Облік грошових коштів на рахунках в банках
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні аспекти коштів
1.1 Порядок відкриття, переоформлення і закриття рахунків в
установах банків
1.2 Значення і завдання обліку і контролю руху коштів на рахунках в
банках
Розділ 2. Форми безготівкових розрахунків в Україні
2.1 Документальне оформлення руху коштів на рахунках у банках
2.2 Розрахунки платіжними дорученнями та векселями
Розділ 3. Синтетичний і аналітичний облік руху коштів на рахунках в
банках
3.1 Облік операцій на поточному рахунку в національній валюті
3.2 Особливості обліку операцій на поточному рахунку в іноземній
валюті
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Підприємства різних форм власності в процесі
господарської діяльності в процесі господарської діяльності постійно здійснюють
розрахунки:
· з постачальниками;
· з покупцями;
· державним бюджетом;
· іншими організаціями і
підприємствами по господарським операціям
· різного характеру.
З допомогою грошей завершується перетворення
грошової форми виділених засобів в виробничі запаси, отримання грошової виручки
і вміщеного в неї чистого доходу.
Грошовий розрахунок - головний фактор
забезпечення кругообігу засобів, а їх своєчасне завершення служить необхідною
умовою безперервного процесу виробництва.
В даний час розрахунок проводиться в двох формах:
ü безготівковим
перерахуванням через систему банку (безготівковий розрахунок);
ü у виглядів
платежів готівковими грішми (готівковий розрахунок).
Єдиним кредитним, розрахунковим і касовим центром
країни є Національний банк України. Всі грошові засоби підприємств і організацій
повинні зберігатися на розрахункових або поточних рахунках банку. Одержання
грошей з цих рахунків проводиться під безпосереднім контролем банку, що
забезпечує використання цих засобів по цільовому призначенню.
Розрахунки між підприємствами здійснюються через
банк переважно безготівковим шляхом. За допомогою безготівкового розрахунку
ведеться розрахунок не тільки з постачальниками і покупцями, а й розрахунок з
бюджетом по податках, з дебіторами і кредиторами, зі своїм галузевим
управлінням (вищестоящою організацією), з профспілковими організаціями по
відчисленню на соціальне страхування, з робітниками (там, де заробітна плата
виплачується через ощадні банки) і цілий ряд інших розрахунків.
Грошовою готівкою із своїх кас підприємства
виплачують заробітну плату, дрібні господарські витрати і проводять розрахунок
з індивідуальними здатчиками.
Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку,
що ведеться підприємством. За даними бухгалтерського обліку формується вся
звітність (фінансова, статистична, податкова й інші). Метою ведення
бухгалтерського обліку є представлення користувачам для прийняття рішень
повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансове становище,
результати діяльності і рух коштів підприємства.
В умовах ринкової економіки підприємства постійно
підтримують фінансові взаємовідносини з іншими підприємствами й організаціями,
працівниками підприємства й окремими особами, тому зростає потреба всіх рівнів
управління у своєчасній і достовірній інформації, що забезпечує прийняття обґрунтованих
рішень. У цьому зв'язку зростає роль обліку коштів. Кошти присутні на
початковому і кінцевому етапах облікового циклу, що включає придбання товарів,
виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їхній продаж і
одержання виторгу.
Організація грошового обігу на підприємствах
контролюється і регламентується. Від своєчасного і якісного внутрішнього
контролю залежить не тільки схоронність коштів засновників, але і
кредитоспроможність підприємства. Внутрішній контроль включає не тільки бухгалтерський
облік, а усю фінансово - господарську діяльність структурних підрозділів і
підприємства в цілому. Контроль спрямований на постійне удосконалювання
господарських процесів, що є життєвою необхідністю сучасного підприємства.
Розділ
1. Теоретичні аспекти коштів
1.1
Порядок відкриття, переоформлення і закриття рахунків в установах банків
Відповідно до Інструкції
№ 3 "Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній
валюті", затвердженої постановою правління Національного банку України №
121 від 27.05.96 р. (із змінами і доповненнями, внесеними постановами правління
Національного банку України), банки відкривають своїм клієнтам рахунки:
розрахункові, поточні, позикові, депозитні, бюджетні й субрахунки. [6, с.17]
Для відкриття
банківського рахунка підприємства подають до установи банку такі документи:
заяву на відкриття
рахунка встановленого зразка, підписану керівником та головним бухгалтером
підприємства; (див. Рис.1.1.)
копію свідоцтва про
державну реєстрацію в органі виконавчої влади, засвідчену нотаріально чи
органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;
копію належним чином
зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально чи реєструючим
органом;
копію документа, що
підтверджує взяття підприємства на податковий облік;
довідку про реєстрацію в
органах Пенсійного фонду України;
копію довідки про
внесення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств, організацій
України, засвідчену нотаріально або органом, що видав довідку;
копію страхового
свідоцтва, що підтверджує реєстрацію підприємства у Фонді соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України як платника соціальних страхових внесків, засвідчену нотаріально або
органом, що його видав, чи уповноваженим працівником банку;
картку із зразками
підписів осіб, яким надано право розпоряджання рахунком, засвідчену нотаріально
з відбитком печатки підприємства.
