Особливості представлення звітності фермерських господарств. Спеціальна система оподаткування для фермерських господарств

Особливості представлення звітності фермерських господарств. Спеціальна система оподаткування для фермерських господарств

Міністерство освіти і науки

Кіровоградський національно технічний університет

Факультет обліку та фінансів

Індивідуальне завдання

з дисципліни : організація обліку фермерських господарств

“Особливості представлення звітності фермерських господарств. Спеціальна система оподаткування для фермерських господарств”

Виконала

Студентка групи ОА13-СК

Дмитрович А.М.

Перевірила - Крячко В.Г.

м. Кіровоград

План

1. Методика складання звітності в сільському господарстві

. Особливості складання звітності у сільськогосподарських підприємствах

3. Взаємовідносини фермерського господарства з фінансовою системою

4. Оподаткування фермерських господарств та податковий облік

Список використаної літератури

.       
Методика складання звітності в сільському господарстві

звітність в сільський фермерський податковий

Звітність як елемент методу бухгалтерського обліку - це завершальний етап фінансового, податкового, виробничого обліку. Вона призначена для використання держави, власників, інвесторів, є ефективним джерелом різноманітної інформації для прийняття рішень як в середині підприємства(організації ), так і зовні. З прийняттям Закону України «Про фермерське господарство» передбачене обов’язкове складання спрощеної фінансової звітності. Але недосконалість звітності не дає змогу застосовувати показники ефективності виробництва.

Сільське господарство - окрема галузь промислової діяльності, яка займає одну із головних галузей в економіці більшості держав світу. Як і в кожної галузі економіки, в сільському господарстві також складається підсумовуюча звітність. А чим вона відрізняється від комерційних та бюджетних установ я хочу розглянути в цій статі. З початку я хотіла би розглянути форми ведення бухгалтерського обліку. На сучасному етапі розвитку можна виділити три форми: проста, спрощена, загальна. (табл.1)

Таблиця 1. Види обліку для фермерських господарств

Найбільшого поширення у фермерських господарствах набули проста та спрощена форми бухгалтерського обліку. Але в сучасних умовах для ефективної організації обліку у фермерських господарствах доцільне використання спрощеного плану рахунків. У цьому випадку з’являється можливість незалежної систематизації інформації, визначення фінансового результату різними способами з деталізацією співставленням сальдо активних і пасивних рахунків, порівняння величини витрат.

Отже, потрібно приділяти значну увагу ефективній організації облікового процесу фермерства, який має багато суттєвих особливостей. Обліковий процес фермерських господарств на практиці не має чіткої організації. Згідно з Законом України «Про фермерське господарство» підприємства з даною формою господарювання повинні обов`язково використовувати бухгалтерський облік та складати спрощену фінансову звітність.

На сучасному етапі тема сільського господарства є дуже проблемною, тому що на Україні є всі умови для розвитку цього сектору економіки. На мою думку, розділення на три основні форми бухгалтерського обліку в фермерських господарствах є дуже зручним як для користувачів звітності, як і для тих хто її складає.

2.     
Особливості складання звітності у сільськогосподарських підприємствах

На підставі Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 986-XIV та Порядку подання фінансової звітності, затвердженого Постановою КМ України від 28.02.2000 № 419, річну фінансову звітність підприємства (крім зведеної та консолідованої) подають органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також згідно із законодавством - іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики, щодо використання бюджетних асигнувань, одержаних із державного бюджету, - органам Державного казначейства, а щодо використання асигнувань, одержаних з місцевих бюджетів, - фінансовим відділам місцевих органів виконавчої влади не пізніше 20 лютого наступного за звітним року.

Конкретні терміни подання фінансової звітності для державних сільгосппідприємств у межах зазначеного вище терміну встановлює Міністерство аграрної політики України. Фінансову річну звітність подають до Мінагрополітики у такому складі:

• баланс (форма № 1);

• звіт про фінансові результати (форма № 2);

• звіт про рух грошових коштів (форма № 3);

• звіт про власний капітал (форма № 4);

• примітки до фінансової звітності (форма № 5). Також передбачено і статистичну звітність, а саме:

• форму № 50-с-г. "Основні показники роботи сільгосппідприємств за рік", затверджену наказом Держкомстату

України від 01.07.02 № 254;

• звіт про фінансові результати та дебіторську і кредиторську заборгованість (форма № 1-Б).

Заповнюючи форми № 1-5, керуються положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, затвердженими наказами Міністерства фінансів України та Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затвердженими наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.01 №132.

Щоб забезпечити достовірність показників фінансових звітів, перед їх складанням усі підприємства зобов'язані провести інвентаризацію активів і зобов'язань - перевірити і документально підтвердити їх наявність, стан та оцінку.

Виконують це згідно з Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 № 69. Інвентаризують усі активи та зобов'язання підприємства (у тому числі й ті, що йому не належать і обліковуються на позабалансових рахунках), крім майна, цінностей, коштів і зобов'язань, інвентаризацію яких проводили після 1 жовтня звітного року.

Особливості інвентаризації грошових коштів у касі підприємства викладено в Положенні про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженому постановою Правління НБУ від 19.02.01 № 72.

За погодженням з Державним комітетом статистики України у формах фінансової звітності та формі № 50-с-г., а також у зведених звітах вартісні показники вказують у тисячах гривень з одним десятковим знаком, натуральні - в центнерах, людино-години - в тисячах.

Форма № 1 "Баланс підприємства". Показники на початок звітного періоду переносять із річного звіту за минулий рік (графа 4).

Основні засоби, прийняті у фінансову оренду, обліковують на Балансі орендаря, а в операційну - на позабалансових рахунках.

У статті "Довгострокові фінансові інвестиції" відображають активи, які підприємство утримує для збільшення прибутку за рахунок відсотків, дивідендів тощо, зростання вартості капіталу або отримання інших вигід (акції переробних і сервісних підприємств АПК, пайові внески до статутних капіталів кооперативів тощо). Якщо інвестор суттєво впливає на такі підприємства (володіє 20-50 % акцій), то такі вкладення обліковують та оцінюють за методом участі в капіталі.

У статті "Довгострокова дебіторська заборгованість" показують заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу (проміжку часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг) та буде погашена після дванадцяти місяців з дати Балансу.

У статті "Відстрочені податкові активи" фіксують суму податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки.

До статті "Виробничі запаси" потрапляє вартість активів, облік яких ведуть на рахунках 20 "Виробничі запаси" і 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети".

У статті "Товари" показують вартість товарів, придбаних для наступного продажу, без торгових націнок.

У статтях "Дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків" і "Поточні зобов'язання з внутрішніх розрахунків" учасники спільної діяльності без створення юридичної особи відображають дебіторську або кредиторську заборгованість у рамках спільної діяльності.

