єкт бухгалтерського обліку
Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» методологічне керівництво бухгалтерським обліком і звітністю в банках покладено на Національний банк України. Свою діяльність у цьому напрямку НБУ здійснює на підставі загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і стандартів бухгалтерського обліку, а також враховує національні стандарти бухгалтерського обліку і звітності, які розроблені Міністерством фінансів України. Нормативні документи з питань обліку і звітності, що використовуються в державній статистиці, погоджуються з Державним комітетом статистики України.
Введення бухгалтерського обліку і звітності в комерційних банках здійснюється згідно з нормативними актами, затвердженими НБУ, а саме:
інструкцією про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків;
положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в банках України;
правилами організації фінансової та статистичної звітності банків України;
методичними вказівками про ведення параметрів аналітичного обліку;
планом рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України.
В основу організації системи бухгалтерського обліку і звітності покладено загальноприйняті елементи бухгалтерського обліку: об'єкти обліку і бухгалтерські рахунки; метод подвійного запису; план рахунків і баланс; синтетичний і аналітичний облік; документація. Разом з цим організація цих елементів у банках має деякі особливості, що випливають зі специфіки діяльності банку як фінансового посередника (вид діяльності: торгівля грошима; у загальному плані об'єкт обліку - це грошовий обіг, що обліковується за банківськими рахунками); функцій комерційних банків.
До таких особливостей можна віднести:
зміст і структуру плану рахунків;
складання щоденного балансу;
параметри і форми ведення аналітичного облікувідображення банківської операції в обліку на момент її здійснення.
Предметом бухгалтерського обліку в комерційному банку виступають банківські операції, які випливають зі статутної діяльності банку: розрахункові операції, депозитні операції, операції з цінними паперами, позичкові операції, операції з касового обслуговування бюджетних рахунків, операції з основними засобами банку, валютні та ін. Виконання таких операцій має вплив на результати діяльності банку.
Сама по собі банківська операція є досить складним фактом господарської діяльності банку. Це обумовлює необхідність класифікації операцій за певними ознаками і виділення в їх складі об'єктів, які підлягають реєстрації в бухгалтерських книгах і відображенню в звітності. Так, наприклад, депозитні операції можна класифікувати за суб'єктами, видами, строками депозитів. Операції з цінними паперами класифікуються за: видами операцій, видами цінних паперів, емітентами та іншими ознаками.
У бухгалтерському обліку кожному об'єкту відповідає рахунок. Рахунок - це основна одиниця зберігання інформації в бухгалтерському обліку, інструмент, який реєструє, накопичує і зберігає інформацію, необхідну для прийняття управлінських рішень.
Реєстрування інформації в бухгалтерському обліку банку досягається шляхом застосування методу подвійного запису, що випливає з принципу подвійності. Згідно з методом подвійного запису кожен запис-реєстрація відображається за двома рахунками: за дебетом одного рахунку і одночасно за кредитом іншого. Сума записів за дебетом повинна дорівнювати сумі записів за кредитом.
Система відображення інформації в бухгалтерському обліку грунтується на тому, що для функціонування, здійснення статутної діяльності банку потрібні кошти, тобто економічні ресурси. Ці кошти формуються за рахунок внесків (паїв) засновників (власників) банку в грошовій або майновій формі.
Предметом бухгалтерського обліку в комерційному банку виступають банківські операції, які випливають зі статутної діяльності банку: розрахункові операції, депозитні операції, операції з цінними паперами, позичкові операції, операції з касового обслуговування бюджетних рахунків, операції з основними засобами банку, валютні та ін. Виконання таких операцій має вплив на результати діяльності банку.
Сама по собі банківська операція є досить складним фактом господарської діяльності банку. Це обумовлює необхідність класифікації операцій за певними ознаками і виділення в їх складі об'єктів, які підлягають реєстрації в бухгалтерських книгах і відображенню в звітності. Так, наприклад, депозитні операції можна класифікувати за суб'єктами, видами, строками депозитів. Операції з цінними паперами класифікуються за: видами операцій, видами цінних паперів, емітентами та іншими ознаками.
У бухгалтерському обліку кожному об'єкту відповідає рахунок. Рахунок - це основна одиниця зберігання інформації в бухгалтерському обліку, інструмент, який реєструє, накопичує і зберігає інформацію, необхідну для прийняття управлінських рішень.
Реєстрування інформації в бухгалтерському обліку банку досягається шляхом застосування методу подвійного запису, що випливає з принципу подвійності. Згідно з методом подвійного запису кожен запис-реєстрація відображається за двома рахунками: за дебетом одного рахунку і одночасно за кредитом іншого. Сума записів за дебетом повинна дорівнювати сумі записів за кредитом.
Система відображення інформації в бухгалтерському обліку грунтується на тому, що для функціонування, здійснення статутної діяльності банку потрібні кошти, тобто економічні ресурси. Ці кошти формуються за рахунок внесків (паїв) засновників (власників) банку в грошовій або майновій формі. Це явище можна відобразити з допомогою рівняння:
Економічні ресурси (кошти) = Увесь капітал (засоби, власність). Кожен банк, як і будь-яке підприємство, має два типи капіталу: власний і залучений (кредиторська заборгованість). Таким чином: Економічні ресурси = Залучений (або позичений) капітал (кредиторська заборгованість) + Власний капітал (внесок власника). Згідно з прийнятою у вітчизняній бухгалтерській практиці термінологією економічні ресурси розглядаються як активи, а весь капітал - як пасиви. Отже, Активи = Пасиви, або Активи = Заборгованість + Капітал (Assets = Liabilities + Capital).
За прийнятою в міжнародній обліковій практиці термінологією під пасивами розуміють лише кредиторську заборгованість, тому: Активи = Пасиви (заборгованість) + Капітал.
Наведена рівність відома як класичне бухгалтерське рівняння, або функціональна облікова модель. Обидві його частини повинні бути рівними. Це рівняння відображає фінансовий стан банку (підприємства). Під фінансовим станом розуміють наявність економічних ресурсів, що належать банку, і весь капітал, який протистоїть їм, на певний момент часу.
Активи - це ресурси, що контролюються установою, які набуто в результаті попередніх операцій і які повинні принести дохід чи іншу економічну вигоду в майбутньому. Іншими словами, це економічні ресурси, що перебувають у розпорядженні банку, використання яких, ймовірно, принесе в майбутньому дохід.
У банківському балансі активи виступають у вигляді основних засобів, готівки в національній або іноземній валюті в касі банку, заборгованості за позичками, цінних паперів, які знаходяться в портфелі банку та ін.
Зобов'язання (залучений капітал) - це кредиторська заборгованість підприємства, що виникла внаслідок попередніх операцій і яка мас бути погашена у визначений термін. Зобов'язання банку передбачають зменшення доходів, які пов'язані з придбанням активів або отриманням послуг від інших осіб внаслідок раніше проведених операцій. Зобов'язання включають: залишки грошових коштів на поточних рахунках, вклади, боргові зобов'язання банку (векселі, облігації, що емітовані банком) та ін.
Власний капітал - це різниця між активами та зобов'язаннями, тобто частина активів, яка сформована за рахунок власних джерел банку. Вона показує частку власника в активах банку. Для товариства - це капітал партнерів; для акціонерної компанії - акціонерний капітал. До рахунків капіталу належать: сплачений зареєстрований статутний капітал банку, емісійні різниці, резерви банку та ін.
