Облік необоротних активів та виробничих запасів

Облік необоротних активів та виробничих запасів

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Одеський національний політехнічний університет

Інститут бізнесу, економіки та інформаційних технологій

Кафедра обліку, аналізу і аудиту

Конспект лекцій з обліку необоротних активів та виробничих запасів

з дисципліни "Фінансовий облік 1"

для студентів денної та заочної форми освіти

спеціальності 7.050106 "Облік і аудит"

Одеса ОНПУ 2013

План

Вступ

Змістовний модуль 1. Основи побудови фінансового обліку

.1 Значення, цілі і завдання бухгалтерського обліку

1.2 Види обліку. Фінансовий облік

1.3 Предмет, об'єкти і метод бухгалтерського обліку

Змістовний модуль 2. Облік грошових коштів

2.1 Порядок відкриття поточних рахунків у банку

.2 Безготівкові форми розрахунків та їх документальне оформлення

.3 Облік операцій по поточному рахунку і іншим рахункам в банку

2.4 Облік інших грошових коштів

.5 Порядок ведення касових операцій на підприємстві

2.6 Інвентаризація каси

.7 Порядок встановлення ліміту каси

.8 Терміни використання наявних коштів

.9 Обмеження суми готівкових розрахунків

Змістовний модуль 3. Облік фінансових інвестицій

3.1 Класифікація фінансових інвестицій та порядок обліку відповідно до П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції"

.2 Методи оцінки фінансових інвестицій

Змістовний модуль 4. Облік основних засобів

.1 Поняття та класифікація основних засобів

.2 Оцінка основних засобів

.3Організація обліку основних засобів

.4 Облік капітальних інвестицій

.5 Облік надходження основних засобів

.6 Облік вибуття основних засобів

.7 Облік переоцінки основних засобів

.8 Облік поліпшень основних засобів

.9 Облік амортизації основних засобів

Змістовний модуль 5. Облік інших необоротних матеріальних активів

.1 Класифікація інших необоротних матеріальних активів

.2 Облік стану та руху інших необоротних матеріальних активів

5.3 Особливості обліку малоцінних швидкозношуваних предметів

Змістовний модуль 6. Облік нематеріальних активів

.1 Нормативні документи з обліку нематеріальних активів

.2 Облік наявності та руху нематеріальних активів

6.3 Облік амортизації нематеріальних активів

Вступ

Бухгалтерський облік складається з фінансового та управлінського (внутрішньогосподарського обліку).

Фінансовий облік - сукупність правил та процедур, що забезпечують підготовку, оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства та фінансовий стан згідно з вимогами законодавчих актів та п(С)БО.

Суттю фінансового обліку є накопичення інформації про всі аспекти діяльності підприємства. Це офіціальний облік, який обов’язково ведеться на підприємствах відповідно до чинних та нормативних документів.

Маючи на увазі, значний обсяг інформації, що містить дисципліна фінансовий облік, відповідно до структури, вона поділяється на "Фінансовий облік 1" та "Фінансовий облік 2".

Мета дисципліни "Фінансовий облік 1": засвоєння знань з теорії і практики ведення фінансового обліку на підприємствах різних форм власності..

Завдання курсу: вивчення методів і організації ведення на підприємствах фінансового обліку активів та витрат з використанням прогресивних форм і національних стандартів.

Конспект лекцій містить теми, що розкривають особливості обліку необоротних активів, фінансових інвестицій та грошових коштів.

Змістовний модуль 1. Основи побудови фінансового обліку

.1 Значення, цілі і завдання бухгалтерського обліку

В умовах ринкової економіки і розвитку міжнародних господарських зв'язків, облік займає одне з основних місць як складова частина економічної інформації.

Користуючись показниками поточного обліку і звітності, керівництво підприємства контролює раціональність використання господарських ресурсів, рентабельність (тобто отримання прибутку, достатнього для залучення і утримання вкладеного капіталу), ліквідність (достатності засобів для погашення заборгованості по зобов'язаннях), отримує іншу ділову інформацію, а також здійснює планування і прогнозування діяльності підприємства.

Про значення бухгалтерського обліку в управлінні господарською діяльністю німецький вчений-економіст проф. І.Ф. Шерр ще в кінці ХІХ ст. писав, що "Бухгалтерський облік - непогрішимий суддя минулого, необхідний керівник справжнього і надійний консультант майбутнього".

Облік виник і розвивався разом з господарською діяльністю людини. Основою існування і розвитку суспільства є діяльність по виробництву необхідних матеріальних благ і наданню послуг.

Регулярну діяльність на постійній основі, що передбачає отримання доходу в грошовій, матеріальній або інших формах, називають господарською діяльністю. Створені на виробництві матеріальні блага розподіляються, відбувається їх обмін і споживання. Ці безперервні процеси утворюють процес відтворення, для нормального здійснення якого необхідне постійне спостереження за його ходом. Реєстрація окремих фактів господарського процесу називається обліком.

Облік ведеться з метою контролю господарської діяльності підприємства і активного впливу на її результати. За допомогою обліку відображають і контролюють стан руху засобів, а також господарські процеси, пов'язані з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням матеріальних благ.

Дані бухгалтерського обліку є основним джерелом економічної інформації про фінансово - господарську діяльність підприємства.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності на підприємстві є надання користувачам, для ухвалення ними необхідних рішень, повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності і рух грошових коштів підприємства. Метою бухгалтерського обліку також можна вважати сприяння раціональному використанню засобів і предметів праці, а також самої праці для отримання найбільшого фінансового прибутку.

Користувачами облікової інформації можуть бути зацікавлені особи як на самому підприємстві (керівництво, відповідні служби, співробітники), так і за його межами (зовнішні користувачі - банки, постачальники, засновники, акціонери, інвестори, контролюючі органи). При цьому одних користувачів цікавлять фінансове положення підприємства, його платоспроможність, ліквідність; інших - його прибутковість і можливий розмір дивідендів від інвестицій, але, в загалі, усі користувачі бажають знати стан справ на підприємстві.

Показники бухгалтерського обліку забезпечують необхідну інформацію для управління виробництвом, стратегічного планування, економічного аналізу, контролю (ревізії, аудиту), статистики, а також є початковими даними для податкового обліку, складання фінансової і податкової звітності.

Бухгалтерський облік вирішує наступні завдання:

) безперервне, суцільне, взаємозв'язане і документальне відображення економічних процесів і явищ у всіх областях економіки;

) забезпечення керівництва повною, своєчасною і достовірною інформацією про стан засобів господарювання;

3)      створення необхідної інформаційної бази для планування, організації, регулювання, аналізу і контролю;

4)      забезпечення контролю за законністю і доцільністю здійснення операцій;

)        забезпечення контролю за наявністю і рухом майна, використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Значення бухгалтерського обліку зростає у зв'язку з розвитком міжнародних економічних зв'язків, збільшенням кількості підприємств з іноземним капіталом, значним зростанням числа підприємств малого і середнього бізнесу.

1.2 Види обліку. Фінансовий облік

Для відображення різносторонньої діяльності підприємства з метою отримання інформації, необхідної для управління і контролю, використовують наступні види обліку:- оперативний;

статистичний;

бухгалтерський;

податковий;

управлінський;

фінансовий.

Оперативний облік - це система спостереження і контролю за окремими господарськими операціями і процесами з метою швидкого отримання інформації про хід процесу виробництва і реалізації продукції і управління ними у міру їх здійснення.

Даний облік здійснюється безпосередньо на робочому місці (ділянка, відділ, цех, склад) у момент здійснення окремої господарської операції. Наприклад: облік робочого часу, облік щоденного обсягу виробництва, облік відвантаження і реалізації продукції, облік ходок автотранспорту, облік явок на роботу, облік руху товарно-матеріальних цінностей, тощо.

У оперативному обліку використовуються переважно натуральні і трудові вимірники. Певної системи первинної документації оперативний облік не має. Інформація оперативного обліку може передаватися усно. Порядок його ведення не регламентується.

Статистичний облік вивчає масові суспільно - економічні і окремі типові явища і процеси. При цьому їх кількісні аспекти статистика досліджує в нерозривному зв'язку з якісним змістом і виявляє закономірності їх розвитку.

Наприклад, динаміка зростання продуктивності праці і оплати праці. Підприємства не ведуть статистичний облік, цим займаються державні органи статистики. Проте підприємства всіх форм власності зобов'язані надавати органам статистики дані, необхідні для проведення статистичних спостережень.

Для отримання зведеної інформації статистика широко використовує дані оперативного і бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання і передачі інформації про господарську діяльність підприємства внутрішнім і зовнішнім користувачам для ухвалення оптимальних рішень.

Бухгалтерський облік - охоплює всі засоби підприємства і джерела їх створення, господарські процеси і результати діяльності. Він є системою суцільного, безперервного, документально обґрунтованого і взаємозв'язаного відображення господарських засобів, їх джерел, господарських процесів і результатів діяльності в грошовому вимірюванні для забезпечення інформації, необхідної для управління і контролю.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться на підприємстві з дня його реєстрації до ліквідації. Особливістю бухгалтерського обліку є те, що всі господарські операції, враховані в натуральних і трудових вимірниках, обов'язково узагальнюються в грошовому вимірнику. Необхідною умовою для відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку є їх документальне оформлення, за допомогою чого показники обліку на підприємстві набувають доказового, юридичного значення. Бухгалтерський облік є міжнародною мовою підприємств.

Всі три види обліку тісно взаємозв'язані, доповнюють один одного і утворюють єдину систему народногосподарського обліку.

Податковий облік служить для визначення податків і прибутку до оподаткування.

Підприємства зобов'язані надавати звітність до державної податкової адміністрації, а також інших органів державного контролю, які мають право здійснювати інспекцію і перевірку бухгалтерського обліку підприємства, з метою контролю за окремими сторонами його діяльності.

Бухгалтерський облік складається з управлінського (внутрішньогосподарського) і фінансового обліку.

Управлінський облік - процес в рамках конкретного підприємства, що має на меті забезпечення управлінського апарату інформацією, що використовується для планування, управління і контролю за діяльністю підприємства.

Управлінський облік не регламентується законом і його інформація є строго конфіденційною. Ознайомитися з даними регістрів внутрішньої звітності управлінського обліку можна тільки з дозволу власника (керівника) підприємства або за рішенням органів суду або прокуратури. У економіці під управлінським або внутрішньогосподарським обліком розуміється комплексна система управління собівартістю продукції.

Фінансовий облік - це сукупність правил і процедур, що забезпечують підготовку, обнародування інформації про результати діяльності підприємства і його фінансовий стан відповідно до вимог законодавчих актів і П(С) БО.

На основі даних фінансового обліку зовнішні користувачі інформації підприємства отримують відомості про стан справ на підприємстві. Акціонери, інвестори і кредитори визначають прибутковість виробництва, продукції, капіталу, інвестицій, приймають рішення про доцільність вкладення грошових коштів і інших ресурсів, роблять висновки про потребу нових інвестицій і їх об'єм, розробляють стратегічні плани щодо прибутковості роботи в майбутньому і необхідних для цього умов, плани отримання і повернення кредитів і відсотків в договірні терміни.

Покупців хвилює чи відповідає реклама фактичному стану справ, чи зможе фірма виконати свої договірні зобов'язання, забезпечити нормативну якість продукції, робіт і послуг, здійснити гарантійне і післягарантійне обслуговування.

Державні органи влади цікавлять питання наскільки повно і правильно визначений прибуток, нараховані і сплачені податки, чи не порушується законодавство, тощо. Відповіді на наведені та інші питання надає фінансова звітність.

Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Фінансова звітність задовольняє інформаційні потреби користувачів щодо: придбання, продажу та володіння цінними паперами; участі в капіталі підприємства; оцінки якості управління; оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання; забезпеченості зобов'язань підприємства; визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу; / регулювання діяльності підприємства; інших рішень.

Ту частину бухгалтерського обліку, що забезпечує складання фінансової звітності, звичайно називають фінансовим обліком.

.3 Предмет, об'єкти і метод бухгалтерського обліку

Предметом бухгалтерського обліку є господарська діяльність підприємства, тобто використання засобів підприємства в процесі господарської діяльності, а також розрахунково-кредитні взаємини, що виникають при цьому.

Об'єктами бухгалтерського обліку є господарські засоби, що знаходяться у розпорядженні підприємства, джерела їх створення, господарські процеси, а також результати господарської діяльності підприємства.

Господарські засоби - це ресурси, які відповідають трьом основним вимогам: є власністю підприємства, представляють для нього певну цінність, мають певну вартість (можуть бути перетворені на гроші).

Для здійснення господарської діяльності необхідні відомості про господарські засоби підприємства і джерела їх створення.