До картки включається
також відтиск печатки підприємства.
Право першого підпису
належить керівникові підприємства, якому відкривається рахунок, а також
службовим особам, уповноваженим керівником. Право другого підпису належить
головному бухгалтерові й уповноваженим ним особам.
Право першого підпису не
може бути надано головному бухгалтерові та іншим особам, що мають право другого
підпису. Право першого підпису по рахунках колгоспів належить голові колгоспу,
який може передовірити розпорядження рахунком своєму заступникові.
Орендні підприємства,
крім вищезазначених документів, подають копію договору оренди, засвідчену нотаріально.
. Для відкриття
тимчасових Поточних рахунків господарським товариствам, у т. ч. банкам для
зарахування коштів, що вносяться для формування Статутного капіталу, подається
заява про відкриття рахунка.
2. У разі
переоформлення рахунка у зв'язку з реорганізацією (злиттям, приєднанням,
поділом, перетворенням, виділенням) подаються такі ж документи, що й при
створенні підприємства. [8. с.152.]
Цей перелік документів
для відкриття рахунка в установі банку є загальним. Для деяких видів
підприємств законодавством передбачено подання додаткових документів
(наприклад, орендні підприємства подають нотаріально засвідчену копію договору
оренди, а колективні сільськогосподарські підприємства, товариства споживчої
кооперації, політичні партії, громадські та релігійні організації - протокол
загальних зборів про створення або копію протоколу, засвідчену нотаріально).
бухгалтерський облік рахунок банк
При відкритті рахунка
господарські товариства, договірні об’єднання, товарні біржі, друковані засоби
масової інформації подають також нотаріально засвідчену копію установчого
договору. [10.400с].
Банки відкривають рахунки
юридичним і фізичним особам за місцем реєстрації підприємства або в іншому
банку України за погодженням сторін.
Якщо банк, в якому
відкрито рахунки підприємства у національній валюті, не має ліцензії
Національного банку на здійснення валютних операцій, то рахунки в іноземній
валюті можуть відкриватися в іншому банку, який має таку ліцензію.
Поточні рахунки в
національній валюті відкриваються підприємствам, що здійснюють
науково-дослідну, виробничу й іншу комерційну діяльність з метою одержання
прибутку, що володіють основними і оборотними засобами і мають самостійний
Баланс. [13. c.496]
Інші рахунки
відкриваються організаціям і установам, що не мають вищезазначених ознак,
установам і організаціям, що перебувають на державному бюджеті; постійним
уповноваженням різних громадських фондів; підприємствам, які прибули на
гастролі, та ін.
Субрахунки можуть бути
відкриті підприємствам, що мають філії, представництва, відділи та інші
відособлені підрозділи, які перебувають на окремому балансі і є самостійними
платниками податку, а також структурним підрозділам, які відокремлюються у
процесі приватизації за клопотанням власника основного рахунка і за погодженням
установи банку, в якому відкривається субрахунок.
Субрахунки відкриваються
для проведення розрахунків за місцем знаходження цих підрозділів. Бюджетні
рахунки відкриваються підприємствам (їх відособленим підрозділам), яким
виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджетів з метою
цільового їх використання.
Позикові рахунки
відкриваються на договірній основі як юридичним, так і фізичним особам у
будь-якій установі банку, що має право видавати позики з додержанням вимог
чинного законодавства.
Депозитні рахунки
відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунка
і установою банку на визначений у договорі термін. Кошти на депозитні рахунки
перераховуються з Розрахункового, поточного рахунків підприємства і після
закінчення терміну зберігання повертаються на ці ж Розрахунковий або поточний
рахунки.
Проценти по депозитних
вкладах перераховуються у такому ж порядку.
Проведення розрахункових
операцій і видача коштів готівкою з депозитного рахунка забороняються.
Відкриття рахунка з метою
акумуляції коштів для виїзду на лікування за кордон здійснюється згідно з
Положенням про порядок направлення громадян на лікування за кордон,
затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 991 від 8.12.95 р. (зі
змінами та доповненнями)
Поточні та інші рахунки
закриваються в установах банку на підставі:
а) заяви власника
рахунка;
б) рішення органу, на
який законом покладено функції з ліквідації або реорганізації підприємства;
в) відповідного рішення
суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства або визнання його
банкрутом;
г) на інших підставах,
передбачених чинним законодавством України або договором між установою банку і
власником рахунка.
1.2
Значення і завдання обліку і контролю руху коштів на рахунках в банках
Будь-яка форма підприємницької діяльності
зумовлює активний обмін грошовими засобами. Для швидкого і ефективного
здійснення розрахунків існують посередницькі господарські одиниці - банки.
