводить до прийняття відповідних управлінських рішень. У тому разі, коли немає необхідності підкреслювати відмінність між інформацією й даними, вони вживаються як синоніми [49, с.85].

Інформація не є доступною для використання доти, доки вона не зафіксована. Інформація реєструється на документальних і машинних носіях, а та, що використовується в оперативному економічному аналізі, може бути виражена і в усній формі.

Залежно від поставлених мети і завдань впливу на об’єкт управління економічна інформація може класифікуватися за певними ознаками:

змінності: постійна, умовно-постійна і змінна інформація. До постійної відноситься інформація, яка не змінюється протягом певного періоду (наприклад, звітні дані); умовно-постійна інформація зберігає нові значення протягом тривалого періоду (наприклад, норми витрачання); змінна відбувається часта зміна значень (наприклад, відомості про витрачання сировини та матеріалів);

насиченості: недостатня, достатня та надлишкова інформація. Нині облік не завжди відповідає вимогам, які до нього висуваються. Наприклад, має місце багаторазове дублювання облікової інформації. Водночас багато показників не знаходять відображення в первинних документах, обліку та звітності. В ряді випадків відсутня стандартизація, уніфікація та раціоналізація складання та змісту документів (особливо тих, що готуються не обліковими відділами та службами підприємств), недостатня інформація робить неможливим вирішення поставлених завдань, досягнення визначених цілей.

Інформацію можна класифікувати за такими частинами:

за способом зображення інформація буває: текстова, графічна (графіки, діаграми, схеми, креслення) і мультимедіа;

за функціональним призначенням: прогнозна, планова, нормативна, облікова інформація;

за ступенем оброблення - вхідна та вихідна інформація. Вхідна інформація (основа для наступного оброблення даних) реєструється в місці її виникнення (зберігання). Вихідна інформація - результат оброблення вхідних даних; поділяється на проміжну (що підлягала відповідному обробленню) і результатну;

за місцем утворення: внутрішня (що утворюється безпосередньо в межах об’єкта та характеризує його діяльність) і зовнішня інформація (що надходить ззовні);

за обсягом необхідних відомостей для управління економікою підприємства:комплексна й тематична, що відноситься до певного аспекту діяльності;

за носієм: немашинна (усна, телефонна, документальна) і машинна інформація (на магнітних стрічках, дисках, датчиках даних тощо). Певна частина управлінської інформації повідомляється усно, особливо в нижчих ланках оперативного управління. Вся бухгалтерська інформація оформлюється відповідними документами і, отже, є документальною. Застосування сучасних інформаційних технологій у процесах управління підприємствами та іншими суб’єктами господарювання розширює можливості використання та підвищує значимість машинних носіїв інформації[49,с.93].

Відомі й інші класифікаційні ознаки економічної інформації: за елементами структури (реквізити, показник, масив, потік), за предметом господарської діяльності (інформація про продукцію, послуги тощо).

Усі джерела даних, що залучаються для проведення економічного аналізу, можна розподілити на окремі групи.

Нормативні, кошторисні, планові. До них належать усі типи планів, які розробляються на підприємстві (перспективні, поточні, оперативні, бізнес - плани, плани-графіки виробництва, технологічні карти), а також нормативні матеріали, кошториси, цінники, проектні завдання тощо.

Джерело облікового характеру. До них належать усі дані, що містять документи бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку, а також усі види звітності, в тому числі внутрішньогосподарська звітність, первинна облікова документація.

Звітність підприємств - це система показників, які характеризують результати діяльності підприємства за певний період.

Важливе значення для аналітичної роботи мають дані, які відображені в облікових реєстрах, оборотних відомостях, картках і книгах обліку, в первинних документах (вимогах, нарядах, накладних, лімітних картках тощо). Для поглиблення результатів економічного аналізу, виявлення причин відхилень від прогнозів і в динаміці за показниками, що вивчаються, використовуються дані реєстрів бухгалтерського обліку (машинограм, журналів, дебетових і накопичувальних відомостей тощо), первинних і зведених документів. Ці джерела інформації містять широкий аналітичний матеріал. Так, за даними реєстрів бухгалтерського обліку та доданих до них документів можна вивчити причини перевитрачання ресурсів, сплати штрафів та інших недоліків, установити винних, перевірити законність, доцільність і ефективність господарських операцій.

У процесі проведення економічного аналізу (особливо при оцінювання фінансового стану підприємства) широко використовуються дані фінансової звітності: Балансу (ф. № 1), Звіту про фінансові результати (ф. № 2). Позаоблікові джерела інформації:

офіційні нормативні документи, якими підприємство зобов'язане користуватися у своїй діяльності - закони України, укази президента, постанови уряду та місцевих органів, накази вищих органів;

матеріали, акти, висновки внутрішнього та зовнішнього аудиту, внутрішньовідомчих і позавідомчих ревізій, перевірок діяльності податкової служби, кредитних установ, територіальних агентств з фінансового оздоровлення тощо, лабораторного та лікарсько-санітарного контролю, професійних консалтингових фірм, друку, ЗМІ, Інтернету, регіональних відділів статистики, особистих контактів з виконавцями;

господарсько-правові документи (договори, рішення арбітражу, судових органів тощо);

технічна та технологічна документація;

спеціальні обстеження (хронометраж);

доповідні записки, листування з контрагентами;

реклама.

Комплексне використання перерахованих джерел інформації та правильне їх поєднання в процесі економічного аналізу дозволяють всебічно та глибоко вивчити всі сторони господарської діяльності та повніше виявити резерви економічного й соціального розвитку[49,с.96].

Цінність економічної інформації може розглядатися в трьох аспектах: споживчому (корисності для управління), економічному (вартості), естетичному (сприйнятті людиною). Цінність інформації визначається економічним ефектом функціонування об’єкту управління, викликаним її споживчою вартістю. Основною вимогою до інформації є її корисність під час прийняття рішень. Для забезпечення цієї вимоги інформація повинна бути зрозумілою, доречною, достовірною, а також відповідати ідеї гармонізації та стандартизації.

Підготовка інформації для проведення економічного аналізу передбачає:

перевірку інформації на доброякісність (перевіряються повнота даних, дотримання правил складання та оформлення звітності, правильність арифметичних розрахунків, узгодженість показників, наведених у різних таблицях);

перевірку інформації за сутністю (у процесі перевірки визначають, наскільки той чи інший показник відповідає дійсності, фактичному стану справ підприємства);

забезпечення можливості порівняння показників (усю числову інформацію після перевірки її доброякісності приводять до порівняльного вигляду.

Це здійснюють за допомогою таких способів, як нейтралізація впливу вартісного та якісного факторів шляхом доведення їх до єдиного базису, використання середніх і відносних величин, методів перерахунку тощо);

спрощення числових показників. Вибір ступеня спрощення залежить від змісту показника, його величини тощо. Для цього можна замінювати абсолютні показники відносними, заокруглювати цифри;

систематизація та групування підібраної інформації.

Оскільки від якості джерел інформації залежить достовірність результатів аналізу, вони повинні обов’язково та ретельно перевірятися. Достовірні джерела аналізу - необхідна умова об’єктивності та високої якості аналітичних робіт, оскільки вони забезпечують доказову силу висновків, зроблених на підставі результатів економічного аналізу

При дослідженні достовірності інформаційної бази необхідно:

перевірити дотримання правил оформлення звітності; прийнятність та узгодженість показників звітів за суміжні хронологічні періоди: узгодженість показників різних форм звітності перевіряють, як правило, зіставленням.

Деякі показники входять до різних звітних форм і, отже, при правильному складанні звіту обов’язково повинні збігатися. При цьому треба використати внутрішньо формові та між формові ув’язки;

провести вибіркову інвентаризацію;

здійснити логічний контроль показників звітності;

провести арифметичний та нормативний контроль;

застосувати зустрічну перевірку.

Одночасно повинні бути забезпечені комплексність інформації, її формування за єдиними ознаками, можливість групування, перегрупування та комп’ютерного оброблення, доступність для сприйняття тощо.

При цьому необхідно визначити способи найбільш ефективного задоволення інформаційних потреб, можливість оброблення інформації за допомогою комп’ютерних технологій, розробку програм для використання інформації.

При застосуванні в економічному аналізі та управлінні економікою сучасних ЕОМ з’явилися умови для створення єдиної централізованої інформаційної системи, яка отримала назву банку даних.

Банк даних - це сукупність взаємопов’язаних інформаційних масивів (файлів), які підтримуються в робочому стані, і програмного забезпечення, що дозволяє вирішувати завдання пошуку та оброблення даних, які зберігаються.

Далеко не завжди вихідна інформація, наприклад бухгалтерська звітність, може бути визнана достовірною. Причинами недостовірності можуть бути: незнання укладачами нормативних актів, змісту та порядку підготовки звітності; невиконання вимог цих актів; пряма фальсифікація, вуалювання відомостей тощо.

Важливим критерієм раціональності є не лише відображаюча, а й організовуюча функція інформації, якщо вона пристосована до вимог конкретного користувача і може бути зафіксована в якості ноу-хау.

Одним із напрямків удосконалення комп’ютеризації системи опрацювання бухгалтерської інформації є уніфікація її програмного забезпечення. Ця проблема властива для всього світового матеріального виробництва і, тим більше, для кожної окремо взятої країни. Програмні продукти, представлені в даний час на ринку, різні за обсягом функцій, принципами побудови, технології ведення обліку, цінами тощо[47, с. 122].

Першим кроком при цьому має стати класифікація усіх використовуваних програм. Вона дозволяє користувачам правильно вибрати необхідний продукт, або ж перейти від використання однієї програми на іншу, а її виробникам - знайти своїх клієнтів.

Серед програмного забезпечення вітчизняних підприємств можна зустріти як зарубіжне, так і наших розробників. Хоч більшість підприємств надають перевагу все ж таки нашим програмним продуктам. Оскільки вони є більш пристосованими до вимог законодавства та економічних особливостей нашої держави, а також вартість придбання та обслуговування їх доступніша ніж зарубіжних.

Найпоширенішими програмами автоматизації бухгалтерського обліку є ПАРУС, 1С:БУХГАЛТЕРІЯ, АКЦЕНТ, ГАЛАКТИКА, SAP, FIN EXPERT, БЕСТ, ФІНАНСИ БЕЗ ПРОБЛЕМ та багато інших. Всі вони мають свої переваги та недоліки. Не можна сказати що одна з них гарна, а інша погана - у кожного користувача буде своя думка. Більшість програм автоматизації процесів діяльності підприємств можна налаштувати для підприємства з урахуванням його особливостей та специфіки діяльності і зробити максимально зручними для їх використання конкретними користувачами. Спеціально розроблені автоматизовані комп’ютерні програми належать до діалогово-автоматизованого способу ведення бухгалтерського облікус [54].

В даний час на українському ринку представлені програмні продукти таких вітчизняних фірм, як: “СофтТАКСІ” (X-DOOR), “АБ-Система” (“Офіс-2000”), “Імпакт” (“Акцент-Бухгалтерія”), “Баланс-Клуб” (SoNet), “ТРАСКОсофт” (TradeManager), GMS (OffiseTools), Глобал Аудит (“Quasi+Бухгалтерія”). Серед російських фірм лідерами, безумовно є “1С” (1С: Бухгалтерія”) та “Парус” (“Парус-Підприємство”). В обліковій практиці набуває широкого застосування розроблена Інститутом проблем інформатики Академії наук Росії програма “Інфо-бухгалтер”.

До програм фінансового аналізу належать аналітичні програми „ИНЗК-АФСП”, „АНЗК-Аналитик”, „ФинЕксперт”, „БЕСТ-Ф” та інші, які призначені для оцінювання та аналізу поточного і прогнозованого фінансового стану підприємства, вибору найкращої стратегії його розвитку, для розроблення інвестиційних проектів і бізнес-планів, ефективного управління маркетинговою діяльністю тощо.

Застосування комп’ютерних технологій у бухгалтерському обліку значно підвищує продуктивність праці бухгалтерів. Організація бухгалтерського обліку в умовах його комп’ютеризації залежить у першу чергу від реалізованого на відповідних технічних засобах програмного забезпечення.

Для того, щоб не помилитись у виборі програми, необхідно зробити порівняльний аналіз програм, які є на ринку. Для порівняння можливостей наявних програмних продуктів потрібно провести їх класифікацію. Саме це є дуже важливим етапом в організації комп’ютеризованого обліку, бо тільки після поділу програмного забезпечення на групи за певними критеріями можна формулювати вимоги до програм і порівнювати їхні функціональні можливості.

За допомогою програм для ведення домашньої бухгалтерії персональний комп’ютер можна використовувати для обліку особистих доходів і витрат, планування сімейного бюджету (включно з довгостроковими вкладеннями), для складання особистих податкових декларацій. Наприклад, «1С: Деньги», MSMoney (Microsoft) [56].

До класу міні-бухгалтерія належать програми, призначені для використання одним чи декількома працівниками в бухгалтеріях невеликих підприємств. Такі програми реалізують функції ведення синтетичного і підсумкового аналітичного обліку, дозволяють вводити господарські операції й обробляти їх, формувати невеликий набір первинних документів та звітних форм. Наприклад, «Инфин-бухгалтерия», «Фінансист», «Атей».

Універсальні бухгалтерські системи (міді-бухгалтерія) - належать програмні продукти, орієнтовані на бухгалтерії малих та середніх за розмірами підприємств, які в спрощеному варіанті забезпечують ведення всіх ділянок обліку. Такі системи поєднують усі облікові функції і, як правило, розраховані для роботи на одному комп’ютері. Винятком є розрахунок заробітної плати, який виконують окремо. Деякі програми цього класу призначені для роботи на кількох комп’ютерах у локальній мережі. Наприклад, «1С: Бухгалтерия 7,7» («1С»), «дебет плюс» («ДИЦ»).

Локальні автоматизовані робочі місця (АРМ), програми, призначені для обліку праці та заробітної плати, основних засобів, товарно-матеріальних цінностей тощо й охоплюють окремі ділянки бухгалтерії і, як правило, не пов’язані між собою. АРМ можуть ефективно комп’ютеризувати окремі частини бухгалтерії без формування зведеної звітності. Наприклад, «1С: Расчёт» («1С»), АРМ «Зарплата» («Электронные деньги»).

Комплекси пов’язаних АРМорієнтовані на використання в бухгалтеріях з чисельністю працівників більше восьми при чіткому розподілі функцій між ними. Комплекс складається з набору АРМ, кожне з яких реалізує функції окремих ділянок обліку. Кожна така програма розрахована на специфіку облікових робіт і орієнтована на персонал з невисокою бухгалтерською і комп’ютерною кваліфікацією. Як правило, АРМ комплексу підтримують розгорнутий аналітичний облік, мають глибоку спеціалізацію і встановлені на окремих комп’ютерах. Комплекс має засоби об’єднання даних з різних АРМ, звичайно поєднання даних здійснюється за допомогою спеціалізованого центрального модуля - Головної книги. При об’єднанні даних обмін інформацією може здійснюватись як за допомогою дискет, так і в локальній мережі. Наприклад, «парус» («Парус»), «Коплексная система бухгалтерського учёта» («Звезда»).

До класу управлінські системи входять функціонально повні системи організаційного управління з елементами бухгалтерського обліку, планування, діловодства, а також з модулями прийняття рішень і деякими іншими. Бухгалтерська складова програми в даному разі не є головною. Більш важливим є взаємозв’язок усіх складових систем, можливість ефективного управління підприємством, допомога у вирішення головного завдання бізнесу - в отриманні прибутку. Наприклад, «Галактика» («Галактика»).

До різноманітних програм фінансового аналізу на основі бухгалтерських даних належать фінансово-аналітичні системи, за допомогою яких автоматизуються завдання зовнішнього і внутрішнього аудиту. Наприклад, «1С: АФС» («1С»), «ПОПІ» (GI-consulting).

До правових баз даних належать упорядковані довідкові системи, що містять підібрані в тематичному або хронологічному порядку законодавчі акти з питань податків, бухгалтерського обліку тощо. Ці системи дозволяють швидко знаходити потрібні документи, оперативно відстежувати зміни та доповнення до нормативних документів. Хоча цю категорію програмного забезпечення було створено, перш за все, на допомогу юристам, значна її частина орієнтована на таких користувачів, як бухгалтери, фінансисти, економісти. Наприклад, «Сапфір» («Динай»), Libra (Libra)[].

Незважаючи на насиченість ринку, вже кілька років поспіль лідером на ньому є московська фірма <#"790123.files/image001.gif">

Рис. 1.1 Етапи проведення внутрішнього аудиту витрат підприємства

Розглянемо програму внутрішнього аудиту витрат підприємства (табл.1.3).

Для збору аудиторських доказів застосовуються різні процедури. Аудиторська процедура - це певний порядок і послідовність дій аудитора для отримання необхідних аудиторських доказів на конкретній ділянці аудиту. Аудитор отримує аудиторські докази за допомогою застосування однієї чи кількох із вказаних процедур: перевірка; спостереження; опитування та підтвердження; підрахунок; аналітичні процедури.

При проведенні перевірки вивчаються та перевіряються бухгалтерські регістри, документи чи матеріальні активи на правильність складання, оформлення документів, своєчасність, точність та повноту відображення в обліку.

Таблиця 1.3

Програма проведення внутрішнього аудиту витрат підприємства

За допомогою процедур спостереження, опитування та підтвердження, що полягає в нагляді за процесами чи процедурами, які виконуються іншими особами, в пошуку інформації, яку можна отримати від обізнаних осіб підприємства чи за його межами одержують підтверджувальну інформацію, яка міститься в бухгалтерських регістрах.

Процедура підрахунку полягає в перевірці арифметичної точності первинних документів і регістрів обліку або в самостійному здійсненні підрахунків. Отримуємо підтвердження правильності обрахунку витрат та проведення інвентаризації на підприємстві.

Аналітичні процедури передбачають аналіз найважливіших показників і співвідношень, включаючи підсумкове дослідження відхилень і взаємозв'язків, що суперечать іншій інформації, які стосуються даної справи, або відхиляються від очікуваних показників. Це досягається за допомогою розрахунку коефіцієнтів, співставлення залишків на рахунках за різні облікові періоди.

В основі аналізу витрат підприємства лежить спроба забезпечити всебічною інформацією про фінансово-економічні результати, які підприємство досягнуло протягом певного часу з метою оптимізації управлінських процесів та подальшого впровадження раціоналізаторських рішень, з метою пошуку резервів економії витрат.

Мета аналізу витрат діяльності підприємства полягає в інформаційному забезпеченні та всебічній оцінці досягнутих результатів і в оптимізації та обґрунтуванні управлінських рішень стосовно їх подальшої раціоналізації. Для досягнення цієї мети здійснюється аналіз на основі принципів системного, комплексного і кібернетичного підходів до аналізу економіки.

Основою системного підходу є дослідження об'єктів витрат як системи, розкриття їх цінності, виявлення багатьох типів зв'язків, зведення їх в єдину теоретичну систему.

Системний підхід до аналізу витрат передбачає:

• виявлення місця і ролі показників витрат в оцінці досягнутої ефективності виробництва;

• розробку принципової схеми аналізу на основі класифікації факторів і резервів раціоналізації витрат;

• визначення методів вимірювання факторів і резервів раціоналізації витрат;

• встановлення основних напрямів мобілізації виявлених резервів раціонального використання виробничих ресурсів у поточному і перспективному плануванні собівартості.

