Організація обліку та контролю на АТ 'Українська автомобільна корпорація' (УкрАВТО)

Організація обліку та контролю на АТ 'Українська автомобільна корпорація' (УкрАВТО)

Характеристика бази практики

Метою виробничої практики є оволодіння сучасними методами та формами організації обліку та контролю, формування на базі одержаних у вищому навчальному закладі знань професійних навичок та вмінь, необхідних для прийняття самостійних рішень, виховання потреби систематичного поповнення знань та їх творчого застосування в практичній діяльності.

Головними завданнями виробничої практики є:

·        здобуття навичок самостійної практичної діяльності з обраної спеціальності;

·        самостійне виконання завдань керівника практики з відповідних питань;

·        отримання нових знань, умінь, навичок під час виконання практичних завдань на штатних посадах;

·        оцінка досягнутих фінансових результатів на підприємстві;

·        збирання матеріалів для написання магістерської дипломної роботи.

Під час виробничої практики необхідно ознайомитися з підприємством, з його метою і завданнями діяльності, організацією внутрішньоструктурних взаємовідносин, складом та функціями структурних підрозділів, слід розглянути питання з організації та методики фінансового обліку, вивчити структуру управління, побудову і ведення первинного обліку, складання облікових регістрів та форм звітності. Вивчення цих питань допоможе формуванню впевненості у своїй фаховій придатності, закріпленню вже частково набуті навички з обраної спеціальності.

Базою проходження практики є АТ «Українська автомобільна корпорація (УкрАВТО)» - це найбільший автовиробник, дистриб'ютор і постачальник сервісних послуг в країні. Єдина компанія з повним циклом виробництва. Головний експортер автомобілів у країни СНД і далекого зарубіжжя. Корпорація є генеральним імпортером і офіційним дилером більше 20 всесвітньо відомих автомобільних брендів.У 2002 році корпорація отримала у власність великого українського виробника автомобілів: ЗАЗ <#"789715.files/image001.jpg">

Рис. 1.3.1. Класифікація необоротних активів

За дебетом рахунку 11 "Інші необоротні матеріальні активи" відображаються надходження придбаних, створених, безоплатно одержаних інших необоротних матеріальних активів на підприємство; сума витрат, пов'язана з поліпшенням об'єкта, що приводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об'єкта; сума дооцінки вартості об'єкта необоротних матеріальних активів. За кредитом рахунку 11 відображаються вибуття інших необоротних матеріальних активів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активу, а також у разі часткової ліквідації об'єкта та сума їх уцінки.

Для нарахування зносу інших необоротних нематеріальних активів призначений пасивний регулювальний субрахунок одноіменної назви № 132.

Нематеріальні активи являють собою активи, що не мають фізичної і/або матеріальної форми й використовуються в процесі господарської та адміністративної діяльності установи більш як один рік. До складу цих активів належать авторські та суміжні права:

·   права на літературні твори;

·   права на музичні твори;

·   програми для електронно-обчислювальних машин;

·   бази даних тощо;

·   інші нематеріальні активи.

Інші нематеріальні активи охоплюють:

)        права користування природними ресурсами - право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо;

)        права користування майном - право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо;

)        права на знаки для товарів і послуг - товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо;

)        права на об’єкти промислової власності - право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо;

)        гудвіл - перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних активів;

)        інші нематеріальні активи - право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо.

Відповідальність за своєчасне і якісне складання первинних документів, що фіксують факти здійснення операцій з основними засобами та нематеріальними активами, передавання їх для відображення в бухгалтерському обліку несуть особи, які склали і підписали ці документи. Облік об'єктів основних засобів і нематеріальних активів ведеться із застосуванням типових форм первинного обліку, передбачених нормативними актами України. Документування операцій може здійснюватися з урахуванням порядку обліку активів у банках з використанням самостійно виготовлених бланків, які мають містити обов'язкові реквізити типових форм.

Основним завданням облікової політики банку щодо обліку основних засобів і нематеріальних активів є забезпечення правильного та своєчасного відображення в бухгалтерському обліку операцій з придбання, поліпшення, переоцінки та вибуття основних засобів і нематеріальних активів, відповідності балансової вартості необоротних активів їхній справедливій (ринковій) вартості, а також визначення оптимальних норм амортизації.

Основні засоби та нематеріальні активи - це необоротні активи, які можуть бути придбані або створені банком самостійно. Придбані (створені) основні засоби та нематеріальні активи зараховують на баланс банку за початковою вартістю, яка включає усі витрати, пов'язані з їх придбанням (створенням), доставкою, установкою і введенням в експлуатацію.

Для цілей бухгалтерського обліку необоротні активи класифікують за групами (табл. 1.3.2).

Таблиця 1.3.2. Класифікація необоротних активів за об'єктами обліку

Основні засоби	Нематеріальні активи	Інші необоротні матеріальні активи
§ земельні ділянки; § будинки, споруди і передавальні пристрої; § машини та обладнання; § транспортні засоби; § інструменти, прилади, інвентар (меблі); § інші основні засоби	§ права на користування майном (земельною ділянкою, будівлею, право на оренду приміщень тощо); § права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо); § авторські та суміжні з ними права [права на програмне забезпечення (його використання), бази даних тощо]; § гудвіл; § інші нематеріальні активи (право на проведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо)	§ бібліотечні фонди; § малоцінні необоротні матеріальні активи; § тимчасові (не титульні) споруди;інші  § матеріальні активи

Списання необоротних активів з балансу банку здійснюється на підставі актів списання необоротних активів (типова форма 0З-3) або актів на списання автотранспортних засобів (типова форма 0З-4) у разі їх вибуття внаслідок:

► реалізації сторонній юридичній або фізичній особі;

► безоплатної передачі сторонній юридичній або фізичній особі;

► списання об'єкта необоротних активів унаслідок його фізичного, морального зношення або непридатності для подальшого використання;

► ліквідації.

1.4    Облік інвестиційної нерухомості

Окремим об’єктом обліку є активи, класифіковані як інвестиційна нерухомість. Порядок визнання, оцінки та розкриття інформації про них визначає П(С)БО 32 “Інвестиційна нерухомість”.

Згідно з П(С)БО 32 інвестиційна нерухомість - це власні або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримувані з метою отримання орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, a не для:

виробництва та постачання товарів, надання послуг, або для адміністративноїмети;

- продажу в процесі звичайної діяльності.

Одиницею обліку інвестиційної нерухомості є земля чи будівля або частина будівлі, або земля і будівля, що перебувають у розпорядженні власника або лізингоодержувача за договором про фінансовий лізинг (оренду) з метою отримання орендних платежів, доходів від зростання капіталу або того чи іншого, а не для надання послуг або адміністративних цілей.

Отже, відмінною рисою інвестиційної нерухомості є те, що вона генерує грошові потоки у значній мірі незалежно від інших активівпідприємства. Саме це відрізняє інвестиційну нерухомість від операційної нерухомості, зайнятої власником.

Один і той самий об'єкт нерухомості може бути розділений на конструктивно відокремлені частини, що використовуються з різною метою: одна частина - для отримання доходу від орендної плати або збільшення капіталу, інша - для використання в процесі діяльності банку або для адміністративних цілей.

У бухгалтерському обліку такі частини об'єкта нерухомості відображають окремо, якщо вони можуть бути продані окремо. Якщо ці частини не можуть бути продані окремо, то такий об'єкт визнається інвестиційною нерухомістю за умови, що лише незначна частина об'єкта утримується для використання в процесі діяльності банку або для адміністративних цілей. Банк має розробити та затвердити в обліковій політиці чіткі критерії для визначення активу як об'єкта інвестиційної нерухомості та зазначати ці критерії в інформації до фінансової звітності.

До інвестиційної нерухомості належать:

► земля, що утримується з метою отримання вигід від зростання капіталу в довгостроковій перспективі, а не для реалізації в короткостроковій перспективі в процесі діяльності;

► земля, подальше використання якої на цей час не визначено;

► будівля, що перебуває у власності банку або в розпорядженні за договором про фінансовий лізинг (оренду) та надається в лізинг (оренду) за одним або кількома договорами про оперативний лізинг (оренду);

► будівля, що не зайнята на цей час та призначена для надання в лізинг (оренду) за одним або кількома договорами про оперативний лізинг (оренду).

Інвестиційна нерухомість обліковується на рахунках групи 441 "Інвестиційна нерухомість":

А Інвестиційна нерухомість

Призначення рахунку: облік вартості інвестиційної нерухомості.

За дебетом рахунку проводять суми вартості придбаної або створеної інвестиційної нерухомості; суми збільшення вартості (дооцінки) інвестиційної нерухомості.

За кредитом рахунку проводять суми зменшення вартості (уцінки) інвестиційної нерухомості; суми вартості інвестиційної нерухомості, що вибули з балансу.

Під час первинного визнання інвестиційної нерухомості банк оцінює та відображає її в бухгалтерському обліку за початковою вартістю, яка включає ціну придбання цієї нерухомості та всі витрати, що безпосередньо пов'язані з її придбанням.

Придбання інвестиційної нерухомості відображається в бухгалтерському обліку такими проведеннями:

► Передоплата

Дт 3510 Дебіторська заборгованість з придбання активів

Кт Рахунки грошових коштів, поточні рахунки

► Визнання інвестиційної нерухомості в балансі банку

Дт 4410 Інвестиційна нерухомість

Кт 3510 Дебіторська заборгованість з придбання активів.

Витрати банку на створення ним нового об'єкта нерухомості, призначеного надалі для використання як інвестиційної нерухомості, відображають у бухгалтерському обліку відповідно до загальних вимог. Після завершення цей об'єкт визнається інвестиційною нерухомістю.

Після первинного визнання об'єкта інвестиційної нерухомості подальшу його оцінку банк здійснює за одним із таких методів:

а) за справедливою вартістю з визнанням змін справедливої вартості в прибутку або збитку; амортизація та зменшення корисності не визнаються;

б) за початковою вартістю (собівартістю) з урахуванням накопиченої амортизації та втрат від зменшення корисності.

Якщо об'єкт інвестиційної нерухомості оцінюється за початковою вартістю (собівартістю), то в бухгалтерському обліку здійснюють такі проведення:

► Нарахування амортизації

Дт 7423 Амортизація

Кт 4419 Зношення інвестиційної нерухомості

► Зменшення корисності

Дт 7499 Інші витрати

Кт 4419 Зношення інвестиційної нерухомості.

Якщо банк застосовує метод оцінки нерухомості за справедливою вартістю, то під час переведення об'єкта інвестиційної нерухомості до категорії нерухомості, зайнятої власником, банк здійснює переведення за справедливою вартістю:

Дт 4400 Основні засоби

Кт 4410 Інвестиційна нерухомість - за справедливою вартістю на дату переведення.

Під час здійснення такого переведення прибуток або збиток не виникає. Різниця між балансовою та справедливою вартістю нерухомості, що виникає на дату переведення об'єктів з категорії нерухомості, зайнятої власником, до інвестиційної нерухомості, визнається банком як переоцінка основних засобів:

► У разі перевищення справедливої вартості об'єкта інвестиційної нерухомості над його балансовою вартістю

Дт 4410 Інвестиційна нерухомість;

Зношення основних засобів

Кт 4400 Основні засоби;

Результати переоцінки основних засобів

► У разі перевищення балансової вартості над справедливою вартістю об'єкта інвестиційної нерухомості

Дт 4410 Інвестиційна нерухомість;

Зношення основних засобів;

Результати переоцінки основних засобів;

Інші витрати

Кт 4400 Основні засоби.

Згідно Облікової політики УкрАВТО, на субрахунку 100 "Інвестиційна нерухомість" ведеться облік наявності та руху об'єктів інвестиційної нерухомості. До об’єктів інвестиційної нерухомості відносяться земельні ділянки, будівлі та споруди, які не використовуються у виробничій діяльності підприємства, а передані в оперативну оренду, можуть бути продані як окремі об'єкти та існує можливість визначення їх залишкової вартості.

В фінансовій звітності (форма №1 „Баланс”) інвестиційна нерухомість відображається:

рядок 055 - справедлива ( залишкова вартість);

рядок 056 - первісна вартість;

рядок 057 - знос інвестиційної нерухомості.

Знос об’єктів інвестиційної нерухомості відображати по Кредиту рахунку 135 „Знос об’єктів інвестиційної нерухомості ”.

Переміщення об’єкту до складу інвестиційної нерухомості здійснюється проводками: дебет 100 кредит 103 на суму первісної вартості, дебет 131 кредит 135 на суму зносу. При цьому знос по такому об’єкту (кредит рахунку 135) нараховується у місяці, який слідує за місяцем переводу об’єкту до складу інвестиційної нерухомості.

Земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі які утримуються з метою використання для виробництва, постачання або продажу товарів, робіт, послуг або в адміністративних цілях - відносяться до об’єктів операційної нерухомості.

В бухгалтерському обліку ведеться окремий аналітичний облік по об’єктам операційної та інвестиційної нерухомості.

1.5    Облік фінансових інвестицій

Поняття інвестиції на практиці пов'язане з визначенням об'єктів вкладень, інвестиційного процесу, інвестиційної діяльності.

Загалом інвестиції - це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Для ефективного використання тимчасово вільних активів підприємства та організації здійснюють фінансові інвестиції.

Основні принципи оцінки та відображення в обліку фінансових інвестицій визначаються П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції»

Під фінансовими інвестиціями розуміються активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків,дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Основні цілі здійснення фінансових інвестицій:

одержання прибутку;

поглинання чи здобуття контролю над підприємством- конкурентом, у т.ч. з метою його ліквідації;

створення інтегрованих корпоративних структур (концернів, холдингів);

поліпшення фінансово-господарських зв'язків з постачальниками сировини (матеріалів, комплектуючих) та споживачами готової продукції;

диверсифікація діяльності та одержання доступу до певного сегмента ринку;

збереження ліквідних резервів (як правило, поточні фінансові інвестиції).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції та її розкриття у фінансовій звітності регламентуються ПБО 12 “Фінансові інвестиції”.