Дебетовий залишок на рахунку 48 "Цільове фінансування і цільові надходження" входить до статті "Інша поточна дебіторська заборгованість".

У статті "Статутний капітал" відображають загальну суму внесків власників (учасників) до капіталу підприємства. Нагадуємо, що рахунки обліку статутного капіталу та джерел фінансування не кореспондують при нарахуванні амортизації, операціях з основними засобами та капітальними інвестиціями. Статті "Пайовий капітал", "Неоплачений капітал" і "Вилучений капітал" заповнюють тільки недержавні підприємства.

Показники рядків 012, 032, 162, 350, 360, 370 (при збитках) Балансу наводять в дужках як такі, що вираховують.

У статті "Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)" підприємство показує суму нерозподіленого прибутку або в дужках - суму непокритих збитків.

Одержані кошти цільового фінансування на витрати некапітального характеру визнають доходом у період їх здійснення. Плату за користування дитячими дошкільними закладами у складі цільового фінансування не відображають, а включають до інших операційних доходів підприємства.

Кошти цільового фінансування, використані на капітальні інвестиції, списують у дебеті рахунка 48 в кредит рахунка 69 "Доходи майбутніх періодів". При введенні в експлуатацію необоротних активів і нарахуванні амортизації на її суму визнають дохід звітного періоду і зменшують на неї доходи майбутніх періодів.

Форма № 2 "Звіт про фінансові результати". Звіт заповнюють відповідно до вимог, викладених у П(С)БО 3. Графа 4 "За попередній період" переносять із річного звіту за попередній рік (графа 3).

Дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відображають у рядку 010 за принципом відвантаження незалежно від термінів одержання грошових коштів (чи їх еквівалентів) від покупців (замовників) і без вирахування із доходів сум наданих знижок, повернення проданих товарів і непрямих податків (ПДВ, акцизний збір тощо).

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) визначають за П(С)БО 1 "Витрати", а реалізованих товарно-матеріальних цінностей - за П(С)БО 9 "Запаси". Суми фіксованого сільськогосподарського податку на підставі Методичних рекомендацій протягом року належать до загальновиробничих витрат, а в кінці року розподіляють на собівартість продукції пропорційно площі зайнятих сільськогосподарських угідь. До собівартості не включають адміністративні витрати, а також витрати на збут, відображені в окремих рядках Звіту про фінансові результати.

До статті "Інші операційні доходи" потрапляють доходи від реалізації виробничих запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, від операційної оренди, операційних курсових різниць, реалізації іноземної валюти, списання кредиторської заборгованості, суми отриманих асигнувань і субсидій, штрафів, пені, недоїмок та ін.

У статті "Інші операційні витрати" відображають собівартість реалізованих виробничих запасів, іноземної валюти, втрати від знецінення запасів, виявлені недостачі і втрати від псування цінностей, визнані штрафи, пені, неустойки, витрати на утримання об'єктів соціально-культурної сфери, відрахування на створення резерву сумнівних боргів і суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості, витрати за рахунок коштів цільового фінансування в межах, що відповідають його умовам.

У статті "Дохід від участі в капіталі" показують дохід від інвестиційної діяльності в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведуть за методом участі в капіталі.

У статті "Інші фінансові доходи" показують дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковують за методом участі в капіталі).

До статті "Інші доходи" записують дохід від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, неопе-раційних курсових різниць, безоплатно отриманих активів, списання кредиторської заборгованості, яка не виникла під час операційного циклу, після закінчення терміну позовної давності.

У статті "Фінансові витрати" відображають витрати на сплату процентів та інші, пов'язані із залученням позикового капіталу.

У статті "Інші витрати" наводять собівартість реалізованих фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; витрати від неопераційних курсових різниць, уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій, витрати на ліквідацію необоротних активів, залишкову вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів та інші витрати звичайної діяльності.

У статті "Податок на прибуток від звичайної діяльності" вказують суму податку на прибуток, нараховану відповідно до П(С)БО 1 "Податок на прибуток".

У статтях "Надзвичайні доходи" і "Надзвичайні вигоди" відображають відповідно: невідшкодовані втрати від надзвичайних

подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій, включаючи витрати на запобігання виникненню таких втрат), доходи і витрати від інших подій і операцій, які відповідають визначенню надзвичайних подій, за вирахуванням витрат, які становлять собівартість продукції (робіт, послуг), що вироблена і спожита самим підприємством. Собівартість реалізованих товарів, запасів, іноземної валюти у цьому розділі не наводиться.

"Елементи операційних витрат"

Тут наводять елементи операційних витрат (на виробництво і збут, управління та інші операційні витрати), понесених підприємством у процесі господарської діяльності протягом звітного періоду, за вирахуванням витрат, які становлять собівартість продукції (робіт, послуг), що вироблена і спожита самим підприємством.

У статті "Матеріальні затрати" записують вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва) сировини і основних матеріалів, палива, енергії, будівельних матеріалів і запасних частин, тари, допоміжних та інших матеріалів. Вартість поворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, до елементу операційних витрат не включаються.

У статті "Витрати на оплату праці" показують витрати на виплату заробітної плати, премій і заохочень відповідно до прийнятої на підприємстві системи оплати праці і стимулювання, матеріальна допомога, компенсаційні витрати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

У статті "Відрахування на соціальні заходи" наводять відрахування на пенсійне і соціальне страхування (у тому числі страхування на випадок безробіття) та інші соціальні заходи, відрахування на індивідуальне страхування персоналу.

До статті "Амортизація" потрапляє амортизація основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів, нарахована згідно з правилами бухгалтерського обліку.

До статті "Інші операційні витрати" включають роботи і послуги сторонніх організацій, суми податків і зборів (обов'язкових платежів), крім податків на прибуток, втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, списання та уцінки активів, суми фіксованих санкцій, а також витрати на відрядження, на послуги зв'язку, плату за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Зверніть увагу: сума всіх витрат операційної діяльності в розділі 1 форми № 2 може відрізнятися від суми витрат за елементами операційних витрат з розділу II (зокрема, на зміну залишків незавершеного виробництва, готової продукції та напівфабрикатів власного виробництва).

Форма № 3 "Звіт про рух грошових коштів". Його зміст і загальні вимоги до розкриття статей визначає П(С)БО 4. Еквівалентами грошових коштів виступають казначейські векселі, депозитні сертифікати та інші короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції.

Не грошові операції (отримання активів шляхом фінансової оренди, бартерні операції, придбання активів шляхом емісії акцій тощо) та дані про внутрішні зміни у складі грошових коштів та їх еквівалентів (наприклад, надходження коштів з банку до каси підприємства) у Звіті про рух грошових коштів не розкривають.

Форма № 4 "Звіт про власний капітал". У ньому відображають зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Власний капітал - це частка в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. Порядок складання звіту регулює П(С)БО 5 "Звіт про власний капітал".

У статтях "Залишок на початок року" та "Залишок на кінець року" відображають суми власного капіталу, наведені в Балансі підприємства, на початок і кінець звітного періоду відповідно.

У графі "Статутний капітал" указують зафіксовану в установчих документах загальну вартість внесків власників (учасників) до капіталу підприємства. Збільшують або зменшують статутний капітал виключно за рішенням власників (учасників) підприємства. Переоцінки активів або дооцінки чи уцінки основних засобів, незавершеного будівництва і нематеріальних активів через статутний капітал не проводять.

У графі "Резервний капітал" наводять суму резервів, створених за рахунок нерозподіленого прибутку відповідно до чинного законодавства або установчих документів підприємства.

У статтях "Зміна облікової політики", "Виправлення помилок", "Інші зміни" показують суми коригувань, передбачених

П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах". Виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх роках, здійснюють шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на податок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (попереднього збитку). За цим стандартом змінами в обліковій політиці вважають зміни, що виникли внаслідок зміни статутних вимог (підприємство приватизувалося, змінило організаційно-правову форму тощо), вимог органу, який затверджує положення бухгалтерського обліку, або якщо такі зміни забезпечують достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Необхідність у користуванні у зв'язку з іншими змінами може виникнути, наприклад, через події, які відбудуться після дати балансу (їх перелік міститься у додатку до П(С)БО 6).

Форма № 5 "Примітки до річної фінансової звітності". Сюди потрапляють показники і пояснення, що забезпечують деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, та інша інформація, розкриття якої передбачене відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Розкривають таку інформацію у вигляді, обраному бухгалтером письмово (таблицею, графіком тощо).

Різниця між сумою дебіторської заборгованості за Балансом, відображеною у рядках 161 і 210 (графа 4), та сумою заборгованості, відображеною у рядках 940 і 950 граф 4-6 Приміток, показує наявність заборгованості, яка не погашена більше року.

При заповненні розділу "Недостачі і втрати від псування цінностей" необхідно керуватись П(С)БО 9 "Запаси" та інструктивними матеріалами із застосування позабалансового рахунка 07 "Списані активи".

Форма №50-с-г. "Основні економічні показники роботи сільгосппідприємств за рік". При її складанні особливу увагу звертають на таке. У І розділі форми № 50-с.г. відображають виробництво та реалізацію тільки власної сільгосппродукції. Куплену продукцію у формі не відображають.

У графах 4-6 не показують продукцію, направлену на переробку як на власні переробні підприємства, так і на давальницьких умовах, тому що її не можна вважати реалізованою. Сюди записують продукцію, продану заводам для її переробки, продукцію,

що залишається у власності заводу в рахунок оплати послуг із переробки, та реалізовану власну сільгосппродукцію, перероблену на власних виробничих потужностях. Продукцію, придбану в інших підприємств, у формі № 50-с-г. не відображають, адже після переробки готова продукція, куплена у підприємства-переробника, вже не є власною.

Реалізовану власну продукцію, перероблену на власних виробничих потужностях, показують за кодами 0220-0250 форми № 50-с-г.

У графі 2 "Собівартість основної продукції" платники фіксованого сільгоспподатку зазначають його суми (окремо за кожним кодом або видом продукції).

Суму нарахованого (сплаченого) фіксованого сільськогосподарського податку протягом року відносять до загальновиробничих витрат (рахунок 91).

У кінці звітного періоду (року) цю суму розподіляють між об'єктами обліку витрат рослинництва пропорційно до площі угідь, зайнятих відповідними культурами.

Якщо з однієї й тієї ж площі зібрано два врожаї, то на кожну культуру відносять половину нарахованої суми податку.

Платники фіксованого сільськогосподарського податку не повинні заповнювати код 0285 "Відрахування на соціальні заходи" у розділі II форми № 50-с-г. Суми цього податку такі платники показують за кодом 0345 "Інші витрати (включаючи плату за оренду)".

Варто також зазначити, що за кодом 0345 у формі № 50-с-г. орендарі повинні відображати орендну плату за земельні частки (паї) і майнові паї та витрати, пов'язані з підтриманням орендованих земельних і майнових паїв у належному технічному стані, включаючи витрати на проведення поточних і капітальних ремонтів. А за кодами 0350 і 0351 треба окремо виділяти суми орендної плати відповідно за земельні частки (паї) та майнові паї.

Суми отриманих сільськогосподарськими товаровиробниками дотацій не включають до складу виробничої собівартості основної і реалізованої продукції (графи 2, 5) та доходу (виручки) від реалізації (графа 6). їх показують у формі № 50-с-г. за кодом 0366 "Інші операційні доходи". До того ж у графі 5 показують собівартість реалізованої продукції без акцизного збору, а у графі 6 - дохід (виручку) від реалізації продукції разом з акцизним збором. Таким чином, для обчислення валового прибутку (збитку) (код 0360 мінус код 0365) від результату від реалізації продукції (робіт, послуг) (код 0270, графи 6 мінус графа 5) необхідно відняти суму акцизного збору (код 0221).

Показники розділу III форми № 50-с.-г. треба обов’язково ув’язати з відповідними показниками форми № 2 “Звіт про фінансові результати” (табл. 6.28).

Звітність фермерських (селянських) господарств.

Як юридична особа фермерське господарство згідно з чинним законодавством зобов'язане здійснювати розрахунки з бюджетом та складати фінансову і статистичну звітність.

Фермерське господарство за характером своєї виробничої діяльності й структурним складом прирівнюється до суб'єктів малого підприємництва, для яких встановлено скорочену за показниками фінансову звітність у складі Балансу (ф. № 1-м) і Звіту про фінансові результати (ф. № 2-м) та річну форму статистичного спостереження ф. № 2 (ферм) "Основні показники господарської та фінансової діяльності селянського (фермерського) господарства".

У формі № 1-м "Баланс" у складі статей "Виробничі запаси" (код 100) включають "валову заборгованість замовників за будівельними контрактами", тобто понесені витрати за незакінченими будівельними контрактами.

У складі статті "Інші оборотні активи" (код 250) наводять, зокрема, вартість грошових документів і сальдо субрахунка "Податкові зобов'язання" рахунка 64 "Розрахунки за податками й платежами". Відповідно, сальдо субрахунка "Податковий кредит" рахунка 64 "Розрахунки за податками й платежами" і суму валової заборгованості замовникам за будівельними контрактами відносять до статті "Інші поточні зобов'язання" (код 610).

У формі № 2-м "Звіт про фінансові результати" показують доходи, одержані фермерським господарством за звітний період, і витрати, понесені господарством за цей же період, а також податки, які фермерське господарство нараховує до сплати за результатами діяльності за звітний період. Завдяки внесеним наказом № 989 змінам у цій формі звітності у статті "Інші операційні витрати" (код 090) ф. № 2-м наводять: собівартість реалізованих оборотних активів (крім готової продукції, товарів і фінансових інвестицій), відрахування на створення резерву сумнівних боргів і суму списаних безнадійних боргів, втрати від знецінення виробничих запасів, втрати від операційних курсових різниць, визнані економічні санкції, відрахування для забезпечення відшкодування наступних операційних витрат, інші витрати, пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Для відображення витрат за нарахованими до сплати сумами єдиного податку, спеціального торгового патенту або сум фіксованого сільськогосподарського податку у ф. № 2-м ввели новий рядок 131, де записують конкретну назву податку на суму, належну до сплати.

У статті "Інші звичайні витрати" показують: витрати на сплату відсотків та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу; втрати від участі в капіталі; собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Особливістю статистичного обліку в сільському господарстві є те, що його ведуть за функціональною ознакою, тобто облік охоплює всіх сільськогосподарських товаровиробників незалежно від їх основного виду діяльності, а також за територіальним принципом, тобто за місцем знаходження сільськогосподарських ресурсів (землі, поголів'я), а не за місцем реєстрації господарств.

Основною річною формою статистичної звітності господарської діяльності фермерських господарств є ф. № 2 (ферм) "Основні показники господарської та фінансової діяльності селянського (фермерського) господарства". її затверджено наказом Держкомстату України від 01.07.02 № 254.

У розділі І "Чисельність працівників" показують загальну чисельність працюючих у господарстві. Членами господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі або наймані працівники, які працюють за трудовою угодою.

У розділ II "Використання землі" вносять всю земельну площу в гектарах з точністю до сотих, а також земельні ділянки, орендовані для виробничих цілей. Сільськогосподарські угіддя показують за видами: рілля, перелоги, сади, ягідники, виноградники (крім посадок захисних насаджень), сінокоси, вигони на пасовища. Окремим рядком виділяють площу землі, взяту в оренду за земельні сертифікати і земельні частки (паї) (здану в оренду землю не показують).

У розділах III і IV показують фінансові результати та витрати на виробництво продукції відповідно до чинних вимог П(С)БО 1

"Дохід", П(С)БО 9 "Запаси", П(С)БО 1 "Витрати" та ін. Основні показники статистичної звітності повинні узгоджуватися і відповідати показникам фінансової звітності за ф. № 1-м та ф. № 2-м.

Важливим розділом у ф. № 2 (ферм) є розділ V "Реалізація сільськогосподарської продукції власного виробництва". Фермерське господарство використовує її показники для визначення можливості переходу на сплату фіксованого сільськогосподарського податку.

У цьому розділі відображають операції з реалізації продукції власного виробництва, які обліковують на рахунку 70 "Доходи від реалізації" без урахування сум податку на додану вартість. Тут показують також продукцію (в натурі), продану протягом звітного року торговельним підприємствам, а також заготівельним і переробним організаціям у рахунок погашення заборгованості зафіксованим сільськогосподарським податком.

Давальницька сировина не входить до обсягів реалізованої продукції. З продукції рослинництва у загальні обсяги реалізації зернових не включають дані, а обсяги, що передані хлібоприймальним підприємствам на відповідальне безкоштовне зберігання. З продукції тваринництва худобу та птицю показують в живій вазі з приростом, але без урахування ваги племінної худоби та птиці, а також худоби, реалізованої для переробки біофабрикам та біокомбінатам.

Кількість органічних добрив (гною, різних компостів, пташиного посліду та ін.) показують у кількості, що була внесена під урожай поточного року під пари і зяб у розділі VI ф. № 2 (ферм).

Сільськогосподарську техніку, яка є власністю господаря (розділ VII), записують у загальній кількості на звітну дату (працюючу і непрацюючу) в розрізі видів, марок і потужностей. Сумарну потужність електродвигунів та електроустановок, що обслуговують виробничий процес, перераховують у кінські сили множенням потужності в кіловатах на коефіцієнт 1,36.

Потужність легкових автомобілів, автобусів та інших автомобілів невиробничого призначення не включають до розрахунку.

До фактичних витрат на придбання сільськогосподарської техніки включають вартість техніки і обладнання, взятого у фінансовий лізинг.

Також обов'язково у звітності (розділ IX) показують вартість та суму Знос (амортизація) у нематеріальних активів, якщо вони є в господарстві.

Показники фінансової і статичної звітності наводять у тисячах гривень з одним десятковим знаком.

Терміни подання фінансової звітності визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419: річна- не пізніше 20 лютого наступного за звітним року. Статистичну звітність також слід скласти і подати до 20 лютого.

Вони можуть бути як на звичайній системі оподаткування, так і на спрощеній. Перелік податків та платежів при звичайній системі визначається відповідно до організаційно-правового статусу суб'єкта підприємницької діяльності та напрямку господарської діяльності.

Практика свідчить, що фермерським господарствам вигідно бути на спрощеній (альтернативній) системі оподаткування. Адже воно отримує цілий ряд переваг: менший перелік податків, спрощується облік і розрахунки з бюджетом. Основними податками для фермерських господарств є : фіксований сільськогосподарський податок, податок на додану вартість, податок з доходів фізичних осіб, внески до фондів соціального та пенсійного призначення, плати за землю, збір за забруднення навколишнього середовища та інше. Фермерське господарство зобов'язане проводити відповідно до податкових періодів розрахунок по кожному податку, готувати декларації та розрахунки, сплачувати за відповідними реквізитами. При спрощеній формі обліку такі господарські операції накопичуються відповідно до звітного періоду.

Для обліку таких розрахунків у «Журналі реєстрації господарських операцій» передбачено графи «Розрахунки з бюджетом». У графі 7 - належить «Розрахунки з бюджетом» зазначають суми податків та інших платежів до бюджету, які мають бути перераховані, включаючи податки з працівників підприємства та за фінансовими санкціями, які утримуються в дохід бюджету, а в графі 6 показують сплату чи суми, які належать відшкодуванню із бюджету, зокрема податку на додану вартість (ПДВ) під час придбання товарно-матеріальних цінностей тощо.(додаток Г).

Частина податків чи обов'язкових платежів (плата за землю, податок з власників транспортних засобів, збір за забруднення навколишнього природного середовища, плата за використання прісних водних ресурсів тощо) відносять на витрати господарства і відображують у графі 4 «Витрати» та в графі 7 - належить «Розрахунки з бюджетом».

Нараховані платежі господарства до бюджету за рахунок доходу (податок на прибуток) відображують у графі 20 «Витрати за рахунок доходу» та графі 7 - належить «Розрахунки з бюджетом». Сплачені суми записують відповідно у графі 6 - перераховано «Розрахунки з бюджетом» та графі 11 - вибуло «Поточний рахунок».

Фермерські господарства, як правило, є платниками податку на додану вартість. Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року (зі змінами і доповненнями) визначено, що база обкладання податком на додану вартість операцій з поставок товарів (робіт, послуг) визначається, виходячи з їхньої договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами).

До складу договірної (контрактної) вартості таких операцій включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Тобто податок на додану вартість при реалізації товарів (робіт, послуг) за договірними цінами визначається, виходячи із обсягів фактичної реалізації таких товарів (робіт, послуг).

Але існує кілька винятків із загального порядку нарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість. А саме:

·        операції з пов'язаними особами;

·        безоплатна передача товарів (робіт, послуг);

·        натуральні виплати у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником;

·        передача товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати які не належать до валових витрат виробництва (обігу).

Для перелічених операцій база для нарахування податку на додану вартість визначається, виходячи із фактичної ціни, але не нижчої за звичайні ціни.

З 30 вересня 1998 року, дати набуття чинності Указу Президента України від 23.07.1998 р. № 817/98 «Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності», звичайні ціни на товари (роботи, послуги) встановлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України уповноваженим на це державним органом.

При здійсненні операцій в межах окремої області для визначення звичайних цін слід керуватись інформацією щодо цін в районах, що є у розпорядженні обласного управління статистики.

У разі відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі товари (роботи, послуги) звичайні ціни можуть бути встановлені, відповідно до Указу, органами виконавчої влади.

Отже, визначення питання про визнання бази для нарахування податку на додану вартість в кожному конкретному випадку залежить від умов договорів на реалізацію і категорій покупців, яким проводиться така реалізація.

При придбанні товарно-матеріальних цінностей чи одержанні послуг зі сторони вартість матеріалів (робіт, послуг) без ПДВ включають до «Витрат» господарства - графа 4 Журналу реєстрації господарських операцій, ПДВ, зазначений у документах постачальника, відображується у графі 6 - зараховано «Розрахунки з бюджетом», а загальну суму платежу постачальнику - у графі 9 - борг господарства «Розрахунки з організаціями та особами».

При реалізації власної продукції виручку (без ПДВ) записують у графі 5 «Доходи»; у графі 7 - належить «Розрахунки з бюджетом» ПДВ , який зазначений у документах на реалізацію, а загальну суму заборгованості покупця - у графі 8 - борг господарству «Розрахунки з організаціями та особами».

Різниця між графами 7 і 6 «Розрахунки з бюджетом», включаючи залишок на початок звітного періоду, показує суму ПДВ та інших платежів, які господарство має перерахувати до бюджету, а в протилежному випадку - одержати кошти з бюджету.

Фермерські господарства є також учасниками створення Пенсійного Фонду та Фонду Соціального страхування України: регулюється чинним законодавством.

Для обліку розрахунків по зборах на обов'язкове державне Пенсійне страхування, внески до Фонду обов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, до Фонду соціального страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Журналі реєстрації господарських операцій передбачені графи 8, 9 «Розрахунки з організаціями і особами». В графі 9 - борг господарства відображують нараховані зобов'язання по страхуванню, а в графі 8 - борг господарству, обліковують погашення заборгованості та витрачання грошових засобів страхування в господарстві у випадках, коли члени господарства і залучені працівники одержують допомогу з тимчасової непрацездатності, по вагітності і пологах, при народженні дитини. Ці суми відносять на зменшення заборгованості органам соціального страхування.

Відповідні суми відрахувань на соціальні заходи безпосередньо включаються у виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) і відносяться до «Витрат» графа 4 Журналу реєстрації господарських операцій та графа 9 - борг господарства «Розрахунки з організаціями і особами». Сплачені суми записують відповідно в графі 8 - борг господарства «Розрахунки з організаціями і особами» та графі 11 - вибуло «Поточний рахунок».

Контроль за станом розрахунків по податках та обов'язкових платежах здійснюється фермером шляхом порівняння сум нарахування та сплати за відповідними графами.

Для аналітичного обліку розрахунків з бюджетом чи розрахунків по страхуванню доцільно застосовувати Відомість обліку розрахунків, в якій зазначається стан та рух заборгованості по кожній організації в розрізі кожного виду податку та обов'язковим платежам.

Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок» визначено механізм справляння фіксованого сільськогосподарського податку, що оплачують сільськогосподарські товаровиробники, які займаються виробництвом, переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Визначення розміру фіксованого сільськогосподарського податку фермеру слід здійснювати в «Розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку»; на підставі його робиться запис до «Журналу реєстрації господарських операцій» з включенням цього податку до «Витрат» графа 4 та графа 7 - належить «Розрахунки з бюджетом».

Слід зазначити, що сільськогосподарські товаровиробники залишаються платниками тих податків і зборів, які не ввійшли в перелік податків і зборів, що замінюються фіксованим сільськогосподарським податком. Ці податки та збори визначені Законом України «Про систему оподаткування» зі змінами і доповненнями, в порядку і розмірах, встановлених законодавчими актами України. Отже, фіксований сільськогосподарський податок є основним для фермерського господарства.

4.      Оподаткування фермерських господарств та податковий облік

Фіксований сільськогосподарський податок

ФСП - податок, який не змінюється протягом року, його справляють з одиниці земельної площі (ст. 1 Закону про ФСП). ФСП платять замість:

·        податку на прибуток ;

·        земельного податку ;

·        комунального податку ;

·        збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок держбюджету;

·        плати за придбання торгового патенту;

·        збору за спеціальне водокористування.

Крім того, сплата ФСП дає змогу економити і на деяких інших податках:

·        вони не платять транспортного податку за колісні трактори та вантажівки (пп. "г" ст. 4 Закону про транспортний податок);

·        ставка пенсійного збору для платників ФСП дорівнює 60% від загальної ставки у 2008 р., тобто 19,92% (33,2%х60%) (абз. 7п. 1 ст. 4 Закону про пенсійний збір). Щоправда, така "знижка" не діятиме при виплаті винагород за договорами цивільно-правового характеру. Для них ставка пенсійного збору залишається 33,2%.

Решту податків та зборів платникам ФСП доводиться вносити у повному обсязі.

Платниками ФСП можуть бути (ст. 2 Закону про ФСП):

·        сільгосппідприємства різних організаційно-правових форм, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільгосппродукції;

·        рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які розводять, вирощують та виловлюють рибу у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

З цього випливає, що не зможуть стати платниками ФСП фізичні особи підприємці та особисті селянські господарства. Крім того, не можуть стати самостійними платниками ФСП філії юридичних осіб - тільки головне підприємство може сплачувати цей податок повністю за всі філії (лист Комітету ВР з питань фінансів і банківської діяльності "Щодо сплати філіями підприємств фіксованого сільськогосподарського податку" від 30.11.04 р. № 06-10/10-1296).

Статус сільськогосподарського (рибницького, риболовецького) підприємства, на думку податківців (лист ДПАУ "Про окремі питання взяття на податковий облік платника фіксованого сільськогосподарського податку" від 18.11.04 р. № 22521/7/15-3417, далі - лист № 22521), підтверджує довідка управління статистики, у якій сільськогосподарське (коди КВЕД 01.1 -01.4) або рибне (коди КВЕД 05.01-05.02) виробництво назване основним видом діяльності.

Нормативна картка № 1 Фіксований сільськогосподарський податок (ФСП)

Такі підприємства, щоб перейти на сплату ФСП, повинні відповідати двом умовам (нормативна картка №1 ) : 1. Для сплати ФСП потрібно, щоб сума, одержана від реалізації сільгосппродукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищувала 75% загальної суми валового доходу.

Сам Закон про ФСП не розшифровує терміна «сільгосппродукція». Зате його наведено у п. 2.15 Закону про сільськогосподарську підтримку [ 6 ]. За ним сільськогосподарською продукцією вважають товари, які підпадають під визначення 1 -24 груп УКТ ЗЕД ,

Тобто сільгосппродукція - це (див. Закон про митний тариф):

·        живі тварини;

·        м'ясо та харчові нутрощі (субпродукти);

·        риба і ракоподібні, молюски та інші водяні безхребетні;

·        молоко та молочні продукти; яйця птахів; натуральний мед;

·        інші продукти тваринного походження;

·        живі рослини та продукти квітництва;

·        овочі, рослини, корені та харчові коренеплоди;

·        кава, чай, мате (парагвайський чай) та прянощі;

·        зернові культури;

·        їстівні плоди та горіхи; цедра цитрусових або шкірки динь;

·        продукція борошномельно-круп'яної промисловості;солод; крохмаль-інулін; пшенична клейковина;

·        насіння і плоди олійних рослин; насіння інше, плоди і зерна; технічні або лікарські рослини; солома і корми;

·        камеді, смоли та інші рослинні соки та екстракти;

·        рослинні матеріали для виготовлення плетених виробів; інші продукти рослинного походження;

·        жири та олії тваринного або рослинного походження; продукти їх розщеплення; готові харчові ; жири; воски тваринного або рослинного походження;

·        готові харчові продукти з м'яса, риби або ракоподібних, молюсків або інших водяних безхребетних;

·        цукор і кондитерські вироби з нього;

·        какао та продукти з нього;

·        готові продукти із зерна зернових культур, борошна, крохмалю або молока; борошняні кондитерські вироби;

·        продукти переробки овочів, плодів, горіхів або інших частин рослин;

·        різні харчові продукти;

·        алкогольні і безалкогольні напої та оцет;

·        залишки і відходи харчової промисловості; готові корми для тварин;

·        тютюн та його промислові замінники.

Виняток із наведеного переліку - підакцизні товари. Вони сільгосппродукцією не будуть (п. 2.15 Закону про сільськогосподарську підтримку).

До доходу від реалізації сільгосппродукції власного виробництва включають (п. 4 Положення про ФСП) доходи від реалізації продукції:

·        рослинництва і тваринництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на правах власності або надані йому в користування, та продуктів її переробки на власних підприємствах;

·        рибницьких, рибальських та риболовецьких господарств, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) і продуктів її переробки на власних підприємствах;

·        що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

Новостворені фермерські господарства стати платниками ФСП не зможуть. Таким підприємствам доведеться пропрацювати до кінця року, в якому їх створено, і тільки по його завершенні їм вдасться оцінити частку сільськогосподарського доходу в загальних доходах.

Окремий порядок застосування "доходного правила" встановлено для підприємства, яке створюється шляхом злиття, приєднання, поділу (виділу), перетворення або виділу.

По-перше, норма щодо дотримання не менш як 75% загальної суми валового доходу від реалізації сільгосппродукції (супутніх послуг) протягом останнього податкового періоду поширюється на (ст. 2 Закону про ФСП):

·        усіх осіб солідарно, які зливаються або приєднуються;

·        кожну окрему особу, створену за допомогою поділу або виділу;

·        особу, створену шляхом перетворення.

По-друге, для таких підприємств до сільськогосподарського доходу включають ще й доходи, отримані протягом останнього податкового періоду від надання супутніх послуг за переліком, затвердженим Мінагрополітики за погодженням з Мінфіном і ДПА (п. 4 Положення про ФСП).

До супутніх послуг згідно з Переліком належать послуги:

Зі збирання врожаю, його брикетування, складування, пакування та підготовка продукції до збуту (сушіння, обрізування, сортування, очистка, розмелювання, дезінфекція, силосування, охолодження тощо), які сільськогосподарське підприємство-виробник надає покупцю такої продукції (з дати передачі права власності на таку продукцію до дати її фактичної передачі покупцю).

З догляду за худобою і птицею, які сільгосппідприємство-виробник надає її покупцю (з дати передачі права власності на таку продукцію до дати її фактичної передач покупцю).

Зі зберігання сільгосппродукції, які сільгосппідприємство-виробник надає її покупцю (з дати передачі права власності на таку продукцію до дати її фактичної передачі покупцю).

З відгодівлі та забою свійської худоби і птиці, які сільгосппідприємство-виробник надає її покупцю (з дати передачі права власності на таку продукцію до дати її фактичної передачі покупцю).

Стежити за часткою сільськогосподарських доходів протягом року не потрібно навіть якщо у будь-якому періоді питома вага сільгосппродукції становитиме менше 75%, ви продовжите сплачувати ФСП до грудня. Адже за п. 8 ст. 2 Закону про ФСП змінювати порядок сплати податків та зборів протягом року не можна. Податківці мають право зняти підприємство з податкової реєстрації як платника ФСП тільки удвох випадках (п. 3 ст. 2 Закону про ФСП):

·        якщо підприємство визнано банкрутом;

·        у разі ліквідації господарства.

Звичайно, не набравши за рік 75 % сільськогосподарських доходів, наступного року про ФСП годі й мріяти.

Другою умовою є наявність сільгоспугідь. Об'єктом обкладення ФСП - площа сільгоспугідь, переданих сільгосптоваровиробнику у власність або наданих йому у користування (ст. З Закону про ФСП), а для рибницьких, рибальських та риболовецьких господарств - площа земель водного фонду.

Якщо земля відсутня, то і податок сплатити неможливо. Тобто мати сільгоспугіддя обов'язково, коли прагнеш перейти на ФСП.

Які ж землі підійдуть для сплати податку? У сільгосппідприємств це може бути (ст. З Закону про ФСП):

·        рілля;

·        сіножаті;

·        пасовища;

·        багаторічні насадження.

У рибницьких, рибальських та риболовецьких господарств, які розводять, вирощують та виловлюють рибу у внутрішніх водоймах, - землі водного фонду.

Земля може належати підприємству на праві власності або бути у постійному користуванні або в оренді. Виняток - земельні ділянки, орендовані у платників ФСП: за п. 13 Положення про ФСП орендар не вправі включити їх до свого розрахунку. Тому для сплати названого податку необхідно, щоб крім угідь, орендованих у іншого платника ФСП, у підприємства були землі, які до розрахунку потраплять.

Закон про ФСП не встановлює мінімальної площі земель- дозволено мати навіть 1 га чи 0,1 га сільгоспугідь .

Зрозуміло, не переведуть на ФСП підприємства, які не виконали згаданих вище умов. Але також не зможуть стати його платниками господарства, які (ст. 2 Закону про ФСП):

Реалізують інвестиційні або інноваційні проекти:

·        у спеціальних (вільних) економічних зонах;

·        в умовах технологічних парків;

·        реалізують інноваційні проекти відповідно до Закону України "Про інноваційну діяльність" від 04.07.02 р. № 40-1У;

·        зареєстровані платниками єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва.

Останнє не означає, що єдинникам треба взагалі забути про перспективу стати платниками ФСП . Просто в рік, коли вони бажають це зробити, їм слід позбутися статусу єдинника. Тобто не пізніше ніж за 15 днів до закінчення IV кварталу (ст. 4 Указу про єдиний податок) необхідно подати до податкової заяву про відмову від сплати єдиного податку.

Аби стати платником ФСП (або підтвердити цей статус), сільгосппідприємство має обчислити суму податку і до 1 лютого поточного року подати (п. 5 Положення про ФСП):

·        загальний розрахунок ФСП на поточний рік щодо всієї площі земель, з якої справляють податок, до податкової за своїм місцезнаходженням;

·        звітний розрахунок ФСП окремо за кожною земельною ділянкою до податкової за місцем розташування такої ділянки;

·        витяг з державного земельного кадастру про склад сільгоспугідь та їх грошову оцінку до податкових за своїм місцезнаходженням та за місцем розташування земельних ділянок;

Розрахунок питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу. Остання редакція цього розрахунку затверджена наказом Мінагрополітики від 22.11.07 р. №818. Методичні рекомендації по його складанню наведені у листі Мінагрополітики від 26.11.07 р. № 37-27-2-7/18792 . Його подають до податкових за своїм місцезнаходженням та за місцем розташування землі.

Підприємство, що з'явилось протягом року в результаті злиття, приєднання або перетворення платників ФСП, аби залишитись на цьому податку, повинно подати заяви та розрахунок протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем його утворення, до податкової за своїм місцезнаходженням та за місцем розташування земель розрахунок ФСП за період від дати утворення до кінця поточного року (п. 10 Положення про ФСП).

Протягом 10 робочих днів після подання розрахунку ФСП податкова за місцезнаходженням платника має видати довідку про присвоєння або підтвердження статусу платника ФСП (п. 11 Положення про ФСП).

ФСП сплачують щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розмірі 1/3 суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми, у таких частинах (ст. 5 Закону про ФСП):

у І кварталі - 10%;

у II кварталі - 10%;

у III кварталі - 50%;

у IV кварталі - 30%.

До бюджету податок перераховують за місцем розташування земельної ділянки.

Платники фіксованого сільськогосподарського податку (визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених Законом України «Про фіксований сільсько-господарський податок», виходячи з площі земельних ділянок та її грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 року, відповідно до Методики грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (далі - Методика).

Розрахунок суми фіксованого сільськогосподарського податку здійснюється платниками податку за формулою:

Е податку = П ріл. х Г ріп. х С под. для ріл. + П сін. х Г сін. х х С под. для сіл. + П пас. х Г пас. х С под. для пас. + П б/нас. х (3.1) х Г б/нас. х Спод. для б/нас. + Пзем. в/фон. х Гріл. х х С под. для зем. в/фон.,

де: Е податку - загальна сума фіксованого сільськогосподарського податку;

П ріл. - площа ріллі;

П сін. - площа сіножатей;

П пас - площа пасовищ;

П б/нас. - площа багаторічних насаджень;

П зем. в/фон. - площа земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищ), що перебувають у власності платника-податку або надані йому у користування, утому числі на умовах оренди;

Г ріл. - грошова оцінка ріллі, проведена за станом на 01.07.95 і розрахована за Методикою;

Гсін. - грошова оцінка сіножатей, проведена за станом на 01.07.95 і розрахована за Методикою;

Гпас. - грошова оцінка пасовищ, проведена за станом на 01.07.95 і розрахована за Методикою;

Г б/нас. - грошова оцінка багаторічних насаджень, проведена за станом на 01.07,95 і розрахована за Методикою;

С под. для ріл. - ставка податку у відсотках до грошової оцінки 1 га ріллі;

С под. для сін. - ставка податку у відсотках до грошової оцінки 1 га сіножатей;

С под. для пас. - ставка податку у відсотках до грошової оцінки 1 га пасовищ;

С под. для б/нас. - ставка податку у відсотках до грошевої оцінки 1 га багаторічних насаджень;

С под. для зем. в/фон, -ставка податку у відсотках до грошової оцінки одиниці площі ріллі по областях та . Автономній Республіці Крим для земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах);

Податковий розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку може бути поданий до податкового органу за добровільним рішенням платника податку в електронній формі за умови дотримання вимог чинного законодавства, що регулює ці питання.

У податковому розрахунку ФСП заокруглення суми нарахованого фіксованого сільськогосподарського податку за базові податкові (звітні) місяці року, крім суми за останній базовий податковий (звітний) місяць року, здійснюється за загальними правилами заокруглення. Сума фіксованого сільськогосподарського податку за останній базовий податковий (звітний) місяць року визначається як різниця річної суми фіксованого сільськогосподарського податку і суми фіксованого сільськогосподарського податку за базові податкові (звітні) місяці року, крім останнього.

Приклад заповнення Податкового розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку наведено.

Розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку підписується керівником підприємства і головним бухгалтером {вказуються їх прізвища, ініціали, проставляється дата заповнення розрахунку), скріплюється печаткою підприємства.

Визначення критерію, відповідно до якого сума, одержана від реалізації продукції сільського та рибницького господарства власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, що перевищує 75% загальної суми валового доходу підприємства, є однією з вимог переходу на сплату ФСП відповідно до Закону України від 17.12.98 р. № 320-ХІУ «Про фіксований сільськогосподарський податок» (за текстом - Закон № 320-ХІ\/).