Комплексний підхід означає вивчення об'єктів витрат як системи з погляду формування інформації для прийняття управлінських рішень. Комплексний підхід збігається із системним підходом лише стосовно вивчення окремих аспектів, окремих показників витрат. їх динаміка і прогноз на перспективу не тотожні, коли йдеться про об'єкт аналізу загалом. Тоді комплексний підхід є принципом системного підходу. Він означає узгодження й одночасне дослідження у взаємозв'язку різних аспектів господарської діяльності на основі вивчення системи показників з метою отримання кінцевих результатів" встановлення і вимірювання факторів, що їх зумовлюють, виявлення резервів підвищення ефективності виробництва, отримання інформації для обґрунтування управлінських рішень.

Комплексність економічного аналізу витрат виявляється у трьох напрямах: по-перше, у процесі аналізу враховуються не лише економічні, а й технічні, соціальні, технологічні та інші фактори; по-друге, у тіснішому зв'язку його цілей і завдань із цілями управління; по-третє, у багаторівневому аспекті аналізу витрат (за центрами відповідальності витрат).

Кібернетичний підхід передбачає розгляд об'єктів витрат як системи, що складається з елементарних перетворювачів інформації. За цим підходом аналіз підпорядкований цілям синтезу економічної системи та її вдосконалення, економіко-математичні методи аналізу витрат збігаються із системним дослідженням економіки й управління об'єктом [25,с. 95].

Інформаційна база проведення аналітичних досліджень витрат формується за вихідною інформацією про кошториси (нормативи) витрат, за даними бухгалтерського і статистичного обліку, за матеріалами ревізій і спеціальних обстежень та ін. Враховуючи управлінський аспект аналізу витрат операційної діяльності, їх оцінку, діагностику та пошук резервів раціоналізації слід проводити у певній послідовності. На першому етапі необхідно провести загальну оцінку виконання кошторису (стандартів) витрат у цілому, за окремими об'єктами управління та у розрізі економічних елементів, що дасть можливість не лише встановити позитивні або негативні відхилення, а і виявити зміну структури витрат. На другому етапі необхідно провести факторний аналіз відхилень прямих витрат, враховуючи зміну обсягу і структури операційної діяльності. З цим пов'язані оцінки нормативів (стандартів) витрат та їх обґрунтованості. На третьому етапі слід здійснити аналіз виконання бюджету (кошторису) накладних витрат. На четвертому етапі необхідно провести аналіз собівартості (калькуляцій) окремих видів продукції (робіт, послуг), що допоможе визначити конкурентоспроможну виробничу програму та напрями структурної перебудови виробництва. На п'ятому етапі потрібно дати оцінку впливу зміни витрат операційної діяльності на кінцеві виробничо-фінансові результати роботи підприємства.

Створення ефективного аналітичного забезпечення управління витратами операційної діяльності пов'язане;

• з виготовленням конкурентоспроможної продукції;

• наявністю якісної та реальної інформації щодо собівартості окремих видів продукції, виконаних робіт (послуг) та їх позицій на ринку;

• можливістю використання гнучкого ціноутворення;

• наданням об'єктивних даних для складання бюджету підприємства;

• можливістю оцінки раціоналізації витрат за центрами їх формування та центрами відповідальності [12, с. 55].

Об'єктами аналізу витрат виступають:

ресурси витрати підприємства (загальний обсяг витрат, їх рівень, структура по статтях);

фактори, що впливають на витрачання ресурсів підприємства (внутрішні, які знаходяться в розпорядженні підприємства, та зовнішні, на які підприємство не в змозі впливати, а лише вивчає і пристосовується до них);

функції управління ( прогнозування, облік і контроль ).

До суб'єктів аналізу витрат належать:

структурні підрозділи підприємства,

планова, фінансова та бухгалтерська служби,

вище керівництво підприємства.

Система показників аналізу витрат на виробництво включає кількісні та якісні показники, які в свою чергу, бувають:

абсолютні, отримувані з первинних і облікових даних :

натуральні.

Джерелами інформації та інформаційним забезпеченням аналізу витрат виступають: Джерела інформації:

правова інформація, нормативно - довідкова, планова (прогнозна).

Інформаційне забезпечення:

. Облікова інформація (складає до 90 %) -

а) інформація поточного обліку,

б) звітність.

. Інформація статистичного обліку.

. Позаоблікова інформація.

Аналіз витрат проводиться в декілька етапів, які передбачають проведення такої аналітичної роботи.

етап. Аналіз змін розміру та рівня витрат в цілому по підприємству.

Цей етап аналізу передбачає загальну оцінку змін у розмірі та рівні витрат, які відбулися порівняно з попередніми аналітичними періодами (на базі розрахунку абсолютного відхилення в обсязі та рівні витрат та темпів зростання (приросту) окремих показників).

етап. Аналіз змін в обсязі та рівні витрат за статтями витрат, а також у структурі витрат обігу.

Проведення аналізу дозволяє виявити зміни в розмірі витрат за окремими статтями витрат на виробництво, а також зміни в структурі витрат на виробництво. Дослідження структури витрат питомої ваги, окремих статей витрат в їх загальному обсязі дає змогу визначити найвагоміші та критичні статті витрат, зміни в яких визначають тенденцію в розвитку витрат в цілому на підприємстві[13, с.178].

етап. Аналіз змін в обсязі та рівні змінних та умовно-постійних витрат підприємства.

Для виконання цього етапу дослідження проводиться групування витрат залежно від їх еластичності до товарообороту. Отримана інформація надає можливість визначити зміни в обсязі та рівні змінних та умовно-постійних витрат, знання яких необхідне для управління не тільки витратами, а й обсягом товарообороту підприємства.

етап. Аналіз змін в обсязі, рівні та складі витрат на виробництво за іншими класифікаційними ознаками.

На цьому етапі аналітичної роботи, залежно від мети та глибин дослідження, може проводитись аналіз змін в обсязі, рівні та складі витрат за різними класифікаційними ознаками, що були розглянуті вище.

етап. Кількісна оцінка факторів, що впливають на формування витрат на виробництво готової продукції в цілому по підприємству та окремими статтями витрат.

У ході проведення цього етапу аналітичної роботи на базі різних методичних прийомів аналізу проводиться оцінка впливу на обсяг та рівень витрат таких найважливіших факторів, як:

Обсяг виробництва продукції підприємства.

Рівень цін на готову продукцію, що реалізуються підприємством.

Чисельність працюючих.

Середня заробітна плата.

Швидкість обертання виробничих запасів.

Асортиментна структура випуску готової продукції.

Склад готової продукції за формами її продажу.

Продуктивність праці по окремих підрозділах підприємства.

Ефективність використання виробничої площі по окремих підрозділах підприємства [2, с.513].

етап. Оцінка ефективності управління процесом формування витрат на виробництво підприємства.

Виконання цього етапу дослідження дає можливість визначити абсолютні та відносні зміни в розмірі показників ефективності управління витратами: витрато віддачі, доходності та прибутковості витрат.

Аналіз витрат проводять те тільки по підприємству в цілому, а й по окремих структурних підрозділах підприємства, окремих видах витрат. Проведення такого поглибленого аналізу дає змогу визначити найбільш суттєві проблеми, які шкодять процесу оптимізації розміру витрат, не дають можливості мобілізувати наявні резерви їх скорочення. Виявлення та усунення цих проблем дає змогу підвищувати ефективність управління витратами по підприємству в цілому [30, с.99].

Організація обліку та аналізу витрат за місцями їх виникнення вимагає особистої відповідальності керівників відповідних підрозділів за рівень і доцільність понесених витрат. Причому така відповідальність зовсім не є формальною, вона підкріплена системою морального і матеріального заохочення, що спирається на точні дані бухгалтерського обліку й операційного аналізу.

.6 Формування облікової політики і показників фінансової звітності підприємства

Формування ринкової економіки, наявність різних форм власності, розширення міжнародних економічних зв'язків українських підприємців є основою для впровадження в організацію бухгалтерського обліку облікової політики, яку підприємство визначає самостійно.

Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності, тобто це вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форми і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з діючих нормативних актів і особливостей діяльності підприємства[7, с.89-91].

Існування різних видів обліку покликано максимально задовольнити інтереси різних груп користувачів облікової інформації, що, в свою чергу, визначає особливості облікової політики. Крім того, суттєвим фактором визнаються не тільки інтереси користувачів звітності, але й тих,хто її складав.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємствах та забезпечення фіксування фактів здійснення усіх господарських операцій в первинних документах, регістрах і звітності протягом встановленого терміну несе власник або уповноважений ним орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством. Дотримання законодавства при виконанні господарських операцій несуть їх власники.

Формування облікової політики підприємства здійснюється головним бухгалтером і затверджується наказом або розпорядженням керівника.

Облікова політика, як складова частина фінансової звітності повинна розроблятися кожним підприємством, що зареєстроване у встановленому законодавством порядку. Основна мета облікової політики - забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

Підприємство самостійно визначає свою облікову політику і вибирає форму ведення бухгалтерського обліку з дотриманням принципів, встановлених законодавством.

Ступінь свободи підприємства у формуванні облікової політики обмежений державною регламентацією бухгалтерського обліку, яка надана переліком методик і облікових процедур, серед яких однак припустимі альтернативні варіанти. Вона визначається можливістю вибору конкретних способів оцінки, калькуляції, переліку бухгалтерських рахунків тощо. Отже, облікова політика підприємства - це не просто сукупність способів ведення обліку, обраних відповідно до умов господарювання, але й вибір методики обліку, яка надає можливість використовувати різні варіанти відображення фактів господарського життя в обліку (залежно від поставлених цілей). Іншими словами, облікову політику в широкому розумінні можна визначити як управління обліком, а у вузькому - як сукупність способів ведення обліку (вибір підприємством конкретних методик ведення обліку). Облікову політику підприємства повинні знати:

керівник підприємства, який несе відповідальність за її формування;

бухгалтер підприємства, за участю якого можна грамотно та всебічно обґрунтувати зміст облікової політики;

аудитор, оскільки облікова політика є одним з об'єктів дослідження, з вивчення яких розпочинається процес аудиторської перевірки;

податковий інспектор, адже від багатьох принципів облікової політики залежить порядок формування того чи іншого об'єкту оподаткування.

При веденні бухгалтерського обліку необхідно забезпечити:

незмінність протягом поточного року прийнятої методології відображення окремих господарських операцій та оцінки майна. Зміна методології обліку на наступний рік повинна передбачатись у примітках до річної фінансової звітності;

повноту відображення в обліку за звітний період (місяць, квартал, рік) всіх господарських операцій, що були проведені за цей час, та результатів інвентаризації майна і зобов'язань;

правильність віднесення доходів та витрат до відповідних звітних періодів, незалежно від часу надходження доходів та оплати витрат, якщо інше не встановлено чинним законодавством;

розмежування в обліку поточних витрат на виробництво та капітальних інвестицій;

тотожність даних аналітичного обліку оборотам та залишкам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Облікова політика підприємства висвітлюється в Наказі про облікову політику [34,с.708].

Наказ про облікову політику містить перелік всіх пунктів прийнятої на звітний рік облікової політики. Бажано за кожним пунктом в наказі наводити його нормативне обґрунтування (зазначати, на підставі якого нормативного документа прийняте те чи інше положення про облікову політику).

У широкому розумінні облікова політика підприємства оформлюється системою внутрішньої документації за різними ділянками облікової роботи, її зміст частково розкривається і в установчих документах підприємства.

Складовою частиною організації обліку на підприємстві є перелік документів, що використовуються для первинного відображення господарських операцій, а також перелік облікових регістрів, необхідних для накопичення і систематизації інформації. Перелік документів повинен бути затверджений в наказі або розпорядженні керівника підприємства про облікову політику і може включати:

робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що містить синтетичні та аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку у відповідності до вимог своєчасності та повноти обліку та звітності;

форми первинних облікових документів, що застосовуються для оформлення фактів господарської діяльності, за якими не передбачені типові форми первинних облікових документів, а також форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;

порядок проведення інвентаризації активів та зобов'язань;

методи оцінки активів та зобов'язань;

правила документообігу і технологія обробки облікової інформації;

порядок контролю за господарськими операціями;

інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку. Послідовне проведення підприємством прийнятої облікової політики є одним з найважливіших завдань організації бухгалтерського обліку [35, с.28].

Облікова політика може складатись з двох рівнів:

-й рівень: політика державних органів щодо розвитку обліку в Україні, яка включає:

визнання країною міжнародних бухгалтерських стандартів та впровадження їх в національну систему обліку;

вирішення питань щодо рівня регламентації обліку;

розробка національного плану рахунків чи його відсутність;

розробка та затвердження форм звітності;

методологічне та організаційне керівництво системою обліку в країні;

сприяння підготовці кадрів та розвиток наукових досліджень з обліку;

програма книговидання, забезпечення методичною літературою бухгалтерів-практиків;

питання оплати праці, соціального забезпечення та ін.

-й рівень: політика конкретного підприємства з метою забезпечення надійної фінансової звітності, яка включає:

робочий план рахунків бухгалтерського обліку;

форми первинних облікових документів;

порядок проведення інвентаризації активів та зобов’язань;

методи оцінки активів та зобов’язань;

правила документообігу та технологія обробки облікової інформації;

порядок контролю за господарськими операціями;

інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.

При формуванні облікової політики передбачається майнова відокремленість і безперервність діяльності підприємства, послідовність застосування облікової політики, а також тимчасова визначеність фактів господарської діяльності. Облікова політика повинна відповідати вимогам повноти, обачності, послідовності, безперервності, періодичності та іншим вимогам, передбаченим ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Облікова політика є сукупністю конкретних елементів організації бухгалтерського обліку, які визначаються підприємством на підставі загальноприйнятих правил [50, с.412].

Техніка бухгалтерського обліку передбачає вибір форми ведення обліку, організації бухгалтерської служби та формування її взаємозв'язків з іншими службами, робочий план рахунків, технологію обробки даних тощо.

Положення облікової політики фіксуються в наказі керівника підприємства, що передбачає наступні розділи:

. Методологічні принципи та порядок ведення бухгалтерського обліку.

. Організація роботи облікового апарату.

. Технічна організація обліку.

. Організація бухгалтерського обліку.

В першому розділі наказу "Методологічні принципи та порядок ведення бухгалтерського обліку" визначаються способи ведення бухгалтерського обліку, які суттєво впливають на оцінку і прийняття рішень користувачами бухгалтерської звітності. До них відносять:

оцінку запасів, товарів, незавершеного виробництва і готової продукції;

методи амортизації основних засобів;

методи амортизації нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів;

інші способи, що відповідають вимогам суттєвості;

визнання доходів та витрат від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг;

варіанти ведення обліку витрат виробництва.

Облік витрат на виробництво можна здійснювати:

за елементами витрат (витрати на оплату праці, матеріали, амортизація тощо);

за видами продукції (робіт, послуг);

в розрізі виробничих або інших підрозділів;

з використанням рахунків класу 8 чи без їх використання.

Кількість і дати проведення інвентаризацій.

Другий розділ наказу присвячується організації бухгалтерського обліку. В ньому визначаються:

форма організації бухгалтерського обліку;

форма ведення бухгалтерського обліку;

розробка системи і форм управлінського (внутрішньогосподарського) обліку, звітності і контролю;

затвердження правил документообігу і технології обробки облікової інформації, додаткової системи рахунків і регістрів аналітичного обліку.

обов'язки головного бухгалтера .

Відповідно до принципу послідовності підприємство повинно постійно (з року в рік) застосовувати обрану облікову політику.

Дотримуватись єдиної облікової політики мають й групи об'єднаних підприємств (після об'єднання), а також ті підприємства, які складають консолідовану фінансову звітність.

У разі, якщо неможливо застосувати єдину облікову політику, складаючи консолідовану фінансову звітність, це розкривають у Примітках до консолідованої фінансової звітності. Зумовлено це необхідністю порівнювати фінансову звітність підприємства для оцінки його фінансового стану, перспектив розвитку та результатів діяльності за певний період. У зв'язку з цим доцільно й для кожного звітного періоду дотримуватись єдиної облікової політики .

Зміна облікової політики можлива тільки у випадках, передбачених П(С)БО і повинна бути обґрунтована і розкрита в Примітках до фінансової звітності.

Облікова політика підприємства може змінюватися, якщо:

змінюються статутні умови;

змінюються вимоги органу, який затверджує П(С)БО;

нові положення облікової політики забезпечують достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності.

Не вважається зміною облікової політики інформація, що стосується:

подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій;

подій або операцій, які не відбувалися раніше.

Відображення у фінансовій звітності впливу зміни облікової політики на події та операції минулих періодів здійснюється шляхом:

коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;

повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів.

Облікова політика застосовується щодо подій та операцій з моменту їх виникнення, за винятком окремих випадків. Окремими вважаються випадки, коли суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно. Тоді облікова політика поширюється лише на події, які відбуваються після дати зміни облікової політики.

Здійснюючи контроль діяльності підприємства, особлива увага звертається на послідовність відображення зміни облікової політики в практиці його роботи. Для цього простежується:

) правильність визначення суми коригування залишку на початок звітного року внаслідок зміни облікової політики;

) достовірність перерахунку показників Звіту про власний капітал за попередній звітний період (сума чистого прибутку попереднього періоду перераховується з урахуванням зміни облікової політики. Для цього потрібно:

внести суми коригування до Звіту про власний капітал за звітний рік;

здійснити розрахунок показників Звіту про власний капітал з урахуванням скоригованого залишку нерозподіленого прибутку на початок звітного періоду. Залишок нерозподіленого прибутку на кінець попереднього року дорівнюватиме скоригованому залишку на початок поточного року);

) правильність перерахунку показників Звіту про фінансові результати за попередні звітні періоди (за поточний період коригування не здійснюється);

) повнота відображення змісту та причини зміни облікової політики в Примітках до фінансової звітності.

Законом України від 16 липня 1999 р. № 996-ІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підприємство самостійно визначає облікову політику. Облікова політика затверджується наказом керівника підприємства. Вона є важливим правовим документом роботи бухгалтерів. В ній необхідно відображати організацію бухгалтерського обліку і всі положення, особливо ті, які мають неоднозначне тлумачення в офіційних документах.

Складання фінансової звітності є важливим етапом ведення бухгалтерського обліку від якості здійснення якого напряму залежить ефективність системи обліку на підприємстві в цілому.

Фінансову звітність зобов’язані складати всі підприємства, юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми і форми власності. Для суб’єктів малого підприємництва передбачена скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу та звіту про фінансові результати. Запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності є одним з основних напрямів державної політики у сфері розвитку малого і середнього підприємництва в Україні.

Фінансова звітність суб’єкта малого підприємництва пред’являється: органам державної статистики; органу, до сфери управління якого належить це підприємство; власникам (засновникам); органам державної податкової служби (разом з декларацією з податку на прибуток); трудовому колективу (на вимогу); іншим користувачам (напр., банківським установам при отриманні кредитів).

Звітним періодом для складання фінансової звітності суб’єктами малого підприємництва є календарний рік. Квартальна звітність подається не пізніше 25-го числа місяця, що настає за звітним кварталом; річна - не пізніше 9лютого року, що настає за звітним роком (п. 5 Порядку подання фінансової звітності ).

Для суб’єктів малого підприємництва відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 „Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва”, встановлена скорочена за показниками фінансова звітність у складі „Балансу” (форма № 1-м та 1-мс) та „Звіту про фінансові результати” (форма № 2-м та 2-мс) [18, с.510].

Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємств за звітний період.

Обов'язок складання фінансової звітності передбачено ст. 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-ХГУ, зі змінами та доповненнями.

