ю, техніки гравюри тощо. На уроках у школярів формується вміння стилізації природних форм, їх декоративного перероблення з дальшим використанням у візерунках, декоративних композиціях, а також навички використання у роботах симетрії, ритму, кольору.
Досвід показує, що одне з найбільш важливих умов успішного розвитку дитячої художньої творчості - різноманітність і варіативність роботи з дітьми на заняттях. Новизна обстановки, незвичайний початок роботи, красиві і різноманітні матеріали <http://ua-referat.com/%D0%9C%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8>, цікаві для дітей неповторювані завдання, можливість вибору і ще багато інших чинників - ось що допомагає не допустити в дитячу образотворчу діяльність одноманітність і нудьгу, забезпечує жвавість і безпосередність дитячого сприйняття та діяльності. Важливо, щоб кожного разу вихователь створював нову ситуацію так, щоб діти, з одного боку, могли застосувати засвоєні раніше знання, навички, вміння, з іншого - шукали нові рішення, творчі підходи. Саме це викликає у дитини позитивні емоції <http://ua-referat.com/%D0%95%D0%BC%D0%BE%D1%86%D1%96%D1%97>, радісне здивування, бажання творчо працювати. Т.С. Комарова зазначає: «Однак внести різноманітність в усі моменти роботи і у вільний дитячу діяльність, придумувати безліч варіантів занять за темами вихователям найчастіше важко. Малювання, ліплення, аплікація як види художньо-творчої діяльності не терплять шаблону, стереотипності, раз і назавжди встановлених правил, а тим часом на практиці ми часто стикаємося саме з таким становищем (дерево малюється знизу вгору, тому що воно так зростає, а будиночок ось так тощо)». [6, с.345]
Щоб у дітей не створювалося шаблону (малювати тільки на альбомному аркуші), листи паперу можуть бути різної форми: у формі кола (тарілочка, блюдце, серветочки), квадрата (хустинку, коробочка). Поступово малюк починає розуміти, що для малюнка можна вибрати будь-який листок: це визначається тим, що належить зображати.
Урізноманітнити потрібно і колір, і фактуру папери, оскільки це також впливає на виразність малюнків, аплікації і ставить дітей перед необхідністю підбирати матеріали для малювання, продумувати колорит майбутнього творіння, а не чекати готового рішення. Більше різноманітності слід вносити і в організацію занять: діти можуть малювати, ліпити, вирізати і наклеювати, сидячи за окремими столами (мольбертами), за зсунутими разом столами по два і більше; сидіти або працювати, стоячи біля столів, розташованих в один ряд, у мольбертів і т.д. Важливо, щоб організація заняття відповідала <http://ua-referat.com/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%8C> його змісту, щоб дітям було зручно працювати.
Особливий інтерес у дітей викликає створення зображень на теми казок. Діти люблять казки <http://ua-referat.com/%D0%9A%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B8>, готові слухати їх нескінченно; казки будять дитячу фантазію. У кожного малюка є свої улюблені твори та казкові герої, тому пропозиція <http://ua-referat.com/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D1%86%D1%96%D1%8F> намалювати картинки до казок або виліпити чарівних персонажів завжди викликає у дітей позитивний відгук. Тим не менше, малювання, аплікації, ліплення за сюжетами казок необхідно урізноманітнити. Так, всі діти можуть створювати образ одного і того ж персонажа. У цьому випадку, розглядаючи разом з малюками готові роботи, слід звернути увагу на різницю в образотворчих рішеннях, на якісь оригінальні знахідки. Наприклад, якщо діти малювали півника з казки «Лисиця і заєць», можна потім попросити їх вибрати самого великого півника, відзначити, у кого півник найкрасивіший, хоробрий. Можна провести заняття, на якому діти будуть зображувати різних казкових тварин. Іншого разу вони малюють ілюстрації до однієї казці, і кожен сам вирішить, яку картинку намалює. [2, с.125]
Заняття може проходити й так: хлопці <http://ua-referat.com/%D0%A5%D0%BB%D0%BE%D0%BF%D1%86%D1%96> разом створюють ілюстрації до своєї улюбленої казки, а потім по черзі розповідають <http://ua-referat.com/%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96> епізод, який зобразили. Діти з великим задоволенням відгукуються на пропозицію вихователя намалювати або вирізати і наклеїти загальну картинку до якогось твору, наприклад, «Незнайко в Сонячному місті» Н. Носова, «Чебурашка і крокодил <http://ua-referat.com/%D0%9A%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BB> Гена» Е. Успенського, «Горщик каші» братів Грімм <http://ua-referat.com/%D0%93%D1%80%D1%96%D0%BC%D0%BC> і ін Пропонуючи дітям створювати зображення на теми казок, необхідно урізноманітнити та матеріали. Чим різноманітніше будуть умови, в яких протікає образотворча діяльність, зміст, форми, методи і прийоми роботи з дітьми, а також матеріали, з якими вони діють, тим інтенсивніше стануть розвиватися дитячі художні здібності.