Фінансові інвестиції визначаються як активи, які утримуються підприємством з метою:

      одержання доходів у вигляді дивідендів або відсотків від їх володіння;

      набуття вигідних відносин з іншими підприємствами або контролю над їх діяльністю;

      майбутні вигоди від зростання вартості здійснених інвестицій. Загальна класифікація інвестицій наведена на рис. 1.5.1.

Залежно від мети здійснення фінансових інвестицій підприємство може отримувати дохід, набувати контроль над об’єктом інвестування та мати інші вигоди. Дохід від інвестицій - це отримання процентів або дивідендів. Вплив здійснюється з метою отримання і нематеріальних вигід - доступ до технології або гудвілу, якими володіє підприємство-об’єкт інвестування, вплив на його фінансову, комерційну та господарську діяльність. Воно може також володіти стратегічними запасами сировини, необхідної інвестору, або знаходитися в інвестиційно привабливому економічному середовищі та т. ін. Інвестиції можуть здійснюватися також і з метою отримання майбутніх вигід, як, наприклад, зростання вартості акцій.

Рис. 1.5.1 Класифікація фінансових інвестицій

Фінансові інвестиції поділяються на: довгострокові фінансові інвестиції, поточні фінансові інвестиції, еквіваленти грошових коштів (табл.1.5.1).

Довгострокові фінансові інвестиції - це фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент.

Поточні фінансові інвестиції - це інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

Еквіваленти грошових коштів - це короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості.

До кожної з вищенаведених категорій фінансових інвестицій можуть належати інвестиції у цінні папери, які є інструментами капіталу (акції, паї, майнові права), боргові інструменти та окремий вид - похідні інструменти, правила обліку яких регулюються П(с)БО 13 “Фінансові інструменти”.

Залежно від рівня впливу інвестора на інвестоване підприємство інвестиції поділяються на:

Інвестиції в асоційовані підприємства - інвестиції у підприємство, в якому інвестору належить блокувальний (більше 25 %) пакет акцій (голосів) і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора.

Інвестиції в дочірні підприємства - інвестиції в підприємства, які перебувають під контролем материнського (холдингового) підприємства. Контроль - вирішальний вплив на фінансову, господарську і комерційну політику підприємства з метою одержання вигод від його діяльності.

Інвестиції в спільну діяльність - інвестиції для ведення господарської діяльності, зі створенням або без створення юридичної особи, яка є об’єктом спільного контролю двох або більше сторін відповідно до письмової угоди між ними.

Таблиця 1.5.1 Відображення фінансових інвестицій у балансі та на рахунках бухгалтерського обліку

Види фінансових інвестицій	Статті балансу	Рахунки плану рахунків
Довгострокові	040 “Довгострокові фінансові інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств”	141 “Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі”
	045 “Інші довгострокові фінансові інвестиції”	142 “Інші інвестиції пов'язаним сторонам” 143 “Інвестиції непов'язаним сторонам”
Поточні (крім еквівалентів грошових коштів )	220 “Поточні фінансові інвестиції”	352 “Інші поточні фінансові інвестиції”
Еквіваленти грошових коштів	230 “Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті”	351 “Еквіваленти грошових коштів”
	240 “Грошові кошти та їх еквіваленти в іноземній валюті”

Для узагальнення інформації про наявність та рух довгострокових інвестицій (вкладень) у цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик, статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном призначено рахунок 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”. Він має такі субрахунки:

№ 141 “Інвестиції пов’язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі”

№ 142 “Інші інвестиції пов’язаним сторонам”

№ 143 “Інвестиції непов’язаним сторонам”

За дебетом рахунку 14 “Довгострокові фінансові інвестиції” відображається вартість довгострокових інвестицій, за кредитом - їx вибуття (списання) чи зменшення вартості, а також одержання дивідендів від об’єкта інвестування, якщо облік інвестицій ведеться за методом участі в капіталі.

Аналітичний облік за рахунком 14 “Довгострокові фінансові інвестиції” ведеться за видами довгострокових фінансових вкладень та об’єктами інвестування. При цьому побудова аналітичного обліку повинна забезпечити можливість отримання інформації про довгострокові фінансові вкладення в об’єкти як на території країни, так i за кордоном.

Облік наявності та руху поточних фінансових інвестицій та еквівалентів грошових коштів, у тому числі депозитних сертифікатів ведеться на рахунку 35 “Поточні фінансові інвестиції”.

Рахунок 35 “Поточні фінансові інвестиції” має такі субрахунки:

№ 351 “Еквіваленти грошових коштів”

№ 352 “Інші поточні фінансові інвестиції”

За дебетом рахунку 35 “Поточні фінансові інвестиції” відображається придбання (надходження) еквівалентів грошових коштів та поточних фінансових інвестицій, за кредитом - зменшення їх вартості та вибуття. Аналітичний облік ведеться за видами фінансових інвестицій iз забезпеченням можливості отримання інформації про інвестиції як на території країни, так i закордоном.

Оцінка фінансових інвестицій здійснюється у двох випадках: при безпосередньому проведенні фінансової інвестиції та при складанні фінансової звітності. Поточні і довгострокові фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображуються у бухгалтерському обліку за собівартістю. Вона складається з ціни придбання, комісійних винагород, мита,податків, зборів, обов’язкових платежів, інших витрат, безпосередньо пов’язаних з придбанням фінансової інвестиції.

Кореспонденцію рахунків з придбання фінансових інвестицій відображено в табл. 1.5.2.

Таблиця 1.5.2 Відображення операцій з обліку довгострокових фінансових інвестицій

№ п/п	Зміст господарських операцій	Кореспонденції рахунків
1.	Інвестовані кошти в акції асоційованого підприємства	14	30, 31
2.	Отриманий дохід від інвестицій асоційоване підприємство	141	721
3.	Нараховані дивіденди по інвестиціях в асоційоване підприємство	373	141
4.	Інвестовано капітал в асоційовані або спільні підприємства	141	10, 11
5.	Надійшли кошти на поточний рахунок за реалізовані цінні папери	31	14
6.	Різниця між залишковою вартістю переданих основних засобів і справедливою вартістю інвестицій	14	746
7.	Передані МШП до статутного капіталу за балансовою вартістю	14	22
8.	Відображена різниця між балансовою та справедливою вартістю	14	746
9.	Відображена сума податкового зобов’язання по ПДВ	949	641
10	Грошові кошти інших необоротних активів зараховано до складу довгострокових фінансових інвестицій	14	18
11.	Відображено списання вартості довгострокових фінансових інвестицій	37	14
12.	Отримано послуги, пов’язані з придбанням фінансових інвестицій	14	685
13.	Переведено довгострокові фінансові інвестиції до поточних	35	14
14.	Списано балансову вартість фінансових інвестицій	971	14
15.	Списано вартість товарів переданих до статутного капіталу іншого підприємства	14	28

Відповідно до вимог П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції” фінансові інвестиції, якими володіє підприємство, підлягають оцінці на дату балансу. Вона проводиться за видами інвестицій. Балансова вартість фінансових інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі, при оцінці на дату балансу збільшується (зменшується) на суму, що є часткою інвестора в чистому прибутку (збитку) об’єкта інвестування за звітний період із включенням суми до складу доходу (витрат) від участі в капіталі. Одночасно балансова вартість фінансових інвестицій зменшується на суму визнаних дивідендів від об’єкта інвестування. Балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується) на частку інвестора в суму інших змін у власному капіталі об’єкта інвестування за звітний період (крім змін за рахунок прибутку або збитку) із включенням (виключенням) із цієї суми до відповідних статей власного капіталу інвестора. Якщо сума зменшення частки капіталу інвестора в сумі інших змін у власному капіталі об’єкта інвестування більше відповідної статті власного капіталу інвестора, то на таку різницю зменшується (збільшується) нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

В АТ «УкрАВТО» спостерігаються такі показники фінансово-господарської діяльності (табл. 1.5.2.)

Таблиця 1.5.2 Основні показники фінансово-господарської діяльності АТ «УкрАВТО»

Найменування показника	Період 2012рік
	на поч. зв. пер.	на кін. зв. пер.
Усього активів
Основні засоби	3 293 076	3 384 214
Довгострокові фінансові інвестиції	764 600	752 431
Запаси	4 569	3 663
Сумарна дебіторська заборговність	681 345	788 700
Поточні фінансові інвестиції	18 015	-
Грошові кошти та їх еквіваленти	63 064	36 592
Нерозподілений прибуток	1 323 209	2 763 846
Власний капітал	2 750 496	2 892 545
Довгострокові зобовязання	908 422	1 221 283
Поточні зобовязання	294 877	176 362
Середньорічна кількість акцій (шт.)	6235688
Загальна сума коштів, витрачених на викуп власних акцій протягом періоду	-

1.6    Облік запасів

Облік запасів на підприємстві АТ «УкрАВТО» здійснюється згідно Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», П(С)БО 9 та Наказу про облікову політику на підприємстві № 1 від 01.01.2011.

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ),

Відповідно до П (С) БО 9 запаси - це активи, які:

ð  утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

ð  перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

ð  утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

o   сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

o   готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

o   товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

o   малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більший одного року.

Згідно з наказом “Про облікову політику підприємства” одиницею бухгалтерського обліку запасів є кожне найменування або однорідна група (вид) які обліковуються в балансі за первинною вартістю. Вибуття запасів здійснюється на підприємстві АТ «УкрАВТО» за собівартістю перших за часом надходжень запасів (ФІФО).

На практиці в бухгалтерському обліку в класифікаційних групах виробничих запасів згідно Плану рахунків виділяють більш детальну характеристику у зв'язку з необхідністю їх обліку та контролю.

Матеріальні ресурси можуть надходити на підприємства від постачальників, від підзвітних осіб і від власного виробництва.

Рух виробничих запасів оформляється первинними документами. Нижче перераховані п'ять основних етапів руху ТМЦ і відповідні первинні документи їх оформлення.

Для отримання ТМЦ від постачальника бухгалтером складається довіреність (типова форма М-2) на отримання ТМЦ, яка підписується головним бухгалтером і директором і реєструється в Журналі реєстрації довіреностей (типова форма М-3) за типовими формами зазначеними в Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99. В разі невикористання довіреності протягом терміну, на який вона надавалася, але не більше 10 днів, вона здається до бухгалтерії не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності.

Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться надписом "невикористана" і зберігаються протягом строку, встановленого для зберігання первинних документів.

Товарно-матеріальні цінності, що надходять від постачальників на підприємстві, супроводжуються такими документами: рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними .

Первинні документи постачальників реєструються в журналі реєстрації прибуткових документів. Відповідно до первинних документів на матеріальні цінності, що надійшли, бухгалтер на підставі документів, заповнює прибуткові ордери. Згідно з отриманими документами бухгалтер здійснює аналітичний та синтетичний облік.

Переміщення ТМЦ оформлюється накладною на внутрішнє переміщення, а списання ТМЦ здійснюється на підставі акту списання.

Інвентаризація виробничих запасів проводиться відповідно комісією призначеною керівництвом АТ «УкрАВТО» за місцем зберігання та окремо за матеріально-відповідальними особами.Матеріальні запаси при інвентаризації записуються в описі за кожним окремим найменуванням із зазначенням номенклатурного номера, виду, групи, сорту і кількості (рахунком, вагою або мірою). Для перевірки ТМЦ складаються акти інвентаризації. Також може проводитися інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей.

На виявленні при інвентаризації непридатні або зіпсовані матеріальні цінності додатково складаються акти, в яких вказуються причини, ступінь і характер псування матеріальних цінностей, а також винні особи, які допустили їх псування. За результатами проведеної інвентаризації складається протокол, в якому зазначається стан складського господарства, результати проведеної інвентаризації, пропозиції про залік нестач і лишків при пересортиці, списуванні нестач у межах норм природного убутку, а також понад нормативні нестачі і втрати від порчі цінностей, запропоновані заходи щодо попередження нестач і втрат у подальшому. Результати інвентаризації після затвердження керівником відображаються у бухгалтерському обліку підприємства у тому місяці, в якому проведена інвентаризація.

1.7    Облік витрат виробництва та готової продукції

На підприємствах України облік витрат ведеться від повідно до П(С)БО 16 «Витрати».

Витрати - це процес споживання або використання матеріалів, товарів, робіт і послуг у процесі одержання доходу. Здійснення витрат прямо або опосередковано пов'язується з процесами виробництва та реалізації продукції.

Витрати визнаються при зменшенні активів або при зростанні зобов'язань, внаслідок яких відбувається зменшення власного капіталу (за винятком випадків вилучення капіталу власниками) за умови їх достовірної оцінки.

Витрати визнаються у відповідному звітному періоді одночасно з визнанням доходів, для отримання яких вони були здійснені. Якщо витрати неможливо прямо пов'язати з доходами певного періоду, то вони відображаються у складі витрат періоду, у якому вони були здійснені (адміністративні витрати, витрати на збут та інші). За умови, що актив забезпечує отримання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними періодами.

Якщо внаслідок здійснення витрат з'являється актив, то він відображається за статтями "Незавершене виробництво" або "Готова продукція".

Незавершене виробництво - вироби, що не пройшли всіх стадій обробки на даному підприємстві.

Готова продукція - вироби, обробка яких на даному підприємстві повністю завершена, що відповідають визначеним параметрам і стандартам якості.

Витрати визнаються і відображаються в обліку одночасно із зменшенням активів та збільшенням зобов'язань, за винятком випадків вилучення капіталу власниками, якщо їх оцінка може бути достовірно визначена. Наприклад, викуп підприємством акцій власної емісії не визнається як витрати, а як вилучення капіталу.

Об'єктами витрат є продукція, роботи, послуги або види діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Формування витрат за об'єктами та місцями виникнення здійснюється за видами в системі управлінського обліку.

Витрати відносяться на види продукції (робіт, послуг) по мірі зменшення активів або зростання зобов'язань. Для потреб фінансового обліку ці витрати перегруповуються за узагальненими статтями, визначеними П(С)БО 16 "Витрати" та економічними елементами в цілому по підприємству.

Для обліку витрат виробництва можуть використовуватись рахунки класу 8 "Витрати за елементами" або класу 9 "Витрати діяльності" або класу 8 і 9 одночасно.