Банки здійснюють операції по рахункам на основі
розрахункових документів, які у більшості випадків є безготівковими.
Розрахунковий документ являє собою оформлене у вигляді документа на паперовому
носії чи в електронному вигляді:
розпорядження платника про списання
грошових коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача коштів;
Юридичні і фізичні особи відкривають поточний
рахунок - рахунок в уповноваженій установі банку для зберігання грошових коштів
та проведення операцій по розрахунках підприємства. Він відкривається
підприємствам усіх видів та форм власності, а також відокремленим підрозділам
для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій за цими
рахунками відповідно до чинного законодавства України.
Обслуговуючим банком називають банк, у якому
відкрито рахунок учаснику безготівкових розрахунків та який здійснює для нього
на договірних умовах будь-яку з операцій чи послуг, передбачених Законом
України "Про банки і банківську діяльність” Учасниками безготівкових
розрахунків можуть бути банки та їх філії, підприємства, фізичні особи, з
рахунків яких списуються або на рахунки яких зараховуються кошти.
Банк здійснює різні операції по рахункам
клієнтів. Для цих операцій передбачені форми первинних розрахункових
документів:
платіжне доручення;
- платіжна вимога-доручення;
платіжна вимога;
розрахунки чеками;
акредитив.
Також за ініціативою банку складається
меморіальний ордер - розрахунковий документ для оформлення операцій зі списання
коштів з рахунку платника, внутрішньобанківських операцій відповідно до
нормативно-правових актів Національного банку.
Кожен банк чи інший член платіжної системи
самостійно встановлює та зазначає у внутрішніх правилах тривалість операційного
часу - частини операційного дня банку (іншого члена платіжної установи),
протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на
відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом
цього самого робочого дня.
Усі учасники розрахунків повинні дотримуватись
платіжної дисципліни - своєчасного перерахування у встановлені терміни платежів
за поставлену продукцію, виконані роботи чи надані послуги, а також своєчасної
і повної сплати податків до бюджету та відрахувань до позабюджетних фондів. Щоб
покращити платіжну дисципліну, держава бере участь у даному процесі. Формами
такої участі є нормативні вимоги до оформлення платіжних документів, порядку
документообігу при здійсненні безготівкових розрахунків.
У процесі господарської діяльності постійно
здійснюються допоміжні безготівкові грошові розрахунки між підприємствами, між
підприємством і бюджетом, органами страхування, громадськими організаціями,
фізичними особами, завдяки чому завершується перетворення грошової форми
виділених коштів на виробничі запаси, одержання грошової виручки та чистого
прибутку, що міститься в ній. Отже, грошові розрахунки - найважливіший фактор
обороту коштів, а їхнє своєчасне завершення - необхідна умова безперервного
процесу виробництва.
Розділ
2. Форми безготівкових розрахунків в Україні
2.1
Документальне оформлення руху коштів на рахунках у банках
Безготівкові розрахунки між підприємствами,
фізичними особами здійснюється через банки шляхом перерахування коштів з
поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів.
Підприємство відкриває в банку два види рахунків:
поточні і депозитні. Поточні рахунки використовують для повсякденних
банківських операцій і зняття готівки. Банк може вимагати від компанії
зберігати на рахунку мінімальну суму грошових коштів (компенсаційний залишок).
Це фактично накладає обмеження на наявну суму готівки, якою може скористатися
компанія, і зменшує ЇЇ ліквідність.
Депозитні рахунки використовуються для розміщення
на визначений строк тимчасово вільних коштів з метою одержання процентів. Таким
чином підприємство надає позику банку і не має права знімати гроші до
закінчення встановленого терміну. Тому ці кошти є менш ліквідними, ніж
розміщені на поточних рахунках.
При відкритті рахунка до банку подається картка а
зразками підписів осіб, які мають право підпису платіжних документів. Власнику
рахунка виписується чекова книжка для здійснення розрахунків.
Грошові видатки оплачуються, як правило,
безготівковим шляхом за допомогою чеків. Чек є письмовим наказом банку сплатити
визначену суму коштів отримувачу з рахунка платника. Чеки мають серійні номери
і доступ до них має бути обмеженим. Бажано, щоб кожний чек підписувався двома
особами. Необхідною умовою є наявність первинних документів, що виправдовують
видачу чеків. При сплаті зобов'язань на первинних документах проставляються
дата, номер чеку і штамп "оплачено". Бажано, щоб наявні кошти на
рахунку перевищували розмір платежу. У разі необхідності сплатити суму, більшу,
ніж залишок на рахунку, банк може погодитися на овердрафт - особливий вид
надання короткострокового кредиту на суму, що перевищує залишок коштів на
рахунку. Право користування овердрафтом надасться найбільш надійним клієнтам за
договором, у якому встановлюється максимальна сума овердрафту. Банківські
овердрафта повинні виключатися зі складу грошових коштів і відображатися як
короткострокові зобов'язання. Особливістю овердрафтів є те, що на їх погашення
спрямовуються всі суми, що надходять на поточний рахунок клієнта.