РОЗДІЛ 2.
РІЗНОВИДИ НЕТРАДИЦІЙНИХ ТЕХНІК ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА ТА ЇХ МОЖЛИВОСТІ
.1 Види нетрадиційних технік
Існує безліч інших технік, з кожним роком з появою нових матеріалів і креативних ідей зявляються нові техніки.
Гравюра - в образотворчому мистецтві вид графіки, в якому зображення є друкованим відбитком з малюнка, виконаного на спеціально підготовленій дошці.
Малювання пальчиками та долоньками. Спосіб одержання зображення: дитина опускає в гуаш долоньку або пальчик, або офарблює її за допомогою пензлика і робить відбиток на папері. Після роботи руки витираються серветкою, потім гуаш легко змивається.
Печатка. Спосіб одержання зображення: дитина притискає печатку до штемпельної подушки з фарбою й наносить відбиток на папір. Для одержання інших кольорів міняються й мисочка й печатка.
Свічка та акварель. Спосіб одержання зображення: дитина малює свічею на папері. Потім зафарбовує аркуш аквареллю в один або кілька кольорів. Малюнок свічею залишається білим.
Гратаж. Спосіб одержання зображення: дитина розмальовує аркуш паперу фарбами або олівцями різного кольору, натирає свічею аркуш так, щоб він весь був покритий шаром воску. Потім на нього наноситься туш з рідким милом. Після висихання паличкою вишкрябується малюнок.
Набризки. Спосіб одержання зображення: дитина набирає фарбу на кисть і вдаряє нею об картон, що тримає над папером. Фарба розприскується на папір. Кисть можна замінити зубною щіткою.
Плямографія звичайна. Спосіб одержання зображення: дитина зачерпує гуаш пластиковою ложкою на папір. У результаті виходять плями в довільному порядку. Потім аркуш накривається іншим аркушем і притискається. Далі верхній аркуш знімається, зображення розглядається:визначається на що воно схоже. Відсутні деталі домальовуються.
Плямографія з трубочкою. Спосіб одержання зображення: дитина зачерпує пластиковою ложкою фарбу, виливаючи її на аркуш, роблячи невеличку плямку (крапельку). Потім на цю пляму дує із трубочки так, щоб її кінець не торкався ні плями, ні паперу. При необхідності процедура повторюється. Відсутні деталі домальовуються.
Плямографія з ниточкою. Спосіб одержання зображення: дитина опускає нитку у фарбу, віджимає її. Потім на аркуш паперу викладає з нитки зображення, залишаючи один її кінець вільним. Після цього зверху накладає інший аркуш, притискає, притримуючи кінчик. Відсутні деталі домальовуються.
Мозаїка - зображення, зроблене на підготовленій основі зі шматків кольорового паперу.
Малювання з сіллю. Спосіб одержання зображення: нанести малюнок на папір так, щоб обєкти відділялися один від одного проміжком. Розфарбувати аквареллю. Доки фарба не висохне, посипати малюнок сіллю. Сіль надасть роботі зернистості.