По функціональній участі в процесі діяльності господарські засоби підприємства поділяються на необоротні і оборотні активи. (Рис 1.1.1)

Рисунок 1.1.1 - Класифікація господарських засобів підприємства

У підприємства окрім вищезгаданих господарських засобів, можуть знаходитися на рахунках забалансового обліку господарські засоби, що не належать йому:

орендовані основні засоби;

матеріальні цінності на відповідальному зберіганні;

товари, прийняті на комісію;

списана дебіторська заборгованість;

бланки строгого обліку і звітності.

Всі засоби підприємства формуються за рахунок певних джерел, класифікація яких наведена на рис. 1.2.

Джерела засобів підприємства, що представлені на рисунку 1.2, обов'язково повинні дорівнювати засобам підприємства, придбаним на них і представлених на рисунку 1.1.

Рисунок 1.1.2 - Класифікація джерел формування господарських засобів

Методом бухгалтерського обліку є сукупність способів і прийомів, за допомогою яких господарська діяльність підприємства відображається в бухгалтерському обліку. Елементами методу є:

) документація;

) інвентаризація;

) грошова оцінка;

) калькуляція;

) бухгалтерський баланс;

) система рахунків;

) подвійний запис;

) звітність.

Під методами бухгалтерського обліку також розуміють методи нарахування амортизації на основні засоби, методи оцінки запасів при їх вибутті, методи нарахування резерву сумнівних боргів, тощо, вибрані з відповідних П(С) БО і зафіксованих в обліковій політиці підприємств.

Основними формами фінансової звітності є:

баланс;

звіт про фінансові результати;

звіт про рух грошових коштів;

звіт про власний капітал;

примітки до фінансової звітності.

Пакет фінансової звітності представляється в органи державної статистики.

Правові основи регулювання, організації і ведення бухгалтерського обліку і звітності на підприємствах визначені в Законі України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 г. №996 - ХІV. Порядок організації і ведення обліку регламентується Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (П(С) БО), Планом рахунків бухгалтерського обліку і Інструкцією по застосуванню плану рахунків затвердженими наказом Міністерства Фінансів України від 30.11.1999 г. №291.

Змістовний модуль 2. Облік грошових коштів

2.1 Порядок відкриття поточних рахунків у банку

В умовах ринкової економіки підприємства постійно підтримують фінансові взаємини з іншими підприємствами і організаціями, працівниками підприємство і окремими особами. Всі безготівкові розрахунки здійснюються через фінансово-розрахункові установи або розрахункові операції.

Для проведення розрахункових, кредитних і касових операцій, а також для зберігання вільних засобів в банках відкриваються розрахункові і інші рахунки.

Порядок відкриття банками рахунків в національній і іноземній валюті встановлений Інструкцією "Про порядок відкриття, використання та закриття рахунків в національної та іноземних валютах" Правління Національного банку України №492 від 12.11.03. Згідно інструкції, банки відкривають рахунок зареєстрованим у встановленому законодавством порядком юридичним особам і фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності, філіалам, представництвам, відділенням і іншим відособленим підрозділам підприємств, у тому числі структурним підрозділам, виділеним в результаті приватизації, представництвам юридичних осіб - нерезидентам, іноземним інвесторам, фізичним особам на умовах, висловлених в інструкції і згідно з угодою, укладеною між власником рахунку і банком.

Кожне підприємство може відкривати поточні рахунки в національній і іноземній валюті. У разі відкриття двох поточних рахунків в національній валюті власник рахунків протягом трьох днів з дня відкриття або закриття наступного рахунку визначає один з рахунків в національній валюті як основний, на якому буде ураховуватися заборгованість, що списується в безперечному порядку, і повідомляє номер даного рахунку податковому органу по місцю своєї реєстрація і банкам, в яких відкриті додаткові рахунки в національній валюті і рахунки в іноземній валюті. Без повідомлення податкового органу про узяття цих рахунків на облік операції на рахунках не здійснюються.

Поточні рахунки відкриваються підприємствам всіх форм і видів діяльності для зберігання засобів і здійснення всіх видів банківських операцій.

Бюджетні рахунки відкриваються підприємствам, яким виділяються кошти з державного або місцевого бюджетів.

Кредитні рахунки відкриваються підприємствам і фізичним особам, яким видаються кредити відповідно до положень, діючих в Україні.

Кредитні рахунки відкриваються банками на договірній основі і призначені для обліку кредитів, що надаються шляхом оплати розрахункових документів або перерахування коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитного договору.

Депозитні рахунки відкриваються підприємствам на певний строк, обумовлений договором, який укладається між власником рахунку і установою банку.

Грошові кошти переказуються з поточного рахунку на депозитні рахунки на певний термін, а після закінчення терміну зберігання повертаються на поточний рахунок.

Відсотки по депозитних внесках нараховуються в такому ж порядку або зараховуються на поповнення депозиту.

Для відкриття поточних рахунків підприємства надають до установ банку наступні документи.

. Заявление на відкриття рахунку. Підписується керівником і головним бухгалтером підприємства. За відсутності головного бухгалтера і уповноваженої особи заява підписується тільки керівником підприємства

. Копію свідоцтва про державну реєстрацію в органах державної виконавської влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати реєстрацію, завірену нотаріально або органом, що видав свідоцтво про державну реєстрацію.

. Копію зареєстрованого статуту, завіреного нотаріально або реєструючим органом.

. Копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік.

. Карточку із зразками підписів осіб, яким надано право розпоряджатися рахунком і підписувати розрахункові документи. В картці також фіксується зразок відтиснення печатки підприємства .

. Карточка завіряється підписами керівника або заступника керівника вищестоящої організації, підтвердженими печаткою або нотаріально. Картка із зразками підписів і відтисненням печатки надається до установ банку в двох екземплярах.

. Копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, завірену нотаріально або органом, що видав відповідний документ.

Фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють свою діяльність без утворення юридичної особи, рахунки відкриваються на їх ім'я.

Для відкриття рахунків надаються наступні документи:

а) заява про відкриття рахунку, підписана підприємцем;

б) копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;

в) картка із зразком підпису, завірена нотаріально.

При реорганізації підприємства для переоформлення рахунку до установ банку надаються такі ж документи, як і при їх створінні.

У разі ліквідації підприємства його основний рахунок переоформлюється на ім'я ліквідаційної комісії.

Ліквідаційна комісія приймає дії по закриттю додаткових рахунків.

Поточні рахунки в банку можуть бути закриті на підставі заяви власника рахунків, на підставі рішення органу, на який законом покладені функції по ліквідації або реорганізації підприємства, на підставі відповідного рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства або визнання його банкротом, на інших підставах, передбачених чинним законодавством України.

.2 Безготівкові форми розрахунків та їх документальне оформлення

Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися в Україні в наступних формах:

платіжними дорученнями;

платіжними вимогами-дорученнями;

чеками;

акредитивами;

векселями;

платіжними вимогами;

інкасовим дорученням (розпорядженням);

банківськими платіжними картками.

Платіжні вимоги і інкасові доручення (розпорядження) застосовуються у випадках, передбачених чинним законодавством і нормативними актами Національного банку України.

Надані в банк розрахункові документи повинні відповідати вимогам встановлених стандартів і містити залежно від форми розрахунків наступні реквізити: назва документа; номер документа; дата оформлення; назва платника і одержувача засобів, їх ідентифікаційні коди по Єдиному державному реєстру підприємств |і організацій України; назва банків платника і (одержувача), їх місцезнаходження; номери по МФО (код банку); сума платежу цифрами і прописом; призначення платежу; назва товару (виконаних робіт, наданих послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюється операція (договір, рахунок, товарно-транспортний документ та ін.), з вказівкою його номера і дати.

Розрахункові документи банк приймає незалежно від їх сум. Списання засобів з рахунку платника здійснюється на основі першого екземпляра розрахункового документа.

Платіжні документи, як правило, виконуються в двох екземплярах. Залежно від технічних можливостей підприємство зобов'язано надавати в банк розрахункові документи як в паперовій формі, так і у вигляді електронних розрахункових документів по каналах зв'язку. Спосіб надання підприємством документів в банк передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування.

Банк на всіх платіжно-розрахункових документах в обов'язковому порядку в правому верхньому кутку проставляє дату надходження документів.

Платіжне доручення є розпорядженням власника рахунку в банку на перерахування грошових коштів на рахунок іншого підприємства. Доручення приймаються банком до виконання протягом десяти днів від дати його виписування. Банк приймає доручення тільки в тій сумі, яка може бути сплачена по наявності грошових коштів на рахунку.

Платіжна вимога-доручення складається з двох частин:

верхня частина - вимоги постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця сплатити вартість поставленої йому продукції або наданих послуг;

нижня частина - доручення платника своєму банку перерахувати з його розрахункового рахунку суму, вказану в графі "сума до оплати".

Платіжна вимога-доручення заповнюється постачальником і передається разом з відвантаженою продукцією або після надання послуг. У разі згоди сплатити платіжну вимогу-доручення платник заповнює нижню частину цього документа і здає в обслуговуючий банк.

Банк приймає до оплати вимогу-доручення в сумі, яка може бути сплачена з наявних коштів на рахунку платника.

У разі відмови платника сплатити вимогу-доручення про мотиви відмови він повідомляє безпосередньо одержувача коштів в порядку і терміни, вказані в договорі.

Розрахунковий чек - це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку установі банку сплатити вказану в чеку суму чекотримачу.

Чеки зброшуровані в чекові книжки по 10, 20, 25 листів. Чекові книжки є бланками строгої звітності. Термін дії чекової книжки - один рік.

Чек заповнюється від руки або з використанням технічних засобів. В чеках не допускаються виправлення.

Заповнений чек пред'являється в банк до оплати протягом десяти календарних днів.

Чек підписується особою, що має право підписувати розрахункові документи, і повинен мати відтиснення друку чекодавця

Невикористані чеки після закінчення терміну дії чекової книжки або вичерпання ліміту підлягають поверненню в банк, де вони повинні бути погашені. За бажанням підприємства банк може поповнити ліміт книжки у разі його вичерпання.

Акредитивна форма розрахунків застосовується за договором між постачальниками і покупцями для прискорення нарахування засобів на розрахунковий рахунок.

Акредитив - це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний:

виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи й надані послуги;

надати повноваження іншому (виконуючому) банкові здійснити цю оплату. При розрахунках акредитивами виникають економічні відносини між чотирма суб'єктами: - заявник акредитива - платник, який звернувся до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива;

банк-емітент - банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнтові;

бенефіціар - юридична особа, на користь якої виставлений акредитив (продавець, виконавець робіт або послуг тощо);

виконуючий банк - банк бенефіціара або інший банк, що за дорученням банку-емітента виконує акредитив.

Банк відкриває акредитив і здійснює платежі постачальникам або надає право іншому банку здійснити такі ж платежі за умови пред'явлення документів, обумовлених в акредитиві.

В банку покупця або постачальника можуть бути відкриті наступні акредитиви:

. Покриті (депонують в банку постачальника або в банку платника).

. Непокриті (гарантовані).

. Відзивний (може змінюватися або анулюватися банком постачальника без попереднього узгодження з постачальником).

. Безвідзивний (акредитив змінюється або анулюється тільки з відома постачальника).

Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним покупцем.

Термін дії і порядок розрахунків по акредитивах встановлюються договором між платником і постачальником.

Повідомлення банку-емітента про відкриття акредитиву і зміни до нього прямують у вигляді повідомлення: ( по електронній пошті, телексу, телетайпу або іншим каналам зв'язку, передбаченим кореспондентськими договорами між банками, а також у вигляді заяви про відкриття акредитиву, направленого спецзв'язком).

Після відвантаження продукції, виконання робіт або послуг підприємство-виконавець представляє необхідні документи, передбачені умовами акредитиву, разом з реєстром документів виконуючому банку. Виконуючий банк ретельно перевіряє представлені документи на предмет дотримання всіх умов акредитиву і направляє повідомлення банку-емітенту для отримання згоди на виконання акредитиву.

Списання засобів із спеціального рахунку виконуючий банк здійснює на підставі реєстру документів по акредитиву і інших документів, відповідних умовам акредитиву.

Банк-емітент після перевірки виконання всіх умов акредитиву на підставі реєстру документів по акредитиву списує кошти із спеціального рахунку і перераховує їх на рахунок підприємства-виконавця.

Термін дії акредитиву в банку-емітенті встановлюється покупцем в межах 15 днів з дня відкриття, не рахуючи нормативного терміну проходження документів по спецзв'язку між банками.

Акредитив може закриватися за ініціативою заявника або банку-емітента при відзивному акредитиві або у зв'язку з розірванням договору між заявником акредитиву і підприємством-виконавцем.