Основні принципи складання фінансової звітності викладено в і 1(С) 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. №87, зі змінами та доповненнями.

Фінансова звітність складається всіма суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами та надається таким користувачам:

органам управління підприємства;

трудовому колективу підприємства (на вимогу);

власникам (засновникам) підприємства (товариства);

органам виконавчої влади та іншим користувачам відповідно до законодавства.

До інших користувачів фінансової звітності відносять органи державної статистики.

Склад фінансової звітності визначається національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Баланс - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Звіт про фінансові результати - звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства.

Звіт про рух грошових коштів - звіт, який відображає надходження і видаток грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді.

Звіт про власний капітал - звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Примітки до фінансових звітів - сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Інформація за сегментами - розкриває і деталізує інформацію за звітними сегментами.

Квартальна звітність складається наростаючим підсумком з початку року.

Річна і квартальна фінансова звітність заповнюється в тисячах гривень і має бути підписана керівником підприємства та головним бухгалтером.

Терміни подання фінансової звітності встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000р. № 419.

Річна фінансова звітність подається не пізніше 20 лютого наступного за звітним року.

Консолідована фінансова звітність - звітність, яка відображає фінансовий стан і результати діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Консолідована річна фінансова звітність подається не пізніше 15 квітня наступного за звітним року.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати (публікувати в періодичних виданнях) річну фінансову і консолідовану звітність для таких суб'єктів: відкритих акціонерних товариств, емітентів облігацій, банків, довірчих товариств, валютних і фондових бірж, інвестиційних компаній, кредитних спілок, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній, фінансових установ [16].

Квартальна фінансова звітність подається не пізніше 25 числа наступного за звітним кварталу.

Консолідована квартальна фінансова звітність подається не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу.

Метою фінансової звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень. Кожна стаття фінансової звітності може наводитися тоді, коли:

- існує вірогідність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод;

оцінка статті може бути достовірно визначена.

Готуючи фінансову звітність, необхідно дотримуватися таких якісних характеристик:

. Зрозумілість - доступність для розуміння користувачів, які мають достатні знання в сфері ділового та економічного життя, бухгалтерського обліку. Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити такі дані про підприємство: дату звітності та звітний період; валюту звітності та одиницю її виміру; відповідні показники (статті) за звітний та попередній період; облікову політику підприємства та її зміни; аналітичну інформацію щодо статей фінансових звітів; припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності; обмеження щодо володіння активами; участь у спільних підприємствах; виявлені помилки та пов'язані з ними коригування; переоцінку статей фінансових звітів; а також іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

. Доречність - вплив на економічні рішення користувачів, оцінку минулих, теперішніх і майбутніх подій, прогнозування результатів діяльності, виправлення помилок у господарській діяльності. Фінансова звітність повинна містити тільки доречну інформацію, що дає змогу належним чином впливати на прийняття рішень, оцінку минулих і майбутніх подій[50, с.203].

. Надійність - у поданій у звітності інформації не повинно бути суттєвих помилок і виправлень. Достовірність досягається відсутністю помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Фінансова звітність має надати можливість користувачам порівнювати:

фінансові звіти підприємства за різні періоди;

фінансові звіти різних підприємств.

Передумовою зіставності є наведення відповідної інформації попереднього періоду та розкриття інформації про облікову політику та її зміни.

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:

автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його

діяльність триватиме далі;

періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

нарахування та відповідності доходів і витрат, за якими для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які було здійснено для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображуються в обліку і звітності у момент їх виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей;

повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, що може вплинути на рішення, які приймаються на її основі;

послідовності, яка передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

обачності, згідно з якою методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки та доходів підприємства;

єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Перед безпосередньою перевіркою фінансових звітів необхідно встановити строки (дати), які мають пряме відношення до фінансової звітності.

Основними строками (датами) в аудиторській перевірці річної бухгалтерської звітності є:

. Дата календарного закінчення звітного фінансового року, фінансову звітність за який буде досліджувати аудитор.

Як правило, звітним періодом для підприємств є календарний рік з 1 січня по 31 грудня включно. Першим звітним роком для новостворених підприємств вважається період з дати їх державної реєстрації по 31 грудня включно;

. Дата складання та подання фінансової звітності - дата, коли повністю завершено формування всіх звітних форм, ув'язування всіх звітних показників, складання приміток до річної бухгалтерської звітності, оформлення усіх необхідних додатків до нього [39, с.315 ].

До цієї дати, окрім того, мають бути приведені у належний стан всі первинні документи і бухгалтерські регістри, які підтверджують дані бухгалтерської звітності. Так, якщо бухгалтерський облік на підприємстві ведеться вручну всі документи мають бути виконані чорнилами, а не олівцем, у всіх регістрах повинні бути підраховані підсумки, документи підшиті в папки.

Фінансова звітність повинна бути затверджена підписами керівника і головного бухгалтера підприємства і обов'язково датується:

. Дата початку аудиторської перевірки річної фінансової звітності - дата по початку збору аудиторських підтверджень, які підтверджують достовірність річної фінансової звітності.

. Дата складання аудиторського висновку - дата. Після якої припиняються всі дослідженні матеріали матеріалів, пов'язаних з аудитом, і формування нових підтверджень. До цієї дати аудитор має повністю оформити і передати клієнту аналітичну частину аудиторського висновку.

. Дата підписання аудиторського висновку - дата, після якої до річної фінансової звітності клієнт не може вносити зміни без узгодження з аудитором.

. Дата подання річної бухгалтерської звітності - дата, не пізніше якої господарюючий суб'єкт зобов'язаний надати фінансову звітність власникам (акціонерам), а також територіальним органам державної статистики за місцем його реєстрації.

Склад осіб, яким має бути надана річна фінансова звітність, визначається установчими документами цього суб'єкту та законодавством.

. Дата затвердження річної фінансової звітності радою акціонерного товариства - дата, не пізніше якої річний звіт акціонерних товариств підлягає попередньому затвердженню до дати проведення загальних зборів акціонерне рів.

. Дата затвердження річної фінансової звітності загальними зборами акціонерів - дата, не пізніше якої згідно з установчими документами ват мають бути проведені загальні збори акціонерів, які проводяться з метою затвердження річного звіту та визначення порядку розподілу прибутків і збитків акціонерних товариств.

. Дата публікації річної фінансової звітності - дата, не пізніше якої відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" річна бухгалтерська звітність підлягає обов'язковій публікації в газетах та журналах, доступних для користувачів фінансової звітності.

Фінансова звітність розглядається як інструмент для об’єктивної та достовірної оцінки фінансово-майнового стану, результатів діяльності та руху грошових коштів підприємства. Удосконалення принципів складання, змісту форм фінансової звітності, можливість додаткового розкриття інформації забезпечить підвищення її інформативності та значення.

Подальшими напрямками наукових досліджень є розробка шляхів розширення інформаційного змісту, форм фінансової звітності через її зближення з іншими видами звітності (створення інтегрованої звітності) з метою сприйняття та інтерпретації її показників для підвищення ефективності управлінських рішень.

Висновки до 1 розділу

Основний фінансовий результат діяльності підприємства - це прибуток, який є основою і джерелом засобів для його подальшого розвитку. Підвищити прибуток можна, збільшуючи обсяги виробництва або ціни на продукцію (роботу, послугу), що випускається. Однак це не завжди можливо і доцільно. Тому в системі розвитку підприємства в умовах значних економічних обмежень підвищення фінансового результату безпосередньо зв'язано зі зниженням витрат.

.Практично на кожному підприємстві існують резерви для зниження витрат до раціонального рівня, що дозволяє домагатися росту економічної ефективності діяльності, підвищення конкурентоздатності.

.Функціонування будь-якого господарюючого суб’єкту значно залежить від нормативної бази, що регулює правові та економічні відносини підприємства з державою, з іншими підприємствами та організаціями, з трудовим колективом тощо. Тому одним із важливих питань є огляд нормативно-правової бази з обліку, аналізу і аудиту фінансових результатів господарської діяльності підприємства.

Нормативна інформація надходить з постанов Кабінету Міністрів України, Національного банку України, наказів Міністерства фінансів України, Державного Комітету статистики України, інших міністерств та відомств.

.Управління витратами на сьогоднішній день - це процес цілеспрямованого формування витрат за їх видами, місцями та носіями та постійного контролю рівня витрачання ресурсів і стимулювання економії.

Управління витратами на підприємстві передбачає диференціацію за місцями і центрами відповідальності.

4.Функціонування системи управління неможливе без достовірної, оперативної, релевантної інформації та її аналітичного опрацювання. Для ефективної роботи з інформацією передбачено ряд комп’ютерних продуктів: «СофтТАКСІ» (X-DOOR), «АБ-Система» («Офіс-2000»), «Імпакт» («Акцент-Бухгалтерія»), «Баланс-Клуб» (SoNet), «ТРАСКОсофт» (TradeManager), GMS (OffiseTools), Глобал Аудит («Quasi+Бухгалтерія»), «1С» («1С: Бухгалтерія») та «Парус» («Парус-Підприємство»). До програм фінансового аналізу належать аналітичні програми «ИНЗК-АФСП», «АНЗК-Аналитик», «Фин Експерт», «БЕСТ-Ф».

5.Для ефективного управління витратами на підприємстві потрібна організація обліку, аудиту і аналізу на належному рівні. Організація обліку має ряд завдань: забезпечення правильного визначення та достовірної оцінки витрат діяльності, правильного і повного документального оформлення та своєчасного відображення у регістрах обліку витрат діяльності та надання повної, достовірної та неупередженої інформації про витрати діяльності для потреб управління.

Аналітичні процедури передбачають аналіз найважливіших показників і співвідношень, включаючи підсумкове дослідження відхилень і взаємозв'язків, що суперечать іншій інформації, які стосуються даної справи, або відхиляються від очікуваних показників.

6.Формування ринкової економіки, наявність різних форм власності, розширення міжнародних економічних зв'язків українських підприємців є основою для впровадження в організацію бухгалтерського обліку облікової політики, яку підприємство визначає самостійно.

Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності, тобто це вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форми і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з діючих нормативних актів і особливостей діяльності підприємства.

Отже, для ефективної діяльності підприємства, для зменшення витрат потрібен комплексний підхід: з’ясувати економічну сутність витрат, знання нормативно-правової бази, мати інформаційне забезпечення на досить високому рівні, забезпечити організацію обліку, аудиту і аналізу на підприємстві, вибрати відповідну облікову політику.

обліковий аналітичний витрати підприємство

Розділ 2. ПОБУДОВА СИСТЕМИ ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ У СТОВ «СТАРОКОТЕЛЬНЯНСЬКЕ» АНДРУШІВСЬКОГО РАЙОНУ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Організаційна характеристика та оцінка економічного стану розвитку підприємства

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Старокотельнянське» створене 10 березня 2000 року в процесі реорганізації та є юридичним правонаступником Старокотельнянського колективного сільськогосподарського підприємства.

Учасниками Товариства є фізичні особи - громадяни України: Галінський Олександр Антонович, Заєць Леонід Дмитрович, Ракович Анатолій Станіславович, Ружицький Олександр Теофанович, Срібний Борис Романович, Шкварніцький Сергій Іванович.

Юридична адреса Товариства: с. Стара Котельня, Андрушівський район, Житомирська область, пл. Леніна, 1.

Товариство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації відповідно до вимог чинного законодавства і створено на необмежений строк.

Товариство має круглу печатку із своєю назвою, круглий штамп, товарний знак, самостійний баланс, рахунки в банках та інші атрибути юридичної особи відповідно до чинного законодавства.

Товариство діє на принципах господарського розрахунку і створено для ведення господарської діяльності та надання послуг як юридичним, так і фізичним особам з правом найму робочої сили. Товариство користується статусом сільськогосподарського товаровиробника, на яке поширюються всі права та обов'язки реформованих на приватній основі сільськогосподарських підприємств.

Основна мета Товариства - отримання прибутку шляхом здійснення виробничої, торгівельної, посередницької, закупівельної, зовнішньо економічної та іншої діяльності для задоволення економічних і соціальних інтересів як учасників Товариства, та і всього населення України.

Характеристика підприємства представлена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Характеристика СТОВ «Старокотельнянське» за кодами економічної класифікації

Для вирішення статутних завдань предметом діяльності Товариства визначаються:

- вирощування зернових та технічних культур;

-   овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників;

· вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв, прянощів;

· розведення великої рогатої худоби;

· розведення овець, кіз, коней;

· розведення свиней;

· розведення птиці;

· розведення інших тварин;

· змішане сільське господарство;

· надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту;

· надання послуг у тваринництві;

· добування піску та гравію;

· виробництво м'яса;

· виробництво овочевих та фруктових соків;

· інші види діяльності.

Товариство є платником фіксованого сільськогосподарського податку, податку з доходів фізичних осіб, зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Органами управління Товариства є:

·  Загальні збори учасників - Вищий орган;

·        Директор - Виконавчий орган;

·  Ревізійна комісія - Контролюючий орган, склад якого визначається рішенням Загальних зборів учасників товариства.

Важливим аспектом в діяльності будь-якого підприємства є ефективне об’єднання працівників суб’єкта господарювання та його керівництва. Очолює колектив підприємства його керівник, який:

несе повну відповідальність за стан і діяльність підприємства;

діє без довіреності, від імені підприємства представляє його в усіх різноманітних установах та організаціях;

розпоряджається коштами та майном відповідно до законодавства;

укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах банків розрахунковий та інші рахунки ;

несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів.

Заступники керівника підприємства, керівники та спеціалісти підрозділів апарату управління і структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділів, дільниць і інших підрозділів), а також старші майстри і майстри призначаються на посаду і звільняються з посади керівником підприємства. Повноваження трудового колективу державного підприємства реалізуються загальними зборами (конференцією) через Раду трудового колективу

Організаційно-управлінську структуру СТОВ «Старокотельнянське» представлено на рисунку 2.1.

Організаційна структура є лінійно-функціональною, тобто між її елементами існують як горизонтальні, так і вертикальні взаємодії. Загальну структуру підприємства утворює сукупність всіх виробничих, невиробничих і управлінських підрозділів підприємства.

Рис. 2.1 Організаційна структура управління СТОВ «Старокотельнянське»

Потенціал підприємства - це сукупність необхідних для функціонування системи різних видів ресурсів, тобто до складових потенціалу відносять: трудові, матеріальні, фінансові, інформаційні, земельні ресурси.

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він доший за рік).

Запаси - активи, які: 1) утримуються для соціального продажу за умов звичайної господарської діяльності; 2) перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу виробництва; 3) утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робі та надання послуг, а також управління підприємством.

Проведемо аналіз структури активу СТОВ «Старокотельнянське», дані представимо у вигляді таблиці 2.2.

З даних таблиці видно, що порівнюючи динаміку та показники структури активу СТОВ «Старокотельнянське» за 2010-2012 роки, можна зробити висновки, що вони змінилися. Так, спостерігається не значне збільшення величина необоротних активів на 47 тис. грн. або на 1%. Це відбулося за рахунок збільшення вартості основних засобів підприємства на 210 тис. грн. або на 7%, незавершене будівництво при цьому не змінило свого значення, а ось справедлива вартість довгострокових біологічних активів зменшилась на 163 тис. грн. або на 9,5%.

В свою чергу оборотні активи СТОВ «Старокотельнянське» збільшились на 605 тис. грн. або на 14,9%. Це відбулося за рахунок збільшення виробничих запасів на 156 тис. грн. або у 2,4 рази та суми незавершеного виробництва на 336 тис. грн. або на 44,2%. Досить позитивним є те, що за аналізований період на 25 тис. грн. або на 21% зменшилась сума дебіторської заборгованості за товари, роботи та послуги. Величина грошових коштів та їх еквівалентів збільшилась на 92 тис. грн. або у 6,1 рази. Отже, загальна величина активів СТОВ «Старокотельнянське» збільшилась на 652 тис. грн. або на 7,4%.

Таблиця 2.2

Аналіз структури активу СТОВ «Старокотельнянське», тис. грн.

Проаналізувавши структуру активу СТОВ «Старокотельнянське» доцільно провести аналіз джерел його формування, дані аналізу власного капіталу та зобов’язань (довгострокових і поточних) представлено у вигляді таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Аналіз структури пасиву СТОВ «Старокотельнянське», тис. грн.

З даних таблиці видно, що величина джерел формування активів СТОВ «Старокотельнянське» за 2010-2012 роки збільшились на 652 тис. грн. або на 7,4%. Це пов’язано із збільшенням величини власного капіталу підприємства на 1559 тис. грн. або на 26,7% (зокрема його складові, а саме: статутний капітал збільшився на 3966 тис. грн., додатковий вкладений капітал - відповідно на 875 тис. грн., резервний капітал підприємства не змінив свого значення і становить 400 тис. грн.).

При цьому позитивним є те, що зобов’язання СТОВ «Старокотельнянське» як довгострокові так і поточні зменшились. Зокрема, довгострокові зобов’язання зменшились на 322 тис. грн. або на 19% (в основному за рахунок зменшення суми довгострокових кредитів банку на 317 тис. грн.).

Що стосується поточних зобов’язань, то їх величина, порівнюючи 2010-2012 роки зменшилась на 532 тис. грн. або на 44,6%. Це пов’язано із зменшенням кредиторської заборгованості за товари, роботи та послуги на 150 тис. грн., а також заборгованості перед бюджетом на 124 тис. грн. або на 69,3% і розрахунків з оплати праці на 20 тис. грн. або на 19,2%.

Під економічною ефективністю виробництва розуміють складний процес, що передбачає співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва. Проаналізуємо ефективність господарської діяльності СТОВ «Старокотельнянське», дані представлено у вигляді таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Ефективність господарської діяльності СТОВ «Старокотельнянське»

Проаналізуємо динаміку і склад доходів підприємства (табл. 2.5)

Таблиця 2.5

Склад та динаміка доходів СТОВ «Старокотельнянське», тис. грн.

Проаналізувавши дані таблиці, можна відмітити, що за аналізований період доходи СТОВ «Старокотельнянське» змінилися. Так величина чистого доходу від реалізації товарів, робіт, послуг збільшилась на 2644 тис. грн. або на 51,2%. В свою чергу інші операційні доходи збільшились на 44 тис. грн. чистий прибуток підприємства збільшився на 393 тис. грн. або у 5,6 рази.

Наступним етапом є проведення аналізу беззбитковості діяльності досліджуваного підприємства та визначення точки беззбитковості (табл. 2.6., рис. 2.1).

Графік досягнення беззбитковості виробництва ілюструє вплив на величину прибутку обсягу виробництва, доходів і собівартість продукції.

Таблиця 2.6 Аналіз і оцінка рівня економічної безпеки господарської діяльності СТОВ «Старокотельнянське» у 2012 році

Валова прибутковість чистого доходу (ПВчд)   ВПп : ЧДп            0,081 грн.

Витратомісткість чистого доходу за змінними витратами (ВМчд)              0,919 грн.

Рівень (коефіцієнт) економічної безпеки діяльності підприємства (Кб)       (8845-2901,2)/88450,672 грн.

Графічне зображення аналітичних розрахунків для оцінки рівня економічної безпеки господарської діяльності підприємства показано на рис. 2.1.

Рис. 2.1 Графічне зображення оцінки рівня економічної безпеки господарської діяльності СТОВ «Старокотельнянське»

За допомогою графіка можна знайти точку беззбитковості, тобто той обсяг виробництва, при якому лінія, що показує зміну виручки (доходу) від реалізації при заданому рівні цін пересікається з лінією, що показує зміну собівартості продукції (витрат).