Щомісячно банк надсилає власнику рахунка
банківський звіт (виписку з банківського рахунка), в якому відображені всі
операції з надходження і вибуття коштів за звітний період і залишок їх на
кінець місяця. Коли компанія одержує виписку з банківського рахунка, вона
повинна перевірити правильність банківських записів і порівняти кінцеве сальдо.
Як правило, кінцевий залишок банківського звіту
не збігається із залишком по рахунку "Грошові кошти" у Головній
книзі. Причинами можуть бути:
. Гроші в дорозі - гроші, відіслані власником до
банку, але ще не оприбутковані банком і не відображені у його звіті. Як
правило, такі ситуації виникають у кінці звітного періоду.
. Непогашені чеки - чеки, виписані власником
рахунка і відображені ним за кредитом рахунка "Грошові кошти", але ще
не пред'явлені банку і не погашені ним.
. Чеки, не забезпечені коштами - чеки, передані
до банку для отримання коштів, але відображені у банківському звіті як
зменшення коштів на рахунку, тому що на той час на рахунках дебіторів не було
достатньо коштів для оплати цих чеків.
. Витрати на банківське обслуговування - плата за
банківські послуги.
. Помилки (як банківські, так і власника
рахунка).
Банківська звірка є важливим елементом
внутрішнього контролю і повинна здійснюватися відразу ж після отримання
банківського звіту.
Для зручності здійснення банківської звірки банки
забезпечують власника рахунка спеціальною формою на звороті банківського звіту
(Рис. 2.1).
Рис. 2.1 Форма для здійснення банківської звірки
В сучасних умовах компанії здійснюють електронні
перекази грошових коштів через засоби електронного зв'язку без застосування
чеків. Для обслуговування клієнтів банки пропонують банківські автомати і
картки, надають можливість сплачувати рахунки по телефону або за допомогою
кредитних карток.
Покупець укладає кредитну угоду з кредитором
(компанією, що випускає кредитні картки) і отримує пластикову картку. Якщо
продавець приймає замість грошей картку, то у момент продажу виписується
рахунок-фактура, яка підписується покупцем. У покупця, що придбаває товари у роздріб
з використанням кредитної картки, сума придбання знімається банком з рахунка.
Продавець висилає рахунок-фактуру кредитору і отримує від нього грошові кошти.
Розрахунки із застосуванням кредитних карток
дають певні переваги торговельним підприємствам, у яких не виникає необхідності
надавати покупцям кредит, отримувати від них гроші або відволікати кошти у
дебіторську заборгованість, нести ризик виникнення безнадійних боргів. Тому
торговельні компанії сплачують кредитору (банку) комісійні (надають знижку) у
розмірі від 2 до 6 % від суми рахунку-фактури на продаж за кредитними картками.
2.2
Розрахунки платіжними дорученнями та векселями
Безготівкові розрахунки між підприємствами,
фізичними особами здійснюється через банки шляхом перерахування коштів з
поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів.
Банки списують кошти з рахунків підприємств
тільки за розпорядженням їх власників, крім випадків, у яких беззаперечне
списання коштів передбачене законами України, а також за рішенням суду,
арбітражного суду та виконавчими написами нотаріусів.
Основними формами розрахункових документів, за
якими здійснюються безготівкові розрахункові операції є:
платіжні доручення;
- платіжні вимоги-доручення;
чеки;
акредитиви;
векселі;
інкасові доручення;
платіжні вимоги.
Платіжне доручення - це письмове розпорядження
клієнта банку, який його обслуговує, на перерахування відповідної суми грошових
коштів зі свого рахунка. (див. рис.2.1.) Підприємства можуть надавати банкам
платіжні доручення на перерахування коштів з поточних рахунків протягом десяти
календарних днів після дня їх заповнення. Доручення приймаються до виконання
тільки на суму, яка може бути сплачена готівкою з рахунка підприємства або за
рахунок кредиту. Доручення на перерахування грошових коштів у дохід бюджету або
позабюджетних фондів приймаються банками незалежно від наявності грошових
коштів на рахунку клієнта. У разі відсутності грошових коштів доручення
обліковуються на позабалансовому рахунку.
За цією формою клієнти банків можуть розраховуватись
за товарними і нетоварними операціями: за куплені товари, послуги, виконані
роботи, за зобов’язаннями перед фізичними особами, за зобов’язаннями перед
банками, податковими, страховими та іншими юридичними особами.
При розрахунках платіжними дорученнями
ініціатором платежу виступає платник.
Порядок розрахунків платіжними дорученнями
представлений на рис. 2.2.
Рис. 2.2 Порядок розрахунків платіжними
дорученнями
. Між постачальником і покупцем
укладається договір.
2. Постачальник відвантажує продукцію
покупцеві.
. Покупець передає платіжне доручення про
перечислення суми коштів зі свого розрахункового рахунку на рахунок отримувача.