Вексель - безумовне грошове зобов'язання, за яким одна особа зобов'язана сплатити іншій визначену суму коштів у визначений строк, правовий статус якого регулюється законодавством про вексельний обіг.

Векселі бувають простими і перевідними. Відмінною рисою простого векселя є те, що він виписується і підписується боржником.

Перевідний вексель підлягає обов'язковому акцепту платником. Акцепт може бути частковим, тобто підтверджуючим згоду на сплату тільки частини боргу.

Перевідні векселі можуть бути передані іншій фізичній особі шляхом індосаменту - спеціального передавального напису на обороті векселя. Іменний індосамент містить вказівку про нового власника векселя. Якщо на оборотній стороні векселя міститься напис "без обороту на мене", це означає, що індосант не відповідає за платіж по векселю перед його подальшими утримувачами.

На оборотній стороні векселя відображаються гарантії оплати по векселю - аваль. Особи, що оформили аваль, відповідають по векселю нарівні з платника, але, сплативши вексель, можуть зажадати від останнього відшкодування суми платежу.

До розрахунків, заснованих на заліку взаємної заборгованості платників, відносяться розрахунки, по яких взаємні зобов’язання боржників і кредиторів погашаються в рівних сумах і лише по різниці здійснюється платіж на загальних підставах.

Такі розрахунки можуть здійснюватися шляхом зарахування зобов'язань між двома платниками або групою платників всіх форм власності одній або різних галузей господарства.

Підприємства, що підтримують постійні господарські зв'язки по поставках товарів (виконаним роботам, наданим послугам), можуть здійснювати розрахунки періодично по сальдо зустрічних вимог.

В угодах сторонами передбачається періодичність звірки взаємної заборгованості зі складанням відповідного акту, де указуються терміни і форма розрахунків.

Після складання акту звірки взаємної заборгованості сторона залежно від того, в чию користь склалося кредитове сальдо взаємних зобов’язань, виписує розрахунковий документ (платіжне доручення, платіжна вимога-доручення) або оформляє вексель.

У сфері банківських послуг застосовуються різні види пластикових карток залежно від їх технічних можливостей і набору що надаються по ним банківських послуг.

Одним з поширених видів є корпоративна пластикова картка, що використовується підприємствами при покупці товарів і послуг для господарських потреб. Це зручний засіб для розрахунків, оскільки укладати договори і оформляти акти виконаних робіт не потрібно. За допомогою такої картки можна також отримати готівку в банкоматі в сумі, що є на картковому рахунку власника.

Власником картки є підприємство, а для здійснення покупок і розрахунків картка видається працівникові під розпис в реєстрі обліку платіжних карток. У нім указується вид, номер картки, дата, сума залишку на картці, що передана працівникові під звіт.

Після оплати товарів і послуг пластиковою карткою працівник надає авансовий звіт, підтверджуючий сплачені витрати, і повертає картку в бухгалтерію.

Рух засобів на рахунку пластикової картки підтверджується банківською випискою.

.3 Облік операцій по поточному рахунку і іншим рахункам в банку

В бухгалтерському обліку рух грошових коштів на поточному рахунку за даними виписок банку відображається на активному рахунку 31 "Рахунки в банках", що має 4 субрахунки:

"Поточні рахунки в національній валюті"

"Поточні рахунки в іноземній валюті"

"Інші рахунки в банках в національній валюті"

"Інші рахунки в банках в іноземній валюті".

Для відображення в бухгалтерському обліку руху грошових коштів, зарахованих і списаних з розрахункового рахунку, перевіряється і обробляється виписки банку з доданими до них документами. На підставі записів у виписці банку бухгалтер проставляє кореспонденцію рахунків, при цьому на грошові кошти, що поступили, дебетується рахунок 31 "Рахунку в банках", а на списання - кредитується.

При обробці банківських документів і виписок банку бухгалтер повинен пам'ятати, що у виписках надходження грошових коштів відображається по кредиту, а списання - по дебету ( якщо відображення операцій в виписці виконується від особи банку). В бухгалтерському обліку на підприємстві ці операції відображаються навпаки.

У випадку, якщо в виписці банку допущена помилка з вини банку, сума повинна знайти відображення на дебеті або кредиті рахунку 374 "Розрахунки по претензіях", про що повинно бути повідомлено банку не пізніше 10 днів з дня надходження виписки.

Поточні банківські операції в національній валюті ведуться на субрахунку 311 "Поточні рахунки в національній валюті". Валютні операції відображаються на рахунку 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті".

Виписки банків в бухгалтерії ретельно перевіряються і на їх підставі проводяться записи в регістрах бухгалтерського обліку. Обороти по кредиту рахунку 31 "Рахунки в банках" відображаються в журналі-ордері №2, а обороти по дебету цих рахунків записуються в різних журналах, але контролюються відомістю №2 при журнально-ордерній формі обліку. Нижче наведена схема організації обліку операцій на рахунках в банку.

Рисунок 1.2.1 - Схема організація бухгалтерського обліку операцій по рахунках в банках при журнально-ордерній формі обліку

Суми по кожному виписуванню складаються і записуються в розрізі кореспонденції рахунків в журнал-ордер і у відомості підсумками.

Журнал-ордер №2 відкривається на місяць, на кожний день передбачений рядок. Аналогічно побудована відомість №2. При спрощеній формі обліку бухгалтерський облік по рахунку 31 ведеться у відомості форми В-5.

У формі №1 "Баланс" залишки грошових коштів на поточних рахунках в національній валюті відображаються у складі грошових коштів і їх еквівалентів в рядку 230.

Для бухгалтерського обліку наявності і руху коштів на інших рахунках в банках, акредитивах, розрахункових чекових книжках, карткових рахунках застосовують рахунок 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті" і рахунок 314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті".

Облік операцій по рахунку в іноземній валюті проводиться в такому ж порядку, що і по грошових коштів в національній валюті України. Облік по рахунках 313 і 314 ведеться з виписок по цих рахунках. Аналітичний облік побудований із забезпеченням отримання даних про рух грошових коштів по кожному напряму.

Розрахунки по акредитивах і особливих розрахунках обліковуються на рахунку 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті". Зарахування грошових коштів на акредитиви відображається по дебету рахунків 313, 314 і кредиту рахунків 311 "Поточні рахунки в національній валюті", 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті", 60 "Короткострокові позики" і ін.

Невикористані кошти акредитивів повертаються на підприємство. Їх відновлюють з того рахунку, з якого вони були раніше перераховані, і списують з кредиту рахунків 313, 314 в дебет рахунків 311, 312, 60 і ін.

У міру використовування акредитивів їх списують з кредиту рахунків 313, 314 в дебет рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками" або інших подібних рахунків.

Аналітичний облік по рахунках 313, 314 ведеться по кожному виставленому акредитиву.

На підставі виписок банку синтетичний і аналітичний облік по рахункам 313, 314 ведуться в журналі-ордері № 3 при журнально-ордерній формі обліку.

На рахунку 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті" обліковується рух коштів, що знаходяться на чекових книжках. Порядок здійснення розрахунків чеками регулюється банком.

Для розрахунку з постачальниками, за заявою на отримання лімітованої чекової книжки, підприємству видається чекова книжка, при цьому формується бухгалтерська проводка: Дебет рахунку 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті", Кредит рахунку 311 "Поточні рахунки в національній валюті ".

При оплаті чеком за виконані послуги формується бухгалтерський запис: Дебет рахунку 685 "Розрахунки з іншими кредиторами", Кредит рахунку 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті".

Суми невикористаних чеків, що залишилися, і повернених в банк списуються з кредиту рахунку 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті" в дебет рахунку 311 "Поточні рахунки в національній валюті".

2.4 Облік інших грошових коштів

До інших грошових коштів відносяться:

• грошові документи в національній і іноземній валютах, підприємства, що знаходяться в касі (поштові марки, марки гербового збору, сплачені проїзні документи, путівки на лікування і відпочинок і ін.);

• грошові кошти в дорозі (грошові кошти, внесені юридичними або фізичними особами в каси банків для подальшого їх зарахування на поточні або інші рахунки підприємств).

Облік грошових документів і грошових коштів в дорозі здійснюється на рахунку 33 "Інші грошові кошти" по субрахунках 331, 332, 333 і 334.

По дебету рахунку відбивається надходження в касу підприємства грошових документів і грошових коштів в дорозі, по кредиту - їх вибуття після зарахування на відповідні рахунки.

Аналітичний облік грошових коштів ведеться по їх видах.

Розглянемо операції з грошовими документами, що використовуються для виробничих потреб.

Облік операцій з проїзними документами

Проїзні документи використовуються для проїзду в міському транспорті. Сьогодні нерідко підприємства купують проїзні квитки для своїх співробітників, робота яких носить роз'їзний характер. Придбані квитки повинні бути оприбутковані в касі підприємства, а потім видані під звіт співробітникам.

Облік цих документів ведеться в спеціальному Журналі обліку проїзних квитків на підприємстві з вказівкою маршрутів поїздок працівників. Такий облік необхідний для підтвердження щоденних витрат, пов'язаних з виробничою діяльністю, і для того, щоб вартість проїзних документів не вважалася додатковим благом для працівника і не підпалини під обкладення податком на доходи фізичних осіб (ПДФО).

Проїзні квитки оприбутковують в касу підприємства на підставі накладної форми №М-11. Щоб придбати проїзні документи, одержувач повинен виписати довіреність форми №М-2. Їх оприбутковування в касі підприємства відображається прибутковим ордером форми №М-4 (тобто на загальних підставах обліку запасів). Типові записи до операцій з проїзними білетами наведено у табл. 1.2.1.

Таблиця 1.2.1 - Кореспонденція операцій з проїзними документами

Обґрунтованість таких витрат повинна підтверджуватися розпорядчими документом керівника підприємства.

Облік операцій з путівками

Оплата путівок може здійснюватися за рахунок власних коштів підприємства і за рахунок коштів Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності .

Порядок оприбутковування путівок аналогічний порядку документального оформлення проїзних документів. У табл. 1.2.2 наведено порядок обліку путівок, якщо у колективному договорі виплати з придбання путівок не передбачені, до фонду оплати праці вартість путівки не відноситься.

Таблиця 1.2.2 - Кореспонденція операцій з путівками

Якщо підприємство отримало путівку від Фонду по соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, її облік здійснюється по-іншому. Вартість путівки не включається до фонду оплати праці, її вартість не підлягає оподаткуванню. Путівки видаються застрахованим працівникам підприємства безкоштовно або з частковою оплатою (10%, 20% і т. п.) їх вартості. У табл. 1.2.3 наведено операції з видачі путівок за рахунок Фонду по соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Таблиця 1.2.3 - Кореспонденція операцій з путівками, що придбані за рахунок Фонду по соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності

Облік грошових коштів в дорозі

Операції по обліку вказаних засобів здійснюються із застосуванням субрахунку 333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті".

Розглянемо бухгалтерські проводки по обліку таких операцій в табл. 1.2.4.

Таблиця 1.2.4 - Кореспонденція операцій з грошовими коштами у дорозі

Підставою для таких записів по дебету субрахунку 333 є квитанції установ банку, Ощадбанку, поштового відділення зв'язку, копії супровідних документів про здачу виручки інкасатором банку, а по кредиту - виписки банку.

Для перевірки достовірності облікових даних по цих операціях проводиться щомісячна інвентаризація щоб уникнути розбіжностей (недостач або надлишків) між обліковими і фактичними даними.

За наявності на дату балансу по дебету рахунку 33 залишки не зарахованих на поточний рахунок грошових коштів такі суми відбиваються у формі №1 "Баланс" в рядку 250 у складі інших оборотних активів.

2.5 Порядок ведення касових операцій на підприємстві

Велика частина розрахунків по виконання зобов'язань підприємств ведеться в безготівковій формі через установи банків, проте нерідко використовуються і готівкові розрахунки.

Готівкові розрахунки - це платежі грошовою готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також по операціях, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) і іншого майна.

Всі операції підприємств між собою, з підприємцями і з фізичний особами, пов'язані з ухваленням і видачею наявних грошових коштів, проводяться через касу підприємства.

Каса підприємства - це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, прийому, видачі, зберігання готівки та інших цінностей, а також касових документів.

Зберігати в касі грошову готівку і інші цінності, які не належать підприємству, забороняється.

Вся готівка в касах повинна знаходитися у вогнестійких металевих сейфах, які після роботи каси закриваються на ключ і опломбовуються сургучною печаткою касира. Ключ і печатка зберігаються у касира, дублікати ключів в опечатаній касиром упаковці (пакеті, мішечку, шкатулці) - у керівника підприємства.

Перед початком роботи, до того як відкрити двері касового приміщення, касир зобов'язаний переконатися в тому, що пошкоджень печатки, замку дверей немає.