2.2 Механізм формування витрат у СТОВ «Старокотельнянське»

Механізм господарювання СТОВ «Старокотельнянське» визначається ступенем управління витратами. Головне призначення обліку витрат на виробництво на СТОВ «Старокотельнянське» полягає у контролі за виробничою діяльністю та управління витратами на її здійснення

Основними завданнями обліку витрат є:

-   інформаційне забезпечення адміністрації підприємства для прийняття управлінських рішень;

-       спостереження і контроль за фактичним рівнем витрат порівняно з їх нормативами і плановими розмірами з метою виявлення відхилень та формування економічної стратегії на майбутнє;

-       достовірний облік виходу продукції за її видами з урахуванням якості;

-       обчислення собівартості і виготовленої продукції для оцінки готової продукції і розрахунку фінансових результатів;

-       виявлення і оцінка економічних результатів виробничої діяльності структурних підрозділів;

-   систематизація інформації управлінського обліку виробничої діяльності для прийняття рішень, які мають довгостроковий характер (окупність виробничих програм, рентабельність продукції, ефективність капітальних вкладень тощо). Слід відмітити, що до сучасного часу у практиці діяльності підприємств різних галузей народного господарства та теоретичній спадщині не існує загальноприйнятої класифікації методів планування та обліку витрат та пов’язаного з ним контролю виробничих витрат (стандарт-кост, директ-костінг, нормативний метод, чекова форма контролю витрат). Ці методи відрізняються один від одного організаційно-правовими та методологічними засадами. Якщо перші з названих методів, як правило,використовують як засоби для подальшого прийняття рішень, то чекова форма контролю є, крім того, засобом самоконтролю з боку керівників і колективу підрозділу (центру витрат чи центру прибутку) та засобом стимулювання за результатами роботи колективу .

Застосування того чи іншого методу диктується економічною доцільністю при прийнятті управлінського рішення стосовно формування доходів і витрат і пошуку шляхів покращання фінансового результату виробництва в межах правового поля, що склалося на цей час.

Для обґрунтування оптимального використання ресурсів в умовах обмежень та невизначеності при широкій асортиментній структурі на СТОВ «Старокотельнянське» найефективнішими є економіко-математичні та економетричні підходи. Прийоми маржинального аналізу можна використати при обґрунтуванні конкретного тактичного завдання.

Розрахунок прогнозних показників витрат, собівартості, прибутку ґрунтується на сукупності методичних прийомів аналізу. Вид моделі, що використовуватиметься передусім залежить від поставленої мети управління, об’єму масиву даних, технічних можливостей та рівня кваліфікації персоналу.

Оцінка ефективності виробництва за місцями виникнення витрат та в цілому по СТОВ «Старокотельнянське» вимагає комплексного підходу до прийняття відповідного рішення, але повинно базуватися на точній релевантній обліковій інформації. Основними вимогами до методичних прийомів є відносна простота застосування та наочність представлення.

Скорочення (розширення) виробничих потужностей передбачає комплексне застосування економіко-математичних прийомів обґрунтування управлінського рішення. Головним фактором виступає повнота та оперативність вихідної інформації.

Рейтингова оцінка виробничої діяльності має найменшу ступінь використання для внутрішньо управлінських потреб, що занижує ефективність внутрішньогосподарського управління. Одна із причин - відсутність підходів комплексної оцінки окремих сегментів діяльності підприємства відповідно до тактичних завдань управління. Напрями управлінських рішень в залежності від видів собівартості представлено в таблиці 2.7.

Для зміцнення економіки підприємств необхідно знайти напрями зниження собівартості продукції. Визначальними факторами зниження собівартості є економія засобів праці у виробничих процесах, енергозбереження, підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин. Під системою управління витратами розуміється цілісний комплекс взаємопов’язаних компонентів, який забезпечує оптимальне використання ресурсів на виробництво та підвищує конкурентоспроможність підприємства. Формування витрат СТОВ «Старокотельнянське» представлено на рис. 2.3.

Таким чином, дослідження принципів побудови обліково-аналітичної моделі управління витратами дозволяє стверджувати, що моделювання сприяє удосконаленню методики обліку на основі вивчення взаємозв’язків між окремими елементами системи обліку. Удосконалена обліково-аналітична модель управління витратами відповідає вимогам інформаційної системи та дозволяє чітко розмежувати функціональні обов’язки бухгалтера з фінансового обліку за П(С)БО, бухгалтера з управлінського обліку витрат.

Таблиця 2.7 Напрями управлінських рішень в СТОВ «Старокотельнянське» в залежності від видів собівартості

В економіці існує значна кількість різних золотих правил, в різних джерелах вони різні, але найголовніше золоте правило: «Будь-яке виробництво в економіці - повинно приносити максимальний прибуток».

Тп>Тв> Так> 100%

де Тп - темп зміни прибутку;

Тв - темп зміни виручки від реалізації продукції (робіт, послуг);

Так - темп зміни активів (майна) підприємства.

Наведене співвідношення одержало назву «золотого правила економіки підприємства»: прибуток повинен зростати більш високими темпами, ніж обсяги реалізації та майна підприємства.

Це означає наступне: витрати виробництва та обігу повинні знижуватися, а ресурси підприємства використовуватися більш ефективно.

Планування на підприємстві - це процес пошуку і використання резервів підвищення ефективності виробництва і вирішення соціальних проблем колективу.

Рис. 2.2 Формування витрат в СТОВ «Старокотельнянське»

Планування є також спеціалізованим видом управлінської діяльності. Серед п’яти основних функцій управління підприємством (планування; організація; координація і регулювання; активізація і стимулювання; облік, контроль і аналіз) провідна роль належить саме плануванню (рис. 2.3).

Рис. 2.3 Зв’язок планування з іншими функціями управління

Вихідними даними для планування у СТОВ «Старокотельнянське» є: показники досягнутого рівня господарської діяльності та її аналіз; рекомендації наукових установ; контрольні цифри капіталовкладень; норми, нормативи і ліміти на ресурси; ринки збуту продукції та послуг; нормативи податків.

Внутрішньогосподарське планування - це система встановлення стратегічних і оперативних напрямів господарювання, обґрунтування узгоджених пропозицій в економічному і соціальному розвитку підприємства та його структурних підрозділів, спрямованих на задоволення попиту ринку і одержання максимально можливих прибутків.

Вихідними даними для планування є: показники досягнутого рівня господарської діяльності та її аналіз; рекомендації наукових установ; контрольні цифри капіталовкладень; норми, нормативи і ліміти на ресурси; ринки збуту продукції та послуг; нормативи податків.

Планування передбачає розробку в підприємстві перспективних, річних і оперативних планів [50, с.369].

Основним принципом формування витрат є відповідність їх доходам. Для визначення фінансового результату порівнюють доходи звітного періоду з витратами, що були здійсненні для отримання цих доходів. При цьому доход і витрати відображаються в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження активів.

Витрати підприємства формуються в процесі використання ресурсів при здійсненні певної його діяльності. Вони мають різну цільову спрямованість.

В процесі господарської діяльності формуються витрати підприємства в цілому та його структурних підрозділів. Витрати підприємства в цілому визначаються як сума зменшення вартості активів або зменшення власного капіталу (збиток). Джерелом покриття витрат СТОВ «Старокотельнянське» є його доходи, які збільшують вартість активів на суму витрат, здійснених для отримання цих доходів, і суму одержаного чистого прибутку.

Витрати структурного підрозділу - це вартість ресурсів, використаних в технологічному процесі, яка складає виробничу собівартість створеної в структурному підрозділі продукції (робіт, послуг). У виробничих структурних підрозділах, які за технологічним процесом безпосередньо приймають участь у створенні об’єкта підприємницької діяльності (продукції, робіт, послуг), вартість використаних ресурсів формує виробничу собівартість, тобто ресурси перетворюються в об’єкти підприємницької діяльності.

Готова продукція (роботи, послуги) виробничих структурних підрозділів після її реалізації є джерелом покриття та відшкодування використаних ресурсів.

Важливе місце у сфері формування витрат підприємства належить бухгалтерському обліку. Виробничі запаси, роботи і послуги при їх використанні повністю споживаються і переносять свою вартість на матеріальні витрати, пов’язані із створенням об’єктів господарської діяльності - готової продукції.

В процесі господарської діяльності виробничі запаси безперервно і послідовно змінюються. Грошова форма активів підприємства перетворюється в матеріальну (виробничі запаси), яка при здійсненні технологічного процесу господарської діяльності матеріалізується у готову продукцію або товар для покупців, які відповідно реалізуються, суб’єкт господарювання отримує виручку і відшкодовує (повністю, частково) витрачені виробничі запаси та інші спожиті ресурси й формує фінансовий результат.

Сума виручки від реалізації об’єктів господарської діяльності підприємства (готової продукції, робіт, послуг, товарів) свідчить про корисність підприємництва і про розмір відтворення витрачених виробничих запасів та інших ресурсів.

В бухгалтерському обліку інформаційні ресурси в сфері витрат підприємства формуються за наступними рахунками: 23 “Виробництво”; 24 “Брак у виробництві”; 90 “Собівартість реалізації”; 91 “Загальновиробничі витрати”; 92 Адміністративні витрати”; 93 “Витрати на збут”; 94 “Інші витрати операційної діяльності”; 95 “Фінансові витрати”; 96 “Втрати від участі в капіталі”, 97 “Інші витрати”; 98 “Податки на прибуток”; 99 “Надзвичайні витрати”; 07 “Списані активи”.

Система управління витратами представлено на рис. 2.4.

Рис. 2.4 Система управління витратами в СТОВ «Старокотельнянське»

Процес управління витратами складається із трьох етапів: 1) планування витрат; 2) контроль витрат; 3) управління собівартістю для прийняття рішень.

Схема процесу управління витратами зображена на рисунку 2.5.

Рис. 2.5 Схема процесу управління витратами в СТОВ «Старокотельнянське»

Таким чином ефективне управління витратами в СТОВ «Старокотельнянське» неможливе без належним чином сформованої системи управління ними.

(Необхідно описати, як формуються витрати на тваринницьку продукцію - молоко, м'ясо і т.д., рослинницьку продукцію, побічну продукцію.

2.3 Організація облікового процесу формування витрат СТОВ «Старокотельнянське»

Організація обліково-звітного процесу - це взаємовизначення, взаємовплив, взаємне функціонування трьох елементів: по-перше, праці облікових фахівців та виконавців господарських операцій; по-друге, умов та засобів технічного забезпечення їх праці; по-третє, вхідної та вихідної інформації управління діяльністю підприємства (як предмет праці).

Обліковий процес складається з багатьох блоків, які мають бути конкретизовані й подані в технологічних та структурних аспектах. У будь-якому господарстві обліковий процес як технологічна сукупність складається з трьох етапів: первинного, поточного та підсумкового. На кожному етапі основні об’єкти організації облікового процесу такі: 1) облікові номенклатури; 2) носії облікових номенклатур; 3) рух носіїв; 4) технологія облікового процесу забезпечення останнього.

Першим етапом облікового процесу є первинний облік. Його зміст становлять первинне спостереження та сприйняття господарського факту (явища або процесу), вимірювання в натуральному та вартісному вираженні, фіксування в носіях облікової інформації - документах.

Сприйняття та вимірювання можливі лише тоді, коли об’єкти обліку конкретизовані у вигляді облікових номенклатур. Тому першим об’єктом організації первинного обліку є облікова номенклатура.

Організація облікових номенклатур в СТОВ «Старокотельнянське» включає два види робіт: вибір (або формування) та складання переліку.

Фіксування облікової номенклатури (даних) відбувається в будь-якому носії (документі або його заміннику), що потребує попереднього їх добору.

Документи з огляду на їх велику кількість та різноманітність потрібно систематизувати. Звідси окремим питанням організації первинного обліку є формування за кожною окремою темою альбомів первинних документів.

Досвід показує, що на утворення первинних носіїв інформації (документів) витрачають приблизно 40-60 % загального часу, а отже, на цьому етапі облікового процесу слід максимально скоротити трудові витрати.

Важливим аспектом організації первинного обліку в СТОВ «Старокотельнянське» є забезпечення його нормального функціонування, для чого потрібні технічні засоби організаційної техніки, обчислювальна техніка, носії інформації.

Поточний облік (реєстрація даних первинного обліку в системі рахунків - в облікових реєстрах) - другий етап облікового процесу. На його здійснення в разі ручної обробки витрачають майже половину часу. Це свідчить про те, що його організація є дуже важливим об’єктом [57].

Під поточним обліком розуміють обробку, реєстрацію та запис даних первинного обліку, тобто носіїв інформації, в облікові реєстри, групування та їх перегрупування з метою отримати потрібну результатну інформацію.

Багато операцій поточного обліку можна умовно поділити на такі види: реєстрація (запис); арифметичні дії (додавання, віднімання, множення, ділення, розрахунки); групування та перегрупування даних. Кожний вид операцій складається з окремих робіт, кількість яких залежить від конкретних умов, і насамперед від технічної озброєності працівників обліку, наявності обчислювальної техніки, її виду, типу.

Поточний облік як частина облікового процесу зумовлює ті організаційні елементи, сукупність яких формує його як об’єкт організації. Цими об’єктами є облікові номенклатури поточного обліку (дані, показники), носії облікових номенклатур (облікові реєстри і документи, що їх складають на цьому етапі облікового процесу); документообіг та забезпечення облікового процесу.

Кожний об’єкт організації складається з різних видів робіт. Їх зміст і відрізняє ці об’єкти від об’єктів організації первинного обліку, які мають ту саму назву. Нового змісту набувають номенклатури поточного обліку. Основними видами носіїв інформації (номенклатури) є облікові реєстри.

Бухгалтерський облік не лише інформує про стан і зміни господарства, його елементи та здійснює контроль за наявністю, рухом, використанням об’єктів господарювання, а й виконує функцію оцінювання результативності роботи. Таке оцінювання відбувається на підставі узагальнення даних на підсумковому етапі. Цей етап облікового процесу дає змогу діставати дані про результати роботи за місяць, квартал, півріччя, рік.

Підсумковий етап облікового процесу іноді називають балансовим узагальненням (звітністю). Це заключний етап облікового процесу, який можна охарактеризувати як упорядковану сукупність операцій з формування показників, що відображують результати виробничої та господарської діяльності підприємства за певний період.

Організація підсумкового обліку СТОВ «Старокотельнянське» залежить від якості організації первинного та поточного обліку. Формування підсумкових показників, складання звітних форм - це досить трудомісткий процес. Слід мати на увазі, що він відбувається за відносно короткий період. За цей час треба підготувати кілька складних показників, заповнити різні звітні форми, підготувати аналітичні висновки, пояснення тощо.

Складність організації цього етапу облікового процесу полягає ще й у тому, що крім облікових даних, показників первинного та поточного обліку необхідні дані планування, нормування, фінансів (бюджетування), оперативного та статистичного обліку, а також попередніх звітних періодів. Наявність цих даних і показників дає змогу не лише оцінити результати роботи господарства, а й виявити тенденцію розвитку. На цьому етапі облікового процесу до роботи залучають працівників інших економічних служб господарства - планової, праці, фінансової. Підсумковий облік як етап облікового процесу визначає об’єкти, які мають бути організовані: номенклатуру, носії номенклатури, рух носіїв та забезпечення обліку.

Весь шлях від виявлення господарської операції до її відображення у фінансовій звітності має бути пройдено за певними правилами. Існують загальні правила, які введені нормативними актами, такими як національні стандарти бухгалтерського обліку, інструкції, методичні рекомендації тощо. Проте норми, що містяться в цих документах, дають лише рамки для створення власної системи обліку, залишаючи певний простір для творчості бухгалтера: вибору комплексу принципів, методів для кожного з трьох вказаних елементів цього процесу.

Вирішуючи завдання побудови найефективнішого обліку, що надає користувачам достовірну, корисну та своєчасну інформацію, підприємство розробляє свої власні конкретніші правила та принципи обліку. Сукупність таких правил - це і є облікова політика. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» визначає облікову політику як сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Для правильного та достовірного обліку на кожному підприємстві розробляється наказ про облікову політику, не виключенням є і підприємство СТОВ «Старокотельнянське». Розробка та прийняття облікової політики кожним підприємством сприяє поліпшенню бухгалтерського обліку і звітності, що в кінцевому підсумку забезпечить ефективність прийнятих рішень і діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Успішне ведення бухгалтерського обліку на підприємстві великого мірою залежить від вдало вибраної форми обліку та належної організації роботи бухгалтерії як структурного підрозділу підприємства. Організаційна форма побудови обліку на підприємстві визначається його особливостями, територіальним розміщенням його структурних підрозділів, системою управління, рівнем самостійності структурних підрозділів, чинною системою контролю та звітності. Важливою передумовою раціональної організації обліку на підприємстві є правильний вибір форми організації, що передбачена Законом, а також встановлення такої структури апарату бухгалтерії, яка б найбільше відповідала конкретним умовам роботи підприємства. Чисельність облікового апарату і його структура значною мірою залежать від обсягів облікових і контрольних робіт, особливостей технології та організації виробництва, системи управління, організаційно-територіальної відокремленості. Слід ураховувати специфіку підприємства, наявність облікових кадрів та рівень їхньої кваліфікації і досвід роботи на кожному підприємстві. Головний бухгалтер визначає структуру облікового апарату та розподіл обов'язків між окремими працівниками[46, с.147].

В установчих документах підприємства формуються та відображаються завдання господарської діяльності, відповідно до них визначаються функції облікового персоналу. Розподіл облікових функцій закріплюються у Положенні про бухгалтерську службу, яке визначає її статус, місце як самостійного підрозділу в системі управління підприємством та внутрішню організацію її роботи. Даний документ відноситься до уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації і має чітко визначену структуру: загальні положення, цілі і завдання, функції, права і відповідальність, службові обов’язки та організацію роботи персоналу.

Бухгалтерська служба СТОВ «Старокотельнянське» складається з 3 чоловік: головного бухгалтера, бухгалтера першої категорії, касира.

Бухгалтерську службу СТОВ «Старокотельнянське» очолює головний бухгалтер. Він призначений та затверджений наказом директора підприємства.

На головного бухгалтера покладені такі обовязки: забезпечення ведення бухгалтерського обліку, організація роботу бухгалтерської служби, контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах.

На бухгалтера першої категорії покладено:

·  Нарахування заробітної плати працівникам, зайнятим у процесі виробництва продукції рослинництва, нарахування внесків на соціальне страхування, складання звітності до Пенсійного Фонду та Статистики щодо персоналу, підготовка даних для складання звіту 1-ДФ.

·        Нарахування амортизації основних засобів, що використовуються в процесі виробництва, ведення розрахунків з постачальниками та покупцями.

·        Формування різних видів собівартості продукції, складання внутрішньогосподарських звітів, аналіз динаміки та структури витрат на виробництво рослинницької продукції, виявлення резервів зниження витрат, та підвищення ефективності використання ресурсів та рентабельності діяльності.

Касир СТОВ «Старокотельнянське» здійснює:

Перевіряє наявність і достовірність підпису головного бухгалтера, а на видаткових документах - дозвільного напису керівника або уповноважених ним осіб, наявність всіх інших реквізитів на прибуткових касових ордерах та видаткових документах, а також зазначених у цих документах додатків (заяви, накладні, рахунки, довідки та ін.). Повертає документи в бухгалтерію для відповідного оформлення у випадку недодержання хоча б однієї з перелічених вимог. Підписує прибуткові касові ордери та видаткові документи відразу після одержання або видавання за ними готівки, а на доданих до них документах ставить штамп “Сплачено”. Видає квитанцію особі, яка здала готівку в касу.