Банк передає виписку покупцеві з розрахункового рахунку про списання грошових засобів.
. Банк платника передає платіжне доручення
банку постачальника і перераховує грошові засоби на його розрахунковий рахунок.
. Банк постачальника передає виписку з
розрахункового рахунку про зарахування суми платежу.
Вексель - це письмове безумовне зобов’язання,
боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати
визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і
у відповідному місці. (див. рис. 2.3.)
Порядок проведення заліку взаємної заборгованості
з використанням векселів включає чотири етапи:
оформлення та залік платіжних документів;
проведення заліку взаємної заборгованості;
вексельне оформлення прострочених
заборгованостей;
дальші операції з векселями.
За своєю сутністю вексель є абстрактним борговим
зобов’язанням. Його абстрактність полягає в тім, що він не обумовлений
попереднім виконанням будь-яких договірних зобов’язань.
Векселі, які застосовуються в господарському
обороті як в Україні, так і в міжнародних розрахунках, досить різноманітні. Вони
різняться за емітентом, угодами, які вони обслуговують, суб’єктом, що здійснює
оплату, порядком оплати та іншими ознаками. Векселі поділяються на: фінансові і
товарні; казначейські і приватні; прості та переказні; забезпечені та
незабезпечені. Важлива особливість векселя полягає в тім, що його можна
використати як засіб платежу. Фінансово-кредитні установи використовують для
цього розрахунковий вексель. Нині в Україні набувають певної популярності
прості векселі. Вони використовуються для залучення тимчасово вільних грошових
коштів. Банківські установи активно використовують прості векселі для залучення
коштів, бо вексель має перевагу перед ощадним сертифікатом, оскільки він більш
ліквідний. Це означає, що власник векселя має можливість розраховуватися зі
своїми кредиторами не тільки грошима, а й векселем за відвантажені товари і
надані послуги або достроково врахувати вексель.
Обіг простого векселя здійснюється за схемою,
наведеною на рис. 2.3
Рис. 2.2 Простий вексельний обіг
. Векселедавець передає вексель;
2. Власник векселя пред’являє вексель до
акцепту;
. Векселедавець погашає вексель і передає
його ремітенту;
. Власник векселя вручає погашений вексель
векселедавцеві.
Ця форма розрахунків підприємством не використовується.
Надходження коштів на рахунки №31 "Рахунки в
банках” має великий діапазон. Найбільша сума надходження - це виручка від
реалізації продукції, виконаних робіт і послуг, від реалізації інших активів.
Кошти надходять також із каси підприємства - депонентські
суми, виручка від реалізації; суми за висунуті претензії; перерахунки сум
фінансовими органами, суми від окремих осіб у погашення заборгованості з
відшкодування матеріального збитку. Суми вкладів, що надійшли від засновників
підприємств; суми, що надійшли від дебіторів у погашення їхніх боргів та ін.
Цей рахунок активний, балансовий, призначений для
обліку господарських засобів - грошових коштів, має такі субрахунки:
"Поточні рахунки в національній валюті”;
"Поточні рахунки в іноземній валюті”;
"Інші рахунки в банку в національній
валюті”;
"Інші рахунки в банку в іноземній валюті”.
На дебеті рахунку №31 "Рахунки в банках”
відображається надходження грошових коштів, на кредиті - їх використання.
Субрахунки №312 "Поточні рахунки в іноземній
валюті”, №314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті” призначені для
узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в іноземній
валюті.
На субрахунку 313 обліковується рух коштів, що знаходяться
в акредитивах, на особових рахунках по вантажообігу і в чекових книжках.
На кожний виставлений акредитив відкривають
окремий аналітичний рахунок із зазначенням конкретного постачальника. Після
відвантаження товару (продукції) постачальник надає в своє відділення банку
рахунок на відвантажену продукцію, на підставі якого йому зараховують платіж з
акредитиву. Списання коштів в банку платника здійснюється на підставі одержаних
від банку постачальника рахунків і наданих до них товарно-транспортних документів
тощо.
В обліку розрахунки чеками відображаються так
само, як і при акредитивній формі розрахунків. Для відкриття чекової книжки на
суму перерахованих коштів складають бухгалтерську проводку: Д-т рах.313
"Інші рахунки в банку в національній валюті”, К-т рах.311 "Поточний
рахунок в національній валюті”. Чеки, що надійшли постачальнику в платіж за
товари та послуги, здаються в банк.
Суми по одержаних в банку лімітованих чекових
книжках списуються в міру оплати виданих підприємством чеків, тобто в сумах
погашення банком пред’явлених йому чеків згідно з випискою банку. За даними
пред’явлених чеків дебетується рахунок 631 Розрахунки з вітчизняними
постачальниками" і кредитується субрахунок 313 "Інші рахунки в банку
в національній валюті”. Суми по чеках виданих, але не оплачених банком,
залишаються на субрахунку 313.