Якщо пошкодження виявлені, не слід робити самостійно ніяких дій, треба відразу ж повідомити про це керівникові підприємства, який прийме необхідні заходи (повідомить у відповідні органи і т. д.).

На керівника підприємства покладений обов'язок обладнати касу належним чином і забезпечити збереження грошової готівки. За невиконання даної вимоги він несе відповідальність згідно законодавству.

Обов'язки касира

Касові операції проводить касир, якщо ця посада передбачена на підприємстві штатним розкладом. Якщо в штатному розкладі посади касира немає, то по письмовому розпорядженню керівника підприємства обов'язки касира покладаються на головного бухгалтера або іншого працівника підприємства.

Касир несе повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей. Для цього при зарахуванні касира на роботу керівник підприємства укладає з ним договір про повну матеріальну відповідальність (зберігається в особистій справі касира) і знайомить його під розписку з вимогами Положення про ведення касових операцій.

У обов'язки касира входить.

• отримання готівки в банку і здача касових надходжень в банк;

• прийом в касу і видача з каси готівки;

• оформлення касових документів;

• ведення касової книги;

• дотримання ліміту каси;

• здійснення контролю за своєчасним поверненням невикористаних підзвітних сум.

Касирові забороняється передовіряти виконання дорученої йому роботи іншим особам. У разі несподіваної відсутності на роботі касира цінності, що знаходяться у нього під звітом, перераховуються особою, на яку будуть покладені його обов'язки, у присутності керівника і головного бухгалтера підприємства або комісії, після чого складається акт.

Документальне оформлення касових операцій

Надходження і видача грошових коштів з каси підприємства оформляються касовими ордерами, витратними відомостями, розрахунковими документами, документами по операціях із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами.

Каси підприємств приймають готівку по прибуткових касових ордерах форми №КО-1, підписаним головним бухгалтером або особою, на це уповноваженим. При прийомі гро форми №КО-1шей в касу видається квитанція з штампом за підписами головного бухгалтера і касира або відтисненням касового апарату.

Видача готівки з каси підприємства проводиться по витратних касових ордерах форми №КО-2 або належно оформлених інших документах з накладенням на ці документи штампу з реквізитами витратного касового ордера. Документи на видачу грошей повинні бути підписані керівником і головним бухгалтером підприємства або особами, ними уповноваженими.

У випадках, коли на прикладених до витратних касових ордерів документах, заявах, рахунках є дозвільний підпис керівника підприємства, підпис керівника на витратних касових ордерах необов'язковий.

При видачі грошей по витратних касових ордерах або документах, їх замінюючих, окремій особі касир вимагає пред'явлення документа, який підтверджує особу одержувача, записує назву і номер документа, ким і коли він виданий, і бере розписку одержувача.

Розписка про отримання грошей може бути зроблена тільки власноручно чорнилом або пастою кулькової ручки з підтвердженням отриманої суми прописом і цифрами. При отриманні грошей по відомості суму прописом не указують.

Видачу грошей касир проводить тільки особам, вказаним у витратному касовому ордері або документі, який його замінює.

Виплата заробітної платні, інші виплати, як правило, проводяться по платіжних відомостях без складання розрахункового касового ордера. На титульному листі платіжної відомості робиться запис про дозвіл видачі грошей за підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

Після закінчення встановленого терміну оплати праці, виплати пособій з тимчасової непрацездатності, стипендій і премій касир повинен:

- в платіжній відомості проти прізвищ осіб, яким не проведена оплата поставити штамп або зробити відмітку від руки "Депонент";

скласти реєстр депонуюємих сум;

в кінці відомості зробити напис про суму, що фактично видана, і недоотриману суму що підлягають депонуванню, звірити дані суми із загальним підсумком по платіжній відомості і скріпляти напис своїм підписом. Якщо гроші видавалися не касиром, а іншою особою, то на відомості додатково робиться напис: "Гроші по відомості видав (підпис)";

записати в касову книгу суму, що фактично видана, і проставити на відомості штамп: "Витратний касовий ордер №_______".

Бухгалтерія здійснює перевірку відміток, зроблених касирами в платіжних відомостях, і підрахунок виданих і депонуємих по них сум.

Депоновані суми підлягають здачі до установи банку, по яких складається один загальний витратний касовий ордер.

Прибуткові і витратні касові ордери або замінюючі їх документи, негайно після отримання або видачі по них грошей підписуються касиром, а прикладені до них документи погашаються штампом або написом "Сплачено" з вказівкою дати (числа, місяця, року).

Прибуткові і витратні касові ордери або замінюючі їх документи до передачі в касу реєструються бухгалтерією в журналі реєстрації прибуткових і витратних касових ордерів, де їм привласнюється номер. Витратні касові ордери, оформлені в платіжних (розрахунково-платіжних) відомостях на виплату заробітної платні, реєструються після її видачі.

Всі надходження і видачі готівки підприємства відображаються в Касовій книзі .

Кожне підприємство, що має касу, веде тільки одну Касову книгу, яка повинна бути пронумерована, прошнурована і опечатана сургучною або мастиковою печаткою. Кількість листів в Касовій книзі завіряється підписами керівника і головного бухгалтера даного підприємства або вищестоящого органу.

Записи в Касовій книзі проводяться в 2-х екземплярах через копіювальний папір. Другі екземпляри листів повинні бути відривними, вони служать звітом касира. Перші екземпляри листів залишаються в Касовій книзі. Перші і другі екземпляри листів нумеруються однаковими номерами.

Записи в Касову книгу проводяться касиром відразу після отримання або видачі грошей по кожному ордеру або іншому замінюючому його документу. Щодня в кінці робочого дня касир підводить підсумки операцій за день, виводить залишок грошей в касі на наступне число і передає в бухгалтерію як звіт касира другий відривний лист (копію записів в Касовій книзі за день) з прибутковими і витратними касовими документами під розписку в Касовій книзі.

Видача грошей з каси, не підтверджена розпискою одержувача у витратному касовому ордері або в іншому замінюючому його документі, у виправдання залишку готівки в касі не приймається. Ця сума вважається нестачею і стягується з касира. Готівка, не виправдана прибутковими касовими ордерами, вважається надлишком каси і зараховується в дохід підприємства.

.6 Інвентаризація каси

З метою контролю за збереженням готівки на підприємстві в терміни, встановлені керівником, проводиться інвентаризація каси.

Згідно п. 3 Інструкції № 69 обов'язкова інвентаризація проводиться:

• перед складанням фінансової звітності;

• при зміні матеріально відповідальної особи (на день приймання-передачі справ);

• при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (в день встановлення таких фактів);

• у разі техногенних аварій, пожеж або стихійного лиха (на день після закінчення вказаних явищ) і в інших випадках.

Для проведення інвентаризації каси видається наказ, яким призначається інвентаризаційна комісія (якщо немає тієї, що постійно діє) і визначаються терміни її проведення.

До складу комісії можуть входити:

• голова - керівник підприємства або призначена ним особа;

• члени комісії - головний бухгалтер (бухгалтер), економіст і ін.

Касир або працівник, виконуючий обов'язки касира, не входить до складу інвентаризаційної комісії, але обов'язково присутній при проведенні інвентаризації.

Перед початком інвентаризації касир складає касовий звіт за поточний день і заповнює розписку, текст якої приведений в акті про інвентаризацію.

Інвентаризаційна комісія перераховує готівку та інші цінності, що все знаходяться в касі ( цінні папери, чекові книжки, бланки строгої звітності, грошові документи (акції, облігації, сплачені санаторно-курортні і туристичні путівки і т. п.)).

Залишок готівки в касі звіряється з даними книг обліку. Якщо підприємство застосовує реєстратори розрахункових операцій (РРО), то сума грошової готівки, що знаходиться на місці проведення касиром розрахунку, звіряється з сумою, вказаною в звіті РРО (у розрахункових книжках і книгах обліку розрахункових операцій).

В результаті інвентаризації каси можуть бути виявлені розбіжності між фактичною наявністю готівки і даними обліку по касовій книзі. Грошові кошти, що зберігаються в касі, але не підтверджені касовими документами, вважаються надлишком грошової готівки. Вони оприбутковуються в касу з складанням прибуткового касового ордера і зараховуються в дохід підприємства. Сума недостачі стягається з винного лиця відповідно до законодавства України.

При виявленні в касі підприємства недостач або надлишків грошових коштів касир повинен дати письмове пояснення причин їх виникнення.

Порядок відображення недостач і надлишків наведено у табл. 1.2.5.

Таблиця 1.2.5 - Порядок відображення результатів інвентаризації каси

Якщо на підприємстві ведеться облік касових операцій з використанням комп'ютера, тоді слід проводити перевірку правильності роботи програмних засобів обробки касових документів.

Після завершення інвентаризації складається акт про результати інвентаризації наявних кошті в 2 екземплярах. Один екземпляр передається в бухгалтерію підприємства, другий залишається у матеріально відповідальної особи. У разі зміни матеріально відповідальних осіб акт складається в 3 екземплярах (для матеріально відповідальної особи, що здала цінності, і матеріально відповідальної особи, що прийняла цінності, а також для бухгалтерії).

.7 Порядок встановлення ліміту каси

Щоб в касі підприємства не накопичувалися крупні суми грошових коштів, вони повинні здаватися в банк для зарахування на поточний рахунок.

Ліміт каси - це граничний розмір грошової готівки в касі на кінець робочого дня, перевищувати який підприємство не має права.

Ліміт каси встановлюється окремо по підприємству і по кожному його відособленому підрозділу. Підприємство самостійно встановлює ліміт каси на підставі розрахунку середньоденного надходження грошової готівки в касу або її середньоденної видачі з каси.

Знов створені підприємства встановлюють ліміт каси на перші три місяці відповідно до прогнозних розрахунків, а потім переглядають його з урахуванням фактичних показників.

Встановлений ліміт каси затверджується внутрішнім наказом (розпорядженням) керівника підприємства.

Вся готівка, що перевищує ліміт каси, повинна бути здана в банк для зарахування на поточний рахунок підприємства. Терміни здачі наявних грошових коштів для зарахування на банківський рахунок підприємства визначають і погоджують в договорах з обслуговуючим банком:

• щодня (в день надходження наявної виручки в їх каси або наступного дня);

• не рідше одного разу на п'ять робочих днів;

• на наступний робочий день банку і підприємства.

Якщо підприємство в окремі дні не має перевищення ліміту каси, то тоді воно може не здавати у встановлені терміни грошову готівку.

Обмеження ліміту каси

Положення №637 встановлює деякі обмеження на розмір ліміту каси:

. Для підприємств, що здають наявну виручку в банк щодня (в день її надходження в касу) або на наступний після її надходження день, ліміт встановлюється в розмірах, необхідних для забезпечення їх роботи на початку робочого дня, але не більше розміру середньоденного надходження грошової готівки в касу (за три будь-яких місяця підряд з останніх 12).

. Для підприємств, що мають термін здачі грошової готівки в банк не рідше за один раз на п'ять робочих днів, розмір ліміту каси повинен бути не більше 5-кратного розміру середньоденного надходження грошової готівки (за три будь-яких місяця підряд з останніх 12).

. Для підприємств, ліміти каси яким встановлюються згідно фактичним витратам грошової готівки (окрім виплат, пов'язаних з оплатою праці, стипендій, пенсій, дивідендів), - не більше розміру середньоденної видачі готівки (за три будь-яких місяця підряд з останніх 12).

Ліміт каси, що не перевищує ці граничні розміри, вважається встановленим на рівні вказаних граничних розмірів, а вся сума перевищень є понадлімітною.

Наведемо приклад розрахунку ліміту каси підприємства при різних термінах здачі готівки в банк.

За три місяці в касу підприємства поступила наявна виручка в загальній сумі 130000 грн. За цей же час на різні потреби (окрім виплат, пов'язаних з оплатою праці, пенсій, дивідендів) було виплачено з каси 91000 грн. Кількість робочих днів за даний період - 65.

Граничний розмір ліміту каси рівний:

) для підприємств, що здають виручку щодня і що визначають ліміт каси на підставі розрахунку середньоденного надходження грошової готівки в касу,

000 грн. : 65 дн. = 2000 грн.;

) для підприємств, що мають термін здачі грошової готівки в банк не рідше одного разу на п'ять робочих днів

грн. х 5 дн. =10 000 грн.;

) для підприємств, що здають виручку щодня і що визначають ліміт каси на підставі фактичних витрат грошової готівки з каси

000 грн. : 65 = 1 400 грн.

Підприємства, що проводять і переробляють сільськогосподарську продукцію, різних організаційно-правових форм (акціонерні суспільства, агрофірми і т. п.) можуть встановлювати (переглядати) ліміт каси на період заготівки і переробки сільгосппродукції відповідно до фактичних показників їх касових оборотів (надходжень або видачі грошовій готівці) за будь-які три місяці сезону виробництва (переробки) сільгосппродукції попереднього року.