Ставить штамп “Депоновано” або робить відповідний запис у платіжній відомості біля прізвищ осіб, яким не здійснено в установлений термін виплати, пов’язані з оплатою праці; складає реєстр депонованих сум, у платіжній відомості вказує фактично виплачену суму і суму, яка підлягає депонуванню, звіряє ці суми із загальним підсумком за платіжною відомістю та ставить свій підпис. Виписує видатковий касовий ордер на фактично видану за платіжною відомістю суму, передає його для реєстрації.

Щоденно в кінці робочого дня виводить залишок грошових коштів у касі підприємства та передає в бухгалтерію підприємства звіт касира (копію записів у касовій книзі) разом з прибутковими касовими ордерами і видатковими документами під підпис особи, яка здійснює контроль за веденням касових операцій. Виконує інші обов’язки стосовно збереження в касі грошових документів, цінних паперів тощо.

СТОВ «Старокотельнянське» самостійно визначає облікову політику підприємства. На підприємстві розробляється Наказ про облікову політику підприємства, яким бухгалтер керується протягом року, з метою забезпечення єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Головний бухгалтер несе відповідальність за дотримання загальних методичних принципів бухгалтерського обліку, забезпечення контролю і відображення на рахунках бухгалтерського обліку усіх фактів господарського життя підприємства, надання отриманої інформації керівництву, складання у встановлені терміни бухгалтерської звітності, проведення з іншими службовцями економічного аналізу фінансово-господарської діяльності з метою виявлення внутрішньогосподарських резервів.

Підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку, тобто певну систему облікових регістрів, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них, про що вказується в наказі про облікову політику. При цьому враховують особливості своєї діяльності та технології обробки облікових даних.

Згідно нього СТОВ «Старокотельнянське» використовує 9-ий клас рахунків для обліку витрат та 7-ий клас рахунків для обліку доходів.

У СТОВ «Старокотельнянське» застосовується паралельно журнально-ордерна та автоматизована форми обліку. Журнально-ордерна форма обліку ґрунтується на застосуванні журналів-ордерів, де систематизуються і накопичуються в хронологічному порядку дані з первинних документів, що відображають господарські операції безпосередньо в реєстрах синтетичного та аналітичного обліку. При великій кількості документів, які відображають однорідні операції, ведуться накопичувальні відомості, а в кінці місяця їх підсумкові дані переносять до журналів-ордерів. В кожному журналі-ордері відображають господарські операції по одному, або по декількох взаємопов’язаних синтетичних рахунках. Підсумки журналів-ордерів переносять до оборотного балансу підприємства, в якому виводять залишки кінцеві.

Усі записи у бухгалтерському обліку про витрати і вихід продукції проводять на підставі відповідних первинних документів. Виділяють такі групи документів:

-  з обліку витрат праці;

-       з обліку витрат предметів праці;

-       з обліку витрат засобів праці;

-       з обліку інших витрат;

-       з обліку виходу продукції.

Документи з обліку витрат праці фіксують трудові затрати на виконання конкретних робіт по вирощуванню продукції і нарахованих при цьому оплат. Основним первинним документом з відображення відпрацьованого часу є табель обліку робочого часу. Він складається в одному примірнику протягом місяця окремо за виробничими підрозділами і категоріями працюючих. Табельний облік у виробничому відділі може вести керівник підрозділу. Для кожного працівника в табель відводять окремий рядок, у якому записують кількість відпрацьованих годин, умовними літерами зазначають причини невиходу на роботу. У табелі також зазначають посаду працівника, його склад, вид оплати, суму заробітної плати, табельний номер, код синтетичного і аналітичного обліку. Наприкінці місяця табель передають у бухгалтерію для нарахування оплати праці.

На підставі первинних документів з оплати праці, накопичувальних відомостей, журналів обліку робіт і витрат складається щомісячно зведена відомість нарахування і розподілу оплати праці та відрахувань від неї за об'єктами обліку. У цій відомості відображається кількість відпрацьованих днів, людино-годин, сума нарахованої оплати праці і нарахувань на неї, включаючи забезпечення (резерв) відпусток за об'єктами обліку, виробничими підрозділами і в цілому по підприємству. Дані відомості є основною для внесення записів у виробничий звіт [42, с.29].

Матеріальні цінності відпускаються у виробництво у межах встановлених лімітів за лімітно-забірними картами; одноразовий відпуск оформляється накладними (внутрішньогосподарського призначення).

Для віднесення на витрати виробництва продукції витрат засобів праці у СТОВ «Старокотельнянське» використовують розрахунки амортизаційних відрахувань за основними засобами.

Для обліку витрат на ремонт основних засобів застосовують відомість дефектів на ремонт машин. Дана відомість дає змогу визначити трудомісткість ремонту і слугує основою для виписування наряду на виконання робіт.

Витрати на роботи і послуги власних допоміжних виробництв, що забезпечують виробничі потреби галузі, відносять на конкретні об'єкти на основі подорожніх листів вантажного автомобіля, товарно-транспортних накладних, облікових листів праці і виконаних робіт та ін., дані яких групуються в накопичувальних відомостях і відносяться на певні об'єкти за фактичною собівартістю, що визначається щомісяця.

Загальновиробничі витрати включають у витрати рослинництва на основі спеціального розрахунку на їх розподіл.

Витрати на виробництво СТОВ «Старокотельнянське» продукції (робіт, послуг) повинні групуватися в обліку за видами виробництв (основне і допоміжне), місцями виникнення витрат, центрами відповідальності, за об’єктами калькулювання (видами продукції, робіт, послуг тощо), в розрізі статей калькуляції. На організацію аналітичного обліку витрат та проведення їх аналізу впливають різноманітні фактори, основні серед яких: тип виробництва, особливості його організації й технології; асортимент продукції; структура управління підприємства; ступінь організації обліку; організація обліку за місцями і центрами витрат, центрами відповідальності; методи обліку витрат та калькулювання собівартості продукції; рівень автоматизації облікових та аналітичних робіт.

Під методом обліку витрат у широкому значенні розуміють сукупність способів відображення, групування та систематизації даних про витрати, що забезпечують досягнення визначеної мети, вирішення конкретного завдання. Розглядаючи облік витрат і калькулювання як єдиний процес, необхідно зазначити, що останній складається з двох взаємопов’язаних етапів: перший етап - облік витрат, що включає організацію аналітичного обліку витрат і розподілу витрат на виробництво продукції між об’єктами обліку; другий етап - калькулювання собівартості, що включає операції з визначення собівартості виробів та одиниць продукції.

Відповідно до цього, методи калькулювання можна розглядати як спеціальні методи обліку витрат, що застосовують для розрахунку собівартості визначених видів, груп продукції (робіт, послуг). Таким чином, під методом калькулювання розуміють сукупність прийомів розподілу витрат підприємства за калькуляційними статтями та віднесення їх до об’єкту калькулювання.

Витрати на виробництво продукції СТОВ «Старокотельнянське» у плануванні та обліку групуються за статтями, які господарство визначає самостійно і затверджує наказом про облікову політику.

Основні господарські операції, які застосовуються на підприємстві по обліку витрат представлені у вигляді таблиці 2.10.

Для організації обліку витрат по виробництву продукції ми пропонуємо наступні статті витрат: “Витрати на оплату праці”, де обліковують основну і додаткову оплату праці працівників, безпосередньо зайнятих на виробництві продукції; “Витрати на соціальні заходи”; “Паливо та мастильні матеріали; “Роботи та послуги”; “Послуги транспорту”; “Витрати на ремонт”; “Матеріали”; “Інші витрати”; “Амортизація”. За дебетом рахунку 23 "Виробництво" відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також виробничі накладні витрати та втрати від браку продукції (робіт, послуг), за кредитом - суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції (у дебет рахунків 26 “Готова продукція”, 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва»), виконаних робіт та послуг (у дебет рахунку 90 “Собівартість реалізації”).

За кредитом субрахунків обліку витрат допоміжних (підсобних) виробництв, з виконання некапітальних робіт у кореспонденції з дебетом рахунків 11 "Інші необоротні матеріальні активи", 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" та субрахунків обліку витрат основного виробництва списується собівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах виробів, споруд, робіт, послуг (інструменту, енергії, пару, транспортних і ремонтних послуг тощо).

Синтетичний облік витрат та виходу продукції СТОВ «Старокотельнянське» ведуть на рахунку 23 “Виробництво”. За економічним змістом він належить до групи рахунків господарських процесів, за призначенням і структурою - до групи операційних, калькуляційних рахунків.

Аналітичний облік за рахунком 23 "Виробництво" ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності.

Для узагальнення інформації про витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та витрати на запобігання надзвичайним подіям і ліквідацію їх наслідків використовуються рахунки класу 9 “Витрати діяльності”.

За дебетом рахунків цього класу відображаються суми витрат, за кредитом - списання суми витрат у кінці звітного року або щомісяця на рахунок 79 “Фінансові результати”.

Рахунок 90 “Собівартість реалізації” призначено для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За дебетом рахунку 90 “Собівартість реалізації” відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 “Фінансові результати”.

Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати СТОВ «Старокотельнянське» не включаються до складу виробничої собівартості готової та реалізованої продукції, а тому інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду - 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності”.

Рахунок 90 "Собівартість реалізації" має відповідні субрахунки (рис. 2.6).

Рис. 2.6 Формування собівартості реалізації

На субрахунку 901 “Собівартість реалізованої готової продукції” формується виробнича собівартість реалізованої готової продукції

Вихідною інформацією для узагальнення виробничих витрат служать одержані в результаті обробки первинної документації розроблювальні таблиці розподілу витрат матеріалів і заробітної плати, відомості обліку витрат на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничих витрат, розрахунки амортизації основних засобів та ін.

Дані аналітичного обліку необхідні для контролю, планування і управління процесом виробництва. За рахунком 23 "Виробництво" аналітичний облік ведеться по кожному замовленню, видами робіт, видами продукції в розрізі цехів і калькуляційних статей згідно із застосовуваним методом калькуляції собівартості. Аналітичний облік по рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" ведеться в відомості № 12, яка щомісяця відкривається по кожному цеху. У цій відомості також ведеться синтетичний облік за дебетом рахунків 23 "Виробництво", 24 "Брак у виробництві". Відомість № 12 має вигляд шахової таблиці, що дозволяє на підставі розроблювальних таблиць робити запис відразу за двома кореспондуючих рахунках.

Перевагою відомості № 12 є наявність показників "Підсумок за місяць", "За кошторисом за місяць", "Фактично з початку року", "За кошторисом за квартал (рік)" по рахунку 91.

При розрахунку витрат на виробництво за економічними елементами кошторис витрат СТОВ «Старокотельнянське» на виробництво складається без внутрішнього і внутрішньозаводського обороту. Отже, для порівнянності облікових даних з кошторисом необхідно із загального обороту виключити внутрішній і внутрішньозаводський оборот. Внутрішній оборот виключається в Журналі-ордері № 10 шляхом загального розрахунку за рядком "Комплексні витрати", в цьому рядку записуються суми відображають повторне списання на виробничі рахунки раніше відображених елементів витрат на виробництво. Внутрішньозаводський оборот - це оборот ресурсів усередині підприємства, він виключається з витрат виробництва таким чином: спочатку з матеріальних витрат виключають витрати і остаточний шлюб; потім з витрат по сировині і матеріалам виключають заробітну плату, нараховану із заготівлі матеріалів. Цю суму додають до заробітної плати. З графи "Інші витрати" виключають, але додають до заробітної плати премії, нараховані робітникам по фонду оплати праці. Потім по інструментах і іншим МШП власного виробітку визначають суму зносу і виключають їх із загальної суми витрат [41, с.547].

Після виключення і додавання всіх відповідних сум одержують суму витрат за елементами без внутрішньозаводського обороту. Ці дані використовують для контролю виконання кошторису і складання звітності.

Згідно з даними про випуск продукції та наявності незавершеного виробництва на початок і кінець звітного періоду визначається фактична виробнича собівартість готової, яка при вступі готової продукції з виробництва на склад відображається за кредитом рахунку 23 "Виробництво" і дебету рахунку 26 "Готова продукція".

При реалізації готової продукції СТОВ «Старокотельнянське» її виробнича собівартість списується з кредиту рахунку 26 "Готова продукція" в дебет рахунку 90 "Собівартість реалізації". У дебет рахунку 90 з кредиту рахунку 91 також списуються нерозподілені загальновиробничі витрати.

Вся сума витрат, зібрана за дебетом рахунка 90 "Собівартість реалізації" списується з кредиту цього рахунку в дебет рахунку 79 "Фінансові результати", за яким наприкінці звітного періоду визначається результат діяльності підприємства: прибуток або збиток.

Зміст господарських операцій СТОВ «Старокотельнянське» та їх рахунки приведено у таблиці 2.8.

Таблиця 2.8

Кореспонденція рахунків з обліку витрат СТОВ «Старокотельнянське»

Процес обліку активів та зобов’язань підприємства в кінцевому результаті знаходить своє відображення у звітності господарства, яка може бути фінансовою, бухгалтерською, податковою, статистичною, звітністю до державних цільових фондів, вищестоящих органів управління та інше.

Звітність - це сукупність затверджених у встановленому порядку звітних форм, які об’єднують комплекс систематизованих показників, що всебічно характеризують виробничу та фінансово-господарську діяльність підприємств.

Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємств за звітний період.

Фінансова звітність СТОВ «Старокотельнянське» складається з таких форм:

1.   Баланс, форма №1;

2.      Звіт про фінансові результати, форма №2.

Крім відкритої для зовнішніх користувачів звітності , підприємство складає й внутрішню звітність для керівника підприємства і працівників , та забезпечує оперативне прийняття рішень в організаційної діяльності підприємства.

У фінансової звітності ми показуємо бухгалтерську звітність , що містить інформацію про фінансовий стан , результати діяльності , рух грошових коштів за звітний період. До фінансової звітності також входять і Примітки , тобто сукупність показників і пояснень , які забезпечують деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів ,а також інша інформація , розкриття якої передбачено П(С)БО №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Податкова звітність - це звітність, що подається платником податку до податкового органу за місцем його реєстрації, на основі якої податковий орган здійснює контроль за правильністю нарахування податків, своєчасністю подання розрахунків, звітів та сплати відповідних податків, а також накладення штрафних санкцій по невиконанню відповідних обов'язків.

У зв’язку з існуванням великої кількості податків в Україні, державною податковою службою розроблено і затверджено значну кількість форм податкової звітності, з яких СТОВ «Староктельнянське» подає:

·  Податкову декларацію з ПДВ (річна, квартальна, місячна);

·        Податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (річна);

·        Розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (річна);

·        Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку, форма №1 ДФ (квартальна) та ін..

Податкова звітність подається до органів державної податкової інспекції, вона узагальнює дані про сплату підприємством податків різного характеру за певний період.

Статистична звітність - це звітність, яка подається до органів статистики, в ній розкриваються загальні результати використання господарством праці, робочого часу, виплати заробітної плати та виготовлення готової продукції чи надання послуг, а також інша інформація, яка потребує узагальнення, групування та аналізу на регіональному чи загальнодержавному рівні.

До основних форм статистичної звітності, що використовуються на підприємстві належать:

«Звіт про основні показники діяльності підприємства» (квартальна, річна);

«Звіт про капітальні інвестиції» (квартальна, річна);

«Звіт з праці»; (місячна);

«Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість» (місячна, квартальна, річна);

«Звіт про обсяги робіт та продукції лісового господарства» (річна) та ін.

Підприємство складає фінансову, податкову, статистичну та інші види звітності , що ґрунтується на даних Бухгалтерського обліку.

2.4 Побудова і використання системи аналізу та контроль витрат для прийняття управлінських рішень

Бухгалтерський облік, контроль і аналіз на СТОВ « Старокотельнянське»- специфічні види управлінської роботи - як функції управління є складниками загальної трудової діяльності людей у сфері управління.

Водночас бухгалтерський облік, контроль і аналіз являють собою напрямки управління як інформаційного процесу та окремі підсистеми системи економічної інформації.

У єдності двох аспектів - роду (виду) діяльності і виду інформації - облік, контроль і аналіз утворюють підсистеми управління.

З погляду організації важливим є те, що облік господарської діяльності виник як функція реєстрації фактів господарського життя. Згодом згідно з вимогами суспільного розвитку, і насамперед тими, що стосуються відображення економіко-правових відносин у суспільстві та безпосередньо управління, відбулася диференціація зазначеного обліку - поділ на види, а саме: оперативний, статистичний і бухгалтерський.

Раціонально організований бухгалтерський облік сприяє грамотному та виваженому управлінню суб'єктом господарювання. Однак без налагодженої системи господарського контролю навіть бухгалтерський облік виявляється неефективним у реалізації функцій управління. Водночас лише завдяки бухгалтерському обліку господарський контроль здатний виконувати поставлені перед ним завдання.

Тому в цілому зв'язок бухгалтерського обліку з господарським контролем СТОВ «Старокотельнянське» має двовимірний характер. Так, бухгалтерський облік забезпечує здійснення контролю, надаючи задокументовану інформацію про діяльність окремих підрозділів і підприємства в цілому. Крім того, бухгалтерський облік є об'єктом контролю, оскільки саме в результаті здійснення контролю встановлюється його достовірність і відповідність чинному законодавству. Ефективність бухгалтерського обліку та якісне виконання ним своїх завдань забезпечується систематичним здійсненням контролю.

Контроль і аналіз господарської діяльності як прийоми її перевірки й оцінки застосовуються здавна, проте як система спеціальних знань, пов’язаних з вивченням і дослідженням економічних процесів у їх взаємозв’язку, науковим обґрунтуванням прогнозів і планів, виявленням позитивних і негативних чинників, розкриттям тенденцій розвитку господарства та узагальненням досвіду, вони почали формуватися порівняно недавно.

Кожний вид господарського обліку, контролю та аналізу є самостійним родом діяльності та видом економічної інформації. А це означає, що кожний із них організаційно виокремлюється в управлінській системі як підсистема нижчого порядку.

Правильні організація і побудова обліку витрат виробництва на СТОВ «Старокотельнянське» мають велике значення, оскільки забезпечують максимізацію прибутку.

Аналітична робота на підприємстві СТОВ «Старокотельнянське» починається з планування. Розрізняють план аналітичної роботи та план (програму) конкретного аналізу.

План аналітичної роботи складається на рік з розбивкою по кварталам: передбачаються зміст, періодичність і методи проведення аналізу, вказуються розділи господарської діяльності та об’єкти, які включені в план періодичного контролю, терміни проведення, відповідальні виконавці, технічні засоби й джерела інформації, які необхідні для аналізу, а також строки і порядок обробки результатів.

На підприємстві СТОВ «Старокотельнянське» економічний аналіз розбивають на декілька етапів.

Перший етап - визначення і чітке обмеження мети й завдання роботи. Недостатня увага до цього етапу може призвести до втрати аналізом конкретності, цілеспрямованості, його виконання може затягнутись у часі.

Другий етап - старанне опрацювання програми дій, робочого (календарного) плану, визначення кола учасників, розподіл обов’язків між ними, постановка конкретних завдань, що випливають із загальної мети, визначення джерел інформації, розробка макетів аналітичних таблиць, форм, методичних вказівок щодо їх заповнення, а також способів графічного оформлення результатів аналізу.