Рух коштів по чекових книжках, виданих в підзвіт
працівникам підприємства для розрахунків з підприємствами-кредиторами,
обліковується на рахунках 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками”
або 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" і по аналітичному рахунку
"Підзвітні особи по виданих їм чекових книжках" до рахунку 372
"Розрахунки з підзвітними особами”. Видача таких книжок підзвітним особам
відображається по кредиту рахунку 685 і дебету рахунку 372. Після подання
підзвітними особами звіту кредитується рахунок 372 в кореспонденції з рахунком
685 на суму використаних чеків. Таким чином, сальдо по рахунках 372 і 685
повинні співпадати бути тотожними сумі по залишку чеків у підзвітних осіб, а різниця
між названими сальдо і сальдо по рахунку 313 покаже суму по використаних, але
не оплачених банком чеках. [14. с.39-42.]
Аналітичний облік на рахунку 31 "Рахунки в
банках” здійснюється за виписками банку, і лише за наявності на підприємстві
розрахункових субрахунків відкривають окремі аналітичні рахунки для обліку
відповідних.
Сальдо на рахунку 31 "Рахунки в банках”
завжди має бути однаковим як в обліку банку, так і підприємства.
Організація обліку і контролю коштів на валютному
рахунку підприємства, а також операцій в іноземній валюті має свої особливості.
Вони відображаються в бухгалтерському обліку в національній грошовій одиниці
України на підставі попереднього перерахунку суми в іноземній валюті за курсом
НБУ, діючим на дату здійснення операцій.
Типові проводки з обліку операцій по рахунках в
банках показані в таблиці 3.1 [11. c.368.]
За журнально-ордерною формою облік грошових
коштів на рахунках в банку ведеться у журналі-ордері № 3 і відомості до нього.
За кожним окремим рядком журналу відображають суми з виписок банку та касових
ордерів. Після закінчення місяця визначають сальдо на кінець місяця, яке потім
буде перенесене до журналу наступного місяця як вступне сальдо.
Рух грошових коштів на розрахунковому рахунку,
разом з рухом грошових коштів в касі знаходить своє відображення і в балансі, в
рядку 230 "Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті”.
3.2
Особливості обліку операцій на поточному рахунку в іноземній валюті
Щоб здійснити поточні операції для проведення
розрахунків у межах України в безготівковій іноземній валюті, суб’єкти
господарювання відкривають поточні валютні рахунки. Їх відкривають для
зарахування, використання і погашення заборгованості в іноземній валюті.
Деякі надходження в іноземній валюті на користь
резидентів зараховують спочатку на розподільчий банківський рахунок, який
призначений для попереднього зарахування коштів в іноземній валюті резиденту.
До таких надходжень належать:
суми нерезидентів за зовнішньоекономічними
контрактами;
суми у вигляді позик, фінансової допомоги,
повернутих нерезидентами з будь-яких причин.
На поточні рахунки зараховуються кошти:
придбані за дорученням власника рахунка
уповноваженим банком;
перераховані з кредитного рахунка як кредит
відповідно до кредитної угоди;
відсотки, нараховані на залишок коштів на власних
поточних і депозитних рахунках;
суми, перераховані з власного депозитного
рахунка.
Бухгалтерський облік операцій у іноземних валютах
ведеться в тій самій системі рахунків, що й облік операцій у гривнях. Записи по
рахунках розрахунків з постачальниками і підрядчиками, покупцями і замовниками
та іншими дебіторами і кредиторами здійснюються відповідно на рахунках 36
"Розрахунки з покупцями і замовниками") 63 "Розрахунки з
постачальниками і підрядчиками", 64 "Розрахунки за податками й
платежами" та ін. При цьому можливе відокремлення розрахунків в іноземних
валютах на окремих субрахунках, що відкриваються в складі відповідних
синтетичних рахунків. У облікових регістрах обов’язково вказують дату
здійснення господарської операції, оформленої відповідним документом.
Бухгалтерський облік валютних операцій ведеться в
національній валюті України (гривні), при цьому він здійснюється щодо кожного
виду валюти окремо (долари США, російські рублі, євро тощо).
Іноземна валюта перераховується в національну за
курсом НБУ.
Для обліку операцій в іноземній валюті на
рахунках у банку використовується субрахунок 312 "Поточний рахунок в
іноземній валюті", до якого на підприємствах, як правило, відкривають
аналітичні рахунки (субрахунки другого порядку):
"Валютний рахунок у країні";
"Валютний рахунок за кордоном"
"Транзитний валютний рахунок".
Записи на субрахунку 312 здійснюються на підставі
виписок банку з валютних рахунків, які, як правило, відображають операції у
валюті й у гривнях.