Якщо підприємство ліміт каси не встановило (незалежно від причин), то такий ліміт вважається нульовим, а вся грошова готівка, що знаходиться в касі на кінець робочого дня і не здана підприємством в банк є понадлімітною.

Наявні засоби не вважаються понадлімітними в день надходження, якщо вони були здані в банк не пізніше наступного робочого дня банку або використані підприємством на господарські потреби наступного дня (без їх попередньої здачі в банк і одночасного отримання з каси банку на вказані потреби). Це ж відноситься і до готівки, що поступила в каси підприємств у вихідні і святкові дні.

.8 Терміни використання наявних коштів

Встановлені наступні терміни використання грошових коштів:

• грошову готівку, отриману в банку для виплат, які відносяться до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій і дивідендів, можна зберігати в касі понад встановлений ліміт впродовж 3 робочих днів, включаючи день її отримання в установі банку;

• готівка, отримана в банку на інші виплати, повинна видаватися підприємством своїм працівникам того ж дня.

Отримана в банку і не використана за призначенням протягом встановлених термінів готівка повинна бути повернена в банк не пізніше наступного робочого дня банку. В межах встановленого ліміту каси такі грошові кошти можуть залишатися в касі підприємства.

За перевищення встановленого ліміту каси на підприємство накладаються фінансові санкції в двократному розмірі сум виявлених понадлімітних залишків готівки за кожен день, незалежно від того, здійснювалися цього дня касові обороти чи ні.

Контроль за дотриманням підприємством встановлених лімітів каси і термінів здачі наявної виручки з каси здійснюють органи державної податкової служби України .

.9 Обмеження суми готівкових розрахунків

З лімітом каси пов'язано обмеження суми готівкових розрахунків між підприємствами і підприємцями протягом одного дня. Розмір вказаного обмеження встановлений Наказом №32 і не може перевищувати 10000 грн. При цьому кількість суб'єктів підприємницької діяльності, з якими здійснюються такі розрахунки протягом дня, не обмежується, але з кожним з них сума розрахунків не може бути більше вказаного розміру.

Якщо сума розрахунку перевищує дану межу, то розрахунок повинен бути виключно в безготівковому порядку.

Обмеження в 10000 грн. розповсюджується і на розрахунки за товари, придбані за готівку, отримані за допомогою корпоративних карток.

До розрахунків, на які вказане обмеження не розповсюджується, відносяться:

• розрахунки підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами і державними цільовими фондами;

• добровільні пожертвування і добродійна допомога;

• розрахунки підприємств (підприємців) за спожиту ними електроенергію;

• використання засобів, виданих на відрядження;

• розрахунки підприємств (підприємців) між собою під час закупівлі сільськогосподарської продукції.

Обмеження по розрахунках готівкою стосується не тільки підприємств - юридичних осіб, але і підприємців - фізичних осіб.

До підприємства-платника, яке перевищило вказану межу готівкових розрахунків, застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, визначеного в двократному розмірі виявленої понадлімітної готівки за кожен день порушення .

Для визначення розміру понадлімітної готівки сума, що перевищує встановлене обмеження, одноразово додається до фактичних залишків грошової готівки в касі підприємства-платника на кінець дня здійснення цієї операції і порівнюється з лімітом каси підприємства.

Змістовний модуль 3. Облік фінансових інвестицій

.1 Класифікація фінансових інвестицій та порядок обліку відповідно до П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції"

Фінансові інвестиції - активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку(відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. ( П(С)БО 2 "Баланс", ст. 4)

Основи формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції та розкриття її у фінансової звітності визначаються п(С)БО 12 "Фінансові інвестиції ". В залежності від певних характеристик їх класифікують та обліковують наступним чином (див. таблиця 1.3.1).

Таблиця 1.3.1 - Класифікація та організація обліку фінансових інвестицій

.2 Методи оцінки фінансових інвестицій

Фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю. Собівартість визначається у залежності від способу отримання фінансових інвестицій.

Собівартість фінансової інвестиції, що придбані за грошові кошти складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції.

Якщо придбання фінансової інвестиції здійснюється шляхом обміну на цінні папери власної емісії, то собівартість фінансової інвестиції визначається за справедливою вартістю переданих цінних паперів.

Якщо придбання фінансової інвестиції здійснюється шляхом обміну на інші активи, то її собівартість визначається за справедливою вартістю цих активів.

Вартість фінансових інвестицій від одної дати балансу до другої змінюється, тобто відбувається переоцінка фінансових інвестицій на дату балансу.

Метод оцінки фінансових інвестицій на дату балансу залежить від того, як класифікується фінансова інвестиція ( див. табл. 1.3.1)

Методи оцінки фінансових інвестицій на дату балансу:

оцінка за методом участі у капіталі;

оцінка за амортизованою собівартістю;

оцінка за справедливою вартістю.

Оцінка за методом участі у капіталі підприємства використовується для оцінки фінансових інвестицій:

в асоційовані підприємства ( пакет акцій, що належить інвестору, складає більш за 20% статутного капіталу об’єкту інвестування);

у дочірні підприємства ( пакет акцій, що належить інвестору, складає більш за 50% статутного капіталу об’єкту інвестування);

у спільні підприємства із створенням юридичної особи.

При використанні оцінки за методом участі у капіталі, вартість фінансових інвестицій на дату балансу відображаються по вартості, що визначається з урахуванням усіх змін у власному капіталі об’єкту інвестування. При цьому враховуються фінансові результати діяльності об’єкта інвестування, а також дооцінки та уцінки активів, виплачені дивіденди тощо. У табл. 1.3.2 наведені можливі випадки змін у власному капіталі об’єкту інвестування та їх відображення у обліку.

Таблиця 1.3.2 - Відображення змін балансової вартості фінансових інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі

Приклад. У кінці 2008 р. підприємство А придбало 10000 акцій підприємства Б за номінальною вартістю 5 грн. кожна, всього на суму 50000 грн. Придбаний пакет акцій складає 35% статутного капіталу підприємства Б. За результатами 2009 р. підприємство Б отримало чистий "бухгалтерський" прибуток у розмірі 40000 грн. та заявило о виплаті дивідендів у розмірі 20000 грн. Зміни у вартості фінансових інвестицій інвестора підприємства А відображаються наступними проводками. (див. табл. 1.3.3).

Таблиця 1.3.3

За амортизованою собівартістю на дату балансу оцінюються такі фінансові інвестиції, як облігації та подібні їм цінні папери. Цей метод передбачає збільшення ( зменшення) собівартості фінансової інвестиції на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).

Різниця між собівартістю і вартістю фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду від дати придбання до дати погашення за методом ефективної ставки відсотка.

Метод ефективної ставки відсотка - метод нарахування амортизації дисконту або премії, згідно з яким сума амортизації визначається як різниця між доходом за фіксованою ставкою відсотка і добутком ефективної ставки та амортизованої вартості на початок періоду, за який нараховується відсоток.

Ефективну ставку відсотка обчислюється за формулою:

Cеф =;

де Вн - номінальна вартість облігації;

Вп - продажна вартість облігації;

Сн - номінальна ставка відсотка;

Σд - сума дисконту;

Т - кількість періодів нарахування відсотків.

Приклад: Підприємство А придбало в січні 2008 р. облігації номінальною вартістю 50000 грн. за 48000 грн. (дисконт становив 2000 грн.). Фіксована ставка відсотка за облігаціями 10% річних. Дата погашення настане через 2 роки. Виплата відсоток здійснюється щорічно в кінці року ( номінальна сума відсотка 50000х10%=5000 грн.).Ефективна ставка відсотка і амортизації дисконту становить:

Сеф =[(50000 грн.х10%)+(2000:2)/(48000+50000):2]= 12,3%

Розрахунок амортизації дисконту за інвестиціями в облігації проведено у табл. 1.3.4.

Таблиця 1.3.4 - Розрахунок амортизації дисконту

На суму амортизації дисконту у обліку відображається операція: Д-т рах. 143, К-т рах. 733 "Інші доходи від фінансових операцій".

Якщо припустити, що акції номінальної вартості 50000 грн. були придбані за суму 52000 грн., тобто з премією 2000 грн., то зменшення балансової вартості фінансової інвестиції, розрахована з використанням ефективної ставки проценту буде обліковуватися: Д-т рах. 952, К-т рах. 143.

За справедливою вартістю на дату балансу оцінюються фінансові інвестиції, які не оцінюються за першими двома методами. Якщо інвестиції вільно обертаються на фондовому ринку, то справ леви вартість таких інвестицій дорівнює їх ринкової вартості. У випадках, коли вартість фінансових інвестицій визначити неможливо, їх слід оцінювати за собівартістю з урахуванням зменшення їх корисності, під якої слід розуміти втрату економічної вигоди у сумі перевищення залишкової вартості активу понад сумою відшкодування, що очікується отримати.

Приклад. У вересні 2008 р. підприємство А придбало пакет акцій із 1000 акцій підприємства Б по номінальної вартості 8 грн. за одну акцію та пакет із 500 акцій підприємства В по номінальної вартості 10 грн. з метою їх продажу у 2009 р. Акції вільно оберталися на ринку. У кінці 2008 р. ціна акцій змінилася. Акції підприємства Б продавалися за ціною 6 грн. за акцію, підприємства В - 13 грн. за акцію. Бухгалтерський облік операцій з переоцінки фінансових інвестицій представлено у табл. 1.3.5.

Таблиця 1.3.5 - Облік операцій з переоцінки фінансових інвестицій за справедливою вартістю

Вибуття фінансових інвестицій відображається відповідно вибуття будь-якого іншого активу. Важно пам’ятати, що операції що проводяться з фінансовими інвестиціями відносяться до інвестиційної діяльності. Доход отриманий від продажу фінансових інвестицій відображається по кредиту рахунка 741 "Доход від реалізації фінансових інвестицій", собівартість інвестицій, що вибули по дебету рахунка 971 "Собівартість реалізованих фінансових інвестицій".

Змістовний модуль 4. Облік основних засобів

.1 Поняття та класифікація основних засобів

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженим наказом Міністерства фінансів від 27.04.2000 р. №92 регулює порядок обліку основних засобів.

Під основними засобами розуміються матеріальні активи, якими володіє підприємство з метою використовування їх в процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду, для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін використовування яких більше одного року.

Об'єкт основних засобів признається активом, якщо існує вірогідність того, що в майбутньому підприємство одержить економічні вигоди від його використовування і його вартість може бути достовірно визначена.

Розподіл основних засобів на виробничі та невиробничі в бухгалтерському обліку не використовується.

Основні засоби підрозділяються на 9 груп. Група основних засобів є сукупністю однотипних по технічних характеристиках, призначенню і умовах використовування необоротних матеріальних активів.

. Земельні ділянки.

. Капитальні витрати на поліпшення земель.

. Будинки, споруди та передавальні пристрої.

. Машини та обладнання.

. Транспортные засоби.

. Инструменты, прилади і інвентар(меблі).

. Тварини (Рабоча і продуктивна худоба).

. Багаторічні насадження.

. Інші основні засоби.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

.2 Оцінка основних засобів

Основні засоби підприємствами, установами, організаціями обліковуються по первинній вартості, під якою розуміють фактичну (справедливу) собівартість споруди, виготовлення або придбання об'єкту, включаючи витрати по доставці і установці на місці використовування з урахуванням страхових платежів під час транспортування, державну реєстрацію і інші витрати, тобто фактичну (справедливу) собівартість, яку об'єкти основних засобів мали у момент введення в експлуатацію.

Фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати").

Первинною вартістю безоплатно отриманих основних коштів, а також отриманих в результаті об'єднання підприємств, є їх справедлива вартість на дату отримання.

При цьому під справедливою вартістю розуміють суму, за якою може бути проведений обмін активу або оплата зобов'язань в результаті операцій між проінформованими, зацікавленими і незалежними сторонами.

Первинною вартістю об'єктів основних засобів, внесених в статутний капітал підприємства, визнається згоджена засновниками (учасниками) підприємства справедлива вартість.

Зміна первинної вартості основних засобів допускається тільки у випадках:

- реконструкції, добудови, дообладнання, технічного переоснащення і інших видів поліпшення основних засобів, які приводять до збільшення майбутніх економічних вигод від їх використовування;

- переоцінки (індексації) балансової вартості основних засобів;

- часткової ліквідації відповідних об'єктів.

Під ліквідаційною вартістю основних засобів розуміють суму грошових коштів або вартість інших активів, яку підприємство чекає одержати від реалізації (ліквідації) об'єктів основних засобів після закінчення терміну їх корисного використовування, за вирахуванням витрат, пов'язаних з їх реалізацією (ліквідацією).