Імпасто - техніка. Спосіб одержання зображення: змішати у рівних пропорціях клей, гуашеву фарбу і пісок. Цю пасту нанести на малюнок. Стекою провести по готовій роботі роблячи її фактурною.
Монотипія - вид графічної техніки, повязаний з процесом друку. Суть монотипії - у нанесенні фарб на гладку поверхню дошки «від руки» - з подальшим друком на верстаті (завжди отримуємо один відбиток) [8, с.15].
Існує багато різновидів друкарських технік. Для дітей різного шкільного віку цікавими є різновиди друкарських технік. Друкарські техніки цікавіші для дітей, особливо для тих, хто має складності з малюванням. Це ті техніки, зазвичай швидкі у виконанні та незвичні
Друкування картопляними штампами, друкування природніх форм, друкування тканиною, друкування целофаном, друкування формочками для виготовлення печива, друкування зімятим папером, друкування краєм картону, друкування з картонних матриць, гравюра на картоні, ліногравюра, відбитки мильних пузерів, також, різновиди монотипій відносяться до друкарських технік.
Далі ми би хотіли зупинитися на найпоширініших техніках, які найчастіше використовують на уроках образотворчого мистецтва.
2.2 Монотипія
Монотипія - вид друкованої графіки. Техніка <http://ua-referat.com/%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D0%BA%D0%B0> монотипії полягає в нанесенні фарб від руки на ідеально гладку поверхню друкарської форми з подальшим друкуванням на верстаті <http://ua-referat.com/%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B0>; отриманий на папері відбиток завжди буває єдиним, унікальним. [8, с.33]
Техніка монотипії є актуальною у різному віці дітей. Існує багато засобів створення творчих робіт у цій техніці. Молодші школярі ознайомлюються з монотипією «близнята», діти середнього шкільного віку роблять монотипію зі скла, або друкарство з картонних матриць.
Для молодших школярів така техніка є цікавою, вони освоюють техніку змішання кольорів, розвивають образне бачення, йдуть до відповідної, поставленої педагогом мети. Ця техніка цікава, для дітей також тому що ніколи не знаєш, що вийде, та кожен відбиток неповторний.
У середньому шкільному віці у дітей починається криза. У дітей відбуваються фізіологічні зміни, та психічні. Діти стають здебільшого не учасниками світу та подій, а глядачами, ніби спостерігають за ним. Часто діти не хочуть малювати тому що відразу не виходить, або виходить не так, як їм хотілось би, бо їм не вистачає досвіду та практичних вмінь, або їм не цікаво, таке важливим фактором є бачення себе зі сторони вони бояться казатися дурнями, та соромляться. У цей період навчання потрібно використовувати техніки, які дозволяють швидко зробити роботу, щоб побачити кінцевий результат, ідеальною технікою для вирішення такої проблеми є монотипія. У середньому шкільному віці можна давати більш складні техніки монотипії, ніж молодшим школярам. Можна робити відбитки зі скла з графічною доробкою, робити монотипію за допомогою картонних матриць за попередньо розробленим ескізом. [8, с.46]
Для молодший використовують найпростіші прийоми монотипії. Найвідомішою є друкування метеликів. Для цього потрібні акварельні або гуашеві фарби, папір, пензлик, олівець. Папір згинається посередині, на одній стороні ми намічаємо олівцем контур майбутнього метелика. Також, можна раздати завчасно заготовлені картонні трафарети, щоб діти обвели форму крила метелика. Потім на це крило швидко наносять фарбу і складують листок одною половинкою, до іншої. Коли розкривають папір, виходить два відбитка крил метелика. Із таким завданням можна давати інформацію про теплі та холодні кольори. Робити «метеликів сонця» та «нічних метеликів».
Для більш дорослих дітей ми пропонуємо декілька різновидів монотипії. Акварельна, або гуашева, масляна монотипія, та друкування з картонних матриць.