Капітал - це заявка власника на активи компанії. Це засоби, які залишаться власнику, якщо він погасить заборгованість за зобов'язаннями.
Оскільки капітал дорівнює активам за мінусом зобов'язань, іноді вважають, що капітал дорівнює нетто-активам (net assets).
Для поточного обліку банківських операцій в бухгалтерському обліку банку використовується система рахунків фінансового обліку. Вся сукупність бухгалтерських рахунків може бути поділена на дві групи: балансові; позабалансові. Балансові рахунки бувають постійними і тимчасовими.
Постійні балансові рахунки мають залишок на кінець звітного періоду. На їх основі складається баланс банку. Серед них виділяють такі групи рахунків:
рахунки активів;
рахунки зобов'язань;
рахунки власного капіталу.
Рахунки активів - це активні рахунки, які відображають наявність та зміни різноманітних активів банку.
Рахунки зобов'язань - це пасивні рахунки, які відображають наявність та зміни заборгованості банку. Виділяють короткострокову та довгострокову заборгованість.
Рахунки власного капіталу - це також пасивні рахунки, які відображають зміну власного капіталу банку за звітний період.
У складі балансових рахунків виділяють:
контрпасивні рахунки (активні);
контрактивні рахунки (пасивні).
За своїм характером контрпасивні рахунки активні. До них належать, наприклад, рахунки № 5041 «Збитки минулого року, що очікують затвердження», № 2511 «Технічний рахунок для перерахування коштів Державного бюджету України».
Контрактивні рахунки - пасивні. До них належать, наприклад, рахунки № 2400 «Резерви під заборгованість за кредитами, які надані клієнтам» та № 4409 «Знос операційних основних засобів».
Особливість цих рахунків полягає в тому, що в балансі контрактивні рахунки відображаються в складі активів, а контрпасивні - в складі пасивів зі знаком мінус. Така методика дозволяє достовірно оцінювати окремі статті активів та пасивів. Так, у балансі рахунок «Знос операційних засобів» відображається в складі активів після рахунку «Операційні основні засоби».
Згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку елемент активу або пасиву проводиться за рахунками балансу тоді, коли він відповідає наступним умовам:
) ймовірно, що банк отримає або втратить будь-яку майбутню економічну вигоду, пов'язану з цим елементом активу або пасиву;
) цей елемент активу або пасиву має вартість, яка може бути точно виміряна.
Об'єкти обліку, які не задовольняють цим двом критеріям, обліковуються на позабалансових рахунках.
Це передусім наступні об'єкти:
умовні вимоги та зобов'язання банку (тобто реальні вимоги та зобов'язання, які можуть виникнути в майбутні періоди та за якими банк несе ризики);
документи і цінності;
операції з приватизації.
Бухгалтерський облік операцій за позабалансовими рахунками здійснюється так, як і за балансовими - методом подвійного запису. Характер рахунку - активний або пасивний - визначається наступним:
позабалансовий рахунок активний, якщо при переведенні його на баланс дебетується балансовий рахунок. Наприклад, рахунок № 9020 «Гарантії, що надані клієнтам» активний, тому що у випадку неплатоспроможності банк буде змушений сплачувати за виданою гарантією і дебетувати рахунок балансу № 2099 «Сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями»;
позабалансовий рахунок пасивний, якщо при переведенні його на баланс кредитується балансовий рахунок. Наприклад, рахунок № 9110 «Зобов'язання за кредитами, які отримані від інших банків»пасивний, тому що у випадку, коли банк скористається кредитною лінією, він буде кредитувати рахунок балансу у розділі «Кошти інших банків» першого класу групи «Кредити, які отримані від інших банків».
Для відображення операцій на позабалансових рахунках за методом подвійного запису використовуються контррахунки, які включені до їх складу. Ці рахунки є умовними і використовуються як технічні для реалізації методу подвійного запису.
Використання позабалансових рахунків дозволяє отримувати інформацію про операції банків, які пов'язані з використанням нових фінансових інструментів. До таких операцій належать зобов'язання та вимоги за укладеними, але ще не виконаними угодами, як то:
кредитні лінії;
дозволений овердрафт;
непокриті безвідзивні акредитиви;
гарантійні зобов'язання;
зобов'язання за цінними паперами;
спотові, форвардні й умовні контракти з купівлі-продажу іноземної валюти та інших фінансових інструментів.
У міжнародній практиці обліку на позабалансових рахунках обліковуються, як правило, операції тільки такого характеру.
Облік документів і цінностей на позабалансових рахунках - це традиція радянської школи банківського обліку. Такий облік забезпечує додатковий контроль за правильністю і своєчасністю проведення операцій, які безпосередньо впливають на активи і пасиви банку. До них належать такі рахунки: «Бланки цінних паперів та інші бланки»; «Документи за розрахунковими операціями» та ін.
.2 Законодавчо-нормативне забезпечення ведення обліку операцій на рахунках банку
Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» методологічне керівництво бухгалтерським обліком і звітністю в банках покладено на Національний банк України. Свою діяльність у цьому напрямку НБУ здійснює на підставі загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і стандартів бухгалтерського обліку, а також враховує національні стандарти бухгалтерського обліку і звітності, які розроблені Міністерством фінансів України. Нормативні документи з питань обліку і звітності, що використовуються в державній статистиці, погоджуються з Державним комітетом статистики України.
Введення бухгалтерського обліку і звітності в комерційних банках здійснюється згідно з нормативними актами, затвердженими НБУ, а саме:
інструкцією про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків;
положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в банках України;
правилами організації фінансової та статистичної звітності банків України;
методичними вказівками про ведення параметрів аналітичного обліку;
планом рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України.
В основу організації системи бухгалтерського обліку і звітності покладено загальноприйняті елементи бухгалтерського обліку: об'єкти обліку і бухгалтерські рахунки; метод подвійного запису; план рахунків і баланс; синтетичний і аналітичний облік; документація. Разом з цим організація цих елементів у банках має деякі особливості, що випливають зі специфіки діяльності банку як фінансового посередника (вид діяльності: торгівля грошима; у загальному плані об'єкт обліку - це грошовий обіг, що обліковується за банківськими рахунками); функцій комерційних банків.
До таких особливостей можна віднести:
зміст і структуру плану рахунків;
складання щоденного балансу;
параметри і форми ведення аналітичного обліку;
відображення банківської операції в обліку на момент її здійснення.
Облік розрахунків на рахунках в банку ведеться на основі таких нормативних джерел:
1.Закон України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті №185/94-ВР від 23.09.94 р.
Стаття 1. Виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
2.Закон України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг №265/95-ВР від 06.07.1995 р.
Цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. { Абзац перший преамбули із змінами, внесеними згідно із Законом N 5518-VI ( 5518-17 ) від 06.12.2012.
3.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку Вплив змін валютних курсів №193 від 10.08.2000 р.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів" (далі - Положення (стандарт) 21) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України Норми Положення (стандарту) 21 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).
4.Закон України Про банк і банківську діяльність №2131-111 від 07.12.2000
5.Закон України Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами №2181 від 21.12.2000
.Закон України Про платіжні системи і перекази грошей в Україні №2346-111 від 05. 04.2001 р.
.Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів у звязку з прийняттям Закону України Про банки і банківську діяльність №2922-111 від 10.01.2002 р.
.Закон України Про оподаткування прибутку підприємств №349-IV від 24.12.2002 р.
.Указ Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки №436/95 від 12.06.1995 р.
10.Постанова Правління Національного банку України Про введення обовязкого продажу надходжень у іноземній валюті на користь резидентів-юридичних осіб №349 від 04.09.98 р. зі змінами і доповненнями внесеними Постановами Правління Національного банку України №365 від 14.09.98 р., № 408 від 01.10.98 р., №39 від 27.01.99 р., № 62 від 12.02.99 р., №141 від 24.03.99 р.
11.Постанова Кабінету Міністрів України Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон №663 від 23.04.1999 р.
1) Установити для працівників підприємств, установ та організацій усіх форм власності (крім державних службовців та осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів) такі граничні норми добових витрат.
2) Установити норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон для державних службовців і працівників підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, згідно з додатком.
) Норми добових витрат і граничні норми відшкодування витрат на наймання житлових приміщень для державних службовців та осіб, які направляються у відрядження за кордон підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, переглядаються у разі потреби за поданням Міністерства фінансів на підставі обґрунтованих пропозицій Міністерства закордонних справ.
12.Постанова Кабінету Міністрів України Про службові відрядження №850 від 30.05.2000 р.
1) Установити для працівників підприємств, установ та організацій усіх форм власності (крім державних службовців та осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів) граничні норми добових витрат.
2) Установити норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон для державних службовців і працівників підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, згідно з додатком.
13.Постанова Правління Національного банку України Положення про примусове списання (стягнення) і договірне списання коштів в іноземній валюті з рахунків платників ( крім банків) на території України №850 від 30.05.2000 р.
14.Постанова Правління Національного банку України Про затвердження змін до Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті №149 від 16.04.2003 р.
.Наказ Державної податкової адміністрації Порядок подання податковим органам про відкриття (закриття) рахунків в установах банків №306 від 01.08.2001 р.
.Постанова Правління Національного банку України Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті №135 від 29.03.2001 р. зі змінами за №173 від 10.05.2002 р.
1.1. Ця Інструкція розроблена відповідно до Законів України "Про Національний банк України" ( 679-14 ), "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ), "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ( 2346-14 ), Цивільного кодексу України ( 435-15 ), Господарського кодексу України ( 436-15 ), Податкового кодексу України ( 2755-17 ), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України (далі - Національний банк).
Пункт 1.1 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 132 ( z0469-05 ) від 15.04.2005, N 122 ( z0614-12 ) від 30.03.2012.
.2. Інструкція встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.Пункт 1.2 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 132 ( z0469-05 ) від 15.04.2005, N 154 ( z0935-11 ) від 18.05.2011.
.3. Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов'язкові для виконання ними. Пункт 1.3 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 122 ( z0614-12 ) від 30.03.2012.
17.Інструкція Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затверджена Постановою Правління національного банку України №492 від 12.11.2003 р.
18.Інструкція №7 Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена Постановою Правління НБУ №22 від 21.01.2004 р.
7.1. Розрахункові чеки (далі в цій главі - чеки) використовуються в безготівкових розрахунках підприємств та фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи, надані послуги).
Чеки використовуються лише для безготівкових перерахувань з рахунку чекодавця на рахунок отримувача коштів і не підлягають сплаті готівкою (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 7.10 цієї глави).
.2. Чеки виготовляються на замовлення банку Банкнотно-монетним двором Національного банку чи іншим спеціалізованим підприємством на спеціальному папері з дотриманням усіх обов'язкових вимог, передбачених цією Інструкцією (додатки 5 і 6). Чеки (додаток 5) брошуруються в розрахункові чекові книжки (далі в цій главі - чекові книжки) по 10, 20, 25 аркушів (додаток 10). Постанова Про порядок емісії платіжних карток та здійснення операцій з їх застосування (затверджена постановою Правління НБУ №367 від 27.08.2001 р.). Чеки, що використовуються фізичними особами для здійснення одноразових операцій (додаток 6), виготовляються як окремі бланки, облік яких банки ведуть окремо від чекових книжок. Чеки та чекові книжки є бланками суворого обліку.
19.Постанова Правління Національного банку України Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку №32 від 09.02.2005 р.
20.Лист Національного банку України Про окремі норми Положення проведення касових операцій у національній валюті в Україні №11-111/680-1907 від 01.03.2005 р.
поточний рахунок грошовий операція
Розділ 2. Відображення обліку операцій в банках на рахунках бухгалтерського обліку
.1 Розробка аналітичних рахунків для забезпечення потреб обліку операцій на рахунках банку
Фінансовий облік повинен забезпечити реалізацію принаймні двох функцій: 1) запис інформації про операції, які виконуються банком, та можливість відобразити ці операції в агрегованому вигляді у балансовій та фінансовій звітності для аналізу та управління; 2) запис детальної інформації про параметри та контрагентів кожної операції з метою отримання звітів різного рівня для внутрішнього користування, подання перевірним органам та для обрахування макроекономічних параметрів грошово-кредитної статистики. Крім того, враховуючи високу ступінь автоматизації ведення бухгалтерського обліку, необхідно передбачити низку параметрів для автоматизованого виконання завдань, наприклад, для нарахування відсотків, складання допоміжної фінансової звітності за окремими видами операцій (кредитними, депозитними і т. п.).
Здійснення агрегованого обліку для виконання першої функції забезпечується за допомогою синтетичного обліку, тобто з використанням бухгалтерських рахунків. Їх перелік наведено у плані рахунків.
Але всю необхідну інформацію неможливо відобразити на рівні лише балансових рахунків: це призведе до того, що план рахунків стане громіздким та незручним для роботи.
Щоденна детальна інформація про здійснені банком операції відображається в основній формі аналітичного обліку - особовому рахунку. По кожному балансовому і позабалансовому рахунку відкриваються рахунки аналітичного обліку. Виділення особових рахунків залежить від виду активу, зобов'язань і власного капіталу з розподілом за контрагентами.
Особові рахунки підлягають реєстрації в спеціальній книзі, де для кожного балансового рахунку IV порядку відводяться окремі аркуші. В ній реєструються всі особові рахунки клієнтів, а також рахунки, відкриті за внутрішньобанківськими операціями (облік майна, власного капіталу, доходів, витрат, результатів діяльності, розрахунків). При закритті рахунку в книзі проставляється дата і вказується причина закриття. Книга зберігається у головного бухгалтера; зміни у реєстраційних записах можуть здійснюватись тільки з його дозволу.
За деякими балансовими рахунками аналітичний облік ведеться на зведених особових рахунках чи в операційних журналах, книгах, картках у вигляді хронологічного запису операцій для забезпечення контролю за використанням коштів за цільовим призначенням. Наприклад, для обліку касових операцій застосовується «Книга обліку готівки операційної каси та інших цінностей банку»; для обліку основних засобів - «Журнал обліку основних засобів»; при розрахунках розрахунковими чеками може використовуватися зведений особовий рахунок за аналітичним рахунком «Розрахунки чеками»; видачу розрахункових чекових книжок можна обліковувати за спеціальними картками обліку і т. ін.