.3 Організація обліку основних засобів

Синтетичний облік основних засобів згідно Плану рахунків ведеться на рахунку 10 "Основні засоби", який призначений для обліку наявності і руху як власних основних засобів, так і отриманих на умовах фінансової оренди (лізингу), а також орендованих цілісних майнових комплексів, які входять в склад основних засобів.

По дебету рахунку 10 "Основні засоби" відображається:

- надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів, зарахованих на баланс підприємства;

- суми витрат, пов'язані з поліпшенням об'єкту (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція і ін.), які приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, спочатку очікуваних від використовування об'єкту;

- суму дооцінки вартості об'єкту основних засобів.

По кредиту рахунку 10 "Основні засоби" відображають:

- вибуття основних засобів в результаті реалізації, ліквідації, безоплатної передачі іншим підприємствам;

- часткові ліквідації;

— суму знижки ціни вартості основних засобів.

Облік на рахунку 10 "Основні засоби" ведеться по субрахунках.

Аналітичний облік основних засобів ведеться по кожному об'єкту окремо.

Для обліку інших необоротних матеріальних активів, які не входять в склад об'єктів, що обліковуються на рахунку 10 "Основні засоби", планом рахунків передбачений рахунок 11 "Інші необоротні матеріальні активи".

При цьому на субрахунку 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи" відображається вартість предметів, термін корисного використовування яких більше одного року. До них відносяться, зокрема, спеціальні інструменти і спеціальні пристрої, вартість яких погашається нарахуванням зносу по встановлених підприємством нормах з урахуванням очікуваного терміну використовування таких об'єктів.

Аналітичний облік необоротних матеріальних активів ведеться по кожному об'єкту цих активів.

При складанні балансу залишки рахунків 10 "Основні засоби" і 11 "Інші необоротні матеріальні активи" відображаються загальною сумою по статті "Основні засоби".

.4 Облік капітальних інвестицій

Під капітальними інвестиціями розуміють витрати підприємства на придбання або створення основних засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів, а також витрати на реконструкцію, розширення і технічне переозброєння діючих підприємств.

Синтетичний облік витрат на капітальні інвестиції здійснюється на рахунку 15 "Капітальні інвестиції" по субрахунках:

151 "Капітальне будівництво";

152 "Придбання (виготовлення) основних засобів";

153 "Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів";

154 "Придбання (створення) нематеріальних активів";

155 "Придбання ( вирощування) довгострокових біологічних активів".

По дебету рахунку 15 "Капітальні інвестиції" і його субрахунків відображаються витрати на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів, а по кредиту - їх списання на собівартість прийнятих в експлуатацію об'єктів.

На організацію обліку капітальних інвестицій впливає спосіб виконання робіт: підрядний способом (тобто спеціалізованими організаціями на договірних засадах) або господарський способом (тобто силами і засобами самого підприємства).

При підрядному способі виконання робіт облік матеріальних, трудових і фінансових витрат на виконувані роботи здійснює сам підрядчик. Підприємство-замовник здійснює тільки облік витрат на капітальні інвестиції і веде розрахунки з підрядчиком за виконані і прийняті по актах роботи. Виходячи з цього, підприємство-забудовник на вартість виконаних і прийнятих по актах будівельно-монтажних робіт в бухгалтерському обліку робить запис:

Д-т рах. 15 "Капітальні інвестиції" (відповідний субрахунок);

К-т рах. 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками".

Таким же записом оформляється вартість придбаних об'єктів основних засобів, що не вимагають монтажу (верстати, що вільно стоять, транспортні засоби, вимірювальні прилади, виробничий і господарський інвентар і ін.).

Устаткування, що вимагає монтажу, обліковується у складі виробничих запасів на рахунку 205 "Будівельні; матеріали". При придбанні такого устаткування в бухгалтерському обліку роблять запис:

Д-т рах. 205 "Будівельні матеріали";

К-т рах. 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками".

При передачі устаткування до монтажу в бухгалтерському обліку роблять запис:

Д-т рах. 15 "Капітальні інвестиції";

К-т рах. 205 "Будівельні матеріали''.

Сума податкового кредиту з ПДВ, на яку підприємство має право зменшити податкове зобов'язання, включена в рахунки підрядних організацій при виконанні капітальних робіт, постачальників при придбанні основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, відображається записом:

Д-т рах. 641 "Розрахунки по податках";

К-т рах. 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками".

При господарському способі виконання будівельно-монтажних робіт витрати на капітальні інвестиції підприємство-забудовник відображає на дебеті рахунки 15 "Капітальні інвестиції" в кореспонденції з кредитом відповідних рахунків:

205 "Будівельні матеріали" (на вартість витрачених будівельних матеріалів і устаткування, переданого в монтаж на об'єкти, що будуються);

66 "Розрахунки за виплатам працівникам", 65 "Розрахунки за страхування" і ін.

За даними рахунку 15 "Капітальні інвестиції" обчислюють фактичну собівартість закінчених об'єктів будівництва (реконструкції, модернізації, придбання). Введення в експлуатацію кожного об'єкту оформляється Актом приймання-передачі основних засобів (ф. №03-1).

.5 Облік надходження основних засобів

Основні засоби можуть поступати на підприємство наступними способами:

придбання за грошові кошти;

придбання в рамках бартерних (товарообмінних) договорів;

самостійного виготовлення;

внесення до статутного капіталу;

безоплатного отримання.

На кожен прийнятий в експлуатацію об'єкт основних засобів комісією, призначеною наказом керівника підприємства, складається Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ф. № 03-1), в якому указується первинна вартість об'єкту, коротка технічна характеристика, місце експлуатації. До акту додається технічна документація, що відноситься до даного об'єкту.

Кожному об'єкту привласнюється інвентарний номер, який наноситься на об'єкт (стійкою фарбою, шляхом прикріплення металевого жетона з номером і т.п.) і надалі проставляється у всіх документах, якими оформляється рух об'єкту, а також в інвентарній картці і інвентарних списках. Інвентарний номер, привласнений об'єкту, зберігається за ним протягом всього часу знаходження в господарстві.

На кожен об'єкт основних засобів відкривається інвентарна картка (ф. №03-6), що є регістром аналітичного обліку. У картці міститься найменування і номер об'єкту основних засобів, номер акту і дата приймання, первинна вартість, норма амортизації, коротка характеристика, а також робляться відмітки про проведені ремонти, переміщення і вибуття . На однотипні об'єкти невеликої вартості (інструменти, виробничий і господарський інвентар і т.п.), що поступили в господарство в одному місяці і мають однакову вартість, дозволяється відкривати одну загальну інвентарну картку.

Для забезпечення збереження інвентарні картки реєструються в спеціальних описах (ф. №03-7), записи в яких здійснюють по класифікаційних групах основних засобів. Зареєстровані в описі картки зберігаються в картотеці, де розміщуються по класифікаційних групах і місцях експлуатації. Картки недіючих основних засобів (у запасі, на консервації) зберігаються окремо.

По місцях використовування облік основних засобів ведуть в інвентарних списках (ф. №03-9), в яких містяться короткі відомості про кожен об'єкт, що знаходиться в експлуатації.

Внутрішнє переміщення основних засобів (з цеху в цех, із запасу в експлуатацію т.п.) оформляється актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ф. №03-1), що складається в двох екземплярах. Один екземпляр акту передається в бухгалтерію і служить підставою для запису в інвентарній картці і переміщення її в картотеці по новому місцю використання об’єкту. На підставі другого екземпляра акту здавальником робиться відмітка в інвентарному списку про вибуття об'єкту.

Щомісячно підсумкові дані інвентарних карток на об'єкти, що поступили, записують в картки обліку руху основних засобів (ф. №03-8), які ведуть в розрізі груп основних засобів. Ці картки замінюють аналітичні відомості по рахунку "Основні засоби". Тому їх загальний підсумок щомісячно звіряється з підсумками синтетичного обліку даного рахунку.

Типові записи з надходження основних засобів розглянуті за способами отримання об’єктів.

Придбання об’єктів основних засобів за грошові кошти

. Отримання об’єкту основних засобів від постачальника (на суму без ПДВ) - Дт 15, К-т 63.

. Нараховано податковий кредит з ПДВ - Д-т 641, К-т 63.

. Сплачено рахунок постачальника Д-т 63, К-т 311.

. Введено до експлуатації об’єкт основних засобів - Д-т 10, К-т 15.

Будівництво об'єкту основних засобів

1. Відображені витрати, пов'язані з будівництвом ( виготовленням) об'єкту основних засобів:

у частині матеріальних витрат Д-т 151, К-т 20,22

у частині нарахованої заробітної платні та відрахувань на соціальні заходи Д-т 151, К-т 66,65

у частині амортизації основних засобів Д-т 151, К-т 131

у частині послуг сторонніх організацій Д-т 151, К-т 631

2. Відображене введення в експлуатацію побудованого (виготовленого) об'єкту основних засобів: Д-т 10, К-т 151

Зарахування до складу основних засобів об’єктів оборотних активів

1. Відображений зарахування оборотних активів до складу основних засобів:

- готової продукції Д-т 152 , К-т 26

- незавершеного виробництва Д-т 152, К-т 23

- товарів Д-т 152, К-т 28

Безкоштовне отримання об'єкту основних засобів

Первинна вартість безоплатно одержаного об'єкту основних засобів є справедливою вартістю такого об'єкту. Окрім справедливої вартості одержаного об'єкту основних засобів, в первинну вартість включаються витрати, пов'язані із сплатою обов'язкових податків і зборів, витрати по доставці і доведенню об'єкту до робочого стану.

Безвідплатне отримання об'єктів основних засобів для цілей бухгалтерського обліку розглядається як збільшення додаткового капіталу. Збільшення додаткового капіталу відбудеться на суму, що дорівнює справедливої вартості безоплатно одержаного об'єкту основних засобів, без урахування інших обов'язкових витрат і платежів. Сплачена сума обов'язкових платежів не може бути додатковим капіталом підприємства. При безоплатному отриманні об'єктів основних засобів виникає дохід, який визначається в сумі амортизації таких об'єктів одночасно з її нарахуванням. У міру виникнення доходу сума додаткового капіталу зменшується.

Приклад. Підприємство безоплатно отримало об'єкт основних засобів. Справедлива вартість одержаного об'єкту складає 30000 грн. Витрати на транспортування складають 900 грн., зокрема ПДВ - 150 грн. Термін експлуатації 10 років. У бухгалтерському обліку будуть зроблені наступні записи ( див. табл. 1.4.1).

Таблиця 1.4.1 - Операції з безоплатного отримання об’єкту основних засобів

Отримання об'єктів основних засобів як внесок до статутного капіталу

Первинною вартістю об'єкту основних засобів, одержаного у вигляді внеску до статутного фонду підприємства, є вартість, визначена в уставних документах.

Витрати, пов'язаних із сплатою обов'язкових зборів, доставкою об’єктів, повинні бути включені в первинну вартість об'єкту основних засобів, але не вплинути на розмір статутного фонду ( капіталу).

Приклад. Внесок одного із засновників до статутного фонду підприємства складає 10000 грн. і здійснюється шляхом внесення об'єкту основних засобів. Витрати на транспортування об'єкту склали 600 грн., в тому числі ПДВ -100 грн. У бухгалтерському обліку будуть зроблені наступні записи ( див. табл. 1.4.2).

Таблиця 1.4.2 - Відображення операцій з отримання об’єкту основних засобів як внесок до статутного капіталу

.6 Облік вибуття основних засобів

Для цілей бухгалтерського обліку, відповідно до П(С)БУ 7, виключення з складу активів об’єкта основних засобів відбувається унаслідок:

- невідповідності критеріям визнання активу - ліквідації;

— продажу;

—      безоплатної передачі.

Різниця між первинною вартістю і нарахованою раніше амортизацією при ліквідації об'єкту основних засобів списується на витрати звітного періоду.

У разі ліквідації об'єкту основних засобів по самостійному рішенню платника податку до закінчення терміну експлуатації виникають податкові зобов'язання по ПДВ, обчислені виходячи із звичайних цін. Це правило не розповсюджується на операції по ліквідації об'єктів основних засобів, якщо до податкового органу пред'явлений документ, що свідчить про неможливість подальшої експлуатації такого об'єкту у зв'язку з втратою його первинних якостей.

Податки, які сплачуються при ліквідації об'єктів основних засобів, відображаються у складі витрат.

Розглянемо приклад. На балансі підприємства числиться комп'ютер. Первинна вартість складає 2000 грн., сума нарахованого зносу - 800 грн. У зв'язку з моральним зносом ухвалено рішення про списання такого об'єкту основних засобів. Для цілей податкового обліку при ліквідації комп'ютера сума податкових зобов'язань з ПДВ дорівнює 400 грн.