Третій етап - збирання інформації (залучаючи статистичну звітність, дані синтетичного та аналітичного обліку, планову документацію, результати спеціальних спостережень тощо); перевірка її достовірності; кількість інформації, що охоплюється, слід цілком підпорядкувати меті й завдання аналізу; обсяг її повинен бути необхідним і достатнім. Треба врахувати, що збирання інформації - трудомісткий процес, тому добування зайвої інформації, яка не відповідає завданням, робить працю більш дорогою, відтягує строки її виконання. У ході збирання даних слід звернути увагу на їхню точність і повноту.

Четвертий етап - аналітична обробка інформації за допомогою спеціальних методів і прийомів; забезпечення порівнянності показників; аналіз причин динамічних змін і відхилень від плану; з’ясування причин негативних явищ (якщо їх виявлено) у роботі; кількісне вимірювання впливу факторів; встановлення потенціальне невикористаних можливостей щодо поліпшення роботи підприємства. Визначають коло факторів, що впливають на досліджувані показники; групують їх, виділяючи фактори, які залежать і які не залежать від підприємства. Особливу увагу приділяють вивченню механізму дії факторів, які безпосередньо залежать від підприємства (цеху, дільниці).

П’ятий етап - визначення і зведений підрахунок резервів виробництва, розроблення пропозицій, економічно обґрунтованих рекомендацій щодо реалізації цих резервів та визначення їхнього впливу на показники роботи підприємства. Це найбільш відповідальний етап. Якраз за наміченими пропозиціями, результативністю їх впровадження судять про глибину аналізу, кваліфікацію спеціалістів, які брали участь у його проведенні.

Порядок обліку витрат СТОВ «Старокотельнянське» та основні вимоги до визнання, складу та оцінки витрат у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Норми даного П(с)БО застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності.

Витрати - це використані у процесі виробництва різні речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці. В умовах товарного виробництва грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного продукту називають собівартістю. Зміст термінів витрати і собівартість поєднується в понятті витрати виробництва.

Елементи витрат - це сукупність економічно однорідних витрат. Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами: - матеріальні витрати; - витрати на оплату праці; - відрахування на соціальні заходи; - амортизація; - інші операційні витрати.

Проаналізуємо склад витрат та елементи операційних витрат СТОВ «Старокотельнянське» (таблиця2.9.).

Таблиця 2.9 Аналіз витрат СТОВ «Старокотельнянське», тис. грн.

З даних таблиці видно, що складові витрат СТОВ «Старокотельнянське» за аналізований період змінилися. Зокрема, спостерігається збільшення таких витрат як адміністративні на 1 тис. грн. та витрат на збут на 5 тис. грн. або на 23,8%. При цьому величина операційних витрат збільшилась на 2077 тис. грн. або на 25,4%. Це пов’язано із збільшенням усіх елементів операційних витрат, зокрема на 1510 тис. грн. або на 30,2% збільшились матеріальні витрати, на 249 тис. грн. витрати на оплату праці.

Узагальнення результатів економічного аналізу є його кінцевим результатом і оформляється у вигляді аналітичної записки чи звіту. Можна прийняти наступну структуру записки: спочатку характеризуються загальні показники, потім часткові - від позитивних рівнів та змін до негативних; характеристика та розмір впливу факторів, визначаються резерви, причини позитивних та негативних змін, резерви виробництва та шляхи їх мобілізації.

Результати аналізу СТОВ «Старокотельнянське» реалізуються через підготовку та видачу наказів і розпоряджень, в яких містяться найменування заходів, терміни початку та закінчення їх здійснення, визначаються необхідні матеріальні та грошові ресурси, називаються виконавці, відповідальні та контролюючі службові особи чи підрозділи підприємства.

Контроль - це вид управлінської діяльності, який забезпечує керівництву підприємств підтвердження щодо вірності його управлінських рішень, а також щодо здійснених ним поточних коректив.

Кожний вид роботи функціонує як технологічний процес - вхідні дані переробляються на вихідні. Зі змісту бухгалтерського обліку, контролю та аналізу випливає, що ці види роботи як системи формуються господарськими фактами (явищами та процесами), оброблюваними згідно з вимогами управління. Тому бухгалтерський облік, контроль та аналіз можуть бути описані як технологічні системи, що організаційно формують певну послідовну систему етапів відповідного процесу. А це означає, що кожну таку структурну одиницю - етап, або фазу, можна виокремити як самостійний об’єкт організації СТОВ «Старокотельнянське».

Перший етап - вхід до системи. За сукупністю операцій, скажімо, у бухгалтерському обліку його характеризують порівняно однозначно як первинне спостереження, що складається зі споглядання, сприйняття, вимірювання, фіксування відповідного господарського факту на певному носії інформації. Водночас формуються докази для здійснення бухгалтерських записів у майбутньому. Цей етап можна охарактеризувати як первинний облік. Аналогічно готують дані до контролю чи аналізу господарської діяльності.

Другий етап - процес системи. У разі бухгалтерського обліку виконуються операції з реєстрації господарських фактів у системі рахунків на відповідних технічних носіях облікової інформації - облікових реєстрах (книгах, картках, журналах, машинограмах тощо), підсумування даних, їх розподілу та перерозподілу, складання різних розрахункових таблиць. Цей етап може бути охарактеризований як поточний облік. Аналогічно виконують контрольну або аналітичну обробку.

Третій етап - вихід із системи. За сукупністю операцій він являє собою складання різних зведених даних облікового, контрольного чи аналітичного характеру. Цей етап у бухгалтерському обліку називають узагальнюючим (підсумковим) обліком.

Отже, бухгалтерський облік, контроль та аналіз господарської діяльності як технологічні сукупності і об’єкти організації з кібернетичного погляду поділяють на три щойно розглянуті самостійні етапи (фази). Основу такого поділу формує змістова характеристика етапу, яка випливає з відповідної цільової функції. Зазначимо, проте, що чіткої межі між етапами технологічних процесів немає - вони тісно переплітаються.

Перший організаційний етап технології бухгалтерського обліку СТОВ «Старокотельнянське», контролю та аналізу. Первинний облік - основа всіх видів обліку, контролю й аналізу господарської діяльності. Це сукупність робіт з утворення доказів господарських фактів - явищ та процесів, тобто процес документування, створення тих носіїв первинних даних, на підставі яких надалі відбуваються всі облікові, контрольні та аналітичні процеси стосовно господарських фактів у тому чи іншому господарстві.

До первинного обліку звичайно відносять прийом первинного спостереження - сприйняття, вимірювання, фіксації, нагромадження та обробки даних. Але формування первинних даних, здобутих у результаті перевірки, вимірювання, оцінювання об’єкта управління, сягає далеко за межі суто первинного обліку, торкаючись складних технічних, технологічних, економічних, правових питань, розв’язання яких потребує відповідної організації [32, с.416].

Однак яким би досконалим не був процес первинного обліку, завжди постають питання забезпечення вірогідності та повноти первинних даних, їх зв’язку з рішеннями конкретних осіб, своєчасності відбиття цих даних у бухгалтерському обліку, тобто питання контрольного та аналітичного забезпечення первинних даних, їх відповідного контролю та аналізу.

Відображення даних на документах потребує попереднього їх оцінювання. Необхідно забезпечити адекватність дійсного стану (або змін) господарського факту та його інформаційного відображення. Це означає, що первинний облік супроводить контроль та аналіз. При цьому первинний облік можна охарактеризувати як процедуру формування первинних документів, носіїв даних та інформації. Контроль як процедура підготовки даних первинного обліку являє собою лише попередній процес, що охоплює одержання вихідних даних стосовно об’єкта, за яким спостерігають, який вимірюють і оцінюють у документі - носії первинних даних.

На етапі первинного обліку СТОВ «Старокотельнянське» виконують і таку контрольну функцію як ототожнювання даних. Останні фіксують у носії інформації з реальними фактами, явищами, подіями для підтвердження та юридичної доказовості таких даних.

Підготовка даних до контролю та аналізу як етапів технологічного процесу - це система способів (прийомів) вибору, визначення, оцінювання вихідних даних про господарські факти (явища і процеси), а також відомі відхилення від заздалегідь визначених параметрів (норм, квот, плану тощо), оцінка їх із погляду впливу на результати діяльності.

На першому (підготовчому) етапі контролю та аналізу характеризують дібраний матеріал для подальшої його обробки. Підготовка даних до контролю значною кількістю прийомів (як порівняння фактичних даних з нормами, квотами, плановими даними тощо) подібна до підготовки даних до аналізу.

Другий організаційний етап технології бухгалтерського обліку СТОВ «Старокотельнянське», контролю та аналізу. На цьому етапі здійснюють реєстрацію даних первинного обліку у відповідних облікових реєстрах, групування та перегрупування таких даних. Якщо первинний облік значною мірою пов’язаний з підготовчими етапами контролю та аналізу, то поточний є головною вихідною базою контрольного процесу господарської діяльності.

Крім того, поточний облік слугує базою складання різних звітних форм, що становить основу аналітичних розрахунків, - другого етапу аналітичного процесу.

Процедури другого етапу контрольного та аналітичного процесів подібні між собою. Проте саме на цьому етапі загалом і відбувається відокремлення контролю від аналізу.

Третій організаційний етап технології бухгалтерського обліку, контролю та аналізу. Підсумковий (узагальнюючий) облік - це процеси складання різних вихідних даних, кінцевого бухгалтерського балансу та різних розшифрувань до нього, де наводяться дані про той чи інший господарський факт чи явище, а також характеристика його у статиці та динаміці.

Під час оформлення результатів контролю та аналізу хоч і застосовують однакові прийоми, проте ні за технікою, ні за методикою ці процеси не схожі.

Бухгалтерський облік, контроль та аналіз як технологічні процеси мають дуже багато спільного, що потребує особливого підходу до їх організації. Кожний з них - і облік, і контроль, і аналіз - є самостійними функціями управління. Водночас ці функції в організаційному плані тісно переплітаються. Наприклад, бухгалтерський облік має три функції: інформаційну, контрольну та оцінну (по суті аналітичну). А це означає, що в бухгалтерському обліку використовуються специфічні методи контролю і аналізу господарської діяльності.

Тісний зв’язок бухгалтерського обліку, контролю та аналізу особливо яскраво виявляється в разі застосування методу управління за відхиленнями, тобто нормативного методу обліку витрат на виробництво продукції, функціонально-вартісного аналізу за наявності персональних комп’ютерів та АРМ бухгалтера.

Водночас бухгалтерський облік виконує специфічні контрольні функції, які стосуються стягнення дебіторської заборгованості, додержання правил інвентаризації, законності фінансових операцій тощо.

Облік, контроль та аналіз у технологічному аспекті не лише тісно переплітаються, а й доповнюють один одного. Дані обліку є основою аналізу, а прийоми аналізу часто використовують у контрольній роботі, наприклад під час оцінювання фінансового стану та результатів господарської діяльності.

Кожний етап облікового, контрольного і аналітичного процесів як об’єкт організації за змістом характеризується певним складом об’єктів технології.

Для того щоб визначити об’єкти організації технологічного процесу СТОВ «Старокотельняське», потрібно розглянути сукупність операцій, які формують обліковий (контрольний, аналітичний) етап. На кожному етапі сукупність операцій визначають з огляду на цільову функцію бухгалтерського обліку (контролю, аналізу) як економічної системи.

В умовах ринкової економіки стрімко зростає значущість внутрішнього бухгалтерського контролю та фінансової звітності підприємства, що є основним джерелом інформації, необхідної внутрішнім та зовнішнім користувачам для оцінки діяльності підприємства в цілому, для здійснення фінансового аналізу, прийняття ділових та управлінських рішень.

Система бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні потребує реформування, запровадження методології розкриття економічної інформації за міжнародними стандартами для забезпечення відкритості, прозорості та зі ставності фінансової звітності суб’єктів господарювання. Це допоможе Україні наблизитись до європейського рівня стандартизації, залучити іноземні інвестиції в економіку країни та вийти на міжнародний ринок капіталу [ 32,с.479].

Разом із вдосконаленням системи бухгалтерського обліку постає необхідність і у вдосконаленні внутрішнього бухгалтерського контролю (далі ВБК) в системі внутрішнього фінансового контролю (далі ВФК) на підприємстві.

Підвищення ефективності внутрішнього бухгалтерського контролю дозволить запобігти зловживанням і порушенням звітно - економічної інформації, усуненню негативних явищ та недопущення їх у майбутньому, що обумовлює актуальність даного напрямку дослідження ВБК в системі ВФК підприємства в цілому.

Контроль за фінансовою діяльністю СТОВ «Старокотельнянське» є однією із найважливіших функцій керівництва і управління. Це система спостереження і перевірки відповідності процесу функціонування об'єкта, визначення результатів управлінського впливу на керований об'єкт з виявленням відхилень, допущених в ході виконання цих рішень. Суть контролю полягає в тому, щоб за допомогою певної системи перевірок, встановити причини і винних у відхиленнях з метою усунути негативні явища, щоб не допустити їх у майбутньому, а також забезпечити виконання господарських планів, раціональне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

У більшості розвинутих країн світу фінансовий контроль здійснює Рахункова палата, а також урядові контрольно-ревізійні служби. На приватних підприємствах контроль держави за їхньою діяльністю обмежується перевірками своєчасності й повноти відрахувань до бюджету, правильності ведення бухгалтерського обліку, дотримання чинного законодавства з питань оплати праці найманих працівників, виконання державних контрактів і зобов'язань ( контроль за використанням бюджетних коштів). Решта питань, пов'язаних із забезпеченням ефективності діяльності приватних підприємств, підлягає внутрішньому контролю, який здійснюється самостійними підрозділами підприємств або аудиторами.

Але не мало проблем пов’язаних із забезпеченням якості обліково - економічної інформації, як в приватних підприємствах, так і в бюджетних закладах, повинні вирішуватися в системі ВФК.

Багаторічна практика аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств та стану бухгалтерського обліку на них свідчить про дуже низьку ефективність внутрішнього бухгалтерського контролю, який функціонує на базі існуючого законодавства. Згідно з Законом України від 16.07.99 №996-ХIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, відповідно до якого питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу відповідно до законодавства та установчих документів. Керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, а головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку, - забезпечити дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, організувати контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, забезпечити перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства, якщо такі є [46, с.175].

Важливим напрямком внутрішнього бухгалтерського контролю є вдосконалення нормативно-правових документів та методичних рекомендацій, що мають чітко і не двозначно регулювати всі аспекти здійснення ВБК та фінансової звітності на підприємстві спираючись на світовий досвід вищих органів державного фінансового контролю з питань і особливостей проведення перевірки системи бухгалтерського обліку.

Одним із основних важелів досягнення міцної фінансової дисципліни на СТОВ «Старокотельнянське» ефективного попередження порушень і недоліків у веденні бухгалтерського обліку, а у кінцевому результаті - ефективного управління підприємством - є запровадження обов’язкового внутрішнього фінансового контролю на підприємствах усіх форм власності.

Основною метою здійснення такого контролю має стати: забезпечення законності формування та ефективного використання фінансових та матеріальних ресурсів; вивчення причин та обставин, що призвели до порушень в бухгалтерському обліку; запобігання прийняттю управлінських рішень, які можуть мати в майбутньому негативні наслідки для об’єкта фінансового контролю й держави; нагляд за відповідністю об’єкта фінансового контролю прийнятим управлінським рішенням; аналіз виконання управлінських рішень, дослідження їх впливу на об’єкт фінансового контролю тощо.

Також суттєвим у вирішенні проблеми якісного бухгалтерського обліку та ефективного управління підприємством є удосконалення системи підготовки та перепідготовки кадрів з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності; покращення матеріально-технічного, наукового та інформаційно-аналітичного забезпечення системи державного фінансового контролю; забезпечення фінансової правосвідомості громадян; запровадження порядку застосування міжнародних стандартів при складанні фінансової звітності суб’єктами господарювання; перехід на автоматизацію системи бухгалтерського обліку - введення на підприємствах єдиної комп’ютерної мережі, що дозволить зробити процес обліку менш трудомістким.

Таким чином бухгалтерський облік і фінансова звітність підприємств в Україні є найбільш проблемною ділянкою в системі внутрішнього бухгалтерського контролю і потребує негайного переходу на новий удосконалений рівень. Тому що саме завдяки належному внутрішнього бухгалтерського контролю у системі ВФК є надійною гарантією достовірності результатів фінансово-господарської діяльності підприємств, що створить умови для залучення іноземних інвестицій в національну економіку.

Одним із видів контролю є аудит. Метою Міжнародного стандарту аудиту (МСА) 700 "Аудиторський висновок про фінансову звітність" є встановлення положень і надання рекомендацій щодо форми і змісту аудиторського висновку, який надається в результаті аудиторської перевірки фінансових звітів суб'єкта господарювання, проведеної незалежним аудитором. Багато рекомендацій можна адаптувати для підготовки аудиторських висновків щодо іншої фінансової інформації, а не лише фінансових звітів.

Завдання аудиту визначається його метою. На сучасному розвитку економіки в Україні основним завданням аудиту є збирання достовірної вихідної інформації про господарсько-фінансову діяльність суб’єкта господарювання на цій основі висновків про його реальний фінансовий стан.

Аудит на СТОВ «Старокотельнянське» повинен бути організований так, щоб адекватно відображати всі аспекти діяльності суб’єкта, що перевіряється, настільки наскільки вони відповідають перевіреній фінансовій інформації. Для того, щоб скласти думку, аудитор повинен одержати обґрунтовану гарантію того, що інформація у бухгалтерській документації та інших джерелах даних достовірна і достатня. Аудитор повинен також вирішити, чи правильно відтворена в обліку і звітності відповідна інформація.

Аудит виробничої діяльності на СТОВ «Старокотельнянське» має бути спрямований на виявлення резервів збільшення обсягів виробництва продукції та поліпшення її якості. Підвищення ролі аудиту в сфері виробництва диктується посиланням конкуренції в умовах переходу до ринку, розвитком науково-технічного процесу, підвищенням у цих умовах господарського ризику, впливу зовнішнього ринку.

При проведенні аудиту виробничої діяльності потрібно враховувати чітко виражений технологічний характер галузі. Управління сільськогосподарським підприємством багатогалузевого характеру функціонально поділяють на управління рослинницькою, тваринницькою та іншими галузями. Виробнича діяльність сільськогосподарських підприємств може бути об’єктом як зовнішнього, так і внутрішнього аудиту.

На зниження ризику й попередження банкрутства підприємств насамперед спрямований внутрішній аудит. Він має запобігти порушенням і зловживанням в операційній, фінансовій та інвестиційній діяльності сільськогосподарських підприємств забезпечити ефективний контроль за раціональним використанням ресурсів, що сприятиме зростанню прибутку.

За результатами проведеної аудиторської перевірки аудитор повинен скласти аудиторський звіт і аудиторський висновок.

Аудит виробничої діяльності має бути спрямований на виявлення резервів збільшення обсягів виробництва продукції та поліпшення її якості. Підвищення ролі аудиту в сфері виробництва диктується посиланням конкуренції в умовах переходу до ринку, розвитком науково-технічного процесу, підвищенням у цих умовах господарського ризику, впливу зовнішнього ринку.

Основні напрямки аудиту:

. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості, яке підприємство затверджує самостійно.

. Перевірка обґрунтованості включення витрат до собівартості продукції, а саме:

а). Прямих матеріальних витрат.

б). Витрат на оплату праці.

в). Інших прямих витрат.