У деяких випадках як регістри аналітичного обліку використовуються примірники документів. Наприклад, для обліку документів, не сплачених у строк через відсутність коштів у банку, в картотеку до позабалансового рахунку «Документи, не сплачені в строк через відсутність коштів у банку» розміщуються перші примірники грошово-розрахункових документів, які чекають на сплату (платіжні доручення, вимоги-доручення і т. ін.).
У сучасних умовах процес бухгалтерського обліку в банках автоматизований. У зв'язку з цим, з метою збереження інформації про кожний окремий об'єкт аналітичного обліку, оптимізації його ведення і підготовки звітності комерційними банками, Національним банком України було розроблено «Методичні вказівки щодо ведення параметрів аналітичного обліку». В основу цього нормативного документа покладено таку класифікацію: параметри поділяються на обов'язкові та необов'язкові (рекомендовані); на такі, що стосуються контрагентів (клієнтів) і ті, що стосуються безпосередньо аналітичних (особових) рахунків.
Обов'язкові параметри запроваджуються з урахуванням вимог Національного банку України щодо звітності банків. Вони є обов'язковими при оформленні нового контрагента або при відкритті аналітичного рахунку. Загальні обов'язкові параметри дозволяють: 1)отримати інформацію про усі відкриті клієнту рахунки; 2) вибрати сукупність рахунків, які мають задану характеристику, для складання звітності.
Необов'язкові параметри є рекомендованими для заповнення. Вони можуть використовуватись при організації управлінського і податкового обліку в банку, а також при наданні звітності менеджерам банку та іншим органам.
Спеціальні параметри застосовуються до окремих груп аналітичних рахунків залежно від їх економічного змісту. Такі параметри використовуються для автоматизованого ведення деяких операцій та надання спеціальної звітності Національному банку України. Наприклад, для кредитних рахунків ці параметри передбачають забезпечення, вид кредиту, дату видачі кредиту, дату повернення, кількість пролонгацій; для депозитних рахунків - дату і строк розміщення, дату повернення коштів.
Кожному особовому рахунку надається відповідний номер, який може мати до 14 знаків. Перші п'ять (зліва направо) жорстко регламентовані, інші дев'ять (від шостого знака до чотирнадцятого) банк формує самостійно відповідно до визначених параметрів аналітичного обліку. Знаки набувають значень від 0 до 9. Номер рахунку не може містити менше ніж п'ять знаків.
Особові рахунки включають наступні обов'язкові реквізити:
номер особового рахунку;
сума вступного залишку;
дата останнього руху за рахунком;
дата здійснення поточної операції;
номер документа, на підставі якого здійснюється запис;
номер банку-кореспондента;
номер рахунку-кореспондента;
код операції;
код валюти;
сума операції;
суми обігів за дебетом і кредитом;
сума вихідного залишку;
реквізити банку, який веде рахунок.
Особові рахунки клієнтів складаються у двох примірниках, передруковуються за встановленими стандартами і вважаються вихідними документами банків. Другий примірник особового рахунку є випискою з особового рахунку і призначений для видачі клієнту. До виписок з особових рахунків додаються документи (їх копії), на підставі яких зроблено записи за кредитом рахунку.
.2 Основні господарські операції з бухгалтерського обліку операцій на рахунках банку
Для зберігання коштів і здійснення всіх видів банківських операцій юридичним та фізичним особам відкривають в установах банків рахунки, що регулюється Законом України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. № 2121-11 та "Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. № 492.
Банк - юридична особа, яка має виняткове право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги та зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
Суб'єкт господарювання самостійно обирає банк для відкриття рахунку. Взаємовідносини між комерційними банками та їх клієнтами ґрунтуються на договірних засадах і здійснюються на платній основі, У договорі передбачаються взаємні зобов'язання щодо користування вільними коштами клієнта, здійснення розрахункових операцій, касового обслуговування, транспортного обслуговування, перевезення готівки. Плата за кожний вид розрахунково-касового обслуговування встановлюється окремо.
Банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки.
Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, які передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору.
Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.
Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України і договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками.
Фінансові установи відкривають рахунки платникам податків і зборів (обов'язкових платежів) лише за умови пред'явлення ними документа, що підтверджує взяття їх на облік в органі державної податкової служби.
Повідомлення про відкриття рахунків у фінансових установах платник податків і зборів (обов'язкових платежів) - юридична особа чи фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності подає особисто або надсилає на адресу відповідного органу державної податкової служби, в якому він обліковується як платник податків і зборів (обов'язкових платежів), з повідомленням про вручення.
Фінансові установи починають видаткові операції за рахунком платника податків з дати отримання фінансовою установою документально підтвердженого повідомлення органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах державної податкової служби.
Комерційні банки встановлюють плату за касове обслуговування клієнтів у розмірі, передбаченому договором. Видачу готівки для виплати пенсій через підприємства зв'язку та для касового обслуговування бюджетних установ комерційні банки здійснюють безкоштовно.
Відносини клієнтів з банками здійснюються на підставі двосторонніх угод, які укладаються в письмовій формі і регулюються нормативними актами Національного банку України, а також є обов'язковим для юридичних і фізичних осіб.
Банки відкривають рахунки зареєстрованим у встановленому порядку фізичним та юридичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності, філіям, представництвам, відділенням та іншим відокремленим підрозділам підприємств, у тому числі структурним підрозділам, виділеним у процесі приватизації.
Рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення усіх видів банківських операцій відкриваються у будь-яких банках України за вибором клієнта і за згодою банків. Для відкриття поточного рахунку юридичній особі потрібно подати такі документи:
-заяву про відкриття поточного рахунку. Заяву підписують керівник і головний бухгалтер юридичної особи. Якщо у штатному розписі немає посади головного бухгалтера або іншої особи, на яку покладено функцію ведення бухгалтерського обліку та звітності, то заяву підписує лише керівник;
-копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органі виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально або органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію. У разі відкриття поточних рахунків юридичним особам, які утримуються за рахунок бюджетів, цей документ не вимагається;
-копію належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту/засновницького договору/установчого акта/ положення), засвідчену органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально;
-копію довідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену органом, що видав довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;
-копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;
-картку зі зразками підписів і відбитка печатки, засвідчену нотаріально або організацією, якій клієнт адміністративно підпорядкований, в установленому порядку. До картки включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України або установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів;
-копію документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у відповідному органі Пенсійного фонду України, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;
-копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника страхових внесків, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.
За поточними рахунками, що відкриваються банками суб'єктам господарювання в національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, та для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті. Для фізичних осіб-підприємців банки також відкривають поточні рахунки. Банки відкривають клієнтам карткові рахунки. Картковий рахунок - це банківський рахунок, розпорядження яким може здійснюватися за допомогою банківських платіжних карток. Для відкриття карткових рахунків клієнти подають документи, передбачені для відкриття поточних рахунків.
Для проведення безготівкових розрахунків фізичними особами між собою та з юридичними особами відкриваються розрахункові рахунки громадян. Для відкриття рахунку громадянин подає установі банку заяву, картку зі зразком підпису, який надається у присутності працівника банку та засвідчується цим працівником і головним бухгалтером банку. Пред'являється також паспорт або документ, що його замінює.