Рахунки класу 8 "Витрати за елементами "призначені для узагальнення інформації про витрати підприємства протягом звітного періоду.

За дебетом рахунків класу 8 ведеться облік усіх витрат підприємства, які списуються до дебету рахунка 23 "Виробництво" в частині прямих і виробничих накладних витрат та до дебету рахунка 79 "Фінансові результати" в частині адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат. Якщо підприємством ведеться облік витрат за рахунками класу 9 "Витрати за статтями", то рахунки класу 8 є транзитними і використовуються лише для перегрупування нагромаджених за статтями витрат за економічними елементами.

Рахунки 9 класу "Витрати діяльності" застосовуються для узагальнення інформації про витрати операційної, швестищйної, фінансової діяльності, витрати на запобігання надзвичайним подіям та ліквідацію їх наслідків. Вони призначенні для відображення здійснених витрат за видами діяльності.

За дебетом рахунків цього класу відображаються суми витрат, за кредитом - списання суми витрат в кінці звітного року або щомісяця на рахунок 79 "Фінансові результати".

Оскільки основним видом діяльності АТ «УкрАВТО» є технічне обслуговування та ремонт автомобілів та роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, то на підприємстві відбуваються господарські операції пов’язані з виробництвом, переробкою сировини, виготовлення продукції, облік витрат виробництва і готової продукції.

Затрати на виробництво обліковують в системі рахунків, призначених для відображення процесу виробництва. Основним з них є рахунок "Виробництво", на якому відображають всі затрати по виготовленню продукції, з одного боку, і випуск із виробництва готової продукції - з іншого. Інформацію про затрати на виробництво окремих видів продукції одержують з аналітичних рахунків, що відкриваються до рахунка "Виробництво".

Протягом місяця на дебеті рахунка "Виробництво" та його аналітичних рахунків відображають тільки ті затрати, які прямо включаються до собівартості продукції (матеріали, напівфабрикати, заробітна плата робітників, що зайняті її виробництвом, тощо).

Витрати по обслуговуванню виробництва і управлінню обліковуються на окремому рахунку "Загальновиробничі витрати". Наприкінці місяця витрати, відображені на дебеті рахунка "Загальновиробничі витрати", повністю (без залишку) списуються з кредиту цього рахунка на дебет рахунка "Виробництво" і розподіляються між видами продукції пропорційне базису, передбаченому галузевою інструкцією (пропорційно основній заробітній платі, матеріальним затратам тощо).

При цьому складають бухгалтерську проводку:

Д-т рах."Виробництво"

К-т рах."Загальновиробничі витрати"

Згідно з прийнятим Планом рахунків загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства в цілому (утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на службові відрядження, утримання приміщень загальногосподарського призначення, охорона, аудиторська і юридичні та інші послуги), відображені на дебеті рахунка "Адміністративні витрати", до собівартості виготовленої продукції не включають, а списують з кредиту зазначеного рахунка на дебет рахунка "Фінансові результати". Отже, на списання адміністративних витрат робиться запис:

Д-т рах."Фінансові результати"

К-т рах."Адміністративні витрати".

Таким чином, на дебеті рахунка "Виробництво" та його аналітичних рахунків одержують відображення як прямі, так і непрямі витрати, що складають фактичну виробничу собівартість випущеної із виробництва готової продукції (без адміністративних витрат).

Для визначення фактичної собівартості випущеної із виробництва готової продукції до затрат у незавершене виробництво на початок місяця (дебетове сальдо рахунка "Виробництво") додають затрати за місяць (оборот по дебету рахунка "Виробництво") і віднімають затрати у незавершене виробництво на кінець місяця (дебетове сальдо рахунка "Виробництво" на кінець місяця). Оприбуткування випущеної із виробництва готової продукції за фактичною собівартістю в бухгалтерському обліку відображається записом:

Д-т рах."Готова продукція"

К-т рах."Виробництво".

Оскільки фактичну собівартість продукції визначають тільки наприкінці місяця (після відображення всіх прямих затрат і розподілу непрямих витрат), то протягом місяця одержану із виробництва готову продукцію оприбутковують, як правило, за плановою собівартістю. Це дає змогу відображати рух готової продукції в міру здійснення господарських операцій. Після складання звітної калькуляції планову собівартість продукції коригують до фактичної собівартості: на суму економії роблять від'ємний запис (способом "сторно"), на суму перевитрат - доповнюючий запис.

1.8    Облік власного капіталу

Відображення інформації про власний капітал в звітності регулюється НП(С)БО 1«Загальні вимоги до фінансової звітності»форма 5 ‘‘Звіт про власний капітал” затверджено Наказом Мінфіну від 07.02.2013 р. №73.

Власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Тобто це загальна вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності та використовуються ним для формування його активів. Такі активи формуються за рахунок інвестованого в них власного капіталу і представляють собою чисті активи підприємства. Власний капітал складається із статутного капіталу, пайового капіталу, додаткового капіталу, резервного капіталу, нерозподіленого прибутку (непокритого збитку), вилученого капіталу, неоплаченого капіталу.

Статутний капітал - початковий капітал у грошовому вимірі, який утворюється на АТ «УкрАВТО» за рахунок матеріальних внесків засновників при створенні підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, передбачених установчими документами або законодавством.

Додатковий капітал складається з емісійного доходу, тобто доходу, одержаного від розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість; дооцінки активів; безоплатного одержання необоротних активів; іншого додаткового капіталу, фондів спеціального призначення.

Суми вилученого капіталу відображають вартість акцій власної емісії, які на даний момент не розміщені серед акціонерів. Вилучений капітал не впливає на суму власного капіталу. Він показує, що капітал належить підприємству, але не закріплений за конкретною фізичною особою (акціонером). Вилучений капітал повинен бути перепроданий або анульований.

На АТ «УкрАВТО» кошти резервного капіталу утворюються за рахунок прибутку після сплати податків і всіх обов’язкових платежів у розмірі не менш, як 10% статутного капіталу і використовуються відповідно до напрямів, передбачених установчими документами: як правило, у випадку недостачі прибутку за рахунок резервного капіталу покриваються непередбачені витрати, погашаються борги перед кредиторами при ліквідації підприємства, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями тощо.

Нерозподілені прибутки - це прибутки, одержані в результаті господарсько-фінансової діяльності підприємства, зменшені на суму прибутків, використаних у звітному році.

Документування господарських операцій щодо формування та змін власного капіталу проводиться за таких документів: Статут, установчий договір, накладні, виписки банку, акти приймання передачі основних засобів, рішення збори акціонерів (засновників), довідки та розрахунки бухгалтерії, ПКО, реєстраційна картка встановленого зразка, нотаріально завірені зміни до установчих документів, протокол загальних зборів учасників, документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію, довідки бухгалтерії тощо.

Для відображення в обліку операцій щодо формування та змін власного капіталу призначені рахунки класу 4.

Рахунок 40 «Статутний капітал» призначено для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства.

За кредитом рахунку 40 «Статутний капітал» відображається збільшення статутного капіталу, за дебетом - його зменшення (вилучення). Сальдо на цьому рахунку повинно відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксовано в установчих документах підприємства.

Аналітичний облік статутного капіталу ведеться за видами капіталу за кожним засновником, учасником, акціонером тощо.

Рахунок 42 «Додатковий капітал» призначено для узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про суми дооцінки необоротних активів і фінансових інструментів та вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу.

За кредитом рахунку 42 «Додатковий капітал» відображається збільшення додаткового капіталу, за дебетом - його зменшення.

Рахунок 43 «Резервний капітал» на АТ «УкрАВТО» призначено для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку.

За кредитом рахунку 43 «Резервний капітал» відображається створення резервів, за дебетом - їх використання. Сальдо цього рахунку відображає залишок резервного капіталу на кінець звітного періоду.

Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами та напрямками використання.

На рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» ведеться облік нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку.

За кредитом рахунку відображається збільшення прибутку від усіх видів діяльності, за дебетом - збитки та використання прибутку.

Виправлення помилок за минулий рік, що виявлені в поточному році, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» відображається кореспонденцією рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» з рахунками бухгалтерського обліку відповідних об'єктів класів 1 - 6.

На рахунку 45 «Вилучений капітал» ведеться облік вилученого капіталу, у разі викупу власних акцій (часток) у акціонерів з метою їх перепродажу, анулювання (зменшення статутного капіталу) тощо.

За дебетом рахунку 45 «Вилучений капітал» відображається фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товариством у його учасників, за кредитом - вартість анульованих або перепроданих акцій (часток).

Аналітичний облік вилученого капіталу ведеться за видами акцій (вкладів, паїв).

Рахунок 46 «Неоплачений капітал» призначено для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства.

За дебетом рахунку відображається заборгованість засновників (учасників) господарського товариства за внесками до статутного капіталу підприємства, за кредитом - погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу.

На рахунку 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» ведеться узагальнення інформації про рух коштів, які за рішенням підприємства резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів і включення їх до витрат поточного періоду (за винятком суми забезпечення, що включається до первісної вартості основних засобів).

За кредитом рахунку відображається нарахування забезпечень, за дебетом - їх використання. На субрахунку 471 «Забезпечення виплат відпусток» ведеться облік руху та залишків коштів на оплату чергових відпусток працівникам. Сума забезпечення визначається щомісячно як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і відсотку, обчисленого як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці. На цьому субрахунку також узагальнюється інформація про забезпечення обов’язкових відрахувань від забезпечення виплат відпусток на збори на обов’язкове державне пенсійне страхування, на обов’язкове соціальне страхування, на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття тощо.

На рахунку 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» ведеться облік та узагальнення інформації про наявність та рух коштів фінансування заходів цільового призначення (в тому числі отримана гуманітарна допомога).

Кошти цільового фінансування і цільових надходжень можуть надходити як субсидії, асигнування з бюджету та позабюджетних фондів, цільові внески фізичних та юридичних осіб тощо.

За кредитом рахунку 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» відображаються кошти цільового призначення для фінансування певних заходів, за дебетом - використані суми за певними напрямками, визнання їх доходом, а також повернення невикористаних сум.

Аналітичний облік коштів цільового фінансування і цільових надходжень та їх витрачання провадиться за їх призначенням та джерелами надходжень.

Рахунок 49 «Страхові резерви» призначено для узагальнення інформації про рух коштів страхових резервів. Рахунок 49 «Страхові резерви» використовується підприємствами, які є страховиками відповідно до Закону України «Про страхування» і в передбаченому порядку формують страхові резерви.

1.9    Облік розрахунків з оплати праці та за страхуванням

АТ «УкрАВТО» здійснює облік розрахунків з оплати праці з працівниками підприємства відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24.04.1995р. № 108/95 ВР і Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Міністерства статистики України, від 11.12.1995р. №323.

Одним із важливих поточних зобов’язань, що систематично виникають у процесі господарської діяльності, є зобов’язання перед працюючими по заробітній платі.

Заробітна плата - це винагорода в грошовій формі працівнику за затрачену працю. Вимірюються затрати праці відпрацьованим часом (у разі погодинної оплати) або обсягом виконаної роботи чи виготовленої продукції (в разі відрядної оплати).Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і негрошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності підприємствами, організаціями, іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ) визначені П(С)БО 26 "Виплати працівникам", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28 жовтня 2003 р. №601.

Згідно з П(С)БО 26 є п'ять видів виплат працівникам, згрупованих за подібними ознаками, а саме: поточні виплати; виплати при звільненні; виплати по закінченні трудової діяльності; виплати інструментами власного капіталу підприємства; інші довгострокові виплати.

Витрати на оплату праці на підприємстві складаються з фонду основної і фонду додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), встановлюється у вигляді тарифних ставок і відрядних розцінок для робітників.

Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Нарахування, виплата та облік заробітної плати мають проводитися згідно з чинним законодавством, нормативними та інструктивними матеріалами, які регулюють трудові відносини. Бухгалтерський облік має забезпечити:

точне і своєчасне документальне оформлення даних про обсяг затрат праці;

відображення обсягу виконаних робіт і затрат робочого часу кожним працівником за галузями і по підприємству в цілому;

правильне нарахування оплати праці кожному працівникові відповідно до діючих положень;

контроль за використанням фонду оплати праці;

дотримання порядку розподілу оплати праці за об'єктами бухгалтерського обліку;

повний і своєчасний розрахунок з працівниками щодо оплати праці;

своєчасне складання та подання звітності з оплати праці.

Підприємство організовує облік оплати праці на підставі колективних договорів, трудових угод, контрактів, чітко організовано облік трудових книжок та вкладних листків до них. Облік наявності та руху бланків ведеться бухгалтерією.

Розрахунки з оплати праці проводяться готівкою через касу підприємства. Розрахунок основної заробітної плати проводиться в програмі по розрахунково-платіжній відомості.

Для узагальнення інформації про розрахунки з працівниками по заробітній плат призначений пасивний рахунок 661 "Розрахунки по оплаті платі".

По кредиту цього рахунку відображаються суми нарахованої заробітної плати, допомоги по тимчасовій непрацездатності за перші 5 днів, премії, матеріальні допомоги за рахунок фонду оплати праці тощо.

По дебету цього рахунку відображаються утримання із зарплати, її виплата, а також сума зарплати, що не отримана в строк і віднесена на рахунок "Депоненти".

До рахунку 661 відкривається ряд субрахунків, на яких відображаються операції пов'язані з оплатою праці:

№ 663 "Розрахунки з працівниками за товари, продані в кредит";

№ 664 "Розрахунки з працівниками за безготівковими перерахуваннями на рахунки з вкладів у банках";

№ 665 "Розрахунки з працівниками за безготівковими перерахуваннями внесків за договорами добровільного страхування";

№ 666 "Розрахунки з членами профспілок по безготівкових перерахуваннях сум членських профспілкових внесків";

№ 667 "Розрахунки з працівниками за позиками банків";

№ 668 "Розрахунки за виконавчими документами та інші утримання";

№ 669 "Інші розрахунки за виконані роботи".

На субрахунку 669 обліковуються розрахунки по сумах отриманих гонорарів, що виплачуються нештатним працівникам (композиторам, артистам, авторам) за роботи і виступи по договорах чи разових роботах. По кредиту його відображається нарахування суми, а по дебету - утримання та виплата.