г). Загальновиробничих витрат.

Важливе місце в структурі витрат на виробництво займають витрати на оплату праці. В умовах ринкової економіки підприємства мають право самостійно визначати розміри і порядок оплати праці всіх категорій персоналу підприємства. До основних витрат на оплату праці належать витрати на оплату праці основного виробничого персоналу підприємства, в тому числі премії за виробничі результати, а також витрати на оплату праці працівників, що є в штаті підприємства.

При здійсненні контролю вивчається правомірність включення до витрат виробництва в розрізі об’єктів витрат при групуванні таких витрат за місцями їх виникнення та видами продукції (по кожному найменуванні виробів на Дебет відповідних рахунків до рахунку 23 “Виробництво”).

Для перевірки використовують машинограми, відомості розподілу трудозатрат та обсягів нарахованої заробітної плати працівникам структурних підрозділів підприємства по об’єктах витрат.

Особлива увага звертається на об’єктивність внесених виправлень, щодо витрат на оплату праці, як корегування раніше допущенних помилок за минулі періоди часу (довідки бухгалтерії, про перенесення витрат з одного об’єкта на інший, додаткові розрахункові відомості, виправлення в групувальних відомостях як додаткові записи).

Послідовність аудиту загальновиробничих витрат СТОВ «Старокотельнянське»:

. Вивчення та оцінка виконання кошторисів загально виробничих витрат, методом аналізу даних аналітичного обліку з рахунків 91,92.

. Перевірка обґрунтованості включення витрат до складу загально виробничих і конкретних статей витрат.) Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи і медичне страхування апарату управління цехами; витрати на службові відрядження персоналу цехів, дільниць).) Амортизація ОЗ та нематеріальних активів.) Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду ОЗ, інших необоротних активів загально виробничого призначення.) Витрати на опалення освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.) Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього середовища.) Інші витрати (брак, простої).

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні, перелік та склад їх установлюється підприємством.

До змінних відносять - обслуговування та управління виробництвом, що змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності. Розподіляють на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних відносять - витрати обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними при зміні обсягу діяльності. Розподіляються на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу при нормальній потужності та включаються до складу собівартості реалізованої продукції у період їх виникнення. Загальна сума розподілених та перерозподілених постійних загально виробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

2.5 Використання в обліковому і аналітичному процесі формування та використання витрат системи програм «1С:Підприємство»

З метою удосконалення управління сільськогосподарським підприємством СТОВ «Старокотельнянське» слід використовувати сучасні методи управління і запроваджувати комплексну автоматизацію облікової, аналітичної та управлінської діяльності, що базується на новітніх інформаційних технологіях. На жаль, на даний час переважна більшість сільськогосподарських виробників здійснюють облік без застосування програмного забезпечення, що унеможливлює їх своєчасне реагування на зміну ринкових умов господарювання, знижує привабливість вкладення інвестицій іноземними інвесторами, а інформація бухгалтерського обліку загалом та обліку фінансових результатів, зокрема, не має необхідної аналітичності, оперативності, достовірності, а отже, й релевантності.

Проблеми створення комп'ютерних інформаційних систем бухгалтерського обліку та аналізу розглядаються фахівцями кількох галузей знань: спеціалістами з інформаційних систем, бухгалтерами, менеджерами. На сучасному етапі удосконаленню управління і поліпшенню якості економічної інформації сприяє використання засобів комп'ютерної техніки для обліку, аналізу господарської діяльності та планування виробництва.

Вибору програмного забезпечення для автоматизації обліково-аналітичної системи слід приділяти пильну увагу. Варто вивчити не тільки особливості діяльності підприємства СТОВ «Старокотельнянське» та пропозицію продуктів на ринку, але й прогнозувати майбутнє підприємства, оскільки не завжди поточна система влаштовуватиме користувачів через декілька років. Наведений перелік факторів, на які доцільно спиратися при проведенні автоматизації обліково-аналітичної ділянки роботи та алгоритм вибору програми для цього процесу дозволяють вивести прийняття рішень про автоматизацію на якісно новий рівень, оскільки охоплюють всі сфери господарської діяльності підприємства. Для комп'ютеризації господарського обліку на ринку програмних продуктів пропонують десятки пакетів програм, проте щороку фірми-розробники заявляють про випуск нової програми, яка, на їх думку, є потужнішою, "розумнішою" і перевершує всі відомі [ 56].

Виокремлюють такі основні типи організації інформаційних систем бухгалтерського обліку: міні-бухгалтерія; інтегровані системи бухгалтерського обліку; програмні інструментальні системи;комплекси бухгалтерських АРМ; створені на замовлення системи; локальні АРМБ; розподілені системи обробки інформації.

Міні-бухгалтерія призначена, головним чином, для здійснення бухгалтерського обліку в малих підприємствах. Цей програмний засіб дає змогу здійснити синтетичний, а також нескладний аналітичний облік. У міні-бухгалтеріях формують бухгалтерські проведення, Головну книгу, оборотну та деякі інші відомості, первинні документи. До цього класу програмних засобів відносять такі, які впроваджуються на малих підприємствах - «ІС-Бухгалтерія», «Головний бухгалтер» та деякі інші.

"ІС: Підприємство" - це універсальна комп'ютерна система призначена для автоматизації діяльності підприємств різних видів і форм, що використовується на різноманітних об'єктах господарювання для автоматизації функцій оперативного управління і господарського обліку. Від інших інформаційних систем подібного класу ця ІС відрізняється своєю конфігурованістю. «ІС: Підприємство» має компонентну структуру. Одні операції, виконувані системою в процесі автоматизованого розв'язування задач, є типовими, тобто присутні у будь-якому варіанті системи. Це передусім механізми підтримки довідників і документів. Інші операції (наприклад, ведення списку бухгалтерських рахунків) реалізуються в компонентах системи: "Бухгалтерський облік для України"; "Оперативний облік"; "Розрахунок".

Звідси можна виділити такі переваги програми 1С: Бухгалтерії: наявність готових налаштувань; одержання потрібної документації за допомогою типових форм з мінімальними затратами часу; відсутність потреби у високій кваліфікації спеціалістів; можливість на певний момент часу отримати програму, яка б максимально відповідала поставленим завданням.

До недоліків відносять: неможливість ведення обліку в динаміці; відносно не найвища швидкість проведення обрахунків; програма 1С не універсальна, розроблені спеціальні версії для кожного виду діяльності.

Система 1С: Бухгалтерія 8 для України" (версія 8.2), яка призначена для автоматизації бухгалтерського і податкового обліку, включаючи підготовку обов'язкової(регламентованою) звітності, в організаціях, що здійснюють будь-які види комерційної діяльності: оптову і роздрібну торгівлю, комісійну торгівлю (включаючи субкомісію), надання послуг, виробництво і так далі. Бухгалтерський і податковий облік ведеться відповідно до чинного законодавства України [56].

"1 С: Бухгалтерія 8 для України" забезпечує рішення усіх завдань, що стоять перед бухгалтерською службою підприємства, якщо бухгалтерська служба повністю відповідає за облік на підприємстві, включаючи, наприклад, виписку первинних документів, облік продажів і так далі. Це прикладне рішення також можна використати виключно для ведення бухгалтерського і податкового обліку, а завдання автоматизації інших служб, наприклад, відділу продажів, вирішувати спеціалізованими конфігураціями або іншими системами.

Для ведення обліку витрат на СТОВ «Старокотельнянське» в програмі «1С: Підприємство» передбачені конфігурації. Ми також можемо створити необхідну нам конфігурацію, яка буде включати всі важливі моменти для бухгалтерського обліку та своєчасного внутрішньогосподарського контролю за витратами. Створення нової конфігурації передбачає розробку довідників, плану рахунків і т.д. Саме довідники допомагають рознести витрати за видами. Так можемо створити довідники про витратах на заробітну плату, на амортизацію, на собівартість, на соціальні заходи та інше.

Наступним етапом у розробці конфігурації у програмі «1С: Підприємство 8» є створення аналітичної бази бухгалтерського рахунку, тобто субконто. Де створюємо план видів характеристик, що необхідно для ведення аналітичного обліку по рахунках бухгалтерського обліку. До кожного рахунку зазначена певна кількість аналітичних характеристик, які деталізують здійсненні витрати відповідно до стадій життєвого циклу, за видом витрат.

Переваги від упровадження обліково-економічних систем на підприємствах суттєві, хоча й відрізняються за характером і обсягом залежно від завдань проекту автоматизації, які можуть бути такими: автоматизація діяльності підприємства в цілому (часто передбачає впровадження систем автоматизації управління підприємствами класу ЕКР); автоматизація винятково бухгалтерії (фінансового та податкового обліку); автоматизація бухгалтерського обліку, але з метою отримати також інформаційний інструмент, який би давав змогу вирішувати поточні управлінські завдання.

Автоматизація виключно фінансового та податкового обліку потрібна насамперед самим бухгалтерам для ефективного виконання своїх функцій. І тут використання комп'ютерних програм дає низку суттєвих переваг саме щодо бухгалтерського обліку. Впровадження комп'ютерної техніки не передбачає внесення суттєвих змін до принципів бухгалтерського обліку, проте техніка збору і обробки інформації вдосконалюється. При цьому, як правило, надаються додаткові можливості контролю. Кожний із елементів бухгалтерської технології - документування господарських операцій, відображення облікової інформації на рахунках, інвентаризація - змінюється за формою

Основні перевага технології первинного документування в комп'ютерних облікових системах такі: а) обробка первинної інформації здійснюється за принципом об'єднання процесів складання первинного документа та введення його до бази даних; б) часто можна налагодити автоматичну реєстрацію первинної інформації за допомогою технологічних датчиків, сканерів штрихових кодів, касових апаратів, старт - карток, електронних зважувальних пристроїв, годинників, лічильників, вимірювальної тари тощо без ручного введення.

Застосування комп'ютерних програм спрямовано на вдосконалення технології роботи з робочим планом бухгалтерських рахунків. Багато програм дають можливість вводити записи одночасно в кількох робочих планах рахунків за одним первинним документом, що є корисним як для ведення окремого управлінського обліку, так і для одночасного обліку за різними стандартами.

2.6 Удосконалення облікового і аналітичного процесу формування витрат в управлінні підприємством

У зв'язку з ускладненням умов діяльності суб'єктів господарювання урізноманітнився процес управління виробничою собівартістю підприємства як на макро-, так і на мікрорівні.

Реформування системи бухгалтерського обліку з урахуванням вимог міжнародних стандартів стало важливою умовою досягнення ефективності трансформаційних процесів, що відбуваються в економіці України.

Одночасно, у зв'язку з постійними змінами зовнішніх та внутрішніх чинників, що впливають на результати господарської діяльності, посиленням зацікавленості в раціональності та доцільності розпорядження підприємствами наявними ресурсами, зростає необхідність проведення своєчасного й якісного аналізу та контролю господарської діяльності.

Можна запропонувати певні ідеї щодо вдосконалення організації бухгалтерського обліку в СТОВ «Старокотельнянське»: ознайомившись з обов’язками головного бухгалтера підприємства стає зрозуміло, що до його функцій входить дуже великий об’єм роботи: контроль, планування, складання звітності тощо. Вважаю, що для однієї людини це занадто широке коло обов’язків, які до того ж вимагають підвищеної уваги і відповідальності. Для того, щоб полегшити роботу головного бухгалтера і вдосконалити процес планування витрат можна ввести в штат фірми нову посаду - бухгалтера по плануванню. Даний бухгалтер обчислював би можливості зменшення затрат на виробництво продукції. Чим краще організований бухгалтерський облік, тим легше здійснювати контроль за їх витрачанням, відкриваються шляхи їх економії та примноження. Саме тому, удосконалення обліку - це пряма дорога до успіху і прибутковості фінансово-господарської діяльності будь-якого підприємства.

До недоліків в організації бухгалтерського обліку на СТОВ «Старокотельнянське» можна віднести наступні:

1.      Ряд недоліків має наказ про облікову політику підприємства, який викладений досить стисло, він не визначає особливості податкового обліку, не передбачає відповідальності конкретних осіб за виконанням наказу, порядку прийняття змін до нього;

2.      При проведені аналізу існуючого стану документування господарських явищ на СТОВ «Старокотельнянське» було виявлено те, що документи не завжди мають усі необхідні реквізити.

Можна запропонувати такі способи подолання цих недоліків:

-       вдосконалення наказу про облікову політику підприємства;

-       контроль за наявністю всіх реквізитів в документах.

Сучасний рівень розвитку характеризується комп'ютеризацією всіх сфер народного господарства країни. Реальний обліковий процес розподіляє по робочих місцях, по території підприємства і здійснює в конкретних організаційно-технічних умовах. Ці місця повинні розглядатися якості потенціальних для організації обліку автоматизовані робочі місця (АРМ) бухгалтера.

На нашу думку у СТОВ «Старокотельнянське» потрібно впровадити в облікову роботу пакети прикладних програм «1С-Бухгалтерія 8», що дасть змогу знизити трудомісткість обробки облікової інформації, підвищити оперативність доступу до обробленої інформації. СТОВ «Старокотельнянське» частково комп'ютеризовано, так як багато документів ведуться бухгалтером вручну.

При комп’ютеризації обліку постають запитання: що автоматизовувати, навіщо, як і в якому обсязі. Впроваджуючи ту чи іншу автоматизовану систему обліку підприємство впроваджує не тільки продукт, але й, часто несподівано для себе, нові методи управління підприємством. Якщо врахувати, що контроль змісту управлінського обліку здійснюється лише керівництвом підприємства, то за відсутності стандартів управлінського обліку в програмному забезпеченні може бути значна кількість варіантів трактування вимог керівництва.

Повна автоматизація обліку на підприємстві підвищить ефективність і прискорить процес обробки даних, надасть оперативну інформацію для прийняття рішень. Тому досить часто доцільно впроваджувати автоматизовану систему обліку не з метою отримання глобального результату, а для того, щоб вирішити ряд локальних проблем.

За умов автоматизації бухгалтерського обліку інформація що генерується програмою, повинна бути зрозумілою користувачу. На рівні комп’ютерної програми повинен зникнути поділ бухгалтерського обліку на фінансовий, управлінський та інші види. Якщо цей технічний крок буде зроблено і буде досягнена компактність, зручність, простота і надійність програмного забезпечення, то, без сумніву, облік на підприємстві стане єдиним.

Існує думка, що застосування автоматизованої системи дозволяє ефективно вирішити проблему оперативності аналітичного обліку, так як ефективність бухгалтерського обліку та управління завдяки цьому повинна автоматично зрости.

Завдяки комп’ютеризації бухгалтерського обліку є можливість в межах одного синтетичного рахунку одержати декілька різних розрізів аналітики, які різносторонньо відображають первинну інформацію. В аналітичних рахунках інформація групується та узагальнюється в інтересах управління за певними ознаками. Тут значно підвищується інформаційна єдність системи аналітичних рахунків та можливості більш детального і глибокого аналізу інформації.

Вважається, що впровадження комп’ютерної системи бухгалтерського обліку на підприємстві призведе до поступової відмови від аналітичного обліку та його зміни обліком більш елементарних первинних об’єктів. На нашу думку, будь-яка ознака групування в рамках одного синтетичного рахунку стає основою системи аналітичних рахунків, і таких систем може бути безліч залежно від потреб управління.

Кожна програма бухгалтерського обліку містить певний набір інструментів, необхідних для роботи користувача з програмою. До належать довідники, застосовуються для збереження однотипної інформації. Відповідно до класу програми вони використовуються у різних її модулях та програмою в цілому при здійснення операцій з елементами довідника. Іншим прикладом може бути робочий план рахунків, що використовується для складання бухгалтерських проводок в усіх програмах. Кожна програма містить початково вбудовані сервісні механізми, які використовуються при виконанні будь-яких облікових операцій.

Правильно організований облік витрат в розрізі статей калькуляції, за місцем їх виникнення, за видами продукції дає керівництву достатній обсяг інформації для прийняття ефективних управлінських рішень. Якщо для ведення бухгалтерського обліку використовується комп’ютерна програма з розгалуженим аналітичним обліком, іншої додаткової інформації для складання внутрішньої звітності непотрібно - просто достатньо згрупувати показники найбільш зручним чином для керівника.

Побудову та вдосконалення системи управління витратами на підприємствах пропонується здійснювати шляхом:

виділення основних понять і процедур, системи управління витратами;

виявлення існуючих проблем формування та контролю витрат на підприємстві;

формування моделі управління витратами з урахуванням особливостей галузі та підприємства;

побудови інформаційної системи;

адаптації документообороту до обраної інформаційної системи;

розподілу відповідальності за формування витрат та створення механізму мотивації і стимулювання їх зниження.

Механізація обліку витрат включає три взаємопов’язані ділянки роботи:

) оперативний облік витрат на виробництво, рух деталей, напівфабрикатів і незавершеного виробництва;

) зведений облік витрат на виробництво і визначення собівартості всієї продукції; 3) складання звітних калькуляцій за видами виробів.

На різних етапах розвитку економіки вимоги до достовірності і повноти інформації, що характеризують витрати виробництва, оперативності її надходження до основних користувачів, були і залишаються одними з найактуальніших. В умовах „виконання плану будь-якою ціною” не приділялось належної уваги не тільки собівартості продукції, методам і прийомам її визначення, але й створенню ефективної системи управління витратами, що забезпечує постійну спрямованість на фінансові результати діяльності.

Висновки до розділу 2

1. СТОВ «Старокотельнянське»є юридичною особою, яка здійснює свою діяльність у відповідності з Конституцією України, Цивільним кодексом. Господарським кодексом, Законом «Про господарські товариства» та іншими нормативними актами України.

. Організація бухгалтерського обліку - це цілеспрямована діяльність керівників підприємства по створенню, постійному впорядкуванню та удосконаленню системи бухгалтерського обліку з метою забезпечення інформацією внутрішніх та зовнішніх користувачів. Правильна та раціональна організація бухгалтерського обліку на підприємстві починається з розробки його облікової політики, яка передбачає вибір комплексу прийомів, способів і процедур організації ведення бухгалтерського обліку підприємством.

3. Усі записи у бухгалтерському обліку про витрати і вихід продукції проводять на підставі відповідних первинних документів. Можна виділити такі групи документів: з обліку витрат праці; з обліку витрат предметів праці; з обліку витрат засобів праці; з обліку інших витрат; з обліку виходу продукції.

4. Загальний облік ведеться в журнально-ордерному виді відповідно до чинного законодавства України і відповідає всім його статтям. Стосовно обліку витрат виробництва можна зазначити, що витрати обліковуються за допомогою багатьох первинних документів. Розглянувши облік витрат і калькулювання як єдиний процес, зазначимо, що останній складається з двох взаємопов’язаних етапів: перший етап - облік витрат, що включає організацію аналітичного обліку витрат і розподілу витрат на виробництво продукції між об’єктами обліку; другий етап - калькулювання собівартості, що включає операції з визначення собівартості виробів та одиниць продукції.

5. Для організації обліку витрат на виробництво продукції рослинництва в господарстві призначений рахунок 23 «Виробництво». Аналітичний облік ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. Аналітичний облік витрат і виходу продукції ведеться у Виробничому звіті, який складається за місяць і наростаючим підсумком з початку року в розрізі об’єктів аналітичного обліку за відповідними статтями витрат.