Між громадянином і банком укладається договір на відкриття та обслуговування рахунку. У договорі вказується ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податку. Без номера банк не проводить операції для фізичних осіб.
Відкриття рахунків реєструється в установі банку в спеціальній книзі, де їм присвоюються відповідні номери.
Усі юридичні особи незалежно від форм власності та їх відокремлені підрозділи у банк подають картку зі зразками підписів і відбитка печатки у двох примірниках. У картку включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України та установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком і підписування розрахункових документів.
Право першого підпису належить першому керівнику юридичної особи, якій відкривається рахунок, а також іншим уповноваженим на це особам.
Право другого підпису належить головному бухгалтеру, а якщо немає такої посади - особі, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку та звітності, а також іншим уповноваженим на це особам.
Особи, які мають право першого та другого підпису, зазначаються в картці під час її складання.
Право першого підпису не може бути надано головному бухгалтеру та іншим особам, які мають право другого підпису.
Право другого підпису не може бути надано особам, які користуються правом першого підпису.
За рахунками юридичних осіб і їх відокремлених підрозділів, у штатному розписі яких немає осіб, котрим може бути надане право другого підпису, до банку подається картка зі зразками підписів осіб, яким належить право першого підпису. У цьому разі під час складання картки в графі, що призначена для зазначення посад осіб, які мають право другого підпису, робиться напис про те, що в штатному розписі немає таких осіб.
У картку, подану юридичною особою або відокремленим підрозділом, обов'язково включається зразок відбитка печатки, який має містити ідентифікаційний код юридичної особи або відокремленого підрозділу - власника рахунку.
У разі заміни або доповнення хоча б одного з підписів подається нова картка зі зразками підписів усіх осіб, які мають право першого або другого підпису, засвідчена в установленому порядку.
Рахунки закриваються в установах банків у таких випадках:
на підставі заяви клієнта;
на підставі рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації юридичної особи;
на підставі відповідного рішення суду або господарського суду про ліквідацію суб'єкта господарювання;
у разі смерті власника рахунку - фізичної особи (за зверненням до банку спадкоємців);
на інших підставах, передбачених законодавством України або договором між банком і клієнтом.
Банк може відмовитися від умов договору банківського рахунку та закрити поточний рахунок клієнта, якщо операції за цим рахунком не здійснюються протягом трьох років поспіль і на цьому рахунку немає залишку коштів або на інших умовах, передбачених договором між банком і клієнтом.
Під час реорганізації юридичної особи (злиття, приєднання, поділу, перетворення), зміни її назви, а також у разі проведення перереєстрації юридичної особи-підприємця поточний рахунок закривається. Для відкриття нового поточного рахунку подаються документи, передбачені Інструкцією.
У разі ліквідації юридичної особи для проведення ліквідаційної процедури використовується один поточний рахунок юридичної особи, що ліквідовується, визначений ліквідатором (ліквідаційною комісією). Закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття рахунку.
За наявності коштів на рахунку банк здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів на підставі платіжного доручення на інший рахунок клієнта, зазначений у заяві, тощо). Датою закриття рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття рахунку є день отримання банком цієї заяви.
Вкладні (депозитні) рахунки клієнтів у разі залучення строкових вкладів закриваються після закінчення строку дії договору банківського вкладу та повернення коштів вкладнику. У разі залучення вкладу на умовах його видачі на першу вимогу вкладний (депозитний) рахунок закривається після повернення коштів вкладнику.
Для дострокового розірвання дії договору банківського вкладу або повернення частини вкладу за бажанням вкладника - фізичної особи вкладник зобов'язаний повідомити про це банк шляхом подання заяви.
У разі закриття поточного або вкладного (депозитного) рахунку суб'єкта господарювання банк протягом трьох робочих днів з дня закриття рахунку (включаючи день закриття рахунку) повідомляє про це відповідний орган державної податкової служби.
На поточний рахунок надходять гроші за продану продукцію, виконані роботи і послуги на сторону, позички банку, гроші з каси підприємства тощо. З поточного рахунку здійснюються платежі постачальникам і підрядникам за одержані матеріальні цінності, виконані роботи і послуги, за зобов'язаннями перед бюджетом, погашення банківських позик, перерахування органам соціального страхування, для видачі готівки в касу тощо.
Списання грошей з поточного рахунку і їх надходження на рахунок проводиться за такими документами: платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, заяви на акредитив, платіжні картки, чеки, меморіальні ордери та ін.
У процесі оплати документів працівник банку перевіряє наявність грошей на рахунку, справжність поданих документів і правильність їх складання (відповідність підписів і відтиску печатки на документах поданим зразкам), дотримання строку дії документа, законність операції. Установи банку несуть відповідальність за дотримання правил здійснення розрахункових операцій за рахунками їх клієнтів.
За неперерахування або невчасне перерахування податків їх клієнтів до бюджету відповідальність несе банк. Причому відповідальність подвійна: перед отримувачем коштів - у вигляді санкцій за несплату або невчасну сплату податків, а також перед клієнтом банку.
При перерахуванні коштів на другому примірнику платіжного доручення (або іншого документа, що підтверджує перерахування грошей) банк проставляє штамп з підписом відповідального працівника банку і відразу віддає копію платіжного доручення платнику. Платіжне доручення зі штампом банку і підписом є підтвердженням того, що платник перерахував гроші.
Може статися помилкове перерахування коштів підприємством, що трапляється через помилки бухгалтера або керівника, які у платіжних документах неправильно написали реквізити одержувача, у зв'язку зі зміною номерів поточних рахунків різних установ та організацій тощо. У такому разі потрібно надіслати лист на ім'я керівника одержувача з проханням повернути помилково зараховані суми. Лист пишеться на фірмовому бланку організації.
Підприємства незалежно від форм власності мають повертати платникам у п'ятиденний строк помилково перераховані на їх рахунки кошти. При виявленні фактів такого порушення з керівника підприємства і головного бухгалтера стягується штраф до Державного бюджету України.
Якщо власник рахунку не повернув у зазначений строк помилково одержані кошти, то їх повернення має здійснюватись у загальному претензійно-позовному порядку. У встановлені строки (за погодженням з власниками рахунків, як правило щодня) установи банку передають клієнтам виписки (копії) особових рахунків з додатком копій документів, що послужили підставою для списання або зарахування грошей. За домовленістю з клієнтами виписки можуть висилатися поштою.
Виписки з рахунку завіряються штампом установи банку та підписом відповідального виконавця. Виписки, складені на електронних обчислювальних машинах, штампом не завіряються.
Виписки з рахунків і додатки до них видаються клієнтам, як правило, шляхом вкладення їх в абонентні ящики, які пронумеровані і закриваються на ключ. Вони встановлюються в приміщенні банку у зручному для користування місці. Працівники банку розкладають виписки разом з додатками у відповідні ящики, а представники клієнтів забирають їх у зручний для себе час. Виписки з рахунків можуть видаватися клієнтам безпосередньо працівниками банку.
У виписці вказуються номер рахунку згідно з шифром банку, дата попередньої виписки і її вхідний залишок, дата, номер документа, на підставі якого зроблено запис, номер кореспондуючого рахунку (за шифром банку). Розшифровку сум у виписці банку робить бухгалтер підприємства, ґрунтуючись на доданих документах. Це можна робити безпосередньо на виписці або на окремому аркуші.