Аналітичний облік розрахунків по заробітній платі ведеться по кожній особі. Для цього в бухгалтерії при прийманні на роботу на кожного працівника відкривається картка-довідка ф. 417 (особовий рахунок). На лицьовій стороні вказуються всі дані про працівника: П.І.Б., посада, професія, розмір окладу, рік народження, пільги та інше. Щомісяця в картках записується сума нарахованої зарплати, утримань із неї, суми до видачі.

Нарахування зарплати за місяць по кожній особі та утримання з заробітної плати узагальнюється в розрахунково-платіжній відомості, в якій вказуються табельні номери, прізвища, ім'я та по-батькові працівників, сума нарахованої зарплати, утримань та сума до видачі. За цим документом видається зарплата за другу половину місяця.

На основі розрахунково-платіжної відомості складається меморіальний ордер № 5. В установах, де складається декілька розрахунково-платіжних відомостей, крім того і на їх підставі складається "Зведення розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендій", яка одночасно є меморіальним ордером № 5.

До меморіального ордера № 5 прикладаються всі документи, що є підставою для нарахування зарплати: табелі, витяги з наказів та ін.

Підсумок меморіального ордера № 5 заноситься в Головну книгу.

Ця ділянка обліку є дуже громіздкою, а тому часто вона є автоматизованою. В таких випадках меморіальний ордер № 5 отримують в автоматичному режимі, а кожному працівнику роздруковується "Розрахунковий листок", що містить інформацію про суми нарахованої оплати праці та утримань з неї.

Схеми облікового процесу з нарахування заробітної плати та утримань з неї ілюструють рис. 1.9.1 і 1.9.2

Видача заробітної плати оформляється бухгалтерською проводкою:

Дебет рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці»,

Кредит рахунка 31 «Рахунок в банку».

Право на отримання відпустки у працівника виникає після закінчення дванадцяти місяців безперервної роботи на цьому підприємстві. Чергові відпустки працівникам АТ «УкрАВТО» надаються протягом року нерівномірно. Щоб забезпечити рівномірне протягом року віднесення на собівартість продукції сум на оплату відпусток, виробляється резервування цих витрат у розмірі планового відсотка від фактично нарахованої основної заробітної плати. При цьому резерв створюється не тільки на заробітну плату за час відпусток, але і на майбутні відрахування з неї соцстраху. Перераховані рахунки кредитуються з рахунком 471 «Забезпечення виплат відпусток».

Рис. 1.9.1. Схема облікового процесу нарахування заробітної плати

Рис. 1.9.2.Схема облікового процесу утримань із заробітної плати

Протягом звітного року ці суми повинні бути списані на виробничі рахунки. На суми відпускних, нарахованим працівникам у поточному звітному періоді і належні за дні відпустки, формується бухгалтерська проводка:

Дебет рахунка 471«Забезпечення виплат відпусток»;

Кредит рахунка 66«Розрахунки з оплат праці».

Відображення заробітної плати на відповідних рахунках виробничих витрат здійснюється відповідно до зведеної відомості розподілу її по кодах виробничих витрат, що складається бухгалтерією на підставі первинних документів по праці і заробітній платі. У відомості вказуються призначення витрат, дебет рахунків, на які варто віднести нарахування суми заробітної плати, види заробітної плати.

АТ «УкрАВТО» перераховує заробітну плату регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку розрахунків з нарахування заробітної плати працівникам наведена в Таблиці 1.9.1.

Таблиця 1.9.1. Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку розрахунків знарахування заробітної плати працівникам

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Д-т	К-т
1.	Нараховано заробітну плату робітникам основного виробництва	23 "Виробництво"	66 "Розрахунки з оплати праці"
2.	Нараховано заробітну плату загальновиробничому персоналу	91 "Загальновиробничі	66 "Розрахунки з
3.	Нараховано заробітну плату адміністративно-управлінському персоналу	92 "Адміністративні	66 "Розрахунки з
4.	Нараховано заробітну плату працівникам відділу збуту	93 "Витрати збуту"	66 "Розрахунки з оплати праці"
5.	Нараховано заробітну плату працівникам, що займаються дослідженнями та розробками	94 "Інші витрати	66 "Розрахунки з
6.	Нараховано заробітну плату працівникам, що займаються ліквідацією основних засобів	976 "Списання	66 "Розрахунки з

АТ «УкрАВТО» провадить розрахунки з бюджетом за страхування своїх працівників на основі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 01.10.2011. Відповідальність за його виконання покладено на Пенсійний фонд України.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування

База нарахування та розміри сплати єдиного соціального внеску (ЄСВ) наведена в таблиці 1.9.2.

Таблиця 1.9.2 Сплата ЄСВ

База нарахування	Розмір сплати
Фонд оплати праці (п. 2 Інструкції №5) найманих працівників, у т. ч. іноземців	Роботодавці нараховують і сплачують індивідуальний відсоток ЄСВ, який залежить від їхнього класу професійного ризику виробництва
	Наймані працівники сплачують 3,6% із суми зарплати
Винагороди фіз. особам за цивільно-правовими договорами, крімцивільно-правового договору, укладеного з фіз. особою- підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги)відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про держ. реєстрацію їх як підприємців	Підприємства нараховують ісплачують 34,7% на суму винагороди
	Наймані працівники сплачують 2,6% за рахунок отриманого доходу
Допомога з тимчасової непрацездатності (як перші п'ять днів за рахунок коштів підприємства, так і решта днів хвороби за рахунок коштів Фонду соцстрахування)	Підприємства нараховують ісплачують 33,2% на суму допомоги
	Наймані працівники сплачують 2% зі суми допомоги
Заробітна плата працівників-інвалідів	Роботодавці нараховують і сплачують 8,41% на фонд оплати праці, крім сум лікарняних
	Наймані працівники сплачують 3,6% зі суми зарплати*
* Наймані працівники - інваліди, які працюють на підприємствах УТОГ, УТОС, сплачують 2,85% зі суми зарплати.

В законі про обов’язкове єдине соціальне страхування України удержання суми з фонду заробітної плати встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

АТ «УкрАВТО» віднесене до 23 класу ризику і перераховує до бюджету 37,26 % від загального фонду оплати праці. Перерахування до бюджету відбувається два рази в місяць, так як підприємство нараховує заробітну плату найманим працівникам як аванс на початку місяця і основну заробітну плату в кінці місяця.

Нарахування податку ЄСВ відбувається наступним проведенням:

Д-т - 661«Розрахунок за заробітною платою»;

К-т - 651«Розрахунки за страхування».

Перерахування наступним проведенням:

Д-т - 651 «Розрахунки за страхування»;

К-т - 311«Рахунок в банку».

Отже, підприємство перераховую до бюджету з заробітної плати кожного з найманих працівників по 3,6% та від загального фонду заробітної плати 37,26%.

Основним документальним підтвердження перерахунку внеску є платіжне доручення, яке створюється програмою «Клієнт-Банк» в комп’ютері головного бухгалтера підприємства.

1.10 
Облік розрахунків за податками та платежами

При нарахуванні та сплаті загальнодержавних податків АТ «УкрАВТО» керується відповідним податковим законодавством України, а місцевих податків і зборів - рішенням органів місцевого самоврядування.

Для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, які є доходом бюджету, призначено рахунок 64 «Розрахунки за податками і платежами».

Первинними документами для нарахування податків є розрахунки бухгалтерії, з розрахунків з ПДВ - податкові накладні, а для нарахування митних платежів - вантажна митна декларація.

Перерахування податків та обов’язкових платежів здійснюється на підставі платіжних доручень. Крім того, про сплату податків можуть свідчити виписки банків.

АТ «УкрАВТО» є платником податку на додану вартість, його розмір для підприємства згідно Податкового кодексу України від 02.12.2012 № 2755-VI ст.193 ставка податку на додану вартість становить 20%. Контроль за нарахуванням внесення податку до бюджету здійснює головний бухгалтер.

З метою обліку податку на додану вартість до Плану рахунків бухгалтерського обліку включено рахунок 64 «Розрахунки за податками і платежами», з відповідними субрахунками:

№ 641 «Розрахунки за податками»,

№ 643 «Податкові зобов’язання»,

№ 644 «Податковий кредит».

По кредиту рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами» відображаються нараховані платежі до бюджету, по дебету - належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання тощо.

Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань (Кт 64), що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт) протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду (Дт 64).

Для визначення суми ПДВ, що підлягає перерахунку сплати до бюджет складається Декларація з податку на додану вартість. На базовому підприємстві податкова декларація складається щомісячно, і затверджується керівником підприємства і головним бухгалтером.

АТ «УкрАВТО» не є платником акцизного збору, так як не виробляє підакцизної продукції.

АТ «УкрАВТО» є платником податку на прибуток. Підприємство сплачує податок на прибуток підприємств згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2012 № 2755-VI.

Податок на прибуток підприємств, розраховується як ставкою 19% від об'єкту оподаткування. Об'єктом оподаткування є величина, яка визначається у податковому обліку шляхом порівняння скоригованих валових доходів і скоригованих валових витрат.

Відповідно до п. 5 П(С)БО 17 поточний податок на прибуток визнається зобов’язанням у сумі, що підлягає сплаті до бюджету.

Перевищення сплаченої суми поточного податку на прибуток над сумою, яка підлягає сплаті до бюджету, визнається дебіторською заборгованістю і знаходить відображення у ІІ розділі активу Балансу «Оборотні активи», рядок 170 Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом».

Для узагальнення результатів з обліку податків та податкових платежів згідно законодавства підприємства повинні складати звітність. На АТ «УкрАВТО» складаються наступні звіти: декларація з податку на прибуток підприємства, декларація з податку на додану вартість.

Облік розрахунків по страхуванню ведеться на рахунку 65 "Розрахунки за страхуванням" за вборами на обов'язкове державне пенсійне страхування, По кредиту рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням» відображаються нараховані зобов'язання за страхуванням, а також одержані від органів страхування кошти, по дебету - погашення заборгованості та витрачання коштів страхування на підприємстві.

Типову кореспонденцію рахунків за розрахунками з бюджетом наведено у таблиці 1.10.1.

Таблиця 1.10.1. Типова кореспонденція рахунків за розрахунками з бюджетом

Зміст операції	Дт	Кт
1. Нарахований податок на прибуток від звичайної діяльності	981	641
2. Нарахований ПДВ за реалізацією послуг	70	641
3. Вирахуваний із заробітної плати податок з доходів фізичних осіб	66	641
4. Перерахування податкових платежів до бюджету	641	311

1.11  Облік позик банків та зобов’язань за облігаціями і векселями

Облік позик банків та зобов’язань за облігаціями та векселями на підприємствах України ведеться згідно Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”.

Для цілей бухгалтерського обліку позики поділяються на:

v  Довгострокові позики, у тому числі відстрочені та позики небанківських установ;

v  Короткострокові кредити банків, у тому числі відстрочені та прострочені;

v  Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями.

Згідно П(с)БО 11 строк погашення зобов’язання - це термін, протягом якого повинно бути погашено зобов’язання. З метою визнання, класифікації та оцінки у бухгалтерському обліку розрізняють:

Ø Термін з моменту виникнення зобов’язання до моменту погашення;

Ø  Термін з дати складання фінансової звітності до доати погашення.

Облік розрахунків з довгостроковими позиками банків та іншими залученими позиковими коштами у інших осіб, які не є поточним зобов’язанням, ведеться на рахунку 50 «Довгострокові позики» (табл.1.11.1).

По кредиту рахунку 50 «Довгострокові позики» відображаються суми одержаних довгострокових позик, а також переведення короткострокових позик, по дебету - погашення заборгованості за ними та переведення до поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями.

Рахунок 50 «Довгострокові позики» має такі субрахунки:

№ 501 “Довгострокові кредити банків у національній валюті”

№ 502 “Довгострокові кредити банків в іноземній валюті”

№ 503 “Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті”

№ 504 “Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті”

№ 505 “Інші довгострокові позики в національній валюті”

№ 506 “Інші довгострокові позики в іноземній валюті”Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позики) окремо та строками погашення кредиту.

Таблиця 1.11.1 Облік довгострокових кредитів банку

№ п/п	Зміст операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1.	Отримана на поточний рахунок довгострокова позика банку в національній валюті	311 «Поточні рахунки в національній валюті»	501 « Довгострокові кредити банків у національній валюті»
2.	Отримана на поточний рахунок довгострокова позика банку в іноземній валюті	312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»	502 «Довгострокові кредити банків в іноземній валюті»
3.	Нарахований відсотки за отриманий кредит	951 «Відсотки за кредит»	684 «Розрахунки за нарахованими відсотками»
4.	В кінці звітного періоду списані нараховані відсотки за отриманий кредит	792 «Результат фінансовий операцій»	951 «Відсотки за кредит»
5.	Погашення заборгованості перед банком:
	за нарахованими відсотками	684 «Розрахунки за нарахованими відсотками»	311 «Поточні рахунки в національній валюті»
	за довгостроковими позиками	50 «Довгострокові позики»	311 «Поточні рахунки в національній валюті»
6.	Переведення частини довгострокової позики в поточну	50 «Довгострокові позики»	611 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями»
7.	Погашення поточної частини довгострокової заборгованості	611 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями»	311 «Поточні рахунки в національній валюті»

Аналітичний облік довгострокових позик ведеться за позикодавцями (банками) у розрізі кожного кредиту окремо та строками погашення кредиту.

Розмір заборгованості підприємства за отриманими позиками на кінець періоду буде залежити від графіка погашення , обумовленого договором.

Погашення банківських кредитів може здійснюватися:

Ø сплатою заборгованості за відсотками та основною сумою боргу водночас в кінці строку позики;

Ø  щомісячною сплатою заборгованості за відсотками і в кінці строку позики за основною сумою кредиту;

Ø  у розстрочку;

Ø  щорічними платежами з арифметичною чи геометричною прогресією чи регресією;

Ø  після обумовленого періоду;

Ø  з постійною сумою погашення основного боргу;

Ø  достроково( на вимогу) тощо.

Найчастіше позики погашаються постійними періодичними виплатами (щорічними, щоквартальними, щомісячними тощо), які включають відсотки та суму погашення основного боргу.