Акварельна або гуашева монотипія. На аркуші паперу олівцем наносять контурний малюнок майбутньої роботи. Скло, або гладка прозора пластмаса накладається зверху на малюнок, після цього беруть фарби, добре зволожені, пензель, воду та мило. На пензель набирають розпушеного мила і на цей же пензель фарби. Мило потрібно для того, щоб фарба не збігалась на склі. Для монотипії фарба повинна бути густа. Цією фарбою малюємо на склі, відповідно за малюнком на папері. Мильна фарба швидко висихає, тому не змішується. Будь які помилки на склі можна витерти ганчіркою.
Після того, як скінчили малюнок на склі беруть зволожений папір і накладають зверху. Папір щільно притискають до скла та розгляджують. Після цього аркуш знімають зі скла та дають йому висохнути. Після висихання роботу можна доробляти графічними техніками.
Також можна робити цю монотопію іншим засобом. Акварельні фарби наносять на скло без попереднього малюнка, і віддруковують швидко на сухий папір. [8, с.55]
Для олійної монотипії беруть олійну фарбу, консистенції густої сметани. Якщо фарба занадто густа, то її розводять розчинником. На пензль беруть не багато фарби, бо у разі, якщо фарби буде багато, вона розмажиться та ми не отримаємо бажаного результату. Фарбу наносять на скло відповідно до ескізу, потім беруть зволожений папір та друкують так само, як і з акварельною монотипією. Аркуш можна зволожувати не водою, а розчинником (скіпідаром, або пенолом). Монотипія виконана на такому папері буде мати інший вигляд, мов виконана пульверизатором.
Монотипію виконану будь яким засобом дороблюють за власною уявою.
Ще одним цікавим завданням є друкування монотипій з картону. Для цього беруть невеликого розміру картон та гуашевими густими фарбами наносять плями на блискучу сторону картону. Доки фарба не висохла притуляють інший картон блискучою стороною. І добре притиснувши знімають. Від того, як знімають картон буде залежати узор. Після висихання роботу можна доробляти, наприклад кольоровими гелевими ручками, або тушю. Зазвичай, шукають образи дерев, квітів, або комах, та ін.
2.2 Плямографія
З даним видом техніки дітки ознайомлюються навчаючись в другому класі.
Метою уроку при ознайомленні з таким видом техніки, як плямографія, постає завдання: ознайомити учнів з виражальними можливостями плями; навчити працювати тушшю в техніці плямографії; розвивати образне мислення, зорову та емоційну чутливість; виховувати естетичні почуття, смак, акуратність у роботі з тушшю, активізувати творчу ініціативу учнів.
Плямографія - це різновид графічної техніки, при виконанні якій малюнок виконується рідкими фарбами, або тушшю, чорнилом. [8, с.59]
На поверхню аркушу наносять пляму пензлем, або піпеткою. Потім пляму роздувають за допомогою трубочки, або без неї у різні боки. Таким чином можна отримати зображення, яке буде складатися з багатьох тенких ліній. Також можна одержати зображення нахиляючи папір у різні боки, даючи фарбі вільно розтікатися. Можна комбінувати один прийом з іншим.
Існує ще один засіб створення плямографії. Як і у попередньому капають пляму на папір, але не раздувають а згинають лист, або притискають іншим і розглажують. Виходить два симетричних малюнка.
Отримане зображення доробляють відповідно задачі, або уяви.
Уроки з використанням техніки плямографія розвивають уяву учнів. Після того, як діти зробили клякси, повинні знайти там образи та допрацювати їх. Повинні навчитися знаходити асоціації в плямі. У дітей формується вміння вільно фантазувати, руйнувати стереотипність сприйняття звичних об'єктів, активізовувати фантазію, починається пошук нестандартних рішень, розвивається дрібна моторика рук, стимулюється розвиток допитливості й уяви, виховує в учнів естетичне сприйняття навколишнього світу.