Облік коштів на поточному рахунку ведуть у бухгалтерії господарства на рахунку 31 "Рахунки в банках". Це активний рахунок, за дебетом якого відображають наявність та надходження коштів, а за кредитом - їх вибуття (табл. 2.2.1).
Таблиця 2.1
Кореспонденція рахунків за обліком операцій на поточному рахунку
Зміст господарських операційКореспонденція рахунківДебетКредитНадійшло на поточний рахунок:з каси підприємства31"Рахунки в банках"30 "Каса"повернуто залишки невикористаних акредитивів та лімітованих чекових книжок311 "Поточні рахунки в національній валюті"313 "Інші рахунки в банку в національній валюті"кошти в дорозі31 "Рахунки в банках"33 "Інші кошти"повернення позик, раніше вкладених у порядку короткострокових фінансових інвестицій31 "Рахунки в банках"35 "Поточні фінансові інвестиції"від покупців31 "Рахунки в банках"36 "Розрахунки з покупцями та замовниками"від різних підприємств31"Рахунки в банках"18 "Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи", 37 "Розрахунки з різними дебіторами"від продажу вилучених акцій31"Рахунки в банках"45 "Вилучений капітал"зайво сплачені суми постачальникам31"Рахунки в банках"63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками"Повернуто зайво сплачені податки31"Рахунки в банках"64 "Розрахунки за податками й платежами"від фондів соціального страхування31"Рахунки в банках"65 "Розрахунки за страхуванням"від реалізації (покупець оплатив у банк готівкою)31"Рахунки в банках"70 "Доходи від реалізації", 71 "Інший операційний дохід"одержані пені, штрафи, неустойки31"Рахунки в банках"715 "Одержані штрафи, пені, неустойки"дивіденди, відсотки за збереження грошей, за цінними паперами31"Рахунки в банках"731 "Дивіденди одержані", 732 "Відсотки одержані"суми вкладів від засновників, що раніше підписалися на акції31"Рахунки в банках"46 "Неоплачений капітал"Вибуло з поточного рахунку:готівка в касу підприємства30 "Каса"31 "Рахунки в банках"
Підставою для запису за рахунком 31 служать виписки банку. Показані в них суми розшифровують використовуючи додані документи. При цьому слід пам'ятати, що коли у виписці обіги - за кредитом рахунку, то в господарстві їх відображають за дебетом рахунку 31, тобто надходження грошей, а обіги виписки за дебетом рахунку на підприємстві - за кредитом рахунку 31, тобто списання грошей. Це відбувається тому, що рахунок 31 в господарстві активний. На ньому обліковують кошти господарства, тоді як в банку це пасивний рахунок, на якому обліковують джерела засобів. Банк звичайно складає виписку відповідно до свого балансу, тому в господарстві потрібно робити протилежні записи, тобто суми виписки за кредитом рахунку означають надходження грошей і відображаються в господарстві за дебетом рахунку 31, а суми виписки за дебетом - списання коштів.
У разі виявлення помилок у виписці бухгалтер повинен повідомити банк для внесення виправлень. Виписка банку є підставою для записів у бухгалтерських регістрах за рахунком 31 "Рахунки в банках" і є аналітичним обліком за рахунком 31.
Помилково зараховану суму на поточний рахунок відображають за дебетом рахунку 31 і кредитом субрахунку 377 "Розрахунки з іншими дебіторами". При виправленні помилки роблять зворотний запис: дебет рахунку 37 і кредит рахунку 31. Аналогічно відображають помилково списані суми: дебет рахунку 37 і кредит рахунку 31 - помилково списані суми; дебет рахунку 31 і кредит рахунку 37 - відновлення помилково списаних сум.
.3 Практична реалізація ведення обліку операцій на рахунках банку
Завдання.
У результаті інвентаризації скриньки РРО встановлено такі дані: сума за Х - звітом становить 9000 грн. Фактично у скриньці РРО знаходиться 2000 грн. Визначити недостачу готівки, якщо відомо що у ТзОВ „Техноплюс сталася крадіжка грошових коштів. Винну особу встановлено і повернуто кошти (70% суми недостачі - перераховано на поточний рахунок в банку і 30 % - повернуто в касу підприємства). Відобразити господарські операції в бухгалтерському обліку підприємства.
Недостача становить 7000 грн. 4900 грн (70%) перераховано на поточний рахунок банку, а 2100 (30%) повернуто в касу підприємства.
Завдання
ТзОВ „Техноплюс вирішило продати 7000 $ і перерахувало цю суму для продажу своєму банку. Курс продажу склав 8,6 грн. за 1$. Курс НБУ склав:
·на дату списання коштів із валютного рахунка - 8,4 грн. за 1$;
·на дату зарахування суми у гривнях - 8,42 грн. за 1$.
За договором із банком сплачено комісійну винагороду в розмірі 50 грн. Також ТзОВ „Техноплюс подало до свого банку заявку на купівлю 6000 євро за курсом 10,5 грн. за 1 євро. Іноземна валюта придбавається для здійснення операцій, пов'язаних з операційною діяльністю підприємства. При цьому комісійна винагорода банку за проведення операції становить 70 грн. дату надходження валюти Національним банком України було встановлено курс 10,4 грн. за 1 євро. Відобразити господарські операції в бухгалтерському обліку підприємства.
Розвязок
ТзОВ „Техноплюс продало 7000$ за курсом продажу 8,6 грн. за 1$ на суму 60 200 грн.; на дату списання коштів із валютного рахунка 8,4 грн. за 1$ на суму 58 800 грн.; на дату зарахування суми у гривнях 8,42 грн. за 1$ на суму 58 940 грн.
ТзОВ „Техноплюс подало до свого банку заявку на купівлю 6000 євро за курсом 10,5 грн. за 1 євро на суму 63 000 грн.
Зміст господарських операційДтКтСумаСума комісійної винагороди37770350
Завдання
Залишок в касі підприємства 15 липня на початок дня - К грн. На кінець дня касиром сформовано звіт касира, до якого додані первинні документи з наступними касовими операціями:
·ПКО № 155 від 15 липня за реалізовані матеріали на суму 200 + К*100 грн.;
·ПКО № 156 від 15 липня на оприбуткування 1800 + К*100 грн., отриманих з поточного рахунку за чеком № 0354785 на виплату зарплати;
·ПКО № 157 від 15 липня за невикористану готівку на відрядження на суму 600 + К*100 грн.;
·ПКО № 158 від 15 липня внесок засновника в статутний капітал підприємства 100 + К*100 грн.;
·ВКО № 451 від 15 липня на видачу під звіт готівки на відрядження на 500 + К*10 грн.;
·ВКО № 452 від 15 липня на виплату зарплати за розрахунковою відомістю № 13 на суму 1700 + К*100 грн.;
·ВКО № 453 від 15 липня на видачу 200 + К*10 грн. на господарські потреби;
·ВКО № 454 від 15 липня на видачу позики в розмірі 90 + К*100 грн.;
·ВКО № 455 від 15 липня на здано 10 + К*100 грн. в банк через інкасаторів.
Ліміт залишку готівки в касі на 20__рік становить 100 грн. Відобразити господарські операції за 15 липня в бухгалтерському обліку підприємства та визначити чи дотримується підприємство ліміт каси. При умові недотримання ліміту каси визначити розмір фінансових санкцій за перевищення ліміту залишку готівки в касі.