При відображенні в бухгалтерському обліку операцій, пов’язаних з довгостроковими позиками, необхідно враховувати наступні правила:

ð суми відсотків за користування кредитом списуються на субрахунок 792 «Результат фінансових операцій» з субрахунку 951 «Відсотки за кредит».

ð  частина довгострокового зобов’язання, яка підлягає погашенню в терміни до 12-ти місяців, списується на рахунок 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобовязанняи».

Рахунок 61 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями" призначено для узагальнення інформації про стан розрахунків за поточними зобов'язаннями, переведеними зі складу довгострокових, при настанні строку погашення протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Рахунок 61 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями" має такі субрахунки:

№ 611 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями в національній валюті"

№ 612 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями в іноземній валюті"

За кредитом рахунку 61 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями" відображається та частина довгострокових зобов'язань, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, за дебетом - погашення поточної заборгованості, її списання тощо.

На субрахунку 611 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями в національній валюті" ведеться облік частини довгострокових зобов'язань, заборгованість за якими виражена в національній валюті.

На субрахунку 612 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями в іноземній валюті" ведеться облік частини довгострокових зобов'язань, заборгованість за якими виражена в іноземній валюті.

Аналітичний облік ведеться за кредиторами та видами заборгованості.

Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається фізичним або юридичним особам у тимчасове користування на умовах забезпечення повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Таблиця 1.11.2 Рахунок 61 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями" кореспондує:

	за дебетом з кредитом рахунків:		за кредитом з дебетом рахунків:
30	"Каса"	50	"Довгострокові позики"
31	"Рахунки в банках"	51	"Довгострокові векселі видані"
37	"Розрахунки з різними дебіторами"	52	"Довгострокові зобов'язання за облігаціями"
50	"Довгострокові позики"	53	"Довгострокові зобов'язання з оренди"
60	"Короткострокові позики"
62	"Короткострокові векселі видані"	55	"Інші довгострокові зобов'язання
71	"Інший операційний дохід"

Облік короткострокових кредитів ведуть на рахунку 60 "Короткострокові позики". Це пасивний рахунок, за дебетом якого відображають погашення кредиту, а за кредитом - одержання. Аналітичний облік ведуть за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позички) окремо та строками їх погашення.

Рахунок 60 має шість субрахунків:

№ 601 "Короткострокові кредити банків у національній валюті";

№ 602 "Короткострокові кредити банків в іноземній валюті";

№ 603 "Відстрочені короткострокові кредити банків у національній валюті";

№ 604 "Відстрочені короткострокові кредити банків в іноземній валюті";

№ 605 "Прострочені позики в національній валюті";

№ 606 "Прострочені позики в іноземній валюті".

Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позики) окремо та строками їх погашення.

Таблиця 1.11.3 Рахунок 60 "Короткострокові позики" кореспондує

	за дебетом з кредитом рахунків:		за кредитом з дебетом рахунків:
14	"Довгострокові фінансові інвестиції"	14	"Довгострокові фінансові інвестиції"
15	"Капітальні інвестиції"	15	"Капітальні інвестиції"
30	"Каса"	30	"Каса"
31	"Рахунки в банках"	31	"Рахунки в банках"
33	"Інші кошти"	33	"Інші кошти"
34	"Короткострокові векселі одержані"	35	"Поточні фінансові інвестиції"
36	"Розрахунки з покупцями та замовниками"	37	"Розрахунки з різними дебіторами"
37	"Розрахунки з різними дебіторами"	45	"Вилучений капітал"
41	"Пайовий капітал"	48	"Цільове фінансування і цільові надходження"
46	"Неоплачений капітал"	50	"Довгострокові позики"
48	"Цільове фінансування і цільові надходження"	51	"Довгострокові векселі видані"
50	"Довгострокові позики"	53	"Довгострокові зобов'язання з оренди"
55	"Інші довгострокові зобов'язання"	60	"Короткострокові позики"
60	"Короткострокові позики"	61	"Поточна заборгованість за довгостроковимизобов'язаннями"
68	"Розрахунки за іншими операціями"	62	"Короткострокові векселі видані"
71	"Інший операційний дохід"	63	"Розрахунки з постачальниками та підрядниками"
73	"Інші фінансові доходи"	64	"Розрахунки за податками й платежами"
75	"Розрахунки за податками й платежами"	65	"Розрахунки за страхуванням"
		68	"Розрахунки за іншими операціями"
		84	"Інші операційні витрати"
		91
		92	"Адміністративні витрати"
		93	"Витрати на збут"
		94	"Інші витрати операційної діяльності"
		95	"Фінансові витрати"
		99	"Надзвичайні витрати"

АТ «УкрАВТО» не веде облік кредитних операцій і вексельних розрахунків, так як на підприємстві не відбуваються господарські операції подібного характеру.

1.12  Облік інших поточних та довгострокових зобов’язань

Облік інших поточних зобов’язань ведеться на рахунку 68 «Розрахунки за іншими операціями».

Рахунок 68 «Розрахунки за іншими операціями» має такі субрахунки:

№ 681 «Розрахунки за авансами одержаними» - призначений для обліку одержаних авансів для поставки матеріальних цінностей або для виконання робіт, надання послуг;

№ 682 «Внутрішні розрахунки» - призначений для всіх видів поточних розрахунків з дочірніми підприємствами;

№ 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки» - призначений для обліку внутрішньогосподарських розрахунків з виробничими одиницями і господарствами, ви-діленими на окремий баланс, по операціях взаємного відвантаження матеріальних цінностей, реалізації робіт, продукції, послуг, передачі витрат загальноуправлінської діяльності, виплати заробітної плати цих господарств тощо;

№ 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками» - призначений для обліку нара-хованих відсотків за:

) використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих в кредит;

) використання майна, отриманого в користування (орендні, лізингові операції тощо);

) іншими операціями;

№ 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» - призначений для обліку операцій, які не передбачені для обліку на інших субрахунках рахунка 68 «Розрахунки за іншими операціями», а саме: з різними організаціями за операціями некомерційного характеру (навчальними закладами та науково-дослідними установами тощо); з наймачами квартир і особами, які проживають у гуртожитках житлово-комунального господарства підприємства, з батьками дітей за відвідування дитячих закладів, за іншими операціями.

Бухгалтерські записи в обліку інших поточних зобов’язань наведені в табл. 1.12.1.

Аналітичний облік інших поточних зобов’язань ведеться окремо за підприємствами, організаціями, установами та фізичними особами, з якими здійснюються розрахунки.

Таблиця 1.12.1 Кореспонденція рахунків по операціях з обліку інших поточних зобов’язань

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1.	Отримано аванс від покупця на поточний рахунок	311 «Поточні рахунки в національній валюті»	681 «Розрахунки за авансами одержаними»
2.	Відображено погашення заборгованості	681 «Розрахунки за авансами одержаними»	361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»
3.	Одержано виробничі запаси від дочірніх підприємств	20 «Виробничі запаси»	682 «Внутрішні розрахунки»
4.	Погашено короткострокову позику дочірнім підприємством в рахунок поточних взаєморозрахунків	60 «Короткострокові позики»	682 «Внутрішні розрахунки»
5.	Здійснено поточні розрахунки з дочірніми підприємствами	682 «Внутрішні розрахунки»	30  «Каса», 31 «Розрахунки в банках»
6.	В рахунок погашення заборгованості перед дочірнім підприємством видано довгостроковий вексель	682 «Внутрішні розрахунки»	51 «Довгострокові векселі видані»
7.	Нараховано відсотки за використання кредиту	951 «Відсотки за кредит»	684 «Розрахунки за нарахованими відсотками»
8.	Погашено заборгованість за нараховані відсотки коштами з поточного рахунка	684 «Розрахунки за нарахованими відсотками»	311 «Поточні рахунки в банках в національній валюті»
9.	Оплачено заборгованість перед кредиторами коштами з поточного рахунка	685 «Розрахунки з іншими кредиторами»	311 «Поточні рахунки в банках в національній валюті»
10.	Із заробітної плати працівників утримано кошти за відвідування дітьми дитячих дошкільних закладів	66 «Розрахунки за виплатами працівникам»	685 «Розрахунки з іншими кредиторами»

Для узагальнення інформації про розрахунки з іншими кредиторами та за іншими операціями, заборгованість за якими не є поточним зобов’язання та облік яких не відображається на решті рахунків класу 5 „Довгострокові зобов’язання”, призначено рахунок 55 „Інші довгострокові зобов’язання”.

Рахунок 55 "Інші довгострокові зобов'язання" призначено для узагальнення інформації про розрахунки з іншими кредиторами та за іншими операціями, заборгованість за якими не є поточним зобов'язанням та облік яких не відображається на решті рахунках класу 5 "Довгострокові зобов'язання". Зокрема, на цьому рахунку відображається відстрочена відповідно до законодавства заборгованість з податків, зборів (обов'язкових платежів), фінансова допомога на зворотній основі тощо.

За кредитом рахунку 55 "Інші довгострокові зобов'язання" відображається збільшення довгострокових зобов'язань, за дебетом - їх погашення, переведення до короткострокових, списання тощо.

Аналітичний облік ведеться за кожним кредитором та видами залучених коштів.

 

Таблиця 1.12.2 Рахунок 55 "Інші довгострокові зобов'язання" кореспондує

	за дебетом з кредитом рахунків:		за кредитом з дебетом рахунків:
30	"Каса"	30	""Каса"
31	"Рахунки в банках"	31	"Рахунки в банках"
61	"Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями"	50	"Довгострокові позики"
		60	"Короткострокові позики"
74	"Інші доходи"	63	"Розрахунки з постачальниками та підрядниками"
		64	"Розрахунки за податками й платежами"
		65	"Розрахунки за страхуванням"
		68	"Розрахунки за іншими операціями"

1.13  Облік забезпечень, цільового фінансування та цільових надходжень

Відповідно до П(С)БО 11 “Зобов’язання” під забезпеченням розуміють зобов’язання з невизначеною сумою або часом погашення на дату балансу.

Забезпечення Ї особливий вид зобов’язань, і створюються вони (резервуються кошти за рішенням підприємства) для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на: виплату відпусток працівникам; додаткове пенсійне забезпечення; виконання гарантійних зобов'язань; реструктуризацію; виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів та забезпечення інших витрат і платежів (наприклад, страхові виплати страхових компаній).

Суми створених забезпечень одночасно визнають витратами, а тому при їх нарахуванні у підприємства активів не виникає.

Їх визнають за обліковою оцінкою ресурсів (із вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов’язання на дату балансу. Забезпечення відносяться на операційні витрати поточного періоду, в якому такі забезпечення сформовано (нараховано, поповнено), і використовуються для покриття тільки тих витрат, для яких їх було створено.

Для обліку забезпечень використовується рахунок 47 “Забезпечення майбутніх витрат і платежів”. Його призначено для узагальнення інформації про рух коштів, які за рішенням підприємства резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів та включення їх до витрат поточного періоду.

За кредитом рахунку відображається нарахування забезпечень, за дебетом - їх використання.

До забезпечень наступних витрат і платежів відносять:

> витрати на оплату майбутніх відпусток;

> додаткове пенсійне забезпечення;

> гарантійний ремонт реалізованої продукції (сервісне обслуговування);

> інші витрати.

Облік забезпечень ведеться на рахунку 47 «Забезпечення наступних витрат і платежів» у розрізі субрахунків:

№ 471 «Забезпечення виплат відпусток»

№ 472 «Додаткове пенсійне забезпечення»;

№ 473 «Забезпечення гарантійних зобов’язань»;

№ 474 «Забезпечення інших витрат і платежів».

На субрахунку 471 відображаються нарахування резерву на оплату відпусток. Такий резерв створюється щомісячно, виходячи з фактично нарахованого фонду оплати праці окремих груп персоналу підприємства і відсотка відрахувань, розрахованого за відповідною методикою.

На субрахунку 472 здійснюється облік додаткового пенсійного забезпечення. З метою кращого матеріального забезпечення пенсіонерів доцільно створювати резерв із додаткового страхування. Частина коштів може відраховуватися у резерв за рахунок підприємства, а частина - за рахунок працюючих.

На субрахунку 473 відображається операції з нарахування забезпечення гарантійних зобов’язань з ремонтів та сервісного обслуговування.

На субрахунку 474 відображаються операції зі створення інших забезпечень, не передбачених попередніми субрахунками.

Найбільш розповсюдженим на практиці є резерв на оплату відпусток працюючим. Він забезпечує наявність джерела виплат відпускних сум та рівномірне включення їх до собівартості продукції, що особливо необхідно в сезонних галузях та на підприємствах з тривалим циклом виробництва.

Резерв на оплату відпусток працюючим створюється у процентах до нарахованої зарплати і залежить від тривалості відпускного періоду. Суми нарахованого резерву відображаються на рахунках:

Д-т 23 «Виробництво»

Д-т 91 «Загальновиробничі витрати»

Д-т 92 «Адміністративні витрати»

Д-т 93 «Витрати на збут»

та інші рахунки, на які була віднесена нарахована зарплата

К-т 471 «Забезпечення виплат відпусток».

У даному разі заробітна плата, нарахована за час відпусток, списується за рахунок резерву і відображається на рахунках:

Д-т 471 Забезпечення виплат відпусток»

К-т «Розрахунки за заробітною платою».

На дебет рахунка 471 «Забезпечення виплат відпусток» відносяться і всі відрахування до соціальних фондів.

Кредитове сальдо за рахунком 471 «Забезпечення виплат відпусток» означає суму створеного забезпечення, що не використано для нарахування відпускних сум до кінця року.

По закінченні року здійснюється уточнення невикористаного забезпечення. При цьому розраховується фактична заборгованість підприємства перед працюючими за невикористану відпустку і сальдо за рахунком 471 «Забезпечення виплат відпусток» корегується до рівня фактичної заборгованості шляхом донарахування або сторнування. Таким чином, сальдо зазначеному рахунку відображається в балансі сумою фактичної заборгованості за невикористану відпустку станом на початок року.

На рахунку 472 «Додаткове пенсійне забезпечення» обліковуються суми забезпечення на оплату додаткових виплат коштів для реалізації програми соціального забезпечення.