У бухгалтерському обліку будуть зроблені наступні записи ( див. табл. 1.4.3).

Таблиця 1.4.3 - Відображання ліквідації основних засобів

Якщо при ліквідації об'єктів основних засобів отримані які-небудь матеріальні цінності, то вони повинні бути оприбутковані за вартістю можливої реалізації, яку визначає комісія, що підписує акт про ліквідацію об'єкту. У бухгалтерському обліку вартість таких матеріальних цінностей буде відображатися у складі доходів.

Наприклад:

— оприбутковано металобрухт: Дебет 209- Кредит 719;

—      оприбутковані запасні частини: Дебет 207 - Кредит 719.

При реалізації об’єкту основних засобів, необхідно перевести його зі складу основних засобів до необоротних активів та груп вибуття, утриманих для продажу, які обліковуються на рахунку 286 по залишкової вартості. Доход від реалізації об’єкту відображається на рахунку 712 "Дохід від реалізації інших оборотних активів", собівартість реалізованих необоротних активів на рахунку 943 " Собівартість реалізованих виробничих запасів".

В бухгалтерському обліку операції по безкоштовній передачі відображаються аналогічно операціям по списанню основних засобів.

.7 Облік переоцінки основних засобів

Відповідно до П(С)БУ 7, переоцінка вартості основних засобів проводиться за рішенням підприємства у випадку, якщо залишкова вартість об'єкту основних засобів відрізняється більш ніж на 10% від справедливої вартості даного об’єкту основних засобів. Справедливою вартістю в даному випадку є ринкова вартість аналогічного об'єкту основних засобів.

Переоцінка основних засобів включає операції по збільшенню первинної вартості об'єкту основних засобів і їх зносу - дооцінку, і операції по зменшенню первинної вартості об'єкту основних засобів і їх зносу - уцінку.

Підприємство повинне самостійно визначити коефіцієнт, за допомогою якого буде коректуватися первинна вартість об'єкту основних засобів і знос. Порядок визначення такого коефіцієнту - індексу переоцінки, передбачений П(С)БУ 7.

Індекс переоцінки визначається шляхом ділення справедливої вартості об'єкту переоцінки основних засобів на його залишкову вартість.

Визначення індексу переоцінки можна представити у вигляді формули:

Іп=Сс:Со

фінансовий облік бухгалтерський інвестиція

де Іп - індекс переоцінки (в частках);

Сс - справедлива вартість об'єкту основних засобів, (грн.);

Со - залишкова вартість об'єкту основних засобів, (грн.)

Переоцінка основних засобів здійснюється шляхом множення первинної вартості об'єкту основних засобів і суми нарахованого зносу на індекс переоцінки.

Відображення в бухгалтерському обліку результатів від переоцінки вартості основних засобів залежить від результатів попередніх переоцінок.

Якщо переоцінка вартості даного об'єкту основних засобів здійснюється вперше, то в бухгалтерському обліку її результати будуть відображені таким чином:

- сума дооцінки залишкової вартості об'єкту основних засобів включається в склад додаткового капіталу;

- сума знижки ціни залишкової вартості об'єкту основних засобів включається в склад витрат.

Дооцінка

- на суму дооцінки нарахованого зносу:

Дебет рахунку 10 - Кредит рахунку 13;

- на суму дооцінки залишкової вартості:

Дебет рахунку 10 - Кредит рахунку 423.

Уцінка

- на суму знижки суми нарахованого зносу:

Дебет рахунку 13 - Кредит рахунку 10;

- на суму знижки суми залишкової вартості

Дебет рахунку 975"Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій"

Кредит рахунку 10.

Для цілей бухгалтерського обліку подальші заходи щодо переоцінки вартості об'єкту основних засобів будуть залежати від результатів попередніх переоцінок, а саме:

- якщо підприємством проводиться зниження ціни раніше дооціненої вартості об'єкту основних засобів, то сума такого зниження буде відображена:

а) в зменшення суми додаткового капіталу, сформованого при дооцінці такого об'єкту основних засобів;

б) якщо сума зниження вартості перевищує суму додаткового капіталу (в частині дооцінки такого основного засобу), то сума перевищення включається в склад витрат.

Якщо на момент знижки вартості об'єкту основних засобів, що у минулому переоцінювався, сальдо по рахунку 42 "Додатковий капітал" відсутнє (зважаючи на покриття такого попередніми зниженнями вартості), вся сума зниження вартості буде відображена у складі витрат звітного періоду;

- якщо підприємством проводиться дооцінка раніше зниженої в вартості об'єкту основних засобів, то сума такої дооцінки буде відображена:

а) у складі доходів в сумі, що дорівнює витратам, відображеним при попередніх зниженнях вартості. Іншими словами, дооцінка раніше зниженої вартості основних засобів спочатку зобов'язана "покрити" витрати від раніше проведених знижень;

б) в сумі перевищення над витратами попередніх знижень вартості - у складі додаткового капіталу.

Якщо на момент дооцінки вартості основних засобів, яка у минулому переоцінювалася, сума витрат повністю покрита попередніми дооцінками, вся сума дооцінки, що проводиться, буде відображена у складі додаткового капіталу.

При дооцінці вартості основних засобів, яка у минулому тільки дооцінювалася, вся сума переоцінки буде віднесена до складу додаткового капіталу.

При знижці вартості основних засобів, яка у минулому тільки уцінювалася, вся сума зниження буде віднесена до складу витрат.

.8 Облік поліпшень основних засобів

Для цілей бухгалтерського обліку необхідне чітке розділення заходів щодо поліпшення основних засобів:

) здійснення яких приводить до збільшення майбутніх економічних вигод від використовування такого основного засобу. До таких заходів можна віднести модернізацію, реконструкцію, модифікацію, добудову, дообладнання і т.д. Іншими словами, проведення подібних заходів повинне привести до зміни якостей об'єкту основних засобів, унаслідок чого підвищиться ефективність від експлуатації такого об'єкту; витрати, пов'язані з проведенням подібних заходів, відносяться в повному об'ємі на збільшення первинної вартості об'єкту основних засобів та відображаються відповідно до капітальних інвестицій;

) проведення яких направлено на підтримку робочого стану основного засобу і отримання в майбутньому первинних економічних вигод, які були властиві об'єкту основних засобів на початку використовування такого засобу. До таких заходів відносяться всі види ремонту, технічне обслуговування об'єктів основних засобів. В бухгалтерському обліку вся сума витрат по ремонту основних засобів відноситься на витрати звітного періоду. Те ж саме торкається і витрат, пов'язаних з технічним обслуговуванням основних засобів. Облік витрат ведеться в залежності від місця використання та призначення основного засобу (по дебету рахунків 23, 91, 92, 93, 94).

.9 Облік амортизації основних засобів

Методи нарахування амортизації

Амортизація об’єкта основних засобів нараховується, починаючи з місяця, наступного за місяцем введення до експлуатації.

Кожне підприємство має право обрати найбільш відповідний метод нарахування амортизації що передбачені п(С)БО 7:

метод прямолінійного списання;

метод зменшення залишкової вартості;

метод прискореного зменшення залишкової вартості;

кумулятивний метод;

виробничий метод;

податковий метод.

Суть прямолінійного методу полягає в тому, що амортизована сума переноситься на амортизацію рівномірно протягом строку корисної експлуатації активу:

Ар = ;

Де Ар - річна сума амортизації;

ПВ - первісна вартість основного засобу;

ЛВ - ліквідаційна вартість;

Тк - строк корисної експлуатації.

Метод зменшення залишкової вартості передбачає визначення річної суми амортизації множенням річної норми амортизації на залишкову вартість об’єкту на початок звітного періоду.

Норма амортизації розраховується за формулою:

На = (1 -)х100%,

Де На - норма амортизаційних відрахувань річна;- кількість років корисного використання об’єкта.

Різновидом методу зменшення залишкової вартості є метод прискореного зменшення залишкової вартості. Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкту на початок звітного періоду та подвійної річної норми амортизації, виходячи з терміну корисного використання об’єкта. Норма амортизації розраховується:

На = .

Кумулятивний метод або метод суми цифр років ґрунтується на розрахунку кумулятивного коефіцієнту, який є нормою амортизації. Річна сума амортизації визначається як добуток амортизованої вартості (ПВ-ЛВ) та кумулятивного коефіцієнта.

Кумулятивний коефіцієнт обчислюється на кожний рік використання діленням кількості років, що залишилися до кінця очікуваного терміну використання об’єкту основних засобів на суму кількості років його корисного використання.

Виробничий метод передбачає нарахування місячної суми амортизації як добуток фактичного обсягу виробництва продукції і виробничої ставки амортизації.

Податковий метод нарахування амортизації відповідає положенням Закону України " Про оподаткування прибутку підприємства ".

Змістовний модуль 5. Облік інших необоротних матеріальних активів

.1 Класифікація інших необоротних матеріальних активів

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженим наказом Міністерства фінансів від 27.04.2000 р. №92 регулює порядок обліку інших необоротних матеріальних активів. Відповідно до стандарту до складу інших необоротних активів відносяться:

. Бібліотечні фонди.

. Малоцінні необоротні матеріальні активи.

. Тимчасові (нетитульні) споруди.

. Природні ресурси.

. Інвентарна тара.

. Предмети прокату.

. Інші необоротні матеріальні активи.

Підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.

У господарській діяльності підприємства використовуються засоби праці невисокої вартості і з недовгим терміном служби (дрібний господарський інвентар, спецодяг, інструменти і ін.). Слід розрізняти малоцінні необоротні матеріальні активи (МНМА) і малоцінні швидкозношувані предмети. (МШП).

.2 Облік стану та руху інших необоротних матеріальних активів

МНМА відносяться до необоротних активів. Прийнято використовувати вартісний критерій, що розмежовує в бухгалтерському обліку основні засоби і МНМА, він встановлюється підприємством самостійно і обумовлюється в наказі про облікову політику. Більшість підприємств встановлюють його на рівні 1000 грн. МНМА відповідає критеріям використання більше 1 року, вартість достовірно визначена, приносить майбутні економічні вигоди, але вартістю менше 1000 грн. Облік ведеться на рахунку 112. До МНМА відносять:

) Спеціальні інструменти і пристосування, вартість яких погашається нарахуванням зносу по встановлених підприємствах ставкам;

) Інші інструменти, пристосування і інвентар, облік яких у зв'язку з їх незначною вартістю недоцільно вести по кожному об'єкту окремо.

Первинна вартість визначається аналогічно визначенню первісної вартості основних засобів.

1)      прямолінійним;

2)      виробничим.

Амортизація двох підгруп інших необоротних матеріальних активів - бібліотечних фондів (субрахунок 111) і малоцінних необоротних матеріальних активів (субрахунок 112) може нараховуватися ще двома методами, а саме:

•             у першому місяці використання об'єкту нараховувати 50% його вартості, що амортизується, а в місяці виключення його з активів (списання з балансу) в результаті невідповідності критеріям визнання активом - останні 50%;

•             у першому місяці використання об'єкту нараховувати 100% його вартості, що амортизується.

Приклад. У складі інших необоротних матеріальних активів у підприємства є малоцінні необоротні матеріальні активи (МНМА), зараховані на субрахунок 112. Згідно наказу про облікову політику до складу МНМА включаються об'єкти основних засобів вартістю менше 1 000 грн. за одиницю. Нарахуємо амортизацію інших необоротних матеріальних активів.

Таблиця 1.5.1 - Відомість нарахування амортизації інших необоротних матеріальних активів

Таблиця 1.5.2 - Розшифровка даних по нарахованій амортизації інших необоротних матеріальних активів по рахунках витрат бухгалтерського обліку

.3 Особливості обліку малоцінних швидкозношуваних предметів

Малоцінні і швидкозношувані предмети (МШП) входять до складу запасів. Вони визнаються активом, якщо існує вірогідність того, що в результаті їх використання підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди і їх вартість може бути достовірно визначена.

До МШП відносяться предмети, що використовуються на підприємстві на протязі не більш одного року або нормального операційного циклу, якщо він триває більше року (п. 6 П(С) БУ 9).

Вартість МШП, переданих в експлуатацію, виключається зі складу активів з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів по місцю експлуатації і відповідальним особам впродовж терміну їх фактичного використання.