Безумовно, що для відбиття операцій
використовуються належними чином оформлені документи, а саме:
· технічна документація -
паспорт на машини й устаткування, інструкції з монтажу;
· товарно-супроводжувальна
документація - сертифікати якості, пакувальні листи, комплектувальні відомості;
· транспортно-експедиторська
та страхова документація - залізничні накладні, коносаменти тощо;
· складська документація -
приймальні акти порту, докові розписки про приймання товарів тощо;
· митна документація -
вантажні митні декларації, довідки про сплату мита та митних зборів, податку на
додану вартість;
· розрахункові документи -
рахунки-фактури, розрахункові специфікації, векселі, платіжні доручення тощо.
У методичному плані відображення операцій на
субрахунку 312 здійснюється аналогічно з записами на субрахунку 311, тобто
залишок валюти та її надходження оформлюється за дебетом, списання - за
кредитом, у кореспонденції з різними рахунками відповідно до змісту операції.
У регістрах бухгалтерського обліку записи
валютних операцій робляться одночасно у валюті та в гривнях (у чисельнику
зазначається валюта, у знаменнику - гривні за курсом НБУ). [9. c.224]
У зв’язку з тим, що курс гривні до іноземної
валюти змінюється, валютні операції переоформлюються і це впливає на методику
обліку.
Згідно з П (С) БО 21 сума авансу (попередньої
оплати) в іноземній валюті, перерахована нерезидентам як платежі для придбання
немонетарних активів (основних засобів, запасів тощо) й отримання робіт і
послуг, під час включення до вартості цих активів перераховується в гривні з
застосуванням валютного курсу на дату сплати авансу.
У процесі здійсненні авансових платежів
постачальникові в іноземній валюті частинами та одержання частинами від
постачальника немонетарних активів (робіт, послуг) їхня вартість визначається
за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з
послідовності здійснення авансових платежів.
Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній
валюті, одержана від нерезидентів як сплати за постачання готової продукції,
товарів, інших активів, виконання робіт і послуг, при включенні до складу
доходу звітного періоду перераховується в гривні з застосуванням валютного
курсу на дату одержання авансу. У разі одержання від покупців авансових
платежів у іноземній валюті частинами та відвантаження частинами покупцеві
немонетарних активів (робіт, послуг) дохід від реалізації цих активів
визначається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів,
виходячи з послідовності одержання авансових платежів.
Згідно з П (С) БО 21 на кожну дату балансу:
· монетарні статті в
іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на дату
балансу;
· немонетарні статті, які
відображені за історичною собівартістю й зарахування яких до балансу пов’язано
з операцією в іноземній валюті, відображаються за валютним курсом на дату
здійснення операції;
· немонетарні статті за
справедливою вартістю в іноземній валюті відображаються за валютним курсом на
дату визначення цієї справедливої вартості.
При перерахунку внаслідок зміни валютних курсів
виникає курсова різниця.
Згідно з П (С) БО 21 курсова різниця - це різниця
між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти за різних валютних
курсів.
Визначення та відображення в обліку курсових
різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату
здійснення розрахунків і на дату балансу.
Курсові різниці від перерахунку грошових коштів у
іноземній валюті та інших монетарних статей операційної діяльності
відображаються в складі інших операційних доходів або витрат з використанням,
відповідно, субрахунків 714 "Дохід від операційної курсової різниці"
і 945 "Втрати від операційної курсової різниці".
Курсові різниці від перерахунку монетарних статей
про інвестиційну та фінансову діяльність відображають у складі інших доходів
або витрат з використанням, відповідно, субрахунків 744 "Дохід від
неопераційної курсової різниці" та 974 "Втрати від неопераційних
курсових різниць".
Курсові різниці, які виникають щодо фінансових
інвестицій у господарські одиниці за межами України, відображаються у складі іншого
додаткового капіталу згідно з п.9 П (С) БО 21.
При відбитті курсових різниць з названих вище
субрахунків кореспондують рахунки та субрахунки активів або зобов’язань.
У разі підвищення курсу за операціями,
пов’язаними з активами, відображається дохід підприємства від курсових різниць,
а при зменшенні - витрати.
У разі збільшення курсу за операціями,
пов’язаними з зобов’язаннями, у підприємства виникають втрати, а при зменшенні
- доходи.
У бухгалтерському обліку операції з продажу
валюти будуть відображені так, як це показано в табл. 3.2
Висновки
За умов ринкової економіки кожне підприємство для
здійснення розрахунків з іншими підприємствами, організаціями та робітниками
підприємства і окремими особами, для безготівкового обігу, а також зберігання
власних коштів має відкриті в установах банків розрахункові рахунки. Сучасні
умови існування підприємств, а також процеси, що протікають в економіці України
ще раз підтверджують важливість і необхідність добре налагодженого фінансового
обліку грошових коштів на рахунках в банках для здійснення
фінансово-господарської діяльності підприємствами. Значущість інформації про
рух грошових коштів на рахунках в банках обумовлюється необхідністю надання
користувачам для прийняття рішень повної та неупередженої інформації про
фінансовий стан, результати діяльності.