Резерв на гарантійне забезпечення, що обліковується на рахунку «Забезпечення гарантійних зобов’язань», створюється на виробничих підприємствах, які реалізують продукцію з гарантією.

Величина забезпечення визначається розрахунковим методом і відображається на рахунках:

Д-т 93 «Витрати на збут»

К-т 473 «Забезпечення гарантійних зобов’язань».

На дебет рахунка 473 «Забезпечення гарантійних зобов’язань» відносяться фактичні затрати на ремонт готової продукції, реалізованої з гарантією.

Можуть створюватися резерви для забезпечення затрат з реструктуризації, виконанні зобов’язань щодо обтяжливих контрактів та деяких інших витрат. Ці резерви обліковуються на рахунку 474 «Забезпечення інших витрат і платежів».

Створені забезпечення шляхом включення їх до затрат, використовуються лише для відшкодування тих затрат, для покриття яких воно було створено.

Аналітичний облік забезпечення майбутніх витрат і платежів організується за їх видами, направленнями формування і використання.

Синтетичний облік ведуть в журналі 7, а аналітичний - у відомість 7.3 в якій наводяться забезпечення за окремими субрахунками, дані про сальдо на початок і кінець місяця, дебетовий і кредитовий обороти. Аналітичний облік ведеться за напрямками формування і використання коштів.

Бухгалтерські записи з обліку забезпечень наведені в табл. 1.13.1.

Таблиця 1.13.2 Кореспонденція рахунків по операціях з обліку забезпечень

№ п/п	Зміст господарських операцій (фактів, подій)	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1.	Створено резерв на оплату відпусток	23,91,92,93 тощо	471
2.	Нараховані відпускні за рахунок створеного резерву та проведені нарахування на фонд оплати праці	471	66,65
3.	Створено резерв на оплату додаткових пенсій	66,91,92 тощо	472
4.	Нараховано додаткові пенсії за рахунок створеного резерву	472	66
5.	Створено резерв для забезпечення гарантійних зобов’язань	93	473
6.	Проведені витрати на гарантійний ремонт за рахунок створеного резерву	473	20,66,65 тощо

До цільового фінансування та цільових надходжень відносять кошти що, отримуються підприємством на суворо визначені тлі: утримання дитячих установ, підготовку кадрів, науково-дослідні роботи, що мають) народногосподарське значення та інші. Їх фінансування здійснюється за рахунок асигнувань з бюджету, внесків батьків, плати за навчання, прибутку що залишається в розпорядженні, коштів, отриманих від інших підприємств тощо.

Для узагальнення інформації про наявність та рух коштів, отриманих для здійснення заходів цільового призначення (в тому числі отримана гуманітарна допомога) ведеться рахунок 48 “Цільове фінансування і цільові надходження".

Кошти цільового фінансування і цільових надходжень можуть надходити як субсидії, асигнування з бюджету та позабюджетних фондів, цільові внески фізичних та юридичних осіб тощо.

За кредитом рахунка 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» відображаються кошти цільового призначення для фінансування певних заходів, за дебетом - використані суми за певними напрямками, визначення їх доходом, а також повернення невикористаних сум. Синтетичний облік по рахунку 48 ведеться в журналі 7.

Аналітичний облік коштів цільового фінансування і цільових надходжень та їх витрачання провадиться за їх призначенням та джерелами надходжень.

 

Таблиця 1.13.3 Відображення цільового фінансування при надходженні активів на підприємство

Д-т	Назва рахунку	К-т	Назва рахунку
10	«Основні засоби»	48	«Цільові надходженні і цільове фінансування»
11	«Інші необоротні матеріальні активи»
12	«Нематеріальні активи»
15	«Капітальні інвестиції»
20	«Виробничі запаси»
30	«Каса»
31	«Рахунки в банках»

Таблиця 1.13.4 Зменшення цільових надходжень і цільового фінансування відображаються записами

Д-т	Назва рахунку	К-т	Назва рахунку
48	«Цільові надходженні і цільове фінансування»	10	«Основні засоби» - повернуто об’єкти власнику
		30	«Каса», «Рахунки в банках» -повернуто внески
		31
		71	«Інший операційний доход» - відображено доход від цільового фінансування
		74	«Інші доходи» - відображено доход від цільового фінансування

Джерела цільового фінансування і цільових надходжень регламентуються відповідними урядовими постановами і нормативними документами, зокрема. Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", листом

Мінфіну України від 27.08. 91 № 04-503 "Про облік виплат, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та від 28.01. 92 № 18-412 "Про бухгалтерський облік окремих господарських операцій", наказом Мінфіну України від 14.12. 99 № 298 "Про порядок бухгалтерського обліку гуманітарної допомоги" та ін.

Використання коштів, одержаних у порядку цільового фінансування, відображається на відповідних рахунках обліку виробничих затрат або рахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності" (на утримання дошкільних дитячих установ, оздоровчі, соціально-культурні заходи та ін.).

Одночасно використані у звітному періоді кошти цільового призначення зараховуються до операційних доходів підприємства записом по дебету рахунка 48 "Цільове фінансування і цільові надходження" і кредиту рахунка 718 "Одержані гранти та субсидії".

Цільове фінансування, одержане підприємством у вигляді виконаних робіт некапітального характеру, відображається записом по дебету рахунків 23 "Виробництво 949 "Інші витрати операційної діяльності" та ін. в кореспонденції з кредитом рахунка 48 "Цільове фінансуванні цільові надходження".

Одночасно вартість таких робіт: зараховується до доходів операційної діяльності підприємства записом по дебету рахунка 48 "Цільове фінансування і цільові надходження" І кредиту рахунка 718 "Одержані гранти та субсидії".

Якщо виконані цільовим призначенням роботи мають капітальний характер (будівництво, спорудження основних засобів тощо), то Їх вартість включається до капітальних інвестицій записом по дебету рахунка 15 "Капітальні інвестиції" (відповідний субрахунок) у кореспонденції з кредитом рахунка 48 "Цільове фінансування і цільові надходження".

Споруджені за рахунок цільового фінансування об'єкти основних засобів, введені в експлуатацію, приймаються на баланс записом по дебету рахунка 10 "Основні засоби" і кредиту рахунка 15 "Капітальні інвестиції".

Щомісячно в сумі нарахованої амортизації по таких об'єктах робиться запис на зарахування використаного фінансування в операційні доходи підприємства:

·              Д-т рах. 48 "Цільове фінансування і цільові надходження";

·              К-т рах. 718 "Одержані гранти та субсидії".

У разі фінансування капітальних вкладень сальдо рахунка 48 "Цільове фінансування і цільові надходження" підлягає списанню на рахунок 69 "Доходи майбутніх періодів" з наступним послідовним включенням (одночасно з нарахуванням амортизації) в доходи відповідних періодів.

При будівництві об'єктів основних засобів у порядку пайової участі в бухгалтерському обліку роблять такі записи.

Грошові кошти, одержані підприємством-забудовником від пайовика для пайової участі у будівництві об'єкта, відображаються по дебету рахунка 31 "Рахунки в банках" і кредиту рахунка 48 "Цільове фінансування і цільові надходження".

На базовому підприємстві обліку забезпечень та цільового фінансування не ведеться через відсутність господарських операцій подібного характеру.

1.14  Облік доходів та витрат діяльності

Методологічні засади формування інформації про доходи АТ «УкрАВТО» визначає відповідно до вимог П(С)БО 15 “Дохід”.

У бухгалтерському обліку доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, внаслідок чого збільшується власний капітал підприємства (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків засновників).

Дохід визнається в разі додержання таких умов:

ð  при збільшенні активу або погашенні зобов’язань, які приводять до збільшення власного капіталу підприємства (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків засновників підприємства);

ð  оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Доходи, достовірну оцінку яких здійснити неможливо, у звітності не відображаються, що відповідає принципу обачливості, який передбачає відображення у фінансовій звітності всіх елементів за вартістю, яка має запобігати заниженню зобов’язань і витрат та завищенню активів і доходів підприємства. Цей принцип передбачає вибір методу оцінки.

Можливість достовірної оцінки - основна умова визнання доходів. У бухгалтерському обліку дохід відображається в сумі грошових коштів або їх еквівалентів, які були отримані або підлягають одержанню.

Не визнаються доходами, оскільки не є економічними вигодами, які надходять на підприємство і не приводять до збільшення власного капіталу, суми, одержані від імені третіх осіб, такі як:

податок на додану вартість , акцизи, інші податки і обов’язкові платежі, що підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів;

надходження за договорами комісії, агентськими та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

попередня оплата (аванс у рахунок оплати) продукції (товарів, робіт, послуг);

завдаток під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

надходження, що належать іншим особам.

Разом із тим вищеназвані суми не включаються тільки до суми чистого доходу підприємства.

Дохід АТ «УкрАВТО» визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Визнані доходи поточного періоду класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

а)      дохід (виручка) від реалізації товарів;

б)      інші операційні доходи;

в)      фінансові доходи;

г)       інші доходи;

д)      надзвичайні доходи.

АТ «УкрАВТО» визнає дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

•        покупцеві передані ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

•        підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

•          сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

•          є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Для обліку доходу від реалізації продукції (товарів), робіт, послуг АТ «УкрАВТО» застосувує рахунок 70 “Доходи від реалізації” в розрізі таких субрахунків:

№ 701“Дохід від реалізації готової продукції”

№ 702“Дохід від реалізації товарів”

№703“Дохід від реалізації робіт і послуг”

№ 704“Вирахування з доходу”.

У бухгалтерському обліку для обліку доходів Планом рахунків передбачено 7 клас рахунків - цей клас рахунків можна вважати тимчасовим, оскільки він закривається в кінці кожного звітного періоду. Ці рахунки відображають стан доходів за певний звітний період. Тимчасові рахунки починають новий звітний період із нульового сальдо, на яких накопичується інформація про доходи за даний період, що дає змогу використовувати накопичену інформацію при складанні проміжної звітності (квартальної, за півроку, за дев’ять місяців).У кінці періоду рахунки доходів (як, до речі і рахунки витрат) закриваються через списання їх сальдо на рахунок 79 «Фінансові результати». Інструкція до нового Плану рахунків дозволяє закривати рахунки доходів та витрат щомісяця або по закінчені звітного року.

Схематично взаємозв’язок рахунків обліку доходів і витрат має наступний вигляд:

Рис. 1.14.1. Взаємозв’язок рахунків обліку доходів і витрат

Рахунки 7 класу «Доходи і результати діяльності» застосовуються для обліку доходів наступним чином:

За кредитом рахунків 7 класу - валовий дохід.

За дебетом рахунків 7 класу (крім рахунка 76 «Страхові платежі»):

§  ПДВ;

§  акцизний збір;

§  інші непрямі платежі, включені до ціни продажу.

Після чого на фінансовий результат діяльності підприємства відноситься сума чистого доходу.

У бухгалтерському обліку і фінансовій звітності доходи відображаються в момент їхнього виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів - це означає, що облік доходів і складання звітності здійснюється на підставі облікового принципу нарахування. Складена згідно з принципом нарахування фінансова звітність інформує користувача не лише про проведені операції, які супроводжувались виплатою або одержанням грошових коштів, але й про зобов’язання сплатити грошові кошти в майбутньому, та про ресурси, наведені у грошовому вираженні, які будуть отриманні у майбутньому. Визнані в бухгалтерському обліку доходи класифікуються за такою схемою:

Рис. 1.14.2. Класифікація доходів підприємства

Планом рахунків для відображення доходів у бухгалтерському обліку передбачені рахунки

Таблиця 1.14.1

70	«Дохід від реалізації»
71	«Інший операційних дохід»
72	«Дохід від участі в капіталі»
73	«Інші фінансові доходи»
74	«Інші доходи»
75	«Надзвичайні доходи»
76	«Страхові платежі»
79	«Фінансові результати»

Методологічні засади формування в бух обліку інформації про витрати підприємства та розкриття її в фінансовій звітності викладені в П(С)БО 16 "Витрати ".

Витрати звітного періоду - це витрати, що визнаються або шляхом зменшення активів, або шляхом збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу внаслідок вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами і не включаються до Звіту про фінансові результати:

o   платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

o   попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

o   погашення одержаних позик;

o   інші зменшення активів або збільшення зобов’язань, що не відповідають визначенню витрат звітного періоду;

o   витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до інших П(С)БО.

Бухгалтерський облік витрат підприємства здійснюється у двох напрямках: за видами діяльності та за елементами.

Облік витрат за видами діяльності відображає, на що, на які цілі витрачені активи підприємства. Облік витрат за елементами показує, що конкретно, які ресурси витрачені.

Класифікація видів діяльності, яка використовується для обліку витрат, наведена на рис. 1.14.3

Рис. 1.14.3. Класифікація видів діяльності

Звичайна діяльність - будь-яка діяльність підприємства, а також операції, які забезпечують її або виникають внаслідок здійснення такої діяльності.

Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.

Основна діяльність - операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), що є визначальною метою створення підприємства та забезпечують основну частину його доходу.

Інвестиційна діяльність - придбання та реалізація тих необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які є складовою еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність - діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

Надзвичайна діяльність - операції або події, які відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно.

Витрати в бухгалтерському обліку класифікуються залежно від характеру та видів діяльності (рисунок 1.14.4).

Для обліку витрат підприємства можуть використовувати рахунки класів 8 та 9, причому ведення рахунків класу 9 є обов'язковим для всіх підприємств, крім суб'єктів малого підприємництва, а також організацій ,діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності. Рішення щодо застосування рахунків класу 8 приймається підприємством самостійно.

За дебетом рахунків класу 9 відображаються суми витрат, а за кредитом списання суми витрат в кінці звітного року або щомісяця на рахунок 79 "Фінансові результати".

При застосуванні в обліку одночасно рахунків класів 8 та 9 , на рахунках класу 8 накопичується інформація про операційні витрати за елементами, яка використовується для заповнення II розділу "Елементи операційних витрат" Звіту про фінансові результати.