Для документального оформлення операцій, пов'язаних з рухом МШП, застосовуються типові форми первинних документів, затверджені Наказом № 145:

МШ-1 "Відомість про поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристроїв)". Застосовується підприємствами, які формують постійний обмінний фонд інструментів і пристосувань. При такому порядку після повного зносу інструмент обмінюють на новий без оформлення інших первинних документів;Ш-2 "Картка обліку МШП". Використовується для обліку МШП, виданих працівникові в тривале користування. Складається на кожного одержувача МШП;Ш-3 "Замовлення на ремонт або заточування інструментів (пристосувань)". Застосовується при передачі інструментів (пристосувань) в інший цех для проведення дрібного ремонту і заточування. Після виконання роботи вони повертаються в комору і комірник робить відповідну відмітку про це в своєму екземплярі виконавця;

МШ-4 "Акт вибуття МШП". Складається керівником структурного підрозділу підприємства у разі поломки або втрати МШП і прикладається до акту на їх списання. Якщо поломка або втрата МШП відбулася з вини працівника, акт складається в двох екземплярах: один залишається в підрозділі, другою передається в бухгалтерію і служить підставою для відшкодування збитку винним;Ш-5 "Акт на списання інструментів (пристосувань) і обмін їх на придатні". Використовується для списання непридатних інструментів (пристосувань) і їх обміну на придатні;Ш-6 "Особиста картка обліку спецодягу, спецвзуття і захисних засобів".

Служить для відображення видачі (згідно затвердженим нормам) працівникам в індивідуальне користування спецодягу, спецвзуття і інших засобів індивідуального захисту. Картка оформляється в одному екземплярі і зберігається у комірника;Ш-7 "Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття і захисних засобів". Призначена для обліку МШП, які передаються працівником в прання, дезінфекцію, ремонт і зберігання, і при їх поверненні працівникові;Ш-8 "Акт на списання МШП". Застосовується для списання зношених, морально застарілих і непридатних до подальшого використання МШП в цілях їх утилізації. Списання здійснюється спеціально створеною комісією підприємства. Після здачі списаних предметів в комору для утилізації акт, підписаний членами комісії і комірником, передається в бухгалтерію.

Оцінка МШП.. Оскільки МШП відносяться до запасів, то і їх оцінка при надходженні, на дату балансу, формується аналогічно виробничим запасам. При вибутті МШП оцінюються по одному з наступних методів:

ідентифікованої собівартості;

середньозваженої собівартості;

ФІФО;

нормативних витрат.

Бухгалтерський облік МШП

Бухгалтерський облік МШП ведеться по місцях зберігання по таких групах: інструменти, господарський інвентар, спеціальні пристосування, спеціальний одяг, спеціальне взуття, захисні засоби і ін.

Інформація про наявність і рух МШП, що належать підприємству, відображається на рахунку 22 "Малоцінні і швидкозношувані предмети".

По дебету рахунку 22 відображаються придбані (отримані) або виготовлені МШП за первинною вартістю, по кредиту - відпуск МШП в експлуатацію за обліковою вартістю. При цьому вартість МШП виключається з складу активів і списується на рахунки обліку витрат. Також по кредиту рахунку 22 обліковується списання недостач і втрат від псування таких предметів.

У зв'язку з виключенням вартості МШП зі складу активів на підприємстві необхідно організувати оперативний облік МШП в кількісному виразі по місцях експлуатації і відповідальним особам впродовж терміну їх фактичного використання.

При поверненні на склад МШП, придатних до подальшого використання, вони прибуткують по дебету рахунку 22 і кредиту субрахунку 719 "Інші доходи від операційної діяльності".

Аналітичний облік МШП ведеться по видах предметів і по однорідних групах, які встановлюються підприємством виходячи з його потреб.

Відображення господарських операцій, пов'язаних з рухом МШП, на рахунках бухгалтерського обліку представлено в табл. 1.5.3.

Таблиця 1.5.3 - Типова кореспонденція операцій з МШП

Змістовний модуль 6. Облік нематеріальних активів

.1 Нормативні документи з обліку нематеріальних активів

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи та розкриття інформації про них у фінансовій звітності встановлює П(С)БО 8 "Нематеріальні активи".

Нормами цього стандарту визначена:

) класифікація нематеріальних активів;

) умови визнання нематеріальних активів в бухгалтерському обліку при зарахуванні їх на баланс та відображенні у фінансової звітності;

) правила оцінки нематеріальних активів: у момент первісного визнання, на дату балансу, протягом строку експлуатації;

) порядок переоцінки та амортизації;

) правила відображення в бухгалтерському обліку та звітності вибуття нематеріальних активів.

Синтетичний облік нематеріальних активів ведеться на рахунку 12 "Нематеріальні активи", за дебетом якого відображається їх надходження, за кредитом - вибуття та сума уцінки. Аналітичний облік ведеться щодо кожного об’єкту за встановленими у П(С)БО групами.

Група нематеріальних активів - сукупність однотипних за призначенням та умовами використання нематеріальних активів.

П(С)БО 8 виокремлює наступні групи нематеріальних активів:

права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

права користування майном (право користування земельною ділянкою відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо);

права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, у тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);

авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп’ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо);

незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи;

інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені:

витрати на дослідження;

витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;

витрати на рекламу та просування продукції на ринку;

витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини;

витрати на підвищення ділової репутації підприємства, вартість видань і витрати на створення торгових марок (товарних знаків).

Придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов’язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена.

Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісна вартість визначається відповідно до напрямів отримання нематеріальних активів та ідентична до визнання первісної вартості основних засобів.

6.2 Облік наявності та руху нематеріальних активів

Для обліку нематеріальних активів за їх групами до рахунку 12 "Нематеріальні активи" передбачені шість субрахунків:

"Права користування природними ресурсами";

"Права користування майном";

" Права на комерційні позначення";

"Права на об’єкти промислової власності";

"Авторське право та суміжні з ним права";

"Інші нематеріальні активи".

Нематеріальні активи поступають на підприємство у результаті:

1)  отримання у якості внеску до статутного капіталу;

2)      придбання за грошові кошти або за рахунок обміну на подібні або неподібні активи;

)        створені власними силами;

)        отримання безоплатно від юридичних або фізичних осіб.

Витрати на придбання або створення нематеріальних активів (до моменту початку використання або вводу до експлуатації) накопичуються на субрахунку 154 "Придбання (створення) нематеріальних активів".У момент вводу (передачі) нематеріального активу в експлуатацію витрати на їх придбання або створення списуються з субрахунку 154 в дебет одного з субрахунків рахунку 12 "нематеріальні активи".

При оформленні вводу до експлуатації або використання об’єктів прав інтелектуальної власності підприємство використовує типові первинні документи:

Форма №НА-1 "Акт вводу у господарський оборот права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів";

Форма №НА-2 " Інвентарна картка обліку об’єкту прав інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів".

Підприємство може здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату балансу тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок. У разі переоцінки окремого об’єкта нематеріального активу слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку).

Переоцінка нематеріальних активів тієї групи, об’єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

Переоцінена первісна вартість та накопичена амортизація об’єкта нематеріального активу визначаються як добуток відповідно первісної вартості або накопиченої амортизації та індексу переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Якщо залишкова вартість об’єкта нематеріальних активів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об’єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми накопиченої амортизації об’єкта.

Відомості про зміни первісної вартості та суми накопиченої амортизації нематеріальних активів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку.

Сума дооцінки залишкової вартості об’єкта нематеріальних активів відображається у складі додаткового капіталу :Дебет рах.12 - Кредит рах.423; сума переоцінки накопиченої амортизації: Дебет рах. 12 - Кредит рах.133.

Сума уцінки залишкової вартості відображається у складі витрат звітного періоду: Дебет рах.975 - Кредит рах.12; сума уцінки накопиченої амортизації: Дебет рах.133 - Кредит рах.12.

Наступні переоцінки об’єктів нематеріальних активів проводяться у відповідності до даних попередніх переоцінок. Порядок їх відображення відповідає порядку відображення наступних переоцінок основних засобів.

Відображення вибуття нематеріальних активів в залежності від причин відображається відповідно до алгоритму вибуття основних засобів.

6.3 Облік амортизації нематеріальних активів

Нарахування амортизації нематеріальних активів (крім права постійного користування земельною ділянкою) здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс).

Нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання амортизації не підлягають. До нематеріальних активів з невизначеним строком корисного використання належать ті, щодо яких підприємством не визначено обмеження строку, протягом якого очікується збільшення грошових коштів (чи їх еквівалентів) від використання таких нематеріальних активів.

При визначенні строку корисного використання об’єкта нематеріальних активів слід ураховувати:

строки корисного використання подібних активів;

моральний знос, що передбачається;

правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання;

очікуваний спосіб використання нематеріального активу підприємством;

залежність строку корисного використання нематеріального активу від строку корисного використання інших активів підприємства.

Метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нарахування здійснюється згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".

Під час розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім випадків:

коли існує невідмовне зобов’язання іншої особи щодо придбання цього об’єкта наприкінці строку його корисного використання;

коли ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації існуючого активного ринку і очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання цього об’єкта.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому нематеріальний актив уведено в господарський оборот. Суму нарахованої амортизації підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і накопиченої амортизації нематеріальних активів. В залежності від місця використання нематеріального активу нараховану амортизацію відносять до відповідної статті витрат та списують у дебет наступних рахунків:

- якщо нематеріальні активи використовуються безпосередньо для виробництва продукції ( виконання робіт або надання послуг);

,92,93,94,97,99 - якщо підприємство використовує для обліку витрат рахунку 9 класу;

- у випадку, якщо підприємство використовує рахунки 8 класу для обліку витрат;

- у випадку використання активу при здійсненні капітальних інвестицій;

- якщо підприємство використовує актив при освоєнні нових виробництв.

Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу починається з дати, що настає за датою уведення об’єкта нематеріального активу у господарський оборот.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу.

Термін корисного використання нематеріального активу та метод його амортизації переглядаються в кінці звітного року, якщо в наступному періоді очікуються зміни строку корисного використання активу або зміни умов отримання майбутніх економічних вигод. Нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання в кінці кожного року також оцінюються на наявність ознак невизначеності обмеження строку їх корисного використання та за відсутності таких ознак підприємством установлюється строк корисного використання таких нематеріальних активів.

Амортизація нематеріального активу нараховується, виходячи з нового методу нарахування амортизації і строку використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем змін.

Список рекомендованої літератури

1. Закон України " Про податок на додаткову вартість " від 03.04.1997 р. №168 / 97 - ВР.

. Закон України " Про оподатковування прибутку підприємств " від 22.05.1997р. №283 / 97 - ВР.

. Закон України " Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні " від 16.07.1999р. №996- ХІ.

. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 1-34 затверджені наказами Міністерства фінансів України за 1999-2010 рр.

. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів від 28 жовтня 1998 р. №1706".

. Інструкція з інвентаризації основних засобів нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та документів і розрахунків, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. №69 (зі змінами і доповненнями).

. Інструкція з інвентаризації основних засобів нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та документів, розрахунків та інших статей балансу, затверджена наказом Головного управління Державного казначейства України від 30.10.1998 р. №90.

. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. №291.

. Інструкція "Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті" від 18.12.1998 р. №527 (зі змінами та доповненнями).

10. Інструкція №3 "Про відкриття банками рахунків у національній і іноземній валюті", затвердженої постановою Правління НБУ від 02.08.1996 р. №204.

. Інструкція "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затверджена постановою Правління НБУ від 29.03.2001р. №135.

12. Наказ Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. №352 "Про затвердження типових форм первинного обліку".

. Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р., зі змінами.

. Постанова Національного банку України "Про відкриття рахунків у національній та іноземній валюті" від 22.07.1999 р. №364, від 14.07.2000 р. №146, від 17.01.2001 р. №18, від 20.03.2001 р. №114.

. Бутинець Ф.Ф., Бородкін О.С., Герасимович А.М. та інші. Бухгалтерський, фінансовий облік. - Житомир, ПП "Рута", 2006.

. Голов С.Ф., Костюченко В.М., Кравченко І.Ю., Ямборко Г.А. Фінансовий облік: Підручник. - К.:Лібра, 2005. - 976 с.

. Кім Г., Сопко В.В., Кім С.Г. Бухгалтерський облік: первинні документи та їх заповнення : Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2008. - 440 с.

. Коваленко А.М. Бухгалтерський облік в Україні. Від теорії до практики. - Дніпропетровськ: ВКК "Баланс-Клуб", 2006. - 1024 с.

. Михайлов М.Г., Мельник О.А., Теслюк В.М. та інші. Національні стандарти в бухгалтерському обліку. Питання використання. - Київ.: Вища освіта, 2008. - 345 с.

. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку:коментарі/ Ред. Я. Кавторєва. - Х.: Фактор, 2009. - 1328 с.

. Просянок Н.О., Кірсанова В.В., Ананська М.О. Бухгалтерський облік. Теоретичні основи: Навчальний посібник / За ред. д.е.н., проф. С.В. Філиппової. - Харків: Бурун Книга, 2010. - 204 с.

. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. - К.: "А.С.К.", 2007. - 784 с.