Значна маса готівкових коштів проходить через
поточні рахунки клієнтів, що відкриваються у банках і використовуються для
обліку руху коштів. Розрахунки між суб'єктами господарювання, у яких гроші є
засобом платежу, здійснюються у вигляді безготівкових перерахувань шляхом
записів на рахунках у банках або готівкою і нерозривно пов'язані з доходами та
витратами населення.
Готівкова і безготівкова форми грошей мають
велике значення для банку. Як складові платіжного обороту вони можуть
трансформуватися. При вкладенні грошей на рахунок готівка стає безготівковими
коштами, а при видачі грошей кошти на рахунках перетворюються на готівку. Отже,
кошти, які є на банківських рахунках, можна в будь-який момент обміняти на готівку
Для покращення фінансового обліку грошових коштів
на рахунках в банках підприємствам пропонуємо відкрити додаткові поточні
рахунки в інших банках крім того з яким вони співпрацюють. Поточні рахунки в
іноземній валюті слід відкривати в банках, що мають контррахунки в зарубіжних
країнах, що значно прискорить розрахунки з постачальниками і забезпечить
швидкість обігу капіталу та зекономить час. Додаткові поточні рахунки в
національній валюті забезпечать зняття перенавантаження з основного рахунка
підприємства і прискорить розрахунки та обіг грошових коштів.
В Україні готівкові кошти обслуговують в
основному сферу особистого споживання і, незважаючи на те, що обсяг готівки
менший від обсягу безготівкового обігу, значення готівкових платежів в
організації нормальних економічних відносин у народному господарстві велике.
Саме у сфері готівкового обігу відбувається кінцева реалізація створених у
народному господарстві товарів і перевіряється якість зв’язку між суспільним
виробництвом та особистим споживанням. Тому від стану готівково-грошового обігу
багато в чому залежить нормальна циркуляція грошей у країні та стійкість їх
купівельної спроможності.
Отже, значущість інформації про рух грошових
коштів на рахунках в банках обумовлюється необхідністю надання користувачам для
прийняття рішень повної та неупередженої інформації про фінансовий стан,
результати діяльності.
Список
використаних джерел
1. Положення
(стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів".
Затверджено Наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99 р.
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №1398/3691 від 21.06.99 р.
2. Закон
України "Про банки і банківську діяльність" від 20 листопада 2003
року N 1294-IV
. Наказ
Державної податкової адміністрації "Порядок подання податковим органам про
відкриття (закриття) рахунків в установах банків" №306 від 01.08.2001р.
. Постанова
Правління Національного банку України "Інструкція про безготівкові
розрахунки в Україні в національній валюті" №135 від 29.03.2001р. зі
змінами за №173 від 10.05.2002р.
6. П останова
Про затвердження Положення про порядок направлення громадян на лікування за
кордон від 8 грудня 1995 р. N 991 Київ Із змінами, внесеними згідно з
Постановою КМ N 1237 (1237-96-п
<http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1237-96-%D0%BF>) від 05.10.96.
. Інструкція
"Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та
іноземній валютах", затверджена Постановою Правління національного банку
України №492 від 12.11.2003р.; №485 від 21.12.2005р.
. Положення
про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене
Постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004р.
. Бабич В.В.,
Свидерский Є.И. Бухгалтерский учёт на предприятиях малого бизнеса в Украине.
3-е изд., испр. и доп. К: ОНПИ LIDRA 2010 с.152.
. Бирюкова
И.К. Практический бухгалтерский учет и аудит в Украине. - К: Экономика и право,
2009, - 224с.
. Бухгалтерський
облік в організаціях та підприємствах ДАК "Хліб України”. Методичні
рекомендації з побудови та організації на підприємствах ДАК "Хліб
України”/ За ред. проф., д. е. н. Сопка В.В., Батка О.В. - К: "Фенікс”,
2012р. - 400с.
. Грабова
Н.Н., Кривоносов Ю.Г. Учет основных хазяйственных операций в бухгалтерских
проводках: Практ. пособие с комент. - К: А.С.К., 2010р. - 368с. - (Экономика.
Финансы. Право.).
. Завгородній
В.П., Савченко В.Я. Бухгалтерський облік, контроль і аудит в умовах ринку. -
2-е вид. К: Фірма "Ді-КСІ”, 2011 - 832с. - Рос.
. Нидлз Б. и
др. Принципы бухгалтерского учета: Пер. с англ. / Под ред. Я.В. Соколова.2-е
изд. - М.: Финансы и статистика, 2005. - 496 с.
. Савченко О.
Розрахунок відпускних // Податки та бухгалтерський облік. 2009, №25, с.39-42.
. Сопко В.В.
Бухгалтерський облік: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2011. - 578 с.
. Ткаченко
Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для
студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. - К.: А.С.К.,
2009. - 784 с.
. http://zakon4.
rada.gov.ua/laws/show/z0398-99-
<http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0398-99-> Положення (стандарт)
бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів"
. http://zakon4.
rada.gov.ua/laws/show/2121-14-
<http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2121-14-> ЗАКОН УКРАЇНИ Про банки і
банківську діяльність