Плямографія буде цікава для молодших школярів, уроки можна перетворювати на ігри та казки придумуючі різні сюжети та зацікавлюючи дітей. У багатьох пляма асоціюється з неряшлевістю, тому завдання педагога полягає у тому, щоб зробити плямографію учбовим, та творчім зайняттям. Завданням даного виду малювання є розуміння дітьми силуетності форми, симетричності, у випадку, якщо роблять плями притискаючи один папір до іншого. Спочатку діти працюють з одним кольором. Тушю. А пізніше використовують різні кольори. Також слід нагадувати дітям про те, що змішавши дуже багато фарб колір буде брудним.
Завдяки подібним технікам педагог ближче знайомиться з учнем, розуміє його психічний стан.
.3 Гратографія
Ознайомлення з таким видом техніки як гратографія, проводиться теж, у другому класі.
Метою уроку постає таке завдання: ознайомити учнів з технікою гравюри на вощеному папері, формувати поняття про теплу і холодну гаму кольорів, розвивати образне мислення. Композиційні навички, вчити учнів виконувати композиції без попередньої прорисовки олівцем, прищеплювати любов до рідного краю.
Для уроку з гратографією попередньо потрібно підготувати плотний папір, або картон. Зазвичай беруть білий колір, залишають його білим, або тонують. Або в один колір, або у багато інших, відповідно до задумки. Тонують аквареллю. Коли бумага висихає її прокривають воском, або парафіном, або водоємульсійною фарбою. Зверху закрашують чорною фарбою. Гуашю. Іноді змішують гуаш з тушю. Щоб краска не збігалася додають, як і в монотипії, додають мильний розчин. Використовується плоский пензель з м'яким пучком для того, щоб нанести чорні фарби на поверхню білого картону і створити тонке, рівне покриття. Не слід надмірно працювати пензлем - інакше, основа набубнявіє. Після того, як все висихає царапають зверху відповідно ескізу. [4, с.22]
Гратаж - різновидність техніки гратографії. У роботі використовуються гострі інструменти для видалення чорної фарби з гладкої, спеціально підготовленої поверхні картону, внаслідок чого відкривається нижній шар на основі білої глини або крейди. В результаті вживання даної техніки утворюється ефектне і драматичне чорно-біле зображення.
Зображення створюється в результаті видалення ліній і плям з основи чорного кольору або ділянок чорної фарби , нанесеної на білий картон. Картон виготовляється промисловим способом і володіє гладкою поверхнею на крейдяній основі, яка стимулює утворення дуже яскравих білих тонів.
Поверхня чорного кольору характеризується напівматовим блиском; вона, на жаль, акумулює жирові і інші речовини з поверхні пальців. Тому необхідно захистити поверхню «неробочих» ділянок чистим листом паперу. Поверхня картону має бути абсолютно сухою перед початком роботи (це - дуже важливий аспект, якщо ви нанесли туш на білий картон), оскільки вологий картон кришитиметься і руйнуватиметься в процесі зняття фарби, і ви не зможете створити ясну, виразну лінію.
Обов'язково слід передбачити площинне розташування листа картону, оскільки при згинанні він може переламатися, утворювати тріщини і т. д., тому не слід брати великий формат основи. Що ж до створення тонального малюнка, незалежно від кольору поверхні картону - білого або чорного, необхідно використовувати стандартний підхід: насамперед, визначити великі ділянки білого або чорного кольору, потім сформувати масив середніх тонів, використовуючи різну техніку перехресного штрихування, тонування або нанесення крапок. Застосовуючи цю методику, можна опрацьовувати навіть дрібні, деталізовані ділянки.
З іншого боку, в техніці гратажу можливий рішучіший, «експресіоністичний» підхід, в результаті якого робота набуває рис декілька грубої гравюри на дереві або ліногравюри.
Беручи до уваги те, що гратографія передбачає вицарапування гострими предметами вчитель обовязково повинен нагадувати техніку безпеки.