Завдання
Протягом звітного періоду ТзОВ „Агро відвантажило ПП „Лен продукції на суму 24000 + 50*100 грн., в тому числі ПДВ. На кінець звітного періоду дебіторська заборгованість по ПП „Лен становило 10000 + 50*100 грн. Створено на підприємстві ТзОВ „Агро резерв сумнівних боргів по ПП „Лен на суму 2000 + 50*100 грн. ПП „Лен перерахувало на рахунок ТзОВ „Агро в другому звітному періоді 9000 + 50*100 грн. Відобразити в обліку підприємства ТзОВ „Агро операції за два звітних періоди.
Зміст господарських операційДтКтСумаТзОВ „Агро відвантажило ПП „Лен продукцію36707000 грн (з ПДВ)Выдображено суму ПДВ7426411166,67На кінець звітного періоду дебіторська заборгованість по ПП „Лен становить15000Завдання 4.5
На ТзОВ „Буд + за жовтень була нарахована зарплата:
адміністративному персоналу - 25000 грн.;
працівникам основного виробництва - 35000 грн.;
працівникам службі збуту - 30000 грн.
При цьому виплату зарплати здійснили :
із каси підприємства 30%;
із перерахування на картрахунки - 69%.
Депонована зарплата - 1%.
Відобразити господарські операції в бухгалтерському обліку
підприємства.
) 90000 * 3,6% = 3240 грн.
) 90000 * 1,5% = 1350 грн.
) 90000 - 3240 - 14505,6 - 1350 = 70 904,4 грн.
Зміст господарської операціїДтКтСумаНараховано зарплату92,9366190000Нараховано ЄСВ (37%)92,936531230Утримано ЄСВ з зарплати (3,6%)661653240Утримано ПДФО із зарплати66164114505,6Утримано військовий збір із зарплати6616421350 грн.Виплачено зарплату за жовтень66131170904,4
Завдання
Згідно з наказом по ТзОВ „Лев для ведення переговорів та укладення договору заступник директора - держателя корпоративної картки відправлено у відрядження у м. Київ на 3 дні.
Мету відрядження досягнуто - договір підписано.
Після прибуття з відрядження до бухгалтерії подано Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, із документами, що підтверджують витрати. Згідно зі звітом витрати склали :
оплата проїзних квитків - 550 грн.;
проживання в готелі (2 доби) - 900 грн.;
проживання в готелі з триразовим харчуванням (1 доба ) - 700 грн.;
добові - 688,2 (у межах норм 229,4 х 3 дні) грн.;
знято готівки - 1250 грн.
Залишок виданого авансу на витрати на відрядження повернено до каси підприємства. Відобразити господарські операції в бухгалтерському обліку ТзОВ „Лев.
Зміст господарських операційДтКтСумаВидано аванс372301Повернуто в касу невикористані кошти301372Після затвердження звіту про використання коштів і отримання підтвердних документів списуються витрати на проїзд (550 грн, в т. ч. ПДВ - 91,67 грн) та проживання в готелі (1600 грн в т. ч. ПДВ - 266,67 грн)923721791,66ПК з ПДВ у частині проживання в готелі та вартості квитків641372358,34Добові: - у межах норм (229,4 х 3 дні) - понад норми (20,6 х 3 дні)92 949372 372688,2 61,8
Завдання
У наступному звітному періоді бухгалтер ТзОВ „Лев через касу установи банку перерахував податки (податок на додану вартість - 10000 +
грн. = 15 000 грн; податок з доходів фізичних осіб - 2300 + 500 грн. = 2800 грн.) та єдиний соціальний внесок 6000+500 грн.= 6500 грн., нараховані підприємством за результатами попереднього звітного періоду. Всі кошти повернено бухгалтеру ТзОВ „Лев. Відобразити господарські операції в бухгалтерському обліку ТзОВ „Лев.
Перераховані податки до бюджету Дт641.4 Кт311 - 24 300 грн.
Завдання
На поточний рахунок ТзОВ „Техноплюс надійшли кошти:
виручка від реалізації продукції - 8000 + К*100 грн.;
від погашення заборгованості засновника до статутного капіталу -
+ К*100 грн.;
відшкодовано недостача винною особою - 500 + К*10 грн.;
від інкасаторів - 300 + К*10 грн.;
одержано короткострокову позику в банку 2000 + К*100 грн.;
отримано попередню оплату від покупця 9000 грн.;
отримано плату за оренду будівлі на наступний рік 1500 + К*100.
Також протягом цього ж періоду списано кошти з рахунку:
передано гроші з банку в касу підприємства 700 + К*10 грн.;
здійснено оплату за нематеріальний актив 1500 + К*10 грн.;
здійснено передню оплату постачальнику за матеріали 6000 + К*100 грн.;
повернуто позику в банк - 5000 + К*100 грн.;
погашено заборгованість за раніше виданим векселем - 7400 грн.;
проведено передоплату газети „Бухгалтер - 500 + К*10 грн.;
перераховано дивіденди учасникам - 10000 + К*100 грн.;
погашено заборгованість перед бюджетом (податок на додану вартість
1500 + К*100 грн.; податок на доходи фізичних осіб - 2300 + К*10 грн.);
погашено заборгованість перед фондами соціального страхування по
єдиному соціальному внеску (далі - ЄСВ) - 6893 + К*10 грн.
Відобразити господарські операції в бухгалтерському обліку ТзОВ „Техноплюс.
8) На поточний рахунок ТзОВ Техноплюс надійшли кошти:
·Погашено заборгованість за раніше виданим векселем
Дт79Кт341 - 7400 грн
·Отримано попередню оплату від покупця 9000
Дт311Кт341 - 9000 грн
Розділ 3. Розвиток та вдосконалення обліку операцій на рахунках банку
Важливе значення в умовах розвитку економіки країни має банківська система. Саме через неї проходить великий обсяг грошових розрахунків та платежів господарських організацій і населення, вона мобілізує і перетворює тимчасово вільні грошові кошти, заощадження і доходи юридичних і фізичних осіб в активно діючий капітал.
Одним з елементів підтримки банками субєктів господарювання та споживчого попиту населення є надання кредиту. Важливість кредитування підкреслює фінансова криза 2008 року, яка привела до занепаду економіки і рівня життя загалом. Тому після відновлення операцій кредитування дослідження даної теми є особливо актуальним.
Значний внесок у дослідження питань організації обліку кредитних операцій, приведенню їх у відповідність з міжнародними нормами, правилами та принципами зробили такі вітчизняні та зарубіжні вчені: Дзюблюк О.В., Зіміна О.В., Соломин С.К., Бутинець Ф.Ф., Савлук М.І., Герасимович А.М., Колесников В.І., Вітлінський Т.М., Пернарівський О.В., Кочетков В.М., Івахненко В.М., Примостка Л.О., Б. Бухвальд, Ханс-Ульріх Деріг, Ю. Зайтц, Ф..Котлер, З. де Куссерг, Д. Норкотт, М. Портер, Дж. Еванс та ін.
Метою статті є розгляд проблем обліку кредитних операцій банків і надання конкретних пропозицій щодо його удосконалення на основі систематизації теоретичних матеріалів.