6. Основним для бухгалтера є поділ звітності на зовнішню та внутрішню. Так, до зовнішньої належать фінансова, податкова, статистична звітність та звітність до фондів соціального страхування. Щодо внутрішньої звітності СТОВ «Старокотельнянське», то вона представлена виробничими звітами де обліковуються витрачені запаси виробництва, нарахована оплата праця та пов’язані з нею суми відповідних нарахувань, амортизаційні відрахування, а також вихід продукції рослинництва за кожною культурою.

7. Таким чином, можна сказати, господарство здійснюючи послідовно свою господарську діяльність відображає її у встановлених чинним законодавством України формах звітності як внутрішньої (управлінської) так і зовнішньої.

РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ

3.1 Організація охорони праці

Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці [ 36, с.14].

Із цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

• створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їхні обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

• розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

• забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

• впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

• забезпечує належне утримання будівель та споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

• забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

• організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів з усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

• розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами підприємства з охорони праці;

• здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поведінки з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

• організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці [8, с.128].

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення нормативно-правових актів з охорони праці. Служба охорони праці створюється роботодавцем на підприємстві з кількістю працівників 50 і більше. На підприємстві з кількістю працівників менше 50 осіб функції цієї служби можуть виконувати у порядку сумісництва особи, що пройшли перевірку знань з охорони праці відповідними державними службами. Якщо кількість працівників менше 20 осіб, для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю і прирівнюється до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб.

Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право:

• видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;

• вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

• зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працівників;

• надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.

Законодавство про охорону праці передбачає і обов'язки працівників. Зокрема вони зобов'язані:

дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт під час перебування на території підприємства;

знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поведінки з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до Закону України "Про охорону праці" Кодексом законів про працю України створення безпечних і здорових умов праці на виробництві покладено на роботодавця, який не має права вимагати від працівника виконання роботи в умовах, що не відповідають вимогам нормативно-правових актів з охорони праці [8, с.135].

Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем. Крім того, фінансування профілактичних заходів поліпшення стану безпеки, гігієни праці передбачається також у державному і місцевих бюджетах, що виділяється окремим рядком.

Регулювання взаємовідносин між роботодавцем і працівником з питань охорони праці здійснюється колективним договором (угодою).

У колективному договорі, угоді сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів [36, с.325].

Роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець має забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров'я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

Роботодавець має право в установленому законом порядку притягти працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників:

• за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці;

• за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дає йому змогу виконувати свої трудові обов'язки.

3.2 Стан охорони праці

Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавних, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням в СТОВ «Старокотельнянське» здійснюються у розмірі 1% від фонду оплати праці працівників.

Суму витрат з охорони праці та навколишнього середовища у СТОВ «Старокотельнянське» представимо в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Аналіз фінансування заходів з охорони праці у СТОВ «Старокотельнянське»

Як видно із таблиці 3.1 загальні витрати в 2012 році, порівняно з 2010 зменшилися на 140 грн. Витрати на одного працівника становлять 31,66 грн., що гірше 2010 року на 0,82грн. Провівши аналіз фінансування заходів з охорони праці необхідно відмітити, що вони відповідають вимогам чинного законодавства.

Вирішити питання охорони праці можливо лише за умови створення на підприємстві високої культури виробництва. Під культурою виробництва розуміється комплекс заходів, до якого належать:

-  підвищення технологічного рівня виробництва (механізація, автоматизація, роботизація, комп’ютеризація, впровадження прогресивної техніки, безперервної, безвихідної технології, надійність і якість обладнання);

-       особиста культура працівників (рівень загальноосвітньої і професійної кваліфікації, виховання духовного рівня особистості, фізичне виховання, особиста гігієна, ставлення до праці, самоконтроль).

Отже, підвищення виробничої культури означає поліпшення умов праці через систематичне і наполегливе удосконалення техніки і технології, організації праці і особистої культури працівників.

У СТОВ «Старокотельнянське» з метою підвищення рівня безпеки праці, зниження виробничого травматизму необхідно здійснити ряд заходів, серед яких можна виділити наступні:

-    здійснювати постійний контроль за дотримання працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, а також використанням ними засобів захисту для безпечної роботи;

-       проводити паспортизацію цехів, дільниць, складів, робочих місць, щодо відповідності їх вимогам безпеки;

-       видавати працівникам безкоштовно (згідно з діючими нормами) засоби індивідуального захисту ( маски ,спеціальний одяг, рукавиці);

-       організовувати проведення періодичних медичних оглядів працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці, зайнятих на роботах в цехах біля печей , в хімічній лабораторії, працюючих з ЕОМ;

-       проводити своєчасне навчання та інструктажі працівників, атестації та переатестації з питань безпеки праці посадових осіб, які виконують роботи підвищеної небезпеки працівники, які працюють на тяжких роботах , в цехах біля печей , в хімічній лабораторії, працюючих з ЕОМ.

Здоров’я працівників це головна турбота не тільки підприємства , а також і держави. Реалізація значних функцій якої здійснюється через діяльність галузі охорони здоров’я. Для України формування оптимальної моделі фінансового забезпечення охорони здоров’я є особливо актуальним, оскільки попри чисельності пропозицій щодо реформування системи охорони здоров’я ситуація з наданням медичних послуг населенню істотно не поліпшилася.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

У випускній роботі запропоновано шляхи вдосконалення з питань фінансового та управлінського обліку, аудиту і аналізу ефективності витрат СТОВ «Старокотельнянське» на основі узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду зроблено такі наукові висновки та рекомендації:

1.Усі витрати підприємства можна розглядати в аспекті економічних витрат (зумовлені витрати - зовнішні і внутрішні) і бухгалтерські витрати (зовнішні грошові витрати фірми).

У ринковій економіці розрізняють явні (бухгалтерські), альтернативні і безповоротні витрати.

Грошові витрати на оплату праці, придбання сировини і матеріалів, амортизацію основних фондів та інші витрати, необхідні для здійснення виробництва і реалізації продукції, є явними витратами підприємства. Оскільки вони розраховуються на основі фінансових звітів, їх називають ще бухгалтерськими. Сукупність усіх явних витрат утворює собівартість продукції, а різниця між ціною реалізації і собівартістю - прибуток.

2.Державне регулювання витратами у сільськогосподарських підприємствах полягає у розробці, прийнятті системи законодавчих, нормативно-правових актів, що регламентують відносини в цій сфері. Функціонування будь-якого господарюючого суб’єкту значно залежить від нормативної бази, що регулює правові та економічні відносини підприємства з державою, з іншими підприємствами та організаціями, з трудовим колективом тощо.

.Управління витратами на сьогоднішній день - це процес цілеспрямованого формування витрат за їх видами, місцями та носіями та постійного контролю рівня витрачання ресурсів і стимулювання економії. Встановлено, що від рівня операційних витрат істотно залежать ефективність функціонування підприємства та його конкурентоспроможність. Тому управління витратами є важливою функцією економічного механізму кожного підприємства.

.Обліково-аналітична інформація в системі економічної безпеки підприємства базується на обліковій (бухгалтерській) інформації, що включає оперативні дані, а також статистичній інформації, що поряд з бухгалтерськими даними використовується для аналізу.

5.Наказ про облікову політику підприємства є результатом системної роботи керівництва та відповідних фахівців підприємства по його розробці та впровадженню. Іншими словами, облікова політика підприємства є специфічним видом діяльності організації бухгалтерського обліку.

.Порівнюючи динаміку та показники структури активу СТОВ «Старокотельнянське» за 2010-2012 роки, можна зробити висновки, що вони змінилися. Так, спостерігається незначне збільшення величини необоротних активів на 47 тис. грн. або на 1%.

В свою чергу оборотні активи СТОВ «Старокотельнянське» збільшились на 605 тис. грн. або на 14,9%.

7.За аналізований період доходи СТОВ «Старокотельнянське» змінилися. Так величина чистого доходу від реалізації товарів, робіт, послуг збільшилась на 2644 тис. грн. або на 51,2%. В свою чергу інші операційні доходи збільшились на 44 тис. грн. чистий прибуток підприємства збільшився на 393 тис. грн. або у 5,6 рази.

. Величина джерел формування активів СТОВ «Старокотельнянське» за 2010-2012 роки збільшились на 652 тис. грн. або на 7,4%. Це пов’язано із збільшенням величини власного капіталу підприємства на 1559 тис. грн. або на 26,7% (зокрема його складові, а саме: статутний капітал збільшився на 3966 тис. грн., додатковий вкладений капітал - відповідно на 875 тис. грн., резервний капітал підприємства не змінив свого значення і становить 400 тис. грн.).

Це означає, витрати виробництва та обігу повинні знижуватися, а ресурси підприємства використовуватися більш ефективно.

9.Складові витрат СТОВ «Старокотельнянське» за аналізований період змінилися. Зокрема, спостерігається збільшення таких витрат як адміністративні на 1 тис. грн. та витрат на збут на 5 тис. грн. або на 23,8%. При цьому величина операційних витрат збільшилась на 2077 тис. грн. або на 25,4%. Це пов’язано із збільшенням усіх елементів операційних витрат, зокрема на 1510 тис. грн. або на 30,2% збільшились матеріальні витрати, на 249 тис. грн. витрати на оплату праці.

10.Усі записи у бухгалтерському обліку про витрати і вихід продукції проводять на підставі відповідних первинних документів. Можна виділити такі групи документів: з обліку витрат праці; з обліку витрат предметів праці; з обліку витрат засобів праці; з обліку інших витрат; з обліку виходу продукції.

11.В бухгалтерському обліку інформаційні ресурси в сфері витрат підприємства формуються за наступними рахунками: 23 “Виробництво”; 24 “Брак у виробництві”; 90 “Собівартість реалізації”; 91 “Загальновиробничі витрати”; 92 Адміністративні витрати”; 93 “Витрати на збут”; 94 “Інші витрати операційної діяльності”; 95 “Фінансові витрати”; 96 “Втрати від участі в капіталі”, 97 “Інші витрати”; 98 “Податки на прибуток”; 99 “Надзвичайні витрати”; 07 “Списані активи”.

Рахунок 23 "Виробництво" призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг).

. У СТОВ «Старокотельнянське» застосовується паралельно журнально-ордерна та автоматизована форми обліку. Журнально-ордерна форма обліку ґрунтується на застосуванні журналів-ордерів, де систематизуються і накопичуються в хронологічному порядку дані з первинних документів, що відображають господарські операції безпосередньо в реєстрах синтетичного та аналітичного обліку.

.Автоматизована форма обліку СТОВ «Старокотельнянське» відбувається за рахунок програми "1 С: Бухгалтерія 8 для України" Де автоматизовано облік витрат підприємства на випуск готової продукції та розрахунок собівартості продукції і послуг. Протягом місяця облік готової продукції ведеться за плановою собівартістю, а наприкінці місяця розраховується її фактична собівартість. При розрахунку фактичної собівартості випущеної продукції автоматично формуються записи на різницю між плановою та фактичною собівартістю готової продукції і напівфабрикатів, розподіляються прямі та непрямі витрати за підрозділами.

Залежно від специфіки виробництва на підприємстві при розподілі загальновиробничих витрат застосовують різні бази розподілу.

База розподілу витрат у вигляді способу розподілу встановлюється у регістрі відомостей «Методи розподілу непрямих витрат організацій».

14.Головний інженер СТОВ «Старокотельнянське» несе відповідальність організацію охорони праці на підприємстві, тобто: створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань з охорони праці; розробляє і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів; впроваджує позитивний досвід з охорони праці; розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що функціонують в межах підприємства та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.     Бернстайн Л.А. Аналіз фінансової звітності. М.:Фінанси й статистика, 2003. - 236 с.

2.      Білик М.С., Загородній А.Г., Кіндрацька Г.І., Корягін М.В., ПартинГ.О., Полякова Л.М., Хом’як Р.Л., Висоган О.С., Воськало В.І., Чубай В.М. Облік, аналіз та аудит: Навчальний посібник. - К.,Кондор, 2008. - 618с.

.        Бондар І.Ю., Пахомов В.І. Управління витратами виробництва та собіварітсю продукції: Навч. посіб. - К.: КНТЕУ, 2000.

4.     Бутинець Ф.Ф., Бондар В.П., Виговська Н.Г., Петренко Н.І. Контроль і ревізія: Підручник для студентів ВНЗ спеціальності “Облік і аудит”/ За редакцією проф. Ф.Ф. Бутинця. - 4-те вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП “Рута”, 2006.

5.      Бутинець Ф.Ф., Войналович О.П., Томашевська І.Л., Організація бухгалтерського обліку: Підручник для студентів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. / За редакцією д.е.н., проф.., Залуженого діяча науки і техніки України Ф.Ф. Бутинця. - 4-е вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП «Рута», 2006. - 528 с.

6.     Бухгалтерський облік. Бородіна В.В. М.: «Книжковий мир» - 2001р., 208 стор.

7.     Глушаченко А.І. Облікова політика як елемент підвищення ефективності управлінського обліку // Облік і фінанси АПК. - 2006. - № 12. - с. 89-91.

8.      Гондзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці: Підручник. 4-е вид./За ред. М.П. Гандзюка. - К.: Каравела, 2008. - 384с.

.        Горобчук Т.Т. Мікроекономіка. Навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 272 с.

.        Грещак М.Г. та ін. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навч. посібник / М.Г. Грещак, О.М. Гребешкова, О.С. Коцюба; за ред.. М.Г. Грещака. - К.: КНЕУ, 2001. - 228 с.

11.   Джога Р.Т. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Навч. Посібник.- К.: КНЕУ, 2001.- 250с.

12.    Донцова Л.В. Никифорова Н.А. Аналіз бухгалтерської звітності. М.:ДИС, 2006.

.        Економічний аналіз господарської діяльності/ Іваненко В.І., Болюх М.А., К.: ЗАТ «НІЧЛАВА», 2001.- 204 с.

.        Єфімова О.В. Фінансовий аналіз. - М,: Бухгалтерський облік, 2006.

.        Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993р. (зі змінами та доповненнями).

16.   Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996 - XIV // Правова бібліотека «Інфодиск».

17.    Закон України «Про охорону праці» № 229-IV (229-15) від 21.11.2002, ВВР, 2003, № 2 // Правова бібліотека «Інфодиск».

.        Звітність підприємств. Навчальний посібник / За ред. професора Вериги Ю.А. - Київ: Центр навчальної літератури. 2005. - 656 с.

.        Іванюта П.В., Лугівська О.П. Управління ресурсами і витратами: Навч. посіб. - За ред. д.е.н., проф. Іванюти С.М. - К.: Центр навчальної літератури, 2009. - 320 с.

.        Івахненков С.В. Класифікація програмного забезпечення бухгалтерського обліку і контролю. // Бухгалтерський облік і аудит. - 2006. - №7.

.        Інструкція про застосування Плану рахунків Бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291 // Правова бібліотека «Інфодиск».

22.   Ковальов В.В. «Фінансовий аналіз: Керування капіталом. Вибір інвестицій. Аналіз звітності.» - М.: Фінанси й статистика, 2003р. - 432с.

23.   Конституція України (із змінами) К.: Велес, 2007. - 48 с.

24.   Крейнина М.Н. «Фінансовий стан підприємства. Методи оцінки».- М. .: ИКЦ «Дис», 2003 г-г- 224з..

25.   Лень В.С. Управлінський облік. К.: «Знання-Прес», 2003. - 285 с.

26.    Лишиленко О.В. Бухгалтерський управлінський облік. Навч. посібник. - К.: Видавництво “Центр навчальної літератури”, 2006. - 254 с.

.        Лучко М.Р., Бенько І.Д. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах: Навчальний посібник. - К.: Знання, 2006. - 311 с.

.        Маренич Т. Методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції // Бухгалтерський облік і аудит. Науково-практичний-журнал. - 2009. - № 12. - с. 19-25.

.        Міцкевич А. Управление затратами и прибылью. -М.: ОЛМА-ПРЕСС Инвест: Институтэкономыческихстратегий, 2003,-192с

.        Мних Є.В., Ференц І.Д. Економічний аналіз: Навч. посібник. - Львів: Армія України, 2000. - 144 с.

.        Наказ міністерства аграрної політики України від 18 травня 2002 р. № 132 (зі змінами і доповненнями, внесеними наказом МАП України від 6 грудня 2001 р. № 355) «Про затвердження Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств» // Правова бібліотека «Інфодиск».

.        Нашкерська Г.В. Фінансовий облік: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2005. - 503с.

33.   Облік і аудит у банках: Підручник/ А.М.Герасимович, Л.М.Кіндрацька, Т.В.Кривов’яз та ін.; За заг.ред.проф. А.М.Герасимовича. Вид. 2-ге, безмін. - К.: КНЕУ, 2006.- 536с.

34.    Огійчук М.Ф. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах: підруч. / М.Ф. Огійчук, В.Я. Плаксієнко, Л.Г. Панченко та ін.; за ред. М. Ф. Огійчука. - 4-те вид., перероб. і допов. - К.: Алерта, 2007. - 979

.        Основи обліку в бюджетних установах: Навчальний посібник.- Київ: Центр навчальної літератури, 2005.- 288с.

36.   Основи охорони праці: Підручник. 2-ге видання, доповнене та перероблене./ К.Н. Ткачук, М.О. Халімовський, В.В, Зацарний, Л.О. Мітюк. За ред.. К.Н. Ткачука і М.О. Халімовського. -К.: Основа, 2006. - 448 с.

37.    План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. Інструкція по застосуванню. - К.: КНТ, 2009. - 136 с.

.        Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001.

39.   Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. Москва, 2001. - 368 с.

40.   Сльозко Т.М. Організація обліку: Навч. посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 224 с.

41.    Сук Л.К., Сук П.Л. Організація бухгалтерського обліку: Підручник. - К.: Каравела; Піча Ю.В., 2009. - 624 с.

.        Сук П. Організація обліку витрат // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2010. - № 22. - с. 29-41.

.        Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для студ. вищ. навч. зал. екон. спец. - 5-те вид., допов. й переробл. - К.: А.С.К., 2000. - 784 с.

.        Ткаченко Н.М., Квачан В.В. Автоматизація бухгалтерського та податкового обліку. // Облік і фінанси АПК. - 2006. - №4.

.        Турило А.М., Кравчук Ю.Б., Турило А.А. Управління витратами підприємства: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 120

46.   Фінансовий аналіз і планування господарюючого об'єкта. Балабанів И.Т., М.: «Фінанси й статистика» - 2001р., 208 стор.

47.    Фінансовий облік. Є.Ю. Шара, О.О. Бідюк. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 407с.

48.   Хомин П.Я. Формування звітності в підсистемах управлінського, фінансового й податкового обліку: Монографія: - Тернопіль: Економічна думка. 2004.

49.   Цаль-Цалко Ю.С, Денисюк О.Г., мороз Ю.Ю. Стан і розвиток економічного потенціалу аграрного та промислового секторів національного господарства України: Монографія.- Житомир: ЖОО ГО « Спілка економістів України», 2009.- 218с.

50.   Цаль-Цалко Ю.С. Витрати підприємства: Навч. посібник. - Житомир: ЖІТІ, 2002. - 647 с.

51.   Цаль-Цалко Ю.С. Статистичний аналіз фінансової звітності: теорія, практика та інтерпретація. - Монографія. - Житомир: Житомирський державний технологічний університет, 2004. - 506с.

52.    Цаль-Цалко Ю.С. Фінансовий аналіз. Підручник. - Вид. 2-ге, доповнене. Житомир: ЖООГО “Спілка економістів України”, 2009. - 516с.

53.   Шкарабан С. И. Основи оперативного економічного аналізу.-левів: «Вища школа», 1988. - 136 с.