ВИСНОВКИ
Нетрадиційна образотворча діяльність відіграє важливу роль у загальному психічному розвитку дитини. Адже найкоштовнішим є не кінцевий продукт - малюнок, а розвиток особистості в собі, у своїх здатностях, самоідентифікації у творчій роботі, цілеспрямованість діяльності.
Застосування нетрадиційних технік допоможе: налагодити ефективну комунікативну взаємодію з учнем (учнями) під час спільної художньо-творчої діяльності, більш глибоко пізнати внутрішній світ кожної дитини, відчути її неповторність, особистісну своєрідність, визначити потреби та інтереси, діагностувати емоційний та психічний стан школяра, сприяти успішній соціалізації особистості.
Дуже важливими є умови, при яких дитина емоційно реагує на фарби, колір, форми, вибираючи їх за своїм бажанням. Завдяки вихованню художніх образів в образотворчому мистецтві дитина має можливість повніше і яскравіше сприймати навколишню дійсність, що сприяє створенню дітьми емоційно забарвлених образів.
Для найбільшої результативності розвитку художньо-творчих здібностей необхідно застосовувати цікаві заняття. Мета цікавих занять - створювати стійку мотивацію, прагнення висловити своє ставлення, настрій в образі. Таким чином, заняття цікавого характеру, особливо з використанням нетрадиційних технік є вирішальним чинником художнього розвитку дітей.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.Барко В.І., Тютюнников А.М. Як визначити творчі здібності дитини? - К., 1991. - 79с.
2.Богоявленская Д.Б. Психология творческих способностей. М.: Академия, 2002. - 320с.
.Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте // Выготский Л.С. Психология развития ребенка. М.: Смысл, Эксмо, 2003. С. 235 - 326
4.Давыдова И.В. Творческая направленность нетрадиционных техник рисования// Начальная школа плюс и после. 2005 №4
.Давыдова И.В. Его величество цвет// Школьный психолог. 2008 №1.
.Давыдов В.В. Психологические проблемы процесса обучения младших школьников. Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии. М.: Просвещение, 1991. - 424с.
7.Іванчук М. Інтегрований урок як специфічна форма організації навчання // Початкова школа. - 2004. - № 5. - С. 10 - 13.
8.Казакова Р.Г., Сайганова Т.І., Сєдова Є.М. та ін. малювання з дітьми дошкільного віку: нетрадиційні техніки, планування <http://ua-referat.com/%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F>, конспекти <http://ua-referat.com/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%81%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D1%82> занять. - М.: Сфера, 2005. - 147с.
9.Калинина Т.В. Альбом с кляксами. Основы языка. СПб., 2009 г. - 143с.
10.Квач Н.В. Розвиток образного мислення і графічних навичок у дітей 5-7 років: Посібник для педагогічних дошкільних установ. - М.: ВЛАДОС, 2001. - 211с.
.Костерін Н. Навчальний малювання. - М., 1980. - 231с.
12.Комарова С. Як навчити дитину малювати. - М., 1998. - 124с.
13.Комарова Т., Савенко О. Колективна <http://ua-referat.com/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2> творчість дітей. - М., 1998.
14.Комарова Т. Дитяче художня творчість - М., 2005. - 245с.
15.Лебедева Л.Д. Арт-терапия детской агрессивности// Начальная школа. 2001 №2. 4.Старикова С. Арт-терапевтические методы в школе// Социальная педагогика. 2008 №1.
16.Могильовський В. Від задуму до втілення. - Київ: Радянська школа, 1989. - С. 25-40.
17.Соломенникова О. Радість творчості. - М., 2005. - 267с.
18.Суботіна Л. Розвиток уяви у дітей <http://ua-referat.com/%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BA_%D1%83%D1%8F%D0%B2%D0%B8_%D1%83_%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%B9>. - Ярославль, 1998. -123с.
.Тушева В. Формування творчої особистості дитини // Декоративно - прикладне мистецтво. - 2003. - № 5. - С. 27 - 35.
20.Полуянов Ю. Диагностика общего и художественного развития детей по их рисункам. - М., 2000. - 160с.