На сьогоднішньому етапі одну із найважливіших ролей у стимулюванні відтворювальних процесів відіграє банківський кредит як головне джерело забезпечення грошовими ресурсами поточної господарської діяльності підприємств незалежно від форми власності та сфери господарювання. База функціонування кредитних відносин - тимчасове вивільнення грошових коштів та поява потреби в них.
Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - це будь-яке зобовязання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобовязання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобовязання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобовязання на сплату відсотків та інших зборів з такої суми [2].
В економічній літературі немає єдиного підходу щодо визначення поняття «кредитні операції банку». Волохов В.І. стверджує, що кредитні операції банку це - сукупність дій, спрямованих на забезпечення всіх етапів кредитного процесу й подальше відображення їх результатів у бухгалтерському обліку банку [1]. Савлук М.І., Мороз А.М., Пуховкіна М.Ф. зазначають, що кредитні операції полягають у проведенні комплексу дій, повязаних з наданням і погашенням банківських позичок [439 c.,4]. Згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян [2]. На основі аналізу літератури можна сказати, що основними ознаками кредитних відносин є:
·економічна самостійність учасників кредитних відносин;
·добровільність та рівноправність;
·кредитні відносини не змінюють власника цінностей;
·кредитні відносини є вартісними;
·нееквівалентність кредитних відносин.
Спроможність банківської системи ефективно розподіляти фінансові ресурси в суспільстві між галузями економіки та окремими позичальниками є необхідною умовою економічного зростання країни. Прибутковість банку визначається ефективністю його кредитної діяльності, на яку суттєво впливає якість облікової інформації. Доречна, достовірна, зрозуміла та доступна фінансова звітність банків дозволяє отримати значний обсяг інформації про якісні та кількісні характеристики діяльності банківських установ. Значна кількість інформації знаходиться не у фінансовій, а у статистичній формі звітності, зокрема у звіті № 604 Звіт про формування резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями, яка доступна лише Національному банку.
Однією з проблем є облік кредитів за термінами надання, які в бухгалтерському обліку та, відповідно, у фінансовій звітності відображаються на рахунках короткотермінових (до одного року) або довготермінових (більше одного року) кредитів. У положенні НБУ «Про кредитування» була передбачена класифікація кредитів за термінами надання на довгострокові (до одного року), короткострокові (від одного до трьох років), довгострокові (більше трьох років) [5]. Такий розподіл хоч і не є повним, проте показує більш реальний стан ліквідності.
Сьогодні спостерігається значне зростання питомої ваги пролонгованих кредитів, але відображення такої операції в обліку має ряд методологічних проблем. Відстрочка за кредитним договором (пролонгація) відображається за такими ж рахунками, що і довгострокова або короткострокова заборгованість (2062, 2063, 2072, 2073, 2203), залежно від строку, який розраховується від дати відстрочки позики до дати її погашення. Тобто у бухгалтерському обліку пролонговані позики заносяться у строкові, а зростання потенційних ризиків неповернення кредиту приховується від осіб, бажаючих оцінити стан банку і його ризики. Відсутність відображення такого стану активів у бухгалтерському обліку стає однією з причин збільшення простроченої заборгованості за кредитами. Використання в бухгалтерському обліку рахунків пролонгованої заборгованості було передбачено планом рахунків банків України, складеним за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку. Дану методику необхідно удосконалити відповідно до сучасного стану пропонованих банками кредитних послуг клієнтам, практичного досвіду банківського нагляду за діяльністю банків.
Причинами більшого ризику є:
·відображення фінансових результатів діяльності ведеться за спрощеною системою звітності, що значно ускладнює обєктивну оцінку кредитоспроможності позичальника;
·підприємницька діяльність може здійснюватися без відкриття банківського рахунку та печатки, що значно ускладнює перевірку достовірності даних;
·перевірки контролюючими та податковими органами здійснюються рідше, ніж субєктів господарювання інших організаційно-правових форм, тому діяльність фізичних осіб-підприємців має переважно тіньовий характер;
·процедура банкрутства подібного позичальника є безрезультатною з позицій повернення кредиту та відсотків;
·немає ліквідної застави, за рахунок якої може бути компенсований кредит та відсотки за користування ним у повному обсязі [80 - 86 с., 3].
Вважаємо, що до чинного Плану рахунків банків України доцільно додати групи рахунків, які відображатимуть операції з фізичними особами-підприємцями. А до чинного Положення про порядок формування та використання резервів на покриття можливих витрат за кредитними операціями банків України потрібно внести зміни в частині встановлення вищого значення коефіцієнтів резервування для фізичних осіб-підприємців, ніж для субєктів господарювання інших організаційно-правових форм.
Отже, удосконалення обліку кредитних операцій веде до спрощення облікових процедур за кредитними операціями, обєктивної оцінки та стабільності нормативно-правової бази щодо обліку кредитних операцій.
Перелічені пропозиції дадуть можливість більш повно відображати в звітності інформацію про кредитний портфель. Це покращить аналіз діяльності банку і, відповідно, відновить довіру клієнтів.
Висновки
В умовах ринкової економіки потрібно виходити з принципу,що вміле використання грошових коштів може приносити підприємству додатковий прибуток, а отже необхідно постійно думати про раціональне вкладання тимчасово вільних грошових коштів для отримання додаткового прибутку, так як грошові кошти є фінансовими ресурсами організації, найбільш ліквідними активами, здатними забезпечити виконання зобовязань будь-якого рівня та виду, від наявності яких залежить своєчасність погашення кредиторської заборгованості підприємства. Розглянувши всі питання цієї курсової роботи можна зробити висновки:
·всі підприємства, здійснюючи виробничу та господарську діяльність, вступають у взаємовідносини з іншими підприємствами, організаціями, установами, працівниками підприємства та окремими особами. Ці взаємовідносини засновані на різноманітних грошових розрахунках в процесі підготовки, виробництва та реалізації продукції, робіт чи послуг;
·всі розрахунки по виконанню зобовязань здійснюються через установи банків. Розрахунки готівкою між підприємствами мають обмежений характер та суворо регламентовані;
·постійно здійснюваний оборот господарських засобів викликає неперервне виникнення різноманітних розрахунків;
·правильна організація розрахункових операцій забезпечує стабільність коштів підприємства, що обертаються, закріплення на ньому договірної та розрахункової дисципліни, а також покращення його фінансового стану;
·при проведенні розрахункових операцій банки контролюють дотримання підприємствами платіжної і договірної дисципліни, сприяють застосуванню найбільш доцільних форм розрахунків, а це в свою чергу допомагає підприємствам уникнути порушень чинного законодавства та убезпечити себе від штрафних санкцій за порушення.
Список використаних джерел
1. Микова М.C. Удосконалення механізму формування резервів на покриття можливих збитків від кредитних операцій банківських установ України / М.С. Микова // Банківська справа. - 2011. - №3. - С. 80 - 86.
. Савлук М.I. Гроші та кредит: підручник / М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф..Пуховкіна та ін. - К.: КНЕУ, 2001. - 439 c.
. Положення НБУ "Про кредитування". - 28.09.95. - № 246 [Ел. ресурс]. - Режим доступу: #"justify">. Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.99 р.
. "План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств та організацій", затверджений Наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.99 р., зареєстрований у Міністерстві юстиції України № 892/4185 від 21.12.99 р.
. "Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов