Методика використання особистісно-орієнтованої технології у навчально-виробничому процесі ПТНЗ (на матеріалі підготовки операторів комп'ютерного набору)

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Криворізький національний університет

Кафедра інженерної педагогіки та мовної підготовки

Курсова робота

з дисципліни «Методика професійного навчання: основні технології навчання»

МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ У НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧОМУ ПРОЦЕСІ ПТНЗ (НА МАТЕРІАЛІ ПІДГОТОВКИ ОПЕРАТОРІВ КОМП’ЮТЕРНОГО НАБОРУ)

Виконав: студент групи ПН-09

Шічкова Світлана Володимирівна

Перевірив:

Сулима Тетяна Сергіївна

Кривий Ріг - 2012

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ У НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧОМУ ПРОЦЕСІ ПТНЗ

.1      Стан проблеми використання особистісно-орієнтованої технології у навчально-виробничому процесі ПТНЗ

.2 Сутність та засоби реалізації особистісно-орієнтованої технології у навчально-виробничому процесі ПТНЗ

.3 Педагогічні умови успішного використання особистісно-орієнтованої технології навчання у навчально-виробничому процесі ПТНЗ

Висновки до першого розділу

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНО ТЕХНОЛОГІЇ У НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧОМУ ПРОЦЕСІ ПТНЗ (НА МАТЕРІЛІ ПІДГОТОВКИ ОПЕРАТОРІВ КОМП’ЮТЕРНОГО НАБОРУ)

.1 Методичні рекомендації щодо використання особистісно-орієнтованої технології навчання у процесі підготовки операторів комп’ютерного набору

.2 Методична розробка плану-конспекту уроку на тему: «Застосування пункту меню «Вставка» при роботі з документами. Використання об’єктів в документі»

Висновки до другого розділу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Проблема впровадження особистісно-орієнтованої технології є досить актуальною на сьогоднішній день, адже все помітніше усвідомлюється гостра потреба у створенні та реалізації особистісного підходу до учнів, зокрема учнів ПТНЗ, як одного з принципів організації навчально-виховної роботи. Такий підхід має сприяти більш цілеспрямованому, гармонійному розвиткові особистості учня як громадянина і творчого, професійно діючого працівника.

Існує тільки один спосіб реалізувати особистісний підхід у навчанні - зробити навчання сферою самоствердження особистості. Сучасні технології навчання зорієнтовані на особистість учня, створення умов для його самовираження і саморозвитку. М.М. Фіцула, досліджуючи проблему використання сучасних технологій навчання у процесі підготовки фахівців, виявив, що«прагнення постійно оптимізувати навчальний процес з урахуванням особливостей постіндустріального (інформаційного) суспільства зумовлює потребу в нових технологіях навчання» [17, с. 18]. Реалізація цього прагнення збагатила педагогічну теорію і практику навчання цілим рядом технологій, серед яких чи не найголовніше місце посідає особистісно-орієнтоване навчання. Центром особистісно-орієнтованого навчання є особистість дитини, її самобутність, самоцінність: об’єктивний досвід кожного спочатку розкивається, а потім узгоджується зі змістом освіти [21].

У ряді психолого-педагогічних праць, що присвячені проблемі особистісно-орієнтованого підходу в навчанні, висвітлено окремі його аспекти:

-       забезпечення сприятливих умов формування людини як унікальної особистості (Б.Г. Ананьєв, Г.О. Балл, І.Д. Бех, О.В. Киричук, О.Л. Кононко, М.В. Левківський, В.О. Сухомлинський та ін.);

-       визначення психолого-педагогічних вимог до реалізації особистісного підходу в навчанні (К.О. Абульханова-Славська, Ю.К. Бабанський, В.В. Давидов, О.М. Пєхота, Л.М. Проколієнко та ін.);

-       розробка форм особистісно орієнтованого підходу до навчання (В.І. Андреєв, О.В. Барабанщиков, Л.М. Деркач, І.О. Зимня, О.Я. Савченко, І.Е. Унт, М.Ф. Феденко та ін.);

-       забезпечення умов особистісно орієнтованого навчання та виховання (В.В. Рибалка, В.В. Суриков, І. С. Якиманська та ін.).

М.М. Фіцула, досліджуючи проблему використання сучасних технологій навчання у процесі підготовки фахівців, виявив, що «прагнення постійно оптимізувати навчальний процес з урахуванням особливостей постіндустріального (інформаційного) суспільства зумовлює потребу в нових технологіях навчання» [17, с. 18].

Як зазначає І.С.Якиманська, «освіта XXI століття, - це освіта для людини. ЇЇ стрижень - розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв'язання проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни» [21, с. 9].

Згідно з Державною національною програмою «Освіта» «головна мета української системи освіти - створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України» [5, с.48].

Ураховуючи актуальність зазначеної проблеми, ми обрали тему дослідження: МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ У НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧОМУ ПРОЦЕСІ ПТНЗ (НА МАТЕРІАЛІ ПІДГОТОВКИ ОПЕРАТОРІВ КОМП’ЮТЕРНОГО НАБОРУ).

Об’єкт дослідження - використання особистісно-орієнтованої технології в навчально-виробничому процесі ПТНЗ.

Предмет дослідження - педагогічні умови використання особистісно-орієнтованої технології в навчально-виробничому процесі ПТНЗ при підготовці операторів комп’ютерного набору.

Мета дослідження - визначити та теоретично обгрутуватипедагогічні умовиефективного використання особистісно-орієнтованої технології в навчально-виробничому процесі ПТНЗ при підготовці операторів комп’ютерного набору.

Ураховуючи об’єкт, предмет та мету дослідження, нами була сформульована наукова гіпотеза, яка полягала у тому, що використання особистісно-орієнтованої технології в навчально-виробничому процесі ПТНЗ при підготовці операторів комп’ютерного набору буде здійснюватись більш ефективно, якщо:

-       «окультурювання» суб’єктивного досвіду учня. У цих умовах змінюється режисура уроку. Учні не просто слухають розповіді вчителя, а постійно співпрацюють з ним у режимі діалогу, висловлюють свої думки, діляться своїм розумінням змісту, обговорюють те, що пропонують одногрупники, за допомогою педагога професійного навчання ведуть відбір змісту, закріпленого науковим знанням;

-       навчальний матеріал і характер його подання має забезпечувати виявлення життєвого досвіду учня, ураховуючи попереднє навчання;

-       викладення матеріалу учителем має бути скеровано не тільки на розширення його обсягу, структурування, інтегрування, узагальнення предметного змісту, й на перетворення суб'єктного досвіду кожного учня;

-       навчальний матеріал має бути організовано так, щоб учень мав можливість самостійного вибору способів опрацьовування навчального матеріалу, засобів виконання завдань, рішення задач тощо.

Відповідно до мети і гіпотези дослідження нами були поставлені такі завдання:

1.      Проаналізувати стан проблеми використання особистісно-орієнтованої технології у навчально-виробничому процесі ПТНЗ.

2.      Розкрити сутність та охарактеризувати засоби реалізації особистісно-орієнтованої технології у навчально-виробничому процесі ПТНЗ.

.        Визначити та теоретично обгрутувати педагогічні умови ефективного використання особистісно-орієнтованої технології в навчально-виробничому процесі ПТНЗ при підготовці операторів комп’ютерного набору.

.        Розробити методичні рекомендації щодо використання особистісно-орієнтованої технології навчання у процесі підготовки операторів комп’ютерного набору та методичну розробку плану-конспекту уроку на тему: «Застосування пункту меню «Вставка» при роботі з документами. Використання об’єктів в документі».

Теоретичне значення дослідження полягає у визначенні та теоретичному обгрутуванні педагогічних умов ефективного використання особистісно-орієнтованої технології в навчально-виробничому процесі ПТНЗ при підготовці операторів комп’ютерного набору.

Практичне значення дослідження полягає у розробці методичних рекомендацій щодо використання особистісно-орієнтованої технології навчання у процесі підготовки операторів комп’ютерного набору та методичної розробки плану-конспекту уроку на тему: «Застосування пункту меню «Вставка» при роботі з документами. Використання об’єктів в документі».

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ У НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧОМУ ПРОЦЕСІ ПТНЗ

1.1    Стан проблеми використання особистісно-орієнтованої технології у навчально-виробничому процесі ПТНЗ

Все помітніше усвідомлюється гостра потреба у створенні та реалізації особистісного підходу до учнів, зокрема учнів ПТНЗ, як одного з принципів організації навчально-виховної роботи. Такий підхід має сприяти більш цілеспрямованому, гармонійному розвиткові особистості учня як громадянина і творчого, професійно діючого працівника.

Існує тільки один спосіб реалізувати особистісний підхід у навчанні - зробити навчання сферою самоствердження особистості. Сучасні технології навчання зорієнтовані на особистість учня, створення умов для його самовираження і саморозвитку. І.С. Якиманська зазначає, що реалізація прагнення оптимізувати навчальний процес збагатила педагогічну теорію і практику навчання цілим рядом технологій, серед яких чи не найголовніше місце посідає особистісно-орієнтоване навчання. Центром особистісно-орієнтованого навчання є особистість дитини, її самобутність, самоцінність: об’єктивний досвід кожного спочатку розкивається, а потім узгоджується зі змістом освіти [21].

М.М. Фіцула, досліджуючи проблему використання сучасних технологій навчання у процесі підготовки фахівців, виявив, що «прагнення постійно оптимізувати навчальний процес з урахуванням особливостей постіндустріального (інформаційного) суспільства зумовлює потребу в нових технологіях навчання» [17, с. 18].

Науковець Г.К. Селевко у найбільш загальному вигляді мету особистісно-орієнтованої професійної підготовки учнів ПТНЗ визначає як створення таких умов у професійно-технічних навчальних закладах, які б сприяли розвиткові особистісних якостей учнів при засвоєнні компонентів змісту професійної освіти [13]. На жаль, сьогодні підготовка учнів ПТНЗ ще не повною мірою відповідає сучасним гуманістичним моделям освіти.

Особистісно-орієнтоване навчання має давню історію і декілька інших назв: гуманістична педагогіка, екзистенціалізм, неопрагматизм, неопедоцентризм, вільне виховання (США, Європа, 70-ті роки ХХ ст.), педагогіка співробітництва (СРСР, 80-ті роки ХХ ст.). Усі ці близькі концепції об'єднує назва «ліберальна педагогіка», на противагу авторитарній і технократичній.

Ліберальний підхід до освіти в США і Європі започаткували ідеї Дж.Дьюї та інших педагогів-реформаторів початку XX століття. Дж. Дьюї критикував традиційну школу за авторитарну позицію вчителя, за зневагу до особистості учня. Він заклав, як вже зазначалося, основи педоцентризму: педагогіка всі свої категорії (цілі, зміст, методи, форми навчання) повинна визначати, виходячи з інтересів, потреб дитини. Центральною фігурою навчального процесу повинен бути учень, а не вчитель чи шкільний предмет.

З середини XX століття набуває поширення новий напрям в психології - гуманістична психологія. Її представники (Р. Берне, А. Маслоу, К. Роджерс та ін.) розглядають особистість як складну, індивідуальну цілісність, неповторність і найвищу цінність, яка має потребу в самоактуалізації - реалізації своїх можливостей (А. Маслоу). Особистість учня здатна розвивати свої природні ресурси, розум і серце, допитливість, робити вибір, обирати рішення і відповідати за них, виробляти власні цінності в процесі навчальної та іншої діяльності (К.Роджерс).

У ряді психолого-педагогічних праць, що присвячені проблемі особистісно-орієнтованого підходу в навчанні, висвітлено окремі його аспекти:

-       забезпечення сприятливих умов формування людини як унікальної особистості (Б.Г. Ананьєв, Г.О. Балл, І.Д. Бех, О.В. Киричук, О.Л. Кононко, М.В. Левківський, В.О. Сухомлинський та ін.);

-       визначення психолого-педагогічних вимог до реалізації особистісного підходу в навчанні (К.О. Абульханова-Славська, Ю.К. Бабанський, В.В. Давидов, О.М. Пєхота, Л.М. Проколієнко та ін.);

-       розробка форм особистісно-орієнтованого підходу до навчання (В.І. Андреєв, О.В. Барабанщиков, Л.М. Деркач, І.О. Зимня, О.Я. Савченко, І.Е.Унт, М.Ф. Феденко та ін.);

-       забезпечення умов особистісно-орієнтованого навчання та виховання (В.В. Рибалка, В.В. Суриков, І. С. Якиманська та ін.).

Філософсько-педагогічні аспекти особистісно-орієнтованого навчання у вітчизняній педагогіці визначили С.У. Гончаренко, І.А. Зязюн, О.В. Киричук, В.Г. Кремень, О.Я. Савченко та ін.

Важливість використання особистісно-орієнтованого навчання також вказується в державних документах. Одним із стратегічних завдань реформування освіти в Україні згідно з Державною національною програмою «Освіта» є формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров’я: «Головна мета української системи освіти - створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України» [5, с.48]. Роз’яснення цього завдання передбачає психолого-педагогічне обґрунтування змісту і методів навчально-виховного процесу, спрямованого саме на розвиток особистості учнів. У свою чергу, закон України «Про освіту» проголошує освітні пріоритети забезпечення гармонійного та різнобічного розвитку людини як особистості та найбільшої цінності суспільства, формування в неї цілісної картини світу, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, що спонукає до реалізації особистісно-орієнтованого підходу в навчанні [6].

Як зазначає І.С. Якиманська, «освіта XXI століття, - це освіта для людини. ЇЇ стрижень - розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв'язання проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни» [21, с. 9].

Забезпечити реалізацію цих вимог повинна особистісно-орієнтована освіта. Спектр методик і технологій, що складають її зміст досить широкий: вальдорфська педагогіка, технологія саморозвивального навчання Г. Селевка, дальтон-технологія, колективний спосіб навчання (О. Рівін, В. Дяченко), ігрові технології, методика Марії Монтессорі, технологія модульного та модульно-розвивального навчання, проектні технології, розвивальне навчання, технологія рівневої диференціації М. Гузика, адаптивна система навчання А. Границької, технології проблемного навчання, сугестивні технології, продуктивна освіта, особистісно-орієнтоване розвивальне навчання І. Якиманської, школа «діалогу культур», інтерактивні технології та деякі інші.

Процес реформування професійно-технічної освіти у напрямі реалізації в Україні принципів і завдань Болонської декларації висвітлив ряд недоліків, проблем та протиріч. Однією з проблем О.І. Щербак вважає те, що «розвиток професійно-технічної освіти гальмується неготовністю багатьох педагогів до інноваційної освітньої діяльності» [19, с.97]. Серед причин виникнення цієї проблеми науковець називає такі:

-       недостатня інформованість викладачів та майстрів виробничого навчання щодо наявності нетрадиційних методик проведення теоретичних і виробничих (практичних) занять;

-       недостатній рівень методичної підготовки педагогів, готовності до усвідомлення в процесі професійного навчання педагогічних закономірностей, основних положень сучасних концепцій, принципів, форм, методів, які стимулюють розвиток особистості майбутнього фахівця [19, с.97-98].

Проблеми сучасної освіти призвели до того, що вперше на початку 70-х років ЮНЕСКО віднесло проблему реформування освіти до розряду глобальних проблем людства. Більшість дослідників згідні з твердженням відомого американського соціолога Д.Белла, що провідною нацією буде та, яка створить ефективну систему освіти, щоб максимально розвинути потенціал своїх молодих співвітчизників. Звідси необхідність впроваджувати та удосконалювати нові технології навчання, що орієнтовані на повну реалізацію творчих сил учнів, що дають можливість розкрити індивідуальність кожної дитини, допомогти їм у розвитку і виробленні впевненості у собі, надати можливість проявити і утвердити себе.

І. С. Якиманська, досліджуючи проблеми образного мислення, визначає такі методологічні засади особистісно-орієнтованого навчання:

) особистісно орієнтоване навчання повинно забезпечувати розвиток і саморозвиток особистості учня як суб'єкта пізнавальної та предметної діяльності;

) має забезпечувати кожному учневі (спираючися на його здібності, нахили, інтереси, ціннісні орієнтації та суб'єктивний досвід) можливість реалізувати себе в різних видах діяльності;

) зміст освіти, її засоби й методи організовуються так, щоб учень міг вибирати предметний матеріал, його вид та форму;

) освіченість як сукупність знань, умінь, індивідуальних здібностей є найважливішим засобом становлення духовних та інтелектуальних якостей учня і має бути основною метою сучасної освіти;

) освіченість формує індивідуальне сприйняття світу, можливості його творчого вдосконалення, широке використання суб'єктного досвіду в інтерпретації та оцінці фактів, явищ, подій навколишньої дійсності на основі особистісно значущих цінностей і внутрішніх настанов;

) найважливішими чинниками особистісно орієнтованого навчального процесу є ті, що розвивають індивідуальність учня, створюють умови для його саморозвитку та самовираження;

) особистісно орієнтоване навчання будується на принципі варіативності [21].

На думку науковця, «визнання учня головною дієвою фігурою усього освітнього процессу є особистісно-орієнтована педагогіка» [21, с.10]. Здійснений нею психологічний аналіз категорій «учень», «індивід», «особистість» та «індивідуальність» свідчить про те, що центром навчального процесу має бути не учень, а його особистість (бо індивідом є будь-яка істота людського роду, а поняття «особистість» - це системна якість індивіда, яка трансформується в нову якість, тобто в особистість). В свою чергу, повна самоактуалізація і самореалізація особистості учня в навчальному процесі - це надійна передумова формування яскравих та нестандартних особистостей, тобто індивідуальностей, дефіцит яких, на жаль, ми відчуваємо в Україні. Безперечно, системоутворюючою якістю особистості є суб'єктність, тому можна стверджувати, що освітній процес, який максимально сприяє розвитку суб'єктності, можна назвати особистісно орієнтованим.

І.С. Якиманська виокремлює три моделі особистісно-орієнтованої педагогіки: соціально-педагогічну, предметно-дидактичну та психологічну.

Соціально-педагогічна модель виховує з попередньо заданими якостями. Освітні інститути суспільства створюють структуру такої особистості. Завданням навчального закладу є наближення кожного учня до її параметрів (носій масової культури).

Предметно-дидактична модель особистісно-орієнтованої педагогіки пов’язана з предметною диференціацією, яка забезпечує індивідуальний підхід у навчанні. Технологія предметної диференціації будується на урахуванні складності та обсягу навчального матеріалу (завдання пониженої та підвищеної складності).

Психологічна модель особистісно-орієнтованої педагогіки спочатку зводилась до визнання відмінностей в пізнавальних здібностях учнів, які в реальному освітньому процесі проявляються в здібності до навчання (індивідуальна здібність до засвоєння знань). При цьому метою освітнього процесу є корекція здібності до навчання як піднавальної здібності.

Сьогодні науковці роблять спроби побудови іншої особистісно-орієнтованої системи навчання. Вона спирається на такі вихідні положення:

-       пріоритет індивідуальності, самоцінності, самобутності дитини як активного носія суб’єктного досвіду, що склався задовго до впливу спеціально організованого навчання в школі;

-       при конструюванні та реалізації освітнього процесу потрібна особлива робота вчителя для виявлення суб’єктивного досвіду учня;

-       взаємодія двох видів досвіду учня повинна відбуватись не по лінії витіснення індивідуального, наповнення його суспільним досвідом, а шляхом їх постійного узгодження, використання всього того, що накопичене учнем у його власній життєдіяльності;

-       розвиток учня як особистості (його соціалізація) відбувається не тільки шляхом оволодівання ним нормативною діяльністю, а й через постійне збагачення. Перетворення суб’єктивного досвіду як важливого джерела власного розвитку.

Дуже часто під особистісно-орієнтованим уроком розуміють гуманне, шанобливе ставлення до учня, щоб створити позитивний емоційний настрій групи на роботу. Буває, викладач намагається допомогти слабким учням, широко використовує уроки нестандартні, насичені творчими завданнями. Все це, безумовно, робить урок цікавішим, але його ще не можна вважати особистісно-орієнтованим. Суть останнього - не просто створення доброзичливої творчої атмосфери, а постійне звернення до суб'єктивного досвіду учнів, тобто досвіду їхньої життєдіяльності.

Отже, дослідивши стан проблеми використання особистісно-орієнтованої технології у навчально-виробничому процесі ПТНЗ ми дійшли висновку, що основний задум особистісно-орієнтованого уроку в тому, щоб розкрити зміст індивідуального досвіду учнів, порівняти його з набутим. Особистісно-орієнтована технологія використовується в навчально-виробничому процесі ПНТЗ не в повній мірі, частково, адже це потребує великих затрат часу. Елементами, які використовуються в навчально-виробничому процесі найчастіше є диференціація та індивідуалізація навчання, використання пріоритету індивідуальності, самобутності дитини як активного носія суб’єктивного досвіду тощо.

1.2 Сутність та засоби реалізації особистісно-орієнтованої технології у навчально-виробничому процесі ПТНЗ

Коли у В. Сухомлинського спитали, що було головним у його житті, -він відповів: любов до дітей. Особистісно-орієнтоване навчання, концепція життєтворчості, програма розвитку творчоїособистості - ось три «кити», на яких тримається навчання,виховання й розвиток учня. Учень - не пасивний об'єкт, а суб'єкт навчання - головна діюча фігура всього навчально-виховного процесу.

Так, у праці «Сто порад учителеві» він зазначає: «Немає абстрактного учня... Мистецтво й майстерність навчання і виховання полягає в тому, щоб розкривши сили і можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці. А це означає, що в навчанні має бути індивідуалізація - і у змісті розумової праці, і в характері завдань, і в часі» [14, с. 58].

Навчання та виховання учнів будується на основі навчального діалогу учня й учителя, який направлений на спільне конструювання програмної діяльності. При цьому обов’язково враховуються індивідуальна вибірковість учня до змісту, вигляду та форми навчального матеріалу, його мотивація, прагнення використовувати отримані знання самостійно, за власною ініціативою, в ситуаціях, не заданих навчанням.

Оскільки центром усієї освітньої системи в цій технології є індивідуальність учня, то її методична основа полягає в індивідуалізації і диференціації навчального процесу. Початковим пунктом будь-якої предметної методики є розкриття індивідуальних особливостей і можливостей кожного учня. Потім визначається структура, в якій ці можливості оптимально здійснюватимуться.

Технологія особистісного орієнтованого освітнього процесу припускає спеціальне конструювання навчального тексту, дидактичного матеріалу, методичних рекомендацій до його використання, типів навчального діалогу, форм контролю за особистим розвитком учня під час оволодіння знаннями. Тільки за наявності дидактичного забезпечення, що реалізовує принцип суб’єктної освіти, можна говорити про побудову особистісно орієнтованого процесу.

Термін «особистісно-центрувальна освіта», започаткований видатним педагогом та психологом Карлом Роджерсом, в українській науці використовується як «особистісно-орієнтована освіта», що не є тотожним до першоджерела, проте набув досить широкого розповсюдження, і означає взаємодію, яка забезпечує розвиток і саморозвиток особистості, виходячи з виявлення її індивідуальних особливостей як суб’єкта пізнання і предметної діяльності. Особистісно-орієнтовані технології позиціонують особистість у центрі освітньої системи із забезпеченням комфортних, безконфліктних умов її розвитку, реалізації природного потенціалу. Особистість у цій технології є пріоритетним суб’єктом; вона є метою освітньої системи. Таким чином, особистісно-орієнтовані технології характеризуються гуманістичною спрямованістю імають за мету всебічний, творчий розвиток особистості як суб’єктадіяльності.

Мета особистісно-орієнтованого навчання - орієнтуючись на властивості особистості, на її формування, розвиток у відповідності до природних здібностей - виховувати цілеспрямовану особистість, яка прагне до максимальної реалізації своїх можливостей (самоактуалізації), яка відкрита для сприйняття нового досвіду, здатна на свідомий і відповідальний вибір у різноманітних життєвих ситуаціях.

У таких умовах учень не є суб'єктом навчання, а постійним носієм суб'єктного досвіду. Саме тому співпрацювати з учнем як з партнером, не спускатися, а підніматися до рівня молоді є головною метою особистісно-орієнтованого навчання, в центрі уваги якого знаходиться молодь як суб'єкт діяльності.

У сучасній педагогічній теорії і практиці існують різні підходи до визначення цілей особистісно-орієнтованого навчання, а саме:

-       визначити життєвий досвід кожного учня, рівень інтелекту, пізнавальні здібності, інтереси, якісні характеристики, які спочатку треба розкрити, а потім узгодити зі змістом освіти та розвинути в навчально-виховному процесі;

-       формувати позитивну мотивацію учнів до пізнавальної діяльності, потребу в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні учнів у межах соціокультурних і моральних цінностей нації;

-       озброїти студентів механізмами адаптації, саморегуляції, самозахисту, самовиховання, необхідними для становлення самобутньої сучасної людини, здатної вести конструктивний діалог з іншими людьми, природою, культурою [17; 21; 1].

Здійснення особистісно-орієнтованого підходу неможливе без вивчення особистості учня.

Серед індивідуальних особливостей учнів на які необхідно спиратися викладачу, частіше за інші, виділяють особливості сприйняття, мислення, пам’яті, мовлення, характеру, темпераменту, волі.

Найхарактернішою ознакою особистісно-орієнтовного навчання є те, що активними співтворцями навчально-виховного процесу стають самі учні. Вони є суб'єктом пізнання. Кожен учень долучається до співпраці у колективній груповій діяльності.

Найважливішими ознаками особистісно орієнтованого навчання академік О. Я. Савченко вважає багатоваріативність методик і технологій, уміння організовувати навчання одночасно на різних рівнях складності, утвердження всіма засобами цінності емоційного благополуччя, позитивного ставлення до світу, тобто внутрішньої мотивації [12].

Дидактичними основами побудови особистісно-орієнтованих технологій навчання, на його думку, є такі положення:

) розробка технології повинна здійснюватись на основі наукової психолого-педагогічної концепції (цілісної теорії або окремих наукових положень);

2) технологія повинна бути адаптованою до особистісних особливостейучнів, їх типологічних та індивідуальних властивостей, які здійснюють суттєвий вплив на навчальну діяльність;

) технологія повинна забезпечувати створення відповідних психологічних умов, які будуть сприяти самореалізації і самовизначенню учнів, розвитку педагогічної спрямованості, педагогічного мислення;

) технологія повинна бути варіативною і гарантувати учням можливість вибору етапів своїх дій з урахуванням об’єктивної складності завдань та індивідуальних можливостей засвоєння знань [12].

Серед сучасних технологій особистісно орієнтованого навчання учнів професійно-технічних закладів освіти пріоритетними науковці виділять такі:

Технологія модульного навчання. Метою технології модульного навчання, на думку Л.Ю. Благодаренка, єстворення умов для засвоєння учнями навчальних програм в індивідуальному темпі на основі розподілу навчального матеріалу на окремі модулі - логічно завершені частини навчального курсу [1].

Технологія евристичного навчання сприяє творчій самореалізації учня,створенню учнем особистісного досвіду, визначенню ним особистісного змісту навчання, рефлексивному конструюванню теоретичних елементів знань. Основним принципом реалізації технології евристичного навчання є створення умов, за яких зміст освіти для учня стає варіативним і змінюється в процесі діяльності [4].

Технологія навчання самостійній роботі забезпечує цілеспрямоване оволодіння учнями прийомами, формами і змістом цієї роботи. Ефективність здійснення самостійної роботи визначається як рівнем виконання педагогом його функцій щодо організації і керування цією роботою, так і в значній мірі усвідомленням учнем свого значення як суб’єкта діяльності, розумінням особистісної значущості, потребою регулярної самостійної роботи.

Професійно-орієнтована технологія навчання забезпечує професійнуспрямованість педагогічного процесу і може бути реалізована лише в умовахособистісно-орієнтованого навчання. На думку Л.Ю. Табаренко, «найважливішими вихідними положеннями професійно-орієнтованої технології навчання є нерозривність процесів засвоєння фундаментальних знань і формування професійних умінь, а також послідовність розвитку розумових здібностей і формування спрямованості особистості» [15, с.79]. Ми підтримуємо думку науковця в тому, що технологія проведення особистісно орієнтованого уроку спирається на основний принцип реалізації функцій особистісно-орієнтованого уроку: створення умов, за яких усвідомлені учнями знання стають особистісно-значущими, відбувається найповніше розкриття здібностей особистості, задоволення її освітніх потреб.

Дослідницька (проблемно-пошукова) технологія полягає устворені умов для пізнавальної активності, для самостійних розумових дій, спрямованих на досягнення необхідного результату. Центром окресленої діяльності є проблемна ситуація (педагогічна проблема, творча задача), що спонукає студента до аналізу, формулювання проблем і розв’язання шляхом висування пропозицій, гіпотез, їх обґрунтування і доведення, а також шляхом перевірки правильності розв’язання. Проблемна ситуація - це пізнавальне протиріччя людини, коли вона не знає, як пояснити явище, факт, процес, дійсність, що спонукає її шукати новий спосіб, пояснення або спосіб дії.

Критерії результативності застосування в навчальному процесі дослідницької технології:

-       наявність позитивного мотиву до дослідницької діяльності;

-       наявність позитивного емоційно-вольового стану;

-       переживання студентом суб’єктивного відкриття;

-       ставлення до отриманого знання як до особистісної цінності;

-       оволодіння узагальненим способом рішення проблемних ситуацій (аналізом фактів, висуненням гіпотез, їх доведенням, отриманням результату діяльності).

Комунікативна (дискусійна) технологія навчання характеризується наявністю дискусій, коли студент активно вступає в діалог, висловлює, аргументує власну точку зору з питань, що вивчаються. Технологія будується на принципі активізації пізнавальної діяльності студента, що включається до пошуку з метою розв’язання проблемно-пізнавальних задач, самостійно створює творчий продукт. При цьому доцільно обирати теми занять, у змісті яких закладено протиріччя, що дає можливість побачити з різних позицій явище (процес, закономірність), що вивчається [18].

Критерії результативності застосування в навчальному процесі дослідницької технології за М.Г. Чобітько:

-       позитивний мотив дискусії;

-       позитивні зміни вемоційно-вольовій сфері;

-       оволодіння комунікаційними уміннями (аргументовано висловлювати власну точку зору, вести діалог, зрозумінням ставитись до альтернативного погляду).

Технологія імітаційного моделювання (ігрова, неігрова) базується на моделюванні професійних утруднень і пошуку шляхів їхрозв’язання. Сучасні науковці, зокрема М.Г. Чобітько, в імітаційному моделюванні професійної діяльності педагога виокремили дві групи форм контекстного навчання:

) ігрові (розігрування ролей, ділова гра, ігрове проектування та ін.);

) неігрові (аналіз конкретних і класичних педагогічних ситуацій, метод «інциденту», дія за інструкцією та ін.) [18].

Основні особливості технології імітаційного моделювання:

-       можливість максимального наближення процесу навчання до реальної професійної діяльності;

-       створення умов для глибокого і повного засвоєння навчального матеріалу на основі системного використання знань у процесі одночасного вирішення навчальних ізмодельованих професійних проблем;

-       реалізація різних рівнів інтелектуальної активності студентів (репродуктивного, евристичного, креативного);

-       створення умов для інтенсифікації творчої діяльності студентів в умовах організації групової та комплексної взаємодії;

-       створення умов для реалізації системи суб’єкт-суб’єктних відносин за різними напрямами взаємодії;

-       надання можливості студенту виявити творчі та професійні здібності, усвідомити свої потенційні можливості;

-       формування інтересу та емоційно-ціннісного ставлення студента до навчальної й майбутньої професійної діяльності.

Психологічна (самовизначальна) технологія навчання, в центрі якої самовизначення особистості у виконанні тієї чи іншої освітньої діяльності, ґрунтується на використанні мотивів самовдосконалення особи і представляє вищий рівень розвивального навчання. Система саморозвиваючого навчання включає три взаємопов’язані, взаємозалежні підсистеми: теорію - освоєння теоретичних основ самовдосконалення; практику - формування досвіду щодо діяльності із самовдосконалення, використання психокорекційної та тренінгової діяльності; методику - реалізацію форм і методів саморозвивального навчання у викладанні основ наук.

-       урахування інтересів учнів;

-       учіння через навчання думати й діяти;

-       пізнання й знання - наслідки переборення труднощів; вільна творча робота й співпраця [11].

Рефлексивна технологія навчання полягає в осмисленні особистістю власної діяльності, способу отримання результату, труднощів та шляхів їх усунення, що дає змогу майбутньому педагогу посилити здатність до адекватної самооцінки, аналізу, експертизи істворення нового творчого продукту. На основі рефлексивної технології розвиваються здібності до рефлексії здійсненої діяльності йосмислення себе в цій діяльності (власних емоцій, почуттів, утруднень, сумнівів, удач і т.д.)

Рефлексивна діяльність (за А. Хуторським) включає в себе такі етапи:

-       припинення предметної (дорефлексивної) діяльності;

-       встановлення послідовності виконання дій;

-       аналіз послідовності дій з точки зору їх ефективності, продуктивності, відповідності поставленим задачам тощо;

-       виявлення і формулювання результатів рефлексії;

-       перевірка гіпотез у подальшій діяльності [18].

Якщо особливості названих технологій поєднати, то отримаємо інтегративну технологію, яскравим представником якої є особистісно-орієнтовані технології. Очевидно, що такі технології дають широкі можливості кожному студенту виявити власні здібності, спробувати себе в різних сферах діяльності, самореалізуватися, адже в його основі лежить розвиток пізнавальних навичок, вміння самостійно конструювати свої знання й орієнтуватися в інформаційному просторі.

На сучасному етапі розвитку професійно-технічної освіти науковці роблять спроби побудувати іншу особистісно-орієнтовану систему навчання. Вона спирається на такі вихідні положення:

-       пріоритет індивідуальності, самоцінності, самобутності дитини як активного носія суб’єктного досвіду, що склався задовго до впливу спеціально організованого навчання в школі;

-       при конструюванні та реалізації освітнього процесу потрібна особлива робота вчителя для виявлення суб’єктивного досвіду учня;

-       взаємодія двох видів досвіду учня повинна відбуватись не по лінії витіснення індивідуального, наповнення його суспільним досвідом, а шляхом їх постійного узгодження, використання всього того, що накопичене учнем у його власній життєдіяльності;

-       розвиток учня як особистості (його соціалізація) відбувається не тільки шляхом оволодівання ним нормативною діяльністю, а й через постійне збагачення. Перетворення суб’єктивного досвіду як важливого джерела власного розвитку [17; 4; 15].

Розглядаючи застосування особистісно-орієнтованої технології в навчально-виробничому процесі відомі дидакти М.В. Данилов, Б.О. Єсипов та інші розглядали навчання як процес, що має дві сторони: викладання й учіння, а основним фактором оптимізації феномену особистісно-орієнтованої освіти є прогресивний розвиток суспільства, досягнення соціальної та інтелектуальної зрілості [4].

Переважна більшість сучасних педагогів-дослідників об’єктивною передумовою розвитку цього напряму в освіті вважає зміну функціонування освітньої галузі. Так розгляд науково-теоретичних основ реалізації особистісно-орієнтованого підходу в навчанні дає змогу сформулювати ряд важливих позицій, що впливають на впровадження особистісно-орієнтованого підходу в практику роботи ПТНЗ:

. Особистісно-орієнтоване навчання має забезпечити розвиток і саморозвиток особистості учня як суб’єкта пізнання і предметної діяльності, ґрунтуючись на виявлених його індивідуальних особливостей.

. Освітній процес особистісно орієнтованого навчання дає кожному учневі можливість реалізувати себе в пізнанні, навчальній діяльності, поведінці.

3. Зміст освіти, його структура і засоби добираються і конструюються таким чином, щоб учень мав можливість вибору предметного матеріалу (за об’ємом і формою).

. Критеріальна база особистісно орієнтованого навчання враховуєне тільки рівень досягнутих знань, умінь і навичок, але й сформованість певного рівня інтелекту (його властивостей, якостей, прояву).

. Освіченість як сукупність знань, умінь, індивідуальних здібностей є важливим засобом розвитку духовних й інтелектуальних сил учня, що є основною метою сучасної освіти.

. Освіченість і навченість не тотожні за своєю природою і результатами. Навченість через оволодіння змістом освіти забезпечує соціальну і професійну адаптацію у суспільстві. Освіченість формує індивідуальне сприйняття світу, можливість його творчого перетворення, широкого використання суб’єктивного досвіду в інтерпретації та в оцінюванні фактів, явищ, подій довкілля на підставі особистісно значущих цінностей і внутрішніх установок.

. Традиційне навчання вже не може бути провідним у цілісному освітньому процесі. Значущими стають ті складові навчального процесу,які розвивають індивідуальність учня, створюють усі необхідні умови для його саморозвитку, самовираження, самовдосконалення.

. Особистісно-орієнтоване навчання будується на принципі варіативності, тобто вибору змісту, методів і форм навчального процесу, який здійснюватиметься вчителем-предметником з урахуванням особливостей і рівня розвитку кожної дитини, її потреби у педагогічній підтримці [4].

Таким чином, кожне навчання відповідно до своєї сутності є реалізацією умов для розвитку особистості, тобто воно має бути розвивальним, особистісно-орієнтованим.

Для реалізації особистісно-орієнтованих технологій в практиці педагогу необхідно сприяти зацікавленості кожного учня в роботі класу за допомогою чітко, зрозуміло та доступно сформульованої мотиваційної установки.

Отже, особистісно-орієнтоване навчання - це загальнодидактичний принцип індивідуального підходу до учнів. Це можна пояснити за допомогою такого факту. Відомий російський психолог Л.С. Виготський своє теорією доводить, що розум будь-якої людини має дві зони розвитку:

Перша зона А - це зона актуального розвитку. У цю зону потрапляють завдання, які людина може виконати сама без допомоги вчителя.

Друга зона В - це зона найближчого розвитку. Сюди потрапляють завдання, які дитина сама виконати не може, але може з ними впоратися з допомогою вчителя. Зона найближчого розвитку, - це зона «наступного дня». Те, що сьогодні є зона найближчого розвитку, завтра у процесі навчання повинно стати зоною актуального розвитку. Учитель не повинен давати готову інформацію, адже таке навчання може загальмувати мислення дитини. А за допомогою вміло підібраних запитань педагог підводить учня до правильної відповіді, розв’язку.

Якщо навіть теоретично припустити, що два учні навчались в одному і тому ж ПТНЗ, в одних і тих самих учителів, рівень їхнього розвитку все одно буде різним. Тому зрозуміло, до таких дітей треба підходити індивідуально, тобто ставити перед ними різні завдання. Якщо для цілого класу поставити одне завдання, то для одних учнів воно потрапить у зону актуального розвитку, для інших - у зону найближчого розвитку.

Отже, одне завдання для всієї групи ставити не можна, а тому вимоги щодо особистісно-орієнтованого навчання є науково обґрунтованими.

Засобами реалізації особистісно-орієнтованої технології навчання є використання різноманітних форм та методів організації навчальної діяльності, орієнтованих на конкретного учня. Стимулювання учнів до висловлювання, використання різних способів розв’язання ситуативних завдань дозволить учневі усунути страх помилитися чи дати неправильну відповідь. Окрім того, доцільним є створення на уроці таких педагогічних ситуацій, які дають можливість кожному учневі проявити ініціативу, самостійність, підтримувати прагнення учня знаходити власний спосіб роботи, аналізувати та оцінювати роботу інших.

Використання навчального матеріалу різного змісту, виду та форми, різноманітних видів пізнавальної діяльності, а також мотиваційний, змістовно-операційний та вольовий компоненти сприяють активізації пізнавальної самостійності учнів. Надання учневі свободи вибору засобів виконання навчального завдання та створення умов для творчості в самостійній та колективній діяльності дозволяє зняти емоційне напруження, побоювання помилки. Навчальне середовище особистісно-орієнтованої технології повинно передбачати використання нетрадиційних форм групових та індивідуальних занять з метою активізації діяльності, особливу підготовку вчителя до систематичного здійснення такої роботи на уроці, індивідуальному занятті.

Організація занять у малих групах має бути основана на діалогу, імітаційно-рольових іграх, тренінгах, навчальному спілкуванні, мозковому штурмі, круглих столах, інсценуванні драматичних уривків, дискусій, творчих індивідуальних проектів й навчально-ознайомчій практиці, а постійний аналіз та оцінка з боку викладача індивідуальних способів навчальної роботи надасть учневі можливість розповісти, як він організував свою роботу, яким методом користувався, що сподобалося, вдалося тощо.

При цьому учні отримують краще осмислюють мету та результати своєї праці, усвідомлюючи, що вони є не об’єктом, а суб’єктом навчальної діяльності. Педагог же, у свою чергу, стає доброзичливим помічником, який зацікавлений у долі кожного учня. Отже відбувається переорієнтація учнів від навчання («нехай мене навчать») до учіння («прагну все знати»).

Під час організації особистісно-орієнтованого уроку професійна позиція педагога полягає втому, щоб знати і з повагою ставитися до будь-якого висловлювання учня за темою. В цих умовах учні прагнутимуть висловлювати свої думки, пропонувати свої варіанти, не боятимуться помислити.

Одним із ефективних засобів реалізації особистісно-орієнтованого навчання є індивідуальний та диференційований підхід до учнів у навчально-виробничому процесі.

Так, індивідуалізація навчання сприяє усвідомленню учнем своїх сильних і слабких можливостей навчання, підтримці і розвитку самобутності з метою самостійного вибору власних смислів навчання. Індивідуалізація сприяє розвитку самосвідомості, самостійності й відповідальності.

Педагогічна підтримка полягає у спільному з учнем визначенні його інтересів, цілей, можливостей і шляхів подолання перешкод (проблем), які заважають йому досягати позитивних результатів у навчанні. Підґрунтям педагогічної підтримки є взаємини рівноправності, рівноцінності, поваги й довіри між учителем і учнем.

Індивідуалізація передбачає:

) індивідуально орієнтовану допомогу учням в усвідомленні власних потреб, інтересів, цілей навчання;

) створення умов для вільної реалізації завданих природою здібностей і можливостей;

3) підтримку школяра у творчому самовтіленні;

4) підтримку учня у рефлексії.

Для того, щоб будь-яка людина, залучена до певної діяльності виступала в ній як суб'єкт, перш за все, вона має усвідомлювати особистісно значиму мету цієї діяльності. З цього виходить, що якщо ми хочемо включити особистість в освітній процес, вона повинна бачити вньому певну значимість. Звідси висновок: робота вчителя без мотивації і особистісних підстав учнів, рівнозначна роботі в порожній аудиторії.

Як стверджує науковець М.М. Фіцула, особистісно орієнтоване навчання забезпечує перетворення учня з пасивного спостерігача, який засвоює знання та досвід, на активного співрозмовника та співробітника, суб'єкта навчально-виховної діяльності, продуктивної праці [17].

Таким чином, сутністю особистісно-орієнтованої технології навчання є організація процесу навчання, в основі якого лежить визнання індивідуальності, самобутності, самоцінності кожної людини, що вимагає забезпечення розвитку і саморозвитку особистості, виходячи із виявлення індивідуального, неповторного, суб’єктивного досвіду, здібностей, інтересів, ціннісних орієнтацій, можливостей реалізувати себе в пізнанні, навчальній діяльності, поведінці.

Засобами реалізації особистісно-орієнтованої технології навчання є:

-       використання різноманітних форм та методів організації навчальної діяльності, орієнтованих на конкретного учня;

-       стимулювання учнів до висловлювання, використання різних способів розв’язання ситуативних завдань без страху помилитися чи дати неправильну відповідь;

-       створення на уроці таких педагогічних ситуацій, які дають можливість кожному учневі проявити ініціативу, самостійність, підтримувати прагнення учня знаходити власний спосіб роботи, аналізувати та оцінювати роботу інших;

-       використання різноманітних видів пізнавальної діяльності, а також мотиваційний, змістовно-операційний та вольовий компоненти пізнавальної самостійності учнів;

-       створення атмосфери зацікавленості кожного учня в результатах роботи всього класу;

-       використання протягом уроку дидактичного матеріалу, який дозволяє учневі обрати найбільш значущі для нього вид та форму змісту навчального матеріалу;

-       оцінка досягнень учня протягом усього процесу його діяльності, а не тільки за остаточним результатом;

-       заохочення прагнень учня знаходити свій спосіб роботи, аналізувати протягом уроку роботи інших учнів, вибирати та освоювати найбільш раціональні з них тощо.

особистісний навчальний виробничий урок

1.3 Педагогічні умови успішного використання особистісно-орієнтованої технології навчання у навчально-виробничому процесі ПТНЗ

Освітній процес будується на навчальному діалозі учня й педагога, який направлений на спільне конструювання програмної діяльності. При цьому обов’язково враховуються індивідуальна вибірковість учня до змісту, вигляду та форми навчального матеріалу, його мотивація, прагнення використовувати отримані знання самостійно, за власною ініціативою, в ситуаціях, не заданих навчанням.

Організація навчально-виробничого процесу з використанням особистісно-орієнтованої технології ґрунтується на певних принципах. Основний принцип особистісно-орієнтованого навчання - визнання, усвідомлення індивідуальності учня, його самоцінності, неповторності як людини, його розвитку не як колективного суб'єкта, але, насамперед, як індивіда з неповторним суб'єктним досвідом, сукупністю психічних, культурологічних рис. Особистісно-орієнтоване навчання повинно забезпечити розвиток та саморозвиток особистості, виходячи з виявлення її індивідуальних особливостей як суб'єкта пізнання та предметної діяльності. Наступний принцип - принцип індивідуалізації навчання, яка передбачає індивідуально орієнтовану допомогу учням в усвідомленні власних потреб, інтересів, цілей навчання, створення умов для вільної реалізації завданих природою здібностей і можливостей, підтримку школяра у творчому самовтіленні, підтримку учня у рефлексії тощо.

Важливий принцип диференціації, може бути двох видів: предметна диференціація (розподіл учнів на різнорівні групи, враховуючи принцип природовідповідності на заняттях) та духовна диференціація з урахуванням особистісних відмінностей, пов'язаних із традиціями сім'ї, моральності. Принцип максимального наближення змісту навчального матеріалу до реалій життя сприяє розумінню учнями важливості знань, необхідності постійного їх оновлення. Принцип варіативності - базовий, будує навчання на широкій різноманітності змісту та форм навчального процесу, вибір якого здійснює педагог, враховуючи мету розвитку кожної окремої дитини.

Принцип проектування навчального предмету має структуру: ідея - навчальний процесс - своєрідна проекція науки. Реалізація принципу постійної самооцінки учнями власної навчальної діяльності дає змогу учню не тільки більш усвідомлено ставитись до учіння, а й спостерігати динаміку особистого просування в засвоєнні навчального матеріалу, своєчасно корегувати свою пізнавальну діяльність.

Принцип гуманізації змісту знань передбачає таку систему суб'єкт-суб'єктних діалогових взаємовідносин у навчально-виховному закладі, які створюють найсприятливіші умови для розвитку кожним суб'єктом педагогічного процесу своїх духовно-інтелектуальних і творчо-діяльнісних здібностей, неповторних національних, особистісних рис і засвоєння необхідної кількості знань, умінь ї навичок, щоб стати добрим фахівцем.

Принцип системності знань втілює в собі певну низку вимог до побудови змісту навчання, до організації процесу навчання, до учасників навчально-виховного процесу - учнів і учителя. В основі цих вимог лежить поняття системи, зокрема, її функціонально-морфологічної будови.

Принцип інтегративності знань - орієнтація навчання на сьогоденні вимоги суспільного розвитку, формування цілісної системи знань, єдиної картини світу, наукового світогляду, поєднання інтегративного й диференційованого підходів до навчання, безперервність освіти та її вихід на рівень професійної освіти [8].

Принцип науковості навчання - відповідність змісту освіти рівню сучасної науки, формування в учнів уявлень про загальні методи наукового пізнання, ілюстрація найважливіших закономірностей процесу навчання.

У принципі забезпечення пізнання та психічного розвитку об´єктивно виявляються і реалізуються детермінація поведінки, зв´язок психіки та діяльності. За цим принципом кожному рівню детермінації притаманний свій тип розвитку. На рівні організму суб´єкт розвивається в процесі визрівання і формування психофізіологічних підструктур, на рівні індивіду - у процесі діяльності присвоєння, а на рівні особистості - у процесі перетворювальної діяльності [11].

У зв’язку з вищеназваними принципами можна побудувати модель особистісно зорієнтованого навчання, де учень - основний суб'єкт процесу навчання. Метою такого навчання є розвиток індивідуальних здібностей учня. Виникає необхідність створення умов, що забезпечують реалізацію поставленої мети шляхом виявлення та структурування суб'єктивного досвіду учня, його спрямованого розвитку, формування індивідуальності дитини, зміна сталих типових у нашій культурі уявлень про норми психічного розвитку (порівняння не по горизонталі (з іншими), а по вертикалі (із собою), а також розробка спеціальних форм взаємодії учасників навчального процесу: учень - учитель - батьки. Зміст освіти має включати не тільки наукові знання, але й засоби та методи їх засвоєння, пізнання.

На думку Л.Ю. Табаренко, існує безліч основних вимог до розробки дидактичного забезпечення особистісно-орієнтованого процесу. Насамперед - навчальний матеріал повинен виявляти зміст суб'єктивного досвіду учня, враховувати досвід його попереднього навчання. Виклад знань педагогом мусить бути спрямований не тільки на розширення їх обсягу, структурування, інтегрування, узагальнення предметного матеріалу, але й на перетворення особистого досвіду кожного учня, потрібно постійне узгодження досвіду учня з науковим змістом знань, що задаються. Активне стимулювання до самоцінної освітньої діяльності має забезпечувати учневі можливість самоосвіти, саморозвитку, самовираження в ході оволодіння знаннями. Навчальний матеріал повинен бути організований таким чином, щоб учень мав можливість вибору при виконанні завдань, вирішенні задач, необхідна стимуляція учнів до самостійного вибору й використання найбільш значущих для них способів опрацювання навчального матеріалу, забезпечення контролюі оцінки не тільки результату, але й, головним чином, процесу навчання, тобто тих трансформацій, що здійснює учень, засвоюючи новий матеріал [15].

-       наявність плану проведення уроку залежно від підготовки класу;

-       використання проблемних творчих завдань;

-       стимулювання учнів до вибору та самостійного використання різних способів виконання завдань;

-       застосування завдань, які дозволяють учневі самому обирати тип, вид та форму матеріалу, який він вивчатиме (мовну, графічну, умовно-символічну);

-       створення позитивного емоційного настрою на роботу всіх учнів протягом уроку; обговорення з учнями наприкінці уроку не тільки нового, про що дізналися, чим оволоділи, а й того, що сподобалося (не сподобалося) та чому; що бажали б виконати ще раз, а що зробили б по-іншому;

-       оцінка (заохочення) під час опитування не тільки правильної відповіді учня, а й аналіз міркування учня, використаного способу, чому і в чому помилився;

-       глибока аргументація поточної оцінки навчальних досягнень, наприкінці уроку за рядом параметрів: правильність, самостійність, оригінальність;

-       завдання додому вимагає від учителя не тільки визначення його теми та обсягу, а й докладного пояснення, як учневі раціонально організувати навчальну роботу, виконуючи домашнє завдання [16].

В навчально-виробничому процесі ПТНЗ і вчитель, і учень постійно займають певні позиції. Під час впровадження особистісно-орієнтованої технології в навчально-виробничий процес позиція вчителя передбачає:

-       ініціювання суб’єктного досвіду навчання;

-       розвиток індивідуальності кожної дитини;

-       визнання індивідуальності, самобутності, самоцінності кожної людини.

Позиція учня полягає у:

-       вільному виборі елементів навчально-виховного процесу;

-       самопізнанні, самовизначенні, самореалізації.

І все-ж, з чого повинен виходити вчитель, щоб успішно навчати та добиватися високого рівня розвитку здібностей учнів? Безумовно, перш за все, необхідно вивчати індивідуальні особливості і можливості кожної дитини, знати учня з біологічного та психологічного погляду, глибоко вивчати його в процесі розвитку. Це вивчення має бути динамічним. Для викладача важливо знати не тільки те, як навчається дитина, але й те, як відбувається розвиток її психічних процесів, що сприяє і що заважає цьому розвитку, якими зусиллями він супроводжується і, відповідно, чи викликає процес формування свідомості. Педагогу не можна обмежуватися вивченням учнів тільки з одного боку шляхом констатування зовнішніх фактів. Слід вивчати учня ще й з погляду прояву внутрішніх його особливостей і можливостей, оскільки кожна дитина є неповторною індивідуальністю з притаманними тільки їй особливими ознаками. Разом з тим суть поняття індивідуальності з погляду І.І. Різвицького характеризується як неповторністюкожної людини, так і тим, що кожна людина - це окремий цілісний світ, відносно самостійна форма буття, у рамках якого отримує можливість вільно і всебічно виявляти свої здібності і дарування, активно самостверджуватися.

Вчитель чітко й переконливо інформує учнів відносно того, що й навіщо вони робитимуть на даному уроці. Важливо пояснити учням значення матеріалу, що вивчається, для практичної діяльності, для пізнання інших наук, для побудови цілісної системи знань із даного предмета, які будуть потрібні під час заліку.

Завдання вчителя - допомагати розвитку учня. Здійснюючи це завдання, учитель, спираючись у своїх педагогічних діях на закони розвитку, підтримує їх, співпрацює з ними, а не творитьподібних на себе. Він повинен не стільки вчити учня, скільки направляти. Так підчас уроку-корекції знань і умінь, учні виконують самостійну роботу. Тут відбувається самостійне подолання труднощів і виправлення помилок, що є рушійною силою розвитку. Тому допомога і підтримка вчителя надається лише тоді, коли це насправді потрібно. Слід відзначити, що тут допомога містить індивідуальний характер. Присутність учителя мають відчути ті учні, які потребують допомоги, мають певні труднощі звибором шляху до розв'язання завдань та зосередження над ним. Вчитель є «невидимим» для тих, хто самостійно працює і успішно розв’язує завдання. У свідомості учня це має такий вигляд. «Все, що я пізнаю, я знаю, для чого мені потрібно і де я можу ці знання застосовувати». Для педагога - це прагнення знайти розумний баланс між академічними і прагматичними знаннями, уміннями та навичками.

Поміж тим, у особистісно-орієнтованого навчання є свої слабкі сторони. Це по - перше, переоцінка інтересів студента, що визначає зміст і методи навчання. Такий підхід може призвести до отримання не системних, а уривкових знань. По друге, навчання, засноване на принципі суб’єктності, в роботі по формуванню особистості в якійсь мірі суперечить колективній пізнавальній діяльності тих же студентів. Адже особистість живе не лише в родині, а і взаємодіє з одногрупниками, відчуває їх вплив, який впливає на внутрішній світ особистості. Отже цей вплив не можна не враховувати і в системі особистісно-орієнтованого навчання. А тому цей тип навчання необхідно обов’язково поєднувати з іншими, в тому числі традиційними методами - методами, що мають евристичний характер.

Здійснення особистісно-орієнтованого підходу неможливе без вивчення особистості учня. Кожен учень характеризується декількома параметрами:

1.      Перш за все бажано звернути увагу на середній бал атестата учня при вступі. Це є ніби відправною точкою. Цей показник є особливо важливим для тих вчителів, які починають свою роботу з групою з 1 курсу.

2.      Ефективність будь-якого навчального процесу залежить від ефективності контакту учень-учитель. Отже, важливим моментом є визначення контактності кожного учня і оцінка його здатності залагоджувати конфлікти.

Таким чином, оцінивши кожного учня в групі вчитель має можливість врахувати особливості індивідуального розвитку учнів в процесі проектування і застосування технологій особистісно-орієнтованого навчання.

Невід’ємним елементом особистісно-орієнтованих технологій у сучасних ПТНЗ є сучасні засоби навчання, до яких в першу чергу відносяться мультимедійні технології, активне використання комп’ютерної техніки, електронних посібників і підручників, віртуальний простір.

Навчальне проектування орієнтоване перш за все на самостійну діяльність учнів - індивідуальну, парну або групову, яку учні виконують протягом визначеного відрізка часу.

Технологія проектування передбачає розв’язку учнем або групою учнів якої-небудь проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з другого - інтегрування знань, умінь, навичок [9].

Таким чином, особистісно орієнтована технологія навчання має відповідати таким вимогам:

-       забезпечення виявлення навчальним матеріалом змісту суб'єктивного досвіду учня, в тому числі й досвіду попереднього навчання;

-       спрямованість викладених у підручнику (вчителем) знань не тільки на розширення їх обсягу, структурування, інтегрування, узагальнення предметного змісту, а й на постійне перетворення набутого суб'єктивного досвіду кожного учня;

-       постійне узгодження у процесі навчання суб'єктивного досвіду учнів з науковим змістом отриманих знань;

-       активне стимулювання учнів до самооцінної освітньої діяльності, зміст і форми якої повинні забезпечувати їм можливість самоосвіти, саморозвитку, самовираження під час оволодіння знаннями;

-       конструювання та організація навчального матеріалу з орієнтацією на те, щоб учні мали змогу обирати його зміст, вид та форму виконання завдань тощо;

-       виявлення та оцінка способів навчальної роботи, якими користується учень самостійно, стійко, продуктивно;

-       забезпечення контролю й оцінювання не тільки результату, але передусім процесу учіння;

-       забезпечення у процесі навчальної діяльності учня рефлексії, оцінювання учіння як суб'єктивної діяльності.

Отже ми визначили та обґрунтували педагогічні умови успішного використання особистісно-орієнтованої технології навчання у навчально-виробничому процесі ПТНЗ, а саме:

-       «окультурювання» суб’єктивного досвіду учня. У цих умовах змінюється режисура уроку. Учні не просто слухають розповіді вчителя, а постійно співпрацюють з ним у режимі діалогу, висловлюють свої думки, діляться своїм розумінням змісту, обговорюють те, що пропонують однокласники, за допомогою вчителя ведуть відбір змісту, закріпленого науковим знанням;

-       навчальний матеріал і характер його подання має забезпечувати виявлення життєвого досвіду учня, ураховуючи попереднє навчання;

-       викладення матеріалу учителем має бути скеровано не тільки на розширення його обсягу, структурування, інтегрування, узагальнення предметного змісту, й на перетворення суб'єктного досвіду кожного учня;

-       навчальний матеріал має бути організовано так, щоб учень мав можливість самостійного вибору способів опрацьовування навчального матеріалу, засобів виконання завдань, рішення задач;

-       активнее стимулювання учня до набуття знань має забезпечувати можливість самоосвіти, саморозвитку, самовираження в сучасному та майбутньому тощо.

Висновки до першого розділу

Все помітніше усвідомлюється гостра потреба у створенні та реалізації особистісного підходу до учнів, зокрема учнів ПТНЗ, як одного з принципів організації навчально-виховної роботи. Вирішенням цієї проблеми виступає впровадження особистісно-орієнтованої системи в навчально-виробничй процес.

Сутністю особистісно-орієнтованої технології навчання є організація процесу навчання, в основі якого лежить визнання індивідуальності, самобутності. Самоцінності кожної людини, що вимагає забезпечення розвитку і саморозвитку особистості, виходячи із виявлення індивідуального, неповторного, суб’єктивного досвіду, здібностей, інтересів, ціннісних орієнтацій, можливостей реалізувати себе в пізнанні, навчальній діяльності, поведінці.

Дослідивши стан проблеми використання особистісно-орієнтованої технології у навчально-виробничому процесі ПТНЗ ми дійшли висновку, що основний задум особистісно-орієнтованого уроку в тому, щоб розкрити зміст індивідуального досвіду учнів, порівняти його з набутим. Особистісно-орієнтована технологія використовується в навчально-виробничому процесі ПНТЗ не в повній мірі, частково, адже це потребує великих затрат часу. Елементами, які використовуються в навчально-виробничому процесі найчастіше є диференціація та індивідуалізація навчання, використання пріоритету індивідуальності, самобутності дитини як активного носія суб’єктивного досвіду тощо.

Засобами реалізації особистісно-орієнтованої технології навчання є:

-       використання різноманітних форм та методів організації навчальної діяльності, орієнтованих на конкретного учня;

-       стимулювання учнів до висловлювання, використання різних способів розв’язання ситуативних завдань без страху помилитися чи дати неправильну відповідь;

-       створення на уроці таких педагогічних ситуацій, які дають можливість кожному учневі проявити ініціативу, самостійність, підтримувати прагнення учня знаходити власний спосіб роботи, аналізувати та оцінювати роботу інших;

-       використання різноманітних видів пізнавальної діяльності, а також мотиваційний, змістовно-операційний та вольовий компоненти пізнавальної самостійності учнів;

-       створення атмосфери зацікавленості кожного учня в результатах роботи всього класу;

-       використання протягом уроку дидактичного матеріалу, який дозволяє учневі обрати найбільш значущі для нього вид та форму змісту навчального матеріалу;

-       оцінка досягнень учня протягом усього процесу його діяльності, а не тільки за остаточним результатом;

-       заохочення прагнень учня знаходити свій спосіб роботи, аналізувати протягом уроку роботи інших учнів, вибирати та освоювати найбільш раціональні з них тощо.

Отже, ми визначили та обґрунтували педагогічні умови успішного використання особистісно-орієнтованої технології навчання у навчально-виробничому процесі ПТНЗ, а саме:

-       «окультурювання» суб’єктивного досвіду учня. У цих умовах змінюється режисура уроку. Учні не просто слухають розповіді вчителя, а постійно співпрацюють з ним у режимі діалогу, висловлюють свої думки, діляться своїм розумінням змісту, обговорюють те, що пропонують однокласники, за допомогою вчителя ведуть відбір змісту, закріпленого науковим знанням;

-       навчальний матеріал і характер його подання має забезпечувати виявлення життєвого досвіду учня, ураховуючи попереднє навчання;

-       викладення матеріалу учителем має бути скеровано не тільки на розширення його обсягу, структурування, інтегрування, узагальнення предметного змісту, й на перетворення суб'єктного досвіду кожного учня;

-       навчальний матеріал має бути організовано так, щоб учень мав можливість самостійного вибору способів опрацьовування навчального матеріалу, засобів виконання завдань, рішення задач;

-       активне стимулювання учня до набуття знань має забезпечувати можливість самоосвіти, саморозвитку, самовираження в сучасному та майбутньому тощо.

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНО ТЕХНОЛОГІЇ У НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧОМУ ПРОЦЕСІ ПТНЗ (НА МАТЕРІЛІ ПІДГОТОВКИ ОПЕРАТОРІВ КОМП’ЮТЕРНОГО НАБОРУ)

2.1 Методичні рекомендації щодо використання особистісно-орієнтованої технології навчання у процесі підготовки операторів комп’ютерного набору

В умовах реалізації інноваційних перетворень в освіті особливо значущою є проблема формування готовності вчителів до усвідомленого вибору, адаптації та впровадження інновацій у навчально-виробничий процес. Як показує практика, здійснення інноваційної освітньої діяльності на рівні навчального закладу для педагогів не виступає усвідомленою необхідністю реалізації стратегічних державних завдань реформування змісту освіти, оскільки вони не сприймають інновації як засіб вирішення конкретних проблем у професійній роботі, застосовують їх обмежено. Така ситуація обумовлена недостатньою розробленістю технологічного підходу щодо підготовки вчителів до застосування нововведень. Вирішенню цієї проблеми і присвячені запропоновані рекомендації.

Зупинимось на основних етапах технології особистісно-орієнтованого уроку.

. Етап орієнтації.

Будь-яка діяльність, у тому числі і освітня, це своєрідний рух певним «шляхом». І для того, щоб цей рух був успішним, крім мети учневі треба знати також «етапи шляху», - коли протягом якого часу вивчатиметься тема, коли контрольна, консультація, залік чи інша формароботи. Окрім усного повідомлення етапів вивчення теми, кількості відведених годин, днів-консультацій, рекомендуємо практикувати на початку теми роздачу індивідуальних карток, де передбачені завдання, задачі, які учень повинен вміти розв'язувати в результаті вивчення теми, дати проведення залікових робіт, контрольних робіт. Це дає можливість дитині вдома працювати індивідуально над завданнями, готуватись самостійно до контрольної чи залікової роботи,вибирати і розв'язувати із запропонованого переліку ті завдання, які вже вивчено на даний час науроках, тобто планувати свою діяльність під час вивчення теми. З об'єкта навчання дитинаперетворюється на суб'єкта цілеспрямованої діяльності.

. Етап покладання мети.

Тему заняття, його мету, план рекомендуємо доводити до відома учнів одразу ж після сигнального дзвінка словесно і наочно. Вчитель чітко й переконливо інформує учнів відносно того, що й навіщо вони робитимуть на даному уроці. В цьому вступному інструктажі його пізнавальна привабливість - матеріал пов'язаний з певною цікавою значною проблемою, визначено проблемні запитання.

Важливо пояснити учням значення матеріалу, що вивчається, для практичної діяльності, для пізнання інших наук, для побудови цілісної системи знань із даного предмета, які будуть потрібні під час заліку.

3. Етап організації виконання плану діяльності. Ключову роль в особистісно-орієнтованій діяльності відіграє надання учневі можливості вибору для нього як суб'єкта діяльності певних способів просування до визначеної мети, тих, яким він надає найбільшої переваги. Це може бути варіант відповіді домашнього завдання, або вибір варіанта підготовки конспекту, чи розв’язання завдань на закріплення - що завгодно, що, не порушуючи ходу пізнання, дозволяє учневі усвідомлювати процес суб'єктивного вибору. Наприклад, одна справа викликати трьох учнів і запропонувати їм відповідне завдання і, зовсім інша, - назвати імена учнів і запропонувати їм самим вибрати варіант роботи.

. Етап контрольно-оцінювальний. Залучення учнів до контролю за ходом навчальної діяльності (парні, групові форми взаємоконтролю, самоконтроль). Участь учнів у виправленні зроблених помилок, неточностей, осмислюванні їх причин (взаємо- і самоаналіз). Надання учням можливості самостійно або за допомогою викладача, інших учнів порівнювати оптимальний результат із критеріями еталона (мети). Використання механізмів «цінування» (позитивного ставлення до успіху школяра) та «оцінювання» (виставлення оцінок, поурочного бала, рейтингових оцінок) не тільки кінцевого результату, а й процесу навчання.

. Заключний етап - усвідомлення ситуації досягнення мети, переживання ситуації успіху, закріплення позитивної мотивації стосовно діяльності - реалізація механізму «цінування». Механізм «цінування» - це вираження педагогом свого позитивного ставлення, задоволення з приводу діяльності учнів і їх результатів. Необхідно відрізняти «цінування» від «оцінювання». Оцінювання передбачає кількісну та якісну (як позитивну так і негативну) оцінку навчальної праці школярів. «Цінування» може бути тільки позитивним, воно передбачає автентичність педагога - відповідність почуттів, які він виявляє, тим почуттям, які реально переживає. Саме «цінування» є основним механізмом культивування системи гуманістичних, соціально-орієнтованих цінностей учнів.

Ось декілька засобів для більшого зацікавлення матеріалом, який вивчається:

2.      Подив - учитель знаходить такий кут зору на навчальний матеріал, за якого навіть повсякденне стає дивовижним.

.        Відстрочена відповідь - на початку заняття вчитель дає проблемне запитання, правильну відповідь на яке учень зможе сформулювати, отримуючи інформацію під час самого заняття.

.        Помилка в поясненні - пояснюючи матеріал, викладач навмисно припускається помилки. При цьому він доводить до відома учнів свій намір.

.        Практичність теорії - вступ до теорії вчитель здійснює через практичне завдання,вирішення якого корисне для учнів.

Використовуючи такі постановки мети, вчитель розвиває пізнавальний інтерес будь-кого зучнів, вони усвідомлюють необхідність вивчення теми, бо вона буде потрібна у майбутній професійній діяльності.

Науковець А. Гін у своїй праці «Прийоми педагогічної техніки» пропонує перевірені на власному досвіді варіанти етапів уроків за технологією особистісно-орієнтованого навчання.

В будь-якій роботі потрібен настрій на певний тип праці, діяльності. Для цього існує процедура «входу» до уроку. Самі процедури можуть бути різноманітними - залежно від віку, особливостей класного колективу. Найкраще, коли вчитель починає урок з «налаштування». Наприклад, знайомство з планом уроку: напівжартівливе повідомлення теми і завдань уроку; музична фраза; інтелектуальна розминка - 2-3 нескладних питання на міркування. Необхідно повідомити місце даного уроку в системі уроків з теми, що вивчають. Коли група слабка, важко налаштовується на діяльність, то починаємо урок завжди (або майже завжди) певним чином. Але якщо група злагоджена, проблем з керуванням немає, то вхід до уроку можна урізноманітнювати. Після знайомства з темою і метою уроку буде добре, якщо учні сформулюють кожен для себе власні завдання на цьому році в усній чи письмовій формі. В такому випадку відповідальність за роботу на уроці бере на себе не лише вчитель, а й його учні.

Що стосується мотивації навчальної діяльності учнів, то коли перед учнем постає проста, зрозуміла і приваблива для нього мета, тоді для досягнення її він у будь-якому випадку виконає і ту навчальну дію, яку планує педагог.

Добре відомо, що ніщо так не привертає увагу й не стимулює роботу, як цікаве. Як варіант - відтягнута відгадка. На початку уроку вчитель задає загадку (цікавий факт), відгадка на яку (ключ до розуміння) буде відкрита на уроці під час роботи над новим матеріалом. Наприклад: «Наступного уроку мова піде про основну функцію оператора комп’ютерного набору. Як ви гадаєте, про яку?». Учні пропонують свої варіанти, тим самим беручи активну участь у навчальному процесі, а також дізнаються нові факти від своїх одногрупників. Посилює увагу, «інтригує» учнів необхідність знайти помилку. Варіантів такої діяльності декілька. Перший: пояснюючи матеріал, учитель навмисне припускається помилок, але учні заздалегідь попереджуються про це. Другий: учитель упевнено доводить невірну думку, гіпотезу. Завдання учнів - знайти контраргументи. Інший варіант - учень отримує текст (або, скажімо, розбір розв’язання задачі) з навмисними помилками. Тексти можуть бути заздалегідь підготовані іншими учнями.

Головним принципом активного й розвиваючого повторення є перехід від репродукції до діяльності по застосуванню й змінюванню отриманого знання.

Однією з форм такого опитування є складання учнем власного опорного конспекту за новим матеріалом.Зрозуміло, цей прийом можна використати тоді у тих випадках, коли учитель сам застосовує подібні конспекти і навчає користуватися ними учнів.

Іншою формою роботи може стати повторення з контролем. Учні складають серію контрольних запитань до вивченого на уроці матеріалу. Потім одні учні ставлять питання, інші - за викликом учителя або учня, який поставив питання - відповідають на них. Поступово учні привчаються до того, щоб система питань повністю охоплювала учбовий матеріал. Як варіант, учні працюють парами, відповідаючи на питання одне одного.

Стимулює творчу активність, дозволяє підвищити зацікавленість кожної дитини використання так званого випереджального завдання, сенс якого в тому, що учні готують свої приклади до нового матеріалу. Можливо також складання своїх задач, висунення ідей по застосуванню вивченого матеріалу тощо, складання загадок, ребусів, кросвордів тощо.

Завдання кожного вчителя під час викладання предмету полягає не лише у навчанні, а й у вихованні учнів та розвитку їх вмінь спілкуватися, відстоювати власну життєву позицію, тобто формуванню активної й успішної особистості. Результати дослідження американського соціолога Ноумена Джеймса з цього питання виявилися однозначними. На успішність учнів найбільш впливає сам колектив, де вони навчаються. Розвиток товаришів, їх успішність та життєві плани мають приоритетне значення. У колективі, який уміло організований, кожен працює на кожного. На долю вчителя припадає «дрібничка» - допомогти групі вдало організуватися на уроках.

Один з видів організації спільної діяльності учнів - робота в групах. Цим забезпечується взаємодія дітей у праці, їх відповідальність один за одного. Види завдань для груп:

-       групи отримують одне й те саме завдання. Залежно від типу завдання результат своєї роботи група може просто здати вчителю, або ж спікер однієї з груп оголошує результати роботи, інші учні його доповнюють або спростовують;

-       групи отримують різне завдання. Тоді групи (або їх спікери) звітують перед класом. Або, змінюючись по черзі, спікери по колу обходять усі групи і працюють з кожною. Найбільш доцільний цей прийом роботи під час уроків, матеріал до яких перевантажений інформацією;

-       групи отримують різні завдання, які працюють на спільний результат.

Організовуючи роботу в групах, можна запропонувати учням наступні прийоми: «спіймати помилку». Учні шукають помилку групою, сперечаються, радяться. Зробивши певний висновок, група вибирає спікера. Спікер передає результат його виконання перед усім класом. Щоб обговорення не затяглося, зразу визначається на нього час. Наприклад, надати учням серію формулювань, серед яких зустрічаються і правильні, і неправильні. Задача групи - знайти неправильні, довести їх помилковість і замінити вірними.

Група складає опорний конспект уроку чи теми на аркуші паперу великого формату. Інший варіант - декілька сильних учнів раніше отримують творче домашнє завдання: скласти опорні конспекти на різні раніше вивчені теми. На одному з уроків ці учні стають тренерами. Група розбивається на підгрупи, із кожною підгрупою працює такий тренер, користуючись власним опорним конспектом. Після виконання завдання у певний час над певною темою тренери змінюють підгрупу й процес повторюється. Важливо: підгрупи повинні отримати від тренера певне завдання. Наприклад, скласти список питань за цим конспектом, або знайти помилку, яка навмисне внесена до конспекту, або щось інше.

Використання прийому мозкового штурму. Найцікавіше питання розв’язання творчих, евристичних задач у групах. Такі задачі прийнято називати «відкритими», вони найкраще розвивають креативність мислення.

Дуже важливий етап уроку, на якому вителі, на жаль, не завжди приділяють достатньої уваги - оцінювання. Оцінюємо ми не лише цифрами. Оцінюємо словами, інтонацією, рухом, мімікою. Головна мета оцінки - стимулювання пізнання. Людині потрібен Успіх. Ступінь успішності багато в чому визначає самопочуття вчителя, ставлення до світу, бажання працювати. Якщо зробити підйом по сходинках пізнання - отримаємо вдячних учнів.

Наступний етап, якому досить часто не вистачає достатньо часу інформування про домашнє завдання. Шкідливий і достатньо поширений педагогічний прийом - покарання домашнім завданням підвищеного обсягу або складності. Психологічне обґрунтування полягає в тому, що деякі дорослі підсвідомо (якщо не свідомо) переконані: шкільна освіта - необхідна, але тяжка і безрадісна праця. Тому багато списів зламано з приводу домашнього завдання на сторінках педагогічної літератури, особливо іноземної. Давати домашні завдання чи ні? Які допустимі обсяги і час, потрібний на виконання домашнього завдання? Як воно впливає на успішність?

А. Гін, автор книги «Прийоми педагогічної техніки», впевнений в тому, що якщо вже задавати, то з найбільшою користю. Він пропонує наступні прийоми:

-       три рівні домашнього завдання, коли вчитель одночасно задає домашнє завдання двох або трьох рівнів. Перший рівень - обв’язковий мінімум. Головна умова для цього завдання: воно повинно бути цілком зрозумілим і під силу будь-якому учневі. Другий рівень завдання - тренувальний. Його виконують учні, які мають бажання добре знати предмет і без зайвих труднощів оволодівають програмою. Третій рівень використовується (або не використовується) в залежності від теми уроку і підготованості класу. Це - творче завдання. Звичайно, воно виконується на добровільних засадах і стимулюється учителем високою оцінкою та схваленням. Діапазон творчих завдань дуже великий. Використання трьохрівневих завдань дозволяє врахувати не лише рівень розумових здібностей, а й природні нахили учнів - чи то літературні уподобання, чи схильність до математики;

-       особливе завдання. Талановиті учні отримують право виконання особливо складного завдання. (Учитель всіляко підкреслює свою повагу до зваження учня скористатися цим правом). Виконується воно у спеціальному зошиті. Складається з тренувальних і творчих задач підвищеної складності;

-       учні виконують творче домашнє завдання - розробляють дидактичний матеріал до теми.

Отже, всі завдання виконані, оцінки виставлені, урок закінчений. Але ще одним важливим елементом є зворотній зв’язок від учнів про нашу роботу на уроці: що сподобалося, а що ні? Що хотілося б повторити і на наступному уроці, хто себе почував впевнено, а кого образили? Таким прийомом рефлексії на уроці може стати завершальна фраза «Сьогодні на уроці мені…», яку можна проговорити, можна й написати для вчителя. Самі учні не були пасивними учасниками уроку - що вони виконали зі своєї мети, яку ставили на початку уроку. Цей прийом дає можливість стати учню не лише об’єктом навчально-виробничого процесу, а його активним суб’єктом.

Усвідомлення та засвоєння учнями знань шляхом використання особистісно-орієнтованих технологій навчання становить значну частину його особистісної освіти й може бути перенесено в будь-яку освітню галузь, є інструментом безперервного пізнання.

Кожен викладач обирає свій власний шлях у викладанні предмету. Але при цьому необхідно пам’ятати про слова В. Сухомлинського «Творчість народжується там, де створюється сплав глибоких і міцних знань з досвідом практичної діяльності, який склався в процесі самостійної роботи» [10, с.78].

Отже, способів та прийомів використання особистісно-орієнтованої технології в навчально-виробничому процесі ПТНЗ існує багато, а саме: прийом «спіймати помилку», складання опорного конспекту уроку чи теми, прийом мозкового штурму, використання трьох рівнів домашнього завдання, особливого завдання, творчого домашнього завдання тощо, але вони потребують тривалої підготовки з боку вчителя. Тому ця технологія застосовується частково, лише окремі елементи.

2.2 Методична розробка плану-конспекту уроку на тему: «Застосування пункту меню «Вставка» при роботі з документами. Використання об’єктів в документі»

Дата 12.12.2012 Група ПН-09

Курс 4

Спеціальність: Оператор комп’ютерного набору

Тема за програмою: Застосування пункту меню «Вставка»

Тема заняття: Застосування пункту меню «Вставка» при роботі з документами. Використання об’єктів в документі

Мета:

освітня: сформувати в учнів практичні вміння щодо використання об’єктів в документі, виконання різних типів вставки об’єктів;

виховна: сприяти вихованню сумлінності, відповідальності, організованості, культури праці учнів, уваги, охайності, дисциплінованості.

розвиваюча: сприяти розвитку логічного мислення, уваги, почуття смаку, ергономічної доцільності виконання роботи.

Тип уроку: урок формування умінь і навичок.

Наочність: презентація на тему «Виконання вставки об’єктів у текстовому редакторі Microsoft Office Word».

Обладнання: мультимедійний проектор, комп’ютери, дошка, інструкційні картки.

Міжпредметні зв’язки: математика, англійська мова.

Час проведення: 6 год. (в ПТНЗ при підготовці кваліфікованих робітників урок такий триває 6 годин. Це ми тренуємося в аудиторії 1 го 20 хв )

Місце проведення: комп’ютерна аудиторія.

Хід заняття:

І. Організаційний момент

Вітання з учнями, перевірка присутніх, налаштування дітей на робочий лад.

«Доброго дня діти, мене звуть Світлана Володимирівна і я буду проводити сьогоднішнє заняття з Інформатики. Ну що ж, зараз давайте познайомимося ближче і зробимо перевірку присутніх».

ІІ. Вступний інструктаж

Аналіз помилок попереднього заняття

«На минулому занятті ви разом з Павлом Олеговичем вивчали різноманітні символи та їх коди для вставки в текстовий редактор Microsoft Office Word. Під час виконання завдань, як мені відомо, було допущено багато помилок, а саме запам’ятовування кодів кожного з символів які вам необхідно було вставити. Тож сьогодні ми розглянемо способи вставки цих символів без застосування кодів та в таких комбінаціях, які дозволяють легко запам’ятати алгоритм дій.»

Перевірка вивченого матеріалу

«Додому вам було задано індивідуальне завдання, тож в кінці пари покладіть свої звіти до мене на стіл.»

Актуалізація опорних знань

Отже, давайте пригадаємо з минулих занять, які основні можливості має текстовий редактор Microsoft Office Word? Як можна змінити розмір шрифту? Скільки типів вирівнювання існує в Microsoft Office Word? Назвіть їх.

Мотивація пізнавальної діяльності учнів

На сьогодні дуже важливо вміти не тільки використовувати текст в текстових редакторах, а й вставляти різноманітні допоміжні об’єкти. Ця функція дозволяє систематизувати та угрупувати інформацію (вставка таблиць), виділити головні аспекти використаного тексту (за допомогою вставки фігур ворд-арт), швидко показати суть написаного (вставка зображення), найбільш точно показати послідовність та суть описаних алгоритмів виконання певних дій (вставка блок-схем), а також оформити документ ергономічно правильно та зі смаком.

Повідомлення теми та мети заняття

Отже, тема нашого сьогоднішнього заняття - застосування пункту меню «Вставка» при роботі з документами. Використання об’єктів в документі. Ми з вами розглянемо види об’єктів в документі, а також різні способи їх вставки. В кінці заняття, користуючись отриманими знаннями, ви підготуєте текстовий документ, який буде містити різні види вставки.

Викладення теоретичного матеріалу

Вставити в документ ворд будь-який об’єкт можна кількома способами. Можна просто скопіювати та вставити об’єкт за допомогою правої кнопки миші, пункт меню Вставка на панелі швидкого доступу, за допомогою комбінації клавіш на клавіатурі Ctrl+C/Ctrl+V.

Існує безліч об’єктів для вставки в документ. Ми розглянемо найбільш використовувані. До них відносяться: формули, спеціальні символи ворд-арт, блок-схеми, таблиці, зображення, та інші. Зупинимося конкретніше на вставці зображень. Джерелом зображення може бути файл на ПК, веб-сторінка та рисунок з гіперпосиланням на сторінку.

Для вставки зображення з веб-сторінки необхідно просто перетягнути його з веб-сторінки у відкритий документ. Зверніть увагу, необхідно впевнитись, що вибране зображення не зв’язане з іншою веб-сторінкою, інакше буде вставлено не зображення, а посилання на нього.

Для вставки зображення, що містить посилання на веб-сторінку, необхідно скопіювати зображення за допомогою правої кнопки миші, перейти до документу, поставити курсор в те місце, де повинно розміщуватись зображення та вставити знову ж таки за допомогою правої кнопки миші.

Тепер перед нами постало питання, де розмістити наш об’єкт. Утекстовому редакторі ворд існує декілька способів розміщення. Після вставки об’єкта відкривається додатковий пункт меню Формат. Обираємо Формат - Положение та встановлюємо наш об’єкт у відповідності до певного макету. Для взаємного розміщення тексту та зображення використовуємо меню Обтекание текстом.

Показ трудових прийомів

Але перед початком роботи, дляприкладу розглянемо алгоритм вставки зображення з файла. З меню Вставка вибираємо підменю Рисунок, а з нього - пункт З файлу. Відкриється діалогове вікно Добавить рисунок, схоже на звичайний діалог відкриття файлу з тією лише різницею, що зображення вибраного файлу зразу відображається в області перегляду справа. Вибравши рисунок для вставки, натискаємо Вставити і він з’явиться в документі втому місці, де був курсор.

Закріплення теоретичного матеріалу

. Яке підменю з меню Вставка необхідно обрати для вставки зображення?

. Чим відрізняється звичайний діалог відкриття файлу від діалогу відкриття зображення в текстовому редакторі?

. В якому місці документа вставиться зображення?

Повторення трудових прийомів

«А тепер виконайте вставку зображення за тією послідовністю, яку я вам щойно показала.»

Видача інструкційних карт

А зараз я видам вам завдання, які ви будете виконувати протягом заняття.

ІНСТРУКЦІЙНА КАРТА

Тема.Застосування пункту меню «Вставка» при роботі з документами. Використання об’єктів в документі

Завдання 1. Вставка графічних об’єктів

1.      Створіть новий документ. Для цього в меню Файл клацніть на рядку Створити.

.        Встановіть курсор в потрібне місце. Вставте в це місце документа який-небудь малюнок.

.        Для вставки малюнка зверніться до меню Вставка, клацніть на рядку Малюнок, а потім на рядку Зображення або рядку З файлу. Виберіть рисунок або файл (наприклад, який-небудь файл з одним із розширень bmp, gif, wmf з будь-якої папки, яка містить такий файл), клацніть на ньому, а потім на кнопці Додати. Файл, що містить малюнок буде уставлений у документ.

.        Переміщення малюнка. Клацніть на малюнку. Навколо нього з'явиться обрамлення з 8-ми квадратиків, а курсор миші прийме форму хреста зі стрілками. Тепер натисніть клавішу миші і повільно ведіть її разом з малюнком до місця, де ви бажаєте помістити малюнок.

.        Зміна розмірів малюнка. Клацніть на малюнку. Підведіть курсор до одного їх обрамляють квадратиків. Коли курсор прийме вид двонаправленої стрілки натисніть ліву клавішу миші і переміщайте її. Малюнок буде деформуватися. Клацніть на документі поза малюнка. Обрамлення зникне.

.        Міняти контраст і яскравість малюнка можна за допомогою відповідних кнопок панелі Формат:

.        Виконайте вищеописані операції. Поекспериментуйте з іншими кнопками панелі і малюнком. Дійте сміливо, тому що у разі невдалої операції над малюнком у вас завжди є можливість відразу скасувати небажану дію клавішею Скасувати.

Завдання 2. Вставка надписів та текстових об’єктів

1.      Для нестандартної вставки невеликих текстів можна використовувати об'єкт Надпис. Кнопка із зображенням тексту і буквиці , знаходиться на панелі Малювання або Формат. Перевагою цього об'єкта є можливість розташовувати текст, який він містить, в будь-якому місці сторінки, без дотримання інтервалів, поверх будь-якого об'єкта або його частини, з різною орієнтацією тексту і т.д.

.        На панелі Формат міститься кнопка , яка дозволяє організувати трансформовані ажурні написи. Такі написи називаються об'єктами WordArt. Для організації цього об'єкта натисніть кнопку, виберіть мишею його вид, внесіть зміни в текст, встановіть шрифт і його розмір. Потім, після появи на екрані розташуєте його на сторінці, як розташовували малюнок або напис, поверніть його за допомогою кнопки Вільне обертання і т.д.

.        Панель Малювання містить ряд інших корисних кнопок, за допомогою яких можна малювати прямокутники, відрізки прямих ліній, стандартні фігурки, створювати обрамлення, тіні, встановлювати кольори, заливання цих елементів і т.д. Потренуйтеся з кнопками цієї панелі.

.        Поекспериментуйте з панеллю WordArt, яка з'являється на екрані при виділенні об'єкта. Деформуйте об'єкт за допомогою жовтого квадратика. Якщо панель заважає роботі, натисніть на її заголовок і пересуньте в інше місце.

Завдання 3. Творче завдання

В MS Word вбудовані також цікаві вставки з символів.

.        Введіть в Word код Q33 NYC (номер рейсу літака, який врізався в хмарочоси) і перевдіть на шрифт Wingdings.

.        В MicrosoftWord надрукуйте = rand (), натисніть еnter і утримуйте кілька секунд. Зверніть увагу на зміни в документі.

.        В Microsoft Word наберіть текст: «Правоздатність-здатність особи мати цивільні права і нести обов'язки» і натисніть після клавішу enter. Зверніть увагу на зміни в документі.

Повторення правил техніки безпеки

Впевнена, що ви ознайомилися з тим, як треба себе поводити під час роботи за комп’ютером. Але все ж я нагадаю вам основні положення.

1.      Не розбирати комп'ютер.

2.      Не торкатися до кабелів та роз’ємів.

.        Сидіти від монітора на відстані 60 см.

.        Акуратно користуватися клавіатурою та мишкою.

.        Не затуляти вентиляційний отвір комп'ютера.

.        Не запускати програмне забезпечення, яке не передбачене навчальним процесом.

.        Не видаляти з комп'ютера інформацію.

Пояснення роботи за інструкційною картою

«Погляньте, будь-ласка, інструкційні карти. Там завдання розділені на 3 блоки відповідно до складності. Спочатку ви виконуєте перший блок. Після виконання піднімаєте руки, я підходжу до вас і ви захищаєте виконане завдання. Після захисту ви виконуєте наступний блок і так до кінця. Всім зрозуміло?»

ІІІ. Поточний інструктаж

обхід (Мета: поглянути чи всі учні приступили до виконання завдання).

обхід (Мета: перевірити, чи всі учні продовжують працювати).

обхід (Мета: переглянути результати виконання робіт).

обхід (Мета: допомогти тим учням, які не встигають ).

обхід (Мета: винести на обговорення питання, що виникають у ході виконання роботи).

обхід (Мета: ознайомитися з ходом виконання завдань).

обхід (Мета: ознайомитися з ходом виконання завдань).

обхід (Мета: приймати захист робіт тих учнів, що виконали завдання).

ІV. Заключний інструктаж

На цьому етапі проводиться аналіз роботи учнів тазвертається увага на завдання, які викликали труднощі. Оголошуються результати діяльності.

V. Підведення підсумків заняття

Ви сьогодні дуже плідно попрацювали. Звичайно, виникли деякі труднощі з виконанням певних завдань, але в цілому ви чудово виконали завдання.

Домашнє завдання

І насамкінець, запишіть, будь-ласка, домашнє завдання.

Вам необхідно буде створити власну брошуру на вільну тему, яка повинна містити певну інформацію та відповідне зображення. Відформатувати матеріал та надати йому естетичного вигляду.

Висновки до другого розділу

В умовах реалізації інноваційних перетворень в освіті особливо значущою є проблема підготовки вчителів до усвідомленого вибору, адаптації та впровадження інновацій у навчально-виробничий процес. Як показує практика, педагоги не сприймають інновації як засіб вирішення конкретних проблем у професійній роботі, застосовують їх обмежено. Така ситуація обумовлена недостатньою розробленістю технологічного підходу щодо підготовки вчителів до застосування нововведень. Вирішенню цієї проблеми і присвячені запропоновані рекомендації.

Способів та прийомів використання особистісно-орієнтованої технології в навчально-виробничому процесі ПТНЗ існує багато, а саме: прийом «спіймати помилку», складання опорного конспекту уроку чи теми, прийом мозкового штурму, використання трьох рівнів домашнього завдання, особливого завдання, творчого домашнього завдання тощо, але вони потребують тривалої підготовки з боку вчителя. Тому ця технологія застосовується частково, лише окремі елементи.

Розроблені нами методичні рекомендації щодо використання особистісно-орієнтованої технології навчання у процесі підготовки операторів комп’ютерного набору та методична розробка плану-конспекту уроку на тему: «Застосування пункту меню «Вставка» при роботі з документами. Використання об’єктів в документі» можуть бути використані педагогами професійного навчання у власній педагогічній практиці.

ВИСНОВКИ

Дослідивши проблему методики використання особистісно-орієнтованої технології у навчально-виробничому процесі ПТНЗ (на матеріалі підготовки операторів комп’ютерного набору), ми дійшли таких висновків:

. Проаналізувавши стан проблеми використання особистісно-орієнтованої технології у навчально-виробничому процесі ПТНЗ ми визначили, що особистісно-орієнтоване навчання - це навчання, центром якого є особистість дитини, її самобутність, самоцінність. Особистісно-орієнтоване навчання має сприяти саморозвитку особистості, допомогти пізнати себе, самовизначитись і самореалізуватись, що дасть можливість правильно визначати і продуктивно будувати життя.

Особистісно-орієнтований підхід характеризується визнанням індивідуальності, самобутності, самоцінності кожної дитини, її розвитку не як колективного суб'єкта, а перш за все як індивіда, наділеного своїм неповторним суб'єктним досвідом.

Таким чином, реалізація особистісно-орієнтованого навчання потребує зміни акцентів у педагогіці: від навчання як нормативно побудованого процесу до учіння як індивідуальної діяльності школяра через колективні форми роботи, що передбачає педагогічну підтримку та корекцію.

Особистісно-орієнтоване навчання має особливості своєї методики, що базується на діалозі учня та вчителя та технологію особистісно-орієнтованого уроку (стимулювання та мотивація навчально-пізнавальної діяльності - визначення мети і завдань - вивчення нового матеріалу - засвоєння знань, формування вмінь і навичок - контроль, корекція та оцінювання знань)

Особистісно-орієнтований урок є найсучаснішим і найоптимальнішим у навчально-виховному процесі, тому що він передбачає індивідуальний підхід до кожного учасника, стимулює пізнавальну активність, визначає шлях для здобуття грунтовних знань, умінь і навичок.

Ефективність особистісно-орієнтованого навчання визначається не обсягом знань, умінь і навичок, яку набула дитина, а участю самої дитини у процесі здобуття цих знань.

2. Ми розкрили сутність особистісно-орієнтованої технології навчання, яка полягає в організації процесу навчання, в основі якого лежить визнання індивідуальності, самобутності, самоцінності кожної людини, що вимагає забезпечення розвитку і саморозвитку особистості, виходячи із виявлення індивідуального, неповторного, суб’єктивного досвіду, здібностей, інтересів, ціннісних орієнтацій, можливостей реалізувати себе в пізнанні, навчальній діяльності, поведінці.

Засобами реалізації особистісно-орієнтованої технології навчання є:

-       використання різноманітних форм та методів організації навчальної діяльності, орієнтованих на конкретного учня;

-       стимулювання учнів до висловлювання, використання різних способів розв’язання ситуативних завдань без страху помилитися чи дати неправильну відповідь;

-       створення на уроці таких педагогічних ситуацій, які дають можливість кожному учневі проявити ініціативу, самостійність, підтримувати прагнення учня знаходити власний спосіб роботи, аналізувати та оцінювати роботу інших;

-       створення атмосфери зацікавленості кожного учня в результатах роботи всього класу;

-       використання протягом уроку дидактичного матеріалу, який дозволяє учневі обрати найбільш значущі для нього вид та форму змісту навчального матеріалу;

-       оцінка досягнень учня протягом усього процесу його діяльності, а не тільки за остаточним результатом;

-       заохочення прагнень учня знаходити свій спосіб роботи, аналізувати протягом уроку роботи інших учнів, вибирати та освоювати найбільш раціональні з них тощо.

3. Вивчаючи дану проблему ми визначили та теоретично обгрутувати педагогічні умови ефективного використання особистісно-орієнтованої технології в навчально-виробничому процесі ПТНЗ при підготовці операторів комп’ютерного набору, а саме:

-       «окультурювання» суб’єктивного досвіду учня. У цих умовах змінюється режисура уроку. Учні не просто слухають розповіді вчителя, а постійно співпрацюють з ним у режимі діалогу, висловлюють свої думки, діляться своїм розумінням змісту, обговорюють те, що пропонують однокласники, за допомогою вчителя ведуть відбір змісту, закріпленого науковим знанням;

-       навчальний матеріал і характер його подання має забезпечувати виявлення життєвого досвіду учня, ураховуючи попереднє навчання;

-       викладення матеріалу учителем має бути скеровано не тільки на розширення його обсягу, структурування, інтегрування, узагальнення предметного змісту, й на перетворення суб'єктного досвіду кожного учня;

-       навчальний матеріал має бути організовано так, щоб учень мав можливість самостійного вибору способів опрацьовування навчального матеріалу, засобів виконання завдань, рішення задач;

-       активне стимулювання учня до набуття знань має забезпечувати можливість самоосвіти, саморозвитку, самовираження в сучасному та майбутньому тощо.

4. Для використання особистісно-орієнтованої технології навчання у процесі підготовки операторів комп’ютерного набору ми розробили методичні рекомендації. Основні з них:

-       прийом «спіймати помилку»;

-       складання опорного конспекту уроку чи теми;

-       прийом мозкового штурму;

-       використання трьох рівнів домашнього завдання;

-       використання особливого завдання;

-       використання творчого домашнього завдання тощо.

Але ці прийоми потребують тривалої підготовки з боку вчителя. Тому ця технологія застосовується частково, лише окремі елементи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.   Благодаренко Л.Ю. Особистісно-орієнтоване навчання фізики в педагогічних класах: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.02. - Київ, 2003. - 20 с.

2.      Благодаренко Л.Ю. Особистісно-орієнтоване навчання фізики в педагогічних класах / Благодаренко Л.Ю // Національний педагогічний ун-т ім. М.П. Драгоманова - К., 2003. - С. 200-222.

.        Гін В.І. Прийоми педагогічної техніки / Гін В.І. Харків: Веста, 2007. - 176 с.

.        Гончаренко А. Особистісно-орієнтована модель освіти: підготовка педагога / А. Гончаренко // Дошкільне виховання. - №1. - 2008. - С. 10-13.

.        Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття) // Освіта. - К.: Райдуга, 1996. - 61 с.

.        Закон України «Про освіту» від 23 травня 1991 року № 1060-XII // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991. - № 34. - ст.451.

.        Коваленко Е.Э. Методика профессионального обучения / Коваленко Е.Э. - Х.: ЧП «Штрих», 2003. - 480 с.

.        Козловська І.Н. Теоретико-методологічні аспекти інтеграції знань учнів професійно-технічної школи: дидактичні основи / Козловська І.Н. - Львів, 1999. - 302 с.

.        Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / Костюк Г.С. - К., 1989. - 608 с.

10.    Ничкало Н.Г. Неперервна професійна освіта: міжнародний аспект / Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи: Монографія / за ред. І.А. Зязюна. - К.: Віпол. 2000. - 380 с.

.        Подмазін С.І. Особистісно-зорієнтована освіта: соціально-філософське дослідження / С.І. Подмазін. - Х., 2000. - 418 с.

.        Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів / Савченко О.Я. - К.:Абрис, 1997. - 416 с.

.        Селевко Г.К. Современные образовательные технологи: учебное пособие / Селевко Г.К. - М.: Народное образование, 1998. - 259 с.

.        Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві / Сухомлинський В.О. // Вибрані твори:В 5 т. - К., 1976. - Т.2. - С. 419-654.

.        Татаренко Л.Ю. Теоретичні і практичні аспекти створення особистісно-орієнтованого освітнього середовища / Табаренко Л.Ю. - Харків, 2010. - С. 86-92.

16.    Токова О. Урок у системі особистісно-орієнтованого навчання / Токова О. // Сучасні педагогічні технології: Навч.-метод. посібник. - Ч. 1. - Ніжин, 2006. - С. 70-72.

17.    Фіцула М.М. Педагогіка: навч. посібн./ Фіцула М.М. - К.: Академвидав, 2009. - 560 с.

.        Чобітько М.Г. Теоретико-методологічні засади особистісно-орієнтовної професійної підготовки майбутніх учителів: автореф. дис. на здобуття наук. Ступеня доктора пед. наук: спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / М.Г. Чобітько. - К., 2007. - 20 с.

19.    Щербак О.І. Неперервна професійно-педагогічна освіта: стан та перспективи / Щербак О.І. - К.: Педагогічна думка, 2007. - 390 с.

20.    Якиманская, И. С. Личностно ориентированное обучение в современной школе / И. С. Якиманская. - М. : Сентябрь, 2002. - 96 с.

21.    Якиманська І.С. Основні напрями дослідження образного мислення / І.С. Якиманська // Питання психології. - №5. - 1985. - С. 5-16.