Згідно з Інструкцією до застосування Плану рахунків рахунки класу 8 закриваються щомісячно в кореспонденції з дебетом наступних рахунків:

Дебет 23 “Виробництво”

Дебет 91 “Загальновиробничі витрати”

Дебет 92 “Адміністративні витрати”

Дебет 93 “Витрати на збут”

Рис. 1.14.4. Класифікація витрат

Дебет 94 “Інші операційні витрати”

Кредит рахунків класу 8

Таблиця 1.14.2 Порівняльна схема реєстрації господарських операцій підприємства з застосуванням рахунків класу 8 та 9

№ з/п	Зміст операції	Кореспонденція рахунків				Сума, грн.
		у разі застосування рахунків тільки класу 9		у разі застосування рахунків класу 8 і 9
		Д-т	К-т	Д-т	К-т
1.	Запасні частини використані для ремонту виробничого обладнання	23	207	207	500,00
				23	806	500,00
2.	Нарахована зарплата адміністративному персоналу	92	661	811	661	5000,00
				92	811	5000,00
3.	Нарахована амортизація основних засобів відділу збуту	93	131	83	131	2500,00
				93	83	2500,00
4.	Нестача готової продукції, виявлена при інвентаризації	947	26	84	26	800,00
				947	84	800,00

Отже, як видно із вищенаведених схем кореспонденції рахунків, рахунки класу 8 є транзитними та використовуються для накопичення інформації в розрізі елементів витрат, яка використовується для заповнення ІІ розділу Звіту про фінансові результати.

Планом рахунків співвідношення доходів і витрат діяльності підприємства визначено спеціальними рахунками, класифікація яких за групами наведена у таблиці 1.14.3

Таблиця 1.14.3 Співвідношення рахунків доходів і витрат

№	Найменування рахунків витрат	№	Найменування рахунків доходів
90	Собівартість реалізації	70	Доходи від реалізації
91	Загальновиробничі витрати
92	Адміністративні витрати
93	Витрати на збут
94	Інші витрати операційної діяльності	71	Інший операційний дохід
95	Фінансові витрати	73	Інші фінансові доходи
96	Втрати від участі в капіталі	72	Дохід від участі в капіталі
97	Інші витрати	74	Інші доходи
98	Податок на прибуток
99	Надзвичайні витрати	75	Надзвичайні доходи
		76	Страхові платежі
		79	Фінансові результати

Для обліку витрат АТ «УкрАВТО» застосовує Журнали 5 і 5А. Ті підприємства, які не використовують рахунки класу 8, облік витрат ведуть у Журналі 5. Відображення операцій з використанням рахунків класів 8 та 9 здійснюється у Журналі 5А.

В обох варіантах Журналу є однаковими за змістом і порядком заповнення розділи:

•        І (з кредиту рахунків 90, 91, 92, 93, 94,95, 96, 97, 98,99 в дебет рахунків),

•          II “Витрати з податку на прибуток, витрати фінансової та інвестиційної діяльності, інші витрати”,

•        IV “Аналітичні дані до рахунку 28 “Товари”.

Розділ І Журналів 5 і 5А заповнюється після складання розділів II і III цих журналів.

Для складання Журналів 5 і 5А АТ «УкрАВТО» використовує дані первинних документів, накопичувальних відомостей, аркушів-розшифровок, інших журналів. У розділах III і ІІІА Журналів 5 і 5А графи 3 і 4 призначені для відображення облікової вартості і суми транспортно- заготівельних витрат виробничих запасів, що вибули у звітному місяці.

1.15  Облік фінансових результатів

Для обліку фінансових результатів використовують рахунки 79 "Фінансові результати" та 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)". Якщо рахунок 79 "Фінансові результати" є номінальним і на кінець звітного періоду закривається (сальдо немає), то рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" є пасивним і його сальдо відображається в балансі. На рахунку 79 "Фінансові результати" обліковуються на окремих субрахунках результати основної діяльності, фінансових операцій, іншої звичайної діяльності, надзвичайних подій. Основні вимоги до визнання складу та оцінки доходу викладені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" та НП(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності".

За кредитом рахунка 79 "Фінансові результати" відображуються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, за дебетом - суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, також належна сума нарахованого податку на прибуток.

Сальдо рахунка при його закритті списується на рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)".

Рахунок 79 "Фінансові результати" має такі субрахунки:

№ 791 "Результат операційної діяльності";

№ 792 "Результат фінансових операцій";

№ 793 "Результат іншої звичайної діяльності";

№ 794 "Результат надзвичайних подій".

На субрахунку 791 "Результат операційної діяльності" визначається прибуток (збиток) від операційної діяльності підприємства. За кредитом субрахунка відображується в порядку закриття рахунків сума доходів від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг та від іншої операційної діяльності, за дебетом - сума в порядку закриття рахунків обліку собівартості реалізованої готової продукції, товарів, робіт і послуг, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат .

На субрахунку 792 "Результат фінансових операцій" визначається прибуток (збиток) від фінансових операцій підприємства. За кредитом субрахунка відображується списання суми в порядку закриття рахунків обліку доходів від участі в капіталі та інших фінансових доходів, за дебетом - списання фінансових витрат з рахунків 95 "Фінансові витрати'' та 96 "Втрати від участі в капіталі".

На субрахунку 793 "Результат іншої звичайної діяльності" визначається прибуток (збиток) від іншої звичайної діяльності підприємства. За кредитом рахунка відображується списання суми в порядку закриття рахунків обліку доходів від інвестиційної та іншої звичайної діяльності підприємства, за дебетом - списання витрат з рахунка 97 "Інші витрати".

На субрахунку 794 "Результат надзвичайних подій" визначається прибуток (збиток) від надзвичайних подій. За кредитом субрахунка відображається списання доходів, одержаних від надзвичайних подій, за дебетом - списання витрат від надзвичайних подій, що обліковуються на рахунку 99 "Надзвичайні витрати".

На рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" ведеться облік нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку. За кредитом рахунка відображають отримання та збільшення прибутку від усіх видів діяльності, а за дебетом - збитки та використання прибутку. Облік на рахунку ведуть за субрахунками:

№ 441 "Прибуток нерозподілений",

№ 442 "Непокриті збитки",

№ 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді" наростаючим підсумком з початку року - до його розподілу та списання після закінчення звітного року. Це відповідає встановленому порядку складання фінансової та податкової звітності.

Узагальнену модель обліку формування фінансових результатів наведено на рисунку 1.15.1.

Підприємства, які для узагальнення інформації про витрати застосовують тільки рахунки класу 8 "Витрати за елементами", субрахунки рахунку 79 дебетують у кореспонденції з кредитом рахунків 23 "Виробництво", 26 "Готова продукція" та інших рахунків класу 2 "Запаси", а також з кредитом рахунків класу 1 "Необоротні активи" та класу 3 "Кошти, розрахунки та інші активи".

Наприкінці року при складанні річної фінансової звітності використаний протягом року прибуток списується на зменшення нерозподіленого прибутку за дебетом субрахунка 441 "Прибуток нерозподілений" і кредитом субрахунка 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді". Таким чином, субрахунок 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді" закривається і сальдо немає. Якщо отриманий прибуток, врахований на субрахунку 441 "Прибуток нерозподілений", повністю розподілено в поточному році, то цей субрахунок також закривається і сальдо немає.

Рис. 1.15.1 Модель обліку формування фінансових результатів

Таблиця 1.15.1 Рахунок 79 "Фінансові результати" кореспондує

	за дебетом з кредитів рахунків:		за кредитом з дебетів рахунків:
23	«Виробництво»	44	«Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)»
26	«Готова продукція»
44	«Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)»	49	«Страхові резерви»
		70	«Доходи від реалізації»
49	«Страхові резерви»	71	«Іншій операційний дохід»
70	«Доходи від реалізації»	72	«Дохід від участі в капіталі»
80	«Матеріальні витрати»	73	«Інші фінансові доходи»
81	«Витрати на оплату праці»	74	«Інші доходи»
82	«Відрахування на соціальні заходи»	75	«Надзвичайні доходи»
		98	«Податки на прибуток»
83	«Амортизація»
84	«Інші операційні витрати»
85	«Інші затрати»
90	«Собівартість реалізації»
92	«Адміністративні витрати»
93	«Витрати н азбут»
94	«Інші витрати операційної діяльності»
95	«Фінансові витрати»
96	«Втрати від участі в капіталі»
97	«Інші витрати»
98	«Податки на прибуток»
99	«Надзвичайні витрати»

У випадку, коли за результатами поточного року зазнано збитки, їх списують за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, додаткового капіталу чи інших джерел. При цьому кредитують субрахунок 442 "Нерозподілені збитки" і дебетують рахунки: 441 "Прибуток нерозподілений", 42 "Додатковий капітал", 43 "Резервний капітал" та ін. Порядок обліку розподілу і списання фінансових результатів показує рис.1.15.2

Рис.1.15.2 Схема обліку розподілу і списання фінансових результатів

Обліком фінансових результатів та їх розподілом і списанням завершується бухгалтерський облік господарських процесів. Прибуток є головним фінансовим показником господарської діяльності підприємства, його ефективності, прибутковості й платоспроможності. Показник прибутку є об'єктом всебічного економічного аналізу, зокрема факторного, для чого використовують різні економіко-статистичні методи та економіко-математичне моделювання.

Розділ II. Внутрішній та зовнішній аудит

Згідно із Законом України «Про аудиторську діяльність» аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

За формою і метою здійснення аудит поділяють на зовнішній (незалежний) і внутрішній, підлеглий в тій формі, в якій він проводиться.

На базовому підприємстві АТ «УкрАВТО»проводиться внутрішній та зовнішній аудит.

Внутрішній аудит - організована на економічному суб'єкті в інтересах його власників і регламентована його внутрішніми документами система контролю над дотриманням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку й надійності функціонування системи внутрішнього контролю.

Зовнішній аудит - незалежний аудит відносно контрольованого підприємства, що здійснюється на підставі договору з підприємством-замовником. Метою такого аудиту є перевірка законності господарських операцій, достовірності фінансової звітності, бухгалтерського балансу, а також визначення, наскільки відповідає ведення бухгалтерського обліку встановленим стандартам і процедурам.

В АТ «УкрАВТО» внутрішній аудит представляє собою вид незалежної діяльності, який проводиться з метою встановлення фактичного стану справ суб’єкта господарювання і пошуку ефективних рішень існуючих проблем. Зазначимо, що внутрішній аудит, ні в якому разі, не слід сприймати як альтернативу зовнішньому, оскільки він має суттєві відмінні риси (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Відмінні риси внутрішнього аудиту від зовнішнього

Елементи	Внутрішній аудит	Зовнішній аудит
Межі, об’єкт	Визначається керівництвом. На початку розвитку метою було забезпечення збереженості активів і недопущення збитків. Сьогодні увага акцентується на функціональному аудиті інформаційних систем.	Визначається статутом. Домінує аудит фінансової звітності та достовірності інформації. У деяких країнах розвивається операційний аудит.
Кваліфікація	Визначається вимогами управлінської структури. Має менший ступінь незалежності та більш низький професійний рівень.	Суворо визначається Законом України «Про аудиторську діяльність», має вищий ступінь незалежності.
Методи	Методи, які використовуються, мають дуже багато схожого, особливо щодо аналізу систем внутрішнього контролю та застосування вибіркових перевірок при аудиторському тестуванні. Відмінність - у детальності й точності перевірок.
Мета	Визначається керівництвом або планами внутрішніх аудиторів.	Випливає із законоположень, інтерпретацій судових інстанцій, а також зовнішніх потреб.
Об’єкт	Активи, пасиви, господарські процеси та їх відображення в обліку, звітності.	Достовірність фінансової звітності при підтверджувальному аудиті.
Суб’єкт	Працівники відділів внутрішнього аудиту, підлеглі керівництву підприємства.	Незалежні аудитори, які мають сертифікат та свідоцтво про внесення до реєстру осіб, які мають право займатися аудиторською діяльністю.
Постановка завдань	Визначається керівництвом, виходячи з потреб управління.	Визначається договором між незалежними сторонами: суб’єктом господарювання й аудитором.
Інформаційна база аудиту	Фінансова та не фінансова інформація про реальні процеси підприємства.	Фінансова звітність і дані поточного бухгалтерського обліку процесів господарювання.
Організація роботи	Виконання конкретних завдань керівництва.	Визначається аудитором самостійно, виходячи із загальноприйнятих норм і правил аудиту.
Затвердження планів аудиту	Керівництвом підприємства.	Керівництвом аудиторської фірми.
Звітність	Перед керівництвом підприємства у формі звітів, аналітичного огляду, експертиз стосовно об’єктів, що перевіряються.	Аудиторський звіт передається клієнту, аудиторський висновок може бути оприлюднений.

Якщо порівняти внутрішній і зовнішній аудит, то виявиться, що відрізняються вони не лише суб'єктами. Так, зовнішній аудит є незалежним, в той час як внутрішній - підконтрольний власнику підприємства. А тому і користувачі інформації будуть різними [6]. Якщо власників підприємства та управлінців влаштовує інформація, надана службою внутрішнього аудиту, то зовнішні користувачі (інвестори, кредитори, державні органи тощо) мають довіру до звітності підприємства, засвідченої висновком зовнішнього, тобто незалежного аудитора [4]. Таким чином, ефективний внутрішній аудит може знизити витрати компанії на зовнішній, але не може скасувати необхідність зовнішнього аудиту для компанії.

Взаємозв’язок внутрішнього і зовнішнього аудиту представлений на рис. 2.1

Рис. 2.1. Схема взаємозв’язку зовнішнього та внутрішнього аудиту

Основними об'єктами внутрішнього аудита є вирішення окремих функціональних завдань управління, розробка й перевірка інформаційних систем підприємства. Об'єкти внутрішнього аудита можуть бути різними залежно від особливостей економічного суб'єкта й вимог його керівництва й (або) власників. Внутрішній аудит - невід'ємна частина управлінського контролю підприємства; він може бути й незалежним, тобто безпосередньо підпорядковуватися не виконавчому органу підприємства, а зовнішнім засновникам.

В основному, внутрішній аудит розглядає бухгалтерську інформацію й її достовірність. Завдання внутрішнього аудиту - допомогти відповідним працівникам фірми чи компанії виконувати свої обов'язки максимально кваліфіковано й ефективно.

Потреба у створенні внутрішнього аудиту в Україні виникає на великих підприємствах з різними видами діяльності, зі складною розгалуженою структурою i великою кількістю територіально віддалених філій, дочірніх підпорядкованих підприємств. Робота фахівців внутрішнього аудиту в цьому напрямі полягає, насамперед, в уніфікації i стандартизації облікових процесів для правильного формування зведеної чи консолідованої зовнішньої i, перш за все, внутрішньої звітності [1].

Потреба у внутрішньому аудиті виникає на великих підприємствах у зв'язку з тим, що вище керівництво не займається повсякденним контролем діяльності організації й нижчих управлінських структур. Внутрішній аудит подає інформацію про цю діяльність і підтверджує достовірність звітів менеджерів. Внутрішній аудит необхідний головним чином для запобігання втрат ресурсів і здійснення необхідних змін усередині підприємства.

Як правило, до функцій внутрішнього аудита належать:

§ перевірка систем бухгалтерського обліку й внутрішнього контролю, їх моніторинг і розробка рекомендацій з поліпшення цих систем;

§  перевірка бухгалтерської й оперативної інформації, включаючи експертизу засобів та способів, що використовуються для ідентифікації, оцінки, класифікації такої інформації й складання на її основі звітності, а також спеціальне вивчення окремих статей звітності, включаючи детальні перевірки операцій, залишків по бухгалтерських рахунках;

§  перевірка дотримання законів і інших нормативних актів, а також вимог облікової політики, інструкцій, рішень і вказівок керівництва й (або) власників;

§  перевірка діяльності різних ланок управління;

§  оцінка ефективності механізму внутрішнього контролю, вивчення й оцінка контрольних перевірок у філіях, структурних підрозділах економічного суб'єкта;

§  перевірка наявності, стану й забезпечення збереження майна економічного суб'єкта;

§  робота над спеціальними проектами й контроль за окремими елементами структури внутрішнього контролю;

§  оцінка використовуваного економічним суб'єктом програмного забезпечення;

§  спеціальні розслідування окремих випадків, наприклад підозр у зловживаннях;

§  розробка й подання пропозицій по усуненню виявлених недоліків і рекомендацій з підвищення ефективності управління.

Мета внутрішнього аудиту - удосконалення організації й управління виробництвом, виявлення й мобілізація резервів його зростання.

Внутрішній аудит аналізує ситуацію ризику і застерігає від банкрутства, використовує ноу-хау для збільшення прибутку й ефективності нової технології, вживає заходів, що сприяють фінансовій діяльності підприємства.

На мій погляд, доцільно в усіх галузях економіки, на кожному підприємстві запровадити систему внутрішнього аудиту з тим, щоб за цю роботу відповідала конкретна особа чи спеціальний відділ. Асигнування на утримання такої аудиторської служби слід здійснювати за рахунок виявлених внутрішнім аудитом резервів підвищення ефективності роботи підприємства, зниження собівартості й збільшення прибутків.

Внутрішній аудит може бути здійснений спеціально створеним підрозділом апарату управління і бути підзвітним керівнику організації (рис.2.2).

Рис.2.2. Порядок оцінка системи внутрішнього аудиту

Внутрішній аудитор результати своєї роботи відображає у звіті, який дає йому можливість звернути увагу керівництва на відповідну проблему. Щоб досягти намічених цілей, звіт не варто розтягувати і перевантажувати зайвими подробицями. Він має бути чітким, точним, зрозумілим і своєчасним. Стандартної форми для звітів внутрішніх аудиторів немає і, ймовірно, ніколи не буде через багатогранність об'єктів перевірки, відмінності у здібностях та інтересах керівників.

У звіті внутрішнього аудитора, що надсилається аудиторському комітету, слід вказати, які рекомендації виконано, а які вважаються неефективними через надмірні витрати. Тільки після отримання письмового звіту внутрішня аудиторська перевірка вважається закінченою.

Іншою процедурою, характерною для подання звітності внутрішніх аудиторів, є спільний з керівниками аналіз критикованих моментів і внесених рекомендацій до їх включення у кінцевий звіт внутрішнього аудитора.

Основну увагу внутрішньому аудитору слід приділяти перевірці тих показників фінансово-господарської діяльності підприємства, які можуть позитивно вплинути на ефективність виробництва. Така перевірка має спрямовуватися на попередження (профілактику) відхилень від нормативно-правових актів чи зловживань. Важливо також ретельно дослідити ті господарські операції , які мають бути документально оформлені й своєчасно відображені в облікових регістрах та у фінансовій звітності.

Отже, внутрішній аудит контролює раціональне витрачення матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, дотримання законності господарських операцій, виявлення допущених зловживань чи порушень.

Результати діяльності внутрішніх аудиторів використовуються зовнішніми аудиторами. Оцінка функції внутрішнього аудиту значно впливає на думку зовнішнього аудитора щодо можливого використання результатів роботи внутрішнього аудитора. Не слід забувати про те, що в усіх випадках незалежність внутрішнього аудиту є відносною, а рамки його діяльності багато в чому визначаються складом управлінських кадрів суб'єкта господарювання. Тому на різних підприємствах рівень внутрішнього аудиту неоднаковий, що і повинно стати предметом вивчення зовнішнього аудитора.

Співпрацюючи з внутрішніми аудиторами, зовнішні аудитори можуть значно підвищити ефективність своїх перевірок. Незалежні аудитори, або аудиторські фірми, котрі здійснюють перевірку, повинні мати уявлення про діяльність внутрішніх аудиторів даного підприємства. У процесі щорічної аудиторської перевірки внутрішні аудитори під контролем незалежних аудиторів можуть виконувати окремі роботи. Але відповідальність за висновки, зроблені за результатами перевірки, повністю лежить на незалежних аудиторах.

У внутрішньому та зовнішньому аудиті документальним підтвердженням виконаної аудитором (аудиторської фірми) роботи є робочі документи аудитора.

Робочі документи аудитора - це записи, зроблені ним під час планування, підготовки, проведення перевірки, узагальнення її даних, а також документальна інформація, отримана в ході аудиту від третіх осіб, підприємства-клієнта, чи усні відомості, задокументовані аудитором за допомогою тестування.

До робочої документації включається інформація, яка на погляд аудитора є важливою для того, щоб правильно виконати аудиторську перевірку і яка має підтвердити висновки та пропозиції в аудиторському висновку. Робоча аудиторська документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері або зафіксована на електронних носіях інформації або на відеоплівці. Під час планування та проведення аудиту робоча документація допомагає краще здійснювати аудиторську перевірку та контроль за процесом її здійснення. Підсумкова документація складається з аудиторського висновку та документації, яка передається замовникові перевірки. Аудиторський висновок є обов'язковим компонентом підсумкової документації.

Внутрішньому аудиту притаманна висока гнучкість, здатність до виправлення помилок і вдосконалення фінансово-господарської діяльності підприємства. Саме завдяки цим властивостям внутрішній аудит має значний потенціал для подальшого розвитку. Однак в Україні сьогодні лише невелика кількість керівників розуміє необхідність та корисність запровадження на своїх підприємствах системи внутрішнього аудиту [3].

Причини такого становлення полягають в тому, що внутрішній аудит є відносно новим видом діяльності, а тому поки що бракує кваліфікованих аудиторів; до підприємств не застосовуються фінансові санкції через відсутність системи внутрішнього аудиту; утримання у штаті фахівців-аудиторів із високим рівнем заробітної плати збільшує витрати підприємства [8].

Таким чином, до основних напрямів вдосконалення системи внутрішнього аудиту на підприємстві слід віднести:

–   розробку та впровадження нормативів внутрішнього аудиту;

–       нормативно-правове регулювання внутрішнього аудиту в Україні;

–       професійну підготовку фахівців з внутрішнього аудиту;

–       методологічне визначення основних принципів внутрішнього аудиту;

–       розробку основних завдань з питань автоматизації внутрішнього аудиту;

–       розробку оптимальної методики з проблем професійної етики аудиторів;

–       ефективне управління внутрішнім аудитом.

дебіторський облік аудит витрати

Розділ III. Управлінський облік

Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р. управлінський облік визначається,як система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством. Офіційне визначення Міжнародної федерації бухгалтерів становить представлене наступним визначенням: управлінський облік - це процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки і контролю усередині організації та забезпечення відповідного підзвітного використання ресурсів.

Отже, можна зробити висновок, що управлінський облік - це облік для управління підприємством. Це сукупність процедур, які забезпечують отримання та аналіз інформації, необхідної керівництву підприємства на всіх рівнях для прийняття управлінських рішень.

Відповідно до ст.8 п.5 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р підприємство самостійно розробляє систему і форми управлінського обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів, тому управлінський облік - це вибір підприємства для себе і своїх потреб.

Управлінський облік забезпечує підготовку і аналіз бухгалтерської інформації, щоб допомогти керівництву в управлінні, плануванні і контролі діяльності підприємства, оскільки надає інформацію про формування собівартості, забезпечує даними про відхилення фактичних показників від прогнозних значень в оперативному порядку, використовує облікову інформацію для розрахунку собівартості продукції та прийняття рішень, забезпечує менеджерів різноманітними даними щодо рівня використання ресурсів на одиницю продукції, ефективності, ефективності виробництва, видів робіт і послуг, служить основою для ціноутворення.

Основними завданнями управлінського бухгалтерського обліку підприємства АТ «УкрАВТО» є:

o   облік витрат і калькулювання собівартості реалізованої продукції;

o   внутрішньо фірмове бухгалтерське планування на основі використання облікової методології, принципу подвійного запису та бухгалтерських рахунків. Результатом такого планування є розрахунок майбутніх параметрів розвитку підприємства, які зводяться і узагальнюються у вигляді прогнозних бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів;

o   складання внутрішньої звітності про затрати, обсяги виробництва і реалізації продукції, спожиті ресурси і ефективність роботи структурних підрозділів підприємства;

o   аналіз співвідношення між витратами, обсягами продаж і прибутку підприємства.

Основна вимога, що висувається перед даним видом обліку підприємства АТ «УкрАВТО» - оперативність складання і подання внутрішньої звітності, що дозволяє щоденно здійснювати контроль за використанням ресурсів, виконанням договорів та рухом грошових коштів.

Організація управлінського обліку на підприємстві АТ «УкрАВТО» безпосередньо залежить від структури цього підприємства, виду та масштабів підприємницької діяльності, технології та організації конкретного виробництва, виду продукції (робіт, послуг) політики управлінського менеджменту. На побудову системи управлінського обліку на підприємстві впливають такі основні групи чинників:

-        загально організаційні чинники - вид підприємницької діяльності, галузь виду діяльності, форма спеціалізації, організаційна структура підприємства, тип виробництва;

-        обліково-організаційні чинники - склад калькуляційних статей витрат, методи оцінювання об'єктів обліку, організація внутрішньогосподарських відносин, повнота включення витрат, використання нормативів витрат тощо.

Через це питання побудови системи управлінського обліку на підприємстві АТ «УкрАВТО» треба розглядати у трьох аспектах: методологічному, технічному та організаційному.

Організаційний аспект на базовому підприємстві АТ «УкрАВТО» побудови системи управлінського обліку пов'язаний із розподілом повноважень і обов'язків між працівниками підприємства щодо формування управлінської інформації.

Керівники підрозділів Корпорації «УкрАВТО» самостійно вибирають систему управлінського обліку, визначають склад і зміст внутрішньої звітності та порядок її формування, способи контролю, аналізу, планування та прогнозуванняінформації, необхідної для управління підприємством.

Основний зміст управлінського обліку складає облік затрат на виробництво майбутніх і минулих періодів в різних класифікаційних аспектах. В обліку виділяють: облік за видами затрат; центрами затрат і центрами відповідальності; об'єктами калькулювання; нормативний облік; систему внутрішньогосподарського розрахунку; систему планування, аналізу і контролю.

До складу витрат відноситься собівартість реалізованих товарів, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю підприємства АТ «УкрАВТО», які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. До адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

ü  загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

ü  витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

ü  витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

ü  винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

ü  витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

ü  амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

ü  витрати на врегулювання спорів у судових органах;

ü  податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

ü  плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

ü  інші витрати загальногосподарського призначення.

Розподіл витрат між видами продукції основного виду діяльності здійснюється пропорційно основній заробітній платі виробничого персоналу, що зазначено в Наказі про облікову політику підприємства. В Наказі про облікову політику підприємства також зазначено, що поточний облік загальновиробничих витрат ведеться по основному та допоміжному виробництву окремо. Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні.

Виплати працівникам підприємства здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про відпустки».

Ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках між відокремленими структурними підрозділами та згідно договорів централізованого постачання для внутрішнього споживання на підприємстві АТ «УкрАВТО» формується за фактичною собівартістю наданих товарів, робіт та послуг.

Основним завданням управлінського обліку на підприємстві бази практики є складання звітів, інформація яких призначена для внутрішніх користувачів бухгалтерської інформації.

Внутрішня звітність може складатись у будь-яких вимірниках, за будь-які періоди (день, тиждень тощо) і в будь-якій формі (таблиці, графіки, діаграми, текст, тощо) на вимогу менеджерів.

У цих звітах повинна відображатись інформація не тільки про загальний фінансовий стан підприємства, але і про стан справ безпосередньо у виробництві. Зміст звітів може змінюватися в залежності від їх цільового призначення і посади управлінця, для якого вони призначені. Наприклад, аналіз собівартості виробу - з метою визначення собівартості продукції; кошторис - для планування майбутніх операцій; поточні оперативні звіти центру відповідальності (виробничої дільниці) - для оцінки результатів його роботи; звіти про понесені витрати - для прийняття короткострокових рішень; аналіз кошторису капітальних вкладень - для цілей довгострокового планування і т. д. менеджери потребують інформації, яка допоможе їм у прийнятті рішень, контролі та регулюванні управлінської діяльності. До такої інформації відносяться, наприклад, продажні ціни, витрати на виробництво, попит, конкурентна здатність, рентабельність товарів, які випускає підприємство. Також документацією з організації обліку витрат є: Відомість інвентаризації, фінансовий план.