Такий критерій визначався юридичними особами відповідно до Методичних рекомендацій для визначення питомої ваги доходу від реалізації продукції сільського та рибного господарства власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік, затверджених наказом Мінагрополітики України від 12.01.2007 р. № 6. 5) Враховуючи те, що останнім часом істотно змінено організацію і ведення бухгалтерського обліку на сільськогосподарських підприємствах, а також запроваджено з 1 січня 2007 року Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи», затверджене наказом Мінфіну України від 18.11.2005 р. № 790, виникла потреба внести відповідні зміни до існуючого Розрахунку питомої ваги.

Так, наказом Мінагрополітики України від 22.11.2007 р. № 818 затверджено новий Розрахунок питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік (за текстом - Розрахунок). Відповідно наказ Мінагрополітики України від 12.01.2007 р. № 6 втратив чинність. Водночас розроблено нові Методичні рекомендації щодо складання Розрахунку (лист Мінагрополітики України від 26.11.2007 р. № 37-27-2-7/18792).

Нова форма Розрахунку відрізняється від попередньої тим, що у рядку 1 «Доходи, отримані від реалізації продукції рослинництва і тваринництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому у користування» зазначаються дані окремими рядками по рослинництву і тваринництву. При цьому у колонці 3 «Джерело інформації» відображаються дані аналітичних рахунків реалізації довгострокових біологічних активів (без ПДВ), а не форми № 50-СГ, як було раніше (табл.3.1).

Слід зазначити, що біологічний актив - це тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди. Біологічний актив та/ або сільськогосподарська продукція визнаються активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством у майбутньому економічних вигод, пов'язаних з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Наприклад, основне стадо овець є довгостроковим біологічним активом. Молоко, каракулеві смужки, вовна, гній - сільськогосподарська продукція, на яку поширюється ПБО 30, приплід вважається додатковим біологічним активом, на який також поширюється ПБО 30, а пряжа, бринза, м'ясопродукти є продуктами переробки, на які не поширюється ПБО 30.

Взагалі Розрахунок має складатися виключно на підставі даних бухгалтерського обліку. Операції в бухгалтерському обліку відображаються відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291, а якщо підприємство веде облік за спрощеною формою - відповідно до спрощеного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва, затвердженого наказом Мінфіну України від 19.04.2001 р. № 186.

Норма рядка 7.2 Розрахунку, в якому зазначається сума доходу, отримана від реалізації іноземної валюти, отриманої у вигляді кредитів та спрямованої на розвиток сільськогосподарського виробництва (закупівлю насіння, поголів'я худоби, сільськогосподарської техніки тощо), є нововведенням, оскільки раніше такі доходи не включалися до Розрахунку.

Щодо форс-мажорних обставин (стихійне лихо, дія обставин непереборної сили тощо), то слід зазначити, що підприємства подають цей Розрахунок разом із документом, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин у попередньому звітному (податковому) році, до органу, уповноваженого згідно із законодавством засвідчувати обставини форс-мажору. В такому разі до підприємств не застосовується вимога Закону № 320-ХІУ щодо перевищення 75% питомої ваги доходу від реалізації продукції сільського та рибного господарства власного виробництва і продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства.

Новими Методичними рекомендаціями збільшено перелік органів, що видають документ, який підтверджує факт непереборної сили. Зазначеним документом можуть бути висновки Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України, рішення Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, а також рішення Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха.

Отже, для вирішення питань, пов'язаних з переходом на сплату фіксованого сільськогосподарського податку у наступному році, Розрахунок складають сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, утворених відповідно до чинного законодавства, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) за наявності сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень) та/ або земель водного фонду.

Якщо після проведення Розрахунку сума доходу підприємств сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік перевищує 75% від загальної суми валового доходу підприємства, то такі підприємства згідно зі ст. 2 Закону № 320-ХІ\/ за наявності сільськогосподарських угідь та земель водного фонду можуть бути зареєстровані платниками фіксованого сільськогосподарського податку.

У разі коли сума доходу підприємств сільського та рибного господарства, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік становить менш як 75% від загальної суми валового доходу підприємства, такі підприємства сплачують податки у наступному звітному періоді на загальних підставах.

Якщо фермерське господарство перебуває на загальній системі оподаткування, воно повинно сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), визначені Законом № 1251-ХП .

Податок на додану вартість

До числа непрямих податків відноситься податок на додану вартість. Платниками цього податку є фермерські господарства обсяг оподаткованих операцій яких протягом останніх дванадцяти календарних місяців перевищує у 300,0 тис. грн. (без урахування податку на додану вартість) (Нормативна картка №2 ).

Будь-якій особі, яка реєструється у податковому органі як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, що використовується для справляння податку.

Суб'єкт підприємницької діяльності має право на добровільну реєстрацію як платник податку відповідно до поданої заяви у випадку, коли за останніх дванадцять календарних місяців обсяг оподатковуваних операцій не перевищує 300,0 тис. грн.

Реєстраційна заява має бути подана (надіслана) органу державної податкової служби не пізніше двадцятого календарного дня, що настає за останнім днем дванадцятимісячного періоду. Реєстраційна заява може бути надіслана на адресу органу державної податкової служби поштою з повідомленням про вручення.

Форма заяви про реєстрацію встановлюється центральним органом ДПА України.

Податковий орган зобов'язаний протягом десяти робочих днів надати заявнику (надіслати поштою з повідомленням про вручення за рахунок заявника) свідоцтво про реєстрацію його як платника податку. Копії свідоцтва про реєстрацію, засвідчені органом державної податкової служби, мають бути розміщені в доступних для огляду місцях у приміщені платника податку .

Правила такого розміщення та відповідальність за порушення цих правил встановлюється центральним податковим органом.

Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках:

·        якщо зареєстрована протягом 24 календарних місяців як платник податку особа мала за останні 12 поточних календарних місяців оподатковувані обсяги продажу товарів (робіт, послуг) менші, ніж 300,0 тис. грн.;

·        якщо, зареєстрована як платник податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» N 996-XIV від 16.07.1999 р.

. Коваленко А. М. Бухгалтерський облік у сільськогосподарських підприємствах України/А. М. Коваленко, О. П. Зінчук.-Дніпропетровськ: ВКК «Баланс Клуб», 2009.-736 с.

. Костенко В. Г. Особливості бухгалтерського обліку і фінансової звітності в фермерських господарствах/В. Г. Костенко//Економіка АПК.-№2.-2011.- С.12-14.

. Методичні рекомендації щодо організації та ведення бухгалтерського обліку в фермерських господарствах, затвердженні наказом Мінагрополітики № 189 від 02.07.01.

. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» затверджене наказом Міністерства Фінансів України №790 від 18.11